Андрій Забава, фахівець з індивідуального і корпоративного розвитку,
просвітницько-консалтингова спільнота "Сім Променів"
РІСТ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ:
ПАРАЛЕЛІ МІЖ АКАДЕМІЧНОЮ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЮ ПСИХОЛОГІЄЮ
Класифікації, які відомі в багатьох традиціях і вченнях, можна звести до троїстості: Дух-Душа-Особистість.
В класичній академічній психології розрізняють наступні 5 ступенів зрілості людини:
(Слободчиков В.И., Исаев Е.И., “Психология человека”, М., Школа-пресс, 1995).
Індивід – людина як представник роду, що має вроджені властивості; тілесне буття людини.
Суб’єкт – людина як носій предметно-практичної діяльності; розпорядник душевних сил. Це область знань-вмінь-навиків людини.
Особистість – людина як представник суспільства, що вільно і відповідально визначає свою позицію серед інших людей.
Індивідуальність – людина як унікальна, самобутня особистість, що реалізує себе в творчій діяльності.
Універсум (Тотальність) – вища ступінь духовного розвитку людини, котра усвідомлює своє Буття і своє місце в світі.
Академічна психологія |
Християнська психологія |
Езотерична психологія |
Періоди Еволюції |
Антиманіпулятивна психологія |
Індивід |
Тілесне |
Фізичний |
Індивідуалізація |
Механістичність |
Суб’єкт |
Глузд |
Кама-манас – багато “я” |
Період Випробування і очищення |
Стадія максимальної маніпуляції |
Особистість |
Розсудок |
Інтегрована особистість – “я” |
Період особистісного розквіту
|
Протистояння між “я” і “Я” |
Індивіду-альність |
Душа |
Душа – “Я” |
Період розвитку Духовної людини |
Справжність |
Універсум |
Дух |
Духовна Тріада, Дух |
Ототожнене Буття |
Реальність, Буття |
Ключовим є запитання: хто є той, хто зараз думає?
Якщо це, наприклад, глузд (кама-манас, тобто бажання-нижній розум), оскільки він є сукупністю різноманітних елементів, то не факт, що йдеться про концентрацію особистісну і тим більш душевно-особистісну. Йдеться про фрагментарне бажання, яке вступатиме в конфлікт з іншими бажаннями того ж кама-манасу.
Езотерична таємниця виникнення індивідуальності
Таємниця виникнення індивідуальних людських психотипів, котрі вже самим своїм фактом вказують на певну спеціалізацію кожної людини, ховається в тому факті, що на n-ій стадії диференціації Духу в Матерії стала можливою індивідуалізація людини. Тому кожен психологічний тип (відносно більш об’ємних завдань сім’ї, колективу чи нації) має вроджені сильні сторони, а має і слабі, “тіньові”. Їх варто розвивати. Це етап зустрічі зі своїм внутрішнім світом і опанування своїх індивідуальних енергій.
Адже після проходження стадій особистісного становлення, людина стає достатньо сильною та цілісною індивідуальністю, в якій як в краплі води, відображаються інші індивідуальності, котрі мають вроджені інші сильні сторони – таким чином стає можливим взаємо-обмін та взаємне збагачення. Тут йдеться про досить просунуту стадію розвитку цивілізації, стадію групової свідомості. Зачатки групової свідомості з поперемінним успіхом в наш час напрацьовують представники Нової Групи Світових Служителів.
Ріст індивідуальної свідомості
Розвиток індивідуальної свідомості можна прослідкувати як ряд поступових розширень сфери відображення і перетворення людиною навколишнього світу. Свідомість – (на сучасному етапі можливостей людського розуміння цього феномену) є результатом взаємодії Духу з Матерією. Людина ж – це не просто Свідомість, а принцип Самосвідомості. Саме завдяки принципу Самосвідомості для людини стає можливим прискорювати сласний еволюційний процес, ухвалюючи рішення ступити на Шлях.
Для учня важливими з психологічної точки зору є два аспекти самопізнання:
Розвиток самоусвідомлення на всіх рівнях свого проявленого буття;
Розвиток чутливості цієї Самосвідомої Суті до різних впливів на неї через оболонки, якими вона користується та вміння розрізняти, з яких джерел ці впливи надходять і які з цих впливів приймати і пропускати крізь свою ауру (бо вони сприяють індивідуальній і груповій еволюції), а які ігнорувати (оскільки вони не сприяють еволюції, а пригальмовують її).
На перших етапах еволюції ця Самосвідома Суть (Внутрішній Свідок, Споглядач) ототожнюється з оболонками, через які проявляється в трьох світах наслідків (фізичному, емоційному і розумовому); це найтриваліший період, під час якого відбувається накопичення досвіду в цих трьох нижніх просторово-часових континуумах та має місце дуже повільне пробудження, тобто згадування самого себе. Це цикли занурення в щільні світи майі, мари та ілюзії, коли процесом керує принцип матерії, а Внутрішня людина є лише потенційно Самосвідомою Істотою, а насправді в той період часу виявляє якості механістичності та простої Свідомості (як спільної відомості між Духом та Матерією).
Поступово пробудження Самоусвідомлення дозволяє людині роз-ототожнитись з фізичним рівнем буття та змістити основне поле накопичення свого досвіду в емоційну сферу. Тоді вона здатна на власному досвіді підтвердити вислів “я – це не фізичне тіло, я просто ним користуюсь”.
