Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко (італ. Giorgio Barbarelli da Castelfranco, Giorgione; 1477 - 25 жовтня 1510) - видатнний художник з Венеції.

Народився в містечку Кастельфранко, що поблизу Венеції. Учень Джованні Белліні (1430—1516). Працював у Кастельфранко і Венеції.

 Хоч Він помер у 33 роки, Джорджоне залишив чудовий творчий спадок, який розвинув Тиціан і художники 17-го століття. Джорджоне ніколи не підпорядковувався лінії і кольору в архітектурі, ні художньому ефекту. Він був, можливо, першим італійським художником, що малював пейзажі з фігурами, як рухомими зображеннями в їх власних межах, без відданої, алегоричної, або історичної мети - і першим, чиї кольори володіли гарячістю, яскравістю і ніжною інтенсивністю, що стало притаманною рисою для робіт всієї венеціанської школи.

 Помер у Венеції у листопаді 1510 р.

Мікеланджело Буонарроті

Michelangelo Buonarroti

(1475-1564)

Мікеланджело Буонарроті народився 6 березня 1475 року в Капрезе, в Тоскані. Він був сином дрібного чиновника. Батько назвав його Мікеланджело: без роздумів, отримавши навіяння згори. Дитинство Мікеланджело пройшло частково у Флоренції, частково в сільській місцевості, в родовому обійсті. Матір хлопчика померла, коли йому було шість років. Сім’я століттями належала до вищих прошарків міста, і Мікеланджело вельми цим гордився. Водночас він залишався самотнім, жив досить скромно і на відміну від інших художників його епохи ніколи не прагнув покращити власне матеріальне становище. Перш за все він турбувався про свого батька і чотирьох братів. Лише на короткий період, вже в шістдесятилітньому віці, нарівні з творчою діяльністю, для нього набули також глибокого життєвого значення дружні відносини з Томмазо Кавальєрі і Вітторією Колонна.

В 1488 році батько віддав 13-річного Мікеланджело вчитись в боттегу (майстерню) Доменіко Гірландайо, котрий в той час вважався одним з кращих майстрів не лише у Флоренції, але й у всій Італії. Мікеланджело був настільки талановитим, що вражав навіть свого наставника.

Згодом Лоренцо Медичі (якого прозвали Лоренцо Розкішним), запросив юного Мікеланджело до себе в палац і відкрив йому доступ в свої сади, де була багата колекція творів античних майстрів. Хлопець практично самостійно оволодів  необхідними технічними навиками ремесла скульптора. Він ліпив з глини і рисував з творів попередників, безпомилково точно вибираючи са́ме те, що могло допомогти йому в розвитку власних вроджених здібностей.

Мазаччо (Masaccio) (1401–1428), італійський живописець флорентійської школи. Разом з архітектором Брунеллескі і скульпторами Донателло і Гіберті вважається одним із засновників Ренесансу. Своєю творчістю він сприяв переходу від готики до нового мистецтва, яке прославляло велич людини і її світу. Значення живопису Мазаччо було знову оцінено у 1988 році, коли його головне творіння – фрески каплиці Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції – були відновленні в первинному вигляді.

Мазаччо народився в провінційному тосканському містечку Кастель-Сан-Джованні 21 грудня 1401 року. Його повне ім’я – Томмазо ді Джованні ді Сімоне Кассаі (Tommaso di Jiovanni di Simone Kassai). Про дитинство і юність художника майже нічого невідомо.

Мазаччо прожив дуже коротке життя, тому біографічних свідчень про митця збереглось небагато. Прізвисько художник отримав за свою неуважність і байдужість (з італ. його можна перекласти як “той, що промахується”) щодо речей, які лежали за межами мистецтва, котрим Мазаччо, за спогадами товаришів, був одержимим.

Припускають, що вчителем Мазаччо був флорентієць Мазоліно. Великий вплив на юнака мали творчість Джотто та контакти з відомими сучасниками: скульптором Донателло і архітектором Брунеллескі – одним з діячів флорентійського “кватроченто”. Очевидно, Брунеллескі допомагав Мазаччо у питаннях зображення перспективи у картинах.

Сандро Боттічеллі (Botticelli, Sandro) (1445-1510), один з найвидатніших художників епохи Відродження. Народився у Флоренції в 1444 (або 1445) році у родині чинбаря шкіри Маріано ді Ванні Філіпепі (прізвисько Боттічеллі, що означає «бочонок», насправді належало його старшому братові). Після початкового навчання у ювеліра, біля 1462 року Боттічеллі поступив у майстерню одного з провідних живописців флоренції, Фра Філіппо Ліппі. Стиль Філіппо Ліппі справив на Боттічеллі величезне враження, що виявилось головним чином в певних типах осіб, орнаментальних деталях і колориті. У його творах кінця 1460-х років крихка, площинна лінеарність і грація, перейняті від Філіппо Ліппі, змінюються більш потужним трактуванням фігур і новим осмисленням пластики об'ємів. Приблизно в цей же час Боттічеллі починає застосовувати енергійні охристі >>>>> тіні для передачі тілесного кольору - прийом, який став характерною рисою його стилю. Ці зміни проявляються у всій повноті в  одній з ранніх картин Боттічеллі "Алегорія сили" (бл. 1470, Флоренція, галерея Уффіци) і в менш вираженій формі в двох ранніх Мадоннах (Неаполь, галерея Каподімонте; Бостон, музей Ізабелли Стюарт Гарднер). Дві знамениті парні композиції Історія Юдіфі (Флоренція, Уффіци), також належать до ранніх творів майстра (бл. 1470), ілюструють інший важливий аспект живопису Боттічеллі: живу і ємку розповідність, в якій поєднані експресія і дія, з повною ясністю розкривають драматичну сутність сюжету. У них також виявляється початок зміни колориту, який стає більш яскравим і насиченим, на відміну від блідої палітри Філіппо Ліппі, яка переважала в ранній картині Боттічеллі - "Поклоніння волхвів".

Ель Гре́ко (El Greco), справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος, 1541 - 7 квітня 1614) - іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.

_{Критська школа — напрямок, так званого, пост-візантійського мистецства, що зберігав візантійський тип, та при цьому використовув елементи італійського живопису. Критська школа іконопису вважається найвищим щаблем розвитку візантійського іконопису. Найвидатнішим майстром цієї школи вважається Феофан Стрелитзас Бафа, відомий також як Феофан Критський. Іншим всесвітньо відомим художником критської школи став Ель Греко, що навчався у славетного іконописця Михайла Дамаскіна.}

Народився Ель Греко на Кіпрі. Зберіглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він Рак. Отже він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменіко мав брата, що доживав віку з ним в Іспанії.