Йо́ганн Себастья́н Бах (нім. Johann Sebastian Bach; 21 (31) березня 1685, Айзенах - 28 липня 1750, Лейпциг) – німецький композитор, органіст і скрипаль, представник стилю бароко, один із творців світової музичної класики, вважається одним із найвизначніших композиторів світу.

Пройшло вже понад двісті років з дня смерті Баха, а інтерес до його музики все зростає. При житті композитор не отримав заслуженого визнання.

Йоганн Себастьян Бах походив із сім’ї професійних музи́к. Предки Баха здавна славились своєю музикальністю. Відомо, що прапрадід композитора, булочник за професією, грав на цитрі. З роду Бахов виходили флейтисти, трубачі, органісти, скрипалі. Врешті-решт кожного музи́ку в Німеччині почали називати Бахом і кожного Баха – музи́кою.

 Христофор Бах – дід Йоганна Себастьяна був органістом у Веймарі. Сім’я регулярно збиралась для спільних занять му́зикою, імпровізацій. Досить швидко сім’я стала відомою, і її представники охоче запрошувались на музичні посади в маленьких містечках  середньої Німеччини – Арнштадті, Мюльхаузені, Веймарі, Кетені.

Йоганн Себастьян Бах народився 21 березня 1685 року в невеликому німецькому містечку Ейзенаху (Тюрінгія). Батьком Йоганна Себастьяна був Йоганн Амвройський – міський музикант Ейзенаху. Коли хлопчику виповнилось дев’ять років, він втратив батька, а в десять – матір. Його передали на виховання  старшому брату, органісту в Ордруфі. Брат визначив хлопчика в гімназію і продовжував навчати музиці. Але заняття були для десятилітнього Йоганна Себастьяна нудними, і він прагнув до самоосвіти. Дізнавшись, що в брата в закритій шафі зберігається зошит з творами прославлених композиторів, хлопчик потайки по ночах діставав цей зошит і переписував ноти при місячному світлі. Шість місяців тривала ця втомлива робота, вона сильно пошкодила зір майбутнього композитора. І яким же великим було розчарування хлопчика, коли брат застав його одного разу за  цим зайняттям і відібрав вже переписані ноти.

В п’ятнадцять років Йоганн Себастьян вирішив почати самостійне життя і переїхав в Люнебург. В 1703 році він закінчив гімназію і отримав право поступити в університет. Але Баху не довелось використовувати це право, так як потрібно було здобувати гроші, щоб вижити.

Протягом свого життя Бах декілька разів переїжджав з міста в місто, змінюючи місце праці. В 1703 році Бах отримав місце скрипаля  в приватній капелі принца Йоганна Ернеста Саксонського в Веймарі, але довго там не затримався, бо отримав місце органіста в Арнштадті (1703-07).

Та яким би сприятливим не було оточення, його ніколи не залишало прагнення до нових знань, до вдосконалення. З невтомною енергією він постійно вивчав музику не лише німецьких, але також італійських і французьких композиторів. Бах використовував кожну сприятливу можливість особисто познайомитись з видатними музикантами, вивчити манеру їхнього виконання. Одного разу, не маючи на поїздку грошей, молодий Бах відправився до іншого міста пішки, щоб послухати гру прославленого органіста Д. Букстехуде. Той шукав собі наступника, готового разом з отриманням місця в Merienkirche женитись на його єдиній дочці. Бах не залишився в Любеці, але спілкування з Букстехуде наклало відбиток на всю наступну творчість музи́ки.

В 1704-1907 роках Бах – церковний органіст в Арнштадті і Мюльгаузені, в 1708-1717 роках – придворний органіст і композитор в Веймарі, де написав багато органних і клавірних творів.

У Арнштадті Бах служив церковним органістом, при цьому не перестаючи вивчати музику і манеру виконання відомих музикантів того часу.
У 1707 року Бах приймає запрошення на службу в Мюльхаузене, на посаду органіста у церкві Св. Власія. Тут він починає писати кантати і підробляє майстром з ремонту органів. У Мюльхаузене Бах проводить рік.
Йоганн Себастьян Бах в 1708 році одружується на своїй двоюрідній сестрі, теж круглій сироті Марії Барбарі. Марія Барбара народила Баху 7 дітей, з яких вижили четверо.

