maitrī = доброзичливість
karuṇā = готовність допомогти, емпатія
mudito = товариськість, життєрадісність
upekṣana = незворушність, байдужість
sukha = щастя, насолода
duḥkha = біль, страждання
puṇya = успіх, винагорода
apuṇya = провал, гріх
viṣayānam = ситуації
bhāvanātaḥ = вирощування, плекання
citta = все, що змінюється в людських істотах, включаючи розум, дух, почуття, енергію та фізичне тіло
prasādanam = гармонія, ясність, мир

33. Спокою чітти (чи матерії розуму) можна домогтися, практикуючи співчуття, турботливість, наполегливість в досягненні цілі, а також безпристрасність щодо задоволення і страждання (чи щодо всіх форм добра і зла).

В цій Сутрі ми маємо справу з фізичним тілом, яке шукає досвіду на фізичному плані і використовує свідомість мозку. Прагнення цього тіла спрямовані до всіляких об’єктивних форм, і воно схильне (поки не преображене Духом) з легкістю притягуватися до матеріальних об’єктів. Природа цих об’єктів залежить від точки еволюції Его, котре отримує досвід. Ми повинні постійно пам’ятати про це, вивчаючи цю Сутру, інакше завершальна її частина буде невірно зрозумілою. Необхідно розрізняти всі прояви добрих і злих сил і розуміти, як їх регулює Закон. Проте, коли практикується безпристрасність щодо матеріальних форм, це веде до звільнення від дії всіх фізичних форм, які можуть виражати ці енергії. Буде корисно відзначити, що співчуття стосується нашого ставлення до всіх інших мандрівників, або четвертого царства природи; турботливість характеризує наше ставлення до третього, тваринного царства; наполегливість в досягненні мети стосується до нашого зв’язку з Ієрархією планети, а безпристрасність стосується нашого ставлення до всіх реакцій нижчого особистісного “я”. Місткість цієї Сутри очевидна, оскільки вона стосується всіх мозкових вібрацій учня.

Отже, фізичне тіло розглядається як провідник для виразу:

а) Корисності нашим побратимам.

б) Дбайливості в поводженні з тваринним царством.

в) Служіння на фізичному плані в співпраці з Ієрархією.

г) Дисципліни фізичних потреб і безпристрасності відносно всіх форм, бажаних для цих потреб і відчуттів, незалежно від того, чи називаємо ми їх шкідливими чи ні. Всі вони, без винятку, повинні бути трансцендовані.

Тим самим досягається спокій чітти, або речовини розуму, спокій мозкових реакцій і, нарешті, повний спокій і незворушність. Дана думка добре передана Чарльзом Джонстоном в його перекладі Сутри: “Психічна природа рухається до благодатного спокою”, і людина стає виразом благотворності і завершеності своєї природи, а також повної чистоти думок і вчинків. Всі тілесні нездужання долаються, і цілісно виражається природа її прояву.

Інші варіанти перекладу цієї сутри: 

Розум стає очищеним і спокійним (шляхом) розвитку щодо щастя, нещастя, чесноти та пороку позицій відповідно доброзичливості, співчуття, радості та нейтральності. _{Свамі Сатьянанда Сарасваті}