ШРІМАД  ПАТАНДЖАЛІ  "ЙОГА-СУТРИ",

ПЕРЕКАЗАНІ ДЖУАЛ КХУЛОМ

Текст оригіналу: The Yoga Sutras of Patanjali >>>>

 Різні Йоги давалися людям як засіб для розкриття людської суті. У нинішній расі підпорядкування ментального тіла і контроль розуму здійснюються з допомогою практики Раджа Йоги.

 «СВІТЛО ДУШІ»

 ЙОГА СУТРИ ПАТАНДЖАЛІ

 З КОМЕНТАРЯМИ   АЛІСИ БЕЙЛІ ТА ТИБЕТЦЯ

 

ЗМІСТ

 

Книга І. Самадхі пада

Тема: Мінлива психічна природа

Проблема об’єднання

а. Визначення вищої і нижчої природи.

б. Розгляд перешкод та усунення.

в. Сукупність системи Раджа Йоги.

 

1. АУМ. Отже, наступні настанови викладають Науку Об’єднання, чи Науку Йоги.

АУМ – Слово Слави; воно означає Слово, котре стало плоттю, і маніфестацію, або проявлення, на плані матерії другого аспекту божественності. Це сяйво синів праведності перед світом досягається шляхом виконання вказаних правил.

Раджа Йога, або Царська наука Об’єднання, дає засоби, за допомогою яких:

  1. Здійснюється свідомий контакт з Душею, другим аспектом, Христом всередині;
  2. Досягається знання “Я” і встановлюється контроль над “не-я”;
  3. Могутність Его, або Душі, відчувається в повсякденному житті і виявляються сили Душі;
  4. Підкоряється нижча психічна природа і демонструються вищі психічні здібності;
  5. Мозок приводиться в сполучення з Душею і одержує її послання;
  6. “Світло в голові” посилюється так, що людина стає живим Полум’ям;
  7. Відшукується Шлях, і людина сам стає цим Шляхом.

 Наступні три стовпці можуть бути корисними для Учня, особливо якщо він пам’ятатиме, що в середній колонці містяться терміни, вживані до Душі, або другого аспекту. Об’єднання, яке повинне бути досягнуте, – це об’єднання третього і другого аспектів. Воно завершується при третьому Посвяченні (у християнській термінології – Преображенні). Надалі проводитиметься синтез об’єднаних третього і другого аспектів з першим:

 1-й Аспект

2-й Аспект

3-й Аспект

Дух

Душа

Тіло

Отець

Син (Христос)

Святий Дух

Монада

Его

Особистість

Божественне “Я”

Вище “Я

Нижче “я”

Життя

Свідомість

Форма

Енергія

Сила

Матерія

Присутність

Ангел Присутності

Людина

  Необхідно чітко розрізняти між Принципом Христа, вищим духовним аспектом, розкрити який в собі повинен кожен представник людства, і тим же терміном, вживаним до особи високого рангу, що представляє цей Принцип, чи це історична згадка про Людину з Назарету чи про будь-кого іншого.

 

2. Це Об’єднання, чи Йога, досягається шляхом підпорядкування психічної природи і приборкання активності чітти, чи розуму.

Прагнучий до об’єднання повинен зробити дві речі:

-        Добитися контролю над “мінливою психічною природою”;

-        Перешкодити розуму набувати численних форм, що останній з такою легкістю робить. Зазвичай їх називають “різновидами мислячого принципу”.

 Виконанням цих двох пунктів здійснюється контроль над емоційним тілом і, тим самим, над бажанням та контроль над ментальним тілом і, тим самим, над нижчим манасом, або розумом. Учню слід пам’ятати, що неконтрольоване бажання і неврегульований розум перегороджують доступ світлу Душі і відкидають Духовну свідомість. Поки існують ці перешкоди, об’єднання неможливе, і тому Вчитель спрямовує увагу учня (на початку його навчання) до необхідної практичної роботи з вивільнення цього світла так, щоб воно могло “засяяти у тьмі”, тобто на фізичному плані. Слід мати на увазі, що, окультно кажучи, коли нижча природа перебуває під контролем, вона може проявляти вищу. Коли підкоряється, або трансмутується, другий аспект нижчого особистісного я, емоційне тіло, то бачиться світло Христа (другий егоїчний аспект). Згодом в його світлі виявляється Монада, Отець, Єдиний. Аналогічно, коли приборкується перший аспект нижчого особистісного я, ментальне тіло, пізнається аспект Волі Его, і через його активність пізнається мета самого Логосу.

 У духовному житті існують дві основні лінії найменшого опору, і по них вивільняються певні сили, або енергії.

1.      Емоційні… Інтуїтивні-Буддхічні… Монадні… спрямовані до серця прагнучого

2.      Ментальні… Духовні-Атмічні… Логосичні… спрямовані до голови прагнучого

Тому учню дається СЛОВО приборкання, або контролю, що служить ключем до всіх його устремлінь.

 Чітта – це розум, або речовина розуму, ментальне тіло, здатність мислити і створювати мислеформи, загальна сукупність ментальних процесів; з цієї матерії під управлінням Его, або Душі, створюються мислеформи.

 “Психічна природа” – це кама-манас (бажання-розум), емоційне, або астральне, тіло, злегка забарвлене розумом; це матеріал, в який вдягаються всі наші бажання і відчуття. Вони виражаються саме з його допомогою.

 Ці два типи субстанції мають свої власні лінії еволюції, яким вони повинні слідувати і слідують. Згідно з планом Логосу, духи, або божественні іскри, ув’язнюються в цих субстанціях, будучи спочатку притягнутими до них завдяки взаємодії духу і матерії. Через встановлення контролю над перерахованими субстанціями і приборкання їх інстинктивної активності ці духи набувають досвіду і зрештою досягають звільнення. Тим самим здійснюється возз’єднання з Душею. Це возз’єднання пізнається і проживається у фізичному тілі, на плані найщільнішого прояву, за допомогою свідомого розумного контролю над нижчою природою.

 

3. Коли учень, чи Йогін, здійснює це об’єднання, він взнає себе таким, яким він є в Реальності.
Це можна описати таким чином: людина, що знає умови і що виконала їх, як вказано в попередній Сутрі:
  1. Бачить “Я”;
  2. Усвідомлює дійсну природу Душі;
  3. Ототожнює себе з внутрішньою Реальністю, а не з формами, які вводять в оману;
  4. Перебуває в центрі, а не на периферії;
  5. Досягає Духовної свідомості;
  6. Прокидається до розпізнавання Бога всередині.

 У трьох вищенаведених Сутрах ясними і визначеними термінами описуються метод і мета та готується ґрунт для подальших докладніших інструкцій. Прагнучий бачить свою задачу, йому дається ключ до її розв’язання, і нагорода – єдність з Душею – виявляється перед його шукаючим поглядом.

 Минуле стисло описує наступна Сутра.
  

4. До цього Внутрішня людина ототожнює себе з формами та активними різновидами.

Форми ці є згаданими в різних перекладах різновидами, що демонструють важко уловиму істину про нескінченну подільність атома; вони є оболонками, які вуалюють і швидко змінними трансформаціями, які перешкоджають прояву дійсної природи Душі. Це зовнішні покриви, які заважають засяяти внутрішньому Богу і які окультно іменуються такими, що “кидають тінь на образ Сонця”.

Вроджена природа життів, що становлять ці активні мінливі форми, дотепер виявлялася дуже щільною (грубою) для Душі (Христа всередині, як її визначає християнин) і перешкоджала повному виразу сил Душі. Інстинктивні сили “тваринної душі”, або здатності тієї сукупності життів, що утворюють оболонки, або тіла, ув'язнюють Реальну людину і обмежують її потужність. Ці життя є розумними одиницями, що знаходяться на інволюційній дузі розвитку і прагнуть до самовираження. Їх мета, проте, відмінна від мети Внутрішньої Людини, і вони заважають її прогресу і самореалізації. Вона опиняється “вплутаною в їх активність” і повинна звільнити себе з їх полону перш, ніж вступить в свій спадок, знайшовши могутність, спокій і блаженство. Вона не може досягти міри повної зрілості, поки не доб'ється належних змін, поки форми не будуть трансформовані, їх активність не заспокоїться, а їх невгамовність не утихне.

Учень вимушений враховувати природу цього аспекту розвитку, який протікає паралельно з його власним. Після правильного з'ясування цієї проблеми приходить осмислення тієї практичної роботи, яка має бути зроблена, і початківець може розпочати свою роботу.

Нижчі форми знаходяться в постійній і безперестанній активності, нескінченно набуваючи форми імпульсних бажань, або динамічних ментальних мислеформ, і лише тоді, коли ця “формотворчість” приводиться під контроль та хаотичне хвилювання нижчої природи утихає, для внутрішньої суті, що управляє, настає можливість звільнитися від рабства і накласти свою вібрацію на нижчі різновиди.

Це досягається за допомогою концентрації – зосередженого зусилля Душі, направленого на те, щоб утримувати в стійкому положенні видющого, або того, хто прагне бачити і усвідомлювати. Коли учень зуміє це зробити, “спектакль” швидко змінних мислеформ і бажань завмирає, і він може бачити царство Душі, дійсне поле душевного знання, і контактувати з ним.

  

5. Існує п'ять різновидів стану розуму, вони залежні від задоволення і страждання; вони бувають болісні і не болісні.

Учень має пам'ятати, що в цій Сутрі розглядається чітта, або речовина розуму, яка є схильною до видозмін доти, доки її мінливість і активність є домінуючими чинниками. Учень не повинен випускати з уваги той факт, що ми маємо справу з нижчою психічною природою, терміном, вживаним в таємній науці до процесів, які стосуються нижчого розуму, а також до астральних, або емоційних, реакцій. Всіляка активність нижчої природи – це результат активності кама-манасу (або нижчого розуму, злегка забарвленого почуттям), бажання-волі нижчої людини. Мета Раджа Йоги полягає в тому, щоб замістити ці імпульси цілеспрямованими свідомими діями Душі, або Духовної людини, чия природа – любов, чиї дії сповнені мудрості (в окультному розумінні) і чий мотив – групове вдосконалення. Реакція страждання має бути трансцендована, як і та, що іменується задоволенням, оскільки обидві вони – наслідок ототожнення з формою. Їм на зміну повинна прийти не-прив'язаність.

Цікаво відзначити, що різновидів внутрішнього органу (розуму) – п'ять. Манас, або розум, активізуючий принцип чітти, або речовини розуму, це п’ятий принцип, і як все в природі, він виявляється як подвійність. Цю подвійність становлять:
1. Нижчий конкретний розум, що демонструється в активності ментального тіла;
2. Абстрактний розум, що демонструється як нижчий аспект Его.
У мікрокосмі, людині, ця подвійність стає трьома різновидами п’ятого принципу на ментальному плані, і в них ми маємо в мініатюрі картину прояву, макрокосмосу. Ці три різновиди такі:
1. Ментальний постійний атом, нижчий аспект духовної Тріади, або Душі;
2. Егоїчне тіло, каузальне тіло, або Карана Шаріра;
3. Ментальне тіло, вищий аспект нижчого особистісного “я”.

 Саме́ ментальне тіло має п'ять різновидів, або активностей, будучи віддзеркаленням, або відповідністю, п'ятого принципу, як він виявляється на п'ятому плані, ментальному. Ці різновиди є нижчою тінню манасу (або розуму в мікрокосмічному прояві), а розум цей є віддзеркалення Махату (універсального розуму), або розуму, що виявляється в макрокосмі. Це велика таємниця, але вона відкриється тільки тій людині, яка підпорядкує своїй волі п'ять різновидів нижчого розуму, яка завдяки не-прив'язаності до нижчого ототожнить себе з вищим і цим розкриє таємницю “Макари” та вступить на Шлях Кумар. Тут є натяк для більш просунутих учнів, що вивчають цю науку, про езотеричну проблему Макари, на яку натякає в “Таємній Доктрині” О.П. Блаватська.

 

6. Ці різновиди (види активності) розуму такі: правильне знання, неправильне знання, фантазія, пасивність (сон) і пам’ять.

Тут є широка сфера знання, яку видющий повинен рано чи пізно усвідомити. Езотеричні психологи, як правило, визнають існування трьох способів пізнання:

1. Пряме пізнання за посередництва відчуттів, причому кожне відчуття при користуванні ним вступає в контакт з вібраціями певного діапазону, що виявляються як форми.

2. Дедукція, або висновок, – це використання тим, хто пізнає, логічних здібностей розуму щодо того, що в момент пізнання не може бути сприйняте безпосередньо. Для того, хто вивчає таємну науку, це використання Закону Відповідностей, або Аналогії.

3. Пряме пізнання Йогіна, або провидця, центрованого в свідомості “Я”, Его на своєму власному плані. Воно досягається правильним вживанням розуму як органу бачення і передачі.

 Дедукція – ненадійний метод для достовірного пізнання, і решта три різновиди стосуються головним чином неправильного вживання здатності створювати о́брази (уяви), до викликаної самою людиною пасивності розуму (стану пів-трансу) і до утримання мислеформ в ментальній аурі за допомогою пам’яті. Кожен з них обговорюється Патанджалі далі в окремій Сутрі.

 

7. Основою правильного знання є правильне сприйняття, правильний умовивід і правильна передача сприйнятого (чи точне бачення).

Одне з найбільш революційних усвідомлень, на яке учень таємної науки повинен себе налаштувати, – це переконаність в тому, що розум є засобом, необхідним для отримання знання. На Заході в основному поширена ідея про те, що розум є частиною людського механізму, який тільки використовує знання. “Процес перебирання речей в думці”, намагання вирішити проблеми важкою розумовою працею, не бере жодної участі в розкритті Душі. Це лише попередня стадія, яку слід замінити іншим методом.

Той, хто вивчає Раджа Йогу, повинен виявити, що розум призначений стати органом сприйняття; тільки так він дійде правильного розуміння цієї науки. Процес, якому необхідно слідувати в поетапній роботі з розумом, може бути приблизно описаний таким чином:

1. Правильний контроль різновидів (або видів активності) мислячого принципу.

2. Стабілізація розуму і його подальше використання Душею як органу бачення, шостого відчуття і синтезатора всієї решти п’яти відчуттів.

Результат: Правильне знання.

1. Правильне використання сприймаючої здатності, так що нове поле пізнання, з яким тепер встановлюється контакт, бачиться як воно є.

2. Правильна інтерпретація сприйманого завдяки злагодженості, що з’являється, між інтуїцією і розумом.

3. Правильна передача фізичному мозку того, що було сприйняте; свідчення шостого відчуття вірно інтерпретуються і видиме передається з окультною точністю.

Результат: Правильна реакція фізичного мозку на передаване знання.

Коли людина на фізичному плані вивчає цей процес і слідує йому, то починає все більше усвідомлювати усе те, що пов’язане з Душею і з груповою свідомістю а також таємниці сфери Душі або “Царства Божого”. Звернімо увагу на те, що в наші дні ці правила починають розглядатися як певні основні передумови, які перевіряються і доводяться всіма подіями повсякденного життя. Коли ті ж самі правила розповсюдяться на світ психічних зусиль (як нижчих, так і вищих), ми матимемо спрощення сьогоднішньої плутанини. У одній стародавній книзі, написаній для учнів першого ступеня, зустрічаються слова, які мають значення для всіх випробовуваних і прийнятих учнів. Переклад не буквальний, але передає сенс:

“Хай споглядач подбає, щоб вікно, крізь яке він пильно дивиться, пропускало світло Сонця. Якщо він користується ним рано удосвіта (свого устремління), хай пам’ятає, що світило ще не зійшло. Ясних контурів не можна розрізнити, а примари і тіні, похмурі простори і території, повні темноти, все ще бентежать його зір”.

В кінці фрази є цікавий символ, який передає розуму учня думку: “Зберігай мовчання і притримай свою думку”.
  

8. Неправильне знання ґрунтується на сприйнятті форми, а не на сприйнятті стану буття.

Цю Сутру досить важко переказати. Її сенс полягає в наступному: знання, висновок і рішення, що базується на зовнішньому, на формі, через яку знаходить свій вираз всяке життя в будь-якому царстві природи, є помилкою, а не дійсним знанням. На нинішній стадії еволюційного процесу немає такої форми, яка відповідала б, або була адекватним виразом Мешканця усередині життя. Справжній адепт не судить про той або інший вираз божества за його третім аспектом. Раджа Йога тренує людину функціонувати в своєму другому аспекті і через цей другий аспект встановлювати зв’язок з “дійсною природою”, прихованою в будь-якій формі. Це те “буття”, яке є сутнісною реальністю, і всі істоти пробиваються до його дійсного виразу. Тому всіляке знання, яке отримується за допомогою нижчих здібностей і базується на аспекті форми, – це хибне знання, помилка.

Тільки Душа сприймає правильно; тільки Душа володіє могутністю контакту із зародком, або принципом Буддхі (християнською мовою – з принципом Христа), що міститься в серці кожного атома, чи то атом матерії, що вивчається в лабораторії ученого, чи то людський атом в тиглі щоденного досвіду, чи то планетарний атом, в “не-переступи-кільці” якого містяться всі царства природи, або ж Сонячний Атом, Бог, що проявлений завдяки посередництву Сонячної системи. Христос “знав, що в людині”, і тому міг бути Рятівником.

 

9. Фантазія заснована на образах, які не мають реального існування.

Це означає, що такі образи не мають реального існування, оскільки вони викликаються в уяві самими людьми, будуються в їх власних ментальних аурах, енергетизуються їх волею або бажанням, і, отже, розсіваються, коли увага спрямовується на щось інше.

“Енергія слідує за думкою” – ось базовий постулат системи Раджа Йоги, і він залишається істинним навіть тоді, коли справа стосується образів фантазії. Ці уявні образи діляться в основному на три групи:

1. Мислеформи, які будує сама людина, що мають швидкоплинне життя і залежать від якості її бажань; будучи тому ні добрими, ні злими, ні низькими, ні високими, вони можуть бути викликані до життя низькими схильностями або ж ідеалістичними устремліннями з усіма проміжними стадіями, що зустрічаються між цими двома крайнощами. Прагнучий повинен бути пильним, щоб не помилитися, приймаючи їх за реальність. Тут можна навести хорошу ілюстрацію відносно того, з якою легкістю люди вважають, що вони бачили одного з Вчителів Мудрості, тоді як насправді вони сприймали всього лише мислеформу одного з Них. Бажання, що породжує думку, зробило їх жертвою цього виду неправильного сприйняття, званою Патанджалі фантазією.

2. Мислеформи, які створюються расою, нацією, групою або організацією. Будь-якого роду групові мислеформи (від планетарної до тієї, що будується якою-небудь групою мислителів) утворюють загальну сукупність “великої ілюзії”. Тут є натяк для прагнучого.

3. Мислеформа, що створюється людиною від самого початку її появи у фізичній формі і звана “Мешканець Порогу”. Будучи створеною нижчим особистісним “я”, а не Душею, вона непостійна і просто утримується нижчою енергією людини. Коли людина починає функціонувати як Душа, цей “образ”, створений нею, її “фантазією” або реакцією на оману-ілюзію, розсівається напруженим вищим зусиллям. Він не має реального існування, оскільки немає нічого в прагнучому, щоб живити його, і свідомість цього дозволяє звільнитись прагнучому від рабства цієї мислеформи.

Це одна з Сутр, яка, хоч і здається короткою і простою, має найглибше значення. Вона вивчається тими високими Посвяченими, які опановують природу творчого процесу на планеті і які зайняті розсіюванням планетної майї.

 

10. Пасивність (сон) ґрунтується на нерухомому стані врітті (тобто на не сприйнятливості відчуттів).

Можливо, тут потрібне деяке роз’яснення, що стосується природи врітті. Врітті – це активності розуму, які є результатом свідомого зв'язку між використовуваними органами чуття і тим, що ними відчувається. Якщо не враховувати модифікацій ментального процесу, або утвердження в свідомості того відчуття, що “я є я”, відчуття можуть бути активними, хоча людина може цього не усвідомлювати. Людина усвідомлює, що вона бачить, куштує або чує; вона говорить: “Я бачу, я куштую, я чую”, – і активність врітті (або тих ментальних сприйнять, які мають стосунок до п’яти відчуттів) дозволяє їй дізнаватися про цей факт. Утримуючись від активного відчуттєвого сприйняття, не використовуючи більш свідомість, “спрямовану на зовнішнє”, і відволікаючи цю свідомість від периферії до центру, людина може викликати стан пасивності, відсутності усвідомлення, яке не є ні Самадхі Йогіна, ні одно-спрямованою зосередженістю, до якої прагне учень Йоги, а яка лише форма трансу. Це нав’язане самою людиною заспокоєння не тільки перешкоджає досягненню успіху у вищій Йозі, але надзвичайно небезпечне у багатьох випадках.

Учням необхідно пам’ятати, що правильна активність розуму і його вірне використання – ось мета Йоги, а стан, званий “порожній розум”, і стан пасивної сприйнятливості, коли відчуттєві зв'язки відсічені або атрофовані, не мають жодного стосунку до даного процесу. Сон, про який тут йдеться, – це не перехід тіла в стан дрімоти, це занурення в сон врітті. Це відмова від контактів, що встановлюються за допомогою п'яти відчуттів, під час якого шосте відчуття, розум, не заміщає їх активності. У цьому різновиді сну людина відкрита галюцинаціям, зваблюванню, помилковим враженням і одержимості.

 Сон буває декількох видів, але в такому коментарі, як наш, можна привести лише короткий перелік:

 1. Звичайний сон фізичного тіла, коли мозок не відгукується на жодні відчуттєві контакти;

 2. Сон врітті, або тих модифікацій ментальних процесів, які, будучи посередниками між відчуттями і розумом, роблять можливим для людини сприйняття навколишнього середовища;

 3. Сон Душі, що охоплює, окультно кажучи, ту частину людського досвіду, яка веде відлік від першого втілення індивіда в людському образі і триває до тих пір, поки він не “прокинеться” до знання Плану і не почне намагатись привести нижчу людину у відповідність з природою і волею внутрішньої Духовної людини;

 4. Сон звичайного медіума, у якого ефірне тіло частково витісняється з фізичного тіла і також відділяється від астрального тіла, приводячи до стану, який вельми небезпечний;

 5. Самадхі, або сон Йогіна, – це результат свідомого наукового видалення реальної людини з її нижчої потрійної оболонки для роботи на вищих рівнях з метою підготуватися до певного активного служіння на рівні нижчому;

 6. Сон Нірманакайя, стан такої інтенсивної духовної концентрації і фокусування в духовному, або атмічному, тілі, що прагнуча назовні свідомість фокусується, віддаляючись не тільки з трьох планів людських устремлінь, але також з двох нижчих виразів духовної Тріади. В цілях своєї особливої, специфічної роботи Нірманакайя “спить”, не усвідомлюючи ніяких станів нижче за третій, або атмічний, план.

 

11. Пам’ять – це утримування того, що було пізнане.

Пам’ять ця стосується декількох груп усвідомлень, активних або прихованих; вона має справу з деякими сукупностями відомих чинників, і їх можна перелічити таким чином:

1. Мислео́брази того, що відчутне, об'єктивне і що пізнане Мислителем на фізичному плані.

2. Кама-манасичні (що стосуються бажань нижчого розуму) о́брази минулих бажань і їх задоволення. “Здатність створювати уявні о́брази” у середньої людини заснована на її бажаннях (вищих або нижчих бажаннях, що викликають устремління або ж що приводять до деградації, тобто тягнуть вниз) і на пізнаному нею задоволенні бажань. Це однаково справедливо як відносно пам'яті, наприклад, любителя поїсти, з його підсвідомим образом якогось смачного обіду, що приносить задоволення, так і пам'яті ортодоксального святого, що ґрунтується на створеній ним в думках картині блаженного раю.

3. Активність пам’яті, яка є результатом ментального тренування, накопичення зібраних фактів, наслідком читання або навчання і яка не базується виключно на бажанні, але має в своїй основі інтелектуальний інтерес.

4. Різноманітні контакти, які зберігаються в пам’яті і усвідомлюються, як такі, що витікають від п’яти нижчих відчуттєвих сприйнять.

5. Ментальні образи, приховані в творчій здатності пам’яті, які є сумою одержаних знань і усвідомлень, викликаних правильним використанням розуму як шостого відчуття. Всі ці форми, що породжуються здатністю пам’яті, потрібно уміти відкинути і більш не утримувати; їх треба визнати різновидами розуму, мислячого принципу, і, отже, частиною тієї мінливої психічної природи, яку слід приборкати перш, ніж Йогін зможе сподіватися досягти звільнення від обмежень і від всякої нижчої активності. У цьому мета.

6. Нарешті (немає потреби перераховувати складніші підрозділи), пам’ять містить в собі також накопичений досвід, одержаний Душею в багатьох втіленнях, котрий зберігається в істинній свідомості Душі.

  

12. Контроль над цими різновидами внутрішнього органу, чи розуму, досягається шляхом невтомного наполегливого зусилля і розвитку не-прив’язаності.

Декілька коротких пояснень – от і все, що потрібне для Сутри, такої легкої для розуміння, як ця.

Інтелектуально її сенс ясний; на практиці ж виконати його важко.

1. Внутрішній орган – це, звичайно, розум. Західному мислителю слід пам’ятати, що східний окультист не розглядає органи як органи фізичні. Причина полягає в тому, що фізичне тіло в його щільній, конкретній формі не вважається принципом, а просто відчутним результатом активності реальних принципів. Органи, окультно кажучи, – це такі центри активності, як розум, різні постійні атоми і центри сили в різних оболонках. Всі вони мають свої об’єктивні “тіні”, або наслідки, і ці результуючі еманації і є зовнішніми фізичними органами. Мозок, наприклад, це “тінь”, або зовнішній орган, розуму, і дослідник виявить, що вміст мозкової оболонки відповідає тим аспектам людського механізму, які перебувають на ментальному плані. Останнє твердження слід підкреслити; воно містить натяк для тих, хто здатний витягнути з нього користь.

2. Невпинне зусилля буквально означає постійну практику, безперестанне повторення і безперервні зусилля накласти новий ритм на старий і стерти глибоко укорінені звички і видозміни, замінюючи їх впливами з плану Душі. Йогін, або Вчитель, – це результат терпеливої стійкості; його досягнення – це плід постійних зусиль, заснованих на розумній оцінці роботи, яка повинна бути виконана, і меті, яка має бути досягнута, а не на судорожному ентузіазмі.

3. Не-прив'язаність (безпристрасність) – єдина річ, яка врешті-решт приводить всі чуттєві сприйняття до виконання своїх законних функцій. Завдяки не-прив’язаності до тих форм знання, з якими людину приводять в контакт відчуття, вони остаточно втрачають свою владу над нею. Нарешті настає час, коли вона звільняється і стає господарем своїх відчуттів і всіх відчуттєвих контактів. Тут не йдеться про стан, коли вони атрофуються і стають не корисними, але передбачає такий їхній стан, коли вони стають корисними Йогіну, коли він користується ними сам вирішуючи, де і як їх застосувати. Він застосовує їх у міру зростання його ефективності в груповому служінні і в групових зусиллях.

 

13. Невтомне прагнення – це постійні зусилля стримувати видозміни розуму.

Це одна з найважчих для перекладу і для передачі її істинного значення Сутр. Вона передає ідею постійних зусиль духовної людини, що здійснюються нею для приборкання видозмін, або коливань, розуму і контролю мінливої нижчої психічної природи з метою повного виразу її власної духовної природи. Так, і лише так, може духовна людина жити щодня життям Душі на фізичному плані. Джонстон в своєму перекладі прагне передати цей сенс словами: “правильне використання волі – це постійне зусилля перебувати в духовному бутті”. Ідея, що мається на увазі, полягає в застосуванні до розуму (що розглядається як шосте відчуття) такої ж заборони, як і до п’яти нижчих відчуттів; в результаті їхня зовнішня активність припиняється, і вони не відгукуються на тяжіння, не притягуються їх особливим полем пізнання. 

 

14. Коли мета, яка має бути досягнутою, визнається досить цінною і зусилля для її здобуття здійснюються наполегливо і безперервно, тоді стійкість розуму (стримування врітті) забезпечується.

Послідовники Раджа Йоги перш за все повинні бути відданими. Тільки сильна любов до Душі і до всього того знання, яке несе з собою Душа, плюс достатня наполегливість проведуть прагнучого до його мети. Перед тим, як зробити достатньо рішучі зусилля, котрі дадуть йому владу над модифікаціями розуму і над всією його нижчою природою, прагнучий повинен неупереджено оцінити майбутнє завдання – возз’єднання з Душею і, тим самим, з Найвищою Душею і зі всіма Душами; він повинен правильно зважити мотиви і підстави до його досягнення і найщирішим чином бажати (або любити) результати, яких необхідно добитися. Якщо його оцінка достатньо вірна і він здатний без перерв просуватися вперед в роботі з підпорядкування і контролю, то настане час, коли учень все більш і більш свідомо почне дізнаватися в чому полягає сенс заборони коливань розуму.

 

15. Не-прив’язаність (безпристрасність) – це свобода від прагнення до всіх об'єктів бажань, як до земних, так і релігійних, як в нинішньому житті, так і після смерті.

Не-прив’язаність можна також охарактеризувати як відсутність спраги. Найправильніше використати цей окультний термін, оскільки він має на увазі подвійну ідею води: як символу матеріального існування і як бажання, якості астрального плану, чий символ – також вода. Ідея людини, що існує як “риба”, постає тут з надзвичайною повнотою. Цей символ (як і всі символи) має сім сенсів; два з них такі:

1. Риба – це символ аспекту Вішну, принципу Христа, другого аспекту божества, Христа у втіленні, чи то Космічний Христос (що виражає Себе за допомогою Сонячної системи) або індивідуальний Христос, потенційний Рятівник в кожній людській істоті. Це “Христос у вас, надія слави” (Кол. 1:27). Якщо учень вивчить також рибу Аватара Вішну, він дізнається значно більше.

2. Риба, плаваюча у водах матерії, – розвиток тієї ж самої ідеї, тільки спроектованої вниз, на її найбільш очевидний нинішній вираз, на людину – як особистість.

Коли немає прагнення до яких би то не було об'єктів і коли немає бажання відродження (незмінного наслідку прагнення до “виразу у формі”, або до матеріальної маніфестації), тоді досягається дійсна відсутність спраги, і звільнена людина, відвертаючись від всіх форм в нижчих трьох світах, стає дійсним Рятівником.

У “Бхагавад Гіті” є наступні рядки, що несуть просвітлення:

“Ті, що володіють мудрістю і єдині в баченні Душі, що залишили плоди праці, вільні від уз переродження, досягають місця, де немає жодного страждання”.

“Коли Душа пройде крізь ліс ілюзії, не буде більше турботи про те, що повинно бути осягнуте або осягається”.

“Коли, віддалившись від традиційних учень, твоя Душа стоятиме стійко, наполеглива в баченні Душі, тоді знайдеш ти єдність з Душею” (Гіта II, 51, 52 і 53.).

Дж. Х. Вудс пояснює це в своєму перекладі коментарю В’яси до Вед, який приводиться нижче:

“Безпристрасність – це стан свідомості Вчителя, або того, хто позбавив себе від жадання будь-яких видимих або пізнаваних об’єктів”.

“Речовина розуму (чітта), якщо її буде позбавлено від жадання видимих об’єктів, таких як жінки, або їжа, або пиття, або влада; якщо її буде позбавлено від жадання пізнаваних (у Ведах) об'єктів, таких як досягнення Небес, роз-втілений стан або розкладання в первинну матерію; навіть якщо стикаючись з надприродними об’єктами, вона буде, з причини своєї піднесеності, обізнана про недосконалість об'єктів, то вона матиме свідомість буття Вчителя ...”.

Слова “бажання релігійних об'єктів” переводять думку учня від об’єктів відчуттєвого сприйняття в світ мислеформ, в ті “нетрі оман”, які збудовані людськими уявленнями про Бога, небеса або пекло. Сублімацією їх усіх і вищим виразом в трьох світах служить той “Девачан”, який є метою більшості синів людських. Досвід девачана, проте, зрештою повинен бути трансформований в нірванічну завершеність. Учню варто пам'ятати, що небеса як об’єкт цілеспрямованого бажання, котрі одержали своє походження в традиційних ученнях і у всіх формулюваннях догматичних віруючих, мають для окультиста декілька сенсів. Для яснішого розуміння корисний наступний огляд:

1. Небеса – той стан свідомості на астральному плані, який є конкретизацією спраги і бажання відпочинку, миру і щастя. Він базується на “формах радості”. Це стан чуттєвого задоволення, і, будучи створеним для себе кожним індивідуумом, він настільки різноманітний, наскільки різноманітні і люди, що створюють його. Щодо небес повинна бути досягнута не-прив'язаність. Треба усвідомити, що вони радують нижче “я” і людину, яка втратила тільки своє фізичне тіло, перш ніж вона переходить з астрального тіла на ментальний план.

2. Девачан – той стан свідомості на ментальному плані, в який переходить Душа, коли позбувається свого астрального тіла і функціонує в своєму ментальному тілі, обмежуючись ним. Це стан на порядок вищий за той, якого зазнають на звичайних “небесах”, і його блаженство більш ментальне, ніж те, що ми зазвичай під цим словом розуміємо, проте, це стан все ще в межах нижчого світу форм, і з досягненням не-прив’язаності він буде трансцендований.

3. Нірвана – той стан, в який переходить адепт, коли три нижчі світи більш не “прив’язані” до нього його схильностями або Кармою. Цей стан він переживає після того, як:

а) Отримав певні посвячення;

б) Звільнився від трьох світів;

в) Створив своє тіло Христа.

Строго кажучи, ті адепти, які досягли не-прив’язаності, але вирішили пожертвувати собою і перебувати з синами людськими, щоб служити і допомагати їм, технічно не є такими, що досягли Нірвани. Вони – Владики Співчуття, що дали обітницю “страждати” разом з іншими і підкорятися певним умовам, аналогічним (хоч і не тотожним) тим умовам, яким підпорядковані люди, котрі все ще прив’язані до світу форм.

 

16. Результатом досягнутої не-прив’язаності є обізнаність Духовної людини, коли вона вільна від якостей, чи гун.

При розгляді цієї Сутри слід пам’ятати декілька моментів:

1. Що Духовна людина є Монадою.

2. Що еволюційний процес, приведений до свого кульмінаційного пункту, викликає не тільки звільнення Душі від обмежень трьох світів, але і звільняє Духовну людину від всіх обмежень, навіть від обмежень самої Душі. Метою є безформність, або свобода від об'єктивного і відчутного прояву. І дійсне значення цього стане очевидним, якщо учень пригадає про єдність духу і матерії, коли вони знаходяться в проявленому стані. Наші сім планів є сімома підпланами нижчого космічного плану, фізичного. Отже, лише під “час кінця” і розчинення Сонячної системи відкриється дійсний сенс безформності.

3. Гуни – це три якості матерії, три наслідки, що з’являються тоді, коли енергія макрокосмосу, життя Бога, що існує незалежно від формоутворення, активізує, або енергетизує, субстанцію. Три гуни наступні:

І. Саттва – Енергія Духу – Монада – Отець – ритм, гармонійна вібрація

ІІ. Раджас – Енергія Душі – Его – Син – рухливість або активність

ІІІ. Тамас – Енергія Матерії – Особистість – Дух Святий – інертність

Ці три гуни відповідають якості кожного з трьох аспектів, що виражають єдине Життя. Що ж мається на увазі під довершеним досягненням не-прив’язаності стосовно макрокосму або мікрокосму? Коли всі три гуни використані, коли повний досвід за посередництва форми набутий, коли завдяки прихильності до об’єкту, або форми, розвинені свідомість і сприйняття, або обізнаність, коли всі можливості вичерпані, то Духовна людина (логосична або людська) надалі не має користі або потреби в них. Тим самим вона звільняється від гун, позбавляється від необхідності втілюватися у формі внаслідок прив’язаності і входить в новий стан свідомості, який нам марно обговорювати.

 

17. Усвідомлення об'єкта досягається зосередженням на його чотирискладовій природі: на формі – через дослідження; на якості (чи гуні) – через розрізнюючу співучасть; на цілі – через натхнення (чи блаженство); на Душі – через ототожнення.

Очевидно, що твердження “які думки в Душі його, такий і він” (Притчі 23:7) ґрунтується на окультних фактах. Кожна форма будь-якого виду має Душу, і Душа ця, або принцип свідомості, тотожна Душі в людській формі; тотожна за своєю природою, але не за своєю мірою, або ступенем, розвитку. Це однаково справедливо і відносно тих великих Життів, або надлюдських Існувань, Якими людина “живе, і рухається, і існує” (Діяння Апостолів 17:28) і до стану розвитку Яких вона прагне.

У міру того як прагнучий ретельно вибирає “об’єкти” для медитації, за допомогою цих об’єктів він будує собі сходи, якими врешті-решт підіймається до без-об’єктності. У міру того як його розум все більше займає медитативну позицію Душі, його мозок також все більше підкоряється розуму, як і розум – Душі. Таким чином, нижча людина поступово ототожнюється з Духовною людиною, всезнаючою і усюдисущою. Ця медитативна позиція досягається за допомогою чотирискладового процесу:

1. Медитацією на природі окремої форми. У міру роздуму над формою приходить розуміння, що вона всього лише символ внутрішньої реальності, що весь наш відчутний об’єктивний світ збудований з форм того або іншого роду (людських, долюдських і надлюдських), які виражають життя міріад розумних істот.

2. Медитацією на якість будь-якої окремої форми, завдяки якій досягається сприйняття її суб'єктивної енергії. Слід враховувати, що енергія об’єкту може розглядатися як його колір, і у зв’язку з цим слова Патанджалі IV,17 стають такими, що просвітлюють, служачи коментарем до даного другого пункту. Це називається “розрізняючою співучастю”, через неї учень приходить до знання тієї енергії в собі, яка тотожна з об’єктом його медитації.

3. Медитацією на мету будь-якої окремої форми. Вона полягає в розгляді ідеї, прихованої позаду, тобто лежачої в основі прояву будь-якої форми та її енергії. Це розуміння просуває прагнучого до знання плану або мети Всього, що служить мотивуючим чинником активності всіх форм. Отже, через співучасть досягається контакт з Цілим і має місце розширення свідомості, що спричиняє за собою блаженство і радість. Блаженство завжди слідує за збагненням єдності частини з Цілим. З медитації на таттви – енергії (принципи) або на танматри – елементи, що складають дух-матерію, виникає знання мети, або плану, мікрокосмічного або макрокосмічного прояву, а із знанням приходить блаженство.

У цих трьох пунктах слід зайти відповідність трьом аспектам: тілу, Душі і Духу, що прояснить багато питань для старанного учня.

4. Медитацією на Душу, на Єдине, котре використовує форму, спонукуючи її до активності і котре працює згідно з Планом. Душа, будучи єдиною зі всіма Душами і з Найвищою Душею, сприяє єдиному плану і володіє груповою свідомістю.

Отже, за допомогою чотирьох стадій медитації на об’єкт, прагнучий приходить до своєї мети: він пізнає Душу і її могутність. Він стає свідомо ототожненим з єдиною Реальністю і все це сприймає у фізичному мозку. Він знаходить ту Істину, якою є він сам і яка прихована в кожній формі і в кожному царстві природи. В результаті він нарешті приходить (після набуття знання самої Душі) до знання Загальної Душі і стає єдиним з нею.

 

18. Наступна стадія самадхі досягається, коли в результаті одно-спрямованої концентрації думки заспокоюється будь-яка зовнішня активність. На цій стадії чітта відгукується лише на суб'єктивні враження.

Слово “самадхі” інтерпретується по-різному і застосовується до різних стадій йогічного досягнення. Воно викликає труднощі для середнього учня, коли він вивчає різні коментарі. Мабуть, один з найпростіших способів з’ясувати його значення – це пригадати, що слово “сама” стосується здатності речовини розуму (чітти) набувати форму, або видозмінюватися, відповідно до зовнішніх вражень. Зовнішні враження досягають розуму за допомогою відчуттів. Коли прагнучий до Йоги може контролювати свої органи відчуттєвого сприйняття таким способом, що вони більше не сигналізують розуму про свої реакції на сприймане, відбуваються дві речі:

а) Фізичний мозок стає тихим і спокійним;

б) Речовина розуму, або ментальне тіло, чітта, перестає набувати різних модифікацій і також заспокоюється.

Це одна з ранніх стадій самадхі, але не самадхі адепта. Це стан інтенсивної внутрішньої активності замість зовнішньої; це позиція одно-спрямованої концентрації. Прагнучий, проте, чуйний до вражень, котрі приходять з тонших сфер, і до модифікацій, що виникають з тих сприйнять, які значно суб’єктивніші. Він стає обізнаним про нове поле пізнання, хоча ще не знає, що воно таке. Він переконується в тому, що це світ, який не можна пізнати за допомогою п’яти відчуттів, але який відкривається завдяки правильному використанню органу розуму. Він осягає те, що приховане в словах однієї з подальших сутр в перекладі Чарльза Джонстона, в яких думка ця виражена особливо ясно:

“Той, хто бачить, є чистим баченням ... він дивиться крізь покров розуму” (Книга II, Сутра 20).

Якщо попередня Сутра стосувалася того, що можна назвати медитацією з насінням, тобто з об’єктом, то дана Сутра натякає на наступну стадію – медитацію без насіння, або без того, що фізичний мозок визнав би за об’єкт.

Тут варто згадати про шість стадій медитації, розглянутих Патанджалі, оскільки вони дають ключ до всього процесу розкриття, про яке йдеться в даній книзі:

1) Устремління. 2) Зосередження. 3) Медитація.

4) Споглядання. 5) Просвітлення. 6) Натхнення.

Слід відзначити, що учень починає з устремління до того, що лежить за межами його кругозору, а закінчує, будучи натхненним тим, що він прагнув пізнати. Концентрація (або інтенсивне зосередження) приводить в результаті до медитації, а медитація перетворюється в споглядання.

 

19. Ця початкова стадія самадхі не виводить за межі феноменального світу; вона не виводить за межі впливу Богів, які відповідають за світи конкретного.

Відзначимо, що результати, досягнуті в процесі, про який йдеться в Сутрах сімнадцять і вісімнадцять, приводять прагнучого лише на грань сфери Душі, нового поля пізнання, про яке він став обізнаним. Він все ще прикований до трьох світів. Все, в чому він досяг успіху, це заспокоєння видозмін ментального тіла, так що вперше людина (на фізичному плані і в своєму фізичному мозку) починає усвідомлювати те, що лежить за межами трьох світів, – Душу, її область бачення і її знання. Прагнучий повинен ще укріпити свій зв’язок з Душею (що розглядається в Сутрах 23-28) і потім, перемістивши свою свідомість в свідомість реальної Духовної людини, він повинен почати працювати з цієї нової точки зору, з позиції, що дає кращий огляд.

Ця ідея була виражена деякими перекладачами як стан, в якому прагнучий стає обізнаним про деяку “дощову хмару пізнаваних речей”. Хмара ще не досить згустилась, щоб “дощ” впав з небесних висот на фізичний план, аби пізнавані речі сталі відомі фізичному мозку. Хмара сприймається в результаті інтенсивної концентрації і заспокоєння нижчих модифікацій; але поки Душа, або Вчитель, не взяла на себе контроль, знання Душі не може вливатися у фізичний мозок за допомогою шостого відчуття, розуму.

 

20. Інші Йоги досягають самадхі і приходять до розпізнавання чистого Духу завдяки Вірі, за допомогою якої оволодівають енергією, пам’яттю, медитацією і правильним сприйняттям.

Раніше розглядалися групи Йогів, чиє сприйняття було обмежене феноменальним світом, хоча під ним ми повинні розуміти виключно три світи: ментального сприйняття, астрального сприйняття і фізичних відчуттів. Вони контактували з енергіями, що викликають прояв, і пізнавали мотивуючу могутність думки, коли вона створює наслідки на фізичному плані. Тут, проте, Йог переноситься в більш духовні, тонші сфери і стає обізнаним про те, що сприймає і знає “Я” (у своїй справжній природі). Він переходить в другу групу і пізнає світ причин. Перша група складається з усіх тих, хто ступає шляхом учнівства, і охоплює час від їх вступу на Шлях Випробування до прийняття ними другого Посвячення. Друга група містить тих вищих учнів, хто, поставивши під контроль і цілком трансмутувавши нижчу природу, вступає в контакт зі своєю Монадою, Духом, або “Отцем Небесним”, і розпізнає те, що сприймає Монада.

Перша форма реалізації приходить до тих, хто перебуває в процесі синтезу енергій шести нижчих центрів в головному центрі через трансмутацію нижчих чотирьох енергій у вищі три, а потім – підняття енергій серцевого і горлового центрів – в головний. Представники другої групи – завдяки знанню закону – працюють зі всіма трансмутованими і очищеними центрами. Вони знають, як досягти справжнього самадхі, або стану окультної абстракції, за допомогою своєї здатності видаляти енергії в тисяча-пелюстковий лотос голови і звідти переводити їх через два інших, тонших, тіла, поки всі енергії не будуть центровані і сфокусовані в каузальному провіднику, Карана Шарірі, егоїчному лотосі. Патанджалі говорить нам, що це здійснюється в наступні п’ять стадій. Учні повинні пам’ятати, що стадії ці стосуються активності Душі, егоїчної реалізації, а не реакцій нижчої людини і фізичного мозку.

1. Віра. На своєму власному плані Душа повторює стан, аналогічний вірі прагнучого в Душу, або принцип Христа; тільки в даному випадку завдання полягає в усвідомленні того, що є Дух, або Отець Небесний, якого прагне відкрити Христос (Душа). Спочатку учень підходить до збагнення свого Ангела Присутності, Сонячного Ангела, Его, або Душі. Це завдання першої групи. Пізніше досягається контакт із самою Присутністю, і Присутність ця є Чистий Дух, Абсолют, Отець Сущого. Ця група посвячених пізнала “Я” і “не-я”. Тепер бачення “не-я” блякне і пропадає, і залишається відомим тільки Дух. Віра завжди повинна бути першою стадією. Спершу теорія, потім експеримент і, нарешті, реалізація.

2. Енергія. Коли теорія засвоєна, коли мета відчутна, то з них виникає активність – та правильна активність і те вірне використання сили, які наблизять до мети і зроблять теорію фактом.

3. Пам’ять, або правильне запам’ятовування. Це цікавий чинник процесу, оскільки він припускає правильне забування, або усунення зі свідомості Его всіх форм, які дотепер приховували Реальність. Форми ці вибираються або створюються самою людиною. Усунення їх веде до стану дійсного розуміння, уміння правильно реєструвати те, що сприймає Душа, і здатності передавати це правильне сприйняття мозку фізичної людини. Ось про яку пам’ять тут мовиться. Вона спеціально не пов'язана із спогадом подій минулого, але передбачає момент усвідомлення і передачу цього усвідомлення мозку, де воно повинне реєструватися і в результаті згадуватися при потребі.

4. Медитація. Те, що було побачене і зареєстроване мозком і що еманувало від Душі, повинно бути об’єктом медитації і через неї вплітатися в тканину життя. Са́ме завдяки медитації сприйняття з світу Душі стають реальними для людини на фізичному плані. Медитація ця дуже високого порядку, оскільки слідує за споглядальною стадією і є медитацією Душі з метою просвітлення провідника на фізичному плані.

5. Правильне сприйняття. Досвід Душі і знання Духу, аспекту Отця, починають становити частину вмісту мозку Адепта, або Вчителя. Він взнає План, яким той є на вищих рівнях, і стикається з Архетипом. Це означає (якщо можна так проілюструвати), що цей клас Йогів досяг точки, де вони можуть сприймати План, як він існує в думці “Великого Архітектора Всесвіту”. Тепер вони є у згоді з цим Планом. Інші класи Йогів досягли точки, де вони здатні вивчати креслення великого Плану і розумно співробітничати в спорудженні Храму Владики. Сприйняття, про яке тут йдеться, настільки високого порядку, що майже незбагненне ні для кого, окрім просунутих учнів, але при оцінці стадій і ступенів прагнучий приходить не тільки до розуміння своєї безпосередньої проблеми і того, де він перебуває, але також до оцінки краси всієї схеми.

 

21. Досягнення цієї стадії (Духовної свідомості) буває швидким для тих, чия воля інтенсивно жвава.

Це, природно, повинно бути так. Як тільки воля, відображена в думці, починає домінувати в учневі, в ньому прокидається той його аспект, який пов’язаний з аспектом Волі Логосу, першим аспектом, або аспектом Отця. Лінії контакту наступні:

1. Монада, або Отець Небесний, аспект Волі.

2. Атма, або Духовна Воля, вищий аспект Душі.

3. Ментальне тіло, або розумна Воля, вищий аспект особистості.

4. Головний центр.

Цій лінії слідують Раджа Йоги, і вона приводить їх до пізнання Духу і стану адепта. Є і інша лінія:

1. Монада.

2. Син, або аспект Христа.

3. Аспект Любові, або аспект Мудрості.

4. Буддхі, або Духовна Любов, другий аспект Душі.

5. Емоційне тіло, другий аспект особистості.

6. Серцевий центр.

Це лінія послідовників Бхакті Йоги, відданих і святих, що приводить їх до знання Душі і до святості. Перша з двох ліній та, якій слідує наша арійська раса. Друга лінія була шляхом досягнення атлантів.

Якщо учні уважно проглянуть цю класифікацію, до них прийде багато світла. При вивченні шляху Посвячення необхідність сильної, енергійної волі стає очевидною. Тільки залізна воля і постійна, тверда, непохитна стійкість проведуть прагнучого по цьому шляху і виведуть до ясного світла.

 

22. Ті, хто застосовує волю, також різняться, оскільки її застосування може бути інтенсивним, поміркованим чи слабким. Крім того, для досягнення істинної Духовної свідомості існує ще один шлях.

Буде розумно пояснити тут два шляхи, якими люди приходять до мети – до знання духовного життя і звільнення. Є шлях Йоги, намічений Патанджалі, на якому, завдяки застосуванню волі, досягається розрізнення між “Я” і “не-я” і людина приходить до чистого Духу. Цей шлях призначений для людства п’ятої, або Арійської, раси, для тих, чия функція – розвинути п’ятий принцип, або розум, і таким чином стати дійсними синами розуму. Їх роль – стати п’ятикутною зіркою, зіркою довершеної людини у всій її славі. В результаті проходження цього шляху досягається панування на п’яти планах людської і надлюдської еволюції, і Атма (Воля Бога, аспект Отця) відкривається за допомогою Буддхі (свідомості Христа), роблячи своїм провідником Манас, або Вищий розум.

Інший шлях – це шлях чистої відданості. Ревним поклонінням і повною присвятою себе прагнучий приходить до знання реальності Духу. Це шлях найменшого опору для багатьох; він був методом досягнення для попередньої раси. Він в значній мірі ігнорує п’ятий принцип і є сублімацією відчуттєвого сприйняття, будучи шляхом інтенсивного почування. Цим методом досягається панування на чотирьох планах і відкривається Буддхі (або Христос). Учні повинні проводити чітку відмінність між цими двома шляхами, пам’ятаючи, що білий окультист поєднує обидва; і якщо в цьому житті він слідує шляхом Раджа Йоги з жаром і любов’ю, то, мабуть, тому, що в інших життях він ступав шляхом відданості і знаходив Христа, Буддхі, всередині. У нинішньому житті він повторюватиме свій досвід, додаючи інтенсивний розвиток волі і контроль розуму, котрі врешті-решт відкриють йому його Отця Небесного, точку чистого Духу.

Коментатори цієї Сутри вказують, що ті, хто слідує методу Раджа Йоги і застосовує волю, діляться на три основні групи. Їх, у свою чергу, можна підрозділити на дев’ять. Є ті, хто застосовує волю з такою інтенсивністю, що досягає надзвичайно швидких результатів, зв’язаних, проте, з певними небезпеками і ризиком. Це ризик неврівноваженого розвитку, заперечення серцевої сторони єства і деяких руйнувань, які згодом повинні бути вилікувані. Потім, слідують ті прагнучі, чий прогрес менш швидкий і хто є представником середнього шляху. Вони просуваються з постійністю і помірністю і звуться “адептами розрізнення”, оскільки не допускають жодних крайнощів. Їх метод потрібно рекомендувати людям в нашому циклі. Крім того, є покірливі Душі, чию волю можна характеризувати незворушною завзятістю і хто наполегливо, неухильно йде вперед, врешті-решт прибуваючи до своєї мети. Їх відрізняє непохитна завзятість. Їх прогрес повільний. Вони “черепахи” на Шляху, тоді як перша група – “зайці”.

У деяких стародавніх книгах є докладні відомості про ці три групи прагнучих, де вони зображуються трьома символами:

1. Інтенсивна група зображується як кози, і прагнучі цього типу часто знаходяться у втіленні під знаком Козерога;

2. Помірна група зображується як риби, і багато народжених під знаком Риб відносяться до цієї категорії;

3. Покірлива, або повільна, група зображується як раки, і вони часто входять у втілення під знаком Раку.

У цих трьох групах є різні підрозділи, і цікаво відзначити, що в архівах Владик Карми більшість представників вказаних трьох груп до кінця своїх старань переходять на знак Терезів (або рівноваги). Коли вони втілюються під цим знаком, то ретельно врівноважують пари протилежностей, вирівнюють свій односторонній розвиток, пом’якшуючи все ще наявну нерівність своїх зусиль, і починають “вирівнювати крок”. Звичайно вони вступають потім у знак Водолія і стають водоносами, зобов’язаними нести “на своїх головах глек з живою водою”. Тому швидкість їх сходження на Гору Посвячення повинна змінитися, інакше “вода розіллється, а глек розіб’ється вщент”. Оскільки вода призначена для того, щоб угамувати спрагу мас, вони повинні прискорити свій прогрес, бо потреба велика. В результаті “перші повинні стати останніми, а останні – першими”, і зайці з черепахами зустрінуться біля мети.

 

23. Через беззастережну самовідданість Ішварі отримується знання Ішвари.
Ішвара це Син, що виявляється за допомогою Сонця. Це аспект макрокосмосу. Ішвара – син Божий, космічний Христос, сяючий в серці кожного з нас. Слово “серце” вживається тут в своєму окультному значенні. Наступні відповідності можуть виявитися такими, що прояснюють, і їх потрібно уважно вивчити:

Аспект  Якість  Центр  Макрокосм
Дух-Отець-Монада Воля Головний  Центральне Духовне Сонце
Душа-Син-Его Любов Серцевий  Серце Сонця
Тіло-Св.Дух-Особа Пізнання Горловий  Фізичне Сонце

Ішвара – це другий аспект, і, отже, справжній сенс Сутри полягає в тому, що самовідданістю і любов’ю до Ішвари, Христа в маніфестації, досягається контакт і знання Христа, або Душі. Ішвара – це Бог в серці кожного сина Божого; Він повинен бути знайдений в печері серця; Він повинен бути досягнутий чистою любов’ю і відданим служінням; і коли Він буде досягнутий, то побачиться таким, що сидить на дванадцятипелюстковому лотосі серця, тримаючи в своїх руках “коштовність в лотосі”. Так відданий знаходить Ішвару. Коли відданий стає Раджа ЙогомІшвара відкриває йому таємницю коштовності. Коли він пізнає Христа як Царя, сидячого на троні серця, Той відкриє Отця Своєму відданому учню. Але, перш ніж одкровення зможе воістину звершитися, відданий повинен йти Шляхом Раджа Йоги і поєднувати інтелектуальне знання, ментальний контроль і дисципліну. Містик повинен врешті-решт стати окультистом: якості голови і серця повинні бути однаково розвинені, оскільки вони однаково божественні.

 

24. Ішвара – це Душа, не зачеплена обмеженнями, вільна від карми і бажання.

Тут перед нами зображення Духовної людини, якою вона є в реальності. Показується її ставлення до трьох світів. Це стан Вчителя, або адепта, Душі, яка вступила в своє право первородства і більш не перебуває під контролем сил і енергій нижчої природи. У цій і подальших трьох Сутрах дається картина звільненої людини, що пройшла через цикл втілень, через боротьбу і досвід того, хто знайшов істинне “Я”. У ній зображується природа Сонячного Ангела, сина Божого, Его, Вищого “Я”. Стверджується, що він:

1. Не зачеплений обмеженнями. Він “не замкнений, не обмежений і не полонений” нижчим кватернером. Він більш не розіпнутий на хресті матерії. Чотири нижчі оболонки – щільна, ефірна, емоційна і ментальна – більше не є його в’язницею. Вони лише інструменти, які він може використовувати або залишати незадіяним на свій розсуд. Його воля виконується безперешкодно, і якщо він залишається у сфері трьох світів, то це його власний вибір, і накладені ним на себе обмеження можуть бути зняті за його волею. Він – Вчитель в трьох світах, син Божий, який панує над нижчими творіннями і контролює їх.

2. Вільний від Карми. Завдяки знанню закону він врегулював всю свою карму, сплатив всі свої борги, погасив всі свої зобов’язання, улагодив всі претензії до нього і завдяки своїй суб’єктивній реалізації свідомо вступив в світ причин. Світ наслідків, наскільки це стосується трьох світів, залишений позаду. Тим самим він більш не створює тих умов (сліпо і через невідання), які можуть спричинити згубні наслідки. Він завжди працює згідно із законом, і кожен прояв енергії (сказане слово і почата справа) робиться з повним знанням результату, якого потрібно досягти. Отже, його дії не призводять до згубних результатів і, таким чином, не породжують собою жодної карми. Середні люди мають справу з наслідками і сліпо пробивають собі крізь них дорогу. Вчитель має справу з причинами, і створювані ним наслідки, завдяки знанню Закону, не обмежують Його.

3. Вільний від бажання. Об’єкти відчуттєвого сприйняття на будь-якому з трьох планів більш не приваблюють і не зачаровують його. Його свідомість спрямована всередину і вгору. Вона більш не спрямована вниз і назовні. Він розташований в центрі, і периферія більш не притягує його. Пристрасне прагнення до досвіду, жадання існування на фізичному плані і бажання формального аспекту в безлічі його різновидах більш не мають для нього привабливої сили. Він пройшов через досвід, Він знає, Він страждав, Він примушувався до втілення своїм пристрасним прагненням до “не-я”. Тепер все це завершилося, і Він є звільненою Душею.

 

25. В Ішварі, Гурудеві, зародок всевідання розширюється до нескінченності.

У сенсі, макрокосмосу, Бог – Вчитель всього, і Він є загальною сукупністю всезнання, будучи (як легко можна побачити) загальною сукупністю всіх станів свідомості. Він – Душа всіх об’єктів, оскільки і Душі людей, і душі атомів матерії є частиною Його безмежної свідомості. Душа людської істоти потенційно така ж, і як тільки свідомість перестає ототожнювати себе зі своїми провідниками, або органами, зародок всезнання починає розширюватися. У початківця, адепта, Вчителя, або Махатми, у Христа, Будди і Господа Світу, Який згадується в Біблії як Ветхий Днями, цей “зародок всезнання” перебуває на різних стадіях розкриття. Вони володіють божественною свідомістю, і просуваються від одного посвячення до іншого. На кожній стадії людина є Вчителем, але за досягнутою метою завжди проступає можливість подальшого розширення, і процес завжди той же самий. Процес цей можна описати в наступних твердженнях:

1. Прагнення і рішучість одержати нове знання.

2. Оволодіння вже розкритою свідомістю, її використання і прокладання собі дороги вперед з досягнутої точки до подальшої реалізації.

3. Подолання труднощів, викликаних обмеженнями свідомості і кармою провідників.

4. Окультні випробування, що накладаються на учня, коли він проявляє здібність.

5. Тріумф учня.

6. Визнання його тріумфу і досягнення ведучими раси – планетною Ієрархією.

7. Бачення майбутнього.

Так відбувається розкриття, і в кожному циклі прикладання зусиль син Божий, який розвивається, вступає в своє право первородства і займає позицію того, хто знає, “Того, хто чув традиційні переконання, зазнав зникнення того, чого дотримувався раніше, побачив те, що приховане від послідовників традиції, замінив тим, що побачив тепер, передав одержане в дар тим, хто протягував порожні руки і перейшов у внутрішні зали вчення”.

Ці декілька Сутр про Ішвару стосуються Макрокосмічної Душі, сина Божого, другої особи Трійці (як Він проявляється через Сонячну Систему). Інше значення теж стосується сина Божого, другого монадного аспекту, як Він проявляється за посередництва людської істоти. Це мікрокосмічна Душа. Наступні синоніми аспекту Ішвари можуть бути корисними:

Макрокосмос
Ішвара, другий аспект – Чия природа любов
Син Божий – Той, що відкриває Отця
Космічний Христос – Бог у втіленні
Вішну – Друга особа індійської Трійці
Душа всіх речей – Атоми і Душі є синонімами
Всезагальне “Я” – Загальна сукупність усіх “Я”
Я є Те – Групова свідомість
АУМ – Слово Одкровення
Слово – Бог у плоті
Гурудева – Вчитель усього
Світло світу – Той, що сяє в темряві

Мікрокосмос
Другий аспект – Любов-мудрість
Син Отця – Той, що відкриває Монаду
Христос – Христос у вас, надія тріумфу
Душа – Свідомість
Вище “Я” – Владика тіл
Его – Самосвідома Ідентичність
Слово – Бог у втіленні
АУМ – Слово одкровення
Вчитель – “Я” на троні
Сяючий Авгоейд – Світло всередині
Духовна людина – Та, що використовує нижчу людину

 

26. Ішвара, Гурудева, не обмежений часовими умовами і є Вчителем початкових Владик.

З тих пір, як існують умови простору і часу, завжди були ті, хто досяг всезнання. Це ті, чиє насіння знання належним чином культивувалося і розвивалося, поки не розцвітало в повній славі звільненої Душі. Це стає можливим завдяки ряду чинників:

1. Тотожності кожної індивідуальної Душі з Найвищою Душею.

2. Силі тяжіння Найвищої Душі, у міру того як Вона поступово втягує окремі Душі всіх одиниць назад в Себе. Це сила самої еволюції, великий магнетичний агент, який закликає точки божественного Життя, одиниці свідомості, що розповсюдилися, повернутися назад до свого джерела. Сила космічної Душі викликає природний відгук індивідуальної Душі.

3. Інтенсивному тренуванню, що проводиться окультною Ієрархією при наближенні до моменту кульмінації; за допомогою цього тренування Душі отримують стимуляцію і життєву енергію, котрі допомагають їм прискорювати розвиток.

Той, хто вивчає таємну науку, повинен пам’ятати, що цей процес відбувався також в кругах і циклах, які передували нашій планеті Земля. Початкові Владики, або Мудреці, – це ті великі Адепти, Хто, “скуштувавши досвід” за законом Відродження, був посвячений в містерії єдиним Посвятителем, представником Найвищої Душі на нашій планеті. Вони, у свою чергу, стали Вчителями і посвятителями в містерії.

Єдиний Вчитель перебуває всередині; він є Душа, Внутрішній Правитель, Мислитель на своєму власному плані. Цей єдиний Вчитель є складовою частиною Цілого, Загальної Душі. Кожне розширення свідомості, яке реалізує людина, робить останню здатною бути Вчителем для тих, хто не одержав подібного розширення. Тому, ставши Вчителем, не можна не виявити нічого (виражаючись в поняттях людського царства), окрім Вчителів, які, у свою чергу, є учнями. Всі – учні, і всі – наставники, що різняться лише ступенем реалізації. Наприклад:

а) Прагнучі до Шляху – це учні молодших учнів.

б) Випробовувані на Шляху – це учні старших учнів.

в) Прийняті учні – це учні адепта або Вчителя.

г) Адепт – це учень Вчителя.

д) Вчитель – це учень Махатми.

е) Махатми – це учні ще вищих Посвячених.

є) Ці Посвячені, у свою чергу, – учні Христа або того посадовця, хто стоїть на чолі навчального відділу.

ж) Голова навчального відділу – учень Господа Світу.

з) Господь Світу – учень одного з трьох планетарних Духів, що представляють три головні аспекти.

и) Ці Духи – учні Сонячного Логосу.

Тепер уважному учню стане ясно, як всі є взаємозв’язаними і як глибоко вплине досягнення волі одного на Ціле. Учнівство можна вважати загальним терміном, що охоплює всі ті стани буття в четвертому і п’ятому (людському і духовному) царствах, де за допомогою особливої підготовки здійснюються певні розширення свідомості.

