СІМ ПРОМЕНІВ

КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА

Психосинтез Феруччі

ПОПУЛЯРНИЙ ПСИХОСИНТЕЗ

П’єро Феруччі «Ким ми можемо бути»

Piero Ferrucci – What We May Be: Techniques for Psychological and Spiritual Growth Through Psychosynthesis, 1982.

Скорочено

Введення

ПОБАЧИТИ ЦІЛЕ

Людині, яка багато років шукала Істину, сказали піти до однієї печери і розшукати там колодязь. "Запитай у колодязя, що є Істина, – порадили йому, – і він тобі її відкриє".

Знайшовши колодязь, шукач поставив йому це фундаментальне питання. З глибини прийшла відповідь: "Іди в село і там на перехресті двох доріг ти знайдеш те, що шукаєш".

Сповнена надій та передчуттів, людина побігла в село і побачила на перехресті три нічим не примітні крамниці. В одній торгували шматочками металу, в інший кусочками дерева, а в третій – тонким дротом. Мабуть, до Істини все це не мало жодного відношення.

Розчарований шукач повернувся до колодязя, щоб отримати пояснення, але почув тільки: "Скоро ти це зрозумієш". Він спробував заперечувати, але відповіддю було лише відлуння його власних вигуків. Розсердившись, що його залишили в дурнях, – а саме так він тоді подумав, – шукач пішов далі у пошуках Істини. Йшли роки, і історія з колодязем поступово забулася, коли однієї місячної ночі він почув звуки скрипки. Музика була прекрасною і виконувалася з великою майстерністю і натхненням.

Глибоко зворушений нею, шукач Істини відчув, що його тягне до музиканта, який грав на скрипці. Він дивився на пальці, що танцювали по струнах, а потім став розглядати сам інструмент. І тут він несподівано скрикнув з радості: скрипка була зроблена точно з таких металевих і дерев'яних деталей, які він бачив колись у трьох крамницях, не надавши їм тоді ніякого значення.

Нарешті він зрозумів, про що казав йому колодязь: нам вже дане все, що нам потрібно; наше завдання – зібрати це воєдино і використовувати за призначенням. Сприймаючи окремі фрагменти, ми не бачимо в них якогось сенсу. Але щойно фрагменти з'єднуються в одне ціле, з'являється нова сутність, природа якої залишилася би для нас прихованою, якби ми обмежилися розглядом лише окремих фрагментів.

Процес такого синтезу – поширене явище як у світі природи, так і у світі людей: клітини об'єднуються в організм, з букв складається слово, звуки музики утворюють мелодію тощо. Великий емпіричний досвід показує, що синтез відбувається і у людській психіці і що відсутність його породжує серйозні проблеми.

Італійський психіатр Роберто Асаджіолі (Assagioli) зауважив, що втрата внутрішньої рівноваги, відчуття безглуздості та інші душевні страждання виникають здебільшого тоді, коли різні наші внутрішні елементи роз'єднані або вступають в протиріччя один з одним. Він також зазначив, що коли вони об'єднуються у все більші і більші цілісності, ми відчуваємо приплив сил, відчуття благополуччя і знаходимо у своєму житті більше сенсу (смислу).

Виявивши, що процес цей протікає природним чином в кожній людині, але часто буває заблокований, Асаджіолі приступив до розробки методів його вивільнення. Спочатку він займався психоаналізом (на початку століття Фрейд вважав його одним з основних своїх послідовників в Італії), однак залишився незадоволений останнім і розробив власну систему, особливий напрямок практичної психології, відкритий для всіх досягнень, зроблених на той час в області освіти, психотерапії та східної медицини. Від назвав цю систему психосинтезом.

Розділ 2

ВІДБЛИСКИ ДАЛЕКОГО СВІТУ

Несвідоме за визначенням являє ту нашу частину, яка недоступна для безпосереднього усвідомлення. Ми можемо дізнатися, що тут відбувається, тільки завдяки випадковим проявам, на кшталт обмовок, або за допомогою спеціальних методик, призначених для обходу цензури свідомості: аналізу сновидінь, образів уяви, почерку, рухів тіла, вільних асоціацій, результатів всілякого роду тестів, ключових слів тощо. До цього можна додати також вільний малюнок як, мабуть, найлегший і найпрактичніший метод.

