7 Rays Radio

  Robin Miller - Night Fall In Paradise

ТЕХНІКА  БЕЗПРИСТРАСНОСТІ

ТЕХНІКА  ІНТЕГРАЦІЇ

ДВАНАДЦЯТЬ  ПРАВИЛ  ДЛЯ  УЧНІВ

ШІСТЬ ПРАВИЛ НА ШЛЯХУ

ТРАНСМУТАЦІЯ СТАТЕВОЇ ЕНЕРГІЇ

ШЛЮБ І БАТЬКІВСЬКІ ФУНКЦІЇ

 

 ПРОМЕНІ,  ЯКІ  КЕРУЮТЬ  ЛЮДИНОЮ  В  ПЕРІОД  ВИПРОБУВАННЯ-ОЧИЩЕННЯ

На перехідній стадії Очищення і Випробування потроху, хоч ще слабо, починає заявляти про себе Промінь Душі, викликаючи той конфлікт, який відомий всім мислячим людям. Це стадія, яка безпосередньо передує прийнятому учнівству. 

 ТЕХНІКА  БЕЗПРИСТРАСНОСТІ

 Мана на ефірному плані – Майя 

 Майя – це вплив сил ефірного плану на людину. Майя виникає як проблема, будучи усвідомлюваною. Свідомо людина починає мати справу з майєю, починаючи з періоду її вступу на Шлях Випробувань або Очищення. Майя – це неконтрольовані енергії і різноспрямовані імпульси, які виходять зі світу прани і від дрімаючої сили самої матерії. Ці імпульси втягують людину у хибну активність і оточують її водовертю дій і станів, в яких вона є безпорадною. Коли на шляху учнівства ефірна майя доповнюється емоційною маною та ментальною ілюзією, тоді стає очевидною важливість для просунутого учня розрізняти ці три типи обману. Коли вживається термін “обман”, то йдеться про обман з точки зору Душі. На ефірних рівнях фізичного плану відбувається також битва між парами протилежностей – тут зустрічаються внутрішні сили особистості і древні енергії самої матерії, принесені ще з попередньої Сонячної Системи. Ці два типи сил змішуються, і якщо відсутній вплив Душі, виявляються через сім ефірних центрів нерозвиненої людини. Людина стає жертвою енергій низького ґатунку, бо її ефірне тіло відгукується на цю енергетику, притягуючи ці енергії з навколишньої прани. Це рабство може бути припинене шляхом устремління і ментального контролю, а на пізніших етапах – завдяки контролю Душі. Після того, як починається переорієнтація людини на світ вищих цінностей, ефірна сила конфліктує з найнижчим аспектом, фізичним тілом – так відбувається битва нижчих пар протилежностей.

“Майя – це сила, яка примушує речі здаватись не такими, якими вони є”.

Не просто дати визначення майі, тому що вона зв’язана з формобудівною активністю самого планетного Логосу. Однак розгляд аналогії між мікрокосмосом і Макрокосмосом може в певній мірі допомогти. Душа створює троїсте вираження в трьох світах людського існування. Це окультна банальність. Зовнішня форма, подвійне фізичне тіло (щільне і життєве, або ефірне) виробляється, створюється, мотивується, енергетизується і обумовлюється певними енергіями і силами, які сходять з тих рівнів, на яких Душа – правильно або помилково – створила реакцію ототожнення. Вони дають людині темперамент, професію і якість на фізичному плані; роблять її нечутливою або сприйнятливою до різних типів енергетичних впливів; наділяють її характером і роблять її тим, чим вона є для інших; вони зафарбовують її здібності, її особистість. З ними середня людина ототожнює себе; вона вважає, що вона є формою, засобом, через який вона пробує виразити свої бажання і свої ідеї. Це повне ототожнення з тимчасовим творінням та з зовнішнім проявом і є майя. Слід пам’ятати, що індивідуальна майя є незначною частиноюсвіту енергій і сил, які утворюють вираження Життя Планетного Логосу, який обумовлює наше зовнішнє планетне життя і робить нашу планету тим, чим вона є для інших планет.

Відмінність між людиною, мікрокосмом і Планетарним Логосом, Господом Світу, Макрокосмом, полягає в тому факті, що Господь Світу не ототожнює себе з майєю, яку Він створив і мета якої – зрештою здійснити звільнення“в’язнів планети”. До цієї майі ВІН вкрай байдужий, і саме ця божественна байдужість привела до великої теологічної ілюзії антропоморфного Божества і до віри (на Сході) в те, що наша планета є ні що інше, як задній план або іграшка Богів. Саме космічна байдужість привела до людської мани, що “Воля Бога незбагненна”, і до твердження, що Бог вельми далекий і не іманентний кожному творінню і кожному атому, з яких складаються творіння. Це деякі аспекти ман і ілюзій, які повинні бути розсіяні і розігнані, і тоді буде проявлено, що форма є тільки майєю і на неї можна не звертати уваги, що сили можуть бути організовані і направлені енергією і що світ думки, поле чутливої свідомості і ігровий майданчик енергій є щось відмінне від Мислителя, від Того, Хто відчуває, від Актора і Виконавця багатьох ролей, які бере на себе Душа.

У випадку майі сили людської природи розміщуються в сакральному центрі, на відміну від мари, коли вони містяться в сонячному сплетенні.

 Техніка Безпристрасності – Натхнення розсіює Майю

Техніка Безпристрасності стосується розподілу Сили Душі на фізичному плані через ефірний план, ведучи до Натхнення. Це зв’язано з Наукою Дихання.

Зрештою Учень досягає усвідомлення, що він вищий за все інше (під час втілення), що він висилає сили з висоти божественного Спостерігача і завдяки досягненню відсторонення. Якщо учень зможе усвідомити повнезначення відсторонення і будете перебувати в спокої як той, Хто Спостерігає і Хто Направляє, більше не буде зайвих, помилкових рухів, помилкових інтерпретацій і блукання обхідними шляхами повсякденного життя; не буде спотвореного і упередженого бачення інших і, передусім, не буде неправильного використання сили.

Знову і знову, протягом віків, Вчителі говорили Своїм учням, що окультисти працюють в світі сил. Всі людські істоти живуть, і рухаються, і виражають себе через цей світ вічно рухомих, вічно впливаючих, вхідних і відхідних енергій. Окультист же працює в ньому; він стає свідомим направляючим агентом; він створює на фізичному плані те, що він бажає, а те, що він бажає, є зразком речей і задумом, вміщеним на верстак духовної свідомості великим божественним Архітектором. Все ж він не ототожнює себе ні із зразком, ні з силами, які він застосовує. Він рухається в світі майі, вільний від будь-якої ілюзії, нестримуваний маною і неконтрольованими силами майі. Він швидко досягає, наскільки це торкається його власного маленького світу, тієї ж “божественної безпристрасності”, яке характеризує Саната Кумару, Господа Світу; тому він все більш повно усвідомлює План так, як він існує в Універсальному Розумі, і Мету, яка мотивує Волю Бога.

Саме ця божественна безпристрасність відповідальна за той факт, що в спробі описати “Чисте Буття”, або Бога, в спробі досягнути деякого розуміння природи божественності, була розвинена формула заперечення. Бог не це; Бог не те; Бог ніщо; Бог ні час, ні простір; Бог не почуття і не думка; Бог не форма і не субстанція. Бог просто Є. Бог Є – поза всім вираженням і виявом – як Оператор енергіями, Творець відчутного і невідчутного світів, що Наповнює Собою життя, або Мешканець у всіх формах. Бог є ЄДИНИЙ, ЯКИЙ може видалити і, видаляючи, розсіяти, розвіяти і позбавити життя все, що було створено, якщо застосувати ці слова в їх найбільш повному значенні.

Воля і дихання є окультними синонімами. У цьому твердженні – ключ до усунення майі.

Ефірне тіло індивідуума є, як відомо, частиною ефірного тіла людства, а воно, в свою чергу, є аспектом ефірного тіла планети, яке аналогічним чином є невід’ємною частиною ефірного тіла Сонячної системи. Між іншим, в цьому широкому фактичному взаємозв’язку полягає основа всіх астрологічних впливів. Людина рухається у вирі сил всіх типів і якостей. Вона складається з енергій в будь-якому аспекті свого проявленого або непроявленоговираження; тому пов’язана з всіма іншими енергіями. Її задача надзвичайно важка і вимагає еволюційного циклу великої тривалості.

Розподіл сил і маніпуляція ними на ефірному плані

Припустимо, що прагнучий обізнаний про необхідність встановити новий, більш високий ритм в своєму житті фізичного плану, організувати свій час згідно з вказівкою свого вищого “Я” і викликати, свідомо і науково, ті наслідки, які представляються йому бажаними в моменти його вищого підйому. Тепер він володіє певним запасом знань про те, що йому доступне оснащення, необхідне для виконання його задачі, і оволодів деякими фактами відносно ефірного провідника. Пари протилежностей ясно бачаться ним, навіть якщо він все ще перебуває під впливом однієї з них; він обізнаний про фундаментальну суперечність між своїм баченням добра і його вираженням. Віндізнався, що він – троїсте вираження Вищої Трійці і що ця Трійця є для нього Реальністю. Він розуміє, що розум, емоції і фізичне буття призначені для того, щоб зрештою виявити цю Реальність. У результаті він також дізнається, що якщо цей його проміжний аспект, ефірне тіло, взяти під контроль і правильно направити, то бачення і вираження повинні в кінцевому результаті співпадати і співпадуть. Він також обізнаний про те, що щільне фізичне тіло (зовнішній відчутний вияв) є тільки автомат, слухняний до тих сил і енергій, які є контролюючими чинниками в суб’єктивній, обумовлюючій людині. Чи буде це фізичне тіло контролюватися емоційною силою, що виливається черезсакральний центр і що спричиняє бажання вдовольняти фізичні апетити, або через сонячне сплетення, ведучи до емоційного задоволення того або іншого роду? Чи буде воно відгукуватися на розум і діяти в значній мірі під імпульсомспроектованої думки? Або, можливо, воно буде спрямовуватись енергією набагато більшою, ніж будь-яка з цих енергій, яка досі була неначе б то неважливою – енергією Душі як вираження чистого Буття? Чи буде воно залучатися до активності імпульсом почуттєвих реакцій, ідей і думок, вихідних від інших людських істот, або воно буде мотивуватися і спонукатися до активності під управлінням Духовної Ієрархії? Такі деякі питання, на які необхідно знайтивідповідь. Стадія спрямування, мріяння і мислення на догоду бажанню повинна поступитися місцем прямій дії і ретельно спланованому використанню доступних сил, що залучаються до активності диханням, що направляютьсявнутрішнім оком і що контролюються Духовною людиною. Які енергії можуть і повинні бути використані? Які сили повинні бути направлені? Яким чином вони можуть контролюватися? Чи треба нехтувати ними і тим самим зробити некорисними, або ж ці сили необхідні у великій творчій роботі?

Перший крок духовного дослідника повинен полягати в з’ясуванні – істинному і в Світлі Душі – де саме знаходиться його фокус ототожнення. Чи перебуває його головне використання енергії на ментальному плані? Або він переважно емоційний і велику частину часу працює з силами астрального плану? Чи може він контактувати з Душею і залучати енергію Душі таким чином, щоб вона відштовхувала силу його особистості? Чи здатний він жити, як Душа, на фізичному плані за допомогою ефірного тіла? Якщо він серйозно дослідить цю проблему, він відкриє згодом, які сили домінують в ефірному тілі і стане свідомо обізнаним про ті моменти і про той досвід, коли була потрібна витрата енергії Душі. Це вимагає часу і буде результатом тривалого спостереження і ретельного аналізу вчинків і емоційних реакцій, слів і думок. Ми тут зайняті суто практичною проблемою, яка, в той же час, є невід’ємною частиною дослідження і яка викличе фундаментальні зміни в житті учня.

Він додасть до свого спостереження і аналізу могутності сили, або сил, що використовуються, ті стани, які залучають їх в дію, частоту їх появи, яка вказує йому на новизну або звичку, а також природу їх вираження. Так він досягне нового розуміння обумовлюючих чинників, котрі діють через його життєве тіло і роблять його – на фізичному плані – тим, чому він по суті є. Це надасть йому глибоко і значно духовну допомогу.

Тепер настає стадія, на якій він може уяснити реальність і роботу семи центрів, що забезпечують вхід і вихід рухомих сил і енергій, з якими він безпосередньо пов’язаний в даному втіленні. Він входить в тривалий період спостережень, експериментів і дослідів, проб і помилок, успіхів і невдач, які зажадають всієї сили, сміливості і витривалості, на які він здатний.

