Інтроекція. Термін “інтроекція” введений Авенаріусом як термін, що відповідає проекції. Проте те вкладання суб’єктивного змісту в об’єкт, котре він має на увазі, можна настільки ж вдало виразити поняттям проекції, чому для цього процесу і треба було би зберегти термін проекції. Далі, Ференці визначив поняття інтроекції як протилежне до “проекції”, а саме він розуміє втягування об’єкта в суб’єктивне коло інтересів, тоді як “проекція” є для нього викладання суб’єктивних змістів і перекладання їх в об’єкт. “Тоді як параноїк витісняє зі свого его всі рухи, котрі викликають невдоволення, невротик, навпаки, полегшує себе тим, що він приймає в своє его якомога більшу частину зовнішнього світу і робить її предметом несвідомих фантазій”. Перший механізм є проекцією, другий – інтроекцією. Інтроекція є свого роду “процес розрідження”, “розширення кола інтересів”. Ференці вважає інтроекцію також і нормальним процесом.

 Отже, психологічно інтроекція є процесом асиміляції (див. асиміляція), проекція ж – процесом дисиміляції. Інтроекція означає уподібнення об’єкта суб’єкту, проекція ж, навпаки, – відрізнення об’єкта від суб’єкта за допомогою перекладання деякого суб’єктивного змісту на об’єкт. Інтроекція є процесом екстраверсії, тому що для асиміляції об’єкта необхідна емпатія і наділення об’єкта лібідо. Можна виокремити пасивну і активну інтроекцію; перша проявляється, поміж іншого, при лікуванні неврозів в явищі переносу (див.) і взагалі у всіх випадках, коли об’єкт здійснює на суб’єкта безумовний вплив; до другої належить емпатія як процес адаптації.

^{Карл Густав Юнг}