П’ЯТНАДЦЯТЬ ПРАВИЛ ТВОРЕННЯ ФОРМ

П’ятнадцять етапів конструювання і

осадження мислеформ в творчій медитації

Трактат про космічний вогонь, т.2., ст. 996-1026

Ці правила мають езотеричну природу, і людині як конструктору та втілювачу задуму, необхідно пам’ятати, що термінологія їх є повністю зрозумілою лише для того, хто має ключ, бентежачи і заплутуючи того, хто ще не накопичив достатнього досвіду в сфері свідомої концентрації думки. Учаснику Творчої медитації (ТМ) важливо знати, що все тут викладене адресоване тому, хто спрямовує свої помисли з метою допомоги еволюційному розвитку (як індивідуальному, так і колективному, суспільному та загальнолюдському) і да­ється з точки зору Надсистеми-Душі (Вищого Я). Засвоївши ці два положення, він виявить в цих правилах багато того, що приведе його в результаті до внутрішнього просвітлення.

Правила розділені на три групи афоризмів, або метафоричних фраз:

• перша буде стосуватися роботи людини на ментальному плані, до її маніпуляцій сонячною енергією і її здібності залучати Творчі енергії до співпраці у відповідності зі своїми цілями;
• друга група стосується роботи на плані бажання і емоційного оживлення – правила цієї групи передають інформацію про урівноваження пар протилежностей, так щоб став можливим кінцевий вияв;
• третя група правил буде мати справу з фізичним планом і з передачею сили:

а)  Через енергетичні центри; б) Через мозок; в) Через сам фізичний план.

Шість правил для ментального плану. Будуть дані деякі закони мови, а для тих, чиє сприйняття достатньо витончене, зовнішня форма правил визначить значення кольору і звуку.

Правило I. Сонячний Ангел зосереджується, не розсіює своєї сили і в глибокій медитації встановлює зв’язок зі своїм відображенням.

Значення цього правила легко зрозуміти. Кваліфікований спеціаліст  ТМ – це завжди той, хто внаслідок свідомого вирівнювання зі своєю Душею, зі своїм “Сонячним Ангелом", сприйнят­ливий до його планів і цілей і тому здатний сприймати вищі враження. Душа (Сонячний Ангел) – вища іпостась кожної людини; це та індивідуальна внутрішньо притаманна Божественна складова, з якою особистість контактує в моменти своїх найвищих устремлінь. Важливо пам’ятати, що еволюційний метод ТМ працює зверху вниз і є результатом енергії, яка сходить з рівня Душі, а не жару імпульсів, що випромінюються від того або іншого низькочастотного джерела; сходження енергії від Сонячного Ангела є результатом його внутрішньої зібраності, зосередженості, накопичення ним своїх сил, перш ніж концентровано надіслати їх своїй тіні – людині, а також результатом стійкої медитації Душі над метою і планом. Спеціалісту ТМ корисно знати, що Душа (як і Логос) знаходиться в глибокій медитації протягом всього циклу фізичного прояву людини. Така “сонячна” медитація циклічна за своєю природою; Сонячний Ангел надсилає своєму “відображенню" ритмічні потоки енергії, які сприймаються людиною як власні “вищі імпульси", мрії і устремління. Звідси зрозуміло, чому спеціалісти-практики ТМ – це завжди розвинені і духовні люди, адже “відображення" рідко відгукується на вібрацію Сонячного Ангела, поки не пройде багато циклів накопичення людиною досвіду. Сонячний Ангел з’єднується  зі своєю “тінню", або відображенням, за допомогою енергетичного каналу – нитки духу яка опус­кається через енерготіла до точки входу в фізичний мозок.

Правило II. Коли тінь відгукнулася, в глибокій медитації здійснюється робота. Нижче світло прямує вгору; більше світло освітлює три, і відбувається робота чотирьох.

 Тут робота обох – Душі на своєму власному плані і її інструменту в трьох світах – показана як спільна і скоординована. Нам добре відомо, що основна функція медитації полягає в приведенні нижчого інструменту до такого стану сприйнятливості і вібраційного відгуку, щоб Душа, або Сонячний Ангел, могла використовувати цей інструмент і досягати певних результатів. Отже, це передбачає сходження енергії з вищих рівнів ментального плану (помешкання ре­альної Людини) і енергетичну відповідь, що еманує від Людини-Відобра­ження. Коли ці дві енергії співзвучні одна одній і їх взаємодія ритмічна, тоді обидві медитації проходять синхронно і робота ментального творення може проводитись безперешкодно. Тому очевидно, що мозок є фізичним відповід­ником енергоцентрів на ментальному плані і що вібрація повинна бути сві­домо встановлена людиною в медитації. Коли це досягнуте, вона може бути свідомим творцем; робота буде відбуватися троїстим чином, а сила буде ві­льно циркулювати через три точки централізованої активності:

Перша. З того ряду пелюсток егоїчного лотоса, яким Сонячний Ангел вважає за краще користуватися або який він спроможний використати. Це за­лежить від його мети і від міри душевного розкриття.

Друга. Центр в фізичному мозку, який активний при медитації. Він також зумовлений точкою еволюції людини і запланованою конкретною метою.

Третя. Центр сили, створений людиною на нижньому ментальному плані, коли вона формує потрібну мислеформу і залучає до активності тих будівників форми, які можуть відгукнутися на вібрацію, що посилається. Да­ний центр зумовлений силою її медитації, повнотою ноти, що поси­лається нею і силою її ініціюючої вібрації. Тому перше, що робить Сонячний Ангел, це формує трикутник, що склада­ється з нього самого, людини на фізичному плані і тієї крихітної точки сили, яка є результатом їх об’єднаного   зусилля. Тим, хто вчиться медитації, було би корисно поміркувати над цим процесом і вивчити відповідність між ним і ро­ботою Сонячного Логоса, коли Він створював “Небо і Землю". Вищий і нижчий аспекти зустрілися, дух і матерія приведені в зіткнення один з одним – і наслідком цієї взаємодії було народження Сина, або великої сонячної мислеформи. У трьох світах людина, менше Божество, рухається – в своїх межах – в тих же напрямах. Три, що освічуються світлом Єдиного, суть три складники нижньої Тріади: ментальне тіло, астральне тіло і фізичне тіло. Вони разом з Освітлюючим становлять згадані “Чотири", і так проявляється мікрокосмічний Тетрактіс.

Перші два правила становлять базис творчого ментального моделювання і їх необхідно досконало знати, якщо є бажання  добитися результатів.

