Ідеація

Ідеація (грецьк. ἰδέα, ἰδεῖν). Походить від давньогрецького іменника ἰδέα “форма, образ, первообраз”, що своєю чергою веде до дієслова ἰδεῖν (idein) – “бачити”. (від англ. ideation). Цей корінь філософськи переосмислив Платон, для якого “бачити” означало споглядати істинну, сутнісну природу речей (світ ідей).

Ідеація – здатність, сила або процес формування ідей. Космічна ідеація позначає абстракцію, будучи одним з аспектів космічної егоїчності, а також більш конкретною реальністю, представленою махат. Космічна ідеація, зосереджена в основі або упадхі, виникає як абстрактна свідомість простору, що працює через монаду або провідник; і прояви змінюються залежно від ступеня різних упадхі. Космічну ідею іноді називають махабуддхі або махат, універсальною світовою душею, космічним або духовним ноуменом матерії. Оскільки махат є первісною сутністю або принципом космічної свідомості та інтелекту, він є джерелом семи пракріті – семи планів або елементів Всесвіту – і керівним інтелектом проявленої природи на всіх планах. Якщо заглибитися, ми маємо докосмічну ідеацію, яка є аспектом тієї метафізичної тріади, яка є коренем, з якого випливає все проявлення.

Ідея, як зазначав Платон, означає, перш за все, прототип, що існує в космічному розумі та проявляється у формах дією космічної енергії, керованої ідеєю, що працює в матерії. Отже, його слід розглядати як вроджене, а наші думки є ментальними проявами ідей. У Платона та Арістотеля, коли це слово не використовувалося для позначення виду (species), ідеї були фундаментальним корінням проявлених речей, якщо розглядати їх з точки зору свідомості, а не матерії. Отже, здатність до уявлення, розглядана космічно, є початковою та творчою щодо того, що приховано лежить в самому уявленні, і може бути такою в людині, оскільки кожна людина є мікрокосмом. Це зовсім відрізняється від здатності створювати ментальні образи чуттєвого досвіду, ці образи насправді є тим, що греки називали фантазмами. Однак навіть це є ступенем початкового процесу, і його можна назвати, можливо, астральним уявленням. _{Encyclopedic Theosophical Glossary}

Слово “ідеація” (англ. ideation) в езотеризмі означає процес формування ідей, концептуального планування або творчого мислення, що передує проявленню чи дії.

Найближчими відповідниками в українській мові, залежно від контексту, є:

Мислетворення – як сам процес зародження та розгортання думки.

Задум або проєкт – коли йдеться про архітектоніку чи план світової системи.

Концептуалізація – як логічне структурування знання.

Варіанти ідеації:

Творчий задум божества: Мага-Вішну завершує свою ідеацію, втілену у Ведах, перш ніж розпочати роботу над творінням. Тут ідеація – це внутрішній план всесвіту, його закони та принципи, які існують у свідомості Логосу до їхньої матеріальної реалізації.

Процес планування: ідеація описується як “уявлення про всю роботу в необмежений, невизначений і всеосяжний спосіб” – це етап, на якому свідомість охоплює всі деталі майбутнього процесу як єдине ціле.

Зв'язок із мовою – вищі істоти (Ішвари) передають свої “бажання та ідеації” за допомогою санскриту, який є первинною універсальною мовою для виконання ідеації всієї сансари. Сансара тут – це “світовий процес”, що є нескінченною ідеацією Логосу, втіленою в нескінченній різноманітності створюваних імен і форм.

Метафізичне підґрунтя – ідеація пов’язана з буддхі (вищим розумом) Логосу і є “кресленням” або архітектонікою світової системи, тобто тут це зміст свідомості “Я”, що включає всі можливі форми “Цього”.

Отже, у широкому сенсі ідеація – це процес ідеального (розумового) проектування світу, що слугує основою для подальшої космічної діяльності (крія) та карми. _{Pranava-Vada, vol. II}