СІМ ПРОМЕНІВ

КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА

Розділ другий

«Відроджені пологи» Мішель Оден

 

Розділ другий : ДО НАРОДЖЕННЯ

 

Переклад з англійської - Світлана Брегман (Львів, 2012), редагування - Тетяна Дитина (Львів, 2013).

 Кожна жінка, яка приходить до нас, приносить із собою свій неповторний особистий, родинний та культурний досвід, який сильно впливатиме на перебіг її пологів. У деяких культурах пологи зазвичай сприймаються простіше, ніж в інших. Так і в деяких сім’ях існує буквально традиція легких пологів. Жінка приходить до народження дитини з усім своїм життєвим досвідом, який бере початок ще у її власному дитинстві та народженні. Нам цікаво, що саме кожна жінка знає про власне народження, адже часто існує зв’язок між тим, як вона народилася сама, та між тим, як вона народжуватиме на світ своє дитя. Якщо, приміром, жінка розповідає нам, що мати народжувала під анестезією, а її витягували за допомогою щипців у великій паризькій лікарні, у нас є підстави бути готовими, що її власні пологи будуть складними. Якщо ж, навпаки, вона розповідає, що народилася легко, вдома, то її пологи найімовірніше будуть легкими. До того ж щоденні звички жінки, а також її психологічні установки так само впливають на те, як вона буде народжувати. Жінки, які регулярно займаються фізичними вправами, краще підготовані до пологів, ніж ті, які ведуть сидячий спосіб життя. Вагітна жінка, не виснажена стресами, також буде на момент пологів у кращому стані.

Ми вочевидь не можемо якимось дивом просто стерти усталені упередження та попередній досвід жінки, проте ми можемо створити атмосферу, яка надихатиме жінок та їхніх партнерів підходити до дітонародження по-іншому. Особливе значення має те, щоб вони почували себе у нашому відділенні, як вдома. Жінкам найкомфортніше народжувати серед близьких облич, у знайомому оточенні – про що добре знають прихильники домашніх пологів. Вдома, як відомо, не тільки стіни та меблі допомагають, а й звуки, запахи та кольори. Але оскільки в наш час лікарняні пологи є майже обов’язковими, наша мета – створити найбільш домашню обстановку в тому місці, де народжуватиме жінка. Щоб майбутні матері почувалися як вдома, ми показуємо їм відділення, знайомимо їх з акушерками та асистентами, які будуть присутні на пологах. Також ми запрошуємо їх приходити знову, коли їм захочеться, а ще ми розробили цілу серію щотижневих заходів, щоб зацікавити їх у таких відвідинах. Деякі жінки відчувають потребу приходити часто, навіть щодня. Інші ж приходять вперше вже у день пологів. Ті жінки, що досить спокійно ставляться до народження, зазвичай міцно стоять на ногах у власних спільнотах і відповідно не відчувають такої потреби у лікарняних зустрічах до пологів, як інші, більш ізольовані майбутні матері. Сьогодні, коли люди більше не заговорюють один з одним на базарі чи на вулиці, ізольованість стала основним джерелом загальної стривоженості. Вагітна жінка особливо потребує контактів з іншими, наявність доброзичливого оточення допомагає їй відчути себе щасливішою та впевненішою. У Пітів’єрі ми відвели окреме велике приміщення під так звану «кімнату для зустрічей» саме з цією метою. Тут усі збираються разом для обговорень, занять або просто дружніх балачок. Ми навмисно створюємо в цій кімнаті атмосферу зручного безладу. А неформальна обстановка допомагає людям почувати себе невимушено.

