ПЛАНОМІРНИЙ ТА СПОНТАННИЙ ПІДХОДИ 

Можна виділити два протилежні підходи людини до життя: планомірний та спонтанний.

Люди, в яких переважає планомірний підхід до життя, тяжіють до впорядкованого, структурованого середовища з певною системою правил. Вони організовані та послідовні, слідкують за тим, щоб усе йшло за планом, почуваються спокійно, коли все відомо наперед. Їхня стратегія – ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ.

Люди, в яких переважає спонтанний підхід до життя, орієнтовані на безпосереднє сприйняття. Вони вважають що життя мінливе і непередбачуване, відкриті до нової інформації та досвіду, діють ситуативно, відповідно до обставин. Їхня стратегія – ГНУЧКІСТЬ І ЖИТТЯ В ПОТОЦІ. 

У наведеній далі таблиці містяться типові ознаки поведінки плануючих та спонтанних типів.

Люди з планомірним підходом тяжіють до регулярного ритму життя, люблять мати план на всі випадки життя, мають чіткі цілі і послідовно до них наближаються. Можуть довгий час зосереджувати увагу на одній задачі, не відволікаючись та тимчасово обмежуючи інші потреби.

Люди зі спонтанним підходом надають перевагу гнучкому ритму життя, можуть складати плани, але рідко їх дотримуються. Їм не властиво довго концентруватись на чомусь одному, увага легко переключається на нову інформацію.

Завдяки схильності до поточного сприйняття, люди зі спонтанним підходом легко адаптуються до змін та швидко сприймають нові ідеї. Люди з планомірним підходом теж люблять зміни, але ці зміни мають бути заплановані. Якщо обставини змінюються, їм потрібен час, щоб звикнути до них та перебудувати свої плани.

Приклад. Петро з Оксаною вирішили піти в кіно. Петро (якому властивий спонтанний підхід) переконаний, що квитки можна буде купити на місці. А якщо їх там не буде, то можна змінити плани: подивитися інший фільм чи піти в кафе. Життя саме підкине їм найкращий варіант. Проте Оксана (якій притаманний планомірний підхід) впевнена, що про квитки треба потурбуватися заздалегідь, щоб все йшло чітко по плану.

Планомірні типи схильні до категоричності в оцінках, прагнуть чіткості і завершеності, підведення проміжних підсумків. Їх висловлювання однозначні: «так» - це «так», а «ні» - це «ні». Спонтанні типи люблять, коли залишається відкритий вибір, вони уникають завершеності та категоричності у висловлюваннях. Під словом «так» чи «ні» вони часто мають на увазі «можливо».

Ставлення до обов’язків, правил та обмежень

 Люди з планомірним підходом цінують порядок та розумні обмеження, схильні дотримуватись домовленостей, легко налаштовуються на встановлені правила та порядки, слідують їм та очікують того ж від інших. Правила, закони і порядок дають їм почуття безпеки та стабільності.

Люди зі спонтанним підходом цінують відчуття свободи та можливість діяти спонтанно. Надають перевагу гнучкому стилю життя без правил та обмежень, намагаються не зв’язувати себе зобов’язаннями та домовленостями. Підпорядкування чіткому плану обмежує їх творчий потенціал.

А який підхід притаманний вам?

Ви чітко висловлюєте свою позицію, уникаєте двозначності, схильні готуватися до дій заздалегідь, не любите змінювати свої рішення (планомірний підхід)? Чи навпаки, ви дієте без попередньої підготовки, уникаєте категоричності, ваші  рішення не є остаточними, адже обставини можуть змінитися (спонтанний підхід)?

У відносинах ви волієте грати за правилами та дотримуватись домовленостей (планомірний підхід)? Чи ви намагаєтеся не зв’язувати себе зобов’язаннями та домовленостями, відчуття свободи є дуже важливим для вас  (спонтанний підхід)?

Переваги і недоліки

Обидва підходи мають як переваги, так і недоліки. Жоден із них не є правильним чи неправильним – усе залежить від того, яка поведінка більш доречна і результативна за конкретних умов.

Люди з ПЛАНОМІРНИМ підходом.

Переваги:
* Можуть тривалий час, не відволікаючись, зосереджуватися на одній цілі;
* Цінують порядок, закони та правила, схильні дотримуватися домовленостей;
* Послідовні, систематичні, схильні завершувати задачі;

Можливі недоліки:
* Негнучкі, важко переносять неочікувані зміни;
* Зацикленість на певній задачі чи емоції, важко переключаються з однієї справи на іншу;

Люди зі СПОНТАННИМ підходом.

