Еннеа-тип 1 - Ідеаліст

З книги «Подорож всередину себе. Еннеаграма як теорія особистості» Арнальдо Панґрацці (Arnaldo Pangrazzi), скорочено.

ПОЗИТИВНІ РИСИ ІДЕАЛІСТА

Тип ОДИН – Ідеаліст. Слово «ідеаліст» вжито не в значенні особи, яка живе в ілюзорному світі, воно окреслює постійне прагнення досягати певних ідеалів, залучаючи для цього найкращі ресурси.

Ідеалісти керуються важливими цінностями, породженими відповідними етичними критеріями (цілісність, чесність, справедливість, правда). Щоб зберегти власні принципи, такі люди схильні жертвувати власними інтересами, зокрема кар'єрою чи економічною вигодою.

Вони майже фізично відчувають боротьбу між добром та злом, між справедливим і помилковим, та працюють задля добра та справедливості. Їхня енергія спрямована на покращення як самих себе, так і довколишнього світу, щоб усюди навести лад та моральний порядок. Цінують чесність та безпристрасність, схильні бути об'єктивними та врівноваженими в судженнях. В роботі вони відрізняються точністю та докладністю, докладають зусилля для опрацювання деталей. Якщо мають, наприклад, приготувати лекцію, будуть самовіддано вишукувати матеріал, досліджуючи тему, потім звернуть увагу на ключові моменти, аби впевнитися, що все викладено логічно, подадуть матеріал серйозно та докладно. Їх відрізняємо за дисциплінованим стилем поведінки, методичністю та доброю організованістю.

Віддають перевагу зосередженню на одному чи двох проектах, які знають як організувати, перед витрачанням часу на різні речі. Бажають докладно робити свою роботу, болісно сприймають відволікання і через те якість їхньої праці погіршується. Попри те, не передають виконання своєї роботи іншим людям, будучи впевненими, що інші не зроблять справи так добре, як вони самі; навпаки, часто їм доводиться переробляти недбалу роботу інших.

Вони є людьми активними, здатними до ініціативи та до створення нових проектів. Багато з них мають виражені провідницькі здібності або можуть брати на себе роль провідників всередині групи, до якої належать.

Найбільш характерні риси ідеалістів – увага до деталей, належне ставлення до своїх обов'язків, докладне виконання завдань та здібність вчасно завершувати роботу.

Будучи дорослим, ідеаліст бажає створювати про себе гарне враження, часто усміхається; володіє певним магнетизмом та соціальним шармом. Оцінює компліменти, якщо вони стосуються конкретних речей та походять від людей, яким він довіряє. Потужним джерелом для розслаблення для нього є природа, що допомагає йому визволитися від напруження та віднайти спокій. Щодо характеру, то ідеаліст переважно сором'язливий та інтроверт.

Професійні орієнтири. Ідеалісти можуть добре виявити себе в професіях, які передбачають етичний вимір діяльності, або у сферах, де необхідна ґрунтовна підготовка до праці. Зокрема, викладання, хірургія, духовне провідництво, слідство, світ фінансів, місійна діяльність та проповідництво.

Ідеалізація власного образу (базова ілюзія): «Якби інші так старалися покращити світ, як ми, світ був би кращим для всіх».

  НЕСВІДОМА ДИНАМІКА ІДЕАЛІСТА

 ОДИНИЧКИ уникають дратівливості: живуть в ілюзії, що вони добрі, тому що зайняті покращенням світу. Пошук досконалості переважає у їхньому бутті, та, незважаючи на всі зусилля та труди, реальність залишається завжди недосконалою, стосунки є часто повними недоліків та помилок, завжди є багато справ, які не йдуть добре або могли б бути покращені. ОДИНИЧКИ демонструють свою мовчазну незгоду з реальністю: «вони вважають своїм особистим завданням покращувати все, стаючи реформаторами, критиками, завойовниками, достойними ідеалістами».

Невідповідність між ідеалом та реальністю породжує почуття постійного невдоволення та спустошення. Вони ніколи не є достатньо задоволені, завжди є щось, що псує свято: помилки, неуважність, недоліки власні та інших, які викликають нетерпеливість та несмак. Ідеалісти прагнуть тримати гальма на імпульсах та почуттях, стискають зуби, щоб подолати власне невдоволення та щоб не створити про себе поганого враження, яке б зіпсувало загальну тенденцію до вдосконалення, яку вони обрали.

Понад усе контролюють власний невпорядкований, імпульсивний та вибуховий гнів, боячись викликати обурення та бути осудженими. Як наслідок, невисловлене напруження звертається всередину та діє проти них самих, провокуючи депресію та соматичні захворювання.

Механізм захисту, який вживається ідеалістами для подолання гніву, - це формування протилежної поведінки. Цей процес полягає у тому, що людина робить дію, протилежну до тієї, яку б хотіла вчинити насправді. Така поведінка контрастує зі справжніми почуттями, які сховані глибоко всередині і які людина не дозволяє собі виявити.

