Get Adobe Flash player

Психологічні аспекти соціонічних типів

Психологічні аспекти соціонічних типів

1. Різниця між психологічною складовою та інформаційним метаболізмом.

2. Уявлення про себе або «образ я» різних психологічних типів людей

3. Ототожнення з «образом себе» – причина психічних страждань.

4. Що таке «невроз»?

Статья на русском тут >>>

1. Різниця між психологічною складовою та інформаційним метаболізмом.

Щоб проілюструвати різницю між соціонічною функцією та її психологічною складовою візьмемо для прикладу двох людей однакового соціонічного типу з однаковим підтипом (і однаковою акцентуацією): людину А і людину Б. При цьому людина А – гармонійна, соціалізована та щаслива, а людина Б – асоціальна, дисгармонійна та нещасна. Соціоніка не вбачає різниці між цими людьми, адже в них однаковий тип інформаційного метаболізму, однаковий спосіб сприйняття і передачі інформації та однаково розташовані функції. Психологія ж звертає увагу на різницю між психікою цих двох людей, вивчає механізми розвитку неврозу у людини Б і пропонує їй методи роботи над собою для покращення її соціальних компетенцій, збільшення гармонійності та підвищення ефективності. В цій статті ми розкажемо про психологічні механізми, від яких залежить гармонійність чи дисгармонійність, щасливість чи нещасливість людини в межах свого соціонічного типу. Про це писав Карл Юнг, описуючи механізм виникнення неврозу в кожного психотипу. Ось, наприклад, що пише Карл Юнг про екстравертний почуттєвий тип (ЕСЕ та ЕІЕ) в своїй книзі «Психологічні типи» (Psychological Types):

«Ми вже бачили вище, що екстравертний почуттєвий тип найбільше пригнічує своє мислення, тому що мислення швидше за все здатне заважати почуттю. .... Однак мислення допускається як слуга почуття або, точніше кажучи, як його раб. . ... Але так як логіка все ж таки присутня і висновки безперечно бувають правильні, то десь-таки вони відбуваються, але тільки поза свідомістю, а саме – в несвідомому. Тому несвідомий зміст цього типу є перш за все своєрідним мисленням. Це мислення інфантильне, архаїчне і негативне. Допоки особистість не поглинається окремими станами почуттів, несвідоме мислення залишається компенсуючим. Але коли особистість дисоціюється і розпадається на поодинокі стани почуттів, що суперечать один одному, тоді тотожність еґо втрачається, суб'єкт стає несвідомим. Але, потрапляючи у несвідоме, суб'єкт асоціює себе із несвідомим мисленням і цим допомагає, при нагоді, несвідомому мисленню усвідомити себе. Чим сильніше свідоме, забарвлене почуттям ставлення і чим більше воно завдяки цьому відвертає почуття від еґо, тим сильнішою стає опозиція. Це виражається в тому, що саме навколо найвище оцінених об'єктів скупчуються несвідомі думки, які нещадно зривають цінність цих об'єктів. … Тому у жінок такого типу бувають моменти, коли найгірші думки прикріплюються саме до тих об'єктів, які їх почуття найбільш цінує. … Головна форма неврозу, властива цьому типу, є істерія з характерним для неї інфантильно-сексуальним світом несвідомих уявлень.»

При створенні соціоніки на основі праць Карла Юнга, психологічні аспекти типу були відкинуті для простоти розуміння роботи психічних функцій. Проте, якщо людина хоче розвиватися, змінюватися, ставати гармонійнішою, для неї буде замало знати свій тип інформаційного метаболізму і мати пояснення, що несумісні психотипи батьків зробили її такою, якою вона є зараз, такій людині для розвитку потрібно буде повернутися до розуміння психологічних аспектів свого соціонічного типу.

