Гермес Трисмегіст: батько алхімії, посланець Богів і покровитель всіх наук. За легендами Гермес жив у 4 тис. до н.е. і прожив біля 300 років. Був вибраний першим Верховним Жерцем в історії Єгипту. Фактично підпорядкував собі всю законодавчу владу і увів контроль виконавчої влади древнього Єгипту, сформувавши стійкий державний механізм. Був обожнений при життю як втілення бога Тота (Туті, бога Місяця). Названий греками Трисмегістом – “тричі великим” – як цар земний, філософ-законодавець і великий жрець. Інша версія – як той, хто пізнав рай (небо, духовний світ), пекло (землю, матерію) і людську суть (закони природи). Гермес вважається творцем багатьох наук і мистецтв: медицини, музики, математики, алхімії, юриспруденції, магії, астрономії, астрології, риторики, філософії, історії, географії, геометрії, анатомії, психології.

Володів здатністю матеріалізовувати речі, керувати людьми. До наших днів збереглось лише три праці Гермеса: “Смарагдова скрижаль”, “Божественний Пімандр”, “Книга Тота”. Вважається, що інші книги були знищені при пожежі в Олександрійській бібліотеці.

Теософська частина спадщини Гермеса стала основою герметизму. Основи вчення: людина – це мікрокосм, який є частиною макрокосму; людський розум є частиною Божественного Розуму, а відтак, пізнаючи себе, людина пізнає Бога; людська мова пронизана енергіями Божественного Слова, що відкриває для людини можливості магічного впливу словом на світ; будова людини відповідає будові світу і всі процеси, що відбуваються в людському тілі, відповідають світовим процесам; в людині поєднані духовне і тілесне; духовне отримане від логосу: розсудок, мова і здоровий глузд; матеріальне – це людське тіло, що складається з чотирьох стихій; завдання людини також двоїсте: як духовна істота, вона має споглядати за богом і космосом, а як істота земна – керувати земним проявленим світом; земний світ в ієрархії світобудови є нижчою сферою, тлінним і керованим законом причини-наслідку, з чередою втілень; серед людей є дві групи: ті, хто володіють Знанням і цим наближені до Божественної Сутності (до Єдиної Основи) і ті, хто цих знань не має; перші мають уникати спілкування з другими, щоб не зашкодити останнім передчасною видачею знань, що може згубно вплинути на всю цивілізацію; головною метою посвяченого герметика є осягнення світобудови і через неї – вищої Божественності.

Див. також Герметизм >>>