Трішна (санскр. तृष्णा, tṛṣṇā). Буквально означає “прагнення”, “спрага” або “ненаситне бажання”.
Сильне бажання жити, прив’язаність до світу матерії. Шрі Ауробіндо
Прагнення (об’єктів); внутрішнє прагнення (чуттєвих об’єктів); пожадливість. Шрі Свамі Шівананда
Четверта Нідана – прихильність до об’єктів. Теософський словник
Спрага, туга; еквівалент палійської танхи (спраги до життя); спрага або бажання, яке повертає проміжну природу або людське его назад до втілення в земному житті. “Після того, як смерть звільнила проміжну природу і протягом довгих віків давала їй період блаженства, відпочинку та психічного відновлення – так само, як людина поступово прокидається від нічного сну, так і ця проміжна природа або людське его поступово пробуджується від того стану спокою та блаженства, що називається Девачаном. І зерна думок, зерна дій, які вона здійснювала в попередніх життях, тепер закладаються тканиною в самій собі – зерна, природна енергія яких ще не вичерпана. Вони притаманні цій внутрішній психічній тканині, оскільки людина створила їх там, і вони є частиною неї. Це зерна колишніх думок і дій, колишніх емоцій, бажань, любові, ненависті, прагнень і устремлінь, кожне з них починає відчуватися як прагнення до землі, до сфер і планів, в яких вони є рідними, і де вони природно ростуть, розширюються та розвиваються”. (Готфрід Пурукер, Окультний глосарій ст.175-176). Енциклопедичний теософський глосарій
В буддизмі трішна – центральне поняття Другої Благородної Істини, яка стверджує, що причиною страждання (дукха) є саме ця “спрага” до життя та задоволень. Розрізняють три види трішни: кама-трішна (kāma-tṛṣṇā) – спрага чуттєвих насолод (смак, секс, комфорт); бгава-трішна (bhava-tṛṣṇā) – спрага буття, бажання жити вічно, ставати кимось, досягати успіху і вібгава-трішна (vibhava-tṛṣṇā) – прагнення небуття (самознищення або заперечення світу), втеча від болю, бажання позбутися неприємного досвіду. Бгава (бажання бути) та вібгава (бажання не бути) – це дві сторони однієї монети, які тримають людину в колесі перероджень, бо обидві вони є формами прив’язаності до свого “Я”.
В статті “Езотеричний характер Євангелій” Олена Блаватська деталізує роботу Манасу: Нижчий Манас (его) завжди шукає комфорту. Коли комфорт зникає і приходить біль, він породжує “спрагу знищення” (вібгава-трішну), щоб припинити страждання. Блаватська каже, що це “помилка”, бо Душа (Вищий Манас) не може бути знищена, і втеча лише відтерміновує урок, змушуючи карму повернути людину в ті самі обставини.