ОЛЕНА БЛАВАТСЬКА "ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ"
Текст оригіналу: H.P. Blavatsky "The Voice of the Silence" >>>>>
Фрагмент I – ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ
ПЕРЕДМОВА
Наведені сторінки взяті із “Книги Золотих Правил”, одного із творів, з яким на Сході ознайомлюють учнів-містиків. Знання цих Правил обов’язкове у школі, вчення якої поділяє багато Теософів. Оскільки велику кількість із цих Настанов я знаю напам’ять, перекласти їх було відносно нескладно.
Добре відомо, що в Індії Гуру (вчителі або майстри) мають різні методики психічного розвитку не лише через приналежність до різних філософських шкіл, яких там налічується шість, а й через те, що кожен Гуру має власну систему, яку, зазвичай, він не розголошує. Але по цей бік Гімалаїв методика Езотеричних Шкіл незмінна, якщо тільки Гуру не є простим Ламою, лише ненабагато більш обізнаним за тих, кого повчає.
Твір, переклад фрагментів якого я тут наводжу, становить частину тієї ж серії, з якої взяті “Станси” “Книги Дзіан” (“Book of Dzyan”), на яких ґрунтується “Таємна Доктрина”. Як і значний містичний твір під назвою Парамартха (Paramartha), який, за легендою про Нагарджуну (Nagarjuna), був переданий великому Архатові Нагами (Nagas) або “Зміями” (насправді, так називали посвячених давнини), так і “Книга Золотих Правил” відзначена аналогічним походженням. І все ж, думки та ідеї цього твору, якими б вони не були неперевершеними та автентичними, часто зустрічаються в різних формах в певних Упанішадах та в творах на Санскриті. Прикладом такого твору є Дн’янешварі (Dnyaneshwari), цей величний містичний трактат, в якому Крішна описує Арджуні у яскравих барвах стан повністю просвітленого йогіна. Таке проникнення ідей, насправді, є природнім, адже більшість, якщо не всі, із найвеличніших Архатів, перших послідовників Гаутами Будди, були індусами та арійцями, а не монголами. І в першу чергу це стосується тих, хто переселився до Тибету. Праці, залишені одним лише Ар’ясангою (Aryasanga), дуже численні.
Первинні Правила були вигравірувані на тонких довгастих прямокутниках, та часто копіювались на диски. Ці диски або пластини, як правило, зберігаються на вівтарях храмів, які підпорядковуються осередкам, де діють так звані “споглядальні” школи, або школи Махаяни (Mahayana) (Йогачар’ї (Yogacharya)). Правила написані по-різному: інколи тибетською, але переважно – ідеограмами☼. Ця жрецька мова, Сенсар (Senzar), окрім власним алфавітом може бути переданою кількома видами шифрованого письма, які скоріше нагадують ідеограми, ніж сполучення літер. Інший спосіб (Lug, тибетською) полягає у використанні чисел та кольорів, кожен з яких відповідає одній літері тибетського алфавіту (тридцять простих та сімдесят чотири складених літери), таким чином утворюючи повну криптографічну абетку. В разі використання ідеограм, існує визначений спосіб читання такого тексту. У якості літер в цьому випадку використовують астрологічні символи та знаки, а саме – дванадцять зодіакальних тварин, а також сім основних кольорів, кожен у потрійному варіанті, як то світлий, основний та темний тони. Таким чином, утворюються відповідники тридцяти трьом літерам звичайного алфавіту, словам та реченням. Адже в цьому методі письма дванадцять “тварин”, повторених п’ять разів, у поєднанні із п’ятьма елементами та сімома кольорами, формують повний алфавіт із шістдесяти священних літер та дванадцяти знаків. Знак, який ставиться на початку тексту, визначає спосіб його тлумачення – або за індійським зразком, де кожне слово має свій санскритський відповідник, або за китайським принципом тлумачення ідеограм. Однак найпростішим способом тлумачення є той, що дозволяє читачеві не користуватись якоюсь конкретною мовою, тобто використовувати будь-яку мову, яка йому до вподоби. Ці знаки та символи були, як і арабські цифри чи числа, спільним та міжнародним надбанням серед посвячених містиків та їх послідовників. Аналогічна особливість тлумачення притаманна одному із видів китайського письма, яке може бути прочитаним однаково вільно кожним, кому знайомий символ. Наприклад японець може з легкістю читати написане на власній мові, а китаєць – на власній.
Книга Золотих Правил містить близько дев’яноста окремих невеликих трактатів. Деякі з них належать до добуддійської доби, інші ж – до пізніших часів. Багато років тому тридцять дев’ять трактатів я знала напам’ять. А от щоб перекласти решту, мені довелося звернутись до нотаток, розкиданих по надзвичайно великій кількості паперів та пам’яток, які назбиралися за останні двадцять років та ніколи не впорядковувалися мною. Це було зовсім непросто. До того ж, Правила не можуть бути перекладеними у повному обсязі та повіданими світові. Через надмірну егоїстичність та надзвичайну прив’язаність до об’єктів відчуття, суспільство не може у будь-якій мірі бути готовим до сприйняття відповідним чином настільки піднесеної етики. Адже лише та людина, яка серйозно і наполегливо шукає самопізнання, покірно прислухатиметься до подібних порад.
І все ж, у східній літературі сáме такою етикою заповнено численну кількість томів, і в особливості – Упанішади. “Викорени всіляке бажання життя”, – каже Крішна Арджуні. Це бажання жевріє виключно в тілі, провіднику втіленої вищої Сутності (далі по тексту “Я”), а не в самóму “Я”, яке є “вічним, незнищенним, що не вбиває та вбитим бути не може” (Катха Упанішада (Katha Upanishad)). “Викорени чуттєвість”, – вчить Сутта Ніпата (Sutta Nipata); “дивись однаково на насолоду та біль, надбання та втрату, перемогу та поразку”. І знову: “Шукай притулку виключно у вічному” (там само). “Знищ відчуття відокремленості”, – повторює Крішна на всі лади. “Розум (Манас (Manas)), що слідує за блукаючими почуттями, перетворює Душу (Буддхі (Buddhi)) на безпомічного човника, якого вітер носить по хвилях навмання” (Бхагаватгіта II, 70).
Отже, було вирішено зробити критичну добірку виключно тих трактатів, які найбільше підійдуть тим кільком справжнім містикам Теософського Товариства і найповніше відповідатимуть їхнім потребам. Лише вони зможуть оцінити наступні слова Крішни-Христа, “Вищої Сутності”: –
“Мудрі не тужать ані за живими, ані за мертвими. Не було такого часу, коли б Я не існував, чи ти, чи ці правителі людей; і жоден з нас ніколи не перестане бути”. (Бхагаватгіта II. 27).
В цьому перекладі я доклала всіх зусиль для того, щоб зберегти поетичну красу мови та образність, які притаманні оригіналу. Наскільки це мені вдалося – судитиме читач.
О. П. Б.☼
Переклад здійснено з оригінального видання:
THE VOICE OF THE SILENCE
By H. P. Blavatsky
CHOSEN FRAGMENTS FROM THE "BOOK OF THE GOLDEN PRECEPTS."
FOR THE DAILY USE OF LANOOS (DISCIPLES).
TRANSLATED AND ANNOTATED BY "H.P.B."
A verbatim reproduction of the original edition of 1889
Theosophical University Press electronic version
ISBN 1-55700-033-6
Переклад з англійської Катерини Гордієнко
☼ Ідеограма – фігура або умовний графічний знак, що передає певне поняття (ідею) даної мови, на відміну від літери, що відображує звук (Великий тлумачний словник. Загнітко А.П. Донецьк, 2008) – Прим. перекл.
☼ О.П.Б. – Олена Петрівна Блаватська; англійський відповідник:
H.P.B. – Helena Petrovna Blavatsky.
Фрагмент I – ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ
ЦІ вказівки призначені для тих, хто не відає про небезпеки нижчих ІДДХІ (IDDHI)[1].
Той, хто почує голос Нада (Nada)[2], “Беззвучний Звук”, та осягне його, повинен пізнати природу Дхарани (Dharana)[3].
Ставши байдужим до об’єктів чуттєвого сприйняття, учень мусить відстежити раджу почуттів, Творця Думок, що піднімає від сну ілюзії.
Розум – великий Вбивця Реального☼.
Нехай же Учень уб’є Вбивцю.
Адже: –
Коли власний образ видасться йому таким же нереальним, якими виявляються примари, які він бачив уві сні;
Коли він відзвичаївся чути розмаїття, він зможе вчути ЄДИНЕ – внутрішній звук, який вбиває зовнішній.
Лише тоді, і не раніше, покине він сферу Асат (Asat), омани, для того, щоб увійти у царство Сат (Sat), істини.
Перед тим як душа зможе побачити, усередині мусить встановитися Гармонія, а тілесні очі повинні осліпнути для всілякої ілюзії.
Перед тим, як Душа зможе почути, образ (image) (людина) повинен стати настільки ж глухим до ревіння, як і до шепоту, як до бушування розлючених слонів, так і до сріблястого дзижчання золотого світляка.
Перед тим, як душа розумітиме та зможе згадати, вона мусить злитись із Мовчазним Мовцем так само, як і форма, за якою виліплюється глина, спочатку зливається із задумом гончаря.
Тому що потім душа почує й пригадає.
А потім, до внутрішнього вуха промовлятиме –
ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ
Та казатиме: –
Якщо твоя душа всміхається, купаючись у Сонячному світлі твого Життя; якщо твоя душа співає всередині свого кокону з плоті та матерії; якщо твоя душа плаче у своєму замку із ілюзії; якщо душа твоя бореться, намагаючись розірвати срібну нитку, яка зв’язує її з ВЛАДИКОЮ[4]; знай, о Учню, твоя Душа із праху.
Коли до метушні Світу твоя душа[5], що випускає бруньки, прислуховується; якщо на виючий глас великої ілюзії душа твоя відповідає[6]; якщо налякана при вигляді гарячих сліз болю та оглушена криками страждань, душа твоя ховається, як перелякана черепаха, під панциром ЕГОЇЗМУ (Selfhood), знай, о Учню, Душа твоя є недостойним храмом свого Мовчазного “Бога”.
Коли, кріпнучи, Душа твоя вислизає із свого надійного притулку: та вивільняючись від захисного храму, випростовує свою срібну нить та мчить вперед; якщо побачивши власний образ на хвилях Простору, вона шепоче “Ось це – я”, – визнай, о Учню, що душа твоя потрапила в тенета омани[7].
Ця Земля, Учню, є Обителлю Скорботи, в якій увесь Шлях твій всіяний випробуваннями та перешкодами, щоб заманити твоє ЕГО в пастку, ім'я якій – “Велика Єресь”[8].
Земля ця, о необізнаний Учню, всього лише похмурий передпокій, що веде у сутінки, які передують долині справжнього світла – того світла, котре не може задмухнути жоден вітер, яке горить без ґноту та масла.
Великий Закон проголошує: – “Для того, щоб стати ЗНАВЦЕМ ВСЬОГО (All Self)[9], ти повинен спочатку пізнати СЕБЕ”. Щоб досягнути знання ВСЬОГО, ти мусиш ввірити своє Я – не-Я, Буття – не-Буттю, і потім ти зможеш спочити між крилами ВЕЛИКОГО ПТАХА. Який же чудовий цей одвічний відпочинок між крилами того, що є ненародженим, невмирущим, що є АУМ[10] на віки вічні[11].
Засідлай Птаха Життя, якщо пізнати хочеш[12].
Відмовся від твого життя, якщо ти жити хочеш[13].
Три Обителі, о втомлений пілігриме, ведуть до закінчення тяжкої праці. Три Обителі, о переможцю Мари, проведуть тебе трьома станами[14] в четвертий[15], а потім, в сім світів[16], світів Вічного Спокою.
Якщо бажаєш знати їх (Обителей) імена, тоді слухай та запам'ятовуй.
Ім’я першої Обителі – НЕЗНАННЯ – Авід’я (Avidya).
Це Обитель, в якій ти побачив світло, в якій живеш і помреш[17].
Ім’я другої Обителі – Обитель ПІЗНАННЯ. У ній Душа твоя знайде цвіт життя, та під кожною квіткою причаїлася змія[18].
(Обитель Випробувального Пізнання).
Ім’я третьої Обителі – МУДРІСТЬ, поза нею простираються безкраї води АКШАРИ☼(Akshara), непоборного Джерела Всезнання[19].
Якщо ти хочеш безпечно пройти через першу Обитель, то не дозволь своєму розуму прийняти палаючі там вогні пристрасті за Сонячне Проміння життя.
Якщо ти хочеш безпечно подолати другу, то не спиняйся понюхати аромати її одурманюючого цвітіння. Якщо хочеш ти звільнитися від оков Карми, то не шукай собі Гуру у цих краях Майі.
МУДРІ не баряться у землях насолоди відчуттів.
МУДРІ не звертають уваги на солодкоголосі ілюзії.
Шукай того, хто дасть тобі народження[20] в Обителі Мудрості, в Обітелі, яка лежить там, де не знають тіні, там, де світло правди світить у незмінній славі.
Ненароджений живе у тобі, Учню, так само, як і в цій Обителі. Якщо ти хочеш досягти її й злити воєдино ці два, то мусиш скинути з себе свою темну одежу ілюзії. Заглуши голос плоті, не дозволь жодному відчуттєвому образові встати між твоїм та Обителі світлом, і тоді двоє зіллються воєдино. А пізнавши свою Агн’яну (Agnyana)[21], покинь Обитель Пізнання. Обитель ця небезпечна своєю зрадливою красою, вона потрібна лише для твого випробування. Остерігайся, Лану, аби Душа твоя, засліплена її примарним сяянням, не затрималась та не поневолилася її оманливим світлом.