Правило III. Енергія циркулює. Точка світла, продукт праці Чотирьох, збільшується і стає яскравішою. Міріади збираються навколо її променистого тепла, поки її світло не ослабіє. Її вогонь тьмяніє. Потім видається другий звук.

Спеціаліст з Творчої Медитації, сформувавши завдяки медитації і свідомій цілеспрямованості фокус енергії на ментальному плані, підвищує вібрацію за допомогою напруженої концентрації; потім він починає в деталях візуалізувати форму, яку намагається побудувати; він уявляє собі всі її частини і бачить “оком свого розуму" кінцевий продукт медитації, наскільки йому це вдається. Породжується те, що називається “повторною нотою"; перша нота звучала від Сонячного Ангела на його власному плані, пробудивши “відображення" і викликавши відгук. Вібрація посилюється, і нота, видана людиною на фізичному плані, підіймається і чується на ментальному плані. Тому у всякій медитації, що має еволюційну цінність, людина, щоб добитися результатів, повинна виконати певні дії.

Вона заспокоює свої тіла, щоб не було ніяких перешкод душевному наміру, і вслухується в “Голос Безмовності". Потім вона свідомо відгукується на цей Голос і роздумує над повідомленими їй планами.

Далі вона вимовляє Священне Слово, підхоплюючи ноту Душі – так, як на її думку, вона її чує, і надсилає Слово посилити душевний звук і привести в рух матерію на ментальному плані. Вона (синхронно з промовлянням) візуалізує бажану мислеформу, якій призначено втілити цілі Душі, і уявляє ціль у всіх подробицях.

Не треба забувати, що ми розглядаємо ті свідомі медитації, засновані на знанні і тривалому досвіді, які виробляють  результати на фізичному плані. Ми не розглядаємо тут ме­дитації, що мають на меті відкриття внутрішнього Бога і привнесення вогню просвітлення. Якщо цей процес здійснюється згідно з правилом і в належному порядку, фокус енер­гії на нижчому ментальному плані посилюється; його світло, або вогонь, дає себе відчути; він стає, в технічному значенні, візуально об’єктивним і привертає увагу малих елементальних частинок – будівель­ників оболонок: 

а)   Своїм випромінюванням, або теплотою;

б)   Своєю активною вібрацією;

в)   Своїм звуком, або нотою;

г)    Своїм світлом.

Елементарні частинки (елементальні працівники), здатні відгукнутися, залучаються до радіусу дії цієї сили і збираються навколо її фокусу. Задумана форма починає проявлятися, одне крихітне життя за іншим займають своє місце в її конструкції. Результатом такого “зчеплення" є те, що внутрішнє світло затемнюється і його яскравість слабшає, подібно до того як внутрішнє світло Душі в своїй тіні, або мислеформі, тобто людині, тьмяніє і приховується.

Правило IV. Звук, світло, вібрація і форма сполучаються і сплавляються, так робота стає єдиною. Це відбувається згідно із законом, і тепер ніщо не може пе­решкодити просуванню роботи. Людина глибоко дише. Вона концентрує свої сили і випускає з себе мислеформу.

Тут описана дуже важлива частина роботи ментального моделювання, що є мало­відомою. Сила, що застосовується Душею, щоб спонукати людину виконати еволюційну мету, це дина­мічна воля, і егоїчна пелюстка, що використовується, або енергетичний центр, це одна з пелюсток волі. Людина до цього моменту спонукалась душевною волею, але домішувала до неї багато енергії аспекту притяжіння (бажання або любові), тим самим зібравши до себе на ментальному плані матеріал, потрібний для своєї ментальної форми. Вона досягла успіху на­стільки, що на конкретних рівнях ментального плану стала бачитися форма в ментальній матерії – зв’язна, жива, вібруюча, і бажаної природи. Її внутрішня активність цілком забез­печує таку тривалість її існування, яка необхідна для досягнення мети; вона готова до того, щоб бути спрямованою для виконання своєї місії, до того, щоб залучити до себе і зі­брати більш щільний матеріал на емоційному плані і добитися більшого ущільнення. Це здійснюється актом волі, що еманує від людини, і так вона дає живій формі силу для того, щоб “відірватися". Саме в цьому місці, на щастя для людства, більшість дослідників терплять невдачу. Вони вибудовують форму в ментальній матерії, але не знають, як її надіслати, щоб вона неодмінно виконала своє призначення. Тому безліч ментальних форм вмирає природною смертю на ментальному плані через нездатність людини до конструктивного волевиявлення і через нерозуміння нею законів конструювання ментальних форм. Інший чинник – це незнання формули, котра звільняє елементальних будівників від утримання свого ото­чення і котра примушує їх триматися в контурі мислеформи так довго, як цього бажає мислитель.

Нарешті, мислеформи вмирають через нездатність людини досить довго втримувати стан медитації і формулювати свої ідеї досить ясно, щоб забезпечити їх кінцеву матеріалізацію.

Люди поки ще часто є нечистими і егоїстичними для того, щоб можна було довірити їм це знання. Мислеформи, створені ними, надсилалися б на виконання егоїстичних завдань і руйнівних ці­лей, і доти, поки люди не стануть більш духовними і не досягнуть контролю над своєю нижчою природою, ключові слова, які спонукають форми до самостійної активності в мен­тальній субстанції, не будуть для них доступними.

Можна спитати, як же людям все-таки іноді вдається завдяки концентрації і візуалізації здійснювати свої наміри і посилати ментальні форми, які досягають своєї мети? Це стається за­вдяки двом факторам:

Перший. Внаслідок підсвідомого пригадування методів і формул, відомих і  застосовува­них в Атлантиді, коли медитативні формули були публічним надбанням і люди досягали ре­зультатів промовлянням певних звуків. Вони досягали своєї мети не завдяки ментальній оснащеності, а головним чином за допомогою механічного повторення ключових слів, які іноді можуть бути приховані в підсвідомій природі і неусвідомлено використовуватися люди­ною, яка досить сильно відчуває.

Другий. Завдяки тому, що думки і ідеї людини співпадають з планами і цілями знаючих, не­залежно від того, чи знаходяться ці знаючі на шляху еволюційних дій, чи реалізовують деструктивні для планети цілі. Саме вони ви­користовують ментальну форму разом з властивою їй силою, забезпечуючи її  активність та  тимча­сове окреме існування, тим самим надсилаючи її на досягнення своєї мети.

Цим пояснюються багато очевидних феноменальних результатів, що досягаються егоїстич­ними або некомпетентними (хоч і благими) мислителями.