  

27. Слово Ішвари – це АУМ (чи ОМ). Воно називається Пранава.

(Див. Книга І, Сутра 1).

Тим, хто навчається, слід пам’ятати, що є три базові Слова, або звуки, в прояві. Вони стосуються людського царства. Ось вони:

I. Слово, або нота Природи. Це Слово, або звук, що видається всіма формами, які існують в субстанції фізичного плану, і, як відомо, воно звучить на основній ноті “ФА”. Це нота, з якою білий окультист не повинен експериментувати, оскільки його робота пов’язана не зі зростанням здібності до сприйняття нижніми відчуттями, а з виявленням суб’єктивного і невідчутного. Це Слово третього аспекту, Брахми, або аспекту Святого Духу.

II. Священне Слово. Це Слово Слави, АУМ. Це Пранава, звук само́го свідомого Життя, як Воно одухотворяє всі форми. Це Слово другого аспекту, і якщо Слово Природи, коли воно еманує правильно, створює форми, призначені для розкриття Душі, або другого аспекту, то Пранава, будучи правильно вираженою, демонструє Отця, або Дух, завдяки посередництву Душі. Це Слово втілених Синів Божих. У такому короткому коментарі неможливо написати трактат про цю таємницю таємниць, про цю велику містерію століть. Можна лише зіставити деякі факти про АУМ і дати можливість учню самому розширити поняття і вловити значення зроблених коротких тверджень в міру його інтуїції.

III. Втрачене Слово. Ідея Втраченого Слова була збережена для нас в Масонстві. Воно є Словом першого аспекту, аспекту Духу, і лише посвячений третього ступеня може дійсно почати його пошук, оскільки лише звільнена Душа може знайти його. Це Слово стосується вищих посвячень.

Отже, про Священне Слово можна зробити наступні твердження, які слід ретельно вивчити:

1. АУМ – це Слово Слави, і це Христос в нас, надія Слави.

2. Це Слово, при його правильному розумінні, змушує другий аспект божества, аспект Христа, сліпуче засяяти.

3. Воно є звуком, який вводить в прояв втілені Душі (макрокосмічні або мікрокосмічні), Его, Христа, і примушує “Променисті Авгоейди >>>” стати видимими на Землі.

4. Це Слово – визволитель свідомості, і при правильному розумінні і застосуванні воно звільняє Душу від обмежень форми в трьох світах.

5. АУМ – синтезатор трьох аспектів, і тому воно перш за все – Слово людського царства, в якому зустрічаються три лінії божественного життя: Дух, Душа і Тіло.

6. В особливому сенсі воно є також Словом п’ятої, Арійської, раси. Завдання цієї раси – новим способом і більш повно розкрити природу внутрішньої Дійсності, Душі у формі, Сина розуму, Сонячного Ангела, п’ятого принципу.

7. Значення Слова стає ясним тільки після того, як усвідомлюється “світло всередині”. За допомогою його дії “іскра” стає променистим Світлом, Світло стає Полум’ям, а Полум’я врешті-решт стає Сонцем. За допомогою його дії “сходить Сонце праведності” в житті кожної людини.

8. Кожна з трьох букв має стосунок до трьох аспектів, і кожна може застосовуватися до будь-якої відомої потрійності.

9. Вчитель, Бог всередині, насправді є Слово, АУМ, і про цього Вчителя (що міститься в серці всіх істот) істинно говориться, що “на початку було Слово, і Слово було у Бога (тому подвійність), і Слово було Бог”. Шляхом його вживання людина приходить до розуміння:

а) Своєї сутнісної божественності;

б) Цілі процесу прийняття форми;

в) Складу і природи цих форм;

г) Реальності свідомості, тобто відношення божественного “Я”, або Духу, до форми, його полярної протилежності.

Це відношення, в його еволюційному виразі, ми називаємо свідомістю, і сутнісною характеристикою цієї свідомості є Любов.

10. Гуру, або Вчитель, що веде учня до Воріт Посвячення і що спостерігає за ним у всіх початкових і подальших випробуваннях та процесах, також втілює собою Слово. Науковим використанням цього великого звуку Він проводить певну стимуляцію і пожвавлення в центрах учня, тим самим надаючи йому можливість подальшого розвитку.

Більш про Священне Слово говорити тут нерозсудливо. Було дано достатньо, щоб вказати прагнучому його мету і потенційну можливість. Подальша інформація повідомлятиметься іншими способами і в інший час, у міру того як учень – шляхом вивчення і власних зусиль – приходитиме до належних висновків. Можна додати, що велике Слово, при медитації на нього, дає ключ до дійсного езотеричного сенсу слів, сказаних в “Таємній Доктрині”:

“Ми розглядаємо життя як Єдину Форму Існування, що виявляється в тому, що іменується матерією; або в тому, що, неправильно розділяючи, ми називаємо в людині Дух, Душа і Матерія. Матерія є провідником для прояву Душі на цьому плані існування. Душа ж є провідником на вищому плані для прояву Духу, і ці троє є Трійця, синтезована Життям, що насищає їх всіх”.

 

28. Завдяки проголошенню Слова і розмірковуванню над його сенсом знаходиться Шлях.

Це найзагальніший переказ, проте, він передає вірне значення використовуваних санскритських термінів. З багатьох перекладачів тільки Вівекананда дає цю інтерпретацію, висловлюючи її таким чином:

“Повторення ОМ і медитація над його сенсом (є Шлях)”.

Інші перекладачі опускають останні два слова, хоча те, що мається на увазі, зрозуміло. Вираз “вимовляння Слова” не слід інтерпретувати дуже буквально; езотеричне “вимовляння” ґрунтується на вивченні Закону Вібрації і поступовому налаштуванні нижчих вібрацій оболонок або покровів свідомості так, щоб синхронізувати їх з нотою, або звуком, свідомого Сущого. Вірніше сказати, Слово повинно видаватися Душею (Его на своєму власному плані), і вібрація згодом впливатиме на різні тіла, або провідники, які служать обителлю для Душі. Отже, це ментальний процес, і реально він може здійснюватися тільки тими, хто – за допомогою медитації і дисципліни, поєднуючи їх із служінням, – провів свідоме єднання з Душею. Прагнучі до такого стану повинні використовувати могутні чинники уяви і візуалізації та наполегливість в медитації, щоб досягти цієї початкової стадії. Слід відзначити, що, перш ніж прагнучий зможе стати прийнятим учнем, він має досягти цієї стадії хоч би в порівняно незначній мірі.

Як тут підкреслюється, процес вимовляння Слова подвійний.

По-перше, він є дією Его, Сонячного Ангела, Вищого “Я”, або Душі, коли вона вимовляє Слово зі свого власного місця на абстрактних рівнях ментального плану. Душа спрямовує цей звук через сутратму і оболонки свідомості до фізичного мозку втіленої людини, своєї тіні, або віддзеркалення. “Вимовляння” повинне постійно повторюватися. Сутратма є тим магнетичним зв’язком, званим в Біблії “срібним ланцюжком”, тією ниткою живого світла, яка сполучає Монаду, Дух в людині, з фізичним мозком.

По-друге, є щирий відгук людини на цей звук, коли вона розпізнає його в своєму фізичному мозку. Тут міститься натяк на два полюси життя – Душу і людину у втіленні, і між ними двома знаходиться нитка, уздовж якої вібрує Пранава (або Слово). Ті, що вивчають езотеричну науку, повинні розпізнавати техніку вищезгаданих процесів. При вимовлянні Слова ми маємо наступні чинники:

1. Душа, яка надсилає, або видихає, його.

2. Сутратма, або нитка, уздовж якої вібрує, переноситься, або передається, звук.

3. Оболонки свідомості: ментальна, емоційна і ефірна, які вібрують у відповідь на вібрацію, або дихання, і тим самим стимулюються.

4. Мозок, який тренується учнем розпізнавати цей звук і вібрувати в унісон з цим диханням.

5. Подальша дія людини в медитації. Вона чує звук (іноді званий “Голосом совісті” або “Голосом Безмовності”), вона розпізнає його таким, як він є, і в глибокому роздумі засвоює результати активності своєї Душі.

Пізніше, коли прагнучий просунеться далі в містерії і навчиться об'єднувати Душу і нижчу людину так, щоб вони діяли на Землі як скоординована одиниця, він вчиться вимовляти Слово на фізичному плані з метою збудити сили, приховані в ньому, і таким чином викликати пробудження центрів. В результаті він все більше починає брати участь в творчій, магічній і психічній роботі прояву, завжди маючи на увазі мету – приносити користь своїм побратимам і цим сприяти просуванню планів планетної Ієрархії.


29. Від цього приходить усвідомлення “Я” (Душі) і усунення всіх перешкод.

Коли Вчитель всередині пізнається, утвердження його могутності стає ще більш відчутним, і прагнучий підпорядковує свою нижчу природу контролю нового повелителя.

Слід вказати, що остаточне і повне усунення всіх перешкод відбувається після первинного проблиску усвідомлення. Події відбуваються в наступній послідовності:

1. Устремління до пізнання Душі.

2. Усвідомлення перешкод, або розуміння тих обставин, які перешкоджають отриманню дійсного знання.

3. Інтелектуальне збагнення природи цих перешкод.

4. Рішучість їх подолати.

5. Раптовий проблиск, або бачення Душі – Реальності.

6. Нове устремління і сильна рішучість зробити це швидкоплинне бачення постійною реальністю в життєвому досвіді нижчого плану.

7. Битва на Курукшетрі, де Крішна, Душа, підбадьорює Арджуну, прагнучого, спонукуючи до постійних і безперервних зусиль. Та ж думка виявляється і в Старому Завіті, коли Ісус Навін стоїть біля стін Єрихону.

30. Перешкодами для пізнання Душі є: тілесний розлад, розумова інерція, неправильна постановка питань, безтурботна легковажність, лінь, відсутність безпристрасності, помилкове сприйняття, нездатність зосередитися, невдача в утримуванні медитативного стану.

Перешкода I. Тілесний розлад

Цікаво, що перша перешкода пов’язана з фізичним тілом. Прагнучим варто пам’ятати про це і постаратися привести свій фізичний провідник у відповідність до вимог, які будуть згодом до нього пред’являтися. Необхідна широка підготовка, і вона складається з чотирьох пунктів:

1) Приведення тіла в стан, невразливий до хвороб і нездужань. Сам цей процес потрійний і містить:

а) Викорінювання наявних хвороб.

б) Потоншення і очищення тіла, з тим щоб зрештою повністю перебудувати його.

в) Захист тіла від майбутніх атак хвороб і використання його як провідника Душі.

2) Зміцнення і потоншання ефірного тіла з метою так розвинути його, щоб робота з оволодіння силами могла робитися безпечно. Учень повинен пропускати сили, використовувані в своїй роботі, через своє тіло.

3) Розкриття і пробудження центрів ефірного тіла, зосередження вогнів тіла і їх належне просування вгору по хребту для з’єднання з вогнем Душі.

4) Координація обох підрозділів фізичного тіла і його подальше вирівнювання з Душею через сутратму, або нитку, яка є магнетичним зв’язком між ними.

Перетворення, вказані в третьому пункті, можуть безпечно робитися тільки після використання і оволодіння першими трьома засобами Йоги. До них відносяться:

1) П’ять Заповідей (Див.: Книга II, Сутри 28 і 29.)

2) П’ять Правил (Див.: Книга II, Сутри 32-46.)

3) Правильна позиція. (Див.: Книга II, Сутри 46-48.)

Важливість цих засобів прагнучі до Йоги часто забувають; звідси неприємності і біди, які так часто стаються з тими, хто передчасно займається пробудженням центрів і підняттям “зміїного” вогню. Тільки тоді, коли всі відносини прагнучого в суспільстві налагоджені (з чим мають справу Заповіді), тільки тоді, коли обов’язки з очищення і врегулювання потрійної нижчої природи виконані (як намічено в Правилах), і лише тоді, коли урівноважений і контрольований стан емоційної природи здійснений і правильна позиція досягнута, прагнучий Раджа Йоги може безпечно приступити до більш езотеричної і окультної роботи, пов’язаної з вогнями своєї малої системи. Цей момент неможливо переоцінити. Тільки на дуже просунутій стадії учнівства людина без небезпеки для себе може свідомо мати справу з життєвими вогнями і спрямовувати їх правильне просування уздовж хребта. Все ще мало тих, хто “дотримується Закону і Заповідей”.

Перешкода II. Розумова інертність

Наступна велика базова перешкода (оскільки перешкоди ці даються у порядку їх влади над середньою людиною) – це нездатність людини ясно мислити про проблему, розв’язання якої вона добивається. Без ясного мислення, передуючого дії, виявиться недостатність прикладеного зусилля, разом з нездатністю оцінити значущість проблеми. Ментальна інертність викликається летаргічним станом того “покриву свідомості”, який ми називаємо ментальним тілом, і його низькою частотою вібрації, що виявляється у більшості людей. От чому до Раджа Йоги звертається значно більше людей ментального типу, ніж глибоко віруючих. Цим пояснюється і той факт, що ті, чиї ментальні тіла добре оснащені і активно використовуються, швидше навчаються цій священній науці. Для більшості людей пробудження ментального тіла, розвиток інтелектуальних інтересів і заміна емоційного контролю розумовим повинні передувати усвідомленому здійсненню возз’єднання з Душею. Перш ніж природа Мислителя зможе сприйматися в процесі пізнання, контакт з апаратом мислення повинен бути встановлений і той повинен використовуватися.
Людське сімейство тільки зараз стає обізнаним про “покров свідомості”, який ми називаємо ментальним тілом.
Більшість людей поки що мають добудувати той покров, який окультні учні називають ментальним тілом. З середовища тих, хто це робить, вийдуть істинні Раджа Йогіни.

Перешкода III. Неправильна постановка питань

Це наступна стадія, і вона також залежить від певного рівня ментального розвитку. Деякі перекладачі називають її “сумнівом”. Неправильне запитання базується на нижчому сприйнятті і ототожненні Реальної людини з ілюзорним інструментом – зі своїм ментальним тілом. Воно примушує сумніватись у Вічних Істинах і основоположних реальностях, та добиватися розв’язання своїх проблем в ефемерному і скороминущому, такому, що ґрунтується на сприйнятті відчуттями.

Є запитування належне і справедливе. Воно є тим “задаванням питань”, про яке Христос говорить: “Просіть, і дано буде вам”. Дар дослідження навмисно виховували в своїх учнях всі дійсні Вчителі Сходу. Вони вчили формулювати питання про внутрішні реальності і потім самим знаходити відповіді завдяки пошуку джерела всіх знань, прихованого в серці всіх істот. Щоб питати розумно і знаходити відповідь, учні, перш за все, повинні звільнитися від будь-якого зовнішнього нав’язаного авторитету, від всякої традиції і від накладення всіх теологічних догм, як релігійних так і наукових. Тільки так можна знайти реальність і побачити істину.

Перешкода IV. Безтурботна легковажність

Це та мінлива ментальна схильність, яка робить одно-спрямованість і увагу дуже важко досяжними. Буквально, це схильність речовини розуму утворювати мислеформи, що також описується як “схильність розуму пурхати від одного об'єкту до іншого” (Див.: Книга III, Сутра 11.).

Перешкода V. Лінощі

Всі коментатори згідні з таким перекладом, використовуючи терміни повільність, млявість або лінощі. Вона стосується не стільки ментальної інертності (оскільки остання може супроводжуватися гострим ментальним сприйняттям), скільки інертності всієї нижчої людини, що заважає останній досягати інтелектуального розпізнавання і внутрішнього устремління. Прагнучому сказано, що він повинен робити і “засоби Йоги” стали зрозумілі для нього. Він вловив проблиск ідеалу і обізнаний про перешкоди; чисто теоретично він знає, які кроки він повинен зробити, але його активність не відповідає його знанню. Між його устремлінням і вчинками є невідповідність. Хоча він жадає досягти і знати, йому дуже важко виконати умови. Його воля ще недостатньо сильна, щоб примусити його рухатися вперед. Він дозволяє часу пролітати і нічого не робить.

Перешкода VI. Відсутність безпристрасності

Деякими цей термін вдало перекладається як “пристрасть до об’єктів.” Це бажання задовольнити матеріальні і відчуттєві запити. Це любов до сприйманого відчуттями і ваблення до всього, що знову і знову приводить людину назад, в умови фізичного плану існування. Учень повинен культивувати “безпристрасність”, тобто займати таку позицію, при якій він ніколи не ототожнює себе з того або іншого роду формами, але завжди відчужений і стоїть осторонь, вільний від обмежень, що накладаються володінням і приналежністю. Про це мовиться в багатьох місцях в різних Сутрах, і немає потреби більш про це говорити.

Перешкода VII. Помилкове сприйняття

Це нездатність правильно сприймати і бачити речі такими, якими вони є насправді, природний наслідок шести попередніх перешкод. Доки Мислитель ототожнює себе з формою, доки менші життя нижчих покровів свідомості можуть тримати його в рабстві і доки він відмовляється відокремити себе від матеріального аспекту, доти його сприйняття залишатимуться помилковими. Бачення буває різних видів:

1. Фізичний зір відкриває природу фізичного плану за допомогою очей, знімаючи через кришталик ока аспект речовинної форми на чудову фотоплівку, якою володіє кожна людина. Він обмежений.

2. Ефірний зір. Здатність людського ока, котра швидко розвивається, яка врешті-решт відкриє ауру життєвості у всіх формах чотирьох царств природи, принесе визнання пранічних еманацій всіх життєвих центрів і виявить їх стан.

3. Яснобачення. Здібність зору на астральному плані, одна з нижчих “сіддх”, або психічних здібностей. Воно досягається завдяки поверхневій чутливості всього “тіла відчуттів”, емоційної оболонки, і є чуттєвим сприйняттям, доведеним до дуже просунутого стану. Воно оманливе і, на відміну від своєї вищої відповідності, духовного сприйняття, є апофеозом мари та ілюзії.

4. Символічне бачення. Здатність ментального тіла, чинник, який викликає бачення кольорів і геометричних символів, чотиримірного зору, а також тих снів і видінь, які є результатом ментальної активності, а не астрального зору. Часто ці видіння володіють властивістю передбачення.
Ці чотири типи бачення є причиною неправильного сприйняття і породжують лише ілюзію і помилки до тих пір, аж поки їм на зміну не прийдуть вищі форми бачення, перелічені далі. До цих вищих форм зору належать наступні:

5. Чисте бачення. Кажучи словами Патанджалі: “Той, хто бачить є чистим Знанням (гнозисом). Завдяки чистоті він дивиться на представлену ідею за посередництва розуму” (Книга II, Сутра 20.).

Слова “чисте знання” перекладалось як “чисте бачення”. Це бачення є напрацюванням Душі, яка суть чисте Знання і виявляється, коли Душа використовує розум як свій інструмент бачення. Чарльз Джонстон перекладає цю ж Сутру наступними словами: “Той, хто бачить, суть чисте бачення. ... Він дивиться через покров розуму”.

Ясне схоплювання знання і довершене збагнення світу Душі вирізняють людину, яка – завдяки концентрації і медитації – досягла розумового контролю. Розум тоді стає вікном Душі, і через нього Духовна людина може поглядати на нову, вищу область знання. Разом з розвитком цього типу бачення шишковидна залоза стає активною і паралельно розвивається третє око (в ефірній матерії).

6. Духовне бачення, або дійсне сприйняття. Цей тип бачення розкриває світ Інтуїтивного, або Буддхічного, плану і виносить його володаря за межі абстрактних рівнів ментального плану. Він осягає чисто духовні предмети і базові цілі, котрі лежать в основі всієї маніфестації, або всього проявленого, так само як чисте бачення дозволяє його володарю використовувати ресурси чистої Мудрості. З розвитком цього бачення верхній Основний центр стає активним і Тисяча-пелюстковий лотос розкривається.

7. Космічний зір. Його природа для людини незбагненна і характеризує свідомість тих Існувань, Які виявляються завдяки посередництву планетної схеми в Сонячній системі точно так само, як і людина виявляється через свої тіла.

Вивчаючи вказані типи сприйняття, учень дійде вірної оцінки майбутньої для нього роботи. Це допоможе йому визначити, де він в даний час перебуває, і, отже, розумно підготуватися до наступного кроку вперед.

Перешкода VIII. Нездатність зосередитися

Останні дві перешкоди вказують спосіб, яким “старе може піти геть” і нова людина вступить у володіння своєю спадщиною. Метод учня повинен містити не тільки самодисципліну, підпорядкування покровів, або оболонок, не тільки служіння і ототожнення з груповою свідомістю, але також дві стадії концентрації: зосередження (контроль розуму) і медитацію, стійкий процес роздуму над тим, з чим Душа контактує і що вона знає. Цими двома стадіями ми займемося пізніше і не будемо більше зачіпати їх зараз.

Перешкода IX. Невдача в утримуванні медитативного стану

Отже, очевидно, що перші шість перешкод мають справу з неправильними станами, останні ж три – з результатами цих станів. Вони містять натяк щодо методу, за допомогою якого може відбутися звільнення від неправильних станів свідомості.

Наступна Сутра найцікавіша, оскільки розглядає наслідки, що виникають в кожному з чотирьох тіл нижчої природи людини, яка ще не подолала перешкод.


31. Страждання, розпач-відчай, недоречна активність тіла і неправильне спрямування (чи контроль) життєвих потоків з’являються як результати наявності перешкод в нижчій психічній природі.

Кожний з цих чотирьох результатів виражає стан нижчої людини; вони відображають наслідки неправильної централізації, або ототожнення.

1. Страждання – це наслідок, що викликається неправильною поляризацією астрального (емоційного) тіла. Страждання є результатом нездатності правильно збалансувати пари протилежностей. Воно вказує на недостатність рівноваги.

2. Відчай – це наслідок розкаяння, що викликається в ментальному тілі, і саме по собі є ознакою “духовно не преображеної ментальної природи”. Прагнучий уявляє те, що могло би бути, а перешкоди все ще перемагають його; він безупинно усвідомлює невдачу, і це породжує в ньому стан відчаю, огиди до себе, розкаяння і смутку.

3. Недоречна тілесна активність. Внутрішній стан знаходить вихід на фізичному плані як невгамовна активність, несамовитий пошук рішення або утіхи, постійна метушня туди-сюди у пошуках спокою. В наш час це є головною характеристикою нашої ментальної арійської раси і джерело наполегливих, інтенсивних зусиль, що докладаються у всіх життєвих сферах. Їй значною мірою сприяють (внаслідок прискорення розвитку ментального тіла) освітні процеси. Великим внеском освіти (у школах, коледжах, університетах і інших подібних сферах активності) є стимуляція ментальних тіл людей. Все це – складова частина великого Плану, спрямованого до однієї мети – розкриття Душі.

4. Неправильний напрям життєвих потоків. Наслідок, створюваний в ефірному тілі внутрішнім сум’яттям. Життєвих потоків (для того, хто вивчає таємну науку) два:

а) Життєве дихання, або прана.

б) Життєва сила, або вогні тіла.

Са́ме невірне використання життєвого дихання (неправильне застосування прани) служить причиною вісімдесяти відсотків нинішніх фізичних хвороб. Решта двадцять відсотків породжується неправильним напрямом життєвої сили через центри і вражають приблизно двадцять відсотків людства, яких можна назвати ментально поляризованими. Учню-окультисту, прагнучому до звільнення, належить, проте, знайти ключ не в дихальних вправах і не в роботі з сімома центрами тіла. Ключ буде знайдений в інтенсивній внутрішній концентрації на ритмічному житті і в ретельній життєвій організації. У міру того як людина буде це робити, координація тонких тіл з фізичним, з одного боку, і з Душею, – з іншого, приведе в результаті до подальшого автоматичного врегулювання пранічних і життєвих енергій.
   

32. Для подолання перешкод і того, їх супроводжує, потрібне інтенсивне застосування волі до одного з аспектів Істини (чи принципу).

Прагнучому до Йоги корисно буде звернути увагу на те, що є сім технік, за допомогою яких добиваються спокою і в такий спосіб досягають мети. Ними ми тепер і займемося. Кожна з них має певний зв’язок з розглянутими раніше сімома перешкодами.

Перешкода  Засіб усунення
1. Тілесний розлад Повноцінне здорове життя (I.33)
2. Ментальна (розумова) інертність Контроль життєвої сили (I.34)
3. Неправильна постановка запитань Односпрямоване мислення (I.35)
4. Безтурботна легковажність Медитація (I.36)
5. Лінощі Самодисципліна (I.37)
6. Відсутність безпристрасності Правильний аналіз (I.38)
7. Хибне (помилкове) сприйняття Просвітлення (I.39)

  

Корекція неправильних станів надзвичайно важлива на ранніх стадіях Йоги, звідси такий акцент на них в Книзі I. Але теоретичне розуміння перешкод і способів позбавлення від них приносить мало користі, доки відсутнє інтенсивне застосування волі. Тільки постійне, невідступне, тривале зусилля волі, що діє завдяки посередництву розуму, дозволить прагнучому вийти з тьми до світла і піти від смерті до безсмертя. Одного разу зрозумівши цей принцип, учень може працювати свідомо. Звідси необхідність правильного розуміння принципів (якостей), через які пізнається Істина, що відкриває Реальність, або Бога.

Всі форми існують для того, щоби виразити Істину. Завдяки постійній дії Волі Бога на Єдине відкривається Істина за посередництва матерії. Коли пізнається Істина, базовий принцип, тоді відкривається Духовна Воля. Коли учень осягає, який з принципів призначена виразити кожна з його форм (оболонка, або тіло), тоді він дізнає́ться, куди з точністю спрямувати свою волю, щоб досягти бажаного стану. Оболонки і провідники – це просто його тіла прояву на різних планах системи, і оболонки ці повинні виражати принцип, що є характерною властивістю, якістю, лежачою в основі кожного плану. Наприклад, сім принципів, що мають стосунок до людини, наступні:

1. Прана – життєва енергія – Ефірне тіло – Фізичний план

2. Кама – бажання, почуття – Астральне тіло – Астральний план

3. Нижчий Манас – конкретний розум – Ментальне тіло – Ментальний план

4. Вищий Манас – абстрактний розум – Егоїчне тіло – Ментальний план

5. Буддхі – інтуїція – Буддхічне тіло – Буддхічний план

6. Атма – духовна воля – Атмічне тіло – Атмічний план

І те, що відповідає “нескінченному, незмінному принципу” в макрокосмі, Монада (на своєму власному плані), є сьомим принципом. Є й інші способи переліку принципів. Так, Субба Роу у деякому відношенні правий, коли говорить, що є тільки п’ять принципів. Два вищі, Атма і Монадне Життя, зовсім не є принципами.

Шляхом свідомого використання волі на кожному плані провідник постійно прямує убік все точнішого вираження Єдиної Істини. У цьому справжнє значення цієї Сутри і ключ до того, чому адепти все ще вивчають даний трактат з Йоги. Їх розуміння Істини, в її повноті, ще не абсолютне на всіх планах, і базові правила як і раніше в усіх відношеннях хороші, хоч і застосовуються по-різному. Принципи застосовні до всієї диференціації і до всіх станів буття.

У міру того як людина досліджує сфери, в яких функціонує її свідомість; у міру того як вона приходить до розуміння провідників, які повинна використовувати в кожній конкретній сфері; у міру того як вона починає відгукуватись на знання особливої божественної якості, яку дане тіло призначене виразити як складову частину і аспект Єдиної Істини, або Реальності, вона стає обізнаною про наявні невідповідності, перешкоди і труднощі, які належить подолати. Тоді настає черга застосуванню волі і її концентрації на принципі (якості), котрий шукає виразу. Таким чином, нижчий прояв приводиться у відповідність з вищим, бо “які думки в Душі його, такий і він”.

 

33. Спокою чітти (чи матерії розуму) можна домогтися, практикуючи співчуття, турботливість, наполегливість в досягненні цілі, а також безпристрасність щодо задоволення і страждання (чи щодо всіх форм добра і зла).

В цій Сутрі ми маємо справу з фізичним тілом, яке шукає досвіду на фізичному плані і використовує свідомість мозку. Прагнення цього тіла спрямовані до всіляких об’єктивних форм, і воно схильне (поки не преображене Духом) з легкістю притягуватися до матеріальних об’єктів. Природа цих об’єктів залежить від точки еволюції Его, котре отримує досвід. Ми повинні постійно пам’ятати про це, вивчаючи цю Сутру, інакше завершальна її частина буде невірно зрозумілою. Необхідно розрізняти всі прояви добрих і злих сил і розуміти, як їх регулює Закон. Проте, коли практикується безпристрасність щодо матеріальних форм, це веде до звільнення від дії всіх фізичних форм, які можуть виражати ці енергії. Буде корисно відзначити, що співчуття стосується нашого ставлення до всіх інших мандрівників, або четвертого царства природи; турботливість характеризує наше ставлення до третього, тваринного царства; наполегливість в досягненні мети стосується до нашого зв’язку з Ієрархією планети, а безпристрасність стосується нашого ставлення до всіх реакцій нижчого особистісного “я”. Місткість цієї Сутри очевидна, оскільки вона стосується всіх мозкових вібрацій учня.

Отже, фізичне тіло розглядається як провідник для виразу:

а) Корисності нашим побратимам.

б) Дбайливості в поводженні з тваринним царством.

в) Служіння на фізичному плані в співпраці з Ієрархією.

г) Дисципліни фізичних потреб і безпристрасності відносно всіх форм, бажаних для цих потреб і відчуттів, незалежно від того, чи називаємо ми їх шкідливими чи ні. Всі вони, без винятку, повинні бути трансцендовані.

Тим самим досягається спокій чітти, або речовини розуму, спокій мозкових реакцій і, нарешті, повний спокій і незворушність. Дана думка добре передана Чарльзом Джонстоном в його перекладі Сутри: “Психічна природа рухається до благодатного спокою”, і людина стає виразом благотворності і завершеності своєї природи, а також повної чистоти думок і вчинків. Всі тілесні нездужання долаються, і цілісно виражається природа її прояву.

 

34. Спокою чітти досягають також регулюванням прани, життєвого дихання.

Учням варто відзначити, що Патанджалі поміщає Пранаяму (науку про дихання, або пранічну енергію) серед методів досягнення “спокою чітти”. Проте він не робить на ній особливого акценту. Термін “пранаяма” використовується стосовно трьох споріднених і взаємозв’язаних процесів.

1. Наука ритмічного життя, або регулювання повсякденної життєдіяльності завдяки мудрій організації часу і використанню простору. Завдяки цьому людина стає адептом, творцем на фізичному плані і співробітником в здійсненні планів Ієрархії, у міру їх прояву в циклічній еволюції.

2. Наука про дихання, або про насичення життєвою енергією нижчої людини за допомогою вдихання і видихання. Людина окультно знає себе як “живу Душу” і використовує чинник дихання. Завдяки цьому вона стає обізнаною про єдність життя і відносини, що існують між всіма формами, в яких мешкає життя Бога. Учень стає адептом і знає, що братерство є фактом природи, а не абстрактною теорією.

3. Наука центрів, або лайя йога. Вона являє собою застосування закону до сил природи і наукове використання цих сил людиною. Вона вміщає проходження певних видів сімкової енергії через центри уздовж хребта вгору і далі в голову в певній геометричній послідовності. Це робить людину господарем своєї психіки і розкриває в ній приховані здібності, вияв яких приводить її в зіткнення з Душею всіх речей і з суб’єктивною стороною природи.

Важливо відзначити, що вказаний спосіб досягнення спокою слід практикувати, коли освоєний метод оздоровлення, очищення всього способу життя і коли з’являється логічний результат цього – здорове фізичне тіло. Згодом, коли Патанджалі знову говорить про регуляцію дихання і енергетичних потоків енергії, він називає це четвертим Засобом Йоги і стверджує, що тільки тоді, коли досягнуто правильної рівноваги (третій Засіб) в результаті дотримання Заповідей і Правил (першого і другого Засобів), тільки тоді можна робити таку регуляцію. Добре, якби, вивчаючи ці засоби, учні зрозуміли, чому інтерес до центрів допускається тільки після того, як людина досягне рівноваги в своєму житті і настільки очистить свою природу, що розкриття центрів стане безпечним.

 

35. Розум можна тренувати в стійкості за допомогою тих видів зосередження, які зв’язані зі сприйманням через органи відчуттів.

Цікаво відзначити тут вчення про використання язика і всієї ділянки носа і піднебіння. Ортодоксальне східне учення дає наступні натяки:

Метод Відчуття Результат
1. Концентрація на кінчику носа нюх запахи
2. Концентрація на корені язика слух звуки
3. Концентрація на кінчику язика смак смак
4. Концентрація на середині язика дотик вібрація
5. Концентрація на піднебінні зір образи, видіння

Прагнучий не повинен розуміти це буквально або старатися медитувати сліпо, наприклад, на кінчику язика. Урок, який слід засвоїти за законом Аналогії, полягає в тому, що мова символізує творчу здатність, Третій Аспект в його п’ятискладовій природі. Зв’язок п’яти відчуттів (синтезованих в області рота) з п’ятьма Променями, що створюють синтез під управлінням Махачохана (Владики Третього Променевого Аспекту нашої планети), прояснить це питання. Учням буде корисно виробити аналогію між згаданими п’ятьма Променями, п’ятьма відчуттями і ротом, як органом мови. У міру вивчення стане видно, що два інших фізичних органи, гіпофіз і шишковидна залоза, відповідають решті двом Аспектам: Любові-Мудрості і організуючій могутності – Волі, або Меті. Ці сім крапок в голові (всі вони розташовані в порівняно невеликій області) є символами у фізичній матерії Трьох Великих Аспектів, що виявляються як Сім.

Тому, коли прагнучий займає позицію правителя почуттів і аналізатора усіх своїх чуттєвих сприйняття, він поступово стає більш розумово зосередженим, і просунутий йог може в будь-який момент ідентифікувати себе з будь-якою з променевих енергій, виключаючи за своїм бажанням інші.

Студента попереджають, щоб він не вважав, що цей «благодатний спокій» може бути досягнутий шляхом певної медитації на будь-яке конкретне почуття. Через розуміння законів творення і звуку, розглядаючи вуста, як резонатор і засіб, за допомогою якого стає можливим мовлення, можна досягти пізнання світових творчих процесів, і людина може досягти розуміння законів, за якими виникають усі форми. Почуття всіх йогів природньо надзвичайно загострені, і цей факт слід пам’ятати.

 

36. Шляхом медитації на Світло і на Сяйво можна отримати знання Духу і тим самим досягти спокою.

Відзначимо, що кожний з вищевикладених методів має відношення до певних центрів. Цих методів досягнення сім, отже, можна зробити висновок, що вони залучають до дії сім центрів.

Метод I. Сутра 33. Центр сонячного сплетення.
Спокою чітти (або матерії розуму) можна досягти практикуючи співчуття, дбайливість, наполегливість в досягненні мети, а також безпристрасність до задоволення і болю (або по відношенню до всіх форм добра і зла).

Метод II. Сутра 34. Центр в основі хребта.
Спокою чітти досягають також регулюванням прани, або життєвого дихання.

Метод III. Сутра 35. Центр між бровами.
Розум можна тренувати в стійкості за допомогою тих видів зосередження, які пов’язані із сприйняттям через органи чуття.

Метод IV. Сутра 36. Головний центр.
Через медитацію на Світло і на Сяйво можна отримати знання Духу і тим самим досягти спокою.

Метод V. Сутра 37. Сакральний центр.
Чітта стабілізується і стає вільною від ілюзії, у міру того як нижча природа очищається і їй більш не потурають.

Метод VI. Сутра 38. Горловий центр.
Спокою (стійкості чітти) можна досягти через медитацію на знанні, яке одержують в сновидіннях.

Метод VII. Сутра 39. Серцевий центр.
Спокій також може бути досягнутий через зосередження на тому, що найдорожче серцю.

Все це слід уважно розглянути, хоча деталі процедури не можуть тут повідомлятися. Учень може розглядати лише Принципи і Закони, що містяться в них. Слід також пам’ятати, що всі центри мають свої відповідності в ефірній матерії, розташованій в області голови, і що, коли сім центрів у голові пробуджені, то після цього їх двійники безпечно пробуджуються. Сім головних центрів в мікрокосмі відповідають Семи Рішам Великої Ведмедиці, прототипам семи Небесних Людей, а перелічені вище сім центрів пов’язані з енергіями, які витікають від самих Небесних Людей.

Важливо звернути увагу ще на наступне:

1. Прагнучий може символічно вважати кожен центр лотосом.

2. Цей лотос формується елементами енергії, рухомими і вібруючими особливим чином, і ці вібрації-хвилі набувають форм, які ми звемо пелюстками лотоса.

3. Кожен лотос складається з:

а) Певної кількості пелюсток.

б) Чашоподібної порожнини, або чашки, що підтримує.

в) Центру чистого білого Світла, званого “коштовністю”.

4. Кожен центр відповідає священній планеті, тілу прояву однієї Небесної Людини із семи.

5. Кожний з центрів повинен бути розвинутий шляхом вживання Слова. Це Слово – АУМ, і воно має зрештою з’явитися у вібруючому центрі. Коли воно досконало засяє в центрі колеса, або Лотоса, то цей центр буде досконало пробуджений.

6. Певні якості Сонця є якостями центрів:

а) Якість сонячного сплетення – теплота.

б) Якість центру в основі хребта – вогонь Кундаліні.

в) Якість центру аджна між бровами – світло, яке просвітлює.

г) Якість головного центру – холодне світло.

д) Якість сакрального центру – вологість.

е) Якість горлового центру – червоне світло.

ж) Якість серцевого центру – променисте, або магнетичне, світло.

Ця Сутра приписує медитацію на світло і сяйво, і ми дізнаємось, що завдяки світлу і здатності його використовувати можна досягти знання Духу. “В центрі серцевої чакри мешкає Брахма”, – говориться в древньому Писанні, і Він виявляє Себе в світлі. Тому прагнучий має стати обізнаним про “точку світла всередині колеса з дванадцятьма спицями”, і оскільки джерело світла міститься там, то це відкриває Шлях, по якому прагнучий має пройти, якщо прагне досягти своєї мети. Першою відкривається темрява, і цю обставину слід пам’ятати. В термінах західного містицизму, темрява приносить із собою “темну ніч душі”. Проте не будемо зупинятись на містичному аспекті, оскільки в наших висновках ми маємо намагатись дотримуватись окультного спрямування. Про істину, виражену словами християнського містицизму, говорилось часто і досить повно.

 

37. Чітта стабілізується і стає вільною від ілюзії, у міру того як нижча природа очищається і їй більш не потурають.

Це дуже вільний переклад, оскільки санскритські слова досить складні для точної інтерпретації. В Сутрі передається думка, що коли Реальна людина постійно нехтує органи сприйняття і відчуттєві контакти, не шукаючи ототожнення з ними, то вона досягає “свободи від пристрастей”. Запал, або бажання всіх об’єктів, долається. І тоді людина є вільною від своєї нижчої відчуттєвої природи, що веде до ментальної стійкості і здатності концентруватись, оскільки речовина розуму більше не зазнає видозмін внаслідок відчуттєвих реакцій, незалежно від того хороші вони чи погані (як ми їх називаємо).

Одним із пропонованих методів є постійна медитація на таких великих Індивідуальностях як Крішна, Будда і Христос, які звільнились від всіх відчуттєвих реакцій. Свобода від прив’язаності досягається у міру подолання вогню бажання, і хоча описують необхідність підпорядкування звичайно тільки сакрального центру, як такого, що має особливе відношення до сексуальної природи, проте потрібно пам’ятати, що сексуальна природа (у її прояві на фізичному плані) є символом всякої прихильності, що виникає між Душею і будь-яким об’єктом бажання, відмінним від Духу.



38. Спокою (стійкості чітти) можна досягти завдяки медитації на знанні, яке одержують у сновидіннях.
Ключова фраза в Сутрі 38 – “знання, яке одержують у сновидіннях”, і у зв’язку з нею представляє інтерес коментар до Сутри 10. Східний окультист вживає слово “сновидіння” в набагато більш технічному сенсі, ніж його західний побратим, і прагнучий повинен повністю засвоїти це. Для східного окультиста найглибший стан сну – той, в який Реальна людина занурюється, будучи у фізичному втіленні. Цей стан аналогічний стану сну, який, як ми вважаємо, викликається вібрацією клітин фізичного мозку. У ньому мають місце хаос, відсутність послідовності і погано регульовані випадковості, на додачу до нездатності правильно і точно пригадати бачене при пробудженні. Цей стан є сновидінням фізичного плану. Потім є стан сну, в якому людина перебуває, занурюючись в те або інше почуттєве сприйняття, яке веде до задоволення або страждання. Воно проживається в астральному (емоційному) тілі. Знання, що передається станами сну фізичного плану, в значній мірі інстинктивне; знання, що досягається в стані астрального сну, в значній мірі почуттєве. Перше є расовим і груповим усвідомленням, друге стосується “не-я” і відношення людини до “не-я”.
Знову ж таки, є вищий стан свідомості сновидіння, коли в гру вступає іншого роду здатність, звана уявою, і яка приносить свою власну форму знання. Уява містить певні ментальні стани, такі як:
а) Пам’ять про речі або стани свідомості, якими вони були пізнані.
б) Передбачення речей або станів свідомості, якими вони можуть бути пізнані.
в) Візуалізація уявних умов і подальше використання викликаного образу як форми, за допомогою якої той, хто бачить сон, може вступити в контакт з новою сферою усвідомлення в тій мірі, в якій він здатний ототожнити себе з уявленим.
У вказаних трьох станах сну ми маємо становище Мислителя на трьох планах в трьох світах, від стану неосвіченого дикуна до стану середньої освіченої людини. Цей стан веде згодом до значно вищого стану свідомості сновидіння.
Правильне використання уяви вимагає високого ступеня контролю і ментальних здібностей і там, де вони є, веде зрештою до так званого “стану самадхі”. Цей стан, в якому адепт приводить всю нижчу людину до сну, а сам переходить в ту сферу, де “сновидіння Самого Бога” відомі, де він контактує з “образами”, створеними Божеством, і бачить їх. Тим самим адепт може розумно брати участь у Великому Плані еволюції.
За цим станом самадхі є стан сновидіння Нірманакайя і Будд і так далі вгору за шкалою ієрархічного життя, доки не буде пізнаний великий Видющий, Єдиний, Нараяна, Сам Господь Світу, Ветхий Днями, наш Планетарний Логос. Вивчаючи щойно передану ідею, учень зможе досягти лише дуже смутного уявлення про природу перерахованих станів сну і розуміння того, що для окультиста життя на фізичному плані – всього лише стан сновидіння.
39. Спокій також може бути досягнутий шляхом зосередження на тому, що дорожче всього для серця.
Сутра 39 в своїй сутнісній простоті несе могутню привабливість. В ній можна прослідкувати різноманітні стадії оволодівання: бажання, спрагу, зосереджену рішучість володіти; відкидання всього, що не відповідає даній вимозі, звільнення рук, щоб стати вільним для володіння, потім саме володіння, задоволення і настання спокою. Але у всьому, що стосується нижчих бажань, спокій є лише тимчасовим; пробуджується нове бажання, і те, що щойно радувало, залишається. Повністю може задовольнити лише плід, який виношувався віками, коли знову віднаходиться те вічне (нетлінне), яким володілось раніше. Тому, нехай учень дослідить і перевірить, чи є те, що дорожче всього для серця, тимчасовим, минущим і ефемерним, чи воно, як сказав великий Господь, “скарб, прихований на небесах”.
40. Так свідомість Йогіна розширюється від нескінченно малого до нескінченно великого; його знання стає досконалим від анну (атома, чи частки) до Атми (чи Духу).
“У частинці можна побачити Бога. Бог може царювати в людині. У Брахмі містяться обидва; бо все єдине. Атом подібний Богу, Бог подібний атому”.
Це окультна банальність, що, як тільки людина приходить до знання себе самої, згідно Великого Закону Аналогії вона приходить до знання Бога. Це знання охоплює п’ять великих аспектів:
1) Форми, 2) Складові форм, 3) Сили, 4) Групи, 5) Енергії.
Людина має розуміти природу свого тіла і всіх своїх оболонок. Це її знання форм. Вона відкриває, що форми складаються з атомів, або “точок енергії”, і що всі форми в цьому однакові. Це – знання про складові форм. Потім людина приходить до розуміння сукупності енергій атомів, з яких складаються її форми, інакше кажучи, – до знання різноманітних сил. Природа цих сил визначається ритмом, активністю і якістю атомів, з яких складаються відповідні оболонки. Це – знання сил. Після цього вона відкриває аналогічні форми з аналогічними вібраціями і проявами сили, внаслідок чого знаходить своє місце і свою роботу, – це знання груп. Нарешті людина приходить до знання того, що стосується всіх форм, контролює всі сили і стає мотивуючою могутністю всіх груп, – це знання енергії, яке має справу з природою Духу. Завдяки цим п’яти усвідомленням людина досягає панування, оскільки усвідомлення приводить в дію певні чинники, які можна перелічити наступним чином:
1) Устремління, 2)Вивчення і Дослідження, 3) Експеримент,
4) Відкриття, 5) Ототожнення, 6) Усвідомлення (Реалізація).
Адепт може ототожнитись або увійти в свідомість нескінченно малої частинки. Він може ототожнитись з атомом речовини і взнати те, що поки ще не відоме для сучасних вчених. Він усвідомлює також, що людське царство (яке складається з людських атомів) є середньою точкою на сходах еволюції, і тому нескінченно мале перебуває від нього так само далеко, як і нескінченно велике. І шлях до того, що увійти в свідомість найдрібнішого з проявів Бога, настільки ж далекий, як і до того, щоб охопити найбільшу з доступних людині – Сонячну систему. Проте, у всіх цих сферах метод досягнення однаковий: повне зосередження і медитація, які ведуть до влади над розумом. Розум так влаштований, що діє як телескоп, приводячи того, хто дивиться через нього, в контакт з макрокосмом, і як мікроскоп, приводячи того, хто дивиться через нього, в контакт з найдрібнішим атомом.
41. У того, чиї врітті (різновиди субстанції розуму) повністю контролюються, можливий стан ототожнення і схожості з тим, що усвідомлюється. Пізнаючий, знання і поле пізнання стають єдині, так як кристал вбирає в себе кольори того, що відображається в ньому.
Той, хто вивчає таємну науку, повинен зрозуміти, що форми різноманітні і численні, але всі Душі тотожні з Найвищою Душею. Довершене знання природи, якості, ключа і ноти однієї Душі (чи це хімічний атом, троянда, перлина, людина чи ангел) відкриє всі Ду́ші на сходах еволюції. Процес один і той же для всіх: Розпізнавання – використання органів чуття (включаючи шосте відчуття, розум) для пізнання форми і її складових; Зосередження, вольовий акт, за допомогою якого форма відкидається відчуттями і пізнаючий проникає за неї до того, що вібрує в гармонії з його власною Душею. Так він приходить до знання того, що прагне виразити форма (або поле пізнання), – знання її Душі, ключа або якості.
Потім слідує Споглядання – ототожнення того, хто пізнає з тим, що приховано усередині нього і тотожне Душі в пізнаваній формі. Тоді двоє стають одним і настає довершене усвідомлення. Це може найбільш практичним чином культивуватися між людськими істотами. Повинно бути усвідомлення контакту між двома людьми, які можуть бачити, чути і відчувати один одного. Результатом буде поверхневе розпізнавання форми. Але можлива інша стадія, коли людина може проникнути за форму і наблизитися до того, що є якістю її співрозмовника; вона може стикнутися з тим аспектом свідомості, який аналогічний її власному. Вона починає усвідомлювати якість життя свого ближнього, природу його планів, устремлінь, надій і цілей. Вона знає іншого, і чим краще вона пізнає себе і свою Душу, тим глибше буде її знання свого ближнього. Нарешті, вона може ототожнитися з іншою людиною і сприймати, як близька істота, знаючи і відчуваючи те саме, що Душа його ближнього знає і відчуває. У цьому сенс, що ховається за окультними словами Послання Св. Іоанна: “Будемо подібні Йому, тому що побачимо Його, як Він є”.
Тепер, варто знов перерахувати деякі синоніми, які, якщо їх пам’ятати, істотно прояснять учення Сутр і дозволять учневі практично застосовувати ці думки до свого життя.
Дух Душа Тіло
Монада Его Особистість
Божественне “Я” Вище “Я” Нижче “я”
Сприймаючий Сприйняття Сприймане
Пізнаючий Знання Поле пізнання
Мислитель Мислення Розум (це кристал, що відображає думку Мислителя)
Корисно також пам’ятати:
1. Що на фізичному плані той, хто сприймає, використовує п’ять відчуттів, щоб досягти поля пізнання.
2. Що всі наші три плани в трьох світах складають щільне фізичне тіло Єдиного, Ким “ми живемо, і рухаємося, і існуємо”.
3. Що на астральному, або емоційному, плані той, хто сприймає, використовує нижчі здібності ясновидіння і яснослуху, але використовувані неправильно, вони звільняють “змія в саду”.
4. Що на ментальному плані той, хто сприймає, використовує психометрію і науку символів (в тім числі нумерологію і геометрію), щоб досягти розуміння нижчих ментальних рівнів.
5. Що, тільки коли ці три плани усвідомлюються як нижчі, котрі становлять аспект форми, сприймаючий досягає стану, коли він може почати розуміти природу Душі і осягати дійсне значення Сутр 40, 41.
6. Що в цій точці він починає розрізняти і використовувати розум як шосте відчуття, досягаючи тим самим суб’єктивної якості, або Життя, яке перебуває позаду поля пізнання (або форми). Це становить природу Душі у формі і є, потенційно і фактично, всезнаючим і усюдисущим.
7. Досягнувши Душі будь-якої з форм і стикнувшись з нею за допомогою власної Душі, він виявляє, що всі Душі єдині, і тому може з легкістю помістити себе в душу атома, або колібрі, або розширити своє усвідомлення в іншому напрямі і пізнати себе єдиним з Богом і зі всіма надлюдськими Істотами.
42. Якщо слово, ідея (чи сенс) і об’єкт сприймаються як одне ціле, то такий ментальний стан називається розсудним розумінням.
У цій і подальшій Сутрах Патанджалі розвиває раніше дане формулювання істини (див. Сутру 7). Медитація є двох видів:
1. З об’єктом, або з насінням, котра використовує раціональний міркуючий розум, ментальне тіло з його конкретизуючою здатністю і умінням створювати мислеформи.
2. Без об’єкту, або без насіння, яка використовує іншу здатність, що є можливим тільки тоді, коли конкретний розум вивчений і правильно використовується. Правильне використання розуму означає здатність “усмирити видозміни розуму”, привести “чітту” (речовину розуму) в стан спокою, з тим щоб вона могла забарвлюватися Сяйвом вищого Знання і відображати вищі Реальності.
Сприймаючий повинен прийти до пізнання вищого, спочатку усвідомлюючи зовнішню форму, потім проникаючи крізь зовнішню форму до внутрішнього стану цієї форми, до того, що, будучи певного роду силою, створює це зовнішнє, поки не осягне те, що є причиною обох. Ця трійця в цій Сутрі іменується:
Ідея – Причина, що стоїть за об’єктивною формою.
Слово – Звук, який створює форму.
Об’єкт – Форма, створена Звуком, щоб виразити Ідею.
У творчій роботі адепт починає з внутрішньої сторони і, знаючи Ідею, яку він хоче втілити у форму, вимовляє певні Слова або Звуки, викликаючи певні сили, що створюють (при своїй взаємодії) ту або іншу форму. Чим вищий рівень, на якому працює адепт, тим більше піднесені Ідеї, з якими він стикається, і простіші та синтетичніші видавані Звуки.
Учні Раджа Йоги повинні засвоїти елементарні факти, що стосуються всіх форм, і ознайомитися самі́, в своїй медитації, з роботою щодо розділення трійць, щоб зрештою бути здатними контактувати з будь-яким з аспектів, що становлять ці трійці, за власною волею. Тим самим досягається розуміння природи свідомості, оскільки Сприймаючий (який натренований проводити такі розділення) може входити в свідомість атомів, що становлять будь-яку речовинну форму, і просуваючись далі входити в свідомість Енергій, які проводять об’єктивне тіло. Буквально, Енергії це ті, хто був названий “Воїнством Голосу”. І нарешті, він може вступити в контакт із Свідомістю того Великого Життя, Яке відповідальне за Початкове Слово. Ось великі віхи; між ними є багато ступенів Життів, відповідальних за проміжні Звуки, і, отже, з ними можна контактувати.
43. Сприйняття без участі розсудного розуміння добиваються, коли пам’ять перестає утримувати контроль, слово і об’єкт трансцендовані і фігурує лише ідея.
Такий стан є станом “медитації без насіння”, вільним від раціонального використання розуму з його конкретизуючою особливістю. Об’єкт (який вводиться в свідомість розуму за допомогою спогаду і пам’яті) більш не розглядається, і Слово, яке позначає його і виражає його силу, більш не чується. Усвідомлюється лише Ідея, виразом якої є об’єкт і Слово; Сприймаючий вступає в Царство Ідей і Причин. Це чисте споглядання, вільне від форм і думок. У ньому Сприймаючий розрізняє Світ Причин, зрить шляхом ясновидіння божественні імпульси, і потім, споглядаючи внутрішню діяльність Царства Божого, він відображає бачене в спокійне ментальне тіло, або розум, а ментальне тіло спускає одержане знання у фізичний мозок.
44. Ті самі два способи зосередження, з участю і без участі розсудної активності розуму, можуть бути також застосовані і до тонких речей.
“Атом землі створюється п’ятьма елементами вогню, серед яких вогненний елемент запаху домінує. Аналогічно, атом води створюється чотирма елементами вогню, серед яких вогненний елемент смаку домінує. Аналогічно, атом вогню створюється без участі вогненних елементів запаху і смаку трьома елементами вогню, серед яких вогненний елемент кольору домінує. Аналогічно, атом повітря створюється двома елементами вогню, коли до вогненного елементу звуку додається вогненний елемент дотику, який серед цих двох і домінує. І аналогічно, атом ефіру створюється з одного вогненного елементу звуку”.
Поширюючи цю ідею на макрокосм, ми знайдемо, що можемо медитувати над зовнішньою формою Бога в природі, як за допомогою логічних міркувань розуму, так і без них. Потім, набувши досвіду в медитації, актом волі учень може медитувати над тонкою, суб’єктивною природою Бога, якою вона виявляється під дією великого Закону Тяжіння, який має на увазі християнин, коли говорить: “Бог є Любов”. Природа Бога – велика “Любов”, або сила притягання, відповідальна за “тонкі речі”, які ховаються за зовнішніми речами.
45. Щільне приводить до тонкого, а тонке по висхідних ступенях приводить до стану чистого Духовного буття, званого Прадхана.
Хай учень пригадає наступні ступені, або стадії, які він повинен пройти у міру проникнення в серце найпотаємнішого:
1. Щільне – форма; бхути; раціонально сприймані оболонки.
2. Тонке – природа, або якості; танматри; індрії, або відчуття; органи чуття і те, що відчувається.
Все це застосовне щодо всіх планів трьох світів, до яких має стосунок людина, і тісно пов’язане з парами протилежностей, які вона повинна зрівноважити на емоційному плані. За всім цим є врівноважений стан, званий Прадханою, який є причиною того, що сприймається фізично і що тонко відчувається, і утворює третій ступінь для того, хто пізнає. Цей врівноважений стан може бути названий нерозчинною первинною субстанцією, матерією, об’єднаною з Духом, ще не диференційованою, без форми і певних відмінностей. Далі, четвертим, позаду цих трьох, виявляється Абсолютний Принцип, але ці три – це все, що людина може знати, доки перебуває в прояві. Вівекананда в своєму коментарі говорить наступне:
“Щільні об’єкти є лише елементами, і все створюється з них. П’ять об’єктів починаються з Танматр, або п’яти частинок. Органи, розум (сукупність всіх відчуттів), егоїзм, матерія розуму (причина всього прояву), стан рівноваги саттви, раджасу і тамасу (три якості матерії), – іменуються Прадхана (Головна Основа), Пракріті (природа) і Ав’якта (не-проявлене). Всі вони включаються в категорію п’яти об’єктів. Тільки Пуруша (Душа) виключається з цього визначення”.
Вівекананда тут явно перекладає Пуруша як Душа, але зазвичай цей термін перекладається як Дух і стосується першого аспекту.
46. Все це становить медитацію з насінням.
В попередніх чотирьох Сутрах розглядались ті форми зосередженості, які побудовані навколо об’єкта. Об’єкт може належати до того, що з точки зору фізичного плану є тонким і невідчутним, і все ж, з точки зору Реальної Духовної людини, факт існування “не-я” має місце. Слід, проте, пам’ятати, що всі ці чотири стадії необхідні і мають передувати будь-якому духовному усвідомленню. Розум людини влаштований так, що не може самостійно сприймати духовні феномени. У міру того, як людина переходить від однієї стадії медитації “з насінням” до іншої, вона поступово наближається до місця перебування всього знання, і врешті вступає в контакт з тим, що є об’єктом її медитації. Коли вона зрозуміє що природа самого мислителя – це чистий дух, а сходинки, стадії, об’єкти, насінини, органи, форми (тонкі і щільні) – все стане непомітним, і мислитель знатиме тільки дух. Почуття і розум будуть тоді трансцендовані, і він бачитиме лише Самого Бога, нижчі вібрації не будуть відчуватись, не буде кольорів, буде лише Світло, бачення трьох нижчих світів припиниться, і він чутиме лише Звук або Слово. Залишиться лише “Око Шіви” і видющий ототожнить себе з ним.
У викладеному процесі видалення, що складається з чотирьох стадій, дається натяк на стадії усвідомлення, стадії, які ведуть людину зі світу форм у царство безформного. Учням буде цікаво порівняти чотири стадії, по яких просувається медитація “з насінням”, з чотирма, приведеними в попередній Сутрі. Можна вказати також, що в будь-якій медитації, в якій розпізнається свідомість, також присутній і об’єкт; у будь-якій медитації, в якій Сприймаючий усвідомлює те, що він повинен побачити, все ще є стан сприйняття форми. Тільки тоді, коли всі форми і саме́ поле пізнання зникнуть з поля зору і Пізнаючий розпізнає себе тим, ким він є в Реальності (розчиняючись в спогляданні своєї власної чистої Духовної природи), може бути досягнута ідеальна медитація: без форми, без насіння, без об’єкту. Тут мова окультиста, як і містика, безсила, оскільки мова має справу з об’єктивністю і її зв’язком з Духом. Тому вищий стан медитації є подібний до стану сну або трансу, але є повною протилежністю до фізичного сну або трансу медіума, оскільки в ньому Духовна людина опиняється повністю безсонною на тих планах, які не піддаються жодному опису. Вона усвідомлює, повністю відчуваючи, свою безпосередню Духовну Достовірність.