Щочетверга ввечері ми проводимо знайомство з Пітів’єром. Зазвичай під час цієї зустрічі жінка чи пара вперше знайомиться з нашою клінікою. Час від часу сюди також приходять люди, які не планують народжувати тут, а просто шукають інформаційної підтримки, яка б допомогла їм домовитися про нетрадиційні пологи деінде. Починаємо з екскурсії клінікою. Оглянувши традиційний пологовий зал з монотонно-білими стінами, яскравими лампами, таємничою апаратурою та пологовим столом з підставками для ніг[1], ми переходимо безпосередньо до нашої «salle sauvage» - «примітивної кімнати», де народжуються практично усі діти в Пітів’єрі. Різниця між цими двома приміщеннями разюча. У пологовій кімнаті стіни пофарбовано в теплих тонах, занавіски кремові, а підлога – помаранчева. Світло можна легко приглушити. Ми приділяємо велику увагу створенню у цій кімнаті особливої атмосфери, оскільки процес народження, як і всі інтимні процеси, суттєво залежить від оточення – освітлення, кольоросхеми, меблів. Більше того, ми прибрали будь-які меблі, які примушують зайняти якесь одне визначене положення. Коли народження відбувається вдома, то зазвичай у кімнаті є ліжко, яке передбачає для пологів напівлежаче положення, а в лікарні плоский стіл не залишає матері іншого виходу, крім як лягти на спину. У нашій пологовій кімнаті стоїть велика низька квадратна платформа з подушками, на якій можна вільно рухатися. В інтер’єр цієї кімнати гармонійно вписується дерев’яне пологове крісло, змайстроване столяром, дитина якого народилася у Пітів’єрі. Ще там є музичний центр, колекція записів, холодильник з водою і фруктовими соками та склянки.

У сусідній кімнаті атмосфера цілком інша, хоча так само проста. Тут переважають блакитні кольори. Блакитні стіни вкриті зображеннями океанських хвиль. Темно-сині штори та зелений широколистий вазон створюють відчуття спокою та вмиротворення. Посеред кімнати стоїть круглий блакитний басейн, зроблений спеціально для наших потреб. Ми виявили, що перебування у теплій воді допомагає жінкам у пологах розслабитися та менше відчувати біль. Маючи два метри в діаметрі та 75 см глибини, басейн легко вміщає двох людей, які можуть вільно там рухатися. Жінки можуть зануритися там повністю і без страху.

Після такої ознайомчої екскурсії ми даємо час на загальні запитання-відповіді, де ми обговорюємо практичні, медичні та адміністративні моменти. Я завжди чітко пояснюю, що са́ме ми робимо у Пітів’єрі, щоб допомогти роділлям та їхнім новонародженим. Люди, які приходять на таку зустріч, швидко розуміють, що ми майже нічого не будемо їх вчити у традиційному розумінні «підготовки до дітонародження», а також що ми відкидаємо будь-які приписи, що стосуються пологів. І найголовніше, ми не навчаємо «правильної» позиції під час пологів. На відміну від уявлення, яке так глибоко вкоренилося у наших головах, про те, що усі жінки повинні лежати під час пологів (у французькій мові дієслово «народжувати» - «accoucher» - дослівно означає «лежати»), ми наголошуємо на тому, що майбутня мати може вільно пересуватися, як їй тільки заманеться. Ми все ж пояснюємо деякі фізіологічні недоліки народження в лежачому положенні та запевняємо жінок, що найкращі для них положення – це ті, які вони самі для себе оберуть. Не навчаємо ми і техніки дихання. Неможливо призначити для пологів спосіб дихання, не призначивши певного положення для народження. Люди дихають по-різному, залежно від того, йдуть вони, стоять, повзуть, стоять на колінах, сидять, лежать, опираються на щось чи плавають у воді. Тому наш підхід прямо суперечить традиційній психопрофілактиці, методу Ламаза, який навчає жінок контролювати дихання, думки, та емоції. Я пояснюю, що у Пітів’єрі ми все робимо якраз навпаки. Під час пологів ми заохочуємо жінок віддатися своєму досвідові, втратити контроль, забути все, що вони знають – усі культурні о́брази, усі моделі поведінки. Що менше жінка знає про «правильний» спосіб народити дитину, то легше для неї будуть протікати пологи.

