Типологічні моделі Карен Хорні і Карла Юнга
In English >>>
Нарцисичний тип >>>
В рамках проєкту «Типологія Юнга у роботі психолога» розпочинаємо цикл статей «Типологічні моделі Карен Хорні і Карла Юнга». У статтях ми будемо порівнювати психоаналітичні типи Карен Хорні із типами Карла Юнга.
Однією з задач проєкту «Типологія Юнга у роботі психолога» є показати зв'язок типів Юнга з психоаналітичними типами, акцентуаціями характеру та розладами особистості.
Ми вирішили розпочати огляд психоаналітичних типів з описів Карен Хорні, оскільки у її працях типи описані легкою зрозумілою мовою.
У своїй останній книзі "Невроз та особистісне зростання" (1950) Карен Хорні описує різні невротичні типи (або структури) характеру, які вона ділить на три групи: Експансивні (Expansive), Покірні (Self-effacing) та Самоусувні (Resigned). До Експансивних типів вона відносить Нарцисичний, Перфекціоністичний і Зарозуміло-мстивий тип.
• НАРЦИСИЧНИЙ тип
• ПЕРФЕКЦІОНІСТИЧНИЙ тип (обсесивно-компульсивний)
• ЗАРОЗУМІЛО-МСТИВИЙ тип (садистичний)
• ПОКІРНИЙ тип (мазохістичний)
• САМОУСУВНИЙ тип (пасивно-агресивний)
У групі Покірних, а також у групі Самоусувних можна виділити по два окремих типи. Отже, Карен Хорні описує приблизно 7 окремих типів характеру.
Хорні вважала, що в людині можуть поєднуватися декілька невротичних типів.
Книга Карен Хорні (Карен Горнай) «Невроз і зростання людини» вийшла українською мовою у 2026 (видавництво «Верба»).
Карл Юнг у своїй книзі «Психологічні типи» (1921) описує динаміку невротичних процесів для 8 типів характеру. 8 типів певним чином поєднуються між собою, і їх комбінація дає 16 підтипів.
І Карен Хорні і Карл Юнг, обидвоє вважали що для ефективної терапії потрібно знати структуру характеру, або психологічний тип клієнта.
Хорні писала: «У рамках моєї психологічної теорії центральне місце посідає НЕВРОТИЧНА СТРУКТУРА ХАРАКТЕРУ. Тому моїми критеріями для «типів» не можуть бути та чи інша картина симптоматики, або ті чи інші індивідуальні схильності. Це можуть бути лише особливості цілісної невротичної структури.» (1)
Вона підкреслювала: «Для аналітика знання основних характеристик дуже допомагає швидко оцінити загальну картину. Коли одна з характеристик привертає нашу увагу, ми повинні шукати інші; і є велика вірогідність, що знайдемо їх. … Це не є випадкові непов'язані між собою особливості, а тісно переплетена структура. Це дуже узгоджена та послідовна картина за своєю композицією, яка виглядає так, ніби намальована в одному стилі.» (2)
«Коли нам відома структура характеру невротичного індивіда, ми можемо передбачити у нього ті труднощі, які він, ймовірно, матиме на роботі.» (3)
Карл Юнг вважав, що знання типології може допомогти практикуючому психологу «уникнути багатьох серйозних помилок у роботі зі своїми пацієнтами.» (4)
Юнг зауважує: «Я часто спостерігав, як лікар докладає всіх зусиль, щоб розвинути функцію почуттів у виключно інтелектуального пацієнта, витягуючи її безпосередньо з несвідомого. Ця спроба завжди приречена на провал, оскільки вона означає надто насильницьке поводження зі свідомою позицією. Якщо таке насильство вдається, виникає нав'язлива залежність пацієнта від лікаря, “перенесення“... Але доступ до несвідомого та до найбільш витісненої функції відкривається, так би мовити, сам собою, і з достатнім захистом свідомої позиції, якщо шлях розвитку пролягає через вторинну функцію.» (5)
Нарцисизм є одним з найбільш заплутаних понять у психоаналізі. Цей термін має різні значення. У цьому дописі ми не будемо досліджувати різні визначення терміну і різні теорії виникнення нарцисизму. Ми розглянемо нарцисичний тип, описаний Карен Хорні, і тотожний до нього тип Карла Юнга.