Ідеалісти протиставляються негативним почуттям, сексуальним імпульсам, які часто є несумісними з їхньою ідеєю вдосконалення, практикують самообмеження, контролюють власні реакції, шукають шляхи, щоб бути правильними та виглядати добрими, моральними, чеснотливими. Щоб уникнути вибуху горщика, який добряче накипів, віддаються роботі та послуху комусь, кому довіряють. Висловлюють гнів, коли існує причина, яка його виправдовує; в іншому ж випадку мають схильність до придушення гніву.

ТІНЬОВІ СТОРОНИ ІДЕАЛІСТА

 Загальна турбота ідеаліста, що стримує його вільне і творче зростання, полягає в переконанні: «Зі мною все гаразд, коли я є досконалим». Ці люди борються за те, щоб осягнути досконалість у всьому, що роблять, вони витрачають для цього багато енергії, залишаючись все ж таки невдоволеними, нетерпеливими та трохи роздратованими, тому що результати не збігаються з очікуваннями. Вони досить сильно розчаровуються через те, що ще залишається невдосконаленим, їхня увага до дрібниць та деталей штовхає їх до вибіркового бачення реальності, до втрати усвідомлення великого. їхній «внутрішній критик» засуджує їх: «Я ж тобі говорив!» та нагнітає у них почуття провини: «Якби ти вчинив по-іншому!». Навіть у мові ці люди часто вживають слова: «треба», «мусимо», «це мало б бути».

Вони є вимогливими до самих себе, часом їх тривожить сильне почуття провини, яке призводить до народження скрупульозності. Працюють інтенсивно, обмежуючи себе у приємностях, та надають перевагу відповідальності і обов'язкам; вважають приємність тим, що потрібно заробити. Вони прискіпливі, коли виконують свою роботу: наприклад, готуючи список справ чи перелік призначених зустрічей, вважають написане формою, яка структурує їхнє життя. Особиста негнучкість робить їх моралістами, непримиренними та догматичними щодо інших. Невдоволення ближнім походить з переконання, що існує єдино правильний спосіб щось робити, і цей спосіб є їхній; не приймають інших точок зору: «Все має бути зроблене так, і край!». Життя для них ділиться на «біле та чорне», не маючи інших кольорів; при цьому вони вважають, що тільки їм відомо, що є «біле», а що «чорне».

Біля них інші можуть почувати себе роздратованими через цю своєрідну педантичність, критичність, негнучкість та перфекціоналізм ідеалістів.

СТИЛЬ СПІЛКУВАННЯ ІДЕАЛІСТА

 Розглядаючи моделі спілкування, притаманні дев'ятьом типам особистостей, звернемо увагу на такі взаємозалежні прояви:
 - вербальна комунікація;
 - жести та невербальна комунікація;
 - вживання особистого простору;
 - ставлення до часу;
 - одяг.

Зауважимо, що нам важливо звертати увагу радше на мотиви, що лежать в основі поведінки людини, аніж на саму поведінку. Виходячи з цього, потрібно, наприклад, не тільки спостерігати, як одягається особа, а й розуміти, чому саме вона так одягається. Охарактеризуємо кожен тип особистості з точки зору їхнього способу будувати стосунки та взаємини, спираючись на п'ять вказаних пунктів.

Вербальна комунікація. Ідеалісти при спілкуванні інстинктивно дають оцінку реальності: звертають увагу на поведінку, а не на мотиви людей. Мають схильність моралізувати: «Ти це бачив? Я тебе попереджав!», «Це недобре», «Ти помилився». Фрази, які вони повторюють, це «ми повинні», «було б потрібно», «ми всі мали б це зробити», «ти помилився». Тон голосу у них часто категоричний, може викликати почуття провини; час від часу вони повторюють інформацію чи вказівки, щоб бути впевненими, що співрозмовник їх добре зрозумів та не зробить помилок.

Жести. Ідеалістам складно розслабитися: постійна напруга тримає їхнє тіло прямим та завжди готовим до дії. Вони, як правило, мають худорляву статуру і витягнуті риси, нервова система має домінуючу роль.

Використання простору. Ці люди мають нав'язливу особливість: люблять все тримати в порядку; кожна річ має бути на своєму місці: від черевиків до одягу. їхнє помешкання має бути чистим та досконалим. Однак навіть зі своєю педантичністю та впорядкованістю вони майже завжди залишають у своїй оселі якийсь особливий невпорядкований куточок, про призначення якого знають тільки вони самі.

Ставлення до часу. Вони бачать час як щось, що варто цінувати та не витрачати даремно, тому організовують його та вживають відповідально. Час для них складається з графіків та термінів здачі, до яких необхідно бути уважними. Переживають стрес, якщо бракує часу, щоб добре та докладно виконати свої обов'язки, їхньою постійною думкою є та, що якби вони мали більше часу, то могли б зробити краще те, що потрібно.

Одяг. ОДИНИЧКИ, як і ЧЕТВІРКИ, є особами, що дуже багато приділяють уваги способу одягатися як засобу передавання власного образу. Одяг у них є добре підібраним, одягаються зі смаком та елегантністю, надають перевагу класичним речам.

