СІМ ПРОМЕНІВ

КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА

Типо-синтез     

Typo-synthesis in english here >>>

ТИПО-СИНТЕЗ – це напрямок цілісної психології, який допомагає людині розвиватися, ставати ефективнішою та щасливішою, використовуючи знання про свій психологічний тип.

ТИПО-СИНТЕЗ з однієї сторони поєднує між собою різні типології (типологію Юнга, еннеаграму, соціоніку та MBTI, типи керівників за Адізесом, типологію п’яти травм за Ліз Бурбо та Барбарою Бреннан, типологію Семи Променів Аліси Бейлі), а з другої сторони об’єднує типології з коучингом, а також з класичною та духовною психологією. Типо-синтез базується на поєднанні типології Юнга та еннеаграми.

ТИПО-СИНТЕЗ враховує горизонтальні та вертикальні координати психіки: горизонтальні – це різні психотипи, вертикальні – це рівні розвитку людини. Поведінка в межах одного психотипу сильно відрізняється в залежності від того, на якому рівні розвитку знаходиться людина. 

Використовується у різних сферах (сімейній, соціальній, професійній, для особистісного та духовного розвитку) з метою: глибшого розуміння себе, розуміння відмінностей з іншими людьми та мотивації, що керує поведінкою, виявлення своєї хибної стратегії поведінки, покращення комунікації, покращення стосунків в парі, ефективного командоутворення, згуртування колективу, визначення профорієнтації, покращення лідерських якостей.

Застосування типо-синтезу та його складових збільшують ефективність у різних галузях: освіта (використання різних методик із врахуванням психотипу учня), управління, бізнес (згуртування команди, покращення лідерських якостей, ефективне та екологічне управління конфліктами),  медицина (наприклад, гомеопатичне лікування враховує психотип людини), класична психологія та психіатрія (при лікуванні неврозів та психозів), політика, церква, духовні течії.

Семінари з типо-синтезу >>>

Основні функції людської психіки.

У 1921 році побачила світ фундаментальна праця швейцарського психолога Карла Юнга "Психологічні типи", в якій були викладені результати його 20-ти річної практичної  психологічної діяльності і закладений фундамент для розуміння різних типів людей.

В кожної людини акцент припадає на одну з психічних функцій, від чого залежить її спосіб звичного реагування на світ і відповідно поведінка.

«Так само як лев вражає свого ворога чи здобич не хвостом (як крокодил), а лапами, в яких міститься його специфічна сила, так і притаманний нам спосіб реагування зазвичай характеризується нашими сильними сторонами, тобто використанням нашої найбільш надійної і розвинутої функції, що, однак, не заважає нам деколи реагувати і своїми специфічними слабкостями. У відповідності з цим ми будемо готувати або шукати одні ситуації та уникати інші і таким чином будемо відповідно здобувати специфічний досвід, що відрізняється від інших. Інтелектуал буде пристосовуватися до світу за допомогою свого інтелекту, а зовсім не як боксер, хоча і він у приступі люті може застосувати свої кулаки. У боротьбі за існування і пристосування кожна людина інстинктивно використовує свою найрозвинутішу функцію, яка в результаті стає критерієм звичного способу реагування.» (Лекція (1) Карла Юнга, Цюріх, 1928р).

Юнг виділив чотири базові психічні функції: 
* Мислення (Thinking);
* Почуття або емоції (Feeling);
* Відчуття сенсорні (Sensation);
* Інтуїція (Intuition).

Відчуття сенсорні - це сприйняття за допомогою органів сприйняття. Функціональною сутністю сенсорного відчуття є встановлення, що є якась певна річ, «дещо». 

Мислення. Мислення каже нам, що означає ця річ, це «дещо». Функціональною сутністю його є інтелектуальне пізнання та формулювання логічних висновків.

