Інтелігібельний (лат. intelligibilis мислимий; той, що осягається розумом).

В ідеалістичній філософії – надчуттєвий, який осягається лише розумом.

Філософська категорія, що утворює пару понять з сенсибельною категорією. Терміном інтелігібельний позначають такий об'єкт, що є предметом інтелектуального споглядання. Терміном “сенсибельний” (лат. sensibilis – сприйманий відчуттями) позначають об'єкт, який може бути предметом відчуттєвого споглядання. Вперше чіткий поділ всіх об'єктів пізнання на інтелігібельні та сенсибельні пропонується Платоном. Якщо інтелігібельний об'єкт, який одержав у Платона назву “ідея”, має властивості тотожності, ненароджуваності і незнищенності, то основна властивість сенсибельного – мінливість. Відповідно, критерієм істини має бути співвідношення міркування не з чуттєвим досвідом сенсибельних предметів, а з чистим знанням предметів інтелігібельних. Тому хибність судження має місце не тоді, коли уявляється один чуттєвий предмет замість іншого, а коли порушене співвідношення з ідеєю пізнаваного розумом “небуття”.

У схоластиці інтелігібельними іменувалися загальні сутності, до яких відносять п’ять предикабілій Аристотеля (рід, вид, визначення, власне та привхідне), що фігурують під загальною назвою “універсалії”. Сенсибельними називалися поодинокі сутності.

У філософії Канта спосіб пізнання інтелігібельного об’єкта характеризується поняттям трансцендентний, а спосіб пізнання об’єкта сенсибельного характеризується поняттям іманентний.