Ключові слова повідомляються – в зв’язку з  пов’язаною з цим великою небезпекою і з умо­вою зберігати таємницю – лише людям, котрі працюють під водійством Ієрархії Світла, Посвя­ченим, а також учням, що дали обітницю. Іноді, однак, про них дізнаються ті чоловіки і жінки, які добилися вирівнювання з Душею і, отже, стикаються з внутрішнім центром всякого знання всередині себе. У цьому випадку їх знання не несе в собі небезпеки, оскільки Душа завжди працює на стороні закону і справедливості, і слова, що еманують від неї, “губляться в ЇЇ звуці" (як це езотерично називається) і не фіксуються фізичним мозком, якщо він не перебу­ває під впливом Сонячного Ангела.          

Шість правил для ментального плану коментуються неминуче стисло внаслідок того факту, що план розуму – це поки ще незнана для більшості область, незнана в значенні свідомого контролю. Два останні для цього плану правила, торкаються, в першому випадку, спеціаліста з ТМ, а у другому ментальної форми, яку він конструює.

Правило V. Три моменти враховує Сонячний Ангел, перш ніж створена оболонка спус­титься вниз: стан вод, безпека того, хто творить, і стійкість споглядання. Так серце, горло і око – об’єднуються для троїстого служіння.

Фокус енергії, який людина створила тепер на ментальному плані, досяг вібрацій­ної активності, що гарантує появу відгуку від матерії, яка потрібна для формування насту­пної, більш щільної оболонки. Ця вібрація приведе до скупчення навколо центрального ядра іншої, більш щільної, субстанції. У технічному значенні форма надси­лається, спонукається спуститися, полетіти птахом на виконання своєї місії, і крити­чний момент для медитуючого наближається. Крім всього іншого йому треба стежити, щоб сконс­т­руйована ним форма, з якою він підтримує зв’язок тонкою ниткою живої субстанції, не тільки не померла від нестачі життєвої підтримки, але і не повернувся до нього з невиконаною місією. У останньому – катастрофічному – випадку ментальна форма стає загрозливою для самого медитуючого; він стає жертвою того, що створив сам. Елементарні частинки, що створюють тіло ідеї, якій не вдалося виконати своє призначення, формують канал витоку його життєвої сили. Тому він стежить за тим, щоб мотив, або бажання, що лежить в основі “ідеї", вбраній зараз в свою першу оболонку, зберігало свою первинну чистоту; щоб не було і сліду егоїстичного наміру, ніякого спотворення початкової мети Сонячного Ангела, яке могло б привнести негідну вібрацію. Ось що мається на увазі під турботою про “стан вод". Тут вода символізує матерію емоційного рівня, а різні види субстанції астрального плану, які в цій фазі процесу є об’єктом уваги, мають першорядне значення у всякій формопобудові. Задум буде виконаний в залежності від якості субстанції, котра використовується і природи будівників (енергетичних частинок), що відгукуються на ноту форми, вбраної в ментальну матерію. У багатьох аспектах це найважливіша стадія, оскільки астральне (емоційне) тіло будь-якої форми зумовлює:

а)   Природу фізичного провідника;

б)   Передачу сили з найближчого більш високого плану.

Якщо людина на фізичному плані здатна стійко втримувати в свідомості свою ціль і не допускає її спотворення впливами і вібраціями, що виходять від нижчої людини, тоді “будівники” зможуть виконати свою роботу. У зв’язку з цим, важливо пам’ятати, що кожна ментальна форма обов’язково знаходить свій шлях у великі потоки сили, або енергії, що виходять від передових мислителів всіх рівнів – від Планетарного Логоса і нижче, і відповідно до природи і мотиву цієї ментальної форми робота еволюції або просувається, або загальмовується. Саме в цій області працюють Досконалі Істоти Причинних енергорівнів (які прийняли рішення ще на деякий час залишитись в сфері енергополя нашої планети і сприяти її еволюції) , маніпулюючи потоками ментальної енергії, енергетизуючи створені людьми форми і виконуючи таким чином роботу творення або руйну­вання. Їм доводиться використовувати те, що є; звідси необхідність ясного мислення. “Очистивши" води, або забезпечивши свої бажання, мислитель далі захищає себе (за допомогою певних слів, повідомлених йому Сонячним Ангелом) від частинок елементальної якості, з якими він має намір працювати. На ментальному плані достатнім захистом була природа і вібрація Сонячного Ангела, але зараз медитуючий має намір працювати з найнебезпеч­нішими істотами в трьох світах.

Ці охоронні формули мислитель вимовляє, об’єднавшись з Сонячним Ангелом, в той момент, коли ментальна форма готова знайти свою астральну оболонку. Ключове слово працює з силами,  що спонукають до активності Будівельників астрального плану, і направляє потік охоронної енергії від однієї з серцевих пелюсток егоїчного лотоса. Протікаючи через горловий центр людини, цей потік в свою чергу створює навколо людини циркулюючий енергетичний потік, що автоматично відганяє “елементарних будівників”, які могли б (своїми сліпими, безрозсудними діями) загрожувати спокою мислителя. Ці дві умови: врегульоване бажання і збережена реальність, що охороня­ють як Сонячного Ангела, так і особу, дозволяють підтримувати глибокий стан концентрованого споглядання, який настає після медитації.

При спогляданні внутрішнє око фіксоване на об’єкті споглядання, що породжує (в більшості випадків несвідомо) стійкий потік енергії, що фокусується на меті, і викликає енергетизацію та активність. Споглядання є основою “роботи трансмутації", наприклад, коли людська субстанція трансмутується в сонячну. Душа споглядає свої оболонки, і поступово робота виконується. Коли відображення Душі, людина, досягає такої точки еволюції, що стає здатною медитувати і споглядати, робота прискорюється і трансмутація проходить швидко, особливо на фізичному плані. При будівництві ментальних форм людина в спогляданні займається роботою енергетизації і оживлення. Можна сказати, що око – це великий направляючий агент. Коли задіяне третє око, як у разі споглядання, воно є синтезатором і управителем троїстої енергії; звідси та потужність, з якою працюють ті, у кого воно функціонує. Третє око активізується тільки тоді, коли починає повільно розкриватися третій ряд пелюсток лотосу душі.

Якщо зацікавлені вивчать дію людського ока на фізичному плані, а потім розповсюдять це знання на роботу внутрішнього Мислителя, що використовує третє око, то для них проясниться питання про контроль над думкою. “Древній Коментар" свідчить:

“Коли око сліпе, створювані форми рухаються колами, не виконуючи за­кону. Коли око відкрите, то сила витікає, напрям постійний, виконання безпере­чне, і плани здійснюються згідно із законом; око синього кольору і око, що не сприймає червоного, будучи відкритими, створюють задумане з більшою легкістю".