Наступний період еволюції – опанування емоційних (астральних) енергій та звільнення від впливу емоційного (астрального) тіла, “я – це не мої емоції”. Після цього роз-ототожнення сила Самосвідомості стає досить потужною, оскільки пройдено більше половини шляху еволюції людини. Така людина здатна вести досить здоровий спосіб життя та бути емоційно врівноваженою, спонтанною у вираженні своїх почуттів та щирою, не залежачи від гри в різних соціальних виставах і драмах.
Третій період дозволяє вийти з-під влади ментальних ілюзій та ментального провідника, навчившись керувати своїми думками та постійно пам’ятаючи “я – це не мої думки”. З’являється вміння оперувати складними мислеконструкціями та проектувати їх в матерію для виконання певних цілей.
Внутрішній Свідок, Споглядач – це не Душа, тобто не Вище “Я”, це і не інтегрована Особистість. Споглядач – це Вічний Пілігрим, що подорожує з континууму в континуум, це Той, хто при Посвяченні спостерігає за зустріччю Ангела Присутності (Душі) та Вартового Порогу (Особистості), не ототожнюючись з жодним з них. Хоч на попередніх етапах розвитку Він спочатку ототожнювався з материнським аспектом (Особистістю), а потім з батьківським аспектом (Вищим “Я” як представником Духу). Спочатку відбувається роз-ототожнення з материнським аспектом, а потім і з аспектом Отця. Адже людина – це результат еволюції, а не жодна із своїх оболонок (від найнижчої Фізично-ефірної до найвищої Атмічної). Оболонки дозволяють розвивати принцип самосвідомості, але рано чи пізно кожна з них має бути трансцендована. На даному етапі людського розвитку Вище “Я”, Буддхі та Атма є наскільки високими принципами, що сприймаються просунутими представниками людства за кінцеву ціль.
Ширина та цілісність свідомості
Свідомість можна представити як результат здійснення людиною пізнання (відображення) та перетворення навколишнього світу.
В езотеричній психології є два важливих показники розвитку свідомості людини:
а) ширина (або ємкість) свідомості – здатність охопити своєю пізнавально-перетворювальною діяльністю певні плани (сфери) Буття;
б) цілісність свідомості – це міра повноти пізнавально-перетворювальної діяльності людини в межах ємкості її свідомості, тобто відсутність або наявність в досвіді “білих” плям.
Цілісність – потенційна можливість, фрагментарність – справжній стан речей для середнього індивідуума.
Ілюзія цілісності виникає тоді, коли певні внутрішні переживання і певні зовнішні ситуації витісняються та має місце їх уникання людиною – стан відносної та дуже хиткої гармонії-рівноваги з наявністю багатьох “білих плям” в досвіді. Якщо це повторюється систематично, то з часом людина звикає до даної псевдо-цілісності і всіляко намагається цей стан захистити (звичайно безуспішно, оскільки вступає в конфлікт з Реальним станом речей).
Початкове функціонування, поляризація свідомості, усвідомлюване функціонування, контроль, трансцендування
Людина опановує кожен рівень буття в декілька стадій. Кожна з цих стадій має свою назву, тому для езотеричного психолога надзвичайно важливо розуміти, розрізняти і могти застосовувати наступні сім термінів:
Відсутність свідомості на певному рівні буття – для людини певний рівень (континуум) поки що не існує, оскільки її індивідуальна свідомість не в стані сприйняти його вібрацій.
Тимчасове початкове функціонування на певному рівні буття (фізичному, емоційному, розумовому чи духовному) або на одному з їхніх підрівнів. Іншими словами – це перші доторки свідомості людини до цього рівня (підрівня).
Поляризація свідомості – це перебування точки свідомості людини на певному рівні. Уточнюючи, слід сказати, що йдеться не лише про один з планів, а при більш точній деталізації – про один з його підпланів. Іншими словами це ототожнення Внутрішнього Пілігрима з певним рівнем буття і з відповідним провідником свого індивідуального оснащення. Ще іншими словами, поляризація – це середня точка несвідомого ототожнення людини, тобто поляризація може бути несвідомою.
Свідоме функціонування – це усвідомлене ототожнення свідомості з певним планом (чи з одним з його підпланів) буття. Тобто це самосвідоме буття людини там, самосвідома поляризація.
Контроль певного рівня буття є результатом попередньої стадії. Контроль – це підпорядкування людиною субстанції цього рівня і тих сил, які створюють відповідний рівень прояву людини. Контроль над рівнем (фізичним, емоційним чи ментальним) веде до:
Трансцендування. Це звільнення свідомості від будь-яких впливів відповідного рівня, коли контроль над ним здійснюється людиною автоматично, а всі процеси на цьому рівні і у відповідному провіднику людини опустились нижче за поріг свідомості. Відповідна оболонка людини стає тоді просто формою, через яку може проявляти себе Внутрішній Споглядач.
В наш час можна виокремити три великі групи людей:
- перша група: люди, що поляризовані на нижніх рівнях емоційних рівнях, а є свідомими в фізичному тілі;
- друга група: люди, які поляризувались на ментальному рівні, а є свідомими на емоційному рівні;
- третя група: тут людина є поляризованою і частково свідомою на духовних рівнях Духовної Тріади, взяла під контроль і трансцендувала всі три нижніх рівня буття (фізично-ефірний, емоційний і рівень конкретного розуму).