У вільному малюнку ми зображуємо все, що приходить нам в голову, не звертаючи уваги на те, що і як ми малюємо. Потім ми дивимося, що вийшло, і намагаємося цей малюнок проінтерпретувати. Результати такої роботи можуть бути наступними:

Очищення. Ми розцінюємо брак фізичної гігієни як нецивілізованість. А як щодо психічної гігієни? Сучасна цивілізація провокує масу почуттів і в той же час пригнічує їх вираження. В результаті цей пригнічений емоційний матеріал визначає наші установки, блокує вільний перебіг енергії в нашій психофізичній системі і викликає різні невеликі та великі відхилення. Вільний малюнок надає видимого зовнішнього вигляду психічній енергії, яка сковує нас із середини, і таким чином послаблює її хватку.

Розуміння. Спостерігаючи прояв цих сил, які проявилися на папері, ми можемо отримати краще уявлення про свої внутрішні світи. Несвідомі сили, що мешкають тут, впливають на нашу поведінку незалежно від того, знаємо ми про них чи ні. Розуміння зображень, які виникають у ході вільного малюнка, дозволяє усвідомити, що саме визначає наші дії і установки.

Звільнення. Розуміння веде до звільнення від контролю несвідомих енергій, які сліпо і автоматично керують нами.

Вправа "ВІЛЬНИЙ МАЛЮНОК" тут >>>

Розділ 3

КАРТИ

Перш ніж іти далі, давайте познайомимося в загальних рисах із різними вимірами внутрішнього світу, які ми будемо досліджувати, і з основними термінами, які ми будемо використовувати для їх опису. З цією метою ми скористаємося двома картами, на яких наш внутрішній світ представлений у доступному для огляду, схематизованому вигляді.

Перша карта-схема, яку Асаджіолі назвав "яйцем" (мал. 1), представляє нашу психіку в цілому. Три горизонтальні частини овалу означають наше минуле, теперішнє і майбутнє. Нижче несвідоме (1) представляє головним чином минуле нашої психіки, присутнє в ній у формі пригнічених комплексів і давно забутих спогадів. Якщо ми хочемо свідомо сприяти своєму зростанню, нам потрібно досліджувати своє нижче несвідоме. А то воно може стати джерелом проблем, сховищем пригніченою енергії, яка контролює наші вчинки та позбавляє нас свободи.

Середнє несвідоме (2) – це область, де перебувають усі наші психологічні навички і стани, які можуть бути довільно перенесені в поле свідомості (4), де в даний момент у вас знаходяться ці слова, які ви читаєте.

Наше еволюційне майбутнє міститься в області так званого надсвідомого (3). За словами Асаджіолі, "із цієї області нам являються вищі форми інтуїції та натхнення – художнього, філософського і наукового, – етичні «імперативи», прагнення до людяних і героїчних вчинків. Це джерело таких вищих почуттів, наприклад, як альтруїстична любов; це джерело таланту , а також станів споглядання, просвітління і екстазу ". Дослідження  надсвідомого – одне з найбільших наших завдань.

Різниця між "нижчим" та "вищим" несвідомим або надсвідомим, – це питання розвитку, а не моралі. Нижче несвідоме називається "нижчим" просто тому, що воно представляє початкову, так би мовити, вихідну нашу частину. Воно не погане, воно просто більш раннє. Натомість, надсвідоме включає усе те, чого ми можемо досягти в процесі розвитку. Однак це не просто абстрактна можливість, а жива реальність зі своїми власними силами і законами.

Наша психіка не ізольована. Її омиває море, яке Карл Юнг називав "колективним несвідомим" (7). За Юнгом, колективне несвідоме є "передумова кожної індивідуальної психіки, подібно до того, як море є передумова кожної окремої хвилі". Зверніть увагу, що всі лінії на схемі виконані пунктиром, щоб підкреслити відсутність різких кордонів, що перешкоджають взаємодії між рівнями.

