СІМ ПРОМЕНІВ

Get Adobe Flash player

Психосинтез Роберто Ассаджіолі

РОБЕРТО АССАДЖІОЛІ.  ПСИХОСИНТЕЗ.

Роберто Ассаджіолі (італ. Roberto Assagioli; 27 лютого 1888, Венеція - 23 серпня 1974, Каполона, Ареццо) - італійський психолог, психіатр, гуманіст. Засновник психосинтезу - теоретико-методологічної концепції психотерапії і саморозвитку людини.
Роберто Ассаджіолі народився 27 лютого 1888 року у Венеції, Італія. При народженні йому було дано ім'я Roberto Marco Grego. Його батько помер, коли йому було всього два роки, і згодом його мати вийшла заміж за Алессандро Емануеля Ассаджіолі.

До 18 років Р.Ассаджіолі володів вісьмома мовами. У цьому ж віці він почав подорожувати, в основному в Росію. У 1910 він закінчив Флорентійський університет, отримавши ступінь доктора з неврології і психіатрії. У тому ж році на Міжнародному конгресі з філософії в Болоньї Ассаджіолі представив свій погляд на несвідоме, вказуючи на обмеженість психоаналізу, і приступив до розробки власного методу психотерапії та саморозвитку під назвою психосинтез.

В 1922 одружився на жінці на ім'я Нелла (Nella). В них народився син Іларіо (Ilario).

У 1926 Ассаджіолі організував у Флоренції Інститут психосинтезу. У 1927 році англійською мовою вийшла його робота: «Новий метод лікування: психосинтез».

У 1938 Асаджіолі був заарештований фашистським урядом Беніто Муссоліні за свою національну приналежність і гуманістичні твори.

Після закінчення Другої світової війни відновив свою роботу Інститут психосинтезу, були засновані центри психосинтезу в США і Франції, Ассаджіолі продовжив читати лекції в Італії, Швейцарії, Англії та Америці. В даний час в світі налічується більше п'ятдесяти інститутів і центрів психосинтезу.


Психосинтез

На початку 20 століття Роберто Ассаджіолі, з'єднавши в своїй психотерапевтичній практиці різні прийоми і підходи психотерапії, розробив новий метод лікування, якому дав назву «психосинтез». Створення психосинтезу було спробою поєднати все найкраще, створене З. Фрейдом, К. Юнгом, П. Жане та ін., а також створити можливості для самопізнання особистістю себе, самовизволення її від ілюзій і перебудови навколо нового «центру Я».

Для досягнення гармонійної внутрішньої інтеграції, осягнення істинного «Я» і формування правильних взаємин з іншими людьми Ассаджіолі запропонував наступний підхід:

   1. Глибоке пізнання своєї особистості.
   2. Контроль над складовими частинами своєї особистості.
   3. Осягнення свого «Вищого Я» (див. модель) - виявлення або створення об'єднуючого центру.
   4. Психосинтез: формування або перебудова особистості навколо нового центру.



Модель людини, запропонована Ассаджіолі 

Концепцію Ассаджіолі можна представити у вигляді наступної моделі («egg diagram»):

   1. Нижче несвідоме - найпростіші форми психічної діяльності, що керують життям тіла; основні потяги, примітивні спонукання; «комплекси», сновидіння; різні патологічні прояви (фобії, манії, нав'язливі ідеї і бажання) тощо.
   2. Середнє несвідоме - елементи, схожі з психічними елементами не сплячої свідомості. В середньому несвідомому засвоюється отриманий досвід і з'являються плоди повсякденної діяльності розуму та уяви, які проявляються в світлі свідомості.
   3. Вище несвідоме - область прояву вищих форм: інтуїція , натхнення, вищі почуття, прагнення до героїчних вчинків, талант.
   4. Поле свідомості - безпосередньо усвідомлювана частина особистості; потік думок, почуттів, відчуттів, доступних спостереженню, аналізу та оцінці.
   5. Свідоме «я» - точка чистого самоусвідомлення; смисловий стрижень свідомості особистості.
   6. Вище «Я» - справжнє Я, яке існує над свідомим «я»; центр, з якого «я» повертається у свідомість (після сну, гіпнозу, непритомності і т. і.)
   7. Колективне несвідоме - зовнішнє психічне середовище.

 

Володимир Данченко (aka №20) про психосинтез

Роберто Ассаджіолі (1888 - 1974) широко відомий в Європі як лікар-філософ, автор техніки реконструкції особистості, яку він назвав "психосинтезом". Вихідним началом для Ассаджіолі є прагнення проникнути в духовний центр людини, в ту область, яка релігійними і східними філософськими доктринами позначена як вище Я людської індивідуальності, як Надсвідомість. Юнг, Фром і Ассаджіолі, опираючись на ведантичну традицію, змогли збагатити європейську науку про людину більш плідними підходами.