Це світло ллється від діаманту Великого Спокусника (Мари)[22]. Він очаровує почуття, засліплює розум та залишає необачному покинуті руїни.
Метелик, якого приваблює сліпуче полум’я нічного ліхтаря, приречений померти у чіпкому маслі. Необачна Душа, яка втягнулась в боротьбу з глумливим демоном ілюзії, повернеться на землю рабом Мари.
Тримайся Воїнства Душ. Дивись як вони ширяють над штормовими водами моря людського життя, і як, знеможені, стікаючи кров’ю, з обламаними крилами, падають одна за одною на хвилі, що здіймаються. Їх кидають безстрашні вітри, переслідують буревії, їх тягне у вири, і вони зникають у першому ж великому коловороті.
Якщо Обитель Мудрості не приведе тебе до Долини Блаженства, Учню, преміцно закрий твої відчуття від великої жахливої єресі відокремленості, яка тебе від інших відділяє.
Не дай своєму “Народженому на Небесах”, зануреному у море Майі, відірватись від Всесвітнього Родителя (ДУШІ), та нехай вогненна сила відступить у сокровенну світлицю, світлицю Серця[23], та обитель Світової Матері[24].
Потім, із серця, та Сила підніметься у шостий, середній регіон, у місце поміж твоїх очей, як стане вона диханням ЄДИНОГО-ДУШІ, голосом, що наповнює усе, голосом твого Вчителя.
І тільки тоді ти зможеш стати «Тим, що Простує Небесами»”[25], який крокує вітрами понад хвилями, чиї стопи не торкаються вод.
Перш ніж поставиш ти ногу на наступну сходинку драбини, містичного звукоряду, ти маєш почути голос свого внутрішнього БОГА* на сім ладів.
(* Вищого Я).
Перший нагадує солодкий голос солов’я, який виспівує тужну пісню розлуки своїй самичці.
Другий долинає як звук срібних кимвалів☼ Дхіані☼ (Dhyani), котрий пробуджує миготливі зірки.
Наступний – мелодійний стогін духу океану, ув’язненого у своїй раковині.
За цим іде спів віни[26].
А п’ятий, немов голос бамбукової флейти, пронизує твій слух.
Потім він перетвориться на сурмліннятруби.
Останній вібрує, як приглушене гуркотіння далекої грози.
Сьомий поглине всі попередні звуки. Вони помирають й більш не лунають.
Коли шість[27] знищено та покладено до ніг Володаря, тоді учень занурюється у ЄДИНЕ[28], стає ним та живе у ньому.
Перед тим, як стати на цю дорогу, ти мусиш нейтралізувати твоє місячне тіло[29](lunar body), очистититіло розуму[30] та серце твоє.
Непорочні води вічного життя, ясні та прозорі, не можуть змішуватись із брудними потоками несамовитої зливи.
Прозора крапелька небесної роси, що виблискує під першим ранковим променем сонця у лоні лотоса, впавши на землю, перетвориться на крихту праху. Дивись, тепер перлина – просто крихта бруду.
Чини супротив нечистим думкам до того, як вони підкорили тебе. Не давай їм спуску, як вони не дадуть його тобі. Затям собі, якщо ти їх пожалієш і вони укоріняться і зростуть, то потім вони підкорять та знищать тебе. Остерігайся, Учню, не дозволяй, щоб навіть тінь їх наближалась до тебе. Бо тінь та розростеться, збільшившись у розмірі та силі, а потім це створіння темряви поглине твою істоту ще до того як ти встиг усвідомити присутність мерзотного зловісного чудовиська.
Перед тим, як “Містична сила”[31]* зможе зробити тебе богом, Лану, ти мусиш розвинути здібність позбавляти твоє місячна форма (lunar form) життя за твоїм бажанням.
(*Кундаліні (Kundalini), “Зміїна Сила” або містичний вогонь).
“Я-матеріальне” та “Я-Духовне” ніколи не співіснуватимуть поряд. Один із двох мусить зникнути; двом немає місця.
Перш ніж розум Душі твоєї зможе розуміти, зачатки твоєї особистості мусять бути викорененими, а чуттєвість безповоротно знищена у зародку.
Ти не можеш верстати Шлях[32], допоки не став Ним самим.
Нехай Душа твоя відгукується на кожен зойк болю, як лотос, що оголює своє серце перед промінням вранішнього сонця.
Не дозволь пекучому сонцю висушити жодної сльозинки журби до того, як ти сам не витреш її з очей стражденного.
Нехай же кожна пекуча сльоза людська впаде у серце твоє і там залишається, ніколи не витирай її, допоки біль, що її викликав, не буде усунутий.
Сльози ці, О ти, чиє серце найспівчутливіше, є струмками, що орошають поля безсмертного милосердя. Саме на такому ґрунті зростає північна квітка Будди[33], знайти та побачити яку складніше за цвіт папороті☼. Це – насіння визволення від народження та смерті. Воно захищає Архата як від протиріч, так і від пристрасті, провадить його ланами Буття у спокій і блаженство, яке відоме лише у землях Безмовності та Не-Буття.
Викорени бажання; його подолавши, пересвідчись, що воно не воскресне знову.
Викорени любов до життя, та якщо ти подолав танха (tanha)[34], нехай це буде не заради прагнення життя вічного, а для того, щоб замінити минуще вічним.
Нічого не бажай. Не нарікай ні на Карму, ні на незмінні Природи закони. А борись виключно із особистісним, скороминущим, швидкоплинним та тлінним.
Допомагай Природі, та нехай праця ваша матиме однакову мету; і Природа визнає в тобі одного зі своїх творців та підкориться тобі.
І розчиняться для тебе навстіж двері її найпотаємніших вмістилищ. Природа відкриє перед очима твоїми скарби, приховані у глибинах її чистого недоторканого лона. Незаплямована дотиком плинного, розгортає вона свої скарби лише перед невсипущим оком Духу (Spirit), для якого не існує покровів у її володіннях.
Пото́му, вона вкаже тобі засіб і шлях, покаже перші та другі ворота, а потім треті, і так аж до семи. І потім, – на ціль, поза якою простягається, купаючись в промінні Духу (Spirit), невимовна велич, небачена ніким, окрім зору Душі.
Існує єдина стежка, що провадить до Шляху; і лише наприкінці його можна почути “Голос Безмовності”. Драбина, якою піднімається кандидат, складається із щаблів страждання та болю, які можна заглушити виключно голосом доброчесності. Горе тобі, о Учню, якщо ти не подолав хоча би один порок свій. Бо тоді драбина захитається та скине тебе; основа її спочиває в глибокій трясовині твоїх гріхів та вад. Перш ніж ти спробуєш переправитись через цю широку прірву матеріального, ти мусиш омити стопи свої у Водах Зречення. Остерігайся аби не поставити нечисту ще ногу свою навіть на найнижчий щабель драбини. Горе тому, хто посмів осквернити хоча б єдину сходину нечистими стопами. Мерзотний і в’язкий бруд висохне та затвердіє, а потім приклеїть зухвальця до місця і, як пташка, впіймана у підступні лабети, він буде утриманий від подальшого поступу. Його вади набудуть форм та стягнуть його вниз. Його гріхи здіймуть свої голоси, схожі на регіт та голосіння шакалів після заходу сонця; його думки перетворяться на великі юрми війська та погублять його, полоненого раба.
Викорени свої бажання, Лану, обезсиль їх норов, перш ніж відміряєш ти перший крок цієї священної подорожі.
Погамуй свої гріхи, примусь їх замовкнути назавжди перед тим, як занести ногу свою для підйому.
Зупини плин думок своїх та зосередь всю увагу свою на Вчителі своєму, якого ти ще не бачиш, але вже передчуваєш.
Злий всі твої відчуття в єдине, якщо хочеш бути у безпеці від ворога. Це єдине відчуття таїться в порожнинах твого мозку, і лише з його допомогою стрімкий шлях до твого Вчителя може відкритись затуманеним очам Душі твоєї.
Довгий та виснажливий шлях лежить перед тобою, о Учню. Лише одна згадка про минуле, яке залишив ти позаду, потягне тебе вниз і ти будеш змушений розпочати сходження наново.
Викорени в собі навіть згадку про попередні випробування. Не обертайся назад, інакше ти пропав.
Не вір, що пристрасть можна подолати задовольнивши та наситивши її, бо ця огидність навіяна Марою. Саме підживлювання вади призводить до того, що вона зростає та примножує свою силу, немов хробак, що гладшає у серці квітки.
Троянда повинна знову стати паростком, що зародився на маточному стеблі до того, як паразит виїв її серцевину та випив її життєві соки.
Золоте дерево випускає свої дорогоцінні паростки до того, як стовбур його зсушиться буревієм.
Учень повинен відновити втрачений стан дитини перед тим, як перший звук досягне його вуха.
Світло від ЄДИНОГО Вчителя (Master), унікальне незгасиме золоте світло Духу, осяює учня своїм блискучим промінням від самого початку. Проміння його проникає крізь густі темні хмари плотськості.
То там, то тут осяює це проміння тілесність, подібно як промінці сонця освітлюють землю, пробиваючись через густе листя джунглів. Але, о Учню, допоки плоть не стане покірною, голова холодною, душа – такою ж твердою та чистою, як сяючий діамант, сяйво це не досягне світлиці (див. виноску 23), проміння його не зігріє серця, а містичні звуки із висот Акаші (Akasha)[35] не досягнуть напруженого слуху на початковому щаблі.
Допоки ти не почуєш, ти не можеш бачити.
Допоки ти не побачиш, ти не можеш чути. Бачити і чути – ось другий щабель.
…………………...
Коли учень бачить і чує, а також відчуває запахи та смаки із заплющеними очима, заткнутими вухами, затвореними ніздрями та ротом; коли чотири почуття об’єднані та готові перейти у п’яте, у внутрішній дотик, значить учень цей перейшов на четвертий щабель.
На п’ятому, о винищувач власних думок, усе це знову мусить бути зруйновано безповоротно[36].
Утримуй розум свій від всіх зовнішніх предметів та образів. Утримуйся від внутрішніх відображень, щоб не кидали вони темної тіні на світло Душі твоєї.
Тепер же ти знаходишся в ДХАРАНІ (Dharana)[37], це шостий щабель.
Коли же ти зійдеш на сьомий, О щасливцю, ти більше не розрізнятимеш священну тріаду[38], тому що сам ти станеш нею. Ти поряд із розумом – як рівноправні близнюки, а вершину явить зірка[39], твоя ціль. Троє, що перебувають у невимовній славі та блаженстві, тепер у світі Майі втратили свої найменування. Вони злилися у єдину зірку, стали вогнем, який горить, та не згоряє, тим вогнем, що є Упадхі (Upadhi)[40] Вогню.
І це, о йог Досягнень, є тим, що зветься Дх’яна (Dhyana)[41], вірний передвісник Самадхі (Samadhi)[42].
Тепер твоя Сутність загубилась в СУТНОСТІ, твоє Я в Верховному Я, розчинене у ТІЙ СУТНОСТІ, з якої ти первинно еманувався.
Де тепер твоя індивідуальність, Лану, та де тепер і сам Лану? Це іскра у полум’ї, крапля в Океані. Завжди присутній Промінь стає Усім та одвічним випромінюванням.
І тепер, Лану, ти – і суб’єкт дії і її свідок, емануючий та еманація, Світло в Звуці та Звук у Світлі.
Тобі знайомі п’ять перешкод, о Благословенний. Ти їх переможець, о Володар шостої з них, ти той, хто проголошує чотири форми Істини[43]. Світло, яке їх осяює, струменіє від тебе, О той, хто був учнем, а нині став Вчителем.
А із форм істини -
Чи не пізнав ти всі без винятку страждання? – Істина перша.
Чи не підкорив ти Короля Ілюзій (Мари) на порозі Тсі (Tsi), врат скупчення – друга Істина[44].
Чи не знищив ти порок на порозі третіх врат, досягнувши третьої Істини?
Та чи не вступив ти на Тау, “Шлях”, який до Знання провадить? – то Істина четверта[45].
Тепер же спочивай під деревом Бодхі, яке є довершеністю кожного пізнання; отим знай, опанував ти САМАДХІ (Samadhi) – стан бездоганного бачення.
Дивись! Ти став світлом, ти став Звуком, ти єси твоїм Вчителем і твоїм Богом. Ти ототожнився із Я, об’єктом твоїх пошуків: ГОЛОСОМ цільним, який лунає крізь вічність, непідвладний змінам чи гріхам, семи-голосо-єдиним,
ГОЛОСОМ БЕЗМОВНОСТІ
Om Tat Sat
[1] Палійське слово Іддхі (Iddhi) є синонімом до санскритського Сіддхі (Siddhis), або психічні обдарування, паранормальні здібності людини. Існує два види Сіддхі. Одна група обіймає нижчі, грубі психічні і ментальні енергії; інша – ті, що потребують найвищого тренування Духовних сил. Крішна каже в Шрімад Бхагават (Shrimad Bhagavat): “Той, хто бере участь у здійсненні йоги, хто підкорив власні відчуття, і хто сконцентрував розум (mind) на мені (Крішні), такому йогові всі Сіддхі готові прислужитися”
[2] “Беззвучний Голос” або “Голос Безмовності”. Дослівно, можливо, це слід тлумачити як “Голос Духовного Звуку”, оскільки Нада (Nada) – санскритський еквівалент терміну на мові Сен-Сар (Sеn-Sаr або Senzar).
[3] Дхарана (Dharana) є інтенсивною і абсолютною концентрацією розуму на певному внутрішньому об'єкті, яка супроводжується повним абстрагуванням від усього, що належить зовнішньому Всесвітові, або світові чуттів.
☼ Йдеться про розум як глузд, розсудок або конкретний розум, що має властивість все розділяти і аналізувати.