Я також описую явище, типове для останніх моментів перед народженням: жінка, яка входить в останню стадію перейм, часто відчуває потребу встати та зігнути коліна, спершися на свого партнера. І тут, для підготовки до цієї стадії, ми таки маємо навчити дечого, але не матір – ми можемо навчити її партнера, як правильно підтримувати жінку в пологах за плечі під час останніх перейм, щоб не заболіла спина. Батько дитини зазвичай досить зацікавлений у перспективі такого активного залучення, як і інші можливі помічники.

Теми розмов по четвергах разюче відрізняються. Інколи питання стосуються виключно грудного вигодовування, або ж використання та ефективності ультразвукового обстеження, або важливості правильної дієти. Спосіб харчування стає дедалі частішою темою наших четвергових зустрічей, і цілком справедливо. Адже величезне значення звичок харчування у минулому недооцінювали. Як не дивно, але наші обговорення рідко торкаються питання болю. Звичайно ж, ми говоримо про пологовий біль, але ми завжди наголошуємо, що у різних жінок біль різний, і що сама інтенсивність болю значно змінюється, коли жінка не мусить лежати на спині, коли вона може походити або ж розслабитися у басейні з теплою водою. До того ж, сприйняття болю жінкою змінюється, коли у ній зростає впевненість, що вона може пройти крізь пологи.

Я наполягаю на тому, щоб люди приходили на наші четвергові зустрічі лише раз. По-перше, тільки так можна обмежити кількість учасників; по-друге, так наші зустрічі не перетворюються на регулярні курси. Попри це єдине обмеження, ми запрошуємо жінок та пари приходити у наше пологове відділення, коли їм заманеться.

П’ятниці присвячені неофіційному спілкуванню. Тут нема ні модератора, ні визначеної програми. Посеред кімнати накритий стіл з напоями та тістечками, наче на вечірці. Люди вільно пересуваються та спілкуються одне з одним. Матері з дітьми на руках зустрічаються з майбутніми мамами, а таке спілкування завжди корисне. Ми й тут уникаємо наставницького тону, однак на таких зібраннях можна отримати чимало інформації і багато чого навчитися, адже люди розповідають один одному про свої фізичні й емоційні відчуття, пов’язані з народженням дитини.

По вівторках ми всі збираємося навколо фортепіано та хором співаємо. Вперше ми почали співати, коли нас зацікавило питання, що саме відчуває дитина в утробі. Ми припускаємо, що у плода розвивається розсіяне вібраторне відчуття задовго до того, як сформується спеціальний слуховий механізм вуха. Імовірно, що плід вже на ранніх стадіях може сприймати звукові коливання, особливо коливання голосу своєї матері під час співу, адже тоді діапазон набагато ширший, ніж при звичайному мовленні.

Втім, з часом ми виявили, що наша група зі співу приносила й іншу користь, більш безпосередню. З одного боку, спів – це простий спосіб тренувати м’язи діафрагми та навчитися зосереджуватися на видиханні, а це може допомогти жінці розслаблятися під час пологів. Спів також розвиває комфортне відчуття затишку, розкутості, відкритості, допомагає відчути та проявити цілу низку емоцій. До того ж цей співочий гурток також дає нагоду вагітним жінкам та парам зустрітися з молодими матерями, багато з яких продовжують приходити поспівати вже зі своїми немовлятами на руках. Інші члени родини також можуть прийти подивитися, де народжують жінки, ми запрошуємо співати з нами дітей, інколи приходять навіть бабусі з дідусями. Важко передати словами тепло цих зустрічей. Співають усі: і акушерки, і я. Під час такого спільного співу зникає звичний бар’єр між пацієнтом та лікарем, стосунки переходять на новий рівень.

