ІНТЕРТИПНІ ВІДНОСИНИ В СОЦІОНІЦІ

Наша психіка асиметрична: з восьми наявних функцій одні функції розвинуті краще, а інші слабше. І в кожного соціонічного типу ці функції свої. Тому людина, якщо вона залишається сама, за межами соціуму, без партнерської допомоги, не може з повною адекватністю сприймати навколишній світ. Ця неповнота у кожного із 16-и типів своя. Відтак, кожен член соціуму, маючи свої психічні переваги, по-своєму корисний навколишнім. І це приводить людину до усвідомлення необхідності інтеграції з людьми інших типів для компенсації власної асиметричності.

 В залежності від того, як у людини розташовані психічні функції, вона по-різному взаємодіє з людьми різних типів. Таких типів відносин між людьми є шістнадцять.

Умовно відносини можна розділити на три групи: комфортні, нейтральні та не комфортні (не гармонійні).

1. Комфортні (гармонійні) відносини: дуальні, напівдуальні, активації, і міражні – здійснюється підтримка слабких функцій одної людини сильними функціями іншої.

2. Нейтральні відносини: тотожні, дзеркальні, замовні, повна протилежність, ділові, квазітотожні.

3. Не комфортні (не гармонійні) відносини: конфліктні, ревізії, супер-его, родинні – тут у всіх випадках больова функція однієї людини зазнає впливу з боку сильної функції іншої. 

Відносини доповнення – дуальні

Базова компенсація – це об’єднання з тим, в кого всі функції розташовані у зворотному порядку. В соціоніці таке об’єднання називається дуальністю. Сильні функції одного із дуалів є в той же час цінностями для іншого  (перша функція Вашого дуала припадає на Вашу сугестивну функцію, а його друга, творча функція завжди протилежна за кольором Вашій четвертій, больовій функції, тобто вплив на неї заспокоює, і навіть активізує Вас).

Кожна людина мріє про щастя, в кожному живе потреба любити, турбуватись про близьку собі людину, робити їй приємне. Потреба в тому, щоб нас любили, захищали, потреба самому захищати когось. Потреба бути упевненим в тому, що від спілкування самопочуття, самооцінка не зазнає різких змін. Відносини доповнення є найбільш гармонійними.

Природа сформувала 16-типність людини і тому людина з її диференційованими функціями не може одна справитися з проблемами повсякденного життя. Їй потрібен доповнюючий (дуал), здатний захистити її слабі сторони, взяти на себе навантаження по тих функціях, які не є творчими (скажемо, для логіка – це етика, для інтуїта – сенсорика і т д.). Доповнення йде по ознаках, які, об’єднавшись, разом дають єдине ціле – діаду. Адже найбільш ефективна форма існування людини в суспільстві – діадна або квадральна.

Якщо людина одна, то у неї часто виникають неврози, вона працює в форсованому режимі, не розуміє, що її жене уперед, що породжує нервові зриви. Її гонить потреба отримувати сигнали того типу, які закладені природою в ній самій. Звідси і складності. По-перше, тому що людина не знає своєї дуальної природи. А, по-друге, люди, що виховувалися в недуальних сім’ях, не навчені сприймати сигнали дуала. Дуалів часто не помічають,але в той же час їх потребують. І тільки поспілкувавшись деякий час або взаємодіючи з ними в екстремальній обстановці, людина починає розуміти, що таке дуалізація.

Так, дуалів часто не помічають. Зате помічають, наприклад, конфліктерів. Вони приваблюють своєю незвичністю, яскравістю, інтригують. І часто подібна симпатія, що з’являється на не дуже близьких психологічних відстанях, в поєднанні з статевим потягом приводить до поспішного вибору  супутника життя. Доводиться розплачуватися за помилки, за розбиті шлюби, поламані долі.

