VYADHI STYANA SANSHAYA PRAMADA ALASYA AVIRATI BHRANTIDARSHANA ALABDHA BHUMIKATVA

ANAVASTHITATVANI CHITTA VIKSHEPAH TE ANTARAYAH ||30||

व्याधि स्त्यान संशय प्रमादालस्याविरति भ्रान्तिदर्शनालब्धभूमिकत्वानवस्थितत्वानि चित्तविक्षेपाः ते अन्तरायाः ॥३०॥

vyādhi styāna saṁśaya pramāda-ālasya-avirati bhrāntidarśana-alabdha-bhūmikatva-anavasthitatvāni citta-vikṣepāḥ te antarāyāḥ ||30||

These obstacles (antaraya) (illness; inertia; doubt; neglect; sloth; desire; blindness; a lack of goals; irresoluteness) obscure that which is immutable in human beings (chitta). ||30||

Наступна велика базова перешкода (оскільки перешкоди ці даються у порядку їх влади над середньою людиною) – це нездатність людини ясно мислити про проблему, розв’язання якої вона добивається. Без ясного мислення, передуючого дії, виявиться недостатність прикладеного зусилля, разом з нездатністю оцінити значущість проблеми. Ментальна інертність викликається летаргічним станом того “покриву свідомості”, який ми називаємо ментальним тілом, і його низькою частотою вібрації, що виявляється у більшості людей. От чому до Раджа Йоги звертається значно більше людей ментального типу, ніж глибоко віруючих. Цим пояснюється і той факт, що ті, чиї ментальні тіла добре оснащені і активно використовуються, швидше навчаються цій священній науці. Для більшості людей пробудження ментального тіла, розвиток інтелектуальних інтересів і заміна емоційного контролю розумовим повинні передувати усвідомленому здійсненню возз’єднання з Душею. Перш ніж природа Мислителя зможе сприйматися в процесі пізнання, контакт з апаратом мислення повинен бути встановлений і той повинен використовуватися.
Людське сімейство тільки зараз стає обізнаним про “покров свідомості”, який ми називаємо ментальним тілом.
Більшість людей поки що мають добудувати той покров, який окультні учні називають ментальним тілом. З середовища тих, хто це робить, вийдуть істинні Раджа Йогіни.

Перешкода III. Неправильна постановка питань

Це наступна стадія, і вона також залежить від певного рівня ментального розвитку. Деякі перекладачі називають її “сумнівом”. Неправильне запитання базується на нижчому сприйнятті і ототожненні Реальної людини з ілюзорним інструментом – зі своїм ментальним тілом. Воно примушує сумніватись у Вічних Істинах і основоположних реальностях, та добиватися розв’язання своїх проблем в ефемерному і скороминущому, такому, що ґрунтується на сприйнятті відчуттями.

Є запитування належне і справедливе. Воно є тим “задаванням питань”, про яке Христос говорить: “Просіть, і дано буде вам”. Дар дослідження навмисно виховували в своїх учнях всі дійсні Вчителі Сходу. Вони вчили формулювати питання про внутрішні реальності і потім самим знаходити відповіді завдяки пошуку джерела всіх знань, прихованого в серці всіх істот. Щоб питати розумно і знаходити відповідь, учні, перш за все, повинні звільнитися від будь-якого зовнішнього нав’язаного авторитету, від всякої традиції і від накладення всіх теологічних догм, як релігійних так і наукових. Тільки так можна знайти реальність і побачити істину.

Перешкода IV. Безтурботна легковажність

Це та мінлива ментальна схильність, яка робить одно-спрямованість і увагу дуже важко досяжними. Буквально, це схильність речовини розуму утворювати мислеформи, що також описується як “схильність розуму пурхати від одного об'єкту до іншого” (Див.: Книга III, Сутра 11.).

Перешкода V. Лінощі

Всі коментатори згідні з таким перекладом, використовуючи терміни повільність, млявість або лінощі. Вона стосується не стільки ментальної інертності (оскільки остання може супроводжуватися гострим ментальним сприйняттям), скільки інертності всієї нижчої людини, що заважає останній досягати інтелектуального розпізнавання і внутрішнього устремління. Прагнучому сказано, що він повинен робити і “засоби Йоги” стали зрозумілі для нього. Він вловив проблиск ідеалу і обізнаний про перешкоди; чисто теоретично він знає, які кроки він повинен зробити, але його активність не відповідає його знанню. Між його устремлінням і вчинками є невідповідність. Хоча він жадає досягти і знати, йому дуже важко виконати умови. Його воля ще недостатньо сильна, щоб примусити його рухатися вперед. Він дозволяє часу пролітати і нічого не робить.

Перешкода VI. Відсутність безпристрасності

Деякими цей термін вдало перекладається як “пристрасть до об’єктів.” Це бажання задовольнити матеріальні і відчуттєві запити. Це любов до сприйманого відчуттями і ваблення до всього, що знову і знову приводить людину назад, в умови фізичного плану існування. Учень повинен культивувати “безпристрасність”, тобто займати таку позицію, при якій він ніколи не ототожнює себе з того або іншого роду формами, але завжди відчужений і стоїть осторонь, вільний від обмежень, що накладаються володінням і приналежністю. Про це мовиться в багатьох місцях в різних Сутрах, і немає потреби більш про це говорити.