Почуття. Функціональною сутністю почуття є суб’єктивна оцінка. Коли ми почуваємо (емоції), то це для того, щоби досягнути вірної оцінки, встановити цінність певної речі. (Подобається - не подобається).

Інтуїція.  Функціональною сутністю інтуїції є припущення, звідки певна річ взялася і що з нею буде в подальшому. Це є сприйняття вмісту несвідомого. 

Інтровертна та екстравертна установки психічних функцій.

Карл Юнг ввів у психологію поняття інтроверсії та екстраверсії. Проте дуже важко встановити інтровертом чи екстравертом є людина, без врахування його психологічних функцій. Адже ці установки свідомості стосуються не людини в цілому, а однієї з її функцій. Той самий індивід може поводитися спочатку як екстраверт, а потім як інтроверт, в залежності від того, яка функція в нього проявляється сильніше в даний момент часу.

«Жоден індивід не є просто екстравертом чи інтровертом, він є таким в одній зі своїх функцій.» (Лекція (2) Карла Юнга, Теритет (Швейцарія), 1923р)

Кожна психічна функція в свою чергу має екстравертну (Extraverted) чи інтровертну (Introverted) установку. Установка – це готовність психіки діяти або реагувати в певному напрямі, певним способом.

Екстраверсія – це спрямованість психічної енергії назовні на об’єкт. В стані екстраверсії має місце сильна обумовленість людини об’єктом.

Інтроверсія – це спрямованість психічної енергії людини всередину. Інтерес не направляється на об’єкт, а відходить від нього назад до суб’єкта. Людина з інтровертною установкою думає, почуває і діє таким чином, який вказує на те, що мотивуюча сила належить перш за все суб’єкту, а об’єкт має не більш ніж другорядне значення.

 

 

 

 

 Бібліографія:

1 - Психологічна теорія типів. Лекція Карла Юнга, Цюріх 1928р, “Psychologische Typologie”.

2 – Психологічні типи. Лекція Карла Юнга, Теритет (Швейцарія) 1923р, “Psychologische Typen”.

 

 

 

 

 

Екстраверсія-Інтроверсія

Екстраверсія / Інтроверсія

Інтроверти використовують свою сильну функцію (сторону) по відношенню до свого внутрішнього світу, а у зовнішньому світі проявляється їх допоміжна (слабша) функція. Саме тому важко відразу оцінити їх переваги, навколишні не бачать їх найсильніших сторін. Внаслідок цього інтроверти опиняються в менш вигідному становищі порівняно з екстравертами, чия найсильніша функція направлена у зовнішній світ.

Проблеми інтровертних типів (за Карлом Юнгом)

Подібно до того, як об’єкт відіграє занадто велику роль при екстравертній установці, то при інтровертній установці об’єкту надається замало значення… Якщо інтровертна установка занадто сильна (коли его конвульсивно намагається забезпечити свою перевагу над об’єктом), то природно, що в якості компенсації розвивається несвідоме посилення впливу об'єкта… В результаті неадекватного відношення его до об'єкта – адже бажання домінувати не є адаптацією – у несвідомому розвивається компенсаторне відношення до об'єкта, що у свідомості відчувається як безумовний і нестримний зв'язок з об'єктом… У такому випадку несвідоме зайняте в основному відношенням до об’єкта, і воно впливає таким чином, щоб повністю зруйнувати як ілюзію сили так і фантазію переваги (домінування). Об'єкт набуває жахливих розмірів, незважаючи на свідоме знецінення. Як наслідок, спроби від’єднатися від об’єкта та управляти ним здійснюються его ще затятіше… Але, тим самим, інтроверт повністю відокремлюється від об’єкта і розтрачує свою енергію як в захисних заходах так і в безрезультатних спробах нав'язати свою владу об’єкту та успішно утвердитися… Проте об’єкт постійно нав'язується йому проти його волі; це викликає в нього (інтровертного типу) найнеприємніші та тривалі афекти, переслідуючи його на кожному кроці. Щоб «триматися», від нього постійно вимагається величезна внутрішня боротьба. Тому типовою для нього формою неврозу є психоастенія, хвороба, яка характеризується, з одного боку, надзвичайною чутливістю, а з іншого - великою схильністю до виснаження та хронічної втоми.