47. Коли цей над-свідомий стан досягнутий, Йогін добивається чистого Духовного усвідомлення завдяки урівноваженому спокою чітти (чи розумової матерії).
Буквальний переклад Сутри звучав би так: “Завдяки спокою чітти настає чиста ясність”. Слід пам’ятати, що тут міститься ідея чистоти в її дійсному сенсі, що має на увазі “свободу від обмежень” і, отже, що означає досягнення чисто Духовної свідомості. Результатом є контакт Душі з Монадою, або Духом, і знання цього контакту передається у фізичний мозок.
Це є можливим лише на дуже просунутій стадії практики Йоги, коли речовина розуму абсолютно спокійна. Отець Небесний пізнається як Той, Хто відкривається Матері Сином. Проявленою стає тільки саттва (або ритм), а раджас (активність) і тамас (інертність) підкоряються і контролюються. При цьому слід нагадати, що саттва пов’язана з ритмом форм, в яких діє Йогін; і лише тоді, коли вони виражають цю вищу з трьох гун (якостей матерії), пізнається вищий, Духовний аспект. Коли править раджас, пізнається другий аспект; а коли володарює тамас, пізнається нижчий аспект. Є цікава аналогія між аспектом інертності матерії, або тамасом, і станом тіл Йогіна, коли він перебуває у високому самадхі. Тоді саттвічний, або ритмічний, рух такий досконалий, що око середньої людини сприймає його як стан спокою; це є результатом сублімації тамасичного, або інертного, стану найщільнішої субстанції.
Вуд так коментує цю Сутру: “Будучи вільною від затемнення нечистотою, саттва мисленевої субстанції, сутністю якої є світло, тече постійним прозорим потоком, не заглушена раджасом чи тамасом. Це і є ясність. Коли ця ясність виникає в надмисленево-врівноваженому стані, Йогін отримує внутрішній нерухомий спокій, і бачення проблиску (спхуту) осяяння, яке не приходить послідовними етапами (як при звичайному процесі отримання досвіду), а яке в якості об’єкта має предмет, який він є в Реальності. Нечистота – це збільшення раджасу або ж тамасу, і вона – те забруднення, яке є характерною ознакою затемнення. Ясність від нього вільна”.
Людина, шляхом дисципліни, слідування засобам йоги і наполегливості в медитації, досягла успіху у відокремленні себе від усіх форм і в ототожненні себе з тим, що не має форми. Вона досягла точки в серці свого буття. З цієї точки чисто духовного усвідомлення вона буде, усе в більшій мірі, здатною працювати в майбутньому. Практикою людина посилює це усвідомлення, а все своє життя, роботу і обставини розглядає як швидкоплинний маскарад, який перестав її хвилювати. На них, проте, вона може спрямувати прожектор чистого Духу. Сама вона – Світло, і знає себе, як частину “Світла Світу”, і “у Світлі цьому бачить Світло”. Тепер вона знає речі такими, якими вони є, і розуміє: все, що вона досі вважала Реальністю, – всього лиш ілюзія. Людина осягла велику майю і пішла крізь неї до Світла, яке породжує останню. Для людини помилитись в подальшому неможливо, її відчуття цінностей вірне, а відчуття пропорцій точне. Вона більш не підлягає обману і є вільною від ілюзії. Коли ця точка досягнута, біль і задоволення більш не хвилюють людину; вона розчиняється в блаженстві Самореалізації.
48. Його сприйняття тепер безпомилково точне (тобто розум його відкриває лише Істину).
Тут дані обидва переклади, оскільки разом вони, мабуть, вірніше передають ідею, ніж кожен окремо. Слово “точне” вживається в окультному сенсі і стосується точки зору Сприймаючого на всі явища. Світ ілюзії (світ форм) повинен бути “точно відомим”. Буквальне це означає, що відношення кожної форми до її імені, або до Слова, що породжує її, повинно сприйматися таким, як воно є. В результаті еволюційного процесу кожна форма божественного прояву повинна точно відповідати своєму імені, або Слову, яке створило первинний імпульс і тим самим привело Життя до існування. Перший переклад підкреслює цю ідею і дає натяк на три чинники:
1.Ідея. 2.Слово. 3.Результуюча форма.
Вони неминуче спричиняють за собою іншу потрійність:
1. Час, який зв’язує всіх трьох.
2. Простір, який створює всіх трьох.
3. Еволюція, процес створення.
Одним з результатів цього є наочна демонстрація Закону і точне виконання волі Бога. Це усвідомлює Йогін, який досяг успіху в усуненні зі своєї свідомості всіх форм і який знає те, що перебуває позаду всіх форм. Як він це робить, розкривається в другому перекладі. Коли людина поляризована в тім, що не є жодною з її оболонок, речовина її розуму, яка тепер абсолютно спокійна, може точно, безпомилково і без спотворень передавати у фізичний мозок те, що сприйнято у Світлі Шекіни, яке витікає зі Святої Святих, куди людина успішно піднялась. Людина пізнала Істину і їй відкрилась причина існування кожної форми у всіх царствах природи. Це і є одкровенням істинної магії і ключем до великої магічної роботи, в якій беруть участь всі істинні Йогіни і Адепти.
49. Це особливе сприйняття унікальне і відкриває те, що раціональний розум (використовуючи докази, міркування і висновки) не може відкрити.
Сенс цього можна визначити таким чином: розум людини, в його різних аспектах і сферах застосування, може відкрити те, що має стосунок до об’єктивності, але тільки ототожнення з Духом може відкрити природу і Світ Духу. Свідчення століть вказують на Духовну Силу, або Життя, в світі; життєвий досвід мільйонів людей приводить до висновку, що Дух існує; розгляд світу, або великої майї, веде до висновку, що за цією майею приховується Причина, яка є само-збережною і само-сущою. Однак, лише той, хто може проникнути за всі форми і трансцендувати всі обмеження трьох світів (розум, емоції і відчуттєві сприйняття або ж “світ, плоть і диявола”), може беззаперечно і впевнено знати, залишивши позаду усілякі дискусії і аргументи, що Бог є і що він сам є Богом. Тоді він знає Істину, і вона робить його вільним.
Поле пізнання, інструменти пізнання та саме знання трансцендуються, і Йогін приходить до великого визнання, що немає нічого, окрім Бога; що Його Життя Єдине і пульсує як в мікроскопічному атомі, так і в атомі макрокосмосу. З цим Життям Йогін ототожнює себе. Він знаходить це Життя в серці своєї власної істоти і там може злитися з Життям Бога як існуючою основою в первинному початковому атомі, або ж розширювати свою свідомість до тих пір, доки не пізнає себе як Життя Сонячної системи.
50. Воно вороже до всіх інших сприйнять, чи, кажучи іншими словами, витісняє їх.
Перш ніж досягти цього дійсного сприйняття, Спостерігач залежить від інших трьох методів встановлення Істини; всі вони обмежені і недосконалі. Ось вони:
1. Відчуттєве сприйняття. Цим методом Мешканець тіла осягає природу об’єктивного світу за допомогою своїх п’яти відчуттів. Він пізнає об’єктивність, або матеріальний аспект, коли чує, бачить, торкається, пробує на смак і запах предмети фізичного світу. Тут він має справу з наслідками, що створюються суб’єктивним життям, але не володіє ключем до причин, або суб’єктивних енергій, продуктом яких вони є. Тому він тлумачить їх помилково, що веде до неправильного ототожнення і невірної системи цінностей.
2. Ментальне сприйняття. Шляхом використання розуму Спостерігач починає усвідомлювати інший клас явищ і вступає в контакт зі світом думки, або з тим станом субстанції, в якому реєструються ментальні імпульси нашої планети і її мешканців, а також з формами, створюваними цими вібраційними імпульсами, які виражають певні ідеї і бажання (в даний час переважають останні). Із-за хибного сприйняття при використанні відчуттів і невірного тлумачення того, що відчувається, самі ці мислеформи є спотворенням Реальності і виражають тільки ті нижчі імпульси і реакції, які виходять з нижчих царств природи. Учні повинні пам’ятати, що тільки тоді, коли людина дійсно починає використовувати своє ментальне тіло (а не використовуватися ним), вона може контактувати з мислеформами, створюваними Водіями раси, і правильно їх сприймати.
3. Стан над-споглядання. У цьому стані сприйняття безпомилково точне, і інші способи бачення сприймаються в своїх правильних пропорціях. Відчуття більше не потрібні Спостерігачу, хіба що для використання їх в цілях конструктивної роботи на відповідних планах. Тепер він володіє здатністю, яка оберігає його від помилок, і відчуттям, що розкриває перед ним речі такими, якими вони є.
Умови, що керують цією стадією, можна перерахувати так:
1. Людина поляризована в своїй Духовній природі.
2. Вона усвідомлює себе і діє як Душа, Христос.
3. Її чітта, або субстанція розуму, перебуває в стані спокою.
4. Сутратма, або нитка, функціонує належним чином, і нижчі тіла вирівняні згідно неї, створюючи прямий канал зв’язку з фізичним мозком.
5. Мозок підготовлений служити тільки витонченим приймачем істинних вражень.
6. Третє око знаходиться в процесі розкриття. Згодом, коли центри прокидаються і підкоряються свідомому контролю, вони приводять людину в контакт з різними сімками енергій на Семи Планах Системи, і, зважаючи на розвиток здатності дійсного сприйняття, людина стає захищеною від помилок і небезпек.
Це вельми грамотно описано Ч. Джонстоном в його коментарі до даної Сутри:
“Кожен стан, або сфера, розуму, кожна ділянка знання, яка осягнулася за допомогою ментальних або емоційних енергій, є станом психічним, подібно до того як уявне представлення сцени з артистами на ній є психічним станом, або сферою. Коли чисте бачення, як у поета, філософа, святого, заповнює все поле, то всі менші уявлення і видіння витісняються. Ця вища свідомість заміщає всі менші свідомості. Проте, в деякому розумінні, те, що бачиться як частина, навіть баченням мудреця, все ще має елемент ілюзії, тонкого психічного покриву, яким би чистим і променистим цей покрив не був. Це – останній і найвищий психічний стан”.
51. Коли стриманий (чи витіснений) навіть сам стан сприйняття, тоді досягається чисте Самадхі.
Великий Вчитель Патанджалі провів нас через різні стадії розширення свідомості, від медитації “з насінням” до тієї стадії, на якій почуття і розум витісняються, і привів нас до стану, для якого немає адекватної термінології. Для позначення цього стану свідомості (коли бачиться і пізнається світ, в якому функціонує Духовна людина і досягається контакт з безформними рівнями або планами нашої Сонячної системи), Йогіни Сходу застосовують слово Самадхі. Використовуючи інструмент, яким він оволодів, Видющий, завдяки вольовому зусиллю, може увійти в контакт з полем пізнання трьох світів (сферою майї, мари та ілюзії), але йому відкривається новий Світ, в якому він бачить свою свідомість єдиною зі всіма іншими енергіями, або свідомими виразами Божественного Життя.
Останній покрив ілюзії віддаляється і велика єресь відособленості бачиться в своїй дійсній природі.


* * * * * * * * * * * *

Книга II. Садхана пада

Тема: Засоби досягнення

Кроки до об’єднання

а. П’ять перешкод та їх усунення.

б. Визначення восьми засобів.

1. Йога дії, котра веде до єднання з Душею – це вогненне устремління, духовне читання і відданість Ішварі.
Ми починаємо вивчення книги, в якій описується практична частина роботи, даються правила, яким повинен слідувати прагнучий, якщо він сподівається досягти розкриття Духовної свідомості, і які вказують на методи її досягнення.
У Книзі I була сформульована Мета. Після її прочитання прагнучий, природно, подумає: “Як бажано і як правильно все це. Але як же цього досягти? Що мені необхідно робити? З чого я повинен почати?”
Патанджалі починає від самого початку і в другій книзі вказує:
1. Основні вимоги до особистості;
2. Перешкоди, які повинен враховувати старанний учень;
3. Вісім “засобів Йоги”, або вісім видів активності, які приведуть до потрібних результатів.
Гранична простота цього опису робить його надзвичайно цінним; у ньому немає плутанини, складних висновків – тільки ясний, простий виклад вимог.
Тепер нам варто зайнятися розглядом різних “видів Йоги”, аби отримати чітке уявлення про їх відмінності і таким чином розвинути здібність до розрізнення. Основних видів Йоги три, всі інші так звані “Йоги” належать до однієї з цих трьох груп:
1. Раджа Йога – Йога Розуму і Волі;
2. Бхакті Йога – Йога Серця і Відданості;
3. Карма Йога – Йога Дії.
Раджа Йога самодостатня. Її не випадково називають Царською наукою серед цих трьох видів Йоги і підсумком всіх інших. Вона є кульмінаційною і завершує роботу розвитку в людському царстві. Це наука розуму і цілеспрямованої волі, вона приводить вищі оболонки людини в трьох світах в підпорядкування Внутрішньому Правителю. Ця наука координує всю нижчу потрійну природу людини, примушуючи її зайняти становище, в якому вона є лише провідником Душі, Бога всередині. Вона містить інші напрями Йоги і користується їх досягненнями. Вона синтезує роботу еволюції і дає людині царські атрибути.
Бхакті Йога – це Йога серця; вона полягає в підпорядкуванні всіх відчуттів, бажань і емоцій Єдиному Коханому, зримому і сприйманому серцем. Це сублімація всіх видів нижчої любові і поглинання всіх прагнень і бажань одним пристрасним бажанням – пізнати Бога Любові і Любов Бога.
Вона так само була “царською”, або такою, що вінчає, наукою четвертої корінної раси, Атлантичної, як наука Раджа Йоги є великою наукою нашої, Арійською, цивілізації. Бхакті Йога робила свого послідовника архатом і вела його до четвертого посвячення. Раджа Йога робить його адептом і веде до порталу п’ятого посвячення. Обидві ведуть до звільнення, оскільки архат звільняється від циклу переродження, але Раджа Йога звільняє його для довершеного служіння, надаючи свободу працювати як Білий Маг. Бхакті Йога є Йогою серця, Йогою астрального тіла.
Карма Йога має особливий стосунок до активності фізичного плану і прояву всіх внутрішніх імпульсів в об’єктивній маніфестації. У своїй стародавній простій формі це була Йога третьої, Лемурійської, корінної раси, і двома її найвідомішими виразами є:
а) Хатха Йога;
б) Лайя Йога.
Перша спеціалізується на роботі з фізичним тілом, його свідомими (але не підсвідомими і автоматичними) функціями і на всіх різноманітних практиках, що дають людині контроль над різними органами і всім механічним апаратом фізичного тіла. Друга призначена для роботи з ефірним тілом, з розташованими в ньому силовими центрами, або чакрами, з розподілом силових потоків і пробудженням вогню Кундаліні.
Відзначимо, що, якщо ми розділимо корпус людини на три частини, то можна стверджувати:
Карма Йога приводить до пробудження чотирьох центрів під діафрагмою;
Бхакті Йога приводить до їх трансмутації і перенесення в два центри над діафрагмою, але все ще в межах корпусу, – в серце і горло.
Раджа Йога синтезує всі сили тіла в голові і звідти розподіляє та контролює їх.
Раджа Йога, яку в основному і розглядає Патанджалі, містить в собі результати всіх інших. Вона можлива тільки тоді, як інші Йоги були освоєні, але не припускає роботи з ними тепер. Еволюція провела всіх синів людських (готових бути чела, або учнями) через різні раси, і поки вони належали до Лемурійської раси (або у попередньому ланцюзі, або ж у попередньому великому циклі), всі вони були Хатха і Лайя Йогінами. Це привело до розвитку і контролю подвійного фізичного тіла: щільного і ефірного.
В часи Атлантичної раси було розвинене бажання астрального тіла, і цвітом цієї раси були істинні сини Бхакті Йоги, істинно віддані. В наш час вище з трьох тіл особистості має завершити свій розвиток, для чого і служить інструментом Раджа Йога, описана Патанджалі. Арійська раса додасть цей повніший розвиток до загальної структури, і все людство (за винятком тих, хто увійшов в расу надто пізно, щоб встигнути досягти повного розквіту душі) проявиться як Сини Бога, які розкрили в собі всі Божественні сили і свідомо використовують їх на фізичному плані у фізичному тілі. Патанджалі стверджує, що це відбудеться при виконанні трьох умов і в сукупності з дотриманням наступних методів і правил:
1. Вогненне устремління, впливає на фізичну людину, так що кожен атом її тіла охоплений завзяттям і старанністю;
2. Духовне читання, яке стосується здатності ментального тіла бачити те, що стоїть за символом, або встановлювати контакт з суб’єктом, що ховається за об’єктом;
3. Відданість Ішварі, яка стосується астрального, або емоційного, тіла, серця, що цілком виливає любов до Бога – до Бога в своєму власному серці, до Бога в серці свого брата і до Бога, видимого в кожній формі.
Вогненне устремління – це сублімація Карма Йоги. Відданість Ішварі – це сублімація Бхакті Йоги, тоді як духовне читання – це перший крок на шляху до Раджа Йоги.
“Відданість Ішварі” – широкий і загальний термін, що охоплює зв’язок особистісного “я” з вищим “Я”, Ішварою, або принципом Христа, в серці. Він позначає також зв’язок індивідуального Ішвари зі світовим, космічним Ішварою; він має стосунок до розуміння того, що Душа людини є невід’ємною частиною Найвищої Душі. Результатом стає виникнення групової свідомості, досягнення якої є метою цієї царської науки.
Відданість вказує на ряд чинників, які учневі варто знати:
1) Здатність децентралізувати себе, змінити свою позицію з само центрованої та егоїстичної на ту, яка звернена до Коханого.
2) Послух цьому Коханому об’єкту, як тільки цей Коханий пізнаний. В деяких перекладах це названо “повним послухом Учителю”. Це вірно, проте, оскільки слово Учитель означає одного з адептів, краще вживати слово Ішвара. Ішвара – це єдиний Бог в серці людини, божественний Джіва або “точка божественного життя” в центрі людської істоти. Він єдиний у всіх людей, як в дикуна, так і в адепта; відмінність полягає лише в ступені прояву і контролю. Істинна наука Йоги ніколи не навчала повному послуху будь-якому Гуру чи Махатмі, в сенсі повного підкорення волі. Вона навчає підпорядкуванню нижчої людини волі внутрішнього Бога, і всі методи та правила призначені для досягнення цієї головної Мети. “Духовне читання” для цього досягнення – найважливіша і окультна передумова.
Отже, ця Сутра ставить прагнучого віч-на-віч з трьома базовими питаннями, і в міру того, як він знаходитиме правильні відповіді на них, буде оснащувати себе для проходження Шляхом:
1) До якої цілі спрямовані всі пристрасні бажання і устремління моєї душі: до Бога, чи до речей матеріальних?
2) Чи приводжу я всю свою нижчу природу під контроль Ішвари, істинної Духовної Людини?
3) Чи бачу я Бога за кожною формою і подією в моїх щоденних контактах?
2. Метою цих трьох практик є отримання здатності бачити світ Душі і усунення перешкод.
Слова “Душевне бачення” або “бачити світ Душі” передують думці про усунення перешкод, показуючи, що бачення можливе навіть для тих, хто ще не досяг досконалості. Бачення приходить в моменти натхнення і високого устремління, даючи потрібний стимул для виклику розрізнення і наполегливості, потрібних для усунення перешкод. Більшість людей сприйнятливі до цих моментів натхнення. Багато коментаторів наголошують на тому, що йдеться не лише про усунення перешкод, а про викорінення навіть “насінин” цих перешкод і їх повне знищення, як при випалюванні вогнем. Ці “насінини” належать до трьох великих груп – ті насінини, що містяться у фізичному тілі, що створюють труднощі в астральному тілі, і що приховуються в ментальному тілі. Кожна група теж може складатись з трьох видів (разом виходить дев’ять видів насінин):
1) Насінини, принесені з минулого життя;
2) Насінини, посіяні в нинішньому житті;
3) Насінини, привнесені в індивідуальне людське життя зі сім’ї або раси, до якої належить людина.
Саме ці насінини викликають перешкоди для бачення Душі і вільного прояву Духовної енергії.
В наступній Сутрі Патанджалі виокремлює п’ять основних перешкод або перепон.
Слово “перепона” правильніше застосовувати до фізичного плану;
Слово “перешкода” більш прояснює, коли застосовується до обставин, які через посередництво астрального тіла заважають баченню світу Душі.
Слово “неуважність” переважно стосується труднощів, які осаджують людину, що прагне заспокоєння розуму і таким чином досягає бачення царства Душі.
3. Труднощі, що створюють перешкоди, наступні: авід’я (невідання-невігластво), відчуття особистості, бажання, ненависть і відчуття прихильності-прив’язаності.
Вкажемо, що дві перешкоди, авід’я і відчуття особистості, стосуються людини, її синтезу на фізичному плані; що бажання пов’язане з її астральним тілом, провідником відчуттів; і що ненависть і відчуття прихильності викликаються відчуттям егоїзму (принципом ахамкари), оживляючим ментальне тіло. Таким чином, потрійна особистість є полем для насіння, а ґрунт особового життя в трьох світах сприяє розмноженню, цвітінню і зростанню цього насіння, чим перешкоджає і заважає Реальній людині. Ці насінини повинні бути винищені, що приведе до:
1) Відпрацювання карми;
2) Досягнення звільнення;
3) Вдосконалення бачення Душі.
4. Авід’я (невідання) є причиною всієї решти перешкод, у тому числі і прихованих, і тих що є в процесі усунення (подолання), і тих що діють в повну силу.
В Сутрі стверджується, що джерело зла існує, джерело егоїзму і всякого роду особистих бажань очевидне і криється у великому базовому стані, який є обмеженістю самої форми, авід’я, або невідання.
Прагнучому, прямо на початку його дослідження законів духовного розвитку, нагадується, що він повинен враховувати два факти, що базуються в свою чергу на факті самого прояву:
1. Факт існування такого “не-я”, до якого притягуються божественні іскри Духовного Життя і яке в період еволюції поглинає їх;
2. Факт обмежень, до яких вимушує прийняття форми.
Вказані два факти потрібно визнати істинними для Сонячного Логосу, Планетарного Логосу, людини або атома. Кожна форма божественного життя, від нескінченно малої до нескінченно великої, таїть в собі частину Духовної енергії. Результатом цього, для частинки Духовного існування, обов’язково стають замкнутість, ізоляція і самообмеження, і лише контакти самого існування і боротьба Духовної одиниці усередині форми можуть принести їй кінцеве звільнення.
Під час існування, в процесі перебування у втіленні, прихована частинка Життя залишається в невіданні щодо того, що лежить поза нею самою, і поступово повинна пробивати собі шлях назовні, до все більшої свободи і незалежності від форми.
У зв’язку з цим “Древній коментар” свідчить:
“У Залі Невідання відомі три оболонки. Зв’язок з сонячним Життям досягається в її найщільнішій точці, і людина стає повністю плотською”.
Потім людина взнає щось більше – ту групу, до якої вона належить, вона взнає її, знаходячи власну внутрішню Реальність, приховану в її особистості. Людина вчиться тому, що вона, людський атом, є частиною групи, або центру, в тілі Небесної Людини, Планетарного Логосу, і що вона повинна розвивати обізнаність про:
а) Свою групову вібрацію,
б) Свою групову мету,
в) Свій груповий центр.
Ця стадія називається Шлях Випробування або Шлях Учнівства, вона продовжується аж до Третього посвячення.
“Стародавній коментар” продовжує:
“У Залі Учення досягається зв’язок з центральною містерією. Бачиться метод звільнення, закон належно виконується, і людина стає майже адептом”.
“Стародавній коментар” про завершальну стадію говорить:
“У Залі Мудрості Світло повністю сяє на дорогах адепта. Він знає і бачить сьому частину і прозріває Все, що залишилося. Він сам сімковий і, виходячи з цього Залу, стає Богом”.
5. Авід’я – це стан, в якому постійне, чисте, повне блаженства “Я” плутають з непостійним, нечистим, страждаючим “не-я”.
Духовна одиниця вперше утілюється в форму на початку якогось циклу переродження в стані повної несвідомості. Вона має стати свідомою щодо свого оточення, і для цього вона повинна спочатку розвинути відчуття, які роблять можливим контакт і усвідомлення. Метод і процес, завдяки яким людська істота розвинула свої п’ять відчуттів (тобто засобів підходу до “не-я”), добре відомі, і описані в підручниках з фізіології. В зв’язку з Духовною одиницею слід враховувати три чинники:
1) Мають розвинутись відчуття;
2) Потім має слідувати їх розпізнавання і використання;
3) Після чого настає період, коли Духовна людина починає застосовувати відчуття для задоволення своїх бажань і цим ототожнює себе зі своїм апаратом прояву.
Тут має місце подвійна сліпота людини, оскільки вона не лише народилась сліпою і нечутливою, а й робить помилку, вважаючи себе протягом багатьох циклів матеріальною формою. Вона не володіє здатністю розрізнення істинних цінностей або пропорцій, і розглядає скороминущу, забруднену, матеріальну потрійність (свої три нижчі оболонки) як “Я” і Реальність. Вона не в стані відділити себе від своїх форм. Відчуття – це частина форм; вони не є Духовною людиною, мешканцем форми. Вони є частиною “не-я” і засобом його контакту з планетним “не-я”.
Завдяки розрізненню і безпристрасності, “Я”, постійне, чисте і блаженне, може нарешті відокремити себе від “не-я”, яке непостійне, нечисте і сповнене страждань. Коли це не здійснено, людина перебуває в стані авід’ї. Коли це в процесі виконання, людина є послідовником відь’ї, або знання, послідовником чотирискладового шляху. Коли пізнається Душа, як вона є, і “не-я” відсилається на своє законне місце, як її оболонка, провідник, або інструмент, тоді саме́ знання трансцендується і Пізнаю́чий бачиться ясно. Це і звільнення, і Мета.
6. Відчуття особистості виникає внаслідок ототожнення Того, хто Пізнає з інструментами пізнання.
Ця Сутра є коментарем до попередньої. Учень повинен пам’ятати, що Пізнаю́ча Духовна людина, має в своєму розпорядженні різні інструменти для контакту з навколишнім середовищем і таким чином починає все більше усвідомлювати:
1. Три свої оболонки, що є засобами контакту на трьох планах:
а) Фізичне тіло
б) Емоційне, або астральне, тіло
в) Ментальне тіло.
2. Свої п’ять відчуттів, які вона має на фізичному плані: слух, дотик, зір, смак і нюх.
3. Розум, велике шосте відчуття, яке може використовуватися трьома способами. Хоча для більшості людей він має всього лише один спосіб використання.
Перший і найбільш загальний спосіб використання розуму полягає в збиранні інформації про вироблювані контакти і передачі її Его, або Пізнаючому, по суті, тим же способом, яким нервова система телеграфує мозку про свої зовнішні контакти. Са́ме таке використання розуму викликає в основному появу відчуття особистості, яке починає поступово слабшати, як тільки стають можливі інші способи застосування шостого відчуття.
Другий спосіб використання розуму – той, який здійснюється першими п’ятьма засобами Йоги, – це здатність передавати в мозок думки, бажання і волю Его, або Душі. Це приносить в особистісне “я” на фізичному плані розпізнавання Реальності, і відчуття ототожнення з “не-я” неухильно слабшає.
Третій спосіб використання розуму виявляється тоді, коли Душа використовує його як орган бачення, завдяки чому досягається контакт з самою Душею і знання її царства. Це здійснюється за допомогою останніх трьох засобів Йоги.
7. Бажання – це прихильність (прив’язаність) до об'єктів задоволення.
До об’єктів задоволення належать всі прив’язаності, які формує людина, від стадії дикуна аж до просунутих стадій учнівства. Вони охоплюють як бажання володіти щільними об’єктами на фізичному плані, так і прив’язаності до предметів, занять, реакцій, котрі досягаються емоційною або інтелектуальною діяльністю. Вони охоплюють весь діапазон відчуттєвого досвіду, від відгуку дикуна на тепло і смачну їжу до екстазу містика. Бажання – це узагальнений термін, що виражає спрямованість Духу назовні, до життя в формі. Воно може означати насолоду канібала своєю їжею, любов людини до своєї сім’ї, високу оцінку художником картини або поклоніння відданого Христу чи своєму Гуру. Все це – ті чи інші прив’язаності, і прогрес Душі полягає у звільненні від одного об’єкта, потім від іншого, аж доки не настане час, коли на самоті вона вознесеться назад до себе самої. Залишиться лише одна Духовна Реальність, якою людина і є, і тоді бажання перестає спрямовуватись назовні і повертається досередини. Людина знаходить Царство Боже всередині, і всі бажання полишають її. Вона продовжує проявлятись, вступати в контакти і працювати на планах ілюзії, але працює з центру, де мешкає її Божественне “Я”, результат всіх бажань, і більш ніщо не зваблює її зійти на другорядні шляхи задоволень і страждань.
8. Ненависть – це огида до будь-якого об’єкту, що сприймається відчуттями.
Ненависть, насправді, – це результат відчуття особистості, а також невідання і зловживання бажанням. Вона є майже кульмінацією цих трьох проявів. Са́ме відчуття особистості і крайнє невідання, разом з бажанням особистої вигоди, викликали ненависть до Авеля в серці Каїна і породили перше вбивство, або руйнування форми брата. Це слід ретельно продумати, оскільки в кожному людському серці до деякої міри є місце ненависті і огиді. Проте тільки тоді, коли їх повністю подолає Любов, або відчуття Єдності, смерть, небезпека і страх стануть невідомі людському сімейству.
9. Інтенсивне бажання існувати відчуваючи – це і є прихильність-прив’язаність. Воно властиве кожній формі, є таким, що само-увічнює і не чуже навіть наймудрішим.
Ця форма прив’язаності є базовою причиню будь-якого прояву. Вона властива взаємозв’язку двох великих протилежностей – Духу і Матерії, і є керівним чинником в логоїчному прояві, ось чому їй підвладні навіть “наймудріші”. Ця форма прив’язаності є автоматичною здатністю, само-відтворюваною та само-увічнюваною, і слід пам’ятати, що подолання цієї тенденції, навіть доведене до вищого ступеню адептом, – всього лиш відносне подолання Доки Логос нашої Сонячної Системи, Абсолютний Дух, втілюється за посередництва Сонячної Системи, ця тенденція буде присутньою і в найвищому планетному Духові і в найбільш піднесеній Духовній істоті. Все, що можна зробити для подолання прив’язаності – це розвинути здатність врівноважувати пари протилежностей на кожному конкретному плані, для того, щоб не триматись за форми цього плану, і тоді видалення стане можливим.
Воля до життя (Воля до прояву), – це частинка імпульсу Божественного життя, і тому є правильною. Проте вона стає невірною на будь-якому плані або за посередництва будь-якої групи форм, коли відповідна сфера прояву себе вичерпала. Коли будь-який набір форм послужив своїй цілі, забезпечуючи засоби для отримання досвіду і контактів, і більш не може нічому нас навчити, з’являється зло, оскільки тенденція до зла – це всього лиш тенденція до повернення використання форм і практик, які внутрішній Мешканець вже переріс. Ось чому грубі тваринні гріхи всюди вважаються злом, оскільки визнано Мешканець в людській формі переріс третє (тваринне) царство.
Отже, адепт не лише трансцендував прив’язаність до форм на трьох планах (фізичному, астральному і ментальному), а й викорінив на цих планах будь-яке тяжіння до їх форм. Коли Життя (Дух) повертається, форма, в окультному сенсі, помирає. Коли думка Его (Вищого “Я”) зайнята своїм власним планом, тоді немає енергії, спрямованої до трьох світів, тому і формоутворення і прив’язаність до форм стають неможливими. Це узгоджується з відомим окультним висловом “енергія слідує за думкою”, а також з вченням, що тіло, яке несе принцип Христа (буддхічний провідник), починає координуватись в міру того, як нижчі імпульси загасають. Крім цього відомо, що каузальний провідник (тіло Вищого “Я” на абстрактний рівнях ментального плану), набуває краси, розміру і активності на стадіях учнівства швидше, аніж це було можливо раніш у всьому циклі попередніх втілень. Егоїчна енергія не лише витрачається, а й спрямовується у більшій мірі на власний саморозвиток. Прив’язаність до форми (притяжіння форми) є для Духу великим інволюційним імпульсом; відштовхування форми і її подальший розпад – це великий еволюційний імпульс.
10. Ці п’ять перешкод, коли вони досконально пізнані, можуть бути подолані протилежним розумовим налаштуванням.
Слова “досконально пізнані” можна перефразовувати так: “коли усвідомлюються Внутрішньою людиною”; і прихована за цими словами думка добре пояснюється Двіведі в його Коментарі:
“Описавши природу ʻвідволікання уваги’, автор вказує на спосіб її припинення. Вона ділиться на два види: тонкий і грубий. До першого належить та, що перебуває в дрімаючому стані, у формі вражень, тоді як до другого – та, що безпосередньо впливає на розум. Перша може бути повністю узята під контроль тільки після досягнення панування над всієї її опорою, а саме, над мислячим принципом”.
Ось перша задача прагнучого до Йоги. Він повинен зрозуміти природу перепон і тільки тоді взяти курс на їх подолання, здійснюючи всю роботу з ментального плану. Важливо добитися контролю над апаратом мислення, потім навчитися використовувати цей апарат; і тоді, коли це досягнуто, можна нейтралізувати перешкоди зворотними потоками. Самі перешкоди є наслідком звички невірно мислити і неправильно застосовувати мислячий принцип. Коли стає досконально відомо, що перепони є насінням, з якого зростають “форми, що створюють перешкоди”, їх можна ліквідовувати на прихованих стадіях. Для цього слід виробляти правильні звички мислення. Це допоможе оволодіти засобами, що ведуть до звільнення.
Невідання (Авід’я) має витіснятися істинною Від’єю, або знанням, і, як добре відомо, в четвертій расі, на четвертому глобусі і в четвертому колі чотири Від’ї, Чотири Благородні Істини і чотири базові елементи склали повну суму цього знання.
Чотири Від’ї індуської філософії можна перерахувати таким чином:
1. Яджна Від’я – Виконання релігійних обрядів, для того щоб викликати певні результати. Церемоніальна магія. Вона пов’язана зі звуком і, отже, з Акашею, або ефіром простору. Яджна – це невидиме божество, що наповнює простір.
2. Маха Від’я – Велике магічне знання. Воно виродилось в Тантричний культ. Пов’язане з жіночим аспектом, або аспектом матерії (матері). Основа Чорної магії. Істинна Маха Йога повинна мати справу з формою (2-й аспект) і її пристосуванням до Духу і його потреб.
3. Гухь’я Від’я – Наука мантр. Таємне знання містичних мантр. Окультна могутність Звуку, Слова.
4. Атма Від’я – Дійсна Духовна Мудрість.
Чотири Благородні Істини були проголошені для нас в промовах Будди і свідчать:
“Тоді Благословенний звернувся до побратимів:
ʻНе розуміючи суті Чотирьох Арійських Істин, не проникнувши в них, ми метались і поневірялися в круговороті цих довгих-довгих мандрів (переродження), і ви, і я. Що це за чотири Істини?
Арійська Істина Страждання; Арійська Істина Виникнення Страждання; Арійська Істина Припинення Страждання, Арійська Істина Шляху, що приводить до Припинення Страждання.
Але, брати, коли ви розумієте і проникаєте в суть цих Чотирьох Арійських Істин, викорінюється жадання існування, відсікається нитка, що веде до переродження, і тоді більше немає чергового народження’.
Так промовив Благословенний. Потім Вчитель продовжив:
ʻСліпі ми були до Чотирискладової Арійської Істини речей
І сліпі, щоб бачити речі, якими вони є насправді.
Ми довго мандрували через різні народження.
Закінчується життєвий ланцюг, коли бачиш їх.
Немає більш переродження і пов’язаного з ним страждання, якщо корінь страждання відсічений’ ”.
Чотири елементи були сформульовані для нас в Таємній Доктрині (I.95):
“Золоте Яйце було оточено сімома Елементами Природи, з яких чотири проявлені (земля, вогонь, повітря, вода), три приховані”.
11. Їх активність необхідно усувати в процесі медитації.
“Протилежне розумове налаштування”, про яке йшлось в попередній Сутрі, має чіткий стосунок до насінин (прихованих тенденцій) в тому вигляді, в якому вони існують в ментальному тілі і тілі бажань. Це розумове налаштування має стати одним з активних видів ментальної медитації і односпрямованою думкою, при умові, що діяльність фізичного тіла також буде підпорядкована аналогічному контролю. Більшість того, що ми робимо, робиться автоматично і є результатом повторюваних протягом багатьох життів емоційних і ментальних звичок. Підсвідомо, від первинних напрацювань, набутих в древності, і внаслідок підпорядкованості людини світу речовинних форм, наша активність на фізичному плані керується п’ятьма перешкодами. Вони повинні придушуватись, і водночас слід знаходити їх приховані насінини та працювати з ними, що досягається припиненням зовнішньої активності. Стійке утримування протилежного розумового налаштування допомагає в цій роботі. Медитація, яка задіює три чинники: Мислителя, розум і фізичний мозок, розвиває якості, протилежні п’яти перешкодам, і про це не можна забувати, інакше теорія не стане практикою. Цей медитативний процес розглядається в Книзі III.
12. Сама Карма має коріння в цих п’яти перешкодах і повинна принести плоди в цьому житті або в якомусь з наступних.
Доти, доки людина на фізичному плані буде підпадати під вплив цих перешкод або ж управлятись ними, вона буде створювати початок такої активності, котра викликатиме неминучі наслідки. З цієї причини людина залишатиметься прив’язаною до Колеса перероджень і приреченою на прийняття форми. Учень повинен звернути увагу на те, що ці п’ять перешкод є джерелом будь-якої активності особистості, або нижчої людини. Немає жодної дії середньої людини в трьох світах, яка не була би результатом невідання і супутніх хибних ототожнень і реакцій.
Коли перешкоди долаються і невідання, причина їх усіх, заміщається Божественною Мудрістю, залишається все менше і менше наслідків, які потрібно відпрацьовувати на фізичному плані. Тоді ланцюги, які приковують людину до Великого Колеса фізичного прояву, розриваються один за одним. Ланцюги ці потрійні, як потрійним є і поле невідання, що представляє собою три великих плани свідомості, які є полем людської еволюції. Коли поле невідання стає полем свідомого досвіду і коли ланцюги починають відчуватись як такі, що сковують і обмежують, це означає, що майбутній чела (учень) зробив великий крок вперед в процесі звільнення. Коли він може перевести цю боротьбу усередину, в те, що Ганганатха Джха називає “не проявленим життям”, а в езотеризмі зовуть “тонкими планами”, він вступає до Зали Навчання і розриває окови, так вишукано викувані камою (бажанням) і невірним використанням розуму. Пізніше він вступить до Зали Мудрості і буде навчатись певним езотеричним методам прискорення процесу звільнення.