Перешкода VII. Помилкове сприйняття

Це нездатність правильно сприймати і бачити речі такими, якими вони є насправді, природний наслідок шести попередніх перешкод. Доки Мислитель ототожнює себе з формою, доки менші життя нижчих покровів свідомості можуть тримати його в рабстві і доки він відмовляється відокремити себе від матеріального аспекту, доти його сприйняття залишатимуться помилковими. Бачення буває різних видів:

1. Фізичний зір відкриває природу фізичного плану за допомогою очей, знімаючи через кришталик ока аспект речовинної форми на чудову фотоплівку, якою володіє кожна людина. Він обмежений.

2. Ефірний зір. Здатність людського ока, котра швидко розвивається, яка врешті-решт відкриє ауру життєвості у всіх формах чотирьох царств природи, принесе визнання пранічних еманацій всіх життєвих центрів і виявить їх стан.

3. Яснобачення. Здібність зору на астральному плані, одна з нижчих “сіддх”, або психічних здібностей. Воно досягається завдяки поверхневій чутливості всього “тіла відчуттів”, емоційної оболонки, і є чуттєвим сприйняттям, доведеним до дуже просунутого стану. Воно оманливе і, на відміну від своєї вищої відповідності, духовного сприйняття, є апофеозом мари та ілюзії.

4. Символічне бачення. Здатність ментального тіла, чинник, який викликає бачення кольорів і геометричних символів, чотиримірного зору, а також тих снів і видінь, які є результатом ментальної активності, а не астрального зору. Часто ці видіння володіють властивістю передбачення.
Ці чотири типи бачення є причиною неправильного сприйняття і породжують лише ілюзію і помилки до тих пір, аж поки їм на зміну не прийдуть вищі форми бачення, перелічені далі. До цих вищих форм зору належать наступні:

5. Чисте бачення. Кажучи словами Патанджалі: “Той, хто бачить є чистим Знанням (гнозисом). Завдяки чистоті він дивиться на представлену ідею за посередництва розуму” (Книга II, Сутра 20.).

Слова “чисте знання” перекладалось як “чисте бачення”. Це бачення є напрацюванням Душі, яка суть чисте Знання і виявляється, коли Душа використовує розум як свій інструмент бачення. Чарльз Джонстон перекладає цю ж Сутру наступними словами: “Той, хто бачить, суть чисте бачення. ... Він дивиться через покров розуму”.

Ясне схоплювання знання і довершене збагнення світу Душі вирізняють людину, яка – завдяки концентрації і медитації – досягла розумового контролю. Розум тоді стає вікном Душі, і через нього Духовна людина може поглядати на нову, вищу область знання. Разом з розвитком цього типу бачення шишковидна залоза стає активною і паралельно розвивається третє око (в ефірній матерії).

6. Духовне бачення, або дійсне сприйняття. Цей тип бачення розкриває світ Інтуїтивного, або Буддхічного, плану і виносить його володаря за межі абстрактних рівнів ментального плану. Він осягає чисто духовні предмети і базові цілі, котрі лежать в основі всієї маніфестації, або всього проявленого, так само як чисте бачення дозволяє його володарю використовувати ресурси чистої Мудрості. З розвитком цього бачення верхній Основний центр стає активним і Тисяча-пелюстковий лотос розкривається.

7. Космічний зір. Його природа для людини незбагненна і характеризує свідомість тих Існувань, Які виявляються завдяки посередництву планетної схеми в Сонячній системі точно так само, як і людина виявляється через свої тіла.

Вивчаючи вказані типи сприйняття, учень дійде вірної оцінки майбутньої для нього роботи. Це допоможе йому визначити, де він в даний час перебуває, і, отже, розумно підготуватися до наступного кроку вперед.

Перешкода VIII. Нездатність зосередитися

Останні дві перешкоди вказують спосіб, яким “старе може піти геть” і нова людина вступить у володіння своєю спадщиною. Метод учня повинен містити не тільки самодисципліну, підпорядкування покровів, або оболонок, не тільки служіння і ототожнення з груповою свідомістю, але також дві стадії концентрації: зосередження (контроль розуму) і медитацію, стійкий процес роздуму над тим, з чим Душа контактує і що вона знає. Цими двома стадіями ми займемося пізніше і не будемо більше зачіпати їх зараз.

Перешкода IX. Невдача в утримуванні медитативного стану

Отже, очевидно, що перші шість перешкод мають справу з неправильними станами, останні ж три – з результатами цих станів. Вони містять натяк щодо методу, за допомогою якого може відбутися звільнення від неправильних станів свідомості.

Наступна Сутра найцікавіша, оскільки розглядає наслідки, що виникають в кожному з чотирьох тіл нижчої природи людини, яка ще не подолала перешкод.

Інші варіанти перекладу цієї сутри:

Хвороба, тупість, сумнів, відкладання, лінь, потяг, помилкове сприйняття, нездатність досягати тонших стадій і нестабільність є перешкодами. _{Свамі Сатьянанда Сарасваті}