2. Уявлення про себе або «образ я» різних психологічних типів людей

Карл Юнг, на основі праць якого створювалася соціоніка, виділив чотири базові функції психіки: Почуття або емоції (Feeling), Відчуття сенсорні (Sensation), Мислення (Thinking), Інтуїція (Intuition). Кожна психічна функція в свою чергу має екстравертну чи інтровертну установку, що складає 8 психотипів Юнга:
Інтровертне почуття (в соціоніці – етика відносин: ЕІІ та ЕСІ)     
* Екстравертне почуття (в соціоніці – етика емоцій: ЕСЕ та ЕІЕ)
* Інтровертне відчуття (сенсорика відчуттів: СЕІ та СЛІ)     
* Екстравертне відчуття (вольова сенсорика: СЛЕ та СЕЕ)
* Інтровертне мислення (логіка структури: ЛІІ та ЛСІ)     
* Екстравертне мислення (логіка діла: ЛІЕ та ЛСЕ)
* Інтровертна інтуїція (інтуїція часу: ІЕІ та ІЛІ)  
* Екстравертна інтуїція (інтуїція можливостей: ІЛЕ та ІЕЕ).

Карл Юнг та інші психологи, які займалися і займаються вивченням психологічних типів стверджують, що головна психічна функція визначає не лише тип інформаційного метаболізму та сприйняття і передачі інформації, але набагато більше: головна психічна функція визначає світогляд, глибинну мотивацію, життєву стратегію, найбільше прагнення та найсильніший страх кожного типу.

Карл Юнг писав: «Свідома установка (або головна психічна функція) за своєю природою завжди є світоглядом (Weltanschauung)якщо це не релігія у відкритому вигляді. Це якраз те, що робить проблему типології настільки важливою. Непорозуміння між типами - це не просто зовнішній конфлікт між людьми, це також джерело нескінченних внутрішніх конфліктів, причина не тільки зовнішніх суперечок і неприязні, але й нервових хвороб та психічного страждання.» (1)

Говорячи мовою типосинтезу, на якому ґрунтується дана стаття, кожному психотипу притаманний певний «образ я», тобто кожен тип має певне базове уявлення про себе, від якого залежить світогляд та поведінка цього типу. Уявлення про себе або «образ я» базується на головній психічній функції кожного типу.

Наприклад, * тип з інтровертним почуттям  (ЕІІ, ЕСІ) має уявлення про себе як про «того, хто на шляху самовдосконалення, на шляху до морального ідеалу». Він гордиться тим, що він чесний і працьовитий. При високому ступені психологічної зрілості така людина є гармонійною і цілісною, вона несе в світ високі морально-етичні стандарти, стає для навколишніх прикладом відповідальності, самодисципліни та відданості обов’язку.

* Тип з екстравертним почуттям (ЕІЕ, ЕСЕ) уявляє себе «люблячим і потрібним іншим». Він гордиться тим, що він допомагає іншим. При високому ступені психологічної зрілості така людина є гармонійною і здатною відчувати безумовну любов до себе та інших, вона добре відчуває потреби навколишніх, підтримує людей та допомагає їм.

* Тип з інтровертним відчуттям(СЛІ, СЕІ) має уявлення про себе як про «того, хто створює навколо себе психологічну і фізичну гармонію». Він гордиться тим, що він спокійний і має легкий характер. При високому ступені психологічної зрілості така людина є гармонійною і щирою, вона створює доброзичливу атмосферу навколо себе, заспокоюючи інших та урівноважуючи конфлікти, а також вміє створювати комфорт гармонійним поєднанням форм, кольорів, звуків, смаків та ін. 

* Тип з екстравертним відчуттям (СЕЕ, СЛЕ) уявляє себе «тим, хто є сильний і незалежний». Він гордиться тим, що він сильний і справедливий. При високому ступені психологічної зрілості така людина є гармонійною і великодушною, вона сильна, рішуча і орієнтована на дію, захищає інших людей та дбає про них матеріально, а також допомагає іншим розкрити їх силу.

* Тип з екстравертною інтуїцією(ІЕЕ, ІЛЕ) уявляє себе «безтурботним та сповненим новими ідеями». Він гордиться своїм оптимістичним ставленням до життя та відкритістю до нового і незвіданого. При високому ступені психологічної зрілості така людина є гармонійною і здатною проживати поточний момент. Вона бачить світ сповненим можливостей і здатна оцінювати внутрішній зміст та потенційні можливості об’єктів, а також вміє заохочувати і надихати навколишніх.

Про «образ я» решти психотипів ми розкажемо в наступній статті.

