КОНТАКТНІ (ІНІЦІАТОРИ) ТА ДИСТАНТНІ (СТАБІЛІЗАТОРИ)

Можна виокремити два протилежні способи взаємодії людини із зовнішнім світом.

Одні люди активно цікавляться зовнішнім світом, тягнуться до нових об’єктів, ініціюють взаємодію з ними. Таких людей можна назвати КОНТАКТНИМИ ІНІЦІАТОРАМИ.

Інші люди мінімізують взаємодію із зовнішнім світом, уникають контакту з новими об’єктами, їх увага спрямована всередину, вони схильні підтримувати та стабілізувати внутрішні процеси. Таких людей можна назвати ДИСТАНТНИМИ СТАБІЛІЗАТОРАМИ.

У наведеній далі таблиці містяться типові ознаки поведінки Ініціаторів та Стабілізаторів.

...

Контактні (Ініціатори) схильні до розширення. Вони активно досліджують зовнішній світ, їхня увага спрямована на нові об’єкти, від них вони отримують мотивацію та стимул. Ініціатори легко витрачають енергію на взаємодію із новими об’єктами. Під об’єктами маються на увазі як матеріальні (люди, предмети, зовнішнє середовище) так і нематеріальні  об’єкти (ідеї, поняття, інформація).

Дистантні (Стабілізатори) орієнтовані на збереження енергії, вони спрямовують увагу на внутрішні процеси, мінімізуючи взаємодію із зовнішніми об’єктами. Стабілізатори досліджують свої думки, відчуття та почуття, схильні до поглиблення та деталізації, впорядковуючи та покращуючи зв’язки між знайомими для них об’єктами.

Швидкість ухвалення рішень

Інтелектуальна діяльність Контактних (Ініціаторів) відрізняється високою швидкістю. Вони швидко думають, швидко реагують, швидко ухвалюють рішення, прагнуть швидкого результату.

Дистантні (Стабілізатори) поводяться обережно, довго обдумують, заглиблюються в питання, вивчають деталі. Як наслідок, рішення ухвалюють повільно, проте воно зазвичай добре продумане.

Спілкування

Ініціатори (Контактні) мають потребу у розширенні зони свого впливу у соціумі. Вони залюбки йдуть на контакт з незнайомими людьми. Люблять бути в центрі подій та в центрі уваги. Наповнюються енергією, якщо навколо них багато людей. Їм краще дається взаємодіяти із великими колективами, ніж з малими. Більше люблять говорити та розповідати про себе, ніж слухати співрозмовника і намагатися зрозуміти його проблему. Зазвичай спочатку кажуть, а потім думають, тому можуть здаватися поверхневими та нерозважливими.

Стабілізатори (Дистантні) поводяться більш стримано, ініціативи при спілкуванні зазвичай не проявляють, неохоче йдуть на контакт з незнайомими людьми. Зайвого не розказують, більше прислухаються до того, що говорять інші. Спочатку думає, а потім вже говорить або діє. Стабілізатори швидко втомлюються від довгих та багатолюдних заходів, почуваються незатишно у великій та гучній компанії. Мають потребу періодично бути на самоті, щоб відновити енергію. Вони ефективніше взаємодіють із невеликими колективами чи групами.

Самодослідження

Ініціатори (Контактні) настільки зацікавлені зовнішніми об’єктами, що можуть не помічати, що відбувається з ними самими, вони не схильні аналізувати себе, свої думки, почуття чи відчуття. Пряме самозаглиблення зазвичай дається їм важко. Вони розуміють самі себе опосередковано, через інших людей. Не отримуючи інформації від зовнішнього світу, відчувають нудьгу та внутрішню порожнечу. Саме стабілізатори часто дають ініціаторам необхідний імпульс для самодослідження.

Стабілізатори (Дистантні) навпаки, настільки зацікавлені своїми внутрішніми процесами, що можуть ігнорувати зовнішні об’єкти та уникати взаємодії з ними навіть, коли такої взаємодії потребує ситуація. Їм не нудно бути наодинці із собою. Перебуваючи у натовпі, вони можуть відчувати внутрішню порожнечу та дискомфорт, адже шум та надмірна кількість зовнішніх подразників заважають їм зосередитися на внутрішніх процесах. Часто саме ініціатори підштовхують стабілізаторів до взаємодії з новими об’єктами та надають імпульс для діяльності у зовнішньому світі.

