ЧОТИРНАДЦЯТЬ ПРАВИЛ ГРУПОВОГО ПОСВЯЧЕННЯ

Порівняння правил для кандидатів і для Посвячених

Правила групового Посвячення для учнів і Посвячених

Правило 2

ЧОТИРНАДЦЯТЬ ПРАВИЛ ГРУПОВОГО ПОСВЯЧЕННЯ

“Промені і посвячення”, ст. 12-24

Я хочу продовжити розмову про саму Ієрархію. Зараз учням треба пам’ятати, що всі основні і фундаментальні зміни на фізичному плані є неминучим наслідком внутрішніх суб’єктивних причин, що породжуються на одному з рівнів божественної свідомості, тобто на одному з планів, відмінних від фізичного. Причиною гігантських і незвичайних зсувів в царствах природи люди вважають інших людей або сили, що породжуються людським мисленням, моральною нестійкістю і амбіційністю.

Але хіба не можуть ці зміни бути результатом якихось надзвичайно важливих подій на внутрішніх планах настільки високих станів свідомості, що рядовий учень може знати про них лише за їх словесними символами і вельми ослабленими наслідками якщо такий вислів прийнятний для опису подій, що сиплються сьогодні на людство. Зло, що творитися зараз на землі деякими порочними представниками людства, є результатом їх відгуку на енергії, котрі будоражать і свідчить про їх принципову аморальність і швидку реакцію на те, що протилежне добру. Де фокусується свідомість, там і ставитися головний акцент, і це вірно як для окремої людини, так і для людства загалом. Значення нинішніх подій зв’язується (що цілком природно) з людською обізнаністю і чуйністю. Вважається, що світова війна з її неминучими наслідками – позитивними і негативними – торкається головним чином людства, тоді як це принципово не так. Переживання і страждання людства є результатом внутрішніх обставин, зіткнення суб’єктивних сил і енергій, що будоражать.

Я, звичайно, не в змозі дати вам точну картину внутрішніх подій і явищ в житті нашої планетної Сутності. Можу тільки зазначити, що світова ситуація зумовлена лише реакцією і відгуком роду людського на великі паралельні події, що виникають і стосуються наступних груп і відносин:

Вхідного Аватара і Його відносин з Господом Світу, нашим планетним Логосом.
Владик Звільнення, зосереджених в Своєму високому місці, до яких доходить заклик людства і які вступають в більш тісну взаємодію з трьома Буддами Дії.
Великої Ради Шамбали і планетної Ієрархії.
Будди і Його Архатів, що в єдності співробітничають з Христом і Його учнями, Вчителями Мудрості.
Ієрархії, втілення п’ятого царства природи, котра магнетичним тяжінням зв’язана з людським, четвертим, царством.
Впливу всіх цих важливих груп Життів на людство і неминучих наслідків для долюдських царств.

Розгляд цих відносин в категоріях сил і енергій дає уявлення про лежачий в їх основі синтез взаємозв’язків і єдності цілого.

Ми бачимо тут лінію низхідної енергії, джерело якої не має ніякого відношення до нашого планетного життя. Саме ця енергія, що надходить, з її неминучою дією згідно з циклічним законом і його наслідками на фізичному плані, викликала і продовжує викликати всі такі болісні для людства зміни. При цьому розгортається безпосередній конфлікт між минулим і майбутнім, і тут міститься дуже глибока езотерична істина, яку здатне осягнути людство. Боротьба між Великою Білою Ложею і Чорною Ложею досягає своєї кульмінації, і відкриваються двері великим протиборчим енергіям, які можна назвати духом і матерією, духовністю і матеріалізмом, життям і смертю. Слова ці, в кінцевому результаті, такі ж безглузді, як слова “хороший" і “поганий", що мають значення лише для людської свідомості з властивою їй обмеженістю.

Сходження вниз цих енергій через будь-який з основних рівнів свідомості, які мі називаємо планами, викликає реакцію і відгук, відповідні стану зумовлюючої свідомості, і (наскільки б дивно і незрозуміло це не звучало) Ієрархія зазнає навіть більш значного впливу і трансмутації, аніж людство. Додам також, що зараз досягнута найнижча точка сходження енергій, і тому міняється характер нинішньої сприятливої можливості. Енергії пройшли те, що можна назвати поворотною точкою, і почали сходження вгору, з всім, що з цього витікає. Їх рух вниз викликав стимуляцію, а сходження вгору стає причиною трансмутації і відділення, і перше так само неминуче, як і друге. У цій-те неминучості підйому енергій і його наслідках і полягає вся надія майбутнього, і ніщо не зупинить їх повернення або рух через різні плани до свого джерела. Подвійній процес опускання та підйому і складає всю циклічну панораму вияву, і весь еволюційний процес визначається притокою і активністю нових, більш високих енергій.

Очевидно, тому, що низхідна енергія – згідно з циклічним законом – несе нові “натхнення", нове “насіння надії" майбутнього, а також активних Виконавців, Які відповідають і будуть відповідати за підготовку, запліднення і всі підприємства грядущого нового віку. Низхідні енергії будять також протидіючі сили, в зв’язку з чим хочу нагадати вам, що ці протиборчі злі сили (так звані) зустрічаються на найбільш високих духовних рівнях, оскільки пробуджуються – в свою чергу – впливом грядущого Аватара, “попереду Якого чується Його звучання і розповсюджується Його енергія". Це велика таємниця, яку можна зрозуміти (і то лише теоретично), пам’ятаючи, що всі наші плани – аж до найвищих – суть підплани космічного фізичного плану. Усвідомлення цього факту спрощує розуміння.

Наслідком всього цього стають значні і фундаментальні перетворення в самій Ієрархії і в тій проміжній зоні божественної свідомості, яку (стосовно до людства) ми називаємо Духовною Тріадою, – в зоні вищих ментальних планів, – буддхічного і атмічного рівнів усвідомлення і божественної активності. Низхідна аватарна стимуляція дозволяє деяким Вчителям прийняти певні головні Посвячення, причому набагато раніше, ніж це було б можливе при звичайних умовах. Таким чином, великий процес сходження і духовного досягнення вже протікає, хоч через інтенсивність конфлікту поки помітні лише його слабі початкові ознаки. Тому безліч випробуваних переходять в ряди прийнятих учнів, а багато учнів приймають посвячення. Нарівні з ієрархічними переміщеннями – що йдуть паралельно і що посилюють зсуви на фізичному плані – можна прослідкувати і процес підготовки, який я організував для деяких учнів, тим самим скоротивши період очікування і прискоривши момент їх досягнення при умові належного сприяння з їх боку («Учнівство в Новому Віці», тт. I і II).

Що стосується самої Ієрархії, то в езотеричному і технічному значенні багато її Членів “віддаляються від середнього рівня святості і занурюються в Раду Господню". Інакше кажучи, Вони переходять на більш високу роботу і стають охоронцями енергії божественної волі, а не просто охоронцями енергії любові. Надалі Вони будуть діяти як одиниці могутності, а не просто як одиниці світла. Тепер Їх робота не магнетична, а динамічна, і пов’язана з аспектом життя, а не тільки з аспектом душі або свідомості. Згідно з Законом Сходження Їх місця займають Їхні старші учні, посвячені Їх Ашрамів, а місця цих Посвячених (згідно цього ж великого процесу), “дозрілих" для більш важливої роботи, займають учні і випробувані. Саме ця істина, незрозуміла і жахливо спотворена, лежить в основі вчення про так званих Вчителів, що Вознеслися, висуненого лідерами вчення «Я ЄСМЬ», які тим самим проституювали і звели майже до рівня дешевої комедії одну з найбільш значних подій, що будь-коли відбувалися на нашій планеті.

Такий приплив енергій із зовнішніх відносно нашої планети джерел в цей час і є причиною загального зміщення фокусу свідомості втілених і не втілених життів; це зміщення – один з головних чинників нинішніх потрясінь. Учні ж шукають сьогодні причини подій в людських мотивах, в минулій історії і в кармічних відносинах, додаючи сюди і так званий чинник гріховності. Всі ці чинники безсумнівні, але не мають такого значення і властиві тільки життю в трьох світах. Самі вони приводяться в рух набагато більш глибинними чинниками, що коріняться у відносинах між духом і матерією і в подвійності, – але не в троїстості – Сонячної системи. Ця подвійність – стосовно нашої планети – у величезній мірі визначається волею-задумом Господа Світу і силою Його спрямованої думки. Він успішно досяг того рівня напруження, який передує колосальним змінам в Його життєвому вираженні, в провідникові Його вияву – на нашій планеті. Це напруження стане причиною великих подій і торкнеться формального аспекту Його природи, включаючи щільний фізичний. Воно також неминуче торкнеться всього, що відноситься до людства, “бо ми Ним живемо і рухаємося і існуємо". Три останніх слова виражають троїстість вияву, оскільки “існування" означає аспект Духа, “рух" – аспект душі або свідомості, а “життя" – явище на фізичному плані. До цього зовнішнього плану відноситься основний синтез втіленого життя.

Ясно, тому, що при досягненні такого планетного напруження сферою напруження є не життя в трьох світах, а область ієрархічної активності. Зміщення, викликане рівнем цього напруження, і “рух", що почався в його результаті, відбуваються в сфері досвіду і обізнаності душі. Повторний ефект можна відзначити в людській свідомості, який проявляється у звертанні людей до вищих духовних цінностей, у зацікавленості до виникаючих всюди течій і ідеологій і до чітких кордонів, що намітилися в сфері людських рішень і задач. Все це – результат величезних змін в сфері вищої свідомості і зумовлено душею всього; ці зміни відносяться переважно до сфери аніма мунді^;людська душу і духовна душа лише аспекти або вирази цієї великої сукупності.

Саме ці зміни в “рухомих, зміщуваних реаліях" душевної свідомості та духовної обізнаності Членів Ієрархії і є причиною нових течій в житті Духа, а також нових методів підготовки учнів, такого, наприклад, як експеримент з екстерналізації Ашрамів Вчителів. Саме цей новий підхід до життєвих розумів внаслідок приходу нових енергій і викликає універсальну тенденцію до групової свідомості і її вищим результатом для людства стають перші кроки до групового посвячення. Такого поняття, як групове посвячення, ніхто досі не чув, хіба що в зв’язку з вищими посвяченнями, що ініціюються з центру Шамбали. Групове посвячення можливе при умові загальної і одностайної групової волі, направленої на служіння людству і заснованої на вірності, співпраці і взаємозалежності. У минулому головним об’єктом уваги був індивід, його навчання і підготовка до посвячення, його одиночний допуск в Храм Посвячення. У майбутньому ж сконцентрована індивідуальна воля зміниться груповою, яка дозволить декільком учням просуватися спільно, разом з’явитися перед Посвячувачем і одночасно досягнути вищої реалізації, яка буде результатом і нагородою успішного учнівства.

У першій представленій мною громадськості роботі («Посвячення, Людське і Сонячне», сс.192-208) я сформулював Правила для Кандидатів, де резюмував положення з минулого і описав індивідуальну підготовку і вимоги. Ніні вони придатні для груп випробуваних, а не прийнятих учнів. Вони повинні і будуть служити цілям формування і поліпшення характеру відданого індивіда, але вважаються вже досить зрозумілими для людства. Ці положення споконвіків проголошувалися всіма великими світовими релігіями і в них відображені головні і необхідні всім учням якості.

Ті ж самі Правила або Формулі Наближення являють собою нижчу відповідність Вищих Правил, які згідно з обітницею повинні виконувати і яким повинні підкорятися групи учнів. Продемонструвавши повне прийняття і підкорення Правилам, вони вступають в ту саму ж Ієрархію, що характеризується тією ж душевною обізнаністю, що надихається тією ж духовною активністю і що функціонує за тими ж законами, але зумовлену двома прогресивними еволюційними досягненнями:

Набагато більш тісним в значенні заклику і відгуку контактом з Шамбалою, а тому більшою чуйністю до Вольового аспекту Божества.
Закликом, що долинає від людства внаслідок фундаментальної децентралізації егоїстичної людської свідомості і швидкого пробудження групової свідомості.

Насправді це означає, що Ієрархія буде тісніше взаємодіяти з Великою Радою Шамбали і буде набагато тісніше взаємопов’язана з людством, що буде сприяти подвійному злиттю. Це викличе процес тієї інтеграції, яка буде якістю Нової Епохи і відкриє в історії планети фазу Водолія.

А зараз я хочу зіставити викладені раніше Правила для Кандидатів з новими Правилами для Учнів, котрі розкривають характер нової групової активності і групового учнівства, що приводити до групового посвячення.

Правил цих чотирнадцять, і я дам правило для окремого учня, а потім його вищу відповідність – правило для груп, що готуються до групового посвячення. Хочу нагадати, що такі групи завжди складаються з тих, хто пройшов перше посвячення, і їх багато. Вони є в кожній країні, однак тих, хто готовий до нової ери групового посвячення, не так вже й багато.

*****************

Порівняння правил для кандидатів і для Посвячених

Правило I.

Для Кандидатів. Нехай кандидат дослідить глибоку печеру свого серця. Якщо вогонь там горить яскраво, зігріваючи його брата і не гріючи його самого, значить настав час для прохання про дозвіл встати перед дверима.

Для Учнів і Посвячених. У вогні розуму, сфокусованому в ясному світлі голови, нехай встане група. Твердь, що Горить, зробила свою справу. Засяяло ясне безпристрасне світло; воно холодне, і все ж жар – збуджений груповою любов’ю – забезпечує теплоту для енергетичного виходу. Позаду групи знаходяться Двері; перед групою простирається Шлях. Нехай брати разом просуваються вперед – з вогню в холод, до нового напруження.

Правило II.

Для Кандидатів. Звернувшись з проханням в потрійній формі, нехай кандидат візьме його назад, і забуде, що воно було подане.

Для Учнів і Посвячених. Слово долинуло з великої точки напруження: “Прийняті як група. Не беріть зараз назад свого прохання. Ви би і не змогли, навіть якби захотіли; але додайте до нього три настійливих вимоги і рухайтеся уперед. Нехай не буде спогадів, але все ж нехай правити пам’ять. Працюйте, виходячи з сполученого життя групи".

Правило III.

Для Кандидатів. Потрійним повинен бути заклик, і багато треба часу, щоб він прозвучав. Нехай прагнучий кликне клич через пустелю, над морем і крізь вогні, які відділяють його від прихованих, потайних дверей.

Для Учнів і Посвячених. Подвійне просування уперед. Двері залишені позаду. Ця подія в минулому. Нехай клич-заклик виходить з глибокого центру ясного безпристрасного світла групи. Нехай він пробудить відгук з виблискуючого центру далеко попереду. Коли заклик і відгук зникнуть в єдиному великому Звуці, виходьте з пустелі, залиште позаду море і знайте, що Бог є Вогонь.

Правило IV.

Для Кандидатів. Нехай кандидат піклується про пробудження вогню, що живить менші життя і так підтримує колесо в обертанні.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група пересвідчиться, що всі вісімнадцять вогнів згасли, а менші життя повернулись в резервуар життя. Це належить зробити за допомогою пробудження Волі. Менші колеса повинні назавжди припинити обертання у часі і просторі. Тільки велике Колесо повинно рухатися уперед і обертатися.

Правило V.

Для Кандидатів. Нехай кандидат піклується про те, щоб Сонячній Ангел затьмарив світло місячних ангелів, залишаючись єдиним світилом в небі мікрокосму.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група в єдності сприймає сяйво Тріади, що ослаблює світло душі і що затьмарює світло форми. Макрокосмічне Ціле – ось все, що є. Нехай група відчує це Ціле і більше не допустить думки: “Моя душа і твоя".

Правило VI.

Для Кандидатів. Очисні вогні горять тьмяним, слабим полум’ям, коли третє приноситися в жертву четвертому. Тому нехай учень стримується від позбавлення життя, і нехай він живить найнижче плодами другого.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група пізнає, що життя єдине і ніщо ніколи не може відняти або вразити його. Нехай група пізнає яскраве полум’яне всепроникне Життя, яке затоплює четверте, коли взнається п’яте. П’яте харчується четвертим. Нехай тоді група – злита з п’ятим – вигодовується шостим і сьомим і осягне, що всі менші правила суть правила у часі і просторі і не можуть втримати групу. Вона прогресує далі, в життя.

Правило VII.

Для Кандидатів. Нехай прагнучий зверне свою увагу на вимовляння тих звуків, які викликають відгук в залі, де рухається Вчитель. Нехай він не видає менших нот, які будять вібрацію в залах Майі.

Для Учнів і Посвячених. Нехай групове життя видасть Слово заклику і так викличе відгук в тих віддалених Ашрамах, де рухаються Чохани людської раси. Вони більш не люди, як Вчителі, але, пройшовши цю меншу стадію, зв’язали Себе з Великою Радою в найвищому Таємному Місці. Нехай група видасть подвійний акорд, що багатократно повторюється в залах, де рухаються Вчителі, – але що знаходить своє продовження і насторожує в тих сяючих залах, де рухаються Світильники, що проводять Волю Бога.

Правило VIII.

Для Кандидатів. Коли прагнучий наближається до Порталу, великі Сім повинні прокинутися і викликати відгук менших семи на подвійному колі.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група знайде всередині себе відгук на сім великих груп, провідних ієрархічну волю з любов’ю і розумінням. Група вміщає всі сім, довершена група. Менші сім, більші сім і планетні сім утворюють одне велике ціле, і група повинна їх пізнати. Коли вони збагнені і Закон Додаткових Семи зрозумілий, нехай група зрозуміє Трьох, потім ЄДИНОГО. Це можна зробити на загальному диханні і в єдиному ритмі.

Правило IX.

Для Кандидатів. Нехай кандидат увіллється в коло інших “я". Нехай лише один колір об’єднує їх, і нехай проявляється їх єдність. Тільки коли група відома і відчутна, можливе мудре випромінювання енергії.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група знає, що немає інших “я". Нехай група знає, що немає кольору, є тільки світло; і нехай потім темрява займе місце світла, приховуючи всяку відмінність, стираючи всяку форму. Потім – в місці напруження, в цій найбільш темній точці – нехай група побачить точку ясного безпристрасного вогню, і у вогні (в самому його серці) нехай з’явиться Єдиний Посвятитель, Чия зірка засяяла, коли Двері перші були пройдені.

Правило Х.

Для Кандидатів. Воїнство Голосу, деви в зімкнених рядах, працює безперервно. Нехай прагнучий присвятить себе вивченню його методів, нехай він засвоїть правила, за якими це Воїнство працює за завісами Майі.

Для Учнів і Посвячених. Правила для роботи за завісами Майі відомі і застосовувалися. Нехай група розширить всі проріхи, які є в завісах, і так впустить світло. Нехай Воїнство Голосу не буде більш чутним, і нехай брати рухаються уперед всередині Звуку. Потім нехай вони пізнають смисл О.М., нехай вони почують О.М. таким, як його видає Той, Хто стоїть в очікуванні в самому центрі Дорадчої Палати Господа.

Правило XI.

Для Кандидатів. Нехай прагнучий перенесе вогонь з нижчого трикутника у вищий і збереже те, що створено вогнем в середній точці.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група спільно перенесе вогонь Коштовності в Лотосі в Тріаду, і нехай вона знайде Слово, яке і виконає цю задачу. Нехай вона зруйнує своєю динамічною Волею те, що було створено в серединній точці. Коли точка напруження буде освоєна братами при четвертому великому циклі досягнення, тоді ця робота завершиться.

Правило XII.

Для Кандидатів. Нехай учень вчиться застосовувати руку в служінні; нехай шукає знак Вісника на своїх ногах, і нехай вчиться бачити оком, яке виглядає між двома.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група служить, як вказує Водолій; нехай Меркурій прискорює групу на висхідному Шляху, і нехай Тілець дає просвітлення і досягнення бачення; нехай, поки група трудиться в Рибах, знак Спасителя бачиться над аурою групи.

Правило XIII.

Для Кандидатів. Чотири речі повинен вивчити і осягнути прагнучий, перш ніж може бути показана йому найбільш глибока таємниця; по-перше, закони того, що випромінюється; по-друге, п’ять значень магнетизації; по-третє, трансмутацію або втрачену таємницю алхімії; і нарешті, першу букву повідомленого Слова, або приховане ім’я егоїчне.

Для Учнів і Посвячених. Нехай група готується проявити приховану містерію. Нехай група демонструє вище значення засвоєних уроків – їх чотири і все ж один. Нехай група осягне Закон Синтезу, єдності і злиття; нехай троїстий спосіб роботи з тим, що динамічне, підведе групу до Вищих Трьох, туди, де править Воля Бога. Нехай Преображення відбудеться після Трансформації, і нехай Трансмутація зникне. Нехай О.М. чується в самому центрі групи, що проголошує: “Бог є Все".

Правило XIV.

Для Кандидатів. Слухай, відчувай, дивися, застосовуй, знай.

Для Учнів і Посвячених. Знай, виражай, розкривай, руйнуй і воскрешай.

Такі правила групового посвячення, і я до них переходжу з тим, щоб повніше викласти Закони Групового Життя, про які згадувалося в деяких інших моїх книгах.

Я розкрию значення цих правил і укажу їх значення в тій мірі, в якій вони можуть бути сприйняті в цей час. Інструкції написані для учнів, які очікуються в кінці ХХ сторіччя. Ці інструкції становлять частину останнього тому «Трактату про Сім Променів» і, тому, дійдуть до широкої публіки, яка їх не зрозуміє; тим самим необхідне вчення буде збережене.

Правила групового посвячення для учнів і Посвячених

“Промені і посвячення”, с.25-319

Правило перше

Ми приступаємо до вивчення чотирнадцяти правил для тих, хто шукає Посвячення тієї або іншої степені. У “Посвяченні, Людському і Сонячному" я виклав правила для бажаючих проходити етапи учнівства.

Хотілося б обговорити значення слова “Правило", дати уявлення про його окультне значення. Є велика різниця між Законом, Наказом або Командою і Правилом, і ці відмінності належить ретельно обдумати. Закони всесвіту – це лише засоби вираження, життєві імпульси і спосіб існування або активність Того, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо. Зрештою не можна уникнути дії цих законів, не можна їх відкидати, оскільки вони віково активізують нас, управляють і контролюють (з точки зору Вічного Теперішнього часу) все, що відбувається у часі і просторі. Накази або команди це невдалі спроби людей охарактеризувати те, що вони вважають законами. У часі і просторі, в будь-який момент і в будь-якому місці команди віддаються тими, хто наділений владою, або панує, або здатний нав’язувати свої бажання. Закони – окультні і основоположні. Накази показують людську тлінність і обмеженість.

Правила, однак, щось інше. Вони являють собою результат перевіреного досвіду і довготривалих заходів; не володіючи ні формою законів, ні обмеженістю команд, вони визнаються тими, для кого вони існують, викликаючи їх негайний інтуїтивний відгук. Вони не несуть примусу, але приймаються добровільно і перевіряються з тією довірою до свідчень минулого і свідчення віків, яка виправдовує зусилля, що затрачуються на виконання відповідних вимог.

Це вірне для чотирнадцяти Правил, до яких ми зараз приступаємо. Нагадаю, що тільки Посвячена свідомість розуміє їх справжнє значення, однак ваші спроби це зробити підводять вас до цієї Посвяченої свідомості, якщо ви стараєтеся практично і добровільно прикладати правила до свого щоденного життя. Маються на увазі три види застосування: фізичне, емоційне і ментальне, а також четвертий, що найкраще формулюється як “відгук інтегрованої особистості на інтерпретацію і розуміння душі".

Інший момент, на який хотілося б звернути увагу раніше, ніж обговорювати правило: ваше групове спрямування повинно виражатися в тому, щоб домагатися групового застосування, групового значення і групового світла. Особливо хочу підкреслити слова “групового світла". Ми маємо справу з чимось принципово новим в області окультного вчення, тому трудність розуміння велика. Істинні значення – не ті прості значення, що лежать на поверхні. Слова правил можуть здатися банальними, знайомими. Якби вони означали в точності те, що здається на перший погляд, мені не було б потреби натякати на їх затаєні значення і ідеї. Ні, вони не такі прості.

Отже, ці Правила потрібно читати, використовуючи езотеричні значення; вони відносяться до групового Посвячення, незважаючи на те, що призначені для індивідуального вжитку; вони не такі, чим представляються на поверхні – трюїзмами і духовними банальностями; це правила для Посвячення, які, якщо їм слідувати, проводять учня і групу через основоположний духовний досвід; в них втілена техніка Нової Епохи, для якої необхідні групова активність, групова участь і спільні дії. Я згадав, що правила являють собою результат перевіреного досвіду, і слово “нові" в цьому контексті вживається стосовно до людського знання, а не до посвячувальної процедури. Остання існувала завжди, і завжди при великих кризах Посвячення учні просувалися уперед групами, хоч би і не будучи про це обізнаними. Тепер учні можуть отримувати таку обізнаність, і різні променеві Ашрами не тільки представляють свої групи (великі або малі) Посвятителю, але учасники груп зараз обізнані про факт групового представлення. Їм також доводиться засвоїти, що об’єм їх знання залежить від того, наскільки вони перестали центруватися на собі. Я просив би продумати останню фразу.

Перейдемо до розгляду Правила I.

Правило I.

“У вогні розуму, сфокусованому в ясному світлі голови, нехай встане група. Твердь, що Горить, зробила свою справу. Засяяло ясне безпристрасне світло; воно холодне, і все ж жар – збуджений груповою любов’ю – забезпечує теплоту для енергетичного виходу. Позаду групи знаходяться Двері. Перед нею тягнеться Шлях. Нехай брати разом просуваються уперед – з вогню в холод, до нового напруження."

Доцільно розібрати Правило I речення за реченням, стараючись витягнути з кожного його групове значення.

1. У вогні розуму, сфокусованому в ясному світлі голови, нехай встане група.

Тут маємо ідею інтелектуального сприйняття і сфокусованої єдності. Інтелектуальне сприйняття – це насправді не ментальне розуміння, але ясний холодний розум, буддхічний принцип в дії і сфокусована увага Духовної Тріади до особистості. Звернемо увагу на аналогії:

Голова Монада Атма Мета

Серце Душа Буддхі Чистий розум

Основа хребта Особистість Манас Духовна активність

Тут показано положення особистості як об’єкта проникнення антахкарани, яка стикається з манасом або нижчим розумом і є, тим самим, агентом цілі Монади, працюючої через Духовну Тріаду, яка – як ви знаєте – пов’язана з особистістю антахкараною.

Серце як аспект чистого розуму вимагає глибокого роздуму. Воно звичайно вважається органом чистої любові, однак – з точки зору езотеричних наук – любов і розум – синоніми, і мені б хотілося, щоб ви подумали, чому це так. Любов, в сутності, слово для позначення прихованого мотиву творення. Мотив же передбачає мету, ведучу до дії; таким чином, при виконанні групової життєвої задачі Монади, що втілюється наступає час, коли мотив (серце і душа) духовно зживає себе, тому що мета близька до виконання і ініційована активність така, що виконання мети не може бути загальмоване або зупинене. Учня не можна тоді втримати, і ніяка перешкода або трудність нездатні перешкодити його руху вперед. Тоді маємо остаточне руйнування того, що теософи називають каузальним тілом, і встановлення прямого зв’язку між Монадою і її матеріальним вираженням на фізичному плані. Між головним центром і центром в основі хребта встановлюється безпосередній безперешкодний зв’язок; воля монади і особистісна воля також знаходяться в безперешкодному зв’язку через антахкарану. Важливо пам’ятати, що аспект волі – це кінцевий домінуючий принцип.

При груповому застосуванні цих ідей повинен мати місце той же глибокий базовий процес, і група учнів повинна характеризуватися чистим розумом, який упевнено замінить мотив і перейде зрештою у вольовий аспект Монади – її головний аспект. Так, технічно кажучи, Шамбала встановить прямий зв’язок з людством.

Отже, що ж таке групова воля в ашрамі або групі Вчителя? Чи представлена вона в якій-небудь досить життєздатній формі, щоб обумовити групові відносини і об’єднати членів групи в згуртований колектив братів, що просуваються уперед до світла? Чи характеризується духовна воля індивідуальних особистостей такою силою, що вона відкидає особистісні відносини і веде до духовного розпізнавання, духовної взаємодії і духовних відносин? Тільки при умові, що учні як група перебувають “в ясному світлі голови", їм дозволено демонструвати особисту чутливість і мислення, і то лише через тимчасову обмеженість групи.

Що ж все-таки заважає учневі – як індивідууму – встановити прямий зв’язок, прямий контакт з Вчителем, незалежно від посередника? Проілюструю: в тренованій мною групі учнів двоє-троє мають прямий зв’язок; інші його мають, самі того не знаючи; треті учні сповнені добрих намірів і дуже стараються, але ніколи, ні на секунду не забувають себе; у одного була проблема з маною, а зараз у нього проблема з духовною амбіцією, що проявляється через дуже незначну особистість; деякі могли б швидко прогресувати, але дуже піддаються інерції – можна сказати, що вони недостатньо стараються. Кожний з них знає своє місце. Всі вони хочуть рухатися уперед і володіють міцним внутрішнім духовним життям – тому я знаходжу час для роботи з ними. Однак групова антахкарана ще не завершена, аспект чистого розуму, серця, ще не панує. Тому відгук Духовної Тріади недостатньо сильний, щоб тримати особистість у вузді, а заклик особистості відсутній – якщо говорити з точки зору групових особистостей, які створюють особистісний аспект ашраму. Останній – той чинник, з яким, як учні часто відчувають, я справи не маю. Він може набути потужності, тільки якщо деякі особистісні відносини врегульовані і інерція подолана. Тоді і тільки тоді зможе “група встати".

2. Твердь, що Горить, зробила свою справу.

Схоже, що тут має місце непорозуміння. Для більшості людей твердь, що горить це одне з двох:

а. Або вогонь розуму, що спалює перешкоди в нижчій природі, про які розум стає все більш обізнаний.

б. Або твердь, що горить, горя, агонії, жаху і болю, що являє собою характерну якість життя в трьох світах, особливо в наш час.

Однак твердь, що горить, про яку тут йде мова, – щось зовсім інше. Якщо яскраве сонячне світло правильно сфокусувати через скло, воно може спричинити запалення. Якщо яскраве світло Монади сфокусоване прямо на особистість через антахкарану, а не через душу, то воно викликає вогонь, що безупинно послідовно спалює всі перешкоди. Висловлюючись інакше, якщо вольовий аспект виходить від Монади і фокусується через особисту волю (в тій мірі, в який розум здатний його уловити і провести), він подібно вогню знищує всі елементи свавілля. Коли виходить енергія Шамбали, напряму встановлюючи контакт з людством (без посередництва Ієрархії, як було досі), маємо те, що спостерігається в сьогоднішньому світі, – руйнівну пожежу або твердь світу, котра горить. Якщо антахкарана групи вірно збудована, індивідуальні волі членів групи зникають в повній свідомості монадної мети або чітко направленої волі. Ці пункти повинен обдумати учень, що готується до вищих Посвячень; ці пункти доводиться обдумати і будь-якій групі або ашраму, що готується до Посвячення.

Таємниця вищих Посвячень лежить в кваліфікованому застосуванні вищої волі. Вона полягає не в очищенні, самодисципліні або будь-якому іншому засобі, що прискорював в минулому збагнення істини. Вся проблема волі Шамбали знаходиться в процесі розкриття і зрештою змінить все ставлення учня Нової Епохи до Посвячення. Тема “Шляху в Шамбалу" вимагає вдумливого вивчення і езотеричного розуміння. У даній концепції нового, майбутнього відрізка (якщо я маю право так його називати) Шляху або Дороги, перед яким стоїть сучасний учень, міститься таємниця грядущого одкровення і духовного домобудівництва, які визначаться по мірі того, як людство буде будувати цивілізацію нового світу і створювати нову культуру. Спалюючі, очисні, руйнівні впливи монадної волі на своє спотворене відображення – індивідуальну волю – заслуговують глибокого осмислення.

Довгий час прагнучі вивчали і навчалися практикувати вольовий вплив на астральне або емоційне тіло. Це одне з перших, найбільш елементарних посвячувальних напружень, яке практикується на Шляху Випробування. Воно приводить до очищення і реорганізації всього психічного емоційного життя внаслідок свого руйнівного ефекту. “Якщо ви тільки подумаєте", “якщо ви трохи напружите волю", “якщо ви тільки пригадаєте, що у вас є розум", – говоримо ми дітям раси і початківцям на Шляху свідомого Повернення. І помалу фокус, орієнтація зміщається від астрального життя, з емоційного рівня свідомості – до ментального і, отже, до відображення світу мети в трьох світах. Після того, як ця стадія більш або менш здійснена, її змінює на Шляху Учнівства і підготовки до Посвячення спроба уловити і зрозуміти вищі аспекти цього ментального процесу, і вольовий аспект егоїчного життя починає впливати на учня. “Пелюстки жертви" розкриваються, і священний жертовний аспект життя є в своїй красі, чистоті, простоті і в своїй революційній якості.

На Шляху Посвячення монадна воля (відображенням якої є егоїчна воля, а спотворенням – індивідуальне свавілля) поступово через антахкарану передається прямо людині на фізичному плані. Це сприяє утворенню вищої відповідності цих якостей, про яку так жваво тлумачить добре навчений, але приземлений езотерист, – шляхом трансмутації і трансформації. У результаті відбувається злиття індивідуальної і егоїчної волі з метою Монади, яка є непохитною і незмінною метою Того, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо. Це і є поле справжнього горіння, бо “Бог наш є Вогонь поїдаючий". Це неопалима купина або древо життя, що горить, біблійного символізму. Дія цього вищого з всіх вогнів, цієї глибоко духовної тверді вогню, (яка ще рідко розпізнавана) підсумована для нас в наступній фразі або реченні Правила 1.

3. Засяяло ясне безпристрасне світло; воно холодне, і все ж жар, збуджений груповою любов’ю, забезпечує теплоту для енергетичного виходу.

Ці слова – ключ до групового Посвячення. Приплив світла вищих Посвячень може мати місце, якщо він притягнений груповою любов’ю. Світло це ясне і холодне, однак збуджує необхідний “жар", – дане символічне слово використовується в багатьох світових Писаннях для позначення живої духовної енергії. Я сказав “духовної енергії", а не сили душі, – між ними є різниця, яку вам коли-небудь доведеться засвоїти.

Групова любов заснована на егоїчному аспекті волі, який ми називаємо “жертовною любов’ю". Вона не означає щасливих відносин між індивідуальними членами групи. Вона може приводити до нещасливої зовнішньої, поверхневої взаємодії, але фундаментально означає незмінну беззастережну вірність, заховану за зовнішнім життям. Вплив Вчителя, коли Він намагається допомогти Своєму учневі, завжди викликає тимчасовий хаос – тимчасовий з точки зору душі, але часом жахливий з точки зору особистості. Так само впровадження життя і впливу старшого учня в периферію або ауру прагнучого або молодшого учня за – своєю дією – також проявляється таким, що розбурхує і що перевертає; це доводиться враховувати, оцінюючи як власні реакції і тренування учня, так і будь-які Наслідки, які він може викликати в житті випробуваного учня або молодшого учня, що знаходиться в його сфері впливу. Такі розтинаючі впливи Вчителя або старшого учня на індивідуума або групу і їх результати звичайно інтерпретуються в особистісних поняттях і дуже погано розуміються. Проте вони – аспекти вищої волі в старшому учні і б’ють по особистісній волі, збуджуючи жертовну волю Его і викликаючи, тим самим, період тимчасового дискомфорту. Проти цього прагнучий і недосвідчений учень обурюється, звинувачує джерела свого дискомфорту замість того, щоб засвоїти необхідний урок прийому і поводження з силою.

Якщо ж наявна справжня любов, то вона ослабляє особистісну волю, викликає відгук жертовної егоїчної волі і обумовлює неухильно зростаючу здатність групи ототожнюватися з волею або метою Монади. Так група прогресує від однієї тверді, що горить до іншої, – причому кожна наступна твердь холодніша і ясніша попередньої, але послідовно запалює вогонь, що горить, – ясний безпристрасний спадаючий вогонь і поїдаючий божественний вогонь.

Так поступово Посвячений засвоює дію жару, теплоти, світла і енергії; він підходить до розуміння свавілля, жертовної волі і шамбалічної мети, – і тільки Любов (любов до себе, групова любов і, нарешті, божественна любов) здатна відкрити значення цих символічних слів і окультних парадоксів. що встають перед сучасним прагнучим по мірі того, як він старається протоптати Шлях.

При вивченні правил для тих, хто тренується на Посвячення, треба пам’ятати певні моменти; деякі з них вже освітлювалися, але їх треба повторити. Користь, яку ці Правила можуть вам принести, залежить від вашого розуміння декількох базових ідей і старання, в міру можливості, зреалізувати їх фактично.

По-перше, хотілося б звернути увагу на те, яким повинен бути фундаментальний настрій потенційного Посвяченого: Це повинен бути настрій на мету, що визначається чистим розумом і що проявляється у виді духовної активності. Це легко написати, але що конкретно воно означає? Поясню. Тренований Посвячений повинен бути налаштований на вірний духовний мотив – цим мотивом є пізнання і виконання вольового аспекту божества або Монади. Це передбачає злиття його особистісного свавілля з жертовною волею душі і надалі прозріння божественної Волі. Про цю Волю ніхто, якщо він не Посвячений, не має ніякого уявлення. По-друге, настрій сприяє духовному сприйняттю і інтуїтивному розумінню, коли активність нижчого конкретного розуму, нижчого особистісного “я" відкидається, а аспект знання душі відступає перед ясним, чистим світлом божественного розуміння. Коли ці два чинники починають активізуватися, ми спостерігаємо вияв на фізичному плані справжньої духовної активності, що мотивується високим джерелом Монади і здійснюваної завдяки чистому розуму інтуїції.

Отже, очевидно, що ці вищі духовні здібності можуть з’явитися тільки коли починає грати свою роль з’єднувальна антахкарана. Звідси необхідність мого вчення про будівництво райдужного моста.

Дані Правила є великими Формулами Підходу, однак вони розкривають підхід до конкретного відрізку Шляху, а не підхід до Посвятителя. Це суттєва відмінність. “Шлях Вищої Еволюції" відкритий прагнучому до Високих Містерій, але він спочатку часто буває в замішанні і старається уяснити для себе різницю між прогресом або еволюцією особистості в напрямі свідомості душі і природою подальшого прогресу, який істотно відрізняється від розкриття чистої свідомості. Після третього Посвячення Посвячений стурбований зовсім не свідомістю, а злиттям своєї індивідуальної волі з божественною волею. Він тоді займається не посиленням своєї чутливості до дотиків або свого свідомого відгуку на навколишнє середовище, а стає все більш обізнаним про динаміку Науки Служіння Плану. Розуміння цієї відмінності приходить лише після того, як його об’єднані особистість і душевне вираження волі зникли в яскравому світлі божественної Мети – мети, виконання якої не може бути зірване, навіть якщо і відкладається часами.

Багато що з викладеного вище, видасться безглуздим, якщо не досягнутий остаточно контакт між душею і особистістю і ще не зрозумілий вольовий аспект у вияві, три його фази: Особистісна, Егоїчна і Монадна. Однак, як я пояснював, я пишу для тих учнів і Посвячених, які зараз входять у втілення і які будуть в повному розквіті свідомості і служіння до кінця нинішнього сторіччя. Проте, спроба зрозуміти грає свою роль, навіть якщо мозок її не реєструє.

Зрештою, ці Правила або Формули Підходу відносяться в основному до Шамбали або аспекту життя. Це єдині існуючі в наш час Формули або практичні методики, що несуть в собі якість, котра дозволяє прагнучому зрозуміти і зрештою виразити значення слів Христа: “Життя з лишком". Останні відносяться до контакту з Шамбалою; результатом є вираження вольового аспекту. З цією ідеєю пов’язаний весь процес заклику і відгуку. Менший аспект – завжди закличний чинник, – це незмінний закон, що лежить в основі усього еволюційного процесу. Це з потреби взаємний процес, однак можна узагальнюючи констатувати, що у часі і просторі нижче завжди закликає вище, після чого вищі чинники відгукуються згідно міри розуміння і динамічного напруження, що демонструються призовним елементом. Часто це не вдається. Ви не стараєтеся добитися відгуку. Останнє слово всього лише означає відповідь того, що досягнуто. Задача нижчого аспекту або групи полягає в заклику, а успіх призовного ритуалу називається відгуком.

Тому, якщо ваше життя є глибоко призовним, відгук волі не забариться. А воно тільки тоді по-справжньому призовне, коли особистість і душа злиті і функціонують як свідомо сплавлена сфокусована одиниця.

Наступне, на що я хочу указати, це те, що дані Формули Підходу або Правила орієнтовані на розкриття групової свідомості, тому що тільки в груповій формації можна поки торкнутися шамбалічної сили волі. У новому посвячувальному процесі вони некорисні для індивідуума. Тільки група, слідуючи новому пропонованому способу роботи і груповому Посвяченню, здатна волати до Шамбали. Ось чому Гітлеру, виразнику зворотної реакції на Шамбалу (тобто злої реакції), довелося зібрати навколо себе групу схоже мислячих людей або особистостей. На верхній дузі циклу відгуку (Гітлер був вираженням призовної дуги шамбалічної сили) потрібна група, щоб викликати відгук.

Ми підходимо до третього пункту в зв’язку з Правилами або Формулами і їх призначенням. Вони стосуються – крім усього іншого – групового Посвячення. У них є і інші застосування, але в цей час цінність їх саме в першому. Ви спитаєте: що таке групове Посвячення? Чи включає воно Посвячення кожного члена групи? Чи може одна особа мати такий сильний вплив, що здатна загальмувати, відкласти або навіть звести нанівець (у часі і просторі) групове Посвячення? Для групи не обов’язково, щоб всі її члени прийняли однакове Посвячення. Я маю на увазі, що одночасного Посвячення всіх членів групи в один і той же груповий процес не потрібно. По суті те, що я маю сказати в цих Правилах, стосується третього Посвячення – Посвячення інтегрованої особистості. Однак вони з потреби мають відношення і до другого Посвячення, представляючи в цьому значенні більший інтерес, оскільки саме це Посвячення чекає в цей час на багатьох прагнучих, – демонстрація контролю над грізною емоційною природою.

Прошу докладно продумати останній пункт. Групове Посвячення означає, що основна маса членів вірно орієнтовані; що всі прийняли дисципліну, яка готує до наступного великого розширення свідомість, і що ніхто з них не здатний відхилитися від мети (відмітьте це слово з його першо-променевим або шамбалічним упором), незалежно від того, що відбувається в їх оточенні або особистому житті. Вам доведеться над цим поміркувати, якщо ви хочете досягти необхідного прогресу.

В цих коротких інструкціях, які мають на меті дати лише “навідні вказівки" (відзначте цю фразу), не обов’язково входити у вичерпні подробиці. У будь-якому випадку, якщо Формули або Правила не є для вас інтуїтивно ясними, все сказане лише перешкодить моєму наміру або зірве його.

Нарешті, дані Формули або Правила допускають три види застосувань або тлумачень, і мені б хотілося, щоб ви це пам’ятали, тому що це дозволить зрозуміти, де знаходиться ваш індивідуальний фокус уваги і чи функціонуєте ви як інтегрована особистість. Завжди пам’ятайте, що тільки інтегрована особистість спроможна досягнути потрібного душевного фокусу. Це фундаментальна вимога. Три види застосувань суть фізичне, емоційне і ментальне. Ці слова, навіть в найбільш простому значенні, стосуються прямо задачі досягнення того або іншого з вищих Посвячень. І оцінити їх істинне значення можна тільки при засвоєнні того, що:

Фізичне застосування – це використання групою знання, що викладається і інформації, що інтуїтивно сприймається таким чином, щоб конструктивно служити потребам більшої групи, частиною якою вона сама є. Досягнення такого ідеалу засвідчене діяльністю самої Ієрархії, яка у все зростаючій мірі проявляє себе інтуїтивним інтерпретатором і передавачем сил між Шамбалою і Людством. Індивідуальний Посвячений на шляху до того або іншого з вищих Посвячень повинен в своїй меншій мірі демонструвати ту ж подвійну функцію, тим самим готуючи себе до більш широкої співпраці.
Емоційне застосування прямо стосується світу значення, що інтерпретується в груповому аспекті. У цей час повні благих намірів прагнучі задовольняються, якщо здатні інтерпретувати свої особистісні стани і події, проявляючи їх реальне значення. Однак це все ще індивідуальна реакція. Прагнучий, що старається вникнути в Правила, більше зацікавлений в розборі виникаючих ситуацій в рамках світового цілого і в пошуках їх значення, виходячи з їх групової значущості. Це допомагає йому покінчити з егоцентризмом і вводить в його свідомість якийсь аспект цього більшого цілого, що, в свою чергу, розширює свідомість людства загалом.
Ментальне застосування повинно бути усвідомленим і оціненим в поняттях “більшого світла". Потрібно пам’ятати, що розум це орган просвітлення. Тому треба спитати: чи прагнуть спільні ментальні процеси групи загалом висвітити людські проблеми і ситуації? Наскільки сприяє цьому процесу світло індивідуального члена групи? Скільки світла ви, як індивідуум, реєструєте і тим самим додаєте до більшого світла? Групове світло є слабим мерехтінням чи яскравим сонцем?

Такими є деякі з міркувань, на які наводять ці знайомі слова, і ретельний розгляд їх значення може спричинити певне розширення свідомості. Таке розширення звичайно вінчає деякі конкретні стадії:

Розпізнавання кінцевої мети. Кінцева мета часто позначається словом “двері". Двері – це вхід в приміщення більш просторе, ніж те, в якому знаходиться потенційний Посвячений. Це твердження стосуються “дверей втілення", через які втілювана душа входить в життя – обмежене і звужене з точки зору душі. Двері Посвячення ведуть “в більш просторе приміщення" або сферу розширеного вираження.
Наближення до мети (яка прозрівається) того, хто має намір увійти, відбувається за вивіреними, обов’язковими і перевіреними правилами. Це означає відповідність тому, що зазнали, засвоїли і продемонстрували всі попередні Посвячені.
Сповільнення кроків Посвяченого перед дверми з тим, щоб він міг “довести собі, що він Посвячений", перш ніж увійти.
Проходження певних випробувань, щоб продемонструвати свою придатність.
Нарешті, стадія входу – за належними правилами, але і при повній свободі дій. Тепер ви бачите, чому завжди підкреслюється обов’язковість розуміння.

Перш ніж перейти до вивчення завершальних фраз Правила Першого, хочу привернути вашу увагу до того, що Посвячений зустрічається з двома головними випробуваннями, які символічно описуються як “твердь, що горить” і “ясне безпристрасне світло". Лише після їх успішного проходження він – або група, якщо розглядається групове Посвячення – може виходити уперед і зовні в більш широкі сфери божественної свідомості. Випробування ці починаються, коли душа бере під контроль особистість і вогонь божественної любові руйнує об’єкти любові і бажання інтегрованої особистості. Цьому сприяють два чинники: природжена совість повільно встановлює свою владу, і неухильно посилюється “полум’яне спрямування", про яке говорить Патанджалі. Обидва чинники, будучи активізовані, приводять учня в центр тверді, що горить, яка відділяє Ангела Присутності від Вартового Порога. Твердь, що горить встає перед кожним новим просуванням аж до третього Посвячення.

“Ясне безпристрасне світло" це світло чистого розуму, безпомилкового інтуїтивного сприйняття, і це невідступне інтенсивне викриваюче світло за своїми ефектами є головним випробуванням. Посвяченому відкриваються глибини зла, і в той же час його манить уперед, до вершин зростаючого почуття божественності. Ясне безпристрасне світло висвічує дві обставини:

Повсюдність Бога у всій природі, а тому і у всьому особистісному житті Посвяченого або Посвяченої групи. Шори спадають з очей, викликаючи – парадоксально – “темну ніч душі" і почуття самотності і безпорадності. Останнє приводить (як у разі Христа) до страшного переживання в Гетсиманському саду, що завершується на Хресті, коли воля особистості-душі стикається з божественною волею Монади. Прозріння-одкровення про факт багатовікового відриву від Центральної Реальності з всіма його наслідками приходить до Посвяченого, що намагається перебувати “в ізольованій Єдності", як Патанджалі називає це переживання. Факт повсюдності божества у всіх формах утверджується в свідомості Посвяченого, і відкривається таємниця часу, простору і електрики. Головний результат цього прозріння (перед третім Посвяченням) в тому, що учень розуміє “велику єресь відособленості", що фокусується в ньому, – окремому, повністю свідомому індивідуумові, обізнаному про своє минуле, знаючому зараз свій промінь з його зумовлюючою могутністю, поглиненому власним устремлінням і все ж такому, що становить частину великого цілого природи. Тепер він знає, що божество це все що є, – він це засвоює завдяки прозрінню про природжену відособленість формального життя, завдяки процесам “темної ночі душі" з її кульмінаційним уроком про значення ізоляції і визвольного процесу, який приводить до злиття в єдності після видання звуку, вигуку, заклику, що символізується вигуком Христа на Хресті. Точні Його слова нам не були передані. Вони відрізняються для кожного променя і приводять до переживання божественного злиття, коли всі розділяючі завіси “роздираються від верху до низу".
Всезнання божественного Цілого також повертається до Посвяченого завдяки ясному безпристрасному світлу, і фаза “ізольованого досвіду", як вона окультно називається, назавжди закінчується. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що це може означати, наскільки це можливе для вашої нинішньої свідомості. Аж до цього часу Посвячений учень функціонував як подвійність, як результат злиття енергії душі з силою особистості. Тепер він бачить ці форми життя такими, якими вони сутнісно є, і знає, що – як направляючі агенти і скороминущі боги – вони більше не мають над ним ніякої влади. Він поступово переводиться в інший божественний аспект, забираючи з собою все, що він придбав за віки тісного зв’язку і ототожнення з третім аспектом, формою, і другим аспектом, свідомістю. Його охоплює почуття того, що він залишений, покинуть самотній, і він усвідомлює, що контроль форми і душі також повинен припинитися. Починається агонія ізоляції і всепоглинаючого почуття самотності. Але істини, що відкриваються ясним безпристрасним світлом божественного розуму, не залишають ніякого вибору. Він повинен відкинути все, що втримує його від Центральної Реальності; він повинен здобувати життя – “життя з лишком". Це становить найвище випробування в життєвому циклі втіленої Монади, і, “коли сама суть цього переживання входить в серце Посвяченого, він завдяки цій суті виходить назовні до повного життєвого вираження". Так свідчить “Древній Коментар". Я не знаю як ще передати цю ідею. Таке переживання не пов’язане з формою, не пов’язане воно також з свідомістю і навіть з ще більш високою психічною чутливістю. Воно є чистим ототожненням з божественною метою. Це стає можливим оскільки залишаються і свавілля особистості, і просвітлена воля душі.

4. Позаду групи знаходяться Двері. Перед нею простирається Шлях.

Зверніть увагу, як цей уривок перевертає звичайне уявлення. Досі в окультних книгах Двері Посвячення символізували вічне просування Посвяченого уперед. Останній проходить одні двері за іншими, набуваючи все більшого досвіду і розширення свідомості. Однак для Посвяченої свідомості після перших двох Посвячень це не є реалізацією. Це просто прихильність старій формі символізму з витікаючим з неї звуженням істини. Нагадую, що третє Посвячення розглядається Ієрархією як перше головне Посвячення і що перше і друге Посвячення це Посвячення Порога. Для основної маси людства перші два Посвячення дуже довгий час являють собою основні посвячувальні переживання, однак в житті і здійсненні Посвяченої душі вони не такі. Після двох Посвячень порога відношення Посвяченого змінюється і він бачить можливості, чинники і одкровення, які досі були абсолютно неусвідомлюваними і незнаними навіть в моменти найвищого зльоту його свідомості.

Двері Посвячення мають грандіозні розміри в свідомості неофіта; вищий Шлях є визначальним чинником в житті Посвяченого третьої степені. Це Преображення, і нова слава виливається через перетвореного Посвяченого, який звільнився від будь-якої влади як особистості, так і душі. Уперше перед ним з’являється кінцева мета вищого Шляху і досягнення Нірвани (як висловлюються на Сході), і він знає, що ніякі форми, ніякі духовні комплекси, ніяке тяжіння душі, форми або обох разом не в змозі відхилити його від його кінцевого призначення.

Зараз, коли Посвячений починає вловлювати внутрішнє значення цих простих слів, розглянемо символізм дверей. За довгий час розповсюдилося вчення про двері. Це вчення давалось в ясному безпристрасному світлі, і акцентувалися двері, які попереду прагнучого, однак все це відображало нижчі аспекти символізму, навіть якщо прагнучі цього і не усвідомлювали; їх вчили тому, що є світло в голові, – останнє є особистісною відповідністю ясного безпристрасного світла. У самому центрі цього світла, як багатьом прагнучим відомо теоретично або фактично внаслідок нестійких переживань, знаходиться центр або точка кольору індиго, кольору опівнічної синяви. Відмітьте значення цього факту в зв’язку з вищесказаним про “темну ніч", північ, початкову годину в житті душі. Насправді цей центр є отвором, ведучими кудись дверми, шляхом виходу, місцем, через яке заточена в тілі душа може вийти і перейти у вищі стани свідомості, не зазнаючи обмежень форми; воно було також назване “вирвою або каналом для звуку"; воно отримало найменування “труби, через яку може пройти вихідне А.У.М.". Здатність користуватися цими дверми або каналом з’являється завдяки практиці вирівнювання; звідси акцент на цій вправі при навчанні прагнучих і учнів.

Як тільки вирівнювання досягнуте, людина розуміє (пригадуючи символізм голови, світла і центрального отвору), що в медитації багато разів буває так, що “Позаду групи знаходиться двері. Перед нею тягнеться Шлях". Ця нижча відповідність вищому переживанню Посвяченого, про яке говориться в нашому правилі.

І ще раз, вже в зв’язку з душею, проявляються Двері, знов вони використовуються і залишаються зрештою позаду Посвяченого. Зараз двері повинні бути знайдені на ментальному плані, а не, як раніше, на ефірному рівні; це здійснюється за допомогою душі і нижчого розуму і завдяки розкриваючій потужності ясного безпристрасного світла розуму. Виявивши двері, Посвячений переживає “прозріння жахливого, але прекрасного експерименту". Він проявляє, що його потреба полягає зараз не у вирівнюванні, але в конкретній творчій роботі – споруді моста між дверми, що залишилися позаду, і дверми, які попереду. Робота включає будівництво того, що технічно іменується антахкараною або осяйним мостом. Такий міст будується учнем, що тренується, на базі його попереднього досвіду; останній заснований на минулому і міцно вкорінений у вищому, вірно орієнтованому аспекті особистості. По мірі того, як учень творчо працює, він проявляє, що має місце дія у відповідь з боку Присутності, Монади – яка стоїть за Дверми єдності. Він проявляє, що один проліт моста (якщо можна так його називати) будується або висувається з іншого боку провалля, що відділяє його від досвіду життя Духовної Тріади. По суті своїй Духовна Тріада є для Посвяченого тим, чим троїста особистість – для людини в фізичному втіленні.

Чи зміг я дати хоч би загальне уявлення про можливості, що стоять перед учнем, і спонукати вас до конкретного свідомого відгуку на ці можливості? Я можу оперувати лише термінами свідомості, навіть якщо життя Тріади – яке веде, в свою чергу, до ототожнення з Монадою (як життя особистості зрештою приводить до контролю і вираження душі) – не має нічого спільного з свідомістю або чутливістю, як ці терміни звичайно розуміються. Все ж пам’ятайте, що у всіх своїх вченнях про окультне розкриття я користувався словом ототожнення. Це єдине слово, більш або менш здатне дати уявлення про довершену єдність, яка в кінцевому результаті досягається тими, хто розвиває почуття єдності і відмовляється визнавати ізоляцію; після чого відособленість повністю зникає. Досягнута ізольована єдність є єдність з Цілим, з Буттям у всій його тотальності (хоч це не особливо багато вам повідомляє).

5. Нехай брати разом просуваються уперед – з вогню в холод, до нового напруження.

Тут дуже коротко викладені деякі базові інструкції. Кожна з них показує нові задачі, що покладаються на кожного, хто прийняв Посвячення. Вони не можуть інтерпретуватися в поняттях Шляхів Учнівства або Випробування. Щоденні, легкі для інтерпретації смисли нічого не означають для Посвяченого розуму. Давайте коротко їх розглянемо, щоб роз’яснити нехай не деталі, але ідею.

а. З вогню. Це символічна вказівка на те, що особистісне життя визначено і остаточно залишається позаду. Саме ця фраза дає ключ до Посвячення, яке описується в цьому Правилі. Кожне з Правил містить ключ до конкретного Посвячення, про яке йде мова. Правила розташовані не по порядку, що послідовно описує сім Посвячень. Повинна бути пробуджена інтуїція прагнучого, якщо він має намір досягнути правильного знання. Я іноді буду називати Посвячення, що описується, але не завжди, оскільки це не буде на користь. Ключ до сьомого Посвячення, яке чекає на такі високі Істоти, як Христос, є для вас абсолютно некорисним. Ключ до Посвячення Перетворення може мати значення, оскільки воно торкається особистості і багато хто з вас в не так віддаленому майбутньому (з точки зору еонів життєвого циклу душі) до нього підійде. Секрет третього Посвячення полягає в демонструванні повної свободи від домагань і вимог особистості. Воно не має на увазі довершеного вираження духовного життя, але показує, що служіння Посвяченого і його життя – якщо розглядати їх в широкому загальному значенні під кутом життєвої тенденції і абсолютної відданості людству – залишаються незачепленими ще існуючими обмеженнями особистісного нижчого “я".

б. У холод. Це означає, що фокус життя знаходиться зараз в сфері ясної істини і чистого розуму. Життя Посвяченого швидко переходить з егоїчного центра, душевного провідника, на рівень буддхічного життя або стану буття. Зауважте, я не кажу “свідомості". Цей стан безформний, але зберігає плоди формального досвіду. Він орієнтований на здійснення єдності і ототожнення з життєвим аспектом божества і все ж зберігає власну визнану і досягнуту автентичність. На цьому рівні чистої безособовості і вірної орієнтації встає група, що підкоряється правилу, керуючому цією конкретною стадією розвитку.

в. До нового напруження. Тлумачення цієї фрази представляється важким. Це зумовлене помилковим значенням, яке в цей час вкладається в слово “напруження". Останнє асоціюється в розумах читаючої публіки з нервами, з точками кризи, з відвагою і втомою. Однак насправді напруження в його окультному розумінні зовсім не пов’язане з цими аспектами особистісної реакції. Езотеричне значення напруження (наскільки я спроможний виразити його за допомогою обмежених слів) – це “сфокусована непохитна Воля". Правильне напруження є ототожненням мозку і душі з вольовим аспектом і збереження такого ототожнення – незмінного і непохитного – при будь-яких обставинах і труднощах.

Дане вчення значно перевищує нинішні установки і цілі. Ототожнення з душею і Ієрархією залежить від здатності учня правильно любити. Це другий божественний аспект, оскільки любов є вираженням групового життя, а остання зустрічається досить рідко в наш час. Правильне напруження – це перший аспект, воля, яка проявляється поки не часто, а лише у просунутих учнів і Посвячених членів Ієрархії.

Любов веде по Шляху в життя Ієрархії і являє собою основу для будь-якого наближення, сприйняття і прийняття істини.

Воля веде по Шляху в Шамбалу і є основою для будь-якого наближення, сприйняття і ототожнення з Буттям.

Розвинена воля проявляється, в езотеричному розумінні, як напруження. Вона втілює ідеї орієнтації, непохитної рішучості, уміння чекати і зберігати намір і орієнтацію, що не порушується нічим, що може статися. Вона включає рішучість зробити задуману дію (ця дія завжди характеризується творчою природою і заснована на люблячому розумінні) в той психологічний момент (правильний час), в ту точну мить, який психе або душа визначає як правильний. Тут один з прикладів цікавого зміщення значення і зв’язку, яке має місце у Позачасовій Мудрості. Син або душа входить у вияв із згоди і за допомогою Матері або матеріального аспекту. Для вас це найбільш знайома істина. На наступній стадії, стадії розвитку Посвяченого, Син, в свою чергу, стає жіночим або негативним аспектом і, проявляючись як Психе, дозволяє Посвяченому добитися вираження іншого божественного аспекту – аспекту волі. Поки не пройдене четверте Посвячення, саме душа є “фокусом низхідного світла і висхідного сяйва". Ця подвійна активність розкриває природу волі. Відзначте, як дана фраза з древнього писання характеризує антахкарану.

У наших коротких інструкціях неможливо адекватно розкрити вольовий аспект божества, та це і не корисно в цей час. Прагнучі повинні вловити природу волі завдяки внутрішньому проясненню і деяким розпізнаванням. Вони вловлюють природу “я" за допомогою особистості: тіні або спотворення божественної волі. Вони переходять від вираження волі чисто егоїстичної, самодостатньої і сфокусованої на собі, до збагнення групової волі і спроби втілити цю групову волю. Групова воля завжди пов’язана з тим, що не є волею окремого “я".

По мірі того, як прагнучий припиняє центруватися на собі і зміцнюється в безкорисливості, він досягає точки, коли групове життя і групове благо бачиться як складова частина набагато більшого Цілого. Це більше Ціле є Самим буттям, відділеним від форми, але завжди діючим через форму, поки знаходиться у вияві, діючим згідно із запланованою метою. Зростає розуміння, що пізнання і любові недостатньо, що вони повинні доповнюватися і підкріплятися волею, яка являє собою прикладену з любов’ю активну мету – пізнання.

Трудність предмету зумовлена тим, що в основі своїй (як би дивно це не звучало) любов є лінією найменшого опору для розвиненої людської істоти. Це керуючий принцип нинішньої сонячної системи. Воля – це керуючий принцип наступної, майбутньої сонячної системи, яка увійде у вияв через посередництво тих людських істот, які – в нашій сонячній системі – досягають повного вираження вольового аспекту. Тоді, в грядущому завершальному вияві, любов буде по відношенню до вольового аспекту тим же, чим в цій сонячній системі є пізнання по відношенню до любові.

Правило друге

При вивченні першого Правила Посвячення ми роз’яснили (або, можливо, ясніше зафіксували в думці) три головні ідеї:

Шлях Посвячення – це шлях, на якому ми розвиваємо Вольовий аспект божества.
Ми вчимося також використовувати свідомість як відправний пункт для сприйняття нового стану розуміння, яке є зовсім не свідомістю, як ми розуміємо цей термін.
Перед кожним Посвяченням ми проходимо два головних випробування: випробування твердю, котра горить і випробування ясним безпристрасним світлом.

Ми завершили наше міркування думкою про Напруження, і я визначив його як ототожнення мозку і душі з вольовим аспектом і збереження такого ототожнення –незмінного і непохитного – при будь-яких обставинах і труднощах. Я згадую про це, оскільки концепція “напруження" або точки досягнення лежить в основі вчення правила, до якого ми тепер переходимо.

Правило II.

Слово долинуло з великої точки напруження: “Прийняті як група". Не беріть зараз назад свого прохання. Ви і не змогли б, навіть якби захотіли; але додайте до нього три настійних вимоги і рухайтеся уперед. Нехай не буде спогадів, але все ж нехай править пам’ять. Працюйте, виходячи зі сполученого життя групи.

Ретельний аналіз правила повідомляє інтуїції набагато більше, ніж лежить на поверхні, що також досить багато. Кожне з правил містить в собі зерно того розуміння, яке повинно прокинутися, перш ніж можна оволодіти наступним правилом. Все, що дається, завжди базується на тому, що давалося раніше. “Три настійних вимоги" Посвячених базуються на “потрійному заклику", що згадується у Другому Правилі для прагнучих і учнів. Потрійний заклик прозвучав раніше. Тепер слід зрозуміти його вищі значення.

У даному правилі чотири частини; воно має першорядну значущість, оскільки розбирає мотивуючу силу, зумовлюючі чинники і місце тріумфу. Ми, як звичайно, розберемо кожну частину нарізно і по можливості детальніше, пам’ятаючи про те, що Посвячення має справу з чинниками в прихованому вияві, для яких в наших мовах немає слів, і з ідеями, які ще не входять в “хмару пізнаваних речей" (як виражається Патанджалі) – тобто невідомі масі. Посвячений має справу з світом значення і справ, які ще ніяк не проявлені. Задача Вчителя (і Тих, Хто вище за Нього) – робити ті кроки і осаджувати ті “чекаючі своєї години події", які зрештою їх проявлять. Нагадую, що це завжди робиться за допомогою волі і з точки напруження.

1. Слово долинуло з великої точки напруження: “Прийняті як група".

Хочу привернути вашу увагу до прогресивної природи езотеричної науки; вона ніде не ілюструється краще, ніж в цій фразі; вона ніде не показана ясніше, і все ж, якщо не працюють інтуїція і почуття співвіднесення, суть може вислизнути.

У всіх вченнях, що даються прагнучим і учням на початкових стадіях тренування, акцент робиться на “точці світла", яка повинна бути відкрита, доведена до повної просвітленості і потім так використовуватися, щоб той, в кому сяє світло, став носієм світла в темному світі. Прагнучого вчать, що це стає можливим, коли контакт з душею встановлений і світло проявлене. Таке вчення знайоме багатьом і визначає прогрес, якого зобов’язані добитися прагнучі і учні на першому етапі свого тренування.

Зараз ми, однак, опишемо інше вираження, наступний етап в житті Посвяченого, який вчиться працювати з “точки напруження". Тут новий акцент, і я концентрую на ньому увагу людства зараз, коли рід людський близький до жахливого, але звільняючому фіналу, до свого великого випробування – сучасної тверді, що горить. Тепер люди можуть перейти в ясне безпристрасне світло і в ньому тримати ту точку напруження, яка закликає ту, необхідну “розуміючу волю-до-руху вперед" в згоді з людською волею-до-добра, – що є перша фаза розвитку вольового аспекту. Це вища відповідність стадії прагнучого, яка передує досягненню “точки світла" завдяки контакту з душею.

Точка напруження проявляється, коли віддана воля особистості стикається з волею Духовної Тріади. Процес проходить в три чітких стадії:

Стадія, на якій нижчий вольовий аспект, сфокусований в ментальному тілі, – воля-до-активності особистості, - стикається з вищим абстрактним розумом; останній є інтерпретуючим агентом Монади і нижчим аспектом Тріади. Дві обставини можуть бути попутно відзначені:

а. Торкання стає можливим з того моменту, коли перша тонка нитка антахкарани, осяйного моста, протягається між ментальною одиницею і манасичним постійним атомом.

б. Воно демонструється у як всепоглинаюча відданість Плану і старання будь-якою ціною служити цьому Плану в тій мірі, в якій він послідовно уясняється і вловлюється.

В результаті культивується добра воля, як вона розуміється середньою людською істотою, що пізнає, і здійснюється як шлях життя.

Стадія, на якій люблячий аспект душі стикається з відповідним аспектом Тріади, якому ми даємо неадекватну назву інтуїція. Остання є насправді божественне прозріння і розуміння, що демонструється за допомогою ідей, котрі формулюються. Ось приклад неадекватності сучасної мови: ідеї безформні і являють собою згустки енергії, котрі виходять, щоб зрештою виразити який-небудь “намір" божественного Логоса, що творить. Коли Посвячений його вловлює і з ним ототожнюється, його добра воля розширяється і стає волею-до-добра. План і якість поступаються місцем меті і методу. Плани схильні до помилок, експериментальні і служать тимчасовій потребі. Мета, що виражається Посвяченим, постійна, далекоглядна, незмінна і служить Вічній Ідеї.
Стадія, на якій – після четвертого Посвячення – встановлюється прямий нерозривний зв’язок між Монадою – через Тріаду і формою, яку Вчитель використовує для виконання Своєї роботи серед людей. Форма може бути або Його тимчасовою особистістю, набутою в ході нормального ряду втілень, або спеціально створеною формою, яку теософи позначають технічним, але громіздким словом “майявірупа". Це “справжня маска, що приховує променисте світло і динамічну енергію проявленого Сина Божого". Я пропоную таке езотеричне визначення. Ця стадія може бути названа досягненням волі-бути, не Буття як індивідуального вираження, але Буття як вираження Цілого – всеосяжного, нероздільного, мотивованого добром, красою і істиною та характеризованого як чиста любов.