Отже, кожен тип має певне базове уявлення про себе, певний «образ я», який визначає глибинну мотивацію і поведінку людини. Кожну соціонічну функцію можна сприймати як дар, який людина несе у світ. Але при неправильному користуванні цим даром, він стає джерелом психічних страждань людини.

 3. Ототожнення з «образом себе» – причина психологічних страждань.

З погляду духовної психології, причиною всіх наших психічних страждань і неврозів є почуття власної важливості. Чим більше в людини почуття власної важливості, тим більше в неї почуття неповноцінності, невротичності, психічних страждань та душевного болю. Почуття власної неповноцінності зростає разом з почуттям власної важливості, це є дві сторони однієї медалі.

Причина страждань для всіх одна, але в кожного психотипу невроз проявляється по-своєму, в залежності від його головної психічної (соціонічної) функції. Психологічні проблеми в людини починаються тоді, коли вона ототожнюється зі своєю головною психічною функцією.

Карл Юнг вважав, що людина ототожнюється зі своєю головною психічною функцією: «Дуже часто, майже регулярно, людина більш-менш повністю ототожнює себе з функцією, що поставлена у найбільш сприятливі умови і тому особливо розвинена. Так складаються психологічні типи». (2)

З психологічної точки зору ототожнення себе зі своєю головною психічною функцією означає ототожнення з уявленням про себе, з «образом я», що базується на головній психічній функції кожного типу. Наприклад, типи з інтровертним почуттям (ЕІІ, ЕСІ) ототожнюють себе з образом того, хто «на шляху до морального ідеалу» і відчувають себе дуже важливими завдяки цьому; типи з екстравертним почуттям (ЕІЕ, ЕСЕ) ототожнюють себе з образом «люблячих і потрібних іншим» і відчувають себе дуже важливими завдяки цьому уявленню про себе; типи з інтровертним відчуттям (СЛІ, СЕІ) ототожнюють себе з образом того, хто «створює гармонію навколо себе» і відчувають себе дуже важливими завдяки цьому; а типи з екстравертним  відчуттям (СЕЕ, СЛЕ) ототожнюють себе з образом «сильного» і відчувають себе дуже важливими завдяки цьому уявленню.

Зазвичай людина нормально сприймає дуальності в навколишньому світі: чорне – біле, гаряче – холодне, жіноче – чоловіче, праве – ліве, рух – спокій тощо. Проте дуже часто людина неправильно ставиться до дуальностей всередині себе, до дуальностей психічних явищ. В кожному психічному явищі є пара протилежностей, і коли людина приймає одну сторону явища і відкидає іншу – це призводить до внутрішніх конфліктів та психічних страждань. Саме за таким принципом відбувається ототожнення різних психотипів з їх «образом себе».

● Для типу з інтровертним почуттям(ЕІІ, ЕСІ) найважливішим є досконалість та дотримання моральних ідеалів. Проте поняття досконалість включає в себе протилежність – недосконалість, а поняття моральність включає в себе аморальність. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як моральність, так і аморальність, як досконалість, так і недосконалість. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з інтровертним почуттям (ЕІІ, ЕСІ) прагне бути досконалим і моральним, тим більше він боїться бути недосконалим і аморальним. Чим більше такий тип ототожнюється з «образом себе» як того, хто рухається до морального ідеалу, тим більший гнів він відчуває при будь-якому натяку на свою аморальність чи недосконалість. При середньому ступені психологічної зрілості тип з інтровертним почуттям (ЕІІ, ЕСІ) гнівається на самого себе та осуджує себе за свою недосконалість. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його моральність і правильність. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати свою правильність і досконалість. При ще меншій психологічній зрілості такий тип спрямовує свій осуд та гнів назовні на навколишніх, він критикує інших, намагаючись виправити в них те, що не визнає в собі.