Детальніше...

Уявлення про Бога

Як люди різного типу антропоморфують своє уявлення про Бога

 

Ставлення до питання про Бога і Душу, а також сам світогляд людини є інтегральним підсумком багатьох чинників, головні з яких – онтогенез людини і її філогенез та соціогенез. Таємницею індивідуальності є те, чому двоє людей, перебуваючи і формуючись у майже ідентичних умовах, часто приходять врешті до протилежних висновків у питаннях про те, що таке Буття, чи є Душа, чи вона безсмертна, чи є Бог тощо.

Питання про те, хто така людина, звідки вона взялась і до якого фінішного пункту вона прямує, цікавить і турбує майже кожного, можливо за винятком зовсім загрубілих людей. Ця цікавість не просто пізнавальна, а визначається тривогою людини за своє майбутнє і надією, що життя для людини не закінчується разом з її фізичною смертю, а продовжуватиметься в іншому світі-вимірі. Два різних варіанти відповіді на це питання: “так” або “ні”, а між ними – багато градацій де “так” і “ні” змішані в різних пропорціях і де особистісна свідомість людини метається між вірою та атеїзмом. Сучасна людина в ухваленні своїх рішень керується тим, що класичні психологи називають емоційним інтелектом (EQ – emotional intelligence) і просто інтелектом (IQ – intelligence quotient), а езотерична психологія називає кама-манасом (єдністю емоцій та інтелекту). Тобто чистого інтелектуального пізнання не може бути, поки є ще емоційна заангажованість і при не достатньо розвиненому емоційному інтелекті – її наслідок: упередженість.

Таким чином, різні відповіді про Буття, Бога і Душу, які дає людський конкретний розум, який ще й забарвлений емоційними преференціями, є упередженими та частковими, а відтак не можуть принести людині те, чого вона так прагне – справжнього глибинного спокою. Іронія ситуації полягає ще й у тому, що сам конкретний розум якраз сам дуже потребує визначеності, і надзвичайно некомфортно почуває себе, коли є невизначеність, особливо щодо питання про власну скінченність чи безсмертя. Саме через цю потребу в чіткій відповіді, людина, котра зазвичай ототожнена з власним розумом і емоціями, змушена вибирати один з полюсів – віру або ж безвір’я (ідеалізм або матеріалізм, релігійний фанатизм або атеїстичний фанатизм тощо), що з точки зору чесності щодо самої себе є самообманом, адже правда така, що кама-манас має визнати, що не знає відповіді, і помістити себе в стан невизначеності та уважності до того, що відбувається.

На прикладі типології К.Г. Юнга, перерахуємо, як різні типи людей антропоморфують Бога, приписуючи йому своїм розумом перш за все якості власного психотипу.

Тип 1. Екстраверт відчуттєвий  сприймає світ як силову взаємодію фізичних об’єктів.  Бог – це воля, котра є причиною всього. На низькому рівні розвитку людини Бог агресивний і свавільний плюс залежність від ритуалів-церемоніалів, багатого і яскравого вбрання та розкішного інтер’єру як церков так і власного житла.

Тип 2. Інтроверт відчуттєвий  сприймає світ, як єдність фізичних енергій і міжобʼєктних взаємодій. Бог – це гармонія і єдність, світ – це гармонійне поєднання енергій і форм. На низькому рівні розвитку людини – схильність приймати хаос за гармонію і нездатність відрізнити єдність від дисгармонійної суміші, примітивна екстрасенсорика.

Тип 3. Екстраверт емоційний (почуттєвий)  для нього світ є взаємодією з об’єктами, яка має приносити позитивні емоції. Бог – це любов; протестантські церкви з експресивними радісними піснями. Нижчий рівень – релігійна ейфорія.

