Що Львову робити зі сміттям?

03.11.2016  -  Директор ТОВ “Хаммель Україна” -  Михайло Куценко

А якщо без політики, що Львову робити зі сміттям? Чи допоможе інвестор?
Протягом останніх десяти років виробляючи та встановлюючи обладнання для переробки відходів мав можливість бачити, як вирішуються питання в інших містах України. Також цей досвід звів мене з фахівцями та практиками. Тому думаю, що те, що бачив могло б допомогти краще зрозуміти, що відбувається та, головне, що робити.

Після відомих подій у Грибовичах, увага була прикута до самого полігону та проблем мешканців сусідніх населених пунктів. Нехай туго, однак ці питання починають вирішуватися. Влада йде на якісь домовленості, виконуються роботи по стабілізації ситуації, тобто сказати, що взагалі нічого не робиться не можна, а після 25 вересня можна буде бачити, що саме було зроблено за 36.6 мільйона гривень. Думаю, в жовтні ситуація буде суттєво відрізнятися від того, що буде. Нарешті зрозуміли, що жодному інвестору не цікаво вкладати кошти в рекультивацію, або стабілізацію звалища, так, як комерційного зиску це не принесе. Мусять бути залучені або державні кошти, або кошти донорів для нейтралізації небезпеки, яку несе в собі ситуація зі звалищем.

З переповненими контейнерами ТПВ та переробкою ситуація інакша. На перший погляд вторсировина, яка входить до складу відходів є ліквідним товаром, та кошти, що міська влада сплачує за вивезення сміття до інших міст до нас би мала стояти черга з представників різних полігонів та компаній, які б мали пропонувати конкурентну ціну, бо за це платяться кошти. З моїх спостережень: на невеликий сортувальний завод у львівській області щоденно поступає в середньому 150 м.куб відходів. Після сортування, лише 30 м.куб з них іде на захоронення. Все решта – вторсировина – ресурс оцінні матеріали, які продаються на переробку. Сміття те саме, бо полігон знаходиться лише 50 кілометрів до Львова. На побудову не витрачено жодної копійки державних коштів. Проблему зі сміттям вирішено, люди мають роботу, зарплату, платяться податки. В чому ж різниця?

Тему сміття обговорюють постійно. Однак скільки разів ви чули, щоб про це говорили ті, хто працює з відходами та може показати успішний досвід вирішення? Обговорюють в основному обурені мешканці, яких ця ситуація дістала, політики, які або нападають, або захищають один одного. Питаєш, що робити – відповідь поміняти, звільнити, посадити. Добре, але питання про саму ситуацію, яка потребує негайних дій. Посадять цього прийде інший, що конкретно він зробить вже тепер щоб сміття перестало бути проблемою міста? Реальної причини не усунуто і будь-хто не зрозумівши справжньої суті питання не вирішить нічого.

Чи вирішить питання оголошення відкритого інвестиційного конкурсу та залучення інвестора? В теперішній ситуації – однозначно ні! Причина – відсутність затвердженого плану (програми) поводження з ТПВ хоча б на найближчих 5 років. В такому плані має бути відображена кількість ТПВ, куди вони мають вивозитися, описана логістика. Чіткий та зрозумілий план. Чому це важливо. Простий приклад. Ви заробили якусь суму коштів і вирішили її інвестувати. Для прикладу – побудувати заправку для автомобілів. Знайшли місце біля дороги. Порахували скільки машин їздить поруч кожного дня, де розташовані інші АЗС і вирішили спробувати побудувати свою. Отримали дозволи, погодження. Прорахували видатки, провели вивчення ринку, врахували ризики. Ви розумієте, що будь-яка підприємницька діяльність проводиться на свій страх та ризик. Можна заробити, а можна влетіти. По розрахункам ви бачите, що за чотири роки ваші кошти та кошти, які ви залучили взявши кредит в банку можна повернути і отримувати прибуток від роботи АЗС.
Побудувавши АЗС ви бачите, що все йде по плану та проект приносить прибуток. Це бачать і інші. І згодом ви бачите, що поруч з вами починає будуватися інша АЗС. Потім ще одна. Ваші розрахунки про окупність проекту накриваються мідним тазом, відсотки банку тікають і попадаєте в халепу. Бо не було генерального плану забудови, який би можна було взяти до уваги проводячи розрахунки. Залишається лише придумувати, як заманювати водіїв на свою АЗС.

Та сама ситуація тут. Якщо у згаданому випадку, у львівській області де працює невеликий сортувальний завод ТПВ, його власник має свої сміттєвози, укладені угоди про вивезення ТПВ, тому він займається і вивезенням ТПВ і їх сортуванням. Відповідно ніхто інший не побудує там такий самий завод, бо залишиться без сировини. В цій ситуації інвестор мав можливість захистити свої інвестиції. Інвестор потребує гарантій, що вклавши кошти, він зможе працювати та повернути їх. Це не є добрий чарівник, якому так сподобалося наше місто, що вирішив щось подарувати. Інвестор і донор це різні речі.
Мав можливість бути присутнім під час прес-конференції одного з потенційних інвесторів для будівництва сміттесортувального заводу у Львов. Сам інвестор, вірніше представник групи інвесторів з Нідерландів. Кому цікаво, в своїй групі в ФБ описав більш детально суть пропозиції, там є навіть посилання на відео.

Сама пропозиція – супер. Журналісти задали свої питання, я задав свої, як перенести цю казку до наших реалій. Трохи зупинюся на цьому прикладі, бо він є показовим. Пропонувалося вкласти близько 100 мільйонів євро та побудувати дуже хороший завод, який міг би бути готовим за 3-4 роки. Зі свого боку інвестор хотів отримати від міста наступне: 1. Ділянку; 2. Гарантії на 10 років, що усі відходи поступатимуть виключно на його підприємство. Його пропозиція не передбачала частину прибутку перераховувати місту, однак це могло обговорюватися.

На моє запитання, чи знає він, що влада в нас міняється частіше ніж раз на 10 років, то в якій формі він бачить гарантію, що наступних 14 років відходи звозитимуть лише до нього? Його відповідь показала, що з нашими реаліями він до кінця не знайомий.

Без плану поводження з відходами ніхто не дає гарантію, що відходи вивозитимуться в конкретне місце, і те, що ресурс оцінна сировина перед тим не буде відсортовано. Коли спробували пустити на сортувальну лінію машину ТПВ зі Львова, ми нарахували з 40 м. куб. лише 15 ПЕТ пляшок. Практично вся вторсировина відбирається або безхатьками, які крадуть її з контейнерів ТПВ, або відсортовується операторами ТПВ.

Знаючи ситуацію з середини, на сьогоднішній час бачу, що всі перемовини з інвесторами закінчаться в момент, коли потрібно буде підписати інвестиційну угоду чи на умовах державно-приватного партнерства чи інших, і відповідно комусь почати вкладати кошти.
Тому конкретні дії, що мають бути зроблені: 1. Погодження та затвердження плану поводження з відходами у Львові хоча б до 2025 року. 2. Знайти механізм надання гарантій інвестору стосовно захисту його інвестицій хоча б на 10 років, щоб не було, зміниться мер, нова мітла местиме по новому. 3. Виведення питання відходів з політичної площини до практичної, так як інші сервіси, каналізація, прибирання вулиць та ін.. 4. Створити громадську та іншу раду в яку б ввійшли адекватні та конструктивно настроєні представники політичних, громадських та ділових кіл міста, основне завдання якого усунути все, що перешкоджає конкретним діям. Перенести тему з площини, хто винен в площину – що робити.

Взято з сайту Асоціації біоенергетичних структур (АБС)