Всі ці стадії досягаються проходженням однієї точки напруження за іншою і роботою, яка, таким чином, просувається в сферу динамічної незборної волі. Ця воля, що послідовно розвивається, завжди здійснюється з постійної точки напруження.

Тепер ми підходимо до розгляду предмету, який завжди проявляється надзвичайно важким для учнів: це природа Слова, А.У.М., і його наступних стадій: О.М. і Звуку. Є багато плутанини відносно його значення або необхідності його застосування. Зараз наша задача чисто екзотерична, а саме – привчити широку публіку до факту його наявності. Вона здійснюється трьома шляхами:

Через постійне вживання у всіх християнських церквах слова “Амінь", яке є західним спотворенням А.У.М. Тут А.У.М. – нижчий аспект початкового звуку.
Через акцент, який робиться в каменярстві на Загубленому Слові і який, таким чином, непомітно привертає увагу людства до О.М., Звуку другого аспекту, Душі.
Через зростаюче акцентування О.М. багатьма окультними групами у всьому світі, його часте публічне вживання цими групами, а також їх опора на медитацію.

Найбільш здоровим є підхід каменярської традиції, оскільки він має справу переважно зі світом значення і фазою езотеричного навчання. Вживання Амінь в ритуалі християнської церкви зрештою зійде нанівець, тому що воно являє собою матеріалістичне закріплення, – адже середній відвідувач церкви звичайно вважає, що воно ставить печать божественного схвалення на його вимогу захисту у Всемогутнього або задоволення його фізичних потреб; тобто таке вживання пов’язане з життям бажання, очікувань, подвійності і прохання. Це відносини між тим, хто дає і тим, хто одержує.

Обидва – А.У.М. і Амінь – є звуковим вираженням принципу пізнавальної активної субстанції в божественному вияві, третього аспекту, і служили людській потребі на відповідній фазі розвитку матерії і форми. Я співвідношу їх також з розвитком розуму або ментальної форми. Особистість загалом, вдосконалена і підпорядкована контролю душі, являє собою “Слово, що стало плоттю".

Маса прагнучих і учнів засвоює сьогодні значення О.М. – не Слова, що стало плоттю, а Слова, що звільнилося від форми і що проявляється як душа-дух, а не як тіло-душа-дух. Тому:

А.У.М. (помітьте, що я відділяю один від одного кожний аспект цього потрійного звуку) зводить аспект душі-духу на фізичний план і закріпляє його там силою своєї вихідної вібрації. Якщо використати для ясності символ, він подібний “сильному вітру, який припинає людину до стіни і утрудняє її рухи." Він пожвавлює форму; він посилює хватку матерії над душею; він вибудовує навколо душі в’язницю – в’язницю почуттів. Це “звук зачарованості", звук – джерело мани і майі; він – велика відволікаюча оманлива енергія, нота інволюційної дуги. У ньому полягає таємниця зла або матерії і функцій форми спочатку як в’язниці, потім як тренувального майданчика і поля досвіду і нарешті, як вияву Сина Божого.
Правильно звучний О.М. вивільняє душу зі сфери мани і зачарування. Це звук звільнення, велика нота воскресіння і піднесення людства під Дах Всевишнього, коли втихають всі інші Слова і звуки. Це не потрійний звук, як А.У.М., але подвійний, що виражає зв’язок між духом і душею, між життям і свідомістю. Це загублене Слово, яке символізує втрату в трьох світах (що втілюються в каменярстві степенями Блакитних Лож), повинне бути відновлене і в цей час знаходиться в процесі відкриття. Містики займалися його пошуками; каменярі зберегли традицію його існування; учні і Посвячені світу повинні демонструвати володіння ним.
Звук це єдине вираження непрореченого Імені, таємного найменування Того, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо і Хто відомий Великій Білій Ложі під цим ім’ям. Завжди пам’ятайте, що ім’я і форма – синоніми в окультному вченні; обидва цих слова містять таємницю вияву. Кінцевою метою Посвяченого є ототожнення з усіма формами божественного життя, щоб він знав, що він – складова частина Цілого і міг налаштовуватися на всі стани божественної обізнаності, знаючи (не просто теоретично), що вони – і його власні стани обізнаності. Тоді він здатний проникати в божественні аркани знання, розділяти божественну повсюдність і – за бажанням – виражати божественне всезнання і готуватися проявляти в повній свідомості божественну всемогутність.

Я вживаю слова, які безсилі передати значення Слова. До розуміння людина може прийти тільки коли вона проживає Слово, чуючи його беззвучний Звук і в процесі життєдайного дихання видихаючи його іншим.

Маса чує звук А.У.М. і в своїх вищих представниках знаходить, що А.У.М. є вираженням того, від чого вони шукають позбавлення. Прагнучі і учні світу чують О.М., і в їх особистих життях А.У.М. і О.М. знаходяться в конфлікті між собою. Це може виявитися для вас новим, але воно повідомляє вічний факт. Останній допоможе зрозуміти дану фазу, якщо я підкреслю, що для першої групи О.М. можна представити символом, що виражає матеріальну М природу, тоді як друга група може бути представлена символом m, що виражає душу в оболонці матерії. Ви бачите, як вчення послідовно веде людину уперед і як окультна наука підводить людину до радикальних переосмислень і божественних парадоксів. Пройшли еони відтоді, як загублені Слово душі і Звук духовної реальності. Сьогодні Слово душі знову знаходиться, і з його отриманням мале “я" губиться в славі і сяйві божественного “Я".

Дане відкриття завершується до часу третього Посвячення. Посвячений і Вчитель нарівні з тими, хто, належачи до вищого рангу, наближається до ототожнення з Шамбалою, постійно все ясніше розрізнюють Звук, що виходить від Центрального Духовного Сонця і насичує всі форми божественного життя на нашій планеті – через наш Планетний Логос, Який чує його виразно і з розумінням, – Звук нижчого складу непрореченого Імені Того, Ким живуть і рухаються і існують всі Планетні Логоси, бо Вони є центрами Життя, Яке виражає себе через посередництво сонячної системи.

Ви можете бачити, що немає резону заглиблюватися в цю тему. Єдина її користь в тому, щоб дати імпульс для розширення свідомості учня і так розбурхати його уяву (насіння інтуїції), що, навіть будучи зайнятим вираженням М, а потім і m, він буде прагнути до Звуку.

Раніше я підкреслював, що звук А.У.М., звук О.М. і сам ЗВУК пов’язані з вібрацією і різними її ефектами. Таємниця Закону Вібрації послідовно відкривається по мірі того, як люди вчаться видавати Слово в трьох його аспектах. Учням добре б також продумати відмінність між диханням і Звуком, між дихальним процесом і направленою творчою вібраційною активністю. Перше пов’язане з Часом, друга – з Простором, і вони відрізняються один від одного. Як викладає “Древній Коментар": “Звук, кінцевий і все ж початковий Звук, відноситься до того, що не є ні Час, ні Простір; він поза проявленою Загальністю, Джерело всього, що є і чого все ж немає". (Ніщо. А.А.Б.)

Тому є великі точки напруження, з яких виходить Священне Слово в головних своїх аспектах. Перерахую їх:

Творча точка напруження – напруження, якого зазнає Планетний Логос, коли Він відгукується на Звук непрореченого Імені і видихає його, в Свою чергу, трьома високими Звуками, що складають єдиний Звук на Його Власному плані вираження, таким чином створюючи проявлений світ, несучи імпульс до розкриття свідомості і впливу самого життя. Такий Звук.
Сім точок напруження на низхідній або інволюційній дузі; вони виробляють сім планет, сім станів свідомості і вираження семи променевих імпульсів. Народжується семискладовий А.У.М., про що згадує Позачасова Мудрість. Він пов’язаний з дією духа або життя на субстанцію, будуючи форму і створюючи в’язницю божественного життя.
Сам А.У.М. або Слово, що стало плоттю; останнє утворює зрештою точку напруження в четвертому царстві природи, – на цій точці стає можливим еволюційний цикл і потихеньку починає розрізнюватися перша слаба нота О.М. Індивідуальна людина досягає цієї точки, коли її особистість проявляє собою інтегроване і функціональне ціле, а душа починає її контролювати. Це напруження, накопичене за безліч життів. Даний процес зображається в Архівах Вчителів таким чином:

Треба пам’ятати, що ці символи являють собою спробу з моєї сторони перевести древні зображення на сучасний західний лад. Єдиний символ, який один і той же на всіх мовах, це, езотерично, А.У.М.

Потім настає черга точки напруження, з якої людина зрештою досягає звільнення від трьох світів і встає як вільна душа; вона тоді стає точкою всередині кола, – причому точка означає точку напруження, з якої вона тепер працює, а коло – сферу активності, яка вибирається з власного почину.

Немає необхідності розповсюджуватися далі; Посвячений проходить від напруження до напруження, як роблять всі людські істоти, прагнучі, учні і Посвячені нижчих рівнів; вони переходять від одного розширення свідомості до іншого, поки не залишається позаду третє Посвячення, поки точки напруження (характеризовані наміром і метою) не займають місце всіх попередніх зусиль і не починає домінувати вольовий аспект.

Тут коротко повторюється знайома тема Слова – тема, яка присутня в тій або іншій формі у всіх світових релігіях, але яка, подібно всьому іншому, була матеріалізована в такому вигляді, що задачею Ієрархії є відновити його значення, його потрійне застосування, його інволюційне і еволюційне значення. Учням належить пам’ятати, що вимовляння його вголос на фізичному плані мало що значить. Важливо вимовляти його безмовно, нечутно, всередині голови, – нехай воно там звучить і нехай прийде усвідомлення, що цей самоініційований Звук – що видихається з точки напруження – є частина початкового Звуку, що приймає форму Слова. Коли людина досконало виражає А.У.М., вона здатна ефективно видавати О.М. з послідовних точок напруження аж до третього Посвячення. Потім дія О.М. стає такою, що особистість як окрема суть зникає, душа встає у всій своїй славі і перший слабий звук початкового Звуку пробивається у вухо преображеного Посвяченого. Це Голос, який, по Біблії, супроводить Перетворення. Цей Голос прорікає: “Цей є Син Мій Любимий". Посвячений реєструє той факт, що він прийнятий Шамбалою і встановив перший контакт з Планетним Логосом, Ієрофантом, Посвятителем при третьому Посвяченні, подібно тому як Христос, Вчитель Вчителів, є Посвятителем і Ієрофантом при перших двох Посвяченнях.

Однак Слово, яке ми зараз розглядаємо, це не саме Священне Слово, але сигнал або звук прийняття. У даному Правилі воно переводиться фразою “Прийняті як група". Фраза відноситься до сукупностей і комбінацій, через які можуть працювати Душа, пов’язана з особистостями, Монада, пов’язана з Духовною Тріадою, Вчитель, пов’язаний зі Своїм Ашрамом, Шамбала – з Ієрархією, виражаючи план на початкових стадіях контакту і мету на кінцевих стадіях. Засвойте, що ця аналогія зберігається завжди. Особистість є сукупність форм і субстанційних життів, які, будучи об’єднані, проявляють собою суму, що надихається бажанням або спрямуванням, планом або метою і що функціонує на своєму місці під натхненням самоініційованої внутрішньої програми. Прогрес, з охоплюючої точки зору Тих, Хто бачить життя в поняттях Цілого, яке все розширюється, здійснюється від групи до групи.

Це звучання, що виходить з точки напруження, є Словом душі, що сполучається з троїстою особистістю, коли особистість свідомо готова до такого з’єднання. Хватка душі над своїми інструментами вираження посилюється, мережа з семи центрів разом з додатковими центрами зміцнюється, і припливає енергія, змушуючи нерухому особистість повністю проявляти променевий тип душі, тим самим підпорядковуючи промінь особистості (з його трьома додатковими променями) домінуючій енергії душі. Перша велика інтеграція – це злиття сили з енергією. Це виключно важливе твердження, один з перших уроків, якими повинен оволодіти Посвячений. Його можна по-справжньому зрозуміти тільки нагромаджуючи життєвий досвід і інтерпретуючи його під кутом світу значення. А що останні слова означають, учень розуміє, коли засвоює відмінності між активністю душі і дією матерії, між емоцією і любов’ю, між розумною волею і розумом, між планом і метою. При цьому він досягає здатності в будь-який момент знаходити свою точку напруження, і ця зростаюча здатність зрештою дозволяє йому свідомо проявляти групу за групою як одиниці, з якими повинно досягатися ототожнення.

Він знаходить свою душу завдяки злиттю душі з особистістю; він знаходить свою групу завдяки злиттю сполученої душі-форми з групою Вчителя і, нарешті, його вбирає в себе Ашрам Вчителя; в ньому він разом зі своїми братами по Ашраму сполучається з Ієрархією і чує продовження Слова, спочатку вимовленого його душею: “Прийняті як група". Пізніше, набагато пізніше він бере участь у високому розпізнаванні, що має місце, коли лунає Голос – як це щорічно буває – з центра Шамбали і Господь Світу ставить печать на рішенні про прийом в Ієрархію всіх нових співробітників. Мова йде про прийом тих Посвячених третьої степені, які увійшли в ієрархічне життя глибше, ніж будь-коли раніше. Це сигнал для них (і для їх Старших, Які його чують рік за роком), що вони – частина інструменту, чиєю метою є виконання плану. Таким чином повільно здійснюється великий синтез. Він займає багато еонів, бо еволюція (особливо на ранніх стадіях) рухається повільно.

Цей процес значно прискориться; однак це трапиться не раніше, чим через кілька десятків років, що складає лише коротку мить у вічній історії людства. Життя Бога йде від синтезу до синтезу. Спочатку здійснюється синтез атомних життів у вигляді все більш довершених форм, поки не з’являються три царства природи; потім відбувається синтез в свідомості, що дозволяє людській істоті знаходити все зростаючу обізнаність Цілого і зрештою пережити ту містичну подію, яка являє собою результат всіх попередніх процесів і які ми іменуємо Ототожненням. Починаючи з першого ототожнення, як вищої відповідності стадії індивідуалізації, має місце послідовне розчинення у цілому, що все розширюється, і кожний раз видається Слово: “Прийняті як група".

Чи вдалося мені поглибити ваше уявлення про Посвячення в цих коротких замітках? Чи бачаться вам ясніше зростаюча краса Цілого, доброта Мети і мудрість Плану? Чи усвідомлюєте ви глибше, що краса, доброта і мудрість – не якості, як можна було б передбачити виходячи з неадекватного уявлення про них, але великі факти вияву? Чи вловили ви істину, що вони не описують Божество, але складають імена Життів, що володіють такою потужністю і активністю, про які людям знати ще не дано?

Певне розуміння повинно повільно вимальовуватись в думці і свідомості кожного учня по мірі того, як розум насичується світлом душі на ранніх стадіях, а пізніше відгукується на поштовхи енергії від Духовної Тріади. Тільки коли приходить бачення, навіть якщо немає розуміння, учень, який бореться, може осягнути, що слова:

2. Не беріть зараз назад свого прохання. Ви і не змогли б, навіть якби захотіли; але додайте до нього три настійних вимоги і рухайтеся уперед

суть насущна команда, що визначає його поведінку, хоче він того чи ні. Неможливість зійти із зайнятої позиції – один з перших справжніх результатів того, що вимовлене Слово почуте після двох випробувань. Неминуче життя в Дусі, що наповнює його і жахом, і радістю. Я маю на увазі саме це. Символ або перше свідчення такого стану (бо все в трьох світах є лише символом внутрішньої реальності) – настійна потреба ставати кращим, – це видатна риса тваринної людини. Останню гризе одне невдоволення за іншим під впливом дечого внутрішнього. Це дещо постійно відкриває людині звабне бачення того, що більш бажано, ніж її нинішні стан і досвід. Спочатку воно інтерпретується в поняттях матеріального добробуту; потім божественне невдоволення підводить її до тієї фази боротьби, яка за своєю природою емоційна; вона жадає емоційного задоволення, а пізніше і інтелектуальних досягнень. Весь цей час боротьба за досягнення чогось такого, що завжди вдалині, сприяє формуванню інструментів досягнення, поступово вдосконалюючи їх, поки троїста особистість не стає готовою до бачення душі. Біля цієї точки напруження завзяття і боротьба посилюються, поки людина не уяснить Правило Перше для Кандидатів і не вступить на Шлях.

Як тільки представник людства стає прийнятим учнем і бере на себе конкретну роботу підготовки до Посвячення, для нього немає шляху назад. Він не може цього зробити, навіть якби і захотів, – Ашрам його охороняє.

У даному Правилі для прийнятих учнів і Посвячених ми бачимо ту ж умову на вищому витку спіралі, однак з тією різницею (яку Ви можете уловити, лише якщо перебуваєте там, куди до вас долинає Слово), що Посвячений стоїть один в “ізольованій єдності", обізнаний про свою містичну єдність з всім сущим. Тяга, яка визначала його прогрес в злитті особистості і душі, перетворюється в твердість наміру, здатність просуватися уперед в ясне безпристрасне світло незатьмареного розуму, вільного від будь-яких ман і ілюзій і він може зараз вимовити три вимоги. Він тепер може робити це свідомо за допомогою динамічної волі замість того, щоб подати “прохання про кандидатуру в потрійній формі", як раніше. Це істотна відмінність, що свідчить про колосальне зростання і розвиток.

Посвячений чує Слово, яке досягло його, коли він беззаперечно вдався до ієрархічної мети. Він чує Голос з Шамбали, так само як раніше він чув Голос Безмовності і голос свого Вчителя. Окультна слухняність поступається місцем просвітленій волі. Тепер йому можна дозволити йти і працювати самому, оскільки він незмінно єдиний зі своєю групою, з Ієрархією і, нарешті, з Шамбалою.

Ключ до всього Правила, – це розпорядження Посвяченому додати до свого прохання три вимоги, і лише після того, як вони вимовлені, вірно виражені і мотивовані динамічною волею, надходить наступне розпорядження, щоб він рухався уперед. У чому полягають ці три вимоги і по якому праву Посвячений їх пред’являє? Досі свідченням його свідомості, що розширяється, були бачення, зусилля, досягнення і знов бачення. Він займався тим, що здобував обізнаність про поле – про все зростаючу область божественного прозріння. У термінах практичного окультизму він розпізнає сферу, що все розширяється, в якій може цілеспрямовано служити і просувати План після того, як успішно ототожнив себе з цим прозрінням. Поки одкровення не стало складовою частиною його життя, Посвячений не в змозі осягнути значення цих простих слів. Ототожнення це розуміння, плюс езотеричний досвід, плюс розчинення в цілому, і для опису всього цього (як вказувалося раніше) у нас немає термінології. Будучи зараз господарем того, що бачиться і освоєне, усвідомлюючи і відчуваючи те, що попереду, учень “знаходиться в своєму окультному праві і викладає свої чіткі вимоги".

Які ці вимоги, можна пересвідчитися, якщо пригадати, що все, через що проходить Посвячений, все, що він здійснює, – це вища, езотерична відповідність троїстому вияву духу – енергії, що характеризувала першу, найбільш ранню стадію його розкриття, тобто особистість. Хочу привернути увагу до терміну “розкриття" як, можливо, найбільш точному і правильному в застосуванні до еволюційного процесу. У вашій мові немає кращого слова. Посвячений є завжди. Божественний Син Божий завжди знає, хто він такий. Посвячений – не результат еволюційного процесу. Він – причина еволюційного процесу; завдяки йому він вдосконалює свої провідники вираження, поки не стає Посвяченим в трьох світах свідомості і трьох світах ототожнення.

Згідно типу променя проходить розкриття, і кожна потрійна стадія нижчого розкриття робить можливоим подальше (у часі і просторі) вище розкриття в світі Духовної Тріади. У цих інструкціях я показую зв’язок між троїстою особистістю і Духовною Тріадою, об’єднаними антахкараною. Кожний з трьох нижчих аспектів видає власну ноту; саме ці ноти висувають три вимоги, які будять відгук Духовної Тріади, досягаючи тим самим Монади в її високому місці очікування в Шамбалі.

У 1922 році в першому розділі книги “Листи про Окультну Медитацію" я поклав основу більш просунутого вчення, яка зараз і викладаю. Там я розглядав вирівнювання Его з особистістю; тема вирівнювання уперше була запропонована увазі, оскільки вирівнювання є першим кроком до злиття, а пізніше і до містерій ототожнення. Цитую:

“Згодом, а пізніше і за допомогою Вчителя народжується гармонія кольору і тону (це синоніми), так що зрештою в наявності базова нота матерії, мажорна терція вирівняної Особистості, домінантна квінта Его і, нарешті, повний акорд Монади або Духа. Це та домінанта, до якої ми прагнемо, стаючи адептами, а раніше це була довершена терція Особистості. У різних наших втіленнях ми домагаємося змін і повторюємо їх на всіх проміжних нотах; іноді наші життя є мажорними, іноді – мінорними, але завжди вони приводять до більшої гнучкості і краси. У належний час кожна нота входить в свій акорд, акорд Духа; кожний акорд становить частину фрази, тієї фрази або групи, до якої цей акорд належить; фраза служить для завершення однією сьомою цілого. А всі сім утворять потім сонату нашої сонячної системи – частини троїстого шедевра Логоса або Бога, Маестро-Музиканта".

Ми підійшли до пункту, важкого для учнів. Посвячений або учень досяг точки своєї еволюції, коли троїстість поступається місцем подвійності, перш ніж досягається довершена єдність. Тільки два чинники представляють для нього інтерес, коли він “встає в середній точці", – це Дух і Матерія. Їх абсолютне ототожнення в його свідомості стає його головною метою, але тільки на цей раз в зв’язку з всім творчим процесом, а не в зв’язку з окремим “я". Саме даною думкою визначається служіння Посвяченого, саме концепція цілісності поступово утверджується в світовій свідомості, свідчачи про те, що людство на порозі Посвячення. Тому саме матеріальний аспект, “довершена терція Особистості" робить можливою активність Посвяченого, що висуває три свої вимоги. “Домінантна квінта Его" стає чутною при третьому Посвяченні, відмічаючи досягнення єднання; вона затухає до четвертого Посвячення. У цей час Егоїчний провідник, каузальне тіло зникає. Тоді залишаються тільки два божественних аспекти: довершена промениста організована активна субстанція, через яку Посвячений в повній свідомості може працювати, матеріальний аспект, і динамічний життєвий принцип, духовний аспект, з яким “субстанційна божественна Реальність" ще чекає свого ототожнення. Саме ця думка лежить в основі трьох вимог Посвяченого, які (за даним раніше Правилом для прагнучих і учнів) повинні прозвучати “над пустелею, над морем і крізь вогні".

Мені неможливо дати вичерпне уявлення про природу цих вимог. Можу лише представити деякі символічні фрази, які, будучи інстинктивно витлумачені, дають ключ.

Перша вимога стає можливою тому, що “життя в пустелі прожите; воно квітнуло і розпускалося, потім прийшла засуха і людина віддалилася. Те, що живило її життя, давало йому зміст, перетворилося в безплідну пустку; не залишилося нічого, крім кісток, праху і глибокої спраги, яку не спроможне задовольнити ніщо в полі зору". Все ж Посвяченому ясно, що пустелю знов треба зробити квітучою як троянда і що його задачею є відновлення (направляючи води життя) її початкову красу, але не красу її помилкового цвітіння. Так він вимагає на ноті особистого аспекту особистості (я виражаюся символічно), щоб цвітіння проходило згідно Плану. Це має на увазі з його сторони бачення плану, ототожнення з лежачою в основі метою і здатність – через посередництво вищого розуму, який є нижчим аспектом Духовної Тріади – працювати в світі ідей і створювати такі форми думки, які сприяють матеріалізації Плану в згоді з Метою. Це творча робота будівництва мислеформ, – ось чому говориться, що перша настійна вимога “видається в світі ідей Бога в напрямі пустелі, яка давно залишена позаду. На цю настійну вимогу Посвячений, що зобов’язався служити світу, повертається назад в пустелю, несучи з собою насіння і воду, яких пустеля жадає".

Друга вимога пов’язана з попереднім закликом учня, що лунав “над морем". Вона відноситься до світу ман, в якому людство бореться, до емоційного світу, в який занурений рід людський, немовби утопаючи в океані. Біблія стверджує, – і ця думка заснована на інформації, яка зберігається в Архівах Вчителів, – що “моря більше не буде"; я згадував, що приходить час, коли Посвячений дізнається, що астрального плану більше немає. Він зник, пройшов назавжди. Але після того як Посвячений позбувся зони помилок, туману, випаровування і ман і встав в “ясному безпристрасному світлі" буддхічного або інтуїтивного плану (другого або середнього аспекту Духовної Тріади), він здобуває велике базове розуміння. Він дізнається, що повинен повернутися (якщо правомочне таке слово) в “море", залишене позаду, щоб в ньому розсіювати мани. Однак зараз він працює “зверху з повітря, в повному світлі дня". Він більше не бореться в хвилях, не занурюється в глибокі води. Він парить над морем в океані світла, виливаючи це світло в глибини. Так він несе воду в пустелю і божественне світло в світ туману.

Все ж він ніколи не покидає місця ототожнення, і все, що він зараз робить, проводиться з рівнів, що досягаються при кожному конкретному Посвяченні. Все, що він здійснює “в пустелі і над морем", здійснюється завдяки могутності мислення, яка направляє необхідну енергію і деякі призначені вибрані сили так, щоб План міг просуватися (доводиться повторити) згідно божественної мети і завдяки могутності динамічної духовної волі. Коли ви зрозумієте, що Посвячений високого рівня працює з монадною енергією, а не з душевною силою, вам стане ясно, чому він вважає потрібним завжди працювати за сценою. Він працює з душевним аспектом завдяки могутності монадної енергії, використовуючи антахкарану як розподільчий агент. Учні і Посвячені перших двох степенів працюють з душевною силою через посередництво центрів. Особистість працює з силами.

Третя настійна вимога проявляє собою щось інше і звучить, як нам сказано, “крізь вогні". У нинішній сонячній системі від вогню не піти. Він присутній на всіх рівнях божественного вираження, як нам відомо завдяки вивченню трьох вогнів – вогню тертя, сонячного вогню і електричного вогню з їх диференціацією, сорока дев’ятьма вогнями – семи планів. Тому завжди, при заклику учня або при вимозі Посвяченого, звук йде “крізь вогонь, у вогонь і з вогню". Про цю техніку, лежачу в основі даної значної вимоги, мало що можна повідомити. Вимога виходить з найвищого плану духовної волі, який технічно називається “атмічним планом", і результат цієї вимоги проявляється на ментальних рівнях, тоді як перші дві вимоги проявлялися на фізичному і астральному рівнях. Тут я б вставив, що хоч астрального плану з точки зору Вчителя немає, все ж мільярди людей його визнають, трудяться в його ілюзорній сфері і отримують там допомогу Посвячених учнів, працюючих з вищих відповідних рівнів. Це вірне для будь-якої планетної роботи, що здійснюється як Посвяченими і Вчителями, працюючими безпосередньо в трьох світах, так і з вищих рівнів, де діють Нірманакайя (творчі Споглядачі планети), або з Шамбали, з Дорадчої Палати Господа Світу. Всі зусилля Ієрархії або “зумовлюючих Життів" (як Вони іноді іменуються) Шамбали направлені на просування еволюційного плану, який зрештою втілить божественну мету. Я навмисно продовжую підкреслювати відмінність між планом і метою, оскільки вона характеризує наступну фазу роботи пізнавальної волі, в свідомості людства.

Більше про ці три вимоги я повідомляти не маю права. Я розказав багато, якщо у вас пробуджена інтуїція, щоб уловити значення деяких коментарів. Вимоги відносяться не тільки до еволюції людства, але до всіх форм життя в свідомості планетного Логоса. Спрямовуючий розум Посвяченого вказує кінцеву мету досягнення в трьох світах.

3. Нехай не буде спогадів, але все ж нехай править пам’ять.

Ця не суперечлива заява. Можливо, я зможу дати правильне уявлення таким чином: Посвячений не тратить часу, озираючись і пригадуючи засвоєні уроки; він працює на основі розвиненої звички, інстинктивно здійснюючи те, що правильно і треба. Інстинктивний відгук на навколишні форми визначає, як нам відмінно відомо, поведінку, манери і реакції. Народжується так звана несвідома пам’ять, і ця пам’ять володарює, а зусиль на спогади не тратиться.

Звичка до доброти, правильної реакції і інстинктивного розуміння характеризує досвідченого Посвяченого. Йому немає потреби пам’ятати правила, теорії, плани або види активності. Вони – настільки ж частина його природи, що утвердилася, наскільки інстинкт самозбереження є інстинктивною частиною оснащення нормальної людської істоти. Продумайте це і старайтеся розвивати правильні духовні звички. Вчитель не тратить часу на здійснення душевних або особистісних планів. У нього є звичка – заснована на божественній інстинктивній пам’яті – до вірної активності, вірного розуміння і вірної мети. Йому не треба згадувати.

4. Працюйте, виходячи з сполученого життя групи.

Це не старання, як може здатися, провести заплановану роботу для людства групою, з якою Посвячений проявляє себе пов’язаним. Така робота проходить на попередньому етапі, на якому прийнятий учень багато що засвоює. Спочатку він знаходить групу на фізичному плані, чиї ідеали і плани служіння узгодяться з його уявленням про правильну діяльність, і з цією групою він сполучається, працює, вчиться і при навчанні багато страждає. Пізніше він знаходить свій шлях в Ашрам Вчителя, де все більше зусиль направляє на те, щоб навчитися використовувати волю для здійснення Плану і пристосуватися до групових методів і планів, працюючи за законами окультної слухняності на благо людства.

Посвячений же діє зовсім не так, хоч і напрацював звичку до правильного спілкування з організаціями в трьох світах і правильної співпраці з Ієрархією. Він зараз працює під натхненням життєвого аспекту, ототожнившись з ним – з сполученим життєвим аспектом своєї променевої групи і всіх груп. Це означає, що він до кінця уяснив значення інволюційного і еволюційного життів. До його служіння волають група або групи, потребуюча його допомоги. Його відповідь це окультний відгук, що видається в унісон з групою служителів, з якою він пов’язаний на внутрішній стороні. Це щось дуже відмінне від служіння в звичайному розумінні.

Правило третє

Наступне Правило продовжує почату тему і в стислих фразах і символах дає інструкції про Науку Заклику і Відгуку, її важливий ритуал або програму.

Ця програма насправді є вираженням або формулюванням Науки Звуку в тій мірі, в якій Звук стосується людства і людських справ. Не забувайте моє попереднє вчення про Слово; пам’ятайте також, що Звук являє собою звук або ноту Самого Життя, втілюючи його динамічний імпульс, творчу могутність і чуйну чутливість до всіх контактів.

Правило III.

Подвійне просування уперед. Двері залишені позаду. Ця подія в минулому. Нехай клич-заклик виходить з глибокого центру ясного безпристрасного світла групи. Нехай він пробудить відгук з виблискуючого центру далеко попереду. Коли запит і відгук зникнуть в єдиному великому Звуці, виходьте з пустелі, залиште позаду море і знайте, що Бог є Вогонь.

Це напевно одне з двох найбільш окультних правил, якими Посвячений зобов’язаний оволодіти як індивідуально, так і разом зі своєю групою. Група розпізнає і працює під всепроникним впливом мети; індивідуальний Посвячений працює з планом. Групове вираження, властиве групі в будь-якій точці часу і простору, відповідає волі Єдиного, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо, – Життя всього сущого. Індивідуальний Посвячений використовує силу тяжіння (якій ми часто даємо назву любов, що вводить в помилку) цього фундаментального Життя, щоб збирати разом те, що дає тіло формі, і тим самим проявляє волю. Група може бути, а часто і є чуйною на “виблискуючий центр", Шамбалу, на який Посвячений сам по собі, по своїй суті, відгукуватися не здатний. Індивідуум повинен охоронятися групою від страхітливої потужності, що виходить від Шамбали. Вона повинна знижуватися для нього в процесі розподілу, щоб не прямувати в якій-небудь або у всі його центри, але витратитися на всіх членів групи. У цьому ключ до значення групової роботи. Одна з її головних функцій полягає, кажучи езотерично, в тому, щоб абсорбувати, вбирати, направляти, потім розподіляти енергію.

Процес захисту і розподілу – одна з функцій великих зборів всієї Ієрархії під егідою трьох Великих Владик (Ману, Махачохана і Христа) у високогірній священній долині в Гімалаях, де щорічно – після належної підготовки – Ієрархія встановлює контакт з Шамбалою, внаслідок чого забезпечується зв’язок між “виблискуючим живим центром" і “променистим магнетичним центром", для того, щоб “нерухомий чекаючий центр" міг стимулюватися для просування уперед по сходах еволюції. Навіть сама Ієрархія потребує захисту своїх членів, щоб правильно абсорбувати вхідні енергії і потім мудро розподіляти сили божественної волі в трьох світах, за які Вона несе основну відповідальність. Сфокусована воля Бога, її безпосередні напрями і застосування утворюють точку напруження, з якої працює Шамбала, щоб забезпечувати в кінцевому результаті виконання божественної Мети.

Є конкретна відмінність між Метою і Волею; це тонка, але цілком певна відмінність для просунутого Посвяченого, тобто подвійна природа нашого планетного вияву і нашого сонячного Вираження проявлена навіть в цьому. Члени Ради Шамбали знають цю відмінність і діляться на дві групи, які на древній мові називаються Реєстраторами Мети і Охоронцями Волі. Воля активна. Мета пасивна і чекає результатів діяльності Волі. Відображеннями обох груп в ієрархічних колах є Нірманакайя або Планетні Споглядачі і Охоронці Плану. Функція Реєстраторів Мети – тримати відкритим канал між нашою Землею, планетою Венерою і Центральним Духовним Сонцем. Функція Охоронців Волі – зв’язувати разом Раду Шамбали, Ієрархію і Людство, створюючи тим самим базовий трикутник сил між трьома головними центрами планетного Життя. Це вище вираження (символічне, якщо хочете) шестикутної зірки, утвореної двома переплетеними трикутниками. Суть цього фундаментального трикутника, цього символу енергії з її притокою і розподілом, видна в зв’язку трьох вищих центрів в людській істоті: головного, серцевого і горлового, з трьома нижчими центрами: сонячним сплетенням, сакральним центром і центром в основі хребта. Наука Заклику і Відгуку також еволюціонує. Благоговіння, містичне ставлення, повинно поступитися місцем Заклику у людини, знаючої, що вона божественна. Це символічне одкровення повинно демонструватися підйомом трьох нижчих енергій, їх відгуком на три вищі, що тим самим приводить до кінцевої єдності в точці напруження. Я усвідомлюю, що це нелегко засвоїти, оскільки тут виражені істини, важкі для розуміння учня. Але вони будуть засвоєні, ними оволодіє кожний по мірі того, як він проходить по Шляху Учнівства і зазнає необхідного тренування на Посвячення. Пізніше, в 20-21 сторіччях ними оволодіє також людство, що швидко розвивається і продемонструє тим самим, що те, що є Посвяченням, зрештою стає минулим етапом для маси. Таке звільнення визначиться пізніше як конкретний Наслідок війни. Атлантична Хартія і Чотири Свободи, сформульована в напруженні, викликаному світовою агонією, суть його відображення, що втілює все, що спроможна уловити середня, матеріалістично мисляча людина з нинішньої волі Шамбали, яка зумовлює плани Ієрархії і отримує імпульси Реєстраторів Мети. Все це здійснилося остільки, оскільки обидві групи охоронців спромоглися повідомити дане прозріння-одкровення кращим людським інтелектам, – причому перша група має справу зі старшими членами Ієрархії, а друга – з Посвяченими і учнями, які тісно пов’язані з людством.

Тут ми знов стикаємося з фактом, що Наука Заклику і Відгуку, яку фундаментально розбирає дане Правило, – це, головним чином, широка наукова діяльність, про яку сучасне людство не знає практично нічого, але яка пов’язана з могутністю мислення і спорудженням мислеформ. Тільки Посвячені найбільш високого рівня – такі як троє Великих Владик – мають право закликати одні, без запобіжного посередництва якого-небудь агента на зразок групи, по тій причині, що Самі Вони є членами Ради Шамбали і індивідуальними Реєстраторами Мети. Щорічна поява Владики Будди – це зовнішня демонстрація або символ Науки Заклику і Відгуку в пробудженій свідомості людства. Молитва – це смутний, слабий і неадекватний її вияв; ствердження божественності з метою досягнення матеріального благополуччя є спотворення даної істини. Це потрібно пам’ятати. Справжнє значення даної виникаючої науки в тому, що на ранніх або перших стадіях вона втілює в собі зародок концепції нової світової релігії.

У виданих мною великих закликах перший (“Нехай Сили Світла принесуть просвітлення роду людському...") був спробою з моєї сторони вдягнути в слова закличний заклик роду людського, всіх чоловіків і жінок доброї волі у всьому світі. Його успіх засвідчив силу доброї волі. Другий (“Нехай прийдуть Владики Звільнення...") може, насправді, використовуватися з надією на успіх тільки прагнучими, учнями і Посвяченими і тому не так популярний у широкої публіки, хоч реально він набагато більш могутній і потенційно ефективний. Однак було важливо, щоб злиття обох груп мало місце раніше, ніж закличний заклик людства загалом стане могутнім і зможе викликати відгук.

Перш ніж приступити до вивчення, фраза за фразою, Правила III, хочу привернути вашу увагу до зв’язку між даним правилом і тим, що було дано раніше для кандидатів. Кандидат видає свій клич над пустелею, над морем і крізь вогні. Вся його інтегрована і орієнтована особистість фокусується в точці напруження, після чого він видає свій клич (символічно, тобто беззвучно), і клич цей б’є в двері, що відділяють його, по-перше, від душі, по-друге, від Ієрархії. Двері – всього лише символ відособленості; вони відділяють одне місце від іншого, одну сферу активності від іншої, один стан свідомості від іншого, посилюють в прагнучому почуття подвійності. Останнє слово характеризує містичне ставлення. Таке ставлення включає в себе поняття тут і там, душі і тіла, Бога і людини, Ієрархії і людства. Однак Правило III для Посвячених показує, що таке містичне розуміння зрештою проходить; почуття відособленості зникає, і двері залишаються позаду.

1. Подвійне просування уперед. Двері залишені позаду. Ця подія в минулому.

Перш за все необхідно відзначити, що тут маємо визначення Посвяченого. Посвячений це той, хто своєю двоякою природою (душею і особистістю) просувається уперед. Його точка напруження не має більше відношення до особистості. Він з’єднав в собі обидва божественних аспекти, і вони утворюють зараз інтегровану одиницю. Таке з’єднання створює власну точку напруження. Він пройшов через двері. Знов виникає точка напруження, в якій Слово прямує у відповідь на закличний клич нового Посвяченого. До нього повертається Слово: “Прийняті як група", після чого він разом з групою, визнаною частиною якої він є, просувається уперед. Для Посвяченого (як я раніше підкреслював) минуле залишається позаду: “Нехай не буде спогадів"; теперішній час проявляє собою точку напруження; майбутнє свідчить просування уперед з цієї точки напруження внаслідок її ефективної дії. Двері закриваються за Посвяченим, який є тепер прийнятим членом своєї групи, і, як викладає “Древній Коментар": “Звук дверей при закритті сповіщає спостерігаючому світу, що Посвячений пройшов в таємне місце і, щоб реально до нього добратися, треба також пройти через ці двері". Тут дається уявлення про індивідуальне самопосвячення, через яке повинні пройти всі, і показується самотність Посвяченого при русі уперед. Він ще не розуміє всього, що вловлює загалом його група; його самого не розуміють ті, хто стоїть по той бік дверей. Він відчув групу, з якою тепер пов’язаний, і все більше усвідомлює її духовну безособовість, яка здається йому майже байдужістю і яка жодним чином не живить в ньому елементів, що відносяться до природи особистості; тому він страждає. Ті, хто залишився позаду як частина його старого життя, зовсім не розуміють його базової (навіть якщо і нерозвиненої) безособовості. Таке відношення групи збуджує в ньому обурення і критицизм, неправильне, як він відчуває, але яких на даній стадії він, мабуть, не в змозі уникнути; ті ж, кого він критикує, стараються його розвінчати або (щонайменше) примусити відчувати себе зневаженим, почувати незручність.

На перших порах він рятується від тих, що залишилися позаду тим, що віддаляється, а також своїм довгим непотрібним, майже зухвалим мовчанням. Він вчиться проникати в свідомість своєї нової групи завдяки сильному прагненню розвинути здатність до духовної безособовості. Він знає – це те, чого він повинен досягнути, а по досягненні цього він проявляє, що безособовість заснована не на байдужості або зайнятості своїми думками, як він вважав, але на глибокому розумінні, на динамічному настрої на світове служіння, на почутті пропорції і на відстороненості, яка дає можливість надавати справжню допомогу. Таким чином двері і минуле залишаються позаду. Св. Павло виразив цю ідею в словах: “Забуваючи заднє і тягнучись уперед, прагніть до мети, до почесті вишнього звання Божого в Христі". Звертаю вашу увагу на слово “почесть".

2. Нехай клич-заклик виходить з глибокого центру ясного безпристрасного світла групи.

Ми тут не розглядаємо світло в голові або світло душі, як воно бачиться налаштованою і вирівняною особистістю. Воно також залишається позаду, і Посвячений обізнаний про світло Ашраму і всевключаюче світло Ієрархії. Ці два аспекти світла душі розкриваються індивідуальним світлом в голові. Світло душі, про яке Посвячений обізнаний з першого ж моменту торкання душі і сприймає все частіше, утворюється з’єднанням світла душі зі світлом самої субстанції і являє собою неминучий результат очищення трьох провідників і творчої медитації. Світові Писання стверджують, що “у світлі твоєму ми бачимо Світло"; саме це інше Світло ми маємо на увазі – світло, яке може сприйматися лише після того, як двері закриваються за Посвяченим. Світло це складене з світла буддхі і світла атми; це (якщо езотерично інтерпретувати санскритські терміни) світло чистого розуму, який є сублімація інтелекту, і світло духовної волі, яка є одкровення цілі, що розкривається. Перше сфокусоване в Ашрамі, друге – в Ієрархії загалом, і обидва є вираженням активності Духовної Тріади.

Я хочу, щоб мене по можливості краще зрозуміли. Отже, маємо три великих світла, всі вони сфокусовані на ментальному плані, бо поза цим планом символізм світла не використовується; що стосується Монади і її вираження, Духовної Тріади, то божество взнається як життя. Всі світла зрештою фокусуються на ментальному плані.

Сполучене світло душі і особистості.
Світло егоїчної групи, яка, будучи усвідомленою групою в свідомості просвітленого Посвяченого, називається Ашрамом, що втілює світло буддхі або чистого розуму.
Світло Ієрархії як центра випромінювання в тілі планети, що втілює світло, яке утворюється розумінням плану і співпрацею з ним і яке приходить внаслідок ототожнення – на ментальних рівнях – з духовною волею.

Всі три аспекти світла можна описати як:

Світло, яке направлене вгору. Це менше світло з точки зору Монади.
Світло, яке Духовна Тріада відображає на ментальному плані.
Сфокусоване світло, яке утворюється з’єднанням обох світел: верхнього і нижнього.

Вони – вища відповідність світла, що спалахує в голові, коли світло особистості стикається зі світлом душі.

Крім ментального плану посвячувальний імпульс або акцент робиться на аспекті життя, на динамічній енергії і на причині вияву, – дане спонукання до прогресу не засноване на прозрінні-одкровенні, яке завжди супроводить світло або пов’язане з ним. Світло і одкровення суть причина і наслідок. Грядуще одкровення, якого чекають люди і яке прийде, коли світове урегулювання досягне вже наміченої точки, пов’язано з впровадженням в людську свідомість значення і мети життя; воно буде мати місце в послідовному ряді духовних подій. Я не можу і не маю права викласти ці істини ясніше, навіть якби і мав в своєму розпорядженні необхідні слова для вираження того, що поки навіть смутно не відчувається учнями першого і другого Посвячень. Те, що прийде внаслідок ряду духовних подій і їх неминучої дії на все тіло людства, не має ніякого відношення до свідомості, прозріння або світла. У якийсь ще дуже віддалений час для людства настане період здійснення, який виявиться як точкою кризи, так і точкою напруження. Здійснення підсумує в ефективній зумовлюючій свідомості все, що якість чутливості повідомила роду людському протягом віків. Це завершення активності свідомості Христа; саме такий стан передається словами, сказаними про Христа: “На подвиг душі Своєї Він буде дивитися з задоволенням". При кризі такого прозріння, в його вищій точці напруження людство одностайно вигукне: “Тепер все нове". Це апофеоз бачення, прелюдія до розкриття в загальній, масовій людській свідомості деяких сил і здібностей (які з цього моменту будуть повільно проявлятися), про які раса в цей час абсолютно не обізнана. Найближче майбутнє прозріння буде лише першим кроком до цього віддаленого моменту, і його значення буде незрозуміле нинішньому і навіть наступному поколінням; однак воно буде поступово засвоюватися по мірі того, як нова світова релігія з її акцентом на заклику енергій і відгуку “життя з лишком" буде розвиватися і робити свою неминучу дію. Учням добре б засвоїти, що вплив енергій на форми викликає результати, які залежать від якості форм, котрі одержують враження. Такий окультний закон.

Одна з цілей, прихованих за загальним спаленням під час другої світової війни), – це необхідність руйнування неадекватних форм. Руйнування могло б бути викликане дією Бога, такою як грандіозна природна катастрофа або загальна епідемія, – таким і був первинний намір. Однак людство захопилося силами, які несли в собі насіння руйнування; в людстві було те, що відгукувалося на ці сили. Так Закону руйнування було дозволено працювати через саме людство; люди зараз руйнують форми, через які функціонує велика маса людей. Це і добре і погано з точки зору еволюції, проте це факт, який не можна заперечувати, тому проблеми, які стоять перед Охоронцями Волі, працюючими через Охоронців Плану, полягають в тому, щоб робити добро із зла, що викликається людиною і таким чином направляти події в більш широке русло.

Така одна із задач, що стоять в цей час перед Ієрархією. Чи можуть сили так організовуватися і енергії так розподілятися, щоб людство повною мірою добра могло відгукуватися на заклик, що лунає з Шамбали? Чи може такий відгук у вигляді нового циклу духовного контакту і звільнення викликатися закликом, який виходить від чоловіків і жінок доброї волі? Чи можуть воля-до-добра духовних Сил і добра воля людства сполучитися і здійснитись, при яких зможе функціонувати новий світовий порядок? Ці важливі питання Ієрархія намагається вирішити.

Потрібно пам’ятати, що Наука Заклику і Відгуку – це взаємне зусилля. Людство не могло б бути призовним, якби Духовна Ієрархія (в цей термін я включаю як Шамбалу, так і планетну Ієрархію) не спонукала дух людини. Закличний клич людства збуджується закликом або Звуком духовних ієрархій. Задача людства, однак, в тому, щоб закликати в цей час Владик Звільнення і Дух Миру. Це Істоти, що володіють могутністю воскресити людство, як тільки людська раса займе правильну позицію. Вони відповідають каменярській групі третьої степені, яка воскрешає Майстра. Їх відгук на заклик людства в основному, хоч і не цілком, залежить від якості заклику.

Чи зможу я зробити для вас яснішою проблему заклику, якщо заявлю, що слова “вийде з глибокого центру ясного безпристрасного світла групи" мають значення як для індивідуального Посвяченого, так і для всіх груп учнів і всіх Ашрамів? Вживання слів “ясне безпристрасне світло" глибоко символічне. Ясність світла показує функцію душі, оскільки її сильне світло дозволяє Посвяченому бачити світло. Байдужість характеризує світло субстанції, яке нездатне розжаритися від бажання або від жару пристрасті, але раз і назавжди відгукується тільки на світло душі. Тому воно безпристрасне до всього, що обмежує і перешкоджає, і такий стан особистісної свідомості повинен бути реалізований в самому центрі людського буття; там ясне світло душі і безпристрасне світло особистості об’єднуються в найглибшій точці свідомості учня, в граничній точці видалення (науковою підготовкою до якого були всі вправи на концентрацію і медитативні процеси). Тоді, внаслідок викликаного напруження закличний клич може бути сильним і ефективним. Це вірно для групи учнів або будь-якої групи справжніх неегоїстичних прагнучих. У житті групи може настати момент, коли об’єднане безпристрасне світло активних особистостей і ясне світло їх душ функціонує таким чином, що спільний закличний клич викликає відгук. Такий клич завжди пов’язаний з безкорисливим служінням групи – служінням, в якому, згідно з Планом, вона старається перебувати для людства.

У ході вивчення Правила III я сам дивуюся влучності його фраз в зв’язку з нашим конкретним історичним циклом і відносно істин, які повільно знаходять форму в свідомості людства. Нові істини (під ними я маю на увазі істини, нові для найбільш просунутих мислителів і які лише смутно відчуваються найбільш просунутими езотеристами) мерехтять на горизонті людського розуму. Грунт підготовлюється для засівання цього нового насіння, і сцена готується для появи нових Акторів у великій драмі одкровення Божества, що розкривається.

Деякі великі концепції твердо засвоюються людиною. Деякі великі надії приймають форму і проявлять способи людського існування. Деякі великі здогадки стануть експериментальними теоріями, і фактами, що продемонструються пізніше. Позаду всього цього визначилися два моменти: люди стимулюються і підводяться до тієї точки необхідного напруження, яка (внаслідок кризи) повинна передувати великому просуванню уперед по Шляху Еволюції. По-друге, має місце процес переорієнтації, який зрештою дозволить масі людей одностайно виражати погляди, що досі вважалися смутними видіннями інтелектуальних оптимістичних мрійників. Світ людей бурлить у відповідь на притоку духовної енергії. Ця енергія пробуджена неусвідомленим, нечутним закликом самого людства. Людство стало – уперше в своїй історії – духовно призовним.

Тепер коротко розглянемо природу того, що закликається, і так проникнемо у взаємозв’язок, наявний між трьома великими планетними центрами: людським центром, ієрархічним центром і Шамбалою. Кожний з них відгукується на центр, що функціонує з меншою швидкістю (якщо я маю право вживати такі неадекватні поняття), і є призовним по відношенню до вищого центра – знов-таки вживаючи вкрай заплутуючі слова; в нашому реальному всесвіті немає ні вищого, ні нижчого, ні більшого, ні меншого. Є тільки інтерпретація субстанцій, які всі є фундаментальними виразами матерії, їх оживлення і організація в форми вираження незнаного Реального. Цю сутнісну Реальність ми називаємо духом або життям.

Внаслідок взаємодії обох зрештою з’являється людство у часі і просторі. Людство – це результат всіх долюдських форм вираження і досвіду, а також активності надлюдських Істот. Надлюдські Істоти проявляють Собою продукт минулих еволюційних систем і сукупність великої Божественної Жертви, як вона фокусується в нашому планетному житті. Пройшовши через всі попередні фази досвіду і завдяки людському досвіду удосконаливши в Собі аспект свідомості, Вони трансцендували все, що здатна знати людина, всі стани свідомості, з якими вона знайома або може познайомитися в майбутньому, і виражають зараз фазу божественності, про яку вона не в змозі знати нічого. Вони живуть. Вони – сама енергія і в Своїй сумі утворюють “виблискуючий центр далеко попереду".

3. Нехай він пробудить відгук з виблискуючого центра далеко попереду.

Цьому центру ми даємо назву Шамбала; букви мають наступні нумерологічні значення: S.H.A.M.B.A.L.L.A. або 1.8.1.4.2.1.3.3.1. Це слово дорівнює числу 24, яке, в свою чергу, дорівнює 6. Звертаю увагу на те, що в слові міститься 9 букв, а як ви знаєте – дев’ять – це число Посвячення. Кінцева мета усього посвячувального процесу – довести рід людський до здійснення і ототожнення з волею або метою Божества. Число 6 – це число форми або вияву, що є тим агентом або засобом, через який досягається здійснення і за допомогою якого розкривається свідомість, так що воно може служити основою вищого процесу, що має місце при третьому Посвяченні. Останнє тісно пов’язане з третім головним центром, Шамбалою; це третій центр з точки зору людського сприйняття і розуміння, але перший – з точки зору Самого Божества. Знов-таки, оскільки 6 – число шостого променя, воно тим самим є числом ідеалізму і тією рушійною силою, яка примушує рід людський рухатися уперед по шляху, відгукуючись на бачення і спрямовуючись вгору до світла. Воно насправді втілює відданість незримої кінцевої мети, яка завжди попереду, і тверде розпізнавання об’єкта спрямування. Як і всі інші божественні якості, воно має свою матеріальну складову, – ось чому 666 розглядається як число Звіра або матеріалізму, число панування трьох світів до процесу переорієнтації і вираження розвиненого ідеалізму і мети. Третій аспект проявляється через чистий матеріалізм, звідси три шістки. У древній книзі про числа Посвячений визначається як “той, хто пережив і виразив 666 і виявив, що воно – ніщо; хто відкинув 6 і став 66 і так виявився на Шляху; пізніше він знов відкидає 6 і стає довершеною 6 – формою, інструментом і вираженням духа".

Число 24 представляє глибокий інтерес, виражаючи подвійне 12 – більший і менший зодіаки. Як число 6 виражає простір, так число 24 виражає час і є ключем до великого циклу вияву. Воно – ключ до всіх циклічних явищ або втілень. Дві його цифри визначають метод еволюції: 2 означає якість любові-мудрості, працюючої згідно з Законом Тяжіння і проводячи людину від однієї точки досягнення до іншої, 4 означає техніку конфлікту і досягнення гармонії через конфлікт; число 4 – також число людської ієрархії, а число 2 – число духовної ієрархії. Виражаючись технічно, до третього Посвячення Посвячений “встановлює зв’язок між 2 і 4; останні, якщо поставлені поряд, втілюють зв’язок, якщо ж поставлені одна над іншою, показують перехід Посвяченого від 4 до 2". Не варто говорити, що про ці цифри може бути повідомлено набагато більше, однак вищесказаного досить, щоб показати задовільну природу езотеричної нумерології – не тієї, яка в ходу зараз.

Помітьте, що звуки, котрі складають слово “Шамбала", відносяться переважно до лінії волі, могутності або першопроменевої енергії. З дев’яти букв шість відносяться до першопроменевої лінії сили: 1.1.1.3.3.1 – дух і матерія, воля і пізнання. Дві належать до другої лінії сили: 4 і 2. Число 8 завжди відкриває новий цикл, слідуючи за числом 7, яке є числом відносної досконалості. Це число свідомості Христа; також як 7 – число людини, 8 – число Ієрархії, а 9 – число Посвячення або Шамбали. Не забувайте, що з точки зору Ієрархії третє Посвячення розглядається як перше головне Посвячення.

Попередні замітки мають на меті повідомити багато езотеричної інформації тим, хто розуміє, що число – це ключ до форми і мети життя, яку форма вуалює. При третьому головному Посвяченні, третьому планетному Посвяченні (яке насправді є першим сонячним Посвяченням) звільнений учень уперше – наодинці, без всякої допомоги – закликає найвищий духовний центр нашої планети, Шамбалу. Він робить це тому, що уперше свідомо і з розумінням реєструє життєвий аспект (який спонукав його душу до дії через посередництво форми) і вібрує на Монаду. Це дозволяє йому стикнутися з “виблискуючим центром далеко попереду", сплавити свою індивідуальну волю з божественною волею і співробітничати з аспектом мети вияву. Він навчився функціонувати через форму; він як душа отримав обізнаність про божественну форму в багатьох її аспектах і диференціації; тепер він встав на шлях вищого розкриття, і першим його кроком є контакт з Шамбалою, що передбачає злиття його свавілля і його духовної волі з Волею Божою.

При третьому Посвяченні він встає перед Єдиним Посвятителем, Господом Світу, “бачить, як сяє Його зірка", і чує звук, який, цитуючи “Древній Коментар":

“...видається з центральної точки могутності, де зустрічаються субстанція і зовнішнє життя, де дух видає гучний вигук, котрий спонукає форму відгукнутися на вищу потребу; де виступає енергія, сполучається з силою, і (при з’єднанні) зачинається музика в сфері з’єднання і породження.

Людина лише чує віддалений звук і не знає, що це таке. Учень чує звук і бачить його форму. Той, хто в третій раз встає на вершині гори, чує ясну ноту і знає її як свою власну, як нашу, як вашу і все ж як ноту, яку ніхто не видавав".

4. Коли запит і відгук зникнуть в єдиному великому Звуці, виходьте з пустелі, залиште позаду море і знайте, що Бог є Вогонь.

Фраза означає більше, ніж здається на перший погляд. Поверхово вона може означати, що, коли Посвячений чує Звук, він залишає позаду пустинне життя фізичного втілення, емоційне життя астрального плану, бурхливе і неспокійне як море, і функціонує на плані розуму, символом якого є вогонь. Це найбільш елементарне і очевидне знання, а оскільки справжній розділ “Трактату про Сім Променів" написаний для тих, хто володіє розумінням Посвяченого, такої очевидної інтерпретації недостатньо. Значення повинне бути ширшим і глибше. Слова “з пустелі" відносяться до всього життя втіленої Монади в трьох світах людського спрямування і діяльності. Фраза “залиште позаду море" втілює видалення Посвяченого від якого б то не було почуттєвого досвіду, бо, як я раніше вказував, стан свідомості або обізнаності витісняється, коли приймаються вищі Посвячення, і його місце займає стан буття, для позначення якого у нас немає слів за винятком незадовільного поняття ототожнення. Такий стан буття являє собою щось дуже відмінне від свідомості, як ви його розумієте. Тому фраза означає, що Посвячений залишає позаду саму свідомість і п’ять світів життєвого вираження трансцендуються; при третьому Посвяченні Посвячений розуміє, що це означає, коли Той, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо (відмітьте це вирази), порівнюється з Вогнем. Я розробив цю тему в “Трактаті про Космічний Вогонь” – книзі, розуміння якої вислизає від всіх, крім людей з Посвяченою свідомістю. Вогонь – це сума того, що руйнує форму, забезпечує довершену чистоту в тому, що не є самим собою, генерує теплоту, яка сприяє всякому зростанню, і є самою життєвістю.

Все розуміння Посвяченого досягається завдяки раптовому розрізненню або сприйняттю звуку, завдяки пробудженню внутрішнього слуху до значення Голосу, як учень на ранній стадії прокидається до значення бачення. Ось чому при третьому Посвяченні Посвячений бачить зірку і чує звук. При перших двох Посвяченнях від бачить світло і чує Слово, зараз же відбувається щось інше, що є вищою відповідністю більш раннього переживання. Я не в змозі повідомити більше з даного предмету.

Важливо, однак, що до публіки починає доходити певне знання про найвищий духовний центр, до якого (згідно з Євангеліє) прислухавсь Сам Христос. У Новому Завіті ми часто читаємо, що “Отець говорив до Нього", “Він чув Голос" і що печать підтвердження (як вона окультно називається) була Йому дана. Тільки Отець, планетний Логос, Господь Світу вимовляє заключний підтверджуючий звук. Останній – коли звучить – стосується не початкових Посвячень, а тільки завершальних. Вчитель Ісус зазнав п’ятьох явних посвячувальних криз, коли Він крок за кроком приймав або повторно проходив п’ять Посвячень. Однак за цим практичним вченням стоїть прихована суть або нитка вищого одкровення. Вона торкається розумінь осяваючого Христа, коли Він реєстрував Голос, який чується при третьому, п’ятому, шостому і сьомому Посвяченнях. У Євангеліє описуються п’ять Посвячень Вчителя Ісуса, починаючи з першого і закінчуючи п’ятим. Але воно ж викладає і Посвячення Христа, починаючи з другого і закінчуючи сьомим. Останнє залишилося незавершеним, Голос не був зареєстрований, оскільки нам не сказано, що при Воскресінні і Піднесенні чувся підтверджуючий Звук. Він буде почутий, коли Христос завершить Свою роботу під час Другого Пришестя. Тоді велике сьоме Посвячення, яке є подвійним (любов-мудрість в повному вияві, що мотивуються могутністю і волею), буде завершене, і Будда і Христос разом з’являться перед Господом Світу, разом побачать славу Господа і разом перейдуть до вищого служіння, природа і масштаби якого нам незнані.

У зв’язку з цим треба пам’ятати, що три великі енергії сконцентровані в Шамбалі, місці вогню:

Енергія Очищення. Ця могутність, властива проявленому всесвіту, який послідовно і наполегливо пристосовує субстанційний аспект до духовного за допомогою процесу, який ми по відношенню до людства званий очищенням. Він включає знищення всього, що втримує природу божества від повного вираження, знов-таки з точки зору природженої або потенційної здатності. Він змушує залишати позаду, стадія за стадією, цикл за циклом, життя за життям і план за планом будь-яку тенденцію в природі форми, яка б вуалювала або приховувала славу Божу. Це, в сутності, енергія, що заміняє зло добром. Людське мислення занизило цю концепцію, і очищення зв’язується головним чином з фізичними явищами, з життям фізичного плану і з егоїстичним ідеалізмом, заснованим переважно на санітарній турботі про субстанцію. Насильна безшлюбність і беззастережне вегетаріанство – знайомі приклади цього; такі фізичні дисципліни ставилися на місце емоційної краси, ментальної ясності, інтуїтивної просвітленості, і думки прагнучого прямували вниз на матерію, а не назовні і вгору до світла.
Енергія Руйнування. Це те руйнування, яке усуває форми, що ув’язнюють в собі внутрішнє духовне життя і що приховують внутрішнє душевне світло. Тому ця енергія являє собою один з головних аспектів очисної природи божественного Життя, – з цієї причини я ставлю очищення попереду руйнування. Це руйнуючий аспект самого життя, також як є руйнівний агент в самій матерії. Два моменти належить засвоїти в зв’язку з руйнуючим аспектом Божества, а також аспектами, відповідальним за його явище:

а. Руйнівна діяльність починається з волі Тих, Хто складає Раду Шамбали і Хто працює над приведенням форм у всіх долюдських царствах у відповідність до мети, що розвивається. Згідно з циклічним законом вступає в дію ця руйнівна енергія, знищуючи форми життя, які перешкоджають божественному вираженню.

б. Вона також здійснюється завдяки рішучості самого людства, яка – згідно з Законом Карми – робить людину господарем власної долі, спонукаючи її ініціювати причини, відповідальні за циклічні події і Наслідки в людських справах.

Звичайно, є тісний зв’язок між першим Променем Волі або Могутності, енергіями, концентрованими в Шамбалі, і Законом Карми, особливо в його планетному масштабі і по відношенню до просунутого людства. Отже очевидно, що чим швидше індивідуальний прагнучий підходить до третього Посвячення, тим швидше і більш безпосередньо виробляється індивідуальна карма. Монадний зв’язок, як тільки він встановлюється, вивільняє руйнівний аспект базової енергії, і всі перешкоди негайно знищуються. Це також вірне для людства загалом. Два чинники суб’єктивно і духовно обумовили нинішню світову кризу: зростання і розвиток людського сімейства і (як було сказано) приплив сили Шамбали в наш конкретний час в результаті як кармічного закону, так і запланованого рішення Великої Ради.

Енергія Організації. Ця енергія активізувала великі Променеві Життя і дала мотивуючий імпульс тому, що спричинило вияв. Так вступили у вираження якості семи променів. Зв’язок духу з матерією викликав той закономірний процес, який знов циклічно закономірно створює проявлений світ як поле розвитку душі і область, в якій виробляється божественна мета через посередництво плану. Знов звертаю увагу на відмінність, яка існує між метою і планом. Дана енергія еманує з Шамбали і властива також формі (як і двом іншим); вона зрештою спонукає волю людини – завдяки правильному застосуванню розуму – до організованого планування свого окремого індивідуального життя в трьох світах і з’єднує цю волю внаслідок переорієнтації з Волею Божою.

Ці три енергії символізуються для нас життям Христа, що осявав Вчителя Ісуса.

Очисний аспект монадної сили показаний в епізоді Хрещення; другий, руйнівний аспект може бути видний під час Розп’яття, коли він розідрав зверху до низу завісу в храмі. Епізод, що показує енергію організації і зв’язок духовної волі Христа з метою і волею Отця, мав місце, коли Він вимовив в Гетсиманськім саду: “Не Моя воля, але Твоя нехай буде". Даний кінцевий епізод тісно пов’язаний з свідомо вираженою волею Немовляти Христа, коли Він зрозумів в храмі, що Йому повинне бути в тому, що належить Отцю Його, і що Його воля полягає у виконанні волі і мети Отця, Монади, Того, Чиїм вираженням є Монада.

Ці-то три енергії і викликали світову кризу, і нам корисно побачити фактичну природу сил Шамбали, як вони впливають на життя планети і визначають людські долі. Велика енергія очищення духовно відроджує людство, і вогні, – що всюди розгоралися під час воєн 1914-1945 рр. – це її зовнішній видимий знак. Багато зла було спалено завдяки прозрінню про відштовхуючу природу останнього, і в результаті зміцнюється єдність. Рід людський побачив зло в кожній країні і зрозумів, що воно породжене людьми. Люди побачили, і таке видовище ніколи не забудеться; народжений ним жах мобілізує волю людства на покращення стану справ. Енергія руйнування має свою приємну сторону, якщо сприйняті духовні цінності. Те, що так грубо ув’язнювало людський дух, відпадає; кам’яна могила людства розламується і відпускає людей в життя воскресіння. Не забувайте, що в проміжку між смертю і появою в живій формі Своїм учням, Вчитель Ісус спускався в пекло (виражаючись фігурально), несучи звільнення тим, хто там знаходився. Буде мати місце проміжок між пітьмою війни і злої історії минулого і появою живої цивілізації і культури, котра заснована на духовних цінностях і розумно розвиває божественну мету. Місце дії для цього зараз готується.

Розп’яття і посмертний досвід ведуть зрештою до воскресіння і життя. Руйнування жахає, але це лише руйнування формальної сторони вияву, це (пункт, який я прошу не забувати) руйнування величезного планетного зла, що еонами концентрувалося в людстві загалом, яке було викликане на поверхню і приведене в скажену активність групою злих людей, чия доля в цьому і полягала. Їх доля – результат їх власного свідомого вибору, тривалих циклів чисто матеріального егоїзму.

Я прошу всі прагнучих і учнів розмірковувати про руйнівну мету Бога – мету, яка мотивується любов’ю, визначається зваженою оцінкою форм і яка пестить і заохочує життя з його духовними цінностями.

Є руйнівна енергія, властива самій матерії, енергія колосальної потужності, – саме з цією енергією працюють Сили Осі. Руйнівна енергія, що еманує з “виблискуючого центру", Шамбали, – зовсім інша, і я б просив пам’ятати про це. Руйнівна могутність духа – не те ж, що руйнівна могутність матерії. Людська істота знов і знов руйнує власну форму внаслідок зла, яке вона здійснює, і внаслідок матеріального фокусування своїх бажань; підтримка хибного життя, як добре відомо, приводить до хвороби.

Учень також може зруйнувати природу своєї форми завдяки безкорисливому служінню і відданості справі. У обох випадках форми руйнуються, однак мотивуючий імпульс різний і енергія приходить з різних джерел. Смерть Вчителя Ісуса або Отця Даміана, смерть Гітлера або якого-небудь вбивці не є результатом одних і тих же сутнісних енергій.

Безліч зла була зруйнована у всіх областях людської діяльності – в області теологічної релігії, в області політики, в області егоїстичної економічної конкуренції. Тоді завданням людства буде осадити і зміцнити добро, що народжується; людство навчиться цьому завдяки використанню третьої енергії Шамбали – енергії організації. Новий світ буде побудований на руїнах старого. Спорудиться нова структура, люди доброї волі повсюдно під водійством Нової Групи Світових Служителів організуються в батальйони життя, і їх щонайпершою основною задачею має бути розвиток правильних людських відносин завдяки вихованню маси. Це означає паралельний розвиток просвітленої громадської думки, який являє собою (кажучи езотерично) правильний відгук на звук, що повідомляє волю Божу тим, хто слухає. Тоді людство дійсно буде виходити з пустелі, залишати позаду море і знати, що Бог є Вогонь.