Останнє правило викладене в наступних словах:

Правило VI. Будівельники нижчих чотирьох відчувають дію сили, коли око відкривається; вони виштовхуються назовні і залишають свого господаря.

Душевна енергія, передана через фізичний мозок, спрямована тепер на те, щоб відправити форму одягтися в астральну матерію. Око Мислителя відкривається, і погляд, відштовхуючи життєвість, спрямовується вперед. Більшого говорити не варто, бо поки  око  не функціонує, люди не можуть осягнути природу енергії, якою вони будуть володіти, або управляти, в майбутньому.

б) П’ять правил для астрального плану. Перш ніж приступити до розгляду другої групи “Правил", хотілося б зробити декілька зауважень відносно “ока", яке згадувалося вище. Одне з фундаментальних правил, що лежить в основі всіх процесів, пов’язаних з осадженням мислеформ, полягає в тому, що жодна людина не може бути  ефективним працівником в конструюванні ментальних мислеформ доти, поки її третє око не відкрилося або не знаходиться в процесі розкриття, оскільки саме за допомогою цього ока ментальна форма енергетизується, спрямовується і контролю­ється, а менші будівники, або сили, залучаються до активності в якому-небудь конкрет­ному напрямі. Серед майбутніх відкриттів і майбутніх прозрінь матеріалістичної науки буде відкриття, пов’язане зі здатністю людського ока – однієї людини або в складі групи – направляти силу; воно засвідчить один з перших кроків до повторного відкриття третього ока, або “Ока Шиви". Шива, як відомо, це одне з імен великого Першого Логоїчного аспекту. Це ім’я має велике езотеричне значення. Шива означає:

а)   Аспект Волі;

б)   Аспект Духа;

в)   Отця  Небесного;

г)    Спрямовуючу ціль;

д)   Свідому енергію;

е)   Динамічний намір.

 Осмислення цих фраз виявить здібності, властиві для третього ока.

“Око Шиви" у людської істоти розташоване, як відомо, в центрі лоба між фізичними очима.

Його не треба плутати з шишковидною залозою, що є власне залозою на фізичному рівні. Третє око існує в ефірній матерії і є ефірним центром сили; цей центр складається з субстанції ефіру, тоді як шишковидна залоза складається з матерії трьох нижчих підпланів фізичного плану. Проте, вона повинна вже певною мірою функціонувати, перш ніж “Око Шиви" почне активізуватися; саме цей факт спонукав езотеричних письменників минулого навмисно спутати одне з іншим для того, щоб охороняти знання.

Третє око утворюється завдяки дії трьох чинників:

По-перше, внаслідок прямого імпульсу Душі на її власному плані. Протягом більшої частини еволюції Душі стикається зі своїм відображенням, людиною на фізичному плані, через найвищий головний центр. Коли людина, розвиваючись, наближається до Шляху або прокладає його, її "Я" починає більш повно контролювати свій нижчий провідник і досягає тієї точки голови, або мозку, яка знаходиться приблизно в центрі лоба. Тут найнижча точка контакту з Душею. Цікаво відзначити аналогію з еволюцією почуттів. Три основних почуття з’являлися в такому порядку: слух, дотик, зір. Велику частину еволюції слух є керівним імпульсом людського життя завдяки душевному контакту з верхівкою голови. Пізніше, коли контроль Сонячного Ангела спускається трохи нижче, розкривається ефірний центр, що активізується в зв’язку з гіпофізом, і людина починає відгукуватися на більш тонкі і високі вібрації; прокидається тонша відповідність фізичного почуття дотику. Нарешті, відкривається третє око, і одночасно починає функціонувати шишковид­на залоза. Спочатку це око бачить смутно, і залоза лише частково відгукується на вібрацію, але поступово око відкривається повністю, залоза активізується до кінця, і людина стає  “повністю пробудженою". Коли це так, починає вібрувати центр альта (розташований на потилиці, де череп з’єднується з хребтом), і тоді функціонують всі три фізичних головних центра.

По-друге, завдяки скоординованій активності основного головного центру, багатопелюст­кового лотосу над верхівкою голови. Цей центр безпосередньо впливає на шишковидну залозу, і взаємообмін силою між обома (відповідністю в малому масштабі парі протилеж­ностей: духа і матерії) породжує великий орган свідомості, “Око", інструмент мудрості. Ці три енергетичних центри відповідають всередині голови людини трьом аспектам:

1. Сахасрара.....................Аспект Волі...........................Дух...............Отець на Небесах
2. Третє око......................Аспект Любові-Мудрості....Свідомість....Син
3. Шишковидна залоза......Аспект Активності.................Матерія.......Мати

Третє око спрямовує енергію, або силу, і є, таким чином, інструментом волі, або Духа; воно відгукується тільки на волю, що контролюється аспектом Сина, відкривачем природи любові-мудрості богів і людей; тому третє око є знаком Посвяченого.

По-третє, зворотною дією самої шишковидної залози.

Як тільки три типи енергії, або вібрації, трьох вказаних центрів починають контактувати, встановлюється певна взаємодія. Ця потрійна взаємодія згодом утворює вихор, або центр, сили, який розташовується в центрі лоба і зрештою приймає форму ока, що виглядає між двома іншими. Це око внутрішнього бачення, і той, хто відкрив його може спрямовувати і контролювати енергію матерії, бачити все суще в Вічному Тепер і, таким чином, стикатися більше з причинами, ніж із наслідками, читати хроніки і володіти яснобаченням. Тому його володар може контролювати будівників нижчого рангу.

“Око Шиви", будучи довершеним, має синій колір; оскільки наш Сонячний Логос є “Синім Логосом", Його діти окультно Йому уподібнюються; але цей колір повинен інтерпретуватися езотерично. Крім того, потрібно пам’ятати, що перед двома останніми Посвяченнями (Шостим і Сьомим) розвинене око Посвяченого набуває забарвлення Променя людини – знов-таки в езотеричному розумінні. Кольору буде відповідати і тип енергії, якою він маніпулює; однак тут треба мати на увазі, що всі Посвячені працюють з трьома типами енергії:

а)   З енергією їх власного Променя,

б)   З енергією, доповнює їх власний тип сили;

в)   З полярно протилежним типом енергії.

Тому вони працюють або по лінії найменшого опору, або способом магнетичного притягання і відштовху­вання.

