Таня (з Дніпропетровської області), 25 років,

описує народження вдома донечки в березні 2010 року у Львові.

Народження нашої донечки

(Це народження другої дитини; першим народженим був син; також вдома, у 2007 році).

Я прокинулась вночі, подивилась на годинник: 1 година, здається наше малятко вже хоче обійняти свого татуся і матусю, перейми були слабі, а може я помиляюсь? На всяк випадок подзвонила акушерці. Чоловік з синочком спали будити їх не хотілось, бо якщо то вже пологи, то (по своєму досвіду я знала) краще добре поспати і зберегти сили….і для татуся. Та чоловік все одно прокинувся.

Я набрала теплу ванну, в воді перейми взагалі стали мало відчутні і нерегулярні, а може дійсно то несправжня тривога? Кілька разів телефонувала акушерка, домовились, що завтра вона буде у нас. Година четверта я вирішила прилягти і нормально заснула до ранку.

 Ранок почався як звичайно, поснідали, потім зі старшим синочком робили великоднє курчатко, пішли гуляти. Ближче до полудня перейми знову стали досить відчутними. Добре, що погода була прекрасна, по весняному свіжа і в той же час тепла, дитиночка вибрала дуже гарний день для знайомства. Правда синочок щось останній тиждень досить вразливий, плаче, хниче, вередує. Ми вирішили, що йому і нам буде краще, якщо він побуде трохи у бабусі. Шкода, я так хотіла, щоби, коли дитинка народиться, ми будемо всі разом. Чоловік повіз синочка до бабусі. А я тим часом кисла в ванні. Перейми так і йшли повільно, особливо не загострюючись. Акушерка мала приїхати вночі, тож я особливо не переживала, думала що хоч би вночі народити, бо родова діяльність була зовсім слаба (я так собі думала, бо мала вже досвід)….

Чоловік в той час ретельно прибирав квартиру, і час від часу заглядав до мене, приносив чайочок. Я говорила з дитиночкою, на переймах уявляла, як запрошую дитиночку в наш світ… Раптом я відчула сильний тиск і відійшли води, за хвилину ще…. Прийшов чоловік з відром, він як раз домивав підлогу… я застогнала, чи то заревіла… я би не сказала, що то був біль, просто дуже сильні відчуття. Якось я йому показала, що у ванну треба дати морську сіль. І на наступній потузі ми побачили чорняву голівку. Чоловік обережно зняв пуповинку через голівку, і ось маленьке ангелятко потихеньку виплило в водичку. На вушках, спинці була біленька змазка, на плечиках чорняві волосинки. Я взяла дитиночку…ура…дівчинка! Така крихітна! Вона здивовано дивилась то на татка, то на маму....і почала посміхатись! Поступово спробувала дихати, то для неї було відкриття, трохи похрюкала, покривилась, але досить швидко дихання вже стало досить рівним. Чоловік облив нас холодною водичкою, щоби, так би мовити, включити адаптаційні механізми. Потім вирішили перейти в кімнату, донечка смоктала цицю і засинала на ходу. Десь через годину народилась плацента. Донечка ще трохи почмокала цицю і міцьно заснула, її перший сон, такий цілющий. Пуповинку вирішили перерізати на наступний день.

…Опівночі приїхала акушерка… ми повечеряли…. Вона оглянула мене, виявилось, що я маю декілька невеликих тріщин. Але я вже засинала, бо то була десь 2 ночі і всі процедури перенесли на ранок...