Джеймс Аллен
СИЛА ДУМКИ
James Allen "As a man thinketh"
Розум – це Верховна Сила, яка творить і знищує
Людина – це розум, який створює все, що бажає,
Чи то тисячу благ, чи тисячу хвороб.
Таємні думки стають явними,
Оточення – це лише дзеркало думок.
Передмова
Ця невелика книга, яка постала на основі роздумів та особистих переживань, не претендує на роль всеохопного трактату про силу думки. На цю тему написано багато книг. Вона, радше, пропонує, ніж пояснює. Її мета полягає у тому, щоб надихнути чоловіків та жінок відкрити і повною мірою сприйняти істину про те, що вони самі є творцями самих себе завдяки думкам, які вони обирають і плекають. Розум – це ткач внутрішнього одягу характеру, а також зовнішнього одягу обставин. До сих пір людина ткала невігластво та біль, але зараз вона може досягнути просвітлення і щастя.
Думка і характер
Афоризм «Які думки в серці людини, такою вона і є» не лише охоплює все людське існування, але включає в себе всі стани та обставини її життя. Людина являє собою те, що вона думає. Її характер – це сукупність усіх її думок.
Як рослина виростає із насіння, так і кожна людська дія виникає із прихованого насіння думок. Неможлива бездумна дія. Це справедливо як для «спонтанних», так і для «умисних» дій, а також і для свідомої поведінки.
Дія – це результат думки, а радість і страждання – її плоди. Людина пожинає солодкі або гіркі плоди того, що сама посадила.
Думка створила нас…
Людина зростає внаслідок дії закону, її життя не є завершеним творінням. Причиново-наслідковий зв'язок абсолютний та незмінний як у прихованій реальності думки, так і у світі видимих та матеріальних речей. Шляхетний та одухотворений характер не виникає просто так завдяки випадку чи вдачі. Він є результатом наполегливого правильного мислення, а також ототожнення людини з Богоподібними думками. Натомість ниций характер – це наслідок наполегливої прив’язаності до ницих думок.
Людина створює або не створює себе; у майстерні думки вона кує зброю, якою може знищити себе. З іншого боку, вона здатна створювати інструменти для побудови небесних обителей радості, сили і миру. Зробивши правильний вибір та застосувавши думку належним чином, людина сходить до Божественної Досконалості; зловживання та хибне застосування думки опускає людину на рівень звіра. Між цими двома крайнощами – велике розмаїття характерів, створених людьми.
Багато прекрасних істин, які були заново відкриті та привнесли світло у це століття, проникають в душу. Істина про яку йдеться у цій книзі належить до найбільш перспективних. Згідно із нею, людина є паном своїх думок та творцем свого характеру. Вона створює своє оточення, умови життя і долю.
Оскільки людина наділена Силою, Розумом та Любов’ю, а також є господарем своїх думок, вона тримає ключі від будь-якої ситуації. Її думки мають силу, яка здатна змінювати та відроджувати; завдяки їй людина може змінюватися за своїм бажанням.
Людина завжди є паном, навіть у миті слабкості та приниження. Будучи слабкою та приниженою, вона проявляє себе як господар, котрий погано хазяйнує у себе вдома. Роздумуючи про свій стан і ревно прагнучи до розуміння закону буття, людина поступово здобуває мудрість і починає розумно спрямовувати свою енергію для досягнення добрих результатів. Щоб стати свідомим господарем, людина повинна відкрити у собі закони думки; це відкриття безпосередньо пов’язане із самоаналізом та досвідом.
Щоб знайти золото та діаманти, необхідно розкопати землю. Людина зможе пізнати істину свого буття лише тоді, коли «викопає» у своїй душі «глибоку шахту». Як людина може переконатися, що вона є творцем свого характеру, життя та долі? Їй необхідно уважно спостерігати за своїми думками, контролюючи та змінюючи їх, відслідковуючи їхній вплив як на неї, так і на інших, а також на життєві обставини. Людині важливо навчитися пов’язувати причини з наслідками. Навіть звичайні переживання та повсякденні події допомагають людині набути нове знання про себе – знання, яке принесе мудрість, розуміння і силу. Абсолютний закон проголошує: «Той, хто шукає, той знаходить, хто стукає – тому відчиняють». Лише людина, яка проявляє терплячість і наполегливість, зможе ввійти у храм знання.
Вплив думки на обставини
Людський розум можна порівняти із садом, який доглянутий або недоглянутий. Незалежно від того, доглядають чи не доглядають за садом, у ньому повинно щось рости. Ріст відбувається завжди. Якщо в саду не було посаджено добре насіння, то він заросте бур’янами, які також принесуть свої плоди.