Правило четверте

Щорічно під час червневого повного місяця любов Божа, духовна суть сонячного вогню, досягає своєї вищої точки вираження. Вона робить це через посередництво Ієрархії – великої групи душ, яка завжди була охоронцем принципу світла, просвітленої любові і яка протягом віків – фокусує свою увагу на расі людей, коли духовний вплив досягає максимуму. Це робиться за допомогою одного з великих Синів Божих. У червневий повний місяць 1943 року проявлення божественної любові досягло свого найвищого за весь час вияву; цей момент для даного Сина Божого є і Його вищим моментом. Такий Закон. Коли втілений Христос у часі і просторі досягає Своєї кінцевої мети, розуміння цього приходить до Нього під час червневого повного місяця, оскільки в знаку Близнюків завершується і провіщається повна перемога життя над формою, духу над матерією.

Любов Божа, сфокусована в Христі, старається виразити себе в якому-небудь акті, особливо корисному в служінні людству. Протягом віків служіння приймало різні форми, але завжди проявлялося у вигляді двох епізодів: один з них, перший, розкриває особливість Христа як Бога-Спасителя, що з чистої любові жертвує Собою ради Своїх побратимів. У анналах Ієрархії зберігається багато подібних історій жертви і служіння, що йдуть далеко в саму пітьму часів. Рятівний принцип чистої любові знаходить своє вираження в годину найбільш настійної потреби людства в роботі Світового Спасителя, і “Він виступає для порятунку народу Свого". Так Він задовольняє потребу, в той же час зміцнюючи зв’язок між Ієрархією і Людством. Задача Христа (як вираження у часі і просторі другого божественного аспекту) – встановлювати відносини. Кожний циклічний Представник Божества сприяє наближенню Ієрархії до роду людського і скріпляє служіння яким-небудь заключним актом, який стає історичним ядром – основою пам’яті про Нього пізніших поколінь.

Виконавши це, Він перебуває з Своїм народом як Голова Ієрархії, поки не настає Його друга сприятлива можливість, коли Він як Представник обох – Людства і Ієрархії – може з’єднати їх з Шамбалою. Він здійснює це великим актом відгуку, стараючись встановити більш тісні відносини між всіма трьома планетними центрами: Шамбалою, Ієрархією і Людством. Він на це здатний, оскільки розвиток аспекту Мудрості в Його природі робить це можливим. Основний зв’язуючий агент у всесвіті – це енергія Любові-Мудрості. Любов зв’язує Ієрархію з Людством, Мудрість зв’язує Ієрархію з Шамбалою. Тільки коли Людство і Ієрархія працюють разом в практичному синтезі, енергія Шамбали може повним потоком піти через них.

Для забезпечення процесу поступового вдосконалення і досягнення остаточного і повного вирівнювання повинна закликатися і прийматися допомога Будди. Робота Христа як Бога-Спасителя може провестися Ним одним без всякої допомоги. Робота Христа як Охоронця поки ще вимагає спільної роботи обох найвищих Представників другого божественного аспекту, якщо Вони разом присутні на Землі, як це має місце зараз (Будда і Христос). У історії людства таке відбувається уперше. І той і інший перебували віками, але не одночасно. Причина в тому, що зараз прийшов час, коли можна торкатися Шамбали і викликати відгук її енергії. Звідси активність Будди під час травневого повного місяця і активність Христа під час наступного червневого повного місяця. Їх сполучена діяльність служить встановленню набагато більш тісного зв’язку між Господом Світу і Ієрархією через чотирьох Його Представників: Будду, Христа, Ману і Махачохана: п’ять точок енергії, що створюють п’ятикутну зірку Людства в цей час.

Древнє правило – Правило IV для Кандидатів – прекрасно викладає природу спонукання, на якому базується нинішня діяльність Христа. Він виконав Свою задачу як Бог-Спаситель. Четверте Правило для кандидатів і випробуваних учнів дає Його роботі наступне визначення:

“Нехай учень ініціює відгук вогню, живить менші життя і підтримує таким чином колесо у обертанні".

Воно в цій стислій формі дається всім, хто наближається до Шляху, щоб з граничною стислістю і красою викласти природу життя Голови Ієрархії, Посвятителя, Якого вони будуть споглядати під час першого і другого Посвячень і на Чиїй діяльності вони – як індивідуальні прагнучі – повинні вчитися засновувати свої життя. Лише сьогодні стає можливим представити цю роботу в інших поняттях, ніж ті, що підкреслюють роль Христа в порятунку людини.

У нинішній час можна викласти Його справжню, більш широку задачу, оскільки властиві людині почуття пропорції, зростаюче розпізнавання інших, почуття відповідальності, здатність страждати за добро, красу і правду, досягнення нею бачення і її точка еволюції дозволяють представити більш істинну картину, яка – будучи адекватно зрозуміла – дозволить учневі засвоїти вимоги Правила IV для учнів і Посвячених. Тільки коли останні вникнуть в природу роботи Христа після Його завершального акту служіння як Бога-Спасителя, вони зможуть зрозуміти природу групового служіння і почати будувати своє життя і природу так, щоб виконувати подібні вимоги в груповій формації.

Це стає можливим завдяки точці еволюційного процесу, якої досягла Ієрархія. Установки і положення членів Ієрархії не статичні. Всі рухаються уперед. Христос, Який приходив дві тисячі років тому, втілив не тільки принцип любові в планетному значенні (що зробив і Шрі Крішна), але також і космічний принцип любові, що сталося в людській історії уперше. Його досягнення було зумовлене розвитком людського сімейства до такого рівня, коли воно змогло створити довершену Людину, Христа, “старшого у великій сім’ї братів", Сина Божого, Слово, що стало плоттю. Майбутній прогрес людства також гарантований і прискорюється досягненням і діяльністю Христа, тим, що Він залишається з нами як Охоронець.

Його задача в цей час троїста, і Правило дуже простою мовою розкриває три аспекти Його божественної діяльності або фази Його роботи.

Він “ініціює відгук вогню". Його основна задача як Голови Ієрархії полягає в тому, щоб ініціювати відгук електричного вогню Шамбали, енергії божественної Волі, і все це в такій формі, щоб Ієрархія могла бути притягнута ближче до джерела Життя і, як наслідок, Людство могло б скористатися цим ієрархічним Підходом і зрештою пізнати значення слів “життя з лишком". Христос символічно ініціював відгук вогню волі в Гетсиманському саду. Він двічі символічно показав Свій індивідуальний відгук на енергію Шамбали: перший раз в єрусалимському храмі дитиною, другий – в Гетсиманському саду дорослою людиною в кінці Своєї земної діяльності. Його третій і остаточний відгук (що становить вершину Його роботи з нашої людської точки зору) займає дев’ять років – від червневого повного місяця 1936 року до червневого повного місяця 1945 року. Цей період насправді складає для Нього одну подію – для Нього, Який живе зараз вільним в Своєму Власному Світі, вільним від обмежень часу і простору. Зв’язавши Людство з Ієрархією (що для індивідуальної людини означає зв’язок між особистістю і душею), Він тепер прагне за допомогою Будди тісніше зв’язати Ієрархію з Шамбалою, любов з волею, електричний вогонь з сонячним.
Він “живить менші життя". Це стосується задачі Христа як Охоронця, здійснюваної день за днем. Він “веде малих цих". Робота, про яку тут говориться, торкається Його діяльності як Посвятителя і Його відповідальності як Голови Ієрархії. Живлення малих життів відноситься переважно до Його задачі як Світового Вчителя і Його відповідальності за ведення людства до світла за допомогою Вчителів, кожний з Яких працює через Свій Власний Ашрам.
Він “підтримує колесо у обертанні". Це специфічно характеризує Його роботу як Слово Бога, що проявляється Словом, яке стає плоттю. Це конкретно відноситься до великого Колеса Відродження; завдяки цьому колесу, що обертається, душі спрямовуються вниз у втілення, потім вгору з в’язниці душі. Завдяки обертанню колеса людські істоти засвоюють свої необхідні уроки, циклічно усвідомлюють свої провідники вираження (апарат відгуку душі в трьох світах) і таким шляхом, під водійством душі і за допомогою Ієрархії з її школами навчання, досягають досконалості. Весь даний процес проходить під контролем Христа, Якому допомагають Ману і Господь Цивілізації. Ці троє Великих Владик представляють, таким чином, три божественних Аспекти в Ієрархії; Вони разом з чотирма Владиками Карми становлять сімох, Які контролюють весь процес втілення. Цей предмет дуже об’ємний і складний, щоб його тут розбирати. Однак дана істина дає ключ до того, чому Христос, будучи на Землі, в своєму висловлюванні не залишив ніяких згадок про роботу втілення. Він був тоді зайнятий Своєю справою як Світовий Спаситель.

Його робота як Охоронця і Голови Ієрархії тоді ще не почалася. У той час вона залежала від переживання в Гетсиманському саду і від Посвячення Воскресіння. Коли-небудь золота і срібна нитки євангельської історії будуть розплетені і люди взнають дві інтерпретації, які можуть бути дані подіям і епізодам в діяльності Ісуса Христа. Приховані істинні події описують великі кроки і етапи в роботі Христа, коли Він “охоплював людство покривалом любові, стискав жезл Посвячення від імені Своїх братів і споглядав Господа Самого Життя наодинці, – без всякої боязні і в Своєму Власному праві". Ці епізоди відносяться до життя Ісуса.

У цей час і в нинішній точці напруження Христос додав до двох Своїх безпосередніх постійних задач задачу прискорення приходу Аватара, Який чекає поліпшення роботи Ієрархії, сфокусованої в Христі, і могутньої роботи Шамбали, сфокусованої в Господові Світу. Коли наступить відповідний точний момент, робота Будди, який представляє Шамбалу, і Христа, що представляє Ієрархію, плюс щира вимога людства обумовлять таку готовність або вирівняння, на яку піде відгук – міжпланетний Звук, і тоді прийде Аватар.

Не питайте мене про дату або годину, брати мої, тому що я її не знаю. Вона залежить від заклику – безмовного заклику – всіх, чий намір твердий; він залежить також від точного моменту вирівняння і деяких аспектів роботи, що виконується в цей час старшими Членами Ієрархії, а також від завзятості учнів і Посвячених світу, працюючих в різних Ашрамах. До них треба додати те, що християни називають “незбагненною волею Божою", незнану мету Господа Світу, Який “реалізовує Свій Власний Розум, випромінює вищу якість Любові і фокусує Свою Волю в Своєму Власному високому Місці поза Дорадчою Палатою Шамбали”.

Те, що Аватар прийде, можна передбачити з упевненістю. Що Його попередником буде Христос – також вірно. Прихід Христа буде очевидний для просунутих одиниць людського сімейства; вони Його впізнають, оскільки Він завжди був з ними; в той же час Його пришестя пробудить вібраційний відгук маси, але не пряме розпізнавання. Що стосується Аватара, то буде мати місце процес ієрархічного розпізнавання осяваючої Присутності, в Чиїй аурі планетний Логос займе Своє місце як планетного Представника. Після чого з Шамбали спуститься потік духовної потужності, несучий якість волі-до-добра, який досягне слухаючої Ієрархії. Члени останньої Групи будуть через посередництво Христа виливати світло і цілющу енергію на Землю, особливо в свідомість людей. Я не в змозі ясніше виразити ефект випромінювання з Шамбали. У Біблії говориться, що Христос прийде на повітрі і що Він принесе “зцілення народів” на Своїх крилах. Хочу привернути увагу до цієї думки і до її доцільності для нашого часу і покоління. Я не роблю пророчих прогнозів, я лише показую можливість.

Коли з’явиться Аватар, то

«“Сини людські, які тепер Сини Божі”, відвернуть Свої обличчя від сяючого світла і будуть випромінювати це світло на синів людських, ще не знаючих, що вони – Сини Божі. І тоді з’явиться Грядущий, Чиє проходження через долину тіней прискориться страхітливою потужністю Того, Хто стоїть на вершині гори, видихаючи вічну любов, світло небесне і мирну безмовну Волю.

“Тоді відгукнуться сини людські. Тоді нове світло проллється на сумовиту виснажену долину землі. Тоді нове життя побіжить по венах людей, і тоді їхнє бачення охопить всі шляхи, які можливі.

“Так мир знов прийде на землю, але не той мир, що був відомий раніше. Тоді воля-до-добра розкриється розумінням, а розуміння розцвіте доброю волею в людях».

Так викладено в пророчому уривку з древніх Архівів Ієрархії, що описує нинішній цикл страждання (написано в червні 1943 р.). До цього часу люди повинні підготуватися. Ви дізнаєтеся, коли Аватар зв’яжеться з планетним Логосом, тому що тоді я дам останню Стансу Великого Заклику (дана в квітні 1945 р.). Її вживання допоможе розпізнавати Грядущого і дозволить Йому вдаватися до ресурсів Аватара в справі реорганізації і відродження світу. Він знов прийде як Світовий Спаситель, однак в зв’язку з грандіозністю майбутньої роботи Його буде підтримувати, підкріплювати “безмовний Аватар”, Чий (виражаючись окультно) “погляд буде на Ньому, Чия рука буде поряд і Чиє серце буде битися в унісон з Його серцем”.

Ключовою нотою місії Христа буде пробудити в людстві відгук на цей вплив і широкомасштабне розкриття інтуїтивного сприйняття; коли Він приходив раніше, Він пробудив в людстві поступовий відгук на правду і ментальне розуміння. Ось чому в кінці циклу, який Він відкрив, ми сформулювали вчення і необхідність ментального розвитку.

Робота, що проводиться зараз Шамбалою і Ієрархією від імені людства, направлена також на розвиток групової свідомості і формування численних груп, які будуть живими організмами, а не організаціями; вона зробить можливою групове Посвячення і забезпечить правильний і безпечний розквіт деяких аспектів волі. Тенденція ігнорувати різницю між групами і організаціями ще дуже глибоко вкорінена; пришестя Христа проллє багато світла на цю проблему. Вивчення Правила IV для учнів і Посвячених також буде сприяти проясненню цього предмету, – до нього ми і переходимо.

Правило IV.

Нехай група пересвідчиться, що всі вісімнадцять вогнів потухли і менші життя повернулися в резервуар життя. Це належить зробити, ініціюючи відгук Волі. Менші колеса повинні назавжди припинити обертання у часі і просторі. Тільки більше Колесо повинно повертатися і обертатися.

Правило особливо пов’язане з четвертою Творчою Ієрархією, що втілює свою кінцеву мету, наскільки її здатна відчувати і наближати арійська корінна раса. Воно також особливо пов’язане з кватернером, якому ми даємо назву “особистість", складеним з життєвого або ефірного тіла, сукупності емоційних станів і розуму, плюс те інтегроване щось, яке ми іменуємо цілою людиною. Будучи правильно зрозумілим і виконуваним, правило відкриває природу четвертого плану або четвертого стану свідомості, стану буддхі або плану чистого розуму, інтуїції. З точки зору вищого Посвяченого правило пов’язане з активністю Монади, Душі і тіл в планетному Житті і містить в собі велику містерію і цілу систему відносин, смутною, невизначеною тінню яких є людина в трьох світах. Ключ до вищого кватернера, який розкривається в правилі, смутно почне оформлятися у вашій свідомості (більш поки неможливо), якщо ви постараєтеся уловити наступне:

Монада зв’язує Посвяченого з Волею Божою, з Радою Шамбали, з силами, діючими на планеті Плутон і на іншій планеті, яка повинна залишитися безіменною, а також з Центральним Духовним Сонцем.
Душа зв’язує Посвяченого з Любов’ю Божою, з аспектом свідомості Божества, з Ієрархією загалом, в яку він входить через Ашрам Вчителя, що допомагав йому прийняти Посвячення, з планетами Венера і Меркурій, з Сонцем Сиріусом і з Серцем Сонця.
Особистість зв’язує Посвяченого з Розумом Божим, з принципом пізнання планетного Життя, з людством загалом, з Сатурном і Марсом і з фізичним Сонцем через його пранічний аспект.
Життєвий аспект планети або великий океан сил, в якому всі три аспекти живуть і рухаються і існують, зв’язує Посвяченого з Життям, яке проявляється через Шамбалу, через Ієрархію і через Людство, утворюючи тим самим частину великої сукупності вияву.

З цими основними кватернерами має справу Правило IV, і їх відносини розкриваються тільки якщо Посвячений дотримується правил. Тепер розберемо правило станс за стансом і так прийдемо до розуміння його базових значень.

1. Нехай група впевниться, що всі вісімнадцять вогнів потухли і менші життя повернулися в резервуар життя.

Найбільш поверхневий розгляд показує учневі, що чотири речення правила трактують той або інший з чотирьох аспектів. Пам’ятайте це, вивчаючи значення, інтерпретації і проникаючи думкою в світ значення.

Навіть бігле прочитання Правила приводить до здогадки, що один з головних натяків торкається дії групового життя і випромінювання на індивідуума в групі. “Нехай група пересвідчиться, що всі вісімнадцять вогнів потухли і менші життя повернулися в резервуар життя". Ці слова стосуються групової особистості, складеної з особистостей всіх членів групи. Група – це сама по собі сутність, що має форму, субстанцію, душу і мету або задачу і що ніхто з її членів не краще, не більше і не сильніше розвинений, ніж сукупність складових групових життів. Хоч групу утворюють індивідууми, що стоять на різних точках еволюції, ніхто з них не стоїть на еволюційних сходах нижче за рівень учня. У Ашрам Вчителя входять учні і Посвячені всіх рівнів, але не випробовувані учні. Не допускається ніхто нижче за ранг учня – прийнятого і відданого. Дане правило – одне з перших, що даються прийнятим учням, які тільки вступають в Ашрам; саме під цим кутом ми його тепер і розглянемо.

Три розібраних раніше правила – узагальнені за своєю природою, що розкривають деякі широкі теми або необхідні гіпотези, які повинні спрямовувати свідомість учня в майбутнє. У даному конкретному Правилі ми вступаємо в область специфічного і зустрічаємося з деякою “цілеспрямованою" активністю, яка повинна управляти життям учня зараз, коли він складовою частиною входить в Ашрам. Йому робиться пропозиція так змінити своє життя, щоб воно сприяло просуванню групової мети, зміцненню групової сили, викорінювало все, що може заважати груповій корисності, і виконувало задачу, в ім’я якої сформувалася група – виконання планів Вчителя. Саме природжений інстинктивний індивідуальний відгук учня на цю променеву задачу і його спроба підпорядкувати свою особистість призначенню душі, що смутно передчувається, спонукали Вчителя відразу ж його визнати і ввести в Свій Ашрам. З того моменту, як це сталося, учень не тільки попав під посилений вплив егоїчної сили і егоїчного імпульсивного наміру (вживаючи ці слова в їх окультному значенні), але групове випромінювання почало свою благодатну роботу над ним. Магнетична “приваблива" потужність, яка досі вела його уперед, зараз замінюється стимулюючим випромінюванням; останнє викликає в ньому великі зміни і дає результати – викорінення і заміни. Дія життя Ашраму, що викликається групою, без урахування Власної потужності Вчителя, може бути описана таким чином:

Життя особистості неухильно слабшає і її хватка над душею визначено ослабляється. Душа починає домінувати в дуже реальному значенні.
Необхідність втілення помітно меншає, і зрештою життя в трьох світах людського вияву стає непотрібним. Всі уроки засвоюються, і задача душі досягається.
Починає відчуватися Воля Монади; аспект волі сполучається з аспектом любові і робить аспект пізнання плідним і ефективним для проведення божественної мети, що фокусується для учня через Ашрам.
Мети часу і простору, подій і розвитку, матерії і свідомості досягаються і в кінцевому результаті замінюються чимось, для чого ми ще не маємо терміну. Саме це починає проявлятися після третього Посвячення, коли аспект Отця “вступає в поле зору".
Ціле бачиться як те, що має більше життєве значення, ніж частина, і це зовсім не мрія, видіння, теорія, мислення на догоду бажанням, гіпотеза або тяга. Воно усвідомлюється як природжена неминуча необхідність. Воно означає смерть, але смерть як красу, як радість, як дух в дії, як підсумок всілякого добра.

Тому очевидно, що інтерпретація Правил вимагає уміння виходити за межі рутинних уявлень і того, що можна назвати звичайними метафізичними і теософськими банальностями, і бачити життя, як бачить його Ієрархія. Це означає, що до життя відносяться з точки зору Спостерігача, а не учасника поточного експерименту і досвіду в трьох світах. Цей Спостерігач відрізняється від Спостерігача на Шляху Випробування. Велика частина експериментів і дослідів залишена позаду, зміцнилася нова орієнтація на світ цінностей, ще більш високий, ніж навіть світ значення. Таке ставлення потрібно назвати основою всього, що становить частину Ашраму. Ті, що Входять в Ашрам живуть в трьох світах досвіду, якщо вони прийняті учні, однак фокус їх уваги не там. Якщо вони Посвячені учні, вони все більше перестають усвідомлювати активність і реакції своїх особистостей, оскільки певні аспекти нижчої природи тепер настільки контролюються і очищені, що опустилися нижче за поріг свідомості і увійшли в сферу інстинкту; тому вони усвідомлюються не більш, ніж людина у сні усвідомлює ритмічне функціонування свого сплячого фізичного провідника. Це глибока і переважно неусвідомлена істина. Вона пов’язана з процесом смерті і може вважатися одним з визначень смерті; в ній ключ до таємничих слів “резервуар життя". Смерть – це насправді несвідомість того, що може функціонувати в тій або іншій формі, про яку духовна суть абсолютно не проінформована. Резервуар життя – це місце смерті, – ось перший урок, який засвоює учень.

Вісімнадцять вогнів означають вісімнадцять станів матерії, які створюють особистість. Це сім фізичних станів матерії, сім емоційних станів, що дозволяють астральному тілу функціонувати на семи підпланах астрального плану, і чотири стани матерії для чотирьох станів конкретного розуму, – (7+7+4=18). Це вісімнадцять ступенів субстанції, вісімнадцять вібраційний груп атомів, вісімнадцять сукупностей життів, що створюють тіла місячних владик (як називає їх “Таємна Доктрина"), які в своїй сумі складають тіло Місячного Владики – Особистості. Вищевикладене – азбука окультизму, знайома всім вам істина. Все тут сказане, не має, однак, відношення до процесів очищення, контролю або дисципліни. Останні розбиралися набагато раніше, вважаються необхідними процесами на шляху випробування і повинні удосконалитися перед стадією прийнятого учнівства до такої міри, що – будучи швидкими або повільними у вираженні – вони, проте, стають по своїй дії автоматичними, безперечними і неминучими.

Перше речення четвертого правила розглядає Відділення – відсторонення душі від тіла або активність, що приводить до того, що в Біблії називається “другою смертю". Це не те відсторонення, яке практикує прагнучий. Це науковий розрив всіх зв’язків і припинення (оскільки вони вичерпали себе) всіх контактів, які зараз розглядаються як перешкоджаючі звільненню. Насправді це науковий процес припинення дії карми; саме індивідуальна і національна карма приводить людину назад в фізичний провідник і вдягає її в субстанцію різних якостей і аспектів. Даний процес повинен припинитися, коли людина стає членом Ашраму Вчителя і підготовлюється до тріумфу четвертого Посвячення. Це здійснюється завдяки автоматичному, безперервному і беззастережному виконанню обов’язку під кутом усвідомленого служіння.

Потрібно заявити, що інтелектуальне розуміння даного речення приводить до таких дій, які “викликають смерть, розсіяння і кінцеве руйнування особистості внаслідок припинення дії карми". У Вчителя зовсім немає карми. Його божественна природа – ось все, що у Нього є. Форма, через яку Він працює (якщо Він працює через фізичний провідник і живе в ньому), – це створений образ, продукт фокусування волі і творчої уяви; вона не продукт бажання, як у людської істоти. Це важлива відмінність, що вимагає вдумливого осмислення. Менші життя (які керуються Місяцем) розсіялися. Вони більш не відгукуються на древній заклик душі, що перевтілюється, – яка знов і знов збирала до себе життя, яких вона торкалася і забарвлювала своєю якістю в минулому. Душа, каузальне тіло більш не існує до часу четвертого Посвячення. Те, що залишається – це Монада і нитка, антахкарана, яку вона сплітала з власного життя і свідомості протягом віків і яку вона може фокусувати за бажанням на фізичному плані, на якому вона здатна створити тіло з чистої субстанції і променистого світла, щоб виконувати все, що Вчитель може зажадати. Це довершене тіло, повністю пристосоване до потреби, плану і мети Вчителя. Жодне з менших життів (як ми розуміємо цей термін) в нього не входить, бо вони можуть закликатися тільки бажанням. У Вчителя немає бажань, – саме ця думка стоїть перед учнем, коли він опановує значення четвертого Правила.

У Правилі викладені дві основні ідеї, пов’язані з першим божественним аспектом: думка про Смерть і природу Волі. У грядущому сторіччі смерть і воля неминуче набудуть нового значення для людства, і багато старих ідей відімре. Смерть для середньої мислячої людини – це вершина катастрофічної кризи. Це переривання, припинення всього любимого, знайомого і бажаного; це приголомшливий виліт в незнане, в невизначене, раптовий кінець всіх планів і проектів. Якою б сильною не була віра в духовні цінності, яким би ясним не було раціоналізування розуму з приводу безсмертя, яким би переконливим не був доказ вічного існування, залишається сумнів, можливість абсолютного кінця, зникнення і припинення всякої діяльності, будь-якої серцевої реакції, будь-якої думки, емоції, бажання, прагнення і наміру, що збираються навколо центрального стержня людської істоти. Спрямованість і рішучість устояти, почуття безперервності навіть для найнаполегливішого у вірі замішані на імовірності, на неміцній основі, на свідченнях інших, які насправді ніколи не повертаються, щоб розказати правду. Акцент в цьому випадку ніколи не робиться на центральному “Я" або цілісному Божестві.

Ви помітите, що в даному Правилі акцент зміщається від “Я" до складових частин, які утворюють покривало цього “Я". Учневі дається завдання працювати над розсіянням цього покривала і поверненням менших життів в загальний резервуар живої субстанції. Ніде не згадується про океан Буття. Ретельний роздум показує, що даний закономірний процес відділення, який групове життя здійснює в індивідуумові, – один з найпереконливіших аргументів на користь безперервності і індивідуального ототожненого існування. Відмітьте ці слова. Фокус активності зміщається від активного тіла до активної суті в тілі, господаря свого оточення, керуючого своїх володінь, до того, хто є саме дихання, що відпускає малі життя в резервуар субстанції або за бажанням закликає їх до поновлення відносин.

Якщо викладати це даним чином, ви помітите, що насправді учневі наказується розпізнавати (за допомогою своєї групи), що він, в суті, сам являє собою аспект Отця, першопричину, творчу волю, дихання життя всередині форми. Це в якійсь мірі нове відношення, яке його просять прийняти, оскільки досі його увага акцентувалася на тому, щоб вважати себе душею, що перевтілюється за покликом бажання і що віддаляється при необхідності. Тут потрібне групове життя загалом, щоб змістити опору від форми і свідомості до вольового і життєвого аспекту або принципу. Коли це починає відбуватися, то одне з перших розпізнавань Посвяченого учня полягає в тому, що форма і усвідомлення ним форми разом з її контактами (так зване знання) самі по собі породили сильну мислеформу, яка підсумувала в собі все його відношення до форми, існування і досвіду в трьох світах, до матерії, до бажання, до всього, що приносить йому втілення. Всі вони приймають, стало бути, перебільшені розміри в його свідомості. Відсторонення себе від цієї древньої мислеформи – останньої форми, яку приймає Житель Порога – називається ним Смертю. Лише при четвертому Посвяченні він розуміє, що смерть це не що інше, як розрив нитки, що втримує його в кільці-не-переступи, в якому він вважав за краще замкнутися. Він виявляє, що “останній ворог, якого треба винищити", остаточно винищується першим аспектом в ньому самому, Отцем або Монадою (яка з самого початку працювала над створенням цієї форми), Життям, Диханням, Волею, що спрямовує і енергетизує. Саме воля зрештою приводить до орієнтації, фокусування, акцентування світу форм і більше за все (внаслідок її зв’язку зі світом причин) – світу значення (смислу).

Середня людина живе і існує в світі значення; Посвячений і Вчитель сфокусовані в світі Буття. Вони являють собою не що інше, як волю, просвітлену любов’ю, що з’єднує їх зі світом значення і здатну до пізнавальної активності, котра зв’язує їх з світом форми і що свідчить про життя. Однак бажання Посвяченого спрямовано зараз не на активність і навіть не на вираження любові. Останні якості – складові частини його оснащеності і вираження, але опустилися нижче за поріг свідомості (як вища відповідність автоматичної активності фізичного тіла, що здійснює свою роботу без якого-небудь усвідомлення з боку людини). Його зусилля спрямоване на здійснення Буття, нерухомого, незмінного, живого, яке можна зрозуміти в термінах концепції “не те і не це". Це ніщо; це не думка і не бажання. Це життя, Існування, ціле, Єдине. Його не висловити “я є" або “я не є". Воно висловлюється “я є те, що я є". Це воля-бути, яка знайшла себе через волю-до-добра.

Таким чином, вісімнадцять вогнів повинні потухнути; менші життя (що втілюють принципи форми, бажання і думок, підсумок творчості, заснованої на магнетичній любові) повинні повернутися в резервуар життя, і нічого не повинно залишатися, крім того, що примусило їх бути – центральної волі, відомої впливом свого випромінювання або дихання. Це розсіяння, смерть або розчинення є насправді великим Наслідком, викликаним центральною Причиною, тому розпорядження таке:

2. Це належить зробити, ініціюючи відгук Волі.

Такий вид смерті завжди привноситься групою, тому що він з самого початку являє собою безпомилкове вираження активності душі – на яку свідомо діє Монада або Отець; ця активність групова, яка хоче повернення менших життів в загальний резервуар з тієї самої миті, як стає очевидно, що досвід форми послужив своїй меті і форма досягла такої життєздатності і розвитку, що досконалість практично досягнута. Останнє визначено стає явним до моменту четвертого Посвячення. Тепер, перед закінченням великого життєвого циклу душі, що триває еони, наближається час, коли прийняття форми і досвід в трьох світах повинні припинитися. Учень знаходить свою групу в Ашрамі Вчителя і свідомий, з повним розумінням опановує смерть – споконвіку страшним ворогом існування. Він виявляє, що смерть – просто Наслідок, що створюється життям і його свідомою волею, і спосіб, за допомогою якого він направляє субстанцію і контролює матерію. Це стає можливим свідомо робити, оскільки, розвинувши обізнаність про два божественні аспекти – творчої активності і любові, – він тепер сфокусований на вищому аспекті і усвідомлює себе Волею, Життям, Отцем, Монадою, Єдиним.

Завершуючи вивчення Правила IV, розберемо два пункти:

Метод пробудження аспекту Волі.
Процес розпізнавання аспекту Життя, Монади, Отця на небесах.

Результати викладені в двох завершальних фразах правила:

3. Менші колеса повинні назавжди припинити обертання у часі і просторі. Тільки більше Колесо повинно повертатися і обертатися.

Тут хотілося б підкреслити одну обставину, оскільки вона відкриває двері новим концепціям, навіть якщо останні неможливо поки сформулювати так, щоб маса могла їх зрозуміти; навіть читаючі ці рядки учні не в стані по-справжньому їх осмислити. Лише ті, хто прийняв третє Посвячення, вірно їх тлумачать. Постійно у всій езотеричній літературі згадуються чинники часу і простору, неначе є принципова різниця між світом, в якому діють обидва чинники, і тим, в якому вільно рухаються прагнучі і Посвячені всіх рівнів. Прагнучому постійно нагадується, що час – циклічний за природою і виявом і що “простір це сутність". Треба, щоб утвердилося розуміння цих термінів; тоді те, що контролюється волею (після її відгуку), проникне в знаючу свідомість мислителя.

Простір і субстанція – синоніми; субстанція це сукупність атомних життів, з яких будуються форми. Це вичерпно розглянуто в “Трактаті про Космічний Вогонь". Це окультний і науковий трюїзм. Однак субстанція є концепцією душі і по-справжньому відома тільки душі, тому після четвертого Посвячення, коли робота душі завершується і тіло душі йде зі сцени, тільки якість, яку вона повідомила субстанції, залишається як її внесок – індивідуальний, груповий або планетний – в сукупність вияву. Все, що залишається, це точка світла. Ця точка свідома, незмінна, обізнана про дві крайнощі божественного вираження: почуття індивідуальної автентичності і почуття універсальності. Останні злиті, сплавлені в Єдиному. Божественний Гермафродит це конкретний символ Єдиного, союз пар протилежностей, негативного і позитивного, чоловічого і жіночого. У тому стані буття, який ми називаємо монадним, не існує різниці між обома, оскільки (наскільки я здатний спустити ці ідеї на рівень пізнання прагнучого) в наявності усвідомлення того, що немає автентичності поза універсальністю і немає оцінки універсального поза індивідуальним здійсненням, і це ототожнення як з частиною, так і з цілим знаходить свою точку напруження у волі-бути, яка наділена якістю волі-до-добра і розвивається (з точки зору свідомості) завдяки волі-знати. Це насправді три аспекти божественної волі, яка досконало присутня в сонячному Логосі і знаходить своє вираження через планетний Логос. Тому ця воля працює сімома способами через живі якості семи планетних Логосів, які виражають Себе через сім священних планет; Вони прагнуть привести всі форми життя в орбіті Свого впливу до тієї ж міри розпізнавання і існування. Отже, очевидно, що на кожній з семи священних планет домінує якийсь аспект божественної Волі.

Таке значення Простору – області, в якій стани Буття приводяться до стадії розпізнавання. Коли ця стадія досягається і Знаючий, Душа повністю обізнаний і повністю свідомий, вступає в дію новий чинник, який також співвідноситься з простором – хоч і по-іншому, – але пов’язаний і з монадним Життям. Цей чинник – Час. Час пов’язаний з аспектом волі і залежить від динамічного самоспрямовуваного життя, яке проводить існування і демонструє існування з динамічним сфокусованим наміром у вигляді періодичних або циклічних явищ.

З точки зору Волі або Отця явища у часі і просторі – настільки мала частина досвіду живої Суті, Чиє життя проживається на планах, відмінних від фізичного, емоційного і ментального, що вони розглядаються як не-життя. Щоб ви це уяснили, хочу знов нагадати, що ми повинні старатися зрозуміти сукупність в світлі частини, Макрокосм в світлі Мікрокосму. Це нелегка і, з потреби, максимальна задача.

Учень знає або вчиться знати, що він – не те і не це, але саме Життя. Він не фізичне тіло з його емоційною природою; він, зрештою (найбільш окультна фраза), не розум, не те, завдяки чому він знає. Він засвоює, що розум також повинен бути трансцендований і замінений пізнавальною любов’ю (яка по-справжньому можлива лише після того, як розвинувся розум), він починає сприймати себе як душа. А пізніше наступає жахливий “момент у часі", коли, підвішеному в просторі, йому відкривається, що він – і не душа. Тоді хто ж він? Точка божественної динамічної волі, яка сфокусована в душі і яка досягає обізнаності про Буття через форму. Він – Воля, правитель часу і організатор простору у часі. Він виконує ці функції, завжди пам’ятаючи про те, що час і простір – це “божественні іграшки", якими можна користуватися або ні за бажанням.

Ми можемо перефразувати останні два речення четвертого правила таким чином. Відгук волі має на увазі ототожнення з більш об’ємною метою. Мала воля малих життів повинна бути злита з більшою волею цілого. Індивідуальна мета повинна ототожнитися з груповою метою, яка настільки ж є метою Цілого або Єдиного Життя, наскільки мале життя спроможне це уловити в будь-якій точці часу і простору. Саме в даному езотеричному значенні час це подія, що і підкреслює зараз філософія, намацуючи шлях до вираження Посвяченої свідомості.

Зрештою, коли шлях еволюції підходить до завершення, тоді те, що залишається – це божественна мета і всеохоплююче Життя, що матеріалізує план у часі і просторі. Обертання більшого Колеса життя примушує обертатися і всі менші колеса у часі і просторі. У наш час людська істота спонукається передусім бажанням, потім устремлінням до побаченої мети, далі своєю егоїстичною волею, що відкриває їй природу волі, тобто наполегливу прихильність до якої-небудь мети, яка бачиться як бажана і до якої направлені всі сили. Вичерпавши всі матеріальні цілі, внутрішнє життя підштовхує людину до нематеріальних цілей, і якість її волі починає змінюватися. Вона відкриває більшу волю, ніж її власна, і починає повільно з нею ототожнюватися, проходячи стадію за стадією від однієї здійсненої мети до іншої, більш високої, причому кожний крок все далі віддаляє людину від її власної так званої волі, підводячи ближче до значення божественної волі або мети.

Щоб уяснити даний метод, констатуємо, що в ході виконання плану учень засвоює природу мети, однак саму мету здатний уловити тільки той, хто розвиває монадичну свідомість. Монадна свідомість – не свідомість, як її розуміють людські істоти, але той стан сприйняття, який, будучи не свідомістю або розумінням, як це вважає містик, і не ототожненням, як його називає окультист, є чимось, що виникає, коли всі три стани відчуваються і реєструються одночасно в одному просторі.

Одна з моїх функцій (як Вчителя Мудрості) – це закріпляти ідеї в думці людини і опускати на рівень слів деякі концепції, що оформляються, щоб вони могли впливати на верхній шар мислителів. Останні відповідальні за осадження цих ідей глибше в людській свідомості. Я пишу для покоління, яке виявить своє активне мислення до кінця двадцятого сторіччя; воно візьметься за будівництво кістяка і структури Нової Епохи, яка почнеться з деяких передумов, що є сьогодні маренням найбільш піднесених мрійників і які створять цивілізацію Віку Водолія. Цей грядущий Вік буде перш за все віком групової взаємодії, групового ідеалізму і групової свідомості, також як Вік Риб був віком особистісного розкриття і акценту, особистісного фокусування і особистісної свідомості. Егоїзм, як ми зараз його розуміємо, поступово зникне, оскільки воля індивідуума буде добровільно вливатися в групову волю. Тому очевидно, що це цілком може вести до ще більш небезпечної ситуації, оскільки група стає комбінацією сфокусованих енергій і, поки ці енергії не направлені на виконання Плану, (який координує і зумовлює божественну мету), маємо поступову консолідацію сил зла або матеріалізму на Землі. Я стараюся показати необхідність для духовно мислячих людей невпинно присвячувати себе задачі розвитку на Землі волі-до-добра і абсолютній необхідності зміцнювати добру волю в масах. Якщо цього не станеться після того жахливого глобального домашнього прибирання, яке недавно пройшло, то стан справ ще погіршиться. Станеться заміна індивідуального егоїзму груповим егоїзмом, який буде ще могутнішим за своєю злою спрямованістю, концентрацією і результатами. Малі колеса можуть продовжити обертатися у часі і просторі, перешкоджаючи поступальному прогресивному руху великого Колеса, яке (у часі і просторі) є колесом людства. Небесна Людина і людська істота на цьому Колесі розвивають божественні якості і атрибути.

Вольовий аспект божества може знайти своє вираження тільки через людство, бо четверте царство природи призначене бути агентом волі в трьох долюдських царствах. Тому важливо, щоб в людстві розвинулися дух включення і тенденція до духовного ототожнення як підготовчий крок до розвитку відгуку на божественну мету. Абсолютно необхідно, щоб воля-до-добра розкривалася учнями світу, так щоб добра воля могла виражатися рядовим родом людським. Воля-до-добра знаючих світу це магнетичне насіння майбутнього. Воля-до-добра це аспект Отця, тоді як добра воля це аспект Матері, і на відносинах між ними обома (хоч і дуже відмінними один від одного) може бути заснована нова цивілізація на базі міцної духовної спрямованості. Ця думка означає, що обидва аспекти духовної роботи повинні бути виношені в найближчому майбутньому, адже від них залежить віддалена надія на щастя і мир у всьому світі. Нова Група Світових Служителів повинна сформуватися, і воля-до-добра – в ній розвинутися, в той час як маси повинні отримувати послання доброї волі. Воля-до-добра – динамічна, могутня і ефективна; вона базується на сприйнятті плану і реакції на мету, як її відчувають Посвячені, що знаходяться в свідомому контакті з Шамбалою, і учні, які є такою ж складовою частиною Ієрархії, але ще не здатні стикатися з центральною Метою або Життям. Оскільки вони ще не прийняли третє Посвячення, монадична вібрація їм невідома. Для них так само небезпечно спілкуватися з Шамбалою (до третього Посвячення, коли стираються всі особистісні тенденції), як сьогодні небезпечно вчити людську масу техніці волі, яка зробила б ефективною їх поки ще егоїстичну волю. Головна трудність в тому, що учні знищили б себе, тоді як звичайна людина завдала б собі шкоди.

Дане тлумачення Правила IV є з потреби коротким, оскільки його значення таке глибоке, що вимагає досконального вивчення речення за реченням, і навіть тоді воно залишається в основному за межами розуміння більшості читачів. Однак учням корисно роздумувати про його різні смисли (а їх декілька) і езотеричний підтекст.

Правило п’яте

Правило V, яке ми маємо намір розглянути, представляє великий інтерес і практичну цінність. Однією з подій, яку засвідчить наступаюча ера духовної експансії, буде щось абсолютно нове: Групове Посвячення. До цього часу одна за іншою одиниці людського сімейства проходили через Двері Посвячення. Якби така система збереглася, то, з урахуванням величезного числа втілених і не втілених душ, які повинні в кінцевому результаті досягнути кінцевої мети, – а це дві третини від всіх, що беруть участь в нинішньому світовому циклі, – то навіть великі цикли, що включають багато світових циклів, виявляться дуже короткими. Режим простору-часу Самого Логосу був би порушений, – адже у Нього є такий режим, розрахований на цикл Його теперішнього втілення. Є певний термін існування Його тіла вияву, нашої планети, як він є і для людського тіла. Тому Йому доводиться виконувати Свої плани в межах певного часу, і це зумовлює досвід всіх життів, що рухаються в сфері Його вираження, включаючи і людське царство.

Необхідно пам’ятати, що по мірі розвитку людства все більша кількість людей починає функціонувати як душа, природа душі (яка суть відношення) починає здійснювати свій вплив, розширяється кругозір і бачення. Сприйняття себе як окремого “я" зникає, і групові відносини і інтереси витісняють ті інтенсивні особистісні внутрішні відносини і інтереси, які зробили людину, що розвивається, такою, якою вона є: спочатку інтегрованою особистістю, потім учнем – кандидатом на Посвячення. По мірі збільшення числа учнів, що приходять до групового сприйняття, зростає можливість для Ієрархії включати таких учнів в групові формації. Це одна з причин, які спонукають до відновлення Древніх Містерій на Землі. Групові відносини повинні демонструватися в трьох світах і виражатися учнями в своєму груповому житті на фізичному плані. Таким чином, Ієрархія робить новий експеримент з екстерналізації Своїх Ашрамів. Даний процес зустрічає колосальні труднощі із-за астральності, амбіцій і зростаючого особистісного впливу багатьох людей. Безліч груп під керівництвом шукаючих себе лідерів будуть відгукуватися на цей експеримент і заявляти про себе як про Ашрами з Вчителями на чолі, людей, що займаються тренуванням на Посвячення. Ознаки цього вже помітні.

Ієрархія встала перед певною трудністю в цій справі, оскільки Вчителі спостерігають, з одного боку, тенденцію більшості людей виробляти мани і їх астральність, з іншого – швидкий прогрес людської свідомості в сфері групових відносин, групового життя, групових реакцій і групової активності. Остання зумовлює намір Ієрархії тренувати готові розуми і серця для спільного виходу через Двері Світла на Світлий Шлях. Така екстерналізація ще не має місця. Пробні експерименти, десь успішні, десь відносно не вдалі, вже проводяться.

Тому два рішення були прийняті Вчителями, які дивляться в майбутнє людства і готуються зробити необхідні кроки назустріч зростаючому спрямуванню людини. Я ретельно підібрав ці два слова. Обидві вимоги були пред’явлені Ієрархії Шамбалою з тим, щоб охороняти Містерії і запобігти передчасному осадженню ієрархічного життя на Землю. Обидві вимоги виражені в п’ятому Правилі.

Правило V

Нехай група в єдності відчує сяйво Тріади, що ослабляє світло душі і що затьмарює світло форми. Макрокосмічне Ціле – ось все, що є. Нехай група відчує це ціле і більше ніколи не допустить думки: “Моя душа і твоя".

Перша вимога Шамбали в тому, щоб групи, які підготовлюються до Посвячення, складалися тільки з тих, хто знаходиться в процесі побудови антахкарани, моста між Тріадою і особистістю; друга вимога – щоб підготовлювані проявляли ознаки почуття синтезу.

Тому зверніть увагу на ті чинники, якими я керувався для викладу істини всі ці роки. Вчення про Антахкарану (на яку стисло натякала Е.П.Б.) розширене мною, вже давалося багатьом старшим прагнучим в надії, що вони ним скористаються; необхідність синтезу також підкреслювалася мною і тісно пов’язана з аспектом волі, першим божественним аспектом. У минулому, під час циклу містицизму, через який належно проходять всі прагнучі, вони навчалися “бачити бачення" – бачення кінцевої мети, красу, яку потрібно шукати, коханого, якого потрібно пізнати, звільнення, якого потрібно досягнути, духовного задоволення і відкритих дверей до великих чудес. У окультному віці, який зараз починається, неофіт буде навчатися бачити картину загалом, мислити більш охоплюючими поняттями, виходити за межі нормальної розділяючої свідомості в більш широкий стан обізнаності, для якого “все єдине". Кінцева мета або, вірніше, результат містичного і окультного шляхів – це злиття вертикального шляху життя з горизонтальним шляхом служіння; саме таке злиття Шамбала висуває як необхідну вимогу при підготовці тих, хто буде разом шукати Посвячення, разом виходити через Портал на Шлях і разом можуть бути представлені Єдиному Посвятителю як “одиниця Світла". Почуття синтезу (яке в зростаючій мірі повинно демонструватися при кожному Посвяченні, що приймається в груповій формації) можливе тільки для тих, хто подолав розрив між конкретним нижчим розумом і вищим розумом або – технічною мовою академічної окультної науки – між ментальною одиницею і манасичним постійним атомом.

Кінцева мета Шляху Випробування дуже красиво виражена в п’ятому Правилі, даному раніше в “Посвяченні, Людському і Сонячному". Воно свідчить:

“Нехай кандидат потурбується про те, щоб сонячний Ангел ослабив світло місячних ангелів і залишився єдиним світилом в небі мікрокосму".

Випробуваний повинен бачити душу як сонце життя. Всі менші світила повинні бути погашені світлом центрального світила; всі малі вогні повинні погаснути під сонячним вогнем. Сонячний Ангел контролює життя особистості з її силами. Така в Новому Віці мета на шляху випробування, мета кандидата на учнівство. Досі це була мета на Шляху Учнівства, однак більш високий рівень пізнання сучасного кандидата вимагає змін, і з течією часу теперішні вимоги для учнів, до другого Посвячення включно, стануть вимогами на Шляху Випробування.

Це вимагає більш ясного розуміння Шляху Учнівства. Для тих, що йдуть по цьому шляху, основне вчення, яке буде даватися в майбутньому, буде викладати:

Побудову райдужного моста, антахкарани.
Природу інтуїції, її розвитку і витіснення нею розуму – в його двох аспектах: конкретному і абстрактному, нижчому і вищому.
Природу життя, як його виражає Монада.

У цих трьох підходах до істини закладене нове одкровення; воно прийде на зміну вченню про душу для неофітів і учнів світу, і акцент буде робитися на аспекті життя і в меншій мірі – на аспекті любові. Причина в тому, що все більше і більше людей будуть жити як душі, отже, виражати любов, і для них природа життя і монадного досвіду буде становити природне наступне прозріння. Воно, однак, можливе тільки для тих, хто культивує любов або почуття нероздільності і хто перебуває хоч би на периферії ієрархічного світу. Тому неминуче, що для тих, що перебувають там або прокладає Шлях Учнівства, почнуть позначатися чинники, що надихають будь-яке ієрархічне зусилля, і які поступово будуть приймати контури смутної віддаленої кінцевої мети.

Дві частини правила послідовно викладають нові вимоги до учнів – не до кандидатів. Це стає ясне при вивченні обох правил: одного для кандидатів, іншого для учнів. Кандидат відсилається до мікрокосму. Макрокосм ставиться перед баченням учня.

Дві вимоги виражені в Правилі V таким чином:

1. Нехай група в єдності відчує сяйво Тріади, що ослаблює світло душі і що затьмарює світло форми.

Це вимога вибудовувати антахкарану, яка співвідносить учня, його особистість, з Тріадою.

2. Макрокосмічне Ціле – ось все, що є. Нехай група відчує це Ціле і більше ніколи не допустить думки: “Моя душа і твоя".

Це вимога здобувати почуття синтезу, яке є окультним, а не містичним баченням. Обидві вимоги будуть базовими вимогами в нових школах окультизму.

Враховуючи всі раніше викладені в цьому томі інструкції, а також останню заяву, залишається зовсім небагато додати до змісту першої вимоги. Слово “вимога", мабуть, потребує пояснення. При розгляді даного предмету необхідно пам’ятати, що доступ в Шамбалу, божественне вираження в житті і служінні першого великого божественного аспекту, аспекту волі – це кінцева мета, яка ставиться перед членами Ієрархії. Вони також еволюціонують, і Їх кінцева мета – пройти крізь “вушка голок" на Своєму шляху до вищої еволюції. Вища еволюція – це еволюція, що відкривається перед Вчителем Мудрості. Вживання цього езотеричного терміну Христом в новозавітній розповіді дає натяк на природу тієї піднесеної свідомості, яку Він виражав. Зустрівшись з багатим молодим чоловіком, що мав величезний маєток, Христос сказав, що йому потрібно підготуватися до великого зречення і кроку вперед. Справжнє значення цього ніколи не вловлювалося і полягає в тому, що фраза “багата молода людина" означає, по суті, термін, що часто застосовується для позначення Посвяченого третьої степені, як слова “малі ці" і “малі діти" застосовуються до Посвячених першої і другої степенів. Цей багатий молодий чоловік був багатий своєю широкою обізнаністю, багатий своїм особистісним оснащенням, багатий своїм спрямуванням і розпізнаванням. Його багатство було плодом дуже довгого досвіду еволюційного розвитку. Христос сказав йому, що тепер він повинен підготуватися до того, що в Правилі V названо “сяйвом Тріади"; він повинен підготуватися до розкриття монадної свідомості і до четвертого Посвячення. При цьому Посвяченні каузальне тіло, в якому душа набирає досвід і збирає його плоди, повинне бути зруйновано і руйнується. Це повинно статися раніше, ніж Посвячений зможе вступити в Дорадчу Палату Всевишнього і виражати волю-до-добра і волю Божу для виконання цілей Бога. Воля цього “багатого молодого чоловіка", хоч він і був Посвяченим, ще не відповідала вимогам, тому він і відійшов зі смутком; на нього чекала підготовка до четвертого Посвячення, Великого Зречення, Розп’яття, щоб змогти пройти крізь голкові вуха.

Є алегорія в “Древньому Коментарі", яка проливає світло на великі можливості душі в критичні моменти життя, коли вона проходить втілення і в ході його збагачується:

“У лоні часу, обмежене в просторі і оточене пітьмою – хоч і підтримуване теплом – еволюціонує життя. Воно розвиває здібності. Воно стає в мініатюрі тим, чим воно є. Воно приймає форму і знає божественність відособленості. Така його кінцева мета. Роздумуй. Знання прийде.

По той бік дверей більш яскраві світло і життя. Воно знає себе тим, чим воно є. Воно не замикається в собі і знає, що воно – Те, частина Цілого, божественна як і інші. Роздумуй. Єдність прийде.

До прихожої місця Самого Бога підходить Син Божий. Він зупиняється перед голковими вухами і старається минути перешкоду. Він не обмежений у часі або просторі, світло і життя – його. Він слухає красу і знає, що Те – існує. Його не манять час, і простір, і всілякі багаті спокуси форми, – він знає, що багатий любов’ю, знанням, мудрістю, проникливістю і всіма достоїнствами Бога (наскільки він в стані їх оцінити), крім одного. Роздумуй. Мета відкриється; Ціле визначиться, і душа – навантажена багатствами і плодами довгої праці – зникне, як дим, і тільки Бог, живий Єдиний, залишиться".

Є і інші алегорії, що розповідають про те, через що зобов’язані пройти довершені Сини Божі на Своєму високому місці, коли Їх праця на Землі завершена і попереду відкривається велика слава. Але їх я не приводжу. Я дам лише три символи:

Лоно... індивідуалізація... відособленість.

Приводить до інтеграції особистості і самореалізації.

Кульмінує на Шляху Посвячення... народження Христа.

Виробляє пізнавальну активність.

Посвячення.

Двостулчасті двері... Посвячення... групова свідомість.

Приводить до вираження душі.

Кульмінує при третьому Посвяченні.

Виробляє існування в любові.

Третє Посвячення.

Голкові вуха... вища еволюція... монадна свідомість.

Приводить до вираження життя.

Кульмінує при п’ятому Посвяченні.

Виробляє цілеспрямоване життя.

Завершеність.

Такі точки входу в три планетних центри:

Людство, Ієрархію, Шамбалу.

Цікаво, що перша вимога означає перше пряме усвідомлення того, що Великі Життя Шамбали знаходяться зараз в безпосередніх відносинах з людством. До цього часу контакт був непрямим, Вони не впливали на поточний розвиток. Досі всі дотики і духовні поштовхи з цього найвищого центру досягали людства через Ієрархію і навпаки. Дана вимога втілює відкидання, стирання, поглинання, гасіння або синтез менших світел в більшому. Всі ці слова – спроба виразити правду, і всі абсолютно неадекватні.

Як тільки Посвячений або учень бачить, нехай слабо, світло Духовної Тріади, що вуалює і приховує Центральне Духовне Сонце, він усвідомлює, що всі менші: світло атома матерії, світло форми і світло самої душі повинні неминуче померкнути в дивовижній славі і сяйві, які еманують від Самого Бога і які він відчуває як процес прозріння. Він поглинається – інтелектуально, інтуїтивно, духовно і, нарешті, фактично – цим Світлом. Тут повинен нагадати, що як світло душі відкриває прагнучому, що бореться, нове бачення, ставить нові цілі, посилює всі якості, наявні в його оснащенні, і розкриває минуле, теперішнє і майбутнє індивідуума, так і це більше світло відкриває перед Посвяченим такий захоплюючий горизонт, який досі від нього вислизав, але може бути видний при третьому Посвяченні, обдаровуючи окультним, досі невідомим сприйняттям, що дозволяє все далі проникати в мету Господа Світу і з розумінням з нею співробітничати. Це дозволяє йому пізніше розвинути оснащеність – якості і дари божественної природи, – яка в кінцевому результаті дає йому можливість зайняти належне місце в Дорадчій Палаті Шамбали і працювати з повною одностайністю з Владиками Карми.

Ці якості і дари складають божественні атрибути і здібності, для яких у нас немає ще слів, оскільки вони лежать за межами людської свідомості, будучи абсолютно незнані навіть просунутим людським істотам. Вони починають проявлятися як тенденції тільки між другим і третім Посвяченнями, аналогічно до того як інстинкти у дитини є насправді зародками подальшого інтелектуального розвитку і активності. Тому даремно про них розповсюджуватися; поки ви не Посвячений третьої степені, мої слова для вас безглузді і нічого вам не повідомляють. Ключ лежить в розумінні трьох слів: Щастя, Радість, Блаженство. Кажучи про блаженство, чи розумієте ви, чим воно відрізняється від щастя і радості? Блаженство асоціюється з повнотою Буття, воно відноситься до внутрішнього стану Цілого.

По мірі того, як учень вибудовує осяйний міст, антахкарану, і група учнів вибудовує групову антахкарану, стає можливим згадане “Тріадне сприйняття". Коли учень простяг нитку живого світла (могутністю магнетичної любові) через простір, що відділяє Тріаду від особистості, він виявляє, що він – частина групи. Групове розпізнавання – котре виражається спочатку погано і неосмислено – є тим чинником, який дозволяє йому пройти по закріпленій нитці в Ашрам Вчителя.

Згідно з древнім вченням, Ашрам Вчителя і фокус Ієрархії знаходилися на вищих рівнях ментального плану. Зараз це не так. Вони знаходяться на плані духовної любові, інтуїції, буддхі. Ієрархія одночасно відступає до вищого центра, Шамбали, і просувається до нижчого центра, Людства. Обидві ці діяльності стали можливими завдяки самій людині; зростаюча інтуїтивна сприйнятливість людства в його вищих представниках дозволяє йому функціонувати на Шляху Учнівства на ще більш високих рівнях, ніж будь-коли раніше. Це розпізнається Ієрархією. Зростаюча спрямованість мас також притягає Вчителів ближче до людства, ніж раніше. Це є приклад здатності Посвяченої свідомості функціонувати одночасно як на рівнях свого Посвячення, так і в трьох світах. Її символом є подвійна активність розуму, діючого як почуття здорового глузду, коли він має справу з усім, що відбувається в трьох світах, і в той же час як духовний розум, коли він має справу з усім, пов’язаним з душею, світлом і просвітленням.

Друга вимога полягає в тому, щоб почуття синтезу стало кінцевою метою тренування кандидатів в Новому Віці, і є прямим свідченням нового торкання Шамбали, оскільки синтез є атрибут божественної волі і видатна якість Божества. Пізнання і любов неминуче повинні були проявляти собою еволюційні задачі на планеті і перші два божественні аспекти, які треба було розвинути, бо вони суть якості волі; вони роблять можливим вияв божественної волі; вони гарантують її розумне застосування і її магнетичну здатність залучати до себе все, що необхідне для вираження божественної мети, що синтетично візуалізується, а також мотивується, здійснюється, зумовлюється і пристосовується динамічним аспектом тієї ж волі.

Цікаво зазначити, що сьогодні в світі є свідчення того, що енергія Шамбали безпосередньо впроваджується в людську свідомість, виробляючи прямі результати. Руйнівний аспект першого Променя Волі або Могутності викликає руйнування в світі через використання першого, мінерального царства природи. Те, що виготувано з металів і хімічних препаратів, приносить на землю катастрофи і руйнування, особливо в людському царстві. У той же час другий атрибут волі – синтез – викликає такий же широкий відгук. Цікаво і важливо зазначити, що в цей час масовий ефект почуття синтезу проявляється раніше, ніж індивідуальний. Пізніше динамізм волі, якою маніпулюють Нова Група Світових Служителів та учні і Посвячені світу, перетворить інстинктивний масовий відгук в фактичне переживання і спричинить “появу" на землі нової розвиненої “якості", яку “життя" прагне виявити в Новому Віці. У першому томі Трактату я привернув увагу до трьох божественних аспектів: Життя, Якості і Явища. Зараз вони в процесі свого остаточного вияву для даного конкретного циклу.

Синтез визначає тенденцію всіх еволюційних процесів нашого часу; всі прагнуть до створення великих об’єднаних блоків, союзів, міжнародних зв’язків, до глобального планування, братства, економічної інтеграції, повсюдного вільного руху товарів широкого вжитку, взаємозалежності, братства різних віросповідань, руху в ім’я підвищення добробуту людства загалом і ідеологічних концепцій, які оперують цілим і відкидають розділення, сепаратизм і ізоляцію.

Як би мало люди це не усвідомлювали, ці концепції – порівняно нові чинники в людській свідомості, і те, що вони є результатом нових прямих відносин між Тими, Хто виконує волю Божу, і людством, є гарантія неминучості їх вираження в майбутньому. Лише в найближчий період – в сто п’ятдесят років – може очікуватися затримка. Насправді справа ось в чому. Форми, в які ці нові неминучі ідеї повинні облягтися, ще повинні бути створені, а на це потрібен час, оскільки вони будуються могутністю мислення і завдяки вихованню божественної свідомості, поки свідомість не стає твердим переконанням і не проявляється як непорушна громадська думка.

Почуття синтезу – один з моментів, який нові езотеричні школи будуть розвивати у своїх учнів і неофітів, оскільки саме ці люди, що проходять внутрішнє тренування в таких школах, будуть будівниками нового світу і вихователями майбутньої громадської думки. Ярлики і назви, якими ці школи можуть себе іменувати, мало що означають. Багато які школи проголосять себе езотеричними, не передаючи нічого по-справжньому езотеричного. Вони залучать до себе тільки легковірних і не дуже розумних. Безліч їх функціонує в цей час. Інші можуть стримуватися від зовнішньої вказівки на езотеричне і окультне тренування, і проте давати необхідне вчення. Вони будуть прагнути з’єднати Єдиного, Монаду з особистістю і пробудити у своїх учнів справжнє почуття синтезу.

Коротше кажучи, саме почуття синтезу буде кінцевою метою всіх виховних заходів, поки не зміцниться ідеалізм Нової Епохи. Першими істотними кроками будуть фізична координація (що включає спочатку контроль, а потім і відкидання астрального тіла) і, нарешті, інтеграція особистості. Їм на зміну прийдуть процеси, завдяки яким буде відбуватись злиття особистості з душею, нижчого “я" з вищим “Я", форми з божественним Мешканцем в формі. Після того, як перші кроки або стадії будуть успішно здійснені і з’являться вказівки на реальний успіх, буде почата власне езотерична фаза виховного процесу. До того часу школи Містерій і Палаци підготовки до Посвячення будуть повсюдно розпізнаватися мислячими людьми, а чекаюча маса буде вірити в їх існування.

У цих школах ті, хто починає функціонувати як душа, будуть спонукатися до наступного кроку. Їх розвинена душевна природа буде виражати себе через пізнавальну любов, і почуття групового братства; обидві ці божественні якості утворюють базу або фундамент, на якому стане можливим наступне розкриття і може бути зведена більш духовна надбудова. Наука Медитації і свідома побудова антахкарани будуть першими двома підготовчими стадіями езотеричної підготовки. У цей час істинне вчення про медитацію і конструювання світлового моста між Тріадою і особистістю становить найбільш просунуте вчення, що дається де б то не було.

Людство готове до надзвичайно швидкого розвитку і до цього учні світу повинні бути готові. Цьому сприяє дві обставини: перше – це колосальна стимуляція людської свідомості, яку викликала війна, її вимоги і наслідки, друга – поява після 1925 року дуже просунутих душ. Ці душі будуть готові давати необхідні вчення і повчання, коли прийде час, оскільки це знання вони приноситимуть з собою у втілення, нормально і природно знаючи те, що сучасна вивчаюча езотеризм людина старається уловити і зрозуміти.

Осмислення того, що тут висунене як базова вимога, покаже, що езотеричні школи, про які я писав в “Листах про Окультну Медитацію” – справа досить віддаленого майбутнього. Їм повинна передувати робота підготовчих шкіл, яка буде продовжуватися доти, поки діяльність Ашрамів Вчителів не буде визнана частиною зовнішньої ієрархічної активності. Це в свій час приведе до публічного акту першого Посвячення як частини великого ритуалу служіння універсальної релігії, що затвердилася. Раса в своїх найбільш просунутих представниках і групах в кожній країні світу буде тоді нормально ясновидющою; люди будуть самі бачити світло всередині кандидатів і знати, що перше Посвячення безсумнівно сталося; вони будуть бачити світло в тисячах тих, хто в минулих втіленнях прийняв це Посвячення.

До роз’яснення важливості Правила V додам тільки одне. Ключ до всієї роботи, яку потребує Шамбала, полягає в розвитку Мистецтва Візуалізації. Саме через візуалізацію стануть можливими три вираження людської свідомості:

Антахкарана зможе вибудовуватись і сяйво Тріади – конкретно бачитися. Таким буде нове бачення – результат розвитку відчуття бачення.
Групи, великі єдності і основні синтези теж будуть візуалізуватись, що буде приводити до помітного розширення свідомості. Так буде розкриватись відчуття синтезу.
Вся творчість буде стимулюватися таким тренуванням, і швидко розвинеться нове мистецтво майбутнього у всіх видах творчості. Розкриття почуття бачення і почуття синтезу через візуалізацію буде приводити до появи відчуття життя в формі.

Правило шосте

Поверхневе прочитання Правила VI створює враження, що це просте констатування універсальності Життя і що воно проголошує базовий факт гілозоїзму.

Правило VI.

Нехай група пізнає, що життя єдине і ніщо ніколи не може відняти або уразити його. Нехай група пізнає яскраве полум’яне всепроникне життя, яке затоплює четверте, коли взнається п’яте. П’яте харчується четвертим. Нехай тоді група, злита з п’ятим, харчується шостим і сьомим і осягне, що всі менші правила суть правила у часі і просторі, які не можуть втримати групу. Вона прогресує далі, в життя.

Надзвичайно складно виразити значення даного Правила так, щоб воно донесло до читача смисл, і це з двох причин: по-перше, ідея Єдиного Життя настільки поширена і є такою буденною, банальною нездійсненою істиною, що вона сприймається на слух з дуже малим ефектом. По-друге, вся історія життя – яке є мета, божественна воля і абсолютна визначеність – і вічне планування Господа Світу настільки важкі для збагнення, що ми ще не маємо в своєму розпорядженні слів в мові жодної нації, які могли б їх виразити.

Те, що я пишу, це ряд інструкцій для учнів, що знаходяться в процесі тренування на Посвячення. Я не говорю, що вони тренуються на вищі Посвячення, бо такі інструкції даються по-іншому, вчення повідомляється у внутрішньому Ашрамі. Тому, якщо учень не прийняв третього Посвячення, монадне осягнення дуже далеке від нього; тим часом, тільки цей найвищий стан розуміння дозволяє чітко сприймати фундаментальний божественний намір, що стоїть за всіма світовими явищами, будь-яким еволюційним розвитком, будь-яким розкриттям в межах чотирьох царств природи і будь-якими підготовчими напрацюваннями і розширеннями свідомості.

Тому все, що можна зробити – це торкнутися внутрішнього значення очевидного і постаратися виразити деякі ідеї, які будуть напружувати ваше ментальне сприйняття, будити вашу інтуїцію і сприяти процесу розпізнавання і реєстрації, за допомогою якого зрештою напрацьовується Посвячена свідомість.

Дане шосте Правило – полярна протилежність правилу, яке було дане для кандидатів. Якщо ви розглянете тлумачення останнього в “Посвяченні, Людському і Сонячному", ви виявите, що задача його полягає в фізичному очищенні з акцентом на необхідності вегетаріанської дієти на певній стадії підготовчого процесу. Причин такої дисципліни дві: очищення і необхідність для кандидата (на цій стадії) стримуватися від благ внаслідок так званого “отримання життя". Але чи можна отримати життя? Не думаю. Життя Є. Ніщо ні на небі, ні на землі не може торкнутися або зачепити його. Це часто забувають. Отже, правила для кандидатів стосуються їх здатності накладати на себе дисципліну і підкорятися їй. За допомогою дисципліни кандидат демонструє самому собі контроль над фізичною і астральною природою; дисципліна спрямована на те, щоб відкрити йому деякі неминучі базові слабості, такі як контроль тваринної природи, могутня влада бажання, почуття зверхності, гордість і відособленість. Його здатність витримувати дисципліну, його схвалення себе за це плюс почуття переваги щодо тих, хто не так дисциплінований, – все це показники сутнісних слабостей. Його фанатизм, прихований або виражений, ясно проявляється в його свідомості і – якщо кандидат щирий – він усвідомлює, що добився певної фізичної чистоти; в той же час в нього закрадається думка, що він, можливо, має справу із зовнішнім і очевидним, тоді як повинен був би працювати з внутрішнім – з тим, що не так легко зачепити або виразити. Це великий і найбільш важливий урок.