Хто сприймає всі перераховані рівні? Це робить "я". На ранніх стадіях розвитку людина ще не усвідомлює себе як "я". Більшість із нас у більш-менш туманній невиразній формі вже усвідомлює себе. Наше завдання – отримати цей досвід у чистому вигляді, усвідомити себе з усією ясністю як "я", особистісне "я" (5).

Наше особистісне "я" є відображенням надособистісного Я (6), достатнє, щоб дати нам відчуття свого центрального положення в особистості і відчуття самоототожнення (я – це я). Воно живе в особистості, тобто на індивідуальному рівні, і може навчитися регулювати різні її елементи, а також керувати ними. Усвідомлення особистісного "я" – запорука психічного здоров'я.

Ототожнення з надособистісним Я – подія досить рідкісна; для декого це – найвища точка багаторічної роботи над собою, для інших – надзвичайне мимовільне переживання. Зберігаючи почуття індивідуальності, надособистісне Я проте мешкає на рівні загального, де особисті плани та інтереси відступають на периферію ширшого бачення цілого. Осягнення надособистісного Я – ознака духовної досконалості.

Насправді особистісне "я" і надособистісне Я є те ж саме, хоч і переживається на різних рівнях, – наша істина сутність, позбавлена всіх масок і умовностей.

Модель людини, запропонована Ассаджіолі >>>

Друга карта-схема, яку Асаджіолі назвав "зіркою" (мал. 2), представляє наші психічні функції. Вона покликана прояснити інші сторони нашого внутрішнього світу, зокрема, відносини ряду психічних функцій з волею.

В процесі психосинтезу особистість переходить зі стану різноголосого натовпу суперечливих тенденцій у стан гармонійного цілого, осмислено організованого навколо єдиного центру – "я". За допомогою волі "я" може управляти потім будь-якою із функцій цього психофізіологічного організму.

Розділ 4

 ЧИСЛЕННІ МЕШКАНЦІ

  Одна із найшкідливіших помилок – уявлення про себе як про неподільну, незмінну і в усьому послідовну істоту. Переконатися в тому, що вірне зворотнє, – одне з перших завдань, що стоять перед нами на шляху психосинтезу.

Ми легко можемо переконатися у своїй багатозначності, усвідомивши, як часто ми міняємо свою загальну картину світу, змінюючи прийняту модель всесвіту з такою ж легкістю, з якою змінюємо одяг. Тому і життя часом здається нам болотом, а часом гонками, пригодою, кошмаром, загадкою, карнавалом та ін.

Різні моделі світу по-різному забарвлюють наше сприйняття і впливають на наш спосіб життя. Для кожної з них ми виробляємо відповідний образ себе, систему поз і жестів, почуттів, вчинків, слів, звичок і думок. Ця сукупність елементів утворює щось на зразок особистості в мініатюрі або, як ми будемо називати її, субособистість.

Субособистості – це психологічні утворення, подібні до живих істот, які співіснують у загальному просторі нашої особистості. Кожна субособистість веде власний стиль життя і має свої власні рушійні мотиви, часто відмінні від стилю життя і мотивів інших субособистостей. Говорячи словами одного поета: "У кожному кутку душі моєї стоїть вівтар іншому божеству".

У кожному з нас – натовп. Тут можуть бути бунтар і мислитель, спокусник і домогосподарка, саботажник і естет, організатор і добряк – кожен зі своєю міфологією, і всі вони більш-менш благополучно втиснуті в одну людину. Буває, вони ставляться один до одного не найкращим чином. Як говорить Асаджіолі: "Кілька субособистостей постійно конфліктують: імпульси, бажання, принципи, прагнення залучені у нескінченну боротьбу" всередині людини.

ВИЯВЛЕННЯ СУБОСОБИСТОСТЕЙ

Ми почнемо з виявлення своїх головних субособистостей; знайомство з ними дозволить нам ступити на довгий шлях до набуття здатності управляти їх енергіями і, в кінцевому рахунку, приводити їх до згоди. Наступна вправа познайомить вас з концепцією субособистостей на основі вашого особистого досвіду.