[4] “Великий Вчитель” – це термін, який вживають лану (lanoos) або чела для позначення “Вищого Я”. Він є еквівалентним до Авалокітешвара (Avalokiteswara) та синонімічним до Аді-Будха (Adi-Budha) буддійських окультистів, АТМАНУ (Atman) “Я” (“Вищого Я”) у Брахманів та Христа у стародавніх гностиків.
[5] “Душа” використовується тут у значенні Людського Его чи Манасу, який відповідає в Окультному Семеричному поділі “Людській Душі” (дивись “Таємна Доктрина”), на противагу Духовній та Тваринній Душі.
[6] Маха Майя (Maha Maya) “Велика Ілюзія”, матеріальний Всесвіт.
[7] Саккайядіттхі (Sakkayaditthi) “ілюзія” особистості.
[8] Аттавада (Attavada) хибна віра в Душу, або, точніше у відокремленість Душі чи“Я”(Self) від Всесвітнього Єдиного, безмежної Індивідуальності.
[9] Татваг’яні (Tatwagyanee) є “той, хто відає” або той, хто розрізняє принципи в Природі та людині; а Атмаг’яні (Atmаgyanee) це той, хто пізнав Атмана або Універсального Єдиного (One Self).
[10] Кала Хамса (Kala Hamsa), “Птах” або Лебідь (Див. Зноску 11). В Нада-Бінду Упанішаді (Nada-Bindu Upanishad) (Ріг-веда), переклад Кумбаконамського Теос. Товариства, говориться: “Звук “А” вважається його (птаха Хамси) правим крилом, “У” – лівим, “М” – його хвостом, а Ардхамантра (Ardhamantra) (половинний метр) – його головою”.
[11] На Сході вічність має дещо інше значення, ніж в нас. Там під нею зазвичай розуміється 100 років, або “століття” Брахми, тривалість Кальпи або період тривалістю 4.320.000.000 років.
[12] У вищезгаданій Нада-Бінду говориться: “Йог, який засідлав Хамсу (тобто споглядає у АУМі) не підвладний кармічним впливам чи крорам (десяти мільйонам) гріхів”.
[13] Відмовся від життя фізичної особистості, якщо бажаєш жити в дусі.
[14] Три стани свідомості, якими є Джаграт (Jagrat), стан бадьорості; Свапна (Swapna) стан сну із сновидіннями; та Сушупті (Sushupti) стан глибокого сну. Ці три йогічні стани ведуть у четвертий, стан Тур’я.
[15] Тур’я (Turya), який є вищим за сон без сновидінь, один, що височіє над всіма, стан високої духовної свідомості.
[16] Деякі санскритські містики розташовують сім сфер буття, сім духовних лок (locas) або світів, у тілі Кала Хамси, Лебедя поза Часом та Простором, який може трансформуватись у Лебедя у Часі, коли Брахман (непроявлений, безособовий і непізнаваний принцип Всесвіту) перетворюється у Брахму, проявленого Творця.
[17] Феноменальний (подієвий) Світ Почуттів та земної свідомості – і тільки.
[18] Область астрала, Психічний Світ надчуттєвого сприйняття та оманливих візій – світ медіумів. Це – велика “Астральна Змія” Еліфаса Леві. Жодна квітка, зірвана у тих краях, ще ніколи не була принесена на землю без змії, яка би обвивала її стебло. Це світ Великої Ілюзії.
☼ Акшара – Вище Божество; буквально, “незнищенний”, завжди досконалий (“Теосовский Словарь” Е.П.Блаватская, М., ЭКСМО-Пресс, 2001)
[19] Область повної Духовної Свідомості, поза якою не існує більше загроз для того, хто досяг її.
[20] Посвячений, який веде учня через дане йому Пізнання до другого або духовного народження, називається Батьком Гуру або Вчителем.
[21] Агн’яна (Agnyana) є невігластво, невідання або незнання, протилежне до “Знання” або гн’яни (Gnyana).
[22] Мара (Mara) в екзотеричних релігіях це демон, Асур (Asura), але у езотеричній філософії це уособлене спокушання людськими звабами. Дослівно перекладається як “той, хто вбиває” Душу. Він зображується у вигляді Короля (Марів), в короні якого сяє самоцвіт такого сильного блиску, що засліплює того, хто дивиться на нього. Звісно, цей блиск співвідноситься із зачаровуванням, яке викликає порок у певного типу натур.
[23] Внутрішня камера Серця, яка на санскриті називається Брахма Пурі (Brahma poori), Місто Брахми. “Вогненна сила” – це Кундаліні (Kundalini).
[24] “Сила” та “Світова Матір” – імена Кундаліні, однієї із містичних “йогічних сил”. Це Буддхі, але у якості активного, а не пасивного принципу (яким він заздалегідь і виступає, коли розглядається лише як провідник або вмістилище Вищого Духу АТМИ). Це електро-духовна творча сила, яка, після її пробудження, здатна з однаковою легкістю як будувати, так і винищувати.
[25] Кешара (Keshara) “той, що Простує Небесами” або “Йде Небом”. Як пояснюється в шостій Адх’яйі (Adhyaya) містичного твору Дх’янешварі (Dhyaneshwari), справжній вершині містичної думки, - “тіло йога стає начебто сформованим із вітру; як “хмара, із якої видаються кінцівки”, після чого: “він (йог) споглядає за морями і далі зірок, він чує мову Девів (Devas) і розуміє її та осягає те, що проминає в думках мурахи”.
☼ Кимвали – досить популярний струнно-ударний інструмент в Китаї. Його тембр дзвінкий і світлий, звук неповторний і прекрасний.
☼ Це п’ять духовних (не втілених) Будд в стані медитативного споглядання.
[26] Віна – індійський струнний інструмент, на кшталт лютні.
[27] Шість принципів; мається на увазі коли нижча персона зруйнована та внутрішня сокровенна індивідуальність занурена та розчинена в Сьомому чи Дусі.
[28] Учень злився воєдино із Брахманом або АТМАНОМ.
[29] Астральне тіло, створене Камічним принципом, Кама рупа (Kama rupa), або тіло бажань.
[30] Манаса рупа (Manasa rupa). Перше тіло відноситься до астрального або персонального “я” (Self); друге – до індивідуальності, або до реінкарнуючого Его, свідомість якого на нашому плані нижчого Манасу треба паралізувати.
[31] Кундаліні зветься “Зміїною” чи кільчастою силою через її спіралеподібну дію чи розгортання в тілі аскета, який розвиває її в собі. Це електрична високотеплова окультна або Фохатична (Fohatic) сила, могутня первинна сила, яка лежить в основі всієї органічної та неорганічної матерії.
[32] Цей “Шлях” згадується у всіх Містичних Творах. Як Крішна каже в Дх’янешварі (Dhyaneshwari): “Коли цей Шлях споглядається... виступаєш до цвіту сходу або до палат заходу, без поруху, О той, хто тримає лук, подорож цією дорогою. На цьому шляху куди б хто не направлявся, сам тим місцем стає”. “Ти є Шляхом” говориться адептові гуру, а потім гуру повторює це учневі після ініціації. “Я є ця дорога і цей Шлях”, – каже інший Вчитель.
[33] Адепство – “цвіт Бодхісатви”.
☼ В оригіналі “Vogay tree” – рідкісна рослина, яку згідно з тамільським прислів’ям, дуже важко знайти. У нашій культурі нагадує квітку папороті, яку може побачити лише людина зі сміливим серцем, над якою немає сили нечисть, яка охороняє цей цвіт в містичну Купальську ніч.
[34] Танха (Tanha) – “воля-до-життя”, страх смерті та любов до життя – це та сила або енергія, яка є причиною переродження.
[35] Ці містичні звуки чи мелодію, яку чує аскет на початку циклу медитації, йоги називають Анахад-Шабд (Anahad-shabd).
[36] Це означає, що на шостій стадії розвитку, яка в окультній системі називається Дхарана, кожне відчуття, як окрема здатність, повинно бути “вбитим” (чи паралізованим) на цьому плані, переходячи та зливаючись у Сьомому відчутті, найбільш духовному.
[37] див. виноску 3
[38] Кожна фаза розвитку в Раджа Йозі символізується геометричною фігурою. В цьому випадку, це священний Трикутник, який передує Дхарані. Δ це знак високих чела, тоді як інший вид трикутника – знак високих Посвячених. Це символ “I”, який проповідував Будда та використовував його як символ втіленої форми Татхагати (Tathagata)☼, звільненого від трьох станів Праджни☼☼ (Prajna). Подолавши випробувальний і нижчий етапи, учень не зрить більше Δ, а інший символ повної Семеричності. (Цей символ не наводиться тут навмисне, оскільки майже безсумнівно він вигукуватиметься навкруги шарлатанами, та буде десакралізованим через використання його у шахрайських цілях).
☼ Татхагата – один із і найвищий титул Гаутами Будди; “Той, який подібний до грядущого” – той, хто подібно до своїх попередників (Будд) і наступників, є грядущим майбутнім Буддою або Рятівником Світу.
☼ ☼ Праджна – синонім слова Махат, всесвітній розум. Здатність до сприйняття. Свідомість. (Теософский Словарь. Е. П. Блаватская, М., ЭКСМО-Пресс, 2001). Щодо трьох станів Праджни (Свідомості) див. виноски 14-15.
[39] Зірка, що сяє на вершині – це “зірка посвячення”, знак Шиваїтів (Saivas), або послідовників Шіви, величного покровителя всіх йогів (yogins). Являє собою чорний круг. Зараз символізує Сонце, але в минулі часи можливо символізував окультну зірку посвячення.
[40] Основа (upadhi) вічно недосяжного ПОЛУМ'Я, допоки аскет ще перебуває в цьому житті.
[41] Дх’яна – це останній етап перед фінальним на цій Землі, окрім випадку, коли досягається повний стан МАХАТМИ. Як вже було сказано, в цьому стані Раджа Йог все ще духовно самосвідомий та зберігає усвідомлення роботи своїх вищих принципів. Ще один крок, і він опиниться на плані, що слідує за Сьомим (або четвертим, згідно з певними школами). Після практики Прат’єхари (Pratyehara), підготовчого тренування з ціллю контролю власних розуму та думок, вони рахують Дхашену (Dhasena), Дх’яну (Dhyana), та Самадхі (Samadhi), та об’єднують наступні три під загальною назвою САН’ЯМА (Sannyama).
[42] Самадхі (Samadhi) – це стан, в якому аскет втрачає свідомість будь-якої особистості, включаючи власну. Він стає ВСІМ.
[43] Чотири форми Істини в північному Буддизмі є наступними: Ку (Ku) “страждання або муки”; Ту (Tu) – осередок спокус; Му (Mu) - “їх винищення” та Тау (Tau) – “шлях”. “П’ять перепон” це – зазнання страждання, визнання людської порочності, жорсткий аскетизм та усвідомлення абсолютної необхідності позбавлення від всіх вуз пристрасті і навіть бажань. “Шлях Спасіння” – остання з них.
[44] На порозі врат “скупчення” стоїть Король Мар Маха Мара (Maha Mara), намагаючись засліпити кандидата сяянням свого “Самоцвіту”.
[45] Це четвертий “Шлях” із п’яти шляхів переродження, які провадять та ввергають всіх людей у неспинні стани горя і щастя. Ці “шляхи” є всього лише підрозділами Єдиного Шляху, того, яким слідує Карма.
А тепер, о Вчителю Співчуття вказуєш ти шлях іншим людям. Оглянь всіх тих, хто стукає і хоче зайти, очікуючи у невігластві та пітьмі, щоб побачити, як розчиняться навстіж двері Милосердного Закону!
Голос Прагнучих:
О, Владико свого власного Спасіння, чи не повідаєш ти нам Доктрину Серця[1]? Хіба відмовиш ти вести Рабів твоїх до Шляху Звільнення?
Учитель вирікає:
Шляхів є два; великих Досконалостей є три; а Чеснот є шість, що тіло перетворюють на Дерево Знання[2].
Хто наблизиться до них?
Хто перший ними ступить?
Хто перший почує доктрину про два Шляхи в одному, і правду всю про Тайне Серце[3]?. Закон, що уникаючи навчання, Правди вчить та викриває повністю скорботу.
О, як сумно, гірко, що люди всі, володіють Алаєю* (Alaya), є єдиними із великою Душею, та, незважаючи на це, Алая мало так їм помагає!
(*Алая (санскр. аlaya). Всесвітня душа (див. ТД, I, 93 і слід.). Ця назва належить до тибетської системи споглядальної школи махаяни. У своєму містичному значенні тотожна із акашею, а у своїй сутності – із мулапракріті, так як вона є основою або коренем всіх речей. (Теософський Словник. О. П. Блаватська, ЭКСМО-Пресс, 2001) – Прим. пер. )
Дивись, неначе місяць, що відбивається в водах спокійних, Алаю віддзеркалює велике і мале, вона є закарбована у атомах найменших. Тим не менш, вона не в змозі досягнути сердець усіх. Як шкода, що мало так людей використовують підношення, безцінний дар пізнання істини, правильне сприйняття існуючих речей, Знання не-існуючого!
Промовив учень:
О Вчителю, що я робить повинен, щоб Мудрості досягти?
О Мудрий, що, скажи, щоб Досконалості набути?
Шукай Шляхів. Але, Лану, стань чистий серцем до того, як в путь рушати. До того, як відміриш перший крок, навчись ти істинне від не-істинного відрізняти, вічно-плинне від вічно-перебуваючого. А понад усе, навчись відокремлювати Інтелектуальне Пізнання від Мудрості Душі, доктрину “Ока” від доктрини “Серця”.