Крім того, це цікава ілюстрація методики Вчителів, згідно з якою Вони залишають помилку невиправленою (оскільки вона породжується самим учнем і повинна бути розсіяною також ним самим), і вживання мови, яка передає невірні враження. Той, хто користується мовою, в кінцевому результаті виявляє своє неправильне ставлення до істини. Життя не може бути отримане в духовному значенні. Дана помилка або омана відносно істини дозволяє чоловікам і жінкам на Шляху Випробування демонструвати серйозність і щирість свого наміру дисципліною переходу на продукт “другого", стримуючись від підтримки життя за рахунок продуктів “третього". Жертвуючи життям другого царства природи (якщо привести власні невірні твердження кандидата) і живлячи ним своє фізичне тіло, випробовуваному учневі вдається покінчити з хваткою або могутністю фізичної природи, а це завжди корисно. Однак він ще не знає, що він дотримується менших “правил у часі і просторі" і що, як тільки він продемонстрував собі, що він здатний їх виконувати і їм підкорятися, він від них вільний і більше в них не має потреби. Учень, кандидат на Посвячення, знає, що життя єдине, чи приймає воно форму у другому, третьому або четвертому царствах; він знає, що життя в ньому єдине з життям в першому, мінеральному царстві; він засвоює і те, що життя невразливе, що воно не може бути забране або зруйноване, але “проходить" від форми до форми, від досвіду до досвіду, поки довершена воля Божа не буде виражатися через нього.

Справжній учень не потребує вегетаріанства або будь-якої з фізичних дисциплін з тієї причини, що жодна з плотських схильностей не має над ним ніякої влади. Його задача в іншому; втратою часу і енергії для нього є фіксація на тому, щоб “фізично робити правильно", оскільки він робить це автоматично і його духовні звички зводять нанівець всі нижчі фізичні тенденції; автоматично ці розвинені звички дозволяють йому долати позиви нижчих бажань. Ніхто не приймається в коло Ашраму (це технічна назва статусу тих, хто на порозі Посвячення або готується до Посвячення), чиї фізичні нахили представляють хоч якусь небезпеку з точки зору контролю над людиною. Це констатація факту. Це особливо і конкретно стосується тих, хто готується до першого Посвячення. Ті, хто готується до другого Посвячення, повинні демонструвати свободу від поневолення ідеями, від фанатичної реакції на яку-небудь істину або духовного лідера і від влади свого устремління, яке – будучи інтенсивним – може примушувати жертвувати часом, людьми і самим життям ради заклику Посвятителя або, вірніше, ради того, що вони вважають Його закликом.

Хочу зазначити, що підхід до третього Посвячення здійснюється з рівня, вільного від досвіду і свідомості, а не з висот спрямування, не завдяки фанатичній жертві, не внаслідок відданості, що ускладнює служіння і ентузіаста, і Вчителя, якому він намагається служити. Як кандидат на Посвячення він знає, що:

1. Життя єдине, і ніщо ніколи не може відняти або уразити це життя.

Його почуття пропорції по відношенню до форми поліпшується. Він дивиться уперед, на душу, а не назад, на формальну природу. Деякі дуже щирі ентузіасти і багатообіцяючі кандидати настільки зайняті формою і її дисципліною, що не приділяють реально часу для розширення своєї душі. Вони так цікавляться своїми реакціями на накладену на себе дисципліну, на те, здатні чи нездатні вони її виконувати, що духовним істинам, які намагаються увійти в їх серця, не вдається це зробити. Помірність у всьому, мудре використання всіх підтримуючих форм і забуття себе – ось притаманні риси учня, а не початківця. Безліч учнів в цей час, які повинні б функціонувати у Палаці Мудрості, все ще фанатично трудяться у Палаці Знання і так серйозно ставляться до фізичних дисциплін, що дисципліни душі ігноруються. Прошу вас поміркувати над цим. Кандидатам доведеться засвоїти значення слів Правила VI для учнів: “всі менші правила суть правила у часі і просторі, які не можуть втримати групу".

Цікаво, чи спроможні ви оцінити типи свідомості, властиві Членам Ієрархії, хоч би тільки теоретично, користуючись уявою. Вони “прогресують далі, в життя". Вони працюють в сфері життєвої енергії; форма є для Них тим, що Вони визначено залишили позаду, і усвідомлення позиву форми, неприйняття природи і хватки форми є для Них усього лише пам’яттю про віддалене поле битви, перемога на якому давно забута; плоди цієї перемоги залишилися настільки далеко позаду, що опустилися набагато нижче за поріг свідомості. Кажучи загалом, працівники, що стоять в рядах Ієрархії (я не говорю “з Ієрархією"), діляться на дві головні групи:

ті, хто працює над розкриттям Посвяченої свідомості в учнях світу, і
ті, більш просунуті, хто працює з життєвим аспектом і його вираженням в житті Посвячених світу.

Працюючі учні (працюючі в співпраці з Ієрархією) також діляться на дві великі групи:

ті, хто має справу з кандидатами, старається ввести в практику фізичні дисципліни і займається передачею деяких другорядних цінностей з тим, щоб початківці могли оцінити рівень свого досягнення, і
ті, хто старається, щоб розуміння і служіння прийшли на зміну фізичній дисципліні і попереднім неминучим егоїстичним розрахункам.

Повторюю: фізичні дисципліни корисні на початковій стадії, повідомляють почуття пропорції і знання своїх недоліків і обмежень. Останні мають місце у часі і просторі. Ось і все. Як тільки учень увійшов в світ душі, він мудро використовує всі форми, розуміючи їх мету і будучи вільним від надмірностей; він ними не заклопотаний і принципово в них не зацікавлений. Його погляд направлений від себе на світ справжніх цінностей. У нього немає егоїзму, оскільки групова обізнаність швидко витісняє його індивідуальну свідомість. Слова:

2. Нехай група пізнає яскраве полум’яне всепроникне життя, яке затоплює четверте, коли взнається п’яте

мають першорядну важливість для тих, хто хоче і може скористатися тим, що я намагаюся повідомити, коли інтерпретую – наскільки це можливо – дане Правило. Знання п’ятого царства природи через посередництво свідомості четвертого царства і принесення четвертого царства в жертву п’ятому, людської істоти – душі і людства – царству Божому являє собою аналогію (на вищому витку спіралі) принесення в жертву третього, тваринного царства, четвертому, людському царству. Жертва завжди приноситься нижчим вищому.

Тому індивідуальному учневі доводиться вирішити, чи є він кандидатом, отже, контролюється “правилами у часі і просторі", або ж претендентом на Посвячення, який знає, що життя єдине і що форма не має фактичного значення, крім як поле досвіду для душі.

Тепер підходимо до найбільш важливої частини правила; в ній ключ до найближчої мети для тих, хто досяг певної міри розуміння. Дуже важливі слова:

3. Нехай тоді група – злита з п’ятим – харчується шостим і сьомим.

Іншими словами: “Нехай тоді група – ототожнена з душею – бере своє живлення і життєвість в притоці інтуїції і духовної волі, що еманують від Духовної Тріади". Є, звичайно, і інші смисли, однак цей найбільш практичний для учнів. Більш широка, але схожа концепція полягає в тому, що людське сімейство, четверте царство природи, поглинається п’ятим або царством Божим і (в цьому випадку) все інтенсивніше може спілкуватися з шостим і сьомим царствами. Для цих царств ще немає назв, оскільки можливість їх існування тільки зараз слабо починає проникати в свідомість учнів і Посвячених. Шосте царство – це царство “осяваючих Тріад", сукупність звільнених Життів, в яку входять вищі Посвячені Ієрархії; Вони по відношенню до цієї духовної групи те ж, що Нова Група Світових Служителів по відношенню до Людства. Я не знаю, як ще виразити цю істину.

Сьоме царство природи – це царство Життів, Які з повним розумінням співробітничають з групою Істот, що складають ядро Ради Шамбали. Ця група обертається навколо Господа Світу; Її свідомість і стан буття лише смутно розуміються найбільш просунутими Членами Ієрархії, зв’язок цих Життів з Господом Світу схожий і все ж фундаментально відрізняється від зв’язку Членів Ієрархії з трьома Великими Владиками: Христом, Ману і Махачоханом. Через цих трьох Владик виливається енергія, що надходить з Шамбали, що передає мету і що мотивує план Саната Кумари – Його Життєвий План. Те, що ви називаєте “Планом", це відгук Ієрархії на прихідну цілеспрямовану волю Господа Світу. Через Саната Кумару, Ветхого Днями (як Він називається в Біблії), протікає невідома енергія, вираженням якої є три божественних Аспекти. Він – Охоронець волі Великої Білої Ложі на Сиріусі, і тягар цього “космічного наміру" розділяється Буддами Дії і тими Членами Великої Ради, Які володіють настільки піднесеною свідомістю і вібрацією, що лише раз в рік (через Свого емісара Будду) можуть стикатися з Ієрархією, не наражаючись на небезпеку.

Я лише намагаюся визначити більш широкий горизонт, ніж той, що звичайно знайомий учням, і застосовую аналогії, щоб розширити ваші уявлення. Так можна повідомити просвітленій людині почуття синтезу, цільового планування і планетної цілісності. Ця велика духовна структура Буття, Життя і Управління є тим, що потрібно в цей час учням і Посвяченим світу, які намагаються твердо вистоювати під тиском світових подій в рішучості без коливань співробітничати з заходами і планами світових Управителів, того “Співтовариства просвітлених і організованих Розумів", яке відоме під назвою Ієрархія. Саме просвітлення і подальша організованість настійно потрібні в наш час.

Тому ви пересвідчитеся у важливості вчення про побудову антахкарани. Тільки по цьому мосту, цій нитці може учень піднятися на той рівень сходів еволюції, який виводить з трьох світів, зв’язує особистість з Духовною Тріадою і зрештою приводить Членів Ієрархії (коли Їх термін служіння підходить до кінця) на Шлях Вищої Еволюції. Антахкарана будується прагнучими, учнями і Посвяченими семи променевих типів і являє собою, таким чином, семискладову сплетену нитку; це перша стадія на Шляху Вищої Еволюції. Вона по відношенню до цього Шляху є тим же, чим є досвід в мінеральному царстві Життя Бога по відношенню до цього самого Життя, коли воно розвинулося до четвертого або людського царства. Тому ви можете бачити, наскільки важливою є грядуща Наука Порівняння. Наука порівняльного аналізу ще не повернулася обличчям до істини. Закон Аналогії – той ключ, що відмикає розуміння.

Дещо про якість і розкриваючу могутність інтуїції відоме всім учням; вона проявляє собою часами (через свою виняткову рідкість) основне “духовне збудження". Вона виробляє Наслідки і стимулює; вона показує майбутню сприйнятливість до істин, що смутно відчуваються; вона пов’язана – якби ви тільки могли це уловити – з феноменом передбачення. Фіксування якого-небудь аспекту інтуїтивного розуміння є подією першорядної важливості в житті учня, що починає прокладати Шлях Ієрархії. Інтуїція дає свідчення – розпізнавані ним – про ті знання, мудрість і значення, про які інтелектуальні представники людства ще не обізнані; вона гарантує йому можливість розкриття його власної вищої природи, здійснення його божественних зв’язків і можливість його завершального, найвищого духовного досягнення. Вона неухильно витісняє знання душі, і енергія, що виливається в його свідомість з Духовної Тріади, особливо енергія шостої і сьомої сфер активності – це специфічна енергія, яка в кінцевому результаті приводить до руйнування каузального тіла, знищення Храму Соломона і звільнення Життя.

Тоді те, що у часі і просторі іменувалося душею, може “прогресувати далі, в життя". Еволюція, як ми зараз її розуміємо, припиняється; еволюційне розкриття продовжується у нових напрямах, які базуються на минулому, але виробляють результати, докорінно відмінні від тих, які відчуває навіть просунутий учень в свої найвищі моменти. З’являється нове життєве вираження, яке прогресує далі, в життя, звільнене від всяких форм, але все ж схильне до обмежень “всередині кола впливу більшого Життя", хоч і не обмежене життям всередині безлічі прогресуючих форм в цьому колі, цьому божественному кільці-не-переступи. Ще є об’ємна обмежуюча зона мети, життєвого наміру планетного Логоса, однак всередині цієї периферії, сфери активності, Тріади рухаються абсолютно вільно. Їх потяг уперед до вищих станів Буття узгоджується з життєвим спонуканням Того, Ким вони живуть і рухаються і існують. Тому ви помітите, що ці слова насправді відносяться до життєвих процесів, а не до спорудження форм або досвіду в формі, як звичайно вважають.

Обговорення цих в цей час недоступних істин допомагає надихнути ваш розум, ініціювати відгук вашої інтуїції і розвинути ваші бачення і духовне сприйняття.

Правило сьоме

Правило, яке є зараз нашою темою для розгляду, має глибоке значення і представляє езотеричний інтерес; в ньому розкриваються життя Шамбали і цілі Великої Ради. Воно відрізняється рідкісною красою і незвичайним змістом і дає мені можливість розказати про предмет маловідомий і малозрозумілий для езотериста з середньої езотеричної групи. Причина в тому, що лише з наближенням нового циклу – а зараз він наближається – стало можливим і настійним нове, більш повне вчення, більше розширення горизонту і колосальне посилення сприйняття духовного спостерігача і працівника. Дуже багато було видано протягом минулого сторіччя про Вчителів, і (оскільки ми розбираємо предмет Посвячення і підготовки до цього великого перехідного досвіду) необхідно більш або менш розуміти природу Тих, з Ким зобов’язаний сполучатися учень, а також світ і свідомість, в яких Вони живуть і рухаються і існують. Наявність Ієрархії це для багатьох мислителів встановлений факт; гіпотеза про існування Ієрархії широко визнана. Інформація про її склад, методи роботи і задачі стала зараз загальним надбанням; багато що було прийняте і доведене тими, хто вірить в це вчення.

Перш ніж продовжити обговорення Правила VII, хочу приділити час на вивчення деяких результатів цього неухильно зростаючого фонду знання. Він став власністю багатьох, а не тільки нечисленних потайних езотеристів і людей, що вивчають окультизм; це вчення зараз дійшло до свідомості маси і викликає цікавість, утіху і надію, спекуляції і цинічний сміх, свідомі духовні зусилля або безперестанні насмішки – згідно типу розуму, сприйнятливості до істини або грубої довірливості сприймаючого. Однак знання, віра і надія на існування планетної Ієрархії пронизали в цей час весь об’єм людського мислення набагато ширше і глибше, ніж, можливо, підозрюють найбільші оптимісти; на них сподівання світу, в них родюче поле для духовної роботи на майбутні десятиріччя. До останньої повинні підготуватися всі учні.

Правила, які зумовлюють контакт з Ієрархією, вже добре відомі прагнучим світу; вони повинні стати добре відомими і середній людині; задачі ієрархічної роботи повинні акцентуватися і природа божественного Плану розкриватися, так щоб цілеспрямованість і кінцева мета були представлені людству; синтез ланцюга ієрархічних Існувань від найдрібнішого атома матерії до Господа Самого Життя включно – повинен бути розкритий; сутнісна духовна взаємозалежність всіх і взаємозв’язок між всіма одиницями божественного життя повинні бути доведені. Це зрештою приведе до твердої єдності зусиль, яка виразиться в злитті четвертого і п’ятого царств природи і встановлення братства, яке складе зародок або насіння майбутнього вияву Ієрархії як Серця Бога (прямо пов’язаного з Серцем Сонця) в фізичному вираженні. Ця невизначена фраза настільки близько викладає ієрархічну мету, наскільки я вважаю можливим це зробити.

Ціле поле світу – якщо мати на увазі під цією фразою всі царства природи в їх внутрішньому і зовнішньому взаємозв’язку – стане засобом накопичення усвідомлюваного духовного досвіду, а також полем вираження деяких божественних якостей і аспектів, які досі залишалися нерухомими і неявними. Які ці якості, які божественні аспекти чекають свого осадження і які божественні цілі приховані на стадії очікування, я ще не маю права відкрити або навіть натякнути. Час для цього ще не настав.

Великий переворот у всіх царствах природи характерний для нашого часу і покоління; колосальне руйнування всіх форм божественного життя у всіх царствах було видатною нотою цього перевороту. Наша сучасна цивілізація отримала удар, від якого ніколи не оправиться, але який в свій час буде визнаний “визвольним ударом", сигналом того, що краще, новіше і повніше проявляє дух, який розвивається. Великі проникаючі енергії і пробуджені ними сили вступили в конфлікт один з одним, який, образно кажучи, підняв мінеральне царство в небеса і звів вогонь з неба. Я говорю фактично, а не просто символічно. Тіла чоловіків, жінок і дітей, рівно як і тварин, були зруйновані; форми рослинного царства і потенції мінерального царства були роздроблені, розсіяні, розвіяні. Зв’язне життя всіх форм планети тимчасово було позбавлене зв’язності. Як свідчить древнє пророцтво: “Ніякий істинний сполучений Звук не виходить від форми до форми, від життя до життя. Лише крик болю, вимога відновлення і благання про полегшення агонії, відчаю і безплідного зусилля виходять звідси Туди”.

Весь цей переворот світового “ґрунту" – духовного, психологічного і фізичного, – весь цей розпад форм і знайомих контурів нашого планетного життя повинні були мати місце раніше, ніж могло статися впровадження Ієрархії в суспільну свідомість; все це повинне було впливати на душі людей, перш ніж пролунав Новий Вік, несучи з собою Відновлення Містерій і реабілітацію народів Землі. Обидві події взаємопов’язані. Це одне з основних положень, які я намагаюся викласти. Розпад, роздробленість і граничний хаос, присутні останні п’ятсот років у всіх царствах природи, в останній раз проклали собі шлях в фізичне вираження. Це добре і бажано; це прелюдія до кращого будівництва кращого світу і формування більш придатних форм життя і більш вірних людських установок, плюс більшої орієнтації на реальність. А найкраще ще попереду.

Все швидко виходить на поверхню: добре і зле, бажане і небажане, минуле і майбутнє (бо обидва вони суть одне); плуг Божий майже закінчив свою роботу; меч духу відділив зле минуле від сяючого грядущого, і обидва видні як взаємне доповнення один одного в єдиному Оці Бога; стане очевидним, що наша матеріальна цивілізація швидко поступається місцем більш духовній культурі; наші церковні організації з їх обмеженими заплутаними теологіями скоро поступляться місцем Ієрархії з її вченням – ясним, фактичним, інтуїтивним і недогматичним.

Заклик Ієрархії в наявності, і її Члени готові до великого “акту відгуку", відповіді на закличний звук людства і конкретний (хоч і тимчасовий) “акт орієнтації". Він примусить Ієрархію з власної вільної волі зав’язати нові, більш тісні відносини з людством. Період орієнтації закінчиться, коли могутня земна Ієрархія буде фактично, явно і реально правити на землі, працюючи у всіх царствах природи і здійснюючи (насправді) вираження божественного Плану. План виконується за допомогою старших Членів Ієрархії, Які закликають “Світильники, які проводять Волю Божу"; Вони Самі закликаються Носіями Світла, Вчителями; Останні ж, в Свою чергу, закликаються прагнучими і учнями світу. Таким чином, ланцюг Ієрархії – це лінія життя, по якій надходять любов і життя Бога, від Нього до нас, і від нас до Нього.

Ця двояка ідея зв’язку між людством і Ієрархією і між Ієрархією і вищим Центром, Шамбалою, повністю розкривається в Правилі VII в двох формах – для кандидатів і для учнів і Посвячених.

Правило VII.

Для кандидатів: Нехай кандидат зверне увагу на вимовляння тих звуків, від яких лунають відгомони у палацах, де буває Вчитель. Нехай він не видає нижчих нот, які будять вібрації у палацах Майі.

Для учнів і Посвячених: Нехай групове життя видасть Слово заклику і так викличе реакцію в тих віддалених Ашрамах, де рухаються Чохани людської раси. Вони більш не люди, як Вчителі, але, пройшовши цю меншу стадію, зв’язали Себе з Великою Радою в найвищому Таємному Місці. Нехай група видасть подвійний акорд, що прокочується по палацах, де рухаються Вчителі, але який насторожує і знаходить своє продовження в тих сяючих палацах, де рухаються “Світильники, що проводять Волю Божу".

Реальне, хоч і порівняно мале значення мають два контрасти. Вони ясно проявляються, якщо порівняти між собою інструкції для кандидатів на учнівство і інструкції для Посвячених. До кандидата (або молодшого учня) звертаються як до індивідуума, радячи видавати “ті звуки", які чуються Вчителем в Його Ашрамі, – бо таке істинне значення цих слів. Посвячений функціонує в групі (завжди в групі) і розвинув або швидко розвиває групову свідомість; в унісон з групою, як її складова свідома частина, повинне бути вимовлене Слово; це не суміш звуків, але єдине чітке Слово заклику. Належить пам’ятати, що учень працює над тим, щоб звести безліч звуків в Слово; коли він цього домагається, його індивідуальний підхід до реальності закінчується і він в будь-якій роботі починає діяти разом з своєю групою. Це пункт першорядної важливості для учня нового типу. У минулому акцент ставився на тому, що індивідуальний Посвячений зобов’язаний робити, щоб стати придатним для Посвячення і так перетворитися в Вчителя Мудрості і члена планетної Ієрархії. У грядущому новому циклі акцент буде на груповій роботі і активності, на груповому Посвяченні і груповому підході до Центра Життя. Необхідний спосіб життя і необхідні індивідуальні процеси викорінювання і урегулювання мають бути тепер настільки добре відомі, що повинні опуститися нижче за поріг свідомості і, як наслідок, стати автоматичними. Це повинно також постійно стимулювати мислення, яке робить Посвяченого тим, чим він зобов’язаний бути, оскільки його свідомий розум вільний для групового функціонування. Ось ідея, яка повинна все більше культивуватися: “Які думки в душі його, такий і він". Нижчий розум повинен бути органом серцевого вираження і функціонувати так само несвідомо, як ритм самого серця – фізичного серця. Вищий розум призначений в зростаючій мірі ставати полем зусилля Посвяченого, – звідси необхідність для нього вибудовувати антахкарану.

У даному Правилі ми, таким чином, розглядаємо роботу, яку виконує група учнів, які дали обітницю і Посвячених; останні вчаться разом підходити до Шамбали (застосовуючи елемент Волі); це настільки ж є кінцевою метою Ієрархії, наскільки наближення до Ієрархії є кінцевою метою просунутого людства; мова йде про взаємовідносини між великими центрами сили. Цю тезу необхідно засвоїти вивчаючим езотеризм, оскільки воно завершує планетний ланцюг Ієрархії і кидає світло на Шлях Вищої Еволюції.

Великі рухи і переміщення завжди відбуваються на суб’єктивній стороні життя; якраз через цю суб’єктивну активність учням важко вловлювати істину і більш-менш вірно оцінювати суб’єктивну ситуацію, яка завжди присутня між Ієрархією і Шамбалою. Задіяні енергії настільки тонкі, а Істоти настільки просунуті і високорозвинені (навіть для Посвяченого третьої степені), що представляється абсолютно неможливим формулювати вчення (які я намагаюся викласти) в таких словах, щоб їх розуміли. Все, що я можу – це зробити деякі заяви, які (з точки зору тих, кого я вчу) довести не можна; вони повинні прийматися на віру з тим, щоб час і точка зору індивідуального учня довели їх істинність або помилковість.

Задача будь-якого тренування учня – змістити його свідому обізнаність на рівні, що перевищують рівні трьох світів чисто людської еволюції; намір в тому, щоб навчити його функціонувати на тих планах свідомого контакту, які поки настільки суб’єктивні, що він приймає їх існуючими лише теоретично. Досвідчений Посвячений знає, що вони повинні стати його природним середовищем і що зрештою він повинен забути свій буденний нормальний людський досвід в трьох світах щоденного вираження. Останні в кінцевому результаті стають світами, існуючими нижче порогу свідомості; вони відійдуть в сферу несвідомого – яке можна свідомо проявляти, якщо це потрібно для правильного служіння людству, але яке настільки ж нижче за поріг свідомості, наскільки і звичайні емоційні реакції середньої людини. Останні завжди можна виявити (як демонструє сучасний психоаналіз), виразити і оформити у відповідні концепції, тим самим активізуючи ментальне сприйняття. Однак потрібно пам’ятати, що велика частина емоційного життя учня повинна стати підсвідомою, як життя фізичного плану нормальної здорової людської істоти є абсолютно автоматичним, отже, підсвідомим. Коли учень прагне розширити свою свідомість, коли він навчився стабілізувати її в духовній Тріаді, він стає частиною великого невпинного ієрархічного зусилля, яке направлене вгору до “Місця Ясного Електричного Світла", по відношенню до якого ясне безпристрасне світло розуму є першим ключем до перших дверей.

У Шамбалу, кажучи фігурально, ведуть три дверей:

Є двері розуму, чистого сприйняття істини. Христос дав ключ до цього вчення, коли вимовив: “Я є шлях і істина і життя". Про цей Шлях нам відомо багато, оскільки про Шлях дана маса вчень, які, якщо їм слідувати, приводять людину в Ієрархію; тоді вона фактично стає частиною ієрархічного тіла.

Про цю Істину ми (як прагнучі) знаємо порівняно мало. Істина – як ми її розуміємо на ранньому етапі Шляху Учнівства – пов’язана з великими правдами, що складають (з точки зору Осяяних) усього лише азбуку життя. Правди наступні:

Вияв божества на фізичному плані.
Доктрина Аватарів. Її розкриває історія релігій.
Природа свідомості, яка уясняється завдяки розвитку психології.
Доктрина про Трійцю, її вияв через аспекти і атрибути.

Ці чотири вияви істини містять все знання, яким повинен володіти Посвячений, що підіймається на Гору Перетворення під час третього Посвячення. Вони дають йому духовне сприйняття Плану.

Про це Життя ми зовсім нічого не знаємо. Роздумувати про його значення – справа Тих, Хто рухається за бажанням в “кордонах Владики Життя” – в самій Шамбалі. Все, що нам можна про нього знати, це його нижчий рівень. Останній дозволяє вивчати імпульс або інстинкт, котрий спонукає функціонувати всі форми життя, втілює принципи чуйності на контакти і оточення і втілюється в життєвому диханні; він пов’язаний деяким таємничим чином з повітрям і вогнем. Більш про цей предмет викладати марно.

Є також двері волі. Це пронизлива могутність, що з’єднує План з Метою і що володіє здібністю до зв’язного існування. Причина існування в тому, що воно залежить не від вмісту форми – чи йде мова про форму атома, людини або планети, – але від життєвої динамічної незмінної мети, прихованої в свідомості планетної Істоти, Яка, “утвердивши цей світ, що цілісно-стоїть, часткою Себе", залишається незмінною, – більш великою, незбагненною і “твердою в намірі", чим будь-хто з Її творінь, навіть найбільш просунутий і близький до Неї. Лише ті володіють ясним сприйняттям Його божественної мети, хто зовсім не належить до нашого земного людства. Це Ті Життя, Які прийшли з Нею на нашу планету і залишаться з Нею як “бранці люблячого наміру" доти, поки останній “втомлений мандрівник не знайде свій шлях додому".

Ця духовна воля є чимось, про що людство нічого не знає; вона прихована, завуальована свавіллям індивідуума і груповою волею душі. Людська істота проходить через обидва цих досвіди, поки її індивідуальна воля не розвивається, не стверджується, не фокусується і не переорієнтується, а її групова воля не розкривається так, що включає в себе, поглинає віддану свідомо індивідуальну волю. Після того, як відбувається таке злиття (при третьому Посвяченні), має місце велике одкровення і уперше Посвячений відчуває, а потім і стикається з універсальною волею; з цього моменту Посвячений вигукує “Отче, не моя воля, але Твоя нехай буде". Трохи про те, що ця воля включає, ми можемо уловити по мірі вивчення сьомого і деяких подальших правил.

Я не в змозі знайти слова, щоб виразити природу третіх дверей. Давайте за відсутністю кращого терміну назвемо її дверима монадного почуття сутнісної подвійності. Тіло і життя, душа і особистість, Духовна Тріада і її вираження, Христос у втіленні, вся ця подвійність зіграла свою роль. Людина проходила від одного розширення свідомості до іншого. Тепер вона підходить до остаточної подвійності духу і матерії перед їх розв'язкою в щось, стосовно до чого поняття “ізольована єдність" і “універсальний синтез" є лише слабими неадекватними натяками. Для розвитку цієї системи ототожнення Посвячений степені Вчителя Мудрості, а також (на вищому витку спіралі) степені Христа концентрує всі Свої зусилля. Аж до четвертого Посвячення поняття “система розширень" проясняє суть справи; після ж цього великого Посвячення більш придатним здається поняття “система ототожнення".

Коли Посвячений, кажучи символічно, пройшов через троє дверей, він дивиться на будь-яке життя, події, визначеність, мудрість, діяльність, будь-яке служіння і прогрес, які можуть намітитися в майбутньому, під кутом чистого розуму (безпомилкового і непорушного), справжньої духовної волі (що повністю ототожнена з метою планетного Логосу), з найвищої точки зору. Йому відкривається містерія відносин. Йому стає ясною вся схема еволюції і наміру Того, Ким він живе і рухається і існує; йому більше нема чому вчитися в даній планетній схемі; він здобув універсальне відношення до всіх форм життя, а також ототожнений з “ізольованою єдністю" Саната Кумари. Не багато великих Життів, що створюють внутрішню групу Дорадчої Палати Шамбали, є зараз більш просунутими, ніж він; “Небесні Три", “Променисті Сім", “Життя, що втілюють сорок дев’ять Вогнів", “Будди Дії" і деякі “Вічні Духи" з таких центрів динамічного духовного життя, як Сиріус, або з сузір’я, яке в будь-який час утворює трикутник з нашим Сонцем і Сиріусом, а також Представник від Венери просунуті більше, набагато більше. Іншими словами, всі Посвячені шостої степені і деякі з Вчителів, Які пройшли спеціальне тренування, оскільки Вони знаходяться на першому промені Волі або Могутності (промінь, що визначає саму Шамбалу), становлять частину Великої Ради. Однак багато Вчителів і Чоханів, прослуживши на планеті в різних якостях, працюючи з Законом Еволюції, зовсім йдуть з нашого планетного життя.

У всій вищенаведеній інформації про ці Життя мало користі для вас за винятком того, що вона розкриває діаграму – образ нашого планетного життя і мети і дозволяє, тим самим, кинути слабий погляд на ту синтетичну основу і мету, якій повинні і зрештою будуть відповідати життя, котрі розвиваються.

Завжди належить пам’ятати, що велике поняття світла лежить в основі всієї нашої планетної мети. Повне вираження довершеного світла, в окультному розумінні, – ось всепоглинаюча життєва мета нашого планетного Логосу. Світло це великий болісний захід в трьох світах людської еволюції; повсюдно люди вважають сонячне світло істотно важливим для здорового життя; деяке уявлення про людську тягу до світла може бути отримане, якщо ви оціните яскравість світла, що фізично проводиться, в якому ми живемо після настання темряви, і порівняєте його з освітленням вулиць і будинків до відкриття газу, а потім і електрики. Світло знання як нагорода за освітні процеси – ось мотив, що лежить в основі всіх наших великих шкіл навчання в кожній країні світу, і мета наших численних світових організацій; термінологія світла визначає навіть наші розрахунки часу. Містерія електрики поступово розгортається перед нашим захопленим поглядом; електрична природа людини повільно обґрунтовується і пізніше продемонструє, що вся структура і форма людини складені в основному з світлових атомів і що світло в голові (таке знайоме езотеристам) – не фікція, не плід мислення на догоду бажанням або галюцинацій, але з’являється внаслідок з’єднання або злиття світла, властивого самій субстанції, зі світлом душі.

З’ясується, що це можна науково довести. Також буде показано, що сама душа це світло і що вся Ієрархія це великий центр світла і тому символізм світла визначає наше мислення, наше ставлення до бога, і дозволяє в якійсь мірі зрозуміти значення слів Христа: “Я світло світу". Ці слова мають значення для всіх справжніх учнів і ставлять перед ними аналогічну мету, яку вони визначають для себе як необхідність знайти світло, приймати світло і самим стати носіями світла. Поняття світла проходить через всі світові Писання; ідея просвітлення зумовлює тренування починаючих учнів світу (навіть якщо і має місце сильно звужене розуміння цієї ідеї), і прагнення більшого світла визначає всі зачаткові спонуки людського духу.

Ми ще не довели цю концепцію до Центру Життя, де перебуває Ветхий Днями, Вічно Юний, Господь Світу, Санат Кумара, Мельхиседек – Бог. З цього Центру виливається так зване Світло Життя, Світло Небесне. Все це пусті слова, поки ми, як досвідчені Посвячені, не дізнаємося, що світло є симптомом і вираженням Життя і що сутнісно, окультно і найбільш таємничим чином терміни Світло і Життя взаємозамінні в межах планетного кільця-не-переступи. Поза цими межами – хто знає? Світло може розглядатися як симптом, реакція на зустріч і подальше злиття духу з матерією.

Тому коли ця велика точка злиття і сонячної кризи (оскільки це саме вона і є, навіть якщо і викликає планетну кризу) з’являється у часі і просторі, відразу ж негайно виникає світло такої інтенсивності, що лише тих, хто знає світ душі і здатний витримувати ієрархічне світло, можна навчати вступати в світло Шамбали, ставати його частиною і ходити в тих “сяючих палацах, де рухаються Світильники, провідні Волю Божу".

Щоб донести до вас цю ідею, скажемо, що тільки коли воля особистості і воля душі сходяться разом – пробуджені любов’ю, – світло душі домінує над матеріальним світлом особистості. Ця важлива заява. Тільки коли воля Монади і воля Ієрархії душ зустрічаються і зливаються “у вищих представниках", може сяюче світло Життя домінувати над сполученим світлом Людства і Ієрархії. Таке групове злиття, з’єднання смутно проявляється.

Крім того, перше торкання сяйва Шамбали сприяє універсальному викриттю зла, це торкання, яке зараз викликає світовий неспокій і яке привело до розмежування між добром і злом; воно – той зумовлюючий чинник, що стоїть за так званим післявоєнним плануванням і ідеями реконструкції і світової перебудови, якими керується краще людське мислення в наш час.

Потрібно ретельно засвоїти, що зло (космічне зло або джерело планетного зла) набагато ближче до Шамбали, ніж до Людства. Великі Життя абсолютно вільні від ман; Їх бачення відрізняється винятковою простотою; Вони мають справу лише з великою простою подвійністю духу і матерії, а не з безліччю форм, що утворюються злиттям обох. Домінування матерії над духом (і над його відображенням, душею) – ось те, що створює зло, і це вірно щодо розвитку як індивідуума, так і групи. “Світильники, які проводять Волю Божу", вільні від чар зла. Світло, в якому Вони рухаються, захищає Їх, і Їх Власне природжене, властиве сяйво відкидає зло. Однак Вони “рухаються поряд зі злом, до якого схильні всі менші форми"; Вони – частина великої Групи спостерігачів, яка “рухається уперед у часі і просторі"; її члени стежать за великою війною, конфліктом, що продовжується на Землі між Силами Світла і Силами Зла. Вони активізували на Землі Сили Світла, в той час як Сили Зла властиві самій субстанції, з якої складена вся безліч форм життя.

У цей час Велика Рада Шамбали, що діяла досі через Ієрархію, працює з життям всередині форм; цим Світильникам доводиться бути гранично обережними при роботі, оскільки Вони усвідомлюють небезпеку передчасного прямого контакту з людством і надмірну стимуляцію, яка випливає з нього. Одна з причин нинішнього катаклізму в тому, що людство було оцінено здатним отримати, сприйняти “торкання Шамбали" без обов’язкового посередництва Ієрархії, як було до цього часу. Рішення здійснити таке торкання (яке за своєю природою представляється великим експериментом) було прийняте в 1825 році на черговій зустрічі Великої Ради раз в сто років. Результати вам відомі. Вони перед вашими очима. Індустріальний рух почав оформлятися сто років тому і отримав великий стимул внаслідок цього торкання. Зло в націях – агресія, жадібність, нетерпимість і ненависть – піднялося як ніколи раніше, і відбулися дві світові війни. Паралельно активізувалося і добро, знов-таки у відповідь на божественне “торкання", внаслідок чого в наявності зростання розуміння, поширення ідеалізму, очищення систем нашої освіти і проведення реформ у всіх сферах людського життя. Все було прискорене, тоді як до 1825 року такого зростання в світовому масштабі не відмічалося. Знання про Ієрархію також утверджується на землі; факти про учнівство і Посвячення стають загальним надбанням; людство увійшло в більш інтенсивне світло. Добро і зло чіткіше розмежовані; світло і пітьма рішучіше протиставлені один одному; правильне і неправильне знайшли велику конкретність, і людство загалом бачить великі проблеми правоти і любові, гріха і відособленості в світовому масштабі.

Старий вік і грядущий новий вік, старі ритми думки і нові підходи до правди та нові, кращі способи життя, що випливають з них, ясно представляються для розуму людей. Гарантія успіху експерименту, початого більш ніж сто років тому, в тім, що (незважаючи на багато небажаного) більшість націй встали на сторону правоти і тільки дві, конкретно і цілком, – на сторону зла. Зло більш концентроване і тому тимчасово володіє більшою потужністю на фізичному плані; добро більш розсіяне і не настільки чисте за своєю концентрованою суттю, будучи забарвленим безліччю небажаних аспектів; однак добро швидко концентрується і переможе. “Світильники, що проводять Волю Божу", чекають можливості здійснити інше торкання, яке дозволить роботі перебудови просуватися у вірних напрямах, але Вони чекають на призовний заклик людства і час, коли вляжеться пил битви і конфлікту.

Наступні два правила розкриють ці висновки ще ясніше і, коли будуть краще зрозумілі, пояснені і поширені, обкреслять процеси і методи ієрархічної роботи, що проводиться спільно з Великою Радою Шамбали. До неї треба додати співпрацю – наскільки це можливо – всіх просвітлених людей, працюючих під впливом Носіїв Світла, Вчителів, і під натхненням Світильників, Які проводять Волю Божу.

Раніше я намагався дати слабе уявлення про відносини між Ієрархією і Шамбалою. Я робив це для того, щоб ви могли в якійсь мірі уловити синтез, який лежить в основі всього планетного життя, також для того, щоб дане правило для Посвячених могло бути інтерпретоване, наскільки це можливе, для непосвяченої свідомості, і нарешті з тим, щоб поняття про Шамбалу, її неосяжний резервуар енергії, яку ми називаємо волею або життям Бога, могло зайняти своє правильне місце в окультному викладі істини. Воля Божа і життя Бога – це езотеричні синоніми; коли життєвий аспект індивідуума і його духовна безкорислива воля повністю синхронізовані, маємо – в людській істоті – повне вираження божества або те, що езотерично називається “Шамбала здійснилася в ньому".

Звичайно, це відносно, але вираження цих відносин може в якійсь мірі освітити проблему, і прагнучий або учень зобов’язаний пам’ятати, що тільки проводячи аналогії між мікрокосмом і Макрокосмом, можна отримати осяяння. І як же він розбереться у відносинах між трьома великими планетними центрами (Шамбалою, Ієрархією і Людством), якщо він поки навряд чи знає себе як людську істоту? Як йому уловити ці фундаментальні передові істини, якщо він тільки зараз починає вивчати природу ієрархічної якості любові і якщо його духовна воля (що з’єднує його з Шамбалою) поки абсолютно не пробуджена? Так, саме абсолютно. Однак смутні контури загальної картини повинні сприйматися, і з кожним майбутнім десятиріччям прагнучий і учень будуть все більш здатними це робити.

Правило восьме

Попередні сім правил носили широкий загальний характер. Вони являли собою в основному постулати, що підкреслюють групове життя, групові планетні відносини і фундаментальну Науку Заклику і Відгуку, яка лежить в основі всіх світових процесів, яка є надихаючою енергією, що стоїть за еволюційним розкриттям, і яка становить засіб або канал комунікації між великими центрами нашої планети, через які протікає життя нашого Логоса і виробляються Його цілі. Нагадую, що творчий процес був ініційований Звуком, яким Логос і звернувся, і відгукнувся. Він видав заклик, Він же склав і видав відповідь, і так з’явилося “Воїнство Голосу" (як його називає “Таємна Доктрина").

Виникли Голова (ідея), Серце (ідеал) і Горло (творчий агент ідола, що формується – тимчасового швидкоплинного вираження ідеалу, що надихнувся ідеєю); три великих Центри з’явилися у часі і просторі, які – на даній точці еволюційного циклу – ми називаємо Шамбалою, Ієрархією і Людством.

Ці фундаментальні чинники розбиралися в перших семи правилах. Я старався допомогти вам побачити їх значення з точки зору Посвяченої свідомості.

Приступаємо до докладного розбору Правила VIII, з якого, можна сказати, починаються специфічні правила для тренування Посвячених. Сім правил, що залишилися, повинні найбільш ретельним чином вивчатися під цим кутом. Вони не піддаються випадковому, поверхневому аналізу. Тільки ті, хто прийняв Посвячення, спроможні схоплювати езотеричне значення слів, якими я користуюся, і багато що з того, що я можу повідомити, але саме для них я і пишу; їх кількість сьогодні більша, ніж передбачають, і їх ряди будуть неухильно зростати як внаслідок наполегливого зусилля учнів, що тренуються на “отримання степені", так і внаслідок втілення Посвячених всіх степенів.

Правило VIII.

Для кандидатів: Коли учень наближається до Порталу, Більші Сім повинні прокинутися і викликати відгук від менших семи на подвійному колі.

Для учнів і Посвячених: Нехай група знайде всередині себе відгук на сім великих груп, які проводять ієрархічну волю з любов’ю і розумінням. Група вміщає всі сім, довершена група. Менші сім, більші сім і планетні сім утворюють одне велике ціле, і група повинна їх пізнати. Коли вони збагнені і Закон Додаткових Семи зрозумілий, нехай група зрозуміє Трьох, потім Єдиного. Це можна зробити на загальному диханні і в сполученому ритмі.

Зовні правило здається дуже складним і надзвичайно важким. Воно має справу зі стількома групами і сімками, що це начебто колосально утруднює розуміння. Однак будь-яка людина в світі має справу з безліччю одиниць і комбінацій сил, які складають її щоденне життя, її навколишнє середовище і життєві обставини. Життя було б дійсно просте, якби середній людині доводилося враховувати тільки сім чинників, з якими б вона працювала і які б використовувала. Просування в світ духовних цінностей – в сферу тріадного існування (в якій рухається Посвячений) – є, безсумнівно, просування до простоти. Це просування від складностей таблиці множення і арифметики, яка базується на ній, до простоти символічних формул вищої математики; це вихід з світу калейдоскопічних цифр, що знаходяться в безперестанному русі, в світ значення; це процес знаходження за світом Наслідків світу Причин з розумінням того, що одна проста Причина або неправильний рух енергій може привести в дію міріади Наслідків. Шлях Посвяченого нескладний, як тільки він зрозумів, що зобов’язаний звільнитися від уявного світу, від ілюзії, і перебувати вільним в світі світла, де все гранично розкрите. Тоді він може почати отримувати уроки і проходити тренування, які дозволяють поводитися з енергією – звільнившись від контролю сил – і направляти енергії в згоді з великим Планом. Труднощі зумовлені мисленням неофіта. Посвяченому вони невідомі.

По-перше, чітко визначимо різні сімки, про які в правилі йде мова. Спочатку я їх перерахую в порядку появи, визначу, потім розкрию їх зміст і укажу, де починається тренування, де застосовується правило і чому втілене правило схоже на Закон, якого Посвяченому неможливо уникнути.

Перечитайте сказане раніше про правила, закони і накази на початку трактату.

Сім великих груп... Сім груп або Ашрамів всередині Ієрархії.

Ієрархія

Вони проводять ієрархічну волю, яка є любов.
Вони працюють через любов і розуміння.
Кожна ведеться Чоханом, а група називається Ашрамом.
З головними Ашрамами пов’язано багато Ашрамів-філій, які ведуть Вчителі на тому ж промені, що і Чохан, і які можуть в будь-який момент влитися в первинний Ашрам.
Довершена або повна група – це сама Ієрархія, в яку входять всі сім головних Ашрамів разом з філіями.

Сім планетних груп... сім променів, центральна сімка енергій.

Шамбала

Вони втілюють волю Шамбали, яка є божественна мета.
Вони працюють як життєва енергія, як якість, і виробляють явище.
Кожна ведеться одним з семи Духів перед Престолом, одним з семи Променевих Владик.
Кожний з променів має сім підпроменів, які зв’язують його з іншими променями.
Ці сім променів можуть, згідно з божественною метою, знов влитися в три, потім в Єдиного.

Менші сім... сім типів людей, а також сім корінних рас.

Людство

Вони втілюють пізнання Логоса, що проявляється через творчість.
Вони вчаться розумно працювати з матерією з тим, щоб розвинути любов як відгук на божественну мету, яка є воля або життя.
Кожний з семи типів, що відгукується на один з семи променів, зумовлений або керується своїм прототипом, душею на своєму власному плані.
Головні типи або раси людей мають безліч підрас і допоміжних типів, розвинених в ході еволюційного процесу; всі вони зрештою будуть демонструвати сім головних типів.
Довершений тип – це Христос, Небесна Людина, Яка виражає всі головні типи і являє Собою “образ речей, як вони є".

Додаткові сім... сім енергетичних центрів індивідуальної людини.

Людина

Вони втілюють комбіновані сили планетного життя, реєстрованої довершеним індивідуумом. Вони зрештою дозволяють людині досягти досконалості.
Вони дозволяють індивідууму відгукуватися на матеріальні сили, на душевну енергію і духовне життя і утворюють повний апарат відгуку на планетне життя, мету, намір і форму.
Кожний з семи центрів відгукується на той або інший з семи променів з їх якостями завдяки зумовлюючій енергії променя душі і силам, що еманують з навколишнього середовища.
Центри розвиваються прогресивно під дією обставин і Закону Додаткових Семи, але всі вони в кінцевому результаті виражають в якійсь мірі сім типів променевої енергії.

Закон Додаткових Семи може бути сформульований таким чином:

“Закон вимагає залучення того, що може спричинити зміну.
Закон вимагає, щоб правильна спрямованість характеризувала вхідні сили.
Закон вимагає, щоб завдяки змінам, що викликаються, усувалася форма, утверджувалася якість світла і акцентувалося життя.
Закон вимагає, щоб це здійснювалося Єдиним, який працює через Трьох, енергетизує Сімох і проводить пряму лінію звідти сюди, кінець якої в точці, де ігноруються Три".

Далі правило свідчить, що, коли це зрозуміле і мається на увазі, потрібно здійснити чотири задачі:

Група повинна зрозуміти природу Трьох.
Природа Єдиного повинна бути вловлена і вияснена.
Група повинна працювати на загальному диханні.
Група повинна добитися сполученого ритму.

Такий порівняно простий аналіз (на перший погляд, але не насправді ) складного правила, яке Посвячений зобов’язаний застосовувати до себе, як тільки вхопив значення семи базових постулатів. Перші сім правил – це межі, всередині яких повинна проводитись його робота. Останні сім правил торкаються різних важливих положень, які крок за кроком відкриваються Посвяченому по мірі розширення його свідомості. Вони дають уявлення про:

Роботу, яку Посвячений зобов’язаний провести всередині себе.
Групові відносини Посвяченого і його абсолютну потребу працювати разом з своєю групою, як її складова свідома частина.
Місце, яке повинні займати заклик і відгук, як інструменти служіння, якому він віддається.
З’єднання чотирьох уроків, якими повинен оволодіти кандидат, з чотирма уроками, які зобов’язаний здійснити Посвячений, щоб сталося повне злиття особистості з Монадою.
Значення воскресіння і вознесіння, особливо останнього, оскільки небагато поки що дано відносно вознесіння.

Є декілька основних рамок, в яких Посвячений повинен навчитися свідомо працювати, розуміючи при цьому, що вони собою представляють; як тільки він навчився володіти тим, що укладено в конкретних рамках, він проявляє, що воно лише частина, малий фрагмент більшого цілого, всередині якого він також зобов’язаний навчитися функціонувати і грати свою роль.

По-перше, він, як учень, повинен навчитися працювати в рамках своєї сполученої душі-особистості. Спочатку ця задача приймає форму побудови і дисципліни характеру (на Шляху Випробування), боротьби за те, щоб бачити, прагнення добитися безперервного контакту зі своєю душею. Нарешті, це підводить до початку стадії злиття душі з особистістю, і в цій точці він в технічному значенні вступає на Шлях Учнівства. З цього часу його проблема в тому, щоб дізнатися, який він є насправді, направляти енергії в потрібні центри, що чекають наукової уваги до себе, свідомо взятися за переробку себе як особистості, щоб діяти як інструмент душі, а пізніше Ієрархії, навчитися стикатися з енергією, поводитися з нею і направляти її. Це має на увазі осмислення механізму всередині себе – семи центрів життєвого тіла, – через який повинна протікати енергія під водійством душі; також це означає вдосконалення апарату відгуку і духовного механізму, який щойно виник, котрий екзотерично дозволяє йому контактувати із зовнішнім світом, а езотерично – контактувати з світом душ. Це включає стійкий процес внутрішнього удосконалення доти, поки не залишається роботи всередині індивідуальних рамок. В основному робота закінчується до четвертого Посвячення і повністю завершується до п’ятого Посвячення.

Все це займає багато часу, але, коли досягається певна степінь успіху, коли розуміння Посвяченого в якійсь мірі просвітлюється і використання та спрямування енергії стає його свідомою роботою, він може починати трудитися в рамках великих семи груп, тобто всередині Ієрархії. Спочатку він займається цим на периферії ієрархічної аури, пізніше – як свідомий працівник, що дав обітницю, якогось Ашраму, – Ашраму, який визначається його променевим типом. Після чого він спроможний виявити тісну взаємодію між додатковими сімома (його власними сімома центрами) і сімома великими групами всередині Ієрархії; він виясняє, що тільки коли його центри більш або менш пробуджені і співзвучні, він отримує можливість працювати всередині більш просторих рамок Ієрархії, оскільки якість великих груп і життєве вираження семи планетних груп, семи променів, повільно розвиваються ним під ієрархічним водійством через посередництво його власних семи центрів – додаткових семи.

Отже, з нової, практичної, а не тільки теоретичної, точки зору, йому приходить в голову, що він – нероздільна частина групового цілого і що цей неспростовний факт несе з собою відповідальність і обов’язок. Йому відкривається, що його основна відповідальність – в духовному значенні – в тому, щоб викоренити будь-які перешкоди зі сторони додаткових семи для вільного притоку любові від великих семи, а пізніше – вільного притоку життя (під натхненням мети) від планетних семи. Тепер він знає, що все утворює великий взаємопов’язаний директорат, через який виробляється воля Божа. Тепер він знає, що він – найдрібніша частина цього великого взаємопов’язаного Цілого, чуйний свідомий атом на його периферії. Потім по мірі того, як він прогресує і вчиться підкорятися Закону Додаткових Семи, він проявляє, що, з точки зору життя і завдяки власному свідомому керівництву собою, що поступово зміцнюється, всі властивості божества – в його розпорядженні, як тільки йому можна довіряти, як завжди можна довіряти просунутому Посвяченому. Після чого він вільний для безумовної співпраці з метою, що стоїть за Планом. Він переходить з людського царства в Ієрархію; пізніше він перейде з ієрархічної групи в Шамбалу або взагалі вийде з нашого планетного життя і десь почне більш широке служіння.

Переходячи до найближчих практичних висновків, можна сказати, що Посвячений встає перед проблемою роботи в індивідуальних рамках, оскільки тут не розглядаються вимоги до Посвячень вище третього. Зараз Посвячений досяг точки, коли він вловлює той багатозначний факт, що шлях в найтаємничіший Центр надзвичайно ретельно охороняється; ніхто не в змозі пройти далі, зробити наступні кроки, що вводять у вищі світи буття і безпрецедентної потужності, якщо він не демонструє в рамках власного життя певний контроль над енергією (цим володіє і чорний адепт), чистоту мотиву (яка у чорного адепта також можлива, якщо під чистотою мотиву мати на увазі непохитний тотальний намір), глибоку любов до людства (якої у чорного адепта ніколи не буває), безкорисливість, готовність йти за світлом, куди б воно не вело, здатність братися за роботу в більш широких рамках, як тільки така спроба можлива, ясне бачення і духовну проникливість, розвинену інтуїцію, неухильний намір і сильну віру в майбутнє. Коли починають демонструватися ці якості, з’являється можливість допустити Посвяченого до подальшого просування по Шляху.

Тепер для нього вважається безпечним просунутися ще на декілька кроків до більшого світла, після чого – досягши наступної точки випробування – він повинен знов демонструвати правильність своєї роботи в індивідуальних рамках і здатність працювати в більш широких рамках в груповій формації. Він зобов’язаний засвоїти, що перехід на більш високий шлях може бути для нього небезпечним, якщо немає охоронців, які захищали б від нього Шлях, поки він не дізнається більше; він також повинен визнати, що група охороняє його і що тільки разом з групою він може безпечно просуватися; він починає уясняти, що група – не тільки захист, але також його вибране, призначене йому поле служіння. Він починає схоплювати разом з своєю групою значення “загального дихання", про яке говориться в правилі, а також працювати з групою в “сполученому ритмі".

Так він переходить від сили до сили. Весь цей час Ієрархія допомагає його розвитку, в той же час захищаючи від нього Шлях до тієї пори, поки мана не втратить над ним владу. Така його індивідуальна безпека досягається тільки між другим і третім Посвяченнями. До того він ще вважається потенційно таким, що ризикує і нестійким. Після цього ж він може страждати від ілюзій, але вже немає небезпеки його категоричного повороту назад, прийняття лівого напряму і, як Наслідку в рідких випадках, – можливого знаходження шляху в Чорну Ложу. Головною гарантією середнього Посвяченого є повільність або неквапливість. Розміркуйте над цим.

Бажано, щоб ви чітко засвоїли дану мною надзвичайно насичену інформацію; дещо з неї вже відоме, але я хочу, щоб ви оцінили і прийняли саме синтетичний виклад. Далі ми зможемо обговорити роботу, яку має проробити в індивідуальних рамках Посвячений; і зрозуміти те, що Посвячена свідомість читає в Законі Додаткових Семи.

Починаючи з восьмого правила ми приступаємо до розгляду певних головних розкриттів, головних духовних подій і ряду першорядних закономірних за природою пробуджень свідомості. Вони включають і деякі головні розпізнавання, розрізнення, які все більше супроводять Посвяченому і зумовлюють його остаточне досягнення. Вони – ті чинники, що визначають його досягнення, а не робота над характером і дотики душі, так необхідні на Шляху Випробування і Шляху Учнівства.

Прийшов час інтерпретувати Закон Додаткових Семи. Потрібно пам’ятати, що Закони Природи накладаються на людську масу і їх не уникнути. Якщо ці закони порушуються, загальмовуються або обходяться, вони приносять з собою покарання, від якого також не втекти. Ці великі охоронні закони призначені для захисту особистостей, через які втілюється душа, і, зрештою, для скріплення і зміцнення всіляких відносин. Людина переходить від стадії антагонізму (як індивідуум) до підкорення цим природним, хоч і божественним законам, до визнання їх неминучості і мудрості. Тоді вони контролюють її автоматично.

Коли контроль Законів Природи стає довершеним, людина перетворюється в прагнучого і починає підпадати під Закони Душі, які головним чином встановлюють велике Братство Всесвіту. На цей рахунок в езотеристів велика плутанина. Вони плутають дисципліну, якій зобов’язана підкорятися особистість, що починає підпадати під вплив душі, з Законами Душі, які не мають нічого спільного з крихітними, дрібними справами особистості – незначними і непомітними для душі на її власному плані, – але мають справу із зростаючим розпізнаванням правильних групових відносин; останні засновані на зростаючому розумінні ієрархічного способу роботи і внутрішньо-ієрархічних відносин. Таким чином, Закони Природи, стосуються діяльності душі в формі, обов’язкові і приймаються формальною природою. Закони Душі стосуються життя душі на її власному плані і відносин, які душа і особистість, що зливаються, вчаться встановлювати з іншими душами і з Ієрархією. Вони виконуються добровільно і свідомо, а не просто приймаються як примусові, що нав’язуються людині силою обставин, досвіду і еволюції. Вони спрямовані на зміцнення зростаючого зв’язку між Ієрархією Душ і Людством загалом, між великим планетним центром, охоронцем принципу любові, і планетним центром, людством, що виношує і розподіляє енергію розуму.

Закон Додаткових Семи – це великий синтетичний Закон Життя або Духу і являє собою закон, з яким працює Посвячений; саме цим законом він опановує. Від визнання законів природи і підкорення законам душі він переходить до позитивної фази розуміння і володіння Законом Життя. Оскільки це керівний закон для всіх Посвячених і оскільки нам відомо, що природа життєвої енергії або духа не може сприйматися до третього Посвячення, мені надзвичайно важко розтлумачити цей закон. Ви поки не володієте Посвяченою свідомістю. Тому мені довелося виразити закон в формальних поняттях, тоді як Посвячений розуміє його в безформному аспекті.

Закон трактує поводження з енергією в світі Духовної Тріади, а не розподіл або передачу енергії трьом світам, в яких, як правило, перебуває середнє людство. Правильне володіння законом (контролюючим енергію в ініціюючому світі причин) автоматично викликає активність, рух, силовий вияв і правильний розподіл в нижчих трьох світах. Останні, згідно з еволюційним законом, являють собою прямі відображення трьох вищих світів тріадного світла і життя. Правильний мотив, використання ока бачення (яке спрямовується зараз Посвяченим, що функціонує в світі причин, на світи людського існування) і вірний напрям сили для співпраці з ієрархічним Планом зумовлюють будь-яку діяльність Посвяченого, працюючого з цим законом. Ясніше я не можу виразитися.

Закон Додаткових Семи пояснює надходження енергії від семи планетних центрів до семи груп або типів людей через сім груп в складі Ієрархії. При передачі сім центрів Посвяченого використовуються як агенти; тому їх робота є не взаємопов’язаною роботою по правильній передачі енергії всередину семискладового ефірного тіла індивідуального Посвяченого, що здійснює своє життєве вираження, їх задача – відгукуватися на сім типів планетної енергії, що отримуються в чистому вигляді. Останні проходять через сім центрів ефірного провідника Посвяченого в світ людей як конструктивні сили відродження. Ці живі духовні енергії – що передаються індивідуальним Посвяченим від планетних центрів – маніпулюються ним за великим всезагальним планом і є засобами, завдяки яким порятунок (якщо вжити старе знайоме слово) може прийти до людства. Це “сила, що рятує" в її різних аспектах, про яку говориться в Великому Заклику: “Настав час служіння Сили, що спасає" (“Екстерналізація Ієрархії", стор. 249). Високі Посвячені (Хто вище за ранг Вчителя) працюють з енергіями, що надходять від семи планет сонячної системи, які в цей час активні; останні живлять або забезпечують сім планетних центрів. Однак Закон Додаткових Семи застосовується Посвяченими нижче рангу Вчителя, тому вони працюють тільки з сімкою центрів Форми Того, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо.

Одна з найперших задач полягає в тому, щоб добитися вільного протікання енергії і правильних енергетичних взаємодій між трьома основними центрами нашої планети, які відповідають головному, серцевому і горловому центрам людини. У їх віданні циркуляція між Шамбалою, Ієрархією і Людством. Циркуляція, в якій уперше в історії планети бере участь вищий центр, Шамбала, встановилася поки не повністю. Шамбала декілька разів в історії раси давала поштовхи центру під назвою Людство. Але ніякої зворотної дії і вільного протікання енергії не було. Людство сприймало енергетичний поштовх, і цей поштовх змінював активність центру, але не було “віддачі" у відповідь, як це езотерично називається, і тому не було циркуляції. До цього часу сила Шамбали передавалася через Ієрархію. Уперше в цьому сторіччі мав місце прямий поштовх. Діаграма пояснює викладене.

Зрештою встановиться вільна циркуляція, справжній кругообіг сил між трьома центрами. Він буде характеризуватися таким високим випромінюванням, що – розповсюджуючись в обох напрямах навколо трьох центрів – в результаті охопить випромінювання, що еманують від інших чотирьох центрів планетного Життя, таким чином завершуючи взаємодію, взаємозв’язок між всіма сімома центрами. Ці чотири включають три нижчих царства природи і певний базовий центр (відповідний центру в основі хребта людини), про який ще нічого не відомо і не буде відомо ще довгі віки.

Отже, очевидна важливість центру, який ми називаємо Людством. “Таємна Доктрина" завжди вчила, що роду людському властива особлива функція порятунку і відродження природи. “Сила, що рятує” – циркуляція трьох головних енергій – випромінюється людством як імпульс, що утворює групу, який поступово вводить всі форми життя в поле своєї магнетичної могутності, тим самим зв’язуючи їх (вірніше, душу кожного царства) з Ієрархією і Шамбалою. Це велика містерія, яка тісно пов’язана з доктриною Аватарів або Світових Спасителів.

Саме в зв’язку з цим доречні слова:

“Група повинна зрозуміти природу Трьох". Мова йде, про три головні центри і природу відносин між ними, а не конкретно про Трійцю.
“Природу Єдиного потрібно вловити і уяснити". Мова про те, що наше планетне Життя Саме утворює центр всередині ще більшого Життя і є зараз одним з трьох планетних центрів (навіть і не будучи ще однією з семи священних планет) – охоронців і передавачів сили, які знаходяться в такому відношенні до більшого Життя, в якому Шамбала, Ієрархія і Людство знаходяться до нашого планетного Логосу.
“Група повинна працювати на загальному диханні". Ці слова відносяться до процесів циркуляції, бо дихання – це життя і протікає через всі центри.
“Група повинна добитися сполученого ритму". Фраза насправді не має відношення до роботи групи учнів, але відноситься до групи центрів життя, таких як три головних центри або вся група з семи центрів.

Вивчення даних ідей може сприяти просвітленню, однак знов нагадую, що я пишу для Посвячених, які будуть жити пізніше в 20-у і 21-у сторіччях.

Розглядаючи Закон Додаткових Семи, хочу підкреслити, що слово “додаткових" дійсно важливе. Воно привносить чинник, що представляє великий інтерес з точки зору Посвячення. Пам’ятайте, що, як наслідок побудови і використання антахкарани, має місце вільне протікання енергії напрямі між Духовною Тріадою і особистістю, тобто між Монадою і її “земним якорем". Також пам’ятайте, що тіло душі, форма на вищих ментальних рівнях ментального плану, “яка облягає" душу, зрештою зникає. Це, як відомо, відбувається при четвертому Посвяченні і є одним з визнаних фактів в окультному вченні. У трьох світах зникненню форми другого божественного аспекту, душі, відповідає розчинення астрального тіла – другого аспекту особистості. Після чого особистість звільняється від його контролю. Чутливість, реакція на контакт в трьох світах досконало розвинулася, але більш не тримає учня в полоні.

На більш пізній стадії Шляху Посвячення каузальне тіло теж зникає і Посвячений звільняється в трьох світах. Астральне тіло і каузальне або душевне тіло – мовою езотеризму – додаткові до реальності. Вони володіють тимчасовою реальністю протягом еволюційного процесу, але (послуживши своїй меті і наділивши людину деякими потрібними цінними напрацюваннями: свідомістю, відчуттями, чутливістю, здатністю встановлювати і реєструвати контакти) відходять, і Посвячений залишається, опанувавши форму і володіючи повністю пробудженою свідомістю. Він – душа, злиття завершене.

Що вірно для індивідуума, вірно і для Небесної Людини, планетного Логосу. У довгому періоді світового циклу приходить час, коли сама Ієрархія, як організоване тіло, що функціонує для виконання деяких еволюційних задач, перестає бути необхідною. Тоді вона розглядається як “додаткова", і згідно з Законом її життя, потужність і вся її свідомість поглинаються планетним головним центром, Шамбалою. Має місце великий процес відділення або видалення, що займає довгий період і що завершується тільки коли еволюція – який ми її знаємо – підходить до кінця і планетне Життя (знов-таки, який ми його знаємо) також підходить до кінця. Процес відділення йде завжди. Люди стають учнями, потім Посвяченими. Деякі стають ієрархічними працівниками, вважаючи за краще працювати з планетними силами еволюції. Інші переходять у велику Дорадчу Палату Господа Світу, треті ж зовсім виходять з планетного кільця-не-переступи.

Отже, Закон Додаткових Семи завжди в силі. Він бере участь в процесах, що проходять в семи центрах індивідуальної людини, збираючи енергії з одного центру в інший, поки всі вони не будуть центруватися, контролюватися і спрямовуватися в голову. На стадії, яку індуси називають “самадхі", життєві енергії всіх центрів концентруються в найвищому головному центрі ефірного тіла, якраз над фізичною головою. Отже, аналогія абсолютна. Процеси відділення пов’язані з життєвим аспектом, приводяться в дію актом духовної волі і утворюють “принцип воскресіння, прихований в роботі Руйнівника", як свідчить древній езотеричний вислів. Нижчий вияв цього принципу бачиться в процесі того, що ми називаємо Смертю – яка є насправді засіб відділення життєвого принципу, насиченого свідомістю, від форми або тіл в трьох світах.

Отже, має місце великий синтез, а руйнування, смерть і розчинення насправді не що інше, як життєві процеси. Відділення – це показник процесу, прогресу і розвитку.

Саме з цим аспектом Закону Життя (або Закону Синтезу, як він називається в деяких випадках) конкретно має справу Посвячений, опановуючи Законом Додаткових Семи. Його групове значення може бути побачене, якщо пам’ятати, що індивідуальний Посвячений, опановуючи законом, спирається на сполучену енергію Волі в міру того як група виражає її в “сполученому ритмі". Саме завдяки “загальному диханню" групи (настільки, наскільки його індивідуальна воля може засвоювати, фокусувати, використовувати і направляти це дихання) він посилює власну волю і її направлену силу. Дихання, як добре відомо, є життя; цим Законом володіє живий або воскреслий Христос в довершеній гармонії з волею Шамбали. У ньому – одна з містерій Посвячення воскресіння, про яке мало що можна сказати, і в ньому ж сама суть містерії Посвячення Вознесіння. При останньому Посвяченні живий воскреслий Христос віддаляється або віддаляється і свідомий і назавжди вступає у великий центр, Шамбалу. Воскресіння і Вознесіння – це результати смерті або руйнування каузального тіла. Отже, можна бачити, як добре євангельська історія передає цілі Шамбали.

Тепер коротко інтерпретуємо або, вірніше, перефразуємо чотири речення, якими я спробував виразити даний закон в тій мірі, в якій його можна вдягнути в слова для просвітлення Посвячених майбутнього.

1. Закон вимагає залучення того, що може спричинити зміну.

Після засвоєння сказаного раніше в іншому місці, стає очевидним, що те, що потрібно залучати, – це та життєва концентрована воля, яка, будучи приведена в дію в індивідуумі, групі, нації, царстві природи (планетному центрі) і на планеті загалом, тобто у всіх царствах одночасно, спричиняє пожвавлення, міру зміни, новий рух і імпульс, підйом і подальше відділення. Зміни в центрах під час смерті фізичного тіла поки ніколи на спостерігалися і не реєструвалися; однак погляд Посвяченого їх відмічає і вони проявляються найбільш цікавими і інформативними. Саме оцінка стану центрів дозволяє Посвяченому знати – в процесі зцілення, – чи дозволене лікування фізичного тіла. Він може бачити, активний чи ні вольовий принцип відділення, про який я повідомляв. Той же процес може спостерігатися в організаціях і цивілізаціях, в яких руйнується аспект форми для того, щоб життя могло відділитися і пізніше знов побудувати для себе більш адекватну форму. Те ж відбувається і при великих процесах Посвячення, які є не тільки процесами розширення свідомості, але коріняться в смерті або процесі відділення, що веде до воскресіння і вознесіння.

Те, що спричиняє зміну, – це виплеск (якщо застосувати абсолютно неадекватне слово) направленої сфокусованої енергії волі. Вона за своєю якістю настільки магнетична, що стягує до себе життя центрів, що приводить до розпаду форми, але звільнення життя. Смерть підступає до індивідуальної людини, в звичайному значенні цього слова, тоді, коли від фізичного тіла відходить воля-жити і її місце займає воля-відділитися. Це ми і називаємо смертю. У разі смерті на війні, наприклад, мова йде не про індивідуальну волю-відділитися, але про вимушену участь у величезному груповому відділенні. На своєму власному місці душа індивідуальної людини розпізнає кінець циклу втілення і відкликає своє життя. Робить вона це за допомогою виплеску енергії волі, досить сильного для того, щоб спричинити зміну.

