Почуття

(Карл Юнг "Психологічні типи". Розділ X. Загальний опис типів. 3 - Інтровертний тип. 3.3. Почуття. 3.4. Інтровертний почуттєвий тип.)

 Інтровертне почуття в основі своїй визначено суб'єктивним фактором. Для судження, створеного почуттям, це обумовлює настільки ж істотну відмінність від екстравертного почуття, наскільки істотна відмінність інтроверсії мислення від екстраверсії. Безсумнівно, це дуже важке завдання - інтелектуально зобразити інтровертний процес почуття або дати хоча б приблизний опис його, хоча своєрідна сутність цього почуття безумовно кидається в очі, якщо тільки взагалі помічаєш його. Так як це почуття підпорядковується головним чином суб'єктивним попереднім умовам і займається об'єктом лише на другому плані, то воно виявляється набагато менше і зазвичай так, що викликає непорозуміння. Це — почуття, яке, мабуть, знецінює об'єкти і тому в більшості випадків заявляє про себе в негативному сенсі. Про існування позитивного почуття можна, так би мовити, лише опосередковано здогадуватися. Інтровертне почуття намагається не пристосуватися до об'єктивного, а поставити себе над ним, для чого воно несвідомо намагається здійснити закладені в ньому Образи. Тому воно постійно шукає Образ, що не зустрічається в дійсності, але який воно до певної міри бачило раніше. Воно як би без уваги ковзає над об'єктами, які ніколи не відповідають його меті. Воно прагне до внутрішньої інтенсивності, для якої об'єкти, найбільше, дають певний поштовх. Глибину цього почуття можна лише передбачати, але ясно осягнути її не можна. Вона робить людей мовчазними і важкодоступними, адже воно, наче мімоза, згортається від грубості об'єкта, щоб відчути потаємні глибини суб'єкта. Для оборони воно висуває негативні судження почуття або вражаючу байдужість.