Ірраціональне. Я користуюсь цим поняттям не в сенсі чогось проти-розумного, а як чогось, що лежить поза розумом, чогось такого, що на розумі не базується. До цього належать елементарні факти, як, наприклад, що біля Землі є Місяць, що хлор є елемент, що вода при чотирьох градусах Цельсія досягає своєї найбільшої щільності тощо. Ірраціональна також випадковість, хоча згодом і можна розкрити її розумну причинність.

 Ірраціональне є екзистенційний фактор буття, котрий хоч і може бути відсовуваний все ділі і далі через ускладнення розумного пояснення, але котрий врешті-решт настільки ускладнює цим саме пояснення, що воно вже починає перевищувати осягаючу силу розумної думки і, таким чином, доходити до її меж, перш ніж воно встигло би охопити світ, в його цілому законами розуму. Вичерпне раціональне пояснення якого-небудь дійсно існуючого об’єкта (а не лише покладеного) є утопія або ідеал. Лише покладений об’єкт можна раціонально пояснити до кінця, тому що в ньому від самого початку нема нічого, крім того, що було покладено мисленням нашого розуму. Емпірична наука також припускає раціонально обмежені об’єкти, навмисно виключаючи все випадкове і допускаючи до розгляду не справжній об’єкт в його цілому, а завжди тільки його частину, котру вона висуває на перший план для раціонального вивчення.

Таким чином, мислення в якості спрямованої функції раціональне, так само, як і почуття. Якщо ж ці функції не переслідують раціонально визначеного вибору об’єктів або їх властивостей і відношень, а зупиняються на випадково сприйнятому, завжди притаманному справжньому об’єкту, то вони позбавляються напрямку і цим втрачають почасти свій раціональний характер, бо приймають випадкове. Від цього вони стають частково ірраціональними. Мислення і почуття, керовані випадковими сприйняттями і тому ірраціональні, є або інтуїтивні, або відчуттєві мислення і почуття. Як інтуїція, так і відчуття суть психологічні функції, що досягають своєї досконалості в абсолютному сприйнятті того, що загалом здійснюється. Відповідно до своєї природи вони мають бути спрямовані на абсолютну випадковість і на всіляку можливість; тому вони повинні бути цілковито позбавлені раціонального спрямування. Внаслідок цього я позначаю їх як функції ірраціональні, на противагу мисленню і почуттю, котрі суть функції, які досягають своєї досконалості в повній узгодженості з законами розуму.

Хоч ірраціональне, як таке, ніколи не може бути предметом науки, проте для практичної психології все ж дуже важливо вірно оцінювати момент ірраціонального. Справа в тім, що практична психологія ставить багато проблем, котрі раціонально взагалі не можуть бути розв’язані, а вимагають ірраціонального розв’язку, тобто розв’язку на такому шляху, котрий не відповідає законам розуму. Надто велике очікування або навіть впевненість в тому, що для кожного конфлікту повинна існувати лише можливість розумного розв’язання, може перешкодити справжньому розв’язанню на ірраціональному шляху (див. раціональне).

^{Карл Густав Юнг}