15. Не-прив’язаність (безпристрасність) – це свобода від прагнення до всіх об'єктів бажань, як до земних, так і релігійних, як в нинішньому житті, так і після смерті.

Не-прив’язаність можна також охарактеризувати як відсутність спраги. Найправильніше використати цей окультний термін, оскільки він має на увазі подвійну ідею води: як символу матеріального існування і як бажання, якості астрального плану, чий символ – також вода. Ідея людини, що існує як “риба”, постає тут з надзвичайною повнотою. Цей символ (як і всі символи) має сім сенсів; два з них такі:

1. Риба – це символ аспекту Вішну, принципу Христа, другого аспекту божества, Христа у втіленні, чи то Космічний Христос (що виражає Себе за допомогою Сонячної системи) або індивідуальний Христос, потенційний Рятівник в кожній людській істоті. Це “Христос у вас, надія слави” (Кол. 1:27). Якщо учень вивчить також рибу Аватара Вішну, він дізнається значно більше.

2. Риба, плаваюча у водах матерії, – розвиток тієї ж самої ідеї, тільки спроектованої вниз, на її найбільш очевидний нинішній вираз, на людину – як особистість.

Коли немає прагнення до яких би то не було об'єктів і коли немає бажання відродження (незмінного наслідку прагнення до “виразу у формі”, або до матеріальної маніфестації), тоді досягається дійсна відсутність спраги, і звільнена людина, відвертаючись від всіх форм в нижчих трьох світах, стає дійсним Рятівником.

У “Бхагавад Гіті” є наступні рядки, що несуть просвітлення:

“Ті, що володіють мудрістю і єдині в баченні Душі, що залишили плоди праці, вільні від уз переродження, досягають місця, де немає жодного страждання”.

“Коли Душа пройде крізь ліс ілюзії, не буде більше турботи про те, що повинно бути осягнуте або осягається”.

“Коли, віддалившись від традиційних учень, твоя Душа стоятиме стійко, наполеглива в баченні Душі, тоді знайдеш ти єдність з Душею” (Гіта II, 51, 52 і 53.).

Дж. Х. Вудс пояснює це в своєму перекладі коментарю В’яси до Вед, який приводиться нижче:

“Безпристрасність – це стан свідомості Вчителя, або того, хто позбавив себе від жадання будь-яких видимих або пізнаваних об’єктів”.

“Речовина розуму (чітта), якщо її буде позбавлено від жадання видимих об’єктів, таких як жінки, або їжа, або пиття, або влада; якщо її буде позбавлено від жадання пізнаваних (у Ведах) об'єктів, таких як досягнення Небес, роз-втілений стан або розкладання в первинну матерію; навіть якщо стикаючись з надприродними об’єктами, вона буде, з причини своєї піднесеності, обізнана про недосконалість об'єктів, то вона матиме свідомість буття Вчителя ...”.

Слова “бажання релігійних об'єктів” переводять думку учня від об’єктів відчуттєвого сприйняття в світ мислеформ, в ті “нетрі оман”, які збудовані людськими уявленнями про Бога, небеса або пекло. Сублімацією їх усіх і вищим виразом в трьох світах служить той “Девачан”, який є метою більшості синів людських. Досвід девачана, проте, зрештою повинен бути трансформований в нірванічну завершеність. Учню варто пам'ятати, що небеса як об’єкт цілеспрямованого бажання, котрі одержали своє походження в традиційних ученнях і у всіх формулюваннях догматичних віруючих, мають для окультиста декілька сенсів. Для яснішого розуміння корисний наступний огляд:

1. Небеса – той стан свідомості на астральному плані, який є конкретизацією спраги і бажання відпочинку, миру і щастя. Він базується на “формах радості”. Це стан чуттєвого задоволення, і, будучи створеним для себе кожним індивідуумом, він настільки різноманітний, наскільки різноманітні і люди, що створюють його. Щодо небес повинна бути досягнута не-прив'язаність. Треба усвідомити, що вони радують нижче “я” і людину, яка втратила тільки своє фізичне тіло, перш ніж вона переходить з астрального тіла на ментальний план.

2. Девачан – той стан свідомості на ментальному плані, в який переходить Душа, коли позбувається свого астрального тіла і функціонує в своєму ментальному тілі, обмежуючись ним. Це стан на порядок вищий за той, якого зазнають на звичайних “небесах”, і його блаженство більш ментальне, ніж те, що ми зазвичай під цим словом розуміємо, проте, це стан все ще в межах нижчого світу форм, і з досягненням не-прив’язаності він буде трансцендований.

3. Нірвана – той стан, в який переходить адепт, коли три нижчі світи більш не “прив’язані” до нього його схильностями або Кармою. Цей стан він переживає після того, як:

а) Отримав певні посвячення;

б) Звільнився від трьох світів;

в) Створив своє тіло Христа.

Строго кажучи, ті адепти, які досягли не-прив’язаності, але вирішили пожертвувати собою і перебувати з синами людськими, щоб служити і допомагати їм, технічно не є такими, що досягли Нірвани. Вони – Владики Співчуття, що дали обітницю “страждати” разом з іншими і підкорятися певним умовам, аналогічним (хоч і не тотожним) тим умовам, яким підпорядковані люди, котрі все ще прив’язані до світу форм.

Інші варіанти перекладу цієї сутри: 

Незворушність виникає в результаті рівноваги свідомості, коли прагнення до всього, що ми бачимо або чуємо, згасає.