Насправді, невігластво подібне до закупореної посудини без повітря; душа – затворена в її утробі птаха. Пісень вона не співає, не в змозі і поворушитись; німа й заклякла сидить вона й згасає від виснаги.
Та навіть невігластво є кращим за Інтелектуальне пізнання без світла Мудрості Душі, яка його осяватиме і вестиме.
Зерна Мудрості не можуть сходити та зростати без повітря. Щоб жити й досвід пожинати, глузду (mind) потрібна широта та глибина, а також віхи, які б направили його до Діамантової Душі[4]. Та не шукай собі вказівок цих у володіннях Майі (Maya); майорій над ілюзіями, шукай вічний і незмінний САТ (Sat)[5], не довіряючи омани хибним навіванням.
Оскільки глузд – як дзеркало, віддзеркалюючи, він вкривається пилом[6]. Тому його повинна овіювати Душа-Мудрість, щоб здмухувати пил наших ілюзій. Намагайся, О Початківцю, щоб Глузд в тобі із Душею злився.
Уникай невігластва, й так само уникай ілюзії. Відверни своє обличчя від світа маячні примарної; не вір твоїм відчуттям, бо вони хибні. В твоєму тілі, цій усипальні твоїх сприйняттів, шукай в Безособистісному “людину вічну”[7]; а її відшукавши, заглянь в свої глибини: ти Буддою єси[8].
Уникай хвали, о Поборнику. Вона приводить до ілюзії особистості. Тіло твоє – не є тобою, твоє “Я” перебуває в собі без тіла, й для впливів похвали або ганьби є недосяжним.
Самолюбування, о учню, нагадує високу вежу, на яку вип’явся пихатий дурень. І там сидить він, гордий і самотній, й ніхто його не помічає.
Лженауку (або Учення хибне) Мудрі відкидають, її Благий Закон за Вітром розвіває. Закону цього колесо обертається для всіх, смиренних та пихатих. “Доктрина Ока”[9] – для натовпу, “Доктрина Серця” – для обранців. Гуде пихато натовп: “Бач, я знаю!”. А вибрані, які смиренно в житницю збирали, негучно научають: “Так я чув”[10].
“Великий Просіювач” – ось ім’я “Доктрини Серця”, о учню.
Жорна Благого Закону невпинно обертаються. Мелють вони вночі і вдень. Непотрібну лузгу відділяють вони від золотого зерна, а полову – від муки?. Колесо це направляється рукою Карми, його оберти – це пульсації серця Карми.
Істинне знання – борошно, учення хибне – це полова. Як хочеш хліба Мудрості зажити, муку повинен замісити ти на Амріти* водах кришталевих. Та як змішаєш ти полову із росою Майї, нічого іншого не зможеш ти створити, окрім кормів для чорних смерті голубів, птахів народження, згасання та скорботи.
(*Безсмертя)
Якщо тобі казатимуть, щоби Арханом* (Аrhan) стати, повинен перестати все суще ти любить, скажи їм, що неправда все це.
(*Архат (санскр. arahat) – вимовляється і пишеться також архан, рахат і т.д., “достойний”, дослівно “той, що заслуговує на божественні почесті”. Це було ім’я, яке давалося спочатку джайнським, а потім буддійським святим, посвяченим у езотеричні тайни. Архат є той, хто вступив на найкращу та найвищу тропу і через це звільнений від повторних народжень. Прим. пер. “Теосовский Словарь” Е.П.Блаватская, М., ЭКСМО-Пресс, 2001)
Якщо казатимуть тобі, щоб звільнення досягти, ти мусиш зненавидіти власну мати, сина покинути, зректися батька, назвавши його “в побуті змерзлим”[11]; зректися милосердя до людини й звіра – засвідчи, що їх мова є облудна.
Повчають так Тіркхіки (Tirthikas), скептики *.
(* Брахмани-аскети.) Ті, хто шукає звільнення шляхом відречення від всього, що пов’язане із суспільним життям і з відповідними обов’язками перед суспільством - прим.пер.
Коли ж казатимуть, що гріх народжений діянням, а повна бездіяльність – до блаженства шлях, скажи їм, що це – помилковість. Непостійність людських діянь, гріхи та вади, що глузд неволять – суперники негідні для “Девічного Его”*. Так проголошує “Доктрина Серця”.
(* Deva Ego, реінкарнуюче Его)
Дхарма (Dharma) “Ока” все зовнішнє та не-існуюче у собі об’єднала .
Дхарма “Серця” є Єднанням Бодхі* (Bodhi), Постійного та Вічного всього.
(* Істинна, божественна Мудрість)
Лампа горить яскраво, якщо ґніт та масло чисті. Щоб їх очистити, потрібен засіб. Вогонь же процес очищення не відчуває. “Гілля дерева вітер стрясає; стовбур його ж лишає непорушним.”
Однаково і дія і не-дія можуть в тобі співіснувати; тіло твоє у дії, розум – в рівновазі, Душа прозора, немов озеро гірське.
Хочеш ти стати Йогом “Кола Часу”? Тоді, о Лану: ---
Не вір ти, що сидіння в лісі темнім у гордім усамітненні відлюднім, ані харч з рослин та коріння, ані спраги гамування снігами з гір святих, о Відданий, не вір, що все це приведе тебе до цілі кінцевого звільнення.
Не думай, що ламанням кісток, чи катуванням плоті й м’язів, ти досягнеш злиття з твоїм “безмовним Я”[12]. Та не гадай, що подолавши вади своєї грубої форми, О Жертва власних Тіней[13], ти звершиш обов’язок перед природою та людством.
Блаженні нехтують таким шляхом. Закону Лев, Повелитель Милосердя*, справжню причину людської горя осягнувши, не гаючись залишив втішний, але себелюбний спокій в тихих хащах. Із Аран’яка[14] перетворився Він на Вчителя людства. А після входження Джулая (Julai)[15] у Нірвану, Він проповідував в горах, містах, долинах, звертаючись до Девів, людей й богів[16].
(*Будда (Buddha) – йдеться про Гаутаму Будду (прим.пер.)
Сій благодатно дії і пожнеш ти плід їх. А бездіяльність в справі милосердя розцінюється як смертельний гріх.
Так мовить Мудрий.
Утримуватимешся від діяння? Не так душа твоя свободу заслужить повинна. Щоб досягти Нірвани, треба дійти Пізнання свого “Я”, а таке Пізнання породженням є дії від любові.
Зберігай постійність, Кандидате, стійким в поразках будь, безстрасним в перемогах. Погляд Душі твоєї утвердь на зірці, променем якої ти є[17]. Палаюча зоря ця сяє в світла позбавлених глибинах одвічного буття, в ланах Незнаного безкраїх.
Будь непорушним, наче той, хто перед вічністю відповідає. Тіні твої живуть й зникають[18]; а те, що житиме в тобі довіку, те, що в тобі знає, бо і є знанням[19], не від життя минущого воно: воно – людина, що була, є й буде, чий час вмирати ніколи не прийде.
Як хочеш ти пожати утішний спокій і спочинок, Учню, насінням доброчесності поля майбутніх урожаїв засівай. Приймай народження скорботи.
Відступи із сонця в тінь, віддавши місце іншим. Сльози, що зрошують розтрісканий ґрунт болю та страждання, зрощують цвіт й плоди Кармічної відплати. З горнила людського життя та його чорного диму здимаються вогні крилаті, очищені вогні. Пнучись вперед, перед очима Карми, тчуть вони наприкінці парчу святкову для Шляху трьох убрань[20].
Ці вбрання, то – Нірманакайа (Nirmanakaya), Самбхога-Кайя (Sambhoga-Kaya) та Дхармакайа (Dharmakaya), Довершене убрання[21].
Одежа Шангна (Shangna)[22], вірно, здатна заслужити вічне світло. Саме вбрання Шангни дає Нірвану (Nirvana), знищення; вона спиняє перевтілення, але, Лану, вона так само й співчуття вбиває. І вже не можуть Будди (Buddhas) досконалі, увінчані Дхармакайі славою, сприяти у людськім спасінні.
На жаль! Чи варто “САМОСТІ” (SELVES) у жертву Самості (Self) віддати; людство на благо Одиницям принести?
Знай, початківцю, що це – Відкритий ШЛЯХ, пряма дорога до егоїстичного блаженства, якої уникають Боддхісаттви (Boddhisattvas) “Серця Тайного”, Боддхісаттви Співчуття.
Жити заради блага людства – це крок перший. Дотримуватись шести чеснот славетних[23] – другий крок.
Убратись у Нірманакайі (Nirmanakaya)одяг скромний – це означає відхилити одвічнеє блаженство лиш свого “Я” (Self), заради допомоги у людей спасінні. Дійти Нірвани щастя, та відмовитись – ось це граничний, найостанніший крок – найвищий на Шляху Зречення.
Знай Учню, що це є ТРОПА Таємна, яку воліють Будди Досконалі, ті, хто пожертвували власне “Я” для слабших “я”.
І все ж таки, якщо “Доктрина Серця” для тебе надто є висока; якщо сам ти шукаєш допомоги й боїшся надавати її іншим, – тоді, лякливе серце, знай же наперед: з Закону ти “Ученням Ока” вдовольнись. Плекай надію. Адже якщо “Тропа Таємна” для тебе недосяжна є “сьогодні”, вона тобі доступна стане “завтра”[24]. Запам’ятай, зусилля жодне, щонайменше, – спрямоване чи вірно, чи то хибно – не може світ покинути причин. Навіть розвіяний дим не минув безслідно. “Грубе слово, виречене в життях попередніх, не зникло, а незмінно повернеться*”. Рослина перцю не вродить цвіт троянди, як і духмяні срібні зірочки жасміну не перетворяться в чортополох або будяк.
(* Напучення Школи Праснагa (Prasnaga))
“Сьогодні” можеш ти створити долю свою на “день” прийдешній. В “Великій Подорожі”[25] причини висіваються щомиті, і кожна наслідками плодоносить, оскільки Справедливість жорстка править Світом цим. Могутнім помахом безпомилкового діяння, приносить вона смертним долю радісну чи злу, яка є підсумком Кармічним всіх наших попередніх вчинків і думок.
Бери ж усе, те що заслуги припасли для тебе у засіках, О ти, терпляче серце. Бадьорим будь та долею вдоволеним. Такою Карма є, Карма циклу твоїх народжень. Доля така усіх народжених з тобою разом, що у жалю та болю стогнуть і тішаться з життя в життя, прикуті до діянь своїх минулих.
...................................................
Ти чиниш щось для них “сьогодні”, а вони в “день” прийдешній чинитимуть у відповідь тобі.
Із бруньки Зречення “Я” (Self) зав’яжеться солодкий плід кінцевого Звільнення.
Приречений той на загибель, хто втратити примарні блага боячись, людям у помочі відмовити готовий, хіба на користь це йому піде. Мандрівник, що освіжити би хотів кінцівки втомлені в проточних водах річки, та не насмілюється зануритись, потоку боячись, загинути від спеки ризикує. Недіяльність, основана на егоїстичному страху, здатна принести лише згубний плід.
Егоїстичний послідовник живе безцільно. Людина, що не відпрацювала накреслений для неї труд в житті, намарно (про)жила.
Слідуй за колесом життя; слідуй за колесом обов’язку перед расою та родом, недоброзичливцем та другом. Свій глузд (mind) закрий для насолод, як і страждань. Вичерпай до дна закон Кармічної відплати. Здобудь Сіддхі (Siddhis) для наступного народження.
Як Сонцем ти не в силах стати, так будь планетою смиренною. О, якщо не здужаєш горіти, як пломениться у зеніті сонце на сніжних гір верхів’ях одвічно непорочних, тоді, О Неофіте, шлях обери скромніший.
Вказуй на “Шлях” – нехай і тьмяно, загублений серед юрби, – подібно як зоря вечірня провадить тих, хто прокладає шлях свій напотемки.
Дивись уважно на Мігмар (Migmar) *. В своїх багряних шатах “Око” його пильнує Землю сонну. Споглядай вогняну ауру “П’ясті” Лхагпи (Lhagpa)**, простягнуту як оберіг любові над головами у його аскетів. Обидва є прислужниками Нуіми (Nyima)***[26], залишені на час його відсутності нести мовчазну варту уночі. Однак обидва в Кальпах попередніх були яскравими Нуіма й можуть в “дні” грядущі знов перетворитись на два Сонця. Такими є падіння й злети Кармічного Закону у природі.
(* Марс)
(** Меркурій)
(*** Сонце)
Будь, О лану, до них подібним. Даруй розраду й світло утомленому блукачеві, того шукай, хто менш за тебе знає. Туму, хто в безпорадному розпачі виголодався за Мудрості хлібами та за хлібом, що тіні нагодує, сидить без Вчителя, та без надії на розраду, – йому повідай ти Закон.
Скажи йому, о Кандидате, що той, хто гординю й самолюбування полонить в зародку заради відданості; що той, хто до існування пробивається, безмовно підносячи свою сталість та покірність Закону, мов квітку пахучу до ніг Шак'я-Тхаб-па (Shakya-Thub-pa)*, стає Сротапатті (Srotapatti)[27] у цьому втіленні.
(* Будда)
Скажи йому, О Прагнучий, що істинна та відданість здатна йому знання вернути, ось те знання, яким він володів в народження минулих. Девічна здатність бачити та чути не здобувається в одне життя недовге.
Смиренним будь, як Мудрості ти прагнеш.
Як і раніше будь смиренним, як Мудрість ти уже опанував.
Будь наче Океан, який приймає води швидкі усіх струмків та річок. Могутній Океану штиль нерушним перебуває; він їх і не відчув.
Природу свою нижчу (lower Self) Божественним (Devine Self) приборкай.
Божественне загнуздуй Вічним.
О так, є той великим, хто убив бажання.
