Екстраверсія / Інтроверсія

⬅️ЕКСТРАВЕРСІЯ – це спрямованість психічної енергії назовні на об’єкт (предмет, людина, ідея, явище, система тощо), готовність взаємодіяти з об’єктом.

➡️ІНТРОВЕРСІЯ – це спрямованість психічної енергії людини всередину, на сприйняття співвідношень між об’єктами (простір, час, відносини), при цьому мотивуюча сила належить суб’єкту, а об’єкт має лише другорядне значення.

Часто між екстравертами та інтровертами спостерігаються наступні відмінності:

✅ Подібно до того, як об’єкт відіграє занадто велику роль при екстравертній установці, то при інтровертній установці об’єкту надається вторинне значення. Тому екстраверти сильніше залежні від зовнішніх об’єктів і оцінки навколишніх, а інтроверти залежні від своєї внутрішньої оцінки.

✅ Увага екстравертів спрямована назовні і, на відміну від інтровертів, вони не схильні до самоаналізу. Інтроверти, навпаки, звертають свою сильну функцію досередини, в пізнання та осмислення, орієнтовані на власні переживання і думки. Внаслідок цього сильні сторони інтровертів мало помітні у порівнянні з екстравертами, чия найсильніша функція направлена на взаємодію з навколишнім світом.

✅ Інтроверти проводять значну частину свого життя «всередині самих себе» і тому поважають межі особистого простору навколишніх. Екстраверти ж схильні з легкістю їх переступати, навіть не помічаючи, як втручаються у приватність інших людей.

✅ Екстраверти привертають до себе більше уваги, можуть легко спілкуватися відразу з декількома людьми, отримують від цього задоволення та заряд енергії. На відміну від екстравертів, інтроверти менше потребують взаємодії з людьми. Їм складніше налагоджувати соціальні зв’язки, встановлювати і підтримувати контакти з навколишнім світом, це виснажує їх. Перебування на самоті допомагає інтровертам зарядитися енергією.

Проблеми інтровертних типів (за Карлом Юнгом)

Подібно до того, як об’єкт відіграє занадто велику роль при екстравертній установці, то при інтровертній установці об’єкту надається замало значення… Якщо інтровертна установка занадто сильна (коли его конвульсивно намагається забезпечити свою перевагу над об’єктом), то природно, що в якості компенсації розвивається несвідоме посилення впливу об'єкта… В результаті неадекватного відношення его до об'єкта – адже бажання домінувати не є адаптацією – у несвідомому розвивається компенсаторне відношення до об'єкта, що у свідомості відчувається як безумовний і нестримний зв'язок з об'єктом… У такому випадку несвідоме зайняте в основному відношенням до об’єкта, і воно впливає таким чином, щоб повністю зруйнувати як ілюзію сили так і фантазію переваги (домінування). Об'єкт набуває жахливих розмірів, незважаючи на свідоме знецінення. Як наслідок, спроби від’єднатися від об’єкта та управляти ним здійснюються его ще затятіше… Але, тим самим, інтроверт повністю відокремлюється від об’єкта і розтрачує свою енергію як в захисних заходах так і в безрезультатних спробах нав'язати свою владу об’єкту та успішно утвердитися… Проте об’єкт постійно нав'язується йому проти його волі; це викликає в нього (інтровертного типу) найнеприємніші та тривалі афекти, переслідуючи його на кожному кроці. Щоб «триматися», від нього постійно вимагається величезна внутрішня боротьба. Тому типовою для нього формою неврозу є психоастенія, хвороба, яка характеризується, з одного боку, надзвичайною чутливістю, а з іншого - великою схильністю до виснаження та хронічної втоми.

Карл Густав Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ X – Загальний опис типів. Інтровертний тип (THE INTROVERTED TYPE). Несвідома установка. (THE UNCONSCIOUS ATTITUDE)