Садівник ретельно охороняє свою землю від бур’янів і вирощує лише ті квіти, які він хоче. Так само й людина покликана турбуватися про «сад» розуму, вириваючи з нього всі хибні, марні, нечисті думки, одночасно культивуючи квіти істинних, корисних та чистих думок. Під час внутрішньої праці людина висновує, що є головним садівником своєї душі, верховним управителем власного життя. Аналізуючи переваги і недоліки своєї свідомості, вона поступово розуміє яким чином думки формують її характер, обставини і долю.
Думки і характер – це одне і те ж. У свою чергу, характер може бути відкритий і проявлений за допомогою обставин та оточення. Зовнішні умови життя людини гармонійно поєднані з її внутрішнім станом. Це не означає, що обставини у будь-яку мить можуть розкрити увесь її характер. Але обставини настільки пов’язані з життєво важливими ментальними процесами, що вони не можуть не вплинути на розвиток людини.
Кожна людина є на тому місці, яке визначене дією закону її буття. Думки, які є частиною її характеру, сформували її поточні обставини. В укладі її життя немає випадковості – він є результатом безпомильного закону. Це твердження правдиве і для тих людей, які відчувають себе «поза гармонією» зі своїм оточенням, і для тих, хто задоволений своїми умовами життя.
Людина – це істота, яка еволюціонує і розвивається, тому вона навчається розвитку за будь-яких умов. Засвоюючи духовний урок поточних обставин, вона приходить до інших обставин.
Людина перебуватиме під гнітом життєвих тягот доти, доки віритиме, що її життя виключно залежить від зовнішніх умов. Усвідомивши свою творчу силу і здатність наказувати «ґрунту» та «насінню» свого буття, завдяки яким виростають обставини, людина стане повноправним господарем свого життя.
Людина, яка тривалий час практикує самоконтроль та внутрішнє очищення, знає, що обставини – це результат думки. Треба відзначити, що зміна зовнішніх умов безпосередньо залежить від ментальних змін. Коли людина прагне змінити недоліки свого характеру, вона значно прогресує, її прогрес прискорюється.
Душа приваблює до себе все, що в ній є, – що вона любить, а також чого вона боїться. Вона підіймається до висот сокровенних мрій, або опускається на рівень нечистих бажань. Обставини – це засоби, завдяки яким душа отримує все, що належить їй.
Кожне посіяне чи дозволене насіння думки потрапляє в розум, і пускає коріння, продукуючи себе, розквітаючи рано чи пізно в дії, і породжує можливості і обставини. Добрі думки приносять добрі плоди, а погані думки – погані плоди.
Зовнішній світ формується згідно із внутрішнім ментальним світом. Сприятливі і несприятливі умови життя є чинниками, які слугують вищому благу людини. Будучи женцем свого урожаю, людина пізнає як страждання, так і сяйво слави.
Йдучи за внутрішніми бажаннями, прагненнями та думками, яким людина дозволяє домінувати в собі, або захоплюючись блукаючими вогнями нечистої уяви, або наполегливо йдучи шляхом піднесених справ, людина приходить до результату, який проявляється у всіх обставинах. Закони розвитку та пристосування однаково діють у всіх сферах.
Людина опиняється у притулку для бідних чи у в’язниці не з примхи долі або з волі обставин – її туди приводять ниці думки і нечисті бажання. Так само людина, яка має світлий розум не здійснює злочину під впливом стресу чи зовнішньої сили. Злочинна думка тривалий час таємно перебувала в її серці і проявила свою сили, коли це стало можливим. Обставини не формують людину – вони проявляють її характер. Не існують умови за яких людина без поганих схильностей може опуститися до помилки і страждань, які вона породжує. Так само немає жодної можливості піднятися до чеснот і щастя тій людині, яка не культивує в собі шляхетні прагнення. Людина – це володар своєї думки, творець самої себе, творець оточення. Навіть у мить народження душа приходить отримати те, що їй належить. У кожну мить своєї земної мандрівки вона притягує до себе комбінацію подій та зовнішніх умов, які відображають її чистоту чи нечистоту, силу чи слабкість.
Люди притягують до себе не те, що вони хочуть, а те, якими вони є внутрішньо. Їхні примхи, амбіції зазнають поразки, але найсокровенніші думки і бажання живляться своєю ментальної їжею, не залежно від того чи вона чиста чи ні. Людина потрапляє у в’язницю тільки завдяки собі, і ниці думки та дії стають темними стражами Долі. Але шляхетні думки і дії – це янголи Свободи, які звільняють її. Людина отримує лише заслужене нею благо, а не те, про яке молиться чи бажає. Відповідь на бажання і молитви приходить тоді, коли вони гармоніюють з думками та діями.