ПРИСТРАСТІ ІДЕАЛІСТА

Головними вадами ідеалістів є злоба і гнів в різноманітних проявах: роздратування, розчарування, невдоволення, обурення, нетерпеливість, зневага, нетолерантність, злопам'ятність. Інша етична та поведінкова схильність ОДИНИЧОК, з їх високими очікуваннями до себе та до інших, штовхає їх до миттєвого оцінювання ситуації та до страждання від усвідомлення розриву між ідеалом та реальністю. Незважаючи на всі їхні зусилля та невтомну працю, реальність та життя залишаються недосконалими та незадовільними. Ідеалісти затискають зуби, намагаючись приховати невдоволення та замаскувати злість; сам факт, що вони можуть бути чимось роздратовані, викликає у них дискомфорт та розгубленість, оскільки створює про них не дуже привабливе враження. Вони переконані, що виховані люди не повинні дратуватися, тому їхнє невдоволення проявляється через напружені м'язи на обличчі, в голосі, в соматичних захворюваннях.

ОДИНИЧКИ є людьми з такою внутрішньою динамікою, в якій утримуваний та контрольований гнів може виявлятися у різних формах, зокрема:
 - почуття вищості: роздратування, що походить від усвідомлення обмежень інших людей, може виявитися в почутті вищості в професійному, етичному, інтелектуальному, поведінковому вимірах;
 - надмірний критицизм: схильність до постійного інстинктивного шукання помилок та негативних рис у людей, підкреслення недоліків;
 - перфекціонізм, або надмірне дбання про досконалість виконуваної роботи, що може розвинутися внаслідок ретельного дотримання правил та послуху віддаленим авторитетам, намагання бути найкращими, нетерпеливості до себе та до інших;
 - моралізм: схильність ставити власні критерії та судження вище за інших, говорити в проповідницькому тоні, намагаючись виправити поведінку інших, яку вони вважають помилковою; часто моралізм перетворюється в пошуки провини інших; надмірний контроль: схильність до поведінкової закостенілості та браку спонтанності. Напруження, яке від цього виникає, стає великою перешкодою для відпочинку регулярного сну, може ускладнювати життєво важливі процеси, наприклад, провокувати виразки.

ЧЕСНОТИ: МАРШРУТИ ДО ДУХОВНОГО ЗРОСТАННЯ

 Врівноваженість. Шлях до зростання для ідеалістів полягає в досягненні душевної рівноваги через таке налаштування:
 - зосереджуватися на позитивному у собі та інших, не критикувати себе занадто через незавершені справи;
 - перетворювати злість на позитивну енергію, не виправдовувати чи осуджуючи себе за неї, а спрямовувати його на служіння правді та справедливості;
 - вчитися бути терпеливим, цінувати навіть невеликі зусилля, не осуджувати себе за маленькі помилки чи втрачені можливості;
 - вчитися сміятися з себе, не драматизувати власні проблеми та дивитись по-новому на власні недоліки;
 - оцінювати об'єктивну важливість речей, не робити з мухи слона;
 - усвідомити, що спасіння світу не залежить від наших зусиль; вчитися довіряти життю (Богові);
 - творчо співжити з власними обмеженнями та недосконалістю.

 ТЕОРІЯ СТРІЛОК

Процес інтеграції: ОДИНИЧКИ рухаються у напрямку СІМОК:
 - стають оптимістичними та менш критичними;
 - менше контролюють свої реакції та почуття;
 - оцінюють те, що є гарне у речах, не зосереджують увагу на недоліках;
 - розподіляють час на роботу і відпочинок;
 - стають більш гнучкими та здатними бачити іншу точку зору;
 - бачать життя у ширшій перспективі.
Негативні можливості цього шляху: ОДИНИЧКИ рухаються у напрямку темних сторін СІМОК:
 - можуть зловживати стимулюючими речовинами;
 - таємно задовольняють свої приховані бажання.

Процес дезінтеграції: ОДИНИЧКИ рухаються у напрямку до ЧЕТВІРОК:
 - вважають себе винними у власній недосконалості, засуджують себе самих;
 - почуваються приниженими, коли їхні сподівання не справджуються;
 - відчувають дискомфорт та жаліють самих себе;
 - переживають гнів всередині та піддаються депресії;
 - втрачають довіру до себе самих;
 - стають у трагічні пози: «ніхто мене не любить», «ніхто мене не розуміє» тощо.
ОДИНИЧКИ можуть розвивати позитивні риси, рухаючись у напрямку до ЧЕТВІРОК:
 - глибше переживають свої почуття;
 - розвивають творчі та мистецькі здібності.

Тріада залежних (за Карен Хорні)

У залежних (типи 1,2,6) приглушено інтелектуальний центр.

Залежні типи будують стратегію самореалізації, утвердження свого «Я» та власних цінностей на русі до інших. Їхнім найкращим захистом є постійно перебувати у стосунках. Кожен тип особистості має власну мотивацію у встановленні залежних стосунків: ОДИНИЧКИ почуваються прийнятими та впевненими в міру того, наскільки вони є добрими виконавцями та вдосконалюють себе самих; їхня особиста цінність залежить від їхньої старанності та видимих результатів.