Франклін Меррелл-Вольф

ЧИ Є ТЕОСОФІЯ АВТЕНТИЧНОЮ?

Фрагмент

з англійської переклала Ангеліна Гусар

Franklin Merrell-Wolff

Is Theosophy Authentic?

Частина 1

Чи є теософія автентичною? Це питання піднімалось неодноразово з часів виникнення теософічного руху. Було чимало різних відповідей. Але питання знову було підняте людьми, які щиро прагнуть досягти Просвітленої Свідомості і, відповідно, у щирості яких ми не можемо сумніватись. Отже автор, якого в свій час теж хвилювало дане питання, відчуває за собою обов’язок ще раз пуститися пройденим шляхом. В цьому конкретному випадку питання торкнулися вірні послідовники Буддійської Дхарми[1], тож воно виражає сумнів вищого порядку, ніж той, який би прозвучав з вуст західного вченого чи сповідника ортодоксального християнства. Тому це питання буде розкрито тут насамперед через взаємозв’язок теософії з традиційними буддійськими ученнями і орієнтовано на непідготовлену аудиторію. Для початку не завадило б визначити як нам розуміти саме́ слово «теософія», адже поняття це давнє і сягає своїм корінням часів Плотіна; до того ж, воно не завжди вживається однозначно. Цей термін час від часу використовувався різними християнськими спільнотами принаймні від 17 століття Вон[2] співвідносить «теософію» з філософським містицизмом, протиставляючи її нераціоналістичній містиці.

Ігор Карівець, Національний університет «Львівська політехніка»

Ihor Karivets’, Lviv National Polytechnic University

ВІД СВІТУ РЕДУКОВАНОГО ДО СВІТУ СКЛАДНІСНОГО:

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТНЕКЛАСИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА НАУКИ

FROM THE REDUCED WORLD TO COMPLEX WORLD:

THE PARTICULARITIES OF POSTNONCLASSICAL THINKING AND SCIENCE

Механічний світ за своєю суттю безглуздий.

Ф. Ніцше

Вступ

 Народження постнекласичної науки, а разом із нею і постнекласичного мислення, було певною епістемологічною революцією. Постнекласичну науку можна розглядати як складову постмодернізму. Якщо доба модерну була добою аналізу, то доба постмодерну є добою синтезу саме тому, що класичне знання, засноване на принципах диз’юнкції, редукції та жорсткого детермінізму, виявило свою обмеженість та частковість. З появою теорії відносності, квантової механіки тощо більше не можна було робити вигляд, що нічого не трапилося, і притримуватися механістичного розуміння природи та життя. 

Людина не може задовольнятися тим, що залишили їй у спадок минулі покоління. Людина – це відкрита істота, яка спрямована у невідоме. Спрямованість у невідоме штовхає людину до відкриття нового.

О.В. Вознюк,  кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри педагогіки Житомирського державного університету ім.І.Франка

 СИНЕРГЕТИЧНЕ ЗБЛИЖЕННЯ НАУКИ ТА РЕЛІГІЇ

 Основні філософсько-світоглядні одкровення нашого часу виявляються в руслі прагнення людської свідомості до цілісного, тотального пізнання світу. Ми живемо у період глобального релігійно-світоглядного синтезу, якого, за словами О. Ф. Лосєва, наша епоха “заспрагла більше, ніж будь-яка інша” [1, с. 188]. Ми стаємо свідками інтенсивної інтеграції наукових дисциплін, досліджуються суміжні та граничні галузі людського знання, робляться спроби узагальнення в межах певних сфер знання.

Релігія та наука як форми суспільної свідомості виявляють певну інтеграцію на сучасному відрізку історії людства. Як вважав Тейяр де Шарден, конфлікт між релігією та наукою є чисто зовнішнім, різниця між ними стирається, коли ми робимо спробу осягнути кінцеві причини речей, зрозуміти Всеціле.