Ще більш величним буде той, чиє Божественнеє “Я” у нім не залишило й гадки про бажання.
Пильнуй Приземлене, як би воно не поплямило Вище.
Шлях до кінцевої свободи знаходиться в твоєму “Я” (SELF).
Шлях цей не в межах “я” (Self)[28] бере початок свій і до завершення підходить.
Недооцінена людьми, принижена є мати всіх Річок, в очах у гордого Тіртхіка (Tirthika)
(* Тіртхіки або Тіртхакі – санскрит. Tirthika, "йдучий вбрід". Мається на увазі той, хто намагається перейти поток сансари. Цей загальний термін позначає послідовників не-Буддистських філософій ті релігій. В той час, як буддист звертається до Трьох Коштовностей та притримується серединного шляху між крайнощами, Тіртхіка цього не робить. Послідовник або голова будь-якої іновірної релігії. Keown, Damien. Oxford Dictionary of Buddhism (2004), p. 307)
Три Коштовності – це Будда, Дхарма (Універсальний Закон буття) і Сангха (община, громада послідовників) – прим.пер.
В очах у дурнів пустою видається людська форма, хай навіть до вінців наповнена Амріти втішною водою. Та батьківщина рік святих – свята земля[29], а Мудрий хто – шанується всіма.
Архани (Arhans) й Мудреці безмежного Бачення[30] настільки ж виняткові, як Удумбара (Udumbara tree) квіти. Опівночі Архани народились, разом із квіткою святою семи та дев’яти стеблин[31]. Священна квітка ця пелюстки розпускає й цвіте під темряви покровом, здіймаючись із рос незайманих, із ложа змерзлого снігом увінчаних висот, які для стоп нечистих недосяжні.
Жоден Архан, о Учню, не став таким за втілення єдине, коли уперше Душа розпочала до звільнення кінцевого тяжіти. І все ж, о палко прагнучий, воїн жоден, який зголошується на поєдинок у сутичці кривавій між життям та смертю[32], жоден, не може права буть позбавлений ступити на Шлях той, що приведе до поля Битви.
Тому що він здобуде перемогу чи загине.
У разі, якщо він здобуде перемогу, Нірвану завоює він. Ще перед тим, як тінь свою він скине, смертну петлю свою, оту тяжку причину такого лютого й безмежного страждання – в його лиці вшанують люди великого й святого Будду.
Та якщо він паде, навіть поразка ця його не відбулась намарно; ті вороги, яких він переміг в останній битві, не повернуться у життя його наступне.
Та якщо він не досягне Нірвани, або ж зречеться нагороди[33], нехай же плід діяння й недіяння не стане для того мотивом, О серце, що страху не знає.
Знай же, того Бодхісаттву, який бере не звільнення, а Зречення за краще, вдягаючись в нужденність “Тайного Життя”[34], “Тричі прославленим” шанують, О ти, звитяжцю горя через цикли!
Цей ШЛЯХ – єдиний, й все ж, вкінці двоякий. Позначені його етапи чотирма та сімома Вратами. В кінці одного – блаженство негайне, у іншого – відстрочене блаженство. Обидва – достойні нагороди: вибір твій.
Один Шлях стає двома, Відкритим та Таємним[35]. Перший провадить до мети, а другий – до Самопожертви.
Коли Плинне на вівтар до Вічного складеш, то цілі досягнув ти: краплина повернеться в Океан. Відкритий ШЛЯХ провадить до беззмінної зміни – Нірвани, величного стану Абсолютності, блаженства поза людськім розумінням.
Отак, Шлях перший – ЗВІЛЬНЕННЯ.
А Інший Шлях, то – ЗРЕЧЕННЯ, і отже ім’я його є “Шлях Скорботи”.
Цей Потаємний Шляхвведе Архана у невимовний розумовий жаль; туга за тими, хто живе у Смерті[36], та в безпорадне співчуття людям у Кармічних муках, бо в наслідки Кармічні втручатися поки не вправі Мудрі.
Оскільки сказано: “вчи уникати всіх причин; бо брижі наслідків, як велетенська хвиля припливу. Не стій їй на шляху”.
“Відкритий Шлях”, як тільки ти мети його сягнеш, призводить до відмови від тіла Бодхісаттви, він введе тебе у тричі прославлений стан Дхармакаї (Dharmakaya)[37], який є забуттям Світу та людей назавжди.
“Таємний Шлях” теж вводить у блаженство Паранірвани (Paranirvanic) – але лише після скінчення незліченних Кальп; Нірвани досягаються й відкидаються через безмежний жаль та співчуття до світу заблудлих смертних.
Говориться: “Останні стануть найвеличнішими” Саміак Самбуддха (Samyak Sambuddha). Вчитель Досконалості зрікся свого “Я” заради порятунку Світу, спинившись на порозі до Нірвани – стану чистоти.
.......................................................
Тепер знанням заволодів ти стосовно двох Шляхів. Час твого вибору прийде, О прагнуча Душа, коли досягнеш ти кінця, пройшовши сім Воріт. Твій розум чистий. Не втягнутий ти більше в гру думок облудну, бо ти усе пізнав. Розвінчана стоїть перед тобою правда і строго у твоє обличчя заглядає. Вона рече:
“Солодкий плід Спочинку й Звільнення заради Себе; але смачнішими за нього будуть плоди довгострокового обов’язку гіркого, о так, зректись на благо інших, тобі подібних стражденних людей.”
Той, хто стає Прат’єка-Буддою (Pratyeka-Buddha)[38], віддає шану лише своєму “я”. А Боддхісаттва той, що виграв битву, який тримає перемогу в п’ясті, рече в небеснім співчутті:
“Для блага інших віддаю великий цей здобуток” – й ще більше Зречення звершає.
СПАСИТЕЛЬ СВІТУ він.
.......................
Дивись! Блаженна ціль та довгий Шлях Жалю по той кінець. І більше вибору немає через прийдешні цикли, О прагнучий Скорботи!....
Om Vajrapani Hum.
[1] Дві школи Буддійської доктрини, езотерична та екзотерична, відповідно звуться Доктрина “Серця” та “Ока”. Бодхідхарма (Boddhidharma) дав їм імена в Китаї, звідки вони проникли до Тибету, Тсунг-мен (Tsung-men) (езотерична) та Кіау-мен (Kiau-men) (екзотерична) школи. Доктрина носить наступні імена через те, що одне вчення еманувало із серця Гаутами Будди, у той час як Доктрина “Ока” була плодом роботи його голови чи мозоку. “Доктрина “Серця” зветься також “знаком правди” чи “печаттю правди”. Символ, який зустрічається у заголовках майже всіх езотеричних праць.
[2] “Дерево знання” – це титул, який вживають послідовники Боддхідхарми (релігії Мудрості) стосовно тих, хто досяг висоти у містичному знанні – адептів. Нагарджуна (Nagarjuna), засновник школи Мадх’яміка (Madhyamika), звався “Драконовим Деревом”. Дракон – як символ Мудрості та Знання. Дерево ж вшановується тому, що саме під деревом Бодхі (мудрості) Будда був народжений та досяг просвітлення, проголосив свою першу проповідь і помер.
[3] “Таємне Серце” – езотерична доктрина.
[4] “Діамантова Душа”, “Вар’ясаттва” (Varjasattva), звання верховного Будди, “Владики всіх Таїнств”, якого іменують Вар’ясаттва та Аді-Будда (Adi-Buddha).
[5] САТ (Sat) – єдина безкінечна та Абсолютна Реальність та Істина, все крім якої ілюзія.
[6] Взято із Доктрини Шин-С’єна (Shin-Sien), який вчить, що людський розум (mind) подібний до дзеркала, яке притягує та відбиває кожен атом пилу та мусить бути, як і дзеркало, доглянутим та слід витирати з нього пил кожного дня. Шин-С’єн був шостим Патріархом Північного Кітаю. Він проповідував езотеричну доктрину Боддхідхарми.
[7] Північні Буддисти називають реінкарнуюче ЕГО “справжньою людиною”, яка у єднанні із своїм Вищим “Я” стає Буддою.
[8] “Будда” (Buddha) означає “Просвітлений”.
[9] Див. виноску 1. Екзотеричний Буддизм мас.
[10] Звична формула, яка передує Буддійським Писанням, та означає, що те, що йде далі, було запам’ятовано у прямій усній традиції передачі від Будди та Арханів.
[11] Ратхапала (Rathapala), великий Архат, який за легендою так звернувся до свого батька Ратхапала Сутрасанне (Rathapala Sutrasanne). Та оскільки усі подібні легенди є алегоричними (наприклад батько Ратхапали володіє маєтком із сімома дверима), в такий спосіб робиться докір тим, хто сприймає алегорію дослівно.
[12] Вище “Я” – “сьомий” принцип.
[13] Наші фізичні тіла звуться “Тінями” у містичних вченнях.
[14] Відлюдник, який віддаляється в джунглі, ставши йогом.
[15] Джулай (Julai) китайська назва Татхагати (Tathagata), титул, що застосовується до кожного Будди.
[16] Усі північні та південні традиції сходяться у твердженні, що Будда залишив своє усамітнення, як тільки розв’язав проблему буття – тобто досяг внутрішнього просвітлення – та почав привселюдне вчення людства.
[17] Кожне духовне “ЕГО” – це промінь “Планетарного Духу” згідно з езотеричним вченням.
[18] “Особистості” чи фізичні тіла, так звані “тіні”, є непостійними.
[19] Розум (Манас), думаючий принцип або ЕГО в людині, відноситься до “Знання” як такого, тому що людські Его називаються Манаса-путрас (Manasa-putras), синами (універсального) Розуму (Mind).
[20] Див.частину III, виноска 34 et seq.
[21] Там само.
[22] Одежа Шангна (Shangna), назва, яка пішла від Шангнавесу Раджагріха (Shangnavesu of Rajagriha), третього великого Архату або “Патріарху”, як орієнталісти називають ієрархію тридцяти трьох Архатів, які поширили Буддизм. Одежа Шангна метафорично позначає набуття Мудрості, з якою входять у Нірвану (Nirvana) знищення (особистості). Дослівно – “одежа ініціації” Неофітів. Едкінс стверждує, що це “дернове вбрання” було занесене у Китай з Тибету при династії Тонг. “Коли народжується Архан, то ця рослина виростає на чистій місцевості”, – говорить китайська і тибетська легенда.
[23] “Практикувати Шлях Параміти (Paramita)” означає стати Йогом з наміром стати аскетом.
[24] “Завтра” означає в наступне втілення або реінкарнацію.
[25] “Велика Подорож” або увесь повний цикл існувань, в одному “Колі”.
[26] Нуіма (Nyima) – Сонце у тибетській астрології. Мігмар (Migmar) або Марс має символом “Око”, а Лхагпа (Lhagpa) – “П’ясть”.
[27] Сротапатті (Srotapatti) чи “той, хто входить у потік” Нірвани, при відсутності певних виняткових обставин, завдяки яким досягається ціль, він рідко досягає Нірвани за одну інкарнацію. Кажуть, що зазвичай Чела починає прикладати зусилля для сходження і закінчує, або досягає цілі лише за свої сім послідовних втілень.
[28] Мається на увазі особистісне нижче “я”.
[29] Тіртхіки – брахманічні сектанти, яких Буддисти святої землі, Тібету, “за” Гімалаями називають “невірними” і навпаки.
[30] Безмежне Бачення або психічне, надлюдське. Архану надається “бачення” та знання всього на відстані та поблизу.
[31] Дивись раніше, виноска 22: рослина Шангна (Shangna).
[32] “Життя” – це безсмертне Вище Его, а “смерть” – нижче особистісне его.
[33] Див. нижче, Частина III, 34.
[34] “Тайне Життя” – це життя у стані Нірманакаї.
[35] “Відкритий” та “Таємний Шляхи” – перший той, якому навчають мирян, екзотеричний і загально прийнятий, та інший Шлях, Таємний – природа якого пояснюється в ході ініціації.
[36] Люди, які не знають Езотеричних одкровень називаються “ті, хто живуть у Смерті”.
[37] Див. нижче, Частина III, 34.
[38] Прат’єка-Будда (Pratyeka-Buddha) – це ті Боддхісаттви, які домагаються і часто досягають одежі Дхармакаійа (Dharmakaya) після кількох життів. Не переймаючись нещастями людства та не намагаючись зарадити їм, а турбуючись лише про власне блаженство, вони входять у Нірвану та зникають із поля зору та сердець людей. У північному Буддизмі Прат’єка-Будда є синонімом до духовного Егоїзму.
“УПАД’Я (Upadya)[1], вибір зроблено, я Мудрості жадаю. Відкинув ти покров із Потаємного Шляху та настанову дав про більшу Яну (Yana)[2]. Ось твій слуга, готовий до наказу”.
“Гаразд, Шравака (ṡrāvaka)[3]. Себе готуй, бо в подорож тобі судилося відбути наодинці. Учитель здатен хіба що напрямок тобі вказати. Шлях є один для всіх, спосіб же цілі досягти повинен відшукати сам той, хто вирушив у Путь.
До чого в виборі схилишся ти, серце чиє страху не знає? Самтан (Samtan)[4] “Доктрини ока”, Дх’яну із чотирьох витків ти обереш, чи прокладатимеш твій шлях крізь Параміти (Paramita)[5], шість благородних врат, які ведуть до Бодхі та до Праджни, Мудрості сьомої сходинки?
Нерівний Дх’яни Шлях із чотирьох витків прямує стрімко вгору. Тричі великий той, хто підкорить вершину горду.
Висоти ж Параміти пересікає ще крутіша стежка. Тобі доводитиметься прориватись через сім воріт, сім цитаделей, які утримують підступні та безжалісні Владики – утілення страстей.
