Get Adobe Flash player

Вальдорфський дитячий садок - що це таке

Вальдорфський дитячий садок: що це таке?

У 2000 році ЮНЕСКО проголосила вальдорфську педагогіку освітою XXI століття.

У 2014 році Міністерство освіти і науки України після завершення 10-ти річного експерименту видало наказ про впровадження вальдорфської педагогіки в освітні заклади України. 

Історія створення

У 1919 році в Штутгарті відкрилася перша вальдорфська школа. Вона фінансувалася фірмою «Вальдорф-Асторія», яка і дала назву нової педагогічної системі. Через декілька років при школі відкрився дитячий садок. Автор концепції та керівник школи Рудольф Штайнер (1861-1925) був засновником не тільки особливої ​​педагогічної системи, лікувальної педагогіки та медицини, а й цілого духовного напрямку. Із самого початку Штайнер надавав великого значення розвитку дітей у ранньому віці, задовго до того, як це стало модним.

На сьогоднішній день вальдорфські дитячі садки і школи поширені на всіх континентах, але найбільше їх у країнах Європи: Німеччині, Швейцарії, Голландії, Швеції, Фінляндії та ін. Є вони і в США, Канаді, Ізраїлі, Індії та Японії. Всього налічується біля двох тисяч садів та 950 шкіл (дані за 2011 рік), які працюють за підтримки ЮНЕСКО та урядів цих країн. У Росії вальдорфские школи і сади з'явилися тільки наприкінці 80-х років.

В Україні вальдорфські школи та садочки почали працювати у 1990-х як педагогічні ініціативи. Перша в Україні вальдорфська школа «Сходинки» («Ступени») була заснована в Одесі у 1993 році. На даний час в нашій країні діють 4 вальдорфські школи: в Одесі, Дніпропетровську, Києві («Михаїл» і «Софія») та Кривому Розі і трохи більше вальдорфських садків. У 1999 р. в Одесі було створено «Асоціацію вальдофських ініціатив в Україні», а в 2005 р. керівництво асоціацією було передано до Києва. Це потужний науковий центр, що об’єднує навчально-виховні заклади України, які працюють за вальдорфською системою освіти. Нині в Україні вже навіть можна отримати освіту вальдорфського вчителя - на Київському вальдорфському педагогічному семінарі та в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

 Основні ідеї та принципи роботи

Принциповим для дошкільної вальдорфської педагогіки є положення про те, що дитинство - це унікальний період життя людини, перед яким стоять свої особливі завдання. 

До цього віку не можна підходити з оцінками і цілями, які притаманні більш пізнім етапам розвитку дитини. Надзвичайно важливо дати розкритися з найбільшою повнотою тим формам, способам життя і діяльності дітей, які характерні саме для цього віку. Тому вальдорфська педагогіка відхиляє ті форми роботи з малюками та впливу на них, які прагнуть «прискорити» розвиток. Це стосується, насамперед, різних програм інтелектуального тренінгу, раннього навчання письма і читання, покликаних прискорити розвиток дітей. Прихильники вальдорфської педагогіки виходять з того положення, що розвиток інтелекту повинен бути включено в загальний розвиток особистості – насамперед психосоматичний, емоційний, соціальний і практичний.

Основні принципи роботи вальдорфського дитячого садка:

• створення атмосфери, сприятливої ​​для розвитку;

• виховання через наслідування і приклад;

• культивування різноманітних форм ігрової діяльності;

• створення простору, що сприяє розвитку вільної гри;

• організація здорового ритму життя групи;

• заняття різними видами трудової діяльності («педагогіка руки») і різними мистецтвами (живопис, музика, ліплення, евритмія)

Всі вищезгадані положення не є окремими частинами «програми» роботи дитячого садка або методичними «прийомами», вони представляють собою єдине органічне ціле. Життя групи швидше нагадує життя великої, дружної сім'ї, ніж роботу «навчального закладу». У рамках короткої статті ми зможемо зупинитися лише на деяких принципах роботи вальдорфського дитячого садку.