Надзвичайна жінка Марі-Луїз Ошер надихає наш співочий гурток своєю щирою та неабиякою особистістю. Марі-Луїз, сама професійна співачка, значну частину свого життя навчала людей співати. Традиційна музична терапія позиціонує людей виключно як слухачів, тоді як Марі-Луїз вважає їх творцями музики. (Свого часу вона працювала з дітьми і з дорослими, з душевнохворими пацієнтами та людьми із синдромом Дауна.) Зараз вона усім серцем віддалася роботі з вагітними жінками в Пітів’єрі. Вперше я почув про Марі-Луїз від наших спільних знайомих ще у 1976 році. Як і ми, вона хотіла дізнатися, як звук впливає на плід, зокрема звук материнського голосу. Якось вона відвідала Пітів’єр, і я запросив її приходити постійно. Ми придбали фортепіано і запропонували вагітним жінкам приходити співати з нею. З того часу цей співочий гурток став ще однією радістю у Пітів’єрі. Марі-Луїз постійно нагадує нам, що ми сприймаємо звукові коливання не тільки за допомогою вух, а й усім тілом. Вона знає, як викликати у нас різний настрій. Часом їй вдається створити відчуття умиротвореного спокою, іншим разом – вибух радісного захоплення. Вона старша за всіх наших працівників, тому інколи ми сприймаємо її як бабусю. Коли вона з нами, ми справді чуємося одним цілим.

Заняття в гуртку співів часто закінчується танцями, від традиційних народних до вальсу. Танцювальні рухи, імовірно, благотворно впливають на кінестетичний розвиток плоду, що в подальшому сприяє хорошому відчуттю рівноваги. Та попри все, співи з танцями – це просто задоволення. А значення задоволення – неоціненне, під час вагітності – це величезний плюс.

Щосереди у Пітів’єр приходить молодий педіатр і розповідає про догляд за немовлятами після народження. Ця відкрита зустріч дає ще одну нагоду усій сім’ї познайомитися з клінікою, а вагітні жінки можуть поспілкуватися з досвідченими матерями.

Нашу групу «Йога та материнство», яка займається кожного четверга після обіду, веде молода жінка Ґанда, досвідчений вчитель йоги, яка народжувала в нас свою дитину у 1975 році. Ґанда зрозуміла, що знання йоги допомогло їй під час пологів, і що це може стати у пригоді й іншим жінкам, які от-от народять. Вона запропонувала вести заняття з йоги у нашій клініці, а я її тільки підтримав. Група йоги стала дуже популярною і залишається такою до сьогодні. Ця група ідеально узгоджується з нашою філософією допомогти жінці виявити ті фізичні та психічні ресурси, які знадобляться їй під час пологів, а отже значно зменшать потребу медичного втручання. Йога допомагає жінкам стати розкутішими та навчає їх нібито по-новому користуватися своїм тілом. Наприклад, за допомогою йоги багато жінок наново відкривають для себе позу навпочіпки, яка так добре знайома кожній дитині, і яка значно полегшує пологи. Крім того, підвищений рівень гормонів у вагітних збільшує еластичність м’язів, тому ці вправи виконувати легше.

До того ж, ми заохочуємо жінок, які планують народжувати в нашій клініці, брати участь у різноманітних заходах деінде. Дуже рекомендуємо плавання. У багатьох містах Франції громадські плавальні басейни мають навіть окремо визначений час для вагітних жінок. На цей час температуру води в басейні зазвичай піднімають до 30°С, а інколи акушерка або професійний тренер показують жінкам різні вправи на розслаблення. Дені Брус, тренер з плавання з Монпельє, має кілька цікавих порад для вагітних жінок. Він вважає, що люди, які ніколи не вміли плавати, часто почувають себе під водою найкраще, адже вони ще не вміють опиратися зануренню. Дені радить жінкам навчитися, як просто ринути, пасивно падати у воду, цілком зануритися, видихати зі звуком, дістати до дна. Такі жінки вміють побороти відчуття паніки, яке змушує швидко виринати на поверхню. Ще вони стверджують, що почуваються сильними та здоровими. Це хороша вправа, що допомагає побороти відчуття тривоги.