1. Розгляньте одну зі своїх характерних рис, установок або мотивів.

2. Закривши очі, почніть усвідомлювати цю свою частину. Потім дайте виникнути образу, що її представляє. Це може бути жінка, чоловік, тварина, ельф, предмет, ви самі в масці, чудовисько або що-небудь ще. Не намагайтеся свідомо підшукати якийсь образ. Нехай він з'явиться сам собою, так ніби ви б дивилися на екран і не знали, що на ньому зараз виникне.

3. Щойно з'явиться образ, дозвольте йому розкрити себе вам, ніяк в це ні втручаючись і не даючи жодних оцінок. Дозвольте йому змінитися, якщо він сам того хоче, і показати вам деякі інші свої сторони.

Прислухайтеся, яке загальне відчуття він у вас викликає.

4. Тепер нехай він говорить і якось виражає себе. Надайте йому для цього місце, особливо придивіться до його потреб. Поговоріть з ним (навіть якщо ваш образ – предмет, він може розмовляти з вами: в світі уяви все можливо).

Перед вами ваша субособистість – розумна істота, яка живе своїм життям.

5. Тепер відкрийте очі і запишіть все, що відбулося.

Потім дайте цій субособистості відповідне ім'я, яке допоможе вам визначати її в подальшому: Нитік, Артист, Бунтар, Дід Мороз, Скептик, Паяц, П'яний матрос, "Я тобі сказав" тощо.

Після чого опишіть її характерні риси, звички, особливості.

6. Після того, як ви назвете і вичерпно опишете одну субособистість, можете переходити до інших. Але присвятіть роботі з кожною субособистостістю достатньо часу, поки не відчуєте, що робота ця завершена. В цілому ж робота буде полягати в тому, щоб відібрати ще кілька своїх характерних рис, установок або мотивів, щоразу проходячи вищеописані 5 етапів.

Ви можете виявити інші субособистості, розглядаючи також різні свої погляди на життя, свою поведінку в різних ситуаціях і різні стилі самовияву. Будучи в стані виявляти таким чином свої субособистості, ми можемо швидко отримувати відносно ясну картину свого внутрішнього життя. У свою чергу, ця ясність дозволить нам вільніше себе почувати з усіма цими малознайомими мешканцями нашого внутрішнього світу.

Коли ми виявляємо субособистість, у нас з'являється можливість відсторонитися від неї і спостерігати зі сторони. У психосинтезі це називається "розототожненням". Оскільки всі ми схильні ототожнювати себе – ставати "тим же" – з тою чи іншою субособистістю, ми починаємо вважати себе нею і вірити, що ми є вона і ніщо інше. Розототожнення є розривом з цією ілюзією і поверненням до себе. Нерідко це супроводжується відчуттям просвітлення і звільнення.

Деколи виявлення субособистості може супроводжуватися тривогою або страхом: наприклад, коли одна жінка раптово виявила в собі субособистість Жертви, вона вигукнула: "Якщо я перестану скаржитися, то що мені ще залишається?" Інші люди, виявивши субособистість, особливо глибоко укорінену, раптово відчувають себе оголеними і незахищеними, так ніби їхня броня розчинилася, – що насправді і відбувається. Однак якою б не була початкова емоційна реакція, усвідомлення дійсного стану речей у всіх випадках підвищується і, отже, підвищується ступінь свободи. А тепер давайте розглянемо кілька конкретних прикладів.

Роберт, молодий лікар, страждав від внутрішньої скутості, яка пронизувала всі його взаємини, спричиняючи масу неприємностей. Якась субособистість постійно оцінювала і критикувала все, що говорилося і робилося навколишніми, в першу чергу самим Робертом. У ньому немов жив невпинно повчаючий внутрішній мораліст.

Коли Роберт звернувся до цієї якості і спробував викликати її образ, він побачив старого церковника в окулярах, суворого, непохитного, одягненого в усе чорне. Як тільки Роберт побачив цей чіткий образ, він зміг розгледіти в загальних рисах і ту скутість, яка ним управляла. Якщо раніше він відчував її як неясний дискомфорт і просто терпів, то тепер він вперше зміг її скинути.

