Різновиди активності розуму з точки зору духовної психології

Людина стоїть між двома світами – зовнішнім видимим світом, який входить через п’ять відчуттів і в якому бере участь кожен, і внутрішнім світом, в якому нікого іншого нема, і, хоча кожна людина в світі може спостерігати вас, лише ви можете спостерігати себе. Цей внутрішній світ є другою реальністю і він є невидимим.

Якщо ви маєте сумніви щодо цієї другої реальності, спитайте себе: чи є мої думки, відчуття, почуття, мої страхи, надії, розчарування, мої радості, мої бажання, мій смуток реальними для мене? Звичайно, якщо ви скажете що вони нереальні і що реальними є стіл чи будинок, які ви можете бачити своїми очима, тоді ви ще не готові до пізнання себе і своєї вищої природи. У якому світі реальності перебуваєте ви? У зовнішньому світі, чи у світі, якого ніхто не бачить крім вас, вашому внутрішньому світі? Думаю, ви погодитеся, що саме у цьому внутрішньому світі ви дійсно живете весь час і відчуваєте, і страждаєте. Ви можете бути досить сильно ототожненими з вашим столом чи будинком, але навіть якщо так, то хіба це не ваше відчуття про цей стіл і будинок є для вас реальним?

Ви можете довести речі у зовнішньому світі шляхом спостереження і ви можете довести речі у внутрішньому світі шляхом самоспостереження. І чим більше ви будете розкривати цей внутрішній світ, тим більше будете розуміти, що живете у двох світах, у двох реальностях, зовнішній і внутрішній, і що так само як ви повинні вчитися відносно зовнішнього світу, який спостерігаємо – як у ньому ходити, як не падати у ями чи не заблукати в хащі, як не зв’язуватися з поганими людьми – завдяки вивченню духовної психології ви почнете вчитися, як ходити по цьому внутрішньому світу, який відкривається за допомогою самоспостереження.

Духовна психологія має на меті спрямувати свідомість людини до її вищих аспектів, тобто сприяти об’єднанню особистості з Душею або об’єднанню людини зі своєю духовною природою. Для цього обов’язковим є досягнення внутрішньої тиші, тільки так можна почути голос Душі.

Коли людина думає, їй здається, що вона думає сама. Але наші думки зазвичай ідуть навмання, вони просто проходять через наш мозок, проте це не означає, що вони наші. Середня людина не знає, як у неї виникають думки і емоційні стани, не здатна відслідкувати момент їх зародження. Наш розум проявляє постійну активність, яку ми зазвичай не здатні контролювати.

Щоб досягнути внутрішньої тиші, людина повинна навчитися приборкувати різні прояви активності розуму, який, згідно духовної психології, повинен бути не активним діячем, а лише передавачем інформації від п’яти відчуттів до Душі і від Душі до особистості.

Для досягнення контакту з Душею наш мозок повинен повністю змінити режим роботи.

У ланцюжку «Думка – слово – дія» духовна психологія приділяє найбільшу увагу думці, і процесу виникнення думок і почуттів, а також навчає методам контролю над ними. В будь-який момент у наш мозок можуть прийти найдивніші думки і о́брази, навіть цілі монологи. До нас може прийти будь-який настрій, імпульс, відчуття, почуття, гнів, антипатія, депресія, хвилювання, страх. Духовна психологія допомагає зрозуміти, що всі ці думки і стани не є людиною, не є «я», вони приходять і йдуть, навчає відслідковувати їх і не ототожнюватися з ними.

«Енергія слідує за думкою» – це одне з ключових тверджень духовної психології. Не маючи можливість контролювати свої думки і емоційні стани, людина не може також контролювати витік своєї енергії. Так як «енергія слідує за думкою», а наш мозок щохвилини продукує нову думку, то ми щохвилини втрачаємо частину енергії. Отже, опанування методів контролю розумової діяльності не лише покращує зв’язок з Душею, але й покращує наш енергетичний стан і здоров’я.

Древня наука Раджа Йоги (йога означає об’єднання) дає покрокові інструкції щодо методів об’єднання людини зі своєю духовною природою (вищим «Я») і розкриває нам природу нашого розуму. Ось що говориться про це в Сутрах Патанджалі (скорочено):

Сутра 2. Це Об’єднання досягається шляхом підпорядкування психічної природи і приборкання активності розуму.

Сутра 5. Існує п’ять різновидів активності розуму.

Сутра 6. Ці види активності розуму такі: правильне знання, неправильне знання, фантазія, пасивність (сон) і пам’ять.

Сутра 7. Основою правильного знання є правильне сприйняття, правильний умовивід і правильна передача сприйнятого (чи точне бачення).

Сутра 8. Неправильне знання ґрунтується на сприйнятті форми, а не на сприйнятті стану буття.

Сутра 9. Фантазія заснована на образах, які не мають реального існування.