Саме за допомогою цього “всевидющого ока" Адепт може в будь-який момент зв’язатися з Своїми учнями, де б вони не знаходилися; може спілкуватися з рівними Йому на планеті, полярно протилежній по відношенню до нашої, і на третій планеті, що створює разом з нашою планетою трикутник; може за допомогою спрямованої Ним енергії контролювати і направляти будівників, підтримуючи любу ментальну форму, створену Ним всередині Своєї сфери впливу для виконання призначеного їй шляху служіння; крім того, за допомогою випромінюваних з ока направлених енергетичних потоків Він може надавати допомогу і стимулювати Своїх учнів або групу людей в будь-якому місці і в будь-який час.

 Шишковидна залоза зазнає двох видів стимуляції:

• По-перше, тієї, що виходить від самого Сонячного Ангела через ефірні силові центри. Цей потік душевної енергії (результат пробу­дження центрів медитацією і духовним життям) проникає в залозу і з роками поступово посилює її секрецію, збільшує її і запускає новий цикл її активності.
• Другий тип стимуляції шишковидної залози є наслідком дисципліни фізичного тіла, його підкорення законам духовного розкриття. Якщо людина живе впорядкованим життям, уникає м’яса, нікотину і алкоголю і практикує поміркованість, шишковидна залоза виходить з атрофованого стану і поновлює свою колишню активність.

У медитації, вимовляючи Слово, людина будить відгук в основному головному центрі, викликає взаємну вібрацію між ним і фізичним головним центром і поступово координує сили в голові. Завдяки практиці візуалізації третє око розвивається. Форми, що візуалізуються, а також ідеї і абстракції, які таким чином вдягаються в ментальну оболонку і знаходять ментальний провідник, оформляються в декількох дюймах від третього ока. Знаючи це, кажуть про “концентрацію на кінчику носа". За цією фразою, що вводить в оману, прихована велика істина.

Друга група правил пов’язана з формоутворюючими імпульсами і тими магнетичними тенденціями, які є основою вияву фізичного плану. Ми вже розглянули правила, що відносяться до роботи Сонячного Ангела (активного агента в будь-якій справжній медитативній роботі). Ми розглянули правила, згідно з якими він споруджує ментальну форму на ментальному плані, або той зародок, навколо якого (за допомогою наростання і завдяки вібраційному звуку) утворяться інші форми.

Правило VII. Подвійні сили стають видимі на тому плані, де життєва могутність повинна бути знайдена; два шляхи відкриваються Сонячному Ангелу; полюси вібрують. Медитуючий опиняється перед вибором.

Тепер мислеформа повинна функціонувати на астральному плані, і їй треба забезпечити тіло, що зробить це можливим. У неї входить енергія бажання, і “медитуючий" повинен енергетизувати форму одним з двох типів сил, перш ніж вона перейде в об’єктивність. Від цієї дії залежить побудова ефірного тіла і подальший фізичний вияв. Це мало усвідомлюється середнім мислителем, але аналогія з його власним життєвим досвідом так само точна, як і відповідність з космічним процесом. “Природа деви" (як вона називається) починає брати участь в процесі; від якості любові цієї природи і від специфічного типу того, що є об’єктом любові, буде залежати і природа мислеформи. Якщо дева, або Сонячний Ангел, ще почуває любов до вияву і бажає об’єктивного існування, тим самим добровільно ототожнюючись з субстанцією, тоді слідує перевтілення в фізичне життя. Якщо дева, або Сонячний Ангел, більш не притягується матерією, тоді ототожнення немає і об’єктивне життя більш не є законом його існування. Тепер він ототожнюється з якістю, або енергією, і стає вираженням божественних атрибутів. У цьому випадку об’єктивний вияв може настати як добровільна жертва на благо групового або планетарного існування, але ототожнення з окремою формою більше немає. Створений при цьому людський провідник є в такій же мірі мислеформою, як і будь-яка інша конкретизована ідея: в наявності найбільший акт свідомої медитації. Всі інші медитативні витвори – допоміжні по відношенню до цього. За допомогою маніпуляції негативною і позитивною енергіями і їх урівноваження перед насиченням їх змістом, формується довершене тіло Адепта. Вся творча робота на астральному плані повинна бути направлена на урівнова­ження. Відмітна природа роботи такого типу на трьох планах в трьох світах може бути підсумована таким чином:

На ментальному плані позитивна сила Сонячного Ангела збирає необхідну субстан­цію в правильну форму.

На астральному плані врівноважуюча сила Сонячного Ангела збирає необхідний матеріал і енергію з усіх сторін і вбудовує його в астральну оболонку.

На фізичному плані негативна сила Сонячного Ангела – це все, що треба, щоб зібрати бажану ефірну субстанцію. Під цим я маю на увазі, що форма набула свою власну життєвість і самостійність, так що активної дії для продовження роботи з боку душевного центру не потрібно. Досить ноти і вібрацій самої форми.

Правило VIII. Агнісур’яни відгукуються на звук. Води відливають і приливають. Нехай медитуючий стережеться потонути там, де зустрічаються земля і вода. Середня то­чка, де ні сухо, ні мокро, повинна стати опорою для його ніг. Коли вода, зе­мля і повітря зустрічаються, виникає місце для роботи медитації.

Ви помітите, що в цьому правилі не згадується четвертий елемент, вогонь. Причина в тому, що медитуючий зобов’язаний виконати величезної важливості задачу породження вогню в цьому потрійному “місці зустрічі". Це одне з найбільш окультних і незрозумілих правил. Деяке світло на нього проливають наступні три фрази з “Древнього Коментарю":

“Коли вогонь витягується з найбільш потаємної точки серця, води не можуть перешко­дити йому. Потоком полум’я він спрямовується уперед і перетинає води, які розсту­паються перед ним. Так проявляється мета.

Коли вогонь сходить від Єдиного, Який спостерігає згори, вітер не може задути полум’я. Вітри самі охороняють і захищають його, допомагаючи роботі і ведучи низ­хідний вогонь до точки входу.

Коли вогонь вийде з вуст того, хто думає і бачить, земля не може приховати або знищити полум’я. Вона живить його, зрощуючи і посилюючи вогонь, який досягає вузь­ких дверей входу".

Ці символічні фрази приховують багато що з того, що відноситься до життєдайної енергії і центрів, котрі фокусують і виливають її, а також до того становище, яке різні типи сприйнятливої матерії займають в роботі творення. Як це завжди буває у разі білої творчої майстерності, активність Сонячного Ангела є основним чинником, а робота людини на фізичному плані вважається вторинною; фізичне тіло людини і його робота часто називаються “паливом з властивим йому теплом". Останнє потрібно завжди добре пам’ятати, оскільки в цьому ключ до необхідності душевного вирівнювання і розгадка загибелі деяких працівників творення, які були “винищені власним вогнем", або енергією. Розсудливий медитуючий піклується про те, щоб його нижчий провідник був готовим витримувати вогонь, з яким він працює, і досягає цього суворою дисципліною і чистотою.

