Ноосфера (від грец. νους («ноос») в значенні «розум») (англ. noosphere) – сучасна стадія розвитку біосфери, пов’язана з появою в ній людства.

Поняття «Ноосфера» запропонував професор математики Сорбони Едуард Леруа (1870-1954), який

трактував її «оболонку, яка мислить», що формується людською свідомістю. Е. Леруа підкреслював, що прийшов до цієї ідеї спільно зі своїм другом – відомим геологом, палеонтологом і католицьким філософом П’єром Тейяром де Шарденом. При цьому, Леруа і Шарден базувались на лекціях з геохімії, як в 1922-1923 роках читав в Сорбоні Володимир Іванович Вернадський.

Теологічно-філософське втілення теорія Леруа отримала в працях Тейяра де Шардена, котрий підтримував не лише ідею абіогенезу (оживлення матерії), а й ідею, що кінцевим пунктом розвитку ноосфери буде злиття з богом. Наукове ж обґрунтування ноосферного вчення пов’язане в першу чергу з ім’ям Вернадського.

Відповідно до оригінальної теоріїВернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається із взаємодії усіх розумів.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої – з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;

Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.