 

 

Любий татку,

Раз на тиждень є одна подія, яку я нізащо у світі не пропущу. Я ретельно позначаю дати в календарі, але навіть не заглядаючи туди, я ще жодного разу не пропустила її. Куди я ходжу, як ти думаєш? Співати у пологову клініку. Наша люба бабуся Марі-Луїз завжди там, завжди віддана своїй роботі, чи то пак своєму фортепіано. Щойно вона відкриває рот, щоб щось сказати, кімната наповнюється чи не найприємнішим голосом у світі. Ми всі уважно слухаємо, насолоджуємося кожним її словом, ніби якимось смаколиком. Ми зачаровані, заворожені, захоплені. Коли вона сідає за інструмент, ноти ллються, мов перлини. Голос її дзвенить, співаючи для усіх малят всередині маминих животиків. З простотою істинного митця їй вдається перенести нас всіх до опери!

Співаючи «La flúte et la belle eau» ми навіть не помічаємо, як високо злітаємо, аж до хмар, до найвищого сі-бемоля. Як ми опинилися так високо, а потім шугонули вниз, на землю, і навіть не забúлися? Ще мить – і Марі-Луїз вже звертається до якогось малюка. У неї завжди знайдеться ніжне слово, солодка думка для дітей, для всіх нових голосів, охочих до співу. Вона поправляє окуляри на носі, і знову злітає, високо в небесні сфери колискових і дитячих приспівок. Жабеня стрибає на лужку, а мишеня, тра-ля-ля, йде в танок із кошеням. Або старенька матуся Диня залізла у скриню, а місячний хлопчик блимає очима!

Раптом Марі-Луїз починає відбивати ритм ногою. Мелодії закручуються все швидше. Ми намагаємося не відставати, йдемо в рух, але куди, ніхто не знає. Уух! Після такої пісні не завадить перевести подих! Марі-Луїз встає. Її запальні очі виблискують з-за скелець окуляр. Нас усіх зігріває її жвава усмішка, поезія дитинства, щастя жити з її словами і музикою. За мить вона вже припрошує нас до танцю, відсунути крісла, легко кружляти під мелодію її гітари. І незабаром ми вже всі танцюємо.

Марі-Луїз настільки молода, що важко повірити, скільки їй насправді років. Вона бачила вже сімдесят дві весни, але серце її вічно юне. Тобі, тату, такому шибеникові, вона неодмінно сподобалася б!

Твоя любляча донька.

 

Попри те, що щоденне життя жінки відіграє значну роль у підготовці до пологів, пренатальний медичний догляд також має важливе значення для ходу пологів та самого народження. На сьогоднішній день у Франції огляди вагітних є обов’язковими на третьому, шостому, восьмому та дев’ятому місяцях вагітності. У деяких випадках лікарі та й самі жінки вважають за потрібне призначати додаткові огляди. У будь-якому випадку саме якість, а не кількість таких оглядів визначають рівень їх важливості.

На таких консультаціях вагітність часто сприймається як хвороба. Звичний перебіг таких оглядів часто породжує більше проблем, аніж їх вирішує. Для початку, візит вагітної жінки до лікаря зазвичай витягує на поверхню такі потенційно неспокійні моменти, на яких неминуче наголосить лікар: шийка матки закоротка, зам’яка, напіввідкрита; дитина завелика або замала для свого гестаційного віку; мама набирає забагато або недостатньо ваги; її артеріальний тиск зависокий/занизький; форма чи розмір її тазу не такі, як треба; і ще багато іншого. Все це зазвичай супроводжується ультразвуковим обстеженням, що дає лікареві додаткову нагоду виявити якісь неприємні подробиці про розташування плаценти, або розмір чи форму плода. Крім того, треба здавати стільки всіляких аналізів крові і сечі, що якийсь із них обов’язково покаже відхилення від «норми». Такі консультації часто закінчуються тим, що лікар виписує якісь ліки, а іноді навіть ліжковий режим.