Щоб не “потонути", тобто не потрапити під вплив водних, або астральних, елементалів, медитуючий застосовує певні формули. Тому доти, поки ці звуки і мантрами не стануть відомі, людині на фізичному плані, небезпечно приступати до творення. Є три типи таких формул:

По-перше, ті, що поєднують дві ноти, додають третю і таким чином активізують будівників астрального плану – Агнісур’янів тієї або іншої степені. Ці формули засновані на початковому звуці Душі і різниці між ним і звуком ноти будівників і життів вже спорудженої крихітної мислеформи. Формула вимовляється співучо на основі трьох вказаних нот, причому варіації тону і ноти – але не самої формули – дають різні типи форм.

По-друге, ті, що мають чисто захисну природу і, завдяки знанню законів звуку, що відносяться до води (або астральному плану), створюють вакуум між медитуючим і водами, а також між ним і його витвором. Крім того, основу формули цього типу становлять звуки, діючі на повітря, оскільки саме завдяки створенню навколо себе запобіжної оболонки з повітряних атомів – в езотеричному розумінні – медитуючий охороняє себе від наближення водних будівників.

По-третє, ті, вимовляння яких приводить до двох результатів: надсилання завершеного витвору в фізичне тіло і подальшого розосередження будівельних сил в зв’язку із завершенням їх роботи.

Останній набір формул вельми цікавий, і якби вони не були настільки могутніми, медитуючий міг би опини­тися в скрутному становищі після оформлення продукту свого мислення, ставши здобиччю насиченої енергією форми і певних “дев вод", які ніколи б не покинули його, аж поки б не осушили і не поглинули всі “води його природи" своєю власною природою, викликавши тим самим його астральну смерть. Цікаве видовище міг би тоді представляти з себе Сонячний Ангел, втілений в ментальну оболонку, але відділений від фізичного тіла, тому що медитуючий окультно “потонув". У такому разі Сонячному Ангелу нічого не залиша­ється, як перерізати сутратму, або нитку, і порвати всякий зв’язок з найнижчою оболонкою. Якийсь час вона, можливо, ще зможе жити, в залежності від сили тваринного життя, але швидше усього смерть настане негайно. Так загинуло декілька медитуючих.

Правило IX. Потім відбувається згущення. Вогонь і води зустрічаються, форма набухає і збільшується. Нехай медитуючий розташує свою форму на правильному шляху.

 Це правило можна дуже стисло сформулювати в настанові: Нехай бажання і розум будуть настільки чисті і пропорційні одне одному, а  створена форма настільки збалансована,  що її не зможе залучити руйнівний, або “лівий", шлях.

Правило X. У міру того як води омивають створену форму, вони вбираються і використовуються нею. Форма набирає силу; нехай медитуючий продовжує цю дію, поки робота не здійсниться. Потім нехай зовнішні будівники припинять свою роботу, а внутрішні працівники почнуть свій цикл.

Одна з фундаментальних концепцій, що засвоюється всіма працівниками медитативної сфери, полягає в тому, що і воля, і бажання – це силові випромінювання. Вони різняться за якістю і вібрацією, але по суті це енергетичні потоки; один, будучи відцентровим, утворює початковий вихор, або центр активності, а інший, будучи доцентровим, є головним чинником для нарощування матерії в форму навколо центрального вихору. Цікавим прикладом цього факту служить формування душевного лотоса, при якому вольовий аспект утворює “коштовність в лотосі", або внутрішній центр електричної енергії, а аспект бажання, або любові, утворює сам душевний лотос, або форму, що приховує центр. Аналогія такого процесу зберігається при будь-якій формопобудові – для богів, людей і атомів. Сонячна система (з вищих космічних планів) бачиться як величезний синій лотос, і те ж саме спостерігається при зміні масштабу вниз по шкалі; навіть крихітний атом субстанції можна розглядати таким чином. Різниця між всіма цими лотосами полягає в кількості і розташуванні пелюсток. Сонячна система – це в буквальному значенні дванадцятипелюстковий лотос, кожна пелюстка якого утворена сорока дев’ятьма меншими пелюстками. Планетарні лотоси кожної схеми розрізнюються між собою, і число їх пелюсток складає одну з таємниць Посвячення, в процесі якого Посвячений дізнається:

а)     Кількість пелюсток нашої планети Земля;

б)    Кількість пелюсток планети, яка полярно протилежна до нашої;

в)     Кількість пелюсток планети, яка доповнює або врівноважує нашу.

Озброївшись цим знанням, він здатний розробити певні формули медитації, що дозволяють йому бути творцем в трьох сферах. Саме ця базова концепція управляє будівництвом мислеформ і дозволяє людині, що практикує медитацію, створювати об’єктивні явища на фізичному плані. Вона працює з двома типами енергії: волею і бажанням; їх урівноваження приводить до балансу пару протилежностей з подальшим вивільненням енергії-субстанції для утворення структури фізичного плану. Медитуючий повинен знати:

• Формули для двох аспектів логоїчної енергії – волі і бажання. Це в буквальному значенні вимагає збагнення ноти і формули Брахми, або аспекту субстанції, і ноти і формули Вішну, або аспекту будівництва. Одну медитуючий з’ясовує, оскільки добився контролю над матерією; інша відкривається йому, коли він досягає групової свідомості.
• Формулу для того типу енергії-субстанції, який він прагне використати. Вона буде пов’язана з певною пелюсткою сонячного лотоса, з якої виходить бажана сила.
• Формулу для того типу енергії, яка передається йому через один з рядів пелюсток його власного душевного лотоса.
• Формулу для тієї пелюстки вибраного ряду, з якою він вважає за краще працювати. Наскільки це пов’язано з мислеформою, що створюється, всі ці формули відносяться, головним чином, до вольового аспекту. Адже медитуючий втілює волю, або мету, або дух, що стоїть за тим об’єктивним феноменом, породженням якого він зайнятий.
• Формулу, яка залучає до активності (і тим створює форму) тих Агнісур’янів, що енергетизуються яким-небудь конкретним аспектом сонячної сили. Там, де стикаються дві сили, породжується форма і з’являється третій енергетичний центр, демонструючи:

а) Енергію вольового аспекту;

б) Енергію аспекту бажання, або любові;

в) Енергію створеної в результаті мислеформи.