Важливо відрізняти нарцисичні риси характеру від нарцисичної структури характеру. Кожен тип особистості може мати нарцисичні риси характеру, проте лише один тип особистості має нарцисичну структуру характеру. Підхід до пацієнта з нарцисичною структурою характеру буде відрізнятися від підходу до пацієнта з шизоїдною структурою характеру з нарцисичними рисами.
Хорні пише: «Я вживаю термін “нарцисизм” з певними ваганнями, оскільки в класичній фрейдистській літературі він досить довільно охоплює будь-які прояви зарозумілості, егоцентризму, тривожної заклопотаності власним благополуччям та відсторонення від інших. Я схильна розрізняти самоідеалізацію та нарцисизм, використовуючи останнє поняття у значенні відчуття ототожнення з власним ідеалізованим «я». Самоідеалізація зустрічається при всіх неврозах і являє собою спробу вирішити ранні внутрішні конфлікти. В той час як нарцисизм є одним із декількох варіантів вирішення конфлікту між експансивними та покірними спонуканнями. Точніше кажучи: нарцисичний індивід ототожнений зі своїм ідеалізованим «я» і, здається, в захваті від нього. Ця базова установка надає йому життєрадісності та стійкості, яких повністю бракує іншим групам. Це дає йому надмірну впевненість у собі і є предметом заздрості для всіх, хто страждає від сумнівів у собі. » (1)
Ми НЕ можемо розглядати нарцисичну структуру характеру загалом, ми можемо аналізувати лише опис нарцисичної особистості, зроблений певним автором, оскільки різні автори використовують термін “нарцисизм” для характеристики різних типів особистості. Тому в цьому дописі ми розглянемо нарцисичну структуру характеру лише одного автора – Карен Хорні. В інших дописах ми можемо розглянути опис нарцисичної особистості, зроблений іншими авторами.
Карен Хорні описує нарцисичну структуру характеру у своїй останній книзі "Невроз та особистісне зростання" (1950) у двох розділах: 8 і 13. У 8 розділі “Експансивні рішення: поклик влади” нарцисичний тип описаний у загальних рисах і може відповідати кільком типам Юнга. У 13 розділі характеристики нарцисичного типу описані детальніше, що дозволяє віднести його до певного типу Юнга.
Опис нарцисичного типу за Хорні тут >>>
Цей опис нарцисичної особистості відповідає одному з восьми типів Юнга, а саме екстравертному ІНТУЇТИВНОМУ типу (Ne). Тут >>> можна знайти сучасний опис Ne типу на різних рівнях гармонійності: від норми до неврозу.
Юнг дослідив, що психіка людини має дуальну природу, головна функція типу завжди урівноважується протилежною психічною функцією. Таке доповнення протилежних функцій Юнг назвав КОМПЕНСАЦІЄЮ. Детальніше тут >>>
Коли ми кажемо “тип Ne”, ми маємо на увазі тип особистості, у якого головною функцією є Ne функція, яку доповнює та збалансовує нижча (компенсаторна) Si функція.
У своїй книзі «Психологічні типи» Карл Юнг описує форму неврозу, при якому людина шукає стимуляції своєї головної психічної функції та витісняє компенсаторну (нижчу) функцію. Виникає односторонність і втрата компенсації з боку несвідомого.
Для типу Ne це проявляється у пошуку стимулів для задоволення своєї головної функції – екстравертної ІНТУЇЦІЇ (Ne) та витісненні компенсаторної функції - інтровертної СЕНСОРИКИ (Si).
