Андрій Забава, фахівець з індивідуального і корпоративного розвитку,

просвітницько-консалтингова спільнота "Сім Променів"

РІСТ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ:

ПАРАЛЕЛІ МІЖ АКАДЕМІЧНОЮ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЮ ПСИХОЛОГІЄЮ

Класифікації, які відомі в багатьох традиціях і вченнях, можна звести до троїстості: Дух-Душа-Особистість.

В класичній академічній психології розрізняють наступні 5 ступенів зрілості людини:

(Слободчиков В.И., Исаев Е.И., “Психология человека”, М., Школа-пресс, 1995).

Індивід – людина як представник роду, що має вроджені властивості; тілесне буття людини.

Суб’єкт – людина як носій предметно-практичної діяльності; розпорядник душевних сил. Це область знань-вмінь-навиків людини.

Особистість – людина як представник суспільства,  що вільно і відповідально визначає свою позицію серед інших людей.

Індивідуальність – людина як унікальна, самобутня особистість, що реалізує себе в творчій діяльності.

Універсум (Тотальність) – вища ступінь духовного розвитку людини, котра усвідомлює своє Буття і своє місце в світі.

 

Академічна психологія

Християнська психологія

Езотерична психологія

Періоди Еволюції

Антиманіпулятивна психологія

Індивід

Тілесне

Фізичний

Індивідуалізація

Механістичність

Суб’єкт

Глузд

Кама-манас – багато “я”

Період Випробування і очищення

Стадія максимальної маніпуляції

Особистість

Розсудок

Інтегрована особистість – “я”

Період особистісного розквіту

 

Протистояння

 між  “я” і “Я”

Індивіду-альність

Душа

Душа – “Я”

Період розвитку Духовної людини

Справжність

Універсум

Дух

Духовна Тріада, Дух

Ототожнене Буття

Реальність, Буття

Ключовим є запитання: хто є той, хто зараз думає?

Якщо це, наприклад, глузд (кама-манас, тобто бажання-нижній розум), оскільки він є сукупністю різноманітних елементів, то не факт, що йдеться про концентрацію особистісну і тим більш душевно-особистісну. Йдеться про фрагментарне бажання, яке вступатиме в конфлікт з іншими бажаннями того ж кама-манасу.

 Езотерична таємниця виникнення індивідуальності

Таємниця виникнення індивідуальних людських психотипів, котрі вже самим своїм фактом вказують на певну спеціалізацію кожної людини, ховається в тому факті, що на n-ій стадії диференціації Духу в Матерії стала можливою індивідуалізація людини. Тому кожен психологічний тип (відносно більш об’ємних завдань сім’ї, колективу чи нації) має вроджені сильні сторони, а має і слабі, “тіньові”. Їх варто розвивати. Це етап зустрічі зі своїм внутрішнім світом і опанування своїх індивідуальних енергій.

Адже після проходження стадій особистісного становлення, людина стає достатньо сильною та цілісною індивідуальністю, в якій як в краплі води, відображаються інші індивідуальності, котрі мають вроджені інші сильні сторони – таким чином стає можливим взаємо-обмін та взаємне збагачення. Тут йдеться про досить просунуту стадію розвитку цивілізації, стадію групової свідомості. Зачатки групової свідомості з поперемінним успіхом в наш час напрацьовують представники Нової Групи Світових Служителів.

Ріст індивідуальної свідомості

Розвиток індивідуальної свідомості можна прослідкувати як ряд поступових розширень сфери відображення і перетворення людиною навколишнього світу. Свідомість – (на сучасному етапі можливостей людського розуміння цього феномену) є результатом взаємодії Духу з Матерією. Людина ж – це не просто Свідомість, а принцип Самосвідомості. Саме завдяки принципу Самосвідомості для людини стає можливим прискорювати сласний еволюційний процес, ухвалюючи рішення ступити на Шлях.

Для учня важливими з психологічної точки зору є два аспекти самопізнання:

Розвиток самоусвідомлення на всіх рівнях свого проявленого буття;

Розвиток чутливості цієї Самосвідомої Суті до різних впливів на неї через оболонки, якими вона користується та вміння розрізняти, з яких джерел ці впливи надходять і які з цих впливів приймати і пропускати крізь свою ауру (бо вони сприяють індивідуальній і груповій еволюції), а які ігнорувати (оскільки вони не сприяють еволюції, а пригальмовують її).

На перших етапах еволюції ця Самосвідома Суть (Внутрішній Свідок, Споглядач) ототожнюється з оболонками, через які проявляється в трьох світах наслідків (фізичному, емоційному і розумовому); це найтриваліший період, під час якого відбувається накопичення досвіду в цих трьох нижніх просторово-часових континуумах та має місце дуже повільне пробудження, тобто згадування самого себе. Це цикли занурення в щільні світи майі, мари та ілюзії, коли процесом керує принцип матерії, а Внутрішня людина є лише потенційно Самосвідомою Істотою, а насправді в той період часу виявляє якості механістичності та простої Свідомості (як спільної відомості між Духом та Матерією).

Поступово пробудження Самоусвідомлення дозволяє людині роз-ототожнитись з фізичним рівнем буття та змістити основне поле накопичення свого досвіду в емоційну сферу. Тоді вона здатна на власному досвіді підтвердити вислів “я – це не фізичне тіло, я просто ним користуюсь”.

