Тотожність (Identitat, Identity). Про тотожність я кажу у випадку психологічної однаковості. Тотожність завжди є феноменом несвідомим, тому що свідома однаковість завжди передбачала би вже усвідомлення двох речей однакових між собою і, отже, відділення суб’єкта від об’єкта, внаслідок чого сам феномен тотожності був би скасований. Психологічна тотожність передбачає свою несвідомість. Така тотожність становить характерну властивість примітивного устрою душі і справжню основу «містичної співучасті» >>>, котра є нічим іншим, як пережитком первісної психологічної відсутності відмінності суб’єкта і об’єкта, тобто залишок первинного несвідомого стану; далі, вона є властивістю, що характеризує духовний стан раннього дитинства, і, нарешті, вона характеризує несвідоме в дорослої культурної людини, котре оскільки воно не стало змістом свідомості, тривалий час перебуває в стані тотожності з об’єктами. На тотожності з батьками базується ідентифікація >>> з ними; і точно так само на ній ґрунтується і можливість проекції >>> та інтроекції >>>.

Тотожність є перш за все несвідома однаковість з об’єктами. Вона не є зрівнювання чи ототожнення, а апріорна однаковість, котра взагалі ніколи не була предметом свідомості. На тотожності ґрунтується наївний забобон, ніби  психологія однієї людина рівна психології іншої; ніби повсюдно діють одні і ті ж мотиви; ніби приємне для мене, безсумнівно, повинно принести задоволення й іншому; ніби те, що не морально для мене, має бути не моральним і для іншої людини, тощо. На тотожності ґрунтується і поширене повсюдно прагнення виправляти в інших те, що слід було би виправляти в собі. Далі на тотожності базується можливість сугестивного навіювання і психічного зараження. Особливо яскраво тотожність виступає в патологічних випадках, наприклад в параноїка, коли свій суб’єктивний зміст передбачається в іншого як само собою зрозуміле. Але тотожність робить також можливим свідомий колективізм (див. колективне >>>), свідому соціальну настанову >>>, яка найшла своє вище вираження в ідеалі християнської любові до ближнього.

_{Карл Густав Юнг}