Свої ідеї психосинтезу Ассаджіолі почерпнув ще й у свого Вчителя Тибетця. Це той же Тибетець, котрий був Вчителем Аліси Бейлі. Крім того, Ассаджіолі був в 1940 році заарештований фашистською владою Італії, біля місяця провівши в камері на самоті, і потім розповідав своїм друзям, що це був цікавий і цінний досвід, який дав йому можливість провести ряд спеціальних психодуховних вправ. Так само ефективно він використовував вимушену ізоляцію в 1943 році, коли переховувався від режиму Муссоліні у віддалених гірських селах.

Психосинтез – це теоретико-методична концепція психотерапії і саморозвитку людини. Ця концепція виявилась як глибинна незгода Ассаджіолі з психоаналітичним трактуванням стадій і рушійних сил розвитку людини. Автор розкрив природу і значення вищих проявів психічної діяльності. Зокрема, він ввів в психологію нове поняття надсвідомого – неусвідомлюваної сфери психіки, зміст якої неможливо звести до вмісту сфери, позначеної Фрейдом як підсвідоме.

Як і має бути у випадку синтетичного вчення, психосинтез не заперечує, а включає в себе попередні етапи розвитку уявлень про об'єкт досліджень. Більш того, в своєму аналізі, тобто розкладанні цілого на частини, психосинтез ще більш радикальний, аніж психоаналіз, диференціюючи людську психіку на велику кількість суб-особистостей, які часто ворогують між собою. Однак Ассаджіолі не обмежується аналітичною констатацією розщепленості, а вказує також на присутність в людині доцентрових сил, під дією яких відбувається неперервний процес психосинтезу: об'єднання, інтеграції частин в єдине ціле. Отже, завдання психотерапії як діяльності, спрямованої на відновлення душевної рівноваги або психічної цілісності, полягає в сприянні природнім інтегративним силам, невід'ємно притаманним людській психіці. У зв'язку з цим Ассаджіолі зібрав разом і синтезував всі відомі йому методики психологічного впливу, вказавши на їхнє місце і роль в процесі такого сприяння: звідси видимість еклектичності психосинтетичної практики.

Констатація розщепленості психіки сучасної середньої людини і присутності в ній неактивованих інтегративних сил є також відправним пунктом психосинтетичного підходу до саморозвитку людини. Джерелом цих інтегративних сил, "центром притягання", який не дає розбігтись субособистостям і об'єднує їх в одну більш-менш гармонійну  або дисгармонійну особистість, служить істинне "я" людини, як крапка чистого усвідомлення і волі. Психологічний розвиток – це становлення собою справжнім: роз-ототожнення з різними субособистостями і осягнення себе непідвласним для них центром усвідомлювання і волі, здатним управляти будь-якими складовими своєї свідомості, не витісняючи їх в безсвідоме.

Таке само-осягнення в якійсь мірі знайоме кожній людині в формі природного процесу дорослішання, який як правило припиняється після досягнення "дорослого віку". Психосинтез пропонує методологію прискорення, інтенсифікації, поглиблення, а також продовження цього процесу; як і освіта, дорослішання може стати неперервним.

Роз-ототожнення, повернення в себе з не-себе, відокремлення зерна "я" від полови субособистостей є першим кроком на шляху духовного розвитку, так званого "духовного психосинтезу", і дає можливість реалізувати себе в якості центру випромінювання інтегративних сил; зрозуміло, що людина здатна зреалізувати себе лише в тій мірі, в якій вона повернулась до себе справжньої.

З древніх часів аж до початку ХХ століття питання саморозвитку людини перебували виключно у віданні "езотеричної психології", – різних більш-менш таємних шкіл саморозвитку, що існували паралельно до наявної культури, тобто паралельно до сукупності соціальних інститутів вивчення людини. Культурний офіціоз ставився до езотеричних знань як до чогось шкідливого або недостойного уваги освіченої людини. Асаджіолі не афішував джерела своїх ідей, оскільки прагнув включити знання і методи езотеричної психології в тканину наявної культури, а для цього слід було обійти цензуру панівного менталітету академічної психології.

Принципи і методи Асаджіолі є традиційними в кращому смислі цього слова, а новим є – мова і термінологія психосинтезу. Результати роботи Роберто Ассаджіолі можна вважати одними з найбільш успішних серед спроб екзотеричного осадження езотеричних знань.

Додати коментар