2. Закон вимагає, щоб правильна спрямованість характеризувала вхідні сили.

Вхідні сили, діючі згідно з цим законом, прямують передусім в головний центр, звідти в центр аджна, потім в центр, який був керівним і найбільш активним за час втілення життєвого принципу. Він варіюється відповідно до досягнутого рівня сходів еволюції, променя особистості і, пізніше, променя душі, який зумовлює головну зміну. При роботі Посвяченого, що свідомо володіє цим законом, принцип відділення (входячи в тіло) фокусується в голові і володіє такою магнетичною потужністю, що енергія інших центрів швидко збирається і віддаляється. Що вірно для індивідуального процесу відділення життєвого принципу згідно з Законом Додаткових Семи, вірно також для всіх форм і груп форм. Христос згадав про цю роботу відділення стосовно до третього великого планетного центра, Людства, коли вимовив (а говорив Він як Представник Ієрархії, другого планетного центра, в який езотерично “віддаляються" всі людські істоти, що досягають Посвячення): “І коли Я вознесуся, всіх залучу до Себе". Інше слово, відмінне від Його слова, буде вимовлене в кінці епохи, коли Господь Світу виголосить з Шамбали, відділить життєвий принцип від Ієрархії, після чого все життя і свідомість сфокусуються в планетному головному центрі – великій Дорадчій Палаті Шамбали.

3. Закон вимагає, щоб завдяки викликаним змінам усувалася форма, затверджувалася якість світла і акцентувалося життя.

Фраза зв’язує разом три великих аспекти – форму, якість і життя, – і задача еволюції бачиться в своєму справжньому світлі – Життя. Відмітьте цей вислів. Форма або явище, послуживши своїй меті, зникає. Відбувається смерть форми. Якість, головний божественний атрибут, що розвивається на нашій планеті, стає домінуючим, “усвідомлює себе" – як говориться в древніх писаннях. Вона ототожнена і індивідуальна, але не володіє формою, крім форми більшого цілого, в яке вона входить. Ні форма, ні якість (ні тіло, ні свідомість) не переважають в новому стані Буття; тільки життєвий аспект, дух на своєму власному плані, стає домінуючим чинником. Слабе світло на значення цього може пролитися, якщо пригадати, що наші сім планів – всього лише сім підпланів космічного фізичного плану. Процес розвитку чутливості в цій семискладовій еволюції проходив, щоб дозволити Посвяченому функціонувати на космічному астральному плані після видалення або відділення внаслідок вищих Посвячень. Він повністю виходить з нашого планетного життя. Лише одне може перешкодити цьому – його обітниця залишитися на тимчасове служіння в межах планетного кільця-не-переступи. Про Членів Ієрархії, Які присвячують Себе цій роботі, кажуть, що у Них Буддхічна свідомість, і Їх спадкоємність (в окультному значенні) йде від Вічного Мандрівника, Господа Світу, потім Будди, потім Христа. Вони за вільним вибором залишаються ототожненими з “якістю, зримою всередині світла", і протягом Свого вільно вибраного служіння працюють з аспектом свідомості для того, щоб пізніше робити акцент на аспекті життя.

4. Закон вимагає, щоб це здійснювалося Єдиним, який працює через Трьох, який енергетизує Сімох і який проводить пряму лінію звідти сюди, кінець якої в точці, де ігноруються Три.

Перефразую, оскільки докладний коментар неможливий і не дозволений. Об’єднана направлена воля (індивідуума, людства, Ієрархії) і великі Владики Шамбали, працюючи через три головних центри (головний, серцевий і горловий; Людство, Ієрархію і Шамбалу), заряджають енергією всі сім центрів (аж до відділення) по прямій лінії антахкарани зверху вниз (з центра могутності, голови або Шамбали) і підіймають їх енергії вгору, в точку, яка не належить Трьом (Шамбалі, Ієрархії і Людству) і ігнорує їх, оскільки вони не мають право більше втримувати життя. Ця точка знаходиться поза всяким виявом. Відділення завершене.

Подумайте, отже, про доктрину відділення. Вона охоплює всі життєві процеси і повідомляє вічно прекрасну таємницю Смерті, яка є вхід в життя.

Правило дев’яте

По мірі того, як ми просуваємося у вивченні правил, збільшуються труднощі в їх інтерпретації і поясненні. Ми підійшли до тієї частини правил, яка для свого вірного, істинного розуміння вимагає Посвяченої свідомості; ми вивчали ідеї, для яких не маємо поки адекватної мови. Ми розглянули певні нижчі аспекти Законів Життя, як вони представляються Посвяченому і інтерпретуються ним в рамках його свідомості – свідомості Духовної Тріади. Уявлення, які я вам дав, введуть в дію сферу свідомості, яку ми називаємо “манасичною обізнаністю", тобто обізнаністю абстрактного розуму. По мірі того, як розвивається ваш абстрактний розум і створюється тонка нитка антахкарани, ви краще розумієте мої слова.

Труднощі посилилися, коли підійшла необхідність інтерпретувати Правило IX. Воно дійсно було важким, коли представлялося в своїй нижчій формі для кандидатів:

Нехай учень віллється в коло інших “я". Нехай лише один колір об’єднує їх, і нехай проявляється їх єдність. Тільки коли група відома і відчутна, енергія може мудро випромінюватися.

Три основні ідеї виступають в цьому більш легкому правилі:

Повна тотожність з всіма іншими “я".
Однорідність їх духовної жертви світу, коли єдність встановлена.
Внаслідок цих двох досягнень групова сила, як реальна і сфокусована енергія, може використовуватися.

Неофіт легко говорить про тотожність себе і інших, він гаряче старається знайти свою групу і злитися з нею; все ж при цьому завжди присутня подвійність: він і всі інші “я", він і група, він і групова енергія, якою він тепер може володіти. Насправді справа йде не так. Коли досягнута істинна тотожність, немає почуття себе і інших; коли злиття повне, немає усвідомлення індивідуальної діяльності всередині групи, тому що воля душі, що злилася тотожна волі групи і діє автоматично; коли істинна єдність існує, індивідуальний кандидат стає лише каналом групової волі і активності, і це відбувається без всяких зусиль з його сторони, але у вигляді спонтанної реакції.

Я роблю акцент на вищесказаному, тому що в правилі для учнів і Посвячених ця обставина ще більше підкреслюється і результати досягаються свідомим використанням волі, яка є божественний синтез в дії. Крім того, група, що розглядається не є Ашрам якогось певного Вчителя, але характерна для всіх Ашрамів, які в своїй повноті відображають цілі Шамбали і проводять План в активній сфері ієрархічної свідомості.

Ашрами Вчителів знаходяться на кожному рівні свідомості в троїстому світі Духовної Тріади. Деякі Вчителі переважно займаються аспектом розуму всередині форм, і тому в їх Ашрамах тренується манасична свідомість тих Посвячених, які отримали четверте Посвячення, але ще не стали Вчителями. Це в основному адепти на третьому і п’ятому променях, працюючі з манасом або розумом по мірі того, як він розвивається у всіх формах. Вони виконують основоположні роботи великої важливості, але їх погано розуміють, внаслідок чого їх життя це велика жертва, а терміни їх служіння проявляються відносно короткими. Певні аспекти їх розвиненої свідомості повинні зберігатися в таємниці і тимчасово залишатися невираженими, щоб дозволити їм працювати з субстанціями, конкретно з свідомістю атомів, що складають форми у всіх долюдських царствах природи. Вони мало працюють з людством, виключаючи деяких його просунутих представників (в основному по науковій лінії), залучаючи в свої Ашрами тільки тих, хто працює на третьому і п’ятому променях і з ким можна продовжувати роботу, тренуючи їх в певних, спеціальних напрямах.

Ашрами Вчителів (на всіх променях), Які працюють переважно з людством, знаходяться головним чином на буддхічних рівнях тріадної свідомості. Тут переважає нота “любовного розуміння". Ці слова повинні інтерпретуватися езотерично, а не в звичайному, очевидному значенні. Мова не про те, що “я розумію, тому що люблю", або “це" з любов’ю розуміє “те". Це щось набагато більш глибоке, що включає ідею ототожнення, співучасті і синтетичного здійснення, – красиві, благозвучні слова, але які мало що означають для непосвяченого.

На атмічних рівнях, рівнях духовної волі, знаходяться Ашрами Вчителів, Які тлумачать волю Шамбали і Кому доручено передавати мету і розробляти плани, по яких цілі можуть виконуватися. На манасичних рівнях Ашрами загалом очолюються Вчителем Р., Владикою Цивілізації, в той час як на буддхічних рівнях всі Ашрами знаходяться під управлінням Учителя К.Х. з моєю допомогою (Вчителя Д.К.) і допомогою трьох старших Посвячених учнів. Задача полягає в розкритті групової обізнаності і люблячого розуміння, щоб форми, підготовлені під спостереженням Вчителя Р., отримали підвищену чутливість і навчилися усвідомлювати реальність завдяки розвитку внутрішнього механізму світла, який, в свою чергу, зумовлює і розвиває зовнішні механізми контакту. Ашрами на атмічних рівнях знаходяться під керівництвом Вчителя М., Який стимулює вольовий аспект всередині розвинених форм і Який (як викладає “Древній Коментар"): “накладає пітьму на світло, так що з’являються зірки, бо на світлі зірки не світять, а в темряві немає розсіяного світла, але лише фокуси сяйва". Символізм цього вислову очевидний для вас, хоч значення зрозуміле не до кінця.

Охоплюючи, сплавляючи, об’єднуючи всі ці групи, стоїть живий Христос, Голова всіх Ашрамів і Вчитель всіх Вчителів, Посередник між Шамбалою і Ієрархією і між Ієрархією і Людством. Ви можете проникнути у всеосяжний характер Його дій, якщо я повідомлю, що Його посередницька робота між людством і Ієрархією виконувалася Ним і прийшла до завершення, коли Він був на Землі останнього разу, і що зараз Він досягає легкості у вищому посередництві, яке приводить в цей час до встановлення більш тісних відносин між Ієрархією і Шамбалою. Ця посередницька робота заснована на злитті духовної волі (яку Він вже розвинув) з універсальною волею (яку Він розвиває), і становить Його кінцеву мету, якої Він досягне, коли отримає дев’яте Посвячення. Це великі містерії, і я вказую на них тільки для того, щоб передати вам почуття синтезу цілої схеми і дозволити розпізнавати тягу-до-добра, що пронизує кожний аспект планетного Життя, від найдрібнішого атома субстанції, через всі проміжні живі форми, аж до Самого планетного Логосу.

Воля дуже часто розглядається як могутність, яка створює речі, засновує різного роду діяльності і проводить плани. Таке загальне визначення людям легше усього сформулювати, оскільки воля розуміється ними як власне свавілля, воля до індивідуального покращення себе, – тобто спочатку егоїстично, неправильно; але зрештою вона прищеплює їм безкорисливість по мірі того, як еволюція робить свою благу справу. Тоді воля інтерпретується в поняттях ієрархічного плану, і зусилля індивідуальної людини прямують на те, щоб відкидати свавілля і старатися злити свою волю з волею групи, причому сама група є аспектом ієрархічних зусиль. Це величезний крок уперед в орієнтації, і він з неминучістю приводить до зміни свідомість. Остання фраза дуже важлива.

На цій-то стадії і знаходиться в цей час більшість прагнучих. Однак воля, насправді, дуже відрізняється від тих її виразів, які існують в людській свідомості, коли робляться спроби інтерпретувати божественну мету в термінах нинішньої людської точки еволюції. Ключем до розуміння (ключем, який вам легше усього зрозуміти) є слова “стирання будь-якої форми". Коли знада субстанції долається і бажання вмирає, приваблива могутність душі стає домінуючою і акцент, який так довго ставився на індивідуальній формі і індивідуальному житті і активності, зміщається до групової форми і групової мети. Після чого приваблива могутність Ієрархії і Ашрамів Вчителів долає нижче тяжіння і менші фокуси інтересів. Коли останні, в свою чергу, займають належне місце в свідомості, може відчуватися динамічна “тяга" Шамбали, ніяк не пов’язана ні з формою або формами, ні з групою або групами. В наявності тільки групове почуття “благо-Буття", що езотерично розуміється, оскільки уясняється як воля-до-добра. Ніяка форма не може тоді втримати; ніяка група або Ашрам не можуть тоді обмежити свідомість Посвяченого, і всякого роду відмінності зникають. Ця передмова дається для підготовки ваших розумів перед тим, як ми приступимо до уважного вивчення Правила IX і розкриття його сутнісного значення.

Правило IX.

Нехай група знає, що немає інших “я". Хай група знає, що нема кольору, є лише світло; і нехай пітьма займе місце світла, приховуючи всяку відмінність, стираючи всяку форму. Потім – в місці напруження, в цій найтемнішій точці – нехай група побачить точку ясного безпристрасного вогню, і у вогні (в самому його серці) нехай з’явиться Єдиний Посвятитель, Чия зірка запалилася, коли Двері перші були пройдені.

1. Нехай група знає, що немає інших “я".

Найбільш важка проблема, з якою зустрічаються прагнучі і учні до третього Посвячення, – це розуміння природи ототожнення. Насамперед вона торкається відношення “я" до “Я" і всіх “я" до всеосяжного “Я". Вона включає містерію подвійності, в якій всі перебувають. У той самий момент, коли теорія про заповітну єдність конкретно здійснюється, людина вступає в сферу синтезу. У нашій нинішній мові немає слів для визначення цього виду здійснення, тому неможливо сформулювати концепції і описати подальший кінцевий стан буття. Фраза “ототожнення з" – найбільш близька до цієї ідеї, і поки людина не уловила своєї тотожності хоч би з однією людською істотою, їй неможливо навіть подумати про це по-справжньому конструктивно. Повне злиття негативного і позитивного аспектів в парі в момент, коли передається життя, – ось єдино дохідливий, хоч і незадовільний символ такого процесу співучасті в житті, коли індивідуум або група знає по-справжньому, а не просто теоретично, що “немає інших “я"".

Ототожнення (якщо використати єдине придатне для нашої мети слово) характеризує динамічне життя, свідоме зусилля, завершення і творчу участь, а також процес. Це процес співучасті – свідомої і конструктивної – в життєвих діях і реакціях Того, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо; він пов’язаний з мережею життєвих каналів, завдяки яким формальний аспект планетного Логоса функціонує як “Божественне Представництво". Зверніть увагу на це формулювання. Воно описує циркуляцію того “життя з надлишком", про яке говорив Христос, коли викладав істинну природу Своєї місії. Треба сказати, що, коли Він вимовляв дану фразу, природа цієї місії світала перед Ним і Він починав прикладати зусилля служити Шамбалі замість Ієрархії, Головою якої Він був вже тоді. Міру цього здійснення Він виразив, як міг, в словах, так знайомих християнам: “Я і Отець – одне". Спроба пролити на нього світло мала місце також в сімнадцятому розділі Євангеліє від Іоанна. Немає більше жодного уривка в світовій літературі, який виражав би ту ж саму якість. Єдність, синтез і тотожність – це сьогодні слова, що відносяться до свідомості і що виражають те, що в даний момент недосяжно для маси людей. Цей маніфест або декларація Христа являє собою першу спробу виразити реакцію на контакт з Шамбалою і може бути правильно витлумачений тільки Посвяченим з певним становищем і досвідом. Єдність, що веде до співпраці, безособовості, групової роботи і здійснення, плюс зростаюче занурення в План – ось деякі поняття, якими можна виразити обізнаність душі, властиву Ієрархії. Такі реакції на сполучені Ашрами, які утворюють Ієрархію, в наш час неухильно посилюються і сприятливо впливають на свідомість ведучих членів передового загону людства в процесі еволюції.

Вище за цей стан обізнаності є стан буття, який настільки ж перевищує свідомість Членів Ієрархії, наскільки вона, в свою чергу, перевищує свідомість людської маси. Спробуйте це засвоїти, навіть якщо ваш мозок і здатність формулювати думки відкидає можливість настільки піднесеного існування. Не бентежтеся нездатністю зрозуміти; пам’ятайте, що такий стан буття втілює кінцеву мету, до якої прагнуть Вчителі і якої Сам Христос досягає тільки зараз.

Саме з цієї причини застосовується символізм світла і пітьми:

2. Нехай група знає, що немає кольору, є тільки світло; і нехай пітьма займе місце світла.

Як індивідуум повинен пройти через стадію, коли весь “колір" йде з життя по мірі того, як людину залишають мани, що панують на астральному плані, так і групи, що готуються до Посвячення, повинні пройти через той же процес спустошення. Мани зникають, і уперше група (як і індивідуум) рухається в світлі. По мірі руху одиниці групи спільно засвоюють той урок (ясно сформульований сучасною наукою), що світло і субстанція – синоніми; істинна природа субстанції, як поля і засобів активності, стає ясною для Посвячених членів групи. На це натякала Е.П.Б., заявляючи, що істинний окультист працює цілком в полі сил і енергій.

Наступний урок, який група сприймає спільно, – це значення слів “пітьма є чистий дух". Їх розпізнавання, розуміння (називайте як хочете) настільки приголомшливе і всеохоплююче, що будь-які відмінності і відтінки зникають. Учень виясняє, що останні лише результат активності субстанції при формоутворенні, отже, ілюзорні, не існують з точки зору духу, що покоїться в своєму власному центрі. Єдине істинне розуміння – це розуміння Самого чистого Буття.

Таке розуміння неминуче приходить до учня у вигляді послідовно і урівноважено зростаючих прозрінь-одкровень; кожний контакт з Посвятителем підводить Посвяченого ближче до центру чистої пітьми – пітьми як самого антитезису пітьми, як її розуміє непосвячена, непросвітлена людина. Це – центр або точка такого інтенсивного сяйва, що все навколо зникає, і:

3. У місці напруження, в цій найбільш темній точці – нехай група побачить точку ясного безпристрасного вогню, і у вогні (в самому його серці) нехай з’явиться Єдиний Посвятитель, Чия зірка запалилася, коли Двері перші були пройдені.

Це те напруження, та точка досягнення, яка можлива тільки в груповій формації. Навіть при попередніх Посвяченнях, коли Посвячений доводив своє право бути Посвяченим, цей процес був за своїм характером все ж груповим; він проходив під захистом Посвячених того ж рівня і міри розкриття. Це їх сполучений фокус дає можливість кандидату на Посвячення бачити точку ясного безпристрасного світла, це їх сполучена воля дозволяє йому “стояти прямо, без страху, з відкритими очима перед Єдиним, Який спочатку обдарував його дарами життя і світла і Який тепер – з піднятим жезлом, у вогні – відкриває йому значення життя і мету світла". Це те, про що розум людський нічого не знає і що навіть найвищий інтелект не здатний уловити або навіть відчути.

Цими знайомими всім езотеристам словами, які так часто вимовляються або проспівуються в мить найвищого духовного спрямування, неофіту повідомляється про той момент, коли “ми стоїмо там, де закликається Єдиний Посвятитель, коли бачимо Його зірку, що запалилася ". Тут містяться дві ідеї: про заклик і про його результат – Зірку, що раптово, несподівано запалилася. Зірка – просто точка живого світла. Заклик, хоч і служить підтвердженням твердого устремління кандидата на Посвячення, є, проте, мантрамом, який визначено властивий третьому Посвяченню. Він ефективний як призовний заклик тільки в з’єднанні з Словом Могутності. Слово Могутності повідомляється кандидату (завжди Посвяченому другої степені) Христом, Який посвячував його під час перших двох Посвячень і Чия аура (в з’єднанні з аурою Вчителя Посвяченого і ще одного Вчителя або адепта четвертого Посвячення) повинна захищати кандидата перед тим, як запалиться зірка – сфокусоване світло Єдиного Посвятителя. Уперше розширена свідомість Посвяченого може стикнутися з Шамбалою і Єдиним, Який в ній володарює – Господом Світу. Уперше сфокусована мета, що привела Саната Кумару до втілення, впроваджується в просвітлений мозок Посвяченого, вносячи щось нове і незвичайне в його оснащеність, в його природу і його свідомість. Я не знаю, як ще можна виразити ці ідеї. Це – сліпуча упевненість в незмінності волі, що передбачає все, що примушує забути про час і простір, обізнана лише про напруженість шляху і що дає Посвяченому дві основних якості або базових переживання: почуття сутнісного буття, що витісняє всяке відчуття часу і простору, та концентровану волю-до-добра, настільки динамічну за своєю дією, що зло зникає. Зло, зрештою, це тільки тягар почуття відмінності, те, що неминуче приводить до відособлення.

Тоді подвійності розв’язуються в синтезі і Посвячений уперше сприймає значення древніх слів, невідповідно перекладених як “ізольована єдність". Для нього в майбутньому немає ні світла, ні пітьми, ні добра, ні зла, ні відмінності, ні розділення. Зірка, що запалилася між ним і Господом Світу, Ветхим днями, бачиться як вхід або дверний отвір, як засіб допуску в щось зовсім інше і більше, ніж планетне життя. При попередніх двох Посвяченнях Ангел Присутності стояв між учнем-претендентом і Присутністю. При подальших Посвяченнях Ангелом Присутності є Сам Христос, що стоїть поруч з душею претендента (індивідуальним Ангелом Присутності). Через серце Христа протікає динамічна могутність Єдиного Посвятителя, як потік світла, що пом’якшується, ослабляється Христом для того, щоб претендент міг сприймати його потужність без ризику або небезпеки для себе.

При третьому Посвяченні претендент повинен стати перед Єдиним Посвятителем без захисту якого-небудь Індивідуума, що стоїть між ним і вічним джерелом всемогутності. Христос також присутній, підтримуючий і уважний. Він стоїть безпосередньо за Посвяченим з тим, щоб затримувати і розподіляти потужність, що проходить через його тіло і центри; два Вчителя стоять по боках претендента. Незважаючи на це, він стоїть перед Посвятителем один і без захисту. Навіть тепер, при цьому набагато більш пізньому Посвяченні, він нездібний бачити, як говориться, “очі в очі". Він обізнаний про точку світла, що розширяється, яка з шпилькового вістря найінтенсивнішого сяйва перетворюється в п’ятикутну зірку. При четвертому Посвяченні перед ним запалюється не зірка, а трикутник; всередині трикутника він бачить око, що поглядає на нього, і уперше бачить таки Всевишнього “очі в очі". При п’ятому Посвяченні жоден символ або світлова субстанція не відділяє і не захищає його, він стоїть перед Посвятителем лицем до лиця, відчуваючи свободу Граду Бога. Він ще не член Великої Ради, але дістав право входу в Шамбалу, і з цього моменту має право на більш близькі відносини, якщо така вибрана ним доля. Він може зрештою навіть не стати Членом Великої Ради; це надається порівняно небагатьом, Тим, хто може отримати ще більші Посвячення в кільці-не-переступи нашої планети (задача надзвичайної трудності). Є і інші цікаві альтернативи, про які я раніше згадував. Посвячений може повністю вийти з нашого планетного життя по тому або іншому з різних Шляхів, після чого Вчитель може почати своє просування по Шляху Вищої Еволюції, до якого його готувало все, що відбувалося в минулому. Якою б Дорогою Вчитель не пішов, Він залишається частиною мети. Він назавжди дізнався про таємницю пітьми, що приносить світло, і “незбагненна воля Божа" більш не є для Нього загадкою. Він сприймає божественну ідею і може тепер їй сприяти; Він досяг розуміння, що дозволяє осягати те, що приховано за Планом, для якого Ієрархія працювала еонами.

Як учень вступає в світ смислу і може тепер інтерпретувати події, як Ієрархія працює в світі посередництва за Планом, що розкривається світом смислу, так і вищий Посвячений працює свідомо в світі мети, який здійснюється Планом, інтерпретується світом смислу і проявляється в послідовному порядку, згідно з еволюційним Законом, світом подій.

Символом дверей в еволюцію є місяць, що народжується; символ процесу еволюції, що зачіпає матеріальне або субстанційне життя людини – це зростаючий і спадаючий місяць, символ зростання і вмирання бажання. Символ світу значення це Світло – світло, що світить на шляхах людини, інтерпретуючи події і даруючи прозріння. Символ світу посередництва це Хрест, що обертається, в той час як символ світу подвійної мети: п’ятикутна зірка, потім сяюче серце Сонця. Пам’ятайте, що, коли ми пояснюємося і думаємо символічно, ми ставимо щось між собою і реальністю – щось що захищає, пояснює і є значним, але проте вуалює і приховує. Після п’ятого Посвячення всі завіси роздираються і ніщо не стоїть між Посвяченим і Сутнісним Буттям.

Правило десяте

Ми підійшли до одного з найбільш складних і важких правил для Посвячених; в той же час воно одне з найбільш практичних і корисних. Правило показує ефірні рівні активності. Помітьте, я не сказав “ефірні рівні свідомості", оскільки на ефірних планах не існує такого поняття, як свідомість. Чотири плани, що становлять ефірні рівні фізичного плану, являють собою нижчу відповідність чотирьох планів, на якій діють Монада і Духовна Тріада, а – як я часто заявляв – на цих рівнях не існує того, що ми розуміємо під свідомістю. Там є лише стани буття або активності, які ми не можемо адекватно описати. Чотири вищих плани нашої сонячної системи є чотирма космічними ефірними планами, і один з напрямів розвитку Посвяченого – адекватне функціонування на цих планах у відповідь на життя планетного Логоса. Це в кінцевому результаті становить головне поле розкриття і отримання мудрості для всіх Посвячених вище третього рівня.

У попередньому абзаці я представив нову концепцію Посвячення ту, яка завжди неявно була присутнім у вченні, але яка поки абсолютно не зачіпалася ні в одному обговоренні тренування на Посвячення.

У правилі для кандидатів учневі рекомендується працювати на рівнях, відповідних методам дева або ангельської еволюції. Правило свідчить:

Воїнство Голосу, деви в зімкнених рядах, працює безперервно. Нехай учень присвятить себе вивченню його методів, нехай він засвоїть правила, за якими це Воїнство працює за завісами майі.

Ці конкретні деви “в зімкнених рядах" – суть направляючі агенти божественної енергії, яка проводить цілі Божества на фізичному плані. Вони працюють тільки на ефірних рівнях – або на нашому фізичному плані, або на космічних ефірних рівнях. Таким чином, вони діють в сфері майі, яка являє собою ефірний план, як ми звичайно його розуміємо, або ж на планах Духовної Тріади. Вони не діють на трьох грубих фізичних рівнях або на астральному і ментальному планах, не діють вони і на вищому або логоїчному плані. Там вони присутні неявно або приховано, але не активно. Вони – великі “імпульсивні чинники" у вияві, які організовують субстанцію, спрямовують безліч життів і істот в формах, через які Бог виражає божественність. У якомусь значенні вони є втіленням божественної мети на планах Монади або Тріади, як сукупність енергій ефірного тіла людини є результат її внутрішнього водійство і причина її зовнішнього вияву. Для того, щоб повніше розібратися в функціонуванні дева сил, людина повинна прийти до розуміння сил свого ефірного тіла, які, в свою чергу, суть Наслідки її точки досягнення – досягнення, що демонструється її астральною (емоційною) і ментальною природою і активністю. Останні показують її точку розвитку.

Деви це агенти божественної волі, будучи Наслідком точки досягнення нашого планетного Логосу в тій мірі, в якій Він існує поза сімкою планів нашої сфери існування, космічного фізичного плану. Вони визначаються Його космічними астральним і ментальним провідниками. У певному значенні вони суть агенти Універсального Розуму, навіть якщо вони і не ментальні в нашому розумінні. Вони іноді розглядаються як сліпі сили, але лише тому, що отримують своє натхнення з рівнів божественної обізнаності, що виходять за рамки людської свідомості, якою б високою вона не була або в якому б широкому значенні про неї не говорили.

Їх контролюючим Агентом у вияві є Трикутник Енергії, який ми називаємо “Трьома Буддами Дії". Вони, таким чином, тісно пов’язані з третім аспектом божественності. Вони езотерично утворюють “око в Трикутнику" – знайомий в цей час символ для багатьох. Вони суть вияв в дії “Всевидючого Ока"; через їх посередництво Бог бачить, через них і енергію, що надходить через них, Він направляє творчий процес. Вони знаходяться під абсолютним контролем трьох Будд Дії, Які є космічними Прототипами Владик трьох головних променів, але не в звичайному значенні, коли промені розглядаються у відношенні до людини. Вони відповідають цим трьом променям і відповідальні за весь проявлений всесвіт, але тільки в межах третього аспекту, вираження Універсального Розуму.

Вони приходять з космічного ментального плану, також як енергія – уособлення другого аспекту – надходить з космічного астрального плану. Бог це розум. Бог це пізнання. Бог це творча активність. Такі якості дева еволюції. Бог є любов. Бог є відносини. Бог є свідомість. Такі три якості еволюції Христа. Остання проходить всередині створеної сфери впливи третього аспекту. Бог це життя. Бог це вогонь. Бог це чисте буття. Такі якості аспекту духу, всемогутнього аспекту Божества. Всі три аспекти фокусуються і знаходять своє вираження на рівнях космічних ефірних планів і на рівнях ефірних планів, знайомих людству в трьох світах. Закон Відповідності непогрішний, якщо правильно розуміється і застосовується.

Вищевикладене повинно бути ретельно засвоєно, якщо ви хочете правильно зрозуміти правило, дане для учнів і Посвячених.

Ілюзія – це та характеристика, яку Посвячений зобов’язаний освоїти, окультно “вислизаючи" від трьох світів через ментальний план (“Мана: Світова Проблема"). Мана, як вам кажуть, це характеристика астрального плану, яка повинна бути розсіяною учнем, що містично “вислизає" по Шляху Посвячення подібно тому, як Посвячений (після того, як освоїв ілюзію) проявляє себе на Шляху Вищої Еволюції. Майя – ця зумовлюючий чинник на ефірних рівнях і повинна бути обійдена, подолана випробовуваним учнем, “що вислизає" від рабства фізичного плану. Так він вчиться протоптувати Шлях Учнівства. Однак ці характеристики являють собою лише реакції людства на активність дева еволюції, яка правильно і божественно здійснює свою задачу проведення божественної волі. Коли сфера її активності стикається з людським пізнанням, то, як наслідок, люди (перш ніж освоїти ілюзію) змушені “блукати в полях майі, тонути в морі мари і відгукуватися на потяг ілюзії”.

У даному вченні представлена, хоч і в дещо іншій формі, древня проблема подвійності, що зумовлює колосальну потужність дева еволюції. Остання визначено впливає на людство; це пояснюється тим, що вона виражає вольовий аспект Шамбали. По мірі того, як людина розвиває вольовий аспект, вона вчиться відриватися від аури дева еволюції, і головна задача Ієрархії (з числа базових, сутнісних) полягає в тому, щоб “надавати притулок" для тих, хто вибрався з океану дева енергій, в якому хоч-не-хоч повинні рухатися і жити і існувати їх провідники, але з яким у них не залишається точок зіткнення, як тільки вони, завдяки власним зусиллям і волі, звільняються “від ангелів". Тепер приступимо до вивчення Правила Десятого.

Правило X.

Правила для роботи за завісами майі відомі і застосовувалися. Нехай група розширить всі проріхи, які є в завісах, і так вставить світло. Нехай Воїнство Голосу не буде більш чутним, і нехай брати рухаються вперед всередині Звуку. Потім нехай вони дізнаються значення О.М., нехай вони почують О.М. таким, як його видає Той, Хто стоїть в очікуванні в самому центрі Дорадчої Палати Господа.

Тут хочу нагадати, що ми розбираємо роботу, яку зобов’язаний виконувати Посвячений, а не описуємо звичайні старання прагнучих поводитися з силами, що пробилися в фізичне вираження. Останні з рівнів сорока восьми підпланів чекають свого осадження в щільний фізичний проявлений світ. Прагнучий завжди повинен заглиблюватися від периферії всередину, старатися направляти своє життя зверху вниз, якщо хоче приборкувати ці сили, щоб вони перестали його контролювати. Посвячений, однак, працює “зсередини кола", тобто кола або поля майі. Тому його діяльність повинна провестися з сутнісної суті цих сил; він на це здатний, оскільки знає тип енергії, з якою йому доводиться стикатися, розуміє природу сил, за допомогою яких він може і повинен маніпулювати “енергіями майі", щоб тим самим підпорядкувати ефірний план; йому також відомо, де кінчається одна завіса і починається інша і з якого рівня він може успішно приводити вихорі живих енергій у відповідність божественному образу.

Потрібно також зазначити, що енергії, які Посвячений проектує в світ майі, спрямовуються ним з різних центрів свого власного тіла, з центральної точки енергії в кожному конкретному центрі, який використовується. Посвячений працює саме з центральної “коштовності в лотосі", і ці сім центральних фокусів, ці сім так званих коштовностей відповідають коштовності в егоїчному лотосі. Це, отже, означає, що успішна робота “за завісами майі" завжди має на увазі застосування аспекту волі і свідоме вживання тієї частки шамбалічної сили, яку Посвячений здатний здобути і пустити в справу, оскільки він став працювати як фокусуючий агент Духовної Тріади і не працює більше як душа або як особистість під контролем душі. Це важливо пам’ятати.

Сила, що застосовується Посвяченим, повинна протікати по антахкарані, і та конкретна стренга або нитка райдужного моста, якою користується Посвячений, узгоджується з природою майбутньої роботи. Є чотири завіси майі, виткані з потреби з семи сил, і вони утворюють фактичний, феноменальний аспект (у часі і просторі) Великої Ілюзії в трьох її формах: ілюзії, мари і майі. Є сім точок енергії, через які можуть протікати різні аспекти сили, потрібної для створення бажаних Наслідків всередині завіс майі; вони відповідають семи променевим типам або якостям. Однак головним типом енергії, з яким працює Посвячений на фізичному плані, є енергія сьомого променю або ритуалу, церемонії, порядку і закону. Робота, що проводиться за завісами, – це робота з перерозподілу, упорядкування і координації сил, проявлених як майя; завдяки останній забезпечується існування – у часі і просторі – форм, через які можуть матеріалізовуватись плани Ієрархії і душі всіх форм можуть напрацьовувати потрібний досвід, щоб прогресувати у виконанні волі Божої.

Майя ця не те, що треба знищити, розсіяти, розчинити або відкинути. Майя насправді проявляє собою аспект часу і надає Посвяченому масу творчих сил, з якими він повинен працювати; сили ці залучаються до створення і діяльності форм і проявляють собою в кожний теперішній, скороминущий момент феноменальну точку еволюції, досягнуту життям Бога. Робота Посвяченого, що проходить під ієрархічним натхненням, полягає в тому, щоб перетворювати нинішні форми в більш адекватні форми, потрібні для низхідного життя з його динамічною активністю. Ми, отже, маємо справу з осадженим аспектом божественного еволюційного процесу. Нас цікавить відношення Воїнства Голосу до Звуку, що зумовлює еволюцію, а також кураторська робота Ієрархії, підтримуюча роботу душі у всіх формах – збудованих Воїнством Голосу, девами в зімкнених рядах.

Кураторська, направляюча робота Ієрархії, що виконується Вчителями, Їх групами і вхідними в них Посвяченими, рідко розглядається; проте, це робота виняткової важливості, – про неї-то і піде мова в цьому правилі. Поставлена перед Ієрархією задача полягає в тому, щоб “впустити світло", але на цей раз не в значенні прозріння, одкровення, бачення або просвітлення. Останні суть аспекти світла душі; роботою ж Посвяченого є сприяння будівництву планетного тіла світлової субстанції, яке в кінцевому результаті розкриє природу Божества і славу Господа. Це планетна відповідність тілу світла, через яке зрештою проявляються Христос і всі Сини Божі, що досягли досконалості. Це провідник, створений енергією Волі; він будується і “підтримується в бутті" Волею. Екзотерично він з’являється внаслідок проектування енергії волі через центральну точку кожної з семи чакр або лотосів.

При вивченні правил для Посвячених завжди треба пам’ятати, що вони насамперед стосуються використання вольового або першого аспекту. Це енергія Монади, що надходить через Духовну Тріаду до особистості через антахкарану. Вторинні інтерпретації і третинні співвідношення можливі завжди, але головне значення правил пов’язане з першим божественним аспектом. Отже, коли ви роздумуєте, вивчаєте і співвідносите, ви завжди зобов’язані пам’ятати про:

Сім променевих типів.
Монаду, Духовну Тріаду і троїсту особистість, – це ще одна сімка.
Сім груп Вчителів.
Сім центрів з їх сімома центральними точками або коштовностями.
Чотири завіси майі.

Можна було б додати і інші сімки, але вони не представляють інтересу для Посвяченого, який свідомо відкинув все нижчі сімки і працює зараз з сімкою основних енергій, семискладовим полем їх активності і семискладовим аспектом робочого інструменту, як планетного, так і індивідуального.

Простота досягається швидко, при наближенні до кінцевої мети духу. Воля завжди має справу з суттю, а не деталями вияву. Любов має справу з проміжними, еволюційними основами, тоді як пізнання має справу з деталями і їх зв’язною координацією у відповідь на імпульс, силу тяжіння божественної любові і динамічний імпульс духу.

Після цих декількох попередніх зауважень продовжимо розбір десятого правила речення за реченням. Їх п’ять, і перше звучить так:

1. Правила для роботи за завісами майі відомі і застосовувалися.

Робота Ієрархії постійно визначається точкою еволюції людської ієрархії. На початку людської історії мислення і прогрес практично не мали місця і тому не мали ніякого впливу на сили і енергії, активні на ефірних рівнях. Ці сили і енергії були в той період у відносно нерухомому стані або ж спонукалися до активності конкретним враженням, що планується і передається Ієрархією; будь-який ефект з боку людського царства зумовлювався виключно масовим імпульсом або враженням. Останнє було дуже слабим через відсутність координації між одиницями і групами всередині людського сімейства. Пізніше, коли сімейні одиниці групувалися і утворювали племена, потім племена об’єднувалися і складали великі племена або зачатки націй, масовий ефект посилювався, однак мислення або пов’язане з ним керівництво було ще слабим; воно було в основному інстинктивним, і ефірний план був насправді чимось на зразок матки, охоплюючої цінний витвір; він, по суті, оберігав, відособляв і злегка насичував енергією.

У дні Атлантиди план, на якому людство в основному велося і розкривалося, був таким, що емоційна, імпульсивна природа, поле дозрівання бажання, стала переважно активною. Тоді почалися реальні труднощі в сфері майі. До того на ефірному плані відчувалися дві енергії: енергія самої матерії через сутратму, що проходить через ефірний план для того, щоб живити екзотеричну життєвість фізичного плану, і по-друге, енергія Ієрархії загалом, що викликає повільну широку, хоч і в якійсь мірі негативну організацію переважаючих сил. Але потім третя, найбільш могутня сила, що генерується людством, почала впливати на ефірні сили. Люди в той ранній період людської історії стали бажати, і бажання більше не характеризувалося, як досі, чисто тваринною природою, отже, не було еманацією щільної фізичної субстанції (не пов’язаної з принципом), але втілювало новий тип енергії і являло собою насправді перше вираження людиною найвищого божественного аспекту. Бажання – це нижче відображення в людській свідомості вольового аспекту.

Відгук могутньої вібрації бажання ініціювався людьми, які ще не володіли хоч якимсь духовним баченням; вони були чисто матеріальними в своїх інстинктивних реакціях (що цілком закономірно для того часу), і ці реакції привертали до себе увагу деяких злих енергій або Істот. Ці Істоти користувалися даною ситуацією, щоб задовольняти своє бажання влади, – знов спотворення вольового або першого аспекту. Так заснувалася Чорна Ложа. Вона харчувалася людським бажанням і нагадувала гігантського осяваючого вампіра. Вона труїла людське існування і посилювала зростання бажання набагато більше, ніж очікувалося або планувалося Ієрархією, створюючи помилкові цілі і стандарти, будуючи бар’єр між нижчим планетним центром, Людством, і “середньою точкою" або центром, Ієрархією. Тому наступні енергії сформувалися в сфері майі:

Інстинктивна сила тваринного бажання. Вона сама по собі не невірна, згодом відкидається і, як правило, контролюється.
Потік низхідного життя в двох аспектах:

а. Аспект життя, що забезпечує буття.

б. Аспект життя, що зберігає форму.

Постійний вплив привабливої могутності душі, що поступає з боку Ієрархії і що посилюється з течією часу.
Могутність матеріального бажання, концентрована в Чорній Ложі; воно і живить людське бажання, і відвертає форму життя від масового бажання людства.
Розвиток людини по астральних шляхах, що виражається у вигляді певних енергій або напрямів сил, що чітко прослідковуються:

а. Матеріальне бажання володіння.

б. Бажання того, що належить іншим. Це його має на увазі заповідь “Не кради".

в. Особистісні задуми і амбіції; вони утворюють форму сфокусованого, непереборного, життєвизначального бажання.

г. Спрямування, що приводить до бачення і містичного Шляху.

д. Очищення, свідоме підкорення бажання на Шляху Випробування.

е. Посвячення. Перші два Посвячення приймаються, як ви знаєте, на астральному плані і приносять повне позбавлення як від цього плану мани, так і від сфери майі.

Весь даний період часу здійснюється організація ефірного плану, на який впливають перераховані вище енергії і сили, плюс деякі інші енергії (приховані або проявлені), які нас безпосередньо не цікавлять. Як Велика Біла Ложа, так і її супротивник, Чорна Ложа, неухильно посилювали свою могутність. Поступово сили прийняли організовану форму, і чітко визначилися чотири “завіси майі" або сім енергій, які розділяють. Коли диференціація завершилася, сталися дві великих планетних події:

Сім центрів людського тіла (п’ять вздовж хребта і два в голові) езотерично “набули контурів". Стали функціонувати сім лотосів або чакр, одні сильно, тоді як інші залишилися не пробудженими. Ці сім стали видні для ясновидющого ока.
З’явилися сім Ашрамів Вчителів, сім груп (зумовлених сімома Променями), мотивованих Шамбалою, організованих в той час на вищих рівнях ментального плану, що поступово поповнюють Свої ряди за рахунок самого людства по мірі того, як люди один за іншим досягають Посвячення.

Паралельно цій активності мала місце поява мани-мари на астральному плані, що насичується і що підтримується Чорною Ложею; людство постійно сприяло ущільненню мани і відгукувалося на неї. Потім, по мірі еволюції, по мірі становлення людського інтелекту “чотири завіси майі" і велика “завіса мани" почали визначати і ментальний план. Тоді з’явилася ілюзія, і відмінність між істиною і фальшю, між добром і злом, між лівим Шляхом і Шляхом Посвячення ставала очевидною для просунутого людства того часу. Ієрархії завжди були відомі ці відмінності, тепер же з ними стикалися і розпізнавали їх людські істоти; людство розвинуло здатність до інтелектуального вибору, і виникла арійська раса (ця назва характеризує сучасне пізнавальне людство).

З течією віків люди все більше і більше брали участь як в посиленні, так і в припиненні майі, мани і ілюзії. Стала відчуватися потужність людського мислення; все більше людей шукали Шляхів Звільнення і так вливалися в Ієрархію; вони ставали активними освіченими противниками Чорної Ложі і розумними управителями енергії, яка може проектуватись вниз і використовуватись для того, щоб роздерти чотири завіси, розчинити ману і розсіяти ілюзію. Людство все більше і більше відгукувалося на суб’єктивні і об’єктивні імпульси, і така співпраця стала ефективною і корисною для Ієрархії, приводячи до змін в ієрархічних методиках, вивільняючи ієрархічних працівників для іншої діяльності і сильно утрудняючи роботу Чорної Ложі, загрожуючи її безпеці і статусу.

Одним з результатів ментального розвитку з’явилася посилка учнів в світ людей; великій кількості учнів, що зберігають свідомий зв’язок з Ашрамом, якому вони належать, можна було довіряти жити, як люди серед людей, направляючи свою могутність на викорінювання майі і мани, знизу вгору. Така робота повинна була виконуватися учнями, які уміли вистоювати під тиском, які, незважаючи на всілякі труднощі, вели гідне життя, готувалися і приймали Посвячення, що представляють для них наступний крок уперед. Декілька сторіч назад лише небагато хто заслуговував такої довіри. На 1944 рік їх було багато в кожній країні, хоч дуже мало в Німеччині внаслідок концентрації в цій країні могутності Чорної Ложі і зловживання шамбалічною силою. Остання була в Німеччині виділена, і використовувався її руйнівний аспект без паралельної активності ієрархічної енергії любові. Саме даний факт унеможливив (з 1933 р.) втручання учнів Білої Ложі. Однак в інших місцях концентрація учнів більша, ніж коли б то не було в людській історії.

Я підкреслюю це положення, оскільки друга фраза: “нехай група розширить всі проріхи, які є в завісах", відноситься до учнів і груп, які вони всюди збирають навколо себе. Саме ці численні і що розрізнюються по потужності променя групи проведуть світ через післявоєнний період в Новий Вік. Саме їх тиск на фізичному плані осадив кризу між великою Білою Ложею і Чорною Ложею. Їх задача в тому, щоб вставити світло, а там, де є світло, Чорна Ложа повинна неминуче зникнути. Остання харчується маною і ілюзією і використовує, як захист, завіси майі. Тим, хто вивчає, краще не займатися проявленням і розмежуванням цих чотирьох завіс. Самі по собі завіси мінливі і непостійні. Вони різні під дією кожного з семи променів. Неможливо практично відрізнити їх одну від іншої, крім як з точки зору Ієрархії, і їх руйнування в цей час (хоч раніше було по-іншому) повинно піти з боку щільного фізичного плану, в атаку повинні піти особистості, індивідууми в фізичних тілах. Це в якійсь мірі новий підхід, оскільки досі дуже небагато учнів і Посвячених були здатні на таке підприємство. Зараз працюють сотні і тисячі учнів; вони вчаться застосовувати древні правила для роботи за завісами майі. Приведу деякі з цих правил або формул, як вони викладаються в “Книзі Правил для Вчителів", наскільки я їх спроможний перекласти. Деякі перекласти неможливо:

Концентруй силу на точці коштовності і вияви завісу, з якою вона може стикатися.
Переноси силу від точки до точки, потім проектуй.
Шукай енергію в формі, що стоїть за атакованою завісою. У завісі є проріха. Знайди її і розглянь.
Шлях проходить через завіси, відкриваючи доступ в декілька дворів. Йди цим шляхом, приносячи руйнування і розчищаючи сміття у дворах. Двір грошових міняйл останній.
Зустрінь низхідні сили і знайди свій потік.
Стеж за потоком злої сили, яка намагається залатати проріху. Проектуй на цей потік енергію, яка тобі відома. Вона привела тебе з Ашраму за завіси. Використай її і зажени зло назад на астральний план.
Працюй зі Звуком і знай його як джерело могутності. Вживай спочатку Голос, потім О.М. і, нарешті, Звук. Всіх трьох разом досить.

Є і інші правила, однак наведені наділяють головними розпізнаваннями, потрібними для виконання цього типу роботи; саме ці правила повинен знати учень, що відважився. Ними користувалися; вони повинні інтерпретуватися не нижчим розумом, але тільки за допомогою Посвяченої свідомості.

Друга фраза звучить так:

2. Нехай група розширить всі проріхи, які є в завісах, і так впустить світло.

Ми підійшли до конкретного групового розпорядження або інструкції. Допомога групи закликається майже в формі наказу. Значення такого сформульованого розпорядження в тому, що в новій ері, в проміжку між минулим (коли видатні учні працювали за завісами майі) і Новим Віком (коли саме людство буде свідомо функціонувати на ефірному плані) необхідна робота езотеричних груп під водійством Нової Групи Світових Служителів. Вони здатні розпізнавати відмінності між завісами. Це наступний необхідний етап. Групи повинні концентрувати енергію в самому центрі групової істоти; групи повинні перенести силу від точки до точки і від завіси до завіси; групи повинні проектувати руйнівну енергію і дізнаватися, що переховується за кожною завісою; групи повинні провести роботи (їх всього сім) по очищенню; групи повинні зустрічати, приймати і розподіляти низхідну духовну енергію, яка в кінцевому результаті довершує роботу. Групи – за допомогою цього низхідного потоку – заганяють сили зла зворотно на астральний план і працюють з трьома аспектами першого променя. Останні характеризуються Голосом, О.М. і Звуком.

Вищенаведена фраза є насправді велика формула групової діяльності, а також ефективний метод (як тільки група здатна спільно працювати) очищення і реорганізації сил, діючих сьогодні в світі. Ці сили зараз лютують і біснуються; вони здійснюють майже матеріальний вплив (оскільки оперують в ефірній субстанції) і фактично і виразно знаходяться під контролем Чорної Ложі. Ця Ложа користується голосами брехливої пропаганди, Словом смерті (яке я не повідомляю, оскільки вам досить О.М., Слова Життя) і Звуком найбільш щільного аспекту вияву – звуком могутності мінерального царства. Це створює безпрецедентні умови і унікальну концентрацію Сил Добра і сил зла на ефірному плані. Задачею всіх груп, працюючих під водійством Вчителів Мудрості, є вставити світло, використовуючи проріхи, які вже є в завісах майі.

Перерахуємо три основні проріхи в завісах. Вони символічно згадуються в Біблії, хоч їх сутнісне значення не помічене і не осмислене.

Перша основна проріха утворилася внаслідок утвердження Закону Божого і символічно показана в Ветхому Завіті в історії Мойсея. Мойсей зійшов на Гору Бога, де отримав Десять Заповідей. Таке вираження божественного закону, призначеного для людства і потрібного для проектування сил, які руйнують, очищають і реорганізують. Мойсей, Законодавець, проник в один з палаців за завісами майі і там споглядав славу Господа. Променіло таке сяйво, що, як викладає “Древній Коментар":

“Він, хто в числі перших проник за завіси, сприйняв світло, але не знав, як передати його далі. Ні він, ні вони не були готові, але світло було, і були два направляючих ока. Але лише одне може використовувати, проектувати і надсилати світло на виконання своєї місії. Інше повинно бути закритим, і про це Законодавець знав. Тому він завісив світло, для чого вдався до того, що сам же допоміг зруйнувати, потім зійшов з вершини гори вниз, в земну пітьму".

Друга, набагато більш важлива проріха, була пророблена могутністю другого аспекту, коли Христос провів Вчителя Ісуса через четверте Посвячення і Їх сполучений вплив продемонстрував тріумф над смертю. Потім ми читаємо, що завіса в храмі роздерлась надвоє від верху до низу. Законодавець був присутнім при першому розриві, який символізував вершину третього Посвячення, – тоді мав місце в якійсь мірі схожий акт прославляння. Аналогічна подія сталася при Перетворенні Христа, що осявав або, вірніше, працював через Вчителя Ісуса. Однак тріумф над смертю завдяки епізоду Великого Зречення або Розп’яття викликав великий, основний розрив. Закон, коли він правильно виконується і інтерпретується, визначає відносини людини на ментальному плані і допомагає робити проріхи в ефірній завісі, що відділяє чотирискладовий ефірний провідник від щільної фізичної форми. Розрив другої завіси під час Розп’яття вставив світло на другий рівень ефірного плану, і новий вид просвітлення розповсюдився на землі. Закон і Любов могли тепер проникати в свідомість людства по-новому, безпосередньо, оскільки людський мозок став включеним завдяки субстанції ефірної складової фізичного мозку; інстинкт самозбереження (один з нижчих аспектів Закону) і тенденція до чутливості (почуття або емоції, однієї з нижчих форм Любові) могли виражатися більш широко.

Ще один розрив завіси, порівняно меншого значення, мав місце, коли Савл Тарсянин побачив славу Господа і перетворився в Апостола Павла. Його безкомпромісна прямота і щирість, вівши його “в Дамаск", примусили його проникнути через одну з завіс, що розділяють. Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусиль захоплюють його. Це зусилля, виявившись в Савлі, провело його крізь завісу, що закривала бачення, і проріха, яка при цьому утворилася, принесла йому нове прозріння-одкровення. Він осліп на три дні, що підтверджують і езотеричні літописи. Ця добре відома відповідність трьом дням у труні, що відмічається езотеристами; це відповідає також захопленню до третього неба, яке Павло засвідчив пізніше в своєму житті. Він уяснив природу Закону, як показують його останні послання; він був доставлений до ніг Посвятителя дією любові, – тобто скористався двома попередніми проріхами в завісі. Вирвавшись, таким чином, до світла, він написав послання, що збудило так багато суперечок – Послання до Євреїв. Результати розриву третьої завіси є його ключовою нотою і виражають перший, вищий аспект, також як дві попередні проріхи привели до розкриття третьої і другої божественних якостей. Перший аспект бачиться як синтез, як співтовариство Святих, і пов’язаний з Господом Світу, Мельхиседеком. Прочитайте це послання в світлі зроблених зауважень і відзначте, як великий Посвячений старався розкрити певні факти, зумовлені аспектом волі або могутності. Останні знаходилися поза полем зору учнів і прагнучих того часу, однак в цей час можуть становити реальну частину оснащеності людини. Закон, Любов, Єднання або Синтез – всі ці великі енергії просочилися в людську свідомість і складають відтепер базис, на якому можуть засновуватися нова цивілізація, здійснюватися новий підхід до Бога і зміцнюватися нові людські відносини.

Три великі проріхи є і зараз, як і численні дрібні, менш значні проріхи, про які не згадується і не треба згадувати. Три великих Сини Божих в момент Посвячення зробили головний внесок в людську свідомість завдяки своїй рішучій волі-до-закону, волі-до-любові і волі-до-синтезу. Тим самим вони сприяли тому, щоб роду людському легше стало рухатися вперед по “світлому Шляху", пройти крізь палаци майі, відчуваючи допомогу світла, що виливається крізь проріхи, що проробляються в завісах довершеними божественними Людьми в саму мить Свого тріумфу. Четверта велика проріха ще має бути зроблена внаслідок звільнення енергій і утвердження добра, які стали можливими завдяки трьом попереднім проріхам. Четверта основна проріха буде зроблена самим людством, що виражає “концентрований намір", сфокусований через групи як екстерналізації Ашрамів Вчителів. Отже, це станеться тоді, коли Ієрархія знов прийме фізичний вияв на землі.

Завжди пам’ятайте про символічну природу даного вчення. Завіс не існує фактично, в звичайному значенні слова. Вони – щось на зразок протиборчих сил і енергій, що становлять перешкоди для прагнучого, який старається просуватися уперед, і для усього людського сімейства, що йде по Шляху Еволюції. Вони не мають ніякого принципового відношення до свідомості, оскільки в більшості випадків ці завіси “натягнуті на земній стороні буття, а не на стороні світла"; вони, по суті, фізичні сили, і хоч і є результатом власних зусиль і діяльності людини протягом віків, складають в основному неусвідомлені, невидимі перешкоди для її прогресу. Вони являють собою нижчу концентрацію сил, осаджених з інших рівнів активності, що перевищують фізичні, як ми розуміємо фізичну субстанцію. Якщо вжити фразу, яка, навіть будучи правильною, все одно вводить в оману, то вони проходять між тонкою внутрішньою ментальною і астральною людиною і її фізичним мозком. Вони суть те, що заважає мозку реєструвати світ причин і значення. Цей внутрішній світ може бути емоційним або ментальним по своєму фокусу і силовому осадженню на ефірному плані. Він може бути сукупним результатом особистісної інтеграції і являти собою комбінацію енергій; або він може підпадати під дію душевної енергії. Остання, будучи пробудженою, здатна окультно пронизувати і витісняти або скидати розділяючі, вуалюючі сили, сприяючи остаточній координації між душею і мозком.

Ці завіси є чимось на зразок занавісок на вікнах бачення. Вони заважають розглянути те, що поза зоною або полем середнього, рядового досвіду; вони заважають проникнути світлу.

Робота трьох вищезазначених Синів Божих пов’язана не з розривом завіс їх власного внутрішнього життя і сил і здійсненням безперервного чіткого контакту з душею, і не з просвітленим досвідом на фізичному плані. Все це давно пророблене в їх індивідуальних випадках. Їх служіння присвячене людству, Вони робили проріхи в завісах, які відділяли рід людський від вищого духовного досвіду і реєстрації факту існування Ієрархії. Вони здійснювали універсальне служіння, яке робить можливим подальший людський прогрес, бо доти, поки не вставлене більше світло, людина нездатна бачити і вловлювати необхідність руйнувати перешкоди світлу. Завіси залишаються непоміченими середнім прагнучим, поки світло не просочується в проріхи в “затримуючій завісі".

Слава Христа, унікальність Його реалізації полягає в тому, що Він був першим, хто розірвав завіси “від верху до низу". Йому це вдалося тому, що Він діяв як Світовий Спаситель, ззовні і незалежно від людства; Він був вільний від аури людського сімейства, і – знов цитуючи “Древній Коментар":

“Зверху здійснювалася Його дія, здалеку прийшла сила, яка пробила собі шлях в розділяючі сили, розкидаючи їх в трьох напрямах: від найвищої точки, направо і наліво, тим самим вставляючи потік, який виявився як світло, любов, енергія яка підіймає. Так працював Єдиний, Якого повинні чекати всі люди. Він – людина, але працює не як людина. Він працює як божественне світло, як верховна енергія, як Спаситель світу людей".

Ще процитую з того ж джерела і повідомлю древні назви завіс:

“Безпосередньо до земного плану примикає Завіса Спонукання, за нею – Палац Концентрації. Потім – Завіса Спотворення, пов’язана зі світом мани-мари, як спонукання пов’язане з силою. За цією завісою слідує Палац Вибору. Далі знаходимо іншу завісу, Завісу Відособленості, за якою розташований Палац Сліпців – засліплених світлом, але повернених до останньої завіси – Завіси Спрямування. Чотири завіси, три палаци і багато людей".

Надаю вам в користування цей абзац, що повідомляє істину і сприяє осяяному розумінню. Нагадую, що у прагнучого одна концентрація, а у Посвяченого зовсім інша, і що вибори, що стоять перед Посвяченим, не схожі на вибори, які робить учень. Вищезазначена сліпа сила може вибудувати весь шлях від глибокої духовної пітьми, в якій рухається середня людина, через сліпоту, яку пережив Савл Тарсянин, аж до стану, який наповнює найвищого Посвяченого, який чекає вступу в Дорадчу Палату Господа.

Сліпота – це прелюдія до Посвячення будь-якої степені. Тільки до останнього, найвищого Посвячення “тенденція до сліпоти" повністю припиняється. На ранніх стадіях еволюції сліпота природна, вроджена, неминуча і непроникна. Віками людина бреде в темряві. Потім настає стадія, коли нормальна сліпота представляється захистом, однак вступає в фазу, на якій вона може долатися. Сліпота ж, про яку я згадував, – технічно проявляє собою щось інше. З того моменту, коли людська істота ловить перший слабий проблиск “чогось іншого" і починає зіставляти себе з цією віддаленою реальністю, що смутно відчувається, сліпота, про яку мова, це те, що „накладається душею” на поквапного прагнучого, щоб уроки свідомого досвіду, учнівства, а потім і Посвячення могли правильно засвоюватися і виражатися; вона оберігає поквапного шукача від дуже швидкого поверхневого прогресу. Внутрішній Наставник, а пізніше і Вчитель шукають глибини, глибокої “укоріненості" (якщо дозволене таке слово), і “окультна сліпота", її необхідність, її мудре використання, її кінцеве подолання становлять частину режиму, що накладається на претендента. Ця істина визнається, хоч і невірно інтерпретується Братством Каменярів. У одне з найбільш важливих вищих Посвячень претендент вступає з відкритими очима, без всякої пов’язки на очах. Потім, посеред церемонії, йому зав’язуються очі, і в такому стані він зазнає страхітливих випробувань, які символізують певну високу стадію Шляху.

Тому, езотерично виражаючись, сліпота – це місце навчання, і пов’язана з доктриною ока, горла і серця. Вона не пов’язана зі смутним баченням прагнучого, почуванням напівправди, шуканням себе в процесі навчання або тим, як він бачить кінцеву мету і старається пройти по Шляху. Цей знайомий стан, до якого схильні всі початківці і якого вони не в змозі уникнути, оскільки він властивий їх природі. Окультна сліпота духовно нав’язується, “чорнячи" славу, обіцяне досягнення і нагороду. Учень відкидається назад до себе. Все, що він спроможний бачити, – це його проблема, його крихітне поле досвіду, його – на його думку – слаба, обмежена оснащеність. Саме про цю стадію говорить пророк Ісая, пропонуючи віддати прагнучому, що бореться “скарби, що зберігаються у пітьмі ". Краса безпосереднього теперішнього часу, слава сприятливої можливості, що надається, і необхідність концентрації на поточній задачі і служінні – такі нагороди за рух уперед в мабуть непроникну пітьму. Для Посвяченого ця сліпота ще більш езотерична; для нього не залишається абсолютно ніякого світла – ні земного світла, ні світла всередині трьох світів. Є тільки пітьма. Містики називають це “темною ніччю душі". По-справжньому темна ніч (усього лише смутним відображенням якої, парадоксально кажучи, є темна ніч містика) відмічає дуже високий стан Буття і стадію розвитку. Саме в чорноту, пітьму увійшов Христос, осяваючи одного з Своїх Вчителів – Вчителя Ісуса на хресті. Це прозвучить новою нотою для багатьох і може бути відкрите тільки зараз. Мова йде про можливість участі Вчителя в суб’єктивному досвіді учнів, яких Він підготував до Посвячення. Мова також про ще більш високе ототожнення Христа з тими Посвяченими, які приймають четверте і п’яте Посвячення, такими як Вчитель Ісус під час вищезазначеного переживання. Христос вже більш не Посвятитель, але є для Посвяченого тим же, ким є Вчитель для учня. Ця цікава фаза “тотожної участі" не викликає ніякої реакції з боку Вчителя або Вчителя Вчителів, Христа, крім, хіба, того, що дозволяє Самому божественному Учаснику встати перед ще однією зоною пітьми, що заволікає, що ховає за собою ще більш піднесену славу. Даний абзац набагато перевищує розуміння середнього учня, але зрозумілий тим, чиї очі відкриті, щоб накласти на них пов’язку.

Важливо пам’ятати, що чотири завіси на ефірному плані – усього лише нижча символічна відповідність деяким великим областям божественного вираження і що навіть до слави доводиться приходити через пітьму. Такий Закон. Ці вищі вуалюючі чинники можуть бути згадані і перераховані, але вичерпна інформація про ці таємниці, про розділяючу пітьму, що встає перед Посвяченим, не може бути дана:

Завіса I. Та, що з’являється перед учнем, коли він бореться з Вартовим Порога і відчуває Ангела Присутності, хоч поки Його не бачить.

Завіса II. Та, яку зустрічає Посвячений при четвертому Посвяченні і що примушує його викрикнути в своїй сліпоті: “Боже Мій! Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив". Слова, що викрикнулися в ту хвилину Христом, як Учасником, забуті ортодоксами, хоч і збережені езотеристами. Про них нагадує Е.П.Б. в “Таємній Доктрині".

Завіса III. Та таємнича сліпота, що охоплює Посвяченого, коли – як Втілення всіх сил Духовної Тріади – Він споглядає Монаду і тягнеться уперед “спустошливою Волею" першого аспекту. Про неї я не маю право писати. Вона торкається шостого і сьомого Посвячень.

Завіса IV. Та “незнана непроникна Пустота, абсолютна пітьма відкидання", яку бачать Ті, Хто знаходиться в Дорадчій Палаті Господа Світу, Хто збирається в Шамбалі, коли для Них приходить час остаточно “відкинути" наше планетне життєве вираження і досвід. Тоді вони повинні залишити позаду всі сім планів духовного і людського досвіду і вийти в ті фази Життя і Буття, для яких у нас немає слів і про які ми не маємо уявлення. Вони виходять крізь четверту завісу на космічних фізичних ефірних рівнях (на найвищому з наших семи планів) і опиняються на космічному астральному плані. Там Вони відкидають його існування, як раніше відкидали існування астрального плану, знайому нам всім мару. Посвячений переходить на космічний астральний план і зустрічає – що? Хто знає? Я не знаю.

Отже, завіси служать своїй меті: сліпота живить і охороняє при умові, якщо вона природжена і природна, накладена душею або духовно сформована. Якщо вона свавільно самоініційована, якщо вона забезпечує алібі для знання, що зросло, якщо вона привласнена для того, щоб уникнути відповідальності, тоді закрадається гріх і виникає трудність. Так нехай же мине вона всіх нас.

Крок за кроком Брати Світла і інші, що свідомо ступають по Світлому Шляху, відриваються від приманок форми; Воїнство Голосу більш не в змозі відхиляти Їх ходу, і завіси ілюзії більш не блокують Їх бачення і Їх рух уперед. Досягається відносна свобода, і Посвячений звільняється від багато чого, що досі заважало його прогресу; світ форми, мани і знади втрачає для нього всю привабливість. Він розуміє значення настанови, вираженої в третій фразі десятого правила:

3. Нехай Воїнство Голосу не буде більш чутним, і нехай брати рухаються уперед всередині Звуку.

Якщо вдягнутися цю ідею в езотеричні терміни, дане речення потрібно перефразувати таким чином: голоси і Голос стихають. А.У.М. змінюється О.М., і в центрі О.М. встає людина.

Вся безліч голосів світу, плоті і диявола перестають розрізнюватися. У свідомості Посвяченого не залишається нічого, що б на них відгукувалося. Голос Безмовності також вмирає. І саме Слово перестає чутися. Залишається тільки Звук. Це той Звук, що прокочується в безформних світах; це той Звук, на який відгукується Духовна Тріада і частиною якого є Посвячений, тому що Звук, який він видає, просуваючись по своєму творчому шляху, є частиною універсального Звуку. Хочу зазначити, що Той, Хто стоїть в самому центрі Дорадчої Палати Шамбали, видає всі слова, Слово, і Він же вимовляє Звук. Це схильні забувати. Саме Він видає А.У.М., і все починає бути; саме Він вимовляє Слово, О.М., і втілений в людстві Бог приходить на Землю; саме Він видає Звук, і на цьому Видиху тримається життя всього, – в його модуляції полягає циклічний ритм творчого процесу. Саме Він припинить Звук і центрує вібрації всередині Себе, поклавши коли-небудь кінець нинішньому періодичному вияву, і понесе Звук в інші місця простору, зберігаючи його на затриманому диханні, поки не почне світати наступний цикл вираження. Тоді він буде знов видихнутий і посланий, щоб забезпечити нове поле вираження для Життів, які в циклічному ритмі знов будуть шукати вияву. Вся історія втілення прихована в розумінні Звуку з його диференціацією О.М. і А.У.М.

Коли Посвячений спроможний розпізнавати Звук і більш не “тягнеться" О.М., він стає проявленим Христом і проявляє Свою присутність або в фізичній формі, або на планах, які для нас можуть позначатися як “сфери невияву". Тоді Він може вбирати і використовувати енергії, охоронцем яких є Духовна Тріада і які являють собою вираження волі і мети Бога. Хоч Посвячений може не входити в планетний уряд і не бути членом Дорадчої Палати (бо тільки обмежене число Посвячених в неї допускаються), він, проте, має право рухатися на тих же рівнях і готувати себе до вищих еволюційних процесів, які відкривають йому вхід на космічний астральний план. Це дозволяє йому “бачити наскрізь", розпізнавати “космічну ману", і дає прихований ключ до світу почуттів і чутливості, по відношенню до яких наше почуття і наша емоційна і інтуїтивна сприйнятливість є усього лише туманними, спотвореними відображеннями. Цей чинник майте на увазі, якщо ви хочете розвинути правильне почуття пропорції. Посвячений засвоїв на землі, що астрального плану насправді не існує, принаймні для тих, хто володіє високими степенями Посвячення. Це знання становить перший крок до з’ясування секрету зречення, до вірного розуміння базису вічних пар протилежностей, до знання, яке лежить за значенням зречення. Це істина, до якої Посвяченого готують випробування, переживання і Посвячення планетного існування. Вони наділяють його якостями, які дають можливість стикатися з космічним злом і все ж залишатися ним незачепленим, щоб зрештою зробити свій внесок в те, щоб привести Чорну Ложу разом з її Братством до свого безславного кінця. Коріння Чорної Ложі йде в космічний астральний план, коріння ж Білої Ложі з її Братством знаходиться на космічному ментальному плані; це, однак, вірно тільки для теперішнього часу і остільки, оскільки повинні бути доведені до досконалості і завершитися деякі організовані дії на зірці Сиріус.