Стимулом для функції Ne є пошук нового (нові ідеї, пригоди, люди), збудження, постійна зміна вражень, фантазування, відчуття казковості та необмежених можливостей. І відповідно, уникання всього, що перешкоджає цьому (одноманітність, відсутність змін, монотонна робота, тривала зосередженість на чомусь одному, відсутність легкості, обмеження можливостей). Функція Si відповідає за контакт з фізичним світом, відчуття свого тіла та відчуття заземленості. Внаслідок витіснення компенсаторної функції Si, Ne тип починає жити у своїх фантазіях, втрачає контакт з реальністю, погано відчуває своє тіло та фізичний світ, йому бракує заземленості.
Цікаво, що саме відсутність заземленості підкреслює Олександр Лоуен, описуючи біоенергетичні особливості цього типу. У Лоуена цей тип називається Оральним характером (Опис орального характеру тут >>>) Оральний характер Лоуена повністю відповідає юнгіанському типу Ne. Лоуен зауважує, що нарцисичні риси присутні в Орального характеру, але вони не є основою цього характеру: «Хоча його поведінка характеризується поверхневим нарцисизмом, це більше нагадує дитину з її егоцентричними вимогами.» (6) При цьому тип, якого Лоуен називає Нарцисичним характером, відповідає іншому типу Юнга.
Як працювати з Ne типом
В психоаналітичній літературі описані різні стратегії та нюанси роботи з нарцисичним та оральним типами характеру.
У даній статті ми розглянемо оптимальний підхід до Ne типу з урахуванням психічних функцій цього типу. Типологія Юнга описує внутрішню функціональну структуру кожного типу. Працюючи з пацієнтом, терапевту корисно знати цю внутрішню структуру для ефективнішої роботи.
* Головна функція – Ne – інтуїція екстравертна
Терапевтичні підходи сприймаються по-різному залежно від типу особистості. Інтуїція наділяє людину розвинутою уявою, тому інтуїтивні типи люблять техніки з візуалізації та активної уяви. Ne типу підходять різні методи активної уяви: від простої вправи зі стільцем (пацієнт візуалізує проблему, садить її образ на пустий стілець і спілкується з нею), до складніших методів, наприклад активна уява за Юнгом, кататимно-імагінативна терапія (символдрама), вправи з керованої уяви психосинтезу (Ассаджіолі) тощо.
Ne тип відрізняється тим, що більше за інших типів уникає болісних почуттів та психологічного напруження. Тому на початку терапії важливо уникати прямої зустрічі із негативними почуттями. Техніки активної уяви відповідають цій вимозі, оскільки при таких техніках болісні переживання проживаються не прямо, а опосередковано, у безпечній формі символу.
Важливо зауважити, що техніки з активної уяви можуть бути дуже ефективними на початку терапії і повністю втратити свою ефективність згодом. Це відбувається тому, що Ne типи можуть занадто захопитися процесом. Такі пацієнти перестають слухати вказівки терапевта і замість роботи над проблемою, можуть використовувати техніки активної уяви для фантазування про свою велич та всемогутність, що лише шкодить терапії.
* Нижча (компенсаторна) функція – Si – сенсорика інтровертна
Як вже зазначалося вище, при неврозі, внаслідок витіснення компенсаторної функції Si, Ne тип починає жити у своїх фантазіях, втрачає контакт з реальністю, погано відчуває своє тіло та фізичний світ, йому бракує заземлення. В такому випадку терапія також має бути спрямована на «заземлення» пацієнта, що означає встановлення контакту з землею, фізичним світом та власним тілом.
Це можуть бути техніки тілесно орієнтованої терапії (наприклад техніка Лоуена для орального типу), арт-терапія, легка трудотерапія (робота на землі, з тваринами, готування їжі) тощо.
Терапевт може допомагати клієнту дослідити нудьгу та постійне переключення уваги через призму тілесних відчуттів. «Що таке відчуття нудьги? Як нудьга відчувається у вашому тілі?» «Зауважте, коли ваша увага переключається на щось інше. Чи є фізичне напруження, яке також може бути причиною? Можливо, голод, втома або тривога змушують вас відволікатися?»