Наступний період еволюції – опанування емоційних (астральних) енергій та звільнення від впливу емоційного (астрального) тіла, “я – це не мої емоції”. Після цього роз-ототожнення сила Самосвідомості стає досить потужною, оскільки пройдено більше половини шляху еволюції людини. Така людина здатна вести досить здоровий спосіб життя та бути емоційно врівноваженою, спонтанною у вираженні своїх почуттів та щирою, не залежачи від гри в різних соціальних виставах і драмах.

Третій період дозволяє вийти з-під влади ментальних ілюзій та ментального провідника, навчившись керувати своїми думками та постійно пам’ятаючи “я – це не мої думки”. З’являється вміння оперувати складними мислеконструкціями та проектувати їх в матерію для виконання певних цілей.

Внутрішній Свідок, Споглядач – це не Душа, тобто не Вище “Я”, це і не інтегрована Особистість. Споглядач – це Вічний Пілігрим, що подорожує з континууму в континуум, це Той, хто при Посвяченні спостерігає за зустріччю Ангела Присутності (Душі) та Вартового Порогу (Особистості), не ототожнюючись з жодним з них. Хоч на попередніх етапах розвитку Він спочатку ототожнювався з материнським аспектом (Особистістю), а потім з батьківським аспектом (Вищим “Я” як представником Духу). Спочатку відбувається роз-ототожнення з материнським аспектом, а потім і з аспектом Отця. Адже людина – це результат еволюції, а не жодна із своїх оболонок (від найнижчої Фізично-ефірної до найвищої Атмічної). Оболонки дозволяють розвивати принцип самосвідомості, але рано чи пізно кожна з них має бути трансцендована. На даному етапі людського розвитку Вище “Я”, Буддхі та Атма є наскільки високими принципами, що сприймаються просунутими представниками людства за кінцеву ціль.

Ширина та цілісність свідомості

Свідомість можна представити як результат здійснення людиною пізнання (відображення) та перетворення навколишнього світу.

В езотеричній психології є два важливих показники розвитку свідомості людини:

а) ширина (або ємкість) свідомості – здатність охопити своєю пізнавально-перетворювальною діяльністю певні плани (сфери) Буття;

б) цілісність свідомості – це міра повноти пізнавально-перетворювальної діяльності людини в межах ємкості її свідомості, тобто відсутність або наявність в досвіді “білих” плям.

Цілісність – потенційна можливість, фрагментарність – справжній стан речей для середнього індивідуума.

Ілюзія цілісності виникає тоді, коли певні внутрішні переживання і певні зовнішні ситуації витісняються та має місце їх уникання людиною – стан відносної та дуже хиткої гармонії-рівноваги з наявністю багатьох “білих плям” в досвіді. Якщо це повторюється систематично, то з часом людина звикає до даної псевдо-цілісності і всіляко намагається цей стан захистити (звичайно безуспішно, оскільки вступає в конфлікт з Реальним станом речей).

Початкове функціонування, поляризація свідомості, усвідомлюване функціонування,  контроль, трансцендування

Людина опановує кожен рівень буття в декілька стадій. Кожна з цих стадій має свою назву, тому для езотеричного психолога надзвичайно важливо розуміти, розрізняти і могти застосовувати наступні сім термінів:

Відсутність свідомості на певному рівні буття – для людини певний рівень (континуум) поки що не існує, оскільки її індивідуальна свідомість не в стані сприйняти його вібрацій.

Тимчасове початкове функціонування на певному рівні буття (фізичному, емоційному, розумовому чи духовному) або на одному з їхніх підрівнів. Іншими словами – це перші доторки свідомості людини до цього рівня (підрівня).

Поляризація свідомості – це перебування точки свідомості людини на певному рівні. Уточнюючи, слід сказати, що йдеться не лише про один з планів, а при більш точній деталізації – про один з його підпланів. Іншими словами це ототожнення Внутрішнього Пілігрима з певним рівнем буття і з відповідним провідником свого індивідуального оснащення. Ще іншими словами, поляризація – це середня точка несвідомого ототожнення людини, тобто поляризація може бути несвідомою.

Свідоме функціонування – це усвідомлене ототожнення свідомості з певним планом (чи з одним з його підпланів) буття. Тобто це самосвідоме буття людини там, самосвідома поляризація.

Контроль певного рівня буття є результатом попередньої стадії. Контроль – це підпорядкування людиною субстанції цього рівня і тих сил, які створюють відповідний рівень прояву людини. Контроль над рівнем (фізичним, емоційним чи ментальним) веде до:

Трансцендування. Це звільнення свідомості від будь-яких впливів відповідного рівня, коли контроль над ним здійснюється людиною автоматично, а всі процеси на цьому рівні і у відповідному провіднику людини опустились нижче за поріг свідомості. Відповідна оболонка людини стає тоді просто формою, через яку може проявляти себе Внутрішній Споглядач.

 В наш час можна виокремити три великі групи людей:

-       перша група: люди, що поляризовані на нижніх рівнях емоційних рівнях, а є свідомими в фізичному тілі;

-       друга група: люди, які поляризувались на ментальному рівні, а є свідомими на емоційному рівні;

-      третя група: тут людина є поляризованою і частково свідомою на духовних рівнях Духовної Тріади, взяла під контроль і трансцендувала всі три нижніх рівня буття (фізично-ефірний, емоційний і рівень конкретного розуму).