ПРОЕКТ "ЛОГОС ТРАДИЦІЇ"

Олена Блаватська - Голос Безмовності

ОЛЕНА БЛАВАТСЬКА "ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ"

Текст оригіналу: H.P. Blavatsky "The Voice of the Silence" >>>>>

 Передмова

Наведені сторінки взяті із “Книги Золотих Правил”, одного із творів, з яким на Сході ознайомлюють учнів-містиків. Знання цих Правил обов’язкове у школі, вчення якої поділяє багато Теософів. Оскільки велику кількість із цих Настанов я знаю напам’ять, перекласти їх було відносно нескладно.

 Добре відомо, що в Індії Гуру (вчителі або майстри) мають різні методики психічного розвитку не лише через приналежність до різних філософських шкіл, яких там налічується шість, а й через те, що кожен Гуру має власну систему, яку, зазвичай, він не розголошує. Але по цей бік Гімалаїв методика Езотеричних Шкіл незмінна, якщо тільки Гуру не є простим Ламою, лише ненабагато більш обізнаним за тих, кого повчає.

Твір, переклад фрагментів якого я тут наводжу, становить частину тієї ж серії, з якої взяті “Станси” “Книги Дзіан (“Book of Dzyan”), на яких ґрунтується “Таємна Доктрина. Як і значний містичний твір під назвою Парамартха (Paramartha), який, за легендою про Нагарджуну (Nagarjuna), був переданий великому Архатові Нагами (Nagas) або “Зміями” (насправді, так називали посвячених давнини), так і “Книга Золотих Правил” відзначена аналогічним походженням. І все ж, думки та ідеї цього твору, якими б вони не були неперевершеними та автентичними, часто зустрічаються в різних формах в певних Упанішадах та в творах на Санскриті. Прикладом такого твору є Дн’янешварі (Dnyaneshwari), цей величний містичний трактат, в якому Крішна описує Арджуні у яскравих барвах стан повністю просвітленого йогіна. Таке проникнення ідей, насправді, є природнім, адже більшість, якщо не всі, із найвеличніших Архатів, перших послідовників Гаутами Будди, були індусами та арійцями, а не монголами. І в першу чергу це стосується тих, хто переселився до Тибету. Праці, залишені одним лише Ар’ясангою (Aryasanga), дуже численні.

Первинні Правила були вигравірувані на тонких довгастих прямокутниках, та часто копіювались на диски. Ці диски або пластини, як правило, зберігаються на вівтарях храмів, які підпорядковуються осередкам, де діють так звані “споглядальні” школи, або школи Махаяни (Mahayana)  (Йогачар’ї (Yogacharya)). Правила написані по-різному: інколи тибетською, але переважно – ідеограмами. Ця жрецька мова, Сенсар (Senzar), окрім власним алфавітом може бути переданою кількома видами шифрованого письма, які скоріше нагадують ідеограми, ніж сполучення літер. Інший спосіб (Lug, тибетською) полягає у використанні чисел та кольорів, кожен з яких відповідає одній літері тибетського алфавіту (тридцять простих та сімдесят чотири складених літери), таким чином утворюючи повну криптографічну абетку. В разі використання ідеограм, існує визначений спосіб читання такого тексту. У якості літер в цьому випадку використовують астрологічні символи та знаки, а саме – дванадцять зодіакальних тварин, а також сім основних кольорів, кожен у потрійному варіанті, як то світлий, основний та темний тони. Таким чином, утворюються відповідники тридцяти трьом літерам звичайного алфавіту, словам та реченням. Адже в цьому методі письма дванадцять “тварин”, повторених п’ять разів, у поєднанні із п’ятьма елементами та сімома кольорами, формують повний алфавіт із шістдесяти священних літер та дванадцяти знаків. Знак, який ставиться на початку тексту, визначає спосіб його тлумачення – або за індійським зразком, де кожне слово має свій санскритський відповідник, або за китайським принципом тлумачення ідеограм. Однак найпростішим способом тлумачення є той, що дозволяє читачеві не користуватись якоюсь конкретною мовою, тобто використовувати будь-яку мову, яка йому до вподоби. Ці знаки та символи були, як і арабські цифри чи числа, спільним та міжнародним надбанням серед посвячених містиків та їх послідовників. Аналогічна особливість тлумачення притаманна одному із видів китайського письма, яке може бути прочитаним однаково вільно кожним, кому знайомий символ. Наприклад японець може з легкістю читати написане на власній мові, а китаєць – на власній.