Взагалі кажучи, енергія Душі діє через Вищий головний центр і приводиться в активність завдяки медитації і практичній здатності до контакту. Енергія інтегрованої особистості фокусується через центр аджна між очима; коли учень може ототожнити себе з ним, усвідомлюючи природу і вібрації енергії своєї Душі, тоді він може почати працювати зі здатністю направляти, використовуючи очі як направляючі агенти.

Семи-етапну роботу учня можна підсумувати так:

  1. Учень виявляє фокус свого ототожнення.
  2. Він визначає природу сил, які звик використовувати і які, як здається, безперервно залучають його в активність.
  3. Він усвідомлює силу і частоту вираження сили. Він здійснює це як ментальний спостерігач.
  4. Він усвідомлює якість сил, що застосовуються, їх променеві зв’язки або астрологічне значення. Це почуттєва, чутлива активність, що не є по суті ментальною на відміну від трьох попередніх стадій.
  5. Він розпізнає центри ефірного тіла і усвідомлює характерне використання кожного як агента певної сили.
  6. Два “трикутники бачення і напряму” в голові досягають стадії організації і стають:

а)   Активними і функціонуючими механізмами.

б) Пов’язаними і функціонуючими як єдиний інструмент вираження. Це об’єктивна і суб’єктивна активність.

  1. Фізичне тіло спонукається до активності через посередництво направляючих агентів в голові і через центри вздовж хребта.

Тепер виникає питання: як цього добитися? Це підводить нас до другого пункту.

Використання Науки Дихання

Вся наука дихання будується навколо використання Священного Слова ОМ.

Чинником надзвичайної важливості, який надає диханню ефективності, є думка та намір і мета, що стоять за нею. У цьому твердженні ключ до динамічної корисності дихальних вправ. Доти,  поки не буде існувати ясного усвідомлення мети, поки учень точно не дізнається, що він робить, практикуючи езотеричне дихання, і доти, поки не буде точно усвідомлене значення слів “енергія слідує за думкою”, дихальні вправи будуть повною втратою часу і можуть виявитися небезпечними. Звідси можна зробити висновок, що тільки коли існує зв’язок дихання і мислення, можна добитися результату.

За всім цим стоїть третій, і навіть набагато більш важливий, чинник – ВОЛЯ. Тому тільки той може безпечно і з користю практикувати дихальні вправи, хто володіє активною волею – Духовною волею і, отже, волею Духовної Тріади. Будь-який учень, що знаходиться в процесі побудови антахкарани, може почати використовувати дихальні вправи обережно і під керівництвом. Але, зрештою, тільки Посвячені Третьої степені і ті учні, які поступають підмонадний вплив, можуть належно і успішно застосовувати цю форму управління життям і досягати ефективних результатів. Це принципово вірно. Однак початок повинен бути зроблений, і до цього спонукаються всі істинні учні.

З того, що було сказано у вищенаведеному параграфі, з очевидністю слідує, що учень повинен як попередній крок встановити безпосередній зв’язок між своїм мозком, своїм розумом і вольовим аспектом Духовної Тріади;іншими словами, негативний приймач думки (мозок), агент волі (розум) і сама Тріада повинні бути приведені в контакт один з одним через антахкарану. Коли такий зв’язок існує або починає встановлюватися, тоді можна займатися дихальними вправами безпечно і з користю. Отже, тільки направлена воля, що використовує регульоване ритмічне дихання як свого агента, може контролювати центри і створювати істинну мету в житті. Тому, роблячи дихальні вправи, учень повинен бути зайнятий деякою домінуючою ідеєю, або лінією ментальної активності. Ця ідея повинна втілювати намір, певну планомірну активність і деяку усвідомлену мету перш ніж дихання, яке втілить її, буде сконцентровано, направлено і стане носієм сили. Це потрібно зробити на крилах свідомого наміру, виражаючись символічно. Останні фрази пов’язані з Наукою Дихання і містять ключ до необхідної роботи. Ця наука насамперед і фундаментально пов’язана з ідеями, сформульованими в ясних мислеформах, що визначають життя учня на ефірних рівнях. Звідти вони зрештою обумовлюють його життя на фізичному плані.

Якщо учнів відрізняє істинний ідеалізм, правильне мислення, розуміння роботи провідника вираження і світу сил, в який необхідно осадити ідею, він може розмірено і безпечно займатися деякими дихальними вправами, і тодінастане друга фаза як результат здорового ритмічного дихання. Це Натхнення.

Дихальні вправи здійснюють чисто фізіологічний вплив, коли вони не спонукаються або не мотивуються направленим мисленням і коли вони не є результатом досягнення прагнучим точки напруження і її стабільного утримання. У процесі вдиху і видиху повинна стійко зберігатися ясна лінія активного мислення, щоб видих був наділений якістю і забарвлений певною ідеєю. Саме тут середній прагнучий часто зазнає невдачі. Він звичайно настільки зайнятий процесом дихання і так чекає результатів, що забуває життєву мету дихання – оживляти і покращувати якість життя центрів за допомогою деякої спроектованої і представленої думки, що виражає деяку пережиту і певну ідею. При відсутності такої основи ідеалістичного мислення дихання залишиться практично безрезультатним, і навіть, при наявності в цих умовах деяких результатів, вони ніяким чином не будуть пов’язані з мисленням, будучи психічними за природою. Вони можуть викликати тривалі психічні проблеми, оскільки джерело випромінювання – астральне, і проектована енергія опускається в центри під діафрагмою, живлячи нижчу природу, збагачуючи і посилюючи її астральну складову і тим самим збільшуючи і посилюючи мару. Можливі також фізіологічні ефекти, що викликають стимуляцію ефірного тіла, ведучу до посилення фізичної природи; це часто призводить до серйозних наслідків, оскільки дихання переноситься до центрів, які повинні знаходитися в “процесі підняття”, виражаючись езотерично; це збільшує їх фізичну потужність, живить фізичні апетити і значно ускладнює задачу прагнучого, оскільки він прагне сублімувати нижчу природу і закріпити, або сфокусувати, життя центрів вище за діафрагму або в голові.

У результаті мана і майя зростають, і протягом життя, в якому ці вправи неправильно застосовуються, прагнучий залишається в непродуктивному статичному стані. Роблячи вдих, він вдихає зі своєї власної аури, свого ауричногоне-переступи-кільця; він живить нижчу природу і встановлює хибне коло всередині себе, яке день за днем посилюється доти,  поки учень повністю не обів’ється маною і майею, які він постійно створює і відновлює. Нижчі центри стійко пожвавлюються і стають надзвичайно активними, і точка напруження, з якої потім прагнучий працює, знаходиться в особистості і не сфокусована в Душі; усвідомлення унікальності цього особливого дихання і очікуванняфеноменальних результатів відсікають всі думки, за винятком нижчих реакцій кама-манасичної природи; підживлюються емоції, колосально зростає потужність астрального тіла. Дуже часто спостерігаються яскраво виражені фізіологічні вияви, такі як розвиток грудної клітки і мускульної сили діафрагми.

Натхнення – це процес наділення якістю, пожвавлення і стимулювання реакції особистості через центри до тієї точки напруження, на якій себе проявляє духовний контроль. Це спосіб, що дозволяє енергії ринути потоком з Душі в життя особистості через центри, виганяючи всі перешкоди, позбавляючи прагнучого від всіх мар, що залишилися і майі, вдосконалюючи інструмент, за допомогою якого може бути почута музика Душі і, пізніше, музична якість Ієрархії. Не забувайте, що звук наповнює всі форми; планета сама має свою власну ноту, або звук; кожний найдрібніший атом також має свій звук; в кожній формі може бути пробуджена музика і кожна людська істота має свій особливий акорд, і всі акорди роблять свій внесок у велику симфонію, яку виконують Ієрархія і Людство – вже зараз. Кожна духовна група має свій власний тон, і групи, що співробітничають з Ієрархією, безперервно створюють музику. Цей ритм звуку і ці міріади акордів і нот зливаються з музикою самої Ієрархії, і так виходить симфонія, що постійно збагачується; сторіччями всі звуки повільно об’єднуються і перетворюються один в одного доти,  покипланетна симфонія, яку складає Санат Кумара, не буде завершена, і тоді наша Земля зробить помітний внесок у великі акорди Сонячної системи – невід’ємну і реальну частину музики сфер. Потім, як говорить Біблія, Сини Божі, Планетарні Логоси, заспівають разом. Це, брат мій, буде результатом правильного дихання, що контролюється і організованого ритму, істинно чистої думки і гармонійних відносин між всіма частинами хору.

Слід продумайте цю тему як медитативну вправу і знайти натхнення.

Техніка безпристрасності

Фізичне тіло в міру необхідності активне і сильне, воно автомат, на який впливають і який направ­ляють:

  1. Життєве тіло і сили майі; або натхнення, що виходить з точок духовного напруження.
  2. Астральний провідник і сили мани; або чутлива, свідома любов, що йде від Душі.
  3. Розум і сили ілюзії; або просвітлення, що приходить з більш високих джерел, ніж життя в трьох світах.
  4. Душа як провідник монадного впливу аж до того часу, коли буде побудована антахкарана – той міст в ме­тальній матерії, який зрештою зв’яже Монаду і особис­тість.

Що таке безпристрасність? Це означає на­справді досягнення нейтрального ставлення до того, що роз­цінюється як “не-я”; воно має на увазі відмову визнати подіб­ність; воно відзначає визнання фундаментальної відмінності; воно означає відмову від ототожнення з чим-небудь, крім Ду­ховної реальності настільки, наскільки це відчувається і пі­знане в будь-який даний момент часу і в будь-якій точці прос­тору. Тому це набагато більш сильне і життєве, чим те, що зви­чайно мають на увазі, використовуючи це слово. Це активне заперечення без всякої концентрації на тому, що заперечу­ється. Це важливе твердження, що вимагає ретельного дослі­дження. Воно пов’язане з точкоюнапруження, в якій працює спостерігаючий учень або прагнучий. Точка напруження стає джерелом, що випромінює енергію певного типу, яка вилива­ється вниз через ефірне тіло і не зазнає ніякого впливу з боку майі або іншихконцентрованих сил, з яких складається ефі­рне тіло. Безпристрасність, технічно зрозуміла, означає безпосе­реднє сходження енергії звідти сюди без відхилення або спо­творення. Суть, що проявляється, учень, стоїть в готовності і твердо в такій точці напруження, і тому його перший крок полягає в тому, щоб з’ясувати, де він знаходиться, на якому плані він перебуває і яка сила напруження, від якого він по­винен залежати. Наступний крок полягає в тому, щоб з’ясувати, чи не спотворено якою-небудь ілюзією, чи не стриму­ється в своєму вираженні марою те, що він прагне передати фізичному тілу і викликати наслідки у зовнішньому світі екс­перименту і досвіду, і чи не відведуть його в сторону сили, що не контролюються та породжувана ними майя. Він пере­конується не за допомогою ототожнення себе, по мірі схо­дження вниз, з перепонами і можливими перешкодами, а за­вдяки інтенсифікації своєї точкинапруження, постійно нага­дуючи собі про те, що він є “Я", а не “не-я”, а також за допо­могою проекції. Проекція визначається як напрям якісно за­барвленої і усвідомленої енергії з точки напруження прямо і безпосередньо в життєве тіло, звідки ця енергія може надхо­дити в сім контролюючих центрів.

Саме на даній точці він застосовує техніку безпристрасності, оскільки в іншому випадку те, що він прагне виразити, може бути затримано і блоковано ефірною силою або завісою майі. Отже, він працює з точки інтенсивної концентрації; він відмо­вляється від всякої “прив’язаності" до будь-якої форми або плану, оскільки він проектує енергію в три світи і через них. Коли він помічає яку-небудь затримку або відхилення в про­ходженні енергії через активну ілюзію або мару, він свідомо “відкидає” всі такого роду контакти і свідомо зміцнює себе для останньої стадії безпристрасності, або заперечення всіх сил за винятком тих, які, він свідомо і цілеспрямовано прагне викори­стовувати на фізичному плані.

Зрештою, коли точка напруження середнього учня знахо­диться на ментальних рівнях, включаючи розум і зростаючий контакт з Душею:

а) Тоді він може ясно “бачити” в Світлі Душі і мати роз­винене почуття цінностей; він може розсіяти ілюзію.

б) Він буде здатний свідомо проектувати Світло на астра­льний план і розсіювати ману.

в) Він може виливати енергію Світла через ефірне тіло і закріпляти її у відповідних центрах, оскільки він володіє безпристрасністю і роз-ототожнений з майєю.

Коли йдеться про Посвяченого, процес проводиться споча­тку з точки напруження, що знаходиться в Душі, а потім з то­чки напруження в Духовній Тріаді. Однак в будь-якому випа­дку, в межах не-переступи-кільця трьох світівнаправляюча енергія приводить до результатів, описаних вище, і при­носить:

1. Знищення ілюзії.