Екстраверсія та інтроверсія  

Стилі Контактного Ініціатора та Дистантного Стабілізатора відповідають поняттям Екстраверсії та Інтроверсії у типології Карла Юнга.

Швейцарський психіатр був першим, хто дав визначення термінам «Інтроверт» та «Екстраверт» у 1913 році (1). Юнг вважав, що екстраверти прагнуть до інтенсивного контакту із зовнішнім світом, тоді як інтроверти спрямовують психічну енергію всередину. 

У своїй праці «Психологічні типи» Карл Юнг описує 8 типів людей, 4 з яких є інтровертами, а 4 – екстравертами.

ТИП чи СТИЛЬ?

Терміни екстраверсія/інтроверсія широко використовуються у світі, про екстравертів та інтровертів написано безліч статей та книжок. Хоча терміни інтроверсія/екстраверсія були введені у психологію Карлом Юнгом, їх загальне розуміння сильно відрізняється від Юнгіанського.

Коли йдеться про екстраверсію/інтроверсію, слід розрізняти ТИП ПСИХІКИ та СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ.

В загальному розумінні Екстраверсія проявляється у комунікабельній, говірливій, енергійній поведінці, тоді як Інтроверсія проявляється у більш розважливій та стриманій поведінці. В даному випадку мається на увазі СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ, який може змінюватися в залежності від ситуації і є поверхневою рисою. Такий стиль взаємодії ще називають контактним (екстравертним) або дистантним (інтровертним).

Якщо ми говоримо про екстраверсію/інтроверсію у Юнгіанській типології, то йдеться про один з 8 ПСИХОЛОГІЧНИХ ТИПІВ, який є глибинним, вродженим і не змінюється протягом життя, незважаючи на різні обставини. Поняття екстраверсії/інтроверсії в типології Юнга не обмежується лише рівнем комунікабельності людини, натомість має багато інших параметрів. Карл Юнг виділяв 4 екстравертних ТИПИ та 4 інтровертних ТИПИ. Якщо ми кажемо, що людина – екстраверт/інтроверт за Юнгіанською типологією, то потрібно знати, до якого з 8 ТИПІВ вона належить, адже екстраверт одного ТИПУ сильно відрізняється від екстраверта іншого ТИПУ.

Важливо розуміти, що людина, яка відноситься до екстравертного ПСИХОЛОГІЧНОГО ТИПУ за Юнгом може мати дистантний (інтровертний) СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ; і навпаки, людина, яка відноситься до інтровертного ПСИХОЛОГІЧНОГО ТИПУ за Юнгом може мати контактний (екстравертний) СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ. Тобто людина з екстравертним типом за Юнгом може бути замкнутою і некомунікабельною, і навпаки.

Коли ви кажете що хтось екстраверт/інтроверт, ви маєте на увазі ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТИП за Юнгом чи СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ?

Вплив середовища

Як йшлося вище, ТИП людини залишається незмінним протягом життя, тоді як СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ може змінюватися в залежності від різних факторів.

На СТИЛЬ ВЗАЄМОДІЇ людини сильно впливає її оточення. Наприклад, якщо жінка – інтроверт, а її мати – екстраверт, то така жінка вірогідно буде проявляти набуту схильність до екстраверсії. Якщо її мати – інтроверт, то ця жінка вірогідно буде проявляти набуту схильність до інтроверсії. Тобто на жінку сильно впливає стиль взаємодії її матері. Якщо чоловік – екстраверт, а його батько – інтроверт, то цей чоловік вірогідно буде проявляти набуту схильність до інтроверсії. На чоловіка сильно впливає стиль взаємодії його батька.

Інтегральний тип нації чи країни також сильно впливає на поведінку людини. Є країни із значною перевагою контактного (екстравертного) стилю взаємодії: США, Бразилія, Іспанія, Італія. В таких країнах людина інтровертного ТИПУ вірогідно буде мати набуту схильність до екстравертного СТИЛЮ ВЗАЄМОДІЇ. І навпаки, якщо людина екстравертного ТИПУ проживає в таких країнах як Японія, Данія, Швеція, Фінляндія, в яких переважає дистантний (інтровертний) стиль взаємодії, вірогідно вона буде мати набуту схильність до інтровертного СТИЛЮ ВЗАЄМОДІЇ.