Тип 4. Інтроверт емоційний (почуттєвий)  для нього світ – це взаємозв’язки між об’єктами з ціннісним наповненням. Бог – це “правильні” стосунки між людьми і “правильне” ставлення людини до Вищого, моральні цінності, правила, заповіді. На нижчому рівні – жорсткі догми і фанатизм.

Тип 5. Екстраверт мисленевий  сприймає світ як причинно-наслідкові ланцюги подій. Бог – це розумне начало, яке керує подіями у Всесвіті. На нижчому рівні має місце прагматичне меркантильне ставлення до Вищого, принцип "дай за дай": людина звертає до Бога свої молитви, а у відповідь очікує сприяння в соціальній, бізнесовій діяльності і в особистісному щасті.

Тип 6. Інтроверт мисленевий  сприймає світ як велику систему, що складається з багатьох підсистем і багатьох підрівнів.  Бог – це закони, якими взаємопов’язані об’єкти Всесвіту. На нижчому рівні – примітивний догматичний атеїзм, вважає все, що не може пізнати логіка таким, що апріорі не може існувати.

Тип 7. Екстраверт інтуїтивний  сприймає світ, як постійне радісне відкриття чогось нового.  Бог – це турботливий Отець, який дає можливість відкривати все нові таємниці, і який надихає людину новими ідеями. На нижчому рівні – інфантилізм, намагання уникати рутинної діяльності і очікування від Бога постійного везіння, цікавинок і розваг.

Тип 8. Інтроверт інтуїтивний  для нього світ є потоком часу, в якому проявляються події фізичного світу.  Бог – це Те, що виявляє себе в різних символах, знаках долі, натяках, які слід вміти правильно зчитувати і трактувати. На нижчому рівні – зайве ігнорування реальних подій і залежність від власних фантазій.

Якщо перебувати в стані уважної невизначеності, а це означає тотально приймати і проживати страх власного зникнення, що потребує значної психологічної мужності, то тоді, з часом, людина зможе відліпитись від власних емоцій та розуму, і можливо почне сприймати себе, як щось, що не зводиться до тілесно-емоційно-розумово-інтуїтивної природи. Тоді роль розуму та емоцій буде не в намаганні щось випродукувати про Божественне від себе, а – в спробі передати справжнє внутрішнє переживання Того. А вже сама інтерпретація розумом-емоціями буде залежати від психотипу людини, і зрозуміло – буде лише частково відображати Те, що значно перевищує і розум, і емоції, і відчуття, і інтуїцію.

 

Андрій Забава, консалтингова група "Сім Променів", Львів

 

Морфологічні типи

Морфологічні типи

 Психологічні особливості трьох основних морфологічних типів тіла з позиції Еннеаграми.

 Автор статті - Пітер О'Ханрахан (Peter O'Hanrahan), спеціаліст із типології Еннеаграми.

 

 
Ектоморф  Мезоморф   Ендоморф

 

 Ектоморфи

Ектоморфи мають тонке і часто тверде тіло, яке відображає нервову систему. Такі люди зазвичай напружені та чутливі. Вони мають слабкий фізичний та емоційний захист. Ектоморфи можуть бути занадто стимульовані контактами з людьми і тому потребують усамітнення. З іншого боку, вони здатні впоратися зі значною кількістю розумових стимулів, більше ніж будь-який інший тип, оскільки можуть блокувати свої фізичні імпульси. Однак вони можуть бути перевантажені і тоді їм важко заспокоїти свою нервову систему. Це може проявлятися, наприклад, проблемами зі сном, травленням або з засвоєнням їжі.