Для типу з екстравертним почуттям(ЕІЕ, ЕСЕ) дуже важливим є поняття любові і допомоги іншим. Проте поняття любов включає в себе також протилежність – байдужість, а поняття допомоги іншим включає також поняття допомоги від інших. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як любов так і байдужість, як допомогу іншим так і потребу в допомозі від інших. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з екстравертним почуттям (ЕІЕ, ЕСЕ) прагне бути люблячим і допомагаючим, тим більше він боїться бути байдужим і потребуючим допомоги. Чим більше такий типототожнюється з «образом себе» як люблячого і допомагаючого, тим сильніше почуття неповноцінності він відчуває при будь-якому натяку на свою байдужість до інших і потребу отримати щось від інших. При середньому ступені психологічної зрілості тип з екстравертним почуттям (ЕІЕ, ЕСЕ) намагається подобатися іншим та бути потрібним, щоб отримати позитивну оцінку навколишніх для підтримки своєї самооцінки та свого образу люблячого та допомагаючого. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його доброту і великодушність. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати це, допомагаючи іншим. При цьому в нього зростає гординя від хибного відчуття того, що він всім допомагає, а сам ні від кого нічого не потребує. При ще меншій психологічній зрілості такий тип вимагає особливого ставлення до себе і дорікає іншим, що вони не оцінили його доброти та допомоги.

Для типу з інтровертним відчуттям(СЛІ, СЕІ) дуже важливим є відчуття гармонії. Проте поняття гармонія включає в себе також протилежність – дисгармонію. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як гармонійність, так і дисгармонійність. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з інтровертним відчуттям (СЛІ, СЕІ) прагне бути гармонійним, тим більше він боїться відчуття дисгармонії, дискомфорту, конфлікту, роз’єднаності з іншими. Чим більше такий тип ототожнюється з «образом себе» як того, хто створює гармонію, тим більше він уникає будь-якого натяку на свою дисгармонійність. При середньому ступені психологічної зрілості тип з інтровертним відчуттям (СЛІ, СЕІ) ігнорує внутрішні конфлікти та дисгармонійні стани, закривається від самого себе, щоб не відчувати їх, що призводить до внутрішнього очерствіння та зменшення усвідомлення себе. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його легкий неконфліктний характер. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати це, будучи у всіх ситуаціях гармонійним і мирним. При ще меншій психологічній зрілості такий тип, щоб не відчувати внутрішнього дискомфорту та дисгармонії, відрікається від самого себе аж до самозабуття, проявляє повну байдужість до себе, при тому механістично підлаштовується під навколишніх, розчиняючись в них. Чим сильніше він витісняє відчуття внутрішньої дисгармонії та внутрішніх конфліктів, тим сильніше намагається створити зовнішню гармонію, уникати конфліктів з людьми та задобрювати навколишніх.

Для типу з екстравертним відчуттям(СЕЕ, СЛЕ) дуже важливим є поняття сили і незалежності. Проте поняття сила включає в себе також протилежність – слабкість, а незалежність включає також залежність від інших. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як силу так і слабкість, як незалежність від інших так і залежність від інших. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з екстравертним відчуттям (СЛЕ, СЕЕ) прагне бути сильним і володіти всім, тим більше він боїться бути слабким і нічим не володіти, нікого і нічого не контролювати. Чим більше такий типототожнюється з «образом себе» як сильного і незалежного, тим сильніше почуття неповноцінності він відчуває при будь-якому натяку на свою слабкість та залежність від інших. При середньому ступені психологічної зрілості тип з екстравертним відчуттям (СЛЕ, СЕЕ)  намагається довести собі та навколишнім, що він сильний і все контролює, щоб отримати повагу навколишніх для підтримки своєї самооцінки та свого образу сильного та незалежного. Він уникає жодного прояву своєї слабкості при людях. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його силу і незалежність. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати це, доводячи всім, що він сильний і все контролює. При цьому в нього зростає хтивість та пожадливість від хибного відчуття того, що він може володіти всім і всіма. При ще меншій психологічній зрілості і небажанні відчувати свою слабкість, в такого типу зростає гнів, який не стримується, а проявляється назовні у вигляді агресії, мстивості та застосуванні фізичної сили до навколишніх.