Недуальні партнери в шлюбі починають виховувати один одного, намагаючись вказати “вірний шлях”. Скажімо,  етико-інтуїтивний інтроверт чекає короткого категоричного висловлювання, яке дає його дуал – логіко-сенсорний екстраверт. Якщо ж він замість цього чує якісь просторові міркування, то відчуває себе глибоко нещасним. Це лише окремий випадок – дуалізація здійснюється по всіх функціях. Легко зрозуміти, що через це відбувається: скандали, зриви, навіть психосоматичні захворювання для окремих видів відносин, і багато інших негативних явищ супроводить подібні сім’ї. “Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму”. Так воно і є: щаслива дуалізована сім’я являє собою щось єдине, що врівноважує, – це система, що виступає єдиним цілим по відношенню до зовнішнього світу.

У недуальних такого не спостерігається: по-різному, реагують на події і, пристосовуючись до них, повчають один одного. Адже,  зі слів Аушри,  "кожний чекає від іншого нічого іншого, як повного психічного доповнення, що врівноважує... Люди з доповнюючими психотипами сприймають один одного як найбільш людяну людину, як найбільш гуманного, м’якого, доступного". Крім того, це партнер, який завжди знає, що і коли треба робити, що порадити, яким жартом розсіяти напруження. Він все розуміє, завжди уміє підтримати, захистити, не образити і, що ще важливіше, не ображається. При дуалі кожний активізується і відчуває себе більш сильним і більш правим. Недуалізована людина постійно, в будь-якому вияві активності ніби виходить за рамки своїх можливостей і втрачає рівновагу. І те, що називають відпочинком, потрібне не стільки для відновлення сил, скільки для відновлення психічної рівноваги.

Треба сказати, що в дуальній парі – єдина сексуальна поведінка. Сексуальна програма – загальна для квадри. Але найкраща сумісність – в діаді. Навіть з цієї точки зору дуальні відносини – найкращі.

Відносини дуалізації найбільш сприятливі для типів з різними підтипами: якщо у одного більш виражена раціональна функція, то у іншого повинен бути ірраціональний підтип – більш розвинена ірраціональна функція.

Саме та обставина, що психіка людини розвинена нерівномірно, змушує шукати дуала. Після дуалізації рівновага психіки відновлюється, зникає її "перекіс", який може породжувати конфлікти, напруженість у відносинах між людьми.

Треба відмітити одну важливу обставину. Якщо підтипи не співпадають (два раціональних або два ірраціональних), то партнери здаються більш простими. Звідси – втрата інтересу один до одного. Крім того, ціннісно-культурні орієнтації, якщо вони різні, можуть перешкоджати дуалізації. Тут грає роль закон психології: природжені якості особистостей повинні бути доповнюючими, а набуті вихованням – схожими.

Слід сказати, що людина, дуалізуючись, відчуває психічну захищеність, комфорт і безпеку, що значно полегшує її життя. Справа в тому, що ті проблеми, які для є неї найболіснішими і джерелом її помилок, сумнівів і тривог, найкраще вирішуються її дуалом. Дуали швидко заспокоюють один одного.

Особливості дуальних відносин дивіться тут >>>

Відносини активації

Якщо в дуальних відносинах знижуються енергетичні і психічні навантаження партнерів, то у відносинах активації справа йде інакше – активатори підстьобують взаємну активність один одного. Це відносини двох екстравертів або дві інтровертів, один з яких – раціональний, інший – ірраціональний. Сама назва відносин говорить про те, що партнери активуються при спілкуванні, підіймається їх життєвий тонус. Але взаємний вплив може бути і надмірним.

Активатори дуже швидко розуміють один одного, незважаючи на те, що один з них сенсорик, а другий інтуїт, один – логік, інший – етик. Правда, засвоєння інформації не завжди буває повним. Йде перенавантаження вітальних функцій, не зовсім пристосованих до передачі такої інформації, і тривале спілкування втомлює партнерів. Їм необхідно на деякий час збільшити психологічну дистанцію, відпочити, після чого вони знов із задоволенням спілкуються.                                                                                                        

Відносини активації дуже добрі, якщо партнери займаються однією справою. У них утвориться єдиний напрям, на відміну від дуальних відносин.

Треба сказати, що оскільки активатори швидко втомлюють один одного, то ці відносини – не кращі для шлюбу, необхідне періодичне віддалення.