Тут немає суперечності з вченням про те, що Батько і Мати, або Дух і Матерія, будучи приведені в зіткнення, народжують Сина. Трудність, яку учням слід подолати, полягає у вірній інтерпретації трьох термінів: Мати – Матерія – Волога (або води).

У творчому процесі  три вібруючих сфери:

1. Щільна фізична.............Мати...............Матерія
2. Ефірна...........................Матерія..........Святий Дух
3. Астральна....................Волога.............Вода,

працюють як одне ціле, і в езотеричному вченні – для ранніх стадій творчої роботи – не треба відділяти ці сфери одну від одної або підкреслювати їх відмінності. Щоб краще пояснити цей предмет, можна підійти до нього з іншого боку: на шляху інволюції відмінності акцентуються, а на шляху еволюції, або повернення, вони, як нам добре відомо, долаються; в середній же точці рівноваги, як, наприклад, на нашому глобусі, в думці учня виникає плутанина. Причина її криється в тому окультному факті, що різні формули вживаються одночасно, а мислеформи знаходяться на різних стадіях формування; хаос, що витікає з цього, справді жахливий.

Правило, яке ми коментуємо, можна інтерпретувати так: в медитативно-будівельній роботі енергія вод набуває першорядного значення, а бажання вияву форми і виконання її призначення зростає. Це відбувається після того, як енергія волі, будучи приведеною в зіткнення з силою бажання, сформує центральне ядро. Медитуючий за допомогою бажання (або сильного мотиву) підвищує життєвість форми доти, поки її власне окреме життя не стане настільки могутнім і інтенсивним, що форма буде готова відправитися виконувати свою місію на фізичному плані. Деви-будівники, покликані для конструювання форми з міріад доступних елементальних життів, завершили свою роботу і тепер вільні; їх конкретний тип енергії більш не направляє спеціально рух малих життів; наступає кінцевий цикл роботи на астральному плані. Його стисло описує наступне правило:

Правило XI. Працюючий згідно із законом повинен тепер здійснити три дії. Перше: з’ясувати формулу, яка укладе житті всередину замкненого простору. Потім вимовити слова, які повідомлять їм, що робити і куди доставити те, що було створено. І нарешті, вимовити містичну фразу, яка убереже його від їх впливу.

Втілена ідея знайшла форму і контури на астральному плані, але все ще знахо­диться в текучому стані, і житті утримуються разом лише фіксованою увагою медитуючого, що працює через великих будівників. Завдяки знанню певних творчих магічних фраз він повинен зробити витвір більш постійним і незалежним, зафіксувати місце живлячих елементів всередині форми і дати їм імпульс, який приведе до більш вираженого осадження. Досягши цього, він стає, якщо можна так виразитися, агентом Карми і посилає мислеформу (убрану в ментальну і астральну матерію) на виконання її місії, якою б вона не була. Нарешті, він повинен вжити заходів, щоб захистити себе від магнетичних сил своєї власної природи, які можуть привести до того, що він буде втримувати мислеформу в радіусі свого власного впливу так близько, що вона може зробитися некорисною, властива їй енергія нейтралізу­ється, і вона не виконає свого призначення.

Або ж його сили магнетизму можуть бути такими могутніми, що він притягне мислефо­рму так близько до себе, що буде вимушений її абсорбувати. Людина знаюча може виконати таку дію безпечно, але це все одно приводить до розтрати енергії, що заборонено Законом Економії. У більшості людей, які часто є несвідомими творцями мислеформ, їхні творіння несуть зло і руйнування, і в результаті, повертаючись, приносять нещастя своїм творцям.

в) Чотири правила для фізичного плану. Вивчаючи медитативну роботу створення форм, ми прослідкували шлях мислеформи від ментального плану, де Сонячний Ангел ініціював роботу, через астральний, де була пророблена робота урівноваження, на фізичний план, або ефірні рівні. На цьому плані проводиться робота по досягненню об’єктивності, і тут працівник творення зазнає у разі невдачі великої небезпеки, якщо йому незнані ті форми і мантрами, які управляють ще однією групою будівників і дозволяють створити міст між астральним планом і газоподібним підпланом фізичного плану. Тут корисно пригадати, що в творчій роботі білий медитуючий користується впливом проявлених Променів. Якщо в силі Третій, П’ятий і Сьомий Промені в тій або іншій фазі свого впливу – зростання, максимуму або убування, робота йде набагато легше, ніж в період домінування Другого, Шостого або Четвертого Променів. У цей час, як відомо, швидко стає домінуючим Сьомий Промінь – одна з тих сил, працювати з якими людині легше усього. Завдяки дії цього Променя виникне можливість вибудувати нову структуру на місці швидко занепадаючої цивілізації і спорудити новий храм, відповідний новому релігійному імпульсу. Під впливом Сьомого Променя буде сильно полегшена робота численних несвідомих творців мислеформ. Це приведе до швидкого зростання кількості несвідомих психічних феноменів, до поширення ментальної науки і, як наслідок, здатності мислителів отримувати або створювати ті матеріальні блага, яких вони бажають. Проте, це творення, що носить несвідомий або егоїстичний характер, веде до сумних кармічних результатів, оскільки лише працюючі із законом і контролюючі менші життя знанням, любов’ю і волею, уникають наслідків, що накликаються на себе тими, хто маніпулює живою матерією з егоїстичними цілями.

Білий медитуючий використовує сонячні сили. По мірі обертання планети навколо Сонця, відбувається контакт з різними типами сонячної енергії, і потрібне кваліфіковане знання, щоб використати ці впливи в належний час і так сконструювати форму, щоб вона могла відгукнутися в потрібну годину на потрібну диференціацію енергії.

Він маніпулює трьома типами планетарної сили:

а)     Силою, яка є продуктом його власної планети і доступна легше усього.

б)    Силою, яка еманує від планети, полярно протилежної до нашої.

в)     Силою, яка відчувається як така, що приходить від планети, що створює з нашою Землею і її протилежністю езотеричний трикутник.

Учням потрібно пам’ятати, що тут ми маємо справу з ефірною матерією і життєвою енергією і, отже, розглядаємо фізичний план з усім, що має на увазі цей термін. Крім того, їм треба пам’ятати, що медитуючий (працюючи на плані об’єктивності) повинен використати власні життєві сили в роботі витвору мислеформ, але це можливе і допустиме тільки тоді, коли його точка еволюції дозволяє йому ставати каналом для сили, коли він знає, як залучити силу всередину себе, трансмутувати її, або з’єднати з силами свого власного тіла, і потім передати мислеформі, яку він конструює. Перед мислителем відкриється багато цікавого, якщо він розповсюдить цю ідею на Планетарного Логоса і Його роботу зі створення форм.