Можливо, із-за їхнього більш вразливого тіла, ектоморфи більше ніж інші типи віддалені від землі (від фізичного і матеріального). Їм часто буває близьке відчуття страху: страху фізичного світу або боязні інших людей. Внаслідок того, що вони більше ніж інші відчувають загрозу (небезпеку), їм буває важче ніж іншим підтримувати комфортні відносини з людьми. По відношенню до інших вони часто бувають налаштовані вороже без особливої причини або як мінімум насторожено. Здатність відсторонюватися може бути справжнім порятунком для ектоморфів. Втікання в голову (знаходження притулку в голові) допомагає їм зменшити їх вразливість і загальмувати (сповільнити) енергію їхнього тіла. Фізичне задоволення може бути для них таким самим випробовуванням як і фізичне страждання.

У минулі століття ектоморфне тіло могло бути справжньою незручністю. Воно не підходить ні для важкої роботи у сільському господарстві чи у будівництві, ні для ролі воїна. На щастя, ектоморфи мали можливість знайти місце у суспільстві, де цінувалися мислення та чутливість нервової системи: спеціалісти з планування, вчені, музиканти… В наш час, оскільки сучасне суспільство віддає перевагу або більше винагороджує інтелект та роботу з інформацією ніж фізичну працю, ектоморфи мають більше успіху.

Крайньою версією ектоморфного типу є людина, яка повністю живе у своїй голові, оточена книгами і комп’ютером, і яка зовсім не знає свого тіла; але такі випадки трапляються рідко. Ектоморфи також можуть бути спортивними, полюбляти такі заняття як біг або їзда на велосипеді. Більшість людей не є чистими ектоморфами, але мають зазвичай додатково ендоморфний або мезоморфний компонент.

Поведінка у конфлікті:

Зазвичай ектоморфи не люблять прямих конфліктів і намагаються їх уникнути. В той же час, вони можуть бути чудовими стратегами і спеціалістами з планування у конфліктних ситуаціях, якщо не перебувають на передовій. Ектоморфи більш охоче виражають свою агресивність інтелектуальною критикою та осудом, ніж фізичним способом. Коли вони гніваються, вони зазвичай стають холодними і відстороненими, а не розлюченими та емоційними (хоча завжди є винятки). Їм треба зрозуміти, що деякі інші люди, особливо діти, мають потребу виражати себе більш емоційно і більш фізично, ніж вони.

Коли вони вступають у конфлікт з кимось, віч-на-віч, вони, як правило, мають схильність втікати в голову і раціоналізувати. Це може нейтралізувати певні ситуації, але також може спричинити загострення або поразку в тих випадках, коли конфлікт потрібний і є продуктивним. Оскільки вони роблять все можливе, щоб уникнути фізичної агресії, вони можуть опинитися в дуже невигідній ситуації коли потрібно керувати конфліктом або реагувати.

Як їм допомогти і підтримати:
* Наближайтеся до них обережно, поважаючи їхні кордони.
* Не перенавантажуйте їх надмірними контактами або стимуляцією; чим менше - тим краще.
* Легкий контакт сприяє розслабленню. Лише м'язів недостатньо; дуже важливо звернутися до нервової системи. * Допоможіть їм сповільнити нервову систему і дихати животом.
* Дайте їм час на роздуми та на усамітнення, яких вони потребують. Заохочуйте їх робити перерви, а потім повертатися.
* Попросіть їх розказати вам про те, що вони почувають, але не очікуйте від них надто багато чи надто швидко.

 

Далі буде ... 

Останнє оновлення: 16.03.2020

 

Взято з сайту Французького Інституту Еннеаграми www.enneagramme.com

5 - Мислення екстравертне

5 - ТИП З ЕКСТРАВЕРТНИМ МИСЛЕННЯМ

Екстравертне мислення (або ділова логіка - Ділова практичність, вигода, технологія

 

Екстравертне мислення допомагає людині адаптовуватися у зовнішньому світі завдяки ефективному використанню обєктів.

Базовий опис:

Світ для нього – сукупність об’єктів, з якими можна щось вчиняти для отримання користі.