Параметр екстраверсія/інтроверсія зазвичай є одним з перших, на що люди звертають увагу при перебуванні в інших країнах або при спілкуванні з іноземцями. Найбільш інтровертними вважаються Японія та Скандинавські країни. Екстравертний стиль спілкування найбільш характерний для мешканців США, Латинської Америки та Середземномор’я. Мешканці Близького Сходу та Південної Азії, зазвичай, більш екстравертні. Мешканці Східної Азії (китайці, японці, корейці та в’єтнамці), зазвичай, більш інтровертні.

Не дивно, що існує багато статей з порадами, в яких країнах краще жити інтровертам, а в яких – екстравертам.

Інтровертні країни

Шведська культура дуже інтровертна за своєю природою, і шведи знайшли обережний баланс між дружелюбністю, але не надмірною комунікабельністю. У Швеції екстраверсія та «примусове спілкування» можуть вважатися огидними. (2)

Бути гучним у громадських місцях та спілкуватися з незнайомцями вкрай незвично для датчан. (2) Датська культура надає великого значення конфіденційності та особистому простору. (4)

У Фінляндії бути цивілізованим означає надавати іншим особистий простір і не вести світських балачок. (4) Фіни комунікабельні, коли їм це потрібно. Вони не відчувають примусу до спілкування, і не ображаються, коли інші не зацікавлені в спілкуванні. (2)

У Норвегії цілком нормально мати можливість виконувати всі свої повсякденні справи без необхідності спілкуватися з іншими. Люди навряд чи спілкуватимуться з вами по дорозі на роботу, а сусіди, зазвичай, лише посміхнуться та помахають рукою. Навіть ваші колеги (якщо вони норвежці) будуть триматися на відстані. (2)

Є багато аспектів японської культури, які подобаються інтровертам, що робить її однією з найкращих країн для проживання інтровертів. Японська культура наголошує на тому, щоб не створювати незручностей іншим. Незнайомі люди рідко підходять до вас, і ви навряд чи потрапите в пастку розмови — навіть із колегою. Люди дуже поважають кордони інших, а це означає, що ви можете бути серед людей, але при цьому жити тихим спокійним життям. Також в Японії цілком нормально займатися чимось на самоті. Наприклад, є манга-кафе з великою кількістю окремих куточків для читання та спеціалізовані соло караоке-магазини, де ви можете поспівати собі наодинці в окремій кабінці. І ніхто не подивиться на вас зі здивуванням, якщо ви вийшли поїсти на самоті — це дуже поширене явище!  (2)

Японія вважається безконтактною культурою. У таких культурних групах люди під час розмови стоять далі один від одного, менше контактують очима та менше торкаються під час взаємодії. Тому в Японії надають перевагу поклонам, а не рукостисканням. (5)

Інтровертні культури, такі як Японія, Китай та Фінляндія, ще називають реактивними. «Реактивні або слухаючі культури рідко ініціюють дискусію, воліючи спочатку вислухати думку іншого, а потім реагувати на неї та формулювати власну. Вони вкрай рідко перебивають доповідача під час розмови/презентації. ... Представники реактивних культур, не тільки добре переносять мовчання, але й вважають його дуже важливою частиною розмови.» (6) 

Екстравертні країни

У мульти-активних (екстравертних) культурах перебивати співрозмовника не вважається грубим, якщо це робиться ввічливо. Насправді перебивання сприймаються як інтерес до сказаного вашим співрозмовником. Без цього у співрозмовника може скластися враження, що вам нудно або ви просто не слухаєте. Доречними перериваннями можуть бути: «Що саме ви маєте на увазі під …» або «Я згоден з більшістю з того, що ви говорите, однак…» або «Це дуже проникливо». (7) Як тільки співрозмовник замовкає, інший відразу ж переходить до своєї черги розмови, оскільки екстравертам вкрай важко дається мовчання. (6)

Ось як американець описує особливості спілкування у США: «Тиша. Це те, що американці ненавидять. У типовій американській розмові ви рідко знайдете таке поняття, як затишна тиша, розмірковуюча тиша або природна тиша. Для середньостатистичного американця у звичайній розмові існує лише один тип мовчання, і це незручне мовчання. Тип мовчання, якого нас з дитинства вчать уникати за будь-яку ціну. Це значною мірою завдячує американському розмовному підходу, який, на мою думку, найкраще можна описати як багатошарове розмовне нашарування, коли кожен безперервно і швидко накладає нову паралельну інформацію.» (8)

Екстравертні країни зазвичай мають контактну культуру спілкування — коли люди стоять ближче один до одного, більше контактують очима, частіше торкаються та говорять голосніше.