“Шлях Вищої Еволюції" веде до космічного астрального плану, і кінцевою метою, що приводить до нього людину, є трансцендентне бачення внаслідок одного з вищих Посвячень; якість, що дозволяє їй працювати, як творчий чинник, у великій Білій Ложі, – це розвинена буддхічна здібність. Посвячений подорожує на “крилах Звуку", якщо вжити широко відому, хоч і малозрозумілу метафору. Він на це здатний тільки, коли він

4. Почув О.М. таким, як його видає Той, Хто стоїть в очікуванні в самому центрі Дорадчої Палати Господа.

Це високі урочисті ідеї, мало що означають для середнього читача. Однак важливо, щоб останній не дотримувався думки, що досягнення найвищого Посвячення на цій планеті означає кінець або завершення великої фінальної стадії. Воно лише означає початок значення. Ця заява має езотеричну цінність. Так само як досягнення фізичного контролю звільняє неофіта для засвоєння вищих уроків в якості підготовки до головних Посвячень, так і подолання умов, властивих семи планам нашого планетного життя, звільняє Посвяченого (такого як Будда або Христос) для ще більш високих і важливих обумовлюючих обставин. Їх реальна робота як Членів Білої Ложі ще тільки починається, і справжня мета існування Великої Білої Ложі тільки починає слабо відкриватися Їх захопленому, здивованому розумінню. Однак для нас істотно важливо старатися вловити безперервність одкровення і грандіозне майбутнє або перспективу чуда, яке стадія за стадією, план за планом розгортається перед свідомістю Посвяченого.

Тут ми починаємо розгляд сфер просування, про які навіть просунуте людство не має ні найменшого поняття; ми торкаємося цілей і задач, які стоять перед просунутими Членами Ієрархії; ми маємо справу з ідеями і концепціями, для яких не володіємо адекватною термінологією і які людський механізм мислення проявляється нездатним фіксувати. Це, наприклад, слова або фрази “Божественна мета; Шамбала; Господь Світу; стани реєстрації або обізнаності, що не мають ніякого відношення до чутливості, яка проявляється через свідомість; Ложа на Сиріусі" і тому подібні вирази. Насмілюся стверджувати, що насправді ці терміни нічого не повідомляють по тій причині, що метою всіх, хто читає ці рядки, є контакт з душею, розпізнавання Ієрархії, як і визнання з її сторони, а також Посвячення. Якщо я скажу, що фраза “О.М., що видається Тим, Хто стоїть в Шамбалі" означає, що звучить один низький всеосяжний Звук “О", тоді як заключний звук “М" пропущений, чи повідомляє це що-небудь вашому розуму? Тому мені не потрібно заглиблюватися в дану фразу Правила. Було б більше користі, якби я пояснив слова “Дорадча Палата Господа". Три уявлення, можливо, оформилися у ваших розумах в зв’язку з Шамбалою, якщо ви шукайте істинного езотеричного підходу:

Людство є великим центром пізнавальної енергії в субстанції планетного Життя.
Духовний центр, де сконцентрована приваблива зв’язуюча магнетична енергія і звідки вона випромінюється в двох напрямах:

а. До трьох світів і чотирьох царств природи,

б. До Шамбали і двох вищих царств вияву,

становить те, що ми звичайно називаємо Ієрархією, Царством Божим, центром любові і посередницького розуміння (відзначте два останніх слова).

Є інший центр, ні духовний, ні людський, який характеризується божественністю. Божественність – це вираження волі або мети Єдиного, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо. Цим центром, де сконцентрована і динамічно надсилається воля Божа для виконання мети, є Шамбала.

Прийшов час, коли езотеристам треба розрізняти слова “духовний" і “божественний". Вони не одне і те ж і не несуть однакового значення. Якість духовності – Любов. Якість божественності – Воля. Є чітка відмінність між обома, а принципом посередником (або тим, що зв’язує, об’єднує обидві якості) є Мудрість. Будда був вираженням Мудрості у часі і просторі; це означає, що мав місце лише порівняно обмежений вияв цього сплавляючого, зв’язуючого принципу. Величезне нереалізоване Ним досягнення полягало у природженому і (в той час, але не сьогодні) неусвідомленому розпізнаванні відмінності між любов’ю і волею і в здатності виражати в Собі енергію сплавлення, з’єднання, яка може звести і звела разом любов і волю, душу і Монаду. У той же час (а пізніше більш повно в Палестині) Христос демонстрував – з метою навчання людства – єднання любові і пізнання, душі і особистості. Це дійсно важливі пункти.

Таким чином, божественність втілюється групою Життів або сфокусованих інтегрованих Істот, Які стоять навколо Саната Кумари, Господа Світу; Вони її втілюють в значенні і вигляді, незрозумілому для учнів і що становить кінцеву мету таких просунутих індивідуумів, як Христос.

Як раніше згадувалося, Санат Кумара є для Планетного Логоса тим же, чим є особистість плюс душа для учня. Він, крім того, та зв’язуюча сила всередині планети, яка завдяки Своєму випромінюванню підтримує всі форми і всі субстанції в формі планети так, що вони утворюють єдине зв’язне енергетичне функціональне ціле. Аналогія цьому, хоч і в набагато меншому масштабі, може бути видима у випромінюванні Христа, яке пронизує, насичує енергією і підтримує в зв’язному вираженні християнську церкву у всіх її численних аспектах в світі; ще менша аналогія може бути видима у впливі учня, який стоїть в центрі групи і підтримує її в зв’язному і корисному вигляді. Проміжною між обома символами волі і любові в спільному вияві (Христос і учень) є робота світового учня, оскільки його вплив ширший і ефективніший, ніж вплив учня, хоч і не такий могутній і зрозумілий, як вплив Христа.

Зв’язність, що характеризує життя, форми і субстанції, – це вираження волі і мети, які мотивуються любов’ю і розумно здійснюються шляхом просування планів за допомогою яких Мета шукає вияву. Що стосується потужності такої Істоти, як Санат Кумара, то Його індивідуальна потужність посилюється і розширяється завдяки сполученому впливу групи Життів, Які хоч і не так просунуті, як Він, на Шляху Еволюції, що тягнеться перед Планетними Логосами – все ж набагато вищі найбільш розвинених членів духовної Ієрархії. Саме ці Життя утворюють внутрішнє коло Дорадчої Палати Господа Світу. Їх нормальні контакти носять міжпланетний характер і дуже рідко обмежуються планетою. Вони в прямому зв’язку з Планетним Логосом на Його власному високому плані, космічному ментальному плані; ця велика Незнана Істота використовує Саната Кумару як душа використовує тимчасову особистість, коли ця особистість стоїть на просунутій стадії Посвяченої свідомості. Це усього лише аналогія, і не повинна сприйматися дуже буквально.

Головна характеристика цих Життів – Воля або Мета. Вони втілюють, свідомо знають і пізнають той спонукальний мотив, який Планетний Логос – свідомо працюючи на Своєму власному високому рівні – старається здійснювати протягом Свого запланованого втілення через планету. Будучи у втіленні, Він функціонує на космічному фізичному плані і виражає сім відомих нам принципів; всі вони сфокусовані в Індивідуальності Саната Кумари, яка діє і насичується енергією завдяки семи планетним центрам. Три Будди Дії (Які є Членами Великої Ради) є Копіями на космічних рівнях енергій, прихованих в трьох постійних атомах в трьох світах людської діяльності. Це знов-таки небезпечна аналогія, оскільки це символ – тут не може бути повної аналогії.

Сім духів перед престолом Божим також є Членами Ради, і кожний з Них тісно пов’язаний з тієї або іншою з семи священних планет нашої сонячної системи і, отже, може користуватися енергіями, які вона втілює.

Отже, ви можете зробити висновок, як порівняно мало Членів нашої Ієрархії виявилися поки здатними досягнути того стану або умови розвитку, яка гарантує Їх участь у великій Раді і яка дозволяє Їм відгукуватися на “О", що видається з інтервалом в сто років Санатом Кумарою. Цим звуком чуйні Одиниці запрошуються на Раду. Рада проходить раз в сторіччя; в сучасній історії Ради – в нашому умовному літочисленні – мали місце в 1725, 1825, 1925 роках.

На Радах Ті, Хто відповідальний за розвиток планети у певних напрямах, роблять Свої доповіді; приймаються рішення відносно нового розкриття; надаються деякі типи космічної і сонячної енергії для просування Планів, які сприяють виконанню Мети; еволюція свідомості в трьох світах привертає, з потреби, головну увагу.

Важливо пам’ятати, що це стосується не тільки людського царства і його розкриття, але і до трьох долюдських царств, які – з багатьох точок зору – за своїм значенням рівні людському. Примиритися з цим фактом людству важко.

Ось ці великі цілі повільно починають світати в свідомості Посвяченого по мірі його просування, крок за кроком, по Шляху Посвячення. Хоч-не-хоч ми повинні про них згадати, навіть якщо для читача вони незрозумілі; в іншому випадку Посвячення буде розглядатися як досягнення порівняно статичного стану, що приводить Посвяченого у вічний непрохідний тупик. Насправді Посвячення це розпізнавання цілей, які проводяться Шамбалою. Це не процес, в ході якого людина стає лише Членом Духовної Ієрархії. Посвячення (як його розуміє претендент) це насправді лише побічна процедура, що готує до Шляху Вищої Еволюції.

Я мало що можу додати з приводу цього Правила. Даний предмет, як ви бачите, дуже високий навіть для Посвяченого, який через декілька десятиріч (на початку 21 століття) буде читати і вивчати ці інструкції. Я сподіваюся і бажаю, щоб ваше бачення розширялося і зростала ваша здібність до абстрактного мислення.

Правило одинадцяте

У даному місці обговорення чотирнадцяти правил для Посвячених мені хочеться поговорити на тему групового Посвячення, оскільки ці правила важливі для групи людей, що шукають спільного групового розширення свідомості. Саме з цієї причини я досі не вважав потрібним детально співвідносити правила з сімкою центрів і особливо з сімома великими сонячними Посвяченнями. Тільки п’ять з семи Посвячень призначені для середнього людства. Інші два стосуються тих, хто готовий виконувати деякі незвичайні вимоги і прикладати особливе зусилля, яке винагороджує титулом “той, що Переміг чистою волею".

Групове Посвячення – нелегке досягнення, особливо тому, що є практично невипробуваним експериментом, по суті піонерське підприємство. Те, що такий розвиток неминучий, виразно показало еволюційне зростання людства і це раніше зрозуміла Ієрархія. Проте, пройшли тисячоліття, поки воно – хоч би гіпотетично – не стало можливим. Досі робилися лише пробні заходи в цьому напрямі. Перша задача таких експериментів, що негласно проходять у всьому світі, з’ясувати, чи здатна група учнів працювати разом так, щоб внутрішнє злиття могло засвідчитися Вчителями. Результати поки не особливо подають надію. З одного боку, важко знайти учнів, що стоять приблизно на одному рівні еволюції, чиї промені “світять" однаково і що демонструють яку-небудь якість або контрольну тему (якщо я маю право вжити такий вислів), яку вони розділяють спільно, яка здатна їх згуртувати і яка досить сильно впливає, щоб усувати особистісні відмінності, переваги і бар’єри. Поки що це не вдавалося. Група за групою випробовувалися, перевірялися різними Вчителями в різних частинах світу, і досі всі такі спроби пройшли надаремно. Коли я говорю “даремно", я маю на увазі невдачу у виконанні поставленої задачі. З точки зору індивідуального зростання конкретного учня вони не обов’язково проявлялися марними; з точки зору широкої публіки опубліковане “Учнівство в Новому Віці" буде з роками користуватися колосальним успіхом.

Коротко обговоримо, що таке групове Посвячення – фактичне, а не під кутом сентиментів і устремління.

Одна з проблем, з якою стикається в зв’язку з цим Ієрархія, – викорінювання сентиментів, цієї своєрідної емоційної реакції, ставлення, що скріпляє всіх членів групи путами симпатії і антипатії. Де є симпатія, там з точки зору блага групи утвердився дуже сильний особистісний зв’язок. Порушується рівновага групи. Там, де є антипатія, постійно присутня внутрішня відсіч і відбувається розкол. Хіба не правда, брати мої, що ваше ставлення один до одного часто залежить від імпульсу схвалення або несхвалення? При такому підході не може бути навіть перших кроків до групового злиття. Це і є те, що ми називаємо сентиментами, і дана емоційна реакція повинна зникнути вже на підготовчій стадії. Зараз я говорю не про безособовість. Для одних людей безособовість – просто втеча від відповідальності; для інших вона означає придушення і вимагає такої напруженої праці, що весь час учня йде на культивування безособовості, що гарантує невдачу. Те, до чого ви напружено прагнете і що займає неналежне місце у вашому мисленні, в свій час само стає в’язницею і вимагає подальшого руйнування. Це окультний закон. Безособовість можлива тільки для учня, який по-справжньому уміє любити, і для того, хто бачить життя з його фантасмагоріями (включаючи всіх пов’язаних з ним осіб) в світлі Духовної Тріади.

Саме це розкривається насамперед в Правилі ХI, і неможливо зрозуміти його значення, не володіючи ясним уявленням про істинні групові відносини. Останні базуються не на особистості або безособовості, не на симпатії або антипатії, не на критичності або некритичності, але на реальному розумінні “божественної безстрасності", духовній відстороненості і глибокій, наполегливій, незмінній любові. Багатьом серйозним прагнучим сусідство таких фраз видасться парадоксальним, однак розуміння окультних парадоксів приводить до звільнення. У з’ясуванні цих базових установок полягає перший урок для того, хто прагне брати участь в груповому Посвяченні.

Друге, що зобов’язана засвоїти група – це необхідність використовувати сили руйнування. Група збирається разом згідно кармічного закону, ашрамної необхідності і водійства душі. Зразу ж перед Вчителями встає абсолютно реальна можливість тренування деяких чуйних прагнучих, але також і абсолютно реальна точка напруження, що приносить справжню трудність. Насправді мало що може зв’язувати цих людей, за винятком загальної схильності, колективного спрямування і об’єднаної мети. Видатною характеристикою такої групи є духовний егоїзм. Ця заява може вас здивувати, поки ви ретельно не дослідите власне серце, після чого, беру на себе сміливість передбачити, ви виявите, що зовсім не божественна любов до людства дозволила вам знайти свій шлях у зовнішню групу якого-небудь Ашраму, але бажання розвитку, досягнення, звільнення. Тому перший крок полягає в тому, щоб розпізнати його, – звідси настанова, яка часто невірно сприймається, “убий бажання". Таким повинна бути перша руйнівна дія учня. Не те, що учень шукає, хоче або бажає, зумовлює його і приводить до того, що ми називаємо “ашрамною нерухомістю", але всепоглинаючий мотив світової потреби. Отже, учень починає позбуватися бажання шляхом його виснаження. Він не бореться з бажанням, стараючись його знищити; він не намагається трансмутувати його (як робить учень на стадії випробування), але він перестає надавати йому визнання, перестає приділяти йому необхідну увагу, бо, як завжди, енергія слідує за думкою; він стурбований світовою потребою і служінням, яке він в силах нести, і – майже само собою – бажання вмирає від виснаження.

Отже очевидно, що членам групи потрібен час для руйнування індивідуального бажання і що доти, поки цей сполучений визвольний процес в якійсь мірі не пройшов, група не може просуватися як одиниця на Шляху Посвячення.

Наступний крок – це руйнування зв’язків, що скріпляють особистості членів групи. Їх доводиться відсікати, і відносини між членами групи повинні базуватися на активності душі, загальній обітниці, даній Вчителеві Ашраму, і спільному служінні людству. Тоді в групові відносини входить свобода, яка демонструється в конкретній спільній діяльності, що планується, що проводиться у зовнішньому світі, але що також збагачує життя Ашраму. До досягнення цієї стадії діяльність групи відповідає діяльності випробовуваного учня, а не учня, що дав обітницю. Групова робота, що спонтанно виникла, породжена груповою свідомістю і що сплавляє учнів в служінні на точці напруження, – ось перший показник того, що група готова до подальшого навчання, до інтенсифікації групової потужності і більш тісного зв’язку з Вчителем. Все це відбувається завдяки самій групі, без настанов Вчителя, як результат сполученого душевного життя групи, яке ефективно про себе заявило. Обидва ці духовно руйнівних процеси – руйнування бажання і відсікання всіх особистісних зв’язків – становлять два перших істотних результати справжньої групової роботи.

Третя якість, яка повинна бути безпощадно викорчувана і зруйнована, це будь-які розрахунки на визнання, як визнання світу, так і визнання інших учнів або Вчителя. Здатність працювати без якого б то не було вираження визнання, бачити, як інші вимагають нагороди за зроблену тобою дію, навіть не відати про те, що результати добра, породженого індивідуальним учнем або його групою, приписуються собі іншими, – ось відмітні ознаки ієрархічного працівника. Вчителі не отримують визнання за роботу, що проробляється Їх учнями, хоч Вони ініціюють первинний імпульс і здійснюють керівництво і водійство. Учень проводить План; він несе відповідальність; він оплачує ціну, хорошу чи погану, або кармічні результати своєї діяльності, він – той, хто отримує визнання натовпу. Але – поки учень не перестав шукати визнання, мислити в поняттях результатів і стежити за реакцією світу на свою роботу як індивідуального учня – йому ще слід багато пройти, щоб отримати вищі Посвячення. Проблема сильно зростає, коли мова заходить про ашрамну групу, оскільки у неї мало надії на визнання свого групового служіння світом, якому вона служить; подібна вимога або очікування відстрочує остаточне влиття групи у внутрішній Ашрам.

Ці задачі, однак, не неможливі, інакше я б не став тратити ваш і свій час на їх виклад. Група може відповідати окультній необхідності, якщо всі її члени визнають об’єкт спрямування і разом повністю віддаються служінню – віддаються так глибоко, що виключаються всі інші визнання, особливо особистого типу. Таким чином, ми повертаємося до того (як завжди буває), що, коли група досягає відповідної точки сполученого напруження, неістотні реакції зникають і небажані якості автоматично усуваються.

Ці три види роботи по лінії руйнування заслуговують вашого ретельного обдумування, і – оскільки вони відповідають руйнівному аспекту, очевидно, що метод, який застосовується при цьому – це використання групової Волі. Так само очевидно, що групова Воля може заявляти про себе, згідно з Законом Окультної Безперервності, тільки у випадку, якщо група функціонує з пізнанням, проявляючи адекватну любов.

Ми підійшли до третього чинника, що зумовлює групове Посвячення. Це свідомо розпізнавана і використовувана різноманітність в єдності. Група не складається з учнів, які готуються до одного і того ж Посвячення. Це часом важко визнати членам групи. Моя попередня заява про те, що група складається з чоловіків і жінок однакового рівня розвитку, є узагальненням і означає лише те, що всі вони досягли точки, коли зв’язуються обітницею і безповоротно віддаються роботі Ашраму під водійством конкретного Вчителя.

Тому робота вимагає різноманітності якостей і здібностей для того, щоб бути ефективною на зовнішньому плані. Їй потрібні ті, хто знаходиться в тісному контакті з Вчителем і є Посвяченими певного рангу; їй потрібні і такі, хто легко встановлює зв’язок з внутрішнім Ашрамом і є старшим учнем, хоч не обов’язково високим Посвяченим; їй потрібні і не так просунуті на Шляху Учнівства люди, тому що вони мають або можуть встановити тісні відносини із звичайним людством в щоденному житті. Така група учнів складає, отже, ієрархію в мініатюрі; ієрархія діє на різних рівнях для того, щоб забезпечувати широкий діапазон ефективних відносин. Поміркуйте на цю тему. Тепер ви бачите, чому необхідно викорінити особистісні реакції, бо тільки в цьому випадку групи можуть функціонувати як координовані одиниці, коли їх члени визнають статус один одного, не схиляючись в той же час до ревнощів або самоприниження; тоді робота просувається на базі натхнення, координації і практичного застосування. Старші члени групи, ті, хто володіє найбільш високим статусом (яким би він не був), сприймають План через Вчителя; найбільш досвідчені з учнів потім координують План всередині групи, зв’язуючи її з Ашрамом і визначаючи її відношення до світу людей; неофіти пов’язані обітницею і віддані, хоч і що не мають ще досвіду – доводять План до фізичного вираження. Це передбачає безперешкодну ефективну координацію, приділення належної уваги загальній картині і виконання найближчої потрібної роботи. Групі учнів, які володіють сильною індивідуальністю (а всі учні індивідууми), важко робити перші кроки в напрямі тих установок і відносин, які характеризують Ієрархію загалом.

І ще один важливий чинник при підготовці групи до Посвячення – це зберігання мовчання. Як, питаємо ми себе іноді, коли мова заходить про функціонування Ашраму, можемо ми пояснити нашим учням, що, по суті, мовчання – це не стриманість від мови. Багато учнів вважають, що справа саме в цьому і що їм треба навчитися не базікати, якщо вони сподіваються прийняти Посвячення. Деякі чинили б набагато краще, якби вони говорили більше – але правильно. Мовчання, що накладається Ашрамом, – це стриманість від певних напрямів мислення, викорінювання мрійності і нездорового використання творчої уяви. Мова контролюється в самому зародку, тому що мова є Наслідком наявності деяких внутрішніх джерел ідей, думок і уяви; це випорожнення (в деякій точці насичення, якщо можна так виразитися) внутрішніх резервуарів на фізичний план. Заборона мови, придушення слів, якщо воно є результатом усвідомлення того, що потрібно називати невірним, небажаним, немудрим або витратою енергії, лише утворює внутрішні нашарування і приводить зрештою до ще більш сильного виверження слів; воно також може приводити до серйозних, катастрофічних станів астрального тіла учня. Мислительне мовчання треба культивувати, брати мої, і я не маю на увазі безмовне мислення. Йдеться про те, що деяким напрямам мислення відмовляється у визнанні, деякі звички мислення викорчовуються і деякі реакції на ідеї відкидаються. Це робиться завдяки процесу заміщення, а не насильного придушення. Посвячений вчиться підтримувати свій апарат мислення в більш або менш ефективному стані. Його думки не змішуються одна з одною, але зберігаються (якщо я маю право вжити такий образний вислів) в ізольованих відділеннях або ретельно складовані для подальшого використання. Є пласти думок (знов кажучи символічно), які зберігаються всередині самого Ашраму і ніколи не допускаються в розум учня або Посвяченого, не зайнятого свідомою роботою в Ашрамі; інші думки призначені для групи і її роботи і вільно циркулюють в груповому кільці-не-переступи; треті характеризуються більш мирською природою і визначають щоденне життя і залучення учня в особистісні і ділові відносини, потрібні для цивілізованого існування на фізичному плані. Це лише вказівки на те, що мається на увазі, однак достатні, щоб показати, що мається на увазі під мовчанням Посвяченого. Всередині дозволених рівнів контакту мова вільна і безперешкодна; поза цими рівнями немає навіть натяку на існування інших сфер мислення з їх відповідною мовою. Ось що таке мовчання Посвяченого учня.

Отже, ми стисло, але глибоко розібрали чотири якості, які необхідно обдумати і розвинути групі, що підготовлюється до Посвячення. Це:

Досягнення несентиментальної групової взаємодії.
Уміння конструктивно використовувати сили руйнування.
Здатність працювати як Ієрархія в мініатюрі, як група, що демонструє єдність в різноманітності.
Культивування окультного мовчання.

Після даних попередніх зауважень переходимо до розгляду наступного правила:

Правило XI.

Нехай група спільно перенесе вогонь Коштовності в Лотосі в Тріаду, і нехай вона знайде Слово, яке і виконає цю задачу. Нехай вона знищить своєю динамічною Волею те, що було створено в середній точці. Як тільки точка напруження буде освоєна братами при четвертому великому циклі досягнення, ця робота завершиться.

При першому прочитанні правила з’ясовується, що мова йде про четверте Посвячення і подальше руйнування каузального тіла – провідника, за допомогою якого Монада створила передусім особистість, потім інструмент для вираження другого божественного аспекту. Ми, таким чином, розбираємо одне з головних Посвячень. Нагадую, що (з точки зору Ієрархії) це друге головне Посвячення, а не четверте, як вважають люди; третє ж Посвячення технічно розглядається як перше головне Посвячення. Головні Посвячення реально можливі тільки після преображення особистості.

Що ж приводить до руйнування тіла душі? Руйнуючий агент – це другий аспект Волі. Третій або нижчий аспект Волі, проявляючись через розум або манасичний принцип, був підкріплюючим чинником в довгому циклі особистісного розвитку; саме принцип синтетичного пізнання визначав цілісність і індивідуальність життєвого принципу протягом довгого ряду послідовних втілень. Під час цього циклу воля демонструвалася спочатку як нижча людина, потім вона фокусувалася в Синові Розуму, божественному Агнішватті, душі, і ставала все більш впливовим чинником. Пізніше, коли учень вибудовує антахкарану і тим самим встановлює прямий канал зв’язку між Монадою і особистістю, нижчий розум зливається з абстрактним або вищим розумом (сублімованим, обчищеним манасичним принципом), і поступово душею – якщо застосувати дивне, але виразне слово – нехтують. До цього часу вона відслужила своє. Любов і світло виражені в житті фізичного плану. Не потрібні більше ні особистісний провідник, ні душевне тіло. Їх місце відтепер можуть зайняти Духовна Тріада і Монада; сутнісне життя обох нижчих аспектів (творчих за природою і що мають своєю метою вираження люблячого наміру) може тепер віддалитися. Троїстість – з точки зору трьох періодичних провідників Монади, душі і особистості – перейшла в подвійність, і Монада (відображена в Тріаді) може тепер працювати на нижчих планах через конкретно створену особистість або “точку напруження" в трьох світах. Саме про це йде мова в правилі, якщо вивчати його під кутом індивідуального Посвяченого; що стосується життя, при якому душею “нехтують" і її кільце-не-переступи руйнується, то воно стає настільки важким, що його називають життям розп’яття або зречення.

Ми, однак, займемося інтерпретацією правила, що стосується групи, яка підготовлюється до спільного Посвячення своїх членів. Тільки погодившись з древнім висловом “що в Макрокосмі, то і в мікрокосмі", і застосовуючи Закон Аналогії, ми зрештою прийдемо до розуміння. Я сподіваюся усього лише визначити значення, і зараз ясно, чому я заговорив про чотири якості, які група спільно повинна напрацювати, перш ніж отримати Посвячення. Нам корисно зв’язати ці якості з фразами або настановами Правила XI. Кожне з них потрібно розібрати окремо. Поглянемо на перше речення:

1. Нехай група спільно перенесе вогонь Коштовності в Лотосі в Тріаду.

Для початку нагадаю, що вогонь означає перший аспект, а це, як відомо, аспект життя. Додам добре відомий факт, що “Бог наш є вогонь поїдаючий", і попрошу пригадати, що перший аспект це руйнуючий аспект. Ви відразу встановлюєте зв’язок між першими двома описаними якостями і роботою розп’яття, як символічним вираженням четвертого Посвячення. Досягнення безкорисливої безособової групової взаємодії – це перша передумова; слово “спільно" в правилі пояснює роботу групи, коли – як тісно згуртована одиниця – вона може рухатися уперед. Перенесення життя або вогню повинне бути результатом сполученої дії, що робиться групою після досягнення повної внутрішньої єдності. Воно не може статися раніше, також як індивідуальний Посвячений не може прийняти дане конкретне Посвячення доти, поки не здійсниться повне злиття трьох тіл з душею і не утвердиться божественна безстрасність до нижчих реакцій складових частин об’єднаного, взаємопов’язаного інструменту. Так само повинно бути і для групи.

Групове життя повинно проявлятися в груповій формації на фізичному плані. Група повинна володіти сприйнятливим чутливим апаратом, відповідним астральному тілу, а груповий розум повинен бути добре організованим і таким, що функціонує ритмічно. Так після досягнення цієї конкретної стадії групова “особистість" стає активною, але активною в божественному значенні. Групова душа також в повному розквіті, як вираження внутрішнього Ашраму, і в самому серці групового життя, завуальована і прихована її зовнішнім особистісним виявом і її вібруючою люблячою душею, знаходиться точка живого вогню або життя, яке – в належний час і при вірних умовах – повинне бути перенесене у внутрішній Ашрам на тріадних рівнях. Це може означати, а може і не означати руйнування групового каузального тіла і встановлення прямої лінії зв’язку між чистим Ашрамом і групою учнів. На стадіях, підготовчих до цього бажаного досягнення, це безсумнівно означає певну зміну фокусу і поступове виникнення точки напруження на вищих рівнях, що повільно проявляються, аж до повного перенесення вогню.

Весь цей час вогонь в серці групового життя стає більш і більш живим, отже, більш і більш духовно руйнівним. Зараз можна бачити активізацію другої розглянутої якості, конструктивного запланованого використання сил руйнування. Саме останні часом відповідальні за зсуви, розколи, розходження і нещастя, характерні для ранніх стадій групового життя. На ранніх стадіях вогонь збуджується Духовною Тріадою, однак сама група свідомо ним не маніпулює. Група езотерично стає “твердю", що горить, і багато часу зберігалося б і багато непотрібного нещастя, болю і страждань уникалося, якби члени групи усвідомлювали, що з ними відбувається, і просто залишалися вірними, поки не завершиться “очищення вогнем" і не засяє яскраво і ясно життєвий принцип в груповому серці. Саме якості терпіння і витривалості дуже не вистачає членам групи, яка готується до Посвячення. Однак усвідомлення мети, що стоїть за всіма бідами і розривами, може привести до швидкого прогресу – завдяки, знов-таки, простій практиці божественної безстрасності. Божественна безстрасність було видатною якістю Вчителя на хресті Голгофи. Сім слів, вимовлених на хресті, відносилися до інших, до Його місії, до світової потреби, до відносин з Отцем або Монадою. Учні ж і прагнучі цілком зайняті собою, своїм впливом на інших, своїми випробуваннями і болем або критикою своїх братів або себе! Мета, головна задача не відобразилася в їх свідомості. Часто функціонує тільки групова особистість, в той час як любов, що скріплює, відсутня і руйнівний приплив життя не допускається в серце Коштовності. Він блокується, уривається груповими станами, і доти, поки не визначилася хоч якась сполучена воля спільно робити те, що треба для зміщення життя групи на більш високі рівні обізнаності, в Ашрам, що знаходиться на буддхічних рівнях, техніка перенесення не повідомляється Вчителем групі. Саме про це йдеться в наступному реченні правила:

2. Нехай вона знайде Слово, яке і виконає цю задачу.

Яка техніка перенесення? Вона ділиться на три стадії, кожну з яких членам групи доводиться напрацьовувати спільно. Перша стадія сполученого напруження направлена на те, щоб досягнути настільки сильного запланованого концентрованого наміру, щоб група невідступно орієнтувалася на виконання найближчої задачі і функціонувала цілеспрямовано, як єдиний індивідуум. Це найважча з стадій, але з нею доведеться справиться до того, як почне надходити допомога від Вчителя внутрішнього Ашраму; Він по відношенню до групи те ж, що Монада по відношенню до учня, вічно прагнучого езотерично “відкинути" каузальний провідник. Дана точка напруження повинна підтримуватися у високій вібраційний активності протягом всього процесу перенесення. Нагадаю, що видатною властивістю Ісуса Назарянина перед розп’яттям була абсолютна безмовність; саме в останній проявляється ефективність четвертої згаданої якості. Група на цій стадії так стурбована майбутньою задачею і так відчуває необхідність зберігати сполучене загальне напруження, що на неї опускається “безмовність таємного місця", яка швидко просуває роботу. Після досягненні цієї точки проявляється і стає все більш помітною третя якість – здатність працювати як мініатюрна ієрархія.

Результат всіх цих підготовчих стадій слідує спонтанно і автоматично. Підкреслюю, що група не чекає, поки їй буде повідомлене Слово; вона не шукає, не жадає відшукати Слово; вона не бере яке-небудь Слово за пропозицією старанного учня і не старається його “уповноважити". Слово є результатом точки напруження; воно виступає з безмовності, і його першим вираженням є просто повільно наростаючий темп групового “Звуку" або ноти. Як відомо, кожний індивідуум і кожна складена з індивідуумів група володіють власною специфічною нотою або звуком, який є творчим агентом сфокусованого групового життя.

Тут ми знову торкаємося грядущої Науки Заклику. Груповий звук, підвищуючись з посиленням і стабілізацією напруження, здійснює призовну дію і зрештою викликає відгук зі сторони внутрішнього Ашраму, пов’язаного із зовнішньою групою. Коли відгук Вчителя фіксується в груповій свідомості і Його потужність додається до потужності групи; звук, що видається групою змінює свою якість, розширяється, урізноманітнюється і збагачується, потім осаджується поза кільцем-не-переступи групового життя; осадження приймає форму Слова. Слово, будучи результатом групової активності, фокусування і напруження, плюс допомоги Вчителя, викликає три наслідки:

Приводить до злиття зовнішньої групи з внутрішнім Ашрамом.
Переносить групове життя по груповий антахкарані, фокусуючи його раз і назавжди в Ашрамі Вчителя.
Результат такого перенесення двоякий:

а. Зовнішня група, висловлюючись окультно, вмирає.

б. Душа групи, що злилася зараз з життєвим аспектом на рівнях, що перевищують рівні існування каузального тіла, втрачає своє значення; має місце Велике Зречення, і каузальне тіло, послуживши своїй меті, вмирає і руйнується. Так, згідно з теологічним догматом, помер Христос на хресті. Однак Він не помер, а все ще живий; це завдяки Його життю врятовуються всі душі.

Вивчаючим езотеризм важко зрозуміти, що майбутні Школи Просвітлення будуть ставити акцент на життєвому аспекті, а не на контакті з душею. Метою буде перенесення, а не єдність. Сьогоднішні прагнучі і учні являють собою в основному наслідок старої методики навчання, плід процесів, яких зазнавало людство. Зараз основоположний перехідний період; учні і прагнучі світу в цей час знаходяться, фігурально кажучи, на тій же стадії, що і група, яку ми розглядаємо – на стадії перенесення життя із зовнішньої форми у внутрішню суть. Звідси трудність, що стоїть перед всіма нами, і настійна задача реалістично вникати в те, що я стараюся повідомити. Проблема душевного торкання це те, що ви здатні зрозуміти і розумієте, принаймні теоретично. Проблему ж перенесення життя з вищої точки нинішнього досягнення в деякий смутний містичний духовний фокус зрозуміти не так просто. Не забувайте, що я і не шукаю розуміння, оскільки пишу для тих, хто прийде після вас, для тих, хто буде проявляти собою перевтілені аспекти ваших теперішніх “я".

Таким чином, ви помітите, що чотири описаних якості дозволили групі промовити Слово. Слово, вимовлене зараз членами групи, яка знаходиться під натхненням Вчителя (я навмисно вживаю слово “натхнення"), вийшло; воно пішло з сфери безпосереднього групового впливу; воно надало ініціюючий імпульс на душу групи і по-новому оживотворило життєвий аспект, Коштовність в Лотосі душі. Тепер з’являється можливість виконати третє велике розпорядження, приведене в правилі:

3. Нехай вона знищить своєю динамічною Волею те, що було створено в середній точці.

При виконанні зазначеної вимоги група зустрічається з головним випробуванням при роботі перенесення. Члени групи спільно зберегли точку напруження; вони спільно створили антахкарану; вони спільно своїм груповим звуком привернули увагу Вчителя і Ашраму Вчителя; їх загальний звук прийняв форму Слова, і це Слово впливало на життєвий аспект групи всередині форми групової душі; воно так його наситило енергією, що руйнування каузального тіла тепер на порядку денному. Після чого група має тенденцію розслабитися, що цілком нормально; Слово безповоротно вимовлене, і все добре і безпечно закінчилося. Насправді ж все зовсім не так. Могутністю своєї об’єднаної любові група справилася з особистими труднощами і виробила чотири якості; вона знайшла також Слово, здатне торкнутися душі – бо Слово завжди пов’язано з другим аспектом і з цієї причини здатне досягнути і енергетизувати душу, яка сама по собі є другий аспект.

Але зараз, на кінцевих стадіях великої роботи перенесення, група зобов’язана прийти до нової точки напруження і спільного досягнення. Вона зобов’язана використати динамічну волю, енергію першого аспекту, і добитися тим самим остаточного руйнування каузального тіла. Життя всередині каузального тіла вже стимульоване і оживотворене і тепер намагається розламати свою обмежуючу форму. Провідник душі зазнає тиску зсередини, і тепер – як у разі індивідуального Посвяченого, так і у разі Посвяченої групи – повинен бути нанесений завершальний удар зовні, актом сполученої волі; він відповідає великому вигуку Христа на хресті, коли Він сказав: “здійснилося!". При цих словах, як нам кажуть, завіса в храмі роздерлась від верху до низу і життя Христа піднялось до Отця. Продумайте значення сказаного: “Те, що було створено в середній точці", більше не потрібне. Ніякий посередницький принцип, посередник між людиною і Отцем більше не потрібен; Монада і особистість повністю сполучилися і досягли довершеного взаємозв’язку; троїстість поступилася місцем подвійності і перед Посвяченим відкривається Шлях Вищої Еволюції.

Очевидно, дана фаза групового досягнення представляється поки що об’єктом надії. Вона набагато перевищує можливості сьогоднішніх груп, також як четверте Посвячення набагато перевищує можливості середнього прагнучого або учня. Але групи повинні мати свої кінцеві цілі і прагнути до бачення, також як і індивідуум; я кладу основу для тієї фази групового життя і об’єднаного спрямування, яка буде відмітною рисою грядущої ери. Є ще три міркування, які бажано викласти:

По-перше, здатність динамічно використовувати групову волю можна легше зрозуміти, якщо уяснити, що вона означає розширення точки напруження до сфер, які включають надсвідомість учня; крім того, звільнення життєвого аспекту з в’язниці каузального тіла приводить до нового циклу заклику і призовної активності. Це викликає притоку руйнівного аспекту божественної Волі і, як наслідок, повне руйнування каузального провідника.

По-друге, не треба вважати, що всі учні в групі повинні знаходитися в процесі прийняття четвертого Посвячення. Група може складатися з учнів і Посвячених всіх степенів, хоч в її складі повинен бути щонайменше один учень, що прийняв Посвячення розп’яття. Така необхідність символізується для нас тісним зв’язком між Ісусом, що приймає дане Посвячення, і Христом, що прийняв його раніше. Чим різноманітніша група, тим багатше її життя і можливості. Не забувайте про це. Один натяк я можу дати на цю важку тему. Коли позначаються результати першої точки напруження, перед народженням Слова, Посвячені четвертого рівня всередині Ашраму приходять на допомогу і значно сприяють в досягненні групою кінцевої мети.

По-третє, зверніть увагу, що тут додано багато нової інформації про четверте Посвячення. Те, що я повідомив, можна застосовувати як до індивідуального прагнучого, так і до групи, що шукає Посвячення. Уважно читайте сказане, пам’ятаючи, що для вас поки неможливо розрізняти між тим, що символічне, і тим, що може бути фактичним. Завдяки цьому таємниці Посвячення надійно охороняються.

Одне просте правило, яке сприяє розумінню і досягненню, завжди корисне. Велике Зречення стає можливим тільки коли життя учня або групи визначає практика малих зречень. Зречення від амбіцій, від всіх особистісних зв’язків, зречення від всього, що заважає прогресу, як він відкривається оку душі, кладе міцну основу для остаточного великого перенесення, для зречення від того, що еонами означало красу, істину і благо і що здавалося останньою метою будь-якого спрямування. Спрагою побачити те, що слідує за очевидним завершенням злиття з душею, повні в цей час учні, серед них деякі з вас. Щоб всі ви могли проникнути за цю завісу, побачити її “роздертою від верху до низу" і сказати разом з тими, хто стоїть на тому ж рівні: “здійснилося!”, є моїм великим сподіванням. Тоді для вас і інших відкриється Шлях Вищої Еволюції, і слава Господня побачиться в новому світлі – світлі, яке затьмарить і відкине в тінь всі попередні цілі і видіння.

Правило дванадцяте

Правило, до якого ми приступаємо, вводить нас в сфери позапланетної енергії, в світ більшої свідомості, до якого прагнуть вищі Посвячені. Ці сфери специфічно пов’язані і з минулим, і з майбутнім. Правило можна також назвати формулою, що визначає роботу Нової Групи Світових Служителів.

Три правила для Посвячених і учнів, що залишилися вивчити, пояснюють роботу Нової Епохи і грядуще одкровення, яке зробить таку роботу назрілою і можливою. Тому вони представляють для нас виняткову важливість. В одинадцяти вивчених правилах ми бачили, як Посвячений або учень крок за кроком підвищував свій статус від прийнятого учня, що стоїть перед Ангелом Присутності, до тієї точки досягнення, коли духовна воля розкривається для відданого, повністю усвідомленого служіння до моменту четвертого Посвячення, коли контроль здійснює атма або чистий дух, коли Духовна Тріада виражає природу Монади, коли ототожнення з метою божества приходить на зміну проясненню розуму, а також співпраці з Планом на основі чистої любові. Всі ці слова намагаються визначити шлях прогресу, який для Посвяченої свідомості є необхідною підготовчою стадією до Шляху Вищої Еволюції, також як Шлях Випробування є необхідна підготовча стадія для прийняття в Ашрам. Коротше кажучи, можна сказати, що одинадцять розглянутих правил визначають свідому активність Посвяченого на наступних стадіях і при наступних впливах:

Стадія тверді, що горить і встановлення просвітленого групового зв’язку. Останній зумовлюється розумом, що функціонує як аспект групового розуму.
Стадія ашрамного розпізнавання і встановлення прогресуючого групового ритму; ці взаємні дії приводять до необхідного групового напруження.
Стадія видання групового звуку і отримання здатності закликати божественність, яка супроводиться спільним груповим збагненням того, що “Бог є Вогонь".
Стадія згасання менших вогнів, завдяки попередньому збагненню, і вироблення певної групової реакції на божественну мету або волю; вона зрештою приводить до відкидання Законів Карми і Відродження, що зумовлюють життя в трьох світах.
Стадія тріадного сприйняття і встановлення духовного контакту, що приводить до відкидання як життя форми, так і життя душі. Подвійність більш не визнається.
Стадія ототожнення з життєвим аспектом і повної божественної інтеграції в більше Ціле. Тоді Посвячений просувається в життя, а не в свідомість – це положення істини вам неможливо зрозуміти в цей час.
Стадія групового промовляння Слова і встановлення прямого зв’язку з Шамбалою як складовою частиною Ієрархії. Вона означає видання подвійного акорду.
Стадія відгуку на вищі аспекти семи Променевих Життів і встановлення контакту з Трьома і Єдиним. Це відбувається згідно з Законом Додаткових Семи.
Стадія так званого духовного зречення. Вона утверджує новий підхід і приводить до розпізнавання істинної природи Єдиного Посвятителя.
Стадія зривання всіх завіс і отримання могутності, що дозволяє працювати з енергією світла і нагороджуючи тим самим новою корисною здатністю – здатністю працювати з аспектом свідомості в формах.
Стадія, на якій можливості смертоносного аспекту божественної мети можуть використовуватися для здійснення божественної мети плюс досягнення повного ототожнення (як група) з божественною волею. Вона знаменує період Великого Зречення і передує остаточному виходу з Четвертої Творчої Ієрархії, людського царства.

Такий короткий неадекватний виклад цих більш загальних і більш зрозумілих результатів слідування правилам. Посвячений звільняється і стає динамічним чинником в діючій Ієрархії. Правило XII проясняється для нього не тільки завдяки його просвітленому розуму, але і завдяки вищим божественним якостям, які пов’язані з вираженням волі і мети планетного Логоса.

Отже безсумнівно, що лише ті, хто досяг стадій роботи, описаних в Правилах X і XI, здатні по-справжньому осмислити мою інформацію. Знов попереджаю, що очевидне значення трьох правил, що залишилися, насправді не є істинним духовним значенням, оскільки в них розбирається робота Ієрархії, що планується в наступному великому циклі, Віці Водолія. Тому ми розберемо ті види активності і плани, які розвинуться і зростять нову культуру і цивілізацію після того, як світ повільно розпрямиться після світової війни (1914 - 1945 рр.). Правило таке:

Правило XII.

Нехай група служить, як вказує Водолій; нехай Меркурій веде групу верхнім Шляхом, і нехай Тілець дає просвітлення і бачення; нехай, поки група трудиться в Рибах, знак Спасителя бачиться над аурою групи.

Пригадайте, що в правилі для кандидатів підкреслювалися:

Застосування рук в служінні для зцілення, благословення і заклику.
Знак Вісника на ногах; він відноситься до застосування інтуїції, якою управляє Меркурій.
Використання “ока". Це насправді не третє око (яке усього лише символ), але здатність проявляти розвинену могутність душі. Вона є проміжною між могутністю розуму і динамічною електричною енергією чистої волі.

Для Посвяченого правило несе те ж послання, але в нескінченно більшому масштабі, і застосування правила залучає енергію Водолія, розсудливу могутність Меркурія і просвітленість Тільця з тим, щоб просувати ієрархічну роботу на планеті в планетному циклі, який вже більше двох тисяч років зумовлюється Рибами.

Подумайте над цим, бо, зрозумівши, ви побачите формулу роботи Ієрархії по відновленню світу після руйнування, що мало місце з 1900 року. Тут є великий трикутник енергій, що функціонує через посередництво Меркурія, мислячого, розсудливого Вісника Богів:

Отже, Ієрархія зумовлюється в цей час трьома великими сузір’ями:

Водолієм – Охоронцем того “життя з лишком", про яке говорив Христос і на яке Він сьогодні може спиратися новим, динамічним чином з тим, щоб домагатися необхідного відновлення. Ця енергія являє собою “здійснюючу силу універсальності". Вона відноситься до майбутнього.
Тільцем – Відкривачем бачення, “оком Богів", донором просвітлення. Він визначає теперішній час.
Рибами – Натхненням Світового Спасителя, а також полем порятунку. Це поле сили, в якому доводиться працювати двом іншим силам. Воно утворене минулим.

Всі три сузір’я виливають свої енергії у великий Ашрам Саната Кумари, Ієрархію; там енергії нагромаджуються і зберігаються, потім “при швидкому сприянні Меркурія" передаються в поле людської свідомості. Внаслідок цього до просунутого людства приходять інтуїція (керована Меркурієм) і просвітлення. Саме через інтуїтивних людських істот людству дається знання Плану і може просуватися робота відновлення.

1. Нехай група служить, як вказує Водолій;

У цей час Посвячена свідомість бачить, як Ієрархія специфічно насичується життям і енергією Водолія, що несе поки незнаний аспект життєвої енергії божества. Це, звичайно, важко зрозуміти і буде по-справжньому зрозуміло тільки в кінці Епохи Водолія.

2. Нехай Меркурій веде групу верхнім Шляхом, і нехай Тілець дає просвітлення і бачення;

Посвячений бачить, що Нова Група Світових Служителів знаходиться під могутністю Тільця, яка просвітлює, тоді як інше людство зазнає поки впливу Риб. Маємо, отже, “осяваючу хмару пізнаваних речей", яка нависла над людством подібно до того, як Ієрархія осяває Нову Групу і як душа осяває особистість людини; маємо необхідні прояснення і світло, які проливаються на будь-які виникаючі проблеми і чекають свого осадження через посередництво Нової Групи Світових Служителів і під впливом Тільця, що виношує просвітлення; маємо, в той же час, людство, що два тисячоліття зумовлюється енергією Риб, яка і визначила його чутливість. Маємо, таким чином, стан великої духовної спадкоємності. У даній комбінації енергій беруть участь сили, які активізують Ієрархію, обумовлять її Посвячених, торкнуться кожного Ашраму, принесуть світло в сьогоднішню пітьму – і як можна вже бачити – підштовхнуть до нового розуміння людську свідомість в Рибах.

Саме в Новій Групі Світових Служителів в нинішній період світової історії проходить тренування учнів для Ашрамів Вчителів. Це новий ієрархічний захід. У цій групі прийняті учні вчаться працювати так, як працює Ієрархія. Ієрархія працює в полі людського існування; Нова Група забезпечує те ж поле для нового учня. До цієї групи звертаються часами Посвячені різних Ашрамів для того, щоб вивчити ранг і якість учнів, задіяних в світовому порятунку, оскільки через цих учнів Ієрархія проводить свої плани. Посвячені виконують свою основну роботу на ментальних рівнях, за сценою, внаслідок чого їх потужність велика; особливо це відноситься до тих, хто прийняв третє Посвячення. Однак деякий процент з них активний в світі щоденного існування.

Завжди належить пам’ятати, що в наш час головна методика Ієрархії полягає в тому, щоб повідомляти натхнення. Вчителі не читають відкрито лекцій і не викладають у великих містах; Вони працюють виключно через Своїх учнів і Посвячених. Однак для Них стане можливим все частіше з’являтися серед людей, причому Їх будуть впізнавати, як тільки вплив Водолія міцніше утвердиться. Поки ж Вчителям доводиться продовжувати роботу “в безмовності всесвітнього Ашраму", як він називається; звідти Вони надихають Своїх працівників, а останні в свій час по-своєму надихають Нову Групу Світових Служителів.

Отже, ви помітите, що дія Водолія на Ієрархію (наскільки ви на вашій точці еволюції можете оцінити) полягає в тому, щоб залучити енергію Шамбали, яка, по суті, є енергією самого життя, що збуджується волею. Вона обумовила (і буде далі зумовлювати) основні зміни всередині самої Ієрархії. Принциповий тип енергії, що використовується досі Ієрархією, це, як добре відомо, енергія любові. Тепер до неї повинна додаватися енергія життєдайної волі. Доведеться випробовувати нові методи, нові підходи до людських проблем і нові способи роботи; експерименти з вхідними силами обов’язково будуть на порядку денному, хоч такі експерименти будуть базуватися на глибокому знанні і проводитися з мудрістю і розумінням. Однак реакція сучасної людини на древні сили закликає до обережності. Рід людський часто непередбачуваний завдяки чиннику вільної волі. Саме остання стоїть за тренуванням учнів, що вже неодноразово підкреслювалося. Нові методики і зміна акценту – з формування індивідуальної культуру на акцент на спільний груповий прогрес – визначають багато шляхів розвитку. Саме іншим акцентом на ті ж самі фундаментальні проблеми пояснюються нові здібності учнів; останні дозволяють досвідченим учням працювати з високою швидкістю і вищою за звичайну життєвою віддачею. Я хочу, щоб всі учні тренувалися відгукуватися на енергію Водолія, що надходить зараз в Ієрархію. Деякі з вас на це здатні, як прийняті учні і члени мого Ашраму. Отже, користуйтеся можливістю насичуватись енергією, яка приходить до всіх, хто через свою душу встановив контакт з Ієрархією, або є членом Ашраму, або як випробовуваний знаходиться на периферії великого Ашраму Саната Кумари – Ієрархії. Вплив Водолія в основному посилює ієрархічний зв’язок з Шамбалою, торкаючись кожного члена Його Ашраму від Христа до щойно прийнятого учня.

Саме учні дозволяють Новій Групі Світових Служителів сприймати знижений вплив Водолія; прийом цієї енергії повинен бути індивідуальною справою, що у великій мірі залежить від точки еволюції. Деякі члени Нової Групи Світових Служителів ніяк не відгукуються, – вони до цього не здатні; інші відгукуються настільки, наскільки дозволяє їх духовний статус. Приплив енергії Водолія це один з чинників, який дозволить Христу завершити Свою роботу, як Світовий Спаситель і Світовий Вчитель; він також дозволить Йому прийняти Посвячення, яке на Нього безпосередньо чекає і до якого Він готується три тисячі років – настільки піднесене і своєрідне це Посвячення. Саме цей вплив дозволив також Вчителеві Р. прийняти мантію Махачохана і стати Владикою Цивілізації – цивілізації, яка буде зумовлюватися ритмом сьомого променя.

На нещастя, саме вплив Водолія дав адептам Чорної Ложі здатність сіяти смерть у всьому світі. Ці злі істоти відгукнулися на вольову енергію Шамбали, на її життєдайну життєвість, але використали її для власних злих намірів, згідно своїй могутності, яка залежить від їх розташування на космічних сходах зла. Звідси війна. Я згадую про це тільки як про разючий приклад того факту, який часто невірно розуміється, що одна і та ж енергія або тотожна сила виробляє результати в свідомості Христа і в свідомості антихриста. Енергія єдина, однак форми, на які вона впливає, так сильно відрізняються одна від одної, що в одному випадку посилюється воля-до-добра, а в інших – воля-до-зла. Сама по собі енергія абсолютно безособова.

Тому група, яка “служить, як вказує Водолій", – це Ієрархія; група, яка “спонукається по верхньому Шляху” – це Нова Група Світових Служителів. Ця група керується Тільцем, їй божественна енергія Тельця дає “просвітлення і бачення". Таким чином ця група, фігурально виражаючись, є “биком, що мчить уперед по прямій лінії, чиє око спрямоване на кінцеву мету і випромінює світло". Але що це за кінцева мета? Це не мета самопросвітлення; ця мета – створити центр світла в світі людей і показати бачення синам людським. Ніколи цього не забувайте, і нехай Нова Група Світових Служителів уяснить свою місію і розпізнає вимоги до неї людства. Які ці вимоги? Я їх перерахую; прошу прийняти їх у всій їх простоті і діяти згідно.

Отримувати і передавати просвітлення з царства душ.
Отримувати натхнення від Ієрархії і передавати його далі.
Тримати бачення Плану перед очима людей, бо “без одкровення згори народ некерований".
Діяти як проміжна група між Ієрархією і людством, отримуючи світло і могутність і використовуючи їх під натхненням любові для побудови нового, завтрашнього світу.
Трудитися в Рибах, будучи просвітленим Тільцем і відгукуючись на імпульс Водолія, що надходить від Ієрархії.

Це не тільки індивідуальні задачі, але і кінцева мета всієї групи. Всі, хто відгукується на життєдайну силу Водолія і світлоносну силу Тільця, можуть і будуть працювати в Новій Групі Світових Служителів, навіть якщо вони і не володіють окультним знанням і ніколи не чули про своїх співробітників під цією назвою. Не забувайте про це.

3. Нехай, поки група трудиться в Рибах, знак Спасителя бачиться над аурою групи.

Розпізнаванню успішної роботи Нової Групи Світових Служителів буде сприяти Ієрархія, і свідченням такого розпізнавання буде поява символу в аурі групи – всієї групи. Цей символ буде посланий Ієрархією, конкретно Христом. Про те, який буде символ, говорити не мені. Він ще не заслужений, поки лише його смутні, невизначені контури можна розрізнити з рівня, на якому працюють Вчителі, але не з рівня самої групи. Це “знак Спасителя", який втілить в собі знак або показник (підпис, як виражалися середньовічні окультисти) нового виду порятунку. Аж до цього часу знаком Спасителя був хрест, і якість пропонованого порятунку полягала в свободі від субстанції або спокуси матерії і її хватки – свободі, що досягалася величезною ціною. Майбутнє приховує в своїй безмовності інші засоби порятунку людства. Чаша горя і агонії хреста майже опустіла. Радість і сила займуть її місце. Замість горя ми будемо в радості, яка буде виражатися в щасті і поведе зрештою до блаженства. У нас буде сила, якій буде потрібна тільки перемога і яка не буде визнавати нещастя. Навіть Чорна Ложа знає про зміну способу порятунку і поспішно згуртувала свої молодіжні групи під девізом “радість – від сили, сила – від радості". Видається закономірним для групового розвитку отримати визнання спочатку з боку зла, а потім з боку добра. Але “увечері встановлюється плач, а на ранок радість". Поки лише світає зоря – зоря Віку Водолія. Повний прилив світла невідворотно наближається до нас.

Правило свідчить, що “група трудиться в Рибах". Це лише означає, що поле роботи Нової Групи Світових Служителів – це рід людський, що зумовлюється і керується останні дві тисячі років енергією Риб. Як відомо, це енергія посередництва, яка розвиває у індивідуума чутливість. Робота, виконана завдяки цій енергії, настільки успішна, що утворилася посередницька група служителів; ця група діє як проміжна між Ієрархією і Людством, а також розвинула чутливий відгук людства на контакти, причому до такої міри чутливий, що відгук на активність Нової Групи Світових Служителів повинен бути дуже реальним і не може заперечуватися.

Енергія Риб, з якою доводиться працювати групі, протидіє енергіям, що надходять від Ієрархії і Нової Групи Світових Служителів. Зумовлене це тим, що енергія цього сузір’я йде одночасно з енергією шостого променя, з якою вона специфічно “співпадає", як це езотерично називається. Звідси труднощі. Припинення впливу Риб, повільне видалення сили шостого променя, енергія Водолія, що приходить через Ієрархію (вона торкається в цей час в основному самої Ієрархії і ментального і астрального планів) – ось умови, в яких ми повинні шукати причину всього нашого нинішнього неладу. У цій ситуації маємо демонстрацію в планетному масштабі значення внутрішніх причин, що викликають зовнішні наслідки. Однак поступово Ієрархія починає проводити і енергію Шамбали, і енергію Водолія; Самим Вчителям доводиться вчитися використовувати нові вхідні енергії для служіння Плану, також як індивідууму в будь-якому конкретному втіленні доводиться вчитися працювати з наявними астрологічними силами, що впливають на те або інше з його тіл або на всю його особистість; ці енергії, як добре відомо, можна обертати як на добро, так і на зло. Вчителям неможливо обертати енергії на злі цілі, однак Вони зобов’язані опановувати нові техніки і методи роботи, які визначаються новими умовами; останні можуть торкатися самої Ієрархії, або викликати реакції в четвертому або інших царствах, що приводять до швидкої зміни орієнтації і установок.

Ці сили і енергії – від зодіаку або від того або іншого з семи променів – вливалися в наше планетне Життя незліченні еони. З кожною їх циклічною появою форми і субстанції в трьох світах, з якими вони стикаються і через які проходять, показують різну міру еволюційного відгуку і чутливої реакції на вплив. Відгук і реакція людського сімейства загалом або індивідуума всередині цього цілого відрізняються від відгуку і реакцій в попередньому циклі; з цими чинниками Ієрархії доводиться рахуватися, циклічно змінюючи свою техніку і методи роботи для того, щоб відповідати потребі, що міняється. Це ніколи не проявлялося Вчителями з такою ясністю, як сьогодні. Війну потрібно розглядати як обурення формальної сторони природи проти старих умов, проти нових зумовлюючих чинників, що привносяться Чорною Ложею. Між двома силами – чутливою, що прямує вперед і готова до того, що новіше і краще, та реакційною, статичною, що вирішила задушити життя всередині форми – знаходиться Ієрархія в середній точці:

а. Встаючи всією своєю вагою на сторону нового, духовного і бажаного.

б. Одночасно сама пристосовуючись до нових умов і нових виникаючих чинників.

в. Шикуючись як залізна, непохитна, нерухома стіна між людством і силами зла.

Зараз епоха кризи, той великий момент, до якого Ієрархія готувалася від дня свого заснування на Землі. Повільно протягом віків люди тренувалися і підготовлювалися до Посвячення; їх вчили розвивати Посвячену свідомість, після чого вони займали своє місце в рядах Ієрархії, а пізніше переходили у вищий центр – Шамбалу.

Паралельно лінії розкриття індивідуума має місце велике, хоч і повільне розширення людської свідомості і поступове, стійке прогресування уперед, до світла. З’явилася можливість створити Нову Групу Світових Служителів – чоловіків і жінок, чутливих до нового внутрішнього бачення і вхідних сил та енергій. Отже, кожна група, чи є це Ієрархія, Нова Група Світових Служителів або саме людство, вирішує свої власні внутрішні проблеми відгуку, розпізнавання і відповідальності; для кожної також характерне зовнішній рух в двох напрямах: до того, що вище, що веде до кращого, більш духовного майбутнього з всім, що під цим мається на увазі, а також до того, що вкорінене в минулому і пов’язано з ним, що закристалізоване, реакційне, засліплене в своєму егоїзмі і матеріальності, що мобілізовано на збереження старого, якому призначено відійти, і на стримування нового.

Як індивідуальні прагнучі, ви знаєте, що така ситуація внутрішньо наявна при будь-яких конфліктах і зовні проявляється між душею і особистістю. Дію тих же зумовлюючих чинників можна спостерігати в будь-якій групі, організації, світовій релігії, в будь-якій нації, також як і на планеті загалом. Мільйони років тому Ієрархія уяснила, що такий час кризи і конфлікту неминучий. Справитися з ним легше усього було б – як справлялися в минулому з меншими конфліктами – шляхом безпосереднього втручання. Шамбала і Ієрархія могли б разом покінчити з нинішньою світовою кризою, але в цьому випадку вона би виникла знов і виникала доти, поки саме людство не покінчило б з нею раз і назавжди на фізичному плані.

У цій ситуації символічна рішучість Організації Об’єднаних Націй перемогти і примусити до беззастережної капітуляції агресивні нації – агентів Чорної Ложі; вона свідчить і про прогрес людського духу (написано у вересні 1944 р.). У цей час Ієрархія стримується від зовнішніх дій, але просто надихає і передає потрібну енергію, даючи можливість роду людському знайти власний шлях до свободи, піти від Риб в ауру і поле активності Водолія під водійство тих, хто відгукується на просвітленість Тільця.

Очевидна краса цього плану і його синтезуюча, кульмінаційна корисність? Сьогоднішня криза означає успіх попередніх еволюційних циклів, під час яких людство оволоділо певними уроками. Все післявоєнне планування, реакція, що широко розповсюдилася на ідеали (незважаючи на всі зусилля злих, реакційних сил), а також шалене сум’яття, що збаламутило всі рівні людської свідомості, плюс випробування нещастям і стражданнями відкривають запечатані раніше зони в людських розумах, вставляючи туди просвітлення і вимітаючи звідти погані старі стани. Це символізується для нас руйнуванням древніх міст і змішанням рас внаслідок війни; це також свідчення прогресу, що готує до великих розширень свідомості. Такі розширення людського розуміння повністю змінять людське мислення в наступні сто п’ятдесят років; вони приведуть до змін в релігійних методиках; вони принесуть розуміння і злиття. Коли ця робота буде завершена, наступить ера миру у всьому світі, яка буде символізувати стан людського духу. Люди тоді візьмуться за велику справу, що чекає всіх нас в Новому Віці – за розсіяння мани і внесення більш ясного світла на астральний план, також як кращі фізичні стани будуть внесені на фізичний план. Все є заплановано і визначено; правильні енергії і сили будуть доступні, оскільки Ієрархія завжди працює згідно з Законом Циклів і Циклічної Компенсації. Вчителям точно відомо, що саме має відбутись в належний час завдяки так званій “кризі просторового розширення". Вони називають це взаємозамінністю часу і простору – фраза, що вже смутно починає вами сприйматися.

Два Правила, які нам залишилося вивчити, стосуються роботи Ієрархії в Віці Водолія. Тому вони призначені для більш просунутих учнів і Посвячених. Ми неодноразово переконувалися, що (в цей час) Ієрархія, оскільки вона – Ашрам Самого Саната Кумари, – специфічно і в новому значенні віддається впливу Його вольової природи. Це означає, що Члени Ієрархії, знайомі з Планом на найближчий цикл для Них і для людства, приймають нову, більш “відповідну" концепцію божественної Мети, яка лежить за Планом і мотивує його. Воля Божа стає Їм зрозумілою. Вона приймає більш чіткі контури. По мірі того, як наш планетний Логос наближається до кульмінації Посвячення, яке Він зараз проходить, Його Ашрам, Ієрархія, повинна відчути і відчуває (як частина нормального розвитку) цей ефект. Від Христа до щойно прийнятого учня, всі на своєму власному місці все сильніше відгукуються на “волю Божу". Це робиться не сліпо, з покірністю, але з розумінням і “стійкістю". Таке сприйнятливе відношення з боку Ієрархії приведе до величезних, необхідних, нежданих змін. Деякі з них можуть відбуватися зараз; інші – в майбутньому. Наступні ідеї допоможуть уясняти положення справ:

Змінилася вся методика тренування учнів на Посвячення і введення їх в різні Ашрами, утворюючі великий Ашрам Господа Світу. Вчителі більше не стурбовані індивідуумом, який там або тут старається просуватися згідно з Планом, який бачить сприятливу можливість і мабуть готовий до того, що називається “ініціюванням відгуку Посвяченої свідомості". Ієрархії стає ясно, що з приходом Епохи Водолія групова підготовка, групове Посвячення і групове прийняття повинні прийти і прийдуть на зміну іншим методам. Старі методи, засновані на прямому зв’язку між Вчителем і учнем, досягли вершини своєї корисності на початку Епохи Риб. Біля двох тисяч років тому ці методи показали себе настільки успішними, що, завдяки інтенсивному відгуку людства, сотні зараз готові “до введення". Така готовність і успіх ставлять Вчителів в складне становище, вимагаючи перегляду Своїх планів і корекції Своїх методик.
Не тільки індивідуальний підхід до Ієрархії змінився груповим підходом, але крім того зараз стало можливим провести в якійсь мірі об’єктивне, екзотеричне тренування. Звідси заснування Нової Групи Світових Служителів. Остання являє собою головним чином групу, яка, працюючи на зовнішньому плані щоденного фізичного існування, зберігає тісну ашрамну цілісність; вона тим самим утворює поле служіння для прийнятих учнів, що стараються проявляти своє служіння, а також забезпечує місце зустрічі для всіх рішучих прагнучих, де їх можна випробовувати і перевіряти їх мотиви і завзятість, перш ніж їх приймати. Це нове підприємство, оскільки відповідальність за підготовку прагнучих до прийнятого учнівства перекладається на плечі учня, що дав обітницю, звільняючи безпосередню увагу приймаючого Вчителя. Останній звільняється для інших областей служіння. Це сам по собі один з головних показників успіху еволюційного процесу людства. Таке “перекладання" було почате Самим Христом; Він дуже часто працював з людьми через інших, спілкуючись з людством через Своїх дванадцять Апостолів, розглядаючи Павла як заміну Іуді Іскаріоту. Будда практикував ту ж систему, але Його група була переважно пов’язана з Ним, а не з світом людей. Христос послав Своїх Апостолів в світ людей, щоб пасти овець, шукати, направляти і стати “ловцями людей". Учні Христа були пов’язані насамперед зі страдницьким світом, і лише потім – зі своїм Вчителем; в Ієрархії досі панує така ж установка, хоч вона не менше віддана Христу. Те, що Будда заснував символічно, в зародку, стало фактично існувати на вимогу Епохи Риб.
Третя велика зміна мала місце у ставленні Ієрархії до Шамбали; про це вам з потреби мало що може бути відомо. Можливо, я зумію пояснити приховане значення символічною мовою. Енергія, що еманує з Шамбали, розділяється на два прямих характерних потоки. Один, що втілює динаміку мети, виливається зараз в Ієрархію і в сім її головних Ашрамів; інший, що втілює динаміку рішучості або просвітленої натхненної волі, досягає безпосередньо людства через Нову Групу Світових Служителів. Досі сполучений потік шамбалічної сили виливався в Ієрархію, надходячи в своєму недиференційованому вигляді і якості у всі групи всередині Ієрархії. Зараз якість рішучості або того, що середня людина розуміє під словом “воля", вливається в Нову Групу Світових Служителів, тоді як енергія динамічної мети, диференціюючись на сім потоків, виливається в кожну з “семи точок прийому", в Ашрами Вчителів в кільці-не-переступи Ієрархії. Ці сім видів мети втілюють сім енергій, які реорганізують ієрархічні підприємства і таким чином прискорять настання Нової Епохи. Сім цілей наступні:

а. Незнана, незрима і нечутна мета Саната Кумари. Це таємниця самого життя, відома тільки Йому одному. На початковій фазі цього нового вираження вона працює через Ману і Вчителя Морія; саме вона вуалює центральну містерію, до якої всі езотеричні школи – якщо вони справжні за своїм імпульсом прискорення – зрештою прийдуть. У чому вона полягає, ми ще не знаємо, але натяк є в Правилі XIII.