2. Розсіяння мани.

3. Подолання майі.

 

ТЕХНІКА  ІНТЕГРАЦІЇ

 Перед вступом на Шлях Випробувань або Очищення людина починає мати справу з маєю.

На Шляху Випробувань настає свідомо реєстроване коливання між парами протилежностей, що триватиме доти, аж доки не буде побачено серединний шлях. Це активне коливання створює ману пар протилежностей. Тобто період Очищення характеризується роботою людини над звільненням від фізично-ефірної майі та розпалом боротьби з астральними манами.

Людина починає усвідомлювати один або декілька розколів, наявних в її індивідуальному оснащенні. Це можуть бути:

А) Розкол між ефірним і фізичним тілом, що призводить до недостатку життєвості, фізичної слабкості, схильності до одержимості і до багатьох інших проблем;

Б) Розколи в почуттєвому астральному тілі, що призводять до величезної кількості проблем і до психологічних утруднень, які ґрунтуються на підвищеній почуттєвості, на чутливості до ман в оточенні, що виникають в результаті чутливості до ман інших людей;

В) Розколи в ментальному тілі, які породжують ментальні ілюзії різних видів, зокрема контроль над людиною з боку мислеформ, які створені ним самим, чутливість до існуючих світових, національних або групових мислеформ якої-небудь школи думки, нав’язливі ідеї, відчуття драматизму або важливості, фанатична прихильність до ідей, успадкованих з минулого, або суто особистісні ментальні реакції;

Г) Розколи між тими групами сил, які називаються тілами:

а)      між ефірним і астральним тілами;

б)     між астральним і ментальним тілами. 

Техніка Інтеграції застосовується в основному на Шляху Випробувань-Очищення і є різною для кожного представників семи променевих якостей.

Сім технік інтеграції  [1]

Для кожного Променя є своя техніка інтеграції, але кожен Променевий тип проходить інтеграцію в п’ять стадій: 1) Вирівнювання, 2) Криза відгуку, 3) Світло, 4) Одкровення, 5) Інтеграція.

Світло приносить бачення своїх недоліків (як душа бачить свою особистість), бачення необхідного наступного кроку, бачення тих, хто йде цим же шляхом, а також проблиски “Ангела Охоронця”, котрий є смутним відображенням Ангела Присутності. З часом приходить нетривале бачення самого Ангела Присутності, а потім і проблиски відчуття Вчителя своєї Променевої групи (спочатку щоправда не самого Вчителя, а його астрального відображення, а на пізніших стадіях – контакт із самим Вчителем).

 

Отже, розглянемо сім технік інтеграції, пам’ятаючи про те, що обговорюємо інтеграцію троїстої нижчої природи в активну свідому особистість перед злиттям останньої з душею.

Промінь Перший

«Любов до могутності повинна панувати. Форми, не здатні володіти могутністю, повинні бути відкинуті.

Звернення звучить від душі до форми: “Встань. У життя зовнішнє вступи. Досягни мети. Не коло бути повинно перед тобою, але лінія.

Готуй форму. Направ свій погляд уперед і не дивися на всі боки. І нехай не чують вуха зовнішніх голосів, нехай будуть руки стиснені, тіло напружено, а розум пильний. Від емоцій немає користі при виконанні Плану. Їх місцезаймає любов”.

Символ рухомої точки світла виникає над бровою. Ключова нота життя, хоч і не проголошується, але ясно чується: “Я рухаюся до могутності. Я є Єдиний. Ми – Єдність в могутності. І все – заради могутності Єдиного і Йогослави”». Ключове слово «ВМІЩЕННЯ».

Представник Першого Променя усвідомлює ті величезні руйнування, які були ним здійсненні в процесі досягання мети (в сімейних, бізнесових чи державних справах). Це призводить до кульмінаційної кризи, яка викликана тим, що божественна природа людини не може задовольнитися могутністю в особистісному значенні.  Прагнучий зупиняє на певний період свою напористу активність, бо розуміє, що далі рухатись вперед сам вже не може. Шукає своє місце поряд з іншими та простягає руку допомоги своїм побратимам; він став вміщаючим і намагається відчути своє оточення; вривається світло, і він бачить скорботну картину заподіяного ним руйнування. За допомогою підтримки власної душі, він, як інтегрована особистість, цілеспрямовано береться за відновлення, відбудову. В результаті він підіймає всю структуру на більш високий рівень, ніж будь-що, до чого він торкався раніше. Така задача руйнівників, що працюють з цивілізаціями, і кому довірено руйнувати згідно з Планом.

Промінь Другий

«“І знову я тут, я – точка в колі, але це я”.

Любов до любові повинна панувати, а не любов бути любимим. Здатність залучати до себе повинна переважати, однак вхід в світи форм одного разу повинен для неї закритися. Ось перший крок до поглибленого пошуку.

Слово звучить, прямуючи від душі до форми: “Позбудься всього, чим оточений, в ньому для тебе немає нічого, так звернися до мене. Я є Єдиний, хто будує, підтримує і тягне тебе уперед і угору. Дивись з любов’ю на мене і шукай шлях, що веде в точку з кола зовнішнього.

З цієї точки Я підтримую. З цієї точки Я притягаю. З цієї точки Я направляю, вибираю і паную. З цієї точки Я люблю всіх, тягну всіх до центру і рухаюся з мандруючими точками до того великого Центру, де знаходиться Єдина Точка.” Що розумієте ви під цим Словом? ». Ключове слово «ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ».

Настає період в житті прагнучого, коли давно знайоме не приносить задоволення, а магнетизм Єдиного в Центрі (який і є справжнім “Я”) ще недостатньо сильний, щоб наповнювати особистість смислом. Розуміння того факту, що він сам завдяки своїм зусиллям має розпізнати пряму лінію, що веде з периферії до центру і почати йти цим шляхом. Тут ефективним допоміжним інструментом є система Раджа-Йоги, котра допомагає досягти вирівнювання між людиною на периферії та Душею (істинним “Я”) в центрі. Криза відгуку у прагнучого по лінії Другого Променя триває набагато довше, ніж у людини на Першому Промені. Лише після того, як прагнучий досягає бачення прямої лінії, яка веде його з периферії до центру, вривається світло. Воно приносить бачення своїх недоліків (як душа бачить свою особистість), бачення необхідного наступного кроку, бачення тих, хто йде цим же шляхом, а також проблиски “Ангела Охоронця”, потім – Ангела Присутності, а потім і проблиски відчуття Вчителя своєї Променевої групи.

Промінь Третій

«“Натягуючи нитки Життя, я оплутаний породженою мною ж маною. Я обплетений тканиною, витканою мною, і більше нічого не бачу.

Любов до істини панувати повинна, а не любов до моїх власних думок, ідей або форм; любов до закономірного процесу повинна очолювати, а не любов до моєї власної несамовитої активності.”

Слово звучить, прямуючи від душі до форми: “Втихомирся. Вчися бути безмовним, спокійно і без страху. Я, в центрі, Є. Направ свій погляд прямо вгору, а не по нитках, які ти виткав за еони. Вони скували тебе як в’язня.Зберігай спокій. Не кидайся від одного до іншого і не дозволяй обманювати себе зовнішнім формам і тому, що зникає. За всіма цими формами стоїть Ткач, який діє безмовно”».  Ключове слово «СПОКІЙ».

Прагнучий Третього Променя досягає вирівнювання завдяки тому, що застосовує по відношенню до себе примусовий спокій – це те, що йому вдається найважче, оскільки він звик до активної діяльності. Він нарешті почав розуміти, що постійне планування, активність, маніпуляції та улагодження заважають йому сконцентруватись на меті. Також приходить розуміння, що планування для далекого майбутнього не завжди потрібне, бо життя втрутиться і змінить обставини та порушить його плани. Після утихомирення прагнучий перестає шукати можливості, а починає використовувати ті сприятливі можливості, які приходять до нього самі (а це велика різниця). Ця зміна в психології прагнучого дозволяє йому реалізовувати себе саме там, де він потрібний. В результаті світло приносить йому бачення того, що він своїм Ткацтвом та маніпуляціями приніс багато труднощів іншим Ткачам; це його дуже засмучує і він твердо вирішує укріпитись в Духовному Бутті, оволодівши мистецтвом бездіяльності і діючи вже як “Ткач, що не обплутаний власним павутинням”. Прагнучий Третього Променя просувається повільніше за представників Другого і Першого Променів.

Промінь Четвертий

«“Я знаходжуся між силами, які протидіють одна одній. Я жадаю миру, гармонії і краси, яка запановує при досягненні єдності. Я бачу двох. Я не бачу нічого іншого, крім протиборчих сил і самого себе в центрі кола. Я прагну домиру, тягнуся до нього розумом. Я бажаю єдності з усім сущим, але форма розділяє. Всюди я бачу лише боротьбу і роздільність. Один я стою і перебуваю. Я знаю занадто багато.”

Любов до єдності повинна запанувати, любов до гармонії і миру. Але не та любов, що жадає полегшення, миру для себе і тієї єдності, яка несе мені задоволення собою.

Слово звучить, прямуючи від душі до форми. “Обидві сторони – одне. Немає ні боротьби, ні різниці, ні розділення. Протидіючими сили здаються лише звідти, де ти знаходишся. Зроби крок в сторону. Відкритим оком внутрішнього бачення побач реальність і замість двох побачиш ти одне, замість війни – мир і замість роз’єднання –серце, що перебуває в центрі. Так засяє краса Господня. Час настав”».  Ключове слово «СТІЙКІСТЬ» (моральна).

Прагнучий Четвертого Променя на порозі інтеграції щораз гостріше відчуває індивідуальну дисгармонію та протиборство між собою та світом. Криза, що є результатом правильного застосування формули чотири, приносить з собою переживання самотності і сумнівах у власних силах перед надважкою задачею, а потім приходить відчуття внутрішньої рішучості встояти серед цих сил. З часом пробуджується Внутрішній Воїн, який символізує собою інтеграцію особистості, повне усвідомлення наявної кризи і пробуджену волю-до-перемоги. Виявивши стійкість та здатність споглядати збоку за двоїстістю, він починає (під час вливання в його свідомість світла) провидіти єдність, яка стоїть за видимим протиборством. Після сполучення зовнішнього учня та внутрішнього Вчителя-Воїна вривається “світло перемоги”, яке символізує троїстий успіх: двох задіяних в конфлікті сторін та Єдиного. В результаті приходить одкровення щодо кінцевої мети раси, людства в загальній картині божественного прояву.

Промінь П’ятий

«“До себе тягну я убрання Бога мого. Я бачу Його форму і знаю її. Клапоть за клаптем беру я це убрання. Я знаю його контури, колір, модель і форму, складові частини, призначення і цілі. Я здивований, не бачачи нічого більше. Я проникаю в таємниці форми, але не в саму Таємницю. Я бачу убрання Бога мого, але більш – нічого”.

Любов до форми – благо, але лише коли відома суть форми як судини, що вуалює життя. Недопустимо, щоб любов до форми затьмарювала Життя, Яке стоїть за нею, Єдиного, Який вивів форму на світло дня і для Себе їїзберігає, – Єдиного, Який живе в формі, форму любить і служить їй, Єдиного, який Є.

Слово звучить, прямуючи від душі до форми: “За формою є Я. Пізнай Мене. Пізнай, зрозумій і пестуй природу завіс життя, але і Єдиного, що Живе, пізнай. Пізнай Мене. Форми природи, їх сили і процеси не повинні заважатитобі при збагненні Таємниці, яка піднесла тобі таємниці. Як слід вивчи форму, але потім радісно залиш її, щоб знайти Мене.

Відсторони свою думку від форми і знайди Мене, що чекає за покровами, за багатогранними контурами, за манами і мислеформами, які приховують моє реальне «Я». Не обманюйся. Знайди Мене. Пізнай Мене. Тоді і володій формами, які вже будуть не затуляти і приховувати «Я», а пропускати природу «Я» за покрови життя, розкриваючи все сяйво Бога, Його могутність і магнетизм; розкриваючи всю суть форми, життя, всю красу і користь. Єдиний відкривається розумом. Розум здатний з’єднати і злити воєдино форму і життя. Ти – Єдиний. Ти – форма. Ти – розум. Знай це”».  Ключове слово «ВІДСТОРОНЕННЯ»

Формула П’ятого Променя надзвичайно потужна в наш час і володіє сильними інтегруючими властивостями. Для її ефективного і безпечного застосування прагнучий П’ятого Променя має вміти рівномірно розподіляти активізований формулою потік енергії між трьома аспектами: розумом, Єдиним (“Я” або Душею) і формою (фізичною та астральною). Формула спричиняє кризу: отримана рівновага і “збалансована точка зору” робить життя надзвичайно нудним і приносить відчуття втрати. Після цього настає друга фаза кризи, а саме криза вибору між не-Я (формою) та Я. Після цього проливається світло, яке несе одкровення про відносини між формою і душею. Приходить розуміння нового значення їх єдності та критичний розум перетворюється в “здоровий глузд” в найкращому розумінні цього терміну. Тоді учень може використовувати форму для виконання Божественного задуму.