В 1717 році в Дрездені мало відбутись дійство з участю тодішньої світової знаменитості – французького клавесиніста і органіста Л. Маршана. Був із Веймару викликаний і Бах. Напередодні відбулось попереднє знайомство музикантів, обидва вони грали на клавесині. В ту ж ніч Маршан поспішно поїхав, признавши цим безспірну перевагу Баха. Бах був зразу ж призначеним придворним капельмейстером при дворі князя Леопольда Ангальт-Кетенского. Князь був палким музикантом і меломаном. Він грав на клавесині, гамбі, володів хорошим вокалом.  Обов’язки Баха при його дворі полягали в супроводі співу і гри князя, керівництві капелою з 18 музи́к.

У червні 1720 року Марія Барбара раптово помирає. Бах стає вдівцем.

В 1721 році Бах женився на Анні Магдалені, дочці  придворного музиканта з Вейсенфельде. Це був другий шлюб. Анна Магдалина стала йому вірним другом і помічником. Для неї був створений “Нотний зошит Анни Магдалини Бах”.

Творчий спадок Баха можна розділити на три частини. Перша, вокально-драматична, зв’язана головним чином з Лейпцигом. Ним створено біля 300 духовних кантат і 30 світських.

Друга – органна (веймарський період). Тут Бах створив хоральну прелюдію – вершину трьохсотлітнього шляху розвитку органної музичної літератури. В жанрах прелюдії, фуги, фантазії, токати Бах виступив як спадкоємець німецької органної школи. З другого боку, він оновив традиції.

Третя частина – інструментальна (Кетен). В напрямку музики для клавіру він першим створив концертні твори (на кшталт скрипкових), утвердив самостійне значення клавіра і відкрив в цій сфері нові шляхи. Бахом створено перші концерти для одного і кількох клавірів, концерти для скрипки в супроводі оркестру, сонати для скрипки і сонати для віолончелі, твори для флейти, віоли да гамби, лютні та інших.

В 1723 році Йоганн Себастьян переїхав у Лейпциг,  куди його запросили кантором церковного хору при школі Св. Фоми і одночасно музик-директором міста.

Тут він створив ряд монументальних творів ораторіального характеру (всього Бахом написано близько 250 кантат), “Пристрасті за Матвієм”, “Пристрасті за Іоанном”, “Величальна ораторія”,  “Висока меса” та інші.

Церковне начальство було не задоволене музикою Баха. Як і в попередні роки, її вважали занадто яскравою, барвистою, людяною. І справді, музика Баха суперечила строгим церковним умовам, настрою відчуженості від всього земного.

Окрім великої творчої роботи і служби в церковній школі, Бах приймав активну участь в діяльності “Музичної колегії” міста. Це було товариство любителів музики, яке влаштовувало концерти світської, а не церковної музики для жителів міста.

Але основна робота Баха – керівника школи хористів – приносила йому лише засмучення і неприємності. Кошти, які відпускались церквою на школу, були мізерними, і хористи голодували та були погано одягнені. Низьким був і рівень їх музичних здібностей. Хористів нерідко набирали, не рахуючись з думкою Баха. Оркестр школи був більш, ніж скромний: чотири труби і чотири скрипки.

Всі прохання про допомогу школі, подані Бахом міському керівництву, залишались без уваги.

Єдиною відрадою були творчість і сім’я. У Лейпцигу на світ з'являються три сини Іоганна Себастьяна Баха: Вільгельм Фрідеман, Філіп Еммануїл, Іоанн Християн. Всі вони виявилися обдарованими музикантами. Ще при житті батька вони стали відомими композиторами. Великою музикальністю відзначалась Анна Магдалена Бах, друга дружина композитора. Вона володіла прекрасним слухом і красивим, сильним сопрано. Добре співала і старша дочка Баха. Для своєї сім’ї Бах складав вокальні та інструментальні ансамблі.

Останні роки життя композитора були затьмарені серйозною хворобою очей. Після невдалої операції Бах осліп. Але і після цього він продовжував складати музику, диктуючи свої твори для запису. 28 липня 1750 року Йоганн Себастьян Бах помер. Смерть Баха залишилась майже не поміченою музичною громадськістю. Про нього невдовзі забули. Сумно склались долі жінки і молодшої дочки Баха. Анна Магдалена померла через десять років в будинку для бідних. Молодша дочка Реґіна животіла в убозтві. В останні роки її важкого життя їй допоміг Бетховен.

Вибрані твори:

{music}images/Audio/Bach{/music}

 

 

 Каталог творів Й.-С. Баха:  http://www.jsbach.net/catalog/index.html