● Для типу з екстравертною інтуїцією  (ІЕЕ, ІЛЕ) дуже важливими є безтурботність та новизна. Проте поняття безтурботність включає в себе також протилежність – обтяженість обов’язком, а новизна включає в себе також рутину та нудьгу. Людина даного типу з високим ступенем психологічної зрілості усвідомлює ці пари протилежностей і приймає в собі як безтурботність так і відповідальність, як новизну так і буденність. Проте, при меншій психологічній зрілості людина прилипає до однієї складової образу і витісняє другу, «погану» складову. Чим більше тип з екстравертною інтуїцією (ІЕЕ, ІЛЕ) прагне бути безтурботним та отримувати задоволення від нових вражень, тим більше він боїться бути занудним, сумним та обтяженим рутиною та обов’язками. Чим більше такий типототожнюється з «образом себе» як оптиміста, до якого прихильний світ і якому весь час повинно везти, тим сильніше почуття неповноцінності він відчуває при будь-якому натяку на свою невезучість, занудність і песимізм. При середньому ступені психологічної зрілості тип з екстравертним відчуттям (ІЕЕ, ІЛЕ) намагається довести собі та навколишнім, що він оптиміст, завжди цікавий, йому завжди везе і він задоволений життям. Йому починає здаватися, що його люблять саме за його оптимізм та бачення нових ідей. І щоб його любили, йому треба весь час підтверджувати це. Щоб уникнути нудьги, він постійно зайнятий пошуком нових вражень, людей та ідей, і постійним переключенням з одного об’єкту на інший. Він як дитина, швидко втрачає інтерес до об’єкту, щойно об’єкт перестає бути новим. Така поверхнева взаємодія з об’єктами призводить до болісного відчуття внутрішньої порожнечі, від якого такий тип намагається втекти у ще активніший пошук задоволення від нових об’єктів. При ще меншій психологічній зрілості і небажанні відчувати смуток чи психологічний дискомфорт, в такого типу зростає потреба погоні за новими враженнями, що може доходити аж до бродяжництва.

При ототожненні людини зі своєю соціонічною функцією людина стає заручником свого соціотипу і «образу я», пов’заного з головною психічною функцією. Тоді вже не людина керує собою, а психотип чи «образ я» керує людиною. В результаті цього людину захоплюють різні внутрішні конфлікти, пов’язані з «образом я»: почуття вини, осуд, гнів, агресія, почуття неповноцінності, жаління себе, заздрість, різні страхи.

З кожною соціонічною функцією пов’язаний механізм виникнення певного психічного страждання. Враховуючи те, що в будь-якої людини наявні всі соціонічні функції, кожна людина може мати і всі види неврозів. Найчастіше невроз проявляється по 4-х вимірним та по одно-вимірним функціям. Наприклад, в ЕІІ невроз найчастіше проявляється по больовій (одновимірна чорна сенсорика), навіюваній (одновимірна ділова логіка), програмній (4-х вимірна етика відносин) та демонстративній (4-х вимірна інтуїція часу) функціях.

Зазвичай загадкова «больова» функція є недостатньо зрозумілою. Щоб краще зрозуміти свою «больову» функцію, корисно ознайомитися з її психологічною складовою, особливо з механізмом дисгармонійного прояву функції, адже зазвичай больова функція проявляється в людини спотворено чи в кращому випадку просто неефективно.   

4. Що таке «невроз»?     

Перед тим як перейти до опису виникнення внутрішніх конфліктів у кожного психотипу, спробуємо дати визначення слову «невроз», яке ми будемо часто вживати у цій статті.

По-перше не потрібно лякатися слова «невроз». Тому що більшість проявів нашого характеру можна віднести до неврозу. З вікіпедії: «Невроз часто може проявлятися в таких негативних рисах характеру: нерішучість, зайва сумлінність, впертість, скнарість, перфекціонізм, прямолінійність, агресивність, конфліктність, вразливість, озлобленість, емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість, спотворене (викривлене) сприйняття реальності.» Тобто у всіх нас деколи спостерігаються прояви того, що відноситься до неврозу. Слід зазначити, що по часу невроз може тривати від декількох хвилин до багатьох років.

По-друге, треба розуміти, що немає чіткої межі між нормальною поведінкою і неврозом. Навіть в психіатрії (в напрямку медицини – психіатрія) нема чіткої межі між психічною хворобою і акцентуацією характеру (акцентуацією особистості). Крім того слід зауважити, що прояви поведінки, які в одних культурах чи країнах вважаються неврозом чи навіть психічною хворобою, в інших культурах і країнах такими не вважається. 