Сутра 10. Пасивність (сон) ґрунтується на нерухомому стані розуму (тобто на не сприйнятливості відчуттів).

Сутра 11. Пам’ять – це утримування того, що було пізнано.

Сутра 12. Контроль над цими різновидами розуму досягається шляхом невтомного наполегливого зусилля і розвитку не-прив’язаності.

Для кращого розуміння цих тез позачасової мудрості можна ознайомитися з коментарями до них. Наступні коментарі Аліси Бейлі і Джуал Кхула.

Прагнучий до об’єднання повинен зробити дві речі:
- Добитися контролю над “мінливою психічною природою”; це матеріал, в який вдягаються всі наші бажання і відчуття.
- Перешкодити розуму набувати численних форм, що останній з такою легкістю робить. Зазвичай їх називають “різновидами мислячого принципу”.
Виконанням цих двох пунктів здійснюється контроль над емоціями і над розумом. Неконтрольоване бажання і неврегульований розум перегороджують доступ світлу Душі і відкидають Духовну свідомість. Поки існують ці перешкоди, об’єднання неможливе.

Мета Раджа Йоги полягає в тому, щоб замістити ці імпульси цілеспрямованими свідомими діями Душі, або Духовної людини, чия природа – любов, чиї дії сповнені мудрості і чий мотив – групове вдосконалення.

Слід мати на увазі, що, коли нижча природа перебуває під контролем, вона може проявляти вищу.
Через встановлення контролю над перерахованими субстанціями і приборкання їх інстинктивної активності здійснюється возз’єднання з Душею. Це возз’єднання пізнається і проживається у фізичному тілі за допомогою свідомого розумного контролю над нижчою природою.

Одне з найбільш революційних усвідомлень, на яке прагнучий до пізнання Душі повинен себе налаштувати, – це переконаність в тому, що розум є засобом, необхідним для отримання знання. На Заході в основному поширена ідея про те, що розум є частиною людського механізму, який тільки використовує знання. “Процес перебирання речей в думці”, намагання вирішити проблеми важкою розумовою працею, не бере жодної участі в розкритті Душі. Це лише попередня стадія, яку слід замінити іншим методом.
Той, хто вивчає Раджа Йогу, повинен виявити, що розум призначений стати органом сприйняття; тільки так він дійде правильного розуміння цієї науки. Процес, якому необхідно слідувати в поетапній роботі з розумом, може бути приблизно описаний таким чином:
1. Правильний контроль активності мислячого принципу.
2. Стабілізація розуму і його подальше використання Душею як органу бачення, шостого відчуття і синтезатора всієї решти п’яти відчуттів.
Результат: Правильне знання.
3. Правильне використання сприймаючої здатності, так що нове поле пізнання, з яким тепер встановлюється контакт, бачиться як воно є.
4. Правильна інтерпретація сприйманого завдяки злагодженості, що з’являється, між інтуїцією і розумом.
5. Правильна передача фізичному мозку того, що було сприйняте; свідчення шостого відчуття вірно інтерпретуються і видиме передається з точністю.
Результат: Правильна реакція фізичного мозку на передаване знання.

В одній стародавній книзі зустрічаються слова: «Хай споглядач подбає, щоб вікно, крізь яке він пильно дивиться, пропускало світло Сонця.»

Сутра 8. Неправильне знання ґрунтується на сприйнятті форми, а не на сприйнятті стану буття.

Цю Сутру досить важко переказати. Її сенс полягає в наступному: знання, висновок і рішення, що базується на зовнішньому, на формі, через яку знаходить свій вираз всяке життя в будь-якому царстві природи, є помилкою, а не дійсним знанням. На нинішній стадії еволюційного процесу немає такої форми, яка відповідала б, або була адекватним виразом Того, Хто усередині життя. Духовний психолог не судить про той або інший вираз божества за його третім аспектом (фізичною формою). Раджа Йога тренує людину функціонувати в своєму другому аспекті (Душі) і через цей другий аспект встановлювати зв’язок з “дійсною природою”, прихованою в будь-якій формі. Це те “буття”, яке є сутнісною реальністю, і всі істоти пробиваються до його дійсного виразу. Тому всіляке знання, яке отримується за допомогою нижчих здібностей і базується на аспекті форми, – це хибне знання, помилка.
Тільки Душа сприймає правильно; тільки Душа володіє могутністю контакту із зародком, або принципом Буддхі (християнською мовою – з принципом Христа), що міститься в серці кожного атома, чи то атом матерії, що вивчається в лабораторії ученого, чи то людський атом в тиглі щоденного досвіду, чи то планетарний атом, в “не-переступи-кільці” якого містяться всі царства природи, або ж Сонячний Атом, Бог, проявлений завдяки посередництву Сонячної системи. Христос “знав, що в людині”, і тому міг бути Рятівником.

Сутра 9. Фантазія заснована на образах, які не мають реального існування.

