СЛОВНИК АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Аналітична психологія

Екстраверсія

Екстраверсія.

Екстраверсією називається спрямованість лібідо >>> назовні. Цим поняттям я позначаю явне ставлення суб'єкта до об'єкта в сенсі позитивного напрямку суб'єктивного інтересу на об'єкт. Людина, що перебуває в екстравертному стані, мислить, відчуває і чинить у відношенні до об'єкта так, і притому настільки прямо і з такою зовнішньою наочністю, що не може бути жодного сумніву в її позитивній настанові по відношенню до об'єкта. Тому екстраверсія є, до певної міри, перекладення інтересу назовні, від суб'єкта до об'єкта. Якщо екстраверсія інтелектуальна, то суб'єкт вдумується в об'єкт; якщо екстраверсія здійснюється почуттям, то суб'єкт вчувається в об'єкт. У стані екстраверсії є сильна, якщо не виняткова обумовленість об'єктом. Слід говорити про активну екстраверсію, якщо вона навмисно викликана волею, і про пасивну екстраверсію, якщо об'єкт вимушує її, тобто якщо він сам від себе притягує інтерес суб'єкта, може бути навіть всупереч наміру суб'єкта. Якщо стан екстраверсії стає звичним, то можна говорити про екстравертний тип (див. тип >>>).

Карл Густав Юнг