У світлі цієї істини, що таке так звана «боротьба з обставинами»? Невіглас буде постійно бунтувати проти зовнішніх умов життя, одночасно приховуючи і підтримуючи у своєму серці причину їхнього виникнення. Мова йде про свідоме зло або неусвідомлену слабкість – але щоб це не було, внутрішня перешкода стримує будь-які спроби людини досягнути змін. У першу чергу, їй треба усунути її.
Багато людей наполегливо намагаються покращити своє життя, але не готові покращити себе. Саме тому вони залишаються скутими. Людина, яка відмовляється змінити себе, ніколи не буде успішною у досягненні мети, до якої спрямовує її серце. Даний факт справедливий як до земних, так і до небесних речей. Навіть людина, чиєю єдиною метою є досягнути збагачення, повинна бути готовою до великих особистих пожертв, перш ніж мета стане реальністю. І наскільки більше вимагається від людини, яка формує у собі якості сили та спокою?
Візьмімо людину, яка живе у крайніх злиднях. Вона надзвичайно стурбована тим, аби покращити оточення і домашній затишок, проте вона увесь час ухиляється від праці, і вважає виправданим обманювати свого працедавця на тій підставі, що їй недостатньо платять. Така людина не розуміє витоків найпростіших принципів, які лежать в основі справжнього процвітання, і є не лише цілком нездатна вибратися із своєї злиденності, але й фактично притягує до себе ще глибшу злиденність, живучи та діючи згідно оманливих, негідних думок.
Візьмімо заможну людину – жертву болючої та постійної хвороби, яка є наслідком захланності. Вона може витратити велику суму грошей, щоб позбутися її, але вона не готова жертвувати своїми ненаситними бажаннями. Вона хоче одночасно потурати своїй пристрасті до багатства та неприродної їжі і мати здоров’я. Така людина цілком нездатна бути здоровою, тому що вона ще не засвоїла першооснови здорового життя.
Візьмімо працедавця, який вибирає нечесні засоби, аби уникнути виплати визначеної зарплати, і сподіваючись на збільшення доходів, скорочує зарплати працівникам. Така людина є цілком непридатною для процвітання, і коли вона зазнає банкрутства, як з погляду репутації, так і майна, вона звинувачує обставини, не знаючи що лише вона є творцем свого становища.
Я навів ці три приклади просто для ілюстрації істини того, що людина є творцем обставин (хоча завжди несвідомо), і що незважаючи на прагнення доброго результату, вона постійно розчаровується, коли досягає його, думками і бажаннями, які неможливо узгодити з ним. Таких прикладів можна навести багато, але цього робити не варто, бо читач може, якщо він зважиться, в яких слід дії законів думки в його психіці та житті, і як тільки це буде зроблено, прості зовнішні факти не можуть служити ґрунтом для доведення.
Однак, обставини такі складні, думка так глибоко закорінена, і умови щастя такі змінні, значною мірою пов’язані з індивідами, що людський душевний стан (хоча він може бути відомим) не може бути оцінений іншим, зовнішнім аспектом життя. Людина може бути чесною, але потерпає від злиднів; людина може бути нечесною, але живе розкішно.
Більшість людей втішають себе ілюзією, що вони страждають через свою доброчесність. Але це не так. Доки людина не видалить із душі кожну болісну, нечисту думку, доти вона не матиме достатніх підстав заявляти, що її страждання – це результат благих, а не поганих якостей.
Добрі думки та дії ніколи не можуть привести до поганих результатів; погані думки та дії ніколи не можуть привести до добрих результатів. Ці твердження такі ж істинні як і той факт, що із насіння кукурудзи може вирости лише кукурудза, а із насіння кропиви – лише кропива. Люди розуміють цей закон у природному світі і діють, покладаючись на нього; але лише деякі розуміють як його застосовувати у ментальному та моральному світі (хоча його дія у цих сферах така ж проста й незмінна). Ось чому вони не співпрацюють з ним.
Страждання завжди є наслідком неправильної думки у деякому напрямку. Вона вказує на те, що індивід не перебуває у гармонії із самим собою, із Законом його буття. Єдине і найвище призначення страждання – очистити, спалити все нечисте. Для чистої людини страждання більше не існують. Після того, як із золота виведені всі шлаки, не має смислу його переплавляти. Цілком чиста та досконала істота не може страждати.
