ABHAVA PRATYAYA ALAMBANA TAMO VRITTIR NIDRA ||10||

अभावप्रत्ययालम्बना तमोवृत्तिर्निद्र ॥१०॥

abhāva-pratyaya-ālambanā tamo-vṛttir-nidra ||10||

 Сутра 10. Пасивність (сон) ґрунтується на нерухомому стані врітті (тобто на не сприйнятливості відчуттів).

Можливо, тут потрібне деяке роз’яснення, що стосується природи врітті. Врітті – це активності розуму, які є результатом свідомого зв'язку між використовуваними органами чуття і тим, що ними відчувається. Якщо не враховувати модифікацій ментального процесу, або утвердження в свідомості того відчуття, що “я є я”, відчуття можуть бути активними, хоча людина може цього не усвідомлювати. Людина усвідомлює, що вона бачить, куштує або чує; вона говорить: “Я бачу, я куштую, я чую”, – і активність врітті (або тих ментальних вражень, які мають стосунок до п’яти відчуттів) дозволяє їй дізнаватися про цей факт. Утримуючись від активного відчуттєвого сприйняття, не використовуючи більш свідомість, “спрямовану на зовнішнє”, і відволікаючи цю свідомість від периферії до центру, людина може викликати стан пасивності, відсутності усвідомлення, яке не є ні Самадхі Йогіна, ні одно-спрямованою зосередженістю, до якої прагне учень Йоги, а яка лише форма трансу. Це нав’язане самою людиною заспокоєння не тільки перешкоджає досягненню успіху у вищій Йозі, але надзвичайно небезпечне у багатьох випадках.

Учням необхідно пам’ятати, що правильна активність розуму і його вірне використання – ось мета Йоги, а стан, званий “порожній розум”, і стан пасивної сприйнятливості, коли відчуттєві зв'язки відсічені або атрофовані, не мають жодного стосунку до даного процесу. Сон, про який тут йдеться, – це не перехід тіла в стан дрімоти, це занурення в сон врітті. Це відмова від контактів, що встановлюються за допомогою п'яти відчуттів, під час якого шосте відчуття, розум, не заміщає їх активності. У цьому різновиді сну людина відкрита галюцинаціям, зваблюванню, помилковим враженням і одержимості.

 Сон буває декількох видів, але в такому коментарі, як наш, можна привести лише короткий перелік:

 1. Звичайний сон фізичного тіла, коли мозок не відгукується на жодні відчуттєві контакти;

 2. Сон врітті, або тих модифікацій ментальних процесів, які, будучи посередниками між відчуттями і розумом, роблять можливим для людини сприйняття навколишнього середовища;

 3. Сон Душі, що охоплює, окультно кажучи, ту частину людського досвіду, яка веде відлік від першого втілення індивіда в людському образі і триває до тих пір, поки він не “прокинеться” до знання Плану і не почне намагатись привести нижчу людину у відповідність з природою і волею внутрішньої Духовної людини;

 4. Сон звичайного медіума, у якого ефірне тіло частково витісняється з фізичного тіла і також відділяється від астрального тіла, приводячи до стану, який вельми небезпечний;

 5. Самадхі, або сон йогіна, – це результат свідомого наукового видалення реальної людини з її нижчої потрійної оболонки для роботи на вищих рівнях з метою підготуватися до певного активного служіння на рівні нижчому;

 6. Сон Нірманакайя, стан такої інтенсивної духовної концентрації і фокусування в духовному, або атмічному, тілі, що прагнуча назовні свідомість фокусується, віддаляючись не тільки з трьох планів людських устремлінь, але також з двох нижчих виразів духовної Тріади. В цілях своєї особливої, специфічної роботи Нірманакайя “спить”, не усвідомлюючи ніяких станів нижче за третій, або атмічний, план. _{Аліса Бейлі та Джуал Кхул}

Інші варіанти перекладу цієї сутри: 

Сутра 10. Сон (глибокий) – це врітті відсутності ментальних змістів для своєї опори.

Стан глибокого сну схожий на стан самадхі, оскільки в обидвох станах відсутнє усвідомлення зовнішнього світу. Але між ними є вельми суттєва відмінність – глибокий сон є станом абсолютної несвідомості (коли немає навіть сновидінь), а самадхі є станом, в якому свідомість є, просто ця свідомість не базується на жодному об'єкті. В цьому питанні існує багато нерозуміння і хибних інтерпретацій. _{Свамі Сатьянанда Сарасваті}

Сутра 10. Сон – це врітті, пов'язане з відчуттям пустоти.

Наступний розряд врітті називається сном та сновидінням. Прокинувшись, ми знаємо, що спали; пам'ятати ж можемо лише наші відчуття. Про те, що ми не сприйняли, ми ніколи не можемо мати спогади. Кожна реакція є хвиля в озері. Отже, якщо під час сну свідомість не мала хвиль, не буде жодних вражень, позитивних чи негативних, і тому ми не згадаємо їх. Справжня причина сновидіння у тому, що під час сну у свідомості був певний ряд хвиль. _{Свамі Вівекананда}