13. Доки існують ці коріння (або самскари), їх плодами будуть народження, життя і досвід, як наслідок переживання задоволень і страждань.
Основною роботою учня таємної науки є маніпулювання силою і входження в той світ, де його сили активно приводяться в рух. Потрібно вивчати і в процесі пізнання використовувати на практиці дію Закону Причини і Наслідку. Надалі слід перестати займатися наслідками і зосередити свою увагу тільки на причинах, котрі їх створюють. Щодо себе самого це приводить до ясного розуміння, що першопричиною феномена об’єктивного існування особистості в трьох світах є саме́ Его. А вторинними причинами – сукупність тих фундаментальних егоїчних імпульсів, які призвели до розвитку відгуку на відчуттєві контакти на трьох планах. Ці імпульси викликали наслідки, які (згідно з Законом) повинні були виявитися об’єктивно на фізичному плані. Тому найбільше значення надається необхідності встановлення прямого егоїчного контакту через нитку, або сутратму, оскільки тільки у такий спосіб прагнучий може з’ясувати причини, які лежать в основі всіх проявів його життя, і почати мати справу з самскарами, насінинами своєї майбутньої активності. Насінини ці за природою своєю є кама-манасичними (тобто частково емоційними і частково ментальними), оскільки бажання в своїх проявах є могутнім і створює фізичний провідник в двох його аспектах:
а) Нижчий Манас, або конкретний розум, є базовим чинником в побудові ефірного тіла.
б) Кама, або бажання, є найважливішим чинником, що виклика́є прояв щільного фізичного провідника.
Обидва разом вони відповідальні за проявлене існування.
Добре відомо, що Дерево Життя зображується корінням догори, а квітучою кроною вниз. В крихітному Дереві Життя Его це символічне представлення теж вірне. Коріння перебуває на ментальному плані, а його проростання в об’єктивність і поява плодів має місце на фізичному плані. Тому прагнучому слід “рубати дерево під корінь”, тобто звертатись до думок та бажань, які і створюють фізичне тіло. Він повинен увійти в суб’єктивну сферу, якщо хоче мати справу з тим, що може і далі його утримувати в Колесі перероджень. Коли насінини викорінюються, плодоносіння неможливе. Коли корінь відокремлюється від зовнішньої частини на будь-якому з трьох планів, то життєва енергія більш не тече донизу. Три слова: народження, життя і досвід підсумовують людське існування, вони позначають його об’єкт, метод і ціль, і нам не потрібно мати з ними справу. Весь предмет Карми, або Закон Причини і Наслідку, розглядається в даній Сутрі, і він дуже широкий, щоб про нього тут розповсюджуватися. Досить лише сказати, що, з погляду Йога Сутр, Карма буває трьох видів:
1. Прихована Карма. Насіння (причини), які ще не розвинені і бездіяльні і які повинні будуть дати плоди коли-небудь в даному житті або в подальших.
2. Активна Карма. Насіння (причини), які є в процесі здійснення і для розквіту яких нинішнє життя покликане забезпечити потрібний ґрунт.
3. Нова Карма. Насіння (причини), які породжуються в нинішньому житті і неминуче керуватимуть обставинами в одному з майбутніх життів.
Початківець в науці Йоги може почати з розгляду своєї активної Карми, інтерпретуючи кожну подію життя і кожну обставину як умови, в яких для нього забезпечується можливість виробити певні особливі серії наслідків. Він може намагатись так стежити за своїми думками, щоб не сіяти нових насінин, аби майбутня Карма не могла дати плодів в одному з наступних життів. Початківцю важче працювати з насінинами прихованої Карми, і в цьому випадку Вчитель може допомогти йому, керуючи його обставинами та відносинами з його оточенням в трьох світах, аби учень міг швидше випрацювати і зжити цей вид Карми.
14. Ці насінини (або самскари) викликають задоволення або страждання залежно від того, чи була причина, що породила їх, добром або злом.
Вкажемо, що добром є те, що має зв’язок з Єдиним Принципом, Реальністю, яка перебуває у всіх формах, з Духом людини, котрий відкриває себе завдяки посередництву Душі, з Отцем, як Він проявляє себе через Сина. Зло має стосунок до форми, до провідника і до матерії і насправді стосується взаємозв’язку Сина зі своїм тілом прояву. Якщо Син Божий (космічний або людський) обмежений, ув’язнений і засліплений своєю формою, це означає, що сили зла мають над ним владу. Якщо він обізнаний про своє власне “Я”, яке не скуте формами і вільне від рабства матерії, це означає перемогу сил добра. Повна свобода від матерії виклика́є блаженство, насолоду, радість здійснення. Зло виклика́є страждання, бо наскільки Внутрішній Правитель обмежений своїм тілом прояву, настільки він і зазнає страждань.
15. Просвітлена людина всяке існування (у трьох світах) вважає стражданням, унаслідок дії гун. Їх дія потрійна і створює наслідки, неспокої і підсвідомі відбитки.
Три “гуни” – це якості самої матерії: саттва, раджас і тамас, або ритм, активність та інертність, і вони властиві всім формам. Учню необхідно пам’ятати, що кожна форма на кожному плані характеризується наявністю цих якостей, і це вірно від найвищої до найнижчої з форм. Прояв цих якостей відрізняється лише мірою.
Для людини, яка наближається до досконалості, стає очевидним, в який спосіб кожна форма, через яку Божественна Духовна людина проявляється, викликає обмеження та труднощі. Фізичний провідник адепта, хоч і вибудуваний з речовини, належить в основному до саттвічної природи, вирівняної і ритмічної. Однак, цей провідник продовжує ув’язнювати його в світі фізичних зусиль і обмежує сили Істинної людини. Уточнюючи, можна сказати, що:
1) Атрибут інертності (тамас) характеризує нижче особистісне “я”, оболонки троїстої нижчої людини.
2) Атрибут активності є головною характерною ознакою Душі, і са́ме ця якість викликає інтенсивну активність і постійну працю людини, коли та шукає досвіду, і пізніше, коли шукає служіння.
3) Атрибут ритму, або рівноваги, є якістю Духу (Монади) і є тим прагненням до вдосконалення, котре просуває еволюцію людини в часі і просторі, а також тим чинником, який приводить будь-яке Життя через всі форми до досконалості. Природа самого Духу нам все ще не відома, оскільки ми в стані думати лише в поняттях форми, навіть якщо ці форми трансцендентні. Тільки ті Душі, котрі досягли Вищого посвячення і можуть виходити за межі “кільця-не-переступи” нашої Сонячної Системи, знають дещо про сутнісну природу того, що ми називаємо Духом.
Приступаючи до питання про практичний прояв гун в трьох світах (відносно людини), відзначимо, що:
1. Атрибут рівноваги, або ритму, характеризує ментальний провідник. Коли ментальне тіло організоване і людиною керує розум, її життя стабілізується, стає організованим і вона веде свої справи гармонійно.
2. Якість активності (рухливості) є властивістю емоційної, астральної, природи, і коли ця якість переважає, життя стає хаотичним, бурхливим, емоційним, схильним до будь-якого настрою і відчуття. Це, перш за все, про́яви бажання жити.
3. Інертність – це якість, домінуюча у фізичному тілі, і кінцева мета Его полягає в тому, щоб зруйнувати цю інертність і привести свій нижчий провідник до активності, що викличе бажані результати. Звідси виникає необхідність використання гуни активності (рухливості), а також надмірна активність емоційної природи, або природи бажання, на ранніх стадіях устремління.
Страждання – це продукт всіх форм активності, оскільки є результатом існуючої відмінності між парами протилежностей, між Духом і Матерією. Обидва протилежні чинники перебувають “в мирі”, по суті, доти, доки не прийдуть в зіткнення, не почнуть обопільно чинити опір один одному, створюючи тертя і страждання, при з’єднанні в часі і просторі.
Патанджалі вказує, що страждання це є всеосяжним, охоплюючи минуле, теперішнє і майбутнє:
1. Наслідки. Страждання виникає як результат попередньої активності і є відробітком Карми, оскільки воно допомагає у врегулюванні помилок, будучи розплатою за них. Залагоджування зобов’язань і боргів минулого – завжди скорботний процес. Деякі події минулого неминуче спричиняють за собою такі нинішні умови, як спадковість, оточення і навіть тип тіла. В результаті і форма провідника, і форма групових відносин є болючими для Душі, поміщеної в них.
2. Неспокої. Вони відносяться до сьогодення і іноді перекладаються як “побоювання”. Якщо учень дослідить цей термін, то відзначить, що він охоплює не тільки боязнь зла, поміщеного в стражданні, але також і страх невдачі в духовному зростанні і в служінні. Це викликає біль і смуток, але в той же час сприяє пробудженню Реальної людини до усвідомлення своєї спадщини.
3. Підсвідомі відбитки, що створюють підсвідомі передчуття, які стосуються майбутнього і тих передчуттів смерті, страждання і нужденності, які панують над дуже багатьма з синів людських. Це страх невідомого з його можливими нещастями, коли ми боїмося за себе і за інших, і це, у свою чергу, викликає страждання.
16. Стражданню, яке має виникнути, але ще не виникло, можна запобігти.
Санскритські слова передають тут подвійну ідею. По-перше, вони вказують на те, що певних видів майбутнього страждання можна уникнути шляхом правильного врегулювання енергій людини, щоби зі зміною позиції розуму, болючі реакції більш не могли виникнути і, завдяки трансмутації бажань, колишні “боліˮ стали би неможливими. По-друге, йдеться про те, що життя в теперішньому слід проживати та, щоб е викликати причин для виникнення болючих наслідків. Обидва висновки приводять до подвійної дисципліни в житті Йогіна, яка містить спрямовану рішучість практикувати не-прив’язаність і постійну дисципліну нижчої природи. Це веде до такої ментальної активності, що попередні схильності, прагнення і бажання втрачають свою привабливість і людина перестає дозволяти собі активності, які створюють кармічні наслідки.
Тільки зараз минуле може викорінюватись; і тій Кармі, яка приносить біль, смуток і страждання з усіма їхніми наслідками, має бути дозволено текти своєю чергою. Карма теперішнього, тобто прояв наслідків, які Его планує відпрацювати в цьому життєвому циклі, теж повинні відіграти свою роль у звільненні Душі. Проте, Духовна Людина тепер в стані так керувати нижчою людиною, що кармічні події (наслідки, що відроблятимуться у фізичному світі), не викликають страждання чи зневіри, оскільки вони будуть виявлені і правильно зустрінуті Йогіном, який володіє не-прив’язаністю. В подальшому він не допустить причин, які призводять до страждання.
17. Ілюзія того, що Той Хто Сприймає і сприймане по суті одне і те ж, є причиною (наслідків, що приносять страждання), яку необхідно усунути.
Ця Сутра повертає нас безпосередньо до Великої базової подвійності прояву, єдності Духу і Матерії. Саме їх взаємодія створює всі формоутворюючі модифікації, або види активності, на різних планах і є причиною обмежень, накладених на себе чистою свідомістю. У такому короткому коментарі, як цей, неможливо далі заглибитися в даний предмет. Ми можемо торкнутися його лише в тій мірі, в якій він стосується самої людини. Сформулюємо дану тему таким чином: весь біль і скорбота створюється Духовною людиною, що ототожнює себе зі своїми об’єктивними формами в трьох світах і сферою подій, в якій ці форми проявляють активність. Коли людина може відокремити себе від царства відчуттів і пізнати себе як “того, хто невидимий, невідчутний і нечутний”, тоді вона здатна звільнитися від всіх обмежень форм і стояти осторонь як Божественний Сприймаючий і актор. Вона використовуватиме форми за своїм бажанням для досягнення певної конкретної мети, проте не стане впадати в оману, ототожнюючи їх з собою. Учням необхідно пам’ятати, що в трьох світах (які є все, з чим має справу прагнучий на цій стадії) Сприймаючий є найвищим чинником в добре відомих троїстостях:
Сприймаючий Сприйняття Сприймане
Мислитель Мислення Мислеформи
Пізнаючий Знання Поле пізнання
Зрячий Зір Зриме
Спостерігач Спостереження Спостережуване
Глядач Бачення Вистава
При вивченні учням буде корисно пам’ятати, що вони повинні досліджувати природу наступних чинників, які, через їх полярну протилежність Духу, ми називаємо матерією:
1. Атоми;
2. Молекулярна матерія;
3. Елементи;
4. Три Гуни (якості);
5. Таттви (диференціація сил) в їх семи формах.
Тоді, завдяки розумінню природи і особливостей матерії, учень дійде до збагнення світу форм, який так довго утримував в’язнем його Дух. На це Патанджалі указує в наступній Сутрі.
18. Те, що сприймається, має три якості: саттву, раджас і тамас (ритм, рухливість і інертність); воно складається з проявлених елементів і елементів органів відчуття. Завдяки користуванню ними набувається досвід і отримується можливість звільнення.
Це одна з найважливіших Сутр в книзі, оскільки вона в декількох лаконічних словах підсумовує для нас природу субстанції, її склад, мету і причину. Можна приділити немало часу розгляду кожного речення, і слова “якості”, “елементи”, “відчуття”, “еволюція” і “звільнення” виражають повну сукупність чинників, що мають стосунок до зростання людини. Ці п’ять слів відображають те, в чому людська одиниця бере найактивнішу участь, і охоплюють просування людини з моменту, коли вона вперше прийняла втілення, через довгий цикл життів аж до того часу, коли вона проходить крізь різні Ворота посвячення у велике Життя Космосу.
Спочатку людина відзначається тамасичністю (інертністю), і форми її за своєю природою такі важкі і щільні, що буде потрібно безліч інтенсивних контактів, перш ніж вона стане обізнаною про своє оточення і згодом буде розумно його оцінювати. Великі елементи: земля, вода, вогонь і повітря – грають свою роль в будівництві її форм і включаються в саму її істоту. Різні органи чуття поволі активізуються; спершу п’ять відчуттів, а потім, коли друга якість – раджас (активність), ґрунтовно розвинеться, починає розвиватися також шосте відчуття – розум. Пізніше людина починає осягати у всьому навколишньому світі явищ ті ж якості і елементи, які є і в ній самій, і її знання швидко зростає. Тепер вона відрізняє себе, Сприймаючого, від того, що усвідомлюється нею як її форми і світ їх буття. Шосте відчуття починає все сильніше домінувати і в результаті потрапляє під контроль Справжньої людини, яка після цього переходить в саттвічний стан, де перебуває у гармонії з собою і, отже, зі всім, що її оточує. Її прояв ритмічний і співзвучний з Великим Цілим. Вона дивиться на все як на виставу і бачить, що форми, через які вона діє в світі явищ, належним чином контролюються і що вся її діяльність перебуває в гармонії з Великим Планом.
Коли це так, вона є частиною Цілого, але вже вільною від контролю світу форм, елементів і відчуттів. Вона користується ними – вони ж її більш не використовують.
19. Гуни (або якості матерії) діляться на чотири види: конкретні, неконкретні, вказані і недосяжні.
Цікаво відзначити, що гуни, або якості (загальна сума атрибутів і аспектів субстанції нашої Сонячної системи), є чотирьох видів. У їх сімковому розподілі є аналогія з сімковостями, властивими нашому проявленому Всесвіту. По-перше, ми маємо три головні аспекти мислячої субстанції:
1. Саттвічна субстанція …………ритм, рівновага, гармонія;
2. Раджасична субстанція………. рухливість, активність;
3. Тамасична субстанція…………інертність, стійкість.
Ці три аспекти підрозділяються на:
1. Конкретні…… проявлені елементи, форма;
2. Неконкретні…… відчуття, реакції сил, танматри;
3. Вказані…… первинна субстанція, таттви, атомна матерія;
4. Недосяжні…… Велике Буття, яке є загальною сумою їх всіх.
Дана Сутра покликана відкрити технічну сторону формального аспекту прояву, чи це людський атом чи Сонячне Божество, і просто показує природну потрійність субстанції, її сімкову природу і всілякі видозміни. Вона виражає природу того Аспекту Божественного Життя, який називається Брахмою у індусів і Святим Духом у християн. Він є третім аспектом Трімурті (Трійці), аспектом матерії активного пізнання, з якої має бути збудоване тіло Вішну, або космічного Христа, з тим щоб Шіва, Отець, або Дух, міг мати засіб для одкровення. Тому буде корисно навести синоніми цих трьох гун і потім вказати природу їх чотирьох підрозділів.
Три Гуни:
1. Якості матерії;
2. Аспекти мислячої субстанції, або Універсального Розуму;
3. Атрибути сили-матерії;
4. Три потенції.
Ці потрійності слід уважно вивчити, оскільки са́ме завдяки їм свідомість, в її різних ступенях, стає можливою. Тут ми маємо справу з великою ілюзією форм, з якою Реальна Людина, собі на біду і страждання, ототожнює себе протягом довгого циклу прояву і від якої вона повинна нарешті звільнитися. Мається на увазі і ще більш ємка думка: про обмеження життя Сонячного Логосу у формі Сонячної системи, Його еволюційний розвиток за допомогою цієї форми, а також кінцеву досконалість і звільнення цього Життя від форми після закінчення Великого Сонячного циклу. Менший цикл людини міститься в більшому, і її досягнення і природа її звільнення тільки відносні у зв’язку з більшим Цілим.
1. Конкретний підрозділ гун.
Цей конкретний, або спеціалізований, підрозділ гун містить шістнадцять різновидів, які стосуються головним чином людських реакцій на матеріальний об’єктивний світ.
а) П’ять елементів: ефір, повітря, вогонь, вода і земля. Вони є прямими наслідками неконкретного, або суб’єктивного, Звуку або Слова.
б) П’ять органів відчуття: вухо, шкіра, око, мова і ніздрі – ті фізичні органи, або канали, за допомогою яких стає можливим ототожнення з матеріальним світом.
в) П’ять органів дії: голос, руки, ноги, органи виділення і органи відтворення.
г) Розум. Шосте відчуття, орган, який синтезує всі інші органи відчуття і, врешті-решт, робить їх використання непотрібним.
Ці шістнадцять способів сприйняття та активності людини у проявленому світі служать каналами для Реального Мислителя; вони демонструють його активну Реальність і представляють загальну суму фізичних фактів, що мають стосунок до кожного втіленого сина Божого. Так само в космічній відповідності вони є загальною сумою фактів, що демонструють Реальність космічного втілення. “Слово стало плоттю” як в сенсі індивідуальному, так і космічному.
2. Неконкретний підрозділ гун.
Складається з шести різновидів, і вони стосуються того, що перебуває позаду конкретного; вони мають справу з суб’єктивним і нематеріальним, з проявом сили, яка створює конкретні форми.
Технічно в індуських книгах вони називаються танматрами. Вони пов’язані більше зі свідомістю, аніж з формою, і є “особливими модифікаціями Буддхі, або свідомості” (Ганганатха Джха). Ось вони:
1. Елемент слуху, або першооснова слуху, що створює вухо;
2. Елемент дотику, або першооснова дотику, що створює механізм дотику, шкіру, ін.;
3. Елемент зору, або те, що створює зір;
4. Елемент смаку, або те, що створює механізм смаку;
5. Елемент нюху, або те, що створює механізм нюху.
Позаду цих п’ятьох лежить шоста танматра, або різновид принципу свідомості, так зване “відчуття особистості”, свідомість “я є я”, принцип ахамкари. Са́ме цей принцип створює відчуття особистої реальності і відчуття перебування окремою одиницею свідомості. Він становить основу великої “єресі відособленості” і є причиною того, що Реальна, або Духовна, людина зманюється великою ілюзією. Саме він примушує людину на довгі еони ототожнювати себе з об’єктами відчуттів, і він же, врешті-решт, приводить її до пошуку звільнення.
3. Вказані.
Позаду шістнадцяти спеціалізованих різновидів і шести неспеціалізованих лежить те, що є причиною їх всіх, те, що в індуських книгах іменується Буддхі, або Чистим Розумом, відокремленим інтелектом, що іноді називається Інтуїцією, і чиєю природою є Любов-Мудрість. Це є Життя Христа, або принцип Христа, який, як ми знаємо, виявляється в процесі втілення, або прийняття форми, як конкретне і неконкретне. Для більшості людей цей принцип поки що – тільки “вказане”. Ми лише здогадуємося, що це таке. Робота Раджа Йоги – перевести смутну здогадку в повноцінне знання, для того щоб теорія стала фактом і щоб те, що приховане і в існування чого ми віримо, змогло стати визнаним і відомим в своїй суті.
4. Недосяжні.
Нарешті ми підходимо до четвертого виду гун, або аспектів, до Того, “Ким ми живемо і рухаємося і існуємо”, недосяжного, або невідомого, Бога. Це Велика Форма існування, в Якій містяться наші маленькі форми. Це загальна сума мислячої субстанції, частиною якої є наш маленький розум; це цілісний вияв Бога за посередництва Космічного Христа, частиною якого є кожен малий Син Божий. Це недосяжне і невідоме поки що є незбагненним для людському розуму.
20. Той Хто бачить, є Чистим Знанням (гнозисом). Завдяки чистоті він дивиться на представлену Ідею за посередництва розуму.
Тут ми маємо:
1. Того, Хто бачить, або того, хто дивиться і розглядає (зі своєї божественної точки зору) цей світ наслідків, цю велику Майю, ілюзію;
2. Представлену ідею. Тут є думка про те, що кожна форма, яка проходить перед Глядачем у великій панорамі життя в трьох світах, є “представленою ідеєю” і ці представлені ідеї, отже, є втіленими думками того або іншого роду і повинні вважатися такими. Обов’язок окультиста – працювати з силою, котра лежить в основі кожної форми, а не стільки з формою, яка є всього лише наслідком якоїсь причини. Такий метод прикладення зусиль розвивається поступово. Глядач поступово переходить від форми до форми, відкриваючи їх дійсне значення в своєму власному безпосередньому оточенні і в своєму власному крихітному світі – через різні форми світового процесу – доти, доки йому не відкриється світ причин, а світ наслідків не займе другорядне становище.
3. Розум. Це інструмент, яким користується Спостерігач для сприйняття представлених Ідей, або мислеформ. В цілях пояснення можна вказати, що представлені Ідеї діляться на п'ять груп мислеформ:
а) Матеріальні об’єктивні форми в повсякденному фізичному світі. З ними Зрячий довгий час ототожнював себе на ранніх, первісних стадіях людського існування;
б) Настрої, відчуття і бажання, які всі мають форму в астральному світі емоцій;
в) Мислеформи в їх незліченній різноманітності, що переповнюють ментальний світ; завдяки цим “представленим ідеям” Зрячий досягає знання “не-я”;
г) Мислеформи, які він може створювати сам, після того, як навчиться контролювати свій інструмент, розум, і зможе розрізняти між ілюзорним світом наявних ідей і тими Реальностями, які складають Світ Духу. Завдяки цьому процесу він приходить до знання себе. Протягом всього великого досвіду пізнання “не-я” і пізнання “Я” він використовує розум як засіб дослідження, пояснення і інтерпретації, оскільки відчуття і всі його канали контакту постійно передають інформацію і реакції розуму через нижчий інструмент – мозок. Досягнувши цієї стадії, Зрячий тепер може використовувати розум у зворотному напрямі. Замість того, щоб спрямовувати увагу до “не-я”, або до ілюзорного світу наслідків, замість того, щоб вивчати свою нижчу природу, він може тепер, користуючись досягнутим ментальним контролем, підійти до п’ятої стадії:
д) Ідеї, представлені Світом Духовного Життя, сферою Духовного знання і Царством Божим в найбільш справжньому сенсі.
Завдяки їм Спостерігач приходить до знання Бога, як Він є, і досягає розуміння природи Духу. Розум тоді служить потрійній меті:
а) З його допомогою Спостерігач починає бачити сферу Причин, Духовну сферу;
б) З допомогою здібностей розуму Світ Причин може бути інтерпретований в термінах інтелекту;
в) Правильно використовуючи його, Спостерігач може передавати фізичному мозку нижчого особистісного “я” (віддзеркаленню Дійсної людини в світі наслідків) те, що бачить і знає Душа. Тоді формується і починає активно працювати наступний трикутник: Людина або Духовний Спостерігач; розум – його засіб дослідження, або вікно, через яке вона дивиться (на світ наслідків, на себе чи ж на світ Причин); і мозок – сприймаюча пластинка, на якій Зрячий може відобразити своє “чисте знання”, використовуючи розум як інтерпретатор і передаючий агент.
21. Всі форми існують заради Душі.
Індивід не має трактувати цю Сутру так, ніби вона означає, що все створене існує заради нього. Душа, про Яку тут мовиться, – це Душа Верховної Істоти, в Якій Душа людини займає всього лише нескінченно малу частину. Крихітний людський світ, маленьке оточення і контакти існують задля досвіду, який вони дають отримувати людині, а також задля кінцевого звільнення, яке вони приносять. Людина є причино їх прояву, і вони є наслідком сили її власної думки. Та навколо людини і через неї має відкриватись те велике Ціле, частиною якого вона є; і весь просторий космос, планетарний і Сонячний, існує задля ще ширшого Життя, в тілі Якого людина є всього лиш атомом. Весь світ форм є результатом розумової активності деякого Життя; весь матеріальний Всесвіт є полем досвіду деякого Існування.
22. Для людини, що досягла Йоги (або об’єднання), об’єктивний Всесвіт перестає існувати. Але він, як і раніше, існує для тих, хто ще не звільнений.
Ця Сутра містить зародок всієї науки мислення. Її суть ґрунтується на усвідомленні того, що все видиме нами є видозмінами субстанції думки, Що Мислитель (незалежно від того чи є він Богом чи людиною) створює свій власний світ. Коли людина завдяки науці йоги отримує повну владу над своїм розумом і ментальною субстанцією (матерією думки), вона звільняється від контролю з боку тих форм, котрі утримують більшість людей в’язнями в трьох світах.
Людина тоді перебуває збоку від великої ілюзії, тіла́, котрі раніше її тримали її, більш не роблять цього, величезні потоки ідей, думок і бажань, які зароджуються в результаті “видозмін принципу мислення” людей, ув’язнених в трьох світах, більш не діють на неї і не мають на неї впливу; міріади мислеформ, які є результатом цих потоків у ментальному, астральному і фізичному світах, більше не приховують від неї реальності, чи істинного суб’єктивного світу причин і еманацій сил. Вона більше не підвладна обману і розрізняє реальне і нереальне, істину і неправду, життя духу і світ проявленого. Тоді вона починає відгукуватись на потоки думок і світ ідей, які надходять від великих духовних Істот, від духовних Життів, і великий план Архітектора Всесвіту розгортається перед нею. Вона стала вільною і підпорядковується тепер лише новим умовам життя людини, котра здійснила велике Возз’єднання. Закони трьох світів не заміняються, а трансцендуються, оскільки більше завжди вміщає в себе менше, і хоч – для виконання цілей служіння – вона може вибрати собі (щоб проявитись) обмеження тримірного життя, вона здатна за власним вибором (для реалізації цілей Царства Божого) віддалятись в світ вищих вимірів.
23. З’єднання Душі з розумом і, отже, з тим, що сприймає розум, відбувається для розуміння природи сприйманого, а потім і Того, Хто Сприймає.
У цій Сутрі увага учня привертається до головної якості, яку йому належить розвинути, – до здатності розрізняти. Її сенс тому гранично ясний. Пари протилежностей, Дух і Матерія, Пуруша і Пракріті, приводяться в тісний зв’язок, і союз їх повинен розпізнаватися Душею, Сприймаючою свідомістю. В процесі з’єднання двоїстостей Душа, або Мислитель, приходить до збагнення своєї справжньої Духовної природи, а також до розуміння природи світу явищ, який вона сприймає, з яким контактує і який використовує. Орган сприйняття – це розум і п’ять відчуттів, і, з погляду Душі, вони утворюють єдиний інструмент. Впродовж тривалого періоду, проходячи через безліч втілень, Душа, або Мислитель, ототожнює себе зі своїм органом сприйняття, а на ранніх стадіях – і з тим, що вона сприймає з його допомогою. Вона вважає використовуване нею феноменальне, або фізичне, тіло, собою, про що свідчать вирази: “я втомився” або “я голодний”. Вона ототожнює себе зі своїм тілом відчуттів і бажань і говорить: “я серджуся” або “я хочу грошей”. Вона ототожнює себе з ментальним провідником і вважає, що це вона думає так чи інакше. Таке ототожнення виражається в теологічних розбіжностях, в різноманітності доктрин і сект скрізь, де би вони не перебували, і в нашій, п’ятій, корінній расі (і особливо в її нинішній п’ятій підрасі) таке ототожнення досягає свого апофеозу. Це ера особистісного “я”, але не Духовного “Я”. Таке усвідомлення нижчої природи є частиною Великого еволюційного процесу, але за ним повинно прийти усвідомлення іншої полярної протилежності – Духовного “Я”. Воно здійснюється Душею, що починає практикувати розрізнення, спочатку теоретично і інтелектуально (звідси велика цінність нинішньої ери критицизму і полемічної дискусії, оскільки вона формує частину планетарного процесу розрізнення), а пізніше – експериментально. Дане розрізнення врешті приводить до трьох результатів:
1. До розуміння відмінності між Духом і Матерією;
2. Внаслідок цього – до з’ясування природи Душі, яка є продуктом їх з’єднання, Сином, викликаним до життя союзом Батька-Духу і Матері-Матерії;
3. До розвитку, завдяки якому Душа починає ототожнювати себе з Духовним аспектом, а не з феноменальним світом форм. На цій останній стадії велику допомогу і прискорення надає практика Раджа Йоги. Звідси рішення Ієрархії дати цю науку Заходу, який критично розрізняє. Слід пам’ятати, що Душа проходить через великі стадії об’єднувального процесу, що слово “Йога” стосується еволюційного розвитку людської Монади:
I. Об’єднання Душі з формою і її ототожнення з матеріальним аспектом;
II. Об’єднання мислячої людини, або само-обізнаного віддзеркалення в трьох світах, з Духовною людиною на її власному плані;
III. Об’єднання Духовної людини, або Божественного Мислителя, з його Отцем Небесним, Монадою, або Духовним аспектом. Стадія I охоплює період від першого втілення до вступу на Шлях Випробування. Стадія II охоплює період від Шляху Випробування аж до третього Посвячення на Шляху Учнівства. Стадія III охоплює останні стадії Шляху Посвячення.
24. Причиною цього з’єднання є невідання, або Авід’я. Це невідання слід подолати.
Невідання дійсної природи Душі і прагнення до з’ясування своєї власної природи і джерела своїх сил – ось та причина, із-за якої Душа ототожнює себе з органами сприйняття і з тим, що ними сприймається і привноситься в свідомість Душі. Коли через невідання і його наслідки Душі не вдається знайти те, що вона шукає, настає стадія, коли пошук набув іншої форми і Душа сама шукає дійсність. Це можна виразити так:
Ототожнення зі світом явищ і використання зовнішніх органів сприйняття охоплюють період, який Реальна людина проводить в так званому Залі Невідання. Пересиченість, неспокій і пошук знання “Я”, або Душі, характеризують період, що проводиться в Залі Учення. Здійснення, розширення свідомості і ототожнення з Духовною людиною охоплюють період, що проводиться в Залі Мудрості. До цих трьох стадій застосовуються терміни: людське життя, містичне життя і окультне життя.
25. Коли невідання долається завдяки відстороненню від сприйманого, це є Великим звільненням.
Під час процесу втілення Видющий, або Душа, занурений у велику майю, або ілюзію. Він перебуває в темниці своїх власних мислеформ, а також мислеформ трьох світів. Він вважає себе частиною феноменального світу. Коли ж, завдяки досвіду і розрізненню, він стає здатним відрізняти себе від цих форм, починається процес звільнення, який досягає кульмінації у великому Зреченні, що назавжди звільняє людину з трьох світів.
Процес цей поступовий і не може здійснитися відразу. Він складається з двох стадій:
1. Стадії Випробування, або, як називають її християни, Шлях Очищення;
2. Стадії Учнівства, яка в свою чергу складається з двох етапів:
а) Власне учнівства, або наполегливого тренування і дисципліни щодо особистісного нижчого “я” під керівництвом Душі, яка наставляється її Гуру, або Вчителем;
б) Посвячення, або поступальних розширень свідомості, через які учень проходить під керівництвом Вчителя.
Наступні слова описують цей подвійний процес:
• Устремління;
• Дисципліна;
• Очищення;
• Практика засобів Йоги, або об’єднання;
• Посвячення;
• Усвідомлення;
• Возз’єднання.
26. Стан залежності (рабства) долається за допомогою розвитку довершеного розрізнення.
Важливо те, що мова тут йде про розрізнення, оскільки воно служить першим великим методом звільнення з трьох світів. Засноване на пізнанні сутнісної подвійності природи і розглядаючи природу як результат з’єднання двох полярностей Абсолютного Всього (Духу і Матерії), розрізнення є перш за все позицією розуму і повинно старанно вдосконалюватися. Передумова подвійності визнається логічною основою для подальшої роботи, і теорія проходить перевірку в спробі підтвердити Істину. Для цього прагнучий з визначеністю займає позицію вищої полярності (Духу, що виявляється як Душа, або як Внутрішній Правитель) і в щоденних справах прагне розрізняти форму і Життя, Душу і тіло, загальну сукупність нижчого прояву (фізичної, астральної і ментальної людини) і Реальне “Я”, причину нижчого прояву.
У щоденних справах він прагне розвивати свідомість реального і заперечення нереального і привносить це у всі свої взаємовідносини і у всі свої справи. За допомогою наполегливої безперервної практики він привчає себе розрізняти “Я” і “не-я”, займатися справами Духу, а не справами великої майї, або світом форм. Розрізнення це спершу теоретичне, потім інтелектуальне і лише пізніше стає реальнішим і проникає в події емоційного і фізичного світів. Нарешті, слідування цьому методу завершується вступом прагнучого в абсолютно новий вимір і його ототожненням з Життям і Світом буття, відокремленими від трьох світів людських устремлінь.
Коли це відбувається, йому стає близьким нове оточення, так що він пізнає́ не тільки форму, але і суб’єктивну Реальність, яка створює форми, викликаючи їх існування.
Тоді він переходить до розвитку наступної великої якості, а саме – безпристрасності, або відсутності бажань. Людина може бути здатна відрізняти об’єктивне і Істинне, субстанцію і Життя, яке оживлює її, та все ж продовжувати бажати, або “виходити” до існування у формі. Вона повинна також подолати це бажання, перш ніж досягне довершеного звільнення, розкріпачення, або свободи. У одному з “Стародавніх коментарів” в архіві Ложі Вчителів, є такі слова:
“Недостатньо знати дорогу і відчувати силу, яка служить для витягання життя з форм майї. Велика знаменна мить повинна настати, коли єдиним актом і словом Могутності чола (учень) розірве ілюзорну сутратму, яка прив’язує його до форми. Як павук знову вбирає в себе нитку, за допомогою якої він наважувався проникати в незвідані сфери, так і чола видаляє себе зі всіх форм в трьох сферах буття, які до цього часу приваблювали його”.
Вищесказане гідне уважного розгляду і пов’язане з думкою, що міститься в окультній фразі: “Перш ніж людина зможе ступити на Шлях, вона сама повинна стати цим Шляхом”.
27. Знання, котре набувається (або прояснення-просвітлення), сімкове і досягають його поступово.
Згідно вчення індусів, є сім станів розуму-свідомості. Шосте відчуття і його застосування створюють сім видів думок, або, кажучи більш технічно, існують сім головних модифікацій мислячого принципу:
1. Жадання пізнання. Саме воно ввергає Блудного Сина, Душу, в три світи ілюзії, і (поширюючи метафору ще глибше в минуле) саме воно спонукає Монаду, або Дух, до втілення. Це базове бажання, яке є причиною всілякого досвіду.
2. Жадання свободи. Результат досвіду і досліджень, що проводяться Душею впродовж численних життєвих циклів, полягає в тому, що викликає́ велике жадання переходу до іншого стану і велике бажання звільнення від Колеса переродження.
3. Жадання щастя. Ця базова якість всіх людських істот, хоча воно проявляє себе безліччю різних способів. Воно ґрунтується на природженому дарі розрізнення і глибинній здатності протиставляти “Отчий” дім нинішньому стану Блудного Сина. Це природжений дар зазнавати “блаженства”, або щастя, який викликає ту не-заспокоєність і поклик до зміни, що лежить в основі само́ї еволюційної спонуки. Са́ме це бажання – причина активності і прогресу. Незадоволеність нинішнім станом заснована на смутному спогаді про часи задоволеності і блаженства. Їх потрібно знов повернути, перш ніж буде знайдений спокій.
4. Прагнення виконувати свій обов’язок. Перші три різновиди мислячого принципу приводять еволюціонуюче людство до того стану, коли життєвим мотивом стає просто виконання своєї дхарми. Жадання пізнання, свободи і щастя ведуть людину до стану крайньої незадоволеності. Ніщо не приносить їй ні радості, ні спокою. Вона вичерпала себе у пошуках особистого щастя. Тепер людина починає розширювати свій горизонт і шукати, де (в її групі і в її оточенні) може бути те, що вона шукає. В ній прокидається відчуття відповідальності щодо інших, і вона починає шукати щастя у виконанні своїх обов’язків стосовно тих, хто від неї залежить: до своєї сім’ї, друзів – до всіх, з ким вона зустрічається в житті. Така нова тенденція є початком життя служіння, яке зрештою приводить до повного розуміння значення групової свідомості. Відчуття відповідальності – це перша ознака пробудження Его, або принципу Христа.
5. Скорбота (смуток). Чим витонченіший провідник людини, тим вищим є відгук нервової системи на пари протилежностей: страждання і задоволення. Її здатність відчувати смуток і радість сильно зростає у міру прогресу людини на сходах еволюції людського сімейства. Це стає особливо вірним у випадку прагнучого або учня. Його відчуття цінностей стає таким гострим, а фізичний провідник таким чутливим, що він страждає більше, ніж середня людина. Завдяки цьому він зі зростаючою активністю просувається вперед у своєму пошуку. Його відгук на зовнішні контакти стає швидшим, а його здатність зазнавати страждань, фізичних і емоційних, значно збільшується. Це виявляється в п’ятій расі, і особливо в її п’ятій підрасі, в кількості самогубств, що зростає. Здатність раси зазнавати страждання є наслідком розвитку і потоншення фізичного провідника та еволюції тіла бажань, астрального тіла.
6. Страх. У міру розвитку ментального тіла і збільшення частоти видозмін мислячого принципу починають виявлятися страх і його наслідки. Йдеться не про інстинктивний страх тваринних і первісних народів, заснований на відгуку фізичного тіла на умови фізичного плану, а про страхи розуму, що базуються на спогаді, уяві і передчутті, а також на здатності візуалізувати. Їх важко подолати, і лише Его (сама Душа) в стані взяти владу над ними.
7. Сумнів. Один з найцікавіших різновидів, оскільки він стосується в більшій мірі причин, ніж наслідків. Швидше за все того, хто сумнівається, можна визначити як людину, яка сумнівається в собі, в тому, що вона – повелитель власної долі; у своїх побратимах – в їх натурі і реакціях; в Богові, або Першопричині, про що свідчать дискусії навколо питань релігії і її представників; у самій природі, що спонукає людину до постійних наукових досліджень; і нарешті, в самій думці. Коли людина починає ставити під сумнів здатність розуму пояснювати, інтерпретувати і осягати, значить вона вичерпала практично всі свої ресурси в трьох світах.
Вказані сім станів розуму, створені завдяки досвіду людини на Колесі Життя, спрямовані на те, щоб привести її до точки, коли вона відчує, що життя фізичного плану, світ відчуттів і ментальні процеси більше вже нічого не дають і абсолютно не здатні задовольнити її. Вона досягає стадії, про яку згадує св. Павло, коли говорить: “Так, все визнаю́ марним, щоб здобути Христа”.
Сім стадій просвітлення були описані індуським Вчителем таким чином:
1. Стадія, на якій чела (учень) усвідомлює, що він пройшов всю повноту життєвого досвіду в трьох світах і може сказати: “Я пізнав все, що належало пізнати. Більше пізнавати ні́чого”. Йому відкривається його місце на сходах. Він знає, що повинен робити. Ця стадія пов’язана з першою модифікацією мислячого принципу, зі спрагою пізнавати.
2. Стадія, на якій він звільняється від всіх відомих обмежень і може сказати: “Я звільнився від своїх оков”. Ця стадія досить тривала і завершується досягненням свободи; вона пов’язана з другою модифікацією – жаданням свободи.
3. Стадія, на якій свідомість цілком переміщається з нижчої особистості та стає істинно Духовною свідомістю, сфокусованою в Реальній людині, Его, або Душі. Це вносить в свідомість природу Христа, яка є Любов, Спокій та Істина. Тепер вона може сказати: “Я досягла своєї мети. Не залишилося нічого, що приваблювало б мене в трьох світах”. Жадання щастя задоволене. Третя модифікація трансцендована.
4. Стадія, на якій людина дійсно має право сказати: “Я здійснила свою Дхарму і виконала всі свої зобов’язання”. Вона відпрацювала Карму і виконала Закон. Тим самим вона стає Вчителем і виконавцем закону. Ця стадія пов’язана з четвертою модифікацією, яка спонукає служити.
5. Стадія, на якій досягається повний контроль над розумом і Видющий може сказати: “Мій розум перебуває у спокої”. Тоді, і лише тоді, коли він пізнав повний спокій, він здатний пізнати дійсне споглядання і високе Самадхі. Скорбота, п’ята модифікація, розсівається славою досягнутого просвітлення. Відтепер битва між парами протилежностей закінчена.
6. Стадія, на якій чела усвідомлює, що матерія, або форма, більше не має влади над ним. Тоді він може сказати: “Гуни, або якості матерії в трьох світах, більше не приваблюють мене; вони не виклика́ють відгуку в мені”. Отже, страх зникає, оскільки в учневі не залишається нічого, що могло би притягнути до нього зло, смерть або страждання. Тим самим шоста модифікація також долається, і настає усвідомлення дійсної Природи Божества та абсолютне блаженство.
7. Повна самореалізація є наступною і завершальною стадією. Посвячений може тепер сказати з повною свідомістю: “Я є те, що я є”. Він взнає́ себе єдиним із Всезагальним “Я”. Сумнів більше не має влади над ним. Сяє повне Світло дня, або довершене Просвітлення, і заповнює всю істоту Видющого.
Ось сім стадій на Шляху, ось сім зупинок на хресному шляху, ось сім великих посвячень і сім ступенів до блаженства. Тепер “Дорога праведних – як променисте світило, яке більш і більш яснішає до повного дня”.
28. Коли засоби Йоги наполегливо практикуються і коли нечистота усунута, приходить осяяння, що веде до повного прояснення-просвітлення.
Тепер ми переходимо до практичної частини книги, де даються інструкції щодо методу, якому необхідно слідувати для досягнення повної Йоги – об’єднання, або єднання. Роботу можна представити як таку, що складається з двох частин:
1. Практика правильних засобів (методів) для здійснення об’єднання.
2. Дисципліна нижчої потрійної людини, з метою викорінення нечистоти в кожному з трьох тіл.
Неухильне виконання цієї подвійної роботи спричиняє відповідно два результати, кожний з яких залежить від своєї причини:
а) Стає можливим розрізнення. Практика методів приводить прагнучого до наукового розуміння відмінності між “Я” і “не-я”, між духом і матерією. Знання це більше не є просто теорією і не служить предметом устремлінь людини, а є фактом досвіду учня і базою для всієї його подальшої активності.
б) Має місце проникливість і розпізнавання. У міру проходження процесу очищення, оболонки, або тіла́, що приховують Реальність, витончуються і перестають служити щільними покривами, що затуляють Душу і світ, де Душа діє. Прагнучий починає усвідомлювати ту частину себе, яка дотепер була прихованою і непізнаною. Він наближається до серця таємниці самого себе і притягується ближче до “Ангела Присутності”, який реально може бути побачений тільки при посвяченні. Він розпізнає новий чинник та новий світ і прагне зробити їх своїми власними в свідомому досвіді фізичного плану.
Тут слід вказати, що дві причини одкровення – практика восьми методів Йоги і очищення життя в трьох світах – мають справу з людиною з погляду трьох світів і розкривають (у фізичному мозку людини) здатність розрізняти Реальне і нереальне, а також розпізнавати Духовне. Крім того, вони викликають певні зміни в голові, перенаправляють потоки життєвих флюїдів і впливають безпосередньо на шишковидну залозу і гіпофіз. Коли ці чотири причини: Практика, Очищення, Розрізнення, Розпізнавання – стають невід’ємною частиною життя людини на фізичному плані, тоді Духовна людина, Его, або Мислитель на своєму власному плані, приступає до виконання своєї ролі у визвольному процесі, і завершальні дві стадії здійснюються зверху вниз. Цей процес, з шести стадій на Шляху Учнівства, відповідає процесу індивідуалізації, завдяки якому тваринна людина, нижча четвірка (фізичне, ефірне, астральне і нижче ментальне тіла) одержала той подвійний вираз Духу, Атму-Буддхі, тобто Духовну Волю і Духовну Любов, які завершили її і зробили дійсно людиною. Дві стадії розвитку, здійснювані Его в очищеному і щирому прагнучому, такі:
1. Осяяння. Світло в голові, яке спочатку з’являється всього лише як іскра, потім розгорається в полум’я, яке осяює все навколо і постійно підживляється зверху. Це відбувається поступово (див. попередню Сутру) і залежить від стійкої практики, медитації і щирого (відданого, ревного) служіння.
2. Прояснення-просвітлення. Потік вогненної енергії, що поступово посилюється, безперервно підсилює “світло в голові”, те сяйво, що спостерігається в мозку поблизу шишковидної залози. Для малої системи потрійної людини у фізичному втіленні це світло є тим же, чим є фізичне Сонце для Сонячної системи. Нарешті Світло це виявляється як Сяйво Слави, і людина стає “сином Світла”, або “Сонцем праведності”. Такими були Будда, Христос і всі Великі, хто добився просвітлення.
29. Вісім засобів Йоги такі: заповіді, або Яма; правила, або Ніяма; пози, або Асана; правильний контроль життєвої сили, або Пранаяма; абстрагування, або Прат’яхара; зосередження, або Дхарана; медитація, або Дх’яна; і споглядання, або Самадхі.
Відзначимо, що ці засоби, або практики, здаються простими, але слід постійно пам’ятати, що вони стосуються не чогось здійснюваного на тому чи іншому плані в якому-небудь з тіл, а одночасної активності і практики перерахованих методів у всіх трьох тілах відразу, так що єдина потрійна нижча людина практикує засоби стосовно фізичного, астрального і ментального провідників. Нерідко це забувається. Тому при вивченні різних засобів Йоги, або об’єднання, ми повинні розглядати їх в застосуванні до фізичної, потім – до емоційної і потім – до ментальної людини. Йогін, наприклад, повинен розуміти важливість правильного дихання і пози для потрійної вирівняної і скоординованої нижчої людини, пам’ятаючи, що тільки тоді, коли всі тіла́ нижчої людини сформуються в узгоджений ритмічний інструмент, Его отримає можливість осявати і прояснювати його. Наприклад, практикуючи дихальні вправи, прагнучий нерідко зосереджується на фізичному апараті дихання, забуваючи застосовувати аналогічну практику ритмічного контролю емоційного життя.
Буде корисним, якщо ми (перш ніж розглянемо вказані засоби один за одним) спочатку зведемо їх в таблицю, даючи, по можливості, синоніми:
ЗАСІБ I. Заповіді. Яма. Самоконтроль і витримка. Стриманість. Стриманість від неправильних дій. Всього п’ять Заповідей, і вони пов’язані із ставленням учня (чола) до інших людей і до зовнішнього світу.
ЗАСІБ II. Правила. Ніяма. Правильне дотримання розпоряджень. Правил також п’ять, і їх часто називають “релігійними обітницями”, оскільки вони стосуються внутрішнього життя учня і тієї нитки, сутратми, або ланцюжка, який сполучає його з Богом, або його Отцем Небесним. Обидва засоби – п’ять Заповідей і п’ять Правил – є індуськими відповідностями десяти Заповідям Біблії і охоплюють щоденне життя прагнучого, регулюючи як його взаємодію з навколишнім, так і його власні внутрішні реакції.
ЗАСІБ III. Поза. Асана. Правильна поза тіла (постава, осанка). Вірне ставлення. Стан. Третій засіб стосується фізичної пози учня під час медитації, його емоційного настрою щодо навколишніх (або щодо його групи) і його ментального ставлення до ідей, уявних потоків і абстрактних понять. Нарешті, практика цих засобів координує і удосконалює нижчу потрійну людину так, щоб три її оболонки змогли утворити довершений канал для виразу, або маніфестації, життя Духу.
ЗАСІБ IV. Правильний контроль життєвої сили. Пранаяма. Затримка дихання. Регулювання дихання. Цей засіб стосується контролю, регулювання і утримання життєвого флюїду, дихання і сил, або Шакті, тіла. Це веде до такої організації життєвого, або ефірного, тіла, що життєвий потік і сили, що випромінюються з Его, або Духовної людини на її власному плані, можуть правильно передаватися фізичній людині в об’єктивному прояві.
ЗАСІБ V. Абстрагування. Прат’яхара. Правильне видалення, відкликання. Заборона. Видалення відчуттів. Тут ми від фізичного і ефірного тіл переходимо до емоційного тіла, оселі бажань, чуттєвих сприйнять і почуттів. Тут вказується на послідовність методу, якому слідують у пошуках Йоги, або об’єднання. Приділяється увага життю фізичного плану, зовнішньому і внутрішньому, розвивається правильне ставлення до життя в його потрійній маніфестації. Ефірне тіло організовується і контролюється, а астральне тіло переорієнтовується, оскільки природа бажань підкоряється, і Реальна людина поступово абстрагується від всіх відчуттєвих контактів. Наступні два засоби стосуються ментального тіла, а останній – Реальної людини, або Мислителя.
ЗАСІБ VI. Зосередження. Дхарана. Концентрація. Фіксація розуму. Тут Мислитель, Реальна Людина, бере свій інструмент під контроль. Шосте відчуття координується, усвідомлюється, фокусується і використовується.
ЗАСІБ VII. Медитація. Дх’яна. Здатність Мислителя використовувати розум згідно потреби і передавати в мозок вищі думки, абстрактні ідеї та ідеалістичні концепції. Цей засіб стосується вищого і нижчого розуму.
ЗАСІБ VIII. Споглядання. Самадхі. Він стосується Его, Реальної людини, і сфери Душі. Духовна людина споглядає, вивчає і медитує на світ Причин, на “Божественне”. Тоді вона, вживаючи контрольований нею інструмент, розум (контрольований завдяки практиці зосередження і медитації), передає фізичному мозку, через сутратму, або нитку, що спускається через три оболонки до мозку, те, що знає, бачить і розуміє Душа. Це призводить до повного прояснення-просвітлення.
30. Не-заподіяння шкоди, правдивість стосовно всіх істот, недопущення крадіжки, нестриманості і пожадливості складають Яму, або п’ять Заповідей.
Ці п’ять Заповідей ясні і прості, та все ж здатні, якщо практикуються, зробити людину досконалою у відносинах і з іншими людьми, і з надлюдськими, і до-людськими царствами. Найперша заповідь не-заподіяння шкоди є по суті сумою інших. Ці Заповіді незвичайно ємкі і стосуються всієї потрійної природи. Далі, при вивченні всіх цих засобів ми звернемо увагу на їх зв’язок з тим або іншим аспектом нижчого потрійного проявлення Его.
I. Фізична Природа.
Неспричинення шкоди. Стосується фізичних дій людини щодо всіх форм божественного прояву і особливо стосується її силової природи, або енергії, яку вона виражає в своїй діяльності фізичного плану. Вона нікому не заподіює ані шкоди, ані страждання.
Правдивість. Вона стосується головним чином використання мови і органів вимови і пов’язана з “сокровенною істиною”, із-за якої стає можливою правда в зовнішньому прояві. Цей широкий предмет має справу з формулюванням людської віри стосовно Бога, людей, речей і форм завдяки посередництву мови і голосу. Йому присвячений афоризм в книзі “Світло на Шляху”: “Перш ніж голос може заговорити у присутності Вчителя, він повинен втратити здатність заподіювати шкоду”.
Недопущення крадіжки. Учень точний і акуратний у всіх своїх справах і не привласнює нічого з того, що йому не належить. Це поняття ширше, ніж тільки заборона на привласнення чужих матеріальних речей.
II. Астральна Природа.
Недопущення нестриманості. Буквально ця заповідь означає відсутність бажання і керує зовнішніми потягами (до того, що не є “Я”), які знаходять вираз на фізичному плані у відносинах між статями. Слід пам’ятати, проте, що вираз цей розглядається тими, хто практикує таємну науку, лише як символ, котрий уособлює всі зовнішні імпульси і який тісно пов’язує людину з тваринним царством. Будь-який імпульс, що стосується форм і Реальної людини і спрямований до того, щоб прив’язати її до форми і до фізичного плану, розглядається як форма нестриманості. Є нестриманість фізичного плану, і учню слід було б давним-давно залишити її позаду. Проте також є безліч ваблень, спрямованих до пошуку задоволення з метою задоволення природи бажання, і для справжнього прагнучого вони також вважаються нестриманістю.
III. Ментальна Природа.
Недопущення пожадливості. Тут ми маємо справу з гріхом пожадливості, який буквально є крадіжкою на ментальному плані. Гріх користолюбства може вести до численних гріхів на фізичному плані і вельми могутній. Він пов’язаний з ментальною силою і є загальним поняттям, що включає ті могутні прагнення, які зароджуються не тільки в емоційному, або камічному, тілі (тілі бажань), але також і в ментальному тілі. До заповіді недопущення користолюбства мають стосунок слова Св. Павла: “Я навчився бути задоволеним тим, що у мене є”. Такий стан повинен бути досягнутим перш, ніж розум заспокоїться настільки, що прояви Душі зможуть увійти до нього.
31. Яма (або п’ять Заповідей) є загальним обов’язком, незалежним від раси, місця, часу або непередбачуваних обставин.
Ця Сутра прояснює універсальність певних вимог, і вивчення цих п’яти Заповідей, які створюють основу “правильної поведінки” (як її називають буддисти), покаже, що вони утворюють базис всякого Справжнього Закону і що будь-яке їх порушення є беззаконням. Слово, перекладе як обов’язок, або зобов’язання, у відносинах з іншими, правильно буде виразити вичерпним терміном “дхарма”. Дхарма буквально означає належне виконання своїх зобов’язань (або карми) в тому місці, середовищі і оточенні, які зумовлені долею. Ці основні правила поведінки повинні дотримуватися незалежно від національності людини, її місцеперебування, віку або непередбачених обставин, які можуть виникнути, і жодна вільність щодо них неприпустима. Вони становлять п’ять незмінних Законів, що керують поведінкою людей, і коли їм будуть слідувати всі сини людські, поняття “мир всьому сущому” буде осягнуте.
32. Внутрішнє і зовнішнє очищення, задоволеність (або смиренність), вогненне устремління, духовне читання і відданість Ішварі становлять Ніяму (або п’ять Правил).
Як вже говорилось, перераховані п’ять Правил керують життям нижчого особистісного “я” і формують основу характеру. Йогічні практики, які так сильно цікавлять західного мислителя і прагнучого, притягуючи його уявною легкістю виконання і великою кількістю нагород (таких як психічне розкриття), не дозволяються дійсним Гуру (Вчителем) до тих пір, поки Яма і Ніяма не зміцняться як контролюючі чинники в повсякденному житті учня. Спершу він повинен дотримуватись Заповідей і Правил, і лише тоді, коли його зовнішня поведінка щодо своїх побратимів і внутрішня дисципліна життя приведуться у відповідність до цих вимог, але не раніше того, він може безпечно приступити до форм і ритуалів практичної Йоги.
Нерозуміння цього веде до багатьох бід серед тих, що вивчають Йогу на Заході. Немає кращої основи для занять східною таємною наукою, аніж суворе дотримання вимог, викладених Вчителем всіх Вчителів в Нагірній Проповіді. Дисциплінований християнин, що дав обітницю чистоти життя і безкорисливого служіння, може практикувати Йогу з більшою безпекою, аніж його більш мирський, егоїстичний, хоч і більш інтелектуальний побратим. Той, хто чистий, не піддаватиметься такому ризику, як більш розвинута, але не підготовлена людина.
Слова “внутрішня і зовнішня чистота” пов’язані з трьома оболонками, в яких ховається “Я”, і повинні інтерпретуватися двояко. Кожна оболонка має свою найщільнішу і найбільш матеріальну форму, яка повинна утримуватись в чистоті; і в цьому сенсі астральне і ментальне тіла можуть оберігатись від забруднень, проникаючих до них з оточення, точно так, як і ми тримаємо в чистоті від подібних забруднень фізичне тіло. Тонша матерія цих тіл повинна також очищатися, і це є основою тієї турботи про магнетичну чистоту, яка є причиною багатьох обрядів на Сході, що здаються незрозумілими жителю Заходу. Наприклад: тінь, що кидається на їжу іноземцем, робить її нечистою – це марновірство ґрунтується на переконанні, що деякі типи силових еманацій створюють нечисті стани, і хоча метод протидії таким станам може віддавати мертвою буквою ритуалу, проте думка, лежача в основі обряду, дотепер залишається вірною. Ми все ще так мало знаємо про силові еманації, які витікають від людських істот чи ж впливають на людський механізм, що так зване “наукове очищення” все ще перебуває в зародковому стані.
Смиренність (спокійна задоволеність) створює умови, за яких розум перебуває у спокої; вона ґрунтується на усвідомленні Законів, що керують життям, і головним чином – Закону Карми. Смирення створює такий стан розуму, при якому всі умови вважаються правильними і справедливими – такими, в яких прагнучий може найкращим чином пропрацювати свою проблему і досягти мети будь-якого конкретного життя. Воно не спричиняє за собою заспокоєності і покірності обставинам (це якості, що викликають інертність), а дає визнання наявних завдатків, уміння скористатися своїми можливостями для формування передумов і основи майбутнього прогресу. Якщо це робиться правильно, три наступні правила можуть дотримуватися з більшою легкістю.
Вогненне устремління буде докладніше розглянуто в наступній книзі, але тут доречно відзначити, що ця якість “руху вперед” назустріч ідеалу, або напружене устремління до Йоги і бажання добитися поставленого завдання, повинно бути таким глибоким, щоби жодні труднощі не могли повернути прагнучого назад. Тільки тоді, коли якість ця розвинена і піддана випробуванню, коли виявлено, що жодна проблема, жодна темрява і жоден часовий чинник не здатні їй перешкодити, прагнучому дозволяється стати учнем одного з Вчителів. Полум’яне зусилля, постійне, невідступне прагнення і стійка вірність усвідомленим ідеалам є неодмінними умовами учнівства. Ці характеристики повинні бути властиві всім трьом тілам і вести до постійної дисципліни фізичного провідника, необхідної орієнтації емоційної природи і такої ментальної позиції, яка дозволяє людині “все вважати марнотою”, для того, щоб досягти своєї Мети.
Духовне читання спрямоване на розвиток розуміння суб’єктивних реальностей. Воно виховується вивчанням, котре розуміється в його звичайному сенсі, і старанням дійти тих думок, які передані словами. Воно виробляється ретельним розглядом причин, лежачих в основі всіх бажань, прагнень і відчуттів, і, отже, пов’язане з бажанням, або астральним планом. Воно має справу з читанням символів, або геометричних форм, що містять в собі ідею, або думку, і це має стосунок до ментального плану. Воно обговорюватиметься пізніше, в Книзі III.
Відданість Ішварі можна стисло визначити як готовність нижчого потрійного “я” служити Его, внутрішньому правителю, Богу, або Христу всередині. Вона потрійна в своєму прояві: по-перше, приводить нижче особистісне “я” до життя слухняності Вчителю в серці; по-друге, вона приводить прагнучого в групу якого-небудь Адепта, духовного наставника, і по-третє, веде його далі, до відданого служіння самому Ішварі, або божественному “Я”, що перебуває в серцях всіх людей і ховається за всіма формами божественного прояву.
33. Коли є думки, що перешкоджають Йозі, слід розвивати думки, їм протилежні.
Переклад Джонстона в прекрасних словах передає ту ж ідею, точно виявляючи метод: “Коли гріхи заважають, сила уяви повинна бути обернена в протилежну сторону”.
Вся наука урівноваження пар протилежностей міститься в цих двох перекладах, жоден з них не є до кінця повним без іншого. Нерідко буває важко перекласти стародавні санскритські терміни одним словом або фразою, оскільки на цій мові термін позначає цілу ідею і для передачі її дійсного сенсу буде потрібно декілька фраз на більш обмежених сучасних мовах.
Для прояснення деяких базових понять, втілених в Сутрі, перерахуємо їх таким чином:
1. Які думки людини, такою вона і є. Те, що виявляється у фізичну об’єктивність, – це завжди думка, і відповідно до цієї думки, або ідеї, виявлятиметься форма і життєва мета.
2. Думки бувають двох видів: ті, що спрямовані до формоутворення, обмеження, виразу на фізичному плані, і ті, що спрямовані від нижчих трьох планів і, отже, від аспекту форми, як ми знаємо його в трьох світах, і ведуть до об’єднання (Йоги, єдності) з Душею, аспектом Христа.
3. Коли виявляється, що думки, які розвиваються звичним чином, спричиняють за собою астральні або фізичні реакції і результати, необхідно усвідомити, що вони ворожі щодо Йоги; вони заважають процесу єднання.
4. Тоді слід розвивати думки, зворотні їм; їх легко визначити, оскільки вони будуть прямо протилежні перешкоджаючим думкам.
5. Розвиток думок, які спрямовані до Йоги і ведуть людину до пізнання свого Реального “Я” і подальшого з’єднанню з ним, включає потрійний процес:
а) Необхідно визначити і розглянути нове уявне поняття, чітко сформульоване і протилежне колишньому перебігу думки.
б) Наступним йде використання уяви, аби привести думку в прояв. Це приводить в сферу бажань і, отже, впливає на астральне (емоційне) тіло.
в) Потім слід виразно візуалізувати наслідки того, що мислилося і уявлялося, як це буде проявлено в житті на фізичному плані.
Буде виявлено, що при цьому виробляється енергія. Це означає, що новий потік думок пожвавив, наповнив енергією ефірне тіло, викликаючи певні трансформації і реорганізацію, які, урешті-решт, ведуть до повної зміни в активності людини. На фізичному плані постійне культивування цієї техніки виклика́є повне преображення потрійної нижчої людини, і нарешті стає ясною істинність християнського вислову: “тільки Христа бачимо і чуємо”, – видимою стає тільки Реальна, Духовна людина, що виражає себе через фізичного посередника, як це зробив Христос через Свій інструмент – через учня Ісуса.
34. Думки, що перешкоджають Йозі, – це думки про заподіяння шкоди, брехню, крадіжку, нестриманість і пожадливість, – незалежно від того, чи є вони створеними особисто, викликаними чим-небудь або чужими, але схваленими; чи з’явилися вони від пожадливості, гніву або помилки (неуцтва); чи є вони слабкими або сильними – в результаті завжди спричинять за собою надмірне страждання і невідання. З цієї причини необхідно розвивати протилежні думки.
Зазначимо, що п’ять Заповідей безпосередньо мають справу з “думками, що перешкоджають Йозі” (об’єднанню), і дотримання Заповідей приведе до:
а) Неспричиненню шкоди замість заподіяння шкоди;
б) Правдивості замість брехні;
в) Не-крадіжці замість крадіжки;
г) Самоконтролю замість нестриманості;
д) Задоволеності замість користолюбства, пожадливості.
Жодні виправдання не дозволені прагнучому, і до нього доходить істина, що порушення Заповідей, дріб’язкове воно чи вельми серйозне, створює відповідний результат. “Думка, що перешкоджає” повинна викликати свій наслідок, і наслідок цей подвійний: страждання і невідання (помилка). Є три слова, які учень таємної науки завжди пов’язує із трьома світами:
1. Майя, або ілюзія, що стосується світу форм, в якому істинне “Я” перебуває у втіленні і з яким, унаслідок невідання, воно ототожнює себе довгі еони;
2. Помилка, процес неправильного ототожнення, при якому “Я” помиляється, вважаючи, що “Я є форма”;
3. Невідання, або Авід’я, результат неправильного ототожнення і в той же час його причина.
“Я” вдягнулося у форму; воно блукає в світі ілюзій. Проте щоразу, коли “думки, що перешкоджають Йозі”, свідомо схвалюються, “Я” все більш занурює себе в ілюзорний світ і збільшує покрив невідання. Кожного разу, коли “сили уяви” звертаються у бік реальної природи “Я” і відвертаються від світу “не-я”, ілюзія зменшується, помилка слабшає і невідання поступово заміщується знанням.
35. У присутності того, хто досяг досконалості в не-заподіянні шкоди, будь-яка ворожнеча припиняється.
Ця Сутра демонструє нам виконання Великого Закону. У Книзі IV, Сутрі 17, Патанджалі розповідає, що сприйняття особливостей, якості і об’єктивної форми залежить від наявності у Сприймаючого подібних особливостей, якостей і об’єктивної форми. Ця подібність є основа сприйняття. На ту ж істину натякають слова в першому Посланні Св. Іоанна: “Будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, яким Він є.” Контакт можна встановити тільки з тим, що присутнє або частково присутнє в свідомості того, Хто сприймає. Отже, якщо Сприймаючий зустрічає ворожнечу і ненависть, то це відбувається тому, що в ньому самому є насінини ворожнечі і ненависті. Коли їх немає, то не існує нічого, окрім єдності і гармонії. Практичні зусилля прагнучого бути в єдності зі всіма істотами – це перша стадія загальної Любові. Він починає із себе і стежить, щоб насіння заподіяння шкоди в його власній природі викорінилося. Отже, він викорінює причину, як викликає ворожнечу щодо нього і щодо інших. Природним результатом є те, що він перебуває в мирі зі самим собою та інші перебувають в злагоді з ним. В його присутності навіть дикі звірі стають покірливими, і це завдяки стану розуму прагнучого, або Йогіна.
36. Коли досягнуто досконалості в правдивості щодо всіх істот, тоді ефект від слів і дій стає очевидним негайно.
Питання правдивості є однією з великих проблем, яку прагнучий зобов’язаний вирішити, і той, хто намагається говорити тільки те, що абсолютно вірно, виявить, що йому належить зіткнутися з вельми значними труднощами. Істина завжди відносна в процесі еволюції і розвивається в своєму прояві. Її можна визначити як демонстрацію на фізичному плані такої міри божественної Реальності, яку дозволяють стадія еволюції і засіб, що вживається. Правдивість, отже, означає здатність Сприймаючого, або прагнучого, правильно бачити божественну Суть, яка перебуває за будь-якою формою (матеріальною, об’єктивною або словесною). Вона містить в собі, отже, здатність проникати до суб’єкта і контактувати з Тим, що приховано за кожною формою. Вона означає також здатність прагнучого створювати форму (матеріальну, об’єктивну або словесну), що виражає Істину, як вона є. Насправді це є першими двома стадіями великого творчого процесу:
1) Правильне сприйняття, 2) Точна побудова,
і веде до завершення, про яке мовиться в даній Сутрі, – до ефективності всіх слів і дій в передачі Реальності, або Істини, як вона є. Ця Сутра дає ключ до роботи мага і є базовою у великій науці Мантр, або Слів Могутності, складових оснащення кожного адепта.
Завдяки розумінню:
а) Закону Вібрації;
б) Науки Звуку;
в) Цілі еволюції;
г) Стадії нинішнього циклу;
д) Природи форми;
е) Способу маніпулювання атомною субстанцією;
адепт не тільки бачить Істину у всіх речах, але і знає, як зробити Істину видимою, тим самим сприяючи еволюційному процесу і “проектуючи образи на екран часу”. Він робить це за допомогою певних слів і дій. Розвиток цієї здатності приходить до прагнучого завдяки постійним зусиллям виконати наступні вимоги:
1. Сувора увага до кожного формулювання слів, що вживаються;
2. Мудре використання мовчання як чинника служіння;
3. Постійне дослідження причин, які лежать в основі кожної дії, щоб зрозуміти причину ефективності або неефективності дії.
4. Наполегливе прагнення бачити Реальність в кожній формі. Буквально це означає вивчення Закону Причини і Наслідку, або Карми, і Мети кармічного Закону, що полягає в тому, щоб привести протилежний полюс Духу, матерію, в сувору відповідність з потребами Духу, щоб матерія і форма могли досконало виражати природу Духу.
37. Досягнувши досконалості в стриманості від крадіжки, Йогін може мати все, що побажає.
Тут міститься ключ до Великого Закону Попиту і Пропозиції. Коли прагнучий навчиться “нічого не бажати для свого окремого “я”, йому будуть довірені багатства світу; коли він нічого не вимагатиме для своєї нижчої природи і ні на що не претендуватиме заради потрійної фізичної людини, то все, що йому потрібне, прийде до нього без вимог і прохань. У деяких перекладах мовиться: “всі скарби належать йому”.
Необхідно постійно пам’ятати, що згадувана стриманість від крадіжки стосується не тільки недопущення привласнення матеріальних предметів, але також і недопущення крадіжки на емоційному і ментальному планах. Прагнучий не привласнює нічого. Коли почуття не належать йому, то з чужої любові і прихильності, ненависті і неприязні він не отримує емоційної вигоди, не приймає і не привласнює її; він не претендує на інтелектуальну вигоду, таку, наприклад, як невиправдана репутація, також відмовляється від привласнення чужих привілеїв, прихильності або популярності і задовольняється тим, що є його власним. “Хай кожен виконує свою Дхарму”, удосконалюючи свою власну роль, – стверджують на Сході. “Займайтеся своєю справою”, – ось західна спроба навчити тій же істині і проголосити, щоб кожний з нас не віднімав у іншого можливість чинити правильно, брати відповідальність, яка покладається на нього, і виконувати свій обов’язок. Така справжня стриманість від крадіжки. Вона приведе людину до того, що та досконало виконуватиме свої обов’язки та братиме на себе відповідальність. Вона вимагає від людини відмовитися від привласнення чого б то не було, що належить іншим в трьох світах людських устремлінь.
38. Завдяки статевій стриманості акумулюється енергія.
Нестриманість звичайно розуміється як марнування життєвості або як властивість тваринної природи. Здатність творити на фізичному плані і давати продовження расі є найвищим фізичним актом, на який здатна людина. Розтрата життєвих сил через викид енергії і нестриманість – це великий гріх стосовно фізичного тіла. Гріх цей полягає в невизнанні важливості акту відтворення, нездатності протистояти нижчим бажанням і задоволенням, а також у втраті самоконтролю. Результати цієї розбещеності виявляються сьогодні в низькому рівні здоров’я, в переповненості лікарень, у хворих, ослаблених і анемічних чоловіках, жінках і дітях, яких можна зустріти усюди. Енергія мало ким зберігається.
Перше, що учень повинен робити, – це з’ясовувати дійсну природу творіння і зберігати свою енергію. Безшлюбність не рекомендується. Рекомендується самоконтроль. Проте у відносно короткому циклі життів, в яких прагнучий готується прокласти Шлях, можливо, йому знадобиться прожити життя або декілька життів в повній стриманості від акту відтворення, щоб добитися довершеного контролю і продемонструвати факт повного підпорядкування нижчої статевої природи. Правильне розв’язання статевої проблеми в повній відповідності із законами своєї країни відрізняє кожного дійсного прагнучого.
Крім розгляду даного предмету в аспекті збереження енергії, для прагнучого є й інший аспект проблеми, а саме: трансмутація життєвого принципу, що виявляється через фізичний організм, в динамічний прояв його через орган мови, або творчість за допомогою Слова, коли демонструється робота дійсного мага. Всі, хто вивчають таємну науку, знають, що є тісний зв’язок між органами відтворення і третім основним центром, або горловим центром. Фізіологічно він виявляється в “ломці” голосу в підлітковий період. Завдяки правильному збереженню енергії і стриманості Йогін стає творцем на ментальному плані за допомогою використання Слова і Звуку, а енергії, які могли б бути розсіяні унаслідок активності нижчого центру, концентруються і трансмутуються у великій творчій роботі мага. Вона здійснюється завдяки стриманості, чистоті життя і ясному мисленню, а не за допомогою тих або інших збочень окультної істини, таких як сексуальна магія, і мерзотності сексуальних збочень різних, так званих, окультних шкіл. Останні перебувають на Чорному шляху і не ведуть до порталу посвячення.
39. Коли досягнуто досконалості в стриманості від пожадливості, з’являється розуміння Закону Переродження.
Ця Сутра недвозначно представляє Велике Вчення про те, що саме бажання мати форму того або іншого роду приводить Дух у втілення. За відсутності бажання три світи більш не в змозі утримувати Йогіна. Ми куємо свої власні ланцюги в горнилі бажання і різноманітного жадання речей, досвіду і життя у формі.
З розвитком і постійним підтримуванням стану радісного задоволення життям ці ланцюги поступово спадають, а нові не виковуються. У міру того як ми виплутуємось зі світу ілюзії, наше бачення просвітлюється, Закони буття і існування виявляються перед нами і поступово стають зрозумілими. Питання життя: “як?” і “чому?” – отримують відповідь. Причина і спосіб існування на фізичному плані більш не представляють проблеми, і Йогін розуміє, чому минуле було таким і що з його спадщини присутнє зараз; він розуміє причину нинішнього життєвого циклу, нинішнього досвіду і щодня може виявляти практичний прояв Закону; він також добре знає, що повинен робити для майбутнього. Так він звільняє себе, нічого не бажаючи в трьох світах, і переорієнтовує себе у бік світу Духовного буття.
У перерахованих якостях ми маємо виконання всіх п’яти Заповідей.
40. В результаті внутрішнього і зовнішнього очищення з’являється неприйняття форми, як своєї власної, так і всіх інших форм.
У цьому викладі Сутри 40 ми не дотримуємося технічного перекладу санскритських термінів, зважаючи на можливе неправильне розуміння вживаних слів. Дослівно він би звучав так: “внутрішнє і зовнішнє очищення створює ненависть до власного тіла і припинення контакту з будь-якими тілами”. Схильність учнів Заходу все тлумачити буквально вимушує до дещо більш вільного перекладу. Учень Сходу, в більшій мірі досвідчений в символічному представленні Істини, не такий схильний до помилок в подібних випадках. При розгляді Сутри слід пам’ятати, що чистота є якістю Духу.
Потрібне очищення декількома способами, оскільки воно необхідне чотирьом провідникам: фізичному тілу, ефірному тілу, емоційному тілу і ментальному тілу, – за допомогою яких людина контактує з трьома світами прикладення своїх зусиль. Тому ми можемо підрозділити їх таким чином:
а) Зовнішня чистота – Фізичний провідник – Чистота щільного тіла;
б) Магнетична чистота – Ефірний провідник – Внутрішня чистота;
в) Психічна чистота – Астральний провідник – Емоційна чистота;
г) Ментальна чистота – Ментальний провідник – Чистота конкретного розуму.
Необхідно добре запам’ятати, що чистота ця стосується субстанції, з якої складається кожен провідник. Вона досягається трьома способами:
1. Видаленням нечистої субстанції, або тих атомів і молекул, які обмежують вільний вираз Духу і які утримують його у формі, так що він не може вільно ні ввійти, ні виявитися;
2. Заміною видалених частинок на атоми і молекули, які здатні утворити таку форму, через яку Дух може адекватно виявлятися;
3. Захистом очищеної форми від забруднення і псування.
На Шляху Очищення, або Випробування, починається процес видалення; на Шляху Учнівства вивчаються правила для процесів побудови і асиміляції, і на Шляху Посвячення (після другого посвячення) починається робота із захисту.
На Заході добре відомі і широко практикуються правила зовнішнього очищення, правила санітарії і гігієни. На Сході краще відомі правила магнетичного очищення, і коли обидві системи синтезуються і будуть взаємно визнані, фізична оболонка, в її подвійній природі, нарешті зможе бути доведена до високого ступеня очищення.
В цьому циклі, проте, Ієрархія головним чином стурбована проблемою психічної чистоти, і в цьому полягає причина розповсюдження таємного вчення, що видається в даний час. Воно перебуває далеко від того, що звичайно розуміється під психічним розвитком, не ставить акценту на нижчих психічних здібностях, але намагається виховувати прагнучого за Законами Духовного життя. Це приводить до усвідомлення природи психе, або Душі, і контролю над нижчою психічною природою. Великий “поштовх” ієрархічних зусиль в нинішньому сторіччі, в 1926-2026 рр., здійснюватиметься в цьому напрямі, поєднуючись з розповсюдженням знання законів мислення. Звідси необхідність обнародування учення, даного в Йога Сутрах. У них містяться правила для досягнення контролю розуму, але також приділяється велика увага природі психічних сил і розвитку психічної свідомості.
Третя книга цілком присвячена цим силам, і тему її Сутр, в цілому, можна стисло визначити як техніку контролю розуму, маючи на увазі досягнення контакту з Душею, а також подальший контроль нижчих психічних сил і їх розкриття разом з розкриттям вищих сил. Це необхідно підкреслити. Неприйняття форми, або “відсутність бажань” (узагальнений термін, що визначає даний стан розуму), – так називається Великий Імпульс, який зрештою приводить до повного звільнення від форми.
Це не означає, що форма або прийняття форми самі по собі є злом. Як форми, так і процес втілення потрібні і правильні на своєму місці; але для людини, якій вже немає користі від подальшого досвіду в трьох світах, для того, хто вивчив необхідні уроки в школі життя, форма і реінкарнації стають злом і повинні бути залишені за межами життя Его. Це вірно, що звільнена людина може вибрати обмеження себе формою для певної мети служіння, але вона робить це актом Волі і самозречення; вона спонукана до цього не бажанням, а Любов’ю до людства і наміром залишатися зі своїми братами до тих пір, поки останній з синів Божих не досягне воріт звільнення.
41. Завдяки очищенню досягається також заспокоєння, зосередженість, підпорядкування органів і здатність бачити “Я”.
Слід пам’ятати, що як Заповіді, так і Правила (Яма і Ніяма) мають справу з нижчим четвертним “я”, що діє в трьох світах і звичайно іменованим нижчим кватернером. У попередній Сутрі ми бачили, що необхідне містить в собі чотири види і стосується чотирьох провідників. Результатів досягнутої чистоти також чотири, і вони також відносяться до чотирьох оболонок. У порядку розташування провідників вони такі:
1. Підпорядкування органів – Фізичне і ефірне тіла́;
2. Заспокоєння – Емоційний провідник;
3. Зосередженість – Нижчий розум, або ментальне тіло;
4. Здатність бачити “Я” – Синтетичний результат трьох станів вищезгаданих оболонок.
“Підпорядкування органів” має прямий стосунок до відчуттів і є результатом магнетичної чистоти, досконалості ефірного тіла. У зв’язку з цим учні повинні пам’ятати, що фізичне тіло не є принципом, але будується в точній відповідності до ефірного. Ефірне тіло – це магнетичний провідник на фізичному плані і притягає (згідно своєї природи і складу) ті атоми і частинки субстанції, з яких будується щільне фізичне тіло. Коли якість сприйняття відчуттів витончується завдяки очищенню, а вібраційний стан життєвого тіла належним чином відрегульований, то Реальна людина досягає повного панування і контролю над органами чуття і кінець кінцем входить в контакт з двома вищими підпланами фізичного плану, тоді як у звичайної людини Душа не може налагодити контакт з тим, що знаходиться нижче за останній астральний підплан. Правильний порядок встановлення контролю над органами фізичного сприйняття, або п'ятьма відчуттями, наступний:
1. Правильне інтелектуальне сприйняття ідеалу на ментальному плані.
2. Чисте бажання, вільне від любові до форми, на емоційному, або астральному, плані.
3. Правильне використання і розвиток п’яти центрів, розташованих уздовж хребта (в основі хребта, сакрального центру, сонячного сплетення, серцевого і горлового центрів), кожний з яких розташований в ефірному тілі і пов'язаний з тим або іншим з п'яти відчуттів.
4. Подальша правильна реакція органів чуття на вимоги істинної, духовної людини.
Відносно астрального тіла результатом очищення є заспокоєння, або “покірлива тиша” провідника, так що він може адекватно відображати принцип Христа, або Буддхічну природу. Необхідно ретельно вивчити зв'язок астрального, або камічного, принципу (що використовує середній провідник потрійної нижчої людини) з Буддхічним принципом, що використовує середній провідник Духовної Тріади (або Атми-Буддхі-Манасу). Заспокоєнню емоцій і контролю над природним бажанням завжди передує переорієнтація нижчого принципу. Перш ніж бажання людини може бути спрямовано до об’єктів духовних, вона повинна припинити бажати мирські і плотські об’єкти. Це викликає проміжний період великих труднощів в житті початківця, той процес, що в ортодоксальних християнських колах символізується словом “навернення”. Він припускає “обернення” з подальшим тимчасовим сум’яттям, але спокоєм в результаті.
У ментальному тілі наслідком очищення є розвиток здібності до зосередження, або одно-спрямованості. Розум більше не кидається туди-сюди, але стає контрольованим, спокійним і сприйнятливим до вищих вражень. Оскільки даний предмет цілком обговорюватиметься в третій книзі, тут немає необхідності більше на ньому зупинятися.
Коли три вказані результати очищення стають відчутними в житті прагнучого, він упевнено наближається до кульмінаційного пункту, який полягає в раптовому сприйнятті природи Душі. Він набуває бачення Реальності, яка є він сам, і відкриває істинність слів Христа: “чисті серцем побачать Господа”. Він споглядає Душу, і відтепер бажання його назавжди направлене до Реальності, відводячи геть від нереального і світу ілюзії.
42. В результаті смирення-скромності досягається блаженство.
До цієї Сутри мало що можна додати, хіба тільки вказати, що всяке страждання, незадоволеність і нещастя ґрунтуються на бунті, або протидії, і що, з погляду окультиста, протидія всього лише підсилює зростання неприємностей, а опір служить лише для підживлення зла, яким би воно не було. Людина, що навчилася приймати свою долю, не витрачає час в марному жалі, і це дозволяє їй всю свою енергію направляти на довершене виконання своєї Дхарми, або необхідної роботи. Замість того, щоб ремствувати, затьмарюючи життєві справи неспокоєм, сумнівом та відчаєм, вона прояснює свій Шлях спокійним усвідомленням життя, як вона є, прямо оцінюючи те, що вона може в ньому зробити. Таким чином не втрачаються ні сили, ні час, ні можливості і досягається стійке просування до Мети.
43. Завдяки вогненному устремлінню і усуненню всякої нечистоти відбувається вдосконалення тілесних сил і відчуттів.
Хоча устремління і очищення є двома причинами процесу вдосконалення, насправді обидві ці форми єдині і є двома аспектами дисципліни на Шляху Випробування. У “Стародавньому Коментарі”, що становить езотеричну основу сокровенного учення Раджа Йоги, є декілька фраз, які можуть виявитися корисними для прояснення правильної концепції:
“У міру того як дихання вогню спрямовується вгору по системі, у міру того як вогненний елемент робить відчутною свою присутність, те, що заважає, починає зникати, і те, що було затемненим, стає просвітленим.
Полум’я сходить, і перешкоди згорають; дихання поширюється, і обмеження зникають. Семеро, дотепер сплячих, прокидаються до життя. Десять брам, запечатаних і закритих, або частково прочинених, розчиняються навстіж.
П’ять великих засобів контакту стрімко активізуються. Перешкоди долаються, і перешкоди більше не заважають. Очищений стає таким, що великим Сприймає, і Єдиний пізнається”.
У цих трьох фразах описується очищення вогнем і повітрям, і такому очищенню піддаються на шляху Йоги. На останніх стадіях життя високорозвиненої людини, перед вступом на Шлях Учнівства, вона піддавалась очищенню водою, на що натякають слова, що так часто вживаються: “води скорботи”. Тепер вона проходить суворе випробування вогнем, і вся її нижча природа проходить крізь вогонь. Ось перший сенс трьох фраз, той, який більш всього стосується прагнучого. Коли людина готова, зі свого серця вона надсилає заклик до вогню, виражений в таких словах:
“Я шукаю Шлях; я жадаю знати. Бачення бачу я і проблиски сокровенних вражень. За Порталом, на іншій стороні, знаходиться те, що називаю я своїм будинком, бо цикл майже пройдений і кінець наближає початок.
Я шукаю Шлях. Всі інші шляхи пройшли мої ноги. Шлях Вогню закликає мене могутнім закликом. Ніщо в мені не шукає мирського шляху, ніщо в мені не жадає земного.
Хай спалахне вогонь і полум’я поглине; хай всі перешкоди згорять; і хай я пройду через Портал і вступлю на Шлях Вогню”.
Дихання Бога, як очисний бриз, виявляється у формі відгуку Душі на устремління учня. Потім Душа “надихає” нижчу людину.
Другий сенс, безумовно, має прямий стосунок до роботи Кундаліні, або зміїного вогню в основі хребта, який відгукується на вібрацію Душі (що відчувається в голові, у області шишковидної залози, та іменовану “світлом в голові”). У міру сходження він спалює всі перегородки з ефірної матерії в хребетному стовпі і пожвавлює, або електризує, п'ять центрів уздовж хребта і два в голові. Життєві струми в шлуночках головного мозку також стають активними і проводять очищення, або, вірніше сказати, виділяють і видаляють з нього щільні частинки. Учень не повинен самостійно робити в цьому напрямі яких-небудь дій, окрім як стежити за тим, щоб устремління його серця носило необхідний “вогненний” характер і щоб постійне очищення фізичної, емоційної і ментальної природи відбувалося належним чином. В цьому випадку відгук Душі буде ефективний і подальші реакції в ефірних центрах протікатимуть безпечно, нормально і згідно закону.
Три вищенаведені фрази заклику зі “Стародавнього Коментарю” відносяться до:
а) Семи центрів, які раніше були не пробуджені;
б) Десяти закритих брам, десяти отворів фізичного тіла;
в) П’яти відчуттів, через які здійснюється контакт з фізичним планом, –
і цими термінами охоплюються всі вихідні і вхідні активності людини на фізичному плані.
Коли всі вони приводяться під управління Душі, внутрішнього Правителя, то відбувається єднання з Душею і ототожнення з тим Єдиним, “Ким ми живемо і рухаємося і існуємо”.
44. Духовне читання приводить до контакту з Душею (або божественним Єдиним).
Можливо, ближче до буквального буде наступний переклад: “Читання символів створює контакт з Душею”. Символ є деякого роду форма, за якою ховається думка, ідея або істина, тому як загальну аксіому можна прийняти те, що кожна форма будь-якого роду є символ, або об'єктивний покров думки. З усвідомленням цього людям відкриється, що ця аксіома однаково стосується і людської форми, яка призначена бути символом (або створена за образом) Бога; вона є об’єктивною формою, що приховує божественну Думку, Ідею, або Істину, матеріальним проявом божественної концепції. Мета еволюції полягає в тому, щоб довести до досконалості цю об'єктивну символічну форму. Коли людина знає це, вона перестає ототожнювати себе з символом, яким є її нижча природа. Людина починає свідомо функціонувати як божественне внутрішнє суб’єктивне “Я”, використовуючи нижче “я” як покрив, або оболонку, і щодня удосконалюючи цю форму, щоб перетворити її в адекватний інструмент виразу. Ця ідея також привноситься і в повсякденне життя, у зв’язок людини з кожною формою (у трьох царствах природи), з якою вона контактує. Вона кожен раз намагається заглянути під покрив і доторкнутися до божественної ідеї.
Це четверте з Правил, і воно стосується внутрішнього ставлення людини до об’єктивного світу. Отже, відзначимо, що Правила стосуються людського ставлення до:
1. Власної нижчої природи – внутрішнє і зовнішнє очищення;
2. Своєї Карми, або життєвої долі – смирення;
3. Своєї Душі, або Его – вогненне устремління;
4. Оточення і контактів фізичного плану – духовне читання;
5. Єдиного Існування, Бога – відданість Ішварі.
Як видно, перерахований набір правил охоплює “правильне ставлення” до всього.
45. Завдяки відданості Ішварі досягається мета медитації (Самадхі).
Мета медитації полягає у здійсненні контакту з Божественним внутрішнім “Я” і, завдяки контакту, в усвідомленні єдності цього “Я” зі всіма “Я” і з Всезагальним “Я”, причому не теоретично, а як факт природи. Це відбувається при досягненні стану так званого “Самадхі”, коли свідомість Мислителя переноситься з нижчого мозку в Духовну людину, або Душу на її власному плані. Стадії цього перенесення наступні:
1. Перенесення свідомості тіла, зовнішньої інстинктивної свідомості фізичної людини, в голову. Це неминуче спричиняє за собою цілеспрямоване видалення свідомості в точку мозку, розташовану по сусідству з шишковидною залозою, і її свідоме точне фокусування там.
2. Перенесення свідомості з голови, або мозку, в розум, або ментальне тіло. При такому перенесенні мозок залишається таким, що повністю слухає і видалення робиться свідомо, через ефірне тіло, використовуючи брахмарандру, або отвір у верхній частині голови. Ні на мить при цьому людина не впадає в транс, несвідомість або сон. Вона активно робить і реалізовує вказаний процес абстрагування, або видалення.
3. Перенесення свідомості з ментального тіла в Его, або Душу, що знаходиться в Каузальному тілі, або Егоїчному лотосі. При цьому досягається стан, коли мозок, ментальне тіло і Егоїчне тіло утворюють зв'язну непорушну одиницю, живу, слухаючу, позитивну і стійку.
4. Після цього можна ввійти в стан Самадхі, Духовного споглядання, коли Душа вивчає свій власний світ, бачить речі, як вони є, контактує з Реальністю і “пізнає Бога”.
Услід за цим настає стадія, на якій Духовна людина передає мозку через розум все, що бачить, сприймає, з чим контактує і що пізнає. В результаті знання стає частиною вмісту мозку, доступним для використання на фізичному плані.
Ось мета медитативного процесу, результати якого у всіх своїх багатоманітних проявах служать темою Книги III і створюються завдяки слідуванню восьми засобам Йоги, розглянутим в Книзі II. Тільки відданість Ішварі, дійсна любов до Бога з супутніми їй якостями служіння, любові до людей і терплячої стійкості в здійсненні добра, проведуть людину по суворому шляху дисципліни, очищення і наполегливої праці.
46. Прийнята поза (тіла) повинна забезпечувати стійкість і спокій.
Ця Сутра принесла нашим західним учням великі неприємності, оскільки вони інтерпретували її тільки у фізичному сенсі. Те, що вона має фізичний сенс, – вірно, проте треба сказати, що вона повинна застосовуватися відносно всієї нижчої потрійної природи; вона стосується стійкого нерухомого положення фізичного тіла при медитації, стійкого, непохитного стану астрального, або емоційного, тіла протягом всього мирського існування, а також стійкого розуму, який знаходиться під абсолютним контролем. Відзначимо, що з трьох умов фізична поза найменш важлива, і положення, в якому прагнучий найшвидше зуміє забути про фізичне тіло, буде якнайкращим. Загалом можна стверджувати, що вертикальне положення в зручному кріслі, з прямим хребтом, природно схрещеними ногами, складеними на колінах руками, із закритими очима і злегка опущеним підборіддям є якнайкращою позою для західного прагнучого. На Сході існує наука про пози, і вона включає приблизно вісімдесят чотири різні положення, деякі з них вельми складні і важко досяжні. Ця наука є розділом Хатха Йоги і не повинна практикуватися в п’ятій корінній расі; вона є пережитком тієї Йоги, що була необхідною і достатньої для людини Лемурійської корінної раси, якій потрібно було навчитися фізичному контролю. Йогою атланта, людини четвертої корінної раси, була Бхакті Йога, або Йога відданості, плюс, частково, – Хатха Йога. Що стосується учня нинішньої, п’ятої, корінної раси, Арійської, то для нього Хатха Йогу слід вважати абсолютно застарілою, він повинен практикувати Раджа Йогу і Бхакті Йогу – він повинен стати ментально відданим.
Лемурійський учень повинен був навчитися контролювати фізичне тіло і присвячувати себе служінню Ішварі за допомогою Хатха Йоги, прагнучи до емоційного контролю.
Атлантичний учень вчився контролювати емоційне тіло і присвячувати себе служінню Ішварі за допомогою Бхакті Йоги разом з прагненням до ментального контролю.
Арійський учень повинен навчитися контролювати ментальне тіло і присвячувати себе служінню Ішварі з допомогою Раджа Йоги разом з прагненням до пізнання внутрішнього Мешканця, Душі. Таким чином, в нинішній корінній расі вся нижча людина, особа, підкоряється, і відбувається “Преображення” людства.
47. Стійкість і спокій пози досягаються за допомогою наполегливого легкого зусилля і зосередження розуму на нескінченному.
Ця Сутра охоплює два аспекти, які викликають труднощі при медитації: зручність тіла і контроль розуму. Примітно, що спроба добитися забуття фізичного тіла за допомогою правильної пози успішніша у разі постійної, спокійної, наполегливої практики, чим у разі насильницького примушення тіла до незвичних і незручних поз. Коли це забуття досягається і розум поглинений розглядом предметів світу Душі, то стійкість і спокій починають характеризувати людину на фізичному плані. Вона забуває про фізичний провідник, і тому стає здатною на таке односпрямоване зосередження свого розуму, що думка про тіло стає неможливою.
48. Коли цей стан досягнутий, пари протилежностей більш не обмежують.
Пари протилежностей відносяться до тіла бажань, і знаменним є те, що в попередній Сутрі розглядалися тільки розум і фізичне тіло. У цій Сутрі пояснюється, що емоційна природа, яка виражає себе через бажання, перестає піддаватися впливу яких-небудь привабливих сил. Астральне тіло стає спокійним і негативним, безмовним до будь-якої спокуси світу ілюзії.
Існує велика таємниця, пов’язана з астральним тілом людини і з астральним світлом, і природа цієї таємниці у наш час відома тільки просунутим Посвяченим. Астральне світло приводиться в об’єктивність двома чинниками, і астральне тіло людини також чуйне до двох типів енергії. Вони виглядають, по суті, як такі, що самі по собі не мають певного характеру або форми, але виявляються залежно від прояву “того, що вгорі, і того, що внизу”. Природа бажання людини проявляє чуйність до спокуси великого світу ілюзії, до майї відчуттів чи ж до голосу Его, яке використовує ментальне тіло. Вібрації досягають астрального тіла і від фізичного плану, і з ментального світу, і відповідно до природи людини та досягнутої нею точки еволюції відбуватиметься відгук на вищий або нижчий заклик.
Астральне тіло або чуйне до егоїчних вражень, або коливається мільйонами земних голосів. Очевидно, що воно не має ні власного голосу, ні образу. Це проілюстровано для нас в Гіті, коли Арджуна стоїть на роздоріжжі між протиборчими силами добра і зла і шукає правильного ставлення до обох. Астральний план є полем битви Душі, місцем перемоги або поразки; він – Курукшетра, де проводиться великий вибір.
У Сутрах, що стосуються правильного положення тіла, прихована та ж ідея. Підкреслюються фізичний план і ментальний план, і показується, що при правильному врегулюванні: при оволодінні позою на фізичному плані і одно-направленості на ментальному плані – пари протилежностей більш не обмежують. Досягається точка рівноваги, і людина звільняється. Терези людського життя повністю врівноважуються, і вона стає вільною.
49. Після того, як досягнуто правильного положення (асана), добиваються правильного контролю прани і правильного вдихання і видихання.
Тут розглядається ще одна Сутра, що викликала масу непорозумінь і що наробила багато шкоди. Вчення про контроль прани широко розповсюдилося і звелося до виконання дихальних вправ і практик, успіх яких залежить від припинення дихального процесу. В основному це відбулося в результаті віри західного розуму у те, що прана і дихання – синоніми. Це у жодному випадку не так. Вівекананда в своєму коментарі до Сутри указує:
“Коли поза освоєна, тоді рух повинен бути припиненим і контрольованим; тим самим ми переходимо до Пранаями, управління життєвими силами тіла. Прана – це не дихання, хоча звичайно перекладається так. Це повна сума космічної енергії. Вона присутня в кожному тілі, і її найбільш очевидним проявом служить рух легенів. Цей рух викликається втягуваною праною при диханні і є тим, що ми прагнемо контролювати в Пранаямі. Ми починаємо з контролю дихання, як найлегшого способу досягнення контролю над праною”.
Прана – це повна сукупність енергії в тілі (що однаковою мірою відноситься і до планетарного, і до сонячного тіла). Отже, вона пов'язана з притокою енергії в ефірне тіло і її відтоком через фізичне тіло. У фізичному тілі це символізується для нас необхідністю вдихання і видихання. Із-за акценту на фізичному акті дихання чимала частка дійсного сенсу Сутри втрачалася.
Вивчаючи Пранаяму, слід пам’ятати ряд моментів. По-перше, що одним з головних призначень ефірного тіла є те, що воно стимулює і енергетизує щільне фізичне тіло. Це майже рівносильне тому, що щільне фізичне тіло по суті не має незалежного існування і діє завдяки впливу і спонукам ефірного тіла. Ефірне тіло – це сила, або життєве тіло, і воно пронизує кожну частинку щільного провідника. Воно є підосновою, дійсною субстанцією фізичного тіла. Відповідно до того, яка природа сили, оживляючої ефірне тіло, яка активність цієї сили в ефірному тілі, який ступінь жвавості, або млявості, найбільш важливих його частин (центрів уздовж хребта), такою буде і активність фізичного тіла. Аналогічно і символічно, відповідно до того, яка повноцінність дихального апарату, яка здатність цього апарату окисляти і очищати кров, таким буде здоров'я, або злагодженість роботи органів, щільного фізичного тіла.
Слід також пам’ятати, що ключ до правильного відгуку нижчого на вище полягає в ритмі і в здатності фізичного тіла відгукуватися, або ритмічно вібрувати, в унісон з ефірним тілом. Учні виявляють, що цьому багато в чому сприяє стійке, рівне дихання; але більшість дихальних вправ, якщо вони практикуються без виконання трьох попередніх засобів Йоги (Заповідей, Правил і Позиції), надають руйнівну дію на ефірні центри і можуть привести до катастрофічних результатів. Абсолютно необхідно, щоб учні слідували засобам Йоги в тому порядку, як вони описуються Патанджалі, і стежили за тим, щоб процес очищення, дисципліна зовнішнього і внутрішнього життя і одно-направленість розуму були досягнуті перш, ніж вони почнуть регулювання ефірного провідника за допомогою дихання і пробудження центрів.
Дію Пранаями можна стисло сформулювати таким чином:
1. Насичення киснем крові, очищення системи кровообігу і, як наслідок, фізичне здоров'я.
2. Синхронізація вібрації фізичного тіла з вібрацією ефірного тіла. Результатом є повне підпорядкування щільного фізичного тіла ефірному. Дві частини фізичного провідника у такий спосіб утворюють одиницю.
3. Передача енергії через ефірне тіло до всіх частин щільного фізичного тіла. Ця енергія може надходити з різних джерел:
а) З планетарної аури. В цьому випадку вона є планетарною праною і тому пов'язана в основному з селезінкою і здоров'ям фізичного тіла.
б) З астрального світу через астральне тіло. В цьому випадку вона буде чисто камічною силою, силою бажання, і впливатиме в основному на центри, розташовані нижче діафрагми.
в) З універсального розуму, або манасичної сили. Це буде в основному сила думки, і вона йтиме до горлового центру.
г) З самого Его, стимулюючи в основному головний і серцевий центри.
Більшість людей одержують силу тільки з фізичного і астрального планів, але учні одержують силу також з ментального і егоїчного рівнів.
50. Правильний контроль прани, або життєвих потоків, буває зовнішнім, внутрішнім і нерухомим; він залежить від місця, часу, числа і буває тривалим або короткочасним.
Ця Сутра найважча для розуміння, і сенс її був навмисно затемнений із-за небезпек, пов’язаних зі встановленням контролю над тілесними силами. Її ідеї і учення розділяються на три частини:
I. Зовнішня, внутрішня і нерухома фази контролю життєвих потоків тіла (щільного і ефірного). Це стосується:
1. Дихального апарату і використання дихання.
2. Життєвих флюїдів і їх випромінювання;
3. Центрів і їх пробудження;
4. Вогню Кундаліні і його правильного просування вгору по хребту.
II. Астрологічне значення і зв'язок людини з її групою, планетарною або якою-небудь іншою. На це натякають слова: “місце, час, число”.
III. Процес просвітлення і поява відгуку фізичної людини до вищих вражень завдяки посередництву мозку. Ця здатність відгукуватися на вібрацію Его і уміння ставати для цього спокійним і сприйнятливим повинні передувати останнім чотирьом засобам Йоги, які так безпосередньо не відносяться до щільного фізичного плану або ефірних рівнів свідомості.
Отже, стисло розглянемо наші три пункти.
I. Зовнішній контроль прани, або життєвих потоків, стосується тих дихальних вправ і ритмічних практик, які приводять фізичні органи, сполучені з ефірними центрами, в належний стан. Білий маг, або окультист, ніколи не має справи безпосередньо з фізичними органами. Вони служать об’єктами уваги Чорної магії, і до них відносяться мозок, легені, серце, селезінка і органи відтворення.
Чорний маг усвідомлено використовує ці фізичні частини тіла для генерування певного типа сили, сумішшю ефірної сили і щільної фізичної енергії, яка дозволяє йому виконувати деякі форми магічної роботи, а також впливати на фізичні тіла тварин і людей. Це знання лежить в основі шаманізму і всіх практик типу Вуду, що приводять до виснаження і смерті чоловіків і жінок, що стоять на шляху у Чорного мага або зарахованих ним до ворогів. Прагнучий до містерій Братерства великої Білої Ложі не повинен мати нічого спільного з цими силами. Він здійснює злиття двох частин щільного фізичного тіла, синхронізацію ритму двох тіл і, як наслідок, об’єднання всієї нижчої людини, приділяючи увагу ефірному диханню і ритму. Це неминуче створює “зовнішній контроль життєвих потоків”.
Внутрішній контроль життєвих потоків досягається трьома засобами:
1. Інтелектуальним розумінням природи ефірного тіла і законів його життя;
2. Розглядом типів енергії і органів, через які вони виявляються, складаючи систему центрів, розташовану в ефірному тілі;
3. За допомогою певних напрацювань і знання, які приходять до прагнучого, коли він готовий (після освоєння ним попередніх засобів Йоги), і які дають йому можливість уловлювати певні типи сил, енергій, або Шакті, потім правильно використовувати їх через свої власні центри і досягати дій, які називаються такими образними термінами: просвітлюючі, очисні, магнетичні, динамічні, психічні і магічні.
Нерухомий контроль життєвих потоків є наслідком правильного розвитку двох інших, зовнішнього і внутрішнього контролю, і повинен бути досягнутий перш, ніж стане можливим приступити до освоєння п’ятого засобу Йоги, відведення, або абстрагування. Він просто указує на абсолютно збалансовану синхронізацію і повне об’єднання двох частин фізичного тіла, коли усунені всі перешкоди для вхідних і вихідних сил. Досягши нерухомого контролю Йог може із власної волі віддалятися з свого фізичного тіла або входити в нього і маніпулювати по своїй волі будь-якою з Семи Великих планетарних сил.
Слід пам’ятати, що зараз ми розглядали ідеальний стан і що прагнучий не може досягти цього засобу Йоги без одночасної роботи над іншими. Вивчення паралельного розвитку в природі буде тут дуже корисним прикладом.
II. На астрологічний чинник в цій Сутрі натякають три слова: “місце, час, число”. У цих словах слід розпізнати універсальну потрійність, і досягнення правильного контролю життєвих потоків потрібно побачити пов’язаним з Кармою, можливістю і формою. Є певні слова, правильне розуміння яких дає ключ до всієї практичної частини таємної науки і робить Йогіна володарем життя:
Звук ....... Число ....... Колір ....... Форма
Слово ..... Життя ...... Світло ….. Тіло
Вони усвідомлюються як такі, що відносяться до ідеї-простору і елементу-часу. У зв'язку з цим треба пам'ятати, що “простір – це первинне втілення Єдності” і що циклічний прояв – це Закон життя.
Коли це буде зрозумілим, Єдність, що циклічно виражається, зробить свою присутність відчутною через диференціацію, через колір, або якість приховуючої форми, і через саму форму. Ці чинники складають повну суму виразу будь-якої індивідуальності, Бога або людини; і явище будь-якої людини в екзотеричний вираз на фізичному плані залежить від ритмічного, або циклічного, розповсюдження або втягування енергії того великого Життя, Яким він живе і рухається, і існує. Ось основа науки астрології, науки про зв’язок планети або планет з людською істотою і їх зв’язок із зірками та різними знаками Зодіаку. Учню важливо мати деякі пізнання в цій області, щоб правильно контролювати життєві потоки і мати можливість скористатися відповідними “часом і періодами”, коли прогрес може бути прискорений.
III. Процес просвітлення нижчої людини стає можливим завдяки правильному контролю енергій, або пран, і цей “просвітлюючий процес” є точною наукою, шлях для якої підготували чотири засоби Йоги. Вогні тіла належним чином координуються, до деякої міри досягається “нерухомий” стан, життєві флюїди в голові знаходяться “у спокої”, і вся нижча людина знаходиться в очікуванні одного з двох процесів:
а) Видалення Істинної, Духовної, людини для діяльності на вищому плані;
б) Або приходу в нижчу свідомість мозку – Світла, прояснення і Знання з планів Его.
51. Існує четверта стадія, яка перевершує ті, що відносяться до внутрішньої і зовнішньої фаз.
Ми бачили, яким чином контроль життєвих потоків може бути зовнішньо активним, внутрішньо активним або збалансованим. Цей потрійний процес приводить всю нижчу людину спочатку в стан ритмічного відгуку на внутрішній мотивуючий чинник (у нашому випадку – Его, або Духовної людини на її власному плані), а потім – в стан повного спокою і тиші. Цей стан так званого сприйнятливого очікування змінюється однією з форм вищої активності, коли на нижче накладається нова швидкість вібрації і видається нова нота, емануюча від внутрішньої Духовної людини. Нове звучання проводить деякі характерні зміни в трьох оболонках, що становлять нижче “я” людини і що вуалюють божественність. Ці зміни розглядаються в наступних двох Сутрах.
Робота середнього прагнучого найчастіше полягає в підготовці оболонок так, щоб зробити можливим настання четвертої стадії. Його увага зосереджується на досягненні:
1. Свідомої координації трьох тіл, або оболонок;
2. Їх належного вирівнювання;
3. Такого налаштування ритму оболонок, щоб вони синхронізувалися між собою і з швидкістю вібрації егоїчного впливу;
4. Об’єднання їх в одне узгоджене ціле, так щоб людина буквально стала трьома в одному і одним в трьох;
5. Спокою, або стану позитивної сприйнятливості до вищого натхнення і сходження егоїчного життя та енергії.
Учням допоможе усвідомлення того, що правильний контроль прани включає визнання факту, що Енергія є повною сумою існування і прояву і що три нижчі тіла – це енергетичні тіла, кожне з яких утворює провідник для вищого типу енергії, будучи також передавачем енергій свого плану. Енергії нижчої людини – це енергії Третього аспекту, Святого Духу (Брахми). Енергія Духовної людини – це енергія Другого аспекту, сила Христа, або Буддхі. Мета еволюції в людському сімействі полягає в повному прояві сили Христа, принципу Буддхі, на фізичному плані через використання нижчої потрійної оболонки. Потрійна оболонка – це Святий Грааль, чаша, яка сприймає і вміщує життя Бога. Коли, завдяки чотирьом засобам Йоги, вдається викликати необхідний відгук, виявляється два описаних в попередній Сутрі результати і людина готова до використання решти чотирьох засобів, які принесуть в результаті звільнення.
52. Коли її досягають, те, що затьмарює Світло, поступово усувається.
Першим результатом є поступове стоншення матеріальних форм, що приховують Реальність. Це не означає руйнування форм, але означає постійне очищення і трансмутацію матерії, з якої вони збудовані, до такого ступеня чистоти і прозорості, що “Світло Бога”, яке вони дотепер приховували, може засяяти в трьох світах у всій своїй красі. Воно може бути продемонстроване буквально як факт на фізичному плані, оскільки завдяки роботі над очищенням і контролем життєвих потоків Світло в голові стає настільки явним, що ясновидющі можуть бачити його як випромінювання, яке розповсюджується навколо голови і створює німб, так добре знайомий на зображеннях святих. Німб – це факт природи, а не просто символ. Він є результатом практики Раджа Йоги і фізичною демонстрацією Життя і Світла Духовної людини. Виражаючись технічно, Вівекананда говорить (і це благо для учнів Заходу – оволодіти технікою і термінологією науки Душі, яка з давніх часів зберігалася Сходом):
“Чітта за своєю природою володіє всім Знанням. Вона складається з частинок Саттви, але покрита частинками Раджасу та Тамасу, і за допомогою Пранаями цей наліт усувається”.
53. І розум стає підготовленим до зосередженої медитації.
У виданні Джонстона дається прекрасне тлумачення цієї Сутри: “З цього походить здатність розуму тримати себе в Світлі”. Ідея полягає в тому, що якщо досягнуто стану спокою і четверта стадія надприродного сприйняття стала можливою, то можна успішно приступити до практики засобів Йоги, що залишилися: абстрагування, зосередження, медитації і споглядання. Можна оволодіти розумом і використовувати його так, що процес передачі Знання, Світла і Мудрості від Его, або Душі, в мозок завдяки посередництву розуму здійснюватиметься безпечно.
54. Абстрагування, або Прат’яхара, – це підпорядкування відчуттів мислячим принципом і відсторонення їх від сприйняття об'єктивного світу.
Ця Сутра підводить підсумок роботи з контролю над психічною природою і описує нам досягнутий результат, коли Мислитель завдяки посередництву розуму, мислячого принципу, настільки панує над відчуттями, що вони більше не мають свого власного незалежного виразу.
Перш ніж можна буде належним чином практикувати зосередження, медитацію і споглядання (три останні засоби Йоги), не тільки зовнішня поведінка повинна бути правильною, не тільки внутрішня чистота повинна бути досягнута, не тільки повинно бути вироблене правильне ставлення до всього і, як наслідок, досягнутий контроль над життєвими потоками, але також повинна бути напрацьована здатність долати властивість п’яти відчуттів спрямовуватися назовні. Так учень навчається правильному забиранню, або абстрагуванню, свідомості, яка дуже чуйна до проявленого світу; він також повинен навчитися зосереджувати свою свідомість у великій центральній станції в голові, звідки він може свідомо розподіляти енергію у міру своєї участі у великій роботі, звідки може входити в контакт зі сферою Душі і куди може приймати повідомлення і враження, які приходять з цієї сфери. Це є конкретною стадією досягнення, а не просто символічним способом виразу одно-направленого інтересу.
Різні канали відчуттєвого сприйняття приводяться в стан спокою. Свідомість Реальної людини більше не рветься назовні п'ятьма каналами контакту. Над п’ятьма відчуттями домінує шосте, а саме – розум, і вся свідомість і здатність сприйняття прагнучого синтезуються в голові, спрямовуючись усередину і вгору. В результаті психічна природа підкоряється і ментальний план стає полем людської активності. Це забирання, або процес абстрагування, відбувається поетапно:
1. Видалення фізичної свідомості, або сприйняття відчуттями слуху, дотику, зору, смаку і нюху. Ці способи сприйняття стають тимчасово недіючими, людське сприйняття стає чисто ментальним, і свідомість мозку – це все, що залишається активним на фізичному плані.
2. Видалення свідомості в область шишковидної залози, так що свідомість людини фокусується в області між серединою лоба і шишковидною залозою.
3. Наступна стадія – стадія абстрагування свідомості у головний центр, тисяча-пелюстковий лотос, або Сахасрару, що досягається навмисним видаленням свідомості з голови. Це проводиться при повністю пробудженій свідомості після вивчення певних правил і виконання певної роботи. Очевидно, що вони не можуть бути дані в такому творі, як цей. Більшість людей повинна удосконалюватися в перших двох стадіях і вчитися контролювати канали сприйняття, п'ять відчуттів.
4. Абстрагування свідомості в астральне тіло і таким чином звільнення її від сприйняття фізичного плану.
5. Подальше видалення свідомості в ментальне тіло, або розум, так щоб ні фізичне, ні астральне тіло більше не обмежували і не ув'язнювали людину.
При досягненні цього стають можливими істинна медитація і споглядання.
У своєму коментарі до Сутри Двіведі говорить: “Абстрагування полягає в тому, що відчуття повністю поглинаються, або контролюються, розумом. Вони повинні бути відвернуті від своїх об'єктів, фіксовані на розумі і розчинені в ньому так, щоб, не допускаючи трансформації мислячого принципу, продовжували б слідувати за ним і ним же безперервно контролювалися. Не тільки розум, але і відчуття повинні бути завжди готові внести свій сумісний внесок у всепоглинаючу медитацію на будь-який узятий предмет і у будь-який момент”.
Отже, якщо перерахувати стисло, результатами правильного абстрагування, або видалення, будуть:
1. Синтез відчуттів шостим відчуттям, розумом;
2. Вирівнювання потрійної нижчої людини так, щоб три тіла функціонували як скоординована одиниця;
3. Звільнення людини від обмежень тіл;
4. Подальша здатність Душі, або Его, вражати і просвітляти мозок за посередництва розуму.
55. Результатом застосування всіх цих засобів є повне підпорядкування органів чуття.
У Книзі I були дані загальні вказівки про цілі Раджа Йоги і про перешкоди в її практиці, а також відзначені її достоїнства. У Книзі II особлива увага приділяється перешкодам, указується метод їх подолання і, нарешті, розглядаються і роз'яснюються п'ять з восьми існуючих засобів Йоги. Правильно практикуючи ці п'ять засобів, людина підходить до точки, коли її нижча психічна природа починає контролюватися, коли вона опановує свої відчуття і може приступити до підпорядкування шостого відчуття – розуму.
Методи контролю розуму і досягнення прагнучим повного панування над нижчою людиною розглядаються в наступній Книзі. У ній роз'яснюються три засоби Йоги, що залишилися, і потім детально описуються її результати. Учням буде корисно звернути увагу на те, наскільки послідовний і точний метод представлений в цьому чудовому трактаті. Слід відзначити його лаконічний характер в поєднанні з виразністю і повнотою. Цей підручник містить точну науку і в ньому на декількох коротких сторінках зібрані всі правила, необхідні в Арійській корінній расі для повного оволодіння розумом, що має стати основним внеском цієї раси в еволюційний процес.