б. Мета, що лежить в основі одкровення. Це в якійсь мірі нова для вас ідея, оскільки ви схильні вважати одкровення само по собі кінцевою метою. Ви рідко розглядаєте його, як наслідок внутрішньої мети Саната Кумари. Досі акцент ставився на аспекті одкровення-прозріння; воно вважалося наслідком того, що учень зробив з собою і завдяки чому він отримав можливість стати приймачем одкровення-прозріння. Однак за всіма успішними одкровеннями божества протягом віків стоїть одна знаменна мета; всі вони проявляються аспектами Великого Прозріння. Саме через процеси прозріння божество повільно осяває людську свідомість. Це семискладове прозріння; кожне з семи царств природи відкриває один аспект, причому прозріння кожного з семи складається з семи або чотирнадцяти менших прозрінь або фаз.

Поміркуйте над цим і навчіться розрізняти між баченням (що являє собою божественне поточне прозріння в тій мірі, в який учень здатний його уловити у часі і просторі) і прозрінням, що являє собою синтез божественної виразної мети. Останнє пов’язане з волею-до-добра, яка, в свою чергу, є повним вираженням природи любові Божества.

в. Нерозпізнана (поки ще) мета, яка пробудила творчу активність нашого Планетного Логоса. Вона ввела в дію третій аспект божественної Трійці. Звичайні причини, що висуваються кінцевим розумом людини для пояснення того, що називається “виявом", а також подвійність будь-якого існування і зв’язку між духом і матерією ніяким чином не є реальним поясненням божественної мети; вони базуються на власній сутнісній подвійності людини; вони являють собою найбільш високе пояснення її власної божественної природи, на яке вона здатна в цей час. Це потрібно пам’ятати. Вони – її відгук на другий Промінь Взаємного Тяжіння, який іноді іменується Променем Любові-Мудрості. Вони не є вираженням її відгуку на Волю Божу, але лише засвідчують обмеженість її визначення божественної мети. Як ви помітите, вони абсолютно нічого не визначають. І я не можу допомогти вам розпізнати цей третій аспект і вічну мету Господа Світу. Як душа шукає втілення для того, щоб здійснити свій задум і прийняти одне з вищих Посвячень, так і Санат Кумара прийшов у втілення через посередництво нашої планети для того, щоб здійснити Свої задуми (відомі Йому, як космічній Душі, на космічних ментальних рівнях) і прийняти одне з вищих Посвячень, які відмічають Шлях Посвячення для великих насичуючих Життів планетних сфер. Він може прийняти це конкретне Посвячення завдяки досвіду, який напрацьовується в провіднику, що виражає особливий стан свідомості усього нашого планетного вияву. Йому потрібен інструмент, в якому клітки і атоми Його тіла (всі життя у всіх царствах), а також цілісні організми всередині цього тіла (різні царства природи) стояли б на тій своєрідній точці еволюції, на якій всі вони знаходяться зараз.

Це найбільший натяк, який я можу дати; з нього ви можете зробити висновок, що для того, щоб краще вловити і зрозуміти Його божественну мету, вам також доведеться готуватися до того конкретного Посвячення, яке для вас – на вашому крихітному рівні обізнаності про задум – є мікрокосмічною аналогією Його космічному наміру. Яке це Посвячення, я не маю права відкрити. Єдине, для чого можуть служити ці натяки (про семискладову божественну мету) – це розвивати у вас, учні, здібності мислити абстрактно, дуже потрібної здатності, перш ніж ви зможете встати на Шлях Вищої Еволюції; до нього-то і готують людський дух п’ять відкритих сьогодні людству Посвячень.

г. Таємнича мета, яка привела в дію Принцип Болі. Страждання і Біль – істотні вимоги для виконання цієї мети. Здатність страждати, ця відмітна риса людства, являє собою видатну свідому реакцію на оточення четвертого, людського царства природи. Вона співвідноситься з умінням мислити і свідомо зв’язувати причину з наслідком. Це процес руху до того, про що сьогодні і не мріють; в даній заяві, брат мій, я маю на увазі саме це. Здатність відгукуватися через біль не властива (в тому значенні, в якому його розуміє людська істота) жодному долюдському царству, ні надлюдським царствам, також як її не було в попередній сонячній системі і не буде в наступній. Вона пов’язана з аспектом творчого пізнання, аспектом і характеристикою, властивою людству.

Цього аспекту не було в попередній сонячній системі, в якій функціонували інші аспекти творчого пізнання. У теперішній сонячній системі він перейшов з латентного стану в актуальний в субстанції людських тіл, через які людська душа напрацьовує досвід. Він містить таємницю краси у вияві, і його перше вираження може бути видиме в творчій досконалості деяких видів мистецтва, за які відповідальна людина, і тільки людина. Жодне царство природи, крім людського, не творить форм, не створює гармонійних поєднань кольорів і звуків; всі види творчого мистецтва – результат еонів конфлікту, болю і страждання. Євреї, як продукт людства попередньої сонячної системи, ці втілені залишки тієї сонячної системи, зазнали всієї повноти страждання і в цей час знаходяться на передньому фронті творчих мистецтв, особливо групових, таких як створення деяких великих творів кіномистецтва, а також в області наукових відкриттів.

Як можна бачити, встановиться тісний зв’язок між цією четвертою метою Саната Кумари, четвертим людським царством природи і четвертим Променем Гармонії через Конфлікт. Саме збалансований зв’язок між цими трьома, який кульмінує при четвертому Посвяченні, створює довершену красу творчого задуму індивідуальної душі або – на іншому рівні посвячувального процесу – задуму універсальної душі Господа Світу. Оскільки четвертий промінь зараз тимчасово поза повним втіленням, спостерігається відносний спад в мистецтві. Цикл страждання наближається до кінця, і ми пізніше побачимо – коли четвертий промінь знов увійде в повну об’єктивну активність – на наступному витку спіралі повернення мистецтв, вже набагато більш піднесених, ніж зараз.

д. П’ята велика таємниця, прихована за метою Саната Кумари, специфічно пов’язана з циклічним виявом всього, що є в трьох світах людської еволюції. Вона відноситься до того, що повільно входить у вияв через посередництво нижчого конкретного розуму по мірі того, як він приборкує бажання і приводить субстанцію і матерію у відповідність з божественною думкою. Сукупність найвищих моментів людського мислення у всіх областях матеріально визначає те, що з’являється на фізичному плані у всіх царствах природи, осаджує цивілізації і культури і проявляє собою найкращий відгук в момент прийому людиною космічного враження.

Це все, що можна сказати в спробі підсумувати задум і образ або мету божественної активності протягом віків. Ми знаємо, що нам поки абсолютно неможливо виразити або відтворити у проявленій формі красу цього задуму і творити відповідно до думки Бога, однак – вік за віком – здатність людини до мислення і її творча уява повільно розкривають цей задум; кожний світовий цикл засвідчує вияв більшої краси, засвідчує, як тонкі впливи людського мислення на долюдські царства природи невпинно виносять незнане на поверхню, змінюючи флору і фауну планети і готуючи шлях до чуда, коли Ієрархія знов буде екзотерично проводити План на землі і допомагати людському роду працювати з повним розумінням божественного задуму.

Є ще одна причина зміни планів Ієрархії. Вчителям треба підготуватися до цієї запланованої близької події. Вони стоять перед необхідністю змінити Свої методики роботи для того, щоб адекватно виконувати вимоги, що ставляться до них. Їм набагато легше працювати, як просвітленим Розумам, над ментальною субстанцією Своїх учнів, ніж працювати на фізичному плані, з’єднуючи розум і мозок просунутих людських істот. Люди схильні забувати, що з кожним прогресом людства вимоги до Ієрархії змінюються, повинні задовольнятися нові потреби, використовуватися нові техніки і застосовуватися нові експериментальні методи. Оскільки я пишу для учнів і Посвячених, я привертаю до цього їх увагу. Їх ментальне тренування не закінчується з досягненням деяких духовних посвячувальних цілей.

Таким чином, п’ята мета тісно пов’язана з всією темою “одягу Бога", виявом Його “убрання краси", яке творить і доводить до вираження людство, діюче як приймач ідей, що приходять з надлюдських царств, щоб потім впливати на долюдські царства, спонукаючи їх до творчої співпраці.

е. Мені важко дати яке б то не було уявлення про мету, яку ми зараз розглянемо, оскільки вона визначається сумою значень Бажання, Волі, Плану і Мети. Всі ці слова – символи, винайдені людиною в спробі уловити мету Логоса. Вона розпізнає імпульси бажання і в ході еволюційного процесу вчиться трансмутувати їх в спрямування; вона намацує дорогу уперед в спробі зрозуміти і утвердитися у “волі Божій", як вона її називає; однак, поки відношення людини до цієї волі залишається негативним, покірним і догідливим (таким, яким воно визначилося під впливом теології і вселялося церквами), ніяке реальне світло на природу цієї Волі не проливається. Тільки коли людські істоти входять в зв’язок з Ієрархією, поступово включаються в ієрархічне життя і починають приймати вищі Посвячення, істинна природа божественної Волі уясняти і мета Саната Кумари розкривається завдяки визнанню плану і подальшій співпраці з цим Планом.

Все це здійснюється завдяки трансмутації бажання в спрямування, а потім і в тверду рішучість. Коли ж Посвячений об’єднує ці фази свідомості на основі власного внутрішнього досвіду і дозволяє цим внутрішнім досягненням зумовлювати свій зовнішній досвід і повсякденне існування, тоді висвічується потаємна Мета і він більше не працює в темряві. Все, що я можу – це показати, що потрібно вам, як індивідууму, робити, щоб уловити божественну мету і побачити божественні задум і образи такими, які вони насправді. Як тільки ви зробили необхідні кроки і виконали вимоги, таємниця зникає.

є. Кінцеву фазу божественної мети важче всього показати, і коли я говорю “показати", я маю на увазі саме це і нічого більш визначеного і ясного. Чи означає що-небудь для вас заява про те, що церемоніальний ритуал щоденного життя Саната Кумари на основі музики і звуку, що супроводиться хвилями кольору, які розбиваються об береги трьох світів людської еволюції, розкриває – в найбільш чистих нотах, тонах і образах – найглибшу таємницю, приховану за Його метою? Ці слова навряд чи що-небудь означають для вас і сприймаються вами як символічна фраза що пробує виразити невимовне. Однак зараз я не звертаюся до символів, але викладаю точний факт. Коли краса в будь-якій з своїх великих форм приголомшує людську свідомість, вона тим самим смутно дає відчути ритуал щоденного існування Саната Кумари.

Отже, дані сім натяків відносно божественної мети; кожний з семи доповнює інші шість. Тільки намагаючись уловити внутрішній синтез у всій його повноті, ми розгадуємо найпростіший з них про природу тієї піднесеної свідомості, яка привела в існування нашу планету разом з всім, що всередині і зовні її.

Правило тринадцяте

Переходимо до думок більш практичних і доступних для збагнення і розглянемо більш або менш детально тринадцяте правило. Воно свідчить:

Правило ХIII.

Нехай група готується виявити приховану містерію. Нехай група продемонструє вище значення засвоєних уроків, – їх чотири і все ж один. Нехай група уяснить Закон Синтезу, єдності і злиття; нехай троїстий спосіб роботи з тим, що динамічне, підведе групу до Вищих Трьох, де править Воля Божа. Нехай Преображення настане після Трансформації, і нехай Трансмутація зникне. Нехай О.М. чується в центрі групи, що проголошує: “Бог – це Все".

Ключ до значення і ключ до таємниці цього правила знаходяться в підготовчому правилі для кандидатів, повідомленому в попередній книзі (“Посвячення Людське і Сонячне"). Воно наводиться тут для того, щоб ви з ним співвідносилися при вивченні вищого відповідного правила для Посвячених і просунутих учнів:

Правило ХШ. Для кандидатів. Чотири пункти повинен вивчити і зрозуміти учень, перш ніж може бути показана йому таємна містерія: по-перше, закони того, що випромінюється; по-друге, п’ять смислів магнетизації; по-третє, трансмутацію або загублену таємницю алхімії; і, нарешті, першу букву Слова, яке було повідомлене, або приховане ім’я егоїчне.

У цьому попередньому правилі учневі повідомляється, що перш ніж він зможе наближатися до містерій, які будуть йому послідовно відкриватися по мірі просування Шляхом Посвячення, він повинен “вивчити і зрозуміти" чотири пункти. Це:

Закони того, що випромінюється. Звертаю вашу увагу на те, що вони не мають відношення до Законів Випромінювання. Те, що випромінюється, підкоряється власним законам, відмінним від тих, що спричиняють випромінювання. Належить проявляти підвищену обережність при читанні по мірі просування окультним шляхом, що підводить до Шляху Вищої Еволюції.
Він повинен дослідити п’ять смислів магнетизації. Мова йде про п’ять способів дії Закону Магнетизації, – інша назва Закону Тяжіння.
Він повинен зрозуміти, що таке трансмутація і в чому полягає таємне мистецтво (в цей час втрачене разом з Загубленим Словом) Алхімії. Виражаючись езотерично, трансмутація – це спосіб, завдяки якому сила трансмутується або переходить в енергію. Мова йде (для учня) про трансмутацію, зміну або перетворення особистісної сили в егоїчну енергію.
Він повинен взнати “приховане ім’я егоїчне" або першу букву повідомленого Слова. Тут відзначимо два моменти. “Слово” – це не Священне Слово, а ім’я планетного Логоса, приховане ім’я Саната Кумари, Який є душею світу у всіх його фазах, проявлене Его Логоса на космічному ментальному плані. Тільки першу букву цього “непрореченого імені" дозволяється повідомляти Посвяченим до четвертого Посвячення. Отже ви бачите, яку величезну область охоплює дана інструкція Правила ХIII.

Вища відповідність цим чотирьом вимогам виражена в наступних поняттях:

Нехай група уяснить Закон Синтезу. (Такий закон, що керує мисленням великих Життів, Які утворюють Раду Саната Кумари в Шамбалі).
Нехай троїстий спосіб роботи з тим, що динамічне, підведе групу до Вищих Трьох, де править Воля Божа.
Нехай Перетворення прийде після Трансформації, і нехай Трансмутація зникне.
Нехай О.М. чується в центрі групи, що проголошує: “Бог – це Все".

Вищесказане дає зрозуміти, який колосальний об’єм езотеричної істини воно несе і наскільки складна ця тема для середньої людини, що вивчає окультизм. Я знов нагадую, що реальне значення може сприйматися тільки досвідченим Посвяченим і те, що тут викладено, повинно бути завуальованим і навіть безглуздим для непосвяченого, хоч абсолютно ясним для тих, хто по-справжньому знає. Знов-таки нагадую, що даний розділ “Трактату про Сім Променів" пишеться тільки для Посвячених і що прагнучі, які не прийняли Посвячення, не здатні зрозуміти і належно оцінити внутрішнє значення цих чотирнадцяти правил. У цьому факті немає причини для бентеження, немає і вказівки на те, що люди з Посвяченою свідомістю повинні вдаватися в пояснення, навіть із співчуття або з бажання стимулювати входження в Містерії. Жоден справжній Посвячений не піддається такій спокусі, оскільки розуміє, що це не тільки неможливе, але що учневі необхідно проробити всі значення і смисли через власний життєвий експеримент, прийти до розуміння шляхом досліду. Тоді не виникає ніяких питань, і незаперечне знання займає своє місце. У свідомості тих, хто утворює Ієрархію, немає ніяких питань. Нижчий аналітичний конкретний розум, який запитує і відділяє те від цього, повністю приборканий і витіснений; має місце відгук на групову активність, що визначилася. Той, хто вивчає, має краще засвоїти, що групова свідомість, універсальна обізнаність і їх результат – синтетичне зусилля, синтетичне розуміння і синтетична активність можливі тільки для Вчителя або Посвяченого вищих мір. Вони введуть в дію ключову ноту нашої сонячної системи, особливо в зв’язку з нашою планетою, Землею; їй на зміну в наступній сонячній системі прийде вид життєвої активності, який поки відомий лише в Шамбалі.

Тут зупинимося і зробимо певні зауваження.

Є декілька порівняно нових фаз вчення і знання, які я дав світу, – нових для сучасних езотеристів і тих людей, що вивчають окультизм, хоч і не нових для учнів і Посвячених. Корисно згадати про один-два з цих нових аспектів фундаментальної Істини, даних публіці. Якщо ці нові фази вчення пізніше сформулюються іншими окультними групами, це станеться тому, що інформація стане надбанням тих, хто прочитав книги, видані для мене А.А.Б., або тих, хто знаходиться в прямому свідомому зв’язку з моїм Ашрамом.

Які деякі з нових істин, за які я відповідаю, як той, хто передає їх для учнів окультного знання? Коротко перерахуємо в порядку їх відносної значущості:

Вчення про Шамбалу. Про неї нічого ніколи не давалося. Відома тільки назва. Вчення включає:

а. Інформацію про природу вольового аспекту.
б. Вказівки на приховані цілі Саната Кумари.

в. Керівництво для спорудження антахкарани, першого кроку до досягнення монадної свідомості і тим самим до Шляху Вищої Еволюції.

Вчення про Нове Учнівство. Воно революційне порівняльне зі старими школами окультизму. Вчення включає:

а. Виклад нового відношення Вчителів до Своїх учнів внаслідок швидкого розкриття принципу розуму і зміцнення принципу “вільної волі". Ця методика, що змінилася, відкидає старі установки, описані в теософській літературі; саме свідомість того, як важко виправити надане невірне враження, примусила Е.П.Б. в одному з своїх звернень до тогочасної Езотеричної Секції жалкувати про те, що вона взагалі згадала Їх імена. Попередня інформація була корисною, однак відслужила своє. Якщо школи, засновані на старих методах, не змінять свою техніку і своє відношення до істини, вони зникнуть.

б. Інформацію про склад Ієрархії з її різними Ашрамами. Я представив Ієрархію, як Ашрам Саната Кумари в його семискладовій формі, тим самим з’єднавши разом волю і любов.

в. Представлення нового типу медитації з упором на візуалізацію і використання творчої уяви; я виклав систему медитації, яка не приділяє уваги особистим проблемам і не фокусується на зв’язку учня з Вчителем, як це було досі. Ключова нота групового злиття і служіння лежить в основі нової форми медитації, а не сильний акцент на особистому зв’язку учня з Вчителем і досягненнях індивідуального прагнучого. Такий акцент дегенерує у бік духовного егоїзму і відособленості.

Вчення про Сім Променів. Факт наявності семи променів був чудово відомий керівникам Теософського Товариства, дуже абстрактно і невизначено згадувався в “Таємній Доктрині" і в елементарній формі давався у вигляді вчення в Езотеричній Секції; були повідомлені назви променів і деяка інформація про їх якості, Вчителів, які працюють на променях, але не більше за те. Я дав багато інформації про цей предмет і постарався показати важливість цього вчення з психологічної точки зору, оскільки нова психологія знаходиться в процесі формування. Якщо езотеричне вчення повинне в кінцевому результаті стати надбанням публіки, воно повинно даватися в формі психології, оскільки езотеричне вчення в своєму найбільш повному і глибокому розумінні торкається аспекту свідомості людини і Бога.
Вчення про нову Астрологію. Воно також стало відомим декільком сотням учнів перед виходом книги. Нова астрологія досі ігнорувалася астрологами, які про неї читали (за винятком чотирьох астрологів, глибоко її що оцінили, але що побажали, щоб я виражався ясніше), але мало що в ній побачили. Я виклав досить – якби тільки астролог з відкритим розумом міг це усвідомити – для того, щоб поставити грядущу астрологію на міцний фундамент; точність виданого мною буде згодом підтверджена, коли астрологи, що мають справу з гороскопами просунутих людей і учнів, стануть оперувати описаними мною езотеричними планетами, а не ортодоксальними, як звичайно. Точність їх висновків буде необхідно залежати від їх власної точки розвитку, а також здатності розпізнавати просунуту людину, учня або Посвяченого при зустрічі і складанні його гороскопа. Якщо самі вони просунуті учні, їм може бути властива тенденція прикладати дуже жорсткий стандарт до тих, хто чекає астрологічних висновків, і тому вони будуть нездатні розпізнати учня; якщо ж вони не просунуті, то можуть вважати просунутими людей, далеких навіть від того, щоб бути прагнучими. У обох випадках їх гороскоп буде невірним. Марно тлумачити езотеричні планети щодо середньої людини.
Інформація про Нову Групу Світових Служителів і її роботу. Вона включає:

а. Визнання того, що це проміжна група між Ієрархією і Людством.

б. Природу її роботи, що полягає у впливі на людську душу і в стараннях через посередництво людей доброї волі наблизити до кінця період, в який ми живемо.

в. Опис роботи Трикутників в двох її фазах, тобто у вигляді формування мережі світла як каналу зв’язку між Ієрархією і Людством і, одночасно, у вигляді формування мережі доброї волі – об’єктивного вираження суб’єктивного впливу світла.

Спроба сформувати екзотеричні відгалуження внутрішніх Ашрамів. Вона засвідчена роботою, що проводиться мною з групою прагнучих і прийнятих учнів; інструкції, що виходили з мого Ашраму, видані в книзі “Учнівство в Новому Віці".
Вчення про нову світову релігію з акцентом на трьох головних повних місяцях (в Овні, Тільці і Близнюках, що мають місце, як правило, в квітні, травні і червні відповідно) і дев’яти (іноді десяти) другорядних повних місяцях в році. Воно встановлює зв’язок між роботою Христа і Будди в розумах духовно орієнтованих людей у всьому світі, що приводить до посилення людського устремління. Така робота знаходиться поки в зародковому стані, але буде все більш посилюватись. Зрештою вона стане головним зв’язковим агентом між Сходом і Заходом, особливо якщо Шрі Крішна буде представлятися як раннє втілення Владики Любові, Христа. Так три головні світові релігії – християнство, індуїзм і буддизм – будуть таємно співвіднесені одна з одною; в той же час з’ясується, що мусульманська віра пов’язана з християнською, бо в ній втілена робота Вчителя Ісуса, що осявав одного з Своїх старших учнів, дуже просунутого Посвяченого Магомета.

Ґрунтовне вивчення вищевикладеного укаже напрями, по яких я б хотів бачити розширення роботи в майбутні роки. Я би просив ґрунтовно продумати ці слова, оскільки вважаю їх найважливішою інструкцією, що вказує контури роботи, яка бажана. Остання включає інтенсифікацію роботи просунутої секції Школи Арканів, більший акцент на зустрічах Повного місяця, ретельну організацію роботи Трикутників і роботи Доброї Волі як додаткових зусиль допомогти роботі Нової Групи Світових Служителів, плюс старання розпізнавати членів Нової Групи, коли б і де б не відбувався контакт. Це зовсім не легка задача, якщо ви шукаєте лише тих, хто мислить і працює по-вашому, хто знає Ієрархію такою, який ви її знаєте, або якщо ви виключаєте тих, хто трудиться в релігійній або інших сферах інакше, ніж ви. Як приклад, не забувайте, що великий Робітничий Рух в світі заснований одним з Вчителів і курується в цей час Його Ашрамом.

Приступаємо до докладного аналізу Правила ХIII. На попередніх сторінках я виклав деякі загальні принципи. Видане вчення дуже складне; небагато що з нього може виявитися реально корисним для більшості прагнучих, однак широка, загальна ідея може знайти форму і послужити необхідною передумовою для подальшого вчення. Пам’ятайте, що видане вчення проміжне за своєю природою, також як вчення, повідомлене під моїм керівництвом Е.П.Б., було підготовчим. Вчення, яке, за задумом Ієрархії, повинно передувати Новому Віку і обумовити його, розпадається на три стадії:

Підготовчу, видану в 1875-1890 рр. записана Е.П.Б.
Проміжну, видану в 1919-1949 рр. записана А.А.Б.
Прозріння-одкровення, що почнеться після 1975 р. і буде у всесвітньому масштабі розповсюджуватися по радіо.

На початку наступного сторіччя з’явиться Посвячений, який продовжить вчення. Воно буде даватися також за допомогою “вражень", бо моя задача ще не завершена і має бути ще одна серія трактатів, що зв’язують матеріальне знання людини з наукою Посвячених. Залишок століття (ХХ-ого), повинен бути присвячений переоцінці святинь людського існування, зміні способу життя людства, утвердженню нової цивілізації на базі старої і реорганізації світового мислення, світової політики, плюс перерозподілу світових ресурсів згідно з божественною метою. Тоді і тільки тоді стане можливим понести прозріння далі.

Тільки з урахуванням даної послідовності я переходжу до аналізу речень Правила ХIII, починаючи з першого:

1. Нехай група готується виявити приховану містерію.

Готовність, про яку тут йде мова, не має нічого спільного з особистою підготовленістю або груповою єдністю, які я часто підкреслював. Вона не має відношення до індивідуальної чистоти, прихильності, ментального розвитку або групових зв’язків, що приводять до гармонії і розуміння. Я розглядаю щось докорінно відмінне від цих чинників, що вважаються автоматичними і обов’язковими. Йдеться про те, що є результатом їх всіх, так само як вони, в свою чергу – результат торкання душі. Мова про наслідки, що проявляються в групі завдяки фактичному монадному контролю, який все сильнішає.

Що це означає? Це означає, що кожний член групи стоїть на Шляху Посвячення, на тій або іншій його стадії, і що група, як група, знаходиться в процесі прийняття Посвячення, оскільки Посвячення – це процес, а не подія. Це означає, що групова антахкарана побудована і свідомо використовується, тому божественна мета відчувається (хоч би смутно) і План приймається і проводиться. Це означає також, що три стренги “райдужного моста" зараз настільки сильні і міцно вкорінені, що не тільки з’єднують між собою обидва аспекти ментального оснащення (вищий і нижчий розум), але і проходять через три рівні тріадної свідомості; крім того, це означає, що три стренги надійно закріплені в тому, що я символічно назвав Дорадчою Палатою Шамбали.

Дорадча Палата – це не місце, а стан свідомості всередині всеосяжного Життя. Цим трьом точкам закріплення в сфері планетної Свідомості або (якщо вам більше подобається, хоч завжди пам’ятайте, що ми висловлюємося і мислимо символами) планетного мозку віддалено відповідають три точки чутливості в голові учнів або Посвячених, тобто в районі шишковидної залози, гіпофізу і каротидної залози. Останні, як відомо, знаходяться в областях, яким ми даємо назву головний центр, центр аджна і верхній основний центр. Це дуже реальна відповідність, хоч і на найдрібнішій шкалі; Посвячений досягає бажаної “досконалості", коли об’єднується тріада всередині його голови і любов, воля і пізнання функціонують в синтезі. Тут знаходимо аналогію Духовній Тріаді і трьом точкам в Дорадчій Палаті, які керуються трьома Буддами Дії, в Чиїй піднесеній свідомості зустрічаються і активізуються, хоч і незрозумілим для нас чином, три стренги антахкарани. Ця велика антахкарана будується правильно тільки тими, чия індивідуальна антахкарана також знаходиться в процесі формування.

Звідси ви бачите необхідність утворення групи в світі з таким ретельно підібраним і внутрішньо згуртованим складом, що всі її члени є Посвяченими, всі з розумінням і сумлінністю збудували власний “райдужний міст" і всі здатні зараз працювати в такій повній єдності, що групова антахкарана стає безперешкодним каналом зв’язку напряму від Шамбали до групи, тому що кожний член групи є членом Ієрархії. Так між трьома планетними центрами встановлюються необхідні відносини, і інший великий трикутник стане по-справжньому функціонувати. Коли це станеться, на Землю прийде одкровення, про яке і не мріялося; відчується нова божественна якість, про яку зараз немає уявлення, і роботі Будди і Христа і роботі грядущого Аватара прийде на зміну Єдиний, Якого чекають і Шамбала, і Ієрархія, і Чиїми слабими, віддаленими символами є доктрина про Месію і доктрина про Аватарів. Вони зберігають концепцію Великого Одкровення в свідомості людей, тримаючи їх в очікуванні, яке свідчить Ієрархія, і за допомогою “підготовчої роботи", що робиться зараз в Шамбалі.

Тому група, якою я адресую справжні інструкції – не та група або групи, які першими отримають ці листи. Інструкції призначаються для групи, яка з’явиться пізніше, яка підготує шлях і в яку зможуть увійти деякі найбільш просунуті прагнучі, якщо вони будуть “смиренно-мудро ходити перед Богом". Це одна з найбільш видатних настанов, що є в якому б те не було світовому Писанні; вона наводиться в Біблії. Вона не має на увазі упокорювання, як її звичайно інтерпретують і розуміють. Вона засвідчує здатність оцінювати всяке життя, виходячи з почуття божественної пропорції і під кутом духовної математики, а також (як би парадоксально це не звучало) без почуття подвійності. Звичайне її значення неправильне. Настанова має на увазі прийняття і розуміння мети, коли слухаюча особистість – під контролем Монади через антахкарану і в співпраці з єдиним пізнаним Богом – ходить шляхами Землі, як канал для трьох божественних якостей (любові, волі і пізнання), але і канал для того, що ці три якості пізніше дозволять їй відчувати, знати і відкривати.

Це урочисті і важливі заяви. Вони несуть в собі елемент пророцтва, але це пророцтво не має відношення до порятунку людства в якому б то не було значенні. Воно пов’язане з активним Явищем, яке згідно з Законом Синтезу засвідчить Те, що три великих планетних центри божественного життя разом мають намір розкрити. Позаду трьох божественних аспектів стоїть щось настільки грандіозне за своєю значимістю, красою і силою розкриття, що будь-які події будь-яких часів, аж до наступаючого Віку Водолія, служили лише початковою посвячувальною підготовкою до нього.

У правилі описуються два підготовчих рівні і чотири основних заходи або демонстрації підготовленості до майбутньої роботи. Останні відповідають “чотирьом пунктам, які повинен вивчити і зрозуміти учень, перш ніж може бути показана йому таємна містерія", як сформульовано в Правилі для Кандидатів. Є певний зв’язок між двома серіями правил, і ми її згодом відмітимо. Два підготовчих розпорядження просто підсумовують ефекти в житті учня, який засвоїв значення Правил для Кандидатів, але зараз їх виконання демонструється групою учнів, що отримали певні Посвячення і що функціонують як єдина група. Даний предмет дуже простий, але завжди вважався важким. Кандидат став душевно свідомим і тому Посвяченим; завжди пам’ятайте, що душа на своєму власному плані є Посвяченим будь-якої степені. Посвячення – це зрештою здійснення, освоєння в свідомості мозку різних сфер і станів божественної обізнаності з подальшою демонстрацією в житті цього факту, цього вічного факту. Завдяки йому людина мислить тільки груповими поняттями, причому робить це автоматично, ніяк не усвідомлюючи, що робить; вона виражає групову цілісність просто як частину своєї природи, так само як на особистісній стадії за минулі з моменту індивідуалізації еони вона мислила виключно і природно в поняттях окремого “я".

Поки людина робить свідоме зусилля проявляти групову свідомість і їй доводиться тренуватися і дисциплінувати себе для роботи в груповій формації, як частину групи, вона все ще центрована в особистості. Їй особистісне вираження може бути надзвичайно високого порядку, і прагнучий або учень може проявляти собою найвищий тип безкорисливої людини, однак справжнє групове існування ще не досягнуте. Перехідна стадія – найбільш важка і часом ставить в тупик; їй властиві свої проблеми в зв’язку з фазою подвійної свідомості, що визначилася. Учень реагує на групові стани і групові проблеми; він з гнучкістю лози відгукується на свідомість членів групи; він обізнаний про групові реакції і устремління, але він все ще сам по собі; він ще йде через стадію внутрішнього урегулювання до стану буття і обізнаності, до якого, як виявилося, зовсім не вели всі колишні відносини. Група, члени групи, здатна до урегулювання (що можуть виконувати і відповідати Правилу XIII для учнів і Посвячених), настільки зливаються з душею (всередині себе і всіх інших “я"), що ситуація міняється. Тепер для таких людей було б потрібне зусилля, щоб мислити і діяти як особистості. Я саме так виражаю цю проблему, щоб по можливості прояснити її для вас.

По досягненні такої стадії централізації група може зайнятися виявом прихованої містерії. Все, що я спроможний розказати про цю містерію, це те, що вона торкається мети і причини, по якій наш планетний Логос прийняв втілення і став насичуючим Життям нашої планети, Землі; вона торкається властивої Його власній природі необхідності досягнути такого рівня космічних сходів еволюції, який – в результаті – зробить Його насичуючим Життям священної планети. Не забувайте, що наша планета поки не священна, хоч і близька до цієї великої трансформації. Космічний секрет процесу трансформації в тому, що Санат Кумара зараз вчиться, і коли Той, Хто осяває Його протягом даного втілення, доб’ється необхідних змін в процесі трансформації і трансмутації, відбудеться велике Перетворення, і Він займе Своє місце серед Тих, Хто уповноважений працювати через священну планету.

Саме цей процес лежить в основі еволюційного процесу. Еволюція це наслідок прихованої роботи, що відбувається на космічних рівнях; тільки коли еволюція пройде через все різноманіття форм, циклів, ланцюгів і сфер, кіл, рас і світових періодів, ми що-небудь дізнаємося про істинну природу прихованої містерії. У Дорадчій Палаті Шамбали вона смутно передчується. Будда і Христос виражають якості, які – будучи продемонстровані в більш універсальному масштабі – визначать її природу, якщо можна так виразитися. Вони разом активізують оснащеність на нашій планеті, яка зробить прозріння містерії неминучим. Це натяк і інформація для роздуму. Переходимо до другого підготовчого рівня:

2. Нехай група продемонструє вище значення засвоєних уроків, – їх чотири і все ж один.

Прагнучі, просуваючись по Шляху Випробування, вчаться вловлювати значення своєї активності на фізичному плані в поняттях світу бажання, астрального плану. Те, що вони роблять, зароджується на цьому плані і додає значення їх вчинкам. Це азбука елементарного окультизму і справжньої психології. Пізніше вони вступають в більш високий світ значення і проявляють, що “які думки в душі його, такий і він". Так повільно засвоюється урок кама-манасичного імпульсу, і (в процесі навчання) бажання, що породжується розумом і здійснюється особистістю, втрачає свою владу над прагнучим. Ще пізніше, коли починає домінувати душа, прагнучий розуміє значення любові і повільно, часто через біль, засвоює значення групової активності, групових відносин і групового Посвячення. Отже, на цій стадії він готовий (як свідчить Правило) засвоїти вище значення чотирьох уроків, процесів або стадій, які проте являють собою один урок. Чотири уроки, вивчені раніше, підготували його до чотирьох уроків, якими – як Посвячений, чия свідомість сфокусована в Духовній Тріаді – він повинен зараз оволодіти. Останні становлять чотири фази активності, які підведуть його до точки напруження, що зумовлює наступну можливу стадію посвячення. Чотирма словами можна виразити ці процеси: Випромінювання, Магнетизація, Трансмутація, Передача. Я коротко покажу деякі елементарні значення цих слів для Посвяченої свідомості:

Випромінювання. Посвячений – це променистий центр світла і любові. Випромінювання здійснює дві дії:

а. Воно робить його істотним, життєво важливим чинником єдності в Ашрамі Вчителя.

б. Воно дозволяє йому збирати навколо себе власну групу, тобто взятися за формування власного Ашраму.

Всі члени світової групи, яка виявить приховану містерію, будуть “променистими центрами" в тій або іншій мірі. Вони будуть і закликати, і відгукуватися. У цьому міркуванні – ключ до Закону Синтезу, єдності і злиття, як він сформульований в Правилі XIII для Посвячених.

Магнетизація. Посвячений, випромінюючи світло і любов, сам магнетизується найвищим з відомих зараз божественних аспектів – Життям. Останнє виражається через волю і мету і є за своїм характером динамічним. Посвячений постійно наповнений життям і, як наслідок, здатний працювати з рушійним Законом Еволюції, який (як сформульовано в Правилі) “підведе групу до Вищих Трьох". Хіба не видно, як одна фаза вчення підводить до іншої фази, утворюючи великі сходи підходу до реальності? Звертаю вашу увагу на той факт, що в чотирнадцяти Правилах для Кандидатів і чотирнадцяти Правилах для Учнів і Посвячених маємо два великих фундаментальних курси майбутніх Шкіл Містерій, до яких я підготував світ в “Листах про Окультну Медитацію".
Трансмутація. Під нею мається на увазі досягнення, а не процес; робота трансмутації нижчої природи у вищу і бажання – в любов, трансформації особистісної мети в групову життєвість і існування приводить до настільки тотального перетворення, що робиться непотрібним весь процес трансмутації. Однак – і це необхідно підкреслити – завдяки такому досягненню мистецтво трансмутації стає зараз тим інструментом, яким Посвячений може користуватися для перетворення того, що не він сам, свідомо і цілеспрямовано сприяючи задачам еволюції. Трансмутація “зникає" з його власного життя, але сили, перетворені в духовну енергію, починають зараз здійснювати динамічний ефект трансмутації на світ форм, в якому він зараз вважає за краще працювати і служити згідно свого променя і ашрамного наміру.
Передача. Про неї згадується в “Книзі Одкровення" Нового Завіту. У ній говориться, що Посвяченому дається білий камінь, на якому написане “нове ім’я", – це і є “приховане ім’я егоїчне". Тут мені дуже складно виразити вище значення даного факту. Передача відмічає кульмінацію в досягненні тієї точки напруження, коли чується Звук, а не тільки Слово. Пам’ятайте, що О.М. – просто символічно звучне слово, призначене для впровадження в розуми тих, хто на Шляху, двох великих точок напруження, коли:

а. “Приховане ім’я егоїчне" повідомляється учневі. Це для нього Слово його душевного променя.

б. Чується Звук, символом якого є О.М. Це перша буква семискладового Імені планетного Логоса. Більш про цей предмет я не можу і не маю права повідомити.

Ці два підготовчих розпорядження дають уявлення про те, наскільки складне вчення міститься в правилах для Посвячених. Розуміння і вираження чотирьох правил для прагнучих, що демонструється учнем, який зараз функціонує в групі, може бути підсумоване в слові “Буття". Вимовляючи його, чи знаєте ви, що воно означає для вас? Буття, саме по собі, може бути проявлене тільки тими, хто “оживився" монадно, хто функціонує в трьох світах Духовної Тріади навіть більш всеосяжно, ніж високо просунута особистість функціонує в трьох світах людської еволюції, і хто більш або менш уловив мету, в ім’я якої Санат Кумара прийшов у втілення і завдяки направленій життєвості проводить Свій намір.

Приступаємо до розбору чотирьох головних настанов для Посвяченого учня, який готується працювати за Законами Духу, як свідома душа (з метою служіння) через особистість. Є багато Посвячених, що працюють без такого тіла контакту, як особистість, однак про них ми не будемо тут говорити. Ми будемо мати справу тільки з тими учнями, які можуть працювати, як група на фізичному плані, виконуючи, з одного боку, ашрамний намір і підготовлюючись, з іншого боку, вступити на Шлях Вищої Еволюції. Перше головне розпорядження Правила XIII звучить так:

3. Нехай група уяснить Закон Синтезу, єдності і злиття.

Закон Синтезу, як ви знаєте – це закон духовного існування і один з трьох головних законів нашої сонячної системи, як і нашої планети. Це базовий космічний закон, що виходить з джерел, про які ми нічого не знаємо, також як і Закони Тяжіння і Економії. Я дещо розказав про них в “Трактаті про Космічний Вогонь"; про два останні закони я багато що повідомив і ще більше натякнув. Однак про Закон Синтезу я мало що можу сказати. Цей закон управляє активністю Духовної Тріади і зумовлює монадичне існування. Його дія не пояснюється ні використанням енергії любові, ні застосуванням принципу економії. Виконання останніх законів необхідно готує до розуміння Закону Синтезу; завдяки Закону Синтезу людина опановує світами ілюзії і мани і відкидає контроль майі. Закон Тяжіння розкриває природу любові, завдяки передусім бажанню формального життя, потім тяжінню до душі і подальшого розв’язання подвійності душі і особистості. Це приводить до єдності, яка в свій час відкриває велику потенційну подвійність – подвійність душі і духа; остання фундаментальна подвійність також повинна бути розв’язана, приводячи до сутнісної універсальної планетної подвійності духу і матерії у часі і просторі.

Закон Синтезу відображає це відношення і фактичну природу приголомшуючого твердження Е.П.Блаватської про те, що “Матерія це дух в своїй нижчій точці вияву, а дух це матерія у вищій точці вияву". Саме цей синтез група повинна пізнати; саме цей зв’язок вона повинна навчитися розуміти, і відмінність (бо є відмінність) між синтезом, єдністю і злиттям повинна бути в свій час осягнута.

Може видатись, що ці три слова означають одне і те ж, але це не так; злиття завжди відноситься до свідомого з’єднання душі і субстанції, поки не досягається точка рівноваги; в цій точці стає можливою єдність, і точка рівноваги – внаслідок утворення точки напруження – порушується. Це проходить в три конкретні стадії, коли злиття особистості з душею здійснюється завдяки самостійному зусиллю учня: спочатку на Шляху Випробування, потім на Шляху Учнівства і, нарешті, при третьому Посвяченні – на Шляху Посвячення. Важливо завжди пам’ятати, що третє Посвячення, Преображення, це перше головне Посвячення з точки зору Ієрархії, хоч і третє згідно обмеженого уявлення прагнучого. Посвячений тоді починає осягати реальне значення єдності; це можливе тільки тоді, коли може свідомо реєструватися монадичний вплив і антахкарана знаходиться в процесі свідомої побудови. Підкреслюю слово “свідомої"; велика робота злиття і досягнення проходить несвідомо згідно з фундаментальним Законом Еволюції, який є закон Шамбали, що втілює незбагненну волю Божу. Робота, що проходить зараз на трьох стадіях Шляху, повинна провестися навмисно, тому повинна бути свідомо і розумно спланованою; вона повинна підкріплятися передусім рішучістю, потім духовною волею і, нарешті, служити аспектом реалізації мети.

Отже, злиття повинно розглядатися як індивідуальний процес духовної інтеграції, що з’єднує – в повністю пробудженій свідомості – три божественних аспекти в людині. Єдність повинна розглядатися як свідома адаптація Посвяченого учня до більшого цілого, як його поглинення групою внаслідок підкорення законам душі і як визначальне його відношення до того, чим він живе і рухається і існує. Це продовжується доти, поки він не перестає бачити відмінності, реєструвати несхожості і проживати розділяючі реакції, і все це тому, що його залишає інстинкт відособлення. Досягається його тотожність зі світом енергій, в яких він рухається, перетворюючись в безперешкодний канал для енергії і, отже, в складову, добре прилаштовану частину всього свого оточення, більш того групи, до якої він автоматично, згідно з керуючими його душею законами, притягся. Він вивчив все, що можна, завдяки процесам диференціації, яким він еонами віддавався. Принцип пізнання його контролює, принцип любові його мотивує, і в результаті він досягає єдності. Але, брати мої, ця єдність його променя, його Ашраму і Плану; ця єдність Ієрархії, яка існує для служіння і активної роботи у вигляді семи головних груп і трьох головних відділів або підрозділів. Це справжнє досягнення і звільнення, але багато що має бути ще засвоєно про майбутній Шлях Вищої Еволюції і має бути зроблений вибір між сімома космічними Шляхами, вибір, який (що досить цікаво) не залежить від променя, оскільки всі промені діють на всіх шляхах.

Це може здійснитися тільки завдяки синтезу. Закон Синтезу

“працює через Сімох, які все ж суть Єдиний, вказує на сім доріг, і все ж ті, хто по них йде, суть одне; розбиває універсальне на безліч, але зберігає його цілісність; розробляє план, але залишає незмінною мету; свідчить множинність, необхідну згідно з Законом Жертви, але підпорядковує цей закон Закону Синтезу; ініціює безліч Дихань і все ж є Саме Життя".

У даній спробі перефразувати древнє визначення Закону Синтезу я виразив все, що можна сказати з цього приводу. Тільки коли учні будують антахкарану і функціонують як Духовна Тріада всередині монадного Життя, приходить натхнення, аналогічно тому як вони вчилися контактувати з душею і функціонувати як троїста особистість всередині душі, після чого наставало прозріння-одкровення. Подальше освітлення ні до чого не приведе. Продовжуйте роботу спорудження антахкарани, і світло засяє на вашій дорозі і одкровення буде з вами.

Друге головне розпорядження (хоч і четверта фраза нашого правила) таке:

4. Нехай троїстий спосіб роботи з тим, що динамічне, підведе групу до Вищих Трьох.

У розпорядженні міститься в якійсь мірі нова інформація для сучасного Посвяченого, що функціонує в фізичному тілі; йому важко уловити навіть малу частину його значення. Все, що я можу, це вдатися до Закону Аналогії, за допомогою якого мікрокосм може в проблиску розуміння виявити найбільш очевидні аспекти Макрокосму.

Почнемо зі слів “Вищі Троє"; подивимося, чи можна як-небудь прояснити цю найскладнішу ідею. “Вищі Троє" це три Будди Дії, Які пов’язані тісною співпрацею з Господом Світу. Вони, як вам говорили, близькі до Санату Кумари і прийшли разом з Ним, коли Він вирішив прийняти втілення через посередництво нашої планети, Землі. Важко зрозуміти Їх таємничі специфічні функції. Вони зовсім не належать до нашої сонячної системи; Вони пройшли через людську стадію в таких віддалених світових циклах, що цей досвід вже не входить в Їх свідомість; Вони грають роль радників Саната Кумари щодо Його початкової мети, ось чому в правилі є слова “править воля Божа". Їх першорядна задача – стежити за тим, щоб в Дорадчій Палаті Шамбали ця мета завжди знаходилася “на стадії виконання" (я не знаю, як ще виразитися) цієї Ради. Вони специфічно функціонують, як зв’язкові посередники між Логосом нашої сонячної системи і насичуючим Життям сузір’я Вага; Вони з’єднують обидва великих енергетичних центри з нашим планетним Логосом.

У попередній сонячній системі Вони були планетними Логосами трьох планет, на яких принцип розуму досяг найвищої стадії розвитку; Вони дуже своєрідно втілюють в Собі аспект мудрості другого променя, який виражається переважно через те, що в “Бхагавад Гіті" названо “майстерною дією". Звідси Їх назва: Будди Дії.

Санат Кумара зараз на один рівень Їх випередив на великих космічних сходах еволюції, оскільки Вони зумовлені аспектом Закону Жертви. Однак всередині планетної свідомості і серед Тих, Хто проводить божественні цілі, немає нікого, хто б за своєю точкою еволюції наближався до Вічного Юнака і трьох Будд Дії. Вони – ці чотири великі Життя – проводять Свої плани через посередництво Владик Семи Променів. Згідно з Законом Аналогії Вони для Саната Кумари те ж, що три аспекти розуму на ментальному плані – для учня і Посвяченого. Вони представляють в дії:

Конкретний або нижчий розум планетного Логоса,
Енергію, яку ми називаємо душею і яку учень називає “Сином Розуму",
Вищий або абстрактний розум,

але все це з космічних рівнів і з космічним підтекстом. Саме Їх активність (після того, як еволюція пройшла тривалий період) привела до акту індивідуалізації і, тим самим, до появи людського царства. Отже, можна стверджувати, що в таємничому значенні три Будди Дії відповідальні за:

Акт Індивідуалізації. Робота конкретного Будди, відповідального за цю основоположну діяльність, тимчасово була припинена після лемурійської епохи. Будучи активним, Він працює через сьомий промінь і отримує необхідну енергію від двох сузір’їв: Рака і Близнюків.
Акт Посвячення. Звертаю увагу на слово “акт"; тут не мається на увазі процес. Робота Будди починається тільки при третьому Посвяченні, коли планетний Логос є Посвятителем. При цьому Посвяченні починає функціонувати вольовий аспект. Будда, який стоїть за процесом посвячення, в цей час надзвичайно активізується; Він працює через Христа і Владику другого променя, витягуючи потрібну енергію з сузір’їв Козерога і Водолія.
Акт Ототожнення. Він включає так званий “момент відкриття", коли Посвяченому відкривається те, що лежить за космічним наміром, і він починає функціонувати не тільки як планетна одиниця, але як космічний фокус. Будда Дії, що відповідає за цей вид планетної активності, працює з Владикою першого променя, діючи як аванпост свідомості насичуючого життя Овна і Лева. Його робота тільки зараз починає набувати значення.

Багато інформації про це міститься в “Трактаті про Космічний Вогонь". Єдина її користь для вас полягає у відкритті зв’язку і взаємодії між всіма частинами нашої сонячної системи, нашого всесвіту і зодіаку. Через трьох великих Будд здійснюється базовий зв’язок, встановлений еони років тому і стійко підтримуваний між нашою планетою, трьома з семи священних планет і шістьма з головних сузір’їв – три і шість, ті, що найбільш унікальним чином впливають на четверте царство природи. Інші планети і сузір’я також пов’язані з людським сімейством, однак вони ближче (якщо я маю право вжити це слово) пов’язані з трьома долюдськими царствами; їх ми не будемо тут розбирати. Їх відношення до людського царства було показане в астрологічному розділі Трактату: “Трактат про Сім Променів",

Ви помітите, що я виділив п’ять трикутників:

Трикутник, що утворюється взаємодією енергій трьох Будд Дії, трикутник, тісно пов’язаний з планетою Сатурн.
Трикутник трьох променів, через які працюють три Будди.
Три планети, пов’язані з трьома Владиками трьох променів, за допомогою яких Вони надсилають Свою спонукальну енергію.

4-5. Два переплетених трикутники, складені шістьма сузір’ями, з яких три Будди Дії витягують необхідну енергію і з якими Вони унікально пов’язані Своєю індивідуальною кармою. Ці два переплетених трикутники і сприяли появі шестикінечної зірки – дуже знайомого окультного символу.

З Закону Аналогії знаходимо інший виключно важливий трикутник в людському тілі, (езотерично) пов’язаний з предметом, що розглядається:

Центр аджна, що втілює направляючу енергію того тіла активності, яке ми називаємо особистістю.
Горловий центр, який своєрідно активізований в цей час у всіх людських істот, що свідчить про успіх творчої роботи Будд Дії. Він, в свою чергу, має власний маленький символічний трикутник, на який я звертаю вашу увагу: щитовидну і паращитовидні залози.
Центр в основі хребта. Його активність збуджується на певній стадії еволюційного процесу енергією, що еманує від Будд Дії, Які менш усього активні в даний конкретний час. Ця енергія поступає до четвертого царства, але не направлена до окремих індивідуумів. Ці великі Життя працюють через головні групи. Їх потужність така, що в іншому випадку вона виявилася б руйнівною.

Мета Божества з потреби втілена в ментальний проект, і виходячи з цього ментального проекту три Будди Дії і роблять Свою справу. Я не можу виразитися ясніше. Для всіх Посвячених настає час, коли з’являється абсолютна необхідність – кожному для себе – сформулювати свій ментальний проект, де кожний Посвячений втілює своє індивідуальне розуміння божественної мети в міру того, як План йому відкривається.

Він здатний до цього тільки завдяки груповому досвіду, співпрацюючи зі своєю групою, коли група – як ціле – досягла схожої точки реалізації і разом підійшла до цього найвищого з всіх прозрінь для людства. Коли їй уперше вдається це зробити, вона – як група – проявляється під прямим випромінюванням Вищих Трьох, під тим аспектом впливу Дорадчої Палати Шамбали, який досі залишався незнаним і неосвоєним. Це відзначає високу стадію Посвячення групи і насправді пов’язано з внутрішньо-ієрархічною діяльністю. Це зумовлено проявленням в свідомості членів групи якоїсь події, що мала місце в Ашрамі Саната Кумари – в самій Ієрархії; відбувається це завдяки стимуляції всіх Ашрамів під час певного повного місяця і стосується зв’язку Ашрамів загалом з Шамбалою, а не з Людством.

Є ашрамна активність, про яку учні своєю ментальною свідомістю нічого не знають, поки не настає час третього Посвячення і не відчуваються його смутні, але все більш явні результати. Вона відзначає взаємодію між Шамбалою і Ієрархією, а не між Ієрархією і Людством. Вона стосується мети і плану, коли останній є інструментом першої. Реалізація має місце при посередництві тріади, що складається з Вчителя і двох Його старших учнів, або ж що складається з трьох Вчителів на одному промені, наприклад Учителя К.Х. з Його Ашрамом, мене з моїм Ашрамом і ще одного Ашраму-філії.

Саме тому у всіх екзотеричних групах, пов’язаних з Ашрамом, завжди є груповий лідер і ще двоє, що є відображенням або відповідністю вищій тріаді. Це частина екстерналізації (вияву на фізичному плані) Ієрархії, яка швидко проводиться в наш час.

Розуміння функцій трикутників є щонайпершою необхідністю. Тут міститься натяк для дослідників в області політики. У кожній країні є по-різному іменовані вибраний правитель, міністр, відповідальний за домашні справи або внутрішні відносини, і міністр закордонних справ, що відповідає за екзотеричні відносини.

Цікаво відзначити ще один пункт в зв’язку з Буддами Дії. Кожний з Них має особливий зв’язок з однією з трьох наявних тепер або наявних в минулому чисто людських рас. Це третя, четверта і п’ята корінні раси, які ми називаємо лемурійською, атлантичною і нинішньою арійською расами (під словом “арійський" я розумію зовсім не німецьку расу). Вони представляють в Шамбалі душу кожної з цих трьох рас. Одне міркування ускладнює дане питання, хоч воно, в суті, дуже просте. Одні і ті ж душі перевтілюються в кожній расі, тому кожна душа почергово потрапляє під вплив всіх трьох Будд, кожний з Яких відрізняється за своєю якістю від обох Своїх колег. Вони, як я раніше згадував, представляють в Своєму нижчому аспекті три аспекти розуму. Це:

Інстинктивна природа, яка розвивається в природу розуму, переходить в автоматичний підсвідомий характер і в той же час набуває деякі паралельні вищі якості.
Нижчий конкретний розум, який на своїй більш розвиненій стадії поступово знаходить контроль і замінює інстинкт в людській свідомості. Будди Дії керують тим, що називається (використовуючи технічний окультний термін) принципом ахамкари – розумом на службі егоїстичних інтересів людини, що дає людині почуття пропорції і більш витончену оцінку цінностей. Не забувайте, що егоїзм – це стадія розкриття, та необхідна стадія, на якій людство пізнає ціну власної вигоди.
Особистісний розум. Він бере контроль над людиною, спонукаючи її доводити свої могутність, успіх і – крім всього іншого – інтеграцію. Це також необхідна стадія, що передує стадії пробудження.

Ці три великі Життя, що зв’язали Себе з Господом Світу, повинні вважатися складовими аспектами Його особистості, хоч технічно це і не так. Санат Кумара – не справжнє Його ім’я; лише перша буква цього імені відома Вчителям, тоді як друга буква відома тільки Чоханам. Перший склад Його імені відомий в Дорадчій Палаті Шамбали, інша ж частина імені поки невідома. Три Будди Дії по відношенню до планетного Логосу те ж (якщо дати інше визначення), що Духовна Тріада по відношенню до відданої особистості Посвяченого учня, бо такий духовний статус планетного Логоса; один з трьох Будд, який вступає зараз в активність – той, Хто працює через духовну волю.

Всередині тіла планетного Логоса людство повільно вибудовує те, що називається антахкараною; це насправді зв’язуюча нитка між головним центром Саната Кумари і Його серцевим центром. У цих словах прихована таємниця, і я мало що можу зробити для її прояснення. Коли людство будує або створює трикутники світла і доброї волі, воно насправді будить відгук двох Будд Дії – Того, Хто працює через посередництво вольового аспекту, і Того, Хто працює через любов в людстві, що залучається в процесі пізнання. Не забувайте, що три великих Будди своєрідно підсумовують в Собі трансмутовану суть попередньої сонячної системи, кінцевою метою якою була пізнавальна активність. У цей час ця суть визначає будь-яку активність в нинішній сонячній системі, але мотивується любов’ю, чого не було в попередньому вияві. Самі Будди утворюють глибоко езотеричний Трикутник.

Обидва види трикутників, що створюються зараз горсткою людей, пов’язані з цим базовим трикутником. Третій вид трикутника буде сформований набагато пізніше, після того, як обидва попередніх міцно зміцняться в свідомості людства. Тоді активізуються всі три Будди, і здійсниться головна планетна інтеграція. Остання символізується людиною, у якої всі три центри в голові (аджна, брахмарандра і верхній основний центри) функціонують і нерозривно пов’язані, утворюючи трикутник світла всередині голови.

З трикутників, що формуються зараз, і тих, які складуться пізніше, Будди Дії витягнуть ту сутнісну якість (що в цей час зустрічається виключно рідко), яка придасться для споруди цього аспекту планетної антахкарани.

Трикутники світла і доброї волі є сутнісно призовними. Вони становлять азбуку грядущої Науки Заклику. Їх сила залежить від сприяючих їх будівництву глибини почуття в одному випадку, і сили волі в іншому випадку. Тут даний новий корисний натяк учням, які беруться за це нове, настільки близьке моєму серцю починання. Така робота повинна продовжуватися. Оскільки ця ідея настільки нова і відмінна від всього, що було досі, її виконання здається неможливим; трикутники проектувалися в таких високих езотеричних інстанціях, що деяким учням робота видається надзвичайно важкою і своїм мисленням вони ускладнюють її сутнісну простоту; інші вважають її дуже простою справою, і через акцентування її екзотеричної, організаційної сторони їм знов-таки не вдається збудувати вірний тип трикутника. Учні повинні здобувати обізнаність про істинний пропонований план, і відшуковувати середній шлях, долаючи труднощі, що встають, і уникаючи спрощень спотворення.

Можливо, я проясню ситуацію в розумах, відповідальних за початкові кроки в цьому глибоко езотеричному заході. Це не інтелектуальна практична робота, до якої закликаються чоловіки і жінки доброї волі і яку вони виконують; це не те, що деякими серйозними людьми вважається роботою доброї волі або її фазою. Формування трикутників світла і доброї волі визначається резервуаром енергії на внутрішній, ефірній стороні життя; ця енергія, автоматично циркулюючи, забезпечує прогрес екзотеричної роботи чоловіків і жінок доброї волі. Мова йде не про саму по собі добру волю, але про утворення трикутників енергії в ефірному тілі планети, які свідомо насичуються доброю волею. Обидві фази роботи необхідно доповнюють одна одну, але не повинні розглядатися як одна фаза. Трикутники світла повинні насичуватися доброю волею, стати її агентами, і обидві групи тісно взаємопов’язані. Чоловікам і жінкам доброї волі не треба нічого знати про ці трикутники, крім тих випадків, коли це доцільно і вони індивідуально досить просунуті, щоб правильно реагувати; при цьому успіх їх роботи по лініях доброї волі (в довготривалому аспекті) залежить від інтенсивності цілеспрямованості і глибини любові учасників трикутників, що демонструються обома групами.

Ті, хто відповідає за творчу роботу у зовнішньому світі, повинні починати з езотеричної роботи. Я пишу для учнів, з яких деякі – члени мого Ашраму, а також для Нової Групи Світових Служителів, які відповідальні за просування запланованої роботи. Обидві групи трикутників, що вже сформувалися, насправді вибудовують мислеформу про цю роботу, яка і пробудить відгук справжніх будівників.

Тому очевидно, що така творча робота з її розумними практичними цілями і здатністю об’єднувати екзотеричних і езотеричних працівників в єдиному духовному починанні, насправді зародилася в самій Шамбалі, і її намір, мета були сприйняті Вчителями на першому і другому променях, хоч швидше за всіх її осмислили учні і Вчитель на другому промені. Пізніше, коли буде пророблена серйозна систематична робота і її ідея отримає популярність в громадськості, ця активність становитиме важливу частину нової світової релігії і буде краще зрозуміла; в ім’я її збереться особлива внутрішня група, яка буде працювати виключно суб’єктивно, вибудовуючи трикутники світла і доброї волі, а потім перейде до об’єктивної роботи, направляючи діяльність тих, хто будує організаційний аспект трикутників практичної доброї волі на Землі нарівні з ефективною допоміжною діяльністю.

Цей час ще не прийшов. Зараз йде створення загальної мислеформи або виношування зародка ідеї. Пізніше, коли почнеться справжня зовнішня робота, об’єктивно виявиться її могутність, тому що Будди Дії поступово дізнаються про існування цієї мислеформи з її світловою природою і якістю доброї волі. По мірі потреби Вони будуть вливати в неї Своє життя. Тоді поступово почне “правити воля Божа", як сказано в нашому правилі. Паралельно буде виконуватися робота чоловіків і жінок доброї волі у всьому світі, – вона буде виключно об’єктивною, всесвітньою і надзвичайно корисною.

Учням доведеться навчитися мислити поняттями групового синтезу. Це має на увазі напрацювання ними поглиблених суб’єктивних взаємовідносин і підвищеної чутливості до вищих вражень і внутрішнього натхнення. Вертикальне життя духа і горизонтальне життя взаємовідносин повинні виражатися більш або менш одночасно, перш ніж значення даних Правил може бути засвоєне.

Ми розглядаємо Шамбалу, і я дав вам інформацію (досі що не викладалася словами) про Дорадчу Палату Саната Кумари і Тих, Хто в неї входить. Тут хотілося б нагадати про два факти:

Шамбала – це стан свідомості або фаза чутливої обізнаності, коли в наявності сильний динамічний відгук на божественну мету – відгук, що став можливим завдяки синтезу мети і духовної взаємодії між Тими, Хто пов’язаний з Санатом Кумарою.
Братство, його суть, становить головну таємницю; воно знаходиться поки в процесі становлення, і то лише на двох вищих рівнях космічного фізичного плану, рівнях, які ми називаємо логоїчним і монадним.

Переважно братство інтерпретується як зв’язок Єдиного Батька зі Своїми дітьми. Таке розуміння саме по собі настільки обмежене і некоректне, що в основному спотворює правду; проте, все, що ви здатні уловити в цей час, втілене в цій концепції. Найбільш адекватним описом істинного взаємовідношення можна вважати наступне: Братство – це вираження відносин, наявних між планетним Логосом (на космічному ментальному плані) і Його Особистістю, яка проявляється на космічному фізичному плані через планету з усіма її формами життя; цей взаємозв’язок здійснюється через Саната Кумару, Який являє Собою індивідуалізований Розум цього великого Життя. Іншими словами, планетний Логос на Своєму Власному плані є по відношенню до Саната Кумари тим, чим є душа по відношенню до людської особистості на фізичному плані в трьох світах. Таким чином, сукупність цих зв’язків і взаємодій неадекватно позначається словом “братство". “Співтовариство", яким словом часто виражається та ж ідея – це насправді спосіб, яким братство, що смутно відчувається, старається показати свою присутність. Слова “співтовариство Христа" означають суб’єктивну появу цієї концепції на ментальному плані; згодом за нею піде конкретний вияв на фізичному плані. Саме це уявлення лежить за розхожими словами “ідея, ідеал і ідол", і ним же визначається зростаюче почуття відповідальності, що характеризує людське просування по шляху життя. Саме цією базовою ідеєю керується Дорадча Палата Шамбали, і вона ж є мотивуючим імпульсом в основі планетного вираження життєвості. Вона також характеризує ідеал, до якого прагне Ієрархія і який проводить План; саме це духовне планування сприяє вкоріненню “форм відносин", які сьогодні приймають певні контури при виконанні божественного проекту: Правильні Людські Відносини.

Я привів ці ввідні зауваження, оскільки саме таке високе розуміння братства зумовлює божественну мету і веде до духовного планування, яке надасть вам ключ до третього головного розпорядження, – до нього ми зараз і переходимо. Розпорядження формулюється так:

5. Нехай преображення настане після трансформації, і нехай трансмутація зникне.

Нагадую, що в цих чотирнадцяти правилах ми повинні розглядати нашу тему під кутом Посвяченої свідомості, а не під кутом сполученої свідомості душі-особистості. Тут позначається вищий підхід, проблема Посвяченої групи, а не проблема індивідуума всередині групи. Звідси велика складність при словесному формулюванні будь-якого подібного вчення. Для середнього прагнучого до прийнятого учнівства три слова, що характеризують третє головне розпорядження (яке символічно представляє п’яте розпорядження правила), відображають прогрес прагнучого до Містерій, який йде до Посвячення. Розберемо ці слова в тому порядку, в якому вони приводяться в Правилі ХIII.

Преображення – це стадія на Шляху Посвячення, коли здійснюється третє Посвячення, коли вся особистість пронизується світлом душі і три особистісних провідники повністю трансцендуються і стають простими формами, через які духовна любов може надходити в світ людей в рятівних актах творення.
Трансформація – це еволюційний процес, що проходить на Шляху Учнівства, під час якого учень трансформує свій нижчий троїстий “вияв" або особистість і починає проявляти божественну “якість". Його фізичне тіло підкоряється диктату розуму, який став відгукуватися на вищий розум через посередництво душі; його емоційна природа стає приймачем буддхі або інтуїції; після ж третього Посвячення вона остаточно зникає і буддхічний провідник стає головним інструментом чутливості. Розум, в свою чергу, також трансформується завдяки враженням від вищого розуму, який старається провести вольову природу Монади.
Трансмутація – метод, завдяки якому нижче поглинається вищим, сила трансмутується в енергію, енергія трьох нижніх центрів переноситься в три верхніх центри (головний, серцевий, горловий) і який пізніше дозволяє Посвяченому центрувати всі енергії в трьох керівних центрах в голові. Процес трансмутації проходить під тиском досвіду щоденного життя, під магнетичною дією торкання душі і як неминучий результат самої еволюції.

Всі три процеси одухотворення добре відомі, принаймні в теорії, всім духовним прагнучим; вони суть вираження душевно-особистісного наміру і ефективної взаємодії; вони проходять паралельно спорудженню антахкарани, подібно до того як вирівнювання грає велику роль в процесі трансмутації.

Однак Посвяченого цікавлять не ці уявлення, процеси і інтерпретації, але значення даних процесів після завершення будівництва антахкарани і з точки зору “наміру" Монади. Іншими словами, що означають Преображення і Трансформація для Членів Ієрархії, коли Вони встають перед Шляхом Вищої Еволюції? Що ці слова повідомляють Тим, для Кого душа – принцип посередництва – не має більше фактичного значення?

Уявіть собі, що Посвячений, який прийняв головне Посвячення (Преображення) і обидва Посвячення порогу (Різдво і Хрещення християнських Містерій), побудував антахкарану з тим щоб встановити прямий зв’язок між Монадою і особистістю, між центром універсальної обізнаності або ототожнення і формальним вираженням в трьох світах. Антахкарана споруджена і утворює активний канал контакту. Душі, яка віками направляла різні, відмінні один від одного особистості, більш не існує; каузальне тіло зникло, розбите вщент в ту мить, як Посвячений (при четвертому Посвяченні) заволав: “Боже Мій! Боже Мій! для чого Ти Мене залишив?" Храм Соломона, духовний храм “на небесах, будинок нерукотворний, вічний", більш не потрібний; він послужив своїй древній меті, і те, що вважалося вічним, повинно зникнути в світлі Того, для якого вічність всього лише фаза того, що пізніше буде розкрито. Все, що залишається зараз для Посвяченого це дві точки життєвої мети, які ми називаємо духом-матерією або життям-явищем. Наступний для Посвяченого урок полягає в тому, щоб осягнути внутрішнє значення (не очевидне, легко доступне значення) того, що дух це матерія в своїй вищій точці, а матерія це дух в своїй нижчій точці. Урок має на увазі вільну взаємодію між життям-енергією, свідомо напрацьованою внаслідок вікових процесів, і матерією-силою через антахкарану. “Райдужний міст" стає каналом для впливу монадної або життєвої енергії на субстанцію так, щоб субстанція, що приймає форму згідно циклічному наміру планетного Логоса, могла все більше забарвлюватися або насичуватися якістю енергії універсальності. З вищенаведених речень можна бачити, як неадекватно виражає мова розуміння і намір Ієрархії.

