Get Adobe Flash player

Верміферма

Верміферма

МОЯ МАЛЕНЬКА ФЕРМА

Хтось назвав каліфорнійського черв’яка «найкращою домашньою тваринкою»: не шумить, не пахне, шерсть з нього не летить, дружелюбно помахує хвостиком, коли хочеш на нього подивитись.

Цілком з цим згідна. А скільки від нього користі! Жоден домашній улюбленець не зрівняється, навіть близько. По статистиці кожна середня сім’я викидає 300-500 кг органічних відходів за рік. Звичайно, можна їх просто викинути в смітник, хай собі гниють десь, «тільки не в мене». А якщо їх згодувати черв’яку, то замість сміття отримаєте найкраще добриво для свого городу – біогумус, який швидше і краще впливає на рослини, розхід його в 20 разів менше ніж гною, він не пахне, не містить патогенних мікроорганізмів і гнилостних бактерій.

Червоний каліфорнійський черв’як по вигляду майже наш гнойовий, але відрізняється від нього як сортова яблуня від дички. Дикун-гнойовик за рік розмножується в 4-6 разів, а черв’як, що промислово розводиться, аж в 500. Їсть він теж відповідно... За день з’їдає, скільки сам важить. З 10кг відходів каліфорнієць виробить 6 кг біогумусу, на 3кг наростить свою масу і тільки 1кг використає для життєдіяльності. Існують навіть цілі спеціалізовані ферми (вермигосподарства), які займаються розведенням каліфорнійського черв’яка і виробництвом біогумуса. Використовують його і для переробки відходів основного виробництва, отримуючи додатковий дохід.

Якщо Ви захочете завести черв’яків саме для домашнього утримання – для переробки кухонних відходів, для риб, для корму домашніх тварин і птахів, то, безумовно, каліфорнієць – це ваша тварина. Якщо ж ви збираєтеся на літній сезон випускати ваших помічників на волю, то обов’язково врахуйте наступні моменти: Каліфорнійці – тварини південні, тому в наших умовах вони не зимують. Температура 4 градуси вище за нуль вже є для них критичною – вони перестають харчуватися, а при від’ємних температурах і зовсім гинуть. Тому для утримання їх на ділянці необхідно створити спеціальні умови. Крім того, каліфорнієць дуже хворобливо переходить на іншу їжу, тому при покупці постарайтеся по можливості придбати невеликий об’єм корму, до якого черв’яки звикли з народження. Новий корм додавайте поступово, маленькими порціями. Бажано особливо великі харчові відходи пропускати через м’ясорубку. Одним словом, каліфорнійці – це черв’ячна еліта в порівнянні зі своїми дворовими родичами. І все-таки це чужорідна популяція для будь-якого саду, яким би він не був. Це одна з найголовніших причин, по якій на дачі я віддаю перевагу безпородним мешканцям своєї ділянки. У моїй землі вже живуть черв’яки - свої, рідні, які знають кожну морквину, які пристосовані до мого ґрунту, до мікроклімату моєї ділянки. І найголовніше – вони працюють, і працюють дуже добре.

 Ну а в місті... Моя «міні-ферма» зараз вміщається в 4 ящики на балконі. Працелюбні робітнички переробляють усі кухонні відходи і навіть макулатуру. По-перше сміття виносити набагато менше, а по-друге кожен раз відчуваю задоволення від того, що, нехай трошки, але менше засмічується наша природа. Очистки, шкарлупки, інші відходи я накопичую, ферментуючи з допомогою ЕМ-препаратів, перемелюю на м’ясорубці і закладаю в ящики приблизно раз на тиждень. Клопоту небагато, а віддача суттєва... Набагато зручніше стало, коли нещодавно придбала ЕМ-контейнер. Зникли запахи, зовсім просто видаляється рідина і під щільною кришкою відходи ферментуються швидше. Хоч і не дешева ця річ, бо везеться з Росії, та не шкода догодити моїм чев’ячкам, вони віддячують сторицею...