Переваги:
* Гнучко і своєчасно реагують на зміни, легко пристосовуються до нових обставин;
* Відкриті до нового, не обмежені стереотипами;
* Креативність, творчість, нестандартний підхід;

Можливі недоліки:
* Важко доводити справи до завершення, непослідовні, неорганізовані;
* Часто змінюють свої погляди, рішення та обіцянки. Не завжди мають на увазі буквально те, що говорять.

Хоча ми маємо природну схильність реагувати та діяти певним чином, ми можемо змінювати свій підхід залежно від нашого досвіду та ситуації.

Раціональність та ірраціональність   

Планомірний та спонтанний підходи відповідають поняттям раціональність та ірраціональність Карла Юнга. Він був першим, хто поділив всі типи людей на дві групи: раціонали та ірраціонали. 

Кількість раціоналів серед населення приблизно дорівнює кількості ірраціоналів.

Багато хто вважає, що жінки – ірраціональні. Оскільки розподіл психічних установок між статями рівномірний, то приблизно половина жінок відносяться до раціоналів, а половина - до ірраціоналів. Те саме стосується чоловіків. Приблизно половина чоловіків є раціоналами, а половина – ірраціоналами.

Варто зауважити, що крім вроджених схильностей, на прояв раціональності/ірраціональності людини сильно впливає її оточення. Наприклад, якщо людина – раціонал, а її батьки – ірраціонали, то така людина буде проявляти певні набуті схильності до ірраціональності.

Інтегральний тип нації чи країни також сильно впливає на поведінку людини. Є країни із сильною перевагою раціонального (планомірного) підходу: Німеччина, Китай, Великобританія, США, Польща, Україна. В таких країнах людина із вродженою схильністю до ірраціональності буде мати багато раціональних рис у поведінці. І навпаки, якщо людина із вродженою схильністю до раціональності проживає в таких країнах як Індія, Росія чи Японія, в яких переважає ірраціональний (спонтанний) підхід, в її поведінці може бути багато ознак ірраціональності.

Конфлікти і непорозуміння 

Внаслідок сильних відмінностей у підходах, між плануючими та спонтанними типами можуть виникати конфлікти і непорозуміння.

* Спільний побут. Планомірні типи більш схильні до організації простору та дотримання певних правил на території. У них є особлива система розміщення їжі у холодильнику, посуду на поличках, вішаків у шафах чи картин на стінах, вони слідкують за дотриманням порядку у розміщенні речей. Спонтанні типи в побуті менш структуровані, їм властива більша свобода в організації простору, правила сприймаються ними як обмеження. Вони не розуміють, для чого все так ускладнювати і розміщувати речі в суворому порядку.

* Чіткість у висловлюваннях. Наведемо приклад непорозумінь між планомірним і спонтанним підходом із книги Іцхака Адізеса (1).

Якось вечором чоловік типу Entrepreneur (E) приходить додому і говорить дружині типу Administrator (A):
- Я дуже втомився. Хочу взяти відпустку. Нам треба відпочити.
- Ти серйозно? – запитує вона.
- Так, - відповідає чоловік.
Як діє A-тип, почувши слово «так»? Вона негайно береться до справи. Чи є у нас відповідний одяг? Де валіза? Хто поливатиме квіти у нашу відсутність? Хто доглядатиме за собакою? Вона готується до відпустки.
Але на наступний день чоловік повертається з роботи і запитує:
— Що ти задумала?
— Збираюсь, адже ми їдемо відпочивати.
— Відпочивати? Про що ти? Ти ж знаєш, що у мене багато роботи.
— Але ти сказав «так», — здивовано каже вона.
— Не можна розуміти все так буквально, — роздратовано вигукує він. - Я сказав «так», маючи на увазі «можливо»!
Зрозуміло? Для E-типу «так» означає «чому б і ні». Це не є згода. Але для A-типу слово «так» означає безумовну згоду.
Подібні непорозуміння заважають A і E-типам спілкуватися і спричиняють сварки. Як наслідок, A-тип вважає E-типа брехуном, який не тримає слова.

На вашу думку, хто з них двох має планомірний підхід, а хто - спонтанний? 

* Витрати. Планомірні типи схильні робити плановані покупки, контролювати витрати та робити заощадження. Для спонтанних навпаки, планування не властиве, вони люблять ловити можливості і не схильні обмежувати свої потреби. Планомірному типу може здаватися, що спонтанний тип дуже необдумано витрачає гроші, не веде облік фінансів, не вміє економити. А спонтанному типу планомірний може здаватися жадібним, оскільки той схильний тримати під контролем фінансову сферу.