Є ще й інший тип консультацій, які можна назвати нейтральними і які покликані скасувати наслідки попереднього типу. У Пітів’єрі ми прагнемо, щоб наші консультації були другого типу. Огляд може бути дуже коротким, досвідченому лікареві насправді потрібно зовсім небагато часу, щоб побачити основне. По-перше, слід виключити можливість будь-яких аномалій, що вимагають негайного втручання. Однак лише у небагатьох випадках варто чи необхідно реагувати на поставлений діагноз. Інфекції сечовивідних шляхів лікуються; госпіталізація рекомендується при вмісті в сечі білку, раптовому стрибку артеріального тиску та набряків, що підтверджують діагноз прееклампсії – важкої форми пізнього токсикозу вагітних, який є поширеною причиною смертності жінок. Ми також можемо порадити, щоб жінка, яка працює на важкій та незадовільній роботі, взяла на якийсь час відпустку, якщо вона покривається лікарняними виплатами[1].

Ми беремо тільки загальні аналізи крові та сечі, а от ультразвукове обстеження робимо рідко. Це дивує і лікарів, і майбутніх матерів, адже застосування УЗД у більшості медзакладів стало на сьогодні вже звичним явищем. Люди ж приписують цьому обстеженню майже чудодійні властивості, вважаючи, що воно здатне вирішити усі можливі проблеми. Без сумніву, ультразвукове обстеження може надати величезний об’єм інформації, аби задовольнити цікавість і батьків, і лікарів. Та врешті, рідко коли при цьому можна дізнатися більше, ніж скаже діагноз кваліфікованого лікаря. Навіть коли таке обстеження і розповість нам щось, чого не можна виявити за допомогою інших методів, то з власного досвіду можемо сказати, що рідко коли ці результати якось змінюють наш підхід.

Наприклад, припустімо, що ультразвукове обстеження на ранніх термінах показало, що плацента прикріплена у матці занадто низько. Такий результат може змусити жінку сильно похвилюватися, проте лікар нічого тут не вдіє аж до народження. До того ж, нема змісту цим перейматися, оскільки розташування плаценти стає важливим наприкінці вагітності – коли у більшості таких випадків плацента пересувається від шийки. Під час пологів кваліфікований спеціаліст легко може перевірити вручну, чи не заважає плацента. Якщо вона дійсно перекриває шийку, тоді він може порадити кесарів розтин. Якщо ж вона перекриває шийку тільки частково, пологи можуть тривати і надалі, але лікарі готові до втручання, якщо мати втрачатиме забагато крові, або існуватиме якась загроза для плода.

Візьмімо ще один типовий випадок – на ранніх термінах ультразвук виявляє двоплідну вагітність. Втім, незважаючи на результати такого обстеження, інколи продовжує розвиватися тільки один плід. Замість того, щоб залежати від цього обстеження, потрібно лише терпляче чекати до сьомого або восьмого місяця вагітності, коли лікар може легко виявити близнюків за допомогою ретельного зовнішнього огляду. Інколи під час ультразвуку можна виявити такі відхилення у розвитку невральної трубки як аненцефалія (вроджена відсутність головного мозку) або спіна біфіда (розщеплення хребта). Для того, щоб цей показник мав якусь практичну цінність, його слід відслідковувати на досить ранньому терміні, коли ще можливе штучне переривання вагітності. Спеціаліст ультразвукового обстеження ніколи не може дати 100% гарантії правильності такого діагнозу, а тому зважитися на аборт ще проблематичніше. Як би там не було, слід наголосити, що багато дітей з дефектом невральної трубки приречені на природну загибель ще в утробі, або через декілька днів після народження. Ще одна причина для обґрунтування застосування ультразвуку – визначення точної дати зачаття, і відповідно, передбачуваної дати пологів. Проте навіть якщо у майбутньої мами був нерегулярний цикл, досвідчений лікар майже завжди може точно визначити дату, поставивши правильні запитання та оглянувши жінку на ранніх термінах вагітності.

У більшості випадків результати ультразвукового обстеження, хоч і цікаві, не мають користі з практичної точки зору. Загалом у Пітів’єрі такі додаткові обстеження проводяться лише у тих випадках, коли вони матимуть суттєвий вплив на рішення лікаря чи вагітної жінки, тому ультразвук у нас застосовується дуже рідко.