Промінь Шостий

«“Переді мною бачення. З моїм бажанням воно співпадає і, стимулюючи, живить його зростання. Я покладаю своє життя на вівтар бажання – бажання того, що зримо, відчутно, що мені до вподоби, що відповідає моїй потребі – потребі в матеріальному, в тому, що живить емоції, відповідає розумовим запитам, прагненню до істини, до служіння і моєму баченню мети. Це моє бачення, мрія, яку пещу я, істина, якої я тримаюся, активна форма, яка відповідає моїй потребі, тому, що розумію і усвідомлюю я. Моя істина, мій спокій, моє задоволене бажання, моя мрія і моє уявлення про реальність, мій обмежений ідеал, моя одностороння думка про Бога, – за них я борюся, б’юся і вмираю”.

Любов до істини завжди повинна бути. Бажання і спрямування до матеріального або того, що тягне вгору, до бачення реальності, повинні завжди винагороджуватися. І це спонукає людей старанно трудитися, при цьому докучаючи іншим. Істину вони люблять, але лише у власному розумінні; люблять бачення і мрію, але забувають, що істину їх обмежив розум – вузький, упертий, односторонній, не здатний вміщати; вони забувають, що їхбачення торкається лише зовнішньої грані таємниці, затуляючи і приховуючи реальність.

Слово звучить, прямуючи від душі до форми: “Не рухайся так прямолінійно. Стезя, яку ти вибрав, веде до зовнішнього кільця життя Бога, і лінія її йде до зовнішніх граней. Ти ж встань в центр. Дивись навколо себе. Не вмирайдля зовнішніх форм. Не забувай Бога, Який стоїть за баченням. Більше люби своїх братів”».  Ключове слово «БЕЗПРИСТРАСНІСТЬ»

Прагнучий Шостого Променя вирішує важку для нього задачу відмови від власного бачення, від обожнюваної ним істини, від улюблених ідеалів, від погляду на самого себе як на відданого послідовника і учня, при необхідності готового йти за Вчителем до самої смерті; відмови від примушення себе (тільки з любові до форми) і всіх своїх побратимів до відданості його уявленням. Використання формули та вирівнювання внаслідок перебування в спокої призводить до кризи: втрати рушійного мотиву активності та ілюзію того, що інші вважають його недалеким і бездушним. Фанатизм вже в минулому, але йому нічого не прийшло на заміну. Слід продовжувати перебувати у спокої. Світло приносить йому бачення того факту, що він був ідеалістом, одержимим власною ідеєю. Світло також відкриває йому те, що він повинен осягнути: він починає вчитись тій любові все-вміщення, яка є необхідністю для нього, позбувшись вузької однобічності, яка здавалася йому любов’ю досі. Йому вдається зрозуміти, що відданість, яка виражається через особистість, народжує фанатизм і що фанатизм роз’єднує, нерідко з найбільш благих намірів допускає жорстокість і в погоні за власними вигадками про істину, як правило, не бачить безпосередньої реальності. Якщо він усвідомлює ще і те, що відданість, яка виражається через душу, є любов, вміщення і розуміння, він зможе нарешті позбутися і від власного і від чужого ідеалізму і ототожнитися з ідеалізмом Ієрархії, який спонукає її з любов’ю виконувати План Бога.

Промінь Сьомий

«“Хочу з’єднати двох. Є у мене план. Але як працювати? Як визначити головне? Єдиний Сущий далеко. А тут у мене форма, активність, субстанція, бажання. Але як, поєднуючи їх, створити форму для Бога? Куди послатимені думку, могутнє слово, яке можу виголосити?

Я знаходжуся в центрі і поглинений магічною роботою. Я знаю деякі правила, магічні формули, Слова Могутності, можу направляти і деякі сили. Але що ж робити? Тут є небезпека. Справа, за яку я взявся, не легка, але я люблю могутність. Мені приємно бачити, як проступають форми, створені моїм розумом, роблять свою справу, виконують план і зникають. Творити умію я. Мне відомі ритуали Храму Господнього. Але як мені бути?”

Любити необхідно не роботу. Нехай любов до вічного Плану Бога керує твоїми життям, розумом, руками, і очима. Працюй заради єдності плану і мети, які твердо повинні здійснитися на Землі. Працюй з Планом і невідволікайся від своєї задачі в цьому труді великому.”

Слово звучить, прямуючи від душі до форми: “Стій в центрі пентаграми, накресленій на піднесенні на Сході під світлом, що вічно горить. З цього осяяного центра і дій. Не виходь з пентаграми. Твердо стій в середині. Те, щозовні, з’єднай лінією з тим, що всередині, і спостерігай, як План приймає форму”».  Ключове слово «З’ЄДНАННЯ»

Прагнучий Сьомого Променя, використовуючи формулу, досягає вирівнювання, а це означає наступне: стоячи в середині, він отримує приплив колосальної потужності, що складається з енергій обох вирівняних точок, обохнапрямів, що сходяться в ньому. Саме цим завжди пояснюється криза Сьомого Променя. Стане очевидною і її суть. Якщо людина мислить матеріально і егоїстично, є амбіційною і не уміє любити, то енергії, що вливаються, будуть стимулювати особистісну природу і остання негайно з люттю обрушиться на все, що ми розуміємо під інстинктивною, психічною, інтелектуальною природою. При стимуляції всіх трьох вказаних аспектів, учень нерідко проявляється на час викиненим з центру в круговерть магічної роботи нижчого типу – в сексуальну магію і безліч інших форм чорної магії. Він зачарований уявною красою своїх мотивів і обманюється з приводу набутого впливу своєї особистості.

Якщо ж він попереджений про небезпеку і знає про свої можливості, то твердо стоїть в центрі в містичній пентаграмі і страждає, поки світло зі Сходу не розжене його пітьму і не освітить його. Тоді він отримує одкровення про План, оскільки для учня Сьомого Променя рушійною силою завжди повинен бути саме План. Учень працює на Землі, на зовнішньому плані вияву, над створенням форм для вираження божественної волі. В області релігії він працює разом з учнями Другого і Шостого Променів. В області управління він зайнятий побудовою для вираження активності Першого Променя. У бізнесі він працює з енергіями Третього Променя і співробітничає з виконавцями Плану. У науці сприяє і допомагає працівникам П’ятого Променя. Він є вираженням будівника і творця, здійснюючи зовнішній вияв Плану Бога. Починає ж він з самого себе, стараючись здійснити план своєї душі у власних мирських обставинах і умовах. Поки він на це не здатний, йому не встати в пентаграмі на Сході.

 

ДВАНАДЦЯТЬ  ПРАВИЛ  ДЛЯ  УЧНІВ

Хто такий учень [2]

Чела (учень) – це людина, що запропонувала себе Учителю в якості учня, щоб практично вивчати приховані таємниці природи і психічні сили, що сплять в людині. Учителем (на сході – Гуру) завжди є адепт окультних наук – людина, що володіє глибокими знаннями, екзотеричними і езотеричними, особливо останніми. Учитель підпорядкував свою фізіологічну природу волі, розвинув у собі сіддхі – здібності, котрими можна керувати силами природи і розкривати її таємниці за допомогою раніш латентних, а тепер активних сил своєї істоти. Досить легко запропонувати себе в якості кандидата на учнівство, але розвинутись в адепта – найскладніше завдання, за реалізацію якого може взятись людина. В цій справі істинною правдою є те, що тут немає царської дороги, по якій могли би пройти фаворити. Навіть ті, хто має незвичайні вроджені здібності до набуття окультних знань і сил, мусять пройти ті ж перевірки і випробування, що і їхні менш обдаровані товариші, які прагнуть до учнівства.

 

Дванадцять правил для чела (учня) [3]

  1. Місце, вибране для отримання настанов, має бути розраховано таким, щоб не відволікати розум, і має бути насичене магнетичними предметами “що здійснюють вплив”. Серед іншого необхідно мати п’ять священних кольорів, зібраних в коло. Місце це має бути вільним від будь-яких зловредних впливів.

[Це місце має бути відокремленим і не використовуватись в інших цілях. П’ять “священних кольорів” – це призматичні кольори, розташовані відповідним чином, оскільки цим тонам притаманний сильний магнетизм. Під “зловредними впливами” маються на увазі можливі збурення простору внаслідок суперечок, сварок, нехороших емоцій і т.і., бо все це негайно відбивається в астральному світлі, тобто в атмосфері місця і зависає в повітрі.]

  1. Перш, ніж учень буде допущений до вивчення “віч-на-віч”, він попередньо має набути розуміння у вибраному товаристві інших мирських учнів, число яких має бути непарним. [“Віч-на-віч” означає вивчення незалежно або окремо від інших, коли учень отримує настанови віч-на-віч зі своїм Божественним “Я”, або – своїм Вчителем (Гуру). Лише тоді кожен отримує свою заслужену долю інформації, в залежності від того, як він застосує цю інформацію, перетворюючи її в практичне знання. Це стає можливим наприкінці циклу навчання.]
  2. Преш ніж Ти (Учитель) передаси лану (учню) благі священні слова або дозволиш йому підготуватись до дубджед, Ти маєш потурбуватись про те, щоб розум учня повністю очистився і перебував в мирі з усім сущим, особливо з його іншими я. Інакше слова Мудрості і благого Закону розсіються і будуть віднесені вітром.

[Підготуватись до дубджед означає підготуватись до практики яснобачення чи телепатії. Вислів “інші я” стосується інших співучнів учня. Поки серед учнів не запанує найглибша гармонія, жоден успіх не можливий. Саме Учитель проводить відбір відповідно до магнетичної і електричної природи учнів, найретельніше поєднуючи і налагоджуючи позитивні і негативні елементи.]

  1. Під час навчання учнів Вчитель має турбуватись про те, щоб відобразити в їхніх розумах той факт, що те, що ранить одного, ранить і інших; і якщо радість одного не знаходить відгуку в серцях інших, то необхідні умови відсутні і продовжувати далі не має сенсу.

[Ось чому попередній відбір має погоджуватись з магнетичними вимогами. Трапляється так, що потенційним учням, які є багатообіцяючими і придатними до сприйняття істини, доводиться чекати роками внаслідок свого характеру і нездатності налаштувати себе в унісон зі своїми товаришами.]

  1. Співучні мають бути як струни лютні: відрізняючись від інших, кожна все ж таки звучить в гармонії з усіма. Всі разом вони мають утворювати клавіатуру, яка відгукується на найтонший доторк (Вчителя). В такий спосіб їхні розуми відкриються для різних гармонік Мудрості, і ці гармоніки зазвучать знанням в учнях, призводячи до наслідків, які порадують їх богів (ангелів-охоронців). Так Мудрість назавжди відобразиться в їхніх серцях і гармонія закону ніколи не буде порушена.
  2. Ті, хто прагне йти Шляхом, що веде до сіддх (окультних сил), має відректись від мирської суєти і марнославства.
  3. Нікому не можна відчувати відмінність між собою і своїми товаришами по навчанню, як: “Я наймудріший”, “Я більш святий і більш любимий моїми товаришами і Вчителем” і т.і. – і залишатись учнем. Думки мають бути зосереджені переважно на власному серці, і має виганятись звідти будь-яка ворожість щодо будь-якої живої істоти. Серце має бути сповненим почуття своєї невіддільності від інших істот, як і від усього в Природі; інакше успіху не буде.
  4. Лану (учень) має остерігатись живого впливу ззовні (магнетичних впливів живих істот). З цієї причини, будучи в єдності з усіма і з усім сущим в своєму внутрішньому єстві, він має намагатись вберегти своє зовнішнє тіло від будь-якого стороннього впливу. Він має уникати тілесного контакту (будь-яких дотиків) як з людьми так і тваринами.

[Учень має підготувати свою життєву атмосферу для окультних цілей.]

Наш час ставить нові виклики до учнів: якщо на перших етапах учнівства йдеться про підготовку власної аури до окультної роботи, то з часом власний магнетизм має стати настільки постійним, що учень зможе перебувати в гущі людей, не зазнаючи негативних впливів від їх дотиків, тобто чистота його ефірного і тонших тіл буде зберігатись.