* Спільна діяльність. Планомірні типи хочуть попередніх домовленостей, відчувають напруження, поки питання не закрите, а рішення не ухвалене. Проте спонтанні не поспішають обіцяти, бо не знають, як складуться обставини, вони хочуть мати відкритий вибір. Спонтанних дратують зобов’язання та негнучкість партнера. Планомірних дратує безвідповідальність та легковажність партнера. Такій парі важко домовитись про спільні справи.

Наведемо приклад непорозумінь у міжнародному бізнес середовищі з книги Річарда Льюіса (2)

Слово "контракт" легко перекладається з однієї мови на іншу, але воно має різні тлумачення. Для швейцарця, скандинава, американця чи британця контракт є документом, який підписаний сторонами для того, щоб потім дотримуватися його умов. Підписи сторін надають йому значення остаточного і безповоротного рішення. Але японський підприємець дивиться на контракт як на попередній документ, який може бути змінений або переписаний залежно від обставин… Американці називають японців безчесними партнерами, якщо останні порушують контракт. Японці звинувачують у нечесності американську сторону, яка наполягає на дотриманні контракту в умовах, що змінилися.

 Як подолати конфлікти 

Як покращити взаємодію із планомірними типами.

* Планомірні типи зазвичай мають план на день, і якщо раптом відбувається щось неочікуване, хай навіть приємне, це їх дратує, оскільки порушує їхні плани. Тому краще попереджати планомірних типів про зміни заздалегідь, щоб вони мали час налаштуватися. Планомірним не подобається, якщо ви домовилися про щось, а потім в останній момент це змінюєте, тому намагайтеся дотримуватися домовленостей.

* Планомірні зазвичай зосереджені на якійсь цілі чи якійсь справі, і можуть розлютитися, якщо їх відволікати від справи.

* Намагайтеся чітко висловлювати свою позицію, адже планомірні не терплять невизначеності. Не говоріть двозначно чи алегорично, це викликає в них недовіру.

Як покращити взаємодію зі спонтанними типами.

Не ставтеся надто серйозно до того, що сказав спонтанний тип, адже спонтанні типи схильні змінювати свої рішення/плани/погляди в залежності від обставин. Завтра його рішення може змінитися на протилежне. Проте, якщо вам потрібно бути впевненим у його рішенні, і ви боїтеся, що він змінить його на наступний день, запишіть його рішення на папері та попросіть його поставити під ним свій підпис, або ж попросіть його  прислати вам своє рішення через месенджер або і-мейл.

Професійні орієнтири

Планомірним типам подобається працювати у добре організованому та розпланованому середовищі. Тому їм легше дається плановий режим роботи в рамках стабільної структури. В хаотичному оточенні, в умовах частих змін і невизначеності та при відсутності чітких цілей плануючий тип ефективно працювати не може.

У спонтанних типів часто бувають спади чи піки активності, внаслідок чого їх працездатність може несподівано понижуватися чи підвищуватися. Тому плановий режим роботи їм не підходить. Спонтанні типи працюють ефективніше при гнучкому графіку та якщо мають відносну свободу дій на робочому місці. Жорстка структура, багато правил, контроль роботи та часові рамки їм протипоказані.

Слід зазначити, що більшість компаній має планомірний підхід, який мало підходить спонтанним типам. Тому спонтанні типи часто обирають роботу фрілансера.

Поради для керівників.

Якщо ваш працівник – планомірний тип, забезпечте йому впорядковане стабільне середовище, попереджайте його завчасно про майбутні зміни, чітко формулюйте цілі і завдання. Чим чіткіше подається завдання, тим краще для даного працівника, оскільки “додумувати” “вигадати”, “здогадатись”, “придумати” - це не його сильні сторони.

Від планомірного працівника не можна очікувати:
* Гнучкої поведінки та швидкого реагування на зміни;
* Творчого підходу та ухвалення нестандартних рішень;

Якщо ваш працівник – спонтанний тип, забезпечте йому гнучкий графік роботи та можливість працювати у відносно вільному режимі. У ситуації де все сплановано спонтанні типи часто відчувають пригніченість від обмеження їх свободи, їм потрібні можливості для маневру чи творчості. Чим більше у них свободи, тим краще вони працюють. Спонтанні типи напружуються, коли їм нав'язують абсурдні з їх точки зору правила та обмеження. Пояснюйте підлеглим ефективність та доцільність правил в поточних обставинах. Намагайтеся звільнити їх від зайвих процедур та бюрократії.

Для психологічного комфорту спонтанним типам необхідна можливість переключатись між задачами і не доводити справи до кінця. Не обмежуйте їх суворими часовими рамками. Не змушуйте їх проходити курси з тайм менеджменту, вони спонтанним типам не підходять.