Крім принципу мінімального втручання, існують і інші вагомі причини обмеженого застосування УЗД. Важливо не забувати, що на даний момент ми не можемо точно знати, як саме ультразвукові хвилі впливають на матір чи на плід. Незважаючи на те, що багато лікарів та спеціалістів УЗД вважають цю процедуру безпечною, тривають масштабні дослідження впливу УЗД на генетичну будову, розвиток плода, гематологічні та судинні стани, імунну систему і т.д. Оскільки ці дослідження перебувають лише на початковому етапі, ще рано говорити про остаточні висновки. Нам залишається лише зачекати і гадати, що буде через сорок років, коли виросте одне-два покоління, яке буквально купалося в ультразвукових хвилях в утробі.

Ще один суперечливий пренатальний аналіз – це амніоцентез. Він полягає у використанні ультразвуку, щоб визначити розташування плода, а потім крізь черевну стінку матері вводиться голка для забору зразка амніотичної (навколоплідної) рідини. У цій рідині містяться відмерлі клітини плода, які пророщують в культурі, щоб можна було визначити їх хромосомний склад. Амніоцентез зазвичай проводять приблизно на 16 гестаційному тижні, а результати можна отримати десь через три тижні. Сьогодні амніоцентез традиційно призначають жінкам після 35 років, оскільки, що старша жінка, то більше вона ризикує народити дитину із синдромом Дауна.

У Пітів’єрі ми намагаємося ставитися до амніоцентезу неупереджено. У деяких виняткових випадках, коли у родині прослідковується історія генетичних захворювань, амніоцентез справді може допомогти жінці розвіяти страхи та заспокоїти її. Та у більшості випадків, незважаючи на вік жінки, ми ніколи не наполягаємо на цьому аналізі. Проте ми надаємо жінці якомога більше інформації, щоб вона могла зважити всі ризики та самостійно прийняти рішення. Вона повинна усвідомлювати, що амніоцентез корисний лише тоді, коли на фоні незадовільних результатів вона розглядатиме для себе варіант аборту, а також вона повинна розуміти, що сама процедура супроводжується ризиком викидня з імовірністю 0,5-2%. Деякі дослідження також свідчать про те, що збільшується частота респіраторних ускладнень у новонароджених та більший відсоток ортопедичних вад, за умови якщо матері проводився амніоцентез у другому триместрі. Ми також наполегливо радимо їй сприймати статистику з позитивної точки зору. Наприклад, замість того, щоб казати, що у сорокарічної жінки 1 шанс на 109 народити дитину із синдромом Дауна, чому б не підійти до цього з іншого боку і не стверджувати, що у таких жінок 99 шансів із 100 народити генетично здорову дитину? Наша мета – інформувати, і в жодному випадку не залякувати. Як наслідок, ми виявили, що у Пітів’єрі багато жінок відмовляються від амніоцентезу.

І нарешті, наш підхід до попередження передчасних пологів цілком розходиться з популярними доктринами кількох останніх років. Справжня одержимість питанням передчасних пологів призвела до того, що багато лікарів пропагують агресивний запобіжний підхід. У багатьох країнах прийнято призначати ліжковий режим, щоб вберегтися від передчасних пологів, проте ще жодне дослідження не довело, що лежання у ліжку дійсно приносить результат. Тому ми досить скептично ставимося до такої рекомендації. Наша політика несхвалення ліжкового режиму також підкріплюється нашим занепокоєнням тим, що тривала іммобілізація може зупинити надходження зовнішніх подразників до плоду, адже обмежується надходження сигналів до вестибулярного апарату внутрішнього вуха, яке обробляє інформацію про позицію тіла та зрештою гарантує належну рівновагу. До того ж вестибулярний апарат імовірно впливає на орієнтування плоду в утробі, а його недостатня функція може призвести до сідничного передлежання або поперечного розташування. На нашу думку, поширене призначення ліжкового режиму можна розглядати виключно як ще один із способів втручання у процес народження: жінкам кажуть лежати не лише під час пологів, а й протягом усієї вагітності.

