Паливо з пластику
У Миколаєві в Національному кораблебудівному університеті розробили технологію переробки полімерів (пластику) на паливо. За словами керівника проекту доктора технічних наук Бориса Тимошевського, проект готові були запускати в промислових масштабах ще в 1997 році.
В установці, створеній миколаївськими вченими, пластик нагрівається й плавиться. Потім суміш проходить через спеціальні фільтри, очищується від технічних домішок і відправляється в реактор крекінгу. В результаті отримується „штучна нафта” - суміш рідких вуглеводнів, яку потім можна відправити на нафтопереробний завод. А можна „приготувати” її так, що вона буде максимально подібна до дизельного пального, яке можна просто використати на ТЕС.
Важлива перевага миколаївської технології полягає у можливості використання несортованого пластику. Крім того, він не обов’язково має бути дуже чистим: упаковки від кетчупу чи пляшки від олії мити не потрібно, оскільки рештки харчових продуктів переробляються. Не можна використовувати лише пластмасу з великим вмістом хлору, фтору й брому. Але її мало в побутових відходах, адже це переважно кабельна продукція. Сам процес переробки мінімально впливає на навколишнє середовище.
Інколи можливі хлористі викиди, залежно від складу сировини, але в установці передбачені варіанти їх очистки. Паливо ж, яке виробляється таким чином, можна назвати навіть дружнім до довкілля, оскільки воно не містить сірки і важких металів, як у нафті. За даними Миколаївської обласної СЕС, при використанні такого палива показник забруднення повітря становить лише 30% від дозволених норм. Ще одна беззаперечна перевага описаної технології - зменшення полімерних відходів на звалищах, яких, за підрахунками миколаївських вчених, в Україні щорічно створюється близько 1 млн. тонн.
Подібні технології, які вже працюють в різних країнах світу, є досить дорогими. За словами Бориса Тимошевського, в Японії переробка тонни пластика коштує $ 1200-1500 доларів, і японці вважають це економічно доцільним. У нас вартість переробки такого ж об’єму втричі менша: за рахунок матеріалів, оплати праці тощо. Сама установка теж відносно недорога: вартість проекту потужністю 100 т за добу коштує $ 2 млн. В той час як чистий прибуток становить близько 1000 грн. з однієї тонни переробленого пластику.
Однак проект до сьогодні не реалізовано. Державна зацікавленість дорівнює нулю. Ні українські, ні навіть іноземні інвестори теж не квапляться вкладати гроші в подібну галузь промисловості. - коментує Борис Тимошевський, - в крайньому випадку рік, а краще 3-4 місяці. У нашої установки термін окупності складає 2-3 роки”. Можливо, загострення енергетичного питання, яке спостерігається останнім часом в Україні, все ж таки позитивно вплине на долю миколаївського винаходу.
За матеріалами: Зелене дос’є, Сергій Селіваник, 1 липня 2006р.
www.ecocentr.com.ua/2006/07/16/benzin_z_upakovki_vd_ketchupu.html
* * * * *
На Хмельниччині діє унікальна установка, яка виробляє пальне із використаних ПЕТФ-пляшок.
Під терміном «полімерні відходи» маються на увазі різноманітні пластмаси та поліетиленова плівка, які на сьогодні є головними забруднювачами навколишнього середовища.
Розв’язати цю екологічну проблему вирішили три ентузіасти з міста Городок — невеличкого районного центру Хмельницької області — Костянтин Малецький, Андрій Тарнавський і Борис Івасюк. Вони придумали, як пластикові відходи перетворювати на пальне.
Технологію розробив колишній учитель інформатики, а нині директор ТОВ «Оболонь Оіл» Костянтин Малецький. Перший «самогонний агрегат», на якому «обкатувалося» ноу-хау, він змайстрував із підручних матеріалів на власному подвір’ї.
За рік міні-завод було змонтовано. Восени 2009-го вигнали першу партію пального — зі 104 кг відходів одержали 100 л полідизелю, відро бензину та ще трохи солідолу.
Бензин випробували одразу — заправили бензопилку. Потім залили пальне в мотоцикл. Показники були як у дуже якісного промислового бензину. Далі вже випробовували сам полідизель. Полідизель— альтернативний вид пального нового покоління, отриманого з полімерних відходів.
«Я тоді ризикнув заправити власну «легковушку», — згадує Андрій Тарнавський, — обкатав. Двигун працював рівно. Навіть краще, ніж на дизелі з бензозаправки». Ризик був ще той. Як механік наш співрозмовник добре знає, як впливає на мотор «бодяга».
Допомогти у випробуванні палива погодився і місцевий фермер. На «розтерзання» він віддав свій імпортний трактор — «Массей Фергюсон», до палива досить вибагливий. Полідизель давав таку саму потужність, що й у разі застосування звичайного пального. Більш того, якщо від традиційного дизеля з вихлопної труби виходила кіптява, то від «пляшкового» вихлоп був чистим.
Водночас із будівництвом міні-НПЗ, точніше ППЗ (пластикопереробного заводу), було налагоджено і збір сировини. В Городку, Чемирівцях (райцентр по сусідству), на курорті Сатанів та у Хмельницькому встановили спеціальні контейнери для відбору ПЕТФ-пляшок (програма «Зелене місто»).
«Наразі ми збираємо набагато більше пластику, ніж можемо переробити, — розповідає Андрій Тарнавський. — Установка у нас поки що експериментальна, і незважаючи на те, що вже маємо зареєстроване підприємство «Оболонь Оіл», продавати дизпаливо без ліцензії не можемо, а вона дуже дорога».
Зібраний пластик поки що пресується і поставляється на переробку до Дніпродзержинська, де з нього виготовляють пакувальну стрічку. Полідизель використовується тільки для внутрішніх потреб — ним заправляються вантажівки, що збирають пляшки, на ньому працює прес, який перетворює пластикове сміття на компактні тюки. На полідизелі їздять і легкові автівки винахідників.
Протягом минулого року було зібрано 10,5 тонни пластику. На перший погляд, цифра не вражає. Але це принаймні 260 тисяч пляшок, які могли валятися на вулицях і в кущах, захаращуючи довкілля.
«Мета нашого проекту, — говорить автор ідеї винахідник Костянтин Малецький, — не стільки мати якісь надприбутки і задоволення від творчості, скільки хоч щось зробити для порятунку природи, яка вже задихається в пластику! До того ж це дозволить виготовляти відносно недороге якісне пальне».
До речі, і сама установка дуже екологічна. За словами розробників, вона працює без шкідливих викидів. «Усе абсолютно герметичне, — пояснює Андрій Тарнавський. — На виході лише полідизель, бензин та солідол. Жодних випарів. Єдине, що потрапляє в атмосферу, це дим від згоряння дрів».
Стаття за 2011 рік, www.energy-efficient.kiev.ua/node/7704
* * * * *
Установки для переробки полімерних (пластикових) відходів запатентовані в Україні - дивіться тут >>>
* * * * *
Відео "Паливо з пластику", Красноярский край, 2012, тут youtu.be/E6h2peuq2aw
{jcomments on}