ПСИХОЛОГІЧНІ ХРОНІКИ

ІСТОРІЯ 2. ЗНЕВАГА

З розповіді клієнтки:
На одній вечірці біля мене сиділа незнайома дівчина, яка майже весь час мовчала. Мені здалось, що вона невпевнена в собі і виглядає як дешева повія (мається на увазі не одяг, а загальне сприйняття її – вираз обличчя, міміка, рухи). Потім часто зустрічала її в наших спільних знайомих, і кожен раз її присутність викликала в мене стійке почуття зневаги і небажання спілкуватись з нею. Коли на психологічній групі я зневажливо згадала про неї, то ведучий запитав мене, кого ця дівчина мені нагадує. Я задумалась, і мені стало дуже неприємно від відповіді, яка мені прийшла. Адже ця дівчина нагадала мені мене саму в минулому, коли я при спілкуванні з чоловіками відчайдушно хотіла, щоб вони виражали мені свою прихильність і тим самим полегшували відчуття моєї меншовартості і нелюбові до себе. В той час моя поведінка ззовні нагадувала поведінку легковажної дівчини, бо я зустрічалась з ким завгодно (навіть з тими, хто мені не дуже подобався як мужчина) задля отримання знаків уваги під час залицяння. Коли я зрозуміла все це, то зневага до цієї дівчини перетворилась на невеселі роздуми про себе: я усвідомила, що і тепер не люблю себе по-справжньому, і очікую підтвердження своєї цінності від інших людей, особливо від мужчин…