  1. Розум не має гостро реагувати ні на що, за винятком вічних істин в природі, інакше “Доктрина Серця” перетвориться просто в “Доктрину Ока” (тобто в пусту екзотеричну обрядність).
  2. Учень не має вживати тваринної їжі, нічого з того, що містить в собі життя. Вино, алкоголь, наркотики виключаються повністю, бо вони як лхамаїни (злі духи), котрі присмоктуються до необачних – вони пожирають увагу.
  3. Медитація, поміркованість у всьому, дотримання морального обов’язку, теплі думки, благі справи і добрі слова, доброзичливість до всього і повне забуття власного “я” – найбільш дієві засоби для досягнення знання і приготуванню себе до сприйняття вищої мудрості.
  4. Лише завдяки твердому дотриманню правил, викладених вище, лану (учень) може сподіватись набути в належний час сіддхі Архатів; цей розвиток поступово робить його Єдиним з Вселенським Цілим.

 

Перехід з Шляху Випробувань на Шлях Учнівства

Вчителі на суб’єктивному плані відгукуються на подвійний авторитет, і людина при переході на Шлях Учнівства теж починає на нього відгукуватись. Це:

  1. Авторитет поступово розпізнаваного “Світла Вдалині”. Це Світло різне для індивідууму в своєму поклику, і все ж таки це ОДНЕ СВІТЛО. Його розпізнавання відкриває нові Закони, нову відповідальність, нові обов’язки, зобов’язання і нові відносини з іншими. Саме про цей контроль авторитету йдеться, і ніхто не може уникнути цього авторитету, хоч може не підпорядкуватись у часі і просторі, але лише упродовж обмеженого періоду часу.
  2. Авторитет “Правил Шляху”, які накладаються на того, хто переходить із Шляху Випробувань на Шлях Учнівства. Все ж таки це ЄДИНА ДОРОГА. На цьому “тонкому, як лезо бритви Шляху” вчаться просуватись вперед дисципліновано, обережно і з безпристрасністю, що проживається в унісон із своїми товаришами співучнями. Ці правила є результатом досвіду мільйонів подорожуючих на цьому Шляху і несуть гарантію власній Душі людини.

ШІСТЬ ПРАВИЛ НА ШЛЯХУ [4]

(Дорожні Правила)

І. Дорогу проходять при повному світлі дня. Цим світлом освічують Шлях Ті, Хто знає і веде. Ніщо не може бути прихованим, і на кожнім повороті людина має зустрітись сама з собою.

ІІ. На Дорозі приховане стає явним. Кожен бачить і знає підлість кожного. (Неможливо знайти інше слово, яке б краще передало значення древнього терміну, який означає невикриту дурість, порочність, грубе невігластво і користолюбство, які є відмітними характеристиками середнього прагнучого). І все ж після цього великого одкровення немає повернення назад, немає зневажливого ставлення один до одного і немає потрясінь на Дорозі. Дорога веде вперед – у день.

ІІІ. По цій Дорозі не подорожують в самотності. Немає квапливості, немає поспіху. І все ж немає часу для того, щоб його втрачати. Кожен Мандрівник (Пілігрим), знаючи це, спрямовує свої стопи вперед і виявляє, що  він оточений своїми товаришами. Деякі рухаються попереду; він слідує за ними. Деякі рухаються позаду; він задає темп. Він не один в подорожі.

IV. Трьох речей Мандрівник має уникати: носити капюшон, маску, що приховує його обличчя від інших; носити глечик з водою, якої вистачає лише для його власних потреб; опиратись на посох без ручки у формі гака.

V. Кожен Мандрівник на Дорозі має нести з собою те, що він потребує: глечик вогню, щоб зігрівати своїх товаришів; лампу, щоб освітити її променями своє серце і показати товаришам природу свого прихованого життя; гаманець з золотом, яке він не розкидає по Дорозі, а ділить з іншими; герметично запечатану вазу, в якій він несе все своє прагнення, щоб покласти його до стоп Того, Хто чекає, щоб привітати його біля Воріт.

VI. В Мандрівника, який іде по Дорозі, має бути відкрите вухо, рука, яка дає, мовчазний язик, очищене серце, золотий голос, швидка нога, відкрите око, яке бачить світло. Він знає, що він подорожує не сам. 

 

ТРАНСМУТАЦІЯ СТАТЕВОЇ ЕНЕРГІЇ

У світі явищ середньої людини, що ще не пройшла через ініціюючий досвід переро­дження, упор завжди робився і ро­биться на парні статеві взаємовідносини, про це свідчать усі наші романи, п’єси, кіно. Творчий початок виражає себе голо­вним чином у розмноженні, здійснюване через відносини чо­ловічого і жіночого, або позитивного і негативного, полюсів у людській родині. Це правильно, добре, і є частиною божест­венного Плану. Навіть при тім, що чоловіки проституювали свої здібності і зробили неміцними ці відносини, основний План залишається божественним і ідеальним.

Після Першого Посвячення всі сексуальні відносини змі­щуються поступово і неухи­льно на своє законне місце приро­дної фази існування в трьох світах (фізичному, емоційному і розумовому) і однієї з правильних і нормальних потреб, але акцент міняється. Стає явним більш високе переживання і взаємодія, для якого секс є усього лише символом. Замість від­носин чоловіка і жінки тепер виникають магнетичні відно­сини між негативною зараз особи­стістю і позитивною душею з наступною творчістю на більш високих рівнях. Це відно­шення здійснюється через головний енергоцентр і центр між бровами, і ці центри постійно - за допомогою гіпофіза і шишко­подібної залози – впливають на особистість, з’єднуючи її з ду­шею.

Активність або пасивність центрів обумовлює особистість, діючи через ендокринну систему; енергії, які спрямовуються центрами, і сили, що ними виробляються, можуть бути конт­рольо­вані і керовані душею, духовною людиною. Енергія сакраль­ного центру, що розташо­ваний на рівні пупка, (центру найбі­льш задіяного і активного під час Першого Посвячення) по­винна бути трансмутованою і піднятою до горлового центра, тим самим трансформуючи фізичний творчий акт у творчий процес створення гарного, красивого і істинного. Це абе­тка фундаментальних знань: трансмутація сексу. У цьому пере­творювальному процесі люди дуже багато помилялися, підхо­дячи до предмета з двох різних сторін:

  1. Вони намагалися придушити природне бажання і зро­бити акцент на нав’язуваній безшлюбності; у такий спосіб вони часто спотворювали природу і накладали на “природну людину” правила і установки, що не відпо­відали божественному Плану.
  2. Вони намагалися – впадаючи в іншу крайність – висна­жити нормальне сексуальне бажання за рахунок повної розбещеності, вседозволеності і збочень, руйнуючи себе і закладаючи основу нещасть на багато наступних поколінь.

Справжня трансмутація є в дійсності досягнення правиль­ного почуття пропорції у відношенні до будь-якої фази люд­ського життя, і для людства сьогодні вона має пряме від­но­шення до сакрального центру і енергій, що його активізують. Коли до правильного розу­міння тієї ролі, яку секс повинен ві­дігравати в повсякденному житті, додасться концентра­ція ду­мки в горловому центрі, цей центр автоматично стане магне­тичним і буде залучати сили сакрального центру нагору по хребті в “місце творчого будівництва”; тоді нормальне ста­теве життя буде упорядковане, але не атрофоване, і займе своє законне місце як одна зі звичайних здібностей і потреб, якими обдарована людина; воно буде взяте під контроль за рахунок відсутності спрямованого інтересу і підлегле закону країни, що регулює відно­шення кожного до своєї протилеж­ності – чи негативної жіночої, чи позитивної чоловічої. Для прагнучого секс стає насамперед способом створення тіл, не­обхідних для втілення душ. Таким чином, через силу свого прикладу, шляхом відмови від усіх крайностей, шляхом при­святи тілесних енергій більш високим цілям, а також шляхом визнання законів у будь-якій країні й у будь-який час, сучасне неправильне використання сексу поступиться місцем упо­ряд­кованому життю і правильному використанню цієї головної тілесної функції.

Це упорядковане фізичне життя настає, коли особистість у достатній степені інтегрована і координована, а енергоцентр між бровами активний і переходить під контроль душі. Це ро­бить негайним автоматичний вплив на залозу, зв’язану з цим центром; вона стає збалансованою частиною загальної ендо­кринної системи і минулий дисбаланс зникає. Одночасно голо­вний центр стає активним у результаті ментального усвідом­лення, медитації і служіння прагнучого; це приводить зв’язану з ним шишкоподібну залозу в дію. Усе це знову ж лише абетка духов­ності.

Часто випускають той факт, що зростаюча активність цих двох “крапок світла усере­дині голови” в основі своєї зв’язана з тим, що відбувається в сакральному і горловому центрах, коли йде перетворюючий процес і енергії сакрального центра збираються вгорі – у горловому центрі (без того, однак, щоб забрати всю енергію з нижчого центра; так що його норма­льна діяльність зберігається). Тоді два центри в голові стають відповідно активні; не­гативний і позитивний елементи впли­вають один на одного, і світло в голові світить усе яс­кравіше; лінія світла, що забезпечує вільну взаємодію, установлюється між центром між бро­вами і головним центром, а значить і між гіпофізом і шишкоподібною залозою. Коли ця лінія світла існує і йде безперешкодна взаємодія між двома центрами і двома за­лозами, тоді стає мо­жливим перше посвячення. Коли воно від­бувається, те не потрібно робити висновок, що ро­бота транс­мутації, що йде між нижчим і вищим центрами, цілком вико­нана і взаємини між двома головними центрами остаточно встановлені. Лінія світла усе ще тонка і неміцна, але вона існує. Саме енергія, звільнена при Першому Посвяченні і передана в сакральний і гор­ловий центри (через головний центр, який повільно пробуджується), приводить процес трансмутації до успішного завершення і стабілізує взаємини усередині голови. Цей процес може зайняти кілька життєвих циклів постійно посилюваних спроб з боку Посвяченого-учня.

Знання, що стосується ендокринних залоз чи залоз внут­рішньої секреції, усе ще зна­ходиться в зародковому стані. Ба­гато відомо про залози, зв’язані із сакральним центром і про щитовидну, але дотепер, природно, медицина не визнає, що існують ефекти від дії чи бездіяльності центрів, чи що між сакральним центром і горловим існує лінія найменшого опору. Дещо, хоча і небагато, відомо про гіпофіз, але його особлива важливість (оскільки він впливає на психологічні реакції людини) ще недостатньо усвідомлена. Нічого, факти­чно, не відомо про шишкоподібну залозу чи тимус, і це тому, що в нерозвиненій людині і навіть у звичайному громадянині не пробуджені ні головний, ні серцевий центри. Той факт, що багато знань мається про сакральний центр (як джерело фізи­чної творчості) і  про позитивний вплив щитовидки, зобов’язаний в основному тому, що обидва ці центри розбуджені в зви­чайній людині, і коли вони функціонують нормально, необхідна взаємодія встановлена, ми маємо сильно сексуального індиві­дуума, що також є творчим працівником в одному з видів ми­стецтва. Таке зустрічається дуже часто. Коли центр між бро­вами і його зовнішнє вираження, гіпофіз, теж активні, а від­носини між трьома центрами – сакральним, горловим і між­брівним – пробуджуються і починають функціонувати, коли між ними і іншими центрами встановлюються визначено свідомі взаємо­відносини (в залежності від променя, від сві­домо по­ставленої мети і тренування), тоді ми бачимо практичного мі­стика, гуманітарія й окультиста.

Учням варто пам’ятати, що коли мова йде про прагнучих і учнів, то існує потік енер­гії як нагору, так і вниз усередині всієї структури центрів:

Висхідний потік, що спричинює Трансмутацію.

  • Із сакрального центра в горловий центр. Фізичне тво­рення перетво­рюється в художню творчість.
  • З центра сонячного сплетення в серцевий центр. Індиві­дуальна (емо­ційна) свідомість перетворюється в групову свідомість.
  • З основи хребта (купчика) в головний центр. Матеріа­льна сила пере­творюється в духовну енергію.
  • З кожного з усіх п’яти центрів уздовж хребта в центр між бровами. Не­узгоджене життя перетворюється в інтеграцію осо­бистості.
  • Із шести взаємодіючих центрів у найвищий головний центр. Діяльність особистості перетворюється в духовне життя.

Це широке узагальнення, і процес не відбувається так уз­годжено, гладко й впорядко­вано, як можна подумати, дивлячись на цю таблицю. Даний процес простирається на багато життєвих циклів несвідомої трансмутації на ранніх стадіях чи є резуль­татом гіркого досвіду і свідомих спроб на пізніх стадіях, і стає усе більш динамічним і ефективним, коли прагнучий проходить різні стадії по Шляху. П’ять променів, з якими учень повинен працювати, (два го­ловних зумовлюючих промені: душі і осо­бистості та три допоміжних: фізичного, емоцій­ного і розумо­вого тіл) мають визначений активний вплив; причинне регу­лювання дає мож­ливості чи  перешкоди, а складність самого процесу (при порівняно обмеженому досвіді учня) так заплу­тує, поки процес йде, що єдине, що може зробити учень, це схопити загальну лінію, дану тут, і не звертати занадто багато уваги на окремі конкретні деталі.