Отже, для Посвяченого слова Преображення і Трансформація мають зовсім інше значення, ніж для учня, а Трансмутація тепер не має для нього значення, оскільки в ньому не залишилося нічого, що б в ній мало потребу. Отже, можна стверджувати, що:

Трансмутація стосується вираження життєвої сили на трьох нижчих планах людського існування і еволюції.
Трансформація дуже своєрідно стосується трьох аспектів розуму на ментальному плані:

а. Нижчому розуму,

б. Сину розуму, душі,

в. Вищому розуму.

Преображення стосується життя Духовної Тріади на її власних трьох рівнях ототожнення.

До цього треба додати, що:

Три нижніх плани трансмутації це твердий, рідкий і газоподібний підплани космічного фізичного плану.
Ментальний план це єдине місце (або стан свідомості), на якому нижні плани приймають враження від трьох верхніх. Верхні три і нижні три проходять конкретний езотеричний містерійний процес, і саме на вказаному плані і завершується робота трансмутації – з точки зору Посвяченого.
Три плани Духовної Тріади це сфери, де здійснюється трансформація. Ця трансформація не має нічого спільного з трансформацією особистості, але пов’язана виключно з внутрішньою роботою Ієрархії і дією цієї живої, напруженості, що розвивається на Членів Ієрархії. Таким чином, п’ять планів включені в ці дві фази божественної роботи.
Два найвищих плани (монадний і логоїчний) це плани преображення з точки зору вищого Посвяченого. До того часу процеси трансмутації опустилися нижче за поріг свідомості і, хоч Посвячений (працюючий з формами в трьох світах) володіє інструментом на зовнішньому фізичному плані, його власна робота, ієрархічна активність є суворо тріадною і монадною, нарівні з наполегливо зростаючою чуйністю на логоїчний намір.

Тепер розглянемо фази преображення і трансформації, наскільки це можливе в екзотеричній інструкції, і “нехай трансмутація зникне" згодом для всіх учнів, якомога швидше – бо велика сьогодні потреба в ієрархічних працівниках.

Спитаємо: що за робота виконується Самими Вчителями на трьох планах Духовної Тріади? Тим хто вивчає, відмінно відомо, що багато Вчителів зайняті еволюційними процесами різних царств природи в трьох нижчих світах. Вони забувають, що більшість зайняті іншим. Ви коли-небудь задавалися питанням, що примушує Вчителя залишатися працювати в трьох світах і фокусувати Свій розум на еволюційних процесах? Ви коли-небудь роздумували над тим, що ще здатне Його заінтригувати і викликати Його інтерес? Центрований на собі рід людський схильний вважати, що людська потреба і, попутно, потреба інших царств природи – ось все, що спонукає Ієрархію проводити роботу порятунку і стимуляції. Але це лише часткова оцінка роботи, яку виконують Вчителі. У процесі роботи свідомість Вчителя неухильно розширяється, – це пояснюється природою Його роботи в трьох світах; свідомість стає все більш широкою. Такий вплив здійснюється на Нього, – коли Він працює для людства або інших царств природи. Такий конкретний еволюційний ефект. Однак на трьох вищих рівнях Духовної Тріади Його активність направляє інший вигляд еволюційного імпульсу. Я десь розказував, що свідомість (як ми її розуміємо) трансцендується і новий аспект універсальної чутливості займає її місце. Такому розвитку я дав неадекватну назву Ототожнення. Це слово включає в себе свідомість, будить волю, є динамічним за природою, є включним за своїм обхватом, а також базується на доктрині нероздільності.

Цей, однак, тільки початок абсолютно нової фази розвитку; свідомість в кінцевому результаті опускається нижче за рівень сприйняття. Вона стає автоматичною і вже не реєструється по своєму вираженню аналогічно тваринному інстинкту для людської істоти. Вона функціонує, але людина свідомо про неї не обізнана. Це запобіжний механізм. Вольовий аспект Монади витісняє, але не відкидає любов (яка, в свою чергу, стає інстинктивною); вмить, подібно уколу рапіри ототожнення займає місце до цих пір відчутної і практикованої включеності. Можливо, я зможу пояснити, що мається на увазі, якщо укажу, що коло з точкою в центрі символізує довершену людину. Остання характеризується повнотою; вона включена як вертикально (контакт з душею), так і горизонтально (людські відносини), і все ж перебуває в центрі своєї свідомості і власного сформованого кільця-не-переступи. Вона ніколи з нього не виходить і безперервно обізнана про все, що відбувається всередині її сфери впливу. Такий символ специфічної точки досягнення Вчителя.

Однак Сам Вчитель не статичний. Поле Його роботи окреслене; сфера Його контактів – людських, долюдських і надлюдських – також визначена. Перебуваючи в цьому кольці-не-переступи, в світі чутливості, пов’язаний зі світом люблячого розуміння, Він є Вчителем.

Саме в цій точці часу і простору починається для Вчителя робота Трансформації – трансформації внаслідок розкриття і розвитку, що стали можливими на трьох рівнях Духовної Тріади. По мірі трансформації зміцнюється нова активність, яка зрештою дозволяє Вчителеві вийти з планетного кільця-не-переступи і тим самим підійти до дверей Вищої Еволюції.

Те, що я маю сказати, можна пояснити за допомогою наступного символу. Вчитель зараз проник на інший космічний рівень, однак Він все ще в аурі Єдиного Життя. Тепер Йому відкривається космічний астральний план. Він бачить, чому передусім повинна розвинутися чутливість, навіщо її потрібно використовувати, оволодівати нею і, нарешті, повністю відкинути – відкинути так, щоб вона опустилася нижче за рівень свідомості. На космічному астральному плані немає мани, і тільки ті, хто переміг почуттєву реакцію на всіх рівнях космічного фізичного плану і повністю від неї звільнився, можуть потім – завдяки просвітленій волі і могутності таємничої якості ототожнення – направляти нижчий аспект космічного бажання на космічному астральному плані. Це з потреби повинне бути співзвучне тому, з чим вони безповоротно пов’язані. Тому ототожнення є вищим виразом божественної мети на космічному фізичному плані, хоч і являє собою нижчий аспект космічного астрального бажання. Тому-то, трансформація, яка розбирається в цьому правилі, – це трансформація свідомості в ототожнення. Повідомити більше я не в змозі. Щоб відобразити істинне значення, я не маю в своєму розпорядженні слів або символів.

У процесі руху через ототожнення Вчитель вибудовує те, духовною відповідністю чому є манасична антахкарана. Виникаюча зараз антахкарана проектується з Ашраму Вчителя; є, отже, сім шляхів до Шляху Вищої Еволюції. Ці сім шляхів відповідають семи Ашрамам на семи Променях; вони співвідносяться також з сімкою Посвячень, з сімкою принципів людини і з всіма іншими численними сімками. Це сила Волі, що генерується Вчителем під час процесу:

Напрацювання п’ятого Посвячення
Роботи в трьох світах творчого порятунку
Досягнення ашрамної мети і подальшої групової активності
Вияву променевої енергії
Демонстрування здатності, властивої тільки Посвяченим, які пройшли третє Посвячення.

Вона створює сфокусований намір, який дозволяє Вчителеві добитися так званої трансформації, а пізніше так спроектувати динамічний імпульс Своєї духовної волі, що Йому вдається прорвати планетне кільце-не-переступи; тоді Йому надається свобода світу, а не просто свобода світів.

Очевидно, що я розглядаю предмет шостого Посвячення. Після того, як це Посвячення завершується, Чохан трансцендує три світи Духовної Тріади і фокусується як “агент, який проектує Світлу Волі ", яка проявлена на монадному плані. Ця стадія розкриття являє собою насправді Посвячення Вознесіння, істинне значення якого відкриється завдяки посередництву грядущої світової релігії.

Потім, як його результат, слідує так зване істинне Преображення. Воно дозволяє Посвяченому функціонувати на логоїчному або найвищому плані космічного фізичного плану. Це в християнській фразеології називається “сісти поряд Отця на небесах". Там людина, що отримала сьоме Посвячення, преображається. Перший контакт здійснюється по лінії, яку вона спроектувала внаслідок трансформації; це контакт з Тим, що завжди осявало Саната Кумару. Чохан прийняв зараз сьоме Посвячення.

6. Нехай О.М. чується в самому центрі групи, що проголошує: Бог – це Все.

У мої наміри не входить інтерпретувати цю заключну фразу Правила ХIII. Її значення лежить поза вашим найбільш піднесеним розумінням. Вона торкається трансмутації О.М. в початковий Звук, що викликає певну базову трансформацію і що приводить до преображення, яке розповсюджується на всю планету і стосується певного головного планетного Посвячення. Дана тема нас не цікавить. Вона цікава лише декільком найбільш просунутим Вчителям. Тому почекаємо доти, поки завдяки рішучості ми не вирішимо свої духовні проблеми, не трансмутуємо свою нижчу природу, не пройдемо нижчі аспекти обидвох трансформацій і, як наслідок, не підготуємося до третього Посвячення – Посвячення Преображення.

Правило чотирнадцяте

У останньому правилі для учнів і Посвячених підведемо великий підсумок. Я знов підкреслюю (як часто робив раніше), що очевидне значення – яким би високим воно не було – не те значення, з яким ми маємо справу. Власне те значення, котре стоїть за смислом – ось чого завжди шукає Посвячений розум. Той хто вивчає, має пам’ятати наступний ряд слів, що втілюють ці ідеї: Символ, Смисл (Сенс), Значення, Світло, розглядаючи світло як випромінювану творчу енергію – організатора символу, відкривача смислу, потужність значення.

Ми вивчили правила і глибоко проникли в світ значень. Більшість з вас, однак, ще не пройшли стадію блукання в світі смислу-сенсу. Причина в тому, що ви ще не прийняли третє Посвячення. Попрошу також засвоїти, що світ символів це світ особистісного життя, тобто феноменальний світ, наскільки ця фраза охоплює три світи людської еволюції; світ сенсу (смислу) це світ, в якому з наміром і розумінням живе і рухається душа; світ значення це світ Духовної Тріади, який повністю відкриває свою свободу тільки після третього Посвячення.

Слова Правила ХIV мабуть настільки прості, що легко можуть бути зрозумілі. Я спробую показати, що їх реальне значення глибше і езотеричніше в енній степені.

Правило ХIV.

Для кандидатів: Слухай. Відчувай. Дивись. Застосовуй. Знай.

Для учнів і Посвячених: Знай. Виражай. Розкривай. Руйнуй. Воскрешай.

Наступні паралелі повинні бути відмічені, в яких перша складова – зародок другої.

Кандидати Посвячені

Слухай.................... Знай

Відчувай.................Виражай

Дивись.................... Розкривай

Застосовуй............Руйнуй

Знай......................... Воскрешай

Ви помітите, що кандидат зрештою приходить до знання, стає знаючим; учень або Посвячений починає зі знання і, завдяки своєму умінню виражати езотерично те, що він знає, здатний розкривати світло і за допомогою світла руйнувати всяку ілюзію, ману і майю; він приносить воскресіння на фізичний план – воскресіння від смерті, яка неминуче супроводить життя фізичного плану.

П’ять слів для кандидатів дійсно порівняно прості. Більшість прагнучих в певній мірі розуміють їх смисл. Їм відомо, що згадане “слухай" не має нічого спільного з фізичним почуттям слуху і що “відчувай" стосується чутливості, а не до відчуттєвого сприйняття фізичного провідника. Їм також відомо, що “дивись" це культивування здатності бачити красу, яка лежить в основі форми, розпізнавати суб’єктивну божественність і реєструвати любов, що повідомляється через посередництво символів. Застосування душевної енергії до справ щоденного життя і встановлення таких умов, які підводять до знання душі – ось елементарні уроки прагнучого. Їх мені не треба розбирати, хіба лише остільки, оскільки вони дають ключ до значення п’яти слів для Посвяченого учня.

Візьмемо кожне з цих слів і спробуємо з’ясувати їх значення. Але передусім підкреслюю, що тут нас цікавить монадне представництво, те, що синтезує значення і надає сутнісного значення Посвяченому життю. Хотілося б, щоб ви, читаючи ці рядки, йшли всередину себе і старалися думати, відчувати і сприймати зі свого найвищого рівня свідомості. Таке зусилля принесе свої плоди і щедро вас винагородить. Ви не уловите вичерпну ідею цих слів, але ваше почуття обізнаності почне реагувати на враження від Тріади. Я не знаю, як ще це сформулювати, оскільки обмежений можливостями мови. Ви можете нічого свідомо не реєструвати, тому що мозок середнього учня поки нечутливий до монадної вібрації. Навіть якщо учень і здатний якось відгукуватися, немає потрібних слів для вираження ідеї, що відчувається або формулювання концепції. Тому неможливо вдягати божественні ідеї в форму ідеалу, щоб потім спускати їх в світ значення, а звідти – в світ символів. Отже те, що я викладаю, набуде більшого значення до кінця нинішнього сторіччя, коли люди оправляться від хаосу і жорстокості війни і нові духовні впливи будуть надходити без перешкод. Я, друзі, пишу для майбутнього.

1. Знай.

Яка різниця між знанням прагнучого і знанням Посвяченого учня? Це та різниця, яка існує між двома різними областями і сферами сприйняття. Прагнучому передусім рекомендується “пізнати себе", потім йому наказується дізнатися про зв’язок між формою і душею, і це знання охоплює поле трьох світів плюс той рівень ментального плану, на якому сфокусована його душа. Посвяченому учневі відомий зв’язок між периферією і центром, між Єдиним і безліччю, між єдністю і різноманітністю. Кандидат стурбований троїстістю: собою як знаючим, своїм полем знання і тим, що є агентом знання – розумом. Посвячений учень вийшов з троїстості і стурбований подвійністю вияву, життям-енергією, яка впливає на матерію-силу або пов’язана з нею, стурбований духом і субстанцією. Знання Посвяченого не має нічого спільного з свідомістю, як вона осмислюється розумом в еволюційному процесі; його знання пов’язане з інтуїцією і таким божественним сприйняттям, коли всі речі бачаться ніби зсередини себе. Напевно, простіше усього описати знання Посвяченого – це представити його як пряму обізнаність Бога, тим самим вдягаючи його в містичні терміни; знання ж прагнучого пов’язано з тим аспектом божественності, який ми називаємо душею в формі. Якщо виразити це по-іншому, то прагнучий напрацьовує знання душі і матерії, а Посвячений напрацьовує знання душі і духа.

Повідомляючи вам, що знання Посвяченого відноситься до того, що проводиться звуком, а не А.У.М. або О.М., я з’єднаю дані коментарі з багато чим іншим, викладеним раніше при аналізі чотирнадцяти правил. “Слухання" прагнучого зараз трансформується в ефективне розпізнавання того, що створено Звуком. Тут я маю на увазі не створення феноменального світу або світ смислу, що являє собою в суті План або образ в основі нашого феноменального світу, але намір або Мету, що мотивує творчий Звук; я розглядаю імпульсивну енергію, яка надає значення активності і життєвій силі, яку Звук центрує в Шамбалі.

Не провина людства, що тільки зараз для свідомості Посвяченого учня представилася можливість ясніше охопити божественну мету. Це питання часу і руху в просторі; він визначається відношенням Ієрархії, працюючої з Планом, до Шамбали, приймача (за посередництвом Звуку) творчої енергії, використовувати яку для довершеного вираження божественної Ідеї є божественним наміром. Знання цих відносин з їх результатами і відображає перше слово Правила XIV.

Коли його значення почало світати в свідомості Христа – піднесеній, очищеній і божественно сфокусованій – воно примусило Його вимовити: “Отче! Не моя воля, але Твоя нехай буде". Він отримав бачення божественного наміру для людства і (через людство) для планети загалом. На ієрархічній стадії розвитку, якої Христос досяг і яка зробила Його Головою Ієрархії і Вчителем всіх Вчителів, Його свідомість була цілком заодно з Планом; застосування останнього щодо життя в трьох світах і кінцева мета – встановлення Царства Божого на землі і виникнення п’ятого царства природи – стали для Нього просто виконанням закону, і на це було спрямоване все Його життя. План, його кінцева мета, його техніка і методи, його закони з їх застосуванням, його феноменальні наслідки, перешкоди, які мали зустрітись, енергія (любові), яку слід було використовувати, тісний зростаючий зв’язок і взаємодія між Ієрархією і Людством, між серцевим центром планетного Логоса і творчим центром, були Йому відомі і повністю зрозумілі. У вищій точці цього підсумкового знання, в момент Його абсолютної згоди пожертвувати Своїм життям для виконання Плану раптово мало місце величезне розширення свідомості. Значення, намір, мета всього, а також об’єм божественної Ідеї в думці “Отця" почали світати в Його душі (не в Його думці, але в Його душі). Він заглянув ще далі в значення божественності, аніж коли-небудь здавалося можливим; світ смислу і світ феноменів потухли, і – виражаючись езотерично – Він втратив Все Своє. Ці слова з потреби безглузді для середнього учня. Тимчасово у Нього не залишилося ні енергії творчого розуму, ні енергії любові. Став доступним новий вид енергії – енергія самого життя, наповнена метою і активізованим наміром. Уперше Йому став ясним зв’язок між Волею, яка досі проявлялася в Його житті через любов, і творчою роботою нового розподілу і утвердження на віки-вічні Царства Божого. У цій точці Він пройшов через Гетсиманський сад зречення.

Тут є натяк. Ця вища точка досягнення Христа – як розповідає Євангеліє – мала місце в Гетсиманськім саду, і на коротку мить нам дано поглянути на аспект або факт Шостого Посвячення. Саме ця подія і духовна криза в житті Христа (коли Він осявав Свого учня Ісуса) дозволили Ісусу на Його власному рівні духовного розвитку прийняти четверте Посвячення, Посвячення Розп’яття або Великого Зречення. Числа чотири і шість тісно пов’язані одне з одним, і менше зречення (велике тільки з людської точки зору) робить зрештою можливим вище зречення, і навпаки. Через багато частин Євангелія проходить два паралельних оповідання; менший світ учнівства отримує допомогу від тих, хто приймає вищі Посвячення, і так демонструється тісна єдність, завжди присутня всередині Ієрархії, і – сфокусований в Христі – синтез, який починає формуватися між Ієрархією і Шамбалою. Це вперше в людській історії відбувається в нашій ері. Розпізнавання цього синтезу, що намічається між Волею і Любов’ю, викликало певний наслідок в свідомості Христа і дозволило Йому дізнатися про багато що з того, що досі було від Нього приховано.

Це глибокі містерії. Учневі, що тренується, вони відкриваються в ході розпізнавання і обдумування різних відносин.

Дані правила, як відомо, контролюють групове життя; вони складають ключ до законів, за якими працюють всі планетні групи. Ієрархічне життя з його головним аспектом, Любов’ю – це знайома область свідомості, добре відома Вчителям і Вчителеві Їх всіх, Христу. Подальшим же “знанням" ще не володів навіть цей “довершений Син Божий"; природа і розум великого Буття, втіленого в Господові Світу в Шамбалі, були тепер Йому відкриті.

Саме сутнісне збагнення Буття, ототожнення з планетним Логосом на космічному ментальному плані склало обізнаність Христа, яка розширяється, на Шляху Вищої Еволюції. Отже досвід, сприйняття і Буття – ключові ноти:

Шляху Еволюції.
Способу розкриття на Шляху.
Стану божественного фокусування на Шляху.

Іншими словами, маємо стани Індивідуалізації, Посвячення і Ототожнення.

Зв’язок між слуханням прагнучого і знанням Посвяченого учня таким чином виражений для нас в одному древньому писанні:

“Насилу той, що шукає, чує тихий шепіт життя Бога; він бачить дихання цього шепоту, яке хвилює води його просторового життя. Шепіт насичує. Він стає Звуком багатьох вод і Словом безлічі голосів. Велика плутанина, але слухання все одно повинно продовжуватися.

Слухання – це початок слухняності, о Чола на Шляху. Голосніше долинає голос; раптово голоси змовкають і слухання поступається місцем знанню – знанню того, що лежить за зовнішньою формою, сприйняттю того, що повинне бути зроблено. Бачиться порядок. Виникає чіткий образ.

Знання – це початок свідомих дій, о Чола на Шляху.

Слухання і знання також відходять, і тоді може побачитися те, до чого вони приводять. Виникає Буття і єдність з Єдиним. Пізнається ототожнення – не на цьому плані, але на тій вищій сфері, де рухаються і спілкуються вищі Сини Життя. Залишається одне Буття. Робота виконана".

2. Виражай.

Ми підійшли до другого слова чотирнадцятого правила для учнів і Посвячених – слова “Виражай". Воно не може бути правильно зрозумілим окремо від попереднього слова для кандидатів – слова “Відчувай". Зауважте, що всі слова для неофіта відносяться в основному до чогось, що він зобов’язаний зробити по відношенню до себе, до задачі, яку він повинен виконати, яка зробить його більш придатним для просування, або до процесу навчання, який дозволить йому функціонувати як кращий, більш чутливий інструмент. Це може бути назване “інтровертною стадією" тренування, оскільки вона підводить потенційного учня до кращого знання себе; останній сприймає той факт, що сам він, мікрокосм, є ключем до Макрокосму; він – ключ до майбутнього, несе в собі прозріння-одкровення, яке повинно передувати езотеричній дії. На відміну від цього, слова для учня і Посвяченого відмічають досягнення уміння працювати з якнайглибшого езотеричного центру явно науковим способом. Під цим я маю на увазі, що Посвячений, працюючи, як ми бачили, на основі знання, в той же час не центрований на собі, але поглинений зараз тим, чим він живе і рухається і існує. Його інтереси пов’язані з Цілим, а не з частиною; його інтереси торкаються його оточення (аспект цього живого вібруючого Цілого), а не його самого; його задача – ієрархічна задача порятунку інших, а не власного порятунку.

Якщо ви звернете увагу власні установки і дії, ви виявите, що насамперед (можу додати, майже обов’язково) вони центруються навколо вас, ваших власних розпізнавань, вашого власного сприйняття правди, вашого власного прогресу на Шляху. Але по мірі того, як ви досягаєте статусу Посвяченого – інтерес до себе спадає і проходить і, як свідчить древнє Слово, “тільки Бог залишається"; в свідомості залишається лише Те, що є краса, благо і істина; що є не форма, але якість, що лежить за формою, що визначає долю, душу, місце і статус. Продумайте ці слова, бо вони показують, на чому (з течією еволюції) буде пізніше ваш акцент.

Думаю, що на прикладі слова “Виражай" я можу пояснити сказане. Коли початківець на Шляху роздумує про його значення, його цікавить здатність виражати істину, яку він теоретично розпізнає, але якій він поки не може надати форму. Це корисно, оскільки живить його спрямування, загострює його увагу до себе, посилює його наївний інтерес до себе. Це часто породжує власні проблеми, такі як почуття невдачі або неналежне акцентування успіху, або заважає розвинути почуття пропорції.

Однак, коли Посвячений впроваджує в свою свідомість веління виражати, воно відноситься не до його власних потреб або вимог, але до потреби інших в тих виразах правди, які ведуть їх на шляху. Тому це слово є для нього велінням бути творчим. Посвячений створює поза собою те, що складає його індивідуальний внесок в сукупність творчих форм, за допомогою яких Ієрархія намагається створити “нове небо і нову землю". Його цікавить не те, що виражає він сам, як душа в особистості; він розвинув звичку до правильного душевного вираження в трьох світах, і явище його якості (якщо повернутися до наших початкових слів – життя, якість, явище) слідує автоматично, без всякого планування з його сторони. Його, однак, цікавить наступний ряд дій:

Збереження ієрархічного контакту, для якого зараз характерний прямий свідомий душевний контакт, що перейшов в звичку.
Безперервна і тверда обізнаність про своє ашрамне місце; я маю на увазі не місцеположення, а щось зовсім інше – статус.
Вдумлива концентрація на ієрархічному Плані, за частину якого його конкретний Ашрам несе відповідальність; цю відповідальність він старається розумно і ефективно розділяти.
Розпізнавання безпосереднього внеску Ашраму і свого конкретного внеску, як його складової частини. Так приходить кінець мрійливому містицизму і з’являється практичний окультист.
Вивчення творчих методів свого конкретного Променя і візуалізація того, що буде виражено, коли бажана творча робота прийме належну форму.
Свідомий внесок на зовнішньому фізичному плані. Задумується і зрештою здійснюється матеріальний творчий проект.
Він, тим самим, грає свою роль, втілюючи в об’єктивність творче підприємство свого Ашраму.

Початок такої творчої роботи планується Ашрамом на точний момент явної потреби людства з урахуванням часу і місця. Робота може бути не тією, в якій, як людство вважає, воно має потребу; вона являє собою в суті те, що Ієрархія визнає потрібним чинником, сприяючим необхідному прогресу раси в конкретний момент часу. Наприклад, в цей час людство вважає, що його головна потреба це мир і матеріальний комфорт, і так чи інакше працює для здійснення обох; Ієрархія ж знає, що його головна потреба це усвідомлення божевілля минулої відособленості і культивування доброї волі. Власне задля цього працівники Ашрамів і прикладають кожне своє зусилля. Тому творча задача працюючих учнів і Посвячених полягає в тому, щоб представляти (проявляти) необхідні істини таким чином, щоб людство як слід їх розпізнавало і робило правильну дію. Ієрархічні працівники зобов’язані виражати необхідну потребу в тому вигляді, в якому людство здатне її в даний момент реєструвати.

Отже, творча робота вираження не торкається розвитку і особистого прогресу Посвяченого. Він був прийнятий в Ашрам внаслідок свого розвитку і внаслідок внеску, який він може внести в ашрамну творчу мету. Те, що він, як неофіт, “відчував" в надії духовно вигадати для себе (керуючись правильним мотивом), стає зараз тим, що повинне бути виражено в полі служіння Посвяченого, вимагаючи всього, що він має, і не залишаючи нічого для його окремого “я".

Велика творча активність, що задіює всі великі і малі Ашрами, планується зараз в ієрархічних колах, і робота всіх старанних і уважних учнів полягає в тому, щоб успішно втілювати цей творчий задум аж до його повного вираження на фізичному плані. Вони зобов’язані це робити, беручи участь в груповій сполученій діяльності, яка доводить до повного вираження все, чого вони досягли і що придбали на попередніх стадіях свого індивідуального розкриття. Отже ви бачите, що у всіх, від Бога – Творця всього, що Є, аж простого учня в ієрархічному центрі, тема творчості домінує і є вираженням (знов-таки, в окультному розумінні) божественного наміру. У цей час те, що люди називають творчою роботою, насправді є вираження їх самих, їх розуміння краси, як вони її бачать, істини як вони її сприймають, психології, як вони її інтерпретують, природи, як вони її науково пояснюють. Їх духовним розвитком і їх пізнавальним сприйняттям визначається якість, природа їх вираження, – вона виходить від них.

Однак у випадку ієрархічних працівників ситуація інша. Вони працюють, щоб виразити те, що старається виразити Ашрам через посередництво своєї групи працівників; вони стараються виразити План або ту його частину, яку вони спроможні уловити; вони стурбовані тим вираженням душі, яке повинно бути освоєне в найближчій культурі і цивілізації. У своїй роботі вони абсолютно вільні від егоїзму; вони не заявляють прав на те, що ними створюється, але розглядають його як вираження ієрархічної активності; вони вільні від духу ототожнення з тим, що вони виразили, але – створивши те, на що указав їх ашрамний імпульс – переходять до нового вираження динамічної, мети, що знаходиться у вічному русі. Їх цікавлять не форма, а життя, організм, а не організація, ідеї, а не ідеали, сутнісна правда, а не ретельно розроблені теології.

Христос виражав Собою, стримуючись від одягання в форму; Він Сам був істиною, однак неминуче (завдяки властивому їй життю) те, що Ним виражалося, знаходило форму, сильно змінювало і забарвлювало людське мислення і планування, і це буде продовжуватися. Процес того, як суть християнства приходить до вираження (тим самим руйнуючи церковіанство), є ще одна разюча ілюстрація істини, яку я намагаюся донести. У християнській церкві виражали себе люди, а не Христос; вони накладали свої тлумачення істини на саму істину; вони засновували масові організації в кожній країні, однак живого організму немає. У новій світовій релігії, яка на підході, християнство буде виражатися у вигляді творчої активності духа Христа через посередництво світових учнів і Посвячених; ми тоді засвідчимо повне вираження ієрархічної істини символом і представником якої є в цей час Христос.

Неофіти і прагнучі “відчували" те, за що стояв Христос, потім намагалися прищепити своє розуміння цього торкання іншому світу. Знаючі, учні і Посвячені виражають те, що Він представляв (любов-мудрість). Вони це роблять автоматично, внаслідок звички, спочатку в собі і, нарешті, у вигляді творчої активності, що конкретно планується у зовнішньому світі.

Тому на всіх сучасних прагнучих чекає проміжна стадія відкидання егоцентризму, автоматичного духовного існування і поглинання Ієрархією через Ашрам; в ньому-то і може осягатися План. Після завершення цієї фази розвитку учень може взятися за творчу роботу згідно ієрархічної активності.

При розгляді наступного слова нашого списку доведеться пригадати те, що обговорювалося з приводу слів “Відчувай" і “Виражай". Треба сказати, що слова, дані для прагнучих і кандидатів, – це насінини або зародки концепцій, виражених в словах для Посвячених і учнів. Поки не засвояться попередні значення на ранніх фазах учнівства, подальше просвітлене служіння на базі наступних слів неможливе. Нове езотеричне розуміння Посвяченого, яке розвивається, завжди має на увазі перехід від індивідуального егоїзму до універсального стану свідомості; останній згодом стає направляючим агентом індивідуального служіння, яке окремий учень здійснює на фізичному плані. З’єднання обох установок – включеності і спеціалізованого служіння – робить задачу Посвяченого своєрідно складною. Йому доводиться практикувати обидві установки одночасно, проходячи в той же час тренування, яке дозволить йому зробити наступний крок на Шляху. Тільки при цій умові у Посвяченого напрацьовується яке б то не було почуття троїстості. Це важливо відзначити. Враховуйте це при обговоренні наступних двох слів: “Дивись" і “Розкривай".

3. Розкривай.

Задачею чисто людської еволюції в цьому планетному циклі є розвиток зору, що кульмінує в духовному сприйнятті, який є головним дарунком душі особистості внаслідок їх контакту; він повідомляє почуття магнетичної любові, показує природу речей, розкриває світ значення і наділяє великим даром світла, знання і кінцевого просвітлення. Такі цілі містика, прагнучого і учня, що дав обітницю. Найбільший фізичний дар це зір, і на вищому витку спіралі в світі душі він той же. Коли ж учень знайшов певну міру бачення і “побачив" свою кінцеву мету, він може бути допущений в Ашрам, де зможе пізнати природу прозріння-одкровення. Люди схильні плутати бачення з прозрінням; я спробую прояснити цей предмет у ваших розумах, тому попереднє твердження фундаментально важливе. Прагнучі вважають, що їх мета – контакт з душею, вторинна мета – утвердження на ієрархічній позиції і третя – служіння. Однак це невірно.

Мета, що лежить перед прагнучим, – це свідомість нероздільності і універсальної включеності; вторинна мета – уміння розкрити природу цієї реальності, Єдності; третя мета – здатність здійснювати такі заходи в трьох світах, які полегшують людському роду засвоєння цих основ. Ви помітите, як останнє визначення мети беззастережно виключає чинник егоїзму. Отже потрібно заявити, що прозріння-одкровення відноситься до Єдності, і ні до чого більш. Практична природа цієї істини розпізнається тільки коли учень намагається робити дві справи: здійснювати її індивідуально і впроваджувати природу планетної єдності і нероздільності в розуми і життя людей.

Прагнучий напрацьовує здатність бачити світло; тільки коли останнє стало фактом його свідомості, він починає вловлювати приховане одкровення за допомогою світла, з яким стикається. Це інше ключове положення для вашого роздуму.

Я тут не буду розбирати тему світла, бачення і просвітлень. Я докладно обговорив їх в своїх книгах; вони становили серйозне поле досліджень для містиків всіх часів; Писання і література всіх народів дають про них безліч інформації. Я займаюся темою одкровення і задачею Посвяченого розкривати. Учень, що представляє Ашрам, зобов’язаний розкривати людству сутнісну єдність, що лежить в основі творення. При цьому він діє, передусім, як прозоре скло, через яке всі можуть бачити реальність Єдності, як воно демонструється на практиці. Коли він власним життям і словами довів свою свідому участь в цій базовій єдності, він береться за практику ашрамних методів, які роблять цю фундаментальну істину ще більш очевидною. Тут стає ясно, навіщо – в ролі ієрархічної техніки – ми відкрили до уваги суспільства факт існування Нової Групи Світових Служителів. Вона втілює практичне вираження існуючої єдності, заснованої на єдності мотиву, розпізнавання, орієнтації (на духовний світ і служіння людству), методів і ідей, і все це незважаючи на те, що відносин на фізичному плані, як правило, немає і зовнішня організація і визнання відсутні. Єдність суб’єктивна і тому недосяжна для будь-якого нальоту відособленості.

Внутрішня організація, яку ми називаємо Новою Групою Світових Служителів, не може розпастися або зменшитися, оскільки сформована на основоположному принципі еволюційного зростання, який – після досягнення – свідчить про свідомість єдності, що реєструється; це те, що, будучи зафіксованим і пізнаним, не може бути втрачене або спростоване. Як тільки воно побачене і здійснене, воно стає таким же фактом в свідомості свого володаря, як відчуття і використання власного фізичного тіла. Він знає останнє як складний організм, що проявляє собою функціональну єдність через посередництво життєвого принципу; це неспростовний факт в думці людини.

Тому, коли досягається зір і приходить світло, просто і негайно настає одкровення-прозріння єдності всього життя; воно спочатку приходить до учня як спалах чудової інформативної і інстинктивної реалізації, потім по мірі прогресу стабілізується в безперервне розуміння і уявлення; зрештою воно стає мотивуючим імпульсом всякої дії.

Що це за найближче одкровення, яке Посвячені і учні світу намагаються принести людству? Який аспект сутнісної єдності вони стараються зробити простим і очевидним? Простіше усього на світі заявити (як зробив, наприклад, Крішнамурті), що життя єдине, що немає нічого, крім єдності. Це банальне формулювання дуже древньої істини, що сьогодні стала окультним трюїзмом. Але життя ще не єдине в свідомості, як би істинно це не було насправді. Причина цього в тому, що життя це люблячий синтез в дії, а останній-то зараз майже не демонструється. Ми маємо життя в дії, а любов, заснована на усвідомленій єдності і що приводить до проявленого синтезу, ще відсутня. Однак бачення цього для багатьох вже не за горами, оскільки багато хто в наші дні набуває якостей зору і сприймає світло. Прозріння-одкровення прийде, коли світові учні і Посвячені удосконалять його мистецтво.

Майбутня задача проста. Важливий для сьогоднішнього часу аспект базової єдності, що лежить в основі всіх форм, який наші працівники повинні в найближчому майбутньому акцентувати, – це наявність Царства Божого, планетної Ієрархії. Громадяни цього царства, члени цієї Ієрархії збираються з кожної нації, кожної політичної партії, кожної соціальної групи, кожного релігійного культу або секти і кожної організації незалежно від їх виражених цілей, і така універсальність доводить приховану єдність цих людей. Коли ця єдність набуде адекватного значення в очах людського роду, почнеться реальний синтез.

Тому в цей час лунає заклик до ієрархічних працівників настійно підкреслювати наявність Ієрархії. Він – будучи впроваджений в широкому масштабі завдяки належній організації – гранично зруйнує нинішню світову структуру в області релігії, економіки і політики. Він вже це робить. Посилення тиску з боку тих, хто розпізнає фактичну природу внутрішнього суб’єктивного Царства Божого, приведе до чудових результатів. Це царство завдяки своїй головній здатності (якості синтезу, якби тільки ви могли це усвідомити) вбирає в себе чоловіків і жінок з всіх націй і всіх частин Землі. Воно вбирає їх не тому, що вони ортодокси або релігійні в загальноприйнятому значенні слова, але завдяки їх якості. Одночасно із збільшенням їх кількості має місце зворотній рух. Люди спрямовуються назовні, на фізичний план, роблячи це в групі, щоб довести фактичну природу світу єдності, в який їм вдалося проникнути. Вони демонструють єдність і синтез так просто, що люди повсюдно можуть його вловлювати. Нова Група Світових Служителів – авангард Царства Божого, живий доказ існування світу духовної Єдності.

До всіх кандидатів лунає заклик бачити Христа, як Він є, щоб вони (як викладається в Новому Завіті) “чинили в світі цьому, як Він". До учнів і Посвяченим лунає заклик розкривати світу групову формацію всіх духовних працівників, природу свідомості Христа, яка не знає відособленості, яка визнає всіх людей Синами Божими в процесі вираження. Все це бажане через необхідність підкреслювати всеосяжний підхід божества до людства. Працюючі учні і Посвячені вважають все, по суті, єдиним і, як брати, що відкидають всі людські теології (релігійні, наукові, політичні або економічні), заявляють всім людям в світі: “Всі ми діти Божі; всі ми однаково божественні; всі ми на шляху до розкриття божества на фізичному плані існування; лише те, що ми розкриваємо, має значення; те, що нам розкрито, означає менше, хоч і грає свою роль в процесі тренування і вдосконалення".

Є древній катехізис, який намагається пояснити неофіту, що знаходиться на грані прийняття, різницю, відмінність між баченням і одкровенням-прозрінням. Він поступово виходить з ужитку, оскільки сьогоднішній кандидат стоїть на набагато більш високому витку спіралі, ніж в той час, коли вживалася “форма бесіди". Однак хотілося б процитувати пару питань і відповідей для настанов сьогоднішньому прагнучому.

КАТЕХІЗИС

Що бачиш ти, о учень на Шляху?

Нічого крім себе, о Вчитель мого життя.

Подивися пильніше на себе і дай відповідь ще раз. Що ти бачиш?

Точку світла, яке прибуває і убуває і робить пітьму ще темнішою.

З сильним бажанням вдивися у пітьму і, коли засяє світло, лови сприятливу можливість. Що зараз бачиться?

Жахливе видовище, о Вчитель мого життя. Мені воно не подобається. Це неправда. Я не те і не це. Ця зла егоїстична істота – не я. Я – не вона.

Повернися до світла з волею, могутністю і гарячим бажанням і детально опиши бачення, яке з’явиться. Що ти бачиш?

За пітьмою, розкритою мені світлом, я бачу сяючу форму, яка мене манить. Хто ця приваблива Істота, що є і в темряві і в світлі? Чи Є вона, чи може вона бути моїм “я"?

Що з’являється твоєму погляду, коли ти стоїш на Дорозі, о втомлений, хоч і тріумфуючий в світлі учень?

Сяюча, промениста форма, яка є моє “Я", моя душа. Темна і похмура, стара і мудра, досвідчена і сумна фігура. Це моє “я", моє нижче “я", мій древній перевірений вияв на дорогах землі. Обидва стоять обличчям до обличчя, між ними – твердь, що горить ... Вони рухаються і зливаються... Шлях підходить до кінця. Попереду тягнеться Дорога. Зір отримано, і в світлі з’являється реальність.

Що зараз ти можеш розкривати, о Служитель на Шляху?

Одкровення приходить через мене, о Владика Життя. Я його не бачу.

Чому ти не можеш його бачити? Що заважає розумінню?

Ніщо мені не заважає. Я не шукаю зору, бо я бачив. Моя задача – одкровення. Я нічого не шукаю для себе.

Що тобі приходить на дорозі прозріння-одкровення? Що ти повинен розкривати?

Тільки те, що існувало еони і завжди було тут. Єдність Присутності; простір любові; живого, люблячого, мудрого Єдиного, який включає в Себе, охоплює Собою все, становить все, нічого що не залишає поза Собою.

До кого повинно приходити це одкровення, о Служитель світу живих істот?

До всіх, включених в живу люблячу Присутність; до всіх, хто незнано для себе підтримує Присутність і завжди буде стояти на тому, як і сама Присутність.

А хто ті, хто живе всередині цієї Присутності, але не знають про це?

Це я і ти, це я, це всі, кого я зустрічаю. Це той в будь-якій формі, хто думає, що форма це, напевно, все; хто, живучи у часі і просторі, не бачить світла або життя всередині форми, хто ховається за завісами між чотирма і п’ятим (чотирма царствами природи і Царством Божим), не бачачи нічого більше. Їм-то і повинен я розкривати правду.

Як будеш виконувати ти цю найважчу з всіх задач, о тріумфуючий учень?

Живучи так, щоб видно було, що я сам – істина; проявляючи собою частину цієї Присутності і споглядаючи всі її крупинки. Так буде прозріння входити в чотири через п’яте.

Це все, що я можу повідомити в цей час про слово і настанову для Посвяченого: “Розкривай". Підкреслюю, що не його справа розкривати світ символів. П’яти почуттів і принципу розуму для цього досить. Не його справа розкривати світ смислу. Учень до нього підходить і його інтерпретує паралельно з розвитком свідомості душі. Його справа – розкривати світ значень, світ реальності і сутнісної істини. Завдяки успіху еволюційного процесу це завдання стає все актуальнішим, і буде потреба у все зростаючій кількості Посвячених відкривачів в найближчий період. Не забувайте, що призовний заклик людської маси і справедлива вимога тих, хто готовий до руху вперед, неминуче викличуть потрібний відгук і залучать потрібних відкривачів реальності.

Наступне слово, яке ми розглянемо, є одним з найважчих для пояснення. Трудність в тому, що всі ви напаковані звичайними стереотипними інтерпретаціями цих знайомих слів, тому мені майже неможливо повідомити їх значення з точки зору Посвяченої свідомості. Вам, ототожненим з формальним аспектом і життям в трьох світах, важко зрозуміти стан розуму і тип обізнаності, що відрізняє тих, хто вільний від сил в трьох світах, які зумовлюють людські істоти, приводячи до помилкової орієнтації і перешкоджаючи тому, що насправді мається на увазі під духовним сприйняттям. Відношення середньої людини і навіть середнього учня це відношення того, хто дивиться від периферії до центру, того, хто зайнятий шкарлупою життя і не усвідомлює Реальності, як член Ієрархії.

Тому коли я говорю, що слова для Посвячених, які складають так зване Правило ХIV, несуть значення, абсолютно відмінне від того, до якого ви звикли, я ставлю перед вами дуже складну проблему. Я усвідомлюю, що істинне розуміння для вас неможливе, однак багато чого можна добитися завдяки своєму зусиллю зрозуміти. Те, що ви маєте на увазі, кажучи про абстрактний розум, не відповідає точним фактам; зусилля мислити абстрактно – це насправді зусилля мислити по можливості так, як мислить Посвячений, який трансцендував конкретний розум і мислить або, вірніше, обізнаний в поняттях життя, а не форми, буття, а не того, що закріпляє буття на фізичному плані, – і навіть не в поняттях свідомості, як ви її розумієте. Адже свідомість (властива особистості і душі) має мало спільного з тією формою живої обізнаності, що відрізняє Посвяченого, який є сутнісним вираженням Монади через посередництво трьох аспектів Духовної Тріади. Це стосується двох наступних слів: “Руйнуй" і “Воскрешай".

4. Руйнуй.

Що це за руйнування, яке учня і Посвяченого (згідно з останнім правилом) просять нести? Що він має руйнувати? Навіщо наказується руйнування?

Почну з базової заяви: Руйнування або здатність і бажання руйнувати, характерні для нерозвиненої людини, середньої людини і випробовуваного учня, пояснюються наступними спонукальними впливами:

Відсутністю самоконтролю.
Прагненням досягнути бажаного за допомогою видалення всіх перешкод.
Сильною емоційною реакцією.
Помстою, ненавистю, користолюбством і аналогічними недоліками, заснованими на відсутності духовного розкриття.
Старанням усунути перешкоди всередині себе, такі, про які говорилося в правилах для випробуваних учнів: “Убий бажання".
Навмисним руйнуванням всього, що заважає контакту з душею.
Відсіканням всіх зв’язків, які втримують духовну людину в трьох світах.

Всі ці мотиви руйнування пов’язані з бажанням, емоцією, а також з устремлінням, властивим (наприкінці циклу, що веде до Шляху Випробування) нижчому конкретному розуму. Це знайомі приклади, добре відомі кожному щирому прагнучому, коли людина на нижчому рівні життєвого вираження осягає свої мотиви і зазнає, в помсту за руйнування, відповідних покарань. Мені немає необхідності розповсюджуватися про цей спосіб руйнування для читачів даного Трактату. Даний вид руйнування відноситься головним чином до формального життя в трьох світах, до індивідуального устремління і заповзятливості (від найнижчого прихованого фізичного бажання аж до спрямування до свідомого душевного життя), до експерименту і досвіду на трьох планах щоденного людського існування.

Однак значення слова “руйнуй" в застосуванні (як виражена команда) до тих, хто є членом Ієрархії і хто перейшов або переходить від периферійного зв’язку з Ієрархією до центру активності і тісного контакту з яким-небудь Ашрамом, зовсім інше.

Вид руйнування, про який зараз мова, ніколи не є результатом бажання; це – зусилля духовної волі і, по суті, являє собою активність Духовної Тріади; він включає вживання заходів, які усувають перешкоди волі Божій; це забезпечення умов, що руйнують тих, хто намагається протистояти матеріалізації божественної мети як Плану, за який відповідальна Ієрархія. Тому він визначається, насамперед, відношенням Шамбали до Ієрархії, а не Ієрархії до Людства. Ця значне езотеричне твердження, яке слід обдумати дуже ретельно. Даний вид руйнування має лише другорядного відношення до руйнування формального життя, яким ми його знаємо. Після того, як зроблені кроки для виконання божественної мети, як наслідок, може мати місце руйнування форм в трьох світах, але це тільки наслідок і другорядне руйнування; щось ще руйнується на вищому рівні, поза трьома світами. Це в свій час може викликати таку реакцію форми, яку можна назвати смертю. Однак смерть форми – не первинна задача і навіть не враховувалася, оскільки не входила в область обізнаності руйнівника.

Вище руйнування, яке ми розбираємо, пов’язане з руйнуванням певних форм свідомості, які розповсюджуються на великі простори в якості всеохоплюючих мислеформ; вони, в свою чергу, можуть визначати людське мислення. Напевно, найбільш проста ілюстрація даного виду руйнування, яку я можу запропонувати – це пануючі ідеології, що віками зумовлюють або можуть зумовлювати людство. Ідеології виробляють могутні наслідки в трьох світах. Цей вид руйнування торкається цивілізацій, що довгий час панували в людському сімействі, кліматичних умов, визначальних форм в чотирьох царствах до певних характеристик у часі і просторі, виробляє зміни у великих світових релігіях, світовій політиці і інших “зумовлюючих формах мислення".

Отже те, що руйнується – це деякі групові форми в широкому масштабі; це вимагає застосування духовної волі, а не просто видалення уваги душі, рішення залишити форму і невдачі базового бажання продовжитися, тобто того, що ми маємо на увазі, кажучи про смерть в трьох світах. Відсутність волі-жити, про яку ми часто згадуємо, не має насправді відношення до самої волі; вона пов’язана тільки з її слабим, спотвореним відображенням в трьох світах; вона набагато тісніше пов’язана з бажанням і спрямуванням, аніж з чистою волею в духовному розумінні.

План проводить Мету Бога (якщо вжити знайомий вислів). Ця мета є мотивуючим життям, що стоїть за всім, вихідним з Шамбали, і що насичує будь-яку активність Ієрархії; задачею Ієрархії є формулювати План для всіх форм життя в трьох світах і чотирьох царствах природи. План у часі і просторі пов’язаний зовсім не з індивідуальною людиною або з життям якої-небудь мікрокосмічної суті одного з царств природи, але з цілим, з циклами часу, з тими колосальними планами існування, які людина називає історією, з націями і расами, світовими релігіями, великими політичними ідеологіями, соціальними організаціями, що виробляють постійні зміни в типах, складах, областях планети і циклічних виявах. Тому для вас очевидно, що з точки зору малого людського розуму уловити ці плани майже неможливо. Під кутом бачення Посвяченого, що розвинув або що розвиває більш широкий кругозір, який уміє бачити, мислити і передбачувати в поняттях Вічного Тепер, значення ясне; іноді Посвячений створює, потім закріпляє зародок життєвості; іноді він вибудовує те, що здатне вмістити його живу ідею з її зумовлюючими якостями; іноді, коли останні послужили своїй меті, він їх навмисно руйнує. Маніпуляція завжди проводиться над формою; Посвячений, однак, маніпулює над “безформною формою", яка завжди являє собою суб’єктивний аспект матеріального світу. Адже, з точки зору езотеризму, всі форми в трьох світах матеріальні на відміну від форм двох вищих світів Духовної Тріади.

Руйнування, яке розглядається – це руйнування безформної структури, на якій ґрунтується більш груба структура. Якесь розуміння прийде, якщо ви розберете зв’язок між чотирма підпланами фізичного плану, чотирма ефірними рівнями, і трьома підпланами, які ми називаємо щільними фізичними планами. Вони утворюють наш фізичний план в двох його аспектах. Вони – лише відображення трьох планів трьох світів і чотирьох планів, від буддхічного до логоїчного, які складають космічний фізичний план. Руйнування, що розглядається Посвяченим, відноситься до суб’єктивних світів чотирьох вищих планів і трьох світів людського існування, а також до інших форм життя, таких як три долюдських царства.

Смерть в людському сімействі має місце, коли душа видаляє нитку свідомості і нитку життя; однак процес смерті проходить виключно в трьох світах. Житло душі знаходиться, як відомо, на вищих рівнях ментального плану. Руйнування форм вираження, про які я вище згадував, – циклів, цивілізацій, культур, рас, царств природи, тощо – здійснюється з ще більш високих джерел, ніж три світи, в яких вони проявляються. Таке руйнування проводиться під керівництвом Шамбали, яка будить волю Ієрархії, конкретного Ашраму і якого-небудь члена Ієрархії, для того щоб викликати намічений результат в трьох світах в згоді з метою Бога. Потрібно заявити (з певним езотеричним підтекстом), що руйнування, до якого закликає четверте слово Правила ХIV, – це руйнування якогось аспекту плану, що функціонує в трьох світах, і проводиться згідно з божественною метою і наміром.

Подібне руйнування зовні не так категоричне, як смерть – на фізичному плані – людини, хоч вона зовсім не такий швидкий процес, як звичайно вважається. Фізична форма може померти і зникнути, однак далі йде внутрішній процес вмирання тонких тіл, і процес смерті закінчується тільки після того як розпадаються астральне і ментальне тіла і людина залишається в своєму каузальному або душевному тілі. Так само, в набагато більшому масштабі, йде справа і зі смертю або руйнуванням фаз божественного Плану, складеного Ієрархією згідно божественної Мети. Має місце часткове накладення будівельних процесів на руйнівні. Вмираючі цивілізації присутні в своїх останніх формах, в той час як виникають нові цивілізації; цикли приходять і йдуть, накладаючись один на одного; те ж проявляється і при появі і зникненні променів і рас. Смерть в кінцевому результаті і з точки зору середньої людської істоти – просто зникнення з фізичного плану, плану явищ.

Однак вид руйнування, який ми розглядаємо, більше стосується руйнування якостей, чим форм, хоч зникнення цих якостей і викликає смерть зовнішніх форм. При своєму видаленні життя великого вираження ієрархічного плану вбирає в себе якості, щоб повернутися з ними, як з дарами, пізніше у часі і просторі і виявитися знов через посередництво більш адекватних форм вираження. Душа вбиває форми в трьох світах; життєвий аспект (при вищому, більш об’ємному виді руйнування) руйнує характерну якість, отже, форму цивілізації, тип ідеології і характер раси або нації, зберігаючи суть, але відкидаючи спотворення.

Четверте слово тісно пов’язане з четвертим Посвяченням, коли руйнується каузальне тіло або душевний провідник на своєму власному плані – прекрасна нематеріальна якісна Автентичність, яка мотивувала і насичувала людину в трьох світах. Цей приклад показує складність предмету, яким ми займаємося. Продумайте його як ілюстрацію цієї форми руйнування, і шукайте більшого розуміння.

Вияв цієї вищої форми руйнування не залежить від дії Закону Тяжіння, як смерть, що викликається душею. Це руйнування визначається Законом Синтезу, законом монадної сфери життя, законом, який вам важче всього осягнути; воно виходить з точки поза п’ятьма світами людської і надлюдської еволюції, також як руйнування форми в трьох світах виходить від душі, що функціонує поза трьома світами: нижчого, конкретного розуму, астрального світу і фізичного плану. Останнє твердження також допоможе вашому розумінню.

Якщо це так, то очевидно, що тільки Посвячені, що прийняли п’яте і вищі Посвячення, можуть ефективно оволодіти цією особливою формою смерті, – так звана монадна могутність стає досяжною тільки після третього Посвячення, і її перша успішна дія прямує на руйнування каузального тіла Посвяченого. Така нагорода Преображення.

У зв’язку з використанням Посвяченим того, що потрібно називати чистою волею, треба пам’ятати, що чиста воля проявляється через той або інший з трьох аспектів Духовної Тріади. Ця активність визначається головним променем, на якому знаходиться Посвячений, його монадним променем. Кожна духовна людина знаходиться на тому або іншому з трьох головних променів, оскільки чотири малих промені атрибутів зрештою поглинаються третім Променем Активного Пізнання.

Якщо Посвячений знаходиться на першому промені, працюючи в Відділі Ману, він використовує і виражає природжений вольовий аспект через атмічну природу або вищий аспект Духовної Тріади, якому ми даємо неадекватну назву “божественна Воля". Ті, хто вивчає, схильні забувати, що Духовна Тріада, пов’язана з Монадою (аналогічно до того, як троїста особистість пов’язана з душею), виражає три головних аспекти шамбалічної енергії, причому всі три аспекти є виразами волі планетного Логосу і Його сутнісної Мети. Якщо Посвячений знаходиться на другому промені і працює в Відділі Христа, він використовує волю через посередництво буддхі, другого аспекту Духовної Тріади. Якщо він на третьому промені в Відділі Махачохана, Владики Цивілізації, він працює через вищий розум – нижчий аспект Духовної Тріади. Не забувайте, однак, що жоден аспект не може вважатися вищим або нижчим, оскільки всі вони однаково божественні. Розуміння цих ідей може прийти, якщо, наприклад, ви уясните, що вираження буддхі або інтуїції в свідомості духовної людини веде до використання волі для проведення цілей Шамбали в області релігії, освіти і порятунку, тобто порятунку життєвого аспекту у всіх формах в трьох світах, але воно не пов’язане з індивідуальними, особистими проблемами самої людини. Якщо виражається вищий розум, то використання волі пов’язане з цивілізаціями і культурами, за які відповідає третій відділ, і саме по відношенню до них за широкими, загальними планами проводиться воля Божа. Якщо воля виражається через атмічний аспект Тріади, вона функціонує в зв’язку з расами, націями, царствами природи і великими планетними заходами, в даний час невідомими людині. Синтез цієї картини стає наочним після вдумливого вивчення.

У той же час належить засвоїти, що руйнівний аспект чистої волі, який проявляється через Монаду, здійснює мету Шамбали і є одним з головних виявів природи Любові Єдиного, Ким ми живемо і рухаємося і існуємо; він також гарантія нашого остаточного і неминучого досягнення досконалості, просвітлення і божественної завершеності.

Таке руйнування, що проводиться Посвяченим, є підготовчим для його відгуку на п’яте слово, яке він отримує при п’ятому Посвяченні і яке ми неадекватно передаємо як “Воскрешай".

Перш ніж розібрати це слово, підкреслю, що згадані п’ять слів мають чіткий зв’язок з кожним з п’яти Посвячень; вони дають Посвяченому ключову ноту для роботи, яку він зобов’язаний виконати при переході від одного посвячувального процесу до іншого. Вказана робота не має нічого спільного з тренуванням і дисципліною, яким він (не варто згадувати) повинен піддавати свою особистість; вони, однак, супроводять роботу, яку він зобов’язаний здійснити. Дана робота торкається того, що потрібно називати деякими сутнісними реальностями, пов’язаними з метою Шамбали і здатністю Посвяченого реагувати або відгукуватися на волю Монади. Ця здатність стає встановленим фактом і функціональною реалізацією не раніше третього Посвячення; проте, поступово розвивається підготовча чутливість (якщо я маю право вжити це слово в даному контексті) паралельно двом іншим видам активності: “Руйнуй" і “Воскрешай". Наявні:

Дисципліна своєї нижчої природи так, щоб розкриття Посвяченої свідомості не зустрічало ніяких перешкод.
Служіння Плану завдяки прийому ієрархічних вражень.
Розвиток монадної чутливості.

У зв’язку з третім пунктом – чуйністю на чисту волю – цікаво обговорити ці п’ять слів, співвідносячи їх з п’ятьма Посвяченнями, з якими всі ви добре знайомі теоретично.

Слово “знай" стосовно Посвяченої свідомості втілює упевненість Посвяченого, його глибоку переконаність в існуванні Христа в серці; воно в той же час пов’язане з реакцією, яка виходить від пелюсток жертви егоїчного лотоса – пелюсток, що складаються з вольової якості Монади і що з’єднують душу з випромінюючою Монадою. Відчувається перший слабий поштовх монадної “долі" (я не знаю, як ще виразити цю ідею), але реєструється він тільки душею Посвяченого на рівні свідомості душі; він ніколи не реєструється на фізичному плані людиною, що приймає перше Посвячення; її мозок нездатний відгукуватися на цю високу вібрацію. Теоретично, як результат досягнення Позачасової Мудрості, духовна людина (у втіленні) знає, що вона, по суті, внутрішній Христос і що досягнення свідомості Христа було і буде її метою. Знання ж, про яке тут говориться, – щось ще більш високе; це те Самоототожнення душі на своєму власному плані, те Саморозпізнавання, внаслідок якого “Я" асоціюється з охоплюючим цілим – Монадою. Якщо виразити це символічно, то душа, Христос (після першого Посвячення), знає, що неминучі процеси вияву Христа на Землі почалися і що досягнення “повного віку Христа" не може бути зупинено. Центр інтересу тепер зміщається, і душа на своєму власному плані (не у відображенні своєї свідомості на Землі) знаходить рішучість “йти до Отця" або демонструвати найвищий аспект божественності, вольовий аспект.

У Євангеліє є чотири зафіксованих моменти в житті Христа, коли цей процес розвитку всередині Його свідомості, це монадне центрування (я не знаю, яким ще словом скористатися, оскільки у нас ще не розроблена термінологія, що описує монаду, вольовий аспект) починає демонструватися і може простежуватися в конкретному розкриваючому процесі. У минулому я про них говорив, але зараз хотілося б зібрати всі чотири разом для вашого просвітлення.

Його заява Своїм батькам в храмі: “Чи ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму?" Зверніть увагу на те, що:

а. У той час Йому було дванадцять років, тому робота, якою Він займався як душа, була закінчена, оскільки дванадцять – число завершеної праці. Символізм Його дванадцяти років тепер замінюється символізмом дванадцяти апостолів.

б. Він був в храмі Соломона, який завжди проявляє собою символ каузального тіла, душі, тому Він говорив з душевних рівнів, а не як духовна людина на Землі.

в. Він служив як член Ієрархії, – коли батьки знайшли Його, Він повчав священиків, фарисеїв і садукеїв.

г. Він розмовляв, будучи вираженням аспекту субстанції (зі Своєю матір’ю) і душі (зі Своїм батьком), але ними не контролювався; Він тепер функціонував як монада, яка вища за них і включає їх в себе.

Його заява Своїм учням: “Я повинен йти в Єрусалим", після якого, як ми читаємо, Він твердо направив Свій шлях в Єрусалим. Це був натяк на те, що у Нього тепер інша задача. Єдине місце абсолютного “миру" (таке значення слова Єрусалим) це Шамбала; Ієрархія – не центр миру в справжньому значенні слова, яке відноситься не до емоції, а до припинення виду активності, характерного для світу вияву; Ієрархія – найсправніший вир активності і енергій, що приходить з Шамбали і Людства. З точки зору істинного езотеризму, Шамбала – місце “спокійної рішучості і урівноваженої, непорушної волі", як сформульовано в “Древньому Коментарі".
Вигук Христа: “Отче! не Моя воля, але Твоя нехай буде" засвідчив Його усвідомлювану монадну “долю". Значення цих слів не те, як їх часто трактують християнські теологи і мислителі, – оголошення згоди на біль і сумне майбутнє. Цей вигук був ініційований монадною обізнаністю і концентрацією життєвого аспекту всередині Цілого. У даній заяві душа відкидається, а монада, як точка центрування, конкретно і остаточно розпізнається. Корисно засвоїти, що Христос ніколи не зазнавав Розп’яття, описаного у відповідному епізоді, але що розіп’ятим був Вчитель Ісус. Розп’яття не входить в досвід Христа. Епізод зречення був високою точкою в житті Світового Спасителя, але не входив в досвід Вчителя Ісуса.
Заключними словами Христа, зверненими до апостолів (символічно до Ієрархії), що зібралися в світлиці, були: “Це, Я з вами у всі дні до кінця віку" або циклу. Зараз Він говорив як Голова Ієрархії, що засновує Свій Ашрам, а також як Монада, що виражає Свою божественну Волю, щоб безперервно і нескінченно повнити або насичувати світ Своєю осяваючою свідомістю; Він виявив універсальність, безмежну безперервність і торкання, які характерні для монадного життя – самого Життя. Це приголомшливе твердження, насичене енергією волі, що робить все новим і можливим.

Ретельно вивчивши ці чотири заяви, ви побачите, яке знання має на увазі команда Правила ХIV для того, хто посвячується в перше Посвячення – команда Знай. Це наказ переорієнтувати душу на монаду, а не наказ переорієнтувати особистість на душу, як часто вважають.

Слово Виражай в його найбільш глибокому значенні, що дається при другому Посвяченні, означає не необхідність виражати природу душі. Це (крім його інших можливих смислів) команда виражати вольову природу монади і залучати розвинену чутливість, щоб “чути" і втілювати Мету, яка лежить за Планом. Слухняність Плану приводить до одкровення прихованої Мети, – така грандіозна задача, що надихає саму Ієрархію. По мірі того, як Посвячений вчиться співпрацювати з Планом і демонструє це в житті служіння, всередині нього паралельно активності, якій він віддається як особистість і душа, з’являється також реалізація аспекту Отця, природи волі, існування і фактичної природи Шамбали, універсальності і життєвості того, що мається на увазі під словом “Буття". Він знає і починає виражати це чисте Буття, як чисту волю в дії.

Після третього Посвячення Посвячений обізнаний не тільки про значення команди “Знай" і про свою природжену здатність “Виражати" вольову природу монади при проведенні Цілі Шамбали, але і про те, що (завдяки його злитій особистості-душі) він тепер спроможний “проявляти одкровення" Ієрархії про свій зв’язок з монадним джерелом, з якого він спочатку вийшов. Тепер він може підкорятися команді “Розкривай", оскільки Преображення завершилося. Він зараз розкриває не тільки душу, але всі три аспекти в ньому зустрічаються і він здатний розкривати життєвий аспект як волю, а не тільки душевний аспект як любов або матеріальний аспект як пізнання. Це, як ви знаєте, перше головне Посвячення з точки зору більшої Ложі на Сиріусі, оскільки це перше Посвячення, при якому всі три аспекти зустрічаються в Посвяченому. Обидва перших Посвячення, що часто розглядаються людством як головні, – насправді малі Посвячення з сиріусної точки зору, оскільки автентичність людини, що зазнає “дисципліни і тренування", поки тільки намічається; наявні тільки розпізнавання Отця, яке розвивається, і повільно зростаючий відгук на монаду, плюс чутливість до поштовхів вольового аспекту, яка розширяється. При третьому ж Посвяченні ці чинники досить розвинені, щоб відповідати фразі “одкровення слави", і має місце Посвячення Преображення.

При четвертому Посвяченні починає відчуватися руйнуючий аспект волі; душевне тіло, каузальне тіло, Храм Господа руйнується актом волі, оскільки навіть душа вважається обмеженням того, що не тіло, не душа, а більше їх обох. Обізнаність довершеної людини тепер сфокусована в монаді. Дорога в Єрусалим протоптана. Це символічний спосіб сказати, що антахкарана побудована і Шлях Вищої Еволюції, що чекає на вищих Посвячених, тепер відкритий.

Три аспекти волі, сфокусовані в Духовній Тріаді, тепер повністю виражені; Посвячений натхненний Ціллю, але стоїть перед ще більшими еволюційними розкриттями; про них я не буду говорити, оскільки вони торкаються божественних аспектів, поки незнаних людині і не реєстрованих нею. Причина такого невігластва полягає в тому, що провідники людини, яка не пройшла третє Посвячення, містять дуже багато “нечистої матерії", щоб фіксувати поштовхи цих божественних якостей. Тільки “створене тіло" (майявірупа) Посвяченого четвертого Посвячення починає реєструвати божественні поштовхи; тому для нас є втратою часу розглядати навіть можливість їх існування. Навіть я, Вчитель, тобто Посвячений порівняно високої міри, слабо їх відчуваю, бо тільки вчуся підкорятися п’ятому слову, яке ми стисло, дуже стисло зараз розглянемо.

5. Воскрешай.

Одне з найбільших спотворень, одне з теологічних положень, що найсильніше вводять в оману, міститься в християнській інтерпретації слова “воскресіння". Воскресіння в багатьох випадках розумілося, як воскресіння тіла; воно також відносилося до факту (егоїстично мотивованого бажання) безсмертя; воно відносилося і до фізичного воскресіння Христа після того, як Він помер на хресті. Воскресіння це, в сутності, “підйом" матерії в небо; воно не свідчить про вічне існування фізичного тіла людини, як передбачає багато фундаменталістів, що чекають повторної появи фізичного тіла, що розклалося; воно засвідчує “життєвість Життя" і стан “незмінного Буття". Незмінне Буття складає природу Монади, і саме цього стану обізнаності досяг Христос, коли Він функціонував як Світовий Спаситель, гарантуючи силою Свого досягнення, як особистості-душі, ту ж точку досягнення і для нас, оскільки ми також, по суті, сини Отця або вираження Монади, Єдиного. Однак воно не означає воскресіння тієї ж особистості в конкретному провідникові, використовуваному в конкретному втіленні.

Вся концепція воскресіння становить нове, найбільш важливе одкровення, яке приходить до людства і яке покладе основу для нової світової релігії.

У найближчому минулому ключовою нотою християнської релігії була смерть, що символізується для нас смертю Христа і сильно спотворена Св. Павлом в його спробі з’єднати нову, дану Христом релігію, зі старою кривавою релігією євреї. У грядущому циклі це спотворене вчення про смерть займе своє належне місце і буде відоме як дисциплінуюче прагнення перемогти хватку матерії над душею, покінчити з нею шляхом смерті; великою метою всіх релігійних вчень буде воскресіння духу в людині і зрештою у всіх формах життя, від тих, що стоять на нижчій точці еволюції до тих, що здобували найвище монадне переживання. Акцент в майбутньому буде ставитися на “життєвості природи Христа” – доказом чому буде Воскреслий Христос – і на використанні волі для заклику такого “живого вияву". Слава і сяйво Посвячення Преображення зрештою займуть своє законне місце, і смутно відчується неймовірна краса того, що мається на увазі під “виявом життя".

Напрям, шлях або Дорога Воскресіння це “Промениста Дорога", якій ми дали громіздку назву Антахкарана; ця Дорога йде прямо від одного великого планетного центра до іншого – від Людства до Ієрархії і від Ієрархії до Шамбали. Це Дорога Воскресіння. Вона утворена світлом субстанції, що пізнає, сяючої магнетичної субстанції любові і кармічною дорогою, що формується сутнісною непохитною волею. Карма це, по суті, зумовлююча воля планетного Логоса, коли Він приводить всі речі до кінцевої мети самого життя через процес життєвості, люблячого розуміння і пізнавальної активності.

Отже, наказ воскрешати в розумінні Посвяченого означає єдино застосування вольової природи і аспекту Шамбали для ініціювання ієрархічного тяжіння і активності. Він не має відношення до індивідуального життя прагнучого, що просувається або учня якої б то не було степені, хіба лише попутне і оскільки головні божественні макрокосмічні імпульси повинні викликати другорядні мікрокосмічні наслідки. Всі розібрані нами виняткової важливості слова трактують співпрацю Посвяченого з Волею Шамбали і тому, усього лише слабі натяки для вас.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *