17. Усвідомлення об'єкта досягається зосередженням на його чотирискладовій природі: на формі – через дослідження; на якості (чи гуні) – через розрізнюючу співучасть; на цілі – через натхнення (чи блаженство); на Душі – через ототожнення.

Очевидно, що твердження “які думки в Душі його, такий і він” (Притчі 23:7) ґрунтується на окультних фактах. Кожна форма будь-якого виду має Душу, і Душа ця, або принцип свідомості, тотожна Душі в людській формі; тотожна за своєю природою, але не за своєю мірою, або ступенем, розвитку. Це однаково справедливо і відносно тих великих Життів, або надлюдських Існувань, Якими людина “живе, і рухається, і існує” (Діяння Апостолів 17:28) і до стану розвитку Яких вона прагне.

У міру того як прагнучий ретельно вибирає “об’єкти” для медитації, за допомогою цих об’єктів він будує собі сходи, якими врешті-решт підіймається до без-об’єктності. У міру того як його розум все більше займає медитативну позицію Душі, його мозок також все більше підкоряється розуму, як і розум – Душі. Таким чином, нижча людина поступово ототожнюється з Духовною людиною, всезнаючою і усюдисущою. Ця медитативна позиція досягається за допомогою чотирискладового процесу:

1. Медитацією на природі окремої форми. У міру роздуму над формою приходить розуміння, що вона всього лише символ внутрішньої реальності, що весь наш відчутний об’єктивний світ збудований з форм того або іншого роду (людських, долюдських і надлюдських), які виражають життя міріад розумних істот.

2. Медитацією на якість будь-якої окремої форми, завдяки якій досягається сприйняття її суб'єктивної енергії. Слід враховувати, що енергія об’єкту може розглядатися як його колір, і у зв’язку з цим слова Патанджалі IV,17 стають такими, що просвітлюють, служачи коментарем до даного другого пункту. Це називається “розрізняючою співучастю”, через неї учень приходить до знання тієї енергії в собі, яка тотожна з об’єктом його медитації.

3. Медитацією на мету будь-якої окремої форми. Вона полягає в розгляді ідеї, прихованої позаду, тобто лежачої в основі прояву будь-якої форми та її енергії. Це розуміння просуває прагнучого до знання плану або мети Всього, що служить мотивуючим чинником активності всіх форм. Отже, через співучасть досягається контакт з Цілим і має місце розширення свідомості, що спричиняє за собою блаженство і радість. Блаженство завжди слідує за збагненням єдності частини з Цілим. З медитації на таттви – енергії (принципи) або на танматри – елементи, що складають дух-матерію, виникає знання мети, або плану, мікрокосмічного або макрокосмічного прояву, а із знанням приходить блаженство.

У цих трьох пунктах слід зайти відповідність трьом аспектам: тілу, Душі і Духу, що прояснить багато питань для старанного учня.

4. Медитацією на Душу, на Єдине, котре використовує форму, спонукуючи її до активності і котре працює згідно з Планом. Душа, будучи єдиною зі всіма Душами і з Найвищою Душею, сприяє єдиному плану і володіє груповою свідомістю.

Отже, за допомогою чотирьох стадій медитації на об’єкт, прагнучий приходить до своєї мети: він пізнає Душу і її могутність. Він стає свідомо ототожненим з єдиною Реальністю і все це сприймає у фізичному мозку. Він знаходить ту Істину, якою є він сам і яка прихована в кожній формі і в кожному царстві природи. В результаті він нарешті приходить (після набуття знання самої Душі) до знання Загальної Душі і стає єдиним з нею.