Книга Золотих Правил містить близько дев’яноста окремих невеликих трактатів. Деякі з них належать до добуддійської доби, інші ж – до пізніших часів. Багато років тому тридцять дев’ять трактатів я знала напам’ять. А от щоб перекласти решту, мені довелося звернутись до нотаток, розкиданих по надзвичайно великій кількості паперів та пам’яток, які назбиралися за останні двадцять років та ніколи не впорядковувалися мною. Це було зовсім непросто. До того ж, Правила не можуть бути перекладеними у повному обсязі та повіданими світові. Через надмірну егоїстичність та надзвичайну прив’язаність до об’єктів відчуття, суспільство не може у будь-якій мірі бути готовим до сприйняття відповідним чином настільки піднесеної етики. Адже лише та людина, яка серйозно і наполегливо шукає самопізнання, покірно прислухатиметься до подібних порад.

І все ж, у східній літературі сáме такою етикою заповнено численну кількість томів, і в особливості – Упанішади. “Викорени всіляке бажання життя”, – каже Крішна Арджуні. Це бажання жевріє виключно в тілі, провіднику втіленої вищої Сутності (далі по тексту “Я”), а не в самóму “Я”, яке є “вічним,  незнищенним, що не вбиває та вбитим бути не може” (Катха Упанішада (Katha Upanishad)). “Викорени чуттєвість”, – вчить Сутта Ніпата (Sutta Nipata); “дивись однаково на насолоду та біль, надбання та втрату, перемогу та поразку”. І знову: “Шукай притулку виключно у вічному” (там само). “Знищ відчуття відокремленості”, – повторює Крішна на всі лади. “Розум (Манас (Manas)), що слідує за блукаючими почуттями, перетворює Душу (Буддхі (Buddhi)) на безпомічного човника, якого вітер носить по хвилях навмання” (Бхагаватгіта II, 70).

Отже, було вирішено зробити критичну добірку виключно тих трактатів, які найбільше підійдуть тим кільком справжнім містикам Теософського Товариства і найповніше відповідатимуть їхнім потребам. Лише вони зможуть оцінити наступні слова Крішни-Христа, “Вищої Сутності”: –

“Мудрі не тужать ані за живими, ані за мертвими. Не було такого часу, коли б Я не існував, чи ти, чи ці правителі людей; і жоден з нас ніколи не перестане бути”. (Бхагаватгіта II. 27).

 В цьому перекладі я доклала всіх зусиль для того, щоб зберегти поетичну красу мови та образність, які притаманні оригіналу. Наскільки це мені вдалося – судитиме читач.

 О. П. Б.

 

Переклад здійснено з оригінального видання:

THE VOICE OF THE SILENCE

By H. P. Blavatsky

 CHOSEN FRAGMENTS FROM THE "BOOK OF THE GOLDEN PRECEPTS."

 FOR THE DAILY USE OF LANOOS (DISCIPLES).

 TRANSLATED AND ANNOTATED BY "H.P.B."

 A verbatim reproduction of the original edition of 1889

 Theosophical University Press electronic version

 ISBN 1-55700-033-6

 http://voiceofthesilence.net

 

Переклад з англійської Катерини Гордієнко

 



Ідеограма – фігура або умовний графічний знак, що передає певне поняття (ідею) даної мови, на відміну від літери, що відображує звук (Великий тлумачний словник. Загнітко А.П. Донецьк, 2008) – Прим. перекл.

О.П.Б. – Олена Петрівна Блаватська;  англійський відповідник:

    H.P.B. – Helena Petrovna Blavatsky.