Міцний будь духом, Учню; золоте правило у розумі тримай. Як подолаєш ти врата Сротапатті (Srotapatti)[6], о “той, хто увійшов в потік”, відколи нога твоя торкнеться дна ріки Нірвани у цьому або якомусь із наступних втілень, ти матимеш перед собою іще сім життів, о Воле непохитна!
Споглядай. Що бачиш ти перед очима, о той, хто прагне Мудрості небес?
“Покров пітьми над бездною матерії простертий; у його складках я борюсь. Під поглядом моїм безодня усе глибшою стає, Господь; вона під помахом руки твоєї розчинилась. Тінь рухається, плазує як змія повзуча, в’ється... Вона росте і набухає й зникає у пітьмі.”
То тінь твоя за межами Шляху, покинута на тьму гріхів твоїх.
“О так, Господь; я бачу ШЛЯХ; бере початок він у трясовині, вершина ж тане у славетнім сяянні Нірвани. Тепер я бачу і Врата, які чим далі – вужчі, на складному й тернистому шляху до Гн’яни (Gnyana)*.”
(* Знання, Мудрість. Інше написання – Джняна (Jñāna))
Ти вірно бачиш, Лану. Врата ці провадять прагнучого через води й потім – “на берег інший”[7]. Ворота кожні ключ свій мають золотий, який ці двері відмикає. Ключами тими є: –
- ДАНА (Dāná) - ключ милосердя й вічної любові.
- ШІЛА (Shila) - це ключ Гармонії у слові й дії, що врівноважує причину й наслідок, не залишаючи в майбутньому підстав для вступу карми в дію.
- КШАНТІ (Kshānti) – блаженний спокій, який ніщо не в силі похитнути.
- ВАЙРАГ’Я (Vairāgya) – байдужість як до насолод, так й до страждань, омана переможена, лише правда сприймається.
- ВІР’Я (Vīryá) – безстрашна це енергія, яка дорогу до неземної ПРАВДИ пробиває через помилковості мирської трясини.
- ДХ’ЯНА (Dhyāna), чиї ворота золоті одного разу відчинившись, введуть Нарджола (Narjol)* в царство Сат нетлінне і у його невпинне споглядання. (* святий, адепт)
- ПРАДЖНА (Prajñā) – той ключ, що із людини бога робить, створивши з неї Бодхісаттву, сина Дх’яні (Dhyānis).
Такими є ключі златі до Врат.
Перед тим, як зможеш до останніх ти дістатись, О ткачу власної свободи, повинен ти опанувати ці Параміти досконалі – чесноти трансцендентні кількістю шість та десять – упродовж довгого Шляху.
Оскільки, Учню! Перед тим, як ти спрямував кроки на зустріч з твоїм Учителем віч-на-віч, з ВОЛОДАРЕМ твоїм світлом до світла, що було сказано тобі?
Перед тим, як здатен будеш до перших Врат наблизитись, ти мусиш научитись роз’єднувати твоє тіло й розум, а тінь розсіювати, і жити в вічнім. Для цього мусиш жити й дихати в усьому, оскільки все, що ти сприймаєш, живе і дихає в тобі; та відчувати себе самого в усіх речах присутнім, а речі всі – у “Я” (SELF).
Ти не повинен дозволяти власним відчуттям перетворити розум твій в арену ігор.
Ти не повинен відділяти суть свою як від БУТТЯ, так і від суті інших. Ти Океан у краплі розчини, а краплю в Океані.
Ось так ти будеш в ладі повному з усім живим; любов ти до людей плекай, як до братів в навчанні, як до вихованців одного Вчителя, як до синів спільної матінки благої.
Учителів велика кількість є; УЧИТЕЛЬ же ДУША (MASTER-SOUL) – єдиний[8], Алая це, Душа Всесвітня. Живи у цьому ВЧИТЕЛЕВІ, як ЙОГО промінь – у тобі. Живи й у своїх ближніх, так, як вони – у НЬОМУ.
Перед тим, як станеш ти у присінках Шляху, до того, як Ворота перші подолаєш, повинен ти дуальність злити Воєдино та скласти на вівтар все особисте, заради безособистісного “Я”, у такий спосіб “шлях” між ними спростувавши – Антахкарана (Antáḥ-karaṇa)[9].
Повинен ти готовим бути відповідати перед Дхармою (Dharma), законом непорушним, який тебе запитувати стане, як перший ти робити будеш крок:
“Чи правила усі дотримані тобою, ти, хто піднесені виношує надії?”
“Чи ввів ти у співзвучність розум твій та серце з великим розумом і серцем людства всього? Як і дуднячий звук Ріки святої, в якому всі ноти Природи, мов луна, присутні[10], так серце “того, хто в потік заходить”, повинне відкликатись у відповідь на кожен зойк та думку усього того, що життям тріпоче.”
Учнів могли б ми порівняти із Віни струнами, яка душі вторує; людство – з площиною її, що резонансом звуки відбиває; руку, яка на Віні грає – із мелодійним диханням ВЕЛИКОЇ ВСЕСВІТНЬОЇ ДУШІ. Струна, яка на дотик Вчителя не може відгукнутись в гармонії співзвучній з іншими всіма, порветься та відхиленою буде. Так і свідомість колективна Лану-Шраваків (Lanoo-ṡrāvakas). Вони повинні в унісон звучати із розумом Упад’ї (Upadya) – в голос один із Над-Душею (Over-Soul), або – відійти.
Так чинять “Браття Тіней” – убивці власних Душ, Дад-Дугпа (Dad-Dugpa) клан[11] жахливий.
Чи в унісон єство твоє звучить із Людства меж незнаючим стражданням, о той, хто прагне світла?
Все зроблено?.. Тоді ступити на Шлях можеш. Та все ж, до того, як ти вирушиш Шляхом печалі, тобі би слід було дізнатись які пастки чекатимуть на тебе.
Озброєний ключем Милосердя, любові й лагідного співчуття, безпечно подолаєш ти Ворота Дани (Dāná), які початок ШЛЯХУ знаменують.
...................................................
Дивись, о Мандрівник щасливий! Ворота, що зустрілися тобі, широкі і стрімкі, здається легко їх пройти. Дорога, яка йде крізь них, пряма широка й мальовнича. Це місце – немов сонячна галявина у темних хащах лісу, неначе місце на землі, де Амітабхи (Amitâ̱bha) рай відобразився. Там солов’ї надії й птахи із променистим пір’ям сидять у малахітових альтанках й оспівують сміливість Пілігримів. Вони співають про п’ять достоїнств Бодхісаттви, це п’ятикратне джерело бодхічних сил, та про сім сходинок Знання.
Проходь! Бо володієш ти ключем і ти в безпеці.
До воріт других шлях теж травою вкритий. Але стрімкий він та угору в’ється; так, до скалистої верхівки. Сірі тумани овіватимуть його нерівну й кам’янисту верховину, а поза нею буде темним все. Чим далі йтиме пілігрим, тим слабшою буде луна пісні надії у його серці. У ньому сумнів затріпоче; а крок його буде все менш твердим.
Остерігайся цього, Кандидате! Остерігайся страху, що розверзнувся, мов чорні та беззвучні крила нічного кажана, між сяйвом місячним Душі твоєї й великою метою, що вдалині нечітко миготить.
Страх, о Послушнику, волю вбиває та дії сковує усі. Якщо бракує пілігриму чеснóти Шіли (Shila), він спотикається, й каміння Карми вздовж шляху калічить його ноги.
Крокуй упевнено, о Кандидате. У суті Кшанті (Kshanti)* свою Душу омивай; тому що ти прийшов до врат однойменних, воріт терплячості та сили духу.
(*Кшанті (Kshānti), “терплячість”, див. вище у переліку золотих ключів)
Не закривай очей своїх та не втрачай із поля зору Дордже (Dorje)[12]; стріли Мари завжди сягають тих людей, які не досягли Вайраг’ї (Vairāgya)*[13].
(* там само)
Тремтіння стримуй. Адже від подиху страху ключ Кшанті ржа вкриває: а ржавий ключ не може відмикати.
Чим далі просуватимешся, тим більше пасток під ногами стрінеш. Дорога, що провадить далі, освітлюється вогником єдиним – світлом відваги, що в твоєму серці пломеніє. Чим більше ризикуєш, тим більшого доб’єшся. Чим більший страх, тим полум’я тьмяніше, та лиш воно – твій провідник. І як за промінцем останнім сонця, який яскраво освітив гори верхівку, настане темна ніч, коли він згасне, так само і зі світлом серця. Коли воно зникає, густа та лячна тінь впаде із твого серця на шлях твій, страхом тебе до місця прикувавши.
Остерігайся, Учню, ти тіні смертоносної цієї. Бо жодне світло, що від Духу долинає, не може нижчої Душі пітьму здолати, поки присутні в ній корисливі думки і доки не промовив пілігрим: “Я не корюся більше цій несталій оболонці; причину спростував я: тіням відкинутим та наслідкам тепер немає місця.”
Оскільки зараз відбувається остання сутичка велика, остання боротьба між Вищим “Я” і нижчим “я”. Побач, що навіть поле бою поглинуте великою війною й вже більше не існує.
Коли ти врата Кшанті подолав, ти третій крок ступив. Тіло твоє – твій раб. Тепер готуйся, щоб крок здолать четвертий, Ворота зваб, що спокушають внутрішню людину.
Щоби наблизитись змогти і до засуву доторкнутись воріт четвертих, мусиш ти усі ментальні зміни твого “Я” здолати, знешкодити цю рать чуттєвості думок, які, підступні й невловимі, просочуються в світлий храм Душі.
Якщо не хочеш, щоб вони тебе згубили, тоді знешкодити повинен ти свої створіння, породження твоїх думок. Незримі, невідчутні, вони кружляють коло людства; вони нащадки й спадкоємці людської здобичі земної. Повинен ти пізнати пустоту того, що видається повним й наповненість того, що бачиться пустим. Безстрашний Прагнучий, в криницю свого серця заглянь глибоко і відповідь скажи. Тобі відомі сили твого “Я”, о переслідувачу зовнішніх тіней?
Якщо не знаєш їх – пропав ти.
Оскільки на четвертому Шляху найлегший подмух пристрасті або бажання порушить рівне світло, яке струменіє на Душí твоєї чисті стіни. Найменша брижа прагнення чи жалкування за ілюзорними дарами Майі є сильним збудником Аханкари (Ahaṉkara)[14] на цій дорозі Антахкарани (Antáḥ-karaṇa), каналу відчуттів, що пролягає між твоїм Духом й твоїм “я” (self). Один миттєвий спалах думки ураз позбавить тебе трьох уже здобутих перемог – тих перемог, яких ти вже досяг.
Бо знай, що ВІЧНЕ непідвласне змінам.
“Вісім нещасть своїх навіки ти облиш. А як не здужаєш, то мудрість поки що для тебе недосяжна, так, як і звільнення” – великий сповіщає так Господь, Татхагата досконалий, “той, хто слідами попередників пішов”[15].
Сувора і вимоглива чеснота Вайраг’ї (Vairāgya). Як шлях її ти хочеш підкорити, повинен ти від згубного діяння ще більше захистити свій глузд та сприйняття.
Повинен сповнитися ти Алаї бездоганної, ставши єдиним із Природи Думкою-Душею. У єдності із нею ти – непереможний, окремо – ти арена для Самвріті (Samvriti)[16] гри, яка породжує усі омани в світі.
Усе в людині є скінченним, окрім осяйноїсутності Алаї. Людина – її промінь чистий; промінчик світла бездоганний вглибині, на плані нижчім формою із праху-глини оповитий. Цей промінь – твій життєвий провідник та твоє справжнє “Я”, Утаєний Мислитель й Споглядач, жертва твоєї нижчої природи. Душу твою не можна вразити, хіба що через грішне тіло; скори і контролюй обох, і ти безпечно перетнеш врата, наближуючись до “Воріт самовладання”.
Так сміливіше, відважний пілігрим, “на берег протилежний”. Та не звертай уваги на шепотіння сонмів Мари; спокусників жени, недобрих Духів, ревнивих Лхамаїнів (Lhamayins)[17] у безмежний простір.
Тримайся стійко! Адже ти близько вже до врат середніх, врат Скорбот, із їх десятьма тисячами пасток.
Тримай в узді свої думки, о досконалості поборцю, якщо ти прагнеш перетнути їх поріг.
Ти свою Душу опануй, той, хто шукає правди незгасимої, якщо намірився мети ти досягти.
Погляд Душі твоєї сконцентруй на Світлі Однорідному Одному, яке є вільним від прив’язок, і скористайся золотим Ключем...
............................................
Виснажливе зусилля вже позаду, завершення твого завдання близько. Ти майже перетнув безодню, яка розверзлася, щоби тебе пожерти.
............................................
Ти подолав той рів, що оточив браму до пристрастей людських. Ось переміг ти Мару та люту його рать.
Ти видалив нечисте з твого серця і витравив із нього бруд бажання. Але, о переможний воїн, не виконав ти ще своє завдання. Високою будуй, Лану, ти стіну, яка Острів Святий* огородить, ту греблю, яка захистить думки твої від гордості напливу та від вдоволення, що подвиг ти звершив.
(* Вище Его або Думаюче “Я”)
Гордині почуття змарнує всю роботу. О так, будуй стіну справді міцною, щоби несамовитий натиск бурних хвиль, що б’є й наскакує на неї з Океану Світу Майі, не проковтнув і пілігрима, й острів, навіть якщо вже перемоги він досяг.
Твій “Острів” – олень, а думки – собаки, що навздогін йому женуться, виснажуючи біг його стрімкий до джерела Життя. Горе оленю тому, якого вполювали гавкаючі демони ще до того, як досягнув Долини він Притулку – Джняна Марги (Jñāna-Mārga), що зветься “шляхом чистого знання”.