Обставини, які спричиняють індивіду біль, є результатом його власної ментальної дисгармонії; обставини, які приносять йому благословення, є результатом його ментальної гармонії. Благословення, а не матеріальні блага, є мірою правильності думки; нещастя, а не брак матеріальних благ, є мірою неправильної думки. Людина може бути багатою, але проклятою; можу бути благословенною, але бідною. Благословення і багатство лише тоді пов’язані між собою, коли правильно і мудро розпоряджаються багатством. Бідна людина відчуває себе нещасною, коли вона розглядає свою долю як несправедливе покарання.
Бідність і потурання – це дві крайності нещастя. Обидві є результатом ментального безладу і неприродними. Людина не є цілком обумовленою доти, доки вона є щасливою, здоровою і процвітаючою; щастя, здоров’я і процвітання, у свою чергу, є результатом внутрішньої і зовнішньої гармонії людини та її оточення.
Людина тільки тоді стає людиною, коли перестає жалітися на долю, і починає шукати приховану справедливість, яка керує її життя. Пристосовуючи свій розум до цього фактору, вона перестає звинувачувати кого-небудь у своїх невдачах. Вона формує себе за допомогою сильних та шляхетних думок. Замість того, щоб боротися з обставинами, вона починає використовувати їхній потенціал для швидшого розвитку; вона прагне розкрити в собі нові сили та здібності.
Закон, а не безлад, є домінуючим принципом всесвіту; справедливість, а несправедливість, є душею та субстанцією життя. Праведність, а не зіпсутість, є рушійною силою духовного управління світом. Людині необхідно лише виправити себе і виявити, що всесвіт є праведним. В процесі виправлення себе вона переконається, що змінюючись, її відношення як до людей та речей, так і відношення людей та речей до неї, також змінюються.
Доказ цієї істини є в кожній людині, і він може бути знайдений завдяки дослідженню, систематичному розмірковуванню та самоаналізу. Якщо людина радикально змінити свої думки, вона здивується швидкій зміні матеріальних умов її життя. Деякі люди вважають, що думку треба тримати в секреті, але її не потрібно тримати в секреті; вона швидко кристалізується у звичку, а звичка проявляє себе у формі обставин. Ниці думки породжують такі звички, як п’янство і хтивість, які проявляються в обставинах тупості та убогості; нечисті думки будь-якого виду кристалізуються у знесилення та плутані звички, які перетворюються на несприятливі та викривлені обставини; думки про страх, сумнів та уникання рішення кристалізуються у слабкі, нерішучі та негідні чоловіка звички, які перетворюються на обставини поразки, злиднів та рабської залежності. Думкам, яким властиве ледарювання, кристалізуються у звички нечесності та аморальності, які перетворюються на обставини зіпсованості та безталанності. Думки про ненависть та думки, які осуджують, кристалізуються у звички осуду та насильства, які перетворюються на обставини несправедливості та переслідування; егоїстичні думки будь-якого виду кристалізуються у звички корисливості, які перетворюються на обставини, які менш чи більш знесилюють. З іншого боку, прекрасні думки будь-якого виду кристалізуються у звички доброчесності та м’якосердності, які кристалізуються у сприятливі та світлі обставини. Чисті думки формують помірність та самоконтроль, результатом яких є спокій та мир. Мужні думки, наповнені впевненістю та рішучістю, створюють позитивний настрій, який веде до успіху, достатку та свободи. Енергійні думки привчають людину до ефективності та продуктивності, які породжують сприятливі обставини. Шляхетні думки і думки, що прощають, породжують доброту, яка перетворюється на охорону та захист. Коли думки про любов та самопожертву стають звичками, тоді з’являється процвітання та правдиве багатство.
Як добрий, так і поганий ментальний настрій необхідно приховується у характері та обставинах. Людина не може прямо вибрати свої обставини, але вона може обрати думки. Таким чином вона непрямо формує обставини.
Природа допомагає кожній людині реалізувати ті думки, які вона найбільше плекає.. Вона надає можливість реалізувати як благі, так і злі думки.
Якщо людина залишить свої гріховні помисли, тоді увесь світ змилосердиться над нею і прийде їй на допомогу. Якщо людина усуне слабкі і хворі думки, для неї відкриються можливості проявити силу та рішучість. Якщо людина культивує добрі думки, жодна жорстока доля не закує її у кайдани нещастя і ганьби. Світ є вашим калейдоскопом. Різноманітні комбінації кольорів, які ми бачимо в кожну мить, є відображенням ваших динамічних думок.
Переклад з англ. Ігоря Карівця