Спадний потік, що спричинює трансформацію.

Як тільки головний центр починає пробуджуватися, а учень свідомо веде роботу зі спрямування енергій у центри, в такий спосіб ке­руючи життям своєї особистості, виникає наукова задача енергетизувати центри в особливих заданих ритмах, що визначаються променями, обставинами; тим самим усі ті­лесні енергії утягуються у правильну духовну діяльність. Ми тут не будемо говорити про це докладно, лише вкажемо, що цей спадний потік можна дуже умовно розділити на три стадії:

  1. Стадія енергетизації творчого життя через горловий центр, свідомо й одночасно приводить у взаємодію:

а. головний і горловий центри;

б. ті ж і сакральний центр;

в. усі три центри.

Ця взаємодія, правильно встановлена, зможе вирішити ін­дивідуальну проблему се­ксу, і не за рахунок придушення, а за рахунок установлення правильного контролю, у той же час це зробить учня творчою людиною у світському розумінні, за­вдяки чому він стане корисним людям.

  1. Стадія енергетизації свідомого життя через серцевий центр, що приводить одноча­сно і свідомо до тісної взаємодії:

а. головний і серцевий центри;

б. ці два плюс центр сонячного сплетіння;

в. усі три центри.

Ця стадія необхідна для встановлення правильних людських зв’язків, правильних групо­вих відносин і правильних духовних відносин у всіх життєвих виявах людини. Точно так само, як стадія регулювання творчого життя дуже впливає на фізичне тіло, так ця стадія з величезною силою впливає на астральний провідник; емоційні реакції трансформуються в прагнення і слу­жіння; егоїстична індивідуальна любов трансформується в гру­пову любов, і тоді життям пра­вить божественність.

  1. Стадія енергетизації всієї людини через центр основи хребта, що приводить одно­часно і свідомо в ритмічну, узго­джену взаємодію:

а. головний центр і центр унизу хребта;

б. ці два плюс міжбрівний центр;

в. усі три центри.

Це кінцева стадія величезної важливості, і вона  завершу­ється у всій повноті тільки під час Третього Посвячення – Преображення.

Очевидним є, таким чином, як три важливі слова передають задачу наукового розкриття і правильного керування центрами: Трансмутація, Трансформація, Преображення.

Ці ідеї (передача, психологічна складність і патологічні результати) можуть проясни­тись при розгляді деяких фактів, що стосуються сакрального центру, який дуже три­валий період керує тваринним і фізичним творчим життям людини. У процесі еволюції сакраль­ний центр проходив через стадії авто­матичного несвідомого використання, які можна знайти в зовсім дикої людини; потім стадії використання під впливом бажання для задоволення і фізич­ного задоволення, де уява уже відіграє визначену роль; далі йде період, коли відбувається сві­доме під­порядкування життя сексуальному імпульсу. Це вже зовсім інше, ніж на першій ста­дії. Секс стає домінуючим фактором у свідомості, і багато людей сьогодні проходять через цю ста­дію, кожен колись у якихось життєвих циклах проходив через неї. За цим слідує пе­ріод передачі, у якій фізична тяга сексу і потреба фізичної творчості не так переважає, і сили почина­ють збиратися вище, у сонячному сплетенні. Там вони наба­гато більше контро­люються астральним життям уяви, аніж не­свідомим тваринним життям чи життям свідомого бажання. Вони сплавляються там із силами самого сонячного сплетення і поступово підні­маються до горлового центра, але завжди че­рез серцевий центр. Тут ми маємо головну пе­решкоду для мі­стика, що швидко набуває функціональної активності. Він бо­лісно усвідом­лює подвійність: притягання світу і містичного бачення, божественних можливостей і здіб­ностей особистості, любові замість бажання і потягу, божественних відносин за­мість людсь­ких. Але усе це ще інтерпретується в термінах по­двійності. Секс усе ще будоражить уяву в його свідомості, він не зайняв поки збалансованого місця серед інших інстинктів людської природи; результатом є майже патологічний інтерес до символіки сексу і до того, що можна назвати одухотворене сексуальне життя. Ця тенденція дала численні приклади в пи­саннях і переживаннях середньовічних містиків. Ми знахо­димо такі вираження, як “наречена Хрис­това”, “шлюб у небе­сах”, опис Христа як “небесного нареченого” і безліч подіб­них символів і фраз. У “Пісні Пісень” Соломона ви знайдете чоловічу інтерпретацію такого сексуального підходу до душі і її всеосяжного життя.

Ці і набагато менш приємні приклади сексуальної психології зустрічаються упереміж із справжнім і яскраво вираженим міс­тичним прагненням і старанням, з дійсним прагненням до союзу з божеством. Причина всього цього лежить у стадії передачі. Як ви бачите, нижчі енергії є предметом двох стадій передачі: спо­чатку в сонячне сплетення, а відтіля в горловий центр. У цей пе­ріод горловий центр ще недостатньо активний і недостатньо пробуджений, щоб всотати і використовувати сакральні енергії. У деяких випадках вони затримуються на шляху нагору і тимча­сово утримуються в серцевому центрі, створюючи феномен сек­суальних позивів (супро­воджуваних часом визначеними фізич­ними реакціями), релігійного еротизму й у цілому нездо­рового стану від підвищеної сексуальності до фанатичної безшлюбно­сті. Останнє являє собою настільки ж небажану крайність, як і перше, і приводить до дуже сумних наслідків. Часто у ви­падках з містиками чоловічої статі при цьому є присутнім надрозвинене сексуальне вираження на фізичному рівні, різні збочення або виражений гомосексуалізм. У випадках з жінками там може бути велике перезбудження сонячного сплетіння (замість сакра­льного перезбудження), а в результаті – проблеми типу гастриту і нездорове життя уяви, що включає в себе усе від жалю­гідної хтивості до визначених форм сексуального божевілля, часто по­ряд із сильною прихиль­ністю до релігії. Якщо на ранніх стадіях містичного розвитку існує правильне керування мента­льним життям і думкою плюс відверте пояснення процесу, то можна уникнути дуже багатьох ускладнень. Інтерес до містики на цих ранніх стадіях дуже нагадує інтерес, що проявляється під­літками як до сексу, так і до релігії. Ці два предмети близько зв’язані в цей конкретний період розвитку. Якщо вихователі, батьки й усі, хто заклопотаний вихованням підлітка, можуть надати йому правильну допомогу, то деякі небажані тенденції – насті­льки розповсюджені в наш час – ні­коли не переростуть у звички і стани думки, як це часто стається зараз.

Канал наближення, чи спадного потоку, такий:

а. Від аспекту волі монадного життя до того рівня свідо­мості й енергії, що ми називаємо рівнем вищого розуму.

б. Від вищого розуму до пелюстків знання душевного ло­тоса.

в. Від цих вихрів сили до нижчого, чи конкретному, ро­зуму – властивого середній інтелігентній людині – далі до горлового центра, а відтіля відразу ж до сак­рального центру (центру творчості і відтворення на фізичному плані). Від­тіля енер­гія знову піднімається до горлового центру, де творчий фізичний імпульс перетво­рюється в художню чи лі­тературну творчість у тій  чи іншій формі, а пізніше – в уміння створювати групи  чи організації, що зможуть вира­зити деякі ідеї і думки, випроміню­вані Розумом Бога, що потребують негайної передачі на  Землю.

“Нехай учень переведе вогонь з нижнього трикутника у вищий і збереже те, що ство­рено вогнем у середній крапці”.

Це означає буквально контроль Посвяченим над своїм сек­суальним імпульсом у зви­чайному розумінні, і передачу во­гню, що тепер природно оживляє органи розмноження в гор­ловий центр, у такий спосіб творчість переходить на менталь­ний план за допомогою ро­зуму.

Те, що потрібно створити, повинно потім підтримуватися і харчуватися любовною енер­гією природи, що виходить із сер­цевого центра.

Нижчий трикутник, про яке йшла мова, такий:

  1. Сонячне сплетіння.
  2. Основа хребта.
  3. Органи розмноження.

Вищий трикутник буде таким:

  1. Голова.
  2. Горло.
  3. Серце.

Це може бути проінтерпретоване поверхневим читачем як розпоря­дження жити в безшлюбно­сті і дати зарік утримуватися від усіх фізичних проявів сексуального імпульсу. Це зовсім не так. Багато Посвячених досягли своєї мети в той час, як вони мудро і належним чином підтри­мували подружні відносини. Посвяче­ний прагне виробити в собі особливий стан розуму, щоб усві­домити, що усі проявлені форми божественні, і явища фізичного плану в такому ж ступені божественні, як і явища вищих пла­нів. Він розуміє, що нижчі вияви божественності пови­нні бути під свідомим контролем цієї внутрішньої божественно­сті, а будь-які дії повинні направлятися старанням виконати кожен свій обов’язок, контролювати кожну дію і викори­сто­вувати фізичне тіло так, щоб принести користь групі і допо­могти її духовному прогресу, дотримуючись при цьому всіх законів.

Я не спорю, що на деяких стадіях людині можна порадити удосконалити контроль у якому-небудь напрямку шляхом тимчасової помірності, але це є тільки засіб на шляху до мети, і його обов’язково перемінить фаза, коли, встановивши конт­роль, людина буде пре­красно виражати себе за допомогою свого фізичного тіла, коли атрибути божественності і кожен центр будуть нормально і мудро використані, що ще просуне людство на шляху до мети.

Посвячені і Вчителі женяться в багатьох випадках і нор­мально виконують свої обов’язки чоловіків, дружин, глав сі­мейств, але усе контролюється і керується метою і намі­рами, і ніщо не віддається на волю пристрасті чи бажання. У доско­налій людині на фізич­ному плані всі центри знаходяться під повним контролем, і їхня енергія використовується належним чином; духовна воля внутрішнього Бога є головний фактор, і на всіх планах через усі центри буде проявлятися об’єднане прагнення до найбільшого добра для максимальної кі­лькості людей.

Дуже багато учнів йдуть невірним шляхом чи розвивають в собі такий стан розуму, що відбувається повна атрофія всієї фізичної природи, чи впадаючи в оргію розбещеності під бла­гим приводом “стимулювання центрів”, віддаляють тим са­мим свій астральний роз­виток. Справжнього Посвяченого можна впізнати за його мудрою  нормальністю, за його послідовним конформізмом стосовно того, що є благом для групи, як це ви­значає закон країни, за його самоконтролем, униканням будь-яких крайностей, а також за прикладом, який він надає навко­лишнім, прикладу духовного життя і високої моральності, з’єднаної з життєвою дисци­пліною.

Три зауваження, що відносяться до передачі енергії:

  1. Потрібно здійснити передачу енергії з усіх нижчих центрів до усіх вищих; це зви­чайно робиться в два етапи. Передача, вироблена усередині особистості, супроводжу­ється пе­редачею духовної енергії з резервуара сили, назива­ного душею, у фізичне тіло людини. Це стає можливим, коли людина робить необхідну передачу усередині себе. Обидві ці передачі мо­жуть відбутися протягом еволюцій­ного процесу, чи ж їх можна прискорити через посилене тренування учнів усіх ступенів.
  2. Усередині основного поля діяльності потрібно буде зробити наступні передачі:
  • Енергія центра в основи хребта (орган особистої волі) по­винна бути під­нята і перенесена по хребті в головний центр через міжбрівний центр.
  • Енергія сакрального центру (який керує статевим жит­тям і органами фі­зичної творчості) повинна бути піднята в горловий центр, що стане органом творчої активності вже не у фізичному смислі.
  • Енергія сонячного сплетіння (орган особистого само­усвідомлюваного бажання) повинна бути піднята до серця і там перетворена в групове служіння.
  1. Усі ці центри розвиваються і задіються в три етапи, тим самим прогресивно впли­ваючи на зовнішні аспекти люд­ського життя:

а. Є період, коли центри якщо і діють, то тільки в напівдрімо­тному стані: сили, з яких вони складаються і які виражають, рухаються повільно, у важкому інертному ритмі; світло, якім можна бачити в кожнім центрі, ще тьмяне; кра­пка електричної потужності в центрі (“серце лотоса, чи ча­кри”, вісь колеса, як її  називають у Східному вченні) від­но­сно нерухома. У центр вливається рівно стільки енергії, скільки потрібно, щоб підтримати життєдіяльність, рівне функціонування інстинктивної природи плюс здатність реагувати нестійким і не інтелектуальним чином на сти­мули, що йдуть з астрального плану через індивідуальне астральне тіло.