Тип із екстравертним мисленням опирається на логіку, факти та закони природи. Добре розуміє технологічні процеси і роботу різних механізмів. Все і всіх оцінює з точки зору доцільності і корисності. Розуміє, як отримати практичну вигоду від об’єкту.

Отримує задоволення від вирішення складних задач. Із задоволенням займається будь-якою справою, якщо вона обіцяє в перспективі успіх. Легко помічає вразливі місця в різних проектах та знаходить спосіб їх усунути. Для нього велике значення мають ефективність, оптимізація, продуктивність, цілі та результати. Любить навчати інших, як правильно досягнути тої чи іншої цілі. Має постійний внутрішній «мотор». Здатний виконати величезний обсяг роботи, забуваючи подбати про себе і доводячи себе до повного виснаження. Йому складно не бути активним і він відпочиває, наприклад, під час прибирання чи ремонту.

Любить бути в центрі уваги та бути активним учасником подій. Охоче працює в групі. Має виражені лідерські якості. Орієнтований на результат. Вміє забезпечити правильну організацію та успіх проекту. Легко відкладає свої емоції в сторону. Швидко приймає рішення. Вміє зацікавити інших, щоб сприяти розвитку якоїсь ідеї чи проекту. Прислухається лише до логічних доводів. Не любить ледарів. Не терпить марнування часу.

Любить динамічні види спорту: походи, туризм, альпінізм, біг тощо. 

Суб'єктивне відчуття функції:

Вкладається в роботу на 110% та ідентифікує себе з нею: «я - це те, що я роблю». Може настільки віддатись роботі, що занедбувати почуття та стосунки з іншими. Любить презентувати, виставляти напоказ, просувати і продавати самого себе. Якщо необхідно, може змінювати ролі та імідж, йому притаманні якості хамелеона. Йому самому деколи здається, що його життя - це зміна ролей, які він грає для інших, і він не знає ким він є поза професійним чи соціальним статусом.

Пишається своїм вмінням будь-яку роботу виконати якнайшвидше та найефективнішим способом. Його самовпевненість ґрунтується на переконанні, що не існує того, чого б він не міг досягнути завдяки своєму розуму.  Прагне бути першим у всьому, чим би не займався. Схильний до конкуренції. Намагається добре виглядати і справляти гарне враження на навколишніх як зовнішністю, так і своєю компетентністю. Його уявлення про себе пов’язане з тим, наскільки його оцінюють та як захоплюються його успіхами та досягненнями. Його життя часто перетворюється на змагання: зустріч із друзями стає способом збільшити свою популярність, запрошення на вечерю до свого дому – нагодою показати власний дім (якщо є чим похвалитися). Йому важливо показати іншим свою успішність у бізнесі, кар’єрі чи спорті. Навіть сім’ю може розглядати як проект, який має бути успішним в очах навколишніх, тому демонструє іншим картини сімейної ідилії, створює образ казково прекрасної сім’ї.

Не любить говорити з кимось про свої проблеми і переживання. Часто приховує свої емоції навіть у колі близьких людей. Знайомлячись із новими людьми намагаєтеся зрозуміти, наскільки ця людина може бути корисна. Щире, дружелюбне ставлення зі сторони навколишніх активізує його.

Вміє жорстко відстоювати свої ідеї та інтереси. Активно обороняється, але першим не нападає. Може виступати проти авторитетів та існуючих порядків, якщо обмежують його права.

Псевдоніми: Досягач, Мотиватор, Успішний, Чемпіон, Підприємець, Герой.

Тип з екстравертним мисленням має два підтипи: інтуїтивний (логіко-інтуїтивний екстраверт) ЛІЕ та сенсорний (логіко-сенсорний екстраверт) ЛСЕ .