 

* * * * * * * * * * * *

Книга III. Вібхуті пада

Тема: Сили Душі

Результати об’єднання

а. Медитація та її стадії.

б. Двадцять три результати медитації.

1. Зосередження – це фіксація чітти (речовини розуму) на певному об'єкті. Цей стан називається Дхарана.
Тепер ми підійшли до розділу Йога Сутр, який безпосередньо присвячений контролю розуму та наслідкам такого контролю. Перші п’ятнадцять Сутр стосуються контролю розуму і навчають як його досягти; решта сорок Сутр стосуються результатів, що мають місце після досягнення цього контролю. Перелічених результатів двадцять чотири, і всі вони пов’язані з розширенням свідомості та розкриттям психічних здібностей, як нижчих, так і вищих.
Перший крок до їх розкриття – це зосередження, або уміння стійко, не відволікаючись, утримувати розум на тому, що вибране. Цей перший крок – одна з важких стадій медитативного процесу і припускає здатність постійно, без перерв повертати розум назад до вибраного прагнучим “об'єкту” зосередження. Самі стадії зосередження виразно розмежовуються і формулюються таким чином:
1. Вибір певного “об’єкту” зосередження;
2. Видалення розуму-свідомості від периферії тіла, для того, щоб канали зовнішнього сприйняття і контакту (п’ять відчуттів) заспокоїлися і свідомість не була більш спрямованою назовні;
3. Зосередження свідомості і її утримання в голові, в крапці між бровами;
4. Задіювання розуму, або уміння звернути пильну увагу на вибраний об'єкт зосередження;
5. Візуалізація цього об'єкту, сприйняття його образу і логічний роздум про нього;
6. Розширення ментальних концепцій, які формуються від конкретних і часткових – до загальних і універсальних, або космічних;
7. Спроба проникнути до того, що приховане за даною формою, або осягнути ідею, відповідальну за існування цієї форми.
Цей процес поступово розширює свідомість прагнучого, дозволяючи йому проникнути від формальної до життєвої сторони прояву. Проте починати він повинен з форми, або “об'єкту”. Об'єкти зосередження бувають чотирьох видів:
1. Зовнішні об'єкти, такі як образи божества, картини або форми в природі;
2. Внутрішні об'єкти, такі як центри ефірного тіла;
3. Якості, такі як різні достоїнства, з наміром збудити бажання добитися їх розкриття, щоб включити їх в зміст свого життя;
4. Ментальні концепції, або ті ідеї, які втілюють ідеали, приховані за всіма оживленими ними формами. Вони можуть сприйматися у вигляді символів або слів.
У одній з Пуран чудово виражена ідея зосередження. Прагнучому мовиться, що, після того, як ним були освоєні перші п'ять засобів Йоги (описані в Книзі II), він “повинен локалізувати речовину розуму на якійсь сприятливій опорі”, і така локалізація ілюструється описом фіксації уваги на формі Бога.
“Втілена форма Найбільшого не залишає місця для бажання шукати іншу опору. Це слід розуміти як фіксовану увагу, коли речовина розуму фіксується на цій формі. Що ж це за втілена форма Харі, над якою слід роздумувати, послухай, о Правитель Людей. Фіксована увага неможлива, якщо немає того, на чому її можна зафіксувати” (Вішну Пурана VI).
Потім слідує опис втіленої форми Найвищого, який закінчується словами:
“...про Нього Йог хай роздумує; і розчиниться в Ньому, зосереджуючи свій розум до тих пір, поки, о Повелителю, фіксована увага не зосередиться лише на Ньому Одному. Коли Йог добився цього або за своїм вибором здійснює яку-небудь іншу дію, в процесі якої розум його не блукає, тоді він може вважати, що уміння фіксувати увагу ним знайдено” (Нарадійя Пурана LXVII 54-62.).
Усвідомлення необхідності мати “об'єкти” для зосередження – ось що породжує потребу в образах, священних скульптурах і картинах. Всі ці об’єкти залучають нижчий конкретний розум, що є необхідною попередньою стадією. Їх використання приводить розум в контрольований стан, в якому прагнучий може робити тільки те, що вирішив. Чотири вищезгаданих види об'єктів поступово ведуть прагнучого усередину, допомагаючи йому перемістити свідомість з щільного фізичного плану в ефірний світ, звідти – в світ бажань, або емоцій, і далі – в світ ментальних ідей і концепцій. Цей процес, що відбувається в мозку, приводить всю нижчу людину в стан одно-направленої, сконцентрованої уваги, зосереджуючи всі частини її природи на досягненні фіксованої уваги, або концентрації всіх ментальних здібностей. Розум тоді перестає бути розсіяним, нестійким і направленим назовні, а стає повністю “фіксованим в увазі”. Вівекананда перекладає слово “дхарана” як “утримування розуму на одній думці протягом 12 секунд”.
Ясне, одно-направлене, невідривне, спокійне сприйняття об’єкта, коли в свідомість не допускаються ніякі інші об'єкти або думки, – це важке з досягнень, і коли воно може тривати протягом 12 секунд, то має місце дійсне зосередження.
2. Тривале зосередження (Дхарана) називається медитація (Дх’яна).
Медитація – це лише продовження стану зосередження, і вона зростає з тієї легкості, якої досягає людина, навчившись “фіксувати розум” за своїм вибором на будь-якому окремому об'єкті. Медитація підкоряється тим же правилам і умовам, що і зосередження, і єдиною відмінністю між ними є чинник часу.
Наступним кроком після досягнення здатності стійко фокусувати розум на об'єкті є розвиток здатності непохитно утримувати речовину розуму (чітту) зайнятою цією думкою, або об'єктом, тривалий час. У вищезазначеній Пурані далі мовиться:
“Безперервний ланцюг ідей, що з’являються під час повного занурення в Його форму, без бажання чого-небудь ще, о Повелителю, – це споглядання. Досягають його за допомогою перших шести засобів Йоги”.
Слово “споглядання” тут синонім слова “медитація”. Ця медитація – все ще медитація з насінням, з об'єктом.
Двіведі в своєму коментарі до Сутри говорить:
“Дх’яна – це повна фіксація розуму на об'єкті роздуму (аж до ототожнення з ним). По суті розум в цей час повинен усвідомлювати тільки себе і об'єкт. Стан людини тепер є чистою, фіксованою увагою; її фізичне тіло, її емоції, оточення, всі звуки і враження губляться з вигляду, і мозок усвідомлює тільки об'єкт, що є темою (або насінням) медитації, і думки, які формулює розум у зв'язку з цим об'єктом”.
3. Коли чітта абсорбує Реальність (тобто ту Ідею, яка втілена у формі), і перестає бути обізнаною про свою індивідуальність, або особисте “я”, то цей стан називається споглядання, або Самадхі.
Простий спосіб зрозуміти цю Сутру – це усвідомити, що кожна форма, або об'єкт, є проявленим Життям того або іншого виду. На ранніх стадіях медитативного процесу учень починає розуміти природу форми і своє відношення до неї. Два стани, в яких він усвідомлює себе та об'єкт своєї медитації, – стани повністю ментальні; вони існують в межах його розуму.
За цими станами слідує такий, при якому його свідомість переміщається усередину, на суб’єктивний план, і учень стає обізнаним про природу Життя, яке виражає себе через форму. Якість і суб'єктивні відносини заволодівають його увагою, і аспект форми втрачається із виду, але відчуття окремості, або подвійності, все ще залишається. Він все ще усвідомлює самого себе і те, що існує як “не-я”. Проте схожість якості і відгук на аналогічну вібрацію вже є.
На двох стадіях: Дхарани і Дх’яни, зосередження і медитації, – розум є важливим чинником і створює їх в мозку. Великий індуський Вчитель Кечидхваджа висловлює цю ідею наступними словами:
“Душа має засоби. Мислення є засобом. Воно неживе. Виконавши свій обов'язок в звільненні, зробивши те, що йому належало зробити, мислення припиняється” (З Вішну Пурани. VI. 7:90.).
Істинність цього робить будь-який опис або пояснення вищого стану Самадхі, або споглядання, надзвичайно важким, оскільки слова і фрази є не більше ніж спробою розуму дати мозку особистого “я” те, що дозволило б останньому охопити і зрозуміти процес. При спогляданні Йог втрачає із вигляду:
1. Свідомість свого мозку, або сприйняття фізичного плану в часі і просторі.
2. Свої емоційні реакції відносно предмету свого медитативного процесу.
3. Свою ментальну активність, так що всі “видозміни” розумового процесу, всі емоційні реакції провідника бажання-розуму (кама-манасу) приборкуються і Йог перестає усвідомлювати їх. Проте він надзвичайно жвавий і сприйнятливий, позитивний і пробуджений, оскільки мозок і розум утримуються ним в стійкому стані і використовуються ним без яких-небудь перешкод з їхньої сторони.
Буквально це означає, що незалежне життя тих форм, через які функціонує реальне “Я”, завмирає, заспокоюється і підкоряється, і реальна Духовна людина, пробуджена на своєму власному плані, здатна функціонувати, повністю задіюючи мозок, оболонки і розум нижчого “я” як свій провідник, або інструмент. Отже, вона зосереджена в самій собі, або в аспекті Душі. Всяке відчуття окремості, або нижчого особового “я”, втрачається із вигляду, і вона ототожнює себе з Душею тієї форми, що є об'єктом її медитації.
Без жодних перешкод з боку матерії розуму або природи бажання вона “входить” в стан, який має чотири характеристики:
1. Занурення в свідомість Душі і, отже, усвідомлення Душі всіх речей. Форма більш не бачиться, відкривається бачення Реальності, прихованої за всіма формами.
2. Звільненість від трьох світів відчуттєвого сприйняття, так що вона знає тільки те і контактує тільки з тим, що є вільним від форм, бажань і нижчої конкретної ментальної субстанції.
3. Усвідомлення єдності з усіма Душами: долюдськими, людськими і надлюдськими. Цю ідею частково виражає групова свідомість, подібно до того, як окрема свідомість, або усвідомлення своєї індивідуальної достовірності, характеризує свідомість в трьох світах.
4. Просвітлення, або сприйняття Світлового аспекту вияву. За допомогою медитації Йог пізнає себе як Світло, як точку Вогненної суті-есенції. Завдяки досягнутій в процесі медитації здатності він може фокусувати це Світло на будь-якому вибраному об'єкті і приходити “в зіткнення” зі Світлом, що ховається в цьому об'єкті. Тоді він дізнається, що Світло це по суті Єдине з його власним Центром Світла, і збагнення, зв’язок та ототожнення стають можливими.
4. Коли зосередження, медитація і споглядання з’єднуються в одну послідовну дію, то досягається Сан’яма.
Цю ідею дуже важко виразити, оскільки в сучасній мові немає еквіваленту санскритському терміну “сан’яма”. Цей синтез трьох стадій медитативного процесу стає доступним тільки для того учня, який завдяки ученню оволодів трьома ступенями розумового контролю. Оволодівши ними, він досяг певних результатів, а саме:
1. Він звільнив себе з полону трьох світів: розуму, емоцій і фізичного плану існування. Вони більше не привертають його уваги. Він не зосереджений на них і не поглинений ними.
2. Він може фокусувати свою увагу за своєю волею і необмежено довго підтримувати стійкість розуму під час інтенсивної роботи в ментальному світі, якщо це його вибір.
3. Він може поляризувати (сфокусувати) себе в свідомості Его, Душі, або Духовної людини, і пізнати себе окремо від розуму, емоцій, бажань, сприйнять і форми, які утворюють нижчу людину.
4. Він навчився сприймати цю нижчу людину (загальну сукупність ментальних станів, емоцій і фізичних атомів) простим інструментом спілкування з трьома нижчими планами.
5. Він отримав здатність Споглядання, або позицію реальної Індивідуальності по відношенню до царства Душ, і може дивитися на світ Душі, так як дивиться людина, яка користується своїми очима, щоб бачити на фізичному плані.
6. Він може передавати те, що бачить, в мозок через контрольований розум і може тим самим передавати знання самого “Я” і його царства людині на фізичному плані.
Це і є абсолютно зосереджена медитація, і здатність до такої медитації в даній Сутрі називається Сан’ямою. Саме досягнення такого ступеню медитації є метою застосування системи Раджа Йоги. Завдяки їй Йогін вчиться розрізняти об’єкт і те, що цей об’єкт вуалює, або приховує. Він вчиться проникати крізь всі покриви і стикатися з Реальністю всередині. Він досягає практичного знання подвійності.
Є ще вищий, ніж цей, стан свідомості: усвідомлювання, яке охоплюється терміном “Єдність”, але учень його поки ще не досяг. Проте і Сан’яма – це дуже висока стадія, яка створює в фізичній людині вражаючі наслідки і знайомить її з різними феноменами.
5. Як результат Сан’ями виявляється сяйво Світла.
Різні коментатори і перекладачі користуються тут декількома термінами, і цікаво буде розглянути деякі з них, оскільки з різних інтерпретацій складеться повне розуміння санскритських термінів.
Кажучи стисло, ідея виражає те, що природа Душі є Світло і Світло це є великим визволителем. Наполегливою практикою медитації Йог досягає точки, коли за своєю волею він може повернути Світло, що випромінюється з самої його Суті, в будь-якому напрямі і осяяти ним будь-який об'єкт. Тому ніщо від нього не може бути приховане, і все Знання стає йому доступним. Ця здатність описується як:
1. Прояснення сприйняття. Світло Душі виливається, і тому людина на фізичному плані, в свідомості свого мозку, стає здатною сприймати те, що раніше було темним і прихованим від неї. Технічно цей процес описується в наступних лаконічних термінах:
а) Медитація;
б) Поляризація в Душі, або егоїчній свідомості;
в) Споглядання, або освітлення Світлом Душі того, що слід пізнати або дослідити;
г) Подальша передача знання, одержаного в “потоці прояснення-просвітлення”, в мозок через сутратму, нитку Душі, “срібний ланцюжок”, або магнетичний зв'язок. Ця нитка проходить через розум і просвітлює його. Думки, що народжуються як автоматичний відгук чітти (або матерії розуму) на передаване по сутратмі знання, потім вражають мозок, і людина в своїй фізичній свідомості пізнає те, що відає Душа. Вона стає просвітленою.
У міру того як цей процес відбувається все частіше і стійкіше, у фізичній людині відбуваються зміни. Вона стає все більш і більш синхронізованою з Душею. Елемент Часу при передачі знання відступає на задній план, а просвітлення поля пізнання Світлом Душі і осяяння фізичного мозку стають одночасними подіями.
Світло в голові посилюється відповідно ступеню досягнення, а Третє око розкривається і починає функціонувати. Відповідні “очі” розкриваються на астральному і ментальному планах, і тим самим Его, або Душа, може осявати всі три плани в трьох світах так само, як і світ Душі.
2. Ясність свідомості. Учень знаходить ясну свідомість і стає ясновидцем. Він усвідомлює в собі могутність, що росте, дозволяє йому пояснювати і вирішувати всі проблеми, і це ще не все; він також починає “виразно говорити”, стаючи, таким чином, однією з повчальних сил у світі. Будь-яким знанням, одержаним свідомо шляхом само-прояснення, необхідно ділитися і в зрозумілій формі передавати його іншим. Це природний наслідок прояснення-просвітлення.
3. Спалах прозріння (одкровення). Він дає новий і найбільш важливий погляд на предмет. Він визначає уміння “вдивлятися” у форму, приходячи до суб'єктивної Реальності, яка зробила об'єктивну оболонку такою, яка вона є. Прозріння – це щось більше, ніж розуміння, співпереживання або осмислення. Вони всього лише його наслідки. Прозріння є здатністю проникати крізь всі форми, прозріваючи те, що вони приховують, тому що їх Реальність тотожна Реальності в тому, хто прозріває.
4. Прояснення-просвітлення інтелекту. До тих пір, поки розум, або інтелект, не може схоплювати і передавати те, що знає Душа, таємниці залишаються нез'ясовними для фізичного мозку, і знання, яким володіє Душа, вимушене залишатися не більше ніж прекрасною і недосяжною мрією. Але як тільки інтелект просвітлюється, він стає здатним передавати мозку і відображати в ньому те приховане, що відомо лише Синам Божим на їх власному плані. Звідси необхідність в Раджа Йозі, науці об'єднання за допомогою контролю і розвитку розуму.
6. Це просвітлення відбувається поступово; воно розвивається стадія за стадією.
Тут розглядається еволюційна природа всілякого зростання і розкриття, нагадуючи прагнучому, що нічого не робиться відразу, але приходить тільки в результаті довгих і наполегливих зусиль.
Є одне правило, яке кожен прагнучий до містерій повинен пам'ятати: зростання, поступове і відносно повільне, є методом кожного природного процесу, і розкриття Душі врешті-решт є всього лише одним з Великих природних процесів. Все, що прагнучий повинен зробити, – це забезпечити правильні умови. Нормальне зростання тоді само поклопочеться про себе. Постійна наполегливість, терпляча стійкість, маленькі щоденні досягнення цінніші для прагнучого, аніж сильні ривки вперед і повна ентузіазму старанність емоційної і темпераментної особи. Надмірне форсування розвитку містить в собі деякі вельми визначені і характерні небезпеки. Їх можна уникнути, якщо учень зрозуміє, що Шлях довгий і що мудре розуміння кожної стадії Шляху цінніше для нього, ніж результати, досягнуті за допомогою передчасного пробудження психічної природи. Рекомендація рости, як квітка, містить в собі Велику окультну істину.
7. Три останні засоби Йоги мають сокровенніший суб'єктивний ефект, аніж попередні засоби.
Перші п'ять засобів Йоги ставлять за мету підготувати майбутнього Йогіна. За допомогою дотримання Заповідей і Правил, завдяки прийняттю правильного положення і досягненню ритмічного контролю над енергіями тіла, а також навчившись видаляти свідомість і фокусувати її в голові, прагнучий одержує можливість здобувати всю користь із здібності зосередження, медитації і споглядання і може безпечно її розвивати.
Досягнувши контакту з суб'єктивним в собі і ставши обізнаним про те, що приховане, він може приступити до роботи з внутрішніми, духовними, сокровенними засобами.
Всі вісім засобів Йоги самі по собі тільки готують людину до того стану Духовної свідомості, який перевершує думку, який відокремлений від будь-якого насіння думки, який не має форми і який, хоч і неадекватно, описується в термінах: всеєдність, реалізація, ототожнення, нірванічна свідомість і т.д.
Марно початківцеві намагатися осягнути цей стан, поки він не розвине внутрішній інструмент збагнення; безглуздо мирській людині просити і добиватися, щоб його їй було показано, поки вона не зажадав (як в освоєнні будь-якої науки) вивчити азбуку і оволодіти технікою.
Джонстон в своєму коментарі говорить:
“...Раніш описані засоби розвитку стосувалися звільнення Духовної людини від психічних оков і покривів, тоді як ця потрійна здатність повинна бути розкрита звільненою Духовною людиною, яка стоїть на ногах і дивиться на життя розплющеними очима”.
8. Проте навіть ці три засоби є об’єктивними по відношенню до дійсної медитації без насіння (або Самадхі), яка не ґрунтується на об'єкті. Вона вільна від дії розрізнюючої природи чітти (або речовини розуму).
На всіх попередніх стадіях Мислитель усвідомлював Пізнаючого (тобто себе), так і поле пізнання. На ранніх стадіях він усвідомлював потрійність унаслідок усвідомлення ним ще й інструменту пізнання, який згодом необхідно було залишити за межами усвідомлюваного і забути. Тепер настає остання стадія, мета всіх практик йоги, коли пізнається Єдність і навіть подвійність бачиться як обмеження. Не залишається нічого, окрім усвідомлення “Я”, того всезнаючого, всемогутнього Пізнаючого, хто єдиний зі Всім і чия дійсна природа – Обізнаність і Енергія. Як було чудово сказано:
“Є два типи сприйняття: сприйняття тих, що живуть і сприйняття Життя; сприйняття механізму Душі і сприйняття самої Душі”.
Далі тлумач Йоги вирішив описати результати медитації (деякі з них відносяться до вищого психізму, інші – до нижчого); тому сім подальших Сутр мають справу з природою даних феноменів і з контролем розуму під час спроб Реальної людини сфокусувати свій прояснюючий промінь на них.
Вивчаючи результати медитації в психічній сфері, треба мати на увазі, що практика восьми засобів Йоги проводить помітні зміни в нижчій природі, що виявляються як визначені розкриття і одкровення; вони приводять прагнучого в більш свідомий контакт з внутрішніми планами трьох світів. Це безпечний і необхідний процес за умови, що він відбувається в результаті пробудження Людини на своєму власному плані і зосередження уваги ока Душі завдяки посередництву розуму і Третього ока на цих планах. Наявність нижчих психічних здібностей може, проте, означати і те, що Душа (з погляду фізичного плану) спить і не здатна використовувати свій інструмент і що, отже, ці прозріння-одкровення є результатом активності сонячного сплетення, що приводить до усвідомлення астрального плану. Такий тип психізму є поверненням до тваринного стану, до дитячої стадії людської раси. Він небажаний і небезпечний.
9. Послідовність появи ментальних станів наступна: розум реагує на те, що бачиться; потім слідує момент стримування розуму. Далі настає момент, коли чітта (речовина розуму) реагує на обидва ці чинники. Нарешті вони витісняються, і сприймаюча свідомість неподільно править.
Якщо учень подивиться який-небудь з перекладів Сутр, то виявить, що ця Сутра перекладається по-різному, і більшість перекладів вельми туманна. Проілюструємо це на прикладі перекладу Тат’ї:
“Коли з двох потоків само-відтворюючої думки, що виникають з В’юттхани і Ніродхи (відповідно), перший пригнічується, а другий виявляється і у момент прояву внутрішній орган (Чітта) пов'язаний з обома потоками, такі модифікації внутрішнього органу є модифікаціями у формі Ніродхи”.
Інші переклади ще більш туманні, за винятком перекладу Джонстона. Він дає нам наступну інтерпретацію, що проливає більше світла на дану думку:
“Контроль розвивається у висхідній послідовності. Спершу – подолання мисле-відбитків збудження. Потім йде прояв мисле-відбитків контролю. За моментом контролю з'являється сприймаюча свідомість. Такий розвиток контролю”.
Можливо, найпростіше буде зрозуміти цю думку, якщо усвідомити, що людина, намагаючись медитувати, в своєму фізичному мозку усвідомлює три чинники:
1. Вона усвідомлює об'єкт своєї медитації, який активізує, вражає її розум і приводить в активність “видозміни мислячого принципу”, інакше кажучи, стимулює прагнення розуму до створення мислеформ і примушує чітту, або матерію розуму, набувати форм, відповідних даному об'єкту.
2. Потім вона починає усвідомлювати необхідність приборкати це прагнення і для цього приводить в дію волю, заспокоюючи і беручи під контроль матерію розуму, так щоб вона припинила видозмінюватися і набувати форму.
За допомогою постійних, наполегливих зусиль послідовність у виникненні цих двох станів свідомості поступово зникає, і з часом вони з'являються одночасно. Розпізнавання об'єкту і негайний контроль чітти, котра відгукнулася, відбуваються блискавично. Цей стан технічно називається “Ніродха”. Слід пам'ятати що, як говорить Вівекананда:
“Якщо якась видозміна спонукає розум виплеснутися через відчуття і Йогін прагне його контролювати, то цей контроль сам по собі буде видозміною”.
Це не дійсна і не вища форма споглядання. Це всього лише одна з ранніх стадій, але вона набагато вища, ніж зосередження і медитація з насінням в їх звичайному розумінні, оскільки за нею неминуче слідує третя стадія, найцікавіша.
3. Продовжуючи старанно медитувати людина раптово вислизає з нижчого стану свідомості і усвідомлює свою тотожність з Сприймаючим, Мислителем на його власному плані, і оскільки розум контролюється, а даний об'єкт не викликає відгуку, дійсна Індивідуальність здатна сприйняти те, що дотепер було приховано.
Проте необхідно з'ясувати, що Сприймаючий на своєму власному плані завжди був обізнаний про те, що розпізнається тепер. Різниця в тому, що інструмент, розум, перебуває тепер під контролем, тому Мислитель отримує можливість передавати враження про сприймане в мозок за допомогою контрольованого розуму. В результаті людина на фізичному плані також сприймає, і вперше стають можливі дійсна медитація і споглядання. Спочатку це відбудеться лише на мить. Спалах інтуїтивного сприйняття, момент прозріння і просвітлення – і все пройшло. Видозміни розуму знову поновлюються, ввергаючи людину в активність, бачення втрачається з поля зору, осяяння проходить, і двері в світ Душі ніби раптово закриваються. Але набувається упевненість; проблиск Реальності зареєстрований в мозку як усвідомлена гарантія майбутніх досягнень.
10. В результаті розвитку цієї здатності розуму досягається стійкість Духовного сприйняття.
За допомогою постійного повторення точка рівноваги між активізацією і забороною розуму досягається все частіше, поки не отримується здатність стабілізації розуму. Коли це досягається, відбуваються дві події:
1. Миттєве стримування розуму актом волі, що робить:
а) Нерухомим розум, звільняючи його від мислеформ;
б) Спокійним, чуйним мозок.
2. Сходження у фізичний мозок свідомості Сприймаючого, або Душі.
Цей процес з часом стає яснішим, більш інформативним і все рідше уривається. В результаті між Душею і людиною фізичного плану встановлюється ритмічний відгук. Розум і мозок тоді повністю підкоряються Душі.
Слід пам'ятати, що цей стан розуму і мозку є позитивним, а не негативним станом.
11. В результаті закріплення цієї здатності і приборкання схильності розуму утворювати мислеформи, набувається можливість Споглядати постійно.
Зважаючи на ясність цієї Сутри нам залишається додати небагато. За своєю суттю вона підсумовує зміст попередніх Сутр.
Вона передає ідею про необхідність навчитися постійно знаходитися в стані медитації. Хоча періодичне виконання цієї роботи у визначений, точно встановлений час має надзвичайну цінність, особливо на ранніх стадіях розкриття Душі, ідеальним вважається перебування в стані усвідомлення постійно, протягом всього дня. Уміння привертати актом волі ресурси Его, постійне усвідомлення себе Сином Божим, втіленим на фізичному плані, і уміння, у разі потреби, залучати могутність і силу Душі – ось що буде зрештою досягнуто кожним прагнучим! Але спочатку, проте, повинна бути закріплена звичка постійно здійснювати контроль, а також розвинений навик миттєво приборкувати видозміни мислячого принципу, що забезпечить досягнення цього бажаного стану буття.
12. Коли стримуюче розум зусилля і обумовлюючу втілення Силу вдається збалансувати між собою, настає стан одно-направленості.
Використовуваний тут санскритський термін важко пояснити ясно. Уявлення про даний стан розуму до деякої міри передають терміни: одно-направлений, цілеспрямований, фіксований, синтезований, абсолютно зосереджений.
Прагнучий навмисно в цей час не усвідомлює всі стани розуму, що відносяться до трьох світів. Його увага зосереджена на певному об'єкті і головним чином на тій Реальності, або суб'єктивному Житті, котра прихована формою об'єкту. Він також не усвідомлює себе, Мислителя, або Пізнаючого, і лише те, що споглядається, є усвідомлюваним в дійсному сенсі. Це негативний аспект цього стану.
Проте пам'ятатимемо, що сам цей ментальний стан дуже активний, оскільки сприймаюча свідомість обізнана про об'єкт, що вивчається, найбільш вичерпним чином. Їй відкриваються як сума якостей, аспектів об'єкту і його вібрація, так і Сутнісна Центральна енергія, яка викликала до прояву саме цей об'єкт. Це відкривається прояснюючим Світлом розуму, стійко направленим на даний об'єкт. Сприймаюча свідомість розуміє також свою тотожність з Реальністю, що знаходиться за цією формою. Це істинно окультне усвідомлення, але не стільки усвідомлення самого об'єкту, скільки усвідомлення Єдності, або тотожності, з Життям, яке він приховує.
Сам по собі цей стан подвійний, але не в загальноприйнятому сенсі. Проте існує і ще вищий стан свідомості, коли усвідомлюється Єдність Життя у всіх формах, а не тільки єдність з Життям в одному окремому об'єкті.
13. За допомогою цього стану пізнаються аспекти кожного об'єкту; пізнаються і усвідомлюються його особливості (або форма), його символічна природа і його специфічне використання в умовах часу (стадія розвитку).
Кожна форма божественного прояву має три аспекти і тому воістину створена за образом Божим, з усім божественним потенціалом. У людському царстві це пізнається, але це також справедливе щодо всіх форм. Істинно зосереджений Йог уловлює цю потрійну природу, він бачить всі три аспекти як вони є, в той же час розуміючи, що вони складають єдине ціле. У своєму коментарі Джонстон описує дані ідеї так:
“... ми одержуємо подвійне бачення об'єкту, бачачи одночасно всі його індивідуальні особливості і його сутнісний характер, рід і вид; ми бачимо його, яким він є сам по собі, і в співвідношенні з Вічним”.
Ці три аспекти цікавим чином охоплюють три аспекти рівняння часу, або відносин об'єкту зі своїм оточенням.
1. Особливості форми. Ця фраза має на увазі речовинні, зовнішні аспекти даної форми. Мається на увазі матеріальна сторона ідеї, що виявляється; те, з чим можна контактувати за допомогою відчуттів, спочатку розглядається, а потім залишається без уваги. Форма є результатом минулого, і обумовлені точкою еволюції обмеження розпізнаються. Кожна форма несе в собі свідчення попередніх циклів, що можна бачити в:
а) Швидкості її вібрації,
б) Природі її ритму,
в) Об'ємі Світла, якому вона дозволяє виявитися,
г) Її окультному кольорі.
2. Символічна природа. Кожен об'єкт – це всього лише символ Реальності. Відмінність в розвитку форм, які символізують, або втілюють, цю Реальність, є гарантією того, що коли-небудь в майбутньому всі символи досягнуть мети своєї місії. Символ – це втілена ідея, детальне опрацьовування в об'єктивному існуванні якого-небудь Життя. Це аспект свідомості, і в кожному символі, або формі, приховані два великі одкровення:
а) Одкровення повного усвідомлення, або поява відгуку на контакт. Цей відгук в одних формах ще не виявився, в інших виявився частково, але в результаті він може принести і принесе розкриття повного усвідомлення.
б) Одкровення того, що, у свою чергу, ховається за Аспектом Свідомості (другим аспектом). Розкриття Душі веде до прояву Єдиного Життя. Прояв Сина Божого веде до пізнання Отця. Виявлення Світла вищого “Я” завдяки посередництву нижчого “я” викликає одкровення Божественного, або Духовного, “Я”. Порода містить алмаз, і коли порода виявить заховану коштовність і робота ограновування і шліфовки буде завершена, та пишність коштовності стане очевидною. Коли лотос, що росте, досягає зрілості, квітка розпускається, і в центрі її пелюсток стає видно “Коштовність в Лотосі” (Ом Мані Падме Хум).
Символічний аспект існує у всіх формах, і будь він символом атома речовини, мінералу або дерева, тварини чи “форми Сина Божого”, в ньому буде знайдена прихована коштовність Першого Аспекту. Вона виявить свою присутність через якість свідомості в тому або іншому з його численних станів.
3. Специфічне використання в умовах часу. Коли Йог одно-направлено зосереджується на формі, або об'єкті, медитує на його якість (суб'єктивний аспект, або символічну природу) і споглядає Життя, яке приховане формою, але яке свідчить про себе як причина існування свідомості, він стає обізнаним про нинішню стадію розвитку цього об'єкту, і, отже, за допомогою інтуїції, минуле і сьогодення інтуїтивно пізнаються.
Тепер навіть учню-початківцю, буде ясно, що якщо медитація в трьох її вищезазначених стадіях проводиться правильно, то вся сукупність Знання стає доступною Йогіну, Вічне Тепер усвідомлюється як факт природи і розумна співпраця з еволюційним Планом в процесі пізнання стає можливою. Служіння тоді базується на повному Розумінні.
14. Особливості кожного об'єкту бувають проявленими, такими, що виявляються і прихованими.
У цій Сутрі висвітлюється майже та ж ідея, що і в попередній. Всі особливості мають відносне значення в часі і в просторі. Мета одна, першопричина одна, проте, зважаючи на різницю в швидкості вібрації Семи Великих Дихань, або потоків божественної енергії, кожне Життя, породжене ними, відрізняється від інших і є відмінним. Стадії розвитку Семи Владик Променів неоднакові. Розкриття Життя різних Планетарних Логосів, або Семи Духів перед Престолом Господнім, неоднакове, і тому атоми Їх тіл, або Монади, з яких складаються Їх провідники, також неоднакові в ступені свого розвитку.
Тема ця широка і тут може бути лише злегка зачеплена. У пошуках інформації учневі буде цікаво дослідити інші представлення Єдиної Істини про Великі Життя, Ким ми “живемо і рухаємося і існуємо”. Їх можна вивчати під наступними іменами:
1. Сім Променів, 2. Сім Духів перед Престолом, 3. Сім Планетарних Логосів, 4. Сім Великих Владик, 5. Сім Вічних,
6. Сім Еманацій 7. Сім Праджапаті, – а також під іншими, менш відомими термінами, і багато Світла можна залучити у такий спосіб.
У даній формі (враховуючи специфічну точку розвитку або відсутність розвитку) пізнаючому відкриваються:
а) Загальна сума набутого. Те, що дало минуле. Повний акорд, який Душа даного об'єкту здатна поки видати.
б) Особливий діапазон якостей з цієї суми набутого, що виявляється Життям за допомогою даної конкретної форми. У досягнутому акорді це нота сьогодення, яку вирішила озвучити Душа об'єкту.
в) Те, що приховане і можливе. Подвійне знання, котре відкриває, по-перше, поки що приховані можливості, які повинні розкритися за допомогою конкретної форми, і, по-друге, приховані можливості, здатні розкритися в нинішньому світовому циклі за допомогою ряду різних форм. Це відноситься до майбутніх досягнень, які дозволять і самому Йогіну видати довершений акорд в кінці великого еволюційного циклу.
15. Стадія розвитку є причиною ряду видозмін пластичної психічної природи і мислячого принципу.
Це найзагальніший переказ даної ідеї, і, по суті, він підсумовує вельми важкі для розуміння ідеї, виражені попередніми Сутрами. У подальших Сутрах (до кінця Книги III) наводяться результати медитації. У попередніх Сутрах розглядалися перешкоди і труднощі, які треба подолати, перш ніж стане можливою дійсна медитація. Ця Сутра дає ключ до їх подолання і прояснює різницю між прагнучими на Шляху. Визначення свого приблизного місця на сходах еволюції і усвідомлення своїх чеснот і недоліків – ось одна з найкорисніших дій, яку може зробити потенційний прагнучий. Розуміння досягнутої стадії і наступного кроку, який повинен бути зроблений, надзвичайно важливі для всякого дійсного прогресу.
Джонстон перекладає цю Сутру словами: “Різниця в стадії служить причиною різниці в розвитку”, – і далі говорить: “Перша стадія – це саджанець, гусениця, тварина. Друга стадія – дерево, що росте, лялечка, людина. Третя – розкішна сосна, метелик, ангел...”.
16. Завдяки зосередженій медитації на потрійній природі кожної форми досягається одкровення того, що було і що буде.
Дана Сутра підсумовує попередні ідеї, і цікаво відзначити, як цей перший значний результат медитації повертає нас безпосередньо до дійсних фактів божественного вияву, підкреслюючи три аспекти, через які виражає себе кожне Життя (від атома субстанції до Сонячного Логосу). Великий Закон Причини і Наслідку і весь процес Еволюційного розкриття розпізнаються, і те, що є, бачиться як результат того, що було. Аналогічно, те, що відбудеться в майбутньому, визнається здійсненням причин, приведених в дію в сьогоденні. Тим самим цикл розвитку бачиться як єдиний процес в трьох стадіях.
Три стадії в трьох світах людського розкриття відповідають трьом вимірам, і учневі буде цікаво виявити ці аналогії стосовно різних троїстостей, пам'ятаючи, що Третій аспект (субстанція, яка пізнає), Святий Дух, або аспект Брахми, відповідає минулому (тут є натяк щодо природи Зла), що Другий аспект (свідомість), Христос, або аспект Вішну, пов'язаний з сьогоденням, і що тільки майбутнє відкриє природу Духу, Вищий аспект, або аспект Отця. Завдяки зосередженій медитації мислення в цьому напрямі проясниться, а відчуття пропорції і дійсних цінностей стосовно справжнього моменту часу зросте. З'явиться також розпізнавання зв'язку всіх Життів одного з одним, а життя прагнучого стабілізується і упорядкується таким чином, що минула Карма врегулюється, а можлива майбутня Карма нейтралізується і процес звільнення піде швидко.
17. Звук (або Слово), те, що він позначає (об'єкт), і втілена Духовна суть (або Ідея) звичайно змішуються в думці того, хто Сприймає. Завдяки зосередженій медитації на цих трьох аспектах досягається (інтуїтивне) розуміння Звуку, що видається всіма формами Життя.
Це одна з найважливіших Сутр в книзі і вона містить ключ до мети всього медитативного процесу, яка полягає в тому, щоб розкрити Сприймаючій, або Духовній людині, дійсну природу “Я”, Другий аспект, і відповідники до другого аспекту у всіх долюдських формах життя, а також встановити зв'язок між ним і другим аспектом у всіх надлюдських формах. Отже, Сутра стосується суб'єктивної сторони всього прояву і має справу з силами, які становлять аспект свідомості в кожній формі, і стосуються принципу Христа, або Буддхічного принципу, будучи прямою причиною об'єктивного вияву і одкровення Духу за посередництва форми.
Це АУМ. Спочатку подих Життя, потім Слово – і виникло все Суще.
І поки Велике Існування, що являє собою сукупність всіх форм і всіх станів свідомості, продовжує вимовляти космічне АУМ, доти і існуватиме об'єктивна матеріальна Сонячна система.
Щоб прояснити цю думку, необхідно пам'ятати наступні синоніми:
I ДУХОВНА СУТНІСТЬ IІ ЗВУК, АБО СЛОВО IІІ ОБ’ЄКТ
1. Дух. 1. Душа. 1. Тіло.
2. Пневма. 2. Психе. 2. Форма.
3. Отець. Шіва. 3. Син. Вішну. 3. Дух Святий. Брахма.
4. Монада. Єдиний. 4. Космічний Христос. 4. Провідник життя і втілення.
5. Вічна Воля, або Ціль. 5. Вічна Любов-Мудрість. 5. Вічна Активність и Пізнання.
6. Єдине велике Дихання. 6. АУМ. 6. Світи.
7. Життя. 7. Аспект Свідомості. 7. Аспект Активності.
8. Енергія синтезу. 8. Сила Тяжіння. 8. Матерія.
9. Перший Аспект. 9. Другий Аспект. 9. Третій Аспект.
У думці людини ці три аспекти змішуються, і те, що є зовнішнім і об'єктивним, звичайно розцінюється як Реальність. Це велика майя, або ілюзія, і вона може розсіятися тільки тоді, коли Сприймаючий зможе розрізняти три Великі аспекти в кожній формі, включаючи свою власну. Коли Другий аспект, Душа, середній принцип, або посередник, стане відомим, коли природа форми також стане відомою, то можна буде зробити висновок про сутнісну природу Духу. Проте безпосереднє поле пізнання, яким повинен оволодіти Йог, – це поле Другого аспекту. Він повинен проникнути до Звуку, або Слова, яке вводить в прояв кожну форму і яке є результатом дихання Суті, або Духу.
“На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Все через Нього почало бути...” (Іоанн 1:1,3.).
У цій фразі в Біблії, міститься суть всього учення, а в значенні трьох букв Священного Слова АУМ знаходиться ключ до всього космічного процесу. Коли процес медитації проводиться регулярно і правильно, то розкривається Другий аспект, або аспект Душі, і Звук, або Слово (Голос Безмовності), може бути почутий.
Коли він почутий і робота наполегливо просувається вперед, Царство свідомості відкривається, і Йогін встановлює зв'язок з Другим аспектом своєї власної природи і з другим аспектом кожної форми. Це становить основу всієї науки про Душу, що веде людину до знання її власної Душі, або Психе, а також Душі в кожній формі божественного Життя. Це є основою всієї науки психології, як у вищому, так і в нижчому її аспектах.
Коли людина є нижчим психіком, вона усвідомлює і відгукується на аспект душі матеріальних форм, і третій аспект, аспект Брахми (тіло), домінує, оскільки кожен атом матерії має душу. Це відноситься до всіх до-людських форм.
Коли вона відгукується на вищу відповідність цього, на Реальність, для якої нижче - всього лише тінь, вона стикається з свідомістю Христа, з Душею своєї істоти, єдиною з Душею всіх надлюдських царств.
У зв'язку з цим треба пам'ятати два моменти. Якщо людина нижчий психік, то вона контактує з другим аспектом нижчої людини, астральним тілом, середнім принципом в нижчій людині, що пов'язує ментальне тіло з ефірним. Тому вона знаходиться у зв'язку зі всім, з чим можна контактувати на цьому плані.
Якщо ж вона є вищим психіком, то знаходиться у зв'язку з Другим аспектом божественної маніфестації, з Его, або Душею на її власному плані, що займає положення посередника і що пов'язує Монаду з особою, Дух з тілом.
Тут цікаво відзначити, що ключ до істинності цього твердження можна знайти в таких проявах нижчого психізму, які спостерігаються на звичайному медіумічному сеансі і в звичайному виді спіритизму. Контакт з астральним планом проводиться через головний центр, сонячне сплетення, який пов'язує три вищі центри з нижчими. Цим пояснюється і той факт, що матеріалізації кольорів відводиться таке важливе місце на цих сеансах, оскільки рослинне царство серед трьох до-людських царств: мінерального, рослинного і тваринного, є середнім. Тут знаходиться також пояснення поширеності індійських учень, які на тонких рівнях є оболонками і могутніми мислеформами, залишеними другою з трьох чисто людських рас: Лемурійської, Атлантичної і Арійської. Лемурійських оболонок, або мислеформ, вже не залишилося, проте все ще є багато атлантичних оболонок, що збереглися внаслідок вживання деяких форм атлантичної магії.
В результаті зосередженої медитації на відмінності між цими аспектами людина чує Голос Безмовності і досягає контакту з власним Другим аспектом. Вона взнає себе як “Слово, що стало плоттю”, і розпізнає себе як АУМ.
Коли це відбудеться, людина почує Слово в інших одиницях людського сімейства і прокинеться до розпізнавання Звуку, який еманує від всіх форм всіх царств природи. Царство Душі відкриється перед нею, і це, включаючи розпізнавання Звуку у всіх чотирьох царствах, приведе її до розпізнавання себе як Вчителя. Знання Душі і здатність працювати з Душею всіх речей в трьох світах є характерною ознакою Адепта.
18. При розкритті здатності бачити мислеформи (образи, створені думкою) з'являється доступ до знання попередніх втілень.
Хроніки акаші нагадують грандіозну фотоплівку, яка реєструє всі бажання і земний досвід нашої планети. Сприймаючі бачать на ній відображеними:
1. Життєві досвіди кожної людської істоти від початку часів;
2. Реакції на досвід всього тваринного царства;
3. Скупчення мислеформ камічної природи (заснованих на бажанні) кожної людської одиниці протягом всього часу її існування. Тут в хроніках і криється велика омана. Лише тренований окультист здатний відрізнити відбитки дійсного досвіду від астральних кліше, створених уявою і сильним бажанням;
4. Планетарного “Жителя Порогу” зі всім, що відноситься до цього поняття, і всіма скупченнями форм, які знаходяться в його оточенні.
Тренований видющий повинен уміти розбиратися в тому, що належить до його власної аури, а що – до аури планети (яка насправді є хронікою акаші). Він повинен бути здатний розрізняти між хроніками:
а) Планетарними.
б) Ієрархічними, або що належать до роботи дванадцяти Творчих Ієрархій у міру осадження ними плану Логосу.
в) Уявними формами, результатом активності бажання-думки міріад людей, які оживлені бажанням того або іншого виду досвіду.
г) Історичними хроніками, що стосуються рас, націй, груп і сімей у двох їх величезних підрозділах: на плані фізичному і на плані астральному. Слід пам’ятати, що кожна людська істота належить до фізичної сім'ї, що представляє її зв’язок з тваринним царством, а також до астральної сім’ї. Завдяки такій приналежності на висхідній дузі вона пов’язана зі своєю егоїчною групою, а на низхідній дузі – з рослинним царством.
д) Астрологічними хроніками, або формами, що створюються на астральному плані під впливом планетарних сил. Вони діляться на дві великі групи:
1. Форми, або картини, створені в акаші вливанням Сонячної сили через планети.
2. Форми, або картини, створені вливанням Космічної сили від того або іншого знаку Зодіаку, тобто від відповідного йому сузір'я.
Ці пункти перераховані для того, щоб показати, наскільки безвідповідально було би припустити, що більшість заяв, що стосуються минулих втілень, правдиві. Вони є результатом палкої уяви і упевненості, що проблиски астрального зору, які висвічують швидкоплинні кадри хронік акаші, відображають саме те, що має відношення до того, хто бачить їх. Це подібно до того, неначебто люди і події, побачені з будь-якого вікна у великому місті, демонстрували б спостерігачу події, що відбувалися з ним самим, з його родичами і друзями.
Для отримання знання, про яке йдеться в Сутрі, існує три способи:
1. Пряма здатність бачити хроніки за бажанням. Ця форма отримання знання вживається рідко, за винятком випадків, коли посвячені і адепти допомагають своїм прийнятим учням.
2. Пряме знання групової активності і зв'язків власного Его людини. Проте цей спосіб відноситься тільки до того тимчасового циклу, який починається при вступі людини на Шлях Випробування. Досягши цієї стадії все раніше пережите має не більше життєвого значення, ніж та хвилина в житті старої людини, коли вона ретроспективно проглядає своє довге життя. Виділяються лише факти і події, але не кожна година і день.
3. Через інстинктивне життя. Цей спосіб ґрунтується на пам'яті, на набутих здібностях і можливостях, а також на володінні тими якостями, які входять в оснащення Его. Его знає, що володіння здатністю робити що-небудь в трьох світах є безпосереднім результатом минулого досвіду, і знає також, що певні наслідки можуть бути досягнуті тільки завдяки певним причинам. Людина усвідомлює їх за допомогою зосередженої медитації.
Мислеобрази, про які вона стає обізнаною, це ті, що:
1. Знаходяться в її аурі під час медитації;
2. Знаходяться в безпосередньо навколо неї;
3. Належать її нинішній сім'ї, групі і расі;
4. Відносяться до її нинішнього життєвого циклу;
5. Відносяться до її егоїчної групи.
Таким чином, через процес виключення вона поступово прокладає свій шлях від одного класу мисле-образів до іншого, поки не досягне того шару, який містить мисле-образи, які її цікавлять. Отже, це не просто сприйняття певних аспектів хроніки, але строго науковий процес, відомий лише тренованим йогам.
19. Завдяки зосередженій медитації стають очевидними мислеформи в думках інших людей.
Пам'ятатимемо, що мета восьми засобів Йоги – створення Йогіна, якого цікавлять причини, а не наслідки. Він сприймає те, що викликає появу відчутного, тобто думки, які приводять в рух сили субстанції і врешті-решт приводять до ущільнення цієї субстанції.
Використання обговорюваної тут здатності читати в думках інших людей дозволяється Йогіну лише в тих випадках, коли йому необхідно зрозуміти причини, які лежачь в основі певних подій, і лише для того, щоб у процесі пізнання виробляти плани Ієрархії і Еволюції. Ця здатність подібна до телепатії, але не тотожна їй. Телепатія спричиняє за собою спів-настроєність одного розуму з іншим та вимагає, щоб вони були у злагоді. Ця ж здатність тренованого Видющого по суті ближча до акту волі і полягає в маніпуляції певними силами, за допомогою яких він може без затримки побачити те, що є в будь-якій аурі у будь-який час.
Предмет його дослідження може бути йому співзвучний, а може і не бути; за допомогою інтенсивної медитації і використання сили волі мисле-образи відкриваються йому. Застосування цієї здатності зв’язане з небезпекою і дозволяється тільки тренованим учням.
20. Проте, оскільки об'єкт цих думок невидимий для Сприймаючого, він бачить тільки думку, але не об'єкт. Медитуючи, він не сприймає те, що відчутне.
Все, до чого він “пробуджений” у своїй медитації, – це субстанція думки, його власна чітта (або матерія розуму) і чітта інших людей.
Саме властива для чітти активність викликає можливість появи об'єктивних і відчутних форм на фізичному плані.
Все, що з’являється, існує як результат суб'єктивних подій. Все, що є, існує в думці Мислителя, але не в загальноприйнятому сенсі, а в тому сенсі, що думка приводить в рух певні потоки сил. Ці потоки поступово розгортаються в контури форм, що відповідні ідеї Мислителя, і форми ці існують до тих пір, поки розум Мислителя утримується на них, і зникають, коли він “відволікає свій розум” від них.
Саме природа сили думки, або потоку думки, сприймається за допомогою зосередженої медитації. Видющого не цікавить форма, яка зрештою утворюється. Знаючи причину, він знає, яким буде неминучий наслідок.
21. Завдяки зосередженій медитації на відмінності між формою і тілом, властивості тіла, які роблять його видимим для людського ока, зводяться нанівець (або усуваються), і Йогін може зробити себе невидимим.
Ця Сутра – одна з найбільш важких для західного мислителя, оскільки зачіпає деякі поняття, чужі Заходу. Це має стосується головним чином усвідомлення існування ефірного, або життєвого, тіла і його функції як магнетичної сили, що утримує щільний фізичний провідник у формі. Завдяки цій ефірній основі фізичне тіло є зв'язним цілим, а його об'єктивність можливо спостерігати. З погляду окультиста, саме життєве тіло є дійсною формою, а не щільна відчутна оболонка.
За допомогою зосередження і медитації Йогін набуває здатності фокусувати свою свідомість в істинній (Духовній) людині і контролювати мислячий принцип. Окультний закон свідчить, що “які думки в Душі його, такий і він”, і так само окультно вірно, що “де думки його, там і він”. Актом волі тренований Видющий може видалити свою свідомість з фізичного плану і сфокусувати її на ментальному. Силою волі він може “погасити світло”, і коли це відбувається, видимість тіла зводиться нанівець, і (для людського ока) воно зникає. Його також стає неможливо відчути за допомогою дотику і виявити за допомогою слуху. Цей факт доводить реальність гіпотези про те, що не існує нічого, окрім енергії того або іншого роду, і що енергія ця потрійна; на Сході природу енергії підрозділяють на саттвічну, раджасичну і тамасичну. Ці терміни перекладаються так:
Саттва - ритм - Дух - життя
Раджас - рухливість - Душа - світло
Тамас - інертність - Тіло - субстанція
Всі вони є диференціацією в часі і просторі Єдиної Вічної Початкової Духовної Суті. Підказкою послужать їх сучасні західні терміни-відповідники:
Енергія - Дух - життя
Сила - Душа - світло
Матерія - Форма - субстанція
Видатною властивістю Духу (або Енергії) є Життєвий принцип, те таємниче щось, що примушує всі речі бути і продовжувати існувати. Видатною властивістю Душі (або Сили) є Світло. Воно робить те, що існує, видимим.
Видатною властивістю живої матерії є те, що вона становить “підоснову” (тобто знаходиться позаду) об'єктивного тіла, будучи дійсною формою. Слід пам'ятати, що основа всього окультного учення і всіх явищ полягає в словах:
“Матерія є провідником для прояву Душі на цьому плані існування. Душа є Провідником на вищому плані для прояву Духу” (Таємна Доктрина I. 94.).
Коли Душа (або Сила) видаляє себе з матеріального аспекту (відчутної об'єктивної форми), ця форма стає невидимою. Вона зникає і тимчасово розсівається. У наш час Видющий може правильно виконати це за допомогою зосередження своєї свідомості в Его, Духовній людині, або Душі, і – завдяки використанню мислячого принципу і акту волі – видалення ефірного тіла з щільного фізичного. Даний процес іменується “абстрагуванням” і спричиняє за собою:
1. Збирання життєвих, або вітальних, сил тіла в нервові центри на фізичному плані, розташовані уздовж хребта;
2. Напрям цих сил вгору по хребту до голови;
3. Їх зосередження там і подальше абстрагування по нитці, або Сутратмі, через шишковидну залозу і брахмарандру;
4. Тепер Видющий знаходиться в своїй дійсній формі, ефірному тілі, яке невидиме для людського ока. У міру розвитку у людей ефірного зору, щоб стати невидимим, буде необхідне подальше абстрагування, і тоді Видющий аналогічним чином повинен буде видаляти вітальний і світловий принципи (якості саттви і раджасу) з ефірного тіла і знаходитися в своєму камічному, або астральному, тілі, ставши, таким чином, невидимим навіть ефірно. Проте цей час ще далекий.
У. К. Джадж в своєму коментарі дає ряд цікавих зауважень:
“Тут указується на іншу принципову відмінність цієї філософії від сучасної науки. Нинішні школи стверджують як істину, що якщо здорове око дивиться у напрямі променів світла, що відображаються від об'єкту – такого, як людське тіло, – то воно буде видимим, і ніяка дія розуму людини, на яку дивляться, не може перешкодити функціонуванню зорових нервів і сітківки спостерігача. Але стародавні індуси стверджують, що всі речі видимі унаслідок такої диференціації Саттви – однієї з трьох великих якостей, що становлять всі речі, – яка виявляється як світлосила, що діє в поєднанні з оком, проявом Саттви, що також є, в іншому аспекті. Обидва повинні поєднуватися. Якщо світлосила буде відсутня чи ж буде відокремлена від ока того, хто дивиться, відбудеться зникнення. І оскільки енергія, що проводить світлосилу, знаходиться повністю під контролем аскета, він може, за допомогою викладеного процесу, видалити її і тим самим відсікти від ока іншої людини невід'ємний елемент бачення будь-якого об’єкту”.
Весь процес можливий тільки в результаті зосередженої і одно-направленої медитації і, отже, недоступний людині, що не досягла за допомогою дисципліни і тренувань контролю над мислячим принципом і встановлення прямого вирівнювання і функціонування, які можливі при вирівнюванні і координації Мислителя на його власному плані з розумом і мозком через Сутратму, нитку, або магнетичний срібний ланцюжок.
22. Карма (або наслідки) буває двох видів: Карма невідкладна і Карма майбутня. Завдяки абсолютно зосередженій медитації на них обох Йогін дізнається про термін свого досвіду в трьох світах. Це знання приходить також і завдяки знакам.
Дана Сутра до деякої міри проясниться, якщо читати її зіставляючи з Сутрою 18 Книги III. Карма, про яку тут мовиться, відноситься, головним чином, до нинішнього життя прагнучого, або Видющого. Він знає, що кожна подія в цьому житті є наслідком причини у минулому, ініційованої ним самим в колишніх втіленнях; він знає також, що кожна дія в нинішньому житті повинна створити наслідок, який доведеться відпрацьовувати в іншому житті, але може бути і так, що:
1. Наслідок настає швидко і кульмінує в межах нинішнього життя;
2. Наслідок не має Карми, оскільки дію було виконано в результаті неегоїстичних спонук і при повній відчуженості. Тоді бажаний наслідок проводиться відповідно до Закону, і не несе наслідків для нього самого.
Коли Видющий утілюється в житті, в якому йому залишається відпрацювати лише небагато наслідків, і коли все, що він робить, вільне від Карми, тоді він може сам встановити термін свого життєвого досвіду і знає, що день його звільнення в його владі. За допомогою медитації і уміння функціонувати як Его він може досягати світу Причин і завдяки цьому знати, які дії він повинен зробити, щоб звільнитися від тих не багатьох наслідків, які ще залишилися. Строго стежачи за мотивом, лежачим в основі кожної дії в своєму житті, він не створює неминучих наслідків, які тим або іншим способом прив'язали б його до Колеса відродження. Тим самим він свідомо і з розумінням наближається до своєї мети, і кожен вчинок, дія і думка управляються прямим знанням і ніяким чином не сковують його.
Згадані в Сутрі знаки, або знамення, відносяться головним чином до ментального світу, в якому мешкає Реальна людина. Завдяки розумінню: а) Чисел, б) Кольорів, в) Вібрацій, Видющий стає обізнаним про те, що його аура вільна від наслідків, що “створюють смерть”. Він знає, що в хроніках, за допомогою символів, не записано більше нічого, що могло б повернути його назад в три світи, і, отже, “за знаками” видно, що його Шлях очищений.
У стародавніх писаннях, що зберігаються в архівах Вчителів, це виражено для нас таким чином:
“Коли п'ятикутна зірка сяє чистотою і ніякі форми не видимі усередині її променів, – Шлях чистий.
Коли трикутник не містить нічого, окрім Світла, – Шлях для проходження пілігрима вільний.
Коли в аурі пілігрима вся безліч форм відмирає і бачаться три кольори, – Шлях вільний від того, що може перешкоджати.
Коли думки не волають до форм і тіні не відкидаються, нитка забезпечує прямий Шлях від кола до центру”.
З цієї точки спокою повернення вже неможливе. Термін необхідного досвіду в трьох світах добігає кінця. Немає більше Карми, яка могла б притягти звільнений Дух назад до землі для отримання подальших уроків або відробітку раніше створених причин. Проте він може продовжити або, перервавши, потім відновити свою роботу служіння в трьох світах, насправді ніколи не покидаючи свій справжній дім в тонких світах і вищих сферах свідомості.
23. Єднання з іншими повинне досягатися за допомогою одно-спрямованої медитації на трьох станах відчуттів – співчутті, чуйності (м’якості) і безпристрасності.
Певне розуміння прийде, якщо учень порівняє цю Сутру з Сутрою 33 з першої книги. Єднання, про яке тут мовиться, відзначає подальший крок вперед, в порівнянні з попереднім досягненням. При цьому особистість прагнучого привчається до гармонійного, мирного спілкування зі всіма, хто його оточує. Він вчиться ототожнювати себе зі всіма іншими “я” за допомогою зосередження на так званих “трьох відчуттях”. Ці відчуття такі:
а) Співчуття – протилежність до пристрасті, яка завжди буває егоїстичною і загарбницькою;
б) Чуйність – протилежність до само-центрованості, завжди безсердечної і само-поглинаючої;
в) Безпристрасність – протилежність до жадання, або бажання.
Коли людина розуміє ці три відчуття і проживає їх, то це приводить її до згоди з Душами всіх людей.
Завдяки співчуттю людина більш не поглинена власними егоїстичними інтересами, але входить в становище свого ближнього і страждає разом з ним; настроює свою вібрацію так, щоб вона відповідала потребам її ближнього; вона в змозі полегшити всі страждання в серці ближнього свого. Людина робить це, настроюючи свою власну вібрацію так, щоб вона відгукувалася на люблячу природу її власного Его, і завдяки цьому об'єднуючому принципу всі серця всюди відкриваються їй.
Завдяки чуйності співчутливе розуміння знаходить практичний вираз. Активність людини більш не егоїстична і не центрована на собі, а спрямована назовні і надихається безкорисливим, щирим бажанням служити і допомагати. Такий стан відчуттів іноді зветься милосердям і відрізняє всіх служителів раси. Він включає ефективну допомогу, безкорисливий намір, мудру думку і люблячі дії. Він вільний від всякого жадання винагороди або визнання. Про це чудово сказано О. П. Блаватською в Голосі Безмовності:
“Нехай прислухається Душа твоя до кожного крику страждання, подібно до священного лотосу, що оголяє серце своє, щоб упитися променями вранішнього Сонця.
Не допускай, щоб пекуче Сонце осушило хоч єдину сльозу страждання, перш ніж ти сам не утреш її з очей зажуреного.
І нехай спаде кожна пекуча сльоза людська в глибину твого серця, і нехай перебуває вона там; не видаляй її, поки не усунеться печаль, що її народила.
О ти, серце якого повне милосердя, знай, що ці сльози – струмені, що зрошують поля безсмертного співчуття”.
Завдяки безпристрасності прагнучий служитель звільняється від результатів, карм своєї діяльності, в ім'я інших людей. Адже, як ми знаємо, саме наше власне бажання прив'язує нас до трьох світів і до інших людей. “Прив’язаність” до кого-небудь і “єднання” з ким-небудь мають різну природу. Перша з'являється як результат бажання і викликає зобов'язання і наслідки; друге вільне від бажання, створює “ототожнення” і не має пов'язуючих наслідків в трьох світах. Безпристрасність більшою мірою володіє ментальною якістю, чим два інші відчуття. Відзначимо, що безпристрасність є якістю нижчого розуму; чуйність – це емоційний результат безпристрасного співчуття і зачіпає камічний, або астральний, принцип; тоді як співчуття відноситься, в основному, до фізичного плану, оскільки є виразом у фізичному прояві двох інших станів. Це практична здатність ототожнюватися з іншими, відчуваючи стан всіх їх трьох тіл.
Таке єднання є результатом егоїчної єдності, яка проявлена в повній активності в трьох світах за допомогою медитації.
24. Медитація, одно-спрямовано сконцентрована на могутності слона, пробуджує силу, яку він символізує, або Світло.
Ця Сутра послужила приводом для широкої дискусії, а її звичайна інтерпретація породила ідею про те, що медитація на слоні дасть силу слона. Багато коментаторів з цих слів зробили висновок, що медитація на інших тваринах дає їхні властивості.
Потрібно пам'ятати, що ця книга – наукова допомога, що має на меті:
1. Тренування прагнучого, для того щоб він міг відкрити тонші сфери.
2. Дати йому владу над розумом, з тим щоб розум став його інструментом і використовувався ним за його власною волею як орган бачення у вищих світах і як передавач, або посередник, між Душею і мозком.
3. Пробудження Світла в голові, для того щоб прагнучий міг стати випромінюючим центром Світла, прояснюючи всі проблеми, і щоб завдяки цьому Світлу він бачив Світло всюди.
4. Пробудження вогнів тіла, для того щоб центри стали активними, такими, що світяться, взаємозв'язаними і координованими.
5. Здійснення координації між:
а) Его, або Душею на її власному плані,
б) Мозком через розум,
в) Центрами. Актом волі всі вони тоді можуть бути приведені в єдину активність.
6. Як наслідок, щоб Вогонь в основі хребта, що спав дотепер, прокинувся і зміг безпечно просуватися вгору, зливаючись врешті-решт з Вогнем, або Світлом, в голові і, у міру сходження, “спалюючи всі шлаки і очищаючи всі канали”, для того щоб Его могло використовувати тіло.
7. Розвиток таким чином здібностей Душі, вищих і нижчих сіддх, для того щоб ефективно оснастити служителя раси.
Враховуючи перераховані сім пунктів, цікаво відзначити, що символом центру в основі хребта, центру муладхара, є слон. Він служить символом сили і сконцентрованої могутності, тієї великої рушійної сили, яка, одного разу прокинувшись, змітає перед собою всі перешкоди. Для нашої п'ятої корінної раси слон являє собою символ сили і могутності в тваринному царстві. Він символізує трансмутацію, сублімацію тваринної природи, оскільки в основі хребта знаходиться слон, а в голові – тисяча-пелюстковий лотос, що приховує Вішну, який сидить в центрі. Тим самим демонструється, яким чином тваринна природа возноситься на небеса.
При медитації на “силі слона” могутність Третього аспекту, енергія самої матерії і, отже, Бога-Святого Духу, або Брахми, прокидається і з'єднується з енергією аспекту свідомості, енергією Душі, енергією Вішну, Другого аспекту, силою Христа. Це створює довершене єднання, або об'єднання Душі з тілом, що і є дійсною метою Раджа Йоги.
Проте, хай ті, що вивчають науку Раджа Йоги, пам'ятають, що ці форми одно-направленої медитації дозволяються тільки після того, як вісім засобів Йоги (описані в Книзі II) вже освоєні.
25. Абсолютно зосереджена медитація на пробудженому Світлі допомагає усвідомити те, що є тонким, прихованим і далеким.
У всіх ученнях окультного або містичного характеру часто зустрічається згадка того, що називається “Світлом”. У Біблії є безліч таких уривків, як і у всіх Священних Писаннях світу. При цьому вживається безліч термінів, але обмеженість місця вимушує нас розглянути лише ті, що є в різних перекладах Йога Сутр Патанджалі. Перерахуємо їх:
а) Пробуджене внутрішнє Світло (Джонстон)
б) Світло в голові (Джонстон)
в) Світло безпосереднього пізнання (інтуїтивне знання) (Тат’я)
г) Те променисте Світло (Вівекананда)
д) Світло з верхівки голови (Вівекананда)
е) Світло корони (Ганганатха Джха)
ж) Світло, утворююче свічення (Ганганатха Джха)
з) Внутрішнє Світло (Двіведі)
и) Розум, повний Світла (Двіведі)
к) Сяйво в голові (Вудс)
л) Сяйво центрального органу (Рама Прасад)
м) Світло вищої чуттєвої активності (Рама Прасад).
При вивченні цих виразів стає ясно, що у фізичному провіднику є точка свічення, яка (за наявності контакту) проливає світло Духу на Шлях учня, тим самим освітлюючи напрям, розкриваючи рішення всіх проблем і роблячи його здатним стати носієм Світла для інших.
Світло це є по суті внутрішнім сяйвом, що спалахує в голові, по сусідству з шишковидною залозою, і викликається активністю Душі.
Із-за терміну “центральний орган”, пов'язаного з цим Світлом, відбулося багато дискусій. Деякі коментатори відносять його до серця, інші – до голови. Технічно кажучи, не мають рації ні ті, ні інші, оскільки для тренованого адепта “центральним органом” називається каузальний провідник, Карана Шаріра, егоїчне тіло, оболонка Душі. Це середній з “трьох періодичних провідників”, що створюються небесним Сином Божим і використовуваних під час його довгих мандрів. Вони мають свої аналогії в трьох храмах, що згадуються в Біблії:
1. Скороминущий, ефемерний притулок в пустелі, що позначає Душу у фізичному втіленні протягом одного життя.
2. Більш постійний прекрасний храм Соломона, що позначає тіло Душі, або каузальний провідник, що існує триваліший час, впродовж еонів, і що все більш розкривається в своїй красі на Шляху аж до третього посвячення.
3. Все ще невідомий і незбагненно прекрасний храм Ієзекіля, символ обителі Духу, будинок Отця, перша з “багатьох обителей”, “ауричне яйце” окультиста.
У науці Йоги, яку необхідно практикувати у фізичному тілі, термін “центральний орган” застосовується і до голови, і до серця, і відмінність тут залежить головним чином від часу. Серце є центральним органом на ранніх стадіях розкриття на Шляху; пізніше ним стає орган в голові, де дійсне Світло знаходить своє постійне місце.
В процесі розкриття розвиток серця передує розвитку розуму. Емоційна природа і відчуття розкриваються раніше розуму, що можна бачити при вивченні людства в цілому. Серцевий центр відкривається раніше, ніж головний. Любов повинна завжди розвиватися раніше, ніж зможе безпечно вживатися сила. Тому Світло Любові необхідно задіювати перш, ніж зможе свідомо використовуватися Світло Життя.
У міру того як розкривається лотос серцевого центру, демонструючи любов Бога, за допомогою медитації відбувається синхронне розкриття центрів в голові. Дванадцяти-пелюстковий лотос над головою (що є вищою відповідністю серцевого центру і посередником між дванадцяти-пелюстковим Егоїчним лотосом на його власному плані і головним центром) прокидається. Шишковидна залоза поступово виводиться із стану атрофії до повної функціональної активності, і центр свідомості переноситься з емоційної природи в свідомість просвітленого розуму. Цим наголошується перехід, який здійснює містик, вступаючи на шлях окультиста, зберігаючи, проте, своє містичне знання і обізнаність, але додаючи до нього інтелектуальне знання і свідому могутність тренованого окультиста і Йогіна.
З точки Могутності в голові Йогін контролює всі свої справи і починання, проливаючи на всі події, обставини і проблеми “пробуджене внутрішнє Світло”. При цьому він керується Любов'ю, Прозрінням (Одкровенням) і Мудрістю, якими володіє завдяки трансмутації своєї люблячої природи, пробудженню серцевого центру і перенесенню вогнів сонячного сплетення в серце.
Тут вельми доречно запитати: “А як здійснюється це з'єднання між головою і серцем, створюючи свічення центрального органу і розповсюдження внутрішнього сяйва?” Стисло кажучи, воно відбувається таким чином:
1. Завдяки підпорядкуванню нижчої природи, при якому вся життєва активність нижче за сонячне сплетення, включаючи його, переноситься в три центри, розташовані над діафрагмою: голову, серце і горло. Це робиться за допомогою правильного способу життя, любові і служіння, а не за допомогою дихальних вправ або спеціальних поз.
2. Завдяки практиці Любові, зосереджуючи увагу на житті серця і служінні та розуміючи, що серцевий центр є віддзеркаленням Душі в людині і що Душа повинна керувати серцевими проявами з трону, тобто сидячи між бровами.
3. Завдяки практиці медитації. За допомогою медитації, що є ілюстрацією базового афоризму Йоги: “енергія слідує за думкою”, здійснюються всі розкриття і напрацювання, яких жадає прагнучий. За допомогою медитації серцевий центр, який у нерозвиненої людини зображається у вигляді закритого лотосу, поверненого вниз, повертається вгору і розкривається. У його центрі сфокусоване Світло Любові. Сяйво цього Світла, будучи оберненим вгору, осяває шлях до Бога, але не є Шляхом, хіба лише в тому сенсі, що, у міру того як ми ступаємо туди, куди вказує серце (в буквальному розумінні), цей шлях приводить нас до самого Шляху.
Можливо, прийде ясність, якщо ми зрозуміємо, що частина шляху знаходиться в нас самих, і його відкриває серце. Воно веде нас до голови, де ми знаходимо перші ворота самого Шляху і вступаємо в ту частину життєвого шляху, яка відводить нас геть від тілесного життя, до повного звільнення від досвіду в плоті у трьох світах.
Все це – єдиний шлях, але Мислитель повинен свідомо торувати Шлях Посвячення, функціонуючи через центральний орган в голові і звідти, в процесі пізнання, просуваючись по Шляху, що веде через три світи в сферу, або царство, Душі. Можна стверджувати, що пробудження серцевого центру веде людину до усвідомлення джерела серцевого центру в голові, який, у свою чергу, веде людину до дванадцяти-пелюсткового лотосу, Егоїчного центру на вищих рівнях ментального плану. Шлях від серцевого центру до голови є віддзеркаленням в тілі будівництва антахкарани на ментальному плані. “Як вгорі, так і внизу”.
4. Завдяки абсолютно зосередженій медитації в голові. Вона автоматично викликає стимуляцію, що посилюється, і пробудження п'яти центрів вздовж хребта, будить шостий центр, центр між бровами, і з часом відкриває прагнучому вихід на верхівку голови, який бачиться як сяючий круг чистого білого Світла. Він з’являється як крапка, розміром із головку шпильки, і проходить різні стадії слави і сяйва Світла, поки не розкриються самі Ворота. Далі цю тему розкривати не дозволено.
Це Світло в голові – великий відкривач, великий очищувач і засіб, за допомогою якого учень виконує веління Христа: “Хай світить Світло ваше”. Це Світло – “дорога праведних – як світило променисте, яке більш і більш яснішає до повного дня”; це те, що створює ореол, німб Світла, видимий навколо голови кожного з Синів Божих, що вступив або вступає в свою спадщину.
За допомогою цього Світла, як указує Патанджалі, ми починаємо усвідомлювати тонкі світи, ті, що пізнаються тільки при свідомому використанні наших тонких тіл. Тонкі тіла – це засоби нашого функціонування на внутрішніх планах, до яких відносяться емоційний, або астральний, і ментальний плани. В даний час більшість з нас функціонує на цих планах несвідомо. За допомогою цього Світла ми починаємо також усвідомлювати те, що приховане або поки що нам невідоме. Містерії відкриваються людині, чиє Світло світить, і вона стає знаючою. В результаті їй відкривається ще і те, що знаходиться далеко від неї в часі і просторі.
26. Завдяки медитації, одно-спрямовано фіксованій на Сонці, приходить усвідомлення (або знання) семи світів.
Це місце детально коментувалося багатьма авторами впродовж багатьох століть. Для ясності давайте просто змінимо формулювання, переклавши його терміни мовою сучасної таємної науки.
“При постійній стійкій медитації на емануючій причині нашої Сонячної системи приходить усвідомлення семи станів буття”.
Різноманітність використовуваних термінів часто заплутує учня, і нам розумно буде скористатися тільки двома наборами термінів, один з яких передає ортодоксальну східну термінологію, прийняту в кращих коментарях, інший же буде більш прийнятним для західного дослідника. У перекладах Вуда ми знаходимо наступне:

