Трікая, трікайя (санскр. त्रिकाय trikāya). У Махаяні Будда розумівся як такий, що має “три тіла”, трікая, що складається з дхармакаї, “тіла реальності”, Будди як остаточної реальності порожнечі, самбхогакаї, “тіла насолоди”, Будди як божественної містичної істоти, і нірманакая, “тіла трансформації”, Будди в людській формі. Самбхогакая розглядається як форма Будди, який навчав сутрам Махаяни. Це вище розуміння становлення Будди призвело до розквіту Будд і Бодхісаттв у божественній формі.

“Три тіла або форми” – надзвичайно окультне і складне вчення, яке пояснює таємницю всілякої тріади або трійці і є ключем до будь-якого троїстого метафізичного символу. Сюди належить і такі концепції як: трілока (три сфери), тріратна (три скарби).

У найпростішій і зрозумілій формі це можна побачити в людській Істоті в її потрійному розподілі на дух, душу і тіло, і у всесвіті, що пантеїстично розглядається, як єдність, складена з Божественного, чисто духовного Принципу, Божественних Істот – його безпосередніх променів, і Людства. Початок цього можна знайти у вченнях доісторичної Релігії Мудрості, або Езотеричної Філософії. Величний Пантеїстичний ідеал, який з невідомої та непізнаної Сутності перетворюється спочатку на суб'єктивну, потім на об'єктивну матерію, знаходяться в основі всіх цих тріад і трійць. Так, у філософському Північному Буддизмі ми знаходимо: (1) Аді-Будду (або Предвічний Вселенський Розум); (2) Дх’яні-Будд (або Бодхісаттв); (3) Мануші (Людських) Будд. У європейців ми знаходимо те саме: Бога, Ангелів і Людство, теологічно символізоване Богом-Людиною. Трімурті Брахманізму, а також і потрійне тіло Шіви в Шіваїзмі – обидва розглядалися на тій самій основі, якщо навіть не повністю збігалися з Езотеричними вченнями. Тому нема чого дивуватися, якщо виявляється, що ця концепція про потрійне тіло – або одяг Нірманакая, Самбхогакая і Дхармакая, найбільша доктрина Езотеричної Філософії – прийнята в більш-менш викривленому вигляді майже кожною релігійною сектою, і зовсім неправильно витлумачена сходознавцями. Так у своєму загальному розумінні потрійне тіло символізує статую Будди, його вчення та його ступи; у жрецьких концепціях це відноситься до буддійської обітниці віри, званої Тріратна, що є формулою “вдаюсь до Будди, Дхарми і Сангхи”. Народна уява наділяє Будду всюдисутністю, ставлячи його цим поряд з антропоморфним богом, і знижуючи його до рівня родового божества; і внаслідок цього впадає у явні протиріччя, як у Тибеті так і в Китаї. Так, екзотерична доктрина, схоже, вчить, що, перебуваючи у своєму тілі Нірманакая (яке пройшло через 100 000 коті перетворень на землі), він, Будда, в той же час є Лочана (небесний Дх’яні-Бодхісаттва), у своєму Самбхогакая “одіянні абсолютної досконалості”, і в Дх’яні, або стані, який повинен відрізати його від світу і всього пов'язаного з ним; і, нарешті, він, будучи Нірманакоя і Самбхогакая, крім того ще й Дхармакая “абсолютної чистоти”, Вайрочана або Дх’яні-Будда в повній Нірвані! Це – мішанина непримиренних протиріч, яка місіонерами та деякими сходознавцями видається за філософські догми Північного Буддизму. І якщо це не спотворення філософії, що вселяє страх цим прихильникам релігії, заснованої на нерозв'язних протиріччях і “таємницях”, що охороняються, то тоді це плід невігластва. Оскільки Трілока, Трікая і Тріратна суть три аспекти одних і тих же концепцій, і мають бути, так би мовити, злиті в одне, то це питання додатково пояснюється під кожним з цих термінів.

Нірманакая – перше тіло, “створене проявлене тіло”; це та ефірна форма, яку приймають, покидаючи фізичне тіло і залишаючись в тонкому – плюс всі знання адепта. Бодхісаттва розвиває її, просуваючись по Шляху. Досягнувши мети і відмовившись від плодів, він залишається на землі як Адепт, а вмираючи, замість того, щоб відправитись в Нірвану, залишається в цьому чудовому тілі, яке створив для себе і яке є невидимим для непосвяченого людства, щоб оберігати і допомагати людям.

Самбхогакая – друге тіло, “тіло спокутування, радості, насолоди”; тут додається слава досконалості – повне усунення всіх земних турбот. Будда в стані самбхогакая все ще зберігає свою індивідуальну самосвідомість і почуття егоїзму, і він здатний до певної міри усвідомлювати світ людей і його страждання та печалі, але має мало сили чи імпульсу для надання допомоги. _{Encyclopedic Theosophical Glossary}

Дхармакая – “прославлене духовне тіло, одіяння блаженства”; це найвище і найтонше з цих трьох тіл, воно ставить людську істоту на поріг нірвани; це навіть не тіло, а ідеальне дихання, що злилося із Світовою свідомістю, або душа без жодних атрибутів. Досягши дхармакая, адепт припиняє будь-які зв’язки із землею і думки про неї.  _{Теософський словник}