19. Ця початкова стадія самадхі не виводить за межі феноменального світу; вона не виводить за межі впливу Богів, які відповідають за світи конкретного.

Відзначимо, що результати, досягнуті в процесі, про який йдеться в Сутрах сімнадцять і вісімнадцять, приводять прагнучого лише на грань сфери Душі, нового поля пізнання, про яке він став обізнаним. Він все ще прикований до трьох світів. Все, в чому він досяг успіху, це заспокоєння видозмін ментального тіла, так що вперше людина (на фізичному плані і в своєму фізичному мозку) починає усвідомлювати те, що лежить за межами трьох світів, – Душу, її область бачення і її знання. Прагнучий повинен ще укріпити свій зв’язок з Душею (що розглядається в Сутрах 23-28) і потім, перемістивши свою свідомість в свідомість реальної Духовної людини, він повинен почати працювати з цієї нової точки зору, з позиції, що дає кращий огляд.

Ця ідея була виражена деякими перекладачами як стан, в якому прагнучий стає обізнаним про деяку “дощову хмару пізнаваних речей”. Хмара ще не досить згустилась, щоб “дощ” впав з небесних висот на фізичний план, аби пізнавані речі сталі відомі фізичному мозку. Хмара сприймається в результаті інтенсивної концентрації і заспокоєння нижчих модифікацій; але поки Душа, або Вчитель, не взяла на себе контроль, знання Душі не може вливатися у фізичний мозок за допомогою шостого відчуття, розуму.