Створення сприятливої ​​атмосфери

Ще у 1907 році Р. Штайнер висловив думку про те, що основним фактором розвитку маленької дитини є любов до неї оточуючих дорослих: «Любов матері, наче квочка, висиджує правильне формування органів дитини». Ця любов повинна бути щирою, не вимушеною. Дитина чутлива «до виразу облич навколишніх дорослих». Вона не може дистанціюватися від оточення, впливи якого проникають дуже глибоко, аж до впливу на обмін речовин і формування психосоматичної основи особистості. Таким чином, «атмосфера любові» є умовою здорового розвитку – фізичного, емоційного, інтелектуального та особистісного. Несприятливі впливи цього життєвого періоду позначаються, за Штайнером, набагато пізніше, у вигляді схильності до тих чи інших захворювань у дорослої людини. Тому перше завдання вальдорфського дитячого садка –створення сприятливої ​​атмосфери, в якій дитина буде почуватися добре. Головний фактор тут – особистість вихователя, який повинен встановити довірчі відносини зі своїми вихованцями. Самовиховання вихователя – моральна основа дошкільної вальдорфської педагогіки. Від особистості педагога, від того, як він ставиться до занять, як рухається, як говорить, залежить дуже багато. Вихователь повинен стежити за собою, не давати життєвим проблемам або якимось звичкам негативно впливати на атмосферу в групі, на ставлення до дітей. Для створення радісної, спокійної та творчої атмосфери також важливі організація простору і художнє оформлення приміщення.

Як навчається маленька дитина?

Хоча вальдорфська педагогіка і виступає проти раннього цілеспрямованого навчання (наприклад читання та рахування), це не означає, що дитина у вальдорфському дитячому садку «нічому не вчиться». Навпаки, вальдорфскі педагоги стверджують, що саме в період раннього дитинства малюки вчаться найбільш інтенсивно. До 3-4 років маленька людина засвоює величезну кількість різноманітного досвіду, знань та умінь. Але робить вона це не як дорослі або школярі на уроках, а так, як це властиво саме дитині-дошкільнику – навчається всім своїм життям. Взаємодіючи із батьками, спілкуючись з однолітками, спостерігаючи, переживаючи, граючи, одягаючись, освоюючи предмети домашнього вжитку, слухаючи казку, розгойдуючись на гойдалках і т.д. – дитина весь час вчиться. Процеси життя і процеси навчання для малюка тісно пов'язані один з одним. Р. Штайнер пише про це так: "Існують два ключових слова, що розкривають нам суть ставлення маленької дитини до свого оточення: це наслідування і приклад". Через наслідування дитина навчається прямостоянню і мові. У минулі століття дитина через наслідування, тобто через безпосередню участь у житті дорослих, вчилася взагалі всьому, що їй було необхідно в житті. Відбувається це так: дитя душевно віддається всьому, що вона сприймає у своєму оточенні, щоб потім відтворити це в дії. Сприйняття, душевна віддача і діяльність волі утворюють єдність, яка зникає лише в подальшому, коли в основу вчинку ляже рішення.