Від спонтанного працівника не можна очікувати:
* Послідовності та організованості у справах;
* Чіткого слідування наміченого плану та вчасного завершення справ;

Батьки і діти

Планомірні батьки виховують дітей так, щоб вони слідували встановленим правилам, порядкам та традиціям. Планомірні типи схильні до моралізаторства і контролю, вони можуть бути досить суворими з дітьми, намагаючись зліпити з них те, що їм здається найбільш прийнятним для них і для суспільства.

Спонтанні батьки спокійніше ставляться до «неправильної» поведінки своїх дітей і не заганяють їх у рамки. Вони створюють для дітей вільну і творчу атмосферу, дозволяють дітям робити те, що вони хочуть і бути такими, якими вони є. 

Планомірні діти схильні до певного порядку, вони намагаються дотримуватися правил і хочуть, щоб інші теж їх дотримувалися. Зазвичай вони мають приблизний план дій на день, але якщо щось змінюється, вони можуть сильно переживати. Навіть якщо це приємний сюрприз, їм потрібен час, щоб звикнути і перебудуватися. Дитина планомірного типу може здаватися спонтанним батькам занадто «правильною», негнучкою та застрягаючою.

Спонтанні діти зазвичай дуже гнучкі та безпосередні, люблять сюрпризи та несподіванки, легко переключаються на щось нове і не застрягають надовго у своїх переживаннях. З іншого боку, вони гостро реагують на обмеження свободи, опираються будь-яким заборонам та забувають про існування правил, або сумніваються в їх доцільності. Дитина спонтанного типу здається планомірним батькам зовсім неконтрольованою, нездатною підтримувати порядок у своєму житті, яка все робить не так, як треба.

Поради спонтанним батькам

Якщо ви – спонтанний, а ваша дитина – планомірний тип, знайте, що вона може відчувати розгубленість та дезорієнтованість у невпорядкованому мінливому середовищі. Такі діти почувають себе комфортно у стабільному оточенні з певним розпорядком та чіткими правилами. Тому намагайтеся створити певний порядок для своєї дитини: спробуйте ввести певні правила чи певні обмеження в сім’ї та намагайтеся їх дотримуватися. Наприклад, завжди мити руки перед їдою, або обмеження часу на зависання в гаджетах. Також намагайтеся висловлюватися чітко, уникайте двозначності і невизначеності з такою дитиною, пояснюйте їй все, намагайтеся бути послідовними, не змінюйте своїх рішень без поважної причини.

Завчасно попереджайте плануючу дитину про зміну планів, адже якщо щось несподівано змінюється, вона сильно переживає. Поясніть їй, що життя не може завжди іти по плану, і що не треба боятися змін, адже вони приносять нові можливості.

Поради планомірним батькам

Якщо ви – планомірний, а ваша дитина – спонтанний тип, знайте, що вона може задихатися від безглуздих на її думку правил та обмежень. Перегляньте своє ставлення до правил: чи завжди вони обґрунтовані? Планомірні типи зазвичай мають потребу у певному порядку та стабільності, тому що без них вони відчувають тривогу. Тому перед тим як змушувати дитину слідувати певним правилам, перегляньте доцільність цих правил у кожному конкретному випадку і дайте собі правдиву відповідь на питання: я хочу задовольнити власну потребу чи я роблю це для розвитку і щастя своєї дитини? Якщо після цього ви продовжуєте вважати правила чи обмеження доцільними, регулярно пояснюйте дитині користь правил та наслідків їх порушення, давайте життєві наглядні приклади, а також прислухайтеся до зворотного зв’язку від дитини.

Яскравим прикладом надмірного тиску планомірних типів є вимога до дитини «добре вчитися» і приносити високі оцінки. Планомірні типи зазвичай дуже серйозно ставляться до оцінок своїх дітей, тоді як спонтанні типи дають своїм дітям більше свободи в цьому питанні.

Слід зазначити, що традиційні державні школи загалом мають планомірний підхід. Тому спонтанним дітям часто важко і нецікаво вчитися в таких школах.

Дізнатися більше про стилі взаємодії  дітей та шкільну освіту можна буде у розділі «Типи дітей, педагогіка, освіта».

*      *      *      *

1 – Іцхак Адізес. Розвиток лідерів. (I. Adizes. Leading the leaders, 2004)

2 – Річард Льюіс. Ділові культури у міжнародному бізнесі. (Richard D. Lewis. When Cultures Collide, 1996)

Останнє оновлення 07.11.2023