Перед тим, як закріпитись зможеш ти на Джняна Марзі (Jñāna-Mārga)[18] і наректи цей Шлях своїм, Душа твоя повинна стати схожою на спілий манго плід: настільки ж ніжна і м’яка до горя інших, і така ж кам’яно тверда, як кісточка його, до власних бóлів, та нещасть своїх, О Переможцю Блага й Горя.
Ти Душу укріпи свою супроти “я” лабетів та заслужи для неї титул “Діамантової Душі”[19].
Як діамант, що глибоко укрився в землі пульсуючому серці, ніколи світ мирський не відбиває, так само твої розум і Душа; занурені у Джняна Маргу, вони не мусять відбивати примарну область Майі.
Коли ти цього стану досягнув, Врата, що вздовж Шляху ти подолати мусив, самі відкриються навстіж, впускаючи тебе. І навіть наймогутнішим силам Природи не вистарчить снаги завадити тобі. Володарем ти станеш семискладового Шляху: та не раніше, ніж ти увійдеш в цей стан, О Кандидате на випробування, які словами не можливо описати.
А перед тим, завдання ще складніше очікує на тебе: повинен ти себе відчути ДУМКОЮ-ВСЬОГО, і одночасно утримувати свою Душу від будь-якої думки.
Повинен ти такої сталості набути, щоб жоден бриз, як сильно б він не дув, не зміг занести подуми суєтні у твою Душу. Ось так очищена, святиня сторонньою повинна бути для всякої мирської дії, звуку або світла. Метелик, захоплений морозом, безживний впаде на поріг – так і всі подуми мирські повинні пасти вбитими додолу.
Читай, написане:
“Для того, щоби полум’я злотисте горіло непохитним світлом, слід лампу помістити в місце жодному вітру недоступне”*. Під протягом мінливим заблимає язик вогню, та полум’я дрижаче кидатиме невірні тіні, темні та хиткі, на світлі стіни Душі храму.
(* Бхагаватгіта (Bhagavatgita))
Тоді, О переслідувачу правди, твоя Розум-Душа нагадуватиме оскаженілого слона, що в джунглях шаленіє. Приймаючи дерева за справжніх ворогів, він помирає, силячись здолати вічно мінливі тіні, що на стінах скель танцюють.
Бережись, аби турбуючись про власне “я”, Душа твоя не втратила опóру у землях знань Девічних.
Остерігайся, щоби забувши власне “Я”, Душа твоя не втратила контролю над розумом мінливим, за що поплатиться плодами всіх завоювань.
Остерігайся змін, бо зміна тобі ворог. Ця зміна тебе пожене й відкине далеко від Шляху, яким ти йдеш, глибоко у вагань в’язкі болота.
Готуйся та будь попередженим завчасно: якщо зазнаєш ти поразки, О воїне безстрашний, ти мужність не втрачай – продовжуй бій, вертаючись до справи знову й знову.
Безстрашний воїн, втрачаючи із ран глибоких кров дорогоцінну й життєдайну, все ж атакує ворога свого. Він вижене його із цитаделі, його скорить, а потім сам загине. Всі ви, хто програє́ й страждає, наслідуйте його: Душі́ твердиню ви від ворогів звільняйте – від злості, ненависті, шанолюбства, й саму тінь бажання проженіть – навіть якщо спіткала вас поразка...
Запам’ятай, о той, хто бореться за звільнення людське[20], кожна поразка успіхом стає, і кожна щира спроба у часі нагороду здобуває. Паростки священні, які зійшли і виросли незримі в душі учнівській, стеблини зміцнюють свої при кожному випробуванні. Згинаються вони, мов очерет, та не зламатись їм ніколи, не пропасти. А коли час прийде, то зацвітуть вони[21]...
....................................................
Якщо ж готовим ти прийшов, тоді не бійся.
....................................................
Звідсіль твій шлях простує прямо через двері Вір’я (Vīryá), що п’ятими ідуть з Семи Воріт. Тепер стоїш ти на шляху до раю Дх’яни (Dhyāna), до шостих, Бодхі (Bodhi) Врат.
Брама Дх’яна – неначе ваза з алебастру – прозора й біла; в ній золотиться полум’я стійке. Це сяйво Праджни (Prajna), яким Атман (Atman) променіє.
Цією вазою є ти.
Ти відчужився від об’єктів почуттєвих, пройшовши “Шляхом бачення” та “Шляхом слухання”, і в світлі ти стоїш Знання. Тепер ти досягнув Тітікші (Titiksha) стану[22].
О Нарджоле, ти в безпеці.
....................................................
Дізнайся, О Гріхів Поборцю, як Совані (Sowanee)[23] Шлях сьомий подолав, Природа вся благоговійно тріпотить від щастя та відчуває, що він її скорив. Срібляста зірка тепер світом новину сповістить нічним суцвіттям, а потічок журчить подію камінцям, якими його вистелене ложе; а темні хвилі океану прибережному камінню прогудять цю вість, і пахощами сповнені вітри у пісні донесуть її долинам. Величні сосни загадково прошепочуть: “Повстав Володар, ВОЛОДАР ДНЯ”[24].
Тепер стоїть він наче зáходу колона біла, і на його обличчя проливає Сонце одвічного знання своє найперше й найсильніше світанкове сяйво. Розум його немов впокорений й безмежний океан, розкинутий у просторі безмежнім. Життя і смерть у п’ясті сильній він стискає.
О так, він сильний. Життєва сила звільнена у ньому, та сила, якою є Він Сам (HIMSELF), ковчег ілюзій вона здатна високо піднести над богами, над Індрою та Брахмою великим. Тепер він, уже безсумнівно, оволодіє нагородою своєю!
Чи скористається він даром тим, який несе йому відраду й спокій, благо і славу, які насправді заслужив для себе той, хто підкорив Ілюзію велику?
О ні, О кандидате на Природи сховані багатства! Якщо стопами Татхагати ти підеш благого, всі ці дари та сили не для твого “я”.
Захочеш ти тоді спинити вод стремління, які народжені на Сумеру (Sumeru)[25]? Чи течію назад ти обернеш заради вигоди своєї, або по піку циклів відішлеш потік до першоджерела його?
Якщо ти хочеш опанувати потік важко здобутого знання, божественної Мудрості, то залишайся проточною та прісною водою та не дозволь їй стати мертвоводом.
Знай же, якщо ти Амітабхи, “Безкрайої Епохи”, помічником бажаєш стати, повинен ти поширити набуте світло на усі три світи[26], як це зробили Бодхісаттви-близнюки[27].
Ти мусиш знати, що знання це надлюдське та Мудрість Дев, якої ти добився, повинні протекти крізь тебе, канал Алаї, і далі інше русло наводнити.
Знай, о Нарджоле Таємного Шляху, що води ці, прозорі й свіжі, повинен використати ти, щоб підсолодити Океану гіркі хвилі – гігантське море горя, сотворене слізьми людей.
На жаль! Коли ти станеш зорею незмінною в висотах піднебесних, яскраве це небесне тіло світити мусить з космосу висот для всіх істот – крім себе; світло своє усім даруй, та брати ти не вправі.
На жаль! Коли ти став як чистий білий сніг в долині гірній, холодний і жорсткий на дотик, та теплий і дбайливий до насіння, що глибоко у нього спить під серцем, то са́ме сніг терпіти все повинен – північний вітер, крижаний мороз. Він землю береже від лютих й злих нападок, яка обіцяний врожай утримує в собі, той урожай, який голодних нагодує.
Самоприречений на існування у прийдешніх Кальпах* без людської подяки та недоступний для людського сприйняття; як камінь серед незліченного каміння, з якого складена “Хранителів Стіна”[28] – таке твоє майбутнє, якщо Ворота Сьомі ти здолав. Збудована Учителями Співчуття та зведена на муках їхніх, їх кров’ю скріплена, – спасає людство ця Стіна відколи чоловік став чоловіком, оберігаючи людей від гіршого і більшого ще горя.
(* Цикли століть)
Та люди все ж її не бачать, не відчувають, до Мудрості глагóла не схиляють слух... адже для них вона незнана.
Та ти його почув і ти все знаєш, О Душе прагнуча й проста..... і мусиш вибрати. Так отже, знову слухай.
На шляху Сован (Sowan), Сротапатті* (Srotapatti), в безпеці ти. Так, на тому Марзі** (Mārga), де вимучений мандрівник ніщо крім темряви не зустрічає, коли з обідраних долонь сочиться кров, а ноги збиті гравієм твердим та гострим, і Мара найпотужнішу у дію вводить зброю – в здобуток там великий відразу Шлях упреться.
(* Сован та Сротаппаті – синонімічні терміни)
(** Марга – шлях)
Спокійний й незворушний Пілігрим легко пливе супроти напрямку потоку, який прямує до Нірвани. Він знає, що чим більше ноги окровить, тим краще він себе до чистоти омиє. Він відає, що через сім коротких перевтілень, в Нірвани увійде він володіння...
Такий Шлях Дх’яни, Йогічний рай, осяяна мета, та, до якої Сротапатті всі спрямовують зусилля.
Та буде все не так, коли він перетне і подолає Ар’яхата (Aryahata)* Шлях.
(* з санскриту – Архат або Архан)
У точці цій Клеша (Klesha)[29] усунеться навіки, і Танха (Tanha)[30] вирветься з корінням. Але, Учню, зажди.... Ще одне слово. Чи можна вилучити СПІВЧУТТЯ, яке богів достойне? Воно – це не проста ознака або риса. Воно – ЗАКОН ЗАКОНІВ – Гармонія одвічна, це – Я (SELF) Алаї; безмежна і всесвітня суть, це світло Справедливості довічної, злагодженість усіх речей, воно – закон одвічної любові.
Чим більше ти возз’єднуєшся з ним, розплавивши своє єство в його ЄСТВІ, чим більше твоя Душа єднається із тим, що Є, що Перебуває, – тим в більшій мірі ти ставатимеш СУЦІЛЬНИМ СПІВЧУТТЯМ[31].
Таким є Ар’їв (Arya) Шлях, Будд досконалих.
До того ж, про що йдеться у святих сувоях, які тобі наказують ректи?:
“Ом! Я вірую, що не усі Архани отримують з Шляху Нірвани втішний плід.”
“Ом! Я вірую, що у Нірвану-Дхарму не всі вступають Будди.”*[32].
(*Тхегпа Ченпоідо (Thegpa Chenpoido) “Махаяна Сутра” (Mahayana Sutra), “Благання, звернене до Будд Покаяння”, Частина I, IV.)
“Так, на Шляху Ар’я ти більше не Сротапатті (Srotapatti), ти – Бодхісаттва (Bodhi-sattva)[33]. Потік ти перетнув. По праву ти заслужив одежу Дхармакая (Dharmakaya); та Самбогакая (Sambhogakaya) – величніший, ніж той, хто досягнув Нірвани, та над ним величчю підноситься Нірманакая (Nirmanakaya) – Будда Співчуття[34].
А зараз, голову схили й уважно слухай, Бодхісаттво, до тебе Співчуття говорить й прорікає:
“Чи може бути місце для блаженства, коли усе живе страждати мусить? Спасешся, чуючи як стогне цілий світ?”
Тепер почув ти те, що сказано було.
До сьомої сходинки ти дійдеш і перетнеш врата кінцевого знання, та все лише для того, щоб з горем повінчатись – як хочеш бути Татхагатою, то слідуй попередників слідами, лишайся безкорисливим до нескінченного кінця.
Ти досягнув просвітлення – дорогу обирай.
...............................................
Поглянь на ніжне світло, що східний освітило небокрай. В знаменні слави земля із небом возз’єднались. А Сила у чотириликому проявленні возносить пісню, гімн любові: разом співають Полум’я палке, бистра Вода і запашна Земля, а з ними і могутній Вітер.
Уважно слухай!... із вихору златого світла глибин невимірних, що огортає Переможця, здіймається тисячеладний глас ПРИРОДИ УСІЄЇ, щоби безслівно сповістити:
РАДІЙТЕ, О ЛЮДИ МІАЛЬБИ (Myalba)[35].
“З ІНШОГО БЕРЕГА” ПІЛІГРИМ ПОВЕРНУВСЯ.
У СВІТ ПРИЙШОВ НОВИЙ АРХАН[36]...
Мир всім істотам[37].
[1] Упад’я – це духовний вчитель, Гуру. Північні буддисти зазвичай обирають собі його серед “Нарджолів”, святих, які навчалися готрабху-гн’яна (gotrabhu-gnyana) та гн’яна-дассана-шуддхі (gnyana-dassana-ṡúddhi), вчителів Таємної Мудрості.
Готрабху – “готовність до Посвячення”, одна із сходинок на шляху учнівства.
Дассана-шудхі – розуміння, очищене від нашарувань земного досвіду.
[2] Яна – колісниця: отже, Махаяна – це “Велика Колісниця”, а Хінаяна – “Менша Колісниця” – назви двох шкіл релігійного і філософського вчення у північному буддизмі.
[3] Шравака – слухач або учень, який слухає релігійні настанови. Від корня “Шру”. Коли від теорії вони переходять до практики або дотримання аскетизму, Шраваки стають Шраманами (ṡramaṇá), “виконавцями”, від “Шрама” (ṡrama) – дія. Як демонструє Харді, два наведені слова відповідають словам akoustikoi та asketai Греків.
[4] Самтан (тибетська мова) – те саме, що санскритське Дх’яна, медитативний стан, який буває чотирьох ступенів.
[5] Параміти (Paramita) – шість трансцендентних чеснот; для священнослужителів їх десять.