Італійці особливо відомі своєю яскравою невербальною комунікацією з точки зору жестів, гучності, зорового контакту та дотиків. Італійці використовують рухи руками і дотики, щоб регулювати потік розмови. Вони говорять з піднятими руками, щоб дати сигнал, що зараз їхня черга говорити. Якщо їх співрозмовник починає піднімати руки, італієць може ніжно торкнутися його та продовжувати говорити. Співрозмовники часто сприймають це як ознаку прихильності. Насправді цей дотик призначений для того, щоб утримати співрозмовника від підняття рук, що могло б сигналізувати про те, що черга розмови італійця закінчилася, і співрозмовник тепер має слово. Для того, щоб почати розмову, вам пропонується фізично схопити італійця за руки в повітрі та потягнути вниз. Хоча такий спосіб може здаватися дуже агресивним і грубим для мешканців Північної Європи та американців США, це невербальна норма в італійській культурі і, можливо, єдиний спосіб долучитися до розмови. (5)

Ось що пише І. Адізес про екстравертні культури: «У Мексиці жартують, що в суперечці програє той, хто першим замовчить, щоб перевести подих. Мексиканці постійно перебивають один одного. Так само поводяться італійці та ізраїльтяни: така манера спілкування характерна для мешканців Латинської Америки та Середземномор’я. Я називаю це «розмовою глухих». Обидва учасники глухі. Жоден не чує ні іншого, ні самого себе, тому що вони занадто зайняті говорінням та перебиванням.»  (3)

…

Інтроверт може бути помилково прийнятий за екстраверта, і навпаки, при подорожі у іншу країну: «Коли я жив у Америці, де цінується товариськість, а екстраверсія є національною рисою, мене зазвичай вважали (і я відчував себе) інтровертом. Проте в Німеччині люди приймають мене за екстраверта».

...

Конфлікти і непорозуміння

Внаслідок сильних відмінностей у взаємодії, між екстравертами та інтровертами можуть виникати конфлікти і непорозуміння.

«Більшість інтровертів в Америці досі роблять те, що колись робила я: прикидаються екстравертами. Тому що упереджена прихильність до екстравертів особистостей в американському житті починається рано: у школі» - стаття «Мені довелося покинути США, щоб перестати прикидатися екстравертом».

…

Як покращити взаємодію з інтровертами:

* Не перебивайте інтроверта. Навчіться слухати. Говорячи з інтровертами, збавте свій темп, сповільніться.
* Поважайте право інтровертів на особистий простір, не будьте нав’язливими.

 

HR-менеджерам і керівникам важливо враховувати типи особистості співробітників, щоб доручати їм ті проєкти, в яких вони проявлять себе з найкращих сторін, а не навпаки.

* Дайте йому час на роздуми, не вимагайте миттєвих відповідей. Інтроверти багато думають і саме тому не завжди можуть швидко відповісти на поставлене запитання. Дайте їм час все обдумати, сформулювати відповідь, вивчити більше інформації.

* Будьте готові відповідати на велику кількість запитань, тому що інтровертам важливо зрозуміти аналітику керівника, чому задачу потрібно виконувати саме таким чином, на яких підставах було прийнято те чи інше рішення.

* Не змушуйте його спілкуватися з іншими та заводити багато друзів.

* Облаштуйте його робоче місце так, щоб навколо не було шумно і людно. Стежте, щоб екстравертів не було занадто багато і вони не дратували своїх колег.

 

Поради для керівника-екстраверта:

* Перед тим як щось говорити вголос, скажіть це про себе і подумайте, чи воно вартує того, щоб бути сказаним.

* Перед тим як закінчити розмову, ввічливо запитайте інших, чи хочуть вони щось додати до того, як ви підете.

...

1 - Вперше Юнг представив свою ідею екстраверсії та інтроверсії на психо-аналітичному конгресі в Мюнхені у 1913 році (Davie 1933).

2 – “8 найкращих країн для проживання інтроверта” www.allaboutintroverts.com

3 - І. Адізес. Розвиток лідерів. (I. Adizes. Leading the leaders, 2004)

4 – “10 найбільш інтровертних країн і культур, які цінують інтроверсію”  introvertedgrowth.com

5 – Дослідження динаміки стосунків. Невербальна комунікація та культура. open.maricopa.edu

6 – Модель Крос-культурної комунікації Річарда Льюїса (Richard D. Lewis, Model of Cross-Cultural Communication) www.crossculture.com

8 – Північні розмови відрізняються. virtualwayfarer.com