Свар
Брахма 7. Сат’я світ не-проявлених Богів
6. Тапас світ Богів, які випромінюють власне світло
5. Джана нижчий зі світів Брахми
4. Махар Праджапат’я великий світ
3. Махендра обитель Агнішватт (Его)
2. Антарікша проміжний простір
1. Бху земний світ
Такий поділ світу на сім великих підрозділів цікавий ще й тим, що він також демонструє правильність п’ятикратного поділу деяких коментаторів.
Ці сім світів відповідають сучасному окультному поділу нашої Сонячної системи на сім планів, що втілюють сім станів свідомості і вміщують сім великих типів живих істот. Аналогія полягає в наступному:
1. Фізичний План Бху Земний світ.
Фізична свідомість.
2. Астральний План Антарікша Світ емоцій.
Камічна свідомість бажання.
3. Ментальний План Махендра Світ розуму і Душі.
Свідомість розуму.
4. Буддхічний План Махар Праджапат’я Світ Христа.
Інтуїтивна, або
Христова, Свідомість.
Групова свідомість.
5. Атмічний План Джана Духовний світ.
Планетарна свідомість.
Світ третього аспекту.
6. Монадичний План Тапас Божественний світ.
Свідомість Бога.
Світ другого аспекту.
7. Логосичний План Тат’я Світ емануючої причини.
Свідомість Абсолюту.
Світ першого аспекту.
З приводу цієї диференціації цікаво відзначити деякі коментарі В’яси, оскільки вони узгоджуються з сучасною Теософською думкою.
Він описує земний план як “підтримуваний відповідно твердою матерією, водою, вогнем, вітром, ефіром і темрявою ...де народжуються живі створіння, приречені волочити довге і сумне існування, зазнаючи страждання, які накликали на себе своєю власною Кармою”. Коментарі тут зайві.
Відносно другого плану, астрального, він говорить, що Зірки (життя) на цьому плані “гнані вітром подібно до худоби, яких жене орач навколо молотарки”, і що їх “підганяють безперестанні пориви вітру”. Ми маємо тут прекрасну картину того, як всіма життями в Колесі відродження править сила їх бажань.
В’яса вказує, що Світ Розуму населений шістьма групами Богів (шістьма групами Его з їх шістьма Променями, шістьма під-променями Єдиного синтетичного Променя, який очевидно мається на увазі). Це Сини Розуму, Агнішватти (згадки про яких зустрічаються в Таємній Доктрині і в Трактаті про Космічний Вогонь), і вони зображаються як сутності, які:
1. Виконують свої бажання і, отже, спонукаються бажанням до втілення;
2. Наділені владою над атомами і іншими силами і, отже, здатні створювати власні провідники для втілення;
3. Живуть для земного досвіду і, отже, є у втіленні впродовж світового періоду;
4. Прекрасні для погляду, оскільки сини Божі світлі, сяють і повні краси;
5. Перебувають в блаженстві Любові, оскільки Любов є властивістю Душі, і всі Сини Божі, Сини Розуму, розкривають Любов Отця;
6. Володіють власними тілами, “не створеними батьками”, і тіла ці згадуються Св. Павлом як “будинок нерукотворний, вічний на небесах”.
У зв'язку з четвертим світом В’яса відзначає, що це Світ Панування і, отже, обитель Вчителів і всіх звільнених Душ, чия “їжа – споглядання”, чиї життя тривають “тисячі земних періодів” і хто, отже, знайшов безсмертя.
Потім він описує три Вищі плани і великі Існування, Які є Життями цих планів і Ким ми “живемо і рухаємося, і існуємо”. Вони відповідають трьом іпостасям Трійці, і відносно цього Існування в їх різних групах коментарі В’яси є просвітлюючими. Він стверджує:
1. “Їх життя цнотливі”, тобто вільні від нечистоти, або обмежень нижчих форм.
2. “У Вищих сферах їх мисленню немає перешкод, і в нижніх сферах немає об'єктів, прихованих від їх думки”. Вони знають все в межах Сонячної системи.
3. “Вони не закладають фундаментів для своїх жител”, отже, не мають щільних тіл.
4. “Вони мають основу в самих собі ... і живуть до тих пір, поки існують створені світи”. Це Великі Життя, що перебувають позаду всякого відчуттєвого існування.
5. Вони блаженствують споглядаючи. Наші світи є всього лише віддзеркаленням Думки Бога, а вони є загальною сукупністю Розуму Бога.
В результаті стародавній коментатор робить два базові твердження, які учневі слід зазначити. Він говорить:
“Вся ця досконало сконструйована структура тягнеться із самої серцевини (Світового) Яйця. А Яйце це – найдрібніший фрагмент Першопричини, подібний світляку в небі”.
Це означає, що наша Сонячна система – це всього лише космічний атом і сама по собі є тільки частиною ще більшого сфероїдального Цілого. Далі він стверджує:
“Роблячи утримування (свідомості) на брамах Сонця, Йогін повинен безпосередньо сприймати все це”. Утримування є терміном, часто використовуваним при перекладі фраз, що означають “підпорядкування, або приборкання, видозмін мислячого принципу”; іншими словами, – абсолютно одно-спрямовану медитацію. При медитації на брамах Сонця досягається повне знання. Дуже коротко це можна сформулювати так: коли завдяки знанню сонця у власному серці, завдяки світлу, що еманує від цього сонця, людина знаходить Ворота (Двері, Брами) Шляху, вона вступає у взаємозв'язок з Сонцем в серці нашої Сонячної системи і зрештою знаходить ті ворота, які допускають її на сімковий Космічний Шлях. Говорити про це далі немає потреби, оскільки мета Раджа Йоги – дозволити людині знайти Світло в собі і в Світлі цьому побачити Світло. Вона допомагає людині також знайти брами в Життя і згодом крокувати Шляхом.

Ще один момент треба зачепити. Езотерично Сонце вважається потрійним:
1. Фізичне Сонце ....... Тіло Пізнаю́ча форма
2. Серце Сонця ....... Душа любов
3. Центральне Духовне Сонце .... Дух життя або могутність
В людині, мікрокосмосі, їм відповідають:
1. Особистісна фізична людина... Тіло пізнаю́ча форма
2. Его або Христос.................... Душа любов
3. Монада...................................... Дух життя або могутність

27. Знання всіх місячних форм з’являється завдяки одно-спрямованій медитації на Місяць.
Тут допустимі два переклади: вищевикладений і наступний:
“Знання астрального світу приходить до того, хто медитує на Місяць”. І той, і іншій правильні, і, можливо, дійсне розуміння санскритської фрази з'явиться з комбінації обох. Мабуть, досить буде привести тут простий переказ значення Сутри:
“Одно-спрямована концентрація на матері всіх форм (Місяці) відкриє прагнучому природу і мету форми”.
Якщо учень пам’ятатиме, що Місяць – це символ матерії, тоді як Сонце в своєму аспекті Світла – це символ Душі, то йому не складе труднощів зрозуміти сенс обох тільки що розглянутих Сутр. Одна має справу з Душею і різними станами свідомості; інша – з тілом, провідником свідомості. Одна стосується тіла нетлінного, нерукотворного, вічного на небесах. Інша має справу з “місячними обителями” (як називає їх один з перекладачів) і з будинком Душі в трьох світах людських устремлінь.
Проте важливо пам'ятати, що місячний аспект також управляє всіма царствами нижче за людське, тоді як сонячний аспект повинен панувати в людському.
Знання місячних обителей, або форм, дає розуміння фізичного тіла, астрального провідника, або тіла бажань, і ментальної оболонки.

28. Зосередження на Полярній Зірці дає знання орбіт планет і зірок.
Ця Сутра мало що означає для звичайного учня, але з повною підставою використовується посвяченим або прийнятим учнем. Досить сказати, що Сутра ця складає основу всіх астрологічних досліджень, і з’ясування її сенсу приводить до розуміння:
1. Зв’язку нашої Сонячної системи з рештою шістьма Сузір’ями, які (разом з нашим) утворюють Сім Силових Центрів, віддзеркаленнями і агентами яких є Сім Великих Духовних Впливів нашої системи.
2. Шляху нашого Сонця на Небі і дванадцяти знаків Зодіаку, за якими можна спостерігати проходження нашого Сонця. Тут стає ясно, що ця Сутра є ключем до розуміння призначення Семи і Дванадцяти, на яких будуються всі наші творчі процеси.
3. Сенсу дванадцяти подвигів Геракла у зв'язку з людиною, мікрокосмом.
4. Мети нашої планети, що осягається адептом завдяки розумінню потрійності, яка утворюється: а) Полярною Зіркою б) планетою Земля в) Великою Ведмедицею.
Інші таємниці також стають доступні тим, хто оволодіє цим ключем, але вказаних буде досить, щоб показати глибоке езотеричне значення, що міститься в цьому поясненні.
29. Завдяки зосередженню уваги на центрі, званому сонячним сплетенням, приходить довершене знання стану тіла.
У коментарі до Сутри 36 Книги I були перераховані різні центри і приведені їх якості. У цьому розділі книги згадуються п'ять центрів, ті п'ять, які найбільш безпосередньо стосуються прагнучого і які домінують в п’ятій, або Арійській, расі, ставши пробудженими, але не розкритими в четвертій расі. Це:
1. Центр в основі хребта 4 пелюстки
2. Центр сонячного сплетення 10 пелюсток
3. Серцевий центр 12 пелюсток
4. Горловий центр 16 пелюсток
5. Головний центр 1000 пелюсток.
З цими п’ятьма центрами прагнучий в основному і має справу. Центр, званий селезінкою, домінував в Лемурійські часи, але зараз перейшов в розряд повністю розкритих та функціонуючих автоматично центрів, і опустився нижче за поріг свідомості. Центр між бровами – це той центр, через який Світло в голові освітлює все “тонке, затемнене, приховане і віддалене”, і активізується в результаті розкриття центрів голови і серця.
Три основні центри, навіть в нерозкритому стані і у нерозвинених осіб, такі могутні, що утворили свої фізичні відповідності – залози. Їх вібрація така, що вони звучать вже у всіх людей і, отже, своїм звучанням притягаючи матерію, створюють форму. У учня або посвяченого ці три центри не тільки звучать, але і видають слова; тому вони керують створюючими форми життєвими силами і беруть всю людину під контроль.
Залози, відповідні трьом центрам, наступні:
1. Шишковидна залоза і гіпофіз Головний центр
2. Щитовидна залоза Горловий центр
3. Селезінка Серцевий Центр
“Серце – це джерело життя”; з нього починається циркуляція життєвого потоку крові; з часу його розвитку в Атлантичній расі, і наступними координацією і зростанням астрального, або емоційного, тіла, серцевий центр став найважливішим в тілі. Його активність росла паралельно з розвитком селезінки, що є органом життєвості, прани, або сили фізичного Сонця в тілі.
Існують і інші залози, що мають тісний зв'язок з різними центрами, проте тема ця настільки широка, що ми можемо тут дати лише натяк. Нижче за діафрагму немає такого тісного зв'язку залоз з центрами, як це має місце вище за діафрагму.
В цій Сутрі ми маємо справу з одним з п'яти найбільш важливих центрів – центром сонячного сплетення, унаслідок того, що:
1. Сонячне сплетення розташоване в центрі тулуба. Тому воно відповідає середньому принципу. За часів Атлантиди трьома основними центрами для людини тієї раси були:
а) Голова………………………Отець, або аспект Духу
б) Сонячне Сплетення……Син, або аспект Душі
в) Основа Хребта……………Святий Дух, або матеріальний аспект.
Тоді Душа настільки не індивідуалізувалася, як зараз. Тому контролювала процеси тваринна душа, і, відповідно, домінуючим чинником був повний контакт з Аніма Мунді. З часом Душа кожної людської істоти ставала більш індивідуалізованою і все більш і більш відособленою, оскільки починав домінувати аспект Розуму (великий розділяючий чинник). До кінця нинішньої раси трьома основними центрами будуть головний, серцевий і основа хребта. У шостій расі основними будуть головний, серцевий і горловий центри. У останній, сьомий, расі просвітлених Синів Божих центрами, через які вони працюватимуть, стануть:
а) 1000-пелюстковий головний центр…Життя, або аспект Духу
б) Центр між бровами……………Син, або аспект свідомості
в) Горло…………………………………Святий Дух, або творчий аспект
Через перший вливатиметься Духовне Життя Монади; через другий, принцип Христа, Світло світу, діятиме Душа, проливаючи Світло і Життя на все навколишнє і використовуючи цей центр як великий орган обізнаності. Через третій виконуватиметься робота творення і буде видаватися творче Слово.
Цей загальний огляд робиться з тим, щоб дати учням бачення того, що лежить попереду. В даний час від цієї інформації мало користі; більшість прагнучих поки мають справу зі встановленням контролю над сонячним сплетенням.
2. Це орган астральної природи, емоцій, настроїв, бажань і відчуттів, і тому він у всіх найбільш активний. Саме через нього збуджуються нижчі тілесні функції – бажання їсти, пити і породжувати потомство, через нього відбувається контакт з нижчими центрами і здійснюється робота з ними. У учня серце підпорядковує собі сонячне сплетення; у Вчителя – голова. Проте всі центри є виразом Життя і Любові Бога і в своїй сумі, після повного розкриття, виражають Життя Христа.
3. Це центр, в якому здійснюється велика робота трансмутації всіх нижчих, тваринних бажань у вищі. Безпосередньо через нього повинні проходити сили нижчої природи. Він збирає сили тіла під діафрагмою і направляє їх вгору.
4. У сонячному сплетенні тваринна душа зливається з Душею людською, і у зародку виявляється свідомість Христа. У аналогії утробного стану і зародження Христа в кожній людській істоті учні з розвиненою інтуїцією побачать відповідність між активністю сонячного сплетення і його діяльністю і першими трьома з половиною місяцями утробного періоду. Потім настає те, що називається “ворушінням плоду”, і життя стає відчутним. Відбувається зростання, і знову можна бачити відповідність між природним фізіологічним процесом і народженням Христа в печері серця. Тут криється глибока таємниця посвячення, вона відкривається тим, хто пройшов Шлях Учнівства до кінця.
У даній Сутрі нам мовиться, що знання стану тіла приходить завдяки медитації на цьому центрі. Підстава для цього наступна: коли до людини приходить розуміння її емоційного тіла і силового центру, через який воно функціонує на фізичному плані, вона виявляє, що все, чим вона є (фізично і ефірно), є результатом бажання, або ками, і що саме її бажання прив'язують її до Колеса відродження. Звідси величезне значення, яке надається Йогом тому базовому розрізненню, за допомогою якого людина розвиває в собі здатність вибирати між Реальним і нереальним і яке культивує в людині належне відчуття цінностей. Потім слідує безпристрасність, розвиток якої дає Йогові свободу від активності плотського відчуттєвого сприйняття.
Коли прагнучий може усвідомити, яке місце займає бажання в його житті, коли він розуміє, що його емоційне, або астральне, тіло створює більшу частину неприємностей в його нижчій природі, і коли він виявляється в змозі уловити технічну сторону процесу, згідно якого рухається енергія бажання, тоді приходить розуміння роботи сонячного сплетення, і він може почати велику подвійну роботу перенесення і трансмутації. Він повинен перенести енергію центрів, розташованих під діафрагмою, в центри над нею і за допомогою цього процесу трансмутувати і змінити цю енергію. Центри знаходяться уздовж хребта, проте учень одержить істотну допомогу, якщо зуміє уловити ідею про відповідні ділянки тіла, які насичуються енергією і підпадають під вплив центрів. Всі центри мають органи фізичного плану, які з'явилися в результаті відгуку щільної субстанції на їх вібрацію.
Три Основні Центри.
1. Головний центр мозок, шишковидна залоза і гіпофіз
2. Горло гортань, голосові зв'язки і небо, щитовидна залоза
3. Серце перикард, шлуночки, передсердя, з дією на селезінку
Чотири Малі Центри.
4. Сонячне сплетення шлунок
5. Селезінка селезінка
6. Сакральний органи відтворення
7. Основа хребта органи виділення, нирки, сечовий міхур
Фізичні органи – це результати і наслідки; їх фізичною причиною є центри, і вони створюються завдяки активності цих ефірних центрів.
Вищевикладені подробиці і вся ця інформація даються зважаючи на важливість сонячного сплетення в нинішньому четвертому крузі Четвертої Творчої Ієрархії (Ієрархії людських Монад, або Духів), четвертого центру в людині, якщо вважати від низу до верху чи ж зверху вниз (див. попередню таблицю). В процесі трансмутації учень повинен пам'ятати, що:
а) Енергія з основи хребта повинна йти в голову;
б) Енергія сакрального центру повинна йти в горло;
в) Енергія сонячного сплетення повинна йти в серце. Енергія селезінки стосується виключно фізичного тіла. Вона йде до всіх центрів.
30. При фіксації уваги на горловому центрі припиняються голод і спрага.
31. При фіксації уваги на каналі, або нерві, розташованому нижче за горловий центр, досягається урівноваження протилежностей.
Слід пам'ятати, що всі Сутри, які стосуються психічних здібностей, допускають нижчу і вищу інтерпретації. І ніде це не виявляється так явно, як в даній Сутрі. Завдяки розумінню природи горлового центру, при стійкій медитації на ньому Йог може припинити муки голоду і спраги і тим самим необмежено довго обходитися без їжі; в той же час, направляючи енергію до ділянки великого нерва в горлі, що знаходиться трохи нижче за горловий центр (у горловій западині, або ямці), він може зберігати абсолютну нерухомість і непорушність людської форми. Аналогічно, при зосередженні на сонячному сплетенні він може в повній свідомості бути обізнаним про кожну частину свого фізичного тіла. Проте все це стосується нижчих сіддхі, або здібностей, яких не добиваються учні Раджа Йоги, що розцінюють їх як вторинні наслідки розкриття Душі. Йог вважає їх результатами правильного використання восьми засобів Йоги і тому автоматичними і неминучими результатами. Він знає також про небезпеку, яка загрожує фізичному тілу, коли акцент робиться на нижчому, або фізичному, аспекті цих здібностей.
Істинне значення цих Сутр, що розглядаються тут разом, прояснюється з розуміння процесів трансмутації і перенесення, що відбуваються в сонячному сплетенні.
Енергія сакрального центру, стимулююча органи відтворення, повинна бути перенесена в горловий центр. Тоді можна здійснювати творчий процес за допомогою Думки, Звуку і вимовленого Слова. Голод і спрага є двома аспектами бажання; де голод, – позитивний, чоловічий і схоплюючий; а спрага, – негативний, жіночий і сприймаючий. Ці два слова – всього лише символи двох великих імпульсів, що становлять сексуальний імпульс. Коли ці імпульси підвладні і контрольовані, енергія центру, стимулюючого органи відтворення, може бути перенесена вгору, у горло, і голод і спрага, в езотеричному сенсі, беруться під контроль. Слід пам'ятати, що ці два слова є аналогіями на фізичному плані великим парам протилежностей, які повинен зрівноважити Йог і які він врівноважує, коли сонячне сплетення виконує свою вищу функцію.
Цей процес врівноваження повинен бути доведений до завершення на астральному плані, або плані бажань, в астральному тілі прагнучого. Ось де знаходиться велике поле битви, так чудово символізоване для нас в людському тілі, з трьома його вищими центрами, з його фокусними точками нижчої енергії і великим серединним центром, сонячним сплетенням, що втілює астральний план і його роботу. Тепер має бути ясно, чому дві Сутри читаються тут як одна: адже вони стосуються виконання однієї роботи.
Досягнувши певного ступеня рівноваги, прагнучий продовжує удосконалювати цей стабілізуючий процес і набуває здатності триматися твердо і нерухомо, зберігаючи непохитну рівновагу між парами протилежностей. Нерв, званий “курма-наді” (“черепашачий канал”), є фізичною відповідністю точки досягнення прагнучого. Він тримається прямо і непохитно перед вступом на Шлях; він знаходиться в тій точці своєї еволюції, де може “вислизнути вгору” і функціонувати в голові.
Черепаха з якнайдавніших часів служила символом повільного творчого процесу і довгого еволюційного шляху, який проходить Дух. Звідси і доцільність цього терміну, вживаного до того центру, який вважається нижчим з трьох головних центрів і який представляє Творця, божественний аспект Брахми; Бога, Святого Духу, з Його функцією енергетизатора матерії, або тіла.
32. Тих, Котрі досягли влади над собою, можна бачити і контактувати з ними, фокусуючи Світло в голові. Ця здатність розвивається одно-спрямованою медитацією.
Це найзагальніший переказ, проте він точно передає сенс використаних в оригіналі термінів. У двадцять п'ятій Сутрі ми розглядали природу Світла в голові. Тут можна стисло додати, що, коли прагнучий стає обізнаний про Світло в голові, він може використовувати його за своєю волею, направляючи його сяйво на все, про що він хоче дізнатися, і приходить час, коли він може не тільки направляти його зовні, на поле пізнання, де він функціонує в трьох світах, але і направити його усередину і вгору, в ті сфери, де мешкають святі Боги, велика “Хмара Свідків”. Отже, завдяки Світлу він може стати обізнаним про світ Вчителів, Адептів і Посвячених і контактувати з ними в повній пробудженій свідомості, реєструючи ці контакти своїми органами фізичного мозку.
Звідси необхідність стати обізнаним про своє власне Світло, налагодити свою лампу і повною мірою використовувати це Світло, поміщене всередині. При старанному використанні могутність Духовного Світла росте, посилюється, розвиваючи подвійну функцію.
Прагнучий стає Світлом, або лампою, в пітьмі і освітлює Шлях іншим. Тільки так внутрішнє Світло може розгорітися в полум'я. Період служіння “лампою, що світить іншим” завжди повинен передувати тому чудовому досвіду, коли містик “повертає свою лампу” і світить в інші сфери, виявляючи “спосіб вислизнути” в ті світи, де працюють і мешкають Вчителі.
Цей момент потрібно особливо підкреслити, оскільки учні дуже стурбовані пошуком Вчителя або якого-небудь Гуру, Наставника, який “дасть” їм світло. Вчителя може знайти тільки той, хто запалив своє власне Світло, налагодив свою лампу і тим самим забезпечив себе засобами проникнення в світ Вчителів. Більш технічна сторона питання добре відображена в словах В. Джаджа:
“Тут містяться два висновки, які не мають аналогів в сучасній думці. Перший говорить про існування Світла в голові; другий – про існування божественних Істот, яких можуть бачити ті, хто зосереджується на світлі в голові”. Стверджується, що певний нерв, або психічний потік, званий Брахмарандхра-наді, проходить через мозок в районі верхівки голови. Там збирається більше принципу природи, що світиться, чим де б то не було в тілі, і він називається “джьоті” – Світло в голові. І оскільки кожен результат досягається з використанням відповідних засобів, можливість бачити божественних Істот може бути досягнута зосередженням на тій частині тіла, яка найтісніше пов'язана з ними. Ця точка – закінчення Брахмарандхра-наді – є також місцем, де здійснюється зв'язок між людиною і Сонячними силами”.
Саме це Світло викликає “сяйво обличчя” і є причиною того німбу, який зображується навколо голови всіх Святих і Вчителів і який ясновидющі бачать навколо голови всіх просунутих учнів.
Двіведі передає те ж вчення в наступних словах:
“Світло в голові пояснюється як сукупний потік світла Саттви, видимий в Брахмарандрі, яка, за різними припущеннями, знаходиться десь поблизу коронарної артерії, шишковидної залози або над довгастим мозком. Подібно тому як світло лампи, що горить в чотирьох стінах удома, пробивається крізь замочну щілину, так само світло Саттви з'являється на верхівці голови. Це світло добре відоме всім, хто хоч би небагато знайомий з практикою Йоги, і видиме навіть при зосередженні на області між бровами. Завдяки Сам'ямі (медитації) на це світло можна безпосередньо бачити, не дивлячись на просторові і тимчасові перешкоди, клас істот, званих Сіддхі, а в теософських кругах відомих як Махатми, або вищі Адепти, здатних невидимо переміщатися в просторі”.
33. Все, що існує, можливо пізнати в ясному Світлі інтуїції.
Існують три аспекти знання, пов'язані зі Світлом в голові.
Перший аспект – це знання, яким може володіти звичайна людина і яке краще всього можна виразити словом теоретичне. Воно дає людині обізнаність про деякі гіпотези, можливості і пояснення. Воно дає їй розуміння шляхів, засобів і методів і дозволяє зробити перший крок до правильного збагнення і досягнення. Це твердження справедливе і відносно того знання, яке розглядає Патанджалі. Діючи відповідно до цього знання і підкоряючись вимогам дослідження, або розвитку, прагнучий починає усвідомлювати Світло в голові.
Другий – знання, яке розрізняє, це наступний тип знання, використовуваний прагнучим. Він використовує Світло, з яким був досягнутій контакт і у результаті цього осягнулися пари протилежностей, пізнається подвійність і встає питання вибору. Світло Бога світить по обидві стороні вузького, як лезо бритви, Шляху, який починає протоптувати прагнучий і спочатку цей “благородний середній” Шлях не такий очевидний, як ті, що лежати по сторонах. Коли до знання розрізнення додаються безстрашність і не-прив'язаність, перешкоди поступово усуваються, покриви, що приховують Світло, все більш стоншуються, поки нарешті не досягається зіткнення з третім, або Віщим, Світлом.
Третій аспект – “Світло інтуїції”, це один з термінів, що застосовуються до вищого типу просвітлюючого знання. Він з'являється в результаті прокладання Шляху і подолання пар протилежностей і служить передвісником довершеного просвітлення і настання повного Світла дня. Ганганатха Джха в своєму короткому коментарі згадує всі три. Він говорить:
“Як світанок є попередником сходу Сонця, так пізнання-визволитель є попередником розрізнюючого знання. В результаті інтуїтивного прозріння-одкровення Йог досягає Всезнання”.
Спочатку спалахи інтуїції – це просто яскраві спалахи прояснення-просвітлення, що вриваються в свідомість розуму і майже миттєво зникають. Але з розвитком звички до медитації вони приходять все частіше і у міру досягнення стійкості розуму тривають все довше. Поступово Світло починає світити безперервним потоком і прагнучий приходить до повного Світла дня. Коли розвивається інтуїція, прагнучий повинен навчитися користуватися нею, направляючи Світло, яке в ньому, на все “приховане, тонке і далеке” і тим самим розширюючи свій горизонт, вирішуючи свої проблемі і збільшуючи свою ефективність. Те, що він бачить і з чим контактує, використовуючи це Духовне Світло, повинно бути потім зареєстровано, зрозуміло і завдяки посередництву мозку пристосоване для служіння людини на фізичному плані. Саме тут грає свою роль раціональний розум інтерпретуючи, формулюючи і передаючи мозку те, що знає, бачить і розуміє дійсна Духовна людина на своєму власному плані. Таким чином, це знання стає доступним втіленому сину Божому, людині на фізичному плані, що знаходиться в повній пробудженій свідомості.
Інша сторона цього процесу, така ж істинна і необхідна, пояснюється нам Чарлзом Джонстоном:
“Божественна сила інтуїції – це здібність, яка знаходиться вище і за межами так званого раціонального розуму; раціональний розум формулює питання і ставить його інтуїції, яка дає справжню відповідь, що часто негайно спотворюється раціональним розумом, але що завжди містить в собі зерно істини. Саме за допомогою такого процесу, при якому раціональний розум ставить перед інтуїцією питання для вирішення, і осягаються наукові істини, відбуваються осяяння відкриттів і геніальності. Проте ця вища здатність не повинна знаходиться в підпорядкуванні у так званого раціонального розуму. Вона повинна діяти прямо, як повне просвітлення, "бачення і дар божий"”.
34. Розуміння розуму-свідомості приходить завдяки одно-спрямованій медитації на серцевому центрі.
Сини людські відрізняються від тваринного царства тим, що володіють розумом, раціональним логічним розумом. От чому в Позачасовій Мудрості, Таємній Доктрині світу людські істоти часто називаються “Синами Розуму”. Це він дає їм відчуття індивідуальності, їх окремої достовірності; це він робить їх Его.
Нас учать, що в центрі мозку, в шишковидній залозі, поміщається обитель Душі, аванпост життя Бога, іскра чистого Духовного вогню. Це нижча точка контакту, якої досягає чисто Духовне Життя, що направляється від Монади, нашого Отця Небесного. Вона є закінченням Сутратми, або нитки, яка забезпечує зв’язок і сполучає різні оболонки і проходить від Монади на її власному Вищому плані, через тіло Душі на вищих рівнях ментального плану, вниз, у фізичний провідник. Це життя Бога потрійне і поєднує енергію Отця, Сина і Святого Духу і, отже, повністю відповідальне за діяльність всіх частин людської природи на всіх планах і у всіх станах свідомості. Одна нитка цієї потрійної нитки, або Шляху, є провідником Життя, Духу, Енергії. Друга відповідальна за свідомість, або аспект пізнання, за здатність Духу відгукуватися на контакт і розвивати відгук. Третя стосується життя матерії, або тілесного аспекту.
Перший аспект через Монаду досягає шишковидної залози – точки, де перебуває Дух людини. Другий аспект, або аспект свідомості, через Его встановлює точку контакту з серцевим центром, тоді як Третій аспект, або третя частина Сутратми, з'єднується з центром в основі хребта, що є головним джерелом особистісної або тілесної, активності.
Отже, завдяки концентрації на світлі в голові досягається знання Духовних світів і тих чистих Духів, які в них трудяться і мешкають, оскільки Атма, або Дух, сяє там. Аналогічно, зосередженою медитацією на серці отримується знання Другого аспекту, принципу, що свідомо пізнає, який робить людину Сином Божим.
Завдяки розвитку головного і використанню серцевого центрів Воля приходить у функціональну активність. Вона є властивістю Духу, демонструючи Мету і здійснюючи контроль. Завдяки розкриттю і використанню серцевого центру починає розкриватися також аспект Любові-Мудрості, і в людському житті і діяльності бачиться здійснення Любові Бога. Оскільки Розум Бога – це Любов, а Любов Бога – це Пізнання, обидва аспекти однієї великої якості задіюються для здійснення Його Волі і Мети. Христос дав видатний приклад такій реалізації для Заходу, так само як Крішна – для Індії, і тепер кожна людина повинна повторити цей Шлях.
35. Життєвий досвід, або пізнання (пар протилежностей), походить від нездатності Душі розрізняти між особистим “я” і Пурушею (або Духом). Об’єктивні форми існують для використання (і отримання досвіду) Духовною людиною. Завдяки медитації на цьому виникає інтуїтивне сприйняття Духовної природи (Пуруші).
І знову перед нами досить вільний переказ оригінального тексту, який, проте, правильно передає сенс. У попередніх Сутрах ми бачили, що вузький Шлях, що веде між парами протилежностей (завдяки практиці розрізнення і безпристрасності), це Шлях рівноваги і балансу, “Благородний Середній Шлях”. Дана Сутра є по суті коментарем до цієї стадії досвіду Душі і роз'яснює такі уроки:
Перший: причина нашого протиборства парам протилежностей і часто обираної нами такої лінії активності, або позиції розуму, яка викликає задоволення або страждання, полягає в нашій нездатності відрізнити нижчу природу від вищої, особисте “я” (що діє як фізична, емоційна і ментальна одиниця) і божественний Дух, поміщений в кожному з нас. Ми ототожнюємо себе з формальним аспектом, а не з Духом. Протягом еонів ми розглядаємо себе як “не-я” і забуваємо про наше синівство, нашу єдність з Отцем і той факт, що насправді ми є “Я”, котре існує вічно.
Другий: мета форми полягає лише в тому, щоб дозволити “Я” контактувати зі світами, які інакше були б недоступні для нього, і розвинути повну обізнаність про всі частини Царства Отця, і тим самим продемонструвати себе повністю обізнаним Сином Божим. За допомогою форми набувається досвід, прокидається свідомість, розвивається уміння і розкриваються здібності.
Третій: при інтелектуальному збагненні цього факту і внутрішній медитації на ньому розвивається усвідомлення своєї тотожності з Духовною природою і розрізнення себе і форми. Людина дізнається, що насправді вона – не форма, а Мешканець у формі, не матеріальне “я”, а Духовне “Я”, не сфокусованість диференційованих аспектів, а Єдиний; завдяки цьому, Великий процес звільнення просувається вперед. Людина стає тим, ким вона є, і досягає цього за допомогою медитації на Душі, котра пізнає, середньому аспекті, принципі Христа, що сполучає Отця (Дух) і Матір (Матерію).
Отже, ми знову бачимо велику потрійність:
1. Отець, або Дух, Єдиний, той Хто виявляється, Хто творить, Хто перебуває;
2. Син, той хто відкриває, медитує і сполучає вищий аспект з нижчим;
3. Святий Дух, затемнений Матір'ю, матеріальна субстанція, що пізнає, створює форми, через які отримується досвід і відбувається розвиток.
Той, хто набирається досвіду, хто втілюється і досягає божественного виразу завдяки посередництву форм, – це Душа, “Я”, свідома Духовна людина, Христос всередині. Коли, набуваючи досвіду, він досягає зрілості, то відкриває в собі Отця, або Дух, і тим самим виконує слова Христа, коли (у відповідь на прохання Пилипа: “Господи! покажи нам Отця”) Той говорить: “Хто Бачив Мене, бачив Отця” (Іоанн 14.).
36. В результаті набуття цього досвіду і медитації розвиваються вищі слух, дотик, зір, смак і нюх, даючи інтуїтивне знання.
Завдяки медитації прагнучий стає обізнаним про існуючі в тонких сферах відповідності п'яти відчуттів, при пробудженні і свідомому використанні яких він отримує можливість так само вільно функціонувати на внутрішніх планах, як він це робить на фізичному. І тоді він може розумно служити в цих сферах і співпрацювати з Великою еволюційною системою.
Відчуття можна визначити як органи, за допомогою яких людина стає обізнаною про те, що її оточує. У тварин ці п'ять відчуттів теж є, проте здатність мислити і зіставляти відсутня. Відчуття у них виявляються як групова здатність, аналогічна расовому інстинкту в людському царстві.
Кожне з п'яти відчуттів має певний зв'язок з тим або іншим з семи планів прояву і також має відповідність на кожному плані:
План Відчуття
1. Фізичний Слух
2. Астральний Дотик
3. Ментальний Зір
4. Буддхічний Смак
5. Атмічний Нюх
Наступна таблиця, взята з Трактату про Космічний Вогонь, послужить проясненню п'яти різних аспектів п'яти відчуттів на п'яти планах. Для отримання додаткової інформації можна звернутись до Сутри 44, Книги І.
МІКРОКОСМІЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ВІДЧУТТІВ
План Відчуття Підплан
Фізичний 1. Слух 5-й газоподібний
2. Дотик 4-й перший ефірний
3. Зір 3-й над-ефірний
4. Смак 2-й під-атомний
5. Нюх 1-й атомний
Астральний 1. Ясно-слух 5-й
2. Психометрія 4-й
3. Ясновидіння 3-й
4. Уява 2-й
5. Емоційний ідеалізм 1-й

Ментальний
1.
Вищий ясно-слух
7-й
2. Планетарна психометрія 6-й Ті, що мають
3. Вище ясновидіння 5-й форму
4. Розрізнення………………………… 4-й

5. Духовне розпізнавання 3-й
Відгук на групову вібрацію 2-й Безформні
Духовна телепатія 1-й
Буддхічний 1. Розуміння 7-й
2. Зцілення 6-й
3. Божественне бачення 5-й
4. Інтуїція 4-й
5. Ідеалізм 3-й
Атмічний 1. Блаженство 7-й
2. Активне служіння 6-й
3. Усвідомлювання…………………… 5-й
4. Досконалість……………………….. 4-й
5. Всевідання 3-й


Таблиця з Трактату про Космічний Вогонь
Елементи є прародителями відчуттів (Т.Д.,II,112,113) Вони створюють відчуття в наступній послідовності: Розкриваються почуття зворотньо:

а) Ефір Слух Звук Атмічний . . . Нюх
план
б) Повітря....Дотик Звук, дотик Буддхічний . . . Смак
план
в) Вогонь Зір Звук, дотик, Ментальний . . . Зір
зір план
г) Вода Смак Звук, дотик, Астральний . . . Дотик
зір, смак план
д) Земля Нюх Звук, дотик, Фізичний . . . Слух
зір, смак, запах план
*(Прим. Ред.)
В наступній таблиці номера́ один, два, три, чотири і п’ять, поряд з назвою кожного відчуття, відносяться до планів прояву, у відповідності до першої з наведених таблиць.
а. Перше відчуття Слух.
1. Фізичний слух.
2. Ясно-слух.
3. Вищий ясно-слух.
4. Розуміння (чотирьох звуків)
5. Блаженство
б. Друге відчуття Дотик.
1. Фізичний дотик.
2. Психометрія.
3. Планетарна психометрія.
4. Зцілення.
5. Активне служіння.
в. Третє відчуття Зір.
1. Фізичний зір.
2. Ясновидіння.
3. Вище ясновидіння.
4. Божественне видіння.
5. Усвідомлювання.
г. Четверте відчуття Смак.
1. Фізичний смак.
2. Уява.
3. Розрізнення.
4. Інтуїція.
5. Досконалість.
д. П’яте відчуття Нюх.
1. Фізичний нюх.
2. Емоційний ідеалізм.
3. Духовне розпізнавання.
4. Ідеалізм.
5. Всевідання.