Оскільки у Ne типу компенсаторна Si функція, яка пов’язана з тілесними відчуттями та фізичним світом, є слабкою і частково несвідомою, навантаження на неї має бути дозоване. Тобто техніки заземлення мають застосовуватися невеликими порціями, оскільки тривала зосередженість на фізичних відчуттях може бути виснажливою для Ne типу.
Варто зауважити, що Ne типи не завжди потребують заземлення. Вони можуть опинитися в обставинах, коли у їхньому житті забагато сенсорного навантаження (багато фізичної праці чи спорту). В таких випадках, навпаки, Ne тип потребує зменшення контакту зі своїм тілом та фізичним світом, натомість збільшення стимулів для проявлення інтуїції.
* Допоміжна функція – Почуття (F) або Мислення (T)
Психологічний тип - це поєднання різних психічних функцій. Одна із функцій завжди переважає інші у силі, швидкості реакції та в усвідомленості цієї реакції. Вона називається головною. Другою по силі після головної функції є допоміжна функція. Юнг називає її також вторинною функцією. Кожен з 8 типів може проявлятися у двох варіантах в залежності від допоміжної (вторинної) функції. Детальніше тут >>>
Допоміжною функцією у Ne типу можуть бути або функція ПОЧУТТЯ (F), або функція МИСЛЕННЯ (T). Тобто Ne тип ділиться на два підтипи: Ne тип з почуттями (Ne+F) та Ne тип з мисленням (Ne+T). Ці два підтипи сильно відрізняються як у поведінці, так і у внутрішній психічній структурі.
- Ne(F) тип - Ne тип з допоміжною функцією Почуттів – може також проявляти такі невротичні риси як істероїдність та гіпертимність.
- Ne(T) тип - Ne тип з допоміжною функцією Мислення – може також проявляти такі невротичні риси як нарцисичність (так як її описує Лоуен) та антисоціальність.
Від природи допоміжної функції залежить підхід до Ne типу та сумісність терапевта з Ne типом.
Юнг писав: «Я часто спостерігав, як лікар докладає всіх зусиль, щоб розвинути функцію почуттів у виключно інтелектуального пацієнта, витягуючи її безпосередньо з несвідомого. Ця спроба завжди приречена на провал, оскільки вона означає надто насильницьке поводження зі свідомою позицією... Але доступ до несвідомого та до найбільш витісненої функції відкривається, так би мовити, сам собою, і з достатнім захистом свідомої позиції, якщо шлях розвитку пролягає через вторинну функцію.» (5)
У цьому уривку Карл Юнг пояснює, що ефективний підхід до психіки пацієнта можна знайти через вторинну (допоміжну) функцію. Тобто, для Ne(F) типу додатковий підхід буде через функцію почуттів (F), а для Ne(T) типу додатковий підхід буде через функцію мислення (T).
Розуміння структури типу клієнта може сприяти підвищенню залученості, зменшенню опору та прискоренню терапевтичного прогресу.
- Для Ne(F) типу (з почуттями) ефективним може бути гештальт підхід та інші техніки і підходи, які зосереджують увагу на емоційних переживаннях, міжособистісних відносинах та проясненні цінностей людини, оскільки процес ухвалення рішень Ne(F) типу ґрунтується на почуттях та особистих цінностях.
- Для Ne(T) типу (з мисленням) підходи, зосереджені на емоціях та цінностях, зазвичай є неефективними. Оскільки його другою за силою функцією є мислення, то ефективним може бути метод КПТ та інші підходи, які апелюють до логіки пацієнта. В той же час, методи, що опираються на логіку, зазвичай є малоефективними для Ne(F) типу, оскільки логічний аналіз може здаватися йому холодним і таким, що знецінює його емоційні переживання.
Трапляється, що тип терапевта є зовсім несумісним із типом клієнта. У таких випадках краще передати клієнта іншому терапевту. Щоб дізнатися, чи сумісні терапевт з клієнтом, потрібно знати головну і допоміжну психічну функцію терапевта і клієнта. Питання сумісності будуть розбиратися у нашому проєкті «Типологія Юнга у роботі психолога», який проходить очно у Львові.