Від думки до дії

З розуміння ролі наслідування у розвитку маленької дитини випливає важливий педагогічний принцип: "Все, чого ми хочемо досягти у вихованні ми повинні постійно переводити з області думок та ідей в область вчинків і дій. З цього виходить вся методика ведення дитячого садка" – писала засновник першого вальдорфського дитячого садка Е. Грюнеліус. Це означає, що дитині в дитячому садку повинні пропонуватися, по можливості, найрізноманітніші види діяльності, наслідування яким буде сприяти творчості, розвитку спритності, умінь, вправності. Це – рукоділля: прядіння, шиття, ткацтво на зроблених самими ж дітьми маленьких ткацьких рамках, фарбування вовни і тканин. Діти беруть участь у догляді за садом, в обмолочуванні, помелі зерна та випіканні хліба, працюють молотком, прибирають групу і т.д. Вся ця діяльність ніколи не є самоціллю, але вплетена у повсякденне життя групи: наприклад, ляльок майструють для лялькового спектаклю; ткацькі рамки – для того, щоб на них виткати килимок для лялькового будиночка. Для різних урочистостей створюють антураж, наприклад, ліхтарики для осіннього свята ліхтариків або печиво на Різдво і т.д. Вальдорфскі педагоги намагаються уникати штучно сконструйованих дидактичних матеріалів, вважаючи, що саме життя пропонує багатющі можливості розвитку. Наприклад, коли дитина своїми руками намагається прясти нитку для килимка з теплої, живої вовни, то в цій роботі задіяні й тонка моторика і тактильна активність її пальців. Але крім цього дитина розуміє загальний зміст своєї роботи, те, заради чого ця діяльність відбувається (килимок для лялькового будиночка). Таким чином дитина не просто робить вправи для пальців, а займається осмисленою і корисною справою. Така методика роботи сприятливо позначається на розвитку мислення дитини та її взаємодії зі світом. На цьому прикладі видно, як в одній конкретній дії – прядінні нитки з вовни – поєднуються кілька ліній розвитку: сенсорного, моторного, емоційного та інтелектуального. Таке з'єднання – найважливіший аспект методології вальдорфської дошкільної педагогіки. При цьому слід підкреслити, що від дітей не вимагають наслідування або участі в діяльності. Сторонній спостерігач може взагалі не помітити якоїсь організації життя у групі. Здається, що вихователька не робить нічого особливого, а все відбувається як би само собою. Але це – лише зовнішнє враження, що свідчить про високу майстерність педагога. За уявною простотою і природністю стоїть величезна зовнішня і внутрішня робота, і звичайно досвід. Вихователька просто починає займатися якоюсь справою, покладаючись на природну цікавість і наслідувальний інстинкт дітей. І вона рідко залишається одна довше хвилини. Мета методичного процесу полягає у продуманому, за змістом і спланованому за часом, створенні можливостей, які, однак, залишають простір для індивідуальної участі дитини в залежності від її віку, можливостей і особистої своєрідності. Таким чином, досягається природна індивідуалізація педагогічного процесу, – кожна дитина бере участь у пропонованій діяльності по-своєму, відповідно до особистих особливостей і можливостей.

Ритм – джерело гармонії

Організація здорового ритму життя групи, повторюваного щодня, – неодмінна умова гармонійного розвитку. Відповідно до теорії Р. Штайнера «ритм є носієм здоров'я». Ритм дня становлять чергування фаз «вдиху» і «видиху». Фаза «видиху» – вільне творче розкриття сил дитини у грі, – змінюється фазою «вдиху», коли діти займаються з вихователем або слухають казку. Заняття, що чергуються утворюють тижневий ритм: у певний день тижня діти малюють акварельними фарбами, в іншій – займаються евритмією, в третій – їх чекає ляльковий спектакль. П'ятниця – день генерального прибирання. Діти звикають і знають заздалегідь, що їх сьогодні чекає в групі.

Одночасно з проживанням ритму року діти дізнаються витоки своєї національної культури. Цьому сприяє повсякденне життя вальдорфської групи, і свята, що відзначаються у дусі народних традицій. Ці свята – не демонстрація досягнень, а важлива частина загальної життя. Діти не готують ніяких виступів спеціально для показу. На будь-якому торжестві вони просто живуть у святковому діянні.

Різноманіття ігор

Вальдорфський дитячий садок можна назвати справді дитячим садом гри. Всі зусилля педагогів спрямовані на те, щоб спонукати дітей до активної ігрової діяльності. Грі неможливо задати рамки «програми»: кожен день на таку «вільну гру» відводиться 1,5 - 2 ранкових години. Під час «вільної гри» діти самі, по можливості без вихователя грають. Зміст гри визначається самими дітьми і іноді буває абсолютно несподіваним. Гра за заздалегідь розробленою програмою, на переконання вальдорфських педагогів, втрачає основний сенс і перестає бути грою в справжньому сенсі цього слова.

Організація простору

Для того, щоб вільна гра могла розвернутися повноцінно, треба створити, по-перше, належні зовнішні умови, – організувати особливий ігровий простір і виділити час. По-друге, практичні заняття повинні давати дітям якомога більше імпульсів для активних і змістовних ігр, які часто наслідують діяльність та життя дорослих. Важливо створити середовище з різноманітним ігровим матеріалом. В обладнанні ігрової частини групи вальдорфського дитячого садка присутні дерев'яні ширми з поличкою по середині. Завдяки цим ширмам, які не перевищують зріст дітей, дітлахи можуть ділити простір кімнати на окремі куточки, наприклад, влаштувати магазин або лікарський кабінет. Різнобарвні хустки різних розмірів можна використовувати як стіни і дах.

