nirvicārā = найтонший з чотирьох згаданих станів самапатті
vaiśāradye = досвідчений в
adhy = близько до
ātma = Атман
prasādaḥ = ясність, прозорість

47. Коли цей над-свідомий стан досягнутий, Йог добивається чистого Духовного усвідомлення завдяки урівноваженому спокою чітти (чи розумової матерії).

Буквальний переклад Сутри звучав би так: “Завдяки спокою чітти настає чиста ясність”. Слід пам’ятати, що тут міститься ідея чистоти в її дійсному сенсі, що має на увазі “свободу від обмежень” і, отже, що означає досягнення чисто Духовної свідомості. Результатом є контакт Душі з Монадою, або Духом, і знання цього контакту передається у фізичний мозок.

Це є можливим лише на дуже просунутій стадії практики Йоги, коли речовина розуму абсолютно спокійна. Отець Небесний пізнається як Той, Хто відкривається Матері Сином. Проявленою стає тільки саттва (або ритм), а раджас (активність) і тамас (інертність) підкоряються і контролюються. При цьому слід нагадати, що саттва пов’язана з ритмом форм, в яких діє Йог; і лише тоді, коли вони виражають цю вищу з трьох гун (якостей матерії), пізнається вищий, Духовний аспект. Коли править раджас, пізнається другий аспект; а коли володарює тамас, пізнається нижчий аспект. Є цікава аналогія між аспектом інертності матерії, або тамасом, і станом тіл Йога, коли він перебуває у високому самадхі. Тоді саттвічний, або ритмічний, рух такий досконалий, що око середньої людини сприймає його як стан спокою; це є результатом сублімації тамасичного, або інертного, стану найщільнішої субстанції.

Вуд так коментує цю Сутру: “Будучи вільною від затемнення нечистотою, саттва мисленевої субстанції, сутністю якої є світло, тече постійним прозорим потоком, не заглушена раджасом чи тамасом. Це і є ясність. Коли ця ясність виникає в надмисленево-врівноваженому стані, Йог отримує внутрішній нерухомий спокій, і бачення проблиску (спхуту) осяяння, яке не приходить послідовними етапами (як при звичайному процесі отримання досвіду), а яке в якості об’єкта має предмет, який він є в Реальності. Нечистота – це збільшення раджасу або ж тамасу, і вона – те забруднення, яке є характерною ознакою затемнення. Ясність від нього вільна”.

Людина, шляхом дисципліни, слідування засобам йоги і наполегливості в медитації, досягла успіху у відокремленні себе від усіх форм і в ототожненні себе з тим, що не має форми. Вона досягла точки в серці свого буття. З цієї точки чисто духовного усвідомлення вона буде здатною працювати в майбутньому усе в більшій мірі. Практикою людина посилює це усвідомлення, а все своє життя, роботу і обставини розглядає як швидкоплинний маскарад, який перестав її хвилювати. На них, проте, вона може спрямувати прожектор чистого Духу. Сама вона – Світло, і знає себе, як частину “Світла Світу”, і “у Світлі цьому бачить Світло”. Тепер вона знає речі такими, якими вони є, і розуміє: все, що вона досі вважала Реальністю, – всього лише ілюзія. Людина осягла велику майю і пішла крізь неї до Світла, яке породжує останню. Для людини помилитись в подальшому неможливо, її відчуття цінностей вірне, а відчуття пропорцій точне. Вона більш не підлягає обману і є вільною від ілюзії. Коли ця точка досягнута, біль і задоволення більш не хвилюють людину; вона розчиняється в блаженстві Самореалізації.

Тоді особистість починає правильно пізнавати себе. _{Т.К.В.Десикачар}

 Коли зосередження "без міркування" очищене, спокій чітти міцно встановлюється. _{Свамі Вівекананда}