СЛОВНИК АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Аналітична психологія

Проекція

Проекція. Проекція ‒ це перекладення (expulsion) суб’єктивного внутрішнього змісту (події) у зовнішній об’єкт. (На противагу до інтроекції, див. інтроекція >>>.) Згідно з цим, проекція є процесом дисиміляції (див. асиміляція >>>), в якому суб’єктивний зміст відчужується від суб’єкта, і, в певному сенсі, втілюється в об’єкті. Це буває і з болючими, незносними змістами, яких суб’єкт позбувається за допомогою проекції, але буває і з позитивними, котрі з тих чи інших причин, наприклад внаслідок самоприниження, виявляються недоступними суб’єкту. Проекція базується на архаїчній тотожності >>> суб’єкта і об’єкта, але називати це явище проекцією можна лише тоді, коли виникає необхідність в розпаді цієї тотожності з об’єктом. Виникає ж така необхідність тоді, коли тотожність стає перешкодою, тобто коли відсутність проектованого змісту починає суттєво заважати пристосуванню і повернення проектованого змісту в суб’єкта стає бажаним. Починаючи з цього моменту попередня часткова тотожність отримує характер проекції. Тому вираз «проекція» позначає стан тотожності, який став помітним і внаслідок цього таким, що підпадає під критику, або під власну критику суб’єкта або ж під критику когось іншого.

Можна розрізняти пасивну і активну проекції. Пасивна форма є звичайною формою всіх патологічних і багатьох нормальних проекцій, котрі не виникають з якого-небудь наміру, а є чисто автоматичними подіями. Активна форма становить суттєву частину акту емпатії >>>. Правда, в цілому емпатія є процесом інтроекції, тому що вона служить тому, щоби привести об’єкт в інтимний стосунок із суб’єктом. Для того щоби створити такий стосунок, суб’єкт відриває від себе який-небудь зміст, наприклад почуття, вкладає його в об’єкт, цим оживляючи його і вміщаючи в такий спосіб об’єкт в суб’єктивну сферу. Але активна форма проекції буває і актом судження, який має на меті відділити суб’єкт і об’єкт. В такому випадку суб’єктивне судження в якості значимого ствердження відділяється від суб’єкта і перекладається в об’єкт, чим суб’єкт відсторонює себе від об’єкта. Згідно з цим, проекція є процесом інтроверсії >>>, бо на противагу до інтроекції вона встановлює не втягнення і уподібнення, а відмінність і відрив суб’єкта від об’єкта. Тому проекція грає головну роль в параної, котра зазвичай веде до повної ізоляції суб’єкта.

Карл Густав Юнг