 Вальдорфскі іграшки

На дерев'яних полицях, розташованих уздовж стіни ігрового приміщення на рівні, доступному для дітей, стоять різноманітні «іграшки»: поліна, дерев'яні опецьки, поздовжні зрізи стовбурів берези, просто спили гілок і стовбурів, різної довжини і товщини, шишки, жолуді, каштани, шматочки кори та інший подібний «будівельний матеріал» – вальдорфський варіант звичних кубиків. Але не треба думати, що іграшки, у звичному розумінні цього слова відсутні зовсім. Руками вихованців, учнів школи, батьків і самих педагогів створюються красиві ляльки, гноми, тварини, ельфи та інші мешканці чарівного світу дитинства. Справжні кубики рідко зустрічаються в ігрових кімнатах – вальдорфскі педагоги неохоче використовують іграшки з чіткими, геометрично визначеними формами, які самою своєю формою задають вже готові способи роботи з ними. Також погано вони відносяться до іграшок і конструкторів з пластмаси та інших штучних матеріалів. Вальдорфська дошкільна педагогіка проповідує своєрідну філософію іграшки: дітям пропонуються прості іграшки з природних матеріалів. Вони надають можливість доповнити предмет в грі до повного образу, активуючи при цьому свою фантазію. Малюки можуть створити з простого куска дерева або хустки щось несподіване. Предмет стає тим, що робить з нього творча фантазія дитини. Іграшки, по можливості повинні бути такими, щоб лише натякати на свою можливу функцію і дозволяти використовувати себе у грі багатофункціонально. Так, шматок блакитної тканини може стати озером, зоряним небом, дахом у магазині або стінами печери. В іграх «беруть участь» і «звичайні» меблі. Діти можуть побудувати високу вежу, поставивши один на одного кілька столів та стільців і накривши їх хустками. У вежі знаходиться ув'язнена принцеса, яку треба звільнити. Так у грі оживає казковий сюжет, який був напередодні змістом свята. Часто діти повторюють один сюжет протягом багатьох і багатьох днів. Крім вільної гри у вальдорфському дитячому садку культивуються пальчикові ігри, традиційні народні забави, музично-ритмічні та рухливі заняття. Малювання, ліплення зі спеціально приготовленого воску (пластилін не застосовується!) І заняття іншими видами мистецтв відбувається за принципом наслідування у формі гри. Кожен день дітям розповідають казку, яка теж може бути розіграна у вигляді вільної гри або лялькового спектаклю.

Група дитячого садка

Вальдорфскі дитячі садки приймають дітей від 3,5 до 7 років. У групах займаються до 20 дітей різного віку. Групи розраховані на здорових малюків. Однак в останні роки почастішали випадки, коли у вальдорфскі дитячі садки приводять дітей із проблемами, в надії, що там їм допоможуть. Дуже часто надії батьків виправдовуються, але тільки за умови, що проблеми, з якими приходять діти, мають педагогічну, а не органічну причину. Для дійсно хворих дітей існує особливий напрямок – лікувальна педагогіка. Вальдорфський дитячий садок працює по буднях. Існують групи повного і неповного дня. Їх веде дипломований вихователь, який отримав спеціальну підготовку. Досвід показав, що діти з вальдорфських дитячих садків швидко і добре адаптуються до школи, як звичайної, так і спеціалізованої. Вони легко освоюються в колективі однолітків, творчо активні, спонтанні і безпосередні. Дослідження біографій колишніх випускників вальдорфських шкіл показали, що вони обирають найрізноманітніші професії і досягають успіхів у житті. А це сьогодні – найголовніше. 

Переклад з російської мови статті Володимира Загвоздкіна з сайту 

www.2mm.ru/malysh/razvitie-rebenka/213/valdorfskiy-detskiy-sad

 

•   ЕННЕАГРАМА 

Еннеаграма – психодинамічна модель, що описує 9 глибинних спонукань, які керують людьми і впливають на їх поведінку. Більше інформації тут >>>

•   Психологічна гра "Повелитель бажань" 

Психологічна трансформаційна гра "Повелитель бажань", Львів. Більше інформації тут >>>

•   Перша книга про природні пологи 

Вийшла перша книга про природні пологи українською мовою. Мішель Оден "Відроджені пологи" читати далі >>>