tā = кожен із цих станів свідомості
eva = лише
sabīja = з насінням
samādhiḥ = мета йоги

46. Все це становить медитацію з насінням.

В попередніх чотирьох Сутрах розглядались ті форми зосередженості, які побудовані навколо об’єкта. Об’єкт може належати до того, що з точки зору фізичного плану є тонким і невідчутним, і все ж, з точки зору Реальної Духовної людини, факт існування “не-я” має місце. Слід, проте, пам’ятати, що всі ці чотири стадії необхідні і мають передувати будь-якому духовному усвідомленню. Розум людини влаштований так, що не може самостійно сприймати духовні феномени. У міру того, як людина переходить від однієї стадії медитації “з насінням” до іншої, вона поступово наближається до місця перебування всього знання, і врешті вступає в контакт з тим, що є об’єктом її медитації. Коли вона зрозуміє що природа самого мислителя – це чистий дух, а сходинки, стадії, об’єкти, насінини, органи, форми (тонкі і щільні) – все стане непомітним, і мислитель знатиме тільки дух. Почуття і розум тоді будуть трансцендовані, і він бачитиме лише Самого Бога, нижчі вібрації не будуть відчуватись, не буде кольорів, буде лише Світло, бачення трьох нижчих світів припиниться, і він чутиме лише Звук або Слово. Залишиться лише “Око Шіви” і видющий ототожнить себе з ним.

У викладеному процесі видалення, що складається з чотирьох стадій, дається натяк на стадії усвідомлення, стадії, які ведуть людину зі світу форм у царство безформного. Учням буде цікаво порівняти чотири стадії, якими просувається медитація “з насінням”, з чотирма, приведеними в попередній Сутрі. Можна вказати також, що в будь-якій медитації, в якій розпізнається свідомість, також присутній і об’єкт; у будь-якій медитації, в якій Сприймаючий усвідомлює те, що він повинен побачити, все ще є стан сприйняття форми. Тільки тоді, коли всі форми і саме́ поле пізнання зникнуть з поля зору і Пізнаючий розпізнає себе тим, ким він є в Реальності (розчиняючись в спогляданні своєї власної чистої Духовної природи), може бути досягнута ідеальна медитація: без форми, без насіння, без об’єкту. Тут мова окультиста, як і містика, безсила, оскільки мова має справу з об’єктивністю і її зв’язком з Духом. Тому вищий стан медитації є подібний до стану сну або трансу, але є повною протилежністю до фізичного сну або трансу медіума, оскільки в ньому Духовна людина опиняється повністю пробудженою на тих планах, які не піддаються жодному опису. Вона усвідомлює, повністю відчуваючи, свою безпосередню Духовну Достовірність.

Всі ці процеси спрямування розуму залучають об'єкт дослідження. _{Т.К.В.Десикачар}