* * *
Ось як описує процес своєї терапії американський аналітичний психолог Джон Бібі, який відносить себе до Ne типу:
«Я відкрив для себе свою вищу функцію — інтуїцію — у перший рік психоаналізу. Я прийшов на терапію у 26 років, невдовзі після закінчення медичного інституту, зі скаргами на «депресію»… головним проявом якої була нездатність дочитати до кінця жодної книги з медицини, за яку я брався. На третьому чи четвертому сеансі, коли я знову перелічував скарги, аналітик запитав: «Чи доводиться вам мріяти під час депресії?» Це було так, ніби в темній кімнаті увімкнули світло. Звісно, я мріяв; я завжди мріяв, і, власне, саме там перебували мої думки, коли люди дорікали мені за неуважність. Я поринав у мрії! Не дивно, що я не міг зосередитися на практичних справах. Тієї ж миті я зрозумів: те, що в мене виходило найкраще — мріяти, — було причиною того, з чим я не давав собі ради, — бути уважним. Саме через це мої батьки, вчителі та однолітки намагалися — хоч і без особливого успіху — присоромити мене, щоб я став відповідальнішим… Я мав схильність надмірно захоплюватися. Часом мені здавалося, що моя потужна інтуїція нагадує ракету, готовою злетіти. Мені конче потрібно було втриматися на землі й зосередитися на завданнях, пов’язаних із медичною підготовкою…
Через кілька місяців я вже знав юнгіанські терміни для опису тих процесів, що визначали мій дар і пов’язане з ним обмеження: я належав до інтуїтивного типу з нижчою (функцією) сенсорикою... На той час я вже знав, що інтровертна сенсорика (Si) живе всередині тіла й прагне вберегти його від надмірної стимуляції, перегріву, перевтоми, сильного голоду чи шкідливої їжі тощо…
Через кілька років після початку аналізу я все ще часто страждав від мігрені та супутнього сильного виснаження… На початку моєї психотерапевтичної практики я спостерігав за тим, що відбувалося з моїми пацієнтами. Мене настільки захоплювало все, що вони розповідали, що я слухав, затамувавши подих, і навіть забував дихати як слід. Тож не дивно, що я повертався додому з мігренями: в організмі накопичувався вуглекислий газ. Я вирішив, що треба стежити за своїм диханням під час спілкування з пацієнтами. Це відкрило нові можливості й дозволило мені усвідомлювати власне тіло під час проведення терапії. Згодом я помітив, що в моєму тілі — якщо звертати на нього увагу — містяться підказки щодо внутрішнього стану пацієнта; ці сигнали давали глибше розуміння ситуації, ніж будь-яке тлумачення снів. Якщо я відчував напруження в ділянці шлунку чи грудей, це був сигнал, що мій пацієнт почувався «напруженим». Я виявив: якщо звертати увагу на ці відчуття, а згодом обговорювати з пацієнтом почуття, які я ідентифікував завдяки інтроєкції, то з’являвся важливий матеріал, що просував терапію вперед. Коли мені вдавалося спонукати пацієнта висловити почуття, які вловило моє тіло, я не відчував після сеансу головного болю, і завершував робочий день сповненим енергії, а не виснаженим.» (7)
Анжеліка Забава
Останнє редагування 25.09.2026
* * * * *
1 - Невроз та особистісне зростання. Розділ 8. Експансивні рішення: поклик влади.
2 - Невроз та особистісне зростання. Розділ 11.Самоусунення: поклик свободи.
3 - Невротичні розлади на роботі, лекція 1950.
4 - Карл Юнг “Психологічна типологія”. Лютий 1936
5 - Карл Юнг “Психологічні типи”, 1921. Розділ X. 11. Головні та допоміжні функції.
6 - Олександр Лоуен “Мова тіла: Фізична динаміка структури характеру”, 1958. Розділ 11. Мазохістичний характер.
7 - Джон Бібі "Розуміння свідомості крізь призму теорії психологічних типів", 2004. Тип як метод аналізу.