37. Ці здібності є перешкодами до найвищого Духовного усвідомлення, але служать як магічні здібності в об'єктивних світах.
Один факт, який постійно підкреслюється в даному керівництві, присвяченому духовному розвитку, це те, що психічні здібності, вищі і нижчі, є перешкодами для найвищого Духовного стану, і людина, яка навчилася функціонувати повністю вільною від трьох світів, повинна залишити їх позаду. Прагнучому важко засвоїти цей урок. Він схильний думати, що тенденція до ясновидіння або ясно-слуху є ознакою прогресу і знак того, що його практика медитації починає давати результат. Може відбутися зовсім протилежне і неминуче відбудеться, якщо прагнучий буде захоплений, або прив’язаний, до будь-якої з форм психічних здібностей. Стародавній індуський автор з приводу цих здібностей говорить:
“Розум людини, розумова речовина якої створює думки про надзвичайну бажаність цих досконалостей, подібний народженому в бідності, який будь-яку маленьку цінність вважає купою скарбів. Але Йог, чия речовина розуму зосереджена, повинен уникати цих здібностей, навіть володіючи ними. Прагнучий до кінцевої мети життя, до абсолютного звільнення від страждань в трьох світах, як може він мати якусь прихильність до цих здібностей, які відводять його від досягнення мети?”
Двіведі говорить:
“Окультні здібності, описані раніше, і ті, що будуть описані далі ...є перешкодами, тому що стають причинами відвернення розуму різними відчуттями, які вони порушують. Але вони не зовсім даремні, оскільки є великими благими силами в моменти, коли Самадхі тимчасово припиняється”.
Прагнучому корисно буде знати, що є цими здібностями, як ними управляти, але не бути керованим ними, і як використовувати їх в служінні своєму ближньому і Ієрархії, проте їх слід вважати інструментами, що відносяться до формальної сторони. Необхідно усвідомлювати, що вони є якостями, або здібностями, оболонок, або аспекту форми, інакше їм надаватиметься надмірне значення, вони привертатимуть надмірну увагу і стануть перешкодами прогресу в розкритті Душі.
38. Звільнившись від причин залежності-прив’язаності через їх ослаблення і розуміючи спосіб переміщення (виходу і входження), речовина розуму (або чітта) може увійти до іншого тіла.
Вся наука Раджа Йоги ґрунтується на розумінні природи, мети і функцій розуму. Базовий Закон цієї науки поміщений в словах: “енергія слідує за думкою”, а послідовність дій описується таким чином:
Мислитель на своєму власному плані формулює думку, що втілює якусь мету або якесь бажання. Розум вібрує у відповідь на цю ідею, одночасно викликаючи відповідну реакцію в камічному тілі, тілі бажань, або емоційному тілі. Енергетичне тіло, ефірна оболонка, вібрує синхронно, мозок відгукується і енергетизує нервову систему у всьому щільному фізичному тілі таким чином імпульс Мислителя активізує енергії фізичного плану.
Існує тісний зв'язок між розумом і нервовою системою, так що тут є цікава трійка: Розум – Мозок – Нервова система,
– і учень Раджа Йоги на початковій стадії роботи повинен приділяти їй велику увагу. Згодом його увагу буде привернуто іншою трійкою: Мислитель – Розум – Мозок,
– але це відбудеться після здійснення певної роботи.
Завдяки розумінню методу енергетизації нервів Мислитель може спонукати свій інструмент до активності під час втілення і аналогічним чином викликати транс, Самадхі або смерть. Те ж базове знання дозволяє адепту оживити мертве тіло, як це робив Христос в Палестині, або займати провідник учня в цілях служіння, як Христос займав тіло учня Ісуса. Це знання і його використання підкоряється великому Закону Карми, Закону Причини і Наслідку, і навіть Сам Христос ні в першому, ні в другому випадку не міг би відмінити Закон, якби не було відповідного “ослаблення” причини.

39. При підпорядкуванні направленої вгору енергії Життя (удани) відбувається звільнення від тернистого шляху, з води і трясовини, після чого здобувається можливість Вознесіння.
Все тіло пронизане сукупністю нервової енергії, званої індусами праною. Вона контролюється розумом через мозок і є тією життєвістю, яка приводить в активність органи чуття і робить можливим проявлене життя людини. Вона розподіляється за допомогою нервової системи через головні розподільні центри, звані сплетеннями, або лотосами. Нервові сплетення, ганглії, відомі традиційній медицині, – це віддзеркалення, або тіні, більш життєвих сплетень. Учень не дуже помилиться, якщо вважатиме, що життєве, або ефірне, тіло складається із загальної суми прани в людському тілі. Ефірне тіло цілком утворене потоками енергій і є субстратом з життєвої субстанції, який складає основу щільної фізичної форми.
Один з термінів, вживаних до цієї енергії, – “життєві флюїди”. Прана п’ятискладова в своєму вияві і відповідає, таким чином, п'яти станам розуму, тобто П'ятому принципу і п'яти видозмінам цього мислячого принципу. У Сонячній системі прана виявляється як п'ять Великих станів енергії, які ми називаємо планами і які є посередниками свідомості. Це:
1. Духовний, або Атмічний, план;
2. Інтуїтивний, або Буддхічний, план;
3. Ментальний план;
4. Емоційний, Астральний, або камічний, план;
5. Фізичний план.
П'ять диференціацій прани в людському тілі такі:
1. Прана, розподіляється від носа до серця і має особливе відношення до рота і мови, до серця і легенів.
2. Саману, розподіляється від серця до сонячного сплетення; вона має справу з їжею і живленням тіла за допомогою їжі і пиття і має особливе відношення до шлунку.
3. Апана, контролює область від сонячного сплетення до підошов ніг; вона має справу з органами виділення, відтворення, маючи до них, таким чином особливе відношення.
4. Удана знаходиться між носом і верхівкою голови; вона має особливе відношення до мозку, носа і очей і при належному контролі здійснює координацію життєвих флюїдів і правильне управління ними.
5. В’яна – термін, вживаний до загальної сукупності пранічної енергії, рівномірно розподіленої по всьому тілу. Її інструментами є тисячі наді, або нервів, розташованих в тілі, і вона має особливий виразний зв'язок з кровоносними судинами, венами і артеріями.
У даній Сутрі нам мовиться, що при підпорядкуванні четвертого життєвого флюїду досягаються певні результати, і їх буде цікаво взнати. Підпорядкування його стає можливим тільки при розумінні і оволодінні системою Раджа Йоги, оскільки вона припускає уміння функціонувати в голові і контролювати всю природу з точки в мозку. Коли людина поляризована в ній, то нервова сила, або енергія, що знаходиться у верхній частині голови, активізується; при правильному контролі і підпорядкуванні її стає можливим правильний напрям пран тіла і людина досягає звільнення; завдяки цьому відбувається припинення контактів в трьох світах. У Сутрі з потреби використовувалася символічна мова, і сенс її не повинен вихолощуватися матеріалізацією її справжнього значення. Левітація, здатність ходити по воді і уміння протистояти силі гравітаційного тяжіння Землі виражають її нижче і найменше істотне значення.
1. Звільнення з води це символічна фраза, що означає підпорядкування астральної природи і те, що великі води ілюзії більш не можуть утримувати звільнену Душу. Енергії сонячного сплетення більш не домінують.
2. Звільнення від тернистого шляху відноситься до шляху фізичного життя і ніде не описується прекрасніше, ніж Христом в Його притчі про Сіяча, коли Він говорить, що інше насіння впало в терни. Дається пояснення, що терни – це турботи і біди мирського існування, які заглушають Духовне життя і надовго приховують Дійсну людину. Тернистий шлях виводить на Північний Шлях, а той, у свою чергу, – на Шлях Посвячення. У одній із старих книг в Архівах Ложі є такі слова:
“Хай шукач істини уникне утоплення і вибереться на берег річки. Хай звернеться він до Полярної Зірки і встане на твердий ґрунт, повернувши лице до Світла. І хай тоді Зірка веде”.
3. Звільнення з трясовини відноситься до сукупної природи кама-манасу, бажання і нижчого розуму, яка породжує унікальну проблему людства. Крім того, це символічний спосіб опису великої ілюзії, яка так довго утримує подорожнього в пастці. Коли прагнучий може йти в Світлі, знайшовши Світло (Шекину) в Святу святих своєї істоти, то ілюзія розсіюється. Учню корисно прослідкувати аналогію між трьома частинами Храму Соломона і трьома частинами “Храму Святого Духу”, людської будови.
Зовнішній Двір відповідає енергіям і органам, розташованим під діафрагмою. Святилище – це центри і органи у верхній частині тіла, від горла до діафрагми. Свята святих – це голова, де знаходиться престол Бога, Трон Милосердя і Слава, що осяює.
Знаходячи ці три аспекти свободи, людина виходить з-під влади води, трясовини, або життя фізичного плану, і знаходить “можливість Вознесіння”. Вона може вознестися на небо актом волі. Христос, або Духовна людина, може встати на Горі Вознесіння, пройшовши через чотири кризи, або точки контролю, від Народження до Розп'яття на хресті. Тим самим “удана”, або направлене вгору Життя, стає контролюючим чинником, а направлена вниз енергія Життя перестає домінувати.
40. Внаслідок підпорядкування Самани іскра стає полум’ям.
Ця Сутра – одна з найбільш прекрасних в книзі, і слід зазначити її переклад Чарльзом Джонстоном: “Коли підпорядковуєш зв’язуюче життя, з’являється сяйво”. Можлива і інша інтерпретація: “завдяки контролю Самани виявляється АУМ (Слово Слави)”. Серце – джерело життя, і життєва енергія, звана Саманою, управляє серцем і життєвим диханням через легені. Коли тіло очищене і його енергії прямують правильно, коли встановлюється ритм, тоді стає видимим сяюче Життя.
Це не просто метафора, а відбувається насправді, оскільки, коли життєві потоки спрямовуються Душею, що сидить на троні, через нерви і кровоносні судини, то тільки найчистіші атоми вбудовуватимуться в тіло, і результатом буде сяйво Світла через всю людину. Не тільки голова випромінюватиме Світло, видиме ясновидицям як німб, або круг, виблискуючий різноколірний ореол, але і все тіло сяятиме завдяки вібруючим центрам електричної сили, розподіленим по всьому тілу.
41. Завдяки одно-спрямованій медитації на зв’язок між Акашою і Звуком розвивається орган духовного слухання.
Для розуміння цієї Сутри важливо зрозуміти певні взаємовідносини – взаємовідносини між матерією, відчуттями і тим, хто одержує досвід.
Християнин вірить, що “все було створено Словом Божим”. Східний віруючий дотримується того, що Звук був чинником в творчому процесі, і обидва стверджують, що це Слово, або Звук, зображується як Друга Особа божественної Трійці.
Цей Звук, або Слово, привів матерію Сонячної системи в особливу активність, а йому передував подих Отця, який створив первинний рух, або вібрацію.
Отже, спочатку Дихання (Пневма, або Дух) пронизує початкову субстанцію і встановлює пульсацію, вібрацію, ритм. Потім Слово, або Звук, примушує пульсуючу, вібруючу субстанцію набути форми, або образ, втілюючи цим Другу Особу космічної Трійці, Сина Божого, Макрокосму.
Цей процес завершується на семи планах прояву, в сферах, в яких можливі сім станів свідомості. Всі вони характеризуються певними якостями і відрізняються вібраційними властивостями.
Таблиця внизу може виявитися корисною, якщо пам'ятати, що перші три плани є планами божественного прояву, а нижні три є віддзеркаленням цього божественного процесу і є трьома планами нашого звичайного досвіду. Обидві тріади, Бога і людини, з'єднуються середнім планом, планом єдності, або об'єднання, на якому Бог і людина робляться єдині. На християнській мові це – план Христа, в східній термінології – Буддхічний план.
БОЖЕСТВЕННІ ПЛАНИ
План I. Логоїчний,
або Божественний Море Вогню Бог-Отець Воля
План II. Монадичний Акаша Бог-Син Любов-Мудрість
План III. Духовний,
або Атмічний Вищий
Ефір Бог-Дух Святий Активне
Пізнання
ПЛАН ЄДНОСТІ, АБО СПОКУТУВАННЯ
План IV. Христа, або
Буддхічний Повітря
Єдність Гармонія Єднання
ПЛАНИ ЛЮДСЬКОГО УСТРЕМЛІННЯ
План V. Ментальний Вогонь Відображення
Моря Вогню Людська воля
План VI. Емоційний, або Астральний Астральне Світло Відображення
Акаші Людська лю-бов і бажання.
План VII. Фізичний Ефір Відображення
Вищого Ефіру Людська
активність.
На всіх цих планах проявляється свідомість і створюються відчуттєві контакти, екзотеричні і езотеричні.
План I. Море Вогню Дихання
II. Акаша Звук Слух Вухо
III. Ефір Вібраційний Відгук Дотик Шкіра
IV. Повітря Бачення Зір Око
V. Огонь Розрізнення Смак Язик
VI. Астральне Світло Бажання Нюх Ніс
VII. Фізичні відповідності їх всіх.
Другий метод їх представлення наступний:
VII. Фізичний план Нюх Ефір
VI. Астральний Смак Астральне Світло
V. Ментальний Зір Вогонь
IV. Буддхічний Дотик Повітря
III. Атмічний Слух Вищий Ефір
II. Монадичний Розум Акаша
I. Логоїчний Синтез
Ясно, що один метод виражає мікрокосмічну точку зору, інший – макрокосмос, і оскільки прагнучий це той, хто прагне функціонувати “вільним в Макрокосмі” і трансцендувати свої мікрокосмічні обмеження, ми зараз матимемо справу з першою з двох розглянутих категорій.
Коли, завдяки розумінню природи планів, їх символів і субстанції, дана Сутра прояснюється, то стає очевидно, що розуміння людиною природи Слова і Другого аспекту приводить її до усвідомлення слухання.
Прагнучий також може уловити це містично, якщо усвідомлює, що, коли голоси бажання (астральні голоси, або вібраційний відгук на віддзеркалення Другого аспекту на трьох нижніх планах) замінилися Голосом Безмовності, або Христом всередині, то пізнає́ться Слово, або Звук, і з’являється контакт з Другим аспектом Божества.
1. Акаша – Слово – Звук – Другий аспект в маніфестації.
2. Астрал – Світло – Голоси бажання – Віддзеркалення Другого аспекту.
На всіх планах чується безліч звуків, але на фізичному плані вони найбільш різноманітні. Прагнучий повинен виробити здатність розрізняти:
1. Голоси землі фізичний
2. Голоси бажання астральний
3. Мова, або сформульовані думки розуму ментальний
4. Безмовний голос Христа всередині буддхічний
5. Звуки Богів…Творчі слова атмічний
6. Слово, або Звук…АУМ монадний
7. Дихання логоїчний
Ці градації символічно передають проблему правильного слухання на різних планах і в різних станах свідомості. Тільки дійсний містик і прагнучий осягне природу цих відмінностей.
Подібно до того, як всіляка субстанція нашої проявленої Сонячної системи є диференціацією Акаші, першої диференціації початкової речовини, так всі різні звуки є диференціацією єдиного Звуку; всі вони божественні в часі і просторі. Але всі вони повинні бути правильно почуті, і всі зрештою ведуть і в сумі своїй утворюють АУМ, Слово Слави, Слово, Макрокосмосу.
Для учня Раджа Йоги, проте, існує три основні голоси, або звуки, з якими він на даному етапі має справу:
1. Мова Землі, якою необхідно правильно користуватися;
2. Голос Безмовності, який повинен бути почутий. Це голос його власного внутрішнього Бога, Христа;
3. АУМ, Слово Отця, що виражається через Сина, слухання якого приводить учня в зіткнення із Словом Божим, втіленим у всій природі.
Коли мова використовується правильно і звуки Землі також вдається заспокоїти, тоді може бути почутий Голос Безмовності. Відзначимо, що ясно-слухання – це усвідомлювання голосу великої ілюзії, котре дає людині здатність чути на астральному плані. Коли цій здатності відводиться належне місце і коли вона контролюється зверху за допомогою знання, тоді вона дозволяє чути певні аспекти божественного виразу в трьох світах. Це не божественне слухання, про яке говориться в даній Сутрі. Її суть чудово передається в коментарі Чарльза Джонстона:
“Телепатична передача мови є найпростішою і найбільш ранньою формою “божественного слухання” Духовної людини, і у міру того як ця здатність росте і Духовна людина все більш повно опановує її за допомогою абсолютно зосередженої медитації, вона розвиває здатність чути і ясно розрізняти мову Старших Братів, які дають їй поради і підтримку на Шляху. Вони можуть говорити з людиною або без слів, думками, або абсолютно певними словами і реченнями”.
42. За допомогою одно-спрямованої медитації на зв'язок між тілом і Акашою досягається Вознесіння з матерії (трьох світів) і здатність подорожувати в просторі.
Акаша присутня всюди. У ній ми живемо, рухаємося і існуємо. Все є єдиною субстанцією, і в людському тілі існують відповідності її різної диференціації.
Коли людина пізнає себе і стає обізнаною про взаємозв'язки між енергіями, які діють через сім центрів, і сімома станами матерії і свідомості, вона звільняється і, ставши вільною, може контактувати за власною волею і без жодних тимчасових обмежень зі всіма цими станами. Є зв'язок між кожним з семи станів матерії і тим або іншим центром. Кожний з центрів є дверима на певний план планетарних сфер. Коли учень досяг успіху в своєму житті в правильному здійсненні різних засобів Йоги, розглянутих в попередній книзі, йому довіряються певні ключі і знання, певні слова і формули, які при зосередженій медитації дають йому свободу на Небесах і право пройти через певні ворота в Царство Боже.
43. Коли те, що приховує Світло, усувається, тоді настає стан буття, званий роз-втіленим (або безтілесним), який вільний від видозмін мислячого принципу. Це стан Просвітлення.
І знов перед нами швидше вільний, ніж буквальний переклад, але замість академічної точності в ньому збережений справжній сенс використовуваних стародавніх термінів. Це стане очевидним, якщо привести деякі з добре відомих перекладів. Вони правильні, але не мають ясності, що неминуче виходить при буквальному перекладі санскритських термінів.
“Зовнішня нерегульована флуктуація є великим Роз-втіленням; результат цього – зменшення прихованості яскравості” Вудс.
“Зовнішня видозміна (внутрішнього органу)... без думки (називається) великою безтілесною (видозміною); від неї (відбувається) руйнування затемнення прояснення (розуму)” Тат’я.
Вівекананда виражає Сутру в наступних термінах:
“Завдяки Сан’ямі на дійсні видозміни розуму, які є такими, що знаходяться зовні і називаються великою безтілесністю, зникає те, що приховує Світло”.
Великі труднощі, що стоять в роботі перед всіма перекладачами, очевидні, тому вирішено вільно переказати цей фрагмент.
Дана Сутра повинна передати дві думки. Перша стосується завіси, або покриву, перешкоджаючого проясненню розуму, друга – стану усвідомлення, якого досягає людина, звільнившись від цієї завіси. Те, що приховує Світло (“посудина”, про яку згадує Христос в Новому Заповіті, Матвій 5.15), є мінливими оболонками, або тілами, що коливаються. Коли вони трансмутуються і трансцендуються, Світло Бога (Другий божественний аспект) затопляє нижчу людину, і вона взнає себе тим, ким вона є. Прояснення відбувається, і вона дізнається, що відмінна від форм, через які вона функціонує. Людина більш не центрована, не поляризована в своїх формах, але насправді перебуває в стані безтілесності. Її свідомість – це свідомість людини на власному плані, що вийшла за межі втілення, свідомість Дійсного роз-втіленого Мислителя. Як свідчать декілька мислителів, Св. Павло досягав такого стану буття. Про це говорять його слова:
“Знаю людину в Христі, яка чотирнадцять років тому, – чи в тілі – не знаю, чи зовні тіла – не знаю: Бог знає, – захоплена була до третього неба. І я знаю про таку людину ... що вона була захоплена в рай і чула не проречені слова, яких людині не можна переказати” (2 Кори. 12.2,4).
“Третє небо” можна розуміти двояко: по-перше, як ментальний план, де знаходиться дійсне житло Духовної людини, Мислителя, але можна розуміти і як вищий стан, властивий третьому, найвищому з трьох абстрактних рівнів ментального плану.
44. Одно-спрямована медитація на п’яти станах, в яких знаходиться кожен елемент, дає владу над всіма елементами. Ці п’ять станів наступні: щільна природа, основний вид, якість, повсюдність і базова мета.
Слід пам’ятати, що ця Сутра містить два сенси, маючи відношення і до Макрокосму, і до мікрокосму. У першому випадку вона стосується п'яти планів монадної еволюції, або п'яти форм, яких набуває кожен елемент на кожному плані, в другому випадку в ній описується розумове збагнення і різновиди мислячого принципу, а оскільки розум є п’ятим принципом, а людина – п’ятикутною зіркою, вона може досягти лише п’ятискладового просвітлення. Є, проте, дві інші вищі форми мислячого принципу і два інші способи сприйняття, а саме: інтуїтивне і духовне усвідомлення, але до них дана Сутра не відноситься. Потрібно пам’ятати, що і головний центр за своєю природою подвійний і складається з центру між бровами і вищої чакри, тисяча-пелюсткового лотосу.
Вивчення і розуміння цієї Сутри приведе білого окультиста до повної оснащеності для всіх форм магічної роботи. Учні повинні пам’ятати, що вона не стосується елементів в загальноприйнятому сенсі, а стосується початкової субстанції, з якої утворені всі щільні форми. Згідно постулатів Позачасової Мудрості, існує п’ять видів стану субстанції, наділених певними якостями. Ці п’ять видів субстанції утворюють п'ять планів монадної еволюції; вони складають п’ять вібраційних сфер, в яких існує людина і надлюдина. Кожний з п’яти планів володіє своєю видатною якістю, і цим якостям відповідають п’ять фізичних відчуттів.

План Природа Відчуття Центр
Земний Фізична Нюх Основа хребта
Астральний Емоційна Смак Сонячне сплетення
Манасичний Ментальна Зір Головний
Буддхічний Інтуїтивна Дотик Серцевий
Атмічний Духовна Звучання Горловий
Як вказувалося в Трактаті про Космічний Вогонь, ступінь розкриття цих відчуттів і їх відповідностей залежать від точки еволюції людини, і те ж саме стверджувала Е.П.Б. у зв'язку з переліком принципів.
Таким чином, дана Сутра застосовна як до оволодіння кожним планом, так і до влади над елементами, з яких даний план складається. Вона стосується підпорядкування і використання всіх тонких оболонок, за посередництва яких людина контактує з планом, або специфічною швидкістю вібрації.
Ганганатха Джха в своєму компетентному коментарі говорить:
“Специфічні якості, тобто звук і вся решта відчуттів, які належать земному плану, разом з властивостями форми і всього іншого, називаються “щільними”. Це перший вид елементів. Другий вид – це їх відповідна загальна характеристика: форма для землі, в'язкість для води, теплота для вогню, швидкість для повітря і повсюдність для акаші. Особливими видами для цих загальних видів є звук та всі інші”.
Переклад Джонстона, свідчить:
“Владарювання над елементами приходить від Сан’ями на щільності, характері, тонкості, супутності і корисності”.
1. Щільність, щільна (груба) природа. Звук і інші відчуття, як вони виявляються на фізичному плані. Ми повинні пам'ятати, що цей план є щільною сукупністю всіх інших. Дух є матерія в його найнижчій точці.
2. Характер, основний вид (початкова форма). Природа специфічних характеристик елементів.
3. Тонкість, або якість. Базова атомна субстанція будь-якого з елементів. Та, що проводить феноменальні наслідки. Саме вона лежить в основі всякого відчуттєвого сприйняття і в основі всіх п'яти відчуттів. Синонімом виразу “тонка форма” є слово “танматра”.
4. Повсюдність. Це все-проникна природа кожного елементу; його невіддільність. Це загальна сума присутності в ньому трьох гун: тамасу, раджасу і саттви. Кожен елемент, відповідно до його місця в проявленій схемі, характеризується інертністю, активністю або ритмом. Вони невід’ємно властиві субстанції. Розрізняється лише швидкість вібрації. Кожному елементу є відповідність на кожному плані.
5. Корисність, або базова мета. Це правильне використання кожного елементу у великій роботі еволюції. Буквально, ця могутність, прихована в кожному атомі субстанції, яке рухає його (через всі царства Природи) до самовираження і дозволяє йому виконувати свою роботу в часі і просторі, прямуючи до кінцевого здійснення.
Коли за допомогою зосередженої медитації на п'яти різних видах всіх елементів пізнаючий досягає знання всіх їх якостей, характеристик і природи, то він може розумно співробітничати з Планом і стати Білим магом. В даний час більшість з прагнучих здатна досягти знання лише трьох з вказаних видів, і в “Світлі на Шляхуˮ про це згадується в словах: “Запитуй у землі, у повітря і у води, які таємниці вони зберігають для тебе. Твої пробуджені внутрішні відчуття зроблять тебе здатним запитувати”.
45. За допомогою цієї влади отримується здатність зменшуватися і інші сіддхі (або здібності), а також тілесна досконалість і свобода від всіх перешкод.
В кінці кожної з даних трьох книг трактату Раджа Йоги є Сутра, що підсумовує результати і дає відданому прагнучому, який пізнає, бачення можливого. Ось вони:
“Так свідомість Йогіна розширюється від нескінченно малого до нескінченно великого, від ану (атома, або частинки) до Атми (або Духу) його знання стає здійсненим” (Книга I, Сутра 40.).
“Результатом застосування всіх цих засобів є повне підпорядкування органів чуття.” (Книга II, Сутра 55.).
“За допомогою цієї влади отримується здатність зменшуватися і інші сіддхі (або здібності), а також тілесна досконалість і свобода від всіх перешкод” (Книга III, Сутра 45.).
З них стає ясно, що спочатку отримується бачення і внутрішнє усвідомлення Бога; потім – повне підпорядкування нижчої природи і контроль відчуттів і їх органів, так що це усвідомлення стає фактом у досвіді фізичного плану, і нарешті досягається прояв цього контролю через розкриття певних здібностей.
Вся четверта книга розглядає велике досягнення, що походить з трьох вищезгаданих результатів і викликає:
1. Припинення страждань і тяжкості Шляху. (Сутра 30).
2. Отримання всієї сукупності Знання, що існує в Нескінченності. (Сутра 31).
3. Перехід у Вічність. (Сутра 33).
4. Повернення свідомості до Центру, що її породив. (Сутра 34).
У зв’язку з Сутрою, що розглядається нами, відзначимо, що вісім сіддхі, або психічних здібностей, часто називаються вісьма досконалостями, і разом з двома іншими складають десять досконалостей нижчої людини. Здібності ці наступні:
1. Здатність ставати найдрібнішим ...аніма. Здатність Йогіна зменшувати своє “Я” до розмірів атома, ототожнювати себе з найдрібнішою частиною Всесвіту, дізнаючись, що “я” атома єдине з ним. Вона пояснюється тим, що Аніма Мунді, або Душа Світу, тягнеться всюди, охоплюючи всі аспекти божественного Життя.
2. Здатність ставати величезним … махіма. Здатність розширювати свою свідомість, тим самим входити в більше Ціле так само, як і в його найдрібнішу частину.
3. Здатність ставати важким … гаріма. Вона відноситься до ваги, маси і має справу із Законом Тяжіння, аспектом Закону Притягання.
4. Здатність ставати легким … лагхіма. Здатність, що лежить в основі феномена левітації. Це уміння адепта нейтралізувати силу тяжіння планети і покидати Землю. Вона є протилежністю до третьої сіддхі.
5. Здатність досягати мети ... прапті. Уміння Йогіна добиватися своєї мети, направляти своє усвідомлення в будь-яке місце, досягати всього, чого він хоче, і перебувати там, де хоче. Ясно, що вона застосовується на всіх планах в трьох світах, втім, як і всі сіддхі.
6. Здатність демонструвати непохитну волю ... пракам’я. Іноді вона описується як верховна влада і є тією незборимою силою, якою володіє кожен адепт, завдяки якій він здійснює свої плани, досягає бажаного і здійснює те, що намітив. Саме ця якість є відмітною ознакою як Чорного, так і Білого мага. Але невідворотно і з найбільшою силою вона демонструється на тому плані в трьох світах, який відображає Аспект Волі Божества, тобто на ментальному плані. Коли Йог вживає силу Волі, всі елементи підкоряються їй.
7. Творча здатність ... ішатва. Це здатність адепта управляти елементами в їх п’яти видах, створювати з їх допомогою об'єктивну реальність і тим самим творити на фізичному плані.
8. Здатність повелівати … васітва. Коли маг контролює початкові сили природи, він використовує цю здатність. Вона лежить в основі Мантра Йоги, Йоги Звуку, або творчого Слова. Творча здатність, сьома сіддхі, стосується елементів і такого їх пожвавлення, що вони стають “причинами, що створюють наслідки”. Восьма сіддхі стосується здатності Слова приводити будівельні сили природи в таку узгоджену активність, в результаті якої створюються форми.
В результаті розкриття восьми здібностей з'являється дев'ята, тілесна досконалість, оскільки адепт може збудувати провідник для своїх потреб і може зробити його таким, як побажає, і за допомогою цього добитися виконання свого завдання. І нарешті десята здатність постає в її повному прояві, і ніяка форма вже не представляє перешкод, або перепон, при виконанні волі Йогіна. Він визволяється від форми і її якостей.
46. Симетрія форми, краса кольору, сила і твердість алмазу складають тілесну досконалість.
Хоча багато коментаторів надають цій Сутрі чисто фізичне тлумачення, її концепція набагато ширша. У ретельно підібраних термінах (при їх буквальному перекладі не вистачає виразності, щоб повністю передати ідею) вона описує для нас стан Третього Аспекту, або аспекту форми, через який виявляється Другий Аспект, або аспект Христа. Третій Аспект сам по собі троїстий, хоч і утворює одне зв'язне ціле. Тому і вживається чотири терміни для виразу цього нижчого особового “я”. Окультист ніколи не вважає важливим щільний фізичний провідник. Він вважає ефірне тіло дійсною формою, а щільне – просто матеріалом, використовуваним для заповнення цієї форми. Ефірне тіло є дійсною реальною формою, каркасом, будівельною арматурою, якій неминуче відповідає щільне тіло. Ця форма повинна бути симетричною, тобто побудованою в строгій відповідності з розрахунком і задумом, і її основною відмінністю повинна бути геометрична точність всіх її частин. Добре відомо, що емоційне, або астральне, тіло відрізняється колірною насиченістю, і залежно від стадії розкриття кольори його будуть або прекрасними, чистими і прозорими, чи ж брудними, темними і каламутними. Коли астральне тіло адепта сповнене сяючої краси і в ньому відсутні кольори низьких вібрацій, тоді вищий аспект особового “я”, ментальне тіло, починає вібрувати у відповідь на вищий Аспект Духу – Волю, Могутність або Силу – будь-яке з цих слів задовольняє. Сила, краса і форма – це віддзеркалення Могутності, Любові і Активності і є характеристиками тіла прояву кожного Сина Божого, який увійшов в Його царство. Тоді стає ясно, що четверте визначення передає ідею Єдності, узгодженості трьох, так що вони можуть діяти нероздільно і незалежно, а складати єдине ціле. Тим самим людина, будучи “створеною за образом Божим”, є Трьома в Одному і Одним в Трьох, як і Отець її Небесний.
Для передачі ідеї сконцентрованої зв’язкової сили перекладачі використовують два слова: алмаз і блискавка. Людська істота, яка прийняла найвище зі всіх наших планетних посвячень, зветься “Алмазною Душею” – це людина, здатна досконало передавати чисте біле Світло і, крім того, в однаковій мірі відображати всі барви веселки, сім кольорів спектру. Її особистість при цьому зветься так само, оскільки вона стала передавачем внутрішнього Світла, або Сяйва.
Термін “блискавка” такий же виразний, передаючи ідею електричної сили. Все, що можна знати про Бога або людину – це якість їх енергії, що демонструється в силі і активності, тому в “ТД” Вищий аспект Божества називається Електричним вогнем.
47. Влада над відчуттями здобувається завдяки зосередженій медитації на їх природі, властивих їм атрибутах, егоїзмі, повсюдності і корисній меті.
Сутра 44 головним чином розглядала об'єктивність і природу п’яти станів, яких набуває кожен елемент. Ця Сутра описує суб'єктивний, тонкий механізм, за допомогою якого досягається контакт з формою і спрямування її на певну мету. Тут ми маємо справу з Індріями, або відчуттями, які індуські філософи підрозділяють на десять, а не на п'ять. Вони підрозділяють п'ять відчуттів на дві групи: самі органи чуття, як наприклад, око, ніс і т.і., і здібності, що дають можливість оку бачити, а носу нюхати.
Таким чином, розглядаючи ці відчуття, учень досліджує їх в п’яти аспектах, а також зв'язок з їх відповідностями на астральному і ментальному планах. П’ять підрозділів наступні:
1. Їх природа. Він вивчає кожне відчуття в двох його станах: як зовнішній інструмент і як внутрішню здатність цього інструменту відгукуватися на певні вібраційні поштовхи. Він знає чому, наприклад, орган чуття, званий оком, вібрує у відповідь на ті поштовхи, які створюють стан бачення, але не в змозі відгукуватися на вібрації, які створюють запах, або аромат. Отже, він розрізняє відчуття і вчиться тим самим простежувати вібраційний імпульс назад до його джерела, що йде по тому або іншому з п’яти можливих шляхів, і робить він це свідомо, а не просто наосліп.
2. Їх особливі атрибути. Потім він досліджує якість відчуттів, надаючи значення не стільки конкретному даному відчуттю (це обговорювалося вище), скільки конкретному атрибуту цього відчуття і тому, до чого воно дає ключ в Макрокосмі.
3. Егоїзм відноситься до здатності утворювати “я”, яка так разюче відрізняє людську істоту і тим самим створює шосте відчуття, розум, як інтерпретатор і синтезатор інших п'яти. Це здатність людської істоти говорити: “я бачу”, “я відчуваю”, – чого не може усвідомлювати тварина.
4. Повсюдність. Всі відчуття володіють властивістю нескінченного проникнення, і кожне відчуття, при свідомому дослідженні і використанні, може вести людину в трьох головних напрямах:
а) До центру всіх речей, назад до серця Бога.
б) До тісного зв'язку зі своїми побратимами, забезпечуючи контакт з ними за бажанням.
в) До контакту зі всіма формами.
Для середньої людини існує тільки те, що вона може чути, чіпати, бачити, пробувати на смак і нюхати, тільки ці п'ять способів отримання знання. Для неї можливі тільки п'ять видів відгуку при контакті з вібрацією будь-якого роду, а в нашій Сонячній системі немає нічого, окрім вібруючої енергії, Бога в активному русі. Ці п'ять методів приводять людину в контакт з п'ятьма елементами, і коли прагнучий усвідомлює їх, перед ним відкриваються безмежні можливості. Пізніше, коли просунута людина може використовувати розум не тільки як об'єднувач п'яти відчуттів, але і як шосте відчуття, їй відкривається інший, вищий діапазон вібрацій. У цьому полягає мета всієї практики Раджа Йоги. Як за допомогою відчуттів досягається контакт з об'єктивним світом, так само точно за допомогою розуму пізнається сфера Душі.
5. Корисна мета. При розумінні зв'язку п'яти відчуттів з п'ятьма елементами, при вивченні і оволодінні Законом Вібрації адепт може обернути на корисні цілі всі здібності своєї природи. Він не тільки може увійти до контакту зі всіма частинами нашої Планетарної системи, але з розрізненням і мудрістю може використовувати всі частини своєї природи, які тісно пов'язані з природою Бога, проявленою в Макрокосмі, будучи її відповідністю.
48. В результаті досягнення досконалості в цьому з’являються швидкість дії, подібна швидкості розуму, сприйняття, не залежне від органів, і влада над корінною субстанцією.
Ми вже розглянули багато результатів медитативного процесу, які з'являються у міру досягнення досконалості в ньому, і тепер підходимо до опису головного досягнення. Видющий досяг завершення процесу вирівнювання. Його потрійне особове “я” очищене, відрегульоване і під контролем. Кожне з трьох тіл вібрує в унісон з нотою Его, або вищого “Я”, яке, у свою чергу, перебуває в процесі синхронізації з Монадою, або божественним “Я”, Духом на його власному плані. Великий “Син Розуму”, Мислитель на вищих рівнях ментального плану, тепер є домінуючим чинником, і результат його панування потрійний, кожен наслідок виявляється на всіх трьох планах, хоча переважно – на якому-небудь одному з них. Ці наслідки наступні:
1. Швидкість дії, подібна швидкості розуму. Вираз “швидкий як думка” часто використовується, коли потрібно передати найвищу швидкість. У Йогіна його дії на фізичному плані настільки синхронізовані з його розумовими процесами, його рішення настільки блискавичні, а цілі досягаються так швидко, що його життя на фізичному плані характеризується найбільш вражаючою активністю і найдивовижнішими результатами. Якоюсь мірою про нього можна сказати так, як говорять про Творця: “Бог медитував, візуалізував, говорив, і створювалися світи”.
2. Сприйняття, незалежне від органів. Адепт не залежить від органів відчуття для набуття знання, не залежить він і від шостого відчуття – розуму.
Його інтуїція розвинулася в надійний інструмент, даючи йому привілей і право на пряме збагнення будь-якого знання, без залежності від логічних здібностей або дії раціонального розуму. Йому більше не потрібен розум, щоб осягати Реальність, йому більше не потрібні відчуття, щоб бути посередниками в контактах. Він вживатиме всі шість, але в іншій якості. Розум використовуватиметься як передавач в мозок бажань, планів і цілей Єдиного Вчителя, Внутрішнього Христа; п'ять відчуттів будуть передавачами різних видів енергії для виконання намічених задумів, і тут зацікавленому досліднику відкривається широке поле вивчення. Око є одним з найбільш могутніх передавачів енергії, і саме знання цього в минулі часи породило віру в лихе око. Багато що належить відкрити про зір, оскільки вивчення це включатиме не тільки фізичний зір, але і розвиток третього ока, ясновидіння, довершений духовний зір, аж до розкриття тієї незбагненної зараз таємниці, що ховається за термінами “Усевидюще Око” і “Око Шіви”.
Руки є могутнім чинником у всій магічній цілющій роботі, і використання відчуття дотику є езотеричною наукою. Сублімація відчуття слуху і його використання для того, щоб слухати Голос Безмовності або Музику сфер, є сокровенною областю окультного вчення, і ті адепти, які спеціалізувалися в науці зору і науці звуку, є одними з найбільш вчених і просунутих в Ієрархії.
Інші відчуття також здатні до глибокого розкриття, але ця інформація особливо оберігається в містеріях посвячення, і більше про це тут сказати неможливо. Три відчуття: слух, дотик і зір – є трьома характерними рисами трьох людських рас і трьома планами наших трьох світів.
1. Слух Лемурій-ська Фізичний план Вухо Відгук на звук
2. Дотик Атлантична Астраль-ний план Шкіра Відгук на дотик, або вібрацію
3. Зір Арійська Менталь-ний план Око Відгук на бачення
Третє з вказаних відчуттів в основному відноситься до нашої раси, звідси слова пророка: “без одкровення зверху народ загублений”. У розвитку зору і досягненні Духовного прозріння полягає велике завдання нашої раси, а також задача Раджа Йоги. Містики називають її “просвітленням”, окультисти – “чистим баченням”, але це одне і те ж.
Решта двоє відчуттів все ще не розкриті; їх дійсне значення розкриється в шостій або сьомій расах, які прийдуть після нашої, і природа їх відноситься до Буддхічного і Атмічного планів.
3. Влада над корінною субстанцією. Корінна субстанція – це Прадхана, і іноді її називають коренем всього, початковою субстанцією і корінною матерією. У перекладі і коментарі Прасада є такі слова: “Влада над Прадханою означає здатність контролю над всіма видозмінами Пракріті. Ці три досягнення набуваються завдяки підпорядкуванню незалежних проявів п'яти інструментів відчуття”.
Цікаво відзначити, що ці три досягнення демонструють:
а) Нездатність матерії і форми утримувати Йогіна в ув'язненні;
б) Неможливість субстанції перешкоджати Йогіну в пізнанні будь-якого аспекту прояву за його бажанням;
в) Безпорадність матерії в протистоянні волі Йогіна.
Ці три чинники пояснюють, як виходить, що адепт може творити за власною волею, а його свобода від обмежень матеріальних форм складає базис всієї Білої магії.
На закінчення вкажемо, що ця здатність сама по собі відносна, оскільки адепт вільний від обмежень тільки в трьох світах людських устремлінь. Вчитель володіє довершеною свободою дій в трьох світах і в Буддхічному царстві, тоді як Христос і ті, хто прийняв таке ж, як Він, Посвячення, мають свободу в п’яти світах людської еволюції.
49. Людина, здатна бачити різницю між Душею і Духом, здобуває повну владу над всіма обставинами і стає всезнаючою.
Стан людини, здатної це зробити, добре описано Чарльзом Джонстоном, і наведені нижче слова передають красу його думки:
“Духовна людина заплутана в павутині емоцій: бажання, страху, честолюбства, пристрасті – і стримується ментальними формами відособленості і матеріалізму. Коли ці пута розриваються, а перешкоди повністю долаються, то Духовна людина вступає в свій власний просторий світ сильною, могутньою і мудрою. Вона вживає божественні здібності, з божественним розмахом і енергією, працюючи разом з божественними Побратимами. До такої людини звернені слова: "Відтепер ти учень, здатний стояти, здатний чути, здатний бачити, здатний говорити, що переміг бажання і досяг самопізнання, що побачив Душу свою в її розквіті і впізнав її, і що чув голос Безмовності"”.
Ніде синтез учення не виражений так дивовижно і ясно, як в цій Сутрі. Описана тут точка досягнення має вищий порядок, ніж та, про яку мовиться в Книзі II, Сутрі 45, і є проміжною між відображеним в ній станом і тим, про який мовиться в Книзі IV, Сутрах 30-34.
У Книзі I, Сутрі 4 ми бачимо Реальну людину заплутаною в мереживі психічної природи, і Світло в ній ще приховане. Навчаючись розрізняти між істинним “Я” і нижчим особовим “я”, людина вибирається з пут, Світло в ній виявляється, і вона звільняється. Коли вона досягає Звільнення, розвиває здібності Душі і здобуває Могутність, перед нею відкривається ще ширше поле досвіду і усвідомлення. Вона розширює свою свідомість від планетарної до сонячної, а групова свідомість розвивається в свідомість божественну. Перший крок до цього сформульований в обговорюваній нами Сутрі, але більш повно ця тема розкривається і пояснюється в останній книзі. Правила для досягнення такого розширення не даються, оскільки вони стосуються розвитку Вчителів і розкриття самого Христа до найвищого стану буття, який для Нього можливий, але четверта книга стосується підготовчих стадій і натякає на подальші можливості. Зараз ми звернули увагу на першу базову вимогу, уміння відрізняти Душу, Христа всередині, і Дух, або аспект Отця. Пізнавальна Активність, заснована на розкритті природи Любові, вже була продемонстрована. Тепер аспект Духу, або Волі, може безпечно розвиватися, і Могутність передається в руки Христа.
Три терміни послужать тому, щоб освітити процес розкриття.
Першим великим усвідомленням, якого прагнучий повинен досягти, є усвідомлення повсюдності; він повинен усвідомити свою Єдність зі всім і Єдність своєї Душі зі всіма іншими Душами. Він повинен знайти Бога в своєму власному серці і в кожній формі життя. Потім, вже як посвячений, він досягає всезнання, або всевідання, і Палаци Учення і Мудрості вручають йому свої секрети. Він стає Христом, що знає все, що знає те, що знаходиться в серці Отця і в серцях людей. І нарешті він може досягти всемогутності, всесилля, коли ключі Небес будуть вручені Сину Людському і вся Могутність належатиме йому.
50. Безпристрасним ставленням до цього досягнення і до всіх здібностей Душі той, хто вільний від насінин залежності, досягає стану ізольованої Єдності.
Ізольована Єдність (кайвалья, тобто звільнення, свобода), про яку тут мовиться, означає повну відокремленість від всіх аспектів форми і досягнення духовної Єдності. Це відчуженість від матеріальної свідомості і життя в духовній свідомості. Це гармонія з Духом і дисгармонія з матерією. Це включає ототожнення з Отцем Небесним і дійсне розуміння слів Вчителя всіх Вчителів: “Я і Отець – одне”.
Правильне відчуття цінностей встановлене, і всі розвинені здібності, всі набуті сприйняття бачаться такими, що мають в собі “насіння залежності”, тому з ними істинний Йогін не ототожнює себе. Актом волі і в служінні він сприйматиме те, що йому необхідно; актом волі і в служінні він застосовує окультні здібності, але сам залишається незалежним і вільним від всіх обмежень карм.
51. Необхідно повністю відкинути всі ваблення всіх форм буття, навіть небесних, оскільки продовжує існувати можливість відновлення зв’язків із злом.
Переклад Рами Прасади прояснює, тому процитуємо його:
“Коли управляючі божества ваблять, не повинно бути ні прихильності, ні усмішки задоволення, адже зв'язок з небажаним існуванням можливий знову”.
У інтерпретації Двіведі ідея розкривається трохи інакше:
“Потрібно володіти довершеним розрізненням задоволення або гордості, коли сили з різних місць ваблять, оскільки можливо повторення зла”.
Йогін, або учень, досяг здійснення своєї мети. Він звільнився (завдяки безпристрасності і розрізненню) від мереж форми і став вільним. Але він повинен бути напоготові, оскільки: “Той, хто думає, що він стоїть, бережися, щоб не впасти”. Життя форм ще вабить до себе, і зваблювання великої ілюзії завжди присутні. Звільнена Душа повинна відвернути свій погляд від ваблячих “керівних божеств” (тих життів, які в трьох світах утворюють повну сукупність Життя плану) і фіксувати його на більш духовних аспектах, які складають Життя самого Бога.
Бачачи, що навіть царство самої Душі і так званий “Голос Богів” приховують в собі насіння прихильності, і тому відвернувшись від всього, чого він добився, залишивши позаду всі думки про досягнуту досконалість і розвинені здібності, Син Божий, Христос в прояві, знов спрямовується вперед, до вищої Мети. На кожній стадії Шляху звучить наказ: “забуваючи заднє і тягнучись вперед” (Пилип. 3.13), – і кожне нове посвячення знаменує собою тільки початок нового циклу устремління.
Коментатори цієї Сутри вказують, що є чотири класи чела (учнів):
1. Ті, в кому Світло тільки починає світити. Їх звуть “виконуючими правила”, і вони тільки вступають на Шлях. Це випробовувані, прагнучі.
2. Ті, в кому прокидається інтуїція і хто демонструє відповідний розвиток психічних здібностей. Це стадія великої небезпеки, тому що такі учні схильні спокушатися можливістю здобути могутність, яка з'являється при володінні психічними здібностями. Вони схильні помилятися, вважаючи ці психічні здібності ознаками духовного зростання і розкриття. Проте це не так.
3. Ті учні, хто подолав всі ваблення відчуттів і кого не може полонити аспект форми в трьох світах. Вони підкорили відчуття і є переможцями природи форми.
4. Ті, хто перевершив все перераховане і твердо перебуває в дійсній Духовній свідомості. Це Просвітлені, такі, що успішно пройшли через сім ступенів просвітлення. (Дивися Книгу II, Сутру 27).
Якщо учень вникне в Сутру 26 Книги III і вивчить коментар до неї, він складе собі деяке уявлення про природу світів форми і про управляючих ними божеств, чиї голоси намагаються стягнути прагнучого зі Шляху і заманити в світ ілюзії. Йому буде цікаво зіставити і порівняти перші чотири класи перерахованих в ній духів з чотирма типами учнів. Все в трьох світах – це віддзеркалення того, що знаходиться в небесних сферах, і багато що можна зрозуміти завдяки усвідомленню великого герметичного афоризму: “Як вгорі, так і внизу”. Це віддзеркалення і є те, що є злом; ця зворотна сторона Реальності формує велику ілюзію, і сини Божі не повинні торкатися її. Вона стає злом тільки відносно них, але ні в якому іншому сенсі. Форми життя в цих світах і життя, оживляючі ці форми, хороші і правильні самі по собі і слідують своєму власному еволюційному шляху, проте їх безпосереднє завдання і їх стан свідомості не синхронізуються із завданням і станом свідомості еволюціонуючого учня, тому йому з ними не по дорозі.
52. Інтуїтивне знання розвивається завдяки використанню здатності розрізняти під час односпрямованого зосередження на митях і їх безперервній послідовності.
Вже мовилося про те, що повне розуміння Закону Циклів приводить людину до високого ступеня посвячення. Закон Періодичності лежить в основі всіх природних процесів, і його вивчення виводить людину зі світу об'єктивних наслідків у світ суб'єктивних причин. Також було сказано, що сам час – це просто ланцюг станів свідомості, і це справедливо відносно і атома, і людини, і Бога. Саме ця істина лежить в основі великих систем ментальної науки і Християнської Науки на заході, а також багатьох східних філософій. Дана Сутра дає ключ до зв'язку між матерією і розумом, або між субстанцією і наповнюючою її Душею, і цей зв'язок можна усвідомити, вникнувши в слова індуського коментатора. Він говорить:
“Мить – це гранично малий відрізок часу, так само як атом – це гранично малий елемент субстанції. Іншими словами, мить – це такий проміжок часу, за який атом покидає займане ним положення в просторі і переходить в наступну точку. Послідовний ланцюг митей є цією безперервною активністю”.
Коли ми зможемо усвідомити, що атом і мить це одне і те ж і що позаду них знаходиться Той, Хто Усвідомлює (Пізнає), їх обох, ми одержимо ключ до всіх станів самої свідомості і до природи енергії. Ми також досягнемо розуміння Вічного Тепер і точно визначимо значення минулого, сьогодення і майбутнього. Як нам мовиться в даній Сутрі, цього можна добитися зосередженою медитацією на часі і одиницях його вимірювання.
Доречно буде звернути тут увагу на те, що різні види зосередження, розглянуті в третій книзі, підходять не кожному і можуть застосовуватися не всіма типами прагнучих. Існує сім основних типів людей, з їх відмітними особливостями і природою, з певними якостями, що привертають їх до якихось певних методів Шляху Повернення. Деякі типи учнів з математичним складом і схильністю до божественної геометрії, просторових і часових концепцій мудро слідуватимуть методу розвитку інтуїтивного знання, про яке йдеться в даній Сутрі; іншим же це видасться дуже важким, і вони мудро звернуться до зрозумілих їм форм зосередженої медитації.
53. З цього інтуїтивного знання народжується здатність розрізняти (всі істоти) і визначати їх рід (вид), якості і положення в просторі.
Труднощів з розумінням цієї Сутри вдасться уникнути, якщо привести її вільний переказ.
“Завдяки розвитку інтуїції виникає точне знання джерел проявленого життя, його характеристик, або якостей, і його місцезнаходження всередині цілого”.
Завдяки вивченню Йога Сутр стає ясно, що божественні потрійності знаходяться всюди і що кожна форма, одушевлена Життям (а в проявленому світі немає нічого іншого), пізнається як:
Життя. Життя Бога виходить зі свого джерела у вигляді семи потоків, еманацій, або “подихів”, і кожна форма в об'єктивному світі – це вираз Життя, що видихається тим або іншим потоком. Розвиток інтуїції дозволяє Провидцеві (Видющому) зрозуміти природу життя атома. Вона мається на увазі в слові “вид”. Сучасний окультист віддав би перевагу слову “Промінь”, а християнин – “Пневма”, або Дух, але думка одна і та ж.
Свідомість, або Душа. Всі живі форми божественного Життя свідомі, не дивлячись на те, що стан свідомості їх всіх неоднаковий, від життя атома субстанції, обмеженого і замкнутого, яким воно і повинно бути, до Сонячного Логосу. Різні характеристики створюються станом свідомого відгуку всіх форм на своє оточення, екзотеричним і невидимим, плюс відмінностями, створеними:
а) Променем, б) Планом прояву, в) Швидкістю вібрації, г) Точкою розвитку; – і ці характеристики формують якість, про яку мовиться в Сутрі. Воно є суб'єктивним аспектом, на відміну від об'єктивного і сутнісного.
Форма, або тіло. Це екзотеричний аспект, що з'являється з суб'єктивного як результат духовного імпульсу. Положення в Просторі – це та частина тіла Небесної Людини, в якій знаходиться даний атом, або форма. Слід пам’ятати, що, з погляду того, хто вивчає таємну науку, “простір – це суть” (Таємна Доктрина I. 583), і суть ця – те ж саме, що космічний Христос, “тіло Христове”, про яке говорить Св. Павло в 1. Кор. 12.
З цієї Сутри стає очевидним, що звільнений Йогін з розвиненою інтуїцією може знати все про всі форми життя, а це має на увазі, що йому відомі:
1. Вид 2. Якість 3. Розташування в просторі
Промінь Характер Місце в тілі Небесної Людини
Дух Душа Тіло
Аспект життя Свідомість Форма
Сутність Суб’єктивна природа Об’єктивна форма
Про такого Знаючого один з Вчителів говорить:
“Йому, що стоїть перед Іскрою, полум’я і дим видні однаково.
Йому, хоча тінь приховує віддзеркалення, все ж таки видне Світло.
Йому відчутне лише демонструє невідчутне, і обидва розкривають Дух, тоді як форма, колір і число голосно видають Слово Бога”.
54. Це інтуїтивне знання, яке є великим Визволителем, усюдисущим і всезнаючим, об’єднує минуле, теперішнє і майбутнє у Вічному Тепер.
Навіть поверхневому читачу єдине, що є неясним в цій Сутрі, – це значення словосполучення: “Вічне Тепер”, і його неможливо осягнути, поки не розвинеться свідомість Душі. Яка користь для середнього учня, якщо йому сказати, що час – це ланцюг послідовних станів свідомості і що переживання сьогодення миттєво втрачається у минулому і зливається з майбутнім? Настає момент, коли зір розчиняється в баченні, коли вся сума життєвих очікувань здійснюється у момент звершення, і це триватиме вічно. Це стан свідомості, де немає послідовності подій і немає ланцюга здійснень. Коли прагнучий досягає своєї Мети, він взнає дійсне значення свого безсмертя і дійсну природу свого звільнення. Простір і час стають для нього безглуздими поняттями. Тільки дійсну Реальність бачить він як Велику центральну життєву силу, що залишається незмінною і нерухомою в центрі мінливих, швидкоплинних, тимчасових форм.
“Я є”, – говорить людина і розглядає себе як “я”, ототожнюючись з мінливою формою. Час і простір для неї – дійсні реальності. “Я є те”, – говорить прагнучий і намагається пізнати себе тим, ким він воістину є, живим Словом, частиною Космічної фрази. Для нього більше не існує простір, він пізнає себе усюдисущим. “Я є те, що я є”, – говорить звільнена Душа, звільнена людина, Христос. Час і простір перестають існувати для нього; всезнання і повсюдність – його відмітні якості.
У своєму коментарі до Сутри Чарльз Джонстон цитує Св. Колумба:
“Є деякі, хоч їх і небагато, хто милістю Божою має дар: вони можуть бачити ясно і найвиразнішим чином, в одну і ту ж мить, ніби в єдиному промені Сонця, повний круг світу з його океаном і небом самою сокровенною частиною свого розуму, чудово розширеною”.
Також буде корисним процитувати тут короткий коментар Двіведі, оскільки він добре викладений і стисло описує стан свідомості, що досягається:
“У афоризмі 23 даного розділу ми вже описували природу тарака-джняни – знання, що рятує від пут світу. Розрізнююче знання, описане тут, має своїм результатом тараку, знання, що є Вінцем і кінцевою метою Йоги. Воно відноситься до всіх об'єктів: від Прадхани (духу-матерії) до бхут (елементів, форм), а також до всіх станів цих об'єктів. Більш того, воно дає одночасне знання всього і абсолютно не залежить від звичайних правил пізнання. Таке це вище знання, яким жадає володіти Йог і яке є безперечною ознакою Кайвальї (стану абсолютної єдності). Кайвалья описується в наступному афоризмі як результат цього вищого знання”.
55. Коли чистота об’єктивних форм стає рівною чистоті Душі, то відбувається Єднання і настає Звільнення (Кайвалья).
Те, що приховувало світло Душі, очистилося, і тепер світло Бога починає струмувати назовні. Те, що було перепоною і перешкодою для повного виразу божественності в прояві і про що стільки мовилося, тепер служить адекватним виразом і засобом служіння. Душа може тепер функціонувати в трьох світах вільно і з розумінням, тому що досягнуто довершеної єдності між нижчою і вищою людиною.
Душа і її провідники утворюють одиницю і стають єдині; досягнуте довершене вирівнювання тіл, і Син Божий може вільно діяти на Землі. Тим самим досягнута велика Мета, і завдяки слідуванню восьми засобам Йоги Душа може виявлятися через нижчу потрійну людину і, у свою чергу, формувати засіб виразу для Духу. Матерія приведена в стан, коли її вібрація може синхронізуватися з вібрацією Душі, і в результаті вперше Дух може зробити відчутним свою присутність, оскільки “Матерія – це провідник для прояву Душі на плані нашого досвіду, а Душа – це провідник для прояву Духу на вищому витку спіралі. Ці три складають трійцю, що синтезується Життям, яке пронизує їх всіх”. Для людини, що досягла цього, переродження припиняються. Вона вільна, незалежна і може з повним свідомим розумінням значення слів сказати:
“Моє життя (нижче фізичне життя) приховане з Христом (життям Душі) в Богові (Дусі)” (Кол. 3:3.).

 

* * * * * * * * * * * *

Книга IV. Кайвалья пада

Тема: Ізольована єдність

Просвітлення

а. Свідомість і форма.

б. Об'єднання або єднання.

1. Вищі і нижчі сіддхі (або здібності) набуваються при втіленні, а також унаслідок застосування наркотиків, Слів могутності або за допомогою інтенсивного бажання і медитації.
Зараз ми підійшли до четвертої книги, де сили і результати, отримані практикою Раджа Йоги, досягають сфери групового усвідомлення і показується, що вони створюють не просто самосвідомість, але універсальну свідомість. Представляється достатньо розумним заперечити проти вживання тут слів “космічна свідомість” як невірних і таких, що вводять в оману, оскільки навіть вищі адепти наділені тільки сонячною свідомістю і не мають контакту з тим, що знаходиться поза нашою Сонячною системою. Планетарні Логоси (Сім Духів перед Престолом) і Владики Карми (“чотири колеса” Ієзекиіля) володіють усвідомленням за межами нашої Сонячної системи. Менші істоти можуть відчувати його як можливість, проте воно не є поки частиною їх досвіду.
Отримані здібності діляться на дві основні групи, а саме:
а) Нижчі психічні здібності, або нижчі сіддхі;
б) Духовні здібності, або вищі сіддхі.
Нижчі здібності є результатом свідомості тваринної душі людини, що знаходиться у зв'язку з Аніма Мунді, або Душею світу, суб'єктивною стороною всіх форм в трьох світах, всіх тіл в чотирьох царствах природи. Вищі здібності є результатом розвитку групової свідомості, Другого аспекту божественності. Вони не тільки включають менші здібності, але і здійснюють зв'язок людини з тим існуванням і формами життя, які знаходяться в Духовних сферах, або, як сказав би окультист, на тих двох планах, які лежать за межами трьох світів і разом з ними охоплюють все поле людської і надлюдської еволюції.
Метою дійсного прагнучого є розкриття вищих здібностей, які позначаються термінами: пряме знання, інтуїтивне сприйняття, духовне прозріння, чисте бачення і досягнення мудрості. Вони відрізняються від нижчих здібностей і витісняють їх. Останні були чітко охарактеризовані для нас в Книзі III, Сутрі 37:
“Ці здібності є перешкодами до найвищого Духовного усвідомлення, але служать як магічні здібності в об'єктивних світах.”
Вищі здібності універсальні і відрізняються точністю і непогрішністю при правильному застосуванні. Їх дія миттєва, як спалах світла. Нижчим здібностям властиві помилки, поява результатів їх застосування часто розтягується в часі, і вони обмежені в своїй дії. Вони є частиною великої ілюзії і служать обмеженням для дійсного прагнучого.
У Сутрі, що розглядається нами, описуються п'ять засобів для розвитку психічних здібностей, і цікаво відзначити, що в цьому описі ми маємо приклад того, що Йога Сутри можуть бути предметом вивчення і служити навчальним посібником навіть для таких просунутих учнів, як Вчителі Мудрості. Ці п'ять методів охоплюють всі п'ять планів людської еволюції, включаючи два вищі плани, на яких діють посвячені в Містерії.
1. Втілення Метод фізичного плану.
2. Наркотики Вивільнення астральної свідомості.
3. Слова Могутності Творіння мовою, метод ментального плану.
4. Інтенсивне бажання Сублімація устремління, засіб
буддхічного плану, сфера Духовної Любові.
5. Медитація Метод атмічного плану, сфера Духовної Волі.
У цьому переліку можна відзначити, що, подібно тому як інтенсивне бажання духовного виду є сублімацією астрального, або емоційного, бажання, так і медитація, що практикується посвяченими, є сублімацією всіх ментальних процесів. Отже, два останні методи дані як завершальні в розкритті сіддх і практикуються тільки посвяченими, будучи синтезом і сублімацією усвідомлень, досягнутих на астральному і ментальному планах.
Тому можна сказати, що (для шукача істини) втілення, інтенсивне бажання і медитація є трьома прийнятними методами, і лише їх слід практикувати; наркотики і Слова могутності, або мантричні заклинання, є інструментами Чорної магії і відносяться до нижчих здібностей.
Тут можуть запитати: а хіба не правда, що вживання Слів могутності і благовонних курінь є частиною церемоній посвячення і, отже, вони використовуються посвяченими і прагнучими? Кінцево це так, але не в сенсі, що мається на увазі тут: не для розвитку психічних здібностей. Вчителі і їх учні вживають Слова могутності, коли мають справу з нелюдськими істотами, звертаючись за допомогою до ангелів і маніпулюючи будівельними силами природи, вони використовують трави і куріння пахощів для очищення навколишнього простору, позбавлення від небажаних сутностей, щоб таким чином надати можливість тим, хто перебуває на вищих ступенях сходів еволюції, зробити відчутним свою присутність. Проте зовсім інша справа вживати наркотики, щоб стати психіком.
Цікаво відзначити, що першою причиною, котра викликає розкриття здібностей Душі, як вищих, так і нижчих, є велике Колесо відродження. Це необхідно завжди враховувати. Поки небагато хто досяг тієї стадії, коли можливе розкриття здібностей Душі. Аспект Душі у багатьох все ще дрімає, тому що не весь досвід ще отриманий і нижча природа не до кінця розвинена. Повинно пройти багато життів, перш ніж тіло, або аспект Матері, удосконалиться до такого ступеня, що немовля Христос сформується в підготовленій посудині. Слід також пам’ятати, що володіння нижчими психічними здібностями у багатьох випадках є ознакою низької стадії еволюції і тісної близькості того, хто володіє ними, з тваринною природою. Ця перешкода повинна бути подолана перш, ніж зможуть почати розкриватися вищі здібності.
Немає потреби вказувати, що вживання алкоголю і наркотиків, як і практика сексуальної магії, можуть розкривати і розкривають астральну свідомість, але це чисто астральна здатність, і що справжній учень Раджа Йоги не повинен мати зі всім цим ніяких справ. Це частина розкриття на Лівому Шляху. Отримання здібностей Душі завдяки інтенсивному бажанню (або вогненному устремлінню) і медитації обговорювалося в попередніх книгах, і немає необхідності тут зупинятися на цих методах.

