Конструктивне. Цим поняттям я користуюсь приблизно в тому ж сенсі, що і поняттям синтетичного, і ніби для пояснення цього останнього. Конструктивний – значить “той, що вибудовує”. Я вживаю терміни “конструктивний” і “синтетичний” для позначення методу, протилежного до методу редуктивного. Конструктивний метод застосовується в обробці продуктів несвідомого (сновидінь, фантазій).

Він відштовхується від продукту несвідомого як від символічного вираження (див. символ >>>), яке в процесі передбачення зображає етап психологічного розвитку. В цьому сенсі Медер говорить про особливу проспективну функцію несвідомого, яке ніби граючись, угадує наперед майбутній психологічний розвиток. Адлер також визнає прогностичну функцію несвідомого. Одне є безсумнівним: розглядати несвідомий продукт лише як те, що вказує на кінцевий результат, було би вельми однобоким – адже тоді довелось би заперечувати за ним всякий доцільний сенс. Навіть Фрейд визнає за сновидінням телеологічне значення, принаймні в якості “охоронця сну”, тоді як проспективна функція, по суті, обмежується, на його думку, вираженням “бажань”. Проте не можна заперечувати апріорі доцільність несвідомих тенденцій, хоча би з огляду на аналогію з іншими психологічними і фізіологічними функціями. Тому ми розуміємо продукт несвідомого як вираження, орієнтоване на певну ціль або задачу, котре представлене мовою символізму.

Згідно з таким розумінням, конструктивний метод трактування не займається джерелами і початковими матеріалами, котрі лежать в основі несвідомого продукту, а прагне привести символічний продукт до загального і зрозумілого вираження. І “вільні асоціації”, які щодо несвідомого продукту виникають інтуїтивно, розглядаються тоді відносно їх цільового спрямування, а не відносно їх походження. Вони розглядаються під кутом зору майбутньої дії або бездіяльності – при цьому турботливо береться до уваги їх відношення до стану свідомості, тому що діяльність несвідомого, згідно з компенсаційним розумінням несвідомого, має, здебільшого, врівноважувальне і доповнююче значення для стану свідомості. Оскільки тут мова йде про передбачувальне орієнтування, то дійсне відношення до об’єкта враховується значно менше, аніж при дедуктивному методі, який займається відношеннями до об’єкта, які дійсно мали місце. Тут же, навпаки, мова йде, про суб’єктивну настанову (див. настанова >>>), в якій об’єкт спочатку має значення лише знаку, котрий вказує на тенденції суб’єкта. Тому завдання конструктивного методу полягає у встановленні такого сенсу несвідомого продукту, який має відношення до майбутньої настанови суб’єкта. Оскільки несвідоме, згідно з загальним правилом, може створювати лише символічні вираження, то конструктивний метод служить саме для такого роз’яснення символічно вираженого сенсу, котре давало би свідомій орієнтації вірну вказівку, яка допомагала би суб’єкту встановити необхідне для його діяльності єднання з несвідомим. Див. також суб'єктивний рівень >>>.

Подібно до того як жоден психологічний метод трактування не базується лише на асоціативному матеріалі аналізу, так і конструктивна точка зору користується деякими порівняльними матеріалами. Як редуктивне трактування користується для порівняння певними уявленнями з галузі біології, фізіології, фольклору, літератури та ін., так і конструктивний розгляд проблеми мислення змушений користуватись філософськими паралелями, а розгляд проблеми інтуїції – паралелями міфологічними і релігійно-історичними.

Конструктивний метод з необхідності індивідуальний, тому що майбутня колективна настанова розвивається лише через індивіда. На противагу цьому редуктивний метод колективний, тому що він веде від індивідуального випадку назад, до загальних основних настанов або фактів. Конструктивний метод може застосовуватись і самим суб’єктом безпосередньо до його суб’єктивного матеріалу. В цьому випадку він є інтуїтивним методом, застосованим до розробки загального сенсу котрогось із продуктів несвідомого. Така обробка здійснюється шляхом асоціативного (не активно апперцептивного, див. апперцепція >>>) залучення і співставлення подальшого матеріалу, який настільки збагачує і поглиблює символічне вираження несвідомого (наприклад, сновидіння), що таке вираження досягає тієї ясності, котра робить можливим свідоме розуміння. Через це збагачення символічне вираження вплітається у більш загальні зв’язки і цим асимілюється.

^{Карл Густав Юнг}