СЛОВНИК АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Аналітична психологія

Несвідоме

Несвідоме. Поняття несвідомого є для мене поняття виключно психологічне, а не філософське в сенсі метафізичному. Несвідоме є граничне психологічне поняття, що охоплює всі ті психічні вмісти чи процеси, котрі не усвідомлюються, тобто котрі не належать до нашого его >>>. Право казати взагалі про існування несвідомих процесів я витягаю виключно і лише з досвіду, і притому перш за все з психопатологічного досвіду, який безсумнівно показує, що наприклад, у випадку істеричної амнезії его нічого не знає про існування численних психічних комплексів, але простий гіпнотичний захід виявляється в стані через хвилину довести до повної репродукції втрачений зміст.

 З тисяч таких спостережень було виведено право говорити про існування несвідомих психічних змістів. Питання про те, в якому стані перебуває несвідомий зміст, поки він не приєднаний до свідомості, не піддається жодному пізнавальному вирішенню. Тому зовсім зайвим є робити будь-які припущення щодо цього. До таких фантазій належить припущення про церебрацію (мозкову активність), про фізіологічний процес і т.п. Так само цілковито неможливо вказати, який об’єм несвідомого, тобто які змісти воно містить в собі. Ці питання вирішує лише досвід.

На підставі досвіду ми знаємо перш за все, що свідомі змісти, втрачаючи свою енергетичну цінність, можуть ставати несвідомими. Це природний процес забування. Про те, що ці змісти не просто зникають під порогом свідомості,ми знаємо на основі того досвіду, що при сприятливих обставинах вони можуть зринути із занурення навіть через десятки років, наприклад в сновидінні, в стані гіпнозу, в формі криптомнезії або ж завдяки освіженню асоціацій, зв’язаних з забутим змістом. Далі, досвід вчить нас, що свідомі змісти можуть потрапляти під поріг свідомості не надто багато втрачаючи в своїй цінності, шляхом інтенціонального забування, яке Фрейд називає витісненням прикрих змістів. Схоже явище виникає при дисоціації особистості, при розкладенні цілісності свідомості внаслідок сильного афекту, або ж внаслідок нервового шоку, або ж при розпаді особистості в шизофренії (Блейлер).

Ми знаємо також із досвіду, що тілесні перцепції внаслідок їх малої інтенсивності або внаслідок відхилення уваги не доходять до свідомої аперцепції (див.) і все-таки стають психічними змістами завдяки несвідомій аперцепції, що знову-таки може бути доведено, наприклад, гіпнозом. Те ж саме може відбуватись з відомими умовиводами та іншими комбінаціями, які внаслідок своєї надто малої цінності або внаслідок відхилення свідомості залишаються несвідомими. Врешті, досвід вчить нас і тому, що існують несвідомі психічні поєднання, наприклад міфологічні образи, які ніколи не були предметом свідомості, отож, виникають цілком із несвідомої діяльності.

В цих межах досвід дає нам підставу для визнання існування несвідомих змістів. Але досвід нічого не може повідати нам про те, чим може бути несвідомий зміст. Було би марною справою висловлювати про це припущення, тому що неможливо оглянути все, що могло би бути несвідомим змістом. Де лежить нижчий край сублімінальних тілесних перцецій? Чи існує будь-яке мірило для тонкості чи меж несвідомих комбінацій? Коли забутий зміст остаточно згас? На всі ці запитання відповідей нема.

Але вже набутий нами досвід про природу невідомих змістів все ж дозволяє нам встановити деякий загальний їх розподіл. Ми можемо розрізняти особисте несвідоме, яке охоплює всі надбання особистого існування, в тому числі забуте, витіснене, сприйняте під порогом свідомості, подумане і відчуте. Але поряд з цими особистими несвідомими змістами існують інші змісти, що виникають не з особистих придбань, а із спадкової можливості психічного функціонування взагалі, саме із спадкової структури мозку. Такі міфологічні поєднання, мотиви і образи, які завжди і всюди можуть виникнути знову поза історичною традицією або міграцією. Ці змісти я називаю колективно-несвідомими >>>. Так само як свідомі змісти беруть участь в певній діяльності, так беруть участь в ній і несвідомі змісти, як показує нам досвід. Як зі свідомої психічної діяльності виникають відомі результати чи продукти, так само створюються продукти і в несвідомій діяльності, наприклад сновидіння і фантазії (див.). Було би марною справою віддаватись спекулятивним міркуванням про те, наскільки великою є участь свідомості, наприклад, в сновидіннях. Сновидіння являється, показується нам, ми не створюємо його. Звичайно, свідома репродукція, або навіть вже сприйняття, змінює в ньому багато що, однак не відміняючи того основного факту, що тут має місце деяке творче збудження, що виникає з несвідомого.

Функціональне відношення несвідомих процесів до свідомості ми можемо назвати компенсаційним (див. компенсація >>>), тому що, згідно з досвідом, несвідомий процес викликає назовні той сублімінальний матеріал, який констельований станом свідомості, значить, всі ті змісти, які, якби все було би усвідомлено, не могли би бути відсутніми в свідомій картині загальної ситуації.

Компенсаційна функція несвідомого виступає на світло тим чіткіше, чим більш односторонньою виявляється свідома настанова, про що патологія дає багато прикладів.

Карл Густав Юнг