[6] Сротапатті (Srotapatti) – (досл.) “той, хто увійшов у потік”, який веде до океану Нірвани. Ця назва позначає перший Шлях. Назва другого – Шлях Сакрідагамін (Sakridagamin), “той, хто отримає народження (лише) ще єдиний раз”. Ім’я третього – Анагамін (Anagamin), “той, хто не буде більше втілюватися”, якщо тільки він не забажає цього в цілях допомоги людству. Четвертий Шлях відомий як Рахат чи Архат. Цей – найвищий. Архат входить у Нірвану при житті. Для нього це не позамежний стан, а Самадхі, під час якого він переживає все блаженство Нірвани*.
(* як мало можна покластись на орієнталістів у точності понять та тлумачень. Нам служить прикладом випадок трьох “визнаних” авторитетів. Отже, чотири титули, які були щойно пояснені, Спенсом Дж. Харді подаються як: 1.Сован; 2. Сакрадагамі; 3. Анагамі та 4. Ар’я. Виправлені, Дж. Едкінс подає їх як: 1. Сротапанна; 2. Садардагам; 3. Анаганім та 4. Архан. Шлагінтвейт знову прописує їх на інший манер, до того ж, кожен подає інший та новий варіант тлумачення цих термінів.)
[7] “Прибуття на берег” у північних буддистів є синонімом досягнення Нірвани шляхом дотримання шести та десяти Параміт (чеснот).
[8] “УЧИТЕЛЬ-ДУША” (MASTER-SOUL) – це Алая, Всесвітня Душа чи Атман. Кожна людина має її промінь у собі та передбачається, що вона зможе ототожнити себе з Нею та розчинитися у Ній.
[9] Антахкарана – це нижній Манас, Шлях комунікації або зв’язок між особистістю та вищим Манасом або людською Душею. Після смерті він руйнується як Шлях чи засіб зв’язку, та існує у формі Камарупи (Kamarupa) – “оболонки”.
[10] Північні буддисти, як і всі китайці, і справді віднаходять у низькому гулі деяких великих і святих річок ключову ноту Природи. Проведемо порівняння. Добре відомий факт у фізичній науці, як і в Окультизмі, що сукупний звук Природи, який чути у гулі великих річок, у шумі розгойданих верхівок дерев великого лісу чи в гулі далекого міста – має визначений уніфікований тон досить відчутної висоти. Це стверджувалося фізиками та музикантами. Так, проф. Райс (“Китайська музика”) заявляє, що китайці збагнули цей факт ще тисячі років тому, про що свідчить їх вислів: “води Хуанхе, пропливаючи поряд, звучать нотою kung”, яка зветься “великою нотою” у китайський музиці; і він доводить, що ця нота відповідає ноті фа, яка “вважається сучасними фізиками фактичним основним тоном Природи”. Професор Б. Силліман також згадує це в своїй праці “Принципи фізики”: “Ця нота відповідає середньому фа фортепіано, яка може вважатись ключовою нотою Природи”.
[11] Бхони (Bhon) або Дугпа (Dugba), секта “Червоних Шапок”, члени якої вважаються наймайстернішими у чаклунстві. Вони населяють західний та малий Тибет та Бутан. Вони всі практикують Тантрика (Tantrika)☼. Досить абсурдно спостерігати, що деякі орієнталісти, такі як Шлагінтвейт та інші, відвідавши пограничні землі Тибету, плутають їх ритуали та огидні практики із релігійними віруваннями східних лам, “Жовтих Шапок”, та їх Нарждолами або святими мужами. Наведене далі служить цьому підтвердженням.
☼ Тантріка (Tāntrika) – церемонії, пов’язані із згаданим вище поклонінням Шакті (Деві, Дурга, Калі), дружині Шіви, жіночій енергії. Шакти діляться на два напрямки: дакшіна-чар’ї і вама-чар’ї, або шакти правої і лівої руки, тобто “білі” і “чорні” маги. (Теософский Словарь. Е. П. Блаватская, М., ЭКСМО-Пресс, 2001).
[12] Дордже (Dorje) – санскритське Ваджра (Vájra) – зброя або знаряддя в руках певних богів (тибетських Драгсхедів (Dragshed), Девів, які охороняють людей). Вважається таким, що має окультну здатність відганяти злі впливи, очищуючи повітря, аналогічну до здатності озону в хімії. Це також Мудра (Mudra) – жест та поза сидіння в медитації. Одним словом, це – символ влади над невидимими злими впливами, який представлений або пластикою тіла, або у вигляді талісману. Бхони або Дугпа, однак, присвоївши цей символ, хибно використовують його у цілях Чорної Магії. У “Жовтих Шапок” або Гелугпа (Gelugpa) це символ сили, як хрест у християн, хоча він ні в якому разі не є більш “забобонним”. У Дугпа цей символ, як перевернутий подвійний трикутник, є символом чаклунства.
[13] Вайраг’я (Vairāgya) є почуттям абсолютної байдужості до об’єктивного всесвіту, до насолоди та страждання. “Відраза” не виражає його значення, але є спорідненим із ним.
[14] Аханкара (Ahankara) - “я” або відчуття власної особистості.
[15] “Той, хто йде слідами попередників” або “тих, хто йшов до нього” – це істинне значення ім’я Татхагати.
[16] Самвріті (Samvriti) - це та із двох правд, яка викриває ілюзорний характер та пустоту усіх речей. У даному випадку це відносна правда. Школа Махаяни навчає різниці між цими двома правдами – Парамартхасат’я (Paramarthasatya) та Самврітісат’я (Samvritisatya) (Сат’я – правда). Це яблуко розбрату між Мадх’яміками (Madhyamikas) та Йогачар’ями (Yogacharyas). Перші заперечують, а другі стверджують, що кожен об’єкт існує через передуючу причину або через пов’язаність. Мадх’яміки – великі нігілісти та скептики, для яких все — парікальпіта (parikalpita) — ілюзія та помилковість як в світі думок, так і в суб’єктивному та об’єктивному всесвітах. Йогачар'ї – глибоко духовні. Отже Самвріті трактується ними, як всього лише відносна правда, джерело всіх ілюзій.
[17] Лхамаїни – це елементали та злі духи шкідливі та ворожі людям.
[18] Джняна-Марга (Jñāna-Mārga) – дослівно це “Шлях Джняни” або “Шлях чистого пізнання”, Парамартхи або санскр. Свасамтведани (Svasamvedana), “самоочевидних і самоаналізуючих розмірковувань”.
[19] Див. виноску 4 у Фрагменті ІІ. “Діамантова Душа” або Ваджрадхара (Vájra-dhara) головує над Дх’яні-Буддами.
[20] Це натяк на відоме східне вірування (яке існує і на заході), що кожен новий будда або святий – це новий солдат в армії, що бореться за спасіння людства. У країнах поширення північного буддизму навчають доктрині одеж Нірманакая або Дхармакая.Обидва з цих одіянь виключають Бодхісаттв із світу людей навіки. Ціллю Бодхісаттв, які відмовились від заслуженної Нірвани, обравши ці “вбрання", є невидима поміч людству та ведення його до фінальної Паранірвани (Paranirvana). В цих країнах кожного нового Бодхісаттву або посвяченого великого Адепта називають “визволителем людства”. Твердження, зроблене Шлагінтвейтом в його праці “Буддизм в Тибеті”, із якого слідує, що Прулпай Ку (Prulpai Ku) чи Нірманакая – це “тіло, в якому Будди або Бодхісаттви являються на землі, щоб вчити людей” до абсурдності неточне і нічого не пояснює.
[21] Вказівка на те, що людські пристрасті та гріхи, які винищуються під час випробувань неофіта-подвижника, служать надалі як благодатний ґрунт, в якому можуть зародитися “святі паростки” або зародки трансцендентних чеснот. Вважається, що притаманні до втілення та вроджені чесноти, таланти та обдарованість, були набуті у попередньому народженні. Це так само стосується і генія: це талант або схильність, принесені із іншого життя.
[22] Тітікша (Titiksha) – це п’ятий стан у Раджа Йозі, стан надзвичайної байдужості; підкорення, якщо це необхідно, тóму, що називають “насолодою і стражданням заради всього”, але не відчуваючи ні болю, ні насолоди при цьому. Одним словом, це той, хто стає фізично, ментально та внутрішньо байдужим та нечутливим як до насолоди, так і до болю.
[23] Совані (Sowanee) - це той, хто практикує Сован (Sowan), перший крок до Дх’ян (Dhyān), Сротапатті (Srotapatti).
[24] “День” тут означає повну Манвантару (Manvantara), період незліченної тривалості.
[25] Гора Меру, священна гора богів.
[26] Ці три світи є трьома планами буття – земним, астральним та духовним.
[27] У символіці північного буддизму Амітабха (Amitabha), або “Безкраїй Простір” (Парабрахм), має у своїм раю двоїх Бодхісаттв – Кван-ші-їн (Kwan-shi-yin) та Ташіші (Tashishi), - які вічно еманують світло на три світи, у котрих вони жили, включаючи і наш (див. виноску 26), для того, щоби допомогти цим світлом (знання) у навчанні йогів, які, у свою чергу, спасають людей. Їх висока позиція у царстві Амітабхи завдячує співчутливим вчинкам їх обох, та алегорично порівнюється із позицією йогів на землі.
[28] “Стіна Хранителів” або “Захисна Стіна”. Навчають, що накопичені зусилля довгих поколінь йогів, святих мужів та Адептів, в особливості Нірманакая, створили так звану захисну стіну навколо людства, яка незримо захищає його від ще гірших злих впливів.
[29] Клеша (Klesha) - це любов до насолоди або мирських утіх, будь вони злі чи добрі.
[30] Танха (Tanha) – бажання жити, яке провокує повторне втілення.
[31] Це “співчуття” не слід сприймати у такому ж світлі, як “Бог, небесна любов” теїстів. Співчуття трактується тут як абстрактний, безособистісний закон природа якого, являючись абсолютною Гармонією, приводиться у безлад грубістю, стражданням та гріхом.
[32] У фразеології північного буддизму всі великі Архати, Адепти та Святі називаються Буддами.
[33] Ієрархічно Бодхісаттва стоїть нижче за “Досконалого Будду”. В екзотеричній лексиці ці два поняття дуже переплутані. І все ж, народне і правильне сприйняття, зважаючи на самопожертву, шанує Бодхісаттву більше за Будду.
[34] І знову ж, згідно із народним вшануванням, “Буддами Співчуття” називають тих Бодхісаттв, які, досягши рівня Архату (тобто завершивши четвертий або сьомий Шлях), відмовляються увійти в стан Нірвани або, іншими словами, “вбрати шати Дхармакая та перейти на інший берег”, оскільки після цього вони будуть не в змозі надавати людям навіть ту малу допомогу, яку допускає Карма. Вони обирають залишитись невидимими (так би мовити, в формі Духу) в світі та вносити лепту в людське спасіння, впливаючи на людський вибір на користь Доброго Закону, тобто провадити людей до Шляху Праведності. Шанування всіх цих великих людей як святих, і навіть вознесіння до них молитов, відноситься до екзотеричних практик північного буддизму. Греки та християни так само вшановують своїх святих і покровителів. Езотеричне вчення, в свою чергу, не заохочує подібних практик. Існує велика різниця між двома вченнями. Екзотеричний мирянин навряд чи знає справжнє значення слова Нірманакая. Звідси і плутанина та невідповідність у поясненнях, які наводяться орієнталістами. Наприклад, Шлагінтвейт вважає, що тіло Нірманакая означає фізичну форму, яку приймають Будди, коли вони втілюються на землі – “найменш довершена із їх земних обуз” (див. “Буддизм в Тибеті”) – і він розвиває абсолютно невірне висвітлення питання. Істинне вчення, однак, є наступним: –
Три буддичні (Buddic) тіла, або форми, іменуються:
1. Нірманакая; 2.Самбхогакая; 3. Дхармакая.
Перша – та божественна форма, яку приймає той, хто, залишаючи свою фізичну форму, з’являється в астральній, володіючи до того ж усім пізнанням Адепта. Бодхісаттва створює цю форму в собі по мірі просування по Шляху. Досягнувши мети та відмовившись від володіння нею, він залишається на Землі у якості Адепта. Коли ж він помирає, замість переходу у Нірвану він залишається у тому сяючому тілі, яке він сам собі випряв, незримому для непосвяченого людства, щоб наглядати та захищати його.
Самбхогакая – це те саме, але із додатковою пишністю “трьох досконалостей”, одною з яких є повне викорінення інтересу до всього мирського.
Тіло Дхармакая – це тіло абсолютного Будди, отже таке, що зовсім не є тілом, а ідеальним диханням – Свідомість, розчинена у Всесвітній Свідомості, або Душа, позбавлена будь-яких ознак. Ставши Дхармакаєю, Адепт чи Будда лишає позаду будь-який можливий зв’язок із цим світом, навіть думку про нього. Отже, для того, щоби могти допомагати людству, Адепт, який виборов право на Нірвану, “відмовляється від тіла Дхармакаї”, виражаючись мовою містиків. Він зберігає від Самбхогакая лише велике і повне знання та залишається у своєму тілі Нірманакая. Езотерична доктрина вчить, що Гаутама Будда із кількома його Архатами є таким Нірманакаєю, кому́, зважаючи на велике зречення та жертву людству, немає рівних за величчю.
[35] Міальба – це наша земля, так дотепно названа “Пеклом” та найбільше із усіх Пекол за езотеричним вченням. Езотерична доктрина не знає іншого пекла або місця покарання, ніж планета перебування у подобі людини, або земля. Авічі (Avichi) – це стан, а не місце.
[36] Мається на увазі, що новий і черговий Спаситель людства народжений, який поведе людей до фінальної Нірвани, тобто по закінченню життєвого циклу.
[37] Це один із варіантів формули, яка незмінно слідує після кожного трактату, призиву або Повчання. “Мир всім істотам”, “Благословіння усьому Живому” тощо.