Після повторних розототожнень із субособистістю суворого церковника Роберт записав: «Я тепер не засуджую інших, особливо батьків, і мені легше зрозуміти, чому вони поводяться так, а не інакше. Я ставлюся до себе більш терпляче і відчуваю себе більш впевнено. Я бачу, що життя складне і незбагненне, і в мені стало більше розуміння та співчуття.»

Немає поганих або добрих субособистостей. Усі вони виражають якісь життєво важливі складові нашого єства, хоча спочатку ці складові можуть представлятися нам негативними. Субособистості стають шкідливими тільки тоді, коли контролюють нас. Тому одна з цілей нашої роботи полягає в тому, щоб не дозволити їм підкоряти нас собі і, таким чином, обмежувати, – щоб набути здатність ототожнюватися і розототожнюватися з ними за своїм бажанням.

Звернемося до досвіду Кріса, голландця тридцяти з гаком років: «Одного разу, після того як я вже деякий час попрацював із субособистостями, я побачив наступний образ: я сиджу в центрі розташованих по колу африканських хатин, в яких живуть мої субособистості. Вони були настільки сильні, що кожна по черзі розпоряджалася мною як своїм полоненим. Це могло тривати десять хвилин або десять років; я не контролював ситуацію.

Що значить бути полоненим субособистості? Це означає, що вона нав'язує нам властиві собі стереотипи і не допускає ніяких інших. Але якщо якась установка або форма ставлення до цих подій виявляється єдино для мене можливою, вона стає нетерпимістю. Якщо якась форма поведінки виявляється єдино для мене можливою, вона стає вимушеною. Якщо якась точка зору стає єдино для мене можливою, вона стає шорами. Кріс продовжує розповідати, як розвивався його образ себе: «І ось якось, коли я сидів там, я відчув, що їх владі наді мною приходить кінець. Раптом я вперше виразно відчув, що можу піти в ту чи іншу хатину і вийти з неї. І я не зобов'язаний перебувати в ній, якщо я того не хочу. Згодом я зміг робити це не тільки в ситуаціях роботи з уявою, а й у реальному житті.»

Кінцева мета в роботі з субособистостями полягає в тому, щоб сильніше відчути себе як "я", як центр особистості. Поглиблюючи знайомство із субособистостями, ми прагнемо знову стати єдиним цілим, а не розпадатися на безліч конфліктуючих суб-"я". За словами Кріса: "Іноді я відчуваю центр як місце, де зберігається повна тиша, тоді як навколо може бути страшенно шумно".

З центру ми можемо звертатися до тієї чи іншої субособистості, керувати нею, поправляти її, піклуватися про неї. Потрібно навчитися бути гнучким, щоб не залежати від субособистостей, але в той же час і не пригнічувати їх самовираження і не ігнорувати їхні потреби, іншими словами, вміти їм співчувати.

До того, як ми приступили до роботи з ними, субособистості – це світи, не пов'язані між собою, які не приймають до уваги і не розуміють один одного. Та тільки-но їх пронизує усвідомлення, як між ними починають встановлюватися зв'язки. Усвідомлення не лише звільняє, але й об'єднує.

Люди нерідко описують цей процес як "розморожування", – немов лід тане між мешканцями, і вони зливаються між собою, зберігаючи в той же час свої початкові риси. Щоб це стало можливим, потрібний повний переворот нашого розуміння субособистостей.

*     *     *     *     *     *     *

ПСИХОСИНТЕЗ

Біографія Роберто Ассаджіолі тут >>>

• Стаття, Єгор Кучеренко: "СУБОСОБИСТІСТЬ ЯК СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНИЙ КОМПОНЕНТ НЕСВІДОМОГО В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ" тут >>>

• Стаття, Єгор Кучеренко: "СВІДОМЕ ТА НАДСВІДОМЕ «Я» ЯК РІВНІ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ" тут >>>

*     *     *     *     *     *     * 

 Найкращі світові психологічні праці українською мовою дивіться тут >>

 

 

Додати коментар