 ЛІЕвитрати, вкладення, ризики, комбінації, обкатка нового. Максимізація прибутку. Притягують великі, ризиковані, часом дуже авантюрні справи (масштаб и якість), для виконання яких потрібно багато рухатися, бувати у віддалених місцях (дистанція), при цьому ЛІЕ не боїться затрат, в надії на те, що вони окупляться в найближчому майбутньому (напрямок).

ЛСЕзбереження, економія, бережлива експлуатація майна. Мінімізація затрат. Воліє не ризикувати, не вкладати кошти в надії на удачу, а стабільно, якісно працювати, раціонально організовувати працю, економити (напрямок і якість), не випускати з уваги дрібниці, збирати конкретні факти (масштаб) у досить вузькій сфері його зацікавлень (дистанція).

Психологічні аспекти екстравертного мислення

Функція екстравертне мислення може проявлятися по-різному в залежності від рівня психологічної зрілості людини.

Найкращі прояви:

Цілеспрямованість, допитливість, ясний інтелект. Здатність знайти ефективні способи досягнення цілі. Допомога іншим у досягненні поставлених цілей завдяки наданню покрокової інструкції та мотивації власним прикладом. Ритмічна активність у співпраці з іншими. Практична діяльність заради відкриття краси та істини.

 Найгірші прояви:

Прагнення слави, краси та матеріального володіння (марнославство, погоня за іміджем, надмірний практицизм, обман заради вигоди). Нездорова конкуренція. Інтелектуальна гординя. Нав’язлива потреба бути героєм в очах навколишніх.

 Замкнене коло:  Чим більше ототожнює себе з тим, хто може у будь-якій діяльності досягнути результату -> тим більше боїться невдачі (не досягнути результату) -> тим більше вкладається в роботу -> тим більшу неповноцінність відчуває при будь-якому натяку на свою неуспішність -> тим більше намагається довести іншим, що він успішний (створює неправдивий імідж)

 

 

Останнє оновлення : 14.12.2019

 

 

Інтровертні емоції

4 - Тип з інтровертними емоціями – етика відносин

Інтровертні емоції  (або етика відносин)  -  Відносини між людьми, мораль, етика, традиції 

Базовий опис:

Світ для нього – відносини між людьми, які треба покращувати, вдосконалюючи поведінку.

Добре розрізняє відносини, що складаються між людьми, їх симпатії та антипатії. Критично оцінює поведінку навколишніх. У спілкуванні намагається бути ввічливим і тактовним. Однаково спокійно спілкується як з приємними йому людьми так і з неприємними. Свої почуття тримає глибоко всередині. Глибоко цікавиться морально-етичними питаннями. Моральні норми залежать від власних суб’єктивних уявлень про мораль. Пунктуальний, працьовитий, надійний, має сильне почуття обов'язку. Вимогливий до себе та до інших. Не може дозволити собі бути неохайним. У роботі схильний дбати про деталі, порядок і точність. З повагою ставиться до традицій. Консервативний.

Найкращі прояви:

Вміє встановлювати і підтримувати відносини з людьми, етично поводитися у різних ситуаціях. Ввічливий, тактовний. Милосердний. Приділяє багато уваги моральним аспектам: чесність, совість, гідність, порядність, інтелігентність. Несе в світ високі морально-етичні стандарти, стає для навколишніх прикладом відповідальності, самодисципліни та відданості обов’язку, поваги до традицій. Використовує традиції для збереження та укріплення відносин між людьми.

Суб'єктивне відчуття функції:

Має сильне бажання викорінити зло, зробити світ досконалим. Часто думає про те, як можна щось покращити. Докладає багато зусиль, щоб виправити власні недоліки. Має суворого внутрішнього критика, який говорить йому що правильно, а що – ні. Внутрішній критик засуджує і контролює його емоції та потреби, змушує його діяти правильно, а не так, як йому хочеться. Гордиться тим, що він чесний і працьовитий. Йому властиве сильне почуття обов’язку: може з температурою мити підлогу, тому що вдома має бути чисто. Не завжди ясно, перед ким цей обов’язок. Очікує поваги від навколишніх.