Це означає, що такі образи не мають реального існування, оскільки вони викликаються в уяві самими людьми, будуються в їх власних ментальних аурах, енергетизуються їх волею або бажанням, і, отже, розсіваються, коли увага спрямовується на що-небудь інше.
“Енергія слідує за думкою” – ось базовий постулат системи Раджа Йоги, і він залишається істинним навіть тоді, коли справа стосується образів фантазії. Ці уявні образи діляться в основному на три групи:
1. Мислеформи, які будує сама людина, що мають швидкоплинне життя і залежать від якості її бажань; будучи тому ні добрими, ні злими, ні низькими, ні високими, вони можуть бути викликані до життя низькими схильностями або ж ідеалістичними устремліннями з усіма проміжними стадіями, що зустрічаються між цими двома крайнощами. Прагнучий повинен бути пильним, щоб не помилитися, приймаючи їх за реальність.
2. Мислеформи, які створюються расою, нацією, групою або організацією. Будь-якого роду групові мислеформи (від планетарної до тієї, що будується якою-небудь групою мислителів) утворюють загальну сукупність “великої ілюзії”.
3. Мислеформа, що створюється людиною від самого початку її появи у фізичній формі і звана “Мешканець Порогу”. Будучи створеною нижчим особистісним “я”, а не Душею, вона непостійна і просто утримується нижчою енергією людини. Коли людина починає функціонувати як Душа, цей “образ”, створений нею, її “фантазією” або реакцією на оману-ілюзію, розсівається напруженим вищим зусиллям. Він не має реального існування, оскільки немає нічого в прагнучому, щоб живити його, і свідомість цього дозволяє звільнитись прагнучому від рабства цієї мислеформи.
Це одна з Сутр, яка, хоч і здається короткою і простою, має найглибше значення.

Сутра 11. Пам’ять – це утримування того, що було пізнано.

Пам’ять ця стосується декількох груп усвідомлень, активних або прихованих; вона має справу з деякими сукупностями відомих чинників, і їх можна перелічити таким чином:
1. Мислео́брази того, що відчутне, об'єктивне і що пізнано Мислителем на фізичному плані.
2. Образи минулих бажань і їх задоволення. “Здатність створювати уявні о́брази” у середньої людини заснована на її бажаннях (вищих або нижчих бажаннях, що викликають устремління або ж що приводять до деградації, тобто тягнуть вниз) і на пізнаному нею задоволенні бажань. Це однаково справедливо як відносно пам'яті, наприклад, любителя поїсти, з його підсвідомим образом якогось смачного обіду, що приносить задоволення, так і пам'яті ортодоксального святого, що ґрунтується на створеній ним в думках картині блаженного раю.
3. Активність пам’яті, яка є результатом ментального тренування, накопичення зібраних фактів, наслідком читання або навчання і яка не базується виключно на бажанні, але має в своїй основі інтелектуальний інтерес.
4. Різноманітні контакти, які зберігаються в пам’яті і усвідомлюються, як такі, що витікають від п’яти нижчих відчуттєвих сприйнять.
5. Ментальні образи, приховані в творчій здатності пам’яті, які є сумою одержаних знань і усвідомлень, викликаних правильним використанням розуму як шостого відчуття. Всі ці форми, що породжуються здатністю пам’яті, потрібно уміти відкинути і більш не утримувати; їх треба визнати різновидами розуму, мислячого принципу, і, отже, частиною тієї мінливої психічної природи, яку слід приборкати перш, ніж вивчаючий науку об’єднання зможе сподіватися досягти звільнення від обмежень і від всякої нижчої активності. У цьому мета.
6. Нарешті (немає потреби перераховувати складніші підрозділи), пам’ять містить в собі також накопичений досвід, одержаний Душею в багатьох втіленнях, котрий зберігається в істинній свідомості Душі.

Підсумовуючи коментарі до Сутр і все вищезгадане треба підкреслити, що різновид активності розуму, при якому можливий контакт з Душею, а саме правильне знання, не є притаманним сучасній людині. Свідомість середньої людини перебуває в таких видах активності розуму як: неправильне знання, фантазія, пасивність (сон) і пам’ять. При цьому люди майже ніколи не перебувають у поточному моменті («тут і зараз»), їх свідомість спрямована до згадування минулих подій чи фантазуванням над майбутнім (фантазія і пам’ять). Якщо би середній людині був притаманний такий різновид активності розуму, як правильне знання, ми би не спостерігали навколо свавілля, агресію, депресію, страх, злочини та інше. Адже при правильному знанні людина керується проявами своєї Душі, основним покликом якої є єдність і любов.

Прагнучим змінити ситуацію в світі на краще бажано почати з себе, навчитися контролювати стани свого розуму та встановити контакт з Душею.

Стаття "КЛАСИЧНА І ДУХОВНА ПСИХОЛОГІЯ: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ" тут >>>