Після цих попередніх зауважень ми можемо продовжити обговорення Правил Медитативного Творення для фізичного плану.

Правило XII. Тканина пульсує. Вона стискується і розширяється. Нехай медитуючий оволодіє середньою точкою і тим самим вивільнить тих “бранців планети", чия нота вірна і співзвучна тому, що повинно бути створено.

Медитуючому необхідно пам’ятати, що все те, що є на землі, знаходиться всередині планетарної ефірної тканини, або павутини. Працівник ТМ, будучи окультистом, діє від загального до часткового, починаючи свою творчу роботу на кордонах фізичної ефірної сфери. Його задача – знайти всередині ефірної павутини ті менші життя, які підходять для вбудовування в провідник думки, що створюється. Така робота може бути зроблена тільки тією людиною, яка, розірвавши обмежувальну тканину своєї власної ефірної павутини, здатна досягнути того, що свідомо розпізнається нею як планетарне життєве тіло. Лише той, хто вільний, може контролювати і використовувати тих, хто є бранцями. Це важлива окультна аксіома, і безліч невдач, що зазнаються тими, хто бажає стати працівниками ТМ, пояснюється їх несвободою. “Бранці планети" – це ті міріади дева-життів, які утворюють планетарне пранічне тіло і вносяться в нього на хвилях життєвої сили, що еманує від фізичного Сонця.

Правило XIII. Медитуючий повинен розпізнавати чотирьох, розрізняти в своїй роботі відтінки фіолетового, які їм властиві, і таким чином будувати тінь. Коли все відбувається так, тінь одягається, і четверо перетворюються на сім.

Буквально це означає, що медитуючий повинен бачити відмінність між різними ефірами і помічати особливі відтінки різних ефірних рівнів, забезпечуючи тим самим збалансоване спорудження “тіні". Він “розпізнає" їх в окультному значенні, тобто знає їх ноту і ключ і обізнаний про те, який конкретний тип енергії вони втілюють. Поки недостатньо акцентувався той факт, що три вищих ефірних підплани знаходяться у вібраційному зв’язку з трьома вищими рівнями Космічного фізичного плану і (разом з вміщуючи їх четвертим рівнем) називаються в окультних книгах “оберненим Тетрактісом". Саме це знання дозволяє медитуючому оволодіти трьома типами планетарної сили і їх комбінацією, четвертим типом, тим самим вивільняючи для себе ту життєву енергію, яка зробить його ідею об’єктивною. У міру того як різні типи сил зустрічаються і сполучаються, неясна туманна форма вдягається у вібруючі астральну і ментальну оболонки і ідея Сонячного Ангела досягає певного рівня щільності.

Правило XIV. Звук наростає. Наближається небезпечний момент для сміливої душі. Води не зашкодили білому творцеві і вже не можуть ні утопити, ні промочити його. Тепер йому загрожує не­безпека від вогню і жару, хоч дим, що підіймається поки ледве ви­дний. Нехай медитуючий знов, після циклу спокою, призове Сонячного Ан­гела.

Робота творення набуває зараз серйозного розмаху, і востаннє тілу медитуючого загрожує руйнування. Після того як “тінь" сформувалася, вона готова облягтися у “вогненне", або газоподібне, тіло; саме ці вогненні будівники загрожують тепер життю медитуючого. Це відбувається з наступних причин:

По-перше, тому, що вогні людського тіла тісно пов’язані з вогнями, з якими намагається працювати медитуючий, і якщо приховані вогні тіла дуже наблизити до прихованих вогнів планети, творчий працівник наражається на небезпеку згоріти і загинути.

По-друге, Агнічайтани, будучи спорідненими “вогненним девам" ментального плану, володіють великою потужністю і можуть належно контролюватися тільки самим Сонячним Ангелом.

По-третє, на нашій планеті сонячний вогонь поки не домінує над планетарними вогнями; внаслідок цього останні дуже легко прямують в русло руйнівної роботи.

Тому тепер знов необхідно закликати Сонячного Ангела. Це означає, що медитуючий (після завершення роботи над “тінню" і перед заключними стадіями осадження) повинен стежити за тим, щоб його вирівнювання з Сонячним Ангелом було точним, канал безперешкодним, а з’єднуючі струми проходили повністю. Він повинен в буквальному значенні “відновити свою медитацію" і наново встановити безпосередній контакт, перш ніж продовжити свою роботу. Інакше вогні його власного тіла можуть вийти з-під контролю, внаслідок чого постраждає його ефірне тіло. Тому він перемагає вогонь вогнем, залучаючи вниз сонячний вогонь для свого захисту. На астральному плані необхідності в цьому не було. У роботі творення для медитуючого є моменти найбільшої небезпеки на астральному плані, де він наражається на небезпеку окультно потонути, а також при переході з ефірних рівнів на план осадження щільної форми, де йому загрожує “окультне згоряння". У першому випадку він не закликає Сонячного Ангела, але протидіє астральному потоку любов’ю і врівноважуючими силами своєї власної природи. У другому випадку він повинен закликати те, що представляє вольовий аспект в трьох світах, – спонукаючого, динамічного Мислителя, або Сонячного Ангела. Він досягає цього при допомозі мантраму. Ніякий ключ до цього не може бути повідомлений внаслідок могутності сил, що відкриваються ним.

Правило XV. Вогні наближаються до тіні, але не спалюють її.  Вогненна оболонка створена. Нехай медитуючий проспіває слова, які сплавлять вогонь і воду.

Мало що можна сказати в спробі інтерпретувати ці слова, крім як послатися на загальне значення. Газоподібна оболонка створена, і близький час формування оболонки шостого підплану, рідкого. Оболонки повинні сполучитися одна з одною. Це момент найбільшої небезпеки – для самої мислеформи. Раніше небезпеки загрожували медитуючому. Тепер повинна бути захищена форма, яку він створює. На характер небезпеки натякають слова: “там, де вогонь і вода зустрічаються без виспівуваного звуку, все розсіюється в пару. Вогонь зникає". Небезпека криється в кармічній ворожнечі між двома великими групами дев. Вони можуть бути об’єднані тільки посередником – людиною.

Той, хто медитує і роз­думує над цими правилами в світлі раніше повідомленого про дев і будівель­ні сили, прийде до вельми корисного в майбутньому розуміння Законів Будівництва в макрокосмі, що зекономить йому багато часу, коли йому буде доручена творча робота і довірені відповідні формули.

 

***********************