Ми також ставимо під питання практику призначення медикаментів, які гальмують скорочення матки для запобігання передчасних пологів. По-перше, ці препарати, які жінки можуть приймати кілька днів, тижнів, а то і місяців, мають виражені шкідливі побічні ефекти – пришвидшене серцебиття, запаморочення, загальну слабкість. Якщо до нас звертається жінка, яка відчуває маткові скорочення, ми передусім переконуємося, що це не початок пологів. Потім ми пояснюємо, що матка – це м’яз, а не інертний контейнер; скорочення тренують та зміцнюють м’язи матки та можуть створювати необхідну для дитини стимуляцію. Якщо жінка скаржиться на біль під час скорочень, то його може полегшити тепла ванна. По-друге, ми вважаємо, що ці препарати можуть гальмувати появу та належне формування сенсорних функцій плоду. Нас особливо турбує те, що деякі лікарі із задоволенням відзначають той факт, що можуть визначити, чи приймалися під час вагітності такі ліки, перевіривши чутливість шкіри новонародженого.

І нарешті, ми рідко практикуємо серкляж – накладення швів на шийку матки, який можна робити вже на третьому місяці вагітності. У Франції, частіше ніж у США чи Великобританії, використовується цей метод для виправлення стану передчасного розкриття шийки матки. Втім, діагноз «істміко-цервікальна недостатність» – досить суб’єктивний. До того ж, передчасні пологи рідко пов’язані зі станом шийки матки. У тих лікарнях, де практикують накладення швів на шийку матки, показник передчасних пологів не набагато нижчий, ніж в інших закладах, де його виконують рідко. Я часто кажу вагітним жінкам, що справжній початок пологів визначає не шийка матки, а сама дитина.

У більшості країн Європи на сьогодні рівень передчасних пологів складає 6-7%, що, порівняно з попередніми роками, є дещо нижчим показником.

Ця низхідна тенденція, яка починається з 1970-х років, прямо пов’язується із агресивним медичним підходом завдяки частішим оглядам вагітних, розвитку технологій та призначенню нових медпрепаратів. Проте для такого спаду можуть бути й інші причини. У нашій клініці, де панує протилежний підхід, станом на 31 грудня 1973 р. із 1000 пологів передчасними були 4,9%; станом на 31 грудня 1980 р. із 1000 пологів передчасними були 2,5%[2]. А спад і так невисокого показника останнім часом можна пояснити тим, що впродовж останнього десятиліття жінки, які звертаються у Пітів’єр, стали більш матеріально забезпеченими, тобто зазвичай вони й фізично здоровіші, і тому у них менший ризик передчасних пологів. Статистична різниця між нашими цифрами та світовими показниками загалом є, однак, занадто велика, щоб пов’язувати її винятково з цим чинником. Мабуть, можна вивести альтернативне співвідношення між нашими низькими показниками передчасних пологів та загальним стилем нашого спостереження вагітності.

 Інколи ми питаємо себе, чи не корисніше вагітній жінці поспівати гуртом із нами, ніж записатися на черговий огляд у лікаря?



[1] У Франції жінка може припинити працювати і при цьому все одно отримувати платню від 6 до 8 тижнів перед пологами і аж до десяти тижнів після. Крім того, лікар може призначити відпочинок у будь-який час, а французька національна страховка покриє таку відпустку.

[2] Для спрощення, ми називатимемо «недоношеними» усіх дітей, які народилися з вагою меншою за 5,5 фунтів (близько 2,5 кг)

 



[1] Єдиною причиною, чому ми досі маємо традиційну пологову залу взагалі, є та, що ми є одиницею державної лікарні і зобов’язані мати стандартну апаратуру. І хоч ми інколи використовуємо цей стіл для того, щоб зашивати розриви, ми ніколи не проводимо там пологи. Якщо альтернативна пологова зала зайнята, завжди можна будь-де, навіть у традиційній пологовій залі, зашторити вікна, розстелити на підлозі простирадло, принести додаткові обігрівачі, і дуже швидко створити потрібну атмосферу.

Додати коментар