2. Перенесення свідомості з нижчого провідника у вищий є частиною Великого творчого і еволюційного процесу.
Це дуже вільний переклад, але він передає ясну інтерпретацію істини, яку необхідно вловити. Еволюція свідомості і дія цієї еволюціонуючої свідомості на провідники, через які функціонує свідома суть – ось повна сума природних процесів, і з погляду людської одиниці, яка пізнає, процес і його результат описуються трьома словами: перенесення, трансмутація і трансформація.
Один з базових законів в окультному розвитку і духовному розкритті людини передається словами: “Які думки в Душі його, такий і він”, і до них, як пояснення, можна додати відомий східний вислів: “Енергія слідує за думкою”. Наскільки людина змінить свої бажання, настільки вона змінить себе; наскільки вона перемкне свою свідомість з однієї цілі на іншу, настільки вона переробить себе, і це справедливо для всіх сфер і станів, вищих або нижчих.
Наслідком свідомого перенесення фокусу нашого мислення від нижчої мети до вищої буває прилив енергії такої вібраційної якості, яка відповідає вищому завданню. Це викликає зміну, або мутацію, оболонок мислячої істоти, вони трансмутуються і переходять в стан, адекватний думкам або бажанням людини. У результаті відбувається трансформація, і ясними стають слова Св. Павла: “але преобразіться оновленням розуму вашого”.
Змініть напрям своїх думок, і ви зміните свою природу. Бажайте тільки те, що істинне і справедливе, чисте і святе, і з цих енергій ваша свідомість створить новий провідник замість колишнього – нову людину, “інструмент, придатний для використання”.
Перенесення, трансмутація і остаточна трансформація проводяться одним з двох методів:
1. Повільний метод, метод життів, що повторюються, життєвих досвідів і фізичного втілення, поки врешті-решт рушійна сила еволюційного процесу не підніме людину, ступінь за ступенем, по великих сходах еволюції.
2. Швидший процес, при якому за допомогою таких систем, яка описана Патанджалі, і тих, яким учать хранителі таїнств всіх релігій, людина бере себе в руки і, підкоряючись встановленим правилам і законам, власними зусиллями приводить себе до стану духовного розкриття. Відзначимо, що ці три процеси приводять людину до посвячення, яке називається Перетворення (Преображення).
3. Описані практики і методи не є справжньою причиною перенесення свідомості, але сприяють усуненню перешкод, подібно тому як орач готує землю для посіву.
Ця Сутра – одна з найпростіших і зрозуміліших і потребує тільки невеликого коментарю. Вказані практики відносяться головним чином до:
1. Засобів усунення перешкод. (Див. Книга I, Сутри 29-39). Цьому сприяють:
а) Стійке слідування принципу,
б) Співчуття до всіх істот,
в) Регулювання прани, або життєвого дихання,
г) Стійкість розуму,
д) Медитація на Світло,
е) Очищення нижчої природи,
ж) Розуміння природи сновидінь,
з) Шлях відданості.
2. Способів подолання перешкод. (Див. Книга II, Сутри 2-33). Перешкоди можна усунути при допомозі:
а) Протилежного розумового настрою,
б) Медитації,
в) Розвитку правильного мислення.
Ці способи конкретніше здійснюють підготовку всього способу життя до істинної практики Йоги і, коли застосовуються, приводять нижчу природу в такий стан, при якому радикальніші методи можуть викликати швидкі наслідки.
Методи, що відносяться до восьми засобів Йоги (об'єднання), наступні: заповіді, правила, поза, або положення, правильний контроль життєвої сили, абстрагування, зосередження, медитація і споглядання. (Див. Кн. II, Сутри 29-54, і Кн. III, Сутри 1-12)
Отже, можна відзначити, що практики переважно відносяться до тієї стадії в житті прагнучого, коли він знаходиться на Шляху Випробування і Очищення, тоді як методи відносяться до кінцевих стадій цього Шляху і до Шляху Учнівства. Слідування практикам і методам приводить до певних змін у формах, займаних Реальною, або Духовною, людиною, але не є головною причиною перенесення її свідомості в аспект Душі з тілесного аспекту. Це велике перенесення є результатом декількох певних причин, зовнішніх по відношенню до природи тіла. Причини ці такі: перша – божественне походження людини; друга – усередині її форм в прихованому стані знаходиться Христос, або свідомість Душі; третя – імпульс еволюційного процесу просуває Життя Бога у всіх формах до його якнайповнішого виразу. Слід пам'ятати, що, оскільки єдине Життя Того, “Ким ми живемо, і рухаємося, і існуємо”, рухається до ще більшого досягнення, то і клітини, і атоми Його тіла піддаються відповідній дії, стимуляції і розвитку.
4. Свідомість “я є” відповідальна за створення органів, завдяки яким людина володіє відчуттям індивідуальності.
Тут ми маємо ключ до самого прояву і причини появи всього. Поки свідомість будь-якої істоти (сонячної, планетарної або людської) направлена зовні, до об'єктів бажання, до відчуттєвого існування, до індивідуального досвіду і до життя плотського сприйняття і насолоди, доти створюватимуться провідники, або органи, за допомогою яких можна задовольняти бажання, насолоджуватися матеріальним існуванням і сприймати об'єкти. Це велика ілюзія, яка чарує свідомість, і до тих пір, поки чари не втратять своєї могутності, Закон Відродження приводитиме зовні направлену свідомість в прояв на плані матеріальності. Саме Воля до буття і бажання існування спрямовує назовні, до Світла, як космічного Христа, що діє на матеріальному плані за посередництва Сонячної системи, так і індивідуального Христа, що діє за посередництва людської форми.
На ранніх стадіях свідомість “я є” створює матеріальні форми, неадекватні для повного виразу божественних здібностей. В процесі еволюції ці форми стають все більш відповідними, поки створені “органи” не дозволять Духовній людині оволодіти відчуттям індивідуальності. Після досягнення цієї стадії приходить велике збагнення ілюзії. Пробудженій свідомості стає очевидним той факт, що у формі і плотському (відчуттєвому) сприйнятті, в спрямованості до зовнішнього немає справжньої радості або задоволення, і завдяки цьому закладається початок новим зусиллям, що допомагають поступовому відходу від такої спрямованості до зовнішнього і абстрагуванню Духу від форми.
5. Свідомість єдина, проте створює безліч різних форм.
Тут Патанджалі дає основну формулу, яка служить, щоб пояснити не тільки мету і причину маніфестації безпосередньо, але і охоплює в одній короткій фразі стан буття Бога, людини і атома. Позаду всіх форм знаходиться єдине Життя; в межах кожного атому (сонячного, планетарного, людського і елементарного) присутнє єдине чутливе існування; на зворотній стороні об'єктивної природи, яка є загальною сумою всіх форм у всіх царствах природи, знаходиться суб'єктивна дійсність, яка є по суті об'єднаним цілим або єдністю, що створює різноманітну множинність.
Гомогенність – причина різнорідного, Єдиний створює різноманітність. Це учень зможе сприйняти більш інтелектуально, якщо буде дотримуватись золотого правила, яке показує містерію створення і вивчить самого себе. Мікрокосм показує природу Макросвіту.
Він виявить, що він, справжня або духовна людина, мислитель, або єдине життя в його крихітній системі, відповідальний за створення його розумового, емоційного і фізичного тіла, його трьох нижчих аспектів, "тіні" Трійці, точно так, як і його дух, душа і тіло – віддзеркалення трьох божественних аспектів: Отця, Сина і Святого Духа. Він виявить, що він відповідальний за утворення всіх органів в його тілі, і всіх клітин, з яких вони складені. Вивчивши свою проблему ближче, він стане обізнаним про те, як його свідомість і життя наповнює, і тому відповідальні, за міріади крихітних нескінченно малих життів; це він – причина їх об’єднання в органи і форми, і причина того, що ці форми підтримують своє існування. Поступово до нього прийде дійсне розуміння значення слів, "зроблених за образом Бога." Його "свідомість єдина, однак створює багато різноманітних форм" в межах його маленького космосу, і, що вірне для учня, то вірне і для його великого прототипу, Небесної Людини, Планетарного Логосу, і це вірне також щодо прототипу його прототипу, Великої Людини Небес, Сонячного Логосу, Бога, який проявляється в маніфестації через сонячну систему.
6. Серед форм, які створюються свідомістю, тільки ті, що з'являються в результаті медитації, вільні від прихованої Карми.
Форми – це результат бажання. Медитація, коли вона правильна, – це чисто ментальний процес, куди немає доступу бажанню. Форми – це результат імпульсу, або спрямованості, що йде назовні. Медитація – це результат спрямованості усередину, здібності абстрагувати свідомість від форми і субстанції і центрувати її всередині себе.
Форма – це результат, створений природою обізнаної істоти, що любить і бажає; медитація – це виробник наслідків і вона пов'язана з вольовим, або життєвим, аспектом Духовної людини.
Бажання виробляє наслідки і органи чуттєвої свідомості, неминуче приводячи в дію Закон Причини і Наслідку, Закон Карми, який управляє відношенням “форма – свідомість”. Медитативний процес, правильно зрозумілий і правильно виконуваний, спричиняє за собою видалення свідомості Духовної людини від всіх форм в трьох світах і її абстрагування від всіх плотських (відчуттєвих) сприйнять і спрямованостей. При настанні моменту чистої медитації людина звільняється від того аспекту Карми, який створює наслідки. Тимчасово людина абстрагована настільки, що її абсолютно зосереджене мислення не має відношення до чого-небудь в трьох світах, не створює вібрації, направленої назовні, не пов’язане ні з якою формою, не впливає на субстанцію. Коли така зосереджена медитація стає звичкою, повсякденною нормою її життя, людина звільняється від Закону Карми. Вона стає обізнаною про всі наслідки, що ще залишаються, які доведеться відпрацювати, і вчиться уникати створення нових, прагнучи не робити ніяких дій, які “створять органи” в трьох світах. Вона мешкає на плані розуму, наполегливо медитує, творить актом волі (а не безпорадно бажаючи), будучи “вільною Душею”, Вчителем і звільненою людиною.
7. Діяльність звільненої Душі вільна від пар протилежностей. Діяльність інших людей буває трьох видів.
У цій Сутрі учення, пов’язане із Законом Карми, виражається в такій незвичній східній манері, яка мало зрозуміла західному учневі. Аналіз значення цих слів і вивчення коментарю великого наставника В’яси допоможуть прояснити сенс. Також слід пам’ятати, що в четвертій книзі ми маємо справу зі свідомістю вищих ступенів, якої досягли ті, хто слідував восьми засобам Йоги і отримав результати медитації, детально викладені в Книзі III. Такий Йогін є звільненою людиною, вільною від обумовленості формами і зосередженим у свідомості поза межами трьох світів людських устремлінь. Він досяг царства чистої думки і може безперешкодно утримувати свою свідомість вільною від бажання. І тому, хоча він формулює ідеї і думки, хоча він може витримувати могутні медитації і може направляти і контролювати “видозміни мислячого принципу”, він не створює умов, які могли б захопити його назад, у водоверть існування нижчого плану. Він вільний від Карми і не породжує ніяких наслідків, які могли б прив’язати його до Колеса відродження.
В’яса в своєму коментарі указує, що Карма (або дія) буває чотирьох видів, які описуються для нас таким чином:
1. Той тип активності, який є злим, аморальним і порочним. Така Карма називається чорною. Цей вид дій є продуктом якнайглибшого невідання і найщільнішої матеріальності або свідомого вибору. Коли він є результатом невідання, то з розвитком знання поступово з’явиться такий стан свідомості, при якій цей тип Карми зникне. Коли щільна (груба) матеріальність викликає те, що ми називаємо неправильною дією, поступовий розвиток Духовної свідомості замінює темряву Світлом, і Карма знову-таки усувається. Коли ж така активність є результатом свідомого вибору неправильної дії, всупереч знанню, незважаючи на голос Духовної природи, то цей тип Карми призводить до того, що східні окультисти називають “Авічі”, або восьмою сферою, – терміном, синонімічним християнській ідеї про стан погубленої Душі. Ці випадки, проте, украй рідкісні і пов’язані з Шляхом Лівої руки і практикою Чорної магії. Хоча цей стан спричиняє за собою відрив вищого принципу (чистого Духу) від двох його виразів, Душі і тіла (або від шести нижчих принципів), Життя само по собі залишається і, після руйнування Душі у Авічі, це Життя виразить готовність почати новий цикл становлення.
2. Той тип активності, який не є ні повністю хорошим, ні повністю поганим і про який говорять як про чорно-білу Карму. Вона відноситься до активності, карми середньої людини, керованої парами протилежностей, чий життєвий досвід характеризується коливаннями туди-сюди між тим добрим, нешкідливим, що є результатом любові, і тим грубим і шкідливим, що є результатом ненависті. В’яса говорить:
“Чорно-біла викликається зовнішніми засобами: так наприклад, провідник дій розвивається за допомогою спричинення страждання або доброго відношення до інших”.
З цього стає ясно, що розвиток людської одиниці і записи скоєного в хроніках залежать від її ставлення до інших людей і тих дій, які вона робить щодо них. Так здійснюється повернення до групової свідомості, і так породжується або погашається Карма. Таким чином поступово вирівнюються коливання маятника між парами протилежностей, поки він не досягає точки рівноваги; і людина починає чинити правильно, тому що керується Законом Любові, або Душі, який направляє зверху, а не вабленнями хороших або поганих бажань, що штовхають її в ту або іншу сторону.
3. Той тип активності, який називається біла Карма. Цей тип відноситься до життєдайної думки і роботи, яку виконує прагнучий і учень. Він характеризує стадію Шляху, передуючу Звільненню. В’яса пояснює це так:
“Біла відноситься до тих, хто вдається до засобів вдосконалення, вивчення і медитації. Вона залежить виключно від розуму. Вона не залежить від зовнішніх засобів і, отже, здійснюється без спричинення шкоди іншим”.
Тепер стане зрозуміло, що ці три типи Карми мають пряме відношення до наступних планів:
а) План матеріальності фізичний план
б) План пар протилежностей астральний план
в) План одно-направленого мислення ментальний план
Ті, що мають білу Карму – це ті, хто досяг успіху в урівноваженні пар протилежностей і тепер знаходиться в процесі свідомого розумного звільнення себе з трьох світів. Вони роблять це шляхом:
а) Вивчення, або ментального розвитку, через Закон Еволюції і через розуміння природи свідомості і її зв'язку з матерією, з одного боку, і з Духом – з іншого.
б) Медитації, або контролю розуму, і, тим самим, створення механізму, що дає Душі можливість контролювати нижчі провідники і сприяє одкровенню сфери Душі.
в) Неспричинення шкоди. Ні словом, ні думкою, ні вчинком вони не заподіюють шкоду жодній формі, через яку виражається життя Бога.
4. Останній тип Карми описується як ні чорний, ні білий. Жодного роду Карма більше не породжується; з причин, створених Йогом, не виникає ніяких наслідків, які могли б послужити приводом для утримання його на формальній стороні прояву. Коли він діє з позиції не-прив’язаності, не бажаючи для себе нічого, його Карма нульова, а його дії не створюють для нього ніяких наслідків.
8. Ці три види Карми є причиною виникнення форм, необхідних для здійснення наслідків.
У кожному житті, що входить у фізичний прояв, приховані зародки, або насіння, які повинні принести плоди, і ці латентні насінини є дійсною причиною появи форми. Ці насінини були посіяні в колишніх життях і повинні виявитися. Вони є причинами, або Скандхами, які створюють тіла для вироблення наслідків. Скандхи – це бажання, імпульси і зобов’язання, що утримують людину на великому Колесі, яке в своєму вічному обертанні занурює людину в існування фізичного плану для того, щоб виявилося і дозріло стільки насінин, скільки, згідно закону, вона зможе врегулювати і відпрацювати за одне життя. Це суб’єктивні зародки, які створюють форму, в якій вони проростають, дозрівають і відмирають. Якщо кармічні насінини чорні, то людина буде грубою і егоїстичною, матеріалістичною і схильною до Шляху Лівої руки; якщо чорно-білі, то вони приведуть її у форму, відповідну для відробітку її зобов’язань, боргів, обов’язків і інтересів, а також для виконання її бажань; якщо вони білі, то сприятимуть спорудженню того тіла, яке руйнується останнім – каузального, або причинного, тіла, храму Соломона, Карани Шарири окультиста. При кінцевому звільненні це тіло саме руйнується, і тоді не залишається нічого, що відокремлювало б людину від її Отця Небесного, і нічого, що утримувало б її прив'язаною до нижчого матеріального плану.
9. Існує нерозривний зв’язок між пам’яттю і причиною, яка створює наслідок, незалежно від того де, коли і в якій расі ця причина з’явилася.
Щоб прояснити Сутру, перефразовуємо її таким чином: “Незважаючи на те, в яких расах, на яких континентах, у далекому минулому або недавно проходили життя людини, і незалежно від того, як довго вони продовжувалися і скільки тисяч років пройшло, – Его, або Душа, зберігає пам'ять про все. В належний час, при відповідному збігу обставин, кожна причина, породжена в минулих і теперішніх життях неминуче повинна виробити наслідки, і ці наслідки виявляться для відробітку в якому-небудь житті. Ніщо не може запобігти цьому, ніщо не може зупинити”. Чарльз Джонстон виражає це в своєму коментарі наступними словами:
“Так само та ж верховна, правляча і обираюча Могутність, що є Променем Вищого “Я”, збирає разом з різних втілень, часів і місць сумісні мисле-о́брази, які можна згрупувати в рамках одного життя або однієї події. Завдяки такому групуванню створюються видимі тілесні умови або зовнішні обставини, за допомогою яких Душа навчається і тренується.
Подібно тому як динамічні мисле-образи бажання визрівають в тілесних умовах і обставинах, так само набагато динамічніші сили устремління, за допомогою яких Душа досягає Вічного, приносять свої плоди у Вищому світі, вибудовуючи обитель Духовної людини”.
10. Спрага жити існує вічно. Коли нею спонукуваний Розум почав створювати форми – невідомо.
Інший термін, який можна вжити замість слів “спрага жити”, – це “воля до отримання досвіду”. Ця спрага існувати, це прагнення реалізуватися, ця спонука до контакту з невідомим і віддаленим споконвічно властиві одушевленим самосвідомим Життям нашої системи (надлюдським і людським істотам). Пояснення цього імпульсу, будучи космічним і залежним від точки еволюції того Великого Життя, “Ким ми живемо, і рухаємося, і існуємо” і в тілі Якого кожна форма є всього лише клітиною або атомом, для нас поки незбагненне. Все, що може людина, – це збудувати механізм, який зробить збагнення можливим, і розвинути здібності, які дозволять їй контактувати і бути в гармонії з тим, що знаходиться як зовні, так і усередині неї. При цьому в ній прокидається усвідомлення того, що як бажання, які її спонукають до дії, так і прагнення, що примушують її до різних видів активності, не є чимось суто особистісним і єдино реальним, але є також частиною активності того Цілого, крихітною частинкою якого людина є. Вона виявляє, що потік тих спонукуваних спрагою жити образів розуму, які заволодівають її увагою і формують мотивуючі сили її життя, формулюється нею самою, але також складає частину потоку образів космічного Розуму, що виникають в Універсальній Думці в результаті активності космічного Мислителя, Який є Життям нашої Сонячної системи.
Таким чином, істина і учення, які були сформульовані в трьох попередніх книгах, піднімаються зі сфери особистого та індивідуального і стають ширшими та загальнішими. Тому для людської істоти розумові образи – результат спраги жити і дії думки – представляються невідомо коли створеними. Вони оточують її з усіх боків, потік їх енергій весь час стукається в неї, викликаючи той відгук, який свідчить про присутність спраги жити.
Отже, у людини повинні з’явитися два нових види діяльності: по-перше, трансмутація і трансцендування тих бажань і прагнень до плотського (відчуттєвого) сприйняття, які знаходяться в ній самій, і, по-друге, завдання ізолювати себе від тяжіння і впливу тих Великих потоків розумових образів, які існують вічно. Тільки так може вона досягти “стану Ізольованої Єдності”, описаної в Книзі III, Сутрі 50.
11. Ці форми створюються і утримуються разом: спрагою жити – базовою причиною, наслідком, що проявився, – індивідуальністю, а також властивою цій індивідуальності волею жити – ментальною життєвістю і основою для прагнучого назовні життя – об’єктом. Коли ці четверо перестають приваблювати, тоді і форми перестають існувати.
Ця Сутра виражає Закон природи і така проста, що майже не вимагає пояснення. Проте нам варто стисло проаналізувати дане тут учення.
Ми знаємо, що існуванню розумових образів, або форм, що є результатом природи спраги жити, сприяють чотири чинники:
1. Базова причина прагнення жити,
2. Наслідок, або результат індивідуальність,
3. Воля до життя ментальна життєвість,
4. Життя, котре прагне назовні об’єкт.
Якщо причина (спрага жити) створила свій наслідок (індивідуальність, або аспект форми людини), то до тих пір, поки у неї є воля до життя, існуватиме і форма. Вона підтримується в прояві ментальною життєвістю. Це неодноразово описувалося в медичних працях, оскільки було доведено, що поки існує рішучість жити, триватиме життя фізичного плану, але як тільки воля слабіє чи ж інтерес Жителя в тілі більш не центрується на особовому прояві, настає смерть і відбувається розпад його розумового образу – тіла.
Цікаво вказати окультний сенс, що передається словами “...і основою для прагнучого зовні життя – об’єктом”, оскільки в них міститься окультне вчення про те, що життєвий потік сходить з джерела, що породжує, і знаходить свій об'єкт, або кінцевий прояв, в життєвому, або ефірному, тілі, яке є справжньою субстанцією кожної форми і є основою, або каркасом, для щільного фізичного провідника.
Ці чотири чинники правильно було б підрозділити на дві групи, або пари протилежностей: причину і наслідок, волю до життя і дійсну форму, або об'єкт.
Протягом довгого періоду в еволюційному процесі тільки об’єкт, або форма-існування, цікавить її Мешканця, і життя, направлене зовні, є єдиним центром тяжіння.
Але у міру того як Колесо провертається і один досвід проживається за іншим, природа спраги жити досягає насичення і задовольняється, і поступово створення розумових образів і їх наслідків добігає кінця. Форма тому руйнується, об'єктивний прояв більше не приваблює, і приходить звільнення від майї, або ілюзії.
12. Минуле і теперішнє існують в реальності. Форма, що створюється в часі, який сприймається як теперішній, є результатом раніше розвинених властивостей і містить приховані насіння майбутніх якостей.
У цій Сутрі для нас сформульовані три аспекти Вічного Тепер і також пояснюється: те, чим ми є сьогодні, є продуктом минулого, і те, чим ми станемо в майбутньому, залежить від насінин, посіяних в минулих життях, але поки прихованих, чи ж посіяних вже в нинішньому житті. Те, що було посіяне у минулому, існує, і ніщо не може завадити або перешкодити тому, щоб ці насінини дали плоди. Вони повинні принести плоди в нинішньому житті або будуть приховані до тих пір, поки сприятливіший ґрунт і більш відповідні умови не забезпечать їх проростання, розкриття, зростання і дозрівання при ясному світлі дня. Немає нічого прихованого, що б не розкрилося, і немає нічого таємного, що не стало б явним. Посів нового насіння і породження таких видів активності, які повинні принести плоди в майбутньому, – це зовсім інша справа і в значній мірі знаходяться у владі людини. Практикуючи безпристрасність і не-прив’язаність, при посиленому контролі природи бажання, людина може переорієнтовувати себе так, що її увага більше не притягуватиметься до зовнішнього потоком розумових образів, але буде віддалена від зовнішнього і одно-направлено зафіксована на Реальності.
Спершу спроба до цього робиться шляхом контролю над провідником думки, розумом, і приборкання видозмін мислячого принципу, потім починається робота з використання цього механізму і застосування його в правильних напрямах з метою осмислення знання царства Душі, а не для вирішення проблем матеріальної сфери. Так в результаті отримується звільнення.
13. Властивості ці, як приховані, так і повністю проявлені, містять у собі природу трьох гун (трьох якостей матерії).
Ці властивості є насправді якостями, можливостями і здібностями, які вже виявляються або можуть бути проявлені людиною за відповідних умов. Як ми бачили, вони є результатом, або наслідком, всього її минулого досвіду, одержаного за весь цикл життів аж до теперішнього часу. Все те, чим вона є і чим володіє в сьогоденні, є результатом контактів, розкриттів і досягнень, які впливали на неї з самого зародження її індивідуальності аж до нинішнього життєвого циклу. Слід пам’ятати, що всі ці чинники, які об’єднані під загальним словом “властивості”, відносяться до форми і її чуйності до того духовного Життя, яке мешкає усередині.
Вони розкриваються настільки швидко, наскільки сильно духовний Мешканець здатний вражати субстанцію цих форм, підпорядковувати їх своїй волі, контролювати їх і керувати ними. Форма володіє власною визначеною, властивою її природі вібраційною активністю. Ототожнюючись з формою і використовуючи її, внутрішній Мешканець розвиває подвійний набір властивостей. Перший набір виявляється у формі нижчого “я” і стосується пристосовності форми до внутрішнього впливу і зовнішнього оточення. Другий стосується схильностей, імпульсів і бажань, які прагнуть постійно впливати на тіло вищого, каузального, “Я”. Отже, в обох випадках властивості ці пов'язані з ритмом, або гунами, матерії.
Можна сказати, що те, чим ми є, – це продукт минулого, який виявляється як властивості форми особистості. Те, чим ми будемо в наступному втіленні, зумовлюється здатністю Дійсної людини впливати на особистісне “я”, спрямовувати його до вищих цілей і збільшувати швидкість його вібрації. Людина входить у втілення однією, а виходить з втілення – іншою, оскільки тепер вона – продукт минулого плюс досягнення нинішнього життя, і досягнення ці під дією Великого еволюційного імпульсу неминуче спрямовують її вперед, до саттвічного, або ритмічного, гармонійного стану, віддаляючи геть від стану тамасичного, або інертного і нерухомого. Це досягається накладенням властивостей активності, середньої гуни, або раджасу, і того, що переважно управляє зовнішньою активністю і направляє людину до плотського (відчуттєвого) досвіду.
14. Прояв об’єктивної форми відбувається завдяки одно-спрямованості причини, котра створює наслідок (уніфікації видозмін чітти, або речовини розуму).
Імпульс до інволюції, або прийняття форми, є настільки домінуючим і таким одно-направленим результатом егоїчної думки, що робить об'єктивний прояв неминучим. Чітта, або речовина розуму (у великому процесі привласнення форм), настільки повно уніфікована, а бажання до отримання життєвого досвіду за допомогою контактів на фізичному плані настільки домінує, що всі численні видозміни розуму прямують до одного об'єкту.
Коли ситуація міняється на протилежну і людина на фізичному плані вершить своє власне звільнення, метод як і раніше той же – одно-направленість і уніфікація. “Древній коментар” пояснює це в декількох рядках, пов'язаних з символізмом п'ятикутної зірки. Ось вони:
“Занурення в глибини матерії. Точка спускається, пронизує водну сферу і проникає у те, що неясно вимальовувався: інертне, нерухоме, тьмяне, безмовне і віддалене. Точка вогню і камінь з’єднуються, і гармонія і єдність на низхідному шляху досягаються.
Зліт вгору, до Духу. Точка сходить, піднімаючи два нижніх і пов’язуючи три і чотири з тим, що лежить за завісою. Вода не в силах погасити точку вогню; так вогонь зустрічається з Вогнем і змішується з ним. Гармонія і єдність на висхідній дузі досягаються. Так Сонце буде рухатися на північ”.
15. Обидва аспекти, свідомість і форма, відрізняються і відокремлені; і хоча форми можуть бути подібними, свідомості, котрі в них мешкають, можуть функціонувати на різних рівнях буття.
Цю Сутру не можна розглядати без подальшої, в якій стверджується факт існування єдиного Розуму (або єдиного Життя), що є могутньою причиною всього різноманіття меншого розуму і життів. Це необхідно завжди усвідомлювати. Дана Сутра містить в собі три основні думки.
Перша з них говорить про існування двох головних ліній еволюції: тієї, що стосується матерії і форми, і тієї, що стосується Душі, аспекту свідомості, Мислителя в прояві. Для кожної з них шлях прогресу різний, і кожна слідує своїм курсом. Як вже вказувалося, тривалий період часу Душа ототожнює себе з аспектом форми і намагається слідувати “Шляхом Смерті”, оскільки насправді він є темним шляхом для Мислителя. Пізніше, ціною напружених зусиль, це ототожнення долається; Душа пізнає себе, свій власний шлях, або Дхарму, і слідує тоді дорогою Світла і Життя. Завжди треба пам’ятати, про те, що для кожного з цих двох аспектів їх власний шлях – правильний і що імпульси, приховані у фізичному провіднику або астральному тілі, самі по собі не є неправильними. Вони стають неправильними з певних позицій, якщо їх починають неправильно вживати, і саме усвідомлення цього примусило учня в Книзі Іова вигукнути: “я перекручував Те, що було правильним”. Дві ці лінії розвитку окремі і відрізняються, і кожен прагнучий повинен це засвоїти.
Коли це вловлюється, він намагається сприяти еволюції своїх форм двома способами: по-перше, відмовляючись ототожнювати себе з ними і, по-друге, стимулюючи їх.
Залучення Духовної сили дозволить йому також усвідомлювати точку еволюції своїх побратимів, і він перестане критикувати їх за те, що для нього було б неправильною дією, але для них є природною активністю форми протягом того циклу, коли форма і Душа ототожнюються і розглядаються як одне ціле.
Другу наявну в Сутрі 15 основну думку виразити набагато важче. Вона надає відтінок достовірності твердженню багатьох мислителів про те, що всі речі існують і володіють формою і активністю остільки, оскільки їх формулює розум Мислителя. Іншими словами, вони доводять, що завдяки видозмінам нашого власного мислячого принципу ми вибудовуємо наш власний світ і створюємо наше власне оточення. Звідси слідує висновок, що за наявності єдиної базової субстанції, духо-матерії, ми сплітаємо її у форми нашими власними уявними імпульсами. Інші сприймають те ж, що бачимо ми, тільки тому, що деякі видозміни їх розуму аналогічні до наших, а їх реакції і імпульси в деяких аспектах схожі. Проте немає двох людей, які бачили б об'єкт абсолютно однаково. “Речі”, або форми матерії, дійсно існують; вони створені або знаходяться в процесі створення, і за них відповідає якийсь розум або розуми. І тоді виникає питання: хто ж відповідає за оточуючі нас мислеформи? Коментар і переклад Двіведі більше тяжіє до другої основної думки, ніж переказ Тибетця, і буде корисно його вивчити теж, оскільки з розгляду підходу багатьох розумів до проблеми з’являється можливість оцінити її значущість, уникнути порожніх і легковагих висновків і наблизитися до істини. Синтетична точка зору ближча до універсальної істини, аніж яка-небудь часткова. Він говорить:
“Хоча форми є подібними, причина розуму і форм різна внаслідок різниці серед розумів. Попереднє міркування побічно підтверджує існування речей як об'єктів, зовнішніх по відношенню до розуму. “Віджнянаваді-Буддхі”, в яких стверджується, що речі – це всього лише віддзеркалення нашого мислячого принципу, суперечать такому твердженню. Така незгода не може витримати критики, оскільки існування речей незалежно від мислячого принципу безперечне. Насправді, хоча об'єкти одного і того ж класу повністю подібні, спосіб дії цих об'єктів на розум і спосіб сприйняття їх кожним розумом абсолютно відмінні. Отже, об'єкти існують поза мислячим принципом. Хоча об'єкти подібні, вони не представляються різним розумам в однаковому світлі, що доводить їх незалежність від розуму. Знову-таки, ми часто чуємо, як декілька людей говорять, що бачили один і той же об’єкт, так само як його бачила інша людина. Це доводить, що, хоча об’єкт один, пізнаю́чих багато. Ця обставина доводить відмінність між об’єктом і розумом. Крім того, видющий і видиме, тобто розум і об’єкт, або інструмент пізнання і об'єкт пізнання, не можуть бути одним і тим же, оскільки тоді всяке розрізнююче знання стає неможливим, що, проте, – абсурд. Спроба вирішити це утруднення, стверджуючи, що вічна васана форми зовнішніх об'єктів є причина всього нашого розрізняючого знання, даремна, оскільки те, що вже виснажило себе, не може служити причиною. Отже, доведеться допустити, що об'єктивне існування не залежить від суб’єкта. Неможливо собі представити, як одна субстанція (а саме – Пракріті) могла б створити в цьому випадку все безмежне різноманіття нашого досвіду, тоді як трьох гун з їх різноманітними комбінаціями в різних ступенях достатньо, щоб пояснити все це. Що стосується значно освічених Йогів, то цілком природно, що знання створило в них високу Вайраджу, і вони не піклуються про гуни, які теж набувають стану рівноваги і не створюють наслідків”.
Третя основна думка конкретніше має справу з аспектом усвідомлення, або станом обізнаності, Мислителя, що мешкає всередині, і тому представляє безпосередню практичну цінність для учня Раджа Йоги. Вона включає ряд питань, які можуть бути сформульовані таким чином:
1. На якому рівні буття, або усвідомлення (що для окультного учня – одне і те ж), я функціоную?
2. З чим я ототожнюю себе, з формою чи з Душею?
3. Яким шляхом я рухаюсь – вищим Шляхом Душі або нижчим Шляхом Матерії?
4. Чи ж я знаходжуся в перехідному періоді, коли моє усвідомлення переноситься з нижчої свідомості у вищу?
5. Чи є тіло, яким я обмежений, всього лише моїм інструментом, і чи є я тим, хто усвідомлює на іншому плані обізнаності?
Ці та інші подібні питання мають глибоке значення для прагнучого, якщо вони ставляться щиро, а відповіді правдиві, як перед Богом і Вчителем.
16. Численні видозміни Єдиного Розуму створюють різноманітні форми, існування яких залежить від цих численних розумових імпульсів.
Цими словами весь розгляд переміщається з сфери часткового в царство універсального. Коли ми починаємо розуміти, що таке космічні і сонячні імпульси, виявляється дріб’язковість і нікчемність нашої індивідуальної проблеми. Кожна форма в прояві – це результат Божественної думки; кожен об'єктивний провідник, якого пронизують життєві імпульси Всесвіту, створюється і підтримується в об'єктивному прояві завдяки стійкому перебігу потоків думки, емануючих від єдиного гігантського космічного Мислителя. Його несповідимі Шляхи, Його таємний прихований План, Велика Мета, над якою Він трудиться в цій Сонячній системі, поки що недоступні людині. Проте – у міру зростання уміння людини мислити широкими категоріями, розвитку її здатності візуалізувати минуле як єдине ціле і об’єднувати знання, що є у неї, про Життя Бога, як воно виявляється через царства природи, а також досягнувши розуміння природи свідомості – Воля Бога (заснована на Активності, що Любить) відкривається людині.
Ключ до відповідей на питання “як?” і “чому?” міститься в збагненні людиною власної ментальної активності. Розуміння Великої мислеформи Бога, Сонячної системи, і способів її підтримки ростиме у міру збагнення людиною своїх власних мислеформ і способів, якими вона створює своє власне оточення, а також зміни в своєму власному житті. Вона конструює свої власні світи могутністю своїх ментальних процесів і видозмінами того фрагмента універсального мислячого принципу, який вона привласнила для свого власного використання.
Нагадаємо, що Сонячний Логос, Бог, є загальною сукупністю всіх станів свідомості, або обізнаності. Людина, людство в цілому або індивідуальна одиниця, – все це частини даної сукупності. Безліч розумів, від розуму атома (що визнається наукою) до Розуму Самого Бога, включає всі ранги мислителів і всі стадії обізнаності, відповідальні за кожну форму, що знаходиться в нашій Системі. У міру того, як ми прокладаємо собі Шлях від нескінченно малого до нескінченно великого, від мікрокосму до Макрокосму, ми здобуваємо поступово розширюваний стан свідомості, і стійко зростаючу обізнаність. На цій шкалі розвитку, як результати активності розуму, виділяються три типу форм:
1. Форма атома, дійсний мікрокосм.
2. Форма людини, макрокосм для всіх долюдських царств.
3. Форма Бога, Сонячна система, Макрокосм для людини і всіх надлюдських стадій.
Всі ці форми, зі всіма іншими проміжними формами, залежать від якогось життя, наділеного здатністю мислити і імпульсом думки видозмінювати відчуттєву субстанцію, впливати на неї і будувати з неї форми.
17. Форми або пізнаються або ні, залежно від ступеня розкриття якостей сприймаючої свідомості.
Наймайстерніший переклад належить Чарльзу Джонстону:
“Об’єкт сприймається чи ж не сприймається залежно від того, забарвлений розум кольором об’єкту чи ні”.
Те, що ми бачимо залежить від того, які ми самі; у інших формах ми усвідомлюємо тільки те, що розвинене в нас самих. Ми не в змозі бачити аспекти Життя через те, що в нас самих поки що ці аспекти не розвинені і приховані. Наприклад, ми не в змозі бачити божественне в своєму побратимі, бо поки що не увійшли в контакт з божественним в собі і не пізнали його; у нас розвинений аспект форми з його обмеженнями, а Душа настільки прихована, що ми усвідомлюємо лише форму нашого ближнього і не в змозі побачити його Душу. В мить, коли ми контактуємо зі своєю Душею і живемо її Світлом, ми бачимо Душу нашого ближнього, усвідомлюємо її Світло, і все наше ставлення до нього міняється.
У цьому ключ від всіх наших обмежень. У цьому гарантія нашого успіху. Прихована здатність, розвинувшись, відкриє перед нами новий світ. Приховані здібності Душі при повному розкритті дадуть нам обізнаність про новий світ і відкриють нам схему Життя і Царство буття, що дотепер заперечується нами унаслідок їх невидимості. Звідси необхідність для кожного дослідника таємниць існування повністю задіювати в цьому пошуку все своє оснащення, звідси, отже, і необхідність просувати вперед процес Духовного розкриття і розвивати потенційні здібності, якщо він сподівається колись усвідомити Істину у всій її повноті.
18. Повелитель розуму – Сприймаючий, завжди обізнаний про постійно активну речовину розуму – причину, котра створює наслідок.
У цій Сутрі ми маємо твердження, яке є ключем до ефективної і безпечної медитативної роботи. Йдеться про Его, або Душу, яка медитує; її робота полягає в позитивній активності, а не є негативним станом. Більша частина роботи, що виконується під назвою “медитація”, насправді небезпечна і даремна, тому що в процесі її той, хто добивається контролю, – це людина на фізичному плані, зусилля якої зосереджені на досягненні спокою мозку. Вона прагне заспокоїти клітини мозку і утримати їх негативними, спокійними і сприйнятливими. Проте дійсна медитація позитивна і задіює Душу і розум; сприйнятливість мозку є автоматичною реакцією на вищий стан. Тому в Раджа Йозі досягнення контакту з Дійсною людиною, або Его, і здатність “стримувати видозміни мислячого принципу” повинні передувати всякій активності і чуйності мозку. Повелитель розуму завжди не спить, завжди обізнаний про схильність розуму відгукуватися на силові потоки, породжені думкою або бажанням; тому він спостерігає кожну еманацію сили, що витікає від нього, і контролює кожну думку і імпульс, так що ним породжуються тільки ті потоки енергії і ті імпульси, які відповідають постійно утримуваній Цілі і виконанню групового Плану.
Ніколи не слід забувати, що всі Его працюють в груповій формації і під прямим контролем тих Мислителів, які втілюють Божественну логоїчну думку. Тому робота, яку прагне виконати кожен прагнучий, полягає в тому, щоб привести свідомість мозку у відповідність до тієї думки, яка досягає його через його власну Душу, і в результаті здійснення цього Божественний План поступово реалізується на фізичному плані.
У міру того як кожен Син Божий приводить активну речовину розуму, за яку він відповідає, в стан чуйності до Божественної думки, План Століть просувається до завершення. Людині не потрібно зневірятися із-за своєї явної некомпетентності або незначності, як це їй здається, оскільки кожному з нас довірена деяка частина Плану, і ми повинні її втілити; без нашої співпраці відбуваються затримки і перевантаження. Буває, що настають великі ускладнення, коли крихітна частина великого механізму відмовляється функціонувати правильно. Часто через це необхідна довга наладка, перш ніж весь механізм зможе продовжувати успішно просуватися в своїй роботі, і у сфері людської співпраці також нерідко виникає подібна ситуація.
Постійно активна речовина розуму може відгукуватися на нижчу вібрацію, яка еманує від потрійної нижчої людини, і на вищий імпульс, який витікає від душі як посередника між Духом і матерією. Душа завжди усвідомлює цей стан. Людина на фізичному плані сліпа до нього або тільки прокидається до цієї подвійної можливості. Робота прагнучого до об'єднання полягає в тому, щоб поступово і у все зростаючій мірі підпорядковувати речовину розуму дії вищого імпульсу, захищаючи його від нижчої вібрації, поки чуйність на вище не стане стійким станом, а вібраційна активність нижчої людини не слабшатиме і не відімре.
19. Оскільки розум може бути побачений і пізнаний, стає очевидним, що не він є джерелом Прояснення-Просвітлення або Осяння.
Ця Сутра і дві подальші демонструють нам типовий східний підхід до дуже важкої проблеми, і цей метод міркування нелегко вловити західному розуму. Шість шкіл індійської філософії розкривають, обговорюють і настільки повно охоплюють цю проблему джерела творіння і природи розуму, що практично всі наші сучасні школи можуть вважатися відгалуженнями, або логічним продовженням різних індуських теорій. Ключ до різноманітності думок з цих двох питань можна знайти в шести типах, на яких розділені всі людські істоти, оскільки сьомий тип є синтезом їх всіх, що включає, а не виключає.
В Йога Сутрах розум зводиться до положення простого інструменту, або посередника, чутливої пластинки, яка реєструє те, що струмує в нього зверху, або те, що впливає на нього знизу. Він не має власної індивідуальності; він не має власного життя, або світла, за винятком того, що властиве всякій субстанції і, отже, присутнє в атомах, що становлять речовину розуму. Його атоми, знаходячись на тій же лінії еволюції, що і решта нижчої природи, підсилюють прилив матеріальних сил, які прагнуть утримати Душу в ув'язненні, і складають велику ілюзію.
Розум, отже, пізнається по двох напрямах: по-перше, його може знати, розпізнавати і бачити Мислитель, Душа на її власному плані, і, по-друге, його можна побачити і пізнати як провідника людини на фізичному плані. Протягом довгого періоду людина є тим, з чим вона ототожнює себе, але не дійсною Духовною людиною, яку можна пізнати, з якою можна контактувати і підкорятися їй, як тільки розуму відводиться його законне місце як інструменту пізнання.
Тут може допомогти розгляд аналогії на фізичному плані. Око є одним з головних органів нашого чуття, за допомогою якого ми набуваємо знання, за допомогою якого ми бачимо. Проте ми не станемо впадати в оману, вважаючи саме око джерелом світла і тим, що виробляє одкровення. Ми знаємо його як інструмент, що відгукується на певні світлові вібрації, за допомогою якого певна інформація про фізичний план передається нашому мозку, що є великою сприймаючою фотоплівкою на фізичному плані. Для Душі розум діє так само як око, або вікно, через яке надходить інформація, але сам по собі він не є джерелом Світла або Просвітлення.
Тут цікаво відзначити, що у міру координації мозку і розуму (що вперше відбулося в лемурійські часи) одночасно розвинулося і відчуття зору. У міру просування еволюції відбувається вища координація: Душа і розум стають єдині. Потім, коли орган тонкого бачення (Третє око) починає функціонувати, місце розуму, мозку і двох очей замінює інша трійка: Душа, розум і Третє око. Отже, і мозок не є джерелом Просвітлення, але стає обізнаним про Світло Душі і про те, що відкривається у сфері Душі. Одночасно розвивається Третє око і допускає свого володаря до таємниць тонких сфер в трьох світах, так що мозок одержує Просвітлення, інформацію і знання по двох напрямах: від душі – через розум і з тонких планів в трьох світах – через Третє око. При цьому слід пам'ятати, що Третє око виявляє перш за все Світло, що знаходиться в серці кожної форми божественного прояву.
20. Також очевидно, що розум не може знати два об’єкти одночасно: себе і те, що поза ним.
Жодна з оболонок, через які функціонує Душа, не володіє знанням себе; всі вони є лише каналами для придбання знання і проходження життєвого досвіду і уроків. Розум не знає самого себе, оскільки знання ґрунтується на самосвідомості, і отже, не маючи індивідуальної свідомості, неможливо заявляти: “Це я, я сам, а ось це – зовнішнє по відношенню до мене і, отже, не-я”. Розум є всього лише ще одним відчуттям, за допомогою якого отримується інформація і відкривається подальше поле пізнання. Як вже сказано, він – не більше ніж інструмент, здатний функціонувати двома способами: реєструючи контакти по одному з двох напрямів і передаючи це знання мозку від душі або Душі від нижчої людини. Над цим варто подумати, і все людське прагнення повинно бути направлене на те, щоб привести цей інструмент в такий стан, коли він може бути використаний з максимальною користю. Ось до чого покликані три останні засоби Йоги. Але оскільки вони вже обговорювалися раніше, немає необхідності про це поширюватись знову.
21. Якщо припустити можливість пізнання розуму (чітти) окремою його частиною, то це б означало появу нескінченного числа Пізнаючих, і реакції пам'яті, які мали б місце, привели б до нескінченної плутанини.
Одним з невірних пояснень функцій розуму є твердження про його здатність відсторонятися від себе самого і судити про себе як про щось стороннє. Тим самим він стає таким, що складається з суперечності окремих частин, відмінних одна від іншої і продовжуючих ділитися, що приведе, якщо довести ідею до логічного завершення, до хаотичного стану. Все це виходить із-за відмови деяких ортодоксальних мислителів у філософському і ментальному напрямах допустити можливість існування суті, окремої і відмінної від розуму, яка просто прагне використовувати його як засіб отримання знання. Проблема ця виникла головним чином через те, що Мислитель не може бути пізнаний до тих пір, поки не розвинеться розум; його може почувати і відчувати містик і відданий, але знати його (у звичайному значенні слова) неможливо до тих пір, поки не буде розвинений інструмент пізнання, розум. Ось тут на допомогу і приходить східне знання і пояснює чудову роботу ментальних фахівців і християнських учених. Вони підкреслювали факт існування розуму, індивідуального і універсального, і ми у великому боргу перед ними. Природа розуму, його мета, контроль, його проблеми і процеси сьогодні є предметом загальної дискусії, тоді як ще сто років тому такого не було. Але разом з цим залишається велика плутанина в результаті нашої сучасної тенденції обожнювати розум і вважати його єдиним важливим чинником. Східна наука приходить нам на допомогу, повідомляючи, що позаду розуму знаходиться Мислитель, позаду сприйняття – Сприймаючий, а позаду об'єкту спостереження – Спостерігач. Цей Сприймаючий, Мислитель і Спостерігач, і є безсмертні, вічні Его, Душа в спогляданні.
22. Коли Духовний Пізнаючий, повністю звільнений від об’єктів, відображається в матерії розуму, настає усвідомлення “Я”.
Цей Духовний Пізнаючий, який є справжньою Людиною, Сином Божим, вічним на Небесах, відомий під багатьма різними іменами, залежно від школи думки. Список синонімів, що додається, буде корисний учневі, оскільки дає йому ширше бачення і включає розуміння, відкриваючи йому той факт, що опис Синів Божих, проявлених і не проявлених, можна зустріти всюди.
1. Духовний Пізнаючий 8. Внутрішній Правитель 15. Слово, що стало Плоттю
2. Душа 9. Другий аспект 16. АУМ
3. Сутність Самосвідома 10. Друга Особа 17. Мислитель
4. Христос 11. Бог і втіленні 18. Спостерігач, Сприймаючий
5. “Я” 12. Син Розуму 19. Будівельник Форм
6. Вище “Я” 13. Божественний Манасапутра 20. Сила
7. Син Божий 14. Агнішватта 21. Мешканець в тілі
Ці і багато інших термінів можна виявити в Писаннях і світовій літературі. Проте ні в одній книзі природа Душі, як макрокосмічної (Космічний Христос), так і мікрокосмічної (індивідуальний Христос), не показана так дивовижно, як в Бхагавад Гіті; три книги: Бхагавад Гіта, Новий Завіт і Йога Сутри, – містять в собі повну картину Душі і її розкриття.
23. Тоді речовина розуму, що відображає як Пізнаючого, так і пізнаване, стає всезнаючою.
Ця Сутра є підсумковою і підкреслює той факт, що розум, будучи нерухомим і спокійним завдяки практиці зосередження і медитації, стає відбивачем “того, що вгорі, і того, що внизу”. Він є передавачем знання “Я” фізичному мозку людини у втіленні, а також передавачем всього того, що пізнає і сприймає “Я”. Поле пізнання бачиться і пізнається. Пізнаючий є також Сприймаючим, і “сприйняття всіх об'єктів” стає можливим. Буквальною істиною стає те, що для Йогіна ніщо не залишається прихованим або невідомим. Інформація про всі об'єкти стає йому доступною, оскільки він володіє інструментом, який може використовувати для того, щоб з'ясувати те, що знає Душа в Царстві Божому, сфері Духовної істини. Він може також увійти до контакту і передати Душі те, що відоме людині у фізичному втіленні. Таким чином, Пізнаючий, поле пізнання і саме знання зводяться воєдино, і засобом досягнення цієї єдності є розум.
Це одна їх великих стадій на Шляху Повернення, і хоча в належний час інтуїція займе місце розуму і пряме духовне сприйняття займе місце ментального сприйняття, все ж таки ця стадія є просунутою і важливою і відкриває двері до безпосереднього просвітлення. Ніщо не може тепер заважати сходженню Духовної сили і Мудрості в мозок, оскільки вся природа нижчої потрійної людини очищена і підпорядкована, а фізичне, емоційне і ментальне тіла утворюють просто канал для божественного Світла, складаючи провідник прояву Життя і Любові Бога.
24. При цьому речовина розуму стає інструментом “Я” і, відображаючи нескінченну безліч розумових вражень, служить об’єднуючим чинником.
Духовній людині нічого не залишається робити з очищеним нижчим “я”, окрім як вчитися використовувати свій інструмент, розум, а через нього направляти, контролювати і використовувати два інші тіла. За допомогою восьми засобів Йоги вона виявила свій інструмент, розвинула його і оволоділа ним; тепер же вона повинна приступити до його активного використання трьома способами:
1. Як провідник життя Душі;
2. У служінні Ієрархії;
3. У співпраці з Планом еволюції.
У Книзі I, Сутрі 41 ми знаходимо наступні слова: “У того, чиї врітті (різновиди субстанції розуму) повністю контролюються, можливий стан ототожнення і схожості з тим, що усвідомлюється. Пізнаючий, знання і поле пізнання стають єдині, подібно до того як кристал вбирає в себе кольори того, що відображається в ньому.” Тут нам представлена картина того, що відбувається з людиною, яка оволоділа своїм інструментом. У своєму мозку, через розум, вона реєструє те, що Істинне і Реальне; вона стає обізнаною про природу Ідеалу, і кожну здатність, якою вона володіє, використовує в роботі втілення цього Ідеалу в об'єктивному прояві; вона бачить Славу прийдешнього Царства Божого і жертвує все, що має і чим є, для того, щоб цю Славу могли побачити всі. Людина знає План, оскільки він відкрився їй в “таємному місці на Горі Божій”, і вона розумно співробітничає з ним на фізичному плані; вона чує Голос Безмовності і підкоряється його вказівкам, наполегливо працюючи над завданням прояву Духовного Життя в світі, що поклоняється матеріальним речам.
Все це можливе для людини, яка заспокоїла мінливу психічну природу і оволоділа царською наукою Раджа Йоги.
У таємній літературі адептів є наступні строфи, в яких описується стан людини, що досягла і стала Господарем, а не слугою, переможцем, а не рабом:
“П’ятискладовий знайшов спокій, але все таки ходить в нашій сфері. Те, що було щільним і темним, тепер сяє ясним чистим світлом, і сяйво виливається з семи священних лотосів. Він освітлює світ і осяює найнижчі місця божественним вогнем.
Те, що було дотепер неспокійним, бурхливим, як океан, який здіймається, як штормове море, лежить тихим і нерухомим. Води нижчого життя прозорі і пригідні, щоб запропонувати їх спраглим, що йдуть навпомацки і плачуть від спраги.
Те, що вбивало і приховувало Реальність впродовж багатьох нескінченних еонів, саме убито, і з його смертю відособлене життя закінчене. Бачиться Єдиний. Чується Голос. Пізнається Реальність, промайнуло Бачення. Іскра Бога увійшла в Полум'я.
Найтемніше місце сприйняло світло. Видніється світанок на Землі. Зоря з висот струменить свої яскраві промені в саме пекло, і все стає Світлом і Життям”.
Потім перед звільненим Йогом встає вибір. Він стикається з духовною проблемою, суть якої передана в наступному фрагменті стародавнього езотеричного катехізису:
“Що ти бачиш, о звільнений? – Безліч страждаючих, Вчитель, що ридають і волають про допомогу.
Що ти робитимеш, о незворушний? – Повернуся туди, звідки я прийшов.
Звідки прийшов ти, божественний Мандрівник? – З найнижчих глибин темноти, звідти – вгору, до світла.
Куди ти йдеш, о Подорожній на висхідному Шляху? – Назад, в глибини тьми, геть від денного світла.
Для чого цей крок, Сину Божий? – Щоб зібрати тих, хто спотикається в темноті, і освітити їх кроки на Шляху.
Де ж межа служінню, о Рятівник людей? – Я не знаю, я рятую до тих пір, поки хоч єдиний страждає: я стою позаду і служу”.
25. Стан ізольованої Єдності (занурення в дійсну природу “Я”) є нагородою людині, яка здатна розрізняти між речовиною розуму і “Я”, або Духовною людиною.
Стан ізольованої Єдності повинен розцінюватися швидше як результат досягнення особливого стану розуму, аніж як відокремлююча реакція.
Вся медитативна робота, всі моменти роздуму, всі підтверджуючі прояви, всі години згадки своєї дійсної природи є засобами, використовуваними для того, щоб відвернути розум від нижчих реакцій і прагнень і зробити звичним постійне усвідомлення своєї дійсної божественної природи. Після досягнення цього усвідомлення необхідність в таких вправах відпадає і людина вступає в свою спадщину. Ізольованість, про яку тут мовиться, – це відчуженість “Я” від поля пізнання, що включає відмову “Я” від пошуку зовнішнього плотського (відчуттєвого) досвіду і стійке перебування в стані Духовного буття.
Людина починає усвідомлювати себе Знаючим і не зв'язана більше, в першу чергу, з полем пізнання, як це було на ранніх стадіях її розкриття; не поглинена вона і самим знанням, як це було на стадії ментального розвитку, яка відноситься до розвиненої людини або учня. Тепер людина може розрізняти між всіма трьома і більше не ототожнює себе ні з полем пізнання, життям в трьох світах за посередництва трьох провідників, і п’яти відчуттів разом з розумом, ні з одержаним знанням, ні з пережитим досвідом. Вона знає “Я”, вона ототожнює себе з тим, хто дійсно Знає і тому бачить речі такими, як вони є, повністю відмежувавшись від світу відчуттєвого сприйняття.
Проте вона робить це, продовжуючи залишатися людською істотою на землі. Вона бере участь в рішенні земних проблем; вона залучена в людську активність; вона ходить серед людей, їсть і спить, трудиться і живе. Але весь цей час вона знаходиться “в світі, але не від світу”, і про неї можна сказати, як було сказано про Христа:
“Він, будучи образом Божим, не вважав гординею бути рівним Богу;
Але упокорив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним людям і з вигляду став як людина;
Упокорив Себе, будучи скромним навіть до смерті – смерті хресної” (Пилип. 2: 6-8).
Він єдиний з Душею всього, але ізольований, відокремлений від всього, що стосується форми, матеріальної природи. Наступні три Сутри потрібно читати разом, як одну, оскільки вони дають картину поступового зростання духовної природи в людині, яка досягла стану розрізняючої відчуженості і завдяки довершеній безпристрасності взнала сенс ізольованої Єдності.
26. Тоді розум прагне до розрізнення і зростаючого просвітлення як до дійсної природи єдиного “Я”.
27. Проте, через звичку, розум продовжує відображати і інші ментальні враження, а також сприймати об’єкти завдяки органам чуття.
28. Ці віддзеркалення по суті є перешкодами, і метод їх подолання той же самий.
Коли правильне устремління і ритм встановлені, їх підтримка залежить від постійної наполегливості, здорового глузду і стійкості. Без постійної пильності старі звички розуму дуже легко з’являться знов, так що аж до останнього посвячення прагнучий повинен “бути пильним і молитися”.
Правила, що ведуть до перемоги, практики, що несуть успіх, одні і ті ж як для просунутого досвідченого воїна і посвяченого, так і для найскромнішого новачка. У Книзі II дуже детально описані методи подолання і усунення перепон і перешкод, і з моменту вступу на Шлях Випробування і до того високого моменту, коли здійснюється останнє Велике посвячення і звільнена людина постає в повному світлі дня, цих методів і засобів впорядкованого життя необхідно неухильно дотримуватися. Це вимагає терпіння, здібності після невдач продовжувати упиратися, коли успіх здається таким далеким. Це добре знав великий посвячений Павло, що і спонукало його дати настанову учням, яким він прагнув допомогти: “Отже станьте ...щоб все подолавши, встояти”. Джеймс передає нам ту ж думку, коли говорить: “Ми вважали щасливими тих, хто терпить”.
Продовжувати, коли настала знемога; робити наступний крок, коли, здається, немає сил це зробити; триматися твердо, коли, здається, не може бути нічого, окрім поразки, і мати рішучість терпіти, що б не трапилося, коли терпіння вже і так напружене до межі – ось відмітна ознака учнів всіх ступенів. До них звернений гучний заклик Павла:
“Отже станьте, підперезавши стегна ваші істиною, і вдягнувшись в броню праведності,
І взувши ноги в готовність нести благу вість світові;
А паче всього візьміть щит віри, якім зможете загасити всі розжарені стріли лукавого;
І шолом порятунку візьміть, і меч духовний, який є слово Боже” (Ефес. 6: 14, 15, 16, 17.).
29. Людина, яка розвиває не-прив’язаність навіть до власного устремління, після досягнення Просвітлення і стану ізольованої Єдності починає нарешті усвідомлювати Хмару Духовного Знання.
Початківцю важко бути безпристрасним, коли справа стосується його власного духовного розкриття. Але навіть сама ревність його устремління є перешкодою, і одне з головних правил, яке він повинен засвоїти, це необхідність рухатися вперед по Шляху, дотримуючись методів, слідуючи практикам, застосовуючи засоби і неухильно виконуючи закон, але в той же час бути поглиненим баченням і служінням, а не самим собою. Легко стати жертвою високого бажання і настільки турбуватися реакціями і емоціями прагнучої нижчої людини, що тут же знову заплутатися в мережах мінливої психічної природи.
Повинна бути розвинена не-прив'язаність до всіх форм чуттєвого сприйняття, як вищих, так і нижчих.
Багато людей, коли вони переходять з шляху відчуттів і відданого серцевого устремління (містичного шляху) на шлях інтелектуального контролю – здійснюваного за допомогою голови (окультного методу) – скаржаться, що моменти радості і блаженства, котрі траплялися раніше під час медитації, пройшли. Нова система, якій вони тепер слідують, здається нудною, сухою і не задовольняючою. Проте радість і спокій реєструються емоційною природою і жодним чином не зачіпають Реальність. З погляду Душі неістотно, щаслива чи ні людина у втіленні, блаженствує або засмучена, в достатку чи ж в біді. Важливо тільки одне: добитися контакту з Душею, досягти об'єднання (свідомого і такого, що розуміється) з Єдиним. Ця єдність може виражатися в свідомості фізичного плану як відчуття спокою і радості; вона повинна виражатися в зростаючій здатності служити расі, і служити все більш ефективно. Почуття учня – це неістотний момент; важливі його розуміння і корисність як каналу для Духовної сили. Треба пам’ятати, що на Шляху не беруться до увагині наші чесноти, ні наші пороки (окрім того випадку, коли ми позбавляємося від пар протилежностей). Враховується тільки те, що спонукає нас рухатися вперед по Шляху, який “більш і більш яснішає до дня “будь з нами””.
Коли людина відводить свої очі від всього, що стосується фізичного, емоційного і ментального, і піднімає свої очі, відводячи їх від себе, вона стає обізнаною про “осяйну хмару Духовного знання“, або, як іноді перекладають, про “дощову хмару пізнаваних речей”.
Тут ми маємо езотеричну і символічну вказівку на те, що посвяченого зі всіма його досягненнями чекає подальший прогрес і можливість проникнути за іншу завісу. Він зробив велике єднання, об'єднавши Душу і тіло. Він знаходиться (по відношенню до трьох світів) на стадії, званій ізольованою Єдністю. Проте тепер можливе і інше об’єднання: Душі з Духом. Вчитель повинен стати Христом, і для цього він повинен досягти хмари Духовного знання, використовуючи і осягаючи його. Те, що лежить по той бік завіси, що приховує Отця, нам поки обговорювати марно. У нашому Новому Завіті, коли Отець говорив з Христом, голос лунав з хмари (Див. Матв. 17).
30. Після досягнення цієї стадії перешкоди і Карма долаються.
Дві тільки що вивчені Сутри перенесли прагнучого від стадії адепта до стадії Христа. Все, що заважало повному виразу божественного Життя, все, що приховувало і не допускало його, подолано; всі перешкоди скинуті, і всі перепони усунені. Колесо відродження послужило своїй меті, і Духовна одиниця, яка займала форму, принісши з собою потенційні здібності і приховані можливості, розвинула їх повною мірою і повністю розкрила лотос Душі. Закон Причини і Наслідку, як він функціонує в трьох світах, більше не контролює звільнену Душу. Індивідуальна Карма прагнучого підійшла до кінця, і сам він, хоча все ще може підкорятися груповій Кармі (планетарній або сонячній), не повинен робити нічого такого, що прив'язало б його ланцюгами бажання до трьох світів. Його стан підсумовується для нас в наступній Сутрі.
31. Коли завдяки усуненню перешкод і очищенню оболонок вся сукупність Знання стає доступною, людині більше нічого осягати.
Подвійна робота завершена. Перешкоди, які були результатом невідання, сліпоти, впливу і активності оточення, усунені; щільність (грубість) оболонок ліквідована, і завдяки цьому, а також завдяки практиці засобів Йоги, все Знання стало доступним. Йог обізнаний тепер про властиву йому повсюдність, про те, що його Душа єдина зі всіма Душами і тому є частиною однієї невід’ємної Єдності, одного Життя, що все наповнює, безмежного незмінного принципу, що є причиною всього прояву. Він тепер всезнаючий, оскільки все знання доступне і всі шляхи пізнання йому відкриті. Він перебуває вільним від поля пізнання, хоча може функціонувати в ньому; він може скористатися інструментом пізнання і дізнатись про все, про що захоче, проте сам він центрований в свідомості Пізнаючого. Його не можуть стримати ні простір, ні час, його не можуть полонити матеріальні форми, і про цей грандіозний підсумок повідомляться в завершальних Сутрах.
32. Видозміни речовини розуму (або якості матерії), викликані властивою природою трьох гун, припиняються, оскільки вони послужили своїй меті.
33. Час, який є послідовністю видозмін розуму, також припиняє існувати, поступаючись місцем Вічному Тепер.
34. Стан ізольованої Єдності стає можливим, коли три якості матерії (три гуни, або потенції, природи) більше не мають влади над “Я”. Чиста Духовна Свідомість віддаляється в Єдине.


*********************************************

  

Замовити книгу: Аліса Бейлі "Йога Сутри Патанджалі" можна тут >>>>>