Дехто зумів організувати в себе таку цікаву «ферму» в більшому масштабі. Так Алла Яківна Сокіл організувала її в підвалі дев’ятиповерхівки. У підвалі чисто, жодного запаху, рядами стоять пластикові ящики з вермікультурою (так називають розведення черв’яків), в кутку раковини-мийки і промислова м’ясорубка. У неї закладають кухонні відходи, які сусіди здають в білих пластикових відерцях, а дві «черв’якові мами», робітниці ферми, ходять в білих халатах. Не кожному мешканцеві Алла Яківна довірить збирати відходи. Лише перевірені люди, які пройшли спеціальний екологічний курс, допускаються до цієї відповідальної справи. Черв’ячний активіст здає близько 150 кг ретельно відсортованих відходів, а за це йому навесні належить 6 кілограмів гумусу. Цього вистачить на вагон розсади, та ще і на плодові кущі залишиться. Частину виробленого черв’яками добрива Алла Яківна реалізує, а частину тягне в свій знаменитий «город на даху». Там у неї і її активістів раніше всіх підростає розсада, що обігрівається теплом даху і вентиляційними шахтами, всіляка зелень на їжу, а потім зріють перці з помідорами.

• Тетяна Чучко
Голова Львівського Клубу Органічного ЗемлеРобства

*   *   *   *   *

Тетяна Чучко розводить каліфорнійських черв’яків

38-річна львів’янка Тетяна Чучко облаштувала на своїй лоджії ферму із червоними каліфорнійськими черв’яками. Вони перетворюють рештки овочів, шкаралупу яєць та макулатуру на біогумус — органічне добриво. Жінка використовує його вдома для кімнатних рослин та на дачі.

Порівняно зі звичайним компостом, гумус містить у 10 разів більше калію, у сім — фосфору й удвічі більше кальцію та магнію. Його поживні речовини легше засвоюються рослинами, які стають стійкішими до хвороб, швидше та краще ростуть і достигають. До того ж біогумус, на відміну від гною, не має неприємного запаху, не має патогенних мікроорганізмів і не гниє.

— Каліфорнійці живуть у мене третій рік, — розповідає жінка. — Раніше були на дачі, але вони теплолюбиві, у наших умовах не перезимують. Доводилося компостну купу утеплювати, накривати шаром листя, трави.

Сьогодні ферма Тетяни Чучко — це чотири пластмасові ящики. Жінка розмістила їх на лоджії.

— У таких ящиках продають фрукти в кожному магазині, — показує Тетяна. — Дно я застелила шматком тканини та почергово заповнила шарами ґрунту та відходів. Цікаво, що черв’яки мусять адаптуватися до нових умов, зокрема до харчування. Своїх я перенесла із гнійної купи, то пройшов місяць, поки вони звикли до органічних решток. Зараз усе нормально. Правда, взимку вони менш активні, менше їдять.

Жінка каже, черв’яки переробляють практично всі відходи їхньої сім’ї.

— Ми викидаємо в смітник тільки целофанові пакети, скляні та пластикові пляшки, все решта переробляють черв’яки, — каже жінка. — Годую їх раз на тиждень. Я маю невеличке відро, куди складаю всі рештки. Після наповнення перемелюю їх на м’ясорубці та додаю ЕМ-препарати (ефективні мікроорганізми), які сприяють швидшій ферментації. Виходить 1–1,5 літра. Викладаю це в ящик, згори насипаю шар землі. Беру звичайний ґрунт на газоні біля будинку. Через три дні черв’яки починають їсти.

Каліфорнійські черв’яки швидко розмножуються. Якщо кількість звичайних дощових за рік збільшується в чотири-шість разів, то каліфорнійських — у 500. Та в Тетяни Чучко проблем через ріст популяції не виникає. Жінка очолює Клуб відновлювального органічного землеробства, тому черв’яків у неї розбирають учасники клубу. Охочим господиня роздає тварин разом із субстратом.

Коли ящики наповнюються готовим гумусом, доводиться виселяти звідти черв’яків.

— Рекомендують ставити ящики з отворами в дні в кілька ярусів, аби черв’яки збиралися в одному із них, але вони все одно розсіюються, тому я маю свій метод, — продовжує Тетяна. — Коли приходить час годівлі, накладаю шар перемелених відходів, вони всі ”збігаються” нагору їсти. Тоді я знімаю цей шар разом із черв’яками та перекладаю до іншого ящика. Так роблю двічі-тричі, доки не вийде чистий гумус.

Тетяна Чучко додає, що хотіла б мати ще один вид черв’яків, яких називають старателями. Вони не бояться холоду та можуть зимувати у відкритому ґрунті.

— Їх селекціонували російські вчені, — каже жінка. — Наші колеги із Харкова вже мають цих черв’яків, обіцяли надіслати нам.

• Оксана ЛЕВИЦЬКА   18.12.2008  gazeta.ua