Постійно оцінює поведінку інших. Відразу помічає щось недоречне, недосконале, неправильне. Приділяє багато уваги малопомітним жестам та інтонаціям співрозмовника. Прискіпливий до правильності мови. Здатний співпрацювати лише з тими людьми, які розділяють його моральні переконання. Вважає найважливішим у житті взаємну довіру, чесні та порядні відносини, дотримання норм етики і моралі та бережливе ставлення до традицій. Сексуальні свободи – не для нього. Найголовніша його вимога до партнера – вірність.

Любить доброзичливу емоційну атмосферу та людей з веселою вдачею, поряд з якими і сам стає веселим. Прояв негативних емоцій як зі своєї сторони так і зі сторони інших вважає недоліком.

Потреба в доповненні       -   :

Тип 4t відрізняється високою працездатністю з невеликою результативністю та ефективністю. Акцентує увагу на деталях та дотриманні процедур, а не на результаті. Вдячний за конкретну і вичерпну допомогу в питаннях ефективного виконання власної роботи, за поради щодо найефективнішого способу виконання завдань за найкоротший період часу та ефективного використанню ресурсів.

Орієнтований на досягнення практичних результатів, проте самому важко визначити послідовність дій для досягнення цілі. Тому підсвідомо очікує, що навколишні пояснять йому покроково, що треба робити. Тягнеться до підприємливих та розумних людей. Йому хочеться бути впевненим, що він справиться зі всім, незалежно від обставин. Йому приємно, коли поруч є людина, яка завжди знає, що робити. Біля таких людей відчуває себе більш впевнено.

Має величезний інтерес до професійних, ділових та інших рекомендацій, до практичної логіки та фактичних доказів, хоча йому важко відрізнити дієві поради від пустих.

Тип з інтровертними емоціями має два підтипи: сенсорний (етико-сенсорний інтроверт) ЕСІ  та інтуїтивний (етико-інтуїтивний інтроверт) ЕІІ  .

 ЕСІетика осуду, дистанціювання, відштовхування, мінімізації зла; засуджує негатив у відносинах, пам’ятає зло. Тримається від людей на відстані, не підпускаючи їх близько до себе на довгий час (дистанція), оцінює відносини в цілому, різко ділячи людей на друзів та ворогів (масштаб), особливу увагу приділяє критиці зла (якість) і намагається піти від джерела поганих відносин – людини, яка викликає у нього антипатію (напрямок).

ЕІІетика пробачення, притягання, максимізації добра; укріплює позитивну сторону відносин, пробачає зло; чудово розбирається у відносинах між людьми, так як спілкується з ними близько (дистанція), орієнтований на встановлення позитивних відносин – дружбу, любов, теплоту (якість), бачить відтінки відносин (масштаб) та йде до людей, стверджуючи добро і пробачаючи зло (напрямок).

Психологічні аспекти інтровертних емоцій

 Для типу з інтровертними емоціяминайважливішим є досконалість та дотримання моральних ідеалів. Проте поняття досконалість включає в себе протилежність – недосконалість, а поняття моральність включає в себе аморальність. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як моральність, так і аморальність, як досконалість, так і недосконалість. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з інтровертними емоціями прагне бути досконалим і моральним, тим більше він боїться бути недосконалим і аморальним. Чим більше такий тип ототожнюється з «образом себе» як того, хто рухається до морального ідеалу, тим більший гнів він відчуває при будь-якому натяку на свою аморальність чи недосконалість. При середньому ступені психологічної зрілості тип з інтровертними емоціями гнівається на самого себе та осуджує себе за свою недосконалість. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його моральність і правильність. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати свою правильність і досконалість. При ще меншій психологічній зрілості такий тип спрямовує свій осуд та гнів назовні на навколишніх, він критикує інших, намагаючись виправити в них те, що не визнає в собі.

 

Останнє оновлення : 27.09.2020