б. Період, коли має місце помітне підвищення вібрації і потужності сили. Світло центрів стає яскравіше, і центр сонячного сплетіння стає особливо активним. Проте, усе реальне життя людини зосереджене нижче діафрагми. Центри над діафрагмою тьмяні і відносно пасивні, крапка в центрі, проте, більш динамічна і електрично за­ряджена. На цьому етапі людина представляє із себе просто серед­нього громадя­нина, який пізнає, і який в основному підпорядкова­ний своїй нижчій природі й емоційним реакціям, що вико­ристовує свій розум для задоволення своїх потреб. Його центри сприймають, в основному, фізичні й астральні сили, але іноді відгукуються і на мен­тальний поштовх.

в. Період, коли виробляється перша передача енергії. Він може тривати довгий час і зайняти кілька життєвих цик­лів. Центри нижче діафрагми цілком пробуджені, їхня дія­льність дуже активна, їхнє світло яскраве, їхня взаємодія реальна до такого сту­пеня, що встановлюється магнітне поле, яке включає в себе всю область нижче діа­фрагми, поле достатньо могутнє, щоб поширити свій вплив на об­ласть вище діафра­гми. Сонячне сплетення стає доміную­чим органом замість сакрального центра, що настільки до­вго керував життям тваринної природи. Воно тепер при­ймає енергії знизу, поглинає їх і починає свою роботу з їх­нього спрямування і передачі у вищі центри. Людина ця є уже високо інтелігентним громадянином і прагнучим. Вона ус­відомлює дуалізм своєї природи, тієї, котра нижче діафрагми, і тієї, котра вище, і го­това йти Шляхом Іспиту.

г. Період, коли передача продовжується. Сакральні сили переносяться до горла, а сили сонячного сплетення – до серця. Остання передача поки ще настільки мала, що дія її майже непомітна. Цей період довгий і дуже склад­ний. Сьогодні більшість лю­дей проходять через періоди в. і г ., що є підготовчими періодами до містичного життя.

д. Період, коли серце і горло стають активними. Людина творчо пізнає в тій чи іншій області і поступово роз­виває групову свідомість. Однак, її реакції усе ще егоїс­ти­чно мотивовані, хоча в той же час вона переживає цикли бачень і періоди духов­них контактів. Містичне життя явно залучає її. Вона стає містиком.

е. Надходить другий період передачі, і центр між бровами, що керує інтегрованою особистістю, стає активним і домінуючим. Життя почуттів і містичних зусиль зі своєю вираженою запопадливістю і суворою дисципліною повинно поки тимчасово завмерти, а його місце займе інтеграція особистості, особистісні амбіції, особисті цілі й особисте вираження. Це правильна і гарна зміна, що може завершити всебіч­ний розвиток. Вона тимчасова, тому що містик поки затаївся під зовнішньою акти­вністю і розумними світськими бажаннями і знову прокинеться до життєвого праг­нення, коли природа розуму буде цілком розбуджена і стане чільною, коли бажання ментального задоволення буде насиченим і “Син Божий буде готовим встати і йти в будинок Отця свого”. У цей період ми бачимо, як творчо мисляча людина досягає зеніту свого особистого життя. Центри нижче голови всі активно діють, але центри під діафрагмою займають підлегле становище і контролюються вищими центрами. Вони підкоряються волі людини, що у цей час керована честолюбством, інтелекту­альною доцільністю і тією формою групової роботи, що дає їй можливість розкрити свій власний потенціал. Центр між бровами яскравий і могутній; горловий центр дуже активний, а серцевий центр швидко розкривається.

є. Період, коли вищий головний центр випромінює активність. Це відбувається як ре­зультат поновлення (новим і більш вражаючим чином) містичного інстинкту, до якого цього разу додається інтелектуальний підхід до дійсності. Результат буде двоїстим:

  • душа починає виливати свою енергію в усі ефірні, чи життєві, центри – через го­ловний центр.
  • точка в серцевині кожного центру вперше починає діяти по-справжньому; вона стає випромінюючою, сяючою, магнетичною і повною такої сили, що “затьмарює світло усього, що знаходиться навколо”.

Усі центри в тілі тепер включені в упорядковану діяльність силами любові і волі. По­тім відбувається остання передача всієї тілесної і психічної енергії в головний центр через пробудження центра в основі хребта. Потім великі Полярні протилежності, що символізу­ються і виражаються головним центром (органом духовної енергії) і центром в основі хре­бта (орган матеріальних сил) зливаються, і з цього часу і назавжди людина керується тільки згори, своєю душею.

У період підйому енергії, коли сили тіла знаходяться в стані ненормального, безу­пинного руху і перетворення, очевидним є, яку небезпеку це представляє для містика й учня і якими серйозними можуть бути результати будь-якої передачі, якщо її підштовхують за­мість того, щоб дати їй відбуватись природним шляхом. Саме тут лежить одна з причин безладдя і хаосу в сучасному світі. Сили, що протікають крізь маси середніх інтелігентних людей, сьогодні (йдеться про тих, хто освічений, здатний цікавитись світовими новинами й обго­ворювати світові події і процеси) створюють експериментальну площадку для передачі ене­ргії із сакрального центру в сонячне сплетення. Це неминуче веде до збурень, перезбуджень, повстань і багатьох інших складностей.

Як показує людська еволюція, Закон Магнетичного Контролю представляє в наш час першочергову важливість. Ціль людських прагнень повинна як контролюватися цим зако­ном, так і поставити його собі на службу. Це закон, за яким сексуальне вираження, як ми вже знаємо, трансмутується і піднімається; секс є лише демонстрацією на фізичному рівні Закону Притягання; цей закон повинний бути вироблений у людському царстві, а також і у всіх нижчих царствах. Любов до усього, що дихає, і притягання, що реалізується в служінні, є тим, що продемонструвала Духовна Тріада. Сексуальний вияв, з’єднання двох перетво­рюється в об’єднання багатьох заради справ служіння, що дадуть народження новим ідеалам, і новій расі – духовній.

Небезпека зайвої стимуляції органів сприйняття добре розуміється теоретично; важ­ливо підкреслити, що ця небезпека дуже реальна. Причина в тім, що в зайвій стимуляції цих центрів внутрішній вогонь усього лише проходить по лінії найменшого опору, завдяки по­ляризації людства в цілому. Отже, та робота, яку має провести учень, двоїста:

Він повинен забрати свою свідомість з цих центрів; це не проста задача, тому що доведеться боротись з результатами розвитку, що відбувався протягом багатьох по­колінь.

Він повинен направити увагу творчого імпульсу на ментальний рівень. Якщо йому вдасться зробити це, він підніме божественний вогонь до горлового центру і до взає­модіючого з ним головного центру, а не опустить його до нижчих органів відтворення. Таким чином, ясно, чому не варто проводити багато часу в медитації в ранні роки, якщо, звичайно, людина не дуже розвинена. Дуже мудрим було давнє правило, що лю­дина повинна віддати свої молоді роки домашньому життю, і тільки коли вона вико­нала свою задачу як член сім’ї, можна було звертатися до життя подвижника. Це було правилом для середньої людини. З розвинутими душами, учнями і прагнучими, все інакше, і кожний має вирішувати свою власну особисту проблему.

 

***********************

                              

 ШЛЮБ І БАТЬКІВСЬКІ ФУНКЦІЇ

Посвячений як приклад духовного способу буття;

пріоритети в сфері батьківських обов’язків;

зміна мотивації щодо шлюбу.

Багато з тих, хто читає цю главу, будуть розчаровані (настільки порожній і дурний буває людський розум у багатьох випадках) тим, що тут не розмірковується, якими способами Члени Ієрархії будуть пристосовуватися до сучасних побутових умов, наприклад, що Вони будуть їсти, чи  будуть Вони одружуватися . Сказати можна лише одне: Вони приймуть сучасне життя й усе, що з ним зв’язане, і будуть продовжувати демонструвати, як це життя, нормальний продукт процесу еволюції, може бути прожите божественно; Вони покажуть вищий ідеал шлюбу (нагадаю, що багато Вчителів одружені і виростили дітей) і продемонструють принцип, що лежить в основі продовження людського роду; Вони покажуть також, що все життя єдине, що формальна природа завжди є жертовний союз у великій схемі божественного прояву; Вони також покажуть нам: що б ми не робили, нехай навіть – їли чи пили, усе повинно підлягати правильному, помірному і природному закону і робитися в дусі люблячого розуміння, завжди заради слави Божої. Вони дадуть приклад упорядкованого, поміркованого життя у всіх відносинах і продемонструють також можливість існування на землі людей без дурних схильностей і без негативних рис у їхній природі. Вони виступлять як живі приклади доброї волі, щирої любові, як люди з розумно прикладеною мудрістю, гарним характером і з почуттям гумору. Вони можуть бути навіть настільки нормальні, що можна буде не зрозуміти, що Вони із себе представляють.

Коли людина живе як душа і вся її особистість підлегла душі, це саме собою природно має на увазі безкорисливі цілі, чистоту життя, підпорядкування законам, і вона проявляє собою справжній приклад духовного життя. Їжа, наприклад, часто залежить від   клімату чи смаку, і бажана та їжа, що підтримує фізичне тіло в здатності служити людству. Знову ж, божественний син Божий може діяти однаково вільно й ефективно, одружений він чи ні; проте, він ніколи не допустить використання сил свого тіла для грубого задоволення, ніколи не буде переступати усталені звичаї і не знизить стандарту, установленого суспільством для своїх вищих і кращих членів. Часто поняття змішуються й упор робиться на фізичних діях, а не на самім житті цих людей. Коли ж увага буде звернена до душі, то керувати життям фізичного плану можна буде без усяких утруднень.

 У словах "мир" і "добра воля" ми маємо два ключових поняття, що дають рішення двох протиріч: одне в психічній природі людини, особливо між розумом і емоційним інструментом. Усунення цього протиріччя означає досягнення миру. Інше протиріччя – між особистістю й душею. Це останнє є подолання основної "тріщини", і воно виразно досягається волею-до-добра. Вона не тільки усуває основну розбіжність в індивідуумі, але саме вона викликає велике і неминуче злиття між інтелігентним людством і великим духовним центром, що ми називаємо духовною Ієрархією планети.

Саме визнання, майже несвідоме, цих протиріч і необхідності їхнього зближення зробило шлюб, і особливо те, що завершує акт шлюбу, великим містичним символом більш важливих внутрішніх злиттів.

  Ці розбіжності існують у  свідомості чи знанні, але не в дійсності. 

 Функції батьків не слід сприймати в першу чергу як тваринну функцію чи як функцію чисто соціальну й економічну, як це прийнято в наш час. Установленню свідомо створеної нитки світла (як окремої частини світового енергетичного каналу світла) між батьками й дитиною, навіть у стадії виношування, треба старанно учити. У такий спосіб буде встановлений тісний зв’язок "у світлі", притім без непотрібного розумового контролю й авторитету. Ці останні слова покажуть вам, що неможливо було дотепер прискорити навчання цій новій науці побудови енергоканалу світла. Сьогодні поступово стає можливим закласти фундамент цього нового навчання, оскільки молоді люди в кожній країні відстоюють перед батьками й учителями ідею своєї сутнісної визначеної незалежності. Бунт молоді, незважаючи на всі минущі особисті нещастя, став бажаним явищем і підготував шлях для встановлення правильних і кращих відносин, заснованих на тих принципах, про які говорилось.

Зараз неможливо зробити більше, ніж вказати основу нового навчання, що підготує молодь світу до обов’язків і відповідальності батька і матері. Уся ця проблема зв’язана з проблемою сексу, а також із проблемою держави і її контролю набагато більше, ніж це звичайно визнається. Це дві проблеми, що зараз тільки починають здобувати своє повне значення. Батьківство є результат, причому заздалегідь вирішений, відносин між двома тваринними тілами, але є ще більш широкий груповий зміст цього твердження. Батьки це те, що уможливлює  державу, націю й групу остільки, оскільки мова йде про маніфестацію (фізичний вияв), і тут знову ж потрясає величезність проблеми. Бути батьками – значить мати також близьке символічне відношення з Ієрархією, тому що сімейний осередок є земний символ Ієрархії, і саме через два факти – сексуальні відносини і фізичне народження – величезна Ієрархія Душ може досягати фізичного вияву і домагатися духовної досконалості в трьох світах людської еволюції. Ієрархію можна розділити на дві основні групи, і цей факт потрібно постійно тримати в голові:

  1. Ті душі, що досягли досконалості і знайшли статус божественних служителів.
  2. Ті душі, що знаходяться в процесі еволюції і проходять періоди набуття досвіду в матеріальному світі.