Визначення неврозу в вікіпедії є розмите і не пояснює що є неврозом, а що ним не є. Вікіпедія: «Невро́з – група захворювань, в основі яких лежать тимчасові зворотні порушення психіки функціонального характеру. Неврози — це хворобливі форми реакцій нервової системи на ситуації, які травмують психіку. Невроз часто може проявлятися в таких негативних рисах характеру: нерішучість, зайва сумлінність, впертість, скнарість, перфекціонізм, прямолінійність, агресивність, конфліктність, вразливість, озлобленість, емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість, спотворене ( викривлене ) сприйняття реальності.»

Тобто згідно вікіпедії невроз – це і група захворювань, і хворобливі форми реакцій нервової системи, і просто негативні риси характеру.

В цій статті ми будемо користуватися функціональним авторським визначенням неврозу: невроз – це неефективна поведінка, яка призводить до втрати енергії і відповідно до низької ефективності та психічного страждання людини. А також ми проілюструємо на прикладі різних психотипів ступені неврозу: як з’являється негативна установка, як виникає внутрішній конфлікт, і як він переходить у стійку рису характеру, яка в свою чергу переходить у хворобливу реакцію психіки, яка згодом призводить до глибокого неврозу чи навіть психозу. Мета цієї статті – допомогти людині зрозуміти причини виникнення в неї неврозу та змінити поведінку на більш ефективну, щоб в результаті стати гармонійнішою та щасливішою.

Ми будемо розглядати такі форми неврозу як: обра́за, гнів, заздрість, осуд, лінь, пожадливість, обман та інші. На прикладах цих на перший погляд невинних незначних проявів характеру ми покажемо як вони переходять у стійку форму неврозу і заважають людині бути щасливою.

Наприклад, всім нам відома обра́за є формою неврозу, адже така поведінка є неефективною і призводить до втрати енергії. Обра́за – це свідома чи несвідома маніпуляція іншою людиною з метою домогтися свого шляхом впливу на поведінку іншої людини. Хоча таке явище як обра́за притаманне всім типам, найчастіше і найяскравіше обра́за проявляється в типу з інтровертною інтуїцією. Тому ми будемо розглядати обра́зу при описі невротичного ланцюгу типу з інтровертною інтуїцією, який найкраще володіє таким методом маніпуляції як обра́за.

На прикладі типу з інтровертним почуттям(ЕІІ, ЕСІ) ми розглянемо невротичний алгоритм: гнів, осуд, почуття вини, критика. На прикладі типу з екстравертним почуттям(ЕІЕ, ЕСЕ) розглянемо механізм виникнення гордині, егоцентричності та вдаваної великодушності, "насильства добром". На прикладі типу з інтровертним відчуттям (СЛІ, СЕІ) – лінь, самозабуття та пасивний спротив. На прикладі типу з екстравертним відчуттям(СЕЕ, СЛЕ) – пожадливість, хтивість, мстливість та садизм. На прикладі типу з екстравертним мисленням(ЛІЕ, ЛСЕ) – марнославство, погоню за іміджем та схильність до обману. На прикладі типу з інтровертним мисленням(ЛІІ, ЛСІ) – жадібність, замкнутість, відстороненість. На прикладі типу з інтровертною інтуїцією(ІЕІ, ІЛІ) – роль жертви, обрАзи, маніпуляції, меланхоліяНа прикладі типу з екстравертною інтуїцією(ІЛЕ, ІЕЕ) – захланність, шарлатанство, пусте фантазування, інфантилізм.

 

 

 далі буде ...

 

1 – Психологічні типи. Лекція Карла Юнга, Теритет (Швейцарія) 1923р, “Psychologische Typen”.

2 – Карл Густав Юнг. "Психологічні типи" (1921). Розділ XI. Визначення термінів. Підпорядкована функція (30 - Inferior Function).

 

 Школа Цілісної Психології "Сім Променів", 7promeniv.com.ua, 05.2018.

 

Додати коментар