Дзеркальні відносини

Це також відносини всередині однієї квадри. Їх особливість – ліві функції одного партнера є правими для іншого, вони ніби відображаються в дзеркалі, психічному дзеркалі. Але це дзеркало є кривим, тому партнери стараються весь час корегувати один одного, вказувати на нерозуміння чого-небудь або помилки.

У дзеркальних відносинах також важливо, щоб підтипи сприяли. Наприклад, якщо один   інтуїтивно-логічний екстраверт, а інший – логіко-інтуїтивний інтроверт, то у разі інтуїтивного підтипу першого і логічного підтипу другого партнера, один поступається іншому повнотою бачення по своїй другій функції. Звідси і менша міра корекції, менше конфліктності у взаємовідносинах.

Ці відносини цінні тим, що дозволяють бачити кожному  "по 50%" видимого світу, спостерігати його з двох різних сторін.

Тривале спілкування в дзеркальних відносинах, постійна корекція втомлюють партнерів. Спілкування стає більш приємним при появі представника третього типу з їх квадри, а ще краще – при повній квадрі.

Дзеркальні відносини в шлюбі (наприклад, етико-сенсорного екстраверта і сенсорно-етичного інтроверта) можуть сильно невротизувати партнерів.

Тотожні відносини

Ці відносини цікаві тим, що в них, дивлячись на іншу людину, неначе бачиш сам себе зі сторони. Для людей, знаючих соціоніку, в цих відносинах особливо добре видні стереотипи вчинків, мотиви, якими керується людина, що допомагає коректувати і свою власну поведінку. Видимі також захисні механізми психіки, свого роду маска, яку носить людина, і яку помічає, тільки виявивши її на обличчі іншого.

Ці відносини найкращі при передачі накопиченого досвіду, наприклад, під час навчання, тому що учень чудово розуміє вчителя, а вчителеві зрозумілі запити учня. Особливо це помітно при співпадаючих підтипах. Різні підтипи дещо гірше розуміють один одного: сенсорному “Посереднику” здається, що етичний – надміру активний і дуже сильно збурює "емоційний простір"; інтуїтивному "Новатору” логічний здається більш обережним, навіть обмеженим, замкненим у вузьких проблемах.

Тотожники дивляться на світ одними і тими ж очима, тому після передачі досвіду їм більше нема чого один одному сказати. Винятком може бути випадок, коли перед ними стоїть спільна мета.

Відносини напівдоповнення                

Характеризуються вони тим, що у партнерів доповнення відбувається тільки по перших функціях, а другі не є доповнюючими. Взаємодія приводить до збою, партнери можуть вважати один одного егоїстами.

Часто це відносини дружби, плідної співпраці, але близькі відносини приводять до розчарування. Наприклад,  "Інспектор" не любить, коли рухають його речі. І його дуал “Наставник”, як інтуїтивний тип, до них не торкається. Але якщо у  "Інспектора" – партнер  "Ентузіаст", то останній починає переставляти речі по-своєму, що спричиняє у  "Інспектора" роздратування. І "Ентузіаст" не розуміє, в чому причина невдоволення. Адже його дуала    "Аналітика" це абсолютно не зачіпає.

Відносини повної протилежності

Їх ще називають відносинами погашення або нейтралізації. У партнерів  "колірна гамма" функцій (екстравертність-інтровертність) протилежна. У цих відносинах інтроверт гасить активність екстраверта ( "Критик" скептично зауважує  "Новатору", що з його починів нічого не вийде, що  "це все нісенітниця", і невідомо,  "як ще все повернеться"), особливо якщо інтроверт є керівником екстраверта. І у екстраверта починає нагромаджуватися роздратування. Але багато які інтереси співпадають. Однак, якщо для  "Новатора" філософські або концептуальні міркування – це нормально, то для  "Критика" – це пустий звук, оскільки він більше схильний займатися конкретними обчисленнями, що мають прикладний характер.

Партнери, знаходячись разом, спілкуються досить успішно, але поява третьої особи спричиняє бажання привернути її на свою сторону. І те, про що можна було домовитися вдвох, стає неможливим. Часто дивує проникливість співрозмовника, але розуміють: напрям думки зовсім інший.