Ідея зачаття, народження і відповідного вияву (маніфестації) проходить червоною ниткою крізь усю езотеричну думку. Древні духовні вчителі людства завжди використовували символіку природного процесу, щоб проілюструвати і зробити зрозумілим необхідне наставляння, заклавши духовний фундамент істини, що у наступаючих століттях поведе расу по нових шляхах і до нового типу мислення. Для езотериста тут існує процес народження в темряву фізичного плану, що, у свою чергу, є визначеним підготовчим процесом, який веде до народження у світло, що відбувається у світлі і дає зовнішній вияв тіла світла. Цей тривалий процес – тому що в усі століття відбувалося народження у світло – створить той майбутній світ світла, розкриття якого і є метою природних процесів еволюції. Це те саме "друге народження", про яке говориться в Новому Завіті, при якому людина "народжується заново" у світ світла і любові.

 З погляду  нової освіти, ці поняття будуть визначати погляди батьків у прийдешню епоху, і до них потрібно готувати підростаюче покоління. У наш час у деяких країнах і серед націоналістів різних країн переважає неправильне розуміння нових понять, і упор робиться на необхідності підвищення народжуваності. Скрізь увага звертається на народжуваність, її підйоми і спади, на турботу про матерів і дітей (навіть у передродовий період), і на освіту батьків. Усе це згодом  приведе до поширення нових ідей і поглядів, що будуть відповідати світовій культурі і концепціям майбутнього. Але сам мотив занепокоєння з цього приводу помилковий. Внутрішнє прагнення вирішувати проблему батьків краще і по-новому є цілком правильним. Але цілі, котрі ставляться перед людством, аж ніяк не настільки високі чи бажані. Час неминуче приведе до радикальних змін у підході до сімейного життя, до батьківських обов’язків і виховання дитини, і ядро вже готує шлях для цього – чи може готувати його, якщо працюватиме вірно, уважно і  з розумом.

Предмет батьківських обов’язків і виховання дитини занадто великий, щоб вести повну і задовільну дискусію в цих коротких інструкціях, але можна зробити певні твердження, що охарактеризують майбутній розвиток і вкажуть шлях до зміни поглядів. Дозвольте мені перелічити їх:

  1. У майбутньому упор буде робитися не на прагнення створювати великі родини, а на турботу про якість і інтелігентність дитини. Коли факт ефірного тіла з його силовими центрами буде науково обґрунтований, вищезгадане пророкування набуде значення.
  2. Потреба в підвищенні народжуваності буде поступово сприйматися як омана, і це відбудеться з трьох причин, які корисно знати:
  3. Багато душ швидко досягають досконалості й остаточно йдуть із життя нашої планети. Цей процес ще більш активізується з приходом Ери Водолія. Потрібно пам’ятати, що двері з тваринного світу будуть якийсь час закриті, і протягом тривалого періоду ніяка індивідуалізація не буде приводити до матеріалізації у фізичному тілі. Технічно, будь-яка індивідуалізація, що може статись, буде тим, що називають "індивідуалізацією в пралайю, в очікуванні неминучого заклику". Таким чином, не буде ніякої необхідності для поспішного створення численних людських форм.

б.   Економічна ситуація зробить необхідним прийняття визначених фізичних обмежень, тому що зараз уже зовсім очевидно, що понад визначену межу планета не в змозі підтримувати життя людства. Це більш серйозно за своїм  значенням, ніж може видатись при поверхневому погляді. До того ж, ми маємо свідчення зростаючого усвідомлення расою цього факту. Це  усвідомлення ще дуже викривлене і багато в чому невірне, і сьогодні воно  приводить до розпусного використання методів контрацепції. Коли  ж свідомість раси буде розвинута – а це відбувається дуже швидко, – коли Закони Ритму і Підходу будуть осмислені, то виявиться, що існують визначені уроджені реакції, що будуть виключати зачаття, і тоді механічні засоби більше не знадобляться. Це звучить поки дуже невизначено і здається майже неймовірним, але раса швидко освоює особистий контроль (навіть якщо наше уявлення про швидкість відрізняється від вашого), а це, у свою чергу, повинно викликати визначені автоматичні і неминучі зміни. Ця думка повинна бути обов’язково засвоєна  езотеристами.

в.   Широко розповсюджена статева розбещеність, а також закони  багатьох країн, що дозволяють чоловікові мати кілька дружин (що образливо для жінки), поступово і неминуче зникнуть. Це, у кінцевому рахунку, одна з форм легалізованої проституції. Ця невпорядкованість і порушення сутнісних ритмів привели до закономірних наслідків: до  народження були притягнуті мільйони душ, яким зовсім не було призначено досягти тілесного вияву саме в той час. У цьому факті криється причина більшості  сучасних економічних труднощів і планетної дилеми. Економічна ситуація і необхідність забезпечувати непомірно  велике населення планети викликали агресію і жадібність націй протягом   століть, вони ж лежать в основі теперішньої спроби, як  ніколи завзятої, створити людям кращі і більш гідні умови життя. Війна була неминучим результатом цього нерозумного і непомірного поширення людських осіб. Цей недолік сексуального контролю викликав появу у світі тисяч небажаних  дітей, чиє народження є результат випадкових і неконтрольованих сексуальних зв’язків, і ні в якій мірі не говорить про заплановане рішення батьків - заплановане, тому що воно покликано дати досвід  душам, що втілюються, зі свідомим наміром прискорити "народження у світло" цих конкретних душ, послуживши в такий спосіб божественному плану.

  1. Сексуальна гігієна, а також розвиток відносин, контрольованих розумом, будуть постійно йти вперед. Багато чого в цій області, чому учать людей, є помилковим і неправильно мотивованим, тому що засновано на страху, бажанні вигоди і прагненні поліпшити расові ознаки і фізичну досконалість. Правильна форма наукового контролю над сексом, що забезпечує бажані умови, в яких можуть втілюватися душі, не може бути встановлена законом. Бажані цілі можуть бути досягнуті за допомогою методів освіти, і перші пробні кроки вже робляться в цьому напрямку; але дійсна зміна в людській свідомості, що так необхідна, може відбутися тільки тоді, коли саме людство почне підкорятися ритмічному закону, відповідно до якого, наприклад, живе тваринний світ, чи закону часів року, якому підкоряються форми рослинного царства - тим самим переводячи всі поняття на більш високий рівень еволюційної спіралі. Це спричинить за собою визначені фундаментальні зміни – упорядковане сексуальне життя й організоване життя батьків, а також зміна поглядів людства на сексуальні відносини і їхній визначений результат – Народження.
  2. Поки ж тільки релігійна людина мислить у категоріях двох необхідних і неминучих народжень – фізичного і духовного, причому вона сприймає відносини між ними як чисто символічні, без якоїсь буквальної інтерпретації. Проте, існує нерозривний зв’язок і аналогія між тим та іншим, і згодом це стане ясніше. Не може бути ні нового народження, ні створення "тіла світла", ні "маніфестації синів Бога" без процесу фізичного втілення. Не може бути злиття протилежних початків душі й особистості без фізіологічного процесу сексу, тому що саме через відносини статей у досвід душі входить елемент часу. Саме в цьому питанні сексуальна магія і внутрішні тантричні течії так прикро відхилилися убік, зосередившись на індивідуальному розвитку і знаходженні якогось досвіду, що повинний нібито стати духовним досягненням. Основна ідея, що визначає все те, що було сказаним про секс вище, двоїста за своїм змістом:
  3. Створювати тіла для душ, що втілюються, так, щоб зробити можливими деякі визначені еволюційні розкриття і досягти таких же запланованих і неминучих духовних реалізацій.

б.   Ввести наукову методику, за допомогою якої тіла,  "побудовані в пітьмі" могли б поступово витіснятися тілами, "побудованими у світлі". Тим самим була б забезпечена маніфестація фундаментального світлового аспекту світу і лежачої в його основі  структури.

  1. Сексуальні відносини мають, таким чином, тільки одну мету, що полягає в тому, щоб створювати фізичні тіла для душ, що втілюються. Отже, відносини між душею й особистістю є більш високим аспектом основного сексуального вираження у Всесвіті, і ці відносини повинні привести до появи сина Божого як світла у світі, коли він зможе сказати, як говорив Христос, що він є "світло світу", і виконати Його вказівку "дозвольте вашому світлу сяяти". Крім того, відносини між людством і Ієрархією повинні викликати випромінювання групового світла і появу з цих двох планетарних груп чи тіл, через їхнє тісне злиття і наукову взаємодію, тієї форми божественної маніфестації, що на Заході назвали "Царством Божим".

Ці п’ять положень, що даються лише як інформація для міркувань, становлять собою ті початкові ідеї, на яких будуть будуватися нові погляди на батьківську відповідальність. Сьогодні у світі є багато мислячих чоловіків і жінок, що знають про усе вищесказане, щиро бажають його і працюють заради цих цілей. Але мільйони людей зовсім не в курсі ситуації, як в економічному, так і в езотеричному аспекті. Однією з задач учителів майбутнього буде донести до них значення Закону  Ритмів-Циклів і тим самим викликати настільки різку зміну у ставленні людства до життя і сексу, до народження і батьківства, що сексуальний ритм, циклічні переживання, психологічна підготовка і спрямована, контрольована побудова тіла зможуть згодом зайняти місце теперішніх методів, заснованих на безконтрольному потуранні сексуальним бажанням і на бездумному заведенню дітей. Величезне населення світу сьогодні є результатом тваринного відгуку на ці потреби і загальної розбещеності, що є, говорячи езотерично і з погляду Духовної Ієрархії, одним з найважливіших факторів, котрі викликали світові ускладнення нашого часу, економічні проблеми й агресію різних націй. В цих твердженнях міститься ключ.

Отже, ціль сучасного людства при входженні в Нову Епоху – "діяти у світлі через визначену діяльність світлового тіла". Це містить у собі розуміння різних виявів світла, таких як світло розуміння, світло продуманого і зрозумілого процесу і світло переживання. Коли ці більш тонкі аспекти світла будуть вести, контролювати і направляти людську свідомість в області відтворення й увічнення людських індивідуальностей і коли наука про світло (наука, що має справу з тим, що стосується речовини і форми, тому що не можна забувати, що світло і речовина є синоніми) буде представляти складову частину освіти молоді і батьків, ми зможемо розраховувати на поліпшення і зміни, що повинні прийти, і почувати впевненість, що усе буде добре.

Мотиви, що приводять до шлюбу, піддадуться серйозним змінам у наступному тисячоріччі, хоча основний мотив – любов між двома людьми – залишиться незмінним чи навіть більш сильним і неегоїстично вираженим. Ставлення батьків до  дітей рішуче зміниться, постійно буде рости аспект відповідальності, хоча ця відповідальність буде відноситися в першу чергу до часу, сприятливої можливості і правильності створення тіл для душ, що втілюються. Ідея необхідності швидкого росту населення і створення великих родин заради якихось цілей держави теж зазнає змін. Підготовка дорослих людей до батьківських обов’язків і навчання їх умінню забезпечувати основні потреби майбутньої дитини буде зміщатися поступово убік  розумового і духовного рівнів свідомості. Менше уваги буде приділятися фізичним приготуванням. Те світло, що є в батьках і яке у майбутньому зможе побачити внутрішнім зором усе більше число людей, буде науково співвідноситися зі  світлом, що зароджується у дитині, і ниточка світла, що з’єднує батьків з дитиною (езотеричним символом якої є пуповина) буде вибудовуватися вміло і терпляче. Дитина буде входити в цей світ зі світловим тілом, що вже зайняло своє місце і діє у фізичному тілі, і це завдяки розумній ментальній роботі її батьків. Сьогодні це не так, хіба що в родинах з дуже розвинутими душевними якостями. Тому світлове тіло поки ще в зародковому стані і розчинено, воно просто розвівається над фізичною формою дитини, очікуючи можливості ввійти й опромінити її свідомість. У такий спосіб з’явиться й інтеграція (якої зараз не вистачає) світлової речовини планети. Початок їй буде покладено саме освіченими батьками Нової Епохи, а в міру дорослішання дитини інтеграція буде прискорена навчанням і впливом освіченого вихователя.

   У світі зараз формується цей "міст душ і служителів", що уможливить  злиття внутрішньої суб’єктивної Ієрархії душ і зовнішнього світу людства. Це зробить дійсне злиття, чи з’єднання, і позначить собою Посвячення людської родини через досягнення  найпередовіших її представників. Це вже дійсний "шлюб на Небесах", про який говорить містичне Християнство, і результатом цього злиття буде поява п’ятого царства в природі, царства Божого.

 

**********************

[1] Alice Bailey “Esoteric Psychology”, vol.2, p. 351-378.

[2] Летбідер Чарльз “Учителі і Шлях”

[3] Блаватська Олена “Практичний окультизм”

[4] Alice Bailey “Glamour – A World Problem”, page 50-51.