Відносини квазі-тотожності

Це відносини раціонального і ірраціонального екстравертів або інтровертів, наприклад, логіко-сенсорного і сенсорно-логічного. Інтереси неначе схожі, але при близькому спілкуванні виникає нерозуміння один одного.

Спільна робота при розмежуванні сфер діяльності може бути досить успішною. Що стосується сімейного життя, то ці відносини не найгірші, але і не найбільш сприятливі.

Відносини супер-его

Це відносини взаємної поваги і підтримки. Кожний бачить в іншому ті якості, які хотів би розвинути у себе. Більш того   бачить, що партнер реалізовує його ідеал, тобто ті функції, які є джерелом сумнівів, а іноді і розкаянь совісті.

Часто, коли партнер міркує по сильних функціях, його слухати стає неприємно. Але загалом відносини хороші. Наприклад,  "Новатору" дуже імпонує здатність  "Політика" організувати, принадити за собою. А того заангажовує здатність  "Новатора" розбиратися в складних теоретичних побудовах.

У цих відносинах необхідно витримувати психологічну дистанцію, тому що при близьких відносинах люди можуть роздратовувати один одного. Тому в сім'ї одному з таких партнерів, або обом відразу, досить важко: дуже важко весь час підстроюватися один під одного.

Ділові відносини

У цих відносинах партнери досить добре розуміють один одного, із задоволенням спілкуються. Але загалом ця взаємодія людей з різними цілями. Партнера образити важко. Однак користуючись найбільш сильною – першою – функцією, вони можуть раптово натиснути на таку ж, але слабшу функцію співрозмовника, що викликає у того неприємні почуття.

Близькі відносини небажані, так як коротка психологічна дистанція приводить до роздратування цілями, намірами партнера. Крім того, тотожність інших функцій не дає взаємодоповнення. Наприклад, в парі  "Новатор" – "Маршал" повністю відсутня емоційна складова, і сімейні відносини можуть бути досить жорсткими.

Міражні відносини                

Це хороші відносини,  але для спільного відпочинку. Адже щось серйозне разом робити важко, думки і інтереси іншого сприймаються невиразно, як би в туманному серпанку. Наміри іншого як би поглинаються стінкою з вати. Звідси слабе взаєморозуміння. У обговоренні якої-небудь проблеми партнерів цікавлять різні її аспекти, різні ситуації, що викликаємо постійне питання:  "Як він може займатися такою нісенітницею?" Та роздратування це не викликає. Те ж стосується і спільної роботи: партнери підтримують активність один одного, завдяки чому наступає своєрідне розслаблення. У сім'ї же досить швидко втрачається взаємний інтерес.

Відносини конфлікту

Мабуть, це найбільш небезпечні і неприємні відносини. Перша і четверта, а також друга і третя функції партнерів переставлені, тобто найслабша функція одного знаходиться  "під обстрілом" найсильнішої функції іншого, тому досить швидко виникає різке нерозуміння і конфлікт. Кожний думає:  "Це він мені робить на зло!" У той же час відношення конфлікту досить оманливі. На відстані партнери можуть приваблювати своїми надзвичайними здібностями, іноді – особливою красою, оригінальністю поведінки. Вони сприймаються як квазітотожники дуалів. Але взаємне тяжіння змінюється здивуванням, прихованою протидією, а потім і відкритим конфліктом.

Причому, як показують спостереження, ніякими виясненнями відносин справі не допоможеш. Єдиний шлях – максимальне збільшення психологічної дистанції. Спілкуватися краще через доброзичливо настроєну людину – дуала або активатора.

У сім'ї конфліктні відносини приводять до психосоматичних захворювань. Розлучившись з конфліктером, людина відчуває значне полегшення. Під тиском зовнішніх обставин конфліктери можуть на деякий час забути про розбіжності і працювати  "в одній упряжці".

Небезпечні ці відносини ще і тим, що конфлікт – "тихий", інтроверт часто не показує своїх почуттів по, відношенню до конфліктера-екстраверта, поки вони самі не прорвуться в якомусь вчинку.

Відносини соціального замовлення

Відносини соціального замовлення (а також відносини ревізії), на відміну  від усіх інших, є нерівними, асиметричними: з одного боку – тип-передавач, з інший – тип-приймач. Відносини соціального замовлення служать передачі соціального досвіду, соціально значущої інформації для успішного розвитку суспільства.

Цікаво, що в подібній парі обидва партнери захоплюються один одним. Замовник здається приймачу людиною цікавою, а в приймачі замовника захоплюють здібності робити речі, недоступні йому самому. Однак існує асиметрія сприйняття: якщо замовника слухаються, то приймач сприймається як людина цікава, хороша, але недостатньо переконлива; йому намагаються допомогти, розтлумачити щось.

Загалом це відносини приємні, дружні. Однак надмірна стимуляція приймача замовником спричиняє у першого бажання віддалитися, щоб не відволікатися від виконання вже поставленої задачі. При цьому передавач щиро дивується такій поведінці приймача:  "Куди ж він йде?"

З соціальної точки зору відносини замовлення дуже важливі, адже вони, нарівні з ревізією, забезпечують не тільки передачу інформації, але і зв'язок між квадрами, утворюючи своєрідні  "кільця соціального прогресу".

Відносини соціального контролю (ревізії)

Це також асиметричні відносини, дуже оманливі і небезпечні. Один з партнерів є соціальним контролером (ревізором) для іншого – підконтрольного (підревізного). Ці відносини характеризуються тим, що ревізор, як правило, завжди незадоволений діями підревізного. Варто підконтрольному проявити якусь ініціативу, висловити думку або щось зробити, як на нього відразу сипляться докори ревізора: хіба так можна?! При цьому підконтрольний не може різко парирувати обвинувачення – контролер придушує його.

Зі своєї сторони, підревізний сприймає ревізора як дріб'язкову, причепливу, настирливу людину, яка чомусь весь час обурюється. Підревізному все це набридає, йому хочеться піти. З іншого боку, він думає, що ревізор загалом непогана людина, і його химери можна перетерпіти. Однак він глибоко помиляється: таке придушення, коли ревізор не дозволяє підревізному більшої розумності, ніж його власна розумність, приводить до постійного негативного впливу на психіку підревізного, ударів по ній. У результаті можуть розвиватися різні неврози і психосоматичні захворювання. Дуже часто трапляється  "втеча в хворобу"   організм людини самостійно знаходить вихід: коли хворієш, то тебе не критикують. У той же час, хоч ревізор і критикує партнера, він відчуває до нього певну жалість, вважаючи, що підревізний без нього пропаде. Ці відносини небезпечні ще і тим, що їх, на відмінність від конфліктних, дуже важко розірвати. Але діють вони на людину іноді згубніше.

Родинні відносини

Ці відносини характеризуються тим, що партнери частково схожі і на словах чудово розуміють один одного, люблять обговорювати одні теми, мають багато спільних інтересів. Однак, як тільки справа доходить до практичної реалізації спільно висловлених намірів, виявляється, що діють партнери прямо протилежним чином, неприємно дивуючи і вражаючи один одного. При цьому кожний схильний вважати іншого ледве чи не зрадником:  "Ми домовилися, а він ось що робить!". А роблять-вони звичайно зовсім не те, що робить їх партнер. Але інакше робити і не можуть, і не уміють.

З іншого боку, через свою велику схожість партнери в родинних відносинах часто товаришують, нерідкі і сім'ї з такими відносинами. При взаємній повазі люди добре ладнають між собою, але треба пам'ятати: час від часу родинні відносини спалахують роздратуванням одного або обох партнерів, при цьому сварки приводять до обміну образливими зауваженнями.

 

Таблиця інтертипих відносин

Скорочені позначки означають:

Квадра: Д: дуальність (доповнення), А: активація, Т: тотожність, Зр: дзеркало.

Октава: П: погашення (протилежність) , Кв: квазітотожність, Се: супер-его, Кф: конфлікт.

Асиметричні відносини:  З+: замовлення, де я – замовник, пз: замовлення, де я – виконавець замовлення,

Р+: ревізія, де я – ревізор, пр: ревізія, де я – підревізний.

Сусідні квадри: Пд: півдуальність